Зміст
Вступ
1. Психологічнеконсультування як професійна діяльність психолога
2. Видипсихологічного консультування
3. Професійнакомпетентність психолога-консультанта
4. Етичний кодекспсихолога-консультанта
Висновки
Списоквикористаної літератури
Вступ
Професія «психолог»з'явилася в XX столітті. Процес формування професії психолога неоднаковопротікав в різних країнах і в різних сферах соціального життя. Найбільшийрозвиток професія психолога отримала в США, Великобританії, Франції, Германії,Австрії, Швейцарії, Росії. Академічна психологія, пов'язана з науковою і педагогічноюдіяльністю в університетах, сформувалася раніше і знайшла досить міцний статусв громадській думці.
Протягом XX століття всуспільстві поступово формувалося соціальне замовлення на психологічнудіяльність, вона ставала такою, що соціально визнається і, як наслідок,отримувала нормативно-правову основу (з'являлися юридичні документи, регулюючістатус, вміст і форми діяльності професійного психолога). Поступово формуваласясистема професійної освіти і підготовки психологів, створювалися професійнісуспільства психологів, формулювалися вимоги до професійної кваліфікації ідосвіду фахівців-психологів.
В даний час найбільш визнанадіяльність практичних психологів у сфері педагогічної, медичної, соціальної,консультаційної психології. Активно розвиваються і інші напрями практичнійпсихології: економічна, юридична, спортивна, військова.
Для того, щоб з'явиласяяка-небудь професія, на неї повинне виникнути соціальне замовлення, тобтоусвідомлена потреба суспільства у відповідному вигляді професійної діяльності.Суспільству в цілому, конкретним людям і адміністративним органам поважноусвідомити потребу у фахівцях певного профілю. Професія психолога стаєнеобхідною лише тоді, коли в його знаннях з'являється потреба.
1. Психологічне консультуванняяк професійна діяльність психолога
Психологічне консультування — один з поширених видів професійної роботи психолога.
До консультанта людизвертаються за психологічною допомогою, порадою для подолання труднощів в самихрізних ситуаціях повсякденного життя. Мета діяльності психолога-консультанта — допомогти людям благополучно вирішити життєві кризи, підвищити їх здатністьвирішувати проблеми і самим приймати рішення. До психолога-консультанта частозвертаються по питаннях міжособових стосунків, зокрема, подружніх, сексуальних,а також стосунків з дітьми. Йому доводиться мати справу з проблемами взаєминлюдей у сфері суспільного життя. Психолог допомагає людям здолати психологічнібар'єри, розвинути в собі певні якості шляхом відповідного психологічноготренінгу.
Психологічна допомогавиявляється на основі вживання психологічних знань і умінь.
Психологічне консультування яквигляд психологічної допомоги адресовано психічно нормальним людям.Психологічна консультація покликана розширити кордони самопізнання людини, йогоздатність сприймати психічний світ людей ширше і на цій основі бачити більшечисло варіантів поведінки в тій або іншій ситуації. Цим консультуваннявідрізняється від психокорекції і психотерапії, які направлені на вирішенняглибинних психологічних проблем.
У термінологічному відношеннікорисно розрізняти консультування як вид діяльності і консультацію якбезпосередньо консультаційну бесіду. Консультування як форма роботипрофесійного психолога використовується в будь-якій сфері, де необхідні психологічнізнання. Це може бути консультування в педагогічній сфері, у сфері промисловоговиробництва, бізнесу і управління, у сфері проблем здоров'я і так далі.
Проте не зрідка роботупсихолога-консультанта виділяють як самостійну сферу професійної діяльності психолога.У вітчизняній психології професія психолога-консультанта ще не стала доситьпоширеною.
У міжнародній практиці цяпрофесійна спеціалізація затвердилася з 50-х років XX століття. У США в 1951році Північно-західна конференція рекомендувала найменування«консультативна психологія», а в 1952 році була заснована новапозиція консультуючого психолога — Американська Психологічна Асоціація зміниланайменування спеціальності «Консультування і керівництво» (якевикористовувалося також не психологами)на «Консультативна психологія». Важливою причиною цього була необхідністьвідрізняти консультування від клінічної психології, орієнтованої напсихотерапію і лікування психопатологій.
В той же час психологічнеконсультування і психотерапія не зрідка до цих пір розглядаються як єдинапсихологічна професія. У них використовуються загальні психологічні ідеї іметоди. До найбільш авторитетних в світі концепцій психотерапії іпсихологічного консультування в даний час належать психоаналіз, аналітичнапсихологія До. Р. Юнга, індивідуальна психологія А. Адлера, тілесна психологіяСт Рейху, гештальттерапия Ф. Перлза, бихевиоризм Би. Ськиннера, гуманістичнийпідхід До. Роджерса, трансперсональнаяпсихологія (С. Гроф, До. Уїлбер). Консультант в своїй роботі може спиратися наідеї і методи, розроблені в якій-небудь одній психологічній школі абокомбінувати їх самостійно при вирішенні конкретних завдань психологічноїдопомоги клієнтові.
Психологи-консультанти можутьпрацювати в установах, що мають психологічну службу або посаду психолога вштатному розкладі. Деякі з них займаються приватною практикою, інші працюють вприватних службах здоров'я або в консультаційних організаціях.Психологи-консультанти можуть також найматися фірмами у сфері бізнесу.
2. Види психологічного консультування
Основний метод консультування — бесіда, побудована певним чином. Психологічне консультування найчастіше буваєкороткостроковим і може включати одну консультацію або (при необхідності)більше, але рідко перевищує 5-6 зустрічей з клієнтом.
Психологи-консультанти працюютьз окремими людьми або групами. Відповідно розрізняють індивідуальне і груповеконсультування.
Індивідуальне консультування — це бесіда консультанта з клієнтом наодинці, обговорення з ним життєвоїпроблеми, яка його непокоїть. Психолог-консультант допомагає клієнтовіпоглянути на свої проблеми з боку, обговорює з ним ті особливості йогоповедінки і міжособових стосунків, які стали джерелом його життєвих труднощів.В ході консультаційної бесіди клієнт дістає можливість усвідомити це, ширшепоглянути на ситуацію, і на цій основі змінити своє відношення до того, щовідбувається і свою поведінку.
Групове консультування можеполягати, наприклад, у вирішенні якої-небудь проблеми або в заохоченнівираження пригнічених емоцій в психотерапевтичній групі. Такою групою може бутисім'я, виробнича група або група людей, не зв'язаних один з одним вповсякденному житті, але що мають загальні проблеми. Найбільш частимиваріантами роботи при груповому консультуванні можуть бути родинне консультування,консультування по проблемах професійної діяльності і робота по дозволуміжособових конфліктів і проблемних ситуацій в колективах.
З метою вирішення міжособовихконфліктів в трудових або інших колективах може застосовуватися так званапосередницька консультація. Використання психологічного посередництва заснованена добре відомому факті: участь в переговорному процесі третіх осіб, якізаймають нейтральну позицію, підвищує його ефективність.
Консультації можуть бути очнимиабо анонімними. Традиційні консультації проходятв процесі безпосередньої зустрічі консультанта і клієнта. Проте в останнідесятиліття досить поширеним став «телефон довіри» як форма анонімноїпсихологічної допомоги і консультування. Консультація по телефону довіри"забезпечує оперативність спілкування, щадні умови для клієнта. Цей виглядконсультації характеризується наявністю допомоги, що надається, і дозволяєлюдині, що звернулася до психолога, уникнути ролі «пацієнта», в якій,на думку деяких, вони знаходяться при очному консультуванні.
Консультування по телефонудосить привабливий для клієнта, оскільки воно забезпечує йому анонімність іпов'язану з цим особливу довірчість. При телефонному консультуванні виникаєефект «випадкового попутника», коли в звичайній дорожній бесіді незнайомілюди деколи буквально «виливають душу». Встановленню особливоїдовірчості сприяє і те, що, не дивлячись на відстань, абонент і психолог впевному значенні знаходяться поруч. Їх голоси звучать в безпосереднійблизькості один від одного, що створює відчуття довірчості і особливоїінтимності бесіди. Саме по телефону довіри" клієнтові легко обговорюватиособисті проблеми, у тому числі і пов'язані з сексуальною сферою міжособовихстосунків.
Телефонне консультування даєклієнтові можливість звертатися з будь-якого місця, в слушний для нього час.При такому типові консультування клієнт має право на переривання контакту,тобто може у будь-який момент легко закінчити розмову — для цього доситьпокласти трубку. Вийти з контакту при очній консультації значно складніше.Можливість управляти контактом украй приваблива для деяких клієнтів, особливодля тих, хто чутливий до психологічної безпеки. При цьому вони мають можливістьповторно звернутися до консультанта в обмежений проміжок часу.
Психолог при консультуванні потелефону представляється абонентові компетентнішим, чуйнішим, здатнимдопомогти, чим це могло б опинитися при особистому контакті. Це підвищуєефективність психологічної взаємодії. У свою чергу, консультантові недоводиться долати психологічні бар'єри сприйняття клієнта. У нього виникаєдеякий образ людини, що має потребу, що дозволяє успішніше надавати йомудопомогу.
Деколи використовується і такийметод заочного консультування як консультативне листування. Необхідність цієїформи психологічної допомоги обумовлена тим, що телефонному консультуваннюдеколи важко із-за великого завантаження «телефону довіри» абовідсутності телефону у клієнтів. Проте піти на особисту бесіду з психологом вінне вирішується. До того ж деякі клієнти, що потребують психологічної допомоги,частенько знаходяться в умовах ізоляції від суспільства (наприклад, ув'язнені,що відбувають покарання в місця позбавлення волі). У містах, які не маютьвласних служб психологічній допомозі, листування з психологами,психотерапевтами виявляється єдиною можливістю отримати психологічну допомогу.
Термін «консультування» у практиці надання психологічноїдопомоги професіоналами також застосовується в декількох випадках. Наприклад,консультування можна розглядати як особливий вид допомоги, як деякий репертуарможливих дій і як психологічний процес:
— як особливий вид допомоги. Роджерс і прихильники теорії і практикиособистісно-центрованого консультування вважають, що надання допомогипсихологом не тільки необхідна, а й достатня умова того, щоб із клієнтамивідбулися конструктивні зміни. Надати допомогу можна шляхом емпатійногорозуміння, уважного ставлення до потенційної можливості клієнта самому будуватисвоє життя, конгруентності, чи дійсності (щирості), а також «активногослухання» чи «слухання в поєднанні з винагородою»;
-як деякий репертуар можливих дій. Фактично всі консультанти погоджуютьсяз тим, що гарні відносини допомоги необхідні для ефективної роботи з клієнтами,але більшість консультантів не вважають використання відносин допомоги доситьефективним для того, щоб у клієнта відбулися конструктивні зміни. Тому багатофахівців змушені використовувати, як правило, визначений репертуар специфічнихвпливів, що відбивають їхню теоретичну орієнтацію (психоаналітичні впливи,раціонально-емотивні поведінкові впливи, гештальтвпливи). Консультанти, щомають репертуари впливів, повинні визначити, які впливи варто застосовуватистосовно різних клієнтів і яка ймовірність успіху. На думку Корсіні, «упсихотерапії має значення, хто робить, як і кому, — кому — як — комуфактор»;
— як психологічний процес. Р. Нельсон-Джоунс вказує на основні причинифундаментального зв'язку між психологією і консультуванням. По-перше, ціліконсультування мають позв'язаний зі свідомістю аспект. Різною мірою всіконсультаційні підходи фокусуються на зміні почуттів, думок і дій людей такимчином, щоб люди могли жити більш ефективно. По-друге, процес консультування єпсихологічним. Консультування не є чимось статичним, воно має на увазі обміндумками між консультантами і клієнтами, а також проходження розумових процесівокремо в консультантів і клієнтів. Крім того, значна частина інформації,отриманої при консультуванні, виявляється у свідомості клієнтів в інтервалахміж заняттями, а також у періоди, коли клієнти намагаються допомогти собі саміпісля закінчення консультування. По-третє, основні теорії, з яких«виростають» цілі консультування і впливи, що використовуються вньому, є психологічними. Багато головних теоретиків консультування, наприкладРоджерс і Елліс, — психологи. Деякі провідні теоретики, як Бек і Берн, —психіатри. По-четверте, великий внесок у створення теорій консультуваннязробили фахівці, що проводять психологічні дослідження; крім того, результатипсихологічних досліджень використовуються при оцінці процесів консультування ійого результатів.
3. Професійна компетентність психолога-консультанта
Основне завданняпсихолога-консультанта полягає в тому, аби допомогти клієнтові поглянути насвої життєві складнощі з боку, обговорити з ним ті особливості його поведінки іміжособових стосунків, які стали джерелом труднощів. Зазвичай вони неусвідомлюються і не контролюються самою людиною. В ході консультаційної бесідиклієнт дістає можливість усвідомити це, ширше поглянути на ситуацію, інакшеоцінити свою роль в ній, змінити установку на інших людей і на цій основізмінити своє відношення до того, що відбувається і свою поведінку.
В той же час позиція психологаповинна вселяти реалістичний оптимізм.
Психолог-консультант не повиннідавати прямих порад і рекомендацій, оскільки в цьому випадку він беревідповідальність за те, що відбувається на себе. Для розвитку особиконсультованого поважно, аби він усвідомлював і проявляв особистувідповідальність і сам приймав рішення.
Взаємодія на рівних — оптимальний варіант в консультуванні. Під час консультації клієнт відчуває себеповноправним партнером психолога. В цьому випадку він активно працює і переймаєна себе відповідальність за ті або інші рішення і особові зміни. Проте хорошийпрофесіонал — це багато в чому актор, який уміє у разі потреби зайняти позиціюзверху, кажучи про щось з упевненістю і авторитетом, або знизу, заграючи зклієнтом, прагнучи підвищити його самооцінку, підкреслити його знання іавторитет.
Одна з поширених помилокпрактичних психологів — взаємодія зверху «вниз», позиція заступництваі опіки. При цьому психолог, вважаючи себе знавцем «правильного,хорошого» життя, починає впливати на клієнта так, щоб той прийняв йогокритерії. Це наводить до того, що психолог починає оцінювати дії людини якхороші або погані, як правильні або неправильні. Це прояв непрофесіоналізму,схильності діяти, виходячи з життєвої психології.
Звернення допсихолога-консультанта часто зв'язане з використанням поняття норми — віковогопсихічного розвитку або норми поведінки особи. «Я не такий, яквсе...» — ця думка міститься в явному або неявному вигляді в словахклієнта, що звернувся за консультацією. Людина зазвичай хоче зіставлення себе зіншими людьми, хоче знайти своє місце в світі людей, знайти свою самобутність.Психолог-консультант за допомогою своїх знань і умінь допомагає йому знайтисвою індивідуальність. При цьому поважно, аби консультант орієнтувався не насоціально прийняті норми, а на цінності, життєві принципи і ідеали самогоклієнта. Людина в процесі консультації має бути максимально включеною в бесіду,емоційно переживати все, що обговорюється з консультантом, відчувати себекомфортно, бачити доброзичливе і безоціночневідношення до себе.
Психолог-консультант незаймається постановкою діагнозу. Якщо в процесі консультації з'ясовуєтьсянеобхідність діагностичної роботи, то вона проводиться в спеціально призначенийчас.
Розглянемо найбільш типовіпроблеми, з якими звертаються до психолога клієнти.
Перший тип проблем — чеканнясоціальних або етичних оцінок за шкалою «правильно — неправильно»,«добре — погано». У прямому вигляді ці переживання в словах клієнтаможуть бути сформульовані таким чином: «Перевірте мене, чи нормальнийя...?»; «Це ж погано, коли дитя не слухається, треба, аби вінслухався з першого разу»; «Не можна ж його весь час хвалити, він жерозпеститься, що тут буде хорошого...» і тому подібне Аналогічні запитиклієнта по етичних критеріях добра і зла.
У цих випадках корисна змінасистеми оцінок в процесі консультації, яке дозволить людині розширити своїуявлення про себе. Поважно показати клієнтові обмеженість шкали«добре-погано».
Другий тип проблем — питання«Як поступити?»; «Що робити?» Завдання психолога — неприймати рішення за клієнта, а допомогти зрозуміти психологічне єство йогопроблеми і на цій основі клієнт сам повинен прийняти рішення.
Лише третій тип проблем можебути названий власне психологічними завданнями. Питання стосується значеннятого або іншого факту, вчинку, переживання. «Як зрозуміти? Що цеозначає?» і так далі У практиці роботи таких клієнтів зустрічаєтьсянебагато. Частіше ставляться завдання двох перших типів; справапсихолога-консультанта — допомогти людині переформулироватьїх в завдання психологічні.
Консультування — доситьскладний вид професійної діяльності психолога. Одній з найбільш типовихтруднощів в роботі консультанта можна назвати бажання клієнта змінити інших інебажання міняти себе.
Не дивлячись на те, що клієнтсам звертається за допомогою до консультанта, він не зрідка опирається змінам.Це може бути пов'язано з відсутністю у людини переконаності в необхідностізмін, що насаджуються ззовні, страхом перед невідомістю і можливою невдачею,небажанням порушувати стереотип поведінки, що склався, відсутністю довіри доконсультанта. Звертаючись за консультацією, клієнти часто підкреслюютьнегативну роль інших у виникненні власних життєвих проблем. Для них характерніскарги типа: «Ми з чоловіком постійно лаємося» або «Дружинаревнує мене без жодного приводу».
Проте деколи людина призверненні за консультацією усвідомлює роль особистих якостей і говорить просвої проблеми: «Я не можу стримати себе, дуже запальна, постійно кричу намужа» або «Весь час не упевнений в тому, як до мене відноситьсядружина, мені здається, що вона мене обманює, ревную її без жодногоприводу». Це може дати основу для конструктивної роботи клієнта над собою.
Професійними якостямипсихолога-консультанта мають бути спостережливість і розуміння клієнта. Впроцесі бесіди консультант уважно слухає, а також спостерігає за поведінкоюконсультованого. Сенс мовного вислову, а також інша корисна інформація можутьбути виражений в інтонації мови, міміці, жестикуляції, позі людини. Успіхпсихологічного консультування багато в чому залежить від того, як консультантуміє виявити цікавість і вислухати клієнта. Це одна з необхідних професійнихякостей психолога-консультанта.
Оскільки під час консультаціїчоловік повідомляє про себе особисту інформацію, психолог повинен дотримуватиконфіденційність. Будь-які відомості, отримані від клієнта, не можуть бутипередані без його згоди ні в які громадські, державні організації, приватнимособам, у тому числі родичам і друзям.
Уміння встати на позиціїлюдини, що прийшла на прийом, повинне поєднуватися у консультанта з уміннямзберігати деяку дистанцію. При недотриманні цього психогігієнічного правила унього може виникнути синдром згорання або комунікативного перевантаження.
У своїй діяльностіконсультантові поважно розмежовувати особисті і професійні проблеми. Психологне повинен переносити свої стосунки з людьми у приватному житті, внутрішніпроблеми і конфлікти на стосунки з клієнтом, на його ситуацію.
При цьому слід мати на увазі,що клієнт деколи схильний переносити на консультанта стосунки з іншими людьми.Це може ускладнити процес консультування виникненням конфліктів або дужеблизьких стосунків. Тісні особисті відносини між консультантом і клієнтомнаводять до того, що консультант вже не може зберегти об'єктивну і відчуженупозицію, необхідну для ефективного вирішення проблем клієнта.
Деякі клієнти проявляють схильністьманіпулювати психологом, тобто експлуатувати його для досягнення яких-небудьсвоїх психологічних цілей. Наприклад, затвердитися у власній значущості або,навпаки, знайти підтвердження своєї жертовної долі. Відомий американськийпсихолог Еверет Шостром в своїй книзі «Анти-Карнеги, аболюдина-маніпулятор» описав 8 таких типів. Професіоналізм психолога повиненвиявитися в тому, аби розпізнати маніпулятора і змінити його маніпулятивнупозицію на позицію конструктивної взаємодії.
Основні помилки початкуючихпсихологів при проведенні консультаційної бесіди:
1) відсутність необхідногопсихологічного контакту, що перешкоджає створенню сприятливого для бесідипсихологічного клімату;
2) перехід до вирішенняпроблеми без достатнього вивчення її єства і тих умов, в яких вона виявляється;
3) жорстка прихильністьспочатку вибраній гіпотезі;
4) думка співбесідника невислуховується або дискредитується;
5) створюються перешкоди дляроз'яснення і обгрунтування клієнтом своєї точки зору;
6) постановка клієнтові прямихпитань («в лоб») при неясних мотивах бесіди.
Психологові-консультантовінеобхідно постійно підвищувати свою професійну кваліфікацію. Для цього вповсякденній практичній роботі консультантів використовується «супервізія»(supervision).У перекладі з англійського supervisionозначає «спостереження за чиєюсь роботою». Більшість консультативнихслужб вітають і зазвичай забезпечують якусь форму супервізії зі своїмиконсультантами. Вона може проводитися дослідним персоналом (штатнимиспівробітниками), професійними асоціаціями, груповими лідерами. В будь-якомуразі повинен існувати хтось, з ким консультант може зв'язатися, обговоритискладний випадок, особисте незадоволення, пов'язане з консультативноюситуацією, і тому подібне. Необхідно підкреслити, що супервізор — це неконтролер або наглядач, а дослідний колега, який надає підтримку і допомогу врозумінні і вирішенні складних ситуацій практичної консультативної діяльності.
4. Етичний кодекс психолога-консультанта
Кордони професійної компетентності.
Психологи-консультантизаймаються професійною діяльністю лише у межах своєї компетентності, якавизначається освітою, формами підвищення кваліфікації і відповідним професійнимдосвідом.
Права і обов'язкипсихолога-консультанта грунтуються на принципі професійної незалежності іавтономії незалежно від службового положення в певній організації і відпрофесіоналів вищого рангу і адміністрації.
Пошана особи і суверенітетуклієнта.
Психолог-консультант поважаєособу і суверенітет клієнта. Відносно клієнта недопустима дискримінація наоснові його віку, підлоги, національності, віросповідання, сексуальноїорієнтації, того або іншого фізичного або психічного розладу, мови, соціо-економічногостатусу або іншої відмітної ознаки, що характеризує особу і світогляд клієнта.
Психологи мають бутинадзвичайно обережні, стримані і критичні по відношенню до своїх концепцій івисновків відносно клієнтів, враховуючи можливість їх сприйняття як принизливіі їх дискримінуючі.
Правило конфіденційності.
Психолог-консультант зобов'язанийзабезпечити недоторканість інформації, що повідомляється клієнтом, і не маєправа розголошувати її без згоди самого клієнта, за винятком випадків, колирозголошування інформації здатне запобігти серйозній загрозі життю і здоров'юсамого клієнта або іншої людини.
Психолог-консультант інформуєклієнта на найраніших етапах консультування про правило конфіденційності, йогообмеженнях і про умови допустимого використання інформації, отриманої під часроботи. Якщо в роботі передбачається участь супервізора, то цей фактобмовляється з клієнтом.
Психолог-консультант має бутизаздалегідь готовий до захисту конфіденційної інформації на випадок втратисвоєї працездатності або смерті, а також вилучення або крадіжки записів іданих.
Психолог-консультант охороняєвід неправильного використання клієнтом аудіо і відео записи, отримані під чассесії.
Під час наукового абопрофесійного обговорення (супервізії) психологи-консультанти повинні усунутиабо змінити інформацію, яка могла б привести до ідентифікації клієнта з бокутретіх осіб.
Обговорення інформації,отриманої від клієнтів, допустимо відповідно до наукових або професійнихзавдань і лише з тими особами, хто ясно представляє кордони обговорення цієїінформації.
Використання матеріалів роботиз клієнтом в публікаціях або наукових виступах допустимо лише з відома клієнтаі усунення з тексту будь-яких ознак, по яких особа клієнта могла б бутиідентифікована іншими людьми.
Правило «Не нашкодь».
У своїй професійній діяльностіпсихолог-консультант виходить з інтересів клієнта.
Психолог-консультант повинніусвідомлювати міру свого впливу і враховувати можливість розвитку залежності збоку клієнта. Психолог-консультант повинні уміти вчасно розпізнаватизалежності, що виникають в ході терапії відношення, і не експлуатувати їх.
Психолог-консультант повинніусвідомлювати міру впливу своїх особистих проблем на ефективність роботи зклієнтом. У випадку якщо особиста проблема психолога-консультанта збігається зпроблемою клієнта і є перешкодою в роботі, психолог-консультант звертається доколеги за супервізією.
Якщо особиста проблемапсихолога-консультанта стає непереборною перешкодою і обмежує йогопрацездатність, психолог-консультант вирішує питання про припинення роботи зданим клієнтом і передачу його іншому психологові-консультантові.
Заборона на «подвійні відносини».
Психологи-консультанти вважаютьза краще не вступати в контакт з клієнтами за межами професійних стосунків, утому числі і після закінчення терапії, оскільки подібні контакти можуть завдатишкоди клієнтові.
У ситуаціях, колипсихолог-консультант не може уникнути непрофесійних стосунків з клієнтом, вінповинен враховувати силу свого впливу і мінімізувати шкоду, що заподіюється непрофесійнимистосунками.
Психологи-консультанти невступають у сексуальні відносини зі своїми клієнтами, студентами абосупервізованими.
Психологи-консультанти неберуть до себе як клієнтів тих, з ким знаходилися або знаходяться всексуальних, родинних або інших близьких стосунках.
При роботі з парою або групоюнедопустимо, аби один і той же психолог-консультант поєднував індивідуальну ігрупову форми роботи з учасниками однієї і тієї ж групи (пари). В даномувипадку питання вирішується або на користь роботи з групою (парою), або накористь індивідуальної роботи з одним з учасників (групи) пари, при цьому іншіучасники у разі потреби прямують до інших психологів-консультантів.
Етичні аспекти початкупсихотерапії.
Психолог-консультант починаєроботу з клієнтом лише за умови його інформування. Якщо клієнт не може датиусвідомленої згоди, психологи-консультанти отримують згоду від тих людей, які,відповідно до закону, несуть за нього відповідальність.
В разі, якщо клієнт не маєзовсім або має спотворене уявлення про специфіку майбутньої роботи,психолог-консультант в доступній для клієнта формі прояснює необхідні питання,а так само інформує клієнта про можливі наслідки майбутньої роботи.
При з'ясуванні запиту клієнта івизначення цілей роботи психолог-консультант не підтримує нереалістичних цілейклієнта і не дає йому гарантій результату, досягнення якого неможливе.
Незалежно від того, хто оплачуєпсихотерапію, терапія проводиться лише на користь клієнта.
Етичні аспекти оплати послугпсихолога-консультанта.
Вартість консультаціїпсихолог-консультант встановлює самостійно і інформує про неї під час першогоконтакту з клієнтом.
Психологи-консультантиутримуються від здобуття дарунків і інших послуг від клієнтів.
Етичні аспекти припиненняпсихотерапії.
Психолог-консультант припиняєроботу з клієнтом, коли стає ясно, що клієнт не потребує більше його послуг іподальша робота не приносить результату.
Психолог-консультантзобов'язаний заздалегідь інформувати клієнта про припинення або перерви вроботі. Перед припиненням терапії психолог-консультант з'ясовує актуальний станклієнта і проводить відповідну підготовку по завершенню роботи.
Якщо продовження роботипсихолога-консультанта неможливе унаслідок непереборних обставин (переїзд, станздоров'я, втрата працездатності і так далі), він робить необхідні дії дляпереходу клієнта до іншого фахівця.
Висновки
Основна мета науковоїпсихології полягає в пізнанні психології людей науковими методами. Ученіпрагнуть на основі окремих спостережень, фактів прийти до розуміння загальнихзакономірностей. Правильний напрям руху наукового дослідження — від частногодо загального.
Основна мета практичноїпсихології полягає в тому, аби надати психологічну допомогу конкретним людямабо групам людей. Практики прагнуть на основі відомих загальних психологічнихзакономірностей прийти до розуміння індивідуальності конкретної людини абоконкретної групи. Це розуміння і дає ключ для надання психологічній допомозі.Практична психологія в своїй діяльності рухається від загального до частному.
В той же час не слід їхпротиставляти один одному. Це дві сфери психологічної роботи, тісно зв'язаніодин з одним. Проте — це два різні типи діяльності психолога, які пред'являютьрізні вимоги до професійної підготовки спеціаліста.
Відповідно до основного родупсихологічної діяльності реально існує три типи психологічної професії:
1) психолог-учений, основнадіяльність якого -научныедослідження, направлені на пошук нових психологічних знань (пояснення, доказ іпрогнозування психологічних явищ, вивчення психологічних закономірностей);
2) психолог-практик, основнадіяльність якого — вживання психологічних знань для вирішення практичнихзавдань (психологічна діагностика і консультування, коректувальна і розвиваючаробота, психологічна профілактика);
3) викладач психології, основнадіяльність якого — психологічна освіта і навчання психологічним знанням(проведення лекцій, семінарів, практичних занять, керівництво психологічноюсамоосвітою людей).
Список використаної літератури
1. Блейхер В.М., Крук И.В., БоковС.Н. Практическая патопсихология: Руководство для врачей и медицинских психологов.Ростов-н/Д.: Феникс, 2006.
2. Немов Р.С. Психология: Учеб. длястудентов высших пед. учеб, заведений: В 2 кн. Кн. 1. Общие основы психологии.М.: Просвещение; Владос, 2005.
3. Конюхов Н.И. Словарь-справочникпрактического психолога. Воронеж: НПО «МОДЭК», 2006.
4. Коллектив. Личность. Общение:Словарь социально-психологических понятий / Под ред. Е.С. Кузьмина и В.Е.Семенова. Л.: Лениздат, 1997.
5. Краткий психологический словарь /Сост. Л.А. Карпенко; Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. М.:Политиздат, 2005.
6. Майерс Д. Социальная психология.СПб.: Питер, 2006.
7. Немов Р.С. Психология: Пособие дляучащихся 10-11кл. М.: Просвещение, 2005.
8. Пезешкиан Н. Психотерапияповседневной жизни. Тренинг в воспитании партнерства и взаимопомощи. М.:Медицина, 2005.
9. Курбатов В. И. Стратегия деловогоуспеха: Учеб. пособие для студентов вузов. Ростов-н/Д: Феникс, 2005.
10. Человек — производство — управление: Психологический словарь-справочник руководителя / Под ред.А.А.Крылова и В.П.Сочивко. Л.: Лениздат, 1992.
11. Психология личности: тесты,опросники, методики /Авт. — сост.: Н.В. Киршева, Н.В. Рябчиков. М.: Геликон, 2005.
12. Психология: Популярный словарик /Сост. А.Д. Андреева, Т.В. Вохмянина, Н.И. Гуткина и др.; Под ред. И.В. Дубровиной.М.: Издательский центр Академия"; ИЦ «Кафедра», 2007.