Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретико-методологічніоснови вивчення мислення
1.1 Поняття мислення
1.2 Теорії мислення
1.3 Розумові дії та операції мислення
1.4 Форми мислення та його різновиди
1.5 Процес мислення і розуміння
1.6 Індивідуальні особливостімислення
Розділ 2. Експериментальні вивченняособливостей мислення
2.1 Описання використаних методик
2.2 Результати дослідженняособливостей мислення
2.3 Аналіз результатів дослідженняособливостей мислення
Висновки
Додатки
Список використаної літератури
Вступ
Тема мислення розкриваєтаємниці складного пізнавального процесу, характерного тільки людині. Існуєбагато літератури, описуючої особливості та розвиток мислення, яке є важливимдля існування особистості у світі. Людське мислення відкриває можливістьглибокого та широкого пізнання світу, пізнання відносин та закономірнихзв’язків між предметами та явищами навколишнього середовища, закономірностіпсихіки людини. Мислення відіграє велику роль у пізнанні. У цій роботі можнавивчити будову мисленевої діяльності, умови виникнення та умови порушенняфункцій мислення. Мислення – це процес опосередкованого й узагальненоговідображення людиною предметів і явищ в їх істотних зв’язках і відношеннях.Мислення вивчається не лише психологією, а ще й багатьма іншими науками.
Об’єктдослідження – мислення як пізнавальний процес.
Предметдослідження – індивідуальні особливості мислення.
Мета курсовоїроботи – дослідити на теоретичному рівні сутність людського мислення,розглянути існуючі теорії, які пояснюють особливості процесу мислення.
Завдання курсовоїроботи – розглянути поняття мислення, розумові дії та операції мислення, йогоформи та різновиди, зрозуміти різницю між процесом мислення та розуміння іохарактеризувати індивідуальні особливості мислення кожної людини.
Метод дослідження– аналіз та використання теоретичного матеріалу із різних джерел літератури та дваметоди, які складаються з тесту «Логічно-понятійне мислення», а також тесту«Логічність умовиводів».
Розділ 1.Теоретико-методологічні основи вивчення мислення
1.1 Поняттямислення
Пізнавальнадіяльність мислення людини починається з відчуттів і сприймань. Мислення вивчаєне лише психологія. Філософію цікавлять дуже прості запитання: що є первинним –матерія чи мислення?
Для філософіїмислення постає передусім як суспільно-історичний процес, як історичнийрозвиток пізнавальних можливостей людства, як родове мислення людства, а вконкретно-психологічному аспекті акцент ставлять на мисленні конкретних людей,звичайно, зумовленого історичним розвитком.
А психологіюцікавить сам процес породження та збереження продуктів пізнавальної роботи.
Психологічнанаука в процесі свого історичного розвитку поступово відокремлювалася відфілософії, тому не випадково, що в поле зору психологів передусім потрапили тівиди мислення, які спочатку привертали увагу філософів. Це теоретичне,міркувальне мислення.
Один із видатнихфілософів Р.Декарт висунув формулу «Я мислю, отже, я існую»[1, с. 351]. Якщозалишити осторонь філософський зміст формули і розглядати його лише вконкретно-психологічному аспекті, то стає зрозумілим, що ця формула вочевидьвисуває мислення на перший план у психічному житті людини, вважаючи мисленняознакою існування людини.
І цілкомсправедливо: ніщо так переконливо не доводить існування людини, як актмислення.
Суттєвим єпитання про диференціацію формально-логічного і психологічного аспектів удослідженнях мислення. Об’єктом формально-логічного дослідження є основні формимислення: поняття, судження, умовиводи. Відокремлення цих форм, їхсистематизація і класифікація – важливе завдання формально-логічногодослідження мислення. На відміну від психології, логіка має справу насампередіз продуктами індивідуальної роботи, оскільки її цікавить правильне, істиннемислення. Психологія ж вивчає, як реально здійснюється мислення, яке необов’язково є правильним.
Психологацікавлять не лише ті ситуації, коли людина адекватно відтворює у своємумисленні реальні особливості об’єкта, який вивчається, а й ті випадки, колиоб’єкту приписують певні якості, яких він реально не має. Побільше, психологіявивчає порушене, викривлене мислення, яке виникає при певних захворюваннях.Аналіз мислення входить у компетенцію таких галузей психологічної науки, якнейропсихологія та патопсихологія.
Поняття «помилка»взагалі важко застосовувати до характеристики пошуку розв’язання завдання: те,що є «помилковим» з погляду кінцевого етапу, виконує часто дуже кориснупідготовчу функцію [1, с.352].
Предметпсихології мислення розміщений ніби на перетині двох галузей: тієї, що належитьдо компетенції психологічного вивчення, і тієї, яка становить предметкомплексних досліджень мислення. З цим пов’язана складність виокремленняпредмета психології мислення, оскільки воно чітко не відмежоване від іншихпсихологічних явищ, а психологічний підхід до його вивчення тіснопереплітається з підходами інших наук. Виникає питання, з чим, власне кажучи,мають справу психологи, коли вони вивчають мислення. Ця реальність не єоднорідною, оскільки існують різні види мислення, а також відмінності упідходах до його визначення, які реалізують різними науками.
Мислення,особливо в XX ст., інтенсивно вивчають і в межах природничих наук. Фізіологіявищої нервової діяльності вивчає динаміку нервових процесів, з допомогою якихреалізуються акти людського мислення. Фізіологів цікавить насамперед динаміканервових процесів, котрі забезпечують реалізацію функцій мислення. Психологможе абстрагуватись від цієї динаміки і вивчати будову самої мисленневоїдіяльності, її динаміку, умови виникнення, умови порушення тощо, це відносноавтономне завдання.
Отже, на одному йтому ж нервовому субстраті, умовно кажучи, можуть розігруватись зовсім різніпсихологічні процеси мислення. Саме тому психологічний аналіз відноснонезалежний від аналізу фізіологічного.
В останнідесятиріччя мислення інтенсивно вивчали і продовжують вивчати у кібернетиці, вмежах якої склались різні галузі, серед яких найбільший інтерес зумовлює та,яку називають «штучним інтелектом» [1, с.353].
Кібернетикарозглядає мислення людини як інформаційний процес, фіксує те загальне, що є вроботі електронно-обчислюваних машин та в мисленні людини. А психологіюнасамперед цікавить специфіка людського мислення, його відмінності відінформаційних процесів, які реалізуються через сучасні технічні пристрої.
Відображаючидійсність на чуттєвому рівні, людина одержує різноманітну інформацію прозовнішні властивості та ознаки предметів, які фіксуються в її свідомості в гамізвукових, просторових, часових, смакових, дотикових та інших образів.
Але вичерпнізнання про невідчутні, але істотні властивості та ознаки предметів дійсностілюдина одержує за допомогою мислення.
Мислення – цепроцес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів і явищ вїх істотних зв’язках і відношеннях.
Особливостімисленнєвого відображення дійсності є такими:
— мисленнявиражається в опосередкованому характері мисленнєвого відображення дійсності.Опосередкування можуть мати різний ступінь складності залежно від особливостейпізнавального завдання та предмета пізнання;
— мисленнявідображає істотні ознаки, які виражають сутність предметів і явищ, їхніпричинно-наслідкові залежності;
— мислення маєузагальнений характер відображення.
За допомогоюмислення людина пізнає істотні ознаки, що виявляються спільними для споріднениху тому чи іншому аспекті предметів, і осмислює їх узагальнено, оперуючипоняттями.
Мислення людининерозривно пов’язано з мовою, яка є знаряддям формування і способом існуваннядумки, оскільки у слові закріплюється нагромаджений пізнавальний досвід, якийлюдина при потребі використовує.
Значення мисленняв житті людини полягає в тому, що воно дає змогу:
- науковогопізнання світу;
- передбаченняй прогнозування розвитку подій;
- практичногоопанування закономірностями дійсності, постановки їх на службу своїм потребамта інтересам.
Мислення єпідвалиною свідомої діяльності особистості, формуваннями її розумових та іншихвластивостей. Рівень його розвитку визначає, якою мірою людина здатнаорієнтуватися в навколишньому світі, як вона опановує обставини та себе.
Мислення кожноїлюдини розвивається і формується в процесі її власної активної пізнавальноїдіяльності, його зміст і характер завжди зумовлені загальним рівнем пізнання,якого досягло суспільство на певному етапі свого розвитку. Суспільна природамислення виявляється також і в потребах суспільства, в характері тихпізнавальних завдань, на розв’язання яких воно спрямоване. Мислення як складнийпізнавальний процес давно цікавить людство та різноманітні науки. Кожна наукарозглядає його зі своєї точки зору. Без мислення людина не може існувати, бовідчуття та сприймання замало для відображення навколишнього середовища.
1.2 Теоріїмислення
Розглянемонайвідоміші теорії, які пояснюють процес мислення. Їх можна поділити на двівеликі групи:
- теорії,які виходять із гіпотези про наявність у людини природних інтелектуальнихздібностей, які не змінюються під впливом життєвого досвіду;
- теорії, воснову яких покладене уявлення про те, що розумові здібності людини в основномуформуються і розвиваються прижиттєво.
Концепції, заякими інтелектуальні здібності й сам інтелект визначають як сукупністьвнутрішніх структур, що забезпечують сприйняття й переробку інформації з метоюздобування нового знання, становлять одну групу теорій мислення. Вважають, щовідповідні інтелектуальні структури існують у людини від народження впотенційно готовому вигляді, поступово виявляючись у міру дорослішанняорганізму.
Інші концепціїінтелекту припускають визнання невродженності розумових здібностей, можливістьі необхідність їхнього прижиттєвого розвитку. Вони пояснюють мислення, виходячиз впливу зовнішнього середовища, з ідеї внутрішнього розвитку чи суб’єктавзаємодії того й іншого.
Своєрідніконцепції мислення подано в таких напрямках психологічних досліджень: в емпіричнійсуб’єктивній психології; у гештальтпсихології; у біхевіоризмі; у психоаналізі.
Інтроспективнатеорія розглядає мислення як сукупність чистих операцій, тобто безсловесних,безобразних актів і свідчень видатних мислителів. Це мислення без внутрішньогомовлення.
Генетична теоріяпов’язує мислення з причинно-наслідковими зв’язками, розвитком мислення уфілогенезі та онтогенезі.
Мислення васоціативній емпіричній психології в усіх його виявах зводилося до асоціацій,зв’язків слідів минулого і вражень, отриманих від дійсного досвіду. Активністьмислення, його творчий характер були основною проблемою, що її не змогларозв’язати ця теорія. Тому її прихильникам не залишалося нічого іншого, якоголосити розумові творчі здібності апріорними, що не залежать від асоціацій ізвродженими здібностями розуму.
У біхевіоризмімислення розглядали як процес формування складних зв’язків між стимулами іреакціями, становлення практичних умінь і навичок, пов’язаних із розв’язаннямзавдань. У гештальтпсихології його розуміли як інтуїтивне прийняттявідшукуваного рішення за рахунок виявлення потрібного для нього зв’язку чиструктури. Завдяки біхевіоризму до сфери психологічних досліджень увійшло практичнемислення, а в руслі гештальт-теорії особливу увагу почали звертати на моментиінтуїції і творчості в мисленні. Певні заслуги у розв’язанні проблем психологіїмислення є й у психоаналізі. Вони пов’язані із залученням уваги до несвідомихформ мислення, а також до вивчення залежності мислення від мотивів і потреблюдини. Як своєрідні форми мислення в людини можна розглядати захиснімеханізми, що також уперше почали спеціально вивчати в психоаналізі.
Гештальтпсихологічнатеорія – висуває ідею апріорно існуючих інтелектуальних здібностей – задатків.Ця ідея, найчіткіше представлена в гештальт-теорії мислення, відповідно до якоїздатність формувати і перетворювати структури, бачити їх у реальній дійсності іє основою інтелекту.
У сучаснійпсихології вплив ідей наведених теорій простежується в понятті схеми. Давнозауважено, що мислення, якщо воно не пов’язано з якимось конкретним, зовнідетермінованим завданням, внутрішньо підкоряється певній логіці. Цю логіку, зякої випливає думка, що не має зовнішнього опертя, називають схемою.
Передбачається,що схема народжується на рівні внутрішньої мови, а потім керує розгорненнямдумки, додаючи їй внутрішньої стрункості, послідовності і логічності. Схема неє чимсь раз і назавжди заданим, вона має власну історію розвитку. Якщо певнусхему використовують досить часто без особливих змін, то вона перетворюється наавтоматизовану навичку мислення, на розумову операцію.
Інформаційнатеорія мислення. За даними досліджень, творче мислення виявляє себе вже під часпостановки завдання і має своєрідний перебіг. Як і процес мислення взагалі,воно проходить такі етапи: створення образу; операції аналізу, синтезу іпередусім узагальнення; знаходження принципу розв’язування; одержаннярезультату. Проте в цьому разі зміст кожного етапу відзначається особливоюскладністю. Крім того, цей вид мислення ґрунтується на високій інтелектуальнійактивності та ставленні до творчості як до цінності.
Гальперін П.Я.розробив теорію формування мислення, яка одержала назву концепції планомірногоформування розумових дій. Гальперін виокремив етапи інтеріоризації зовнішніхдій, визначив умови, котрі забезпечують їх найповніший та найефективнішийпереклад у внутрішні дії із заздалегідь заданими властивостями. Процес переносузовнішньої дії всередину відбувається поетапно, проходячи чітко визначеністадії. На кожному етапі відбувається перетворення заданої дії за низкоюпараметрів. Автор теорії стверджує, що повноцінна дія, тобто дія вищогоінтелектуального рівня, не може скластися без опори на попередні способивиконання тієї самої дії, в остаточному підсумку – на його вихідну, практичну,наочно-діючу, найбільш повну і розгорнуту форму.
Є такі чотирипараметри, за якими перетворюється дія при її переході ззовні всередину: рівеньвиконання, ступінь узагальнення, повнота фактично виконуваних операцій іступінь освоєння. Щодо першого із зазначених параметрів, то дія може міститисяна трьох підрівнях: дія з матеріальними предметами, дія в плані голосної мови ідія подумки. Три інших параметри характеризують якість сформованої навизначеному рівні дії: узагальненість, скороченість і освоєння.
Нейропсихологічнатеорія. Мислення ґрунтується на спільній роботі різних систем мозку. При цьому,як й інші пізнавальні процеси, воно має динамічну і системну локалізацію.
Зокрема,наочно-образне мислення обслуговують тім´яно- потиличні відділи лівоїпівкулі і лобової частки мозку. При ураженні перших порушується можливістьоб’єднання елементів інформації у цілісні схеми. Хворі цієї групи не можутьзрозуміти логіко-граматичного формулювання умов завдання (співвідношення назразок «у стільки-то разів», «на стільки-то одиниць») [1, с.357]. Вони нездатні також побудувати конструкцію з кубиків за заданим зразком, хоча йрозуміють загальний принцип побудови і мають відповідний намір. Ураження іншихне позначається на розв’язуванні завдань, які передбачають пошук потрібнихпросторових відношень, проте хворі втрачають здатність орієнтуватись в умовахзавдання, міркувати. Завдання втрачає для них сенс. Не можуть вони оцінювати йсам процес розв’язування. У словесно-логічному мисленні беруть участь майже всіфункціональні блоки мозку, серед яких переважає блок прийому, переробки ізбереження інформації. Кожна з теорій зробила величезний внесок, розглядаючимислення по-різному.
1.3 Розумові діїта операції мислення
Предметоммислення людей є актуальні проблеми їхньої життєдіяльності. Розкриття сутіпредметів і явищ, істотних зв’язків і відношень між ними відбувається задопомогою низки розумових і практичних дій.
Розумові дії – цедії з предметами, відображеними в образах, уявленнях і поняттях про них. Вонивідбуваються подумки за допомогою мовлення.
Залежно від того,які образи відіграють при цьому провідну роль, розумові дії бувають сенсорними,перцептивними, уявними, мисленнєвими.
У розумових діяхможна виокремити їх головні складові елементи, або процеси – розумові операції:аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, класифікація,систематизація.
Аналіз – церозчленування предметів і явищ у свідомості, виокремлення в них їх частин,аспектів, елементів, ознак і властивостей. Аналіз у мисленні є продовженнямтого аналізу, що відбувається в чуттєвому відображенні об’єктивної дійсності.Об’єктом аналізу можуть бути будь-які предмети та їхні властивості.
Синтез – цемисленнєва операція об’єднання окремих частин, аспектів, елементів, ознак івластивостей об’єктів у єдине, якісно нове ціле.
Синтезувати можнаелементи, думки, образи, уявлення. Аналіз і синтез – це головні мисленнєвіоперації, які в єдності забезпечують повне та глибоке пізнання дійсності.
Порівняння – цевстановлення подібності й відмінності між предметами та явищами. Операціїпорівняння можуть бути різними за складністю, залежно від завдання чи зміступорівнюваних об’єктів. Порівнянню належить важлива роль у розкритті істотнихознак предметів.
Абстрагування –це уявне відокремлення одних ознак і властивостей предметів та явищ від іншихїхніх рис і від самих предметів, яким вони властиві. Виокремлення в процесіабстрагування ознак предмета і розгляд їх незалежно від інших його ознак стаютьсамостійними операціями мислення. Зокрема, спостерігаючи переміщення в просторірізних за характером об’єктів – машини, людини, птаха, хмар, небесних тіл, мивиокремлюємо рух як спільну для них властивість і осмислюємо його як самостійнукатегорію.
Абстрагуванняготує грунт для глибокого узагальнення.
Узагальненнявиявляється в мисленнєвому об’єднанні предметів, явищ у групи за істотнимиознаками, виокремленими в процесі абстрагування.
Узагальнення – цепродовження і поглиблення синтезуючої діяльності мозку за допомогою слова.Слово здійснює свою узагальнювальну функцію, спираючись на знакову природувідображуваних ним істотних властивостей і відношень, які є в об’єктах.Узагальнення виокремлених рис предметів та явищ дає змогу групувати об’єкти завидовими, родовими й іншими ознаками.
Класифікація – цегрупування об’єктів за видовими, родовими та іншими ознаками. Її здійснюють зметою розмежування і подальшого об’єднання предметів на підставі їх спільнихістотних ознак; класифікація сприяє впорядкуванню знань і глибшому розумінні їхсмислової структури. Щоб здійснити класифікацію, потрібно чітко визначити їїмету, а також ознаки об’єктів, що підлягають класифікації, порівняти їх заістотними ознаками, з’ясувати загальні підстави класифікації, згрупуватиоб’єкти за визначеним принципом.
Систематизація –це упорядкування знань на підставі гранично широких спільних ознак групоб’єктів. Систематизація забезпечує розмежування та подальше об’єднання неокремих предметів, як це відбувається при класифікації, а їх груп і класів.
Загальниммеханізмом операційної діяльності мислення є аналітико-синтетична роботавеликих півкуль головного мозку.
1.4 Формимислення та його різновиди
Результатипроцесу мислення існують у формі суджень, міркувань, умовиводів і понять.
Судження – цеформа мисленнєвого відображення, яка полягає в запереченні або утвердженнібудь-якого факту, зв’язку чи відношення між предметами та явищами. Характерноювластивістю судження є те, що воно існує, виявляється і формується в реченні.Проте судження та речення – речі не тотожні. Судження – це акт мислення, щовідображає зв’язки, відношення речей, а речення – це граматичне сполученняслів, що виявляє і фіксує це відображення. Кожне судження включає суб’єкт іпредикат.
Суб’єктом єпредмет судження, про який йдеться і який відображається в нашій свідомості.
Предикат –відображення тих відносин, ознак, властивостей, які ми стверджуємо. Наприклад:«Усі солдати ворожої сторони – мої вороги», де «всі солдати ворожої сторони» –це суб’єкт, а «мої вороги» – предикат [1, с.362].
Судження єістинним, якщо воно правильно відображає відношення, які існують в об’єктивнійдійсності. Істинність судження перевіряється практикою. Судження буваютьодиничними («Пан Кравченко – мій начальник»), частковими («Деякі начальникивиявляють нетактовність»), загальними («Усі чиновники – бюрократи»). Це простісудження [1, с.362].
Судження, щоскладаються з кількох простих суджень, називають складними (наприклад: «Сьогоднімій день народження, мама готує святковий стіл, запрошено гостей – отже, я будуз друзями веселитися») [1, с.362]. Залежно від того, стверджуємо ми чизаперечуємо наявність певних ознак і відношень в об’єктах, судження буваютьствердними або заперечними. Істинність наших знань чи суджень ми можемо з’ясуватишляхом розкриття підстав, на яких вони ґрунтуються, зіставляючи їх з іншимисудженнями, тобто розмірковуючи.
Міркування – ценизка пов’язаних суджень, скерованих на те, щоб з’ясувати істинність якоїсьдумки, довести її або заперечити. Прикладом міркування є доведення теореми. Уміркуванні ми з одних суджень виводимо нові шляхом умовиводів.
Умовиводомназивають таку форму мислення, в якій ми з одного або кількох суджень виводимонове. В умовиводах через уже наявні в нас знання ми здобуваємо нові. Умовиводибувають індуктивні, дедуктивні і за аналогією.
Індуктивнийумовивід – це судження, в якому на підставі окремих фактів, посилань,конкретного, часткового роблять узагальнення. Наприклад: «Срібло, залізо, мідь– метали; срібло, залізо, мідь при нагріванні розширюються: отже, метали принагріванні розширюються» [1, с.363].
Дедуктивнийумовивід – це судження, в якому на підставі загальних висновків і положеньздобувають знання про часткове, конкретне. Наприклад: «Усі метали принагріванні розширюються; срібло – метал: отже, срібло при нагріваннірозширюється» [1, с.363].
Умовивід зааналогією ґрунтується на подібності окремих істотних ознак об’єктів, і на ційпідставі роблять висновок про можливу схожість цих об’єктів за іншими ознаками.Умовиводи широко використовують у науковій та практичній діяльності, зокрема внавчально-виховній роботі з дітьми.
Дані, отримані впроцесі мислення, фіксуються в поняттях.
Поняття – цеформа мислення, за допомогою якої пізнається сутність предметів та явищ дійсностів їх істотних зв’язках і відношеннях, узагальнюються їх істотні ознаки.
Істотні ознаки –це такі ознаки, які належать об’єктам за будь-яких умов, виражають їх природу,сутність, відрізняють ці об’єкти від інших об’єктів, тобто це їх найважливішівластивості, без яких вони не можуть існувати. Наприклад, істотна ознака всіхлітальних апаратів полягає в тому, що вони здатні підніматися в повітря.
Поняття завждиіснує і виявляється в слові, через слово воно повідомляється іншим людям.Поняття і слово становлять собою єдність, але не тотожність. Слово не утворюєпоняття, воно є лише знаряддям його утворення. Поняття – елемент думки, слово –елемент мови. Немає поняття без слова, але не кожне слово – це поняття. Одні йті самі поняття в різних мовах передаються різними словами. Кожне поняттяхарактеризується обсягом і змістом.
Обсяг поняття –це відображене в ньому коло об’єктів.
Зміст поняття –це відображення в ньому сукупності їх істотних ознак.
Поняття з більшимобсягом називаються родовими. Щодо понять із меншим обсягом ознак, то вони євидовими. Поняття, що мають ширший обсяг, мають назву категорії. Поняттяподіляють на загальні та одиничні. Ті поняття, які відображають істотні ознакиодиничних об’єктів, називають одиничними. Поняття, які відображають ознакицілих класів предметів, є загальними. Поняття поділяють на конкретні таабстрактні.
У конкретнихпоняттях відображаються певні предмети, явища та зв’язки між ними.
В абстрактнихпоняттях відображаються істотні ознаки та властивості відокремлено від самихоб’єктів. Поділ понять на абстрактні та конкретні є відносним, оскількиабстракція має місце в утворенні кожного поняття.
Предметоммислення людини є пізнавальні завдання, які мають різне змістовне підґрунтя ізумовлюють різне співвідношення предметно-дійових, перцептивно-образних іпоняттєвих компонентів у їх розв’язанні. Залежно від цього розрізняють триголовних різновиди мислення.
Наочно-дійовемислення – розв’язання завдання безпосередньо включається в саму діяльність.Особливо необхідне воно в тих випадках, коли найбільш ефективне розв’язаннязавдання можливе саме в процесі практичної діяльності.
Наочно-образнемислення виявляється в тому, що людина оперує образами предметів та явищ,аналізуючи, порівнюючи чи узагальнюючи у них істотні ознаки. Основнахарактеристика наочно-дійового мислення відображена в назві: розв’язаннязавдання здійснюється внаслідок реальної видозміни ситуації за допомогоюрухового акту, який спостерігається.
Функції образногомислення пов’язані з уявленням ситуацій і змін в них, які людина хоче одержатив результаті своєї діяльності, конкретизуючи загальні положення. За допомогоюобразного мислення повніше відтворюється вся різноманітність різних фактичниххарактеристик предмета. В образі може бути зафіксовано одночасно баченняпредмета з кількох точок зору. Дуже важлива особливість образного мислення –встановлення незвичних, неймовірних поєднань предметів та їх якостей. Навідміну від наочно-дійового мислення, при наочно-образному мисленні ситуаціязмінюється лише в плані образу.
Наочно-образнемислення значно розширює пізнавальні можливості особистості, дає змогу їйзмістовніше і різноманітніше відображати реальність. Розвиток наочно-образногомислення відбувається в діяльності, характер якої вимагає оперування образамирізного ступеня узагальнення, схематичного зображення предметів та їхсимволічного відображення.
Словесно-логічнемислення відбувається у словесній формі за допомогою понять, які не маютьбезпосереднього чуттєвого підґрунтя, властивого відчуттю і сприйняттю. Саме цейрізновид мислення дає змогу виявляти загальні закономірності природи йсуспільства, на рівні найвищих узагальнень розв’язувати завдання, будуватинаукові теорії і гіпотези.
Це мисленнясьогодні виокремлюють як один з основних видів мислення, для якого притаманневикористання понять, логічних конструкцій, що існують і функціонують на основімови, мовних засобів.
Наочно-дійове,наочно-образне і словесно-логічне мислення є щаблями розвитку мислення вонтогенезі та філогенезі.
На сьогодні упсихології розрізняють теоретичне і практичне мислення за типом розв’язуванихзавдань і залежних від цього структурних та динамічних особливостей.
Теоретичнемислення – це пізнання законів, правил.
Відкриттяперіодичної системи Менделєєва – продукт його теоретичного мислення. Основнезавдання практичного мислення – підготовка фізичної зміни дійсності: постановкамети, створення плану, проекту, схеми. Теоретичне мислення найбільш послідовновивчається в контексті психології наукової творчості.
Одна з важливихособливостей практичного мислення полягає в тому, що воно розгортається вумовах гострого дефіциту часу. У практичному мисленні дуже обмежені можливостідля перевірки гіпотез. Усе це робить практичне мислення інколи ще складнішим,ніж мислення теоретичне.
Теоретичне мисленняінколи порівнюють із мисленням емпіричним. Тут використовують такий критерій:характер узагальнень, з якими має справу мислення, в одному разі це науковіпоняття, в іншому – побутові, ситуативні узагальнення.
Існує такожвідмінність між інтуїтивним та аналітичним мисленням. Переважно використовуютьтри ознаки: часову, структурну, рівень перебігу. Аналітичне мислення розгорнутеу часі, має чітко виражені етапи, значною мірою представлене у свідомості самоїмислячої людини. Для інтуїтивного мислення притаманна швидкість перебігу,відсутність чітко виражених етапів, воно мінімально усвідомлене.
У психологіїіснує ще один важливий поділ мислення – на реалістичне та аутистичне. Першеспрямоване в основному на зовнішній світ, регулюється логічними законами, адруге пов’язано з реалізацією бажань людини. Інколи використовують термінегоцентричне мислення, і для останнього характерна насамперед неможливістьприйняти думку іншої людини.
Важливим є поділмислення на продуктивне і репродуктивне. Дослідниця Калмикова З.І. базує цювідмінність на ступені новизни, яку одержуємо в процесі мисленнєвої діяльностіпродукту щодо знань об’єкта. Необхідно також розрізняти невимушені мисленнєвіпроцеси від вимушених. Наприклад, невимушені трансформації образів сну і цілеспрямованерозв’язання мисленнєвих завдань. Зазначені різновиди мислення перебувають івиявляються в певному співвідношенні. У розвинених формах вони можутьвиявлятись як індивідуальні особливості мислення людей, зумовлені характером їхдіяльності, професійними чинниками, співвідношенням першої та другої сигнальнихсистем та іншими причинами.
Наприклад,Калмикова З.І. виокремлює словесно-логічні та інтуїтивно-практичні компонентипрактичного мислення. Загалом співвідношення між різними видами мислення ще невиявлено. Проте зрозуміло головне: терміном мислення у психології позначаютьякісно різнорідні процеси.
1.5 Процесмислення і розуміння
Мислення часторозгортається як процес розв’язання завдання. Процеси аналізу, прогнозування тапередбачення досліджував учений Брушлінський О.В. Учений зазначав: «Мислення –це завжди пошук і відкриття суттєво нового»[1, с.366]. Ці завдання можутьналежати до сфери природи, громадського життя або до самої людини, до їївласного мислення. Завдання можуть виникати під час виконання тієї чи іншоїпрактичної діяльності чи бути навмисно створеними: навчальні та ігровізавдання. І в тому і в іншому разі завдання постає як об’єкт, як предмет розумовоїроботи людини. Завдання має певну об’єктивну структуру, одним із параметрів якоїє складність. Завдяки мисленню особистість здобуває розуміння предметів і явищ,обов’язку, честі, гідності, відповідальності, політики, економіки, сенсу свогожиття.
Розуміння – цескладна аналітико-синтетична діяльність інтелекту, яка скерована на розкриттявнутрішньої сутності предметів, процесів і явищ, на усвідомлення зв’язків,відношень, залежностей, які в ній відображаються.
Мисленняпочинається там, де перед людиною постає щось нове, невідоме, коли вона починаєаналізувати, порівнювати, узагальнювати. Такі питання виникають за умовпроблемної ситуації. Проблемна ситуація характеризується наявністюсуперечностей між реальним рівнем знань та об’єктивно необхідним для успішногорозв’язання поставленого завдання. Одна з популярних у літературі схем організаціїстадій розв’язання завдання припускає виокремлення чотирьох стадій: підготовка,дозрівання рішення, натхнення, перевірка знайденого рішення.
Процесрозв’язання пізнавального завдання починається з формулювання питання, якепотрібно визначити, виходячи з конкретних умов проблемної ситуації.
Формулюванняпитання – один з найскладніших етапів у процесі розв’язання завдання.
Формулюваннягіпотез дає людині змогу передбачити напрями розв’язання завдання й можливірезультати.
Розв’язаннязавдання – завершальний етап процесу – може відбутися по-різному. Можливівипадки, коли людина діє методом проб і помилок.
Розв’язаннязавдання може ґрунтуватися на таких стратегіях: використання відомих способіврозв’язання завдання; застосування аналогій у нових умовах проблемної ситуації;творча побудова нової стратегії розв’язання, шляхом подолання інертностімислення. Розв’язання завдання іноді виникає раптово після попередніхнапружених, але безрезультатних зусиль, як інсайт, здогад, відкриття. Тут маємісце інтуїтивне, не до кінця усвідомлене в процесуальному аспекті знаходженнярішення. Розв’язання завдання часто полягає у виборі певного елемента збагатьох і виборі певної дії з цим елементом. Характеризуючи об’єктивнезначення, варто розрізняти значення, яких набув елемент за певних змінситуації, оскільки це значення може бути як явним, так і неявним, прихованим.Задум виражає деяке можливе перетворення наявної ситуації, встановлення певноївизначеної взаємодії. Без цієї взаємодії завдання не можна розв’язати. Розв’язуванезавдання завжди зумовлює певне ставлення суб’єкта до нього, певну його оцінку,має для суб’єкта особистісний зміст, у ньому і виявляються особливостімотивації мислення. Під час розв’язання завдання пізнавальні мотиви не простовзаємодіють із зовнішніми мотивами, але мають свою власну логіку розвитку. Доструктури завдання, яке розв’язує суб’єкт, входять не лише словесносформульовані вимоги, а й ті потреби, які не опредмечені в словесносформульованих знаннях. Вербалізоване і невербалізоване психічне відображеннявпливає на організацію пошуку розв’язання завдання. Вони різною мірою можливідля переміщення з однієї ситуації в іншу.
1.6 Індивідуальніособливості мислення
Кожна людинамислить неповторно. Алгоритм її мислення індивідуальний. Тому говорять проіндивідуальні особливості мислення, а саме:
- самостійністьмислення, яку характеризує вміння людини ставити нові завдання й розв’язуватиїх, не вдаючись до допомоги інших людей;
- критичністьмислення, яка виявляється в здатності людини не підпадати під вплив чужихдумок, об’єктивно оцінювати позитивні та негативні аспекти явища чи факту,виявляючи цінне та помилкове в них;
- гнучкістьмислення, що виявляється в умінні людини швидко змінювати свої дії при змініситуації діяльності, звільняючись від залежності закріплених у попередньомудосвіді способів і прийомів розв’язку аналогічних завдань;
- глибинамислення, яка виявляється в умінні проникати в сутність складних питань,розкривати причини явищ, приховані за нашаруванням неістотних виявів, бачитипроблему там, де її не помічають інші, передбачати можливі наслідки подій іпроцесів;
- широтамислення, що виявляється в здатності охопити широке коло питань;
- послідовністьмислення, яка виявляється в умінні дотримуватися логічної наступності при висловлюваннісуджень;
- швидкістьмислення – це здатність оперативно розібратися в складній ситуації, швидкообдумати правильне рішення і прийняти його.
Усі якостімислення людини формуються і розвиваються в діяльності. Змістовна і відповіднимчином організована діяльність сприяє всебічному розвиткові цінних якостеймислення особистості.
мисленняпізнавальний розуміння
Розділ 2.Експериментальні вивчення особливостей мислення
2.1. Описаннявикористаних методик
У своїй роботі явикористовувала дві методики для вивчення особливостей мислення.
1. Тест«Логічно-понятійне мислення. Утворення складних аналогій»
Хід опиту. В «Зразки»розміщені 6 пар слів, кожній з яких притаманні певні відношення, наприклад,«Вівця – стадо» — частина і ціле, «Малина – ягода» — визначення, «Море – океан»- розрізняються в кількісному співвідношенні і т.д. У частині «Матеріал» розташованіпари слів, принцип зв’язку яких досліджувані повинні порівняти з одним із цихзразків, наприклад, «Глава – роман» аналогічно «Вівця – стадо» (указати номераналогічного зразка: «Глава – роман» — 1).
Зразок: 1. Вівця– стадо
2. Малина – ягода
3. Море – океан
4. Світло –темрява
5. Отруєння –смерть
6. Ворог –неприятель
Матеріал:
1. Переляк –утеча
2. Фізика –наука
3. Правильно– вірно
4. Грядка –огород
5. Пара –два
6. Слово –фраза
7. Похвала –лайка
8. Бадьорість– в’ялість
9. Свобода –незалежність
10. Помста –підпал
11. Десять –число
12. Святковість– неробство
13. Глава –роман
14. Спокій –рух
15. Радість –печаль
16. Крапля –дощ
17. Спів –мистецтво
18. Обман –недовіра
Ключ дивіться вкінці опитів (таблиця 3).
2. Тест«Логічність»
Хід опиту.Досліджуваним зачитуються завдання. У них два зв’язаних між собою судження івивід. Деякі ствердження вірні, а інші неправильні. Треба визначити, які виводиправильні, а які помилкові. Час на роздум кожного завдання – 10 секунд.
Матеріал:
1. Всі металипроводять електрику. Ртуть – метал. Отже, ртуть проводить електрику.
2. Усі арабисмугляві. Ахмед смуглявий. Отже, Ахмед – араб.
3. Деякікапіталістичні країни – члени НАТО. Японія – капіталістична країна. Отже,Японія – член НАТО.
4. Всі героїРадянського Союзу нагороджувались орденом Леніна. Іванов нагороджений орденомЛеніна. Отже, Іванов – Герой Радянського Союзу.
5. Особи, якізаймаються шахрайством, притягуються до уголовної відповідальності. Петровшахрайством не займався. Отже, Петров не притягувався до уголовноївідповідальності.
6. Всі студентивищої школи вивчають логіку. Смірнов вивчає логіку. Отже, Смірнов – студентвузу.
7. Деякі працівники2-го управління – юристи. Фомін – юрист. Отже, Фомін – працівник 2-гоуправління.
8. Всігромадянине Росії мають право на труд. Іванов громадянин Росії. Отже, Івановмає право на труд.
9. Всі металикуються. Золото – метал. Отже, золото кується.
10. Коли йде дощ– криши домів мокрі. Криши домів мокрі. Отже, йде дощ.
11. Всі комуністивиступають проти війни. Джонс виступає проти війни. Отже, Джонс – комуніст.
12. Всі корінніжителі Конго – негри. Мухамед – негр. Отже, Мухамед – житель Конго.
13. Всі студенти 3-гокурсу виконали норми ГТО другого ступеня. Володя виконав норму ГТО другогоступеня. Отже, Володя – студент 3-го курсу.
14. Деякікапіталістичні держави входять до складу Загального ринку. Австрія –капіталістична держава. Отже, Австрія входить до складу Загального ринку.
Ключ дивись вкінці опитів (таблиця 4).
2.2 Результатидослідження особливостей мислення
В результатітестування п’ятьох людей у мене вийшли такі результати. У таблиці 1 наведенірезультати тестування рівня розвитку логічно-понятійного мислення, а у таблиці2 результати логічності умовиводів. У додатках 5, 6 результати цих дослідженьнаведені у вигляді діаграм, щоб краще було зрозуміти відсоткове співвідношеннярівнів проявлення розвитку понятійного мислення та рівня логічності. Додатки увигляді діаграм дивись в кінці опитів.
1) Тест«Логічно-понятійне мислення»
Результатидослідження понятійного мислення
Таблиця 1Рівень розвитку понятійного мислення Кількість респондентів, чол. Відсоткове співвідношення,% Рівень проявлення 4 1 20 % Вище середнього 3 + 3 60 % Середній 2 1 20 % Нижче середнього Разом 5 100 %
2) Тест«Логічність умовиводів».
Результати дослідженнярівня логічності мислення
Таблиця 2Рівень логічності Кількість респондентів, чол. Відсоткове співвідношення,% Рівень проявлення 4 1 20 % Вище середнього 3 2 40 % Середній 2 2 40 % Низький Разом 5 100 %
2.3 Аналізрезультатів дослідження особливостей мислення
В результатіаналізу двох тестів виходить, що логічність вище середнього рівня лише у 20 %респондентів. Середній рівень коливається між 60 % і 40%, що свідчить пронормальний результат розвитку мислення. Низький рівень між 40 % та 20 %. Протенизький рівень може свідчити про велику перевтому, або коли українська мова неявляється рідною і респондент не розрізняє різниці між поняттями. Має перевагусередній та низький рівень логічності, таким чином можна зробити висновок, щобільшість респондентів здатні логічно думати, виконуючи незначні помилки.Рівень вище середнього зустрічається рідше, тому як на вирішення завданьвпливають індивідуальні особливості процесу мислення та накопичений досвідреспондентів.
Висновки
Мислення – вищаформа відображення мозком навколишнього середовища, найбільш складнийпізнавальний психічний процес, властивий лише людині. Людина відображає усвідомості не тільки предмети та явища, а ще й закономірні зв’язки між ними.Можливість глибокого та широкого вивчення світу відкриває людське мислення.Мислення дає можливість міркувати та знати про те, чого людина не спостерігає, несприймає. Воно дозволяє передбачити наставання тих явищ, які в даний момент неіснують. Мислення переробляє інформацію, яка міститься в відчуттях тасприйманнях, а результати мисленнєвої роботи перевіряються та застосовуються напрактиці. Рівень його розвитку визначає, якою мірою людина здатна орієнтуватисяв навколишньому світі.
В цій роботімислення було розглянуто як процес вирішення задач, які види мислення можутьбути використані залежно від індивідуальних особливостей людини, дізналися зчого починається мислення. Без мислення неможливе існування людини, бо людинаодержує за допомогою мислення знання про невідчутні властивості та ознакипредметів. Людина багато знає про навколишнє середовище, відображає не лишепредмети та явища, а ще й зв’язки між ними. Можливість пізнання світу задопомогою аналізаторів дуже обмежена. Мислення дає можливість зрозуміти закономірнізв’язки між предметами та явищами. Для того щоб виявити їх, людина звертаєтьсядо мисленнєвих операцій – порівнює, зіставляє факти, аналізує їх, узагальнює,робить умовиводи, висновки. В навчальній діяльності відіграє велику роль такаоперація мислення як порівняння. Порівнюючи людина глибше пізнає особливостіпредметів та явищ. Аналіз і синтез – це найважливіші мисленнєві операції, вонидають повне знання дійсності.
Таким чином,розглянувши цю тему, я можу сказати, що мислення відіграє дуже важливу роль ужитті людини, даючи їй можливість краще пізнавати та відображати особливостінавколишнього середовища. Завдяки мисленню ми маємо можливість вирішуватискладні завдання, робити висновки із накопиченого опиту практичної діяльності.Мислення займає важливе місце в структурі психічних явищ.
Ключ до тестуЛогічно-понятійне мислення
Тест 1.Логічно-понятійне мислення. Утворення складних аналогій
Таблиця 3Кількість помилок Бали Рівень розвитку понятійного мислення 5 Дуже високий рівень логічно-понятійного мислення, безпомилково схоплюється логіка понять 1 4 Хороший рівень, вище, ніж у більшості людей 2 3+ Хороша норма більшості людей 3 — 4 3 Середня норма, іноді можливі помилки 5 — 6 3- Низька норма 7 і більше 2 Нижче середнього рівня понятійного мислення
Ключ до тестуЛогічність
Тест 2.Логічність
Номера висновків,які слід признати вірними: 1, 8, 9. Всі інші висновки слід визнати помилковими,невірними. Якщо у респондента висновки оцінені інакше, це оцінюється якпомилки. Оцінка результатів наводиться у таблиці 4
Таблиця 4Кількість помилок Бали Рівень логічності 5 Високий рівень логічності, швидко схоплює помилки 1 4 Хороший рівень логічності 2 — 3 3 Середня норма логічності, не схоплюються логічні помилки 4 — 6 2 Низька логічність, часті логічні помилки
/>/>/>
/>
Малюнок 5.Діаграма логічно-понятійного мислення
1 – рівень вищесереднього
2 – середнійрівень
3 – нижчесереднього
/>
Малюнок 6.Діаграма логічності
1 – рівень вищесереднього
2 – середнійрівень
3 – низькийрівень
Списоквикористаної літератури
1. ВарійМ.Й. Загальна психологія: Підручник для студентів психол. і педагог.Спеціальностей. — 2-ге вид., випр… і доп. — К.: Центр учбової літератури,2007. – 968с.
2. ЗінченкоВ.П. Роздуми про розвиток мислення // Прикладна психологія. – 2001. — №1. с. 1– 17. Мислення як дія // Прикладна психологія. – К.: Либідь, 1991. – 117с.
3. КосмаТ.В. Мислення учнів молодшого шкільного віку. – К.: Рад.шк., 1968. – 206с.
4. МаксименкоС.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – Видання друге, перероблене тадоповнене. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 242с.
5. МироненкоВ.В., Петровський М.П. Загальна психологія. – М.: Просвітництво, 1987. – 408с.
6. М’ясоїдП.А. Загальна психологія. – К.: Вища школа, 2000. – 299-321
7. НемовР.С. Психологія: В 3 кн. – М.: Владос, 1999. – с.273 – 311.
8. ПальмГ.А. Загальна психологія: Навч.пос. – К.: Центр учбової літератури, 2009. –256с.
9. ПетуховВ.В. Психологія мислення. – М.: Вид-во МДУ, 1987. с.5 — 19.
10. РубінштейнС.Л. Основи загальної психології: В 2т. –М.: Педагогіка, 1989. – Т.1. – 364с.
11. СолсоР.Л. Когнітивна психологія. — М.: Трівола, 1996. – 458с.
12. СтепановО.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Посібник. – К.: Академвидав,2003. – 504с. (Альма – матер)
13. СтоляренкоЛ.Д. Основи психології. Практикум. – М.: Фенікс, 1999. – 292с.
14. ТихомировО.К. Психологія мислення. – М.: МДУ, 1984. – с.6 — 16; с.211 — 231.