1.Педагогічні конфлікти, способи їхнього попередження і вирішення
Взаємодія вчителяз учнями відбувається в різних ситуаціях. Найчастіше ці ситуації моделює істворює вчитель і застосовує їх в педагогічних цілях для організації учбовоїдіяльності, для науково обґрунтованої структуризації взаємної діяльностівчителя. Такі ситуації називаються педагогічними. Нерідко вони можуть носитиконфліктний характер.
Конфліктна ситуація- це ситуація, в якій учасники (опоненти) відстоюють свої не співпадаючі зіншими цілі, інтереси і об'єкт конфлікту. Опоненти (супротивники в спорі)відрізняються один від одного позицією, “силою” або рангом. Ранг опонента — цесоціальна характеристика людини. Наприклад, опонент першого рангу — людина,переслідуюча тільки власні інтереси і цілі; опонент другого рангу — людина, щовідстоює якусь групову мету і інтереси і т.д. Людина вищого (другого) рангу маєі розвиненіші індивідуальні і особові якості.
Об'єкт — цеелемент конфлікту, що викликає до життя конфліктну ситуацію. Об'єкт може бутиеквівалентний призовому місцю в спорті, грошовій премії, праву на контроль,праву на людську гідність. Якщо об'єкт неподільний, то він є однією з умовіснування конфліктної ситуації. Якщо об'єкт ділимий і спосіб ділення визнаєтьсясправедливим всіма учасниками, то і конфліктної ситуації може не бути, вона неповинна виникати. Об'єкт може бути як матеріальним, так і духовним — як наслідокбажань, інтересів і т.д. Відносини між об'єктом і опонентами можна сформулюватияк доступність об'єкту для опонента. Таким чином, конфліктна ситуація включаєопонентів, об'єкт, цілі і відносини між ними. Кожний з опонентівхарактеризується рівнем мети і інтересів, доступністю для нього об'єкту ірангом. Зміна одного з них приводить до зміни всіх інших складових конфліктноїситуації.
За нашими даними,дві третини старших класів, що вчаться, в об'єктом конфлікту є існуючасуперечність, що виявляється в невідповідності поглядів учнів і педагога насуть дисципліни (“Я тільки обернувся і попросив олівець у друга, а вона вжезауваження в щоденник пише ”), в не оптимально вироблених і не узгоджено зучнями критеріях оцінювання результату учбової роботи (“У чверті виходило 4, апоставили 3”), у відсутності у вчителів викладацьких умінь і навиків (“ Вчительрозповідає нецікавий матеріал, на уроці нудно, хочеться хоч з сусідомпоговорити ”), педагогічної етики і такту (“ Трохи що не по ній, то відразупочинає кричати і лаятися ”), в прихильності традиційної авторитарноїпедагогічної філософії (“ Моя справа вивчати, а ваша — мовчати і слухати ”),яка вступає в суперечність з домінуючими потребами віку старших школярів, — нетільки брати, але і віддавати, не тільки виконувати, але і вести і т.д., з соціальнимивимогами сьогоднішнього дня — творчій активності, відповідальності,самостійності індивіда.
Серед потенційноконфліктогенних педагогічних ситуацій можна виділити ситуації діяльності,поведінки і відносин.
Ситуаціїдіяльності можуть виникати з приводу виконання школярем тих або інших завдань,успішності, учбової і не учбової діяльності. Конфліктні ситуації тут можутьвиникнути у випадках відмови виконати завдання. Це може відбуватися з різнихпричин: стомлення, труднощі в засвоєнні учбового матеріалу, невдале зауваженнявчителя.
Ситуаціїповедінки виникають, як правило, у зв'язку з порушеннями школярами правилповедінки. Такі ситуації можуть набувати характеру конфліктних у випадках, якщовчитель, не з'ясувавши мотивів, зробить помилковий висновок про вчинкикого-небудь з учнів. Вчитель не завжди знає обставини дитячого життя, лишездогадується про мотиви вчинків, не завжди представляє відносини між дітьми,тому помилки при оцінці поведінки або завищені вимоги викликають конфронтаціюйого діям з боку учнів.
Ситуації відносинвиникають тоді, коли зачіпають емоції і інтереси учнів і вчителів в процесіспілкування або діяльності. Якщо педагогічна ситуація викликає у її учасниківнегативні емоції, що породжують неприязнь один до одного, то така ситуація такожнабуває конфліктного характеру. Вона виникає в тих випадках, коли діловівідносини підміняються між особовими, коли невиправдано даються негативніоцінки не вчинку школяра, а його особовим якостям. Конфліктна ситуація можеперейти з сфери ділових відносин в сферу чисто особову.
Чи можливопрацювати з учнями без конфліктних ситуацій? Ні! Конфліктні ситуації властивіпроцесу навчання і спілкуванню вчителя і учнів.
Можна зробитивисновок, що сама посада вчителя припускає можливість конфліктних ситуацій, деоб'єктом можуть виступати право вчителя вимагати від учнів виконання учбовихзавдань, дотримання правил поведінки, право учнів і вчителя на відчуття власноїгідності, тобто можливість конфліктної ситуації закладена в його посадовихфункціях. Але, щоб виник конфлікт, однієї конфліктної ситуації недостатньо:конфліктна ситуація може існувати задовго до того, як відбудеться прямезіткнення опонентів.
Конфлікт — зіткнення протилежно направлених цілей, інтересів, позицій, думок або поглядівопонентів або суб'єктів взаємодії. Звернемося до шкільної практики.
Щоб відбувсяконфлікт, потрібні дії з боку опонентів, направлені на досягнення їх мети. Такідії називаються інцидентом. Таким чином, конфлікт — це конфліктна ситуація, щосупроводжується інцидентом. У певному значенні конфліктна ситуація і конфліктповодяться незалежно.
Розглянемоприклад однієї з конфліктних ситуацій, яка нерідка в наших школах, це зірванийурок.
Головна помилкавчителів полягає в тому, що з солідарності з колегою вони зруйнували те, щодовго створювалося і що повинне бути основним правилом педагогічного впливу надитину. Якщо ця хвиля вчительської “ солідарності ” проти учня вчасно незупиниться, то мабуть, що підліток швидко стане об'єктивно важким.
Легше конфліктпопередити, чим вирішити. Завдання вчителя — попередити виникнення конфліктноїситуації (де це можливо).
Можливевиникнення інциденту як з боку учня, так і з боку вчителя. Це стосується першза все емоційної сфери (роздратування, гнів, образа). У таких випадках іучневі, і вчителеві можуть допомогти навики мислення і поведінки.
Нарешті, якщопопередити конфлікт не вдалося, то його доведеться вирішувати. У педагогіці нерозрішені конфлікти особливо небезпечні як для педагогів, так і для учнів.Вирішення конфлікту — тривалий процес, але при правильному його розвиткувиховний успіх вам забезпечений.
Конфліктніситуації і конфлікти можуть бути створені об'єктивними обставинами незалежновід волі і бажання людей (із-за транспорту школяр запізнився на урок), алеможуть виникати і за ініціативою опонентів (прояв, наприклад, грубості), тобтоможуть бути об'єктивними і суб'єктивними або тими і іншими одночасно.
Сторонамиконфлікт може сприйматися по-різному. Від того, наскільки правильно і повносприймають опоненти природу конфліктної ситуації і інциденту, в дуже великомуступені залежить процес розвитку конфлікту і його дозвіл.
Отже, можнавиділити такі основні причини конфліктів
•Порушення однимз членів колективу трудової співпраці.
•Більшістьконфліктів пов'язана з порушенням норм ділової взаємодії, тобто обумовленіфункціональними причинами: несумлінність, недисциплінованість.
•Якщо нормиспівпраці чітко зафіксовані, то менше умов для його виникнення.
Можливістьвиникнення конфліктів знижується, коли керівник уміє правильно сприймати критику.Також знижується при простоті і скромності спілкування керівника з підлеглими,умінні переконувати людей, радитися з підлеглими, прислухатися до їх думки; приобгрунтованості вимог, що пред'являються керівником підлеглим, ясності іпослідовності, умінні керівником організувати трудову діяльність підлеглих.
Для попередженняконфлікту серед вчителів необхідно:
•Уміннявраховувати інтереси один одного.
•Сприйматикритику своїх колег.
•Проявляти ввічливість,тактовність, пошану по відношенню один до одного.
•Дисциплінованістьв роботі.
Для зниженняконфліктності з підлеглими керівникові необхідно:
1.Об'єктивнооцінювати працю своїх підлеглих.
2.Проявлятитурботу, по відношенню до ним.
3.Не зловживатиофіційною владою.
4.Ефективновикористовувати метод переконання.
5.Удосконалюватистиль своєї організації.
Емоційнеблагополуччя в колективі визначається стилем керівництва даним колективом збоку адміністрації.
Способи рішенняконфліктів:
1.Перш ніжреагувати на дію іншої особи необхідно з'ясувати: чому дана людина поступилатак, а не інакше.
2.Спонукатиучасників конфлікту на встановлення прямого контакту один з одним, на відкритеобговорення конфліктної ситуації.
3.Створити умовидля роботи конфліктуючим людям, щоб вони тривалий час не контактували один зодним.
4.Інформувативсіх вчителів при розподілі премій, надбавок до заробітної плати ( соціальнасправедливість і гласність ).
5.Керівникиповинні удосконалювати стиль організаційної роботи підлеглими.
6.Не зловживатиофіційною владою.
2.Фізіологічніоснови психіки і здоров’я людини
Психіка — функціямозку, що полягає у віддзеркаленні об'єктивної дійсності в ідеальних образах,на основі яких регулюється життєдіяльність організму.
Вивченням мозкузаймаються різні науки. Його будову досліджує анатомія, а його складнудіяльність з різних боків вивчають нейрофізіологія, медицина, біофізика,біохімія, нейрокібернетика.
Психологія вивчаєту властивість мозку, яка полягає в психічному віддзеркаленні матеріальноїдійсності, в результаті якого формуються ідеальні образи реальної дійсності,необхідні для регуляції взаємодії організму з навколишнім середовищем.
Змістом психіки єідеальні образи об'єктивно існуючих явищ. Але ці образи виникають у різнихлюдей своєрідно.
Вони залежать відминулого досвіду, знань, потреб, інтересів, психічного стану і т.д. Інакшекажучи, психіка — це суб'єктивне віддзеркалення об'єктивного світу. Протесуб'єктивний характер віддзеркалення не означає, що це віддзеркаленнянеправильне; перевірка суспільно-історичною і особистою практикою забезпечуєоб'єктивне віддзеркалення навколишнього світу.
Отже, психіка — цесуб'єктивне віддзеркалення об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основіяких регулюється взаємодія людини із зовнішнім середовищем.
Зміст психікивключає не тільки психічні образи, але і внеобразниє компоненти — спільніціннісні орієнтації особи, сенси і значення явищ, розумової дії.
Психіка властивалюдині і тваринам. Проте психіка людини, як вища форма психіки, позначається щеі поняттям “свідомість”. Але поняття психіки ширше, ніж поняття свідомості,оскільки психіка включає сферу підсвідомості і надсвідомості .
Можливістьпідтримувати своє психічне здоров'я залежить від механізмів психологічногозахисту, які допомагають людині якщо не запобігти, то хоч би пом'якшитиконфлікт .
Досягненняповного володіння собою, спокою, який не порушується ніякими життєвимихвилюваннями, є ознака найвищого психічного здоров'я і з погляду Марка Аврелія,який говорив: «Вважай за ознаку повного розвитку, якщо тебе не бентежитименіякий шум, не хвилюватимуть ніякі голоса, чи чуються в них влесливі слова, абопогрози, або просто пусті звуки».
Література
1. Василюк Ф.Б. Психологіяпереживання. – М., 1989.
2. Вилюнас В.К. Психологическиемеханизмы мотивации человека. – М., 1990.
3. Леонтьев А.Н. Деятельность.Сознание. Личность. – М., 1975.
4. Історіяпсихології / М. Г. Ярошенко — М.: Думка. 1976.