Методика дослідження процесу запам'ятовування

РЕФЕРАТ
Курсова робота: 40с., 3 табл., 3 рис., 21 джерел.
Об'єкт роботи — розвиток пам'яті студентів 4-го курсу, спеціальності -психологія, 20-25 років увищому навчальному закладі на прикладі КПУ (Класичного ПриватногоУніверситету).
Мета роботи — визначенняметодів психологічної дії, повно самих сприяючих розвитку пам'яті в системі вищогонавчального закладу.
Методидослідження: класифікація зображень предметів, складання числового ряду,дослідження швидкості механічного запам'ятовування, піктограма.
Закріплення,зберігання та наступне відтворення людиною її попереднього досвіду називаєтьсяпам’яттю.
Пам’ять є підґрунтямпсихічного життя людини. Завдяки пам’яті людина може здобувати необхідні длядіяльності знання, вміння та навички. Пам’ять — неодмінна умова психічногорозвитку людини.
Нові зрушення вїї психіці завжди ґрунтуються на попередніх досягненнях, на здобутках,зафіксованих у пам’яті. Завдяки пам’яті зберігається цілісність “Я”особистості, усвідомлюється єдність її минулого та сучасного. Без запасууявлень пам’яті неможливими були б розумова діяльність, створення образів уяви,орієнтування в навколишньому середовищі взагалі.
ПАМ’ЯТЬ, ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНАПСИХОЛОГІЯ, ПРИНЦИПИ, ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ, КАТЕГОРІЇ, МЕТОДИКА, МЕХАНІЗМ, ПРОЦЕСИ,ДОСЛІДЖЕННЯ, ПРОДУКТИВНІСТЬ, ДІЯЛЬНІСТЬ, ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК, УСВІДОМЛЕННЯ.

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ
1.1. Поняття пам'яті і механізму запам'ятовування
1.2. Сутність, структура і зміст образної пам'яті впедагогічній літературі
1.3. Методи вивчення запам'ятовування
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ
2.1. Організація дослідження
2.2. Дослідження мимовільного запам'ятовування і умовйого продуктивності
2.3. Дослідження динаміки процесу заучування
2.4. Дослідження безпосереднього і опосередкованогозапам'ятовування
РОЗДІЛ 3. УЗАГАЛЬНЕННЯ І ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВДОСЛІДЖЕННЯ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП
Запам`ятовування(storage) — процес фіксації інформації в пам`яті.
Пам'ять — найдовговічніша з наших здібностей. У старості ми пам'ятаємо події дитинствавісімдесятирічною, а то і більшій давності. Випадково упущене слово, можевоскресити для нас, здавалося, давно забуті риси обличчя, ім'я, морський абогірський пейзаж.
Пам'ять визначаєнашу індивідуальність і заставляє діяти тим або іншим способом більшою мірою,чим будь-яка інша окремо взята особливість нашої особи. Все наше життя є не щоінше, як дорога з пережитого минулого в невідоме майбутнє. Саме пам'ять рятуєминуле від забуття, не дає йому стати таким же незбагненним, як майбутнє.
Іншими словами,пам'ять додає спрямованість ходу часу. Для кожного з нас пам'ять унікальна.Пам'ять дозволяє нам усвідомлювати і власну індивідуальність, і особу іншихлюдей. Позбувшись пам'яті, людина втрачає власне «я», перестаєіснувати.
У потоцісучасного життя на кожну людину обрушується лавина інформації, і нам доводитьсящось запам'ятовувати, а щось «відкидати». Але інформації стає всебільше і більше, що служить причиною виникнення гострих проблем (наприклад,перевантаження студентів). Якщо доросла людина випробовує скрути в запам'ятовуваннівеликого об'єму інформації, то дошкільникові, в якого пам'ять знаходиться начерговій стадії розвитку, запам'ятати об'ємну за змістом інформацію щескладніше.
Відомо, що кожненаше переживання, враження або рух складають відомий слід, який можезберігатися достатньо тривалий час, і за відповідних умов виявлятися знов і стаєпредметом свідомості. Тому під пам'яттю ми розуміємо відображення, збереження іподальше пізнавання і відтворення слідів минулого досвіду, що дозволяєнакопичувати інформацію, не втрачаючи при цьому колишніх знань, відомостей,навиків.
Актуальність теми.Психологія пам'яті ставить перед собою задачу відповісти на питання, як довгоможуть берегтися ці сліди, які механізми збереження слідів на короткі і довгівідрізки часу, які ті зміни, які зазнають сліди пам'яті, що знаходяться вприхованому стані, і як вони впливають на протікання пізнавальних процесівлюдини. В розділ психології пам'яті включається також опис різних форм процесівпам'яті, починаючи з найпростіших видів мимовільного відображення і спливанняслідів, кінчаючи складними формами діяльності, які дозволяють людині довільноповертатися до минулого досвіду, застосовуючи ряд спеціальних прийомів, істотнорозширювати об'єм утримуваної інформації і терміни її зберігання.
Таким чином,процес запам'ятовування є однією з властивостей пам'яті. Вивчення процесузапам'ятовування і вживання його властивостей на практиці дозволяє глибшезрозуміти психологію пам'яті людини. Тому тема запам'ятовування є дужеактуальною при вивченні психології пам'яті.
Предметдослідження — методика дослідження процесу запам'ятовування.
Об'єктдослідження — розвиток пам'яті студентів 4-го курсу, спеціальності — психологія,20-25 років у вищому навчальному закладі на прикладі КПУ (Класичного ПриватногоУніверситету).
У ході роботибула висунута гіпотеза, що полягає в тому, що комплексне використовуванняметодів психологічної дії в умовах вищого навчального закладу сприяє розвиткупам'яті студентів.
Для підтвердженнявисунутої гіпотези була визначена мета роботи, яка зводиться до визначенняметодів психологічної дії, повно самих сприяючих розвитку пам'яті в системі вищогонавчального закладу.
Задачі, витікаючи з поставленоїмети, такі:
1) вивчивши психолого-педагогічну літературу по даній темі, проаналізуватипоняття методів психологічної дії, охарактеризувати види пам'яті, їїособливості; дати комплексну характеристику особливостей розвитку.
2) провести експериментальне дослідження за визначенням ефективностіметодів психологічної дії на вивчення процесів запам’ятовування студентіввищого навчального закладу.
Для досягнення поставлених задач використовувалися такі методидослідження, як:
1)              вивченняі аналіз психолого-педагогічної літератури;
2)              проведенняексперименту по методикам дослідження процесів запам’ятовування студентів 4курсу.
Емпіричнедослідження проводилося серед студентів 4-го курсу КПУ, міста Запоріжжя,протягом 1 тижня.
Здійснення метиможливе завдяки методам роботи, які ми вибрали:
1.        Теоретичний аналіз педагогічної літератури для психологотипу.
2.        Класифікація зображень предметів.
3.        Складання числового ряду.
4.        Дослідження швидкості механічного запам'ятовування.
5.        Піктограма.
РОЗДІЛ1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ
1.1Поняття пам'яті і механізму запам'ятовування
Пам’ять — психічний феномен, який полягає в закріпленні, збереженні та наступномувідтворенні минулого досвіду, що дає можливість його повторного застосування вжиттєдіяльності людини [18].
Виділяють таківиди пам'яті за методом запам'ятовування [2]:
— мимовільна — інформація запам'ятовується без спеціальних прийомів заучування, під часвиконання діяльності або роботи з інформацією,
— довільна — цілеспрямоване заучування, за допомогою спеціальних прийомів, і ефективністьзапам’ятовування тут залежить від прийомів, цілей запам'ятовування.
За характеромпереважаючої психічної активності:
— рухова — пам'ять на рухи та їх системи,
— емоційна — пам'ять на почуття, які виступають стимулом до діяльності,
— образна — пам'ять на уявлення: зорова, слухова, нюхова, смакова, дотикова,
— словесно-логічна — специфічна людська, запам'ятовується думка у формі понять.
За тривалістюзбереження інформації:
— сенсорнапам'ять триває 0,2-0,5 секунди, дозволяє людині орієнтуватися в оточенні,
— короткочаснапам'ять забезпечує запам'ятовування одноразової інформації на короткий проміжокчасу — від кількох секунд до хвилини,
— довготривалапам'ять — збереження інформації протягом тривалого часу,
— оперативнапам'ять — проявляється під час виконання певної діяльності і необхідна для їївиконання в кожний заданий проміжок часу.
Короткочаснапам'ять є практично повністю автоматичною і працює без якої-небудь свідомоїустановки на запам'ятовування. Людина може охопити поглядом близько семипредметів, запам'ятовуючи у середньому від п'яти до дев'яти одиниць інформації,які вона спроможна точно відтворити через кілька десятків секунд після їхньогопред'явлення. Тому обґрунтовано вважають, що обсяг короткочасної пам'ятістановить (7±2) елементи [2].
Довготривалапам'ять забезпечує людині тривале збереження знань, умінь і навичок, щопотрібні в житті. Встановлено що інформація найкраще запам'ятовується, якщо донеї повертатися через визначені проміжки часу. Перший складає 15-20 хв., щозв'язано з роботою короткочасної пам'яті. Через дві години в людини включаютьсяфункції довгострокової пам'яті. Найкраще повернутися до вивченого через вісімгодин і через добу. Якщо ж матеріал не повторювати, він буде сприйматися якновий.
Виявляється, щопам'ять не локалізована в якійсь конкретній частині мозку; вона може залежативід зміни шляхів, якими проходять нервові імпульси при їхньому поширенні вмозку. Пам'ять можна тренувати шляхом постійного використання так, щоб міжнервовими клітинами (нейронами) мозку установилися чіткі зв'язки. Події, що запам'ятовуютьсяв короткочасній пам'яті, швидко забуваються, у той час як події, що залишилисяв довгочасній пам'яті, запам'ятовуються надовго і можуть бути відновлені черезбагато років.Дослідженнямипам'яті в даний час зайняті представники різних наук: психології, біології,медицини, генетики, кібернетики і ряду інших. В кожній з цих наук існують своїпитання, через які вони звертаються до проблем пам'яті, своя система понять і,відповідно, свої теорії пам'яті. Але всі ці науки, разом узяті, розширюють нашізнання про пам'ять людини, взаємно доповнюють один одного, дозволяють глибшезаглянути в це, одне з найважливіших і загадкових явищ людської психології.
Однією з перших психологічних теорій пам'яті, що не втратила свогонаукового значення до теперішнього часу, була асоціативна теорія. Вона виниклав 17 столітті, активно розроблялася в 18-19 століттях, переважне поширення івизнання набула в Англії і в Німеччині [2].
У основі даноїтеорії лежить поняття асоціації — зв'язку між окремими психічними феноменами. Пам'ять в руслі цієї теоріїрозуміється як складна система короткочасних і довготривалих, більш меншстійких асоціацій по суміжності, подібності, контрасту, тимчасовій іпросторовій близькості. Завдяки цій теорії були відкрито і описано багатомеханізмів і закони пам'яті, наприклад закон Р. Еббінгауза, представлений увигляді кривої на рис. 1.1.Відповідно до цього закону, виведеного на основі дослідів із запам'ятовуваннямтрьохбуквених безглуздих складів, той, що забуває після першого безпомилковогоповторення серії таких складів, йде спочатку досить швидко. Вже протягом першоїгодини забувається до 60% всієї одержаної інформації, а через 6 днівзалишається менше 20 від загального числа первинно вивчених складів.
Окремі елементиінформації згідно асоціативної теорії запам'ятовуються, бережуться івідтворюються не ізольований, а в певних логічних, структурно-функціональних ісмислових асоціацій з іншими.
З часом асоціативна теорія зіткнулася з рядом важковирішуваних проблем,основною з яких з'явилося пояснення вибірковості людської пам'яті. Асоціаціїутворюються на випадковій основі, а пам'ять зі всієї поступаючої і бережеться вмозку людини вибирає завжди певну інформацію. Знадобилося ввести в теоретичнепояснення мнемічнихпроцесів ще одинчинник, що пояснює характер відповідних процесів.
Проте асоціативна теорія пам'яті дала багато корисного для пізнання їїзаконів. В руслі цієї теорії було встановлено, як змінюється кількістьелементів, що запам'ятовуються, при різному числі повторень ряду, щопред'являється, і залежно від розподілу елементів в часі, як зберігаються впам'яті елементи ряду, що запам'ятовується, залежно від часу, що пройшов між заучуваннямі відтворенням.
У кінці 19 ст. на змінуасоціативної теорії пам'яті прийшла гештальттеорія. Для неї початковим поняттямі одночасно головним принципом, на базі якого необхідно пояснювати феноменипам'яті, виступила не асоціація первинних елементів, а їх початкова, ціліснаорганізація — гештальт. Саме закони формування гештальту, на переконанняприхильників цієї теорії, визначають пам'ять [8].
Знайшовшипсихологічне пояснення деяким фактам виборчої пам'яті, ця теорія, зіткнулася зне менше складною проблемою формування і розвитку пам'яті людини у онтогенезі.Річ у тому, що і мотиваційний стан, який детермінує мнемічні процеси у людини,і самі гештальти мислилися як наперед задані, не розвиваючі утворення. Питанняпро залежність розвитку пам'яті від практичної діяльності людини тутбезпосередньо не ставилося і не розв'язувалося.
Запам’ятовування- один з основних процесів пам’яті. Засадовими стосовно нього є утворення йзакріплення тимчасових нервових зв’язків. Чим складніший матеріал, тимскладніші тимчасові зв’язки, які утворюють підґрунтя запам’ятовування [18].
Запам’ятовування,як і інші психічні процеси, буває мимовільним і довільним.
Мимовільнезапам’ятовування здійснюється без спеціально поставленої мети запам’ятати. Намимовільне запам’ятовування впливають яскравість, емоційна забарвленістьоб’єктів. Усе, що емоційно сильно впливає на людину, запам’ятовується неюнезалежно від наміру запам’ятати. Мимовільному запам’ятовуванню сприяє такожнаявність інтересу. Усе, що цікавить, запам’ятовується значно легше йутримується у свідомості довше, ніж нецікаве. Мимовільні форми запам’ятовуваннявідбуваються тоді, коли будь-яке явище постає контрастно на загальному тлі.Предмети, що схожі на вже відомі раніше, мимовільно запам’ятовуються легше.Мимовільне запам’ятовування має велике значення в житті людини. Воно сприяєзбагаченню її життєвого досвіду. Велику роль мимовільне запам’ятовуваннявідіграє і в навчальній діяльності.
Довільнезапам’ятовування відрізняється від мимовільного рівнем вольового зусилля,наявністю завдання та мотиву. Воно має цілеспрямований характер; у ньомувикористовуються спеціальні засоби та прийоми запам’ятовування.
Умови успішногозапам’ятовування [12]:
— багаторазоверозумно зорганізоване й систематичне повторення, а не механічне, щовизначається лише кількістю повторень;
розподілматеріалу на частини, виокремлення в ньому смислових одиниць;
— розуміння тощо.
Залежно від мірирозуміння запам’ятовуваного матеріалу довільне запам’ятовування буваємеханічним і смисловим (логічним).
Механічним є такезапам’ятовування, яке здійснюється без розуміння суті. Воно призводить доформального засвоєння знань.
Смислове(логічне) запам’ятовування спирається на розуміння матеріалу у процесі дії зним, оскільки тільки діючи з матеріалом, ми запам’ятовуємо його.
Умовамиуспішності довільного запам’ятовування є дієвий характер засвоєння знань,інтерес до матеріалу, його значущість, установка на запам’ятовування тощо.

1.2Сутність, структура і зміст образної пам'яті в педагогічній літературі
У вітчизнянійпсихології переважний розвиток одержав напрям у вивченні пам'яті, пов'язаний іззагальнопсихологічною теорією діяльності. В контексті цієї теорії пам'ятьвиступає як особливий вид психологічної діяльності, що включає системутеоретичних і практичних дій, рішенню мнемічної задачі — запам'ятовування,збереження і відтворення різноманітної інформації. Тут уважно досліджуєтьсясклад мнемічних дій і операцій, залежність продуктивності пам'яті від того, якемісце в структурі займають мета і засоби запам'ятовування (або відтворення),порівняльна продуктивність довільного і мимовільного запам'ятовування залежно відорганізації мнемічної діяльності (П.Н. Леонтьєв, П.І. Зінченко, А.А. Смирнов іінші) [4].
Ряд цікавихфактів, що розкривають особливості механізмів запам'ятовування, умови, при якихвоно відбувається краще або гірше, знайшов в своїх дослідженнях А.А. Смирнов.Він встановив, що дії запам'ятовуються краще, ніж думки, а серед дій, у своючергу, міцніше запам'ятовуються ті, які пов'язані з подоланням перешкод, у томучислі самі ці перешкоди.
Розглянемо основні факти, здобуті в руслі різних теорій пам'яті.
Німецький учений Г. Еббінгауз був одним їх тих, хто ще в минуломустолітті, керуючись асоціативною теорією пам'яті, одержав ряд цікавих даних.Він, зокрема, вивів наступні закономірності запам'ятовування, встановлені вдослідженнях, де для запам'ятовування використовувалися безглузді склади ііншій слабко організований в смисловому плані матеріал [4].
1. Порівняльнопрості події в життя, які справляють особливо сильне враження на людину, можутьзапам'ятовуватися відразу міцно і надовго, і після закінчення багатьох років змоменту першої і єдиної зустрічі з ними виступати в свідомості з виразністю іясністю.
2. Складніші іменш цікаві події людина може переживати десятки разів, але вони в пам'ятінадовго не запам’ятовуються.
3. При пильній увазі до події достатньо буває його однократногопереживання, щоб надалі точно і в потрібному порядку відтворити по пам'яті йогомоменти.
4. Людина може об'єктивно правильно відтворювати події, але неусвідомлювати цього і, навпаки, помилятися, але бути упевненим, що відтворює їхправильно. Між точністю відтворення подій і упевненістю в цій точності незавжди існує однозначний зв'язок.
5. Якщо збільшить число членів ряду, що запам'ятовується, до кількості,що перевищує максимальний об'єм короткочасної пам'яті, то число правильно відтворенихчленів цього ряду після однократного пред'явлення зменшується в порівнянні зтим випадком, коли кількість одиниць в ряду, що запам'ятовується, в точностірівна об'єму короткочасної пам'яті. Одночасно при збільшенні такого рядузростає і кількість необхідних для його запам'ятовування повторень.
6. Попереднє повторення матеріалу, який підлягає заучуванню (повтореннябез заучування), економить час на його засвоєння в тому випадку, якщо числотаких попередніх повторень не перевищує їх кількості, необхідної для повногозаучування матеріалу напам'ять.
7. При запам'ятовуванні довгого ряду краще всього по пам'ятівідтворюється його початок і кінець («ефект краю»).
8. Для асоціативного зв'язку вражень і їх подальшого відтворюванняособливо важливим представляється те, чи є вони розрізненими або складаютьлогічно зв'язане ціле.
9. Повторення підряд заучуваного матеріалу менш продуктивне для йогозапам'ятовування, ніж розподіл таких повторень протягом певного періоду часу,наприклад протягом декількох годин або днів.
10. Нове повторення сприяє кращому запам'ятовуванню того, що було вивченераніше.
11. З посиленням уваги матеріалу, що запам'ятовується, число повторень,необхідних для його вивчення напам'ять, може бути зменшено, причому відсутністьдостатньої уваги не може бути відшкодоване збільшенням числа повторень.
12. Те, чим людина особливо цікавиться, запам'ятовується без жоднихзусиль. Особливо виразно ця закономірність виявляється в зрілі роки.
13. Рідкісні, дивні, незвичайні враження запам'ятовуються краще, ніжзвичні, часто зустрічаються.
14. Будь-яке новевраження, одержане людиною, не залишається в його пам'яті ізольованим. Будучитим, що запам'ятовується в одному вигляді, воно з часом може дещо змінитися,вступивши в асоціативний зв'язок з іншими враженнями, зробивши на них вплив і,у свою чергу, змінившись під їх дією.
Один з цікавих ефектівпам'яті, якому дотепер не знайдено задовільного пояснення, називається ремінісценцією.
Ремінісценція — це поліпшення з часом відтворення навчального матеріалу бездодаткових його повторень. Частіше це явище спостерігається при розподілі повторень матеріалу впроцесі його заучування, а не при запам'ятовуванні відразу напам'ять [18].
З раннього дитинства процес розвитку пам'яті дитини йде по декількохнапрямах. По-перше, механічна пам'ять поступово доповнюється і заміщаєтьсялогічною. По-друге, безпосереднє запам'ятовування з часом перетворюється наопосередковане, пов'язане з активним і усвідомленим використовуванням длязапам'ятовування і відтворення різних мнемотехнічних прийомів і засобівзапам'ятовування і відтворення різних мнемотехнічних прийомів і засобів. По-третє,мимовільне запам'ятовування, домінуюче в дитинстві, у дорослої людиниперетворюється на довільне.
Первинна форма запам'ятовування — так зване ненавмисне або мимовільнезапам'ятовування, тобто запам'ятовування без наперед поставленої мети, безвикористовування яких-небудь прийомів. Це просте відображення того, щовпливало, збереження деякого сліду від збудження в корі мозку. Кожний процес,що відбувається в корі мозку, залишає сліди після себе, хоча ступінь їхміцності буває різною [16].
Мимовільнозапам'ятовується багато що з того, з чим людина зустрічається в житті: оточуючіпредмети, явища, події повсякденного життя, вчинки людей, зміст кінофільмів,книг, прочитаних без жодної учбової мети, і т.д., але не всі вонизапам'ятовуються однаково добре. Краще всього запам'ятовується те, що маєжиттєво важливе значення для людини: все, що пов'язане з його інтересами іпотребами, з метою і задачами його діяльності. Навіть мимовільнезапам'ятовування носить виборчий характер, визначається відношенням дооточуючого.
Від мимовільного запам'ятовування треба відрізняти довільнезапам'ятовування, що характеризується тим, що людина ставить перед собою певнумету — запам'ятати те, що намічене, і використовує спеціальні прийомизапам'ятовування. Довільне запам'ятовування є особливою і складною розумовоюдіяльністю, підлеглою задачі запам'ятати і включаючи різноманітні дії,виконувані для того, щоб краще досягти цієї мети.
У процесі навчання довільне запам'ятовування нерідко приймає формузаучування, тобто багатократного повторення учбового матеріалу до повного ібезпомилкового його запам'ятовування. Так, наприклад, заучуючи вірші,визначення, закони, формули, історичні дати і т.д. Поставлена мета — запам'ятати — грає важливу роль, визначаючи собою всю діяльністьзапам'ятовування. За інших рівних умов довільне запам'ятовування помітнопродуктивне за мимовільне запам'ятовування.
Багато що з того, що сприймається в житті велике число раз, незапам'ятовується нами, якщо не стоїть задача запам'ятати. І в той же час, якщопоставити перед собою цю задачу і виконати все необхідне для реалізації дії,запам'ятовування протікає з відносно великим успіхом і виявляється достатньо міцним.Велике значення при цьому має постановка не тільки загальної задачі(запам'ятати те, що сприймається), але і більш приватних, спеціальних задач. Водних випадках, наприклад, ставиться задача запам'ятати тільки основне, головнідумки, найістотніші факти, в інших — запам'ятати дослівно, в третіх — точно запам'ятатипослідовність фактів і т.д.
Постановкаспеціальних задач робить істотний вплив на запам'ятовування, під її впливомміняється сам його процес. Проте, на думку С.Л. Рубінштейна, основне значення — це питання про залежність запам'ятовування від характеру діяльності, в ходіякої воно скоюється. Він вважає, що в проблемі запам'ятовування немаєоднозначної залежності між довільним і мимовільним запам'ятовуванням. Іпереваги довільного запам'ятовування з всією очевидністю виступають лише наперший погляд [16].
Дослідження П.І.Зінченко в цьому переконливо довели, що установка на запам'ятовування, щоробить його прямою метою дії суб'єкта, не є сама по собі вирішальної дляефективності цього процесу, мимовільне запам'ятовування може виявитисяефективно довільного. В дослідах Зінченко мимовільне запам'ятовування картинокв ході діяльності, метою якої була їх класифікація (без задачі запам'ятати),виявилося безумовно вище, ніж у разі, коли перед випробовуваним була поставленазадача картинки запам'ятати [16].
Присвячене тій жепроблемі дослідження А.А. Смирнова підтвердило, що мимовільне запам'ятовуванняможе бути продуктивнішим, ніж довільне: те, що випробовувані запам'ятовувалимимовільно, попутно в процесі діяльності, метою якої було не запам'ятовування,запам'ятовувалося міцніше, ніж те, що вони прагнули запам'ятати спеціально [4].
Таким чином,аналіз конкретних умов, при яких мимовільне запам'ятовування, тобто, по суті,запам'ятовування, включене в яку-небудь діяльність, виявляєтьсянайефективнішим, розкриває характер залежності запам'ятовування від діяльності,в ході якого воно скоюється.
1.3Методи вивчення запам'ятовування
Запам'ятовується,як і усвідомлюється перш за все те, що складає мету нашої дії. Проте те, що невключене в цільовий зміст дії, в ході якої скоюється мимовільнезапам'ятовування, запам'ятовується гірше, ніж при довільному запам'ятовуванні,направленому саме на даний матеріал. При цьому все ж таки необхідновраховувати, що пригнічуючи більшість наших систематичних знань виникає врезультаті спеціальної діяльності, мета якої — запам'ятати відповідний матеріалз тим, щоб зберегти його в пам'яті. Така діяльність, направлена назапам'ятовування і відтворення утриманого матеріалу, називається мнемічноюдіяльністю. В мнемічній діяльності перед людиною ставиться задача вибірковозапам'ятати пропонований йому матеріал. У всіх випадках людина повинна чітковідділити той матеріал, який йому було запропоновано запам'ятати, від всіх побічних вражень і привідтворенні обмежитися саме ним. Тому мнемічна діяльність завжди носитьвиборчий характер [6].
Мнемічна діяльність є специфічно людською освітою, бо тільки у людинизапам'ятовування стає спеціальною задачею, а заучування матеріалу, збереженняйого в пам'яті і свідоме звернення до минулого в цілях пригадування заученогоматеріалу — спеціальна форма свідомої діяльності.
Задача вимірювання об'єму пам'яті в її найчистішому вигляді буладозволена відомим німецьким психологом Еббінгаузом. Для дослідження об'ємупам'яті він пропонував випробовуваному ряд безглуздих складів, які давалиякнайменші можливості для осмислення. Пропонуючи випробовуваному запам'ятати10-12 складів і наголошуючи на числі утриманих членів ряду Еббінгауз прийняв цечисло за об'єм «чистої» пам'яті. Першим і головним результатом цьогодослідження було встановлення середнього об'єму пам'яті, яке характеризувалолюдину. Виявилося, що в середньому людина легко запам'ятовує після першогочитання 5-7 окремих елементів: це число значно коливається, і якщо люди зпоганою пам'яттю утримують тільки 4-5 ізольованих елементів, то люди з хорошоюпам'яттю виявляються в змозі відразу після першого читання утримати 7-8ізольованих і безглуздих елементів [4].
У цілому необхідно відзначити, що об'єм пам'яті, так і міцністьзапам'ятовування залежать від багатьох умов. Так успіх запам'ятовуваннязалежить від того, в якому ступені матеріал осмислюється людиною. Примеханічному запам'ятовуванні слова, предмети, події, рухи запам'ятовуютьсяточно в такому порядку, в якому вони сприймалися, без яких-небудь перетворень.
Механічне запам'ятовування спирається на просторову і тимчасовублизькість об'єктів запам'ятовування. Осмислене запам'ятовування засновано нарозумінні внутрішніх логічних зв'язків між частинами матеріалу. Воно спираєтьсяголовним чином на узагальнені зв'язки другої сигнальної системи. Доведено, щоосмислене запам'ятовування у багато разів продуктивне механічного. Механічнезапам'ятовування неекономне, вимагає багатьох повторень. Механічно заучене — людина не завжди може пригадати до місця і до часу. Осмислене запам'ятовуваннявимагає від людини значно менше зусиль і час і більш дієво.
Спеціальні дослідження безпосереднього і опосередкованогозапам'ятовування в дитячому віці провів А.Н. Леонтьєв. Він експериментально показав,як один мнемічний процес — безпосереднє запам'ятовування — з віком поступовозаміщається іншим, опосередкованим. Це відбувається завдяки засвоєнню дитиноюбільш досконалих стимулів-засобів запам'ятовування і відтворення матеріалу.Роль мнемотехнічних засобів у вдосконаленні пам'яті, на думку А.Н. Леонтьєва,полягає в тому, що, «звертаючись до вживання допоміжних засобів, ми тим самимзмінюємо принципову структуру нашого акту запам'ятовування, раніше пряме,безпосереднє наше запам'ятовування стає опосередкованим» [12].
У формуванні внутрішніх засобів центральна роль належить мові. «Можнаприпустити, — помічає А.Н.Леонтьєв, — що самий перехід, що скоюється від зовніопосередкованого запам'ятовування до запам'ятовування, внутрішньоопосередкованого, полягає в найтіснішому зв'язку з перетворенням мови з чистозовнішньої функції у функцію внутрішню» [12].
На основідослідів, проведених з дітьми різного віку і із студентами як випробовуваними,А.Н. Леонтьев вивів криву розвитку безпосереднього і опосередкованогозапам'ятовування (рис. 1.2). Ця крива, що одержала назву «паралелограм розвиткупам'яті», показує, що у дошкільників з віком поліпшується безпосереднєзапам'ятовування, причому його розвиток йде швидше, ніж розвиток опосередкованогозапам'ятовування. Паралельно з цим збільшується розрив в продуктивності данихвидів запам'ятовування на користь першого [11].
Починаючи з шкільного віку йде процес одночасного розвиткубезпосереднього і опосередкованого запам'ятовування, а потім і більш швидкоговдосконалення опосередкованої пам'яті. Обидві криві з віком знаходять тенденціюдо зближення, оскільки опосередковане запам'ятовування, розвиваючись більшшвидкими темпами, незабаром по продуктивності наздоганяє безпосереднє і, якщогіпотетично продовжити далі зображені на рис. 1.2 криві, повинно його кінець кінцемобігнати. На користь останньої пропозиції говорить той факт, що дорослі люди,що систематично займаються розумовою працею і, отже, постійно вправляючи своюопосередковану пам'ять, при бажанні і при відповідній розумовій роботі дужелегко можуть пам'ятати матеріал, володіючи разом з тим дивно слабкою механічноюпам'яттю.
Якщо у дошкільників запам'ятовування, як про це свідчать дані криві, восновному безпосереднє, то у дорослого воно головним чином (а може бути, навітьвинятково через зроблену вище пропозицію) опосередковане.
Істотну роль в розвитку пам'яті грає мова, тому процес вдосконаленняпам'яті людини йде рука в руку з розвитком його мови.
Останній з наголошених фактів — про особливу роль, яку грає мова впроцесах запам'ятовування і відтворення, — дає можливість зробити наступнівисновки [14]:
1. Те, що ми можемо висловити, звичайно запам'ятовується легше і краще,ніж те, що може бути сприйнято тільки зорово або на слух.
2. Якщо предметом запам'ятовування є текст, то наявність напередпродуманих і чітко сформованих до нього питань, відповіді на які можуть бутизнайдені в процесі читання тексту, сприяє його кращому запам'ятовуванню.
3. Збереження і пригадування як мнемічні процеси мають свої особливості.Багато випадків забуває, пов'язаних з довготривалою пам'яттю, пояснюються нестільки тим, що відтворний матеріал як слід не запам'ятав, скільки тим, що приспомині до нього був утруднений доступ.
4. Якщо двом групам людей запропонувати запам'ятати однаковий списокслів, які можна згрупувати по значенню, і якщо, крім того, обидві групи людейзабезпечити різними узагальнюючими словами-стимулами, за допомогою яких можнаполегшити пригадування, то виявиться, що кожна з них буде в змозі пригадатибільше саме тих слів, які пов'язані із запропонованими їй словами-стимулами.
5. Ніж більшерозумових зусиль ми докладаємо до того, щоб організувати інформацію, додати їйцілісну, осмислену структуру, тим легше вона потім пригадується. Один з ефективнихспособів структуризації запам'ятовування — це додання матеріалу структури типу,що запам'ятовується, «дерево» (рис. 1.3).
6. Оскільки від уваги до матеріалу безпосередньо залежить йогозапам'ятовування, то будь-які прийоми, що дозволяють управляти увагою, можутьвиявитися корисними і для запам'ятовування.
7. На згадку матеріалу впливають і пов'язані з ним емоції, причомузалежно від специфічно асоційованих з пам'яттю емоційних переживань цей впливможе виявлятися по-різному.
8. Емоційні полягання, супроводжуючі процес запам'ятовування, є частиноювідображеної в пам'яті ситуації, тому, коли вони відтворюються, то по асоціаціїі ними відновлюється в уявленнях і вся ситуація, пригадування полегшується.
9. На техніціполіпшення сприйняття матеріалу базуються різні прийоми навчання так званому«прискореному» читанню.

РОЗДІЛ2МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВЗАПАМ'ЯТОВУВАННЯ
2.1Організація дослідження
Мета дослідження- визначенняметодів психологічної дії, повно самих сприяючих розвитку пам'яті в системі вищогонавчального закладу.
Методи дослідження: класифікаціязображень предметів, складання числового ряду, дослідження швидкості механічногозапам'ятовування, піктограма.
Емпіричне дослідження проводилося серед студентів 4-го курсу КПУ, містаЗапоріжжя, протягом 1 тижня. У всіх експериментах бралоучасть 25 чоловік. Експерименти проводилися серед студентів в денний час, в приміщенніаудиторії. Вік випробовуваних 19-20 років. Стан здоров'я всіх випробовуваних нормальне.
Для проведеннядослідження 1 і 2 груп випробовуваних була розділено на дві підгрупи. В першомудосліджені брало участь 12 респондентів, в другому — 13.
Результати першого дослідження по методиці П.І. Зінченко [15] приведені вДодатку А, результати другого дослідження приведені в Додатку Б.
2.2Дослідження мимовільного запам'ятовування і умов його продуктивності
Дослідження 1 — Класифікація зображень предметів (Додаток Г).
Методика П.І.Зінченко. Проводяться два груповідосвіди: класифікація зображень предметів і складання числового ряду [15].
Мета дослідження: з'ясувати залежність продуктивності мимовільного запам'ятовування відхарактеру діяльності людини.
Процедура дослідження. Експериментальний матеріал — 15 карток, на кожній з якихзображений один предмет. 15 предметів легко класифікуються: тварини, фрукти,іграшки. Окрім зображення предмету, на кожній картці (в правому верхньомукутку) написано двозначне число.
Перед початкомдослідження картки розташовуються на щиті у випадковому порядку і закриваютьсялистом паперу.
В дослідженні береучасть одна підгрупа випробовуваних. Їм дається наступна інструкція. «З вамипроведено дослідження, в якому перевіряється уміння класифікувати предмети поїх загальних ознаках. Ваша задача полягає в тому, щоб класифікувати всікартинки по групах і записати їх в цьому порядку, ставлячи на початку групи їїназву. Ті, хто завершить роботу до закінчення дослідження, повинен доповнитивиділені групи предметами, що відносяться до тих же класів».
Після закінченнядослідження його учасникам пропонують по пам'яті відтворити у будь-якомупорядку спочатку предмети, зображені на картках, а потім числа.
Дослідження 2 — Складання числового ряду(Додаток Д).
Експериментальнийматеріал той же, що і в дослідженні 1. Бере участь друга підгрупа респондентів.
Процедура дослідження:Картки розташовуються на щиті так, щоб числа на них не утворювали натуральногоряду. Респондентам пропонують намалювати у себе в зошитах сітку в 15 клітин (3ряди по 5). Їх задача — розташувати всі числа, що є на картках, строго попорядку номерів, так щоб якнайменше було поміщене в ліву клітину верхньогоряду, а найбільше — в праву клітину ряду. Помилково записані числа слідзакреслювати і там же писати потрібне число. Що завершили роботу до закінченнядослідження повинні намалювати у себе в зошитах ще одну сітку і вписати в неїспочатку всі парні числа, а потім непарні.
Далі слідвідтворити спочатку числа, а потім назви предметів.

2.3Дослідженнядинаміки процесу заучування
Істотну роль взапам'ятовуванні грає повторення матеріалу. Проте повторення не є способом,незмінно ведучим до досягнення мнемічного ефекту.
В процесізапам'ятовування центральне місце належить організації дій суб'єкта зматеріалом. Саме дії угрупування, співвідношення, складання планів приводить довідбору і формування певних зв'язків, повторення лише умова реалізації цих дій.
Функціюзакріплення зв'язків здійснює не повторення, а акт правильного відтворенняоб'єкту, відповідність відтвореного образу об'єкту запам'ятовування.
Для дослідженняпроцесу запам'ятовування використовують класичні методи: метод утриманих членівряду, метод заучування, метод вдалих відповідей і метод антиципації.
Дослідження 3 — Дослідження швидкості механічного запам'ятовування (Додаток Е). МетодикаЕббінгауза
Мета: дослідженняшвидкості механічного запам'ятовування.
Процедурадослідження: Тест складається з двох серій. Перша серія — дослідження швидкостімеханічного запам'ятовування. Друга — дослідження швидкості забування.
Інструкція допершої серії: «Вам буде пред'явлений список з 20-ти безглуздих складів.Прочитайте його і запишіть, що запам'ятали. При неповному запам'ятовуванніпрочитайте ще раз.
Далі повторюватипрочитання з подальшими записами до повного запам'ятовування».

2.4Дослідження безпосереднього і опосередкованого запам'ятовування
Опосередкована ібезпосередня пам'ять — види пам'яті, що розрізняються по критеріювикористовування допоміжних засобів в процесі запам'ятовування. Підбезпосереднім запам'ятовуванням розуміється запам'ятовування шляхом заучування,що не спирається на які-небудь ті, що допоміжні опосередковують прийоми.Опосередковане запам'ятовування припускає використовування певних більш меншрозгорнених прийомів, засобів. Кажучи про безпосереднє запам'ятовування, слідмати у вигляді, що і воно не обходиться без спеціальних «внутрішніх» засобів,які важко виділити шляхом нагляду або інтроспективно [17].
Для дослідженняопосередкованого запам'ятовування можуть застосовуватися класичні методи: методпарних асоціацій і метод антиципації. Проте розроблені і спеціальні прийоми, дочисла яких відносяться метод піктограм і метод подвійної стимуляції.
Дослідження 4 – Піктограма (Додаток Ж)
Мета: Дослідженняособливостей опосередкованого запам'ятовування і його продуктивності, а такожхарактеру розумової діяльності, рівня формування понятійного мислення.
Процедура: Тест складається з двох серій. Інструкція до першої серії: «Япрочитаю вам 20 відвернутих понять. Слухайте уважно їх і постарайтесязапам'ятати якомога більше. Коли я скажу «пишіть», то запишіть все, щозапам'ятали. Інструкція до другої серії: Я знову прочитаю Вам 20 відвернутихпонять. Після кожного слова у вас буде 10-12 секунд щоб зробити малюнок(піктограму), яка допоможе вам заповнити це слово. Якість малюнка не має ніякого значення. Коли визробите всі малюнки, закрийте їх. Після невеликої бесіди ви знову відкриєтемалюнки і під кожним з них напишіть те слово, яке він позначає.

РОЗДІЛ3УЗАГАЛЬНЕННЯ І ОЦІНКАРЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
Обробленірезультати, приведені в табл. 2.1, 2.2 зведемо в табл. 3.1.
Таблиця3.1
Обробленірезультати дослідженняЗадача Середнє число правильних відтворень предметів чисел Класифікація предметів 13 0,7 Складання числового ряду 1,25 10,6
 
Порівнюючиодержані результати в дослідженні 1 і 2 з результатами, одержаними П.І. Зінченко при проведенні аналогічнихдосліджень на великому статистичному масиві випробовуваних. Можна побачити, щорезультати досліджень близькі (табл. 3.2).
Таблиця3.2
Дослідженняпо методиці П.І. ЗінченкоЗадача Середнє число правильних відтворень предметів чисел Наше дослідження Зінченко відхилення Наше дослідження Зінченко відхилення Класифікація предметів 13 13,2 -0,2 0,7 0,7 Складання числового ряду 1,25 1,3 -0,05 10,6 10,2 0,4
Основнавідмінність в умовах проведення дослідження 1, 2 полягало в тому, що в першомудослідженні предметом діяльності були картинки, а в другому — числа. Це ізумовило високу продуктивність їх запам'ятовування, хоча предмет діяльності вцих дослідах і сама діяльність були різними. Відсутність цілеспрямованої діяльності по відношеннюдо цих же об'єктів там, де вони виступали в дослідах в ролі тільки фоновихподразників, привело до різкого зниження їх запам'ятовування.
Ця відмінність зумовила різку розбіжність результатів запам'ятовування.Значить, причиною високої продуктивності запам'ятовування картинок в першомудослідженні і чисел в другому є діяльність респондентів по відношенню до них.
У дослідженні 3респондентам було представлено для запам'ятовування 20 безглуздих складів. БИВ
ГЮД
ЗЮГ
КЕЛ
ПЫС
РИТ
КЯМ
ГЭЛ
ВЫЗ
ФЕ СЯМ
ЦОВ
ГАЛ
ДИБ
ЗУГ
ЛЕЖ
МЫЧ
РЯБ
ТОР
СЮД
Обробленірезультати запам'ятовування були усереднені, результати їх зведені в табл. 3.3.
 Таблиця3.3
Обробленірезультати запам'ятовуванняКількість повторень 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Запам'ятовано складів 5 7,5 10 12 17 18,3 19 19,2 20
Зобразимо табл.3.3 графічно (Додаток В). Характер кривій, той, що відображає, результатипроведеного дослідження співпадає з характером кривої, одержаної Еббінгаузом припроведенні аналогічного дослідження на великій кількості респондентів, щоговорить про чистоту проведеного дослідження. Результати дослідження можнаназвати добрими, оскільки всі респонденти провели не більше 9 повторень дляповного запам'ятовування 20 складів.
За наслідкамидослідження можна зробити висновок, що ступінь запам'ятовування масивуінформації збільшується з кількістю повторень, причому із збільшенням кількостіповторень приріст матеріалу, що запам'ятовується, зменшується. Найінтенсивнішезапам'ятовування йде на початковому етапі повторення.
При проведеннідослідження 4 респондентам було надано 20 слів, значення яких було: характердій і категорій. Їм були прочитані слова, які респонденти повинні булизапам'ятати. На другому етапі випробовуваним було надано 20 слів аналогічногохарактеру. Для запам'ятовування було запропоновано кожне слово позначитипіктограмою.
Обробкарезультатів дослідження дала наступне. В першій серії дослідження, що вивчаєбезпосереднє запам'ятовування, середнє запам'ятовування — 10 слів з 20,кількість помилок вказаних слів — 1, 2. В другій серії (вивчаючоїопосередковане запам'ятовування) дослідження — кількість запам'ятовуваннязбільшилася і склала 15 слів. При цьому кількість помилок також збільшилася.
За наслідкамидослідження можна зробити висновок, що опосередковане запам'ятовування продуктивне.

ВИСНОВКИ
Учбова діяльністьстудента у вищому учбовому закладі — це лише одна із сторін цілісногопрофесійного і особового формування людини. Учбова діяльність студентарозуміється, як цілеспрямований, регламентований планами і програмами, керованийпроцес засвоєння знань, умінь і навиків, розвитку і становлення особи студента.В процесі учбової діяльності студент виступає як її суб'єкт, тобто носіянаочно-практичної активності і пізнання.
Формування студента, як суб'єкта учбової діяльності, припускає оволодінняним основними формами цієї діяльності, умінням планувати і організовувати цюдіяльність, визначати учбові дії необхідні для навчання і програму їхвиконання. Особливо важливо для студента, як суб'єкта учбової діяльності,оволодіти її основними формами: слухання, усвідомлення, засвоєння учбовоїінформації, конспектування, виконання вправ, рішення задач, проведеннядослідів, проведення учбових досліджень і ін.
Сучаснідослідники виділяють декілька стадій формування студента, як суб'єкта учбовоїдіяльності. Це стадія адаптації до умов вузу, стадія ідентифікація з вимогамиучбової і учбово-професійної діяльності, стадія самореалізації студента восвітньому процесі і стадія самопроектування професійного становлення.
У представленійкурсовій роботі на тему: «Методика дослідження процесу запам’ятовування» бувпроведений огляд літератури, що стосується проблеми запам'ятовування якневід'ємної частини вивчення психології пам'яті. Приведено декілька методиквивчення процесу запам'ятовування і їх практичне вживання на підставірезультатів яких були зроблені висновок і виведені графічні залежності міжчасом або частої повторення і об'ємом запам'ятовування.
З представленогоматеріалу можна зробити висновок, що у нашій пам'яті не просто нагромаджуєтьсярозрізнений і спутаний матеріал. Цей матеріал завжди знаходиться при нас і мипригадуємо його, коли він нам потрібен великими групам, які відповідають нашимінтересам.
Стало ясніше, чому, якщо ми знаємо, що від нас буде потрібно буквальне іточне відтворення нам доводиться вдаватися до особливих прийомів, що маютьспеціальні назви, наприклад, до заучування напам'ять. З сказаного вище стаєясно: що багато речей, які здаються безпосередньо спостережуваними, фактичновиникають в свідомості в результаті минулого досвіду, тобто згадуються, що призапам'ятовуванні всякого матеріалу, особливо безглуздого, велика кількістьматеріалу забувається незабаром після запам'ятовування, що при заучуванніматеріалу до певної міри можна визначити протягом якого періоду буде можливейого точне збереження, що при запам'ятовуванні великого або важкого словесногоматеріалу розподілене повторення на стадії заучування звичайно виявляєтьсябільш економним, ніж концентроване.
Якщо ми спробуємоуявити собі, що робить можливим запам'ятовування в тій формі, яку воно звичнеприймає, ми повинні уявити собі матеріал, накопичений в результаті минулогодосвіду. Звичне запам'ятовування набагато в більшій ступінь є реконструкцією,ніж точним повторенням, яке вимагає вживання особливих прийомів заучування.Якщо під «хорошою пам'яттю» ми розуміємо запам'ятовування того, що єнайкориснішим до вимоги, що пред'являється нам життям, то її секрет полягає ворганізації минулого досвіду під впливом багатобічних інтересів, тіснозв'язаних між собою.

СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Анастази А., Урбина С. Психологическоетестирование. — СПб.: Питер, 2001. — 688 с.
2. Аткинсон В., Скот Дж. Познай себя: Развитие памятии интеллекта. — СПб.: Респекс, 2002. — 384 с.
3. Белошицкий А.В., Бережная И.Ф. Становление субъектностистудентов в образовательном процессе вуза // Педагогика. — 2006. — № 5. — С.60-66.
4. Бондарчук О.І. Експериментальна психологія: Курслекцій. — К.: МАУП, 2003. — 120 с.
5. Выготский Л.С., Лурия А.Р. Память примитивногочеловека. Культурное развитие специальных функций: память // Психологияпамяти./ Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер и В.Я. Романова. — М: ЧеР, 1998. — 816 с.
6. Дружинин В. Н. Экспериментальная психология. — СПб.: Питер, 2000. — 286 с.
7. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психология высшейшколы. — Мн.: Тесей, 2003. — 351 с.
8. Исследование памяти. / Отв. ред. И.Н. Корж. — М:Наука, 1999. — 216 с.
9. Корнилова Т.В. Введение в психологическийэксперимент. — М.: МГУ, 2001. — 256 с.
10. Кэмпбелл Д. Модели экспериментов в социальнойпсихологии и прикладных исследованиях. — СПб.: Соц.-психол. центр, 1996. — 392с.
11. Леонтьев А.Н. Лекции по общей психологии. — М:Смысл, 2004. — 512 с.
12. Леонтьев А.Н. Развитие высших форм запоминания //Психология памяти / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер и В.Я. Романова. — М: ЧеР, 1998.- 816 с.
13. Педагогическая психология / Под ред. Н.В. Клюевой.- М.: ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. — 400 с.
14. Практикум по общей экспериментальной и прикладнойпсихологии / Под ред. А.А. Крылова. — СПб.: Питер, 2005. — 560 с.
15. Практикум по общей, экспериментальной и прикладнойпсихологии / В.Д. Балин, В.К. Гайда, В.К. Гербачевский и др.; Под общ. ред.А.А. Крылова, С.А. Маничева. — СПб.: Питер, 2000. — 528 с.
16. Практическая психология образования / Под ред.И.В. Дубровиной: Учебник для студ. высш. и средн. спец. учеб. заведений. — М:ТЦ «Сфера», 2000. — 528 с.
17. Психологическая диагностика / Под ред. К.М.Гуревича, Е.М. Борисовой. — М.: УРАО, 2001. — 302 с.
18. Психология развития. Словарь / Под. ред. А.Л. Венгера. — М.: ПЕР СЭ, 2006. — 176 с.
19. Солсо Р.Л., Маклин М.К. Экспериментальнаяпсихология. — СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. — 272 с.
20. Столяренко Л.Д. Педагогическая психология. — Ростов н/Дону: Феникс, 2006. — 542 с.
21. Шейко В.М. Організація та методиканауково-дослідницької діяльності: Підручник. — К.: Знання-Прес, 2002. — 295 с.