Cистема роботи шкільного психолога зпрофілактики та подолання проблем статево-рольової поведінки старшокласників
Зміст
1. Загальна характеристика старшого шкільного віку.
2. Проблема статево-рольової поведінки особистості таїї вивчення у сучасній психолого-педагогічній літературі.
2.1 Пубертат та особливості того, як вінвідбувається.
2.2 Комунікативні риси та стиль спілкування юнаківта дівчат, специфічні відміни у міжособистих стосунках.
3. Експериментальне дослідження статево-рольовоїповедінки старшокласників
3.1 Загальні питання організації дослідження.
3.2 Методи та методики дослідження.
3.2.1 Вивчення статево-рольових якостей. (ACL-шкалаA.B.Heilbrun.)
3.2.2 Вивчення структури самосвідомості.(Столін.)
3.2.3 Вивчення мотивації афіліації (А. Меграбян).
3.2.4 Вивчення рівня суб’єктивного контролю(Дж.Роттера).
3.2.5 Вивчення соціальногостатусу-соціометрія.(Показники: індексу експансивності та соціометричнийіндекс.)
3.3 Програма циклу занять групи старшокласників якімають проблеми статево-рольової поведінки.
3.4 Результати дослідження та їх аналіз.
Висновки.
Література.
Додатки.
Вступ
Тема нашої дипломної роботи -“Система роботи шкільного психолога з профілактикита подолання проблем статево-рольової поведінки старшокласників. ”.
Вибір теми та її актуальність обумовлені якнашим особистим інтересом до цієї проблеми, так і можливістью використанняотриманих результатів в практичній діяльності психолога.
Актуальність теми зв’язана з тим, що проблемистатево-рольової структури та статево-рольової поведінки старшокласників довгийчас знаходилися на перефірії психологічних досліджень. В той же самий часстатево-рольові творення виявляються стержневими та простромлюють собою усюструктуру особистості саме з ними пов’язано виникнення багатьох психосоматичнихвідхилень у поведінки. Саме вони впливають на формування “Я”- концепції та наміру адекватності самооцінки людини. А саме ці особистісні особливості багато учому є найважливішими для старшого шкільного віку і, саме у старшому шкільномувіці ми можемо допомогти їх адекватному формуванню.
Цю темудосліджували Кон И.С., Исаев, Кочарян А.С., Каган, Козлов Н.И., С.В., Ковалев,Ю.Е. Альошина, И.В. Гребенников, Ф. Райс, Е.Г. Ейдеміллерта В.Юстіцкіс.
Найменшдосліджені такі аспекти проблеми: взаємовплив особливостей симптомокомплексумаскулинності-фемінінності та особистих якостей учнів різної статі та віку;взаємозв’язок особливостей симптомокомплексу маскулинності-фемінінності тапсихосоматичних розладів; можливості та методи психологічної корекціїстатева-рольової поведінки.
Саме цимобумовлений вибір об’єкту та предмету самого дослідження.
Об’єкт дослідження: статева-рольова поведінка.
Предметдослідження: можливості психологічної корекції статево-рольової поведінкистаршокласників.
Мета дослідження:вивчити особливості її психологічної корекції за допомогоюсоціально-психологічного тренінгу з елементами тренінгу особистісного зросту.
Гіпотеза дослідження: Якщороботу з формування адекватної статево-рольової поведінки старшокласниківбудувати з урахуванням їхніх особистісних особливостей, то ця робота буде нетільки більш ефективною, але й буде допомагати складанню більш сприятливогопсихологічного клімату учнівського колективу.
Задачі дослідження:
1. Вивчити психологічні особливості старшогошкільного віку.
2. Вивчити сучасний стан аналізу проблемиформування статево-рольових особливостей та статево-рольової поведінкистаршокласників в сучасній психолого-педагогічній літературі.
3. Провести психодіагностичне тестуванняособистісних особливостей та стилів поведінки учнів старшого шкільного віку.
4. Розробити програму та провести циклтренінгових занять з формування адекватної статево-рольової поведінки тапрофілактики проблем міжособистісного та самосприйнятя з учнями 10 класу НВК№116.
5. Провести повторне психодіаностичне тестуванняучнів 10 класу та на цій підставі зробити висновок, щодо ефективностізапропонованої програми.
6. Розробити рекомендації системи роботишкільного психолога з формування адекватної статево-рольової поведінки тастереотипів школярів.
Для перевірки гіпотези тавирішення поставлених задач були використані такі методи та методикидослідження: метод спостереження, метод інтерв’ю, методика вивченнясимптомо-комплекса маскулінності- фемінінності (ACL-шкала статево-рольовихякостей A.B.Heilbrun ), методика вивчення структури самосвідомості.(Століна),методика вивчення Локусу контролю.(УСК — Дж. Роттера ), вивчення соціальногостатусу-соціометрія (індекс експансівності та соціометричний індекс), вивчення мотиваціїафіліації (А. Меграбян), методи математичної статистики.
Наукова новизна та практичнацінність роботи визначаються вибором предмету дослідження, наведеннямрекомендацій щодо системи роботи з формування адекватної статево-рольовоїповедінки учнів та можливостями використання отриманих результатів у практичнійдіяльності психолога закладу освіти.
Експеримент та апробаціярезультатів дослідження були проведені на базі НВК №116 Дзержинського районум.Харкова
Структура роботи: роботаскладається з вступу, двох теорітичних та експериментальної глав, висновків,списку використанної літератури, 31примірників, додатків.
1. Загальна характеристикастаршого шкільного віку
У підлітків складаються дві, несхожі одна на одну,системи взаємовідносин: Одна із дорослими, друга — із однолітками. Взаємини ізровесниками будуються як рівно партнерські, у той самий час, як із дорослими:батьками, вчителями, залишаються не рівноправними. Оскільки спілкування із товаришамипочинає приносити підлітку більше користі, ніж інші, у задоволенні йогоактуальних інтересів та потреб, він починає проводити більше часу із ровесниками.В старшому підлітковому віці у дітей зустрічаються три типа взаємин, яківідрізняються що за мірою близькості, за змістом та за функціями, які вонивиконують у житті. Зовнішні, епізодичні, ділові контакти служать задоволенню сьогоденнихінтересів та потреб, незаторкуючи глибоко особистість; спілкування на рівнітовариства допомагає взаємообміну знаннями, вміннями та навичками; установлюючидружні стосунки, підлітки вирішують вже питання особистого характеру. Ранняюність — це час коли настає перехід до дорослості, перші риси якої, з’являютьсяу підлітків .
Разом із тим у судженнях, міркуваннях, що до свогомайбутнього, ще наявні риси властиві для несформованої особистості школи,відповідно у цьому періоді, відбувається становлення морального рівнясамосвідомості.
Для дітей що, досягли юнацького віку, завдякивипереджуючому розвитку їх інтелекту, стають відкритими на обговорювання ірозуміння багато які питання. Юнаків та дівчат ці питання хвилюють не остількияк теорія, оскільки тому що ці питання пов’язані з їх власним моральнимсамовизначенням, пов’язаним з початком пори кохання та встановлення інтимнихвзаємин із представниками протилежної статі.
Серед тих моральних проблем, які протягом тисячолітьхвилювали людей знаходяться проблеми добра і лиха, справедливості табеззаконня, порядності та безпринципності. Підлітки дорослішають, а цезазначає, що вони виробляють власні критерії оцінки особистістю себе самої іоточуючих її людей та спрямування власного розвитку.
Бурхливі соціальні зміни, які відбувалися за останнікілько десятків років у світі та у нашої країні та перетворювання, що відбуваютьсядо сьогодення, власною логікою вимушують молодь робити вибір самостійно,особисто орієнтуючись у всьому та займати цілком незалежні позиції.Сучасні юнаки та дівчата у свої психології значновідрізняються від молоді, що жила декількох десятків років тому.Само життя виробляє у більшості юнацтва більш відкритийпогляд на світ, більш розгорнутий та реалістичний погляд, що до поставлення навирішування більшості проблем морально-етичного характеру, самостійність суджень,не виключая із кола питань таких проблем: соціально-політичні, економічні,релігійні, які раніш не розглядали як юнацькі. Наява у підлітка, вже більш властивихдля дорослих, інтересів спонукає його до ініціативної перебудови взаємовідносиніз оточуючими його людьми. Він сам починає висувати підвищені вимоги до себе тадо дорослих і протестує проти ставлення до нього як до маленького. Підлітокпотребує розширювання його прав відповідно його обов’язкам, які підкреслюютьдорослі. Як реакція на непорозуміння з боку дорослих людей, у підлітка частовиникать різні типи протесту, непідкорення, неслухняності, які у крайньої форміпроявляються у відкритому вияві непокори, негативізму. Важлива умовапопередження і подолання конфліктів, коли вони вже виникли,- це перехіддорослого на новий стиль спілкування із підлітком, зміна ставлення до нього, якдо дорослого, на противагу ставленню як до дитини. Що, окрім іншого, означаєпередачу відповідальності у цілокупної мірі за власні вчинки та наданняможливості вільно діяти.
Поліпшенню між особистих взаємин сприяє спробавстановити довірливі, дружні та взаємоповажливі відносини між підлітком тадорослими і ровесниками. Виникають ще до підліткового віку і продовжуються уранньому юнацтві окремі, відносно незалежні, взаємини дітей та дорослих, дітей ізоднолітками. Відносини із ровесниками, у свою чергу, розподіляються на дружніта приятельки, взаємини із дорослими на особисті та ділові. Система взаємин уранньої юності стає сложнійшою, ніж вона була у підлітковому віці. У цієїсистемі взаємин старшокласники починають грати багато ролей соціального плану.
Міжособисте спілкування в юності забирає ще більшечасу, гіж у підлітковому віці, причому більша частина часу, витрачається наспілкування із однолітками. Визнанням та повагою у юнаків та дівчаткористуються такі ровесники. Які доводяться їм близькими друзями, з іншимипідтримуються тільки приятельські стосунки. Особливою повагою користуються такіюнаки та дівчата, які самі уважно, ТА ПО ДОБРОМУ СТАВЛЯТЬСЯ ДО ЛЮДЕЙ.Різноманітні стосунки до яких включаються молоді чоловіки та жінки, втрачаютьсвій безпосередній характер та перетворяться у такі, які більш подібні достосунків мі дорослими.
Такі особисті рис як чуйність, стриманість,доброзичливість, поступливість добре почуття гумору сприяють тосу щоб бутиприйнятим у середовище ровесників. Ці юнаки та дівчата звичайно упевнені усобі, завжди більш природно тримаються, енергійні, активні, належить до числалідерів, допомагають своїм друзям у різноманітних справах.Соціально-психологічно ізольованими, виявляються, напроти — скуті, невпевнені усобі, знервовані, невпевнені у собі, замкнені; такі однолітки викликаютьнегативне ставлення до себе. Ее користуються повагою і така, які власну увагута інтереси спрямовують виключно на себе, які нетактовні, брутальні та байдужідо оточуючих їх людей
Найважливішим особистим надбанням юнацького віку єоволодіння моральними нормами. З’являється потреба у близькому другі, виникаютьособливі вимоги до дружніх взаємин: взаємна щирість, порозумінні, чуйність,вміння тримати у таємниці інформацію щодо особистого життя друзів. Єдинство цінніснихорієнтирів, “спорідненність душ” стає все більш значущою особливістю, визначаючоювзаємини підлітків.
Інфантість не властива для сучасної молоді, ій невластиві ні дитяча наявність, ні підлітковий негативізм, ій навпаки властивийбільш тверезий погляд на життя, набагато більша незалежність та самостійністьна відміну від юнаків та дівчат живших десять- тридцать років тому.
Справедливість молодіжжю сучасною сприймається не так,як вона сприймається дітьми: “справедливість- це коли усім однаково”. Юнаки тадівчата сьогоденністі сприймають принцип справедливісті ближче до такоїтрактовки: “Від кожного по здібностям, кожному-по його праці та його реальномувкладу у спільний добробут. ”Набагато глибше сприймається та розумієтьсяпринцип порядності Для молоді він, з одного боку овіян романтикою, а з іншогообгрунтован цілком на реальних позиціях, коли засновуючись на ньому оцінюютьсядії та вчинки людей: батьків, вчителів, товарищей та друзів. Особливо цілокупноцей принцип виявляє себе у ставленні старшокласників до батьків та вчителів. Навідміну від молодших підлітків, старшокласники більш об’єктивні і поважливі уставленні до дорослих.
На закінчення школи більша частина юнаків та дівчатявляють собою людин, що практично сформовані морально, мають зрілу життєвупозицію, побудовану на моральних принципах, яка на рівні із здібностями,мотивами та рисами характеру являє із себе чотверте найважливішеновоутвореннядитинства, із числа особистих.
Поряд із запитаннями моралі, світогляд людини включаєдо себе: социально-політичні, екологічні, наукові, культурні, релегійні та іншістійкі погляди. Особливість юнацького життя у тому, що саме на нього випадає активнийпроцес установлення світогляду. До закінчення школи ми маємо справу із людиною,світогляд якої більш-менш визначився із поглядами хоча б і не повністю таостаточно, але більшою мірою сформованими та стійкими.
Світогляд сучасної молоді формується під впливомбагатьох різноманітних, на різний лад аргументованих, маючих сильні та слабакисторони погляди, серед яких немає ні абсолютно істинних, ні цілковито невірних.Такі умови социально-політичного оточення мають як позитивні, так і негативні аспективпливу на структуру “Я-образу”.
Позитивний вплив полягає у тому, що відсутністьєдиного та однозначного орієнтира спонукає юнаків та дівчат до самостійностідумок, суджень та прийняття власних рішень, сприяє вмінню відокремлювати власніцілі від нав’язаних оточенням. Таке становище допомагає прискореному розвиткута перетворенню юнаків та дівчат у зрілих особистостей, що мають власні поглядита сдібгі їх відстоювати і аргументувати. Але, з іншого боку, подібна ситуація (соціально-політичніобставини) у суспільстві веде до прискореного поділення людей на групи, яківідрізняються, притому суттєво, одна від одної на рівень соціальної таморальної зрілості, на світогляд; веде до отставання одних та прискореногорозвитку інших.
Під впливом бурхливого розвитку риночних відносинпоняття “економічний світогляд” на рівних засадах із іншими увійшло до налегожиття. Але, оскільки, штучно створене, раніше госодствуючею, ідеологієюпротиставлення економічного та культурного життя сохраняється у свідомості досьогодення (чому сприяють нецивілізовані способи ведення ринку), остільки деякіюнаки та дівчата, що мають схильність до занять різноманітними видами мистецтвамають, нажаль негативні установки, що до економічних наук, до як до нібито не заслуговуючина увагу. Навпаки, економічні знання іноді одержують малоосвічені люди, які довсього мають прагматичний підхід, чого, зростає несхожість поміж різнимиверствами молоді.
У ході досліджень, проведених Т.В.Снегірьовой, буливиявленні такі шість типів цінностно-часової структури “Я-концепції”, щоявляють собою індивідуальну своєрідність самовизгаченя особистості у ранньомувіці та, що відбувають у собі співвідношення минулого, теперішнього тамайбутнього “Я”:
1. Усі три“Я” приємственно пов’язані одне з одним та у рівної мірі відповідаютьідеальному “Я”.Це суб’єктивна гармонічна уява людини про себе.
2. Наявне“Я” у більшої мірі прагне до майбутнього, ніж до минулого “Я”. Минулеуявляється зовсім чужим та ставлення до нього завжди критичне. Наявне “Я”виступає як нова, більш досконала ступень у самовизначенні особистості
3. Майбутнє“Я” відірвано від теперішнього. Усі три пори існування “Я” сприймаються якабсолютно розмежовані та різні. До ідеального “Я” відповідає тільки “Я”майбутнє.
4. Ідеальне“Я” не включено ні до сучасного, ні до минулого -, ні до майбутнього “Я”, воноізольовано від них та не приймає участі у розвитку особистості.
5. Минуле танаявне “Я” приємственно пов’язати одне з одним. Інший полюс, відмінний від них,створюють майбутнє та ідеальне “Я”, також пов’язані одне з одним. Людині, щомає таку структуру “Я” властива низька самооцінка та відсутність звички шукатизасоби зблизити минуле та теперишнє “Я” із ідеальним та майбутнім “Я”.
6. Наявне“Я” зовсім випадає із процесу розвитку особистості. Воно відірвано від минулогота немає з в’язів із майбутнім, не відповідає до ідеального “Я”.
Виявляється, що у ранньому юнацькому віці найбільш розповсюдженимибуває другий із перелічених варіантів. Певна “Я”-концепція найбільш відповідаєюнацькаї вікової нормі: наявне “Я” більш прагне до майбутнього, ніж доминулого. Критичність до минулого дитинства тут супроводжуєтьсястримано-високою самооцінкою та спрямованістю життєвих перспектив на майбутнє.
На другому місці по частоті зустрічаємих стоїть першийваріант:
Усі три “Я” сприймаються гармонічно та рівновідповідають ідеальному “Я”. На третьєм місці у цьому віці стоїть, відповідно,трерій варіант.
Інші сполучення “Я”-образів являють для юнацького вікускоріш виняток і можуть бути розглянуті як вікові психологічні аномалії.
Дослідження Снєгірьової вказують на наявністьтенденції, характерної для ранньої юності: сполучення критичного ставлення досебе у минулому та спрямованість на майбутнє. Разом із цим має підтвердженнявисновок, зроблений на початку, при порівнянні вікових періодів — підлітковогота юнацького — про часткову гармонізацію стану особистості у ранньому юнацькомувіці на порівняння із підлітковим віком. Значно поліпшуються від підлітковогодо юнацького віку багато які інші особисті якості. Усе ж таки остаточногоформування особистості у цей період не відбувається Потрясіння цього віку ні меншскладні, ніж підліткові кризи, проте вони інші за своєю якістю та пов’язані ізтруднощами самовизначення: “яким мені бути?”
У ранньому юнацькому віці у багатьох відзначаєтьсяпідвищена невротичність. Цей вік-вік спеціфичних контрастів, які характеризують,як внутрішній світ людини, так і коло його між особистих взаємовідносин. Уюнацькому вікі більш, ніж у інші періоди життя, зустрічаються акцентуйованітипи характеру, спостерігаються швидкі несподівані та часті переходи від одногодо іншого настрою, від радості до смутку, від веселощів до нудьги, від ейфоріїдо зневір’я. Юнаки та дівчата схильні до емоційності, імпульсивнихдій, образливі, схильні до категоричності у поглядах на життя, до недостатньопродуманих вчинків.
Психологи підкреслюють деякі характерні риси старшихшколярів. Наприклад Р.С. Німов виділяє наступні основні риси([ 1; с.244]) :
Інтелектуальна зрілість, включаючи, нравствінну та світоглядну,здібність старших школярів ставити та вирішувати життєві задачи. Цю здібністьбагато хто з них підтвердив на практиці.
Значні також особисті відміни старшокласників, причомуна сьогоднішній день, спостерігається тенденція до зростання цих відмін,оскільки вона пов’язана із диференціацією учбових програм, учбових закладів,відносно більшим вибором щодо учбових предметів. Необхідно відзначити, щоіндивідуальні особливості обумовлені соціальним оточенням та різними заходамивиховання у сім’ї та в учбових закладах, а відповідно сам старшокласник та йоговихователі встановлюють різні еталони, у порівнянні із якими, розглядають таоцінюють досягнення у різноманітних колах діяльності та розвитку особистих якостей.Старші школярі, незалежно від іх особистих здібностей, як правило, вже знають,розуміють та додержуються означених їх оточенням, норм моралі.
Їх моральна свідомість досягає достатньо високогорівня зрілості, диференціації та стабільності при виражених індивідуальнихвідмінах у змісті ціх норм моралі, яких вони дотримуються. Ці норми маютьсложну індивідуальну структуру та співвідносяться до усіх основних видівспілкування та діяльності.
Більшість старшокласників самовизначаються, щодовибіру фаху до закінчення школи. В них складається професіональна перевага, якавсеж не завжди визначає кінцевий вибір професії. Індивідуальні відміни тут когутбути дуже значні. Так деякі діти вже на при кінці підліткового віку знають кимвони стануть, тоді як інші не роблять цього остаточного виліну навідь тоді якфактична=о вже придбали професіональну освіту та робоче місце.
У ранньому юнацькому віці завершується формуваннясоціальних настанов, до того ж воно (формування) торкається жо усіх компонентівнастанов: когнітивного, емоційного, поведінного. Хоч, період ранньої юності характеризуєтьсявеликими протиріччями, внутрішньою суперечністю та змінністю багатьохсоціальних установлень.
У юнаків та дівчат можна виявити такі акцентуаціїхарактеру, які не можні зустріти ні в якому іншому віці, до того між окремимирисами характеру та їх про явленнями може бути багато супереченнь, щовирівнюються на при кінці періоду кризи ранньої юності. У цьому вікі школярамвластива підвищена увага до внутрішнього світу людини, відзначається віковаінтровертірованість. Юнаки та дівчата відчувають, що їх особисто турбують такітеми як: відчужування, відокремленість, власна потреба у інших людях та бажаннябути потрібним іншим, терпимість та категоричність та інші моменти міжособистих взаємин.
У юнацькому вікі часто зустрічаються почуття самотності,яке, як думає Е.Фромм, коли воно загострене та продовжене, та не зникає ізпереходому новий віковий період, то може привести до зруйнування психіки “такжеяк фізичний голод до смерті, моральна самотність також незтерпна, як фізична;більше того, фізична самотність стає незносною тількі коли вона супроводжуєтьсяі самотністю морального. На щастя це почуття ні є у юнацькому віці стабільним.Якщо установлені довіра та повага у міжособистих стосунках з оточуючими людьмивоно швидко зникає.
Ранній юнацький вік- це пора першої любові, виникненняінтимних емоційних стосунків між юнаками та дівчатами. У стосунках, про які,йде мова, формуються особисті якості: вірності, прив’язаності,відповідальності за долю коханої, близької людини. Разом із загальниминравственими установами ці якості народжують визначену індивідуальну відповідьна питання “Яким мені бути?”
До новостворенньцього віку належать такі як:
1) завершуєтьсяформування абстрактно- логічного мислення, яке стає основою для формуваннянаукового світогляду;
2) формуєтьсясистема знань та вмінь, лежачих в основі оволодіння майбутньою професією; ф
3) завершенняформування свідомості;
4) формуєтьсясистема особистих цінностних орієнтирів;
5) ідеалівта переконань;
6) мрії яксвоєрідного плану на майбутнє;
2. Вивчення проблеми формування статева-рольовоїповедінки та між особистих стосунків старшокласників у сучасній психолого-педагогічної літературі
2.1 Пубертат та особливості того, як він відбувається
пубертат особистість спілкуваннясамосвідомість
Статеве дозріваннє- центральний психофізіологічнийпроцес підліткового та юнацького віку. Його спеціфичними функціональнимиознаками є менархе у дівчат та еякулярхе у юнаків. Середній вік менархе маєколивання зараз у різних країнах та середовищах від 12,4 до 14,4 років, а вікеякулярхе- від 13,4 до 14 років. У основі статевого дозрівання лежатьгормональні зміни, які тягнуть із собою зміни у будові тіла, у соціальноїповедінці, зацікавленнях та самосвідомість.
Проте термін початку та завершення пубертата, равно які форми його відбування, дуже індивідуальні. Почасти це обумовлено біологічно.Однак, статева конституція безпосередньо впливає тількі на фізіологічніпотенції індивіда. Характер його сексуально-еротичних хвилюваннь таприв’язаностей (вибір об’єкта, співвідношення ніжністі та чуйністі,продовжиності та сили прив’язаність), визначається не статевого конституцією, авихованням особистих якостей та соціальними умовами розвитку особистості.
Дуже важлива також, суб’єктивна сторона справи: яксам підліток сприймає, переживає та оцінює пубертатні події — менархе, ночніполюції, зміни у будові тіла, наскільки він готов до них психічно викликають цізміни іспуг, чи радість та інше. Це залежить від соціальних умов розвитку,включаючи статеву освіту, також і від індивідуальних особливостей підлітка. Нажаль,ці фактори, насамперед у юнаків, мало вивчені. Проте, якщо не враховуватисамосвідомість, об’єктивні дані про фізичну та сексуальну поведінку підлітківпозбавлені реального психологічного змісту та часто інтерпрітуються свавільно.
Педагогів дуже цікавять вікові норми статевоїповедінки: коли дитина починає інтересоватися питаннями статі, коли вона упершезакохується, коли підліток, чи юноша (дівчина) уперше вступають у статевийзв’язок та інше. Загальної відповіді на це питання не має та бути не може. Вжене говорючи, про те, що одна і таж подія (наприклад, поцілунок) може мати урізному віці цілком неподібний психологічний зміст, статистичні норми статевої поведінкине однакові у різних соціальних групах.
Урбанізація, акселірація, науково-технічна революція,ускладнення процесів виховання, більша, ніж у минулому автономія підлітків таюнацтва від ботьків, жіноче рівноправіє, більш доступна інформація по питаннямстатевого життя та наява ефективних контрацептивів сприяєбільш ранньому початкустатевого життя та лібералізації статевої моралі. Ці зрушення помічаютьсяповсюди, де проводяться систематичні дослідження([3], с.215).
Дані дослідженнь С.И.Голода показали, що з 500студентів, опитанних у 1971 році почали статеве життя до 16 років – 11,7чоловіків та 3,7% жінок, між 16 та 18 роками 33,2% чоловіків та 15,9% жінок.
По данним естоньских вчених (О.Тавіт та Х.Кадасктік,1980р.) до 14 років перший статевий зв’язок пережили 1,5 % хлопчиків та 0,4%дівчат, в 14-15 років відповідно- 4,4% та 1,1% у 16-17 років- 21,8% та 11,1% у17-19 років відповідно-34,8% та 34,6%. Головним мотивом зближення хлопчакиназивають наперед усього допитливість (його називали 45% чоловіків, пережившихцю подію у 15 років- перша група та 51% у 16-17 років- це друга група), потімвказували на мотив кохання ( 15% у першої групі та 20,5%- у другої) танаполягання партнера ( відповідно 15,5% та 19,2%). Жінки посилаються надопитливість ріже (12,5-13% по тим же групам), на першому місті у них стоїтькохання (25 та 42,6%) на другому- наполегливість партнера( 255 та 21%). Окрімтого, жінки, почавшиє статеве життя до 15 років, часто посилаються наекономічну необхідність(25%), а чоловіки- на фізічну(5% упершої групі; 16,4% — у другої; 21,3% серед тих, хто почав статеве життя у 18-21 рік).
Вік початку статевого життя та ієрархія, мотивів ушколярів дуже різні. Але їх сексуальна поведінка, автономна від матрімоніальнихпланів та намерів, та сприймається переважно у комплексі любовно-романтичних тагедоністичних цінностей. Аніж молодше підліток на мить свого першого статевогоконтакту, тим меньше цій зв’язок мотивується коханням, тим більш у ньомувипадкового, сітуативного.
Зводити усі, пов’язані із цим, проблеми таіндивідуальні відміни до питаннь моралі- буде дуже спрощенною точкою зору. Якпоказують дослідження Г.Айзенка ( 1970), стиль статевого життя чимало залежитьвід типа особистості. Екстраверти раніш, ніж інтроверти, починають статевежиття, вони мають сексуальні контакти частіше, із більшим числом партнерів та убільш різноманітних за формою контактах; екстраверти додають переважне значенняеротичної грі, скоріш звикають до сексуальних стимулів і тому більш орієнтованина зміну партнерів, ситуацій і т.п. Екстравертам легше зближатися із особамипротилежної статі, вони більш гедоністичні, одержують більш задоволення тарадісті від власної сексуальністі та не відчувають у зв’язку ізнею тривоги тасумндву. Стримані та інертні, інтроверти схильні до більш індивідуалізованих,витончених та стійких стосунків, що багато у чому, пов’язано із їхпсиїологічними проблемами та труднощами. Психотики відрізняються високоюстатевою збудженісттю, не визнають соціальних та моральних табу, проте вонирідко бувають задоволені своїм статевим життям, серед них не винятковасхильність до девиантної поведінки, включаючи груповий секс, їх настановивідрізняються грубою біологізацією статевої ролі (насамперед власної)упротилежність “інтровертним”-романтичним цінностям. Невротики часто маютьсильну сексуальну тягу, але не спроможні задовольнити її через, ще сильніши занеї, почуття провини або тривоги з приваду статевого життя, а також черезтруднощі у спілкуванні. Сексуальність, часто, здається невротикам небезпечноюта огидною, а власна тяга ненормальною. У них, на фоні такого ставлення до ролістаті у їхньому житті, не є виключенням психосексуальні проблеми.
Зацікавленість дитини, щодо ританнь статєвого життя,виникає заздолегідь до початку її статеваго дозрівання. Цей інтерес, спочатку пов’язанийіз еротичними хвилюваннями та з’являється як прояв звичайної допитливісті:дитина бажає знати, що із себе уявляє та сфера
Життя, яку дорослі так старанно від неї приховують. Уперехідному віці інтерес до питаннь статі стає напруженим та особистим. Дотогож, багато що залежить від виховання.
На відміну від античної Греції, із її культом тілалюдини, традиційна християнська мораль вважає будь-які телесні прояви низькимита неприпустнимими. Проте людина здобуває від органів свого тіла різноманітнівідчуття, її із раннього дитинства навчають не виказувати уваги щодо них та нів якому разі не розмовляти про ці “непристойні речі”.
Такі стеріотипи масової свідомісті ведуть молодь доуяви про своє тіло, як про щось непристойне; про те що телесні відчуттязачислюються до компетенції лікаря: якщо ти відчуваешь якийсь свій орган-це ознаказахворювання. Тим часом, для людини дуже важливі позитивніемоції, які вонаполучає від свого тіла. Наприклад, спортсмен набуває фізичне задоволення відзугрітих, добро тренованих м’язів і це самовідчуття- більш важливийпсихологічний стимул, ніж абстрактноя “дбайливість про здоров’є”.
Незажаючі на такі негативні наслідни, стереотипимасової свідомості, вельми могутні. Насамперед суворої цензурі підлягає наготата усе, що пов’язано із сферою статі.
Н.В.Козлов у своєї книжці “Як ставитися до себе та долюдей.” Порушує питання про те, як та із допомогою чого, можно кваліфікуватибудьщо, як нравствене та безнравствене. Ця задача не абстрактно-теорітична, анавпаки життєва, із якою ми зустрічаємося багато разів на дню. Автор подмічає якісаме критерії, вельми “спрощені”, є найросповсюдженими, от основні з них:
— Нравствено те, що “вважаю моральним я” .-Такимчином, індивід орієнтується на егоцентричну позицію, у наслідок чого, міркуєтаким чином: “Якщо мене таким чином виховали і тому я сприймаю щось нормальним,припустимим, виходить це і є норма, яку я завжди буду зхвалювати. А те, що явважаю за потворність та неподобність, буде мене завжди обурювати і, як промене, варте тільки осудження та викорінювання.” Це- індивідуальна мораль, уданому випадку у достатньо категоричному та агресивному варіанті. Який і є,нажаль, найрозповсюдженіший.
— Нравствено те, що “офіційно проголошується”. Те,чому, зобов’язані вчити у школі, про що пишуть у газетах та, іноді із пафосом–батьки у цілях виховання. Це- офіційна мораль. Яко створюється офіційнимиорганами. Нажаль, такий підхід, не завжди урозумілий та нравственновиправданний.
— Крім того зовсім ізольований від дійсного життя,-“поглядбільшості”. Суспільна мораль, як правило — це розумний компроміс між ідеалом тажиттям. Це могутня сила, то саме вона, частіше за усе, дорівнюється тасприймається як саме Мораль, а фактично лише те, що -“робить більшисть”. Уцьому випадку індивід орієнтується ні на те, що отточення подає як мораль насловах, а на поведінку “сусіда”, на вчинки які насправді характерні для людейданого середовища. Це норови, звичаї, які ми вбираємо в себе із самогодитинства та які, нажаль, або на щастя для нас закладають наші моральні норми.
— Нравствено те, що “робить людину здоровою тащасливою, не заподіюючи суттєвої шкоди іншим”,- потребує додатку тауточнюваннь. Наприклад, очевидно, якщо мої вчинки заторкнули не мене одного, тоє потреба зважати увагу що до інтересів іншого. Якщо це торкається не тількидвох, тоді треба враховувати інтереси оточуючих людей. Також нікому не вартоназивати непотрібним усе, що виходить за звичні та жорсткі рамки, властиві йогоособистому сприйняттю дійсності, виказувати агресію та клеїти ярлики.
2.2 Комунікативні риси та стиль спілкування юнаків тадівчат, специфічні відміні у міжособистих стосунках
Психологія спіскування у підлімковаму віці будуєтьсяна основі суперечності двох потреб: обособлювання (приватизації) та афіляції – потребина лежата до групи, бути уключеним до суспільності.
Відокремлдваннє, частіш за все виявляє себе уемансіпації від контролю старших. Проте, воно діє і у стосунках міжоднолітками. Посилюється потреба не тількиу соціальной але і у простірінньої відокремленісті, теріторіальної автономії, унедоторканісті особистого простіру. ”Як тільки у мене з’явилася своя кімната, у мене з’явилося власневнутрішнє життя,-пише Анатоль Франс.-Я здобув можливість мислити тарозтмірковувати.Ця кімната буладля мене єдиною, та непорявняною. Вона відокремлювала мене від всесвіту, але яу неї здобував всесвіт, усе водночас.”
У перехідному віці змінюється уява про такі поняття,як “самотність” та “відокремленність”.
Діти звичпайно трактують ці поняття як деякий фізичнийстан (“немає нікого навколо”), підлітки ж наповнюють ці слова вже психологичнимзмістом, надаючи їм не тільки негативну, а вже і позитивну забарвленість.
Англійський психолог Джон Коулмен (1974р.) пропонувавхлопчикам та дівчаткам 11-13 років та 15- 17 років дописати незакінчені фрази:“Коли навколо немає нікого…” та “ Якщо людина одна…”.Їх відповіді потімкласифікували на позитивні (наприклад: “Коли навколо нікого немає, я щасливий,тому що, могу робити що завгодно.”) та негативні ( наприклад: “Коли людина одна,вона починає нервувати.”). Виявилося, що від підліткового віку до юнацькогочисло позитивних відповідей росте, ав негативних-зменшуеться.
Що самостійніша, ціліспрямованіша тасамодостатнялюдина, тим сильніша в неї потреба бути на самоті. Самотність стає необхідноюта навіть приємною, як тимчасовий стан але вона може бути сприйнята і інакше щозалежить від внутрішнього настрію.
Окрім спокійного, уміротворенного відокремлювання,їснує болісна та тяжка самотність- туга, нестерпне суб’єктивне відчуття духовноїта душевної ізоляції, непорозумілості, стан незадоволенності потреб успілкуванні, у людської близькості.
Як показують дані закордонних масових опитувань (Т.Бренкан, 1980р., Є.Остров таД.Оффер,1980р.) та клінічних дослідженнь, підлітки та молоді значно частішепочувають себе самотніми та незрозумілими для інших, ніж люди старшого віку.
Почуття самотністі та неприйнятісті, пов’язано ізвіковими труднощами становління особистості. Це почуття народжує у підлітківнестерпну спрагу до спілкування і групування з ровесниками. У спільноті з якимивони знаходять, чи мають надію знайти те, у чому їм відмовлено серед дорослих:невимушеність, спонтанність, емоційне тепло, порятунок від нудьги, визнаннявласної значущості.
За подібністю зовнішніх контурів соціальної поведінки,різноманітні та індивідуальні глибинні мотиви, що переховуються за юнацькоюпотребою у афіліації. Один шукає у суспільстві ровесників підтримки самоповаги,визнання своєї людської цінності. Іншому важливе почуття ємоційної причетністі,спільнності з групою. Третьому потрібна недостаюча інформація та комуникативнінавички. Четвертий задовольняє потребу властуватита командувати іншимиж.Побільшості усі ці мотиви переснувають один одного та неусвідомлюються.
Слід означити, що комуникативні риси та стильспілкування хлопчикив та дівчат не цілком схожий. У тому числі, що до рівнюафіляції та характеру спілкування.
На перший погляд хлопчики у всякому віці більшкомпанійські за дівчат. Це тому, що із самого раннього дитинства, активніше задівчат, затівають спільну гру та т.п. Почуття причетністі до спільнотировесників та взаємини із ними для чоловіків усякого віку важливіші ніж дляжінок.
Проте статеві відміни за рівнем комунікабельністі нестількі числені, оскількі якісні. Хоча вовтуження та силова гра приносятьхлопчакам величезну емоційну радість, у них звичайно присутні дух змагання, гране рідко переходить у бійку. Зміст суспільної діяльності та власна вдача у неїважать для хлопчиків більше, ніж наява індивідуальної симпатії до іншихучастників гри. Хлопчик обирає насамперед цікаву гру, де він зможе проявитисебе, заради цього він вступає до контакту, навіть, якщо партнери йому не дужеподобаються. Чоловіча спільнота, як і весь стиль життя, швидше предметні таінструментальні ніж експресивні.([3], c.132).
Спілкуваннядівчат має вигляд пасивнішого, за хлопчакове, проте воно, приязніше та більшвибірче. И.С. Кон у своєї книжці “Психологія ранньої юністі.”, звертає увагу доданних психологічних дослідженнь. Згідно з якими, хлопці, спочатку вступають уконтакт один із одним, а лише потім, у ході гри та конфликта у справах, чинавпаки, удачної взаємодії, у них складається позитивна настанова, з’являєтьсятяготіння одне до одного, духовний з’язок. Дівчата, навпаки, вступають вконтакт, як правило із тими хто їм подобається, зміст суспільної діяльності маєдля них другосутнє значення.
Отроцтво та рання юність – час, коли особистістьпотребує найбільш за усе сильних емоційних прив’язаністей. Взаємини підлітка ізособами своєї та протилежнної статі, певно, не зводяться досексуально-еротичних і їх треба сприймати як частину у загальній системіміжособистого спілкування та взаємних стосунків.
Статево-рольові особливості та стереотипистатево-рольової поведінки старшокласників.
Сексуальнаповедінка підлітка залежить не тільки від темпу статевого дозрівання, але і відсоціальних факторів, особливо від наявної, характерної для даного середовищасистеми статевих ролей.
Західногерманськидослідження Ю. Шлегеля та співр. (1975) відокремили досліджених ними 13-річнихшколярів на до- та пост-пубертатних, порівняли рівні соціальної активності обохгруп (закоханість, поцілунки, обійми, петінг, статеві відносини). Виявилося, щопостпубертатні хлопчики по всіх показниках випереджують допубертатних, т.ч.статеве дозрівання стимулює їх сексуальну активність. Проте у дівчат такоїзалежності не виявилося, постменархальні дівчата тільки частіше закохуються.
У всякому випадкуповедінка підлітка визначається не тільки на рівні його статевої дозрілості.Так, підлітки починають залицятися до протилежної статі не стільки узв´язку із рівнєм власної статевої зрілості, оскільки, відповідно ізкультурними нормами своєї вікової групи, шкильного класу та ін.
Юнаки починаютьстатеве життя у середньому у 18-20 років, але диапазон суттєво ширше: від 15 до24 років.
З точки зоруфізіології підлітку не жити статевим життям – не природно: якщо функція є, вонаповинна діяти. Могутнє, але нездійснене бажання травмує, мучить психику. Проте,визначаючи розумний вік щодо початку статевого життя у існуючих умовах, требаговорити у першу чергу про дозрілість соціальну, а не фізіологічну. Тут життята доля підлітка стає пов´язанною із долею багатьох інших людей. Чи коженіз них готовий до цього?
Власно, ізфізіологією до речі, впоратися цілком можливо. Трудність у іншому – в багатьохпідлітків пошук статевих контактів стимулюється не стільки статевим потягом,скільки мотивом самоствердження.
Зрозуміти, щооволодіння жінкою не робить чоловіка Чоловіком, у підлітковому віці та упідлітковому середовищі удається не зразу. Іноді надто пізно.
З одного бокуюнакам властиво мати інфантильну психологічну настанову, тому що юнацька мріяпро кохання та ідеальну кохану часто позбавлені секуального змісту. Ще убільшої мірі це властиво дівчатам. Коли підлітки називають стосунки танароджуючуюся прив´язаність “дружбою”, то вони цілком щірі: вонинасамперед відчувають потребу у комунікації, емоційному теплі. Подобою першоїкозаної для хлопчика несвідомо є образ матері, та саме мама, думка про статевублизкість із якою неподобна. З іншого боку, підліток знаходиться під впливоммогутнього діфузного еротизма, а образ, на який проєцюються його сексуальніфантазії, не рідко уявляє собою тільки сексуальний об’єкт, позбавлений усіхінших характеристик. Іноді (у 13 – 14 років) цей образ може бути колективнимдля цілої компанії хлопчиків. Він може бути як дійсним, так і існуючим тільки вуяві.
Підлітковийцинізм відштовхує дорослих. Але, треба ураховувати, що обговорюваннязаборонених питань (до яких відноситься не тільки секс, але й багать іншихтелесних відчуттів) із сверстниками допомогає зняти викликану цими питанняминапругу та частково розрядити ії жартом. У “сміхової культури” дорослих з тихже мотивів має місце багато сексуальніх тем.
Неможливістьвиказати у словах свої еротичні почуття за відсутністю спільноти ровесників абоунаслідок великої соромливості може негативно вплинути на розвиток особистості.
Юнацькасексуальність та її окремі вияви тісно пов´язані із комунікативнимирисами особистості та із спеціфічними нормами соціального оточення, субкультурита ін. Як спеціфічні очікування, так і нормативні приписання, що регулюютьвзаємини юнаків та юівчат неоднозначні та суперечливі. ([3], с. 228.)
Потреба усаморозкритті та інтимної людської близкості і почуттєво-еротичні бажання, дужечасто не збігаються та можуть бути спрямовані до різних об´єктів.
ПоміченеЗ.Фрейдом роз´єднання почуттєво-еротичного та ніжного нахилів (тяги),особливо властиве хлопчикам. У багатьох з них бурхливий період та, враховуючивипереджуючи темпи статевого дозрівання, відносно розвитку тонкихкомунікативних якостей, включаючи здібність до співчуття. Окрім того,виявляється вплив традиційних стереотипів щодо москулинністі та згодно із якимчоловік підходе до жінки із “позиції сили”. Старшокласник цієї сили у себе невідчуває, а намір симулювати ії, щоб бути “на рівні” стереотипа, тількизбільшують труднощі.
Бажання бутикоханним та кохати, нерідко зіштовхує юнака із страхом “втратити себе”,“пидкоритися” та ин.
Дівчата, яким“сила” не приписана, вільні від цієї турботи, але вони примушені зкривативласну тягу до юнака, зберегаючи свою гідність та репутацію.
Вирішення такихвнутрішніх конфликтів, багото у чому, залежить від того як складаються взаєминиюнаків та дівчат у більш широкому колі спілкування.
Обособлюванняхлопчиків та дівчат у той чи іншій формі – універсальне явище у історіїкультури. У сучасному суспільстві з´являється неменьш явна сегрігація застатевою ознакою, що здійснюється стихійно, власно дітьми. Ця тенденція створюєозначну психологічну дистанцію між юнаками та дівчатами, подолати яку не таклегко. Психологічна близкість між юнаком та дівчиною, за таку дистанцію,досягається тим складніше, чим більше обмежень та перешкод створює оточення,соціальне середовище та тим легше, чим ширше коло спілкування, спільнихважливих для обох почуттів, включаючи еротичні.
Відповіділенінградських старшокласників на питання: “У спілкуванні з ким ви почуваєтесьнайбільш впевнено та природньо?” – показали, що спілкування із ровесникамипротилежної статі є значно напруженішим за усе інше спілкування, виключаючивчителів та вихователей. При цьому напруженність у хлопчиків зростає від 13 до14 років, а у дівчат від 14 до 15 років (І.С. Кон та В.А. Лосенков, 1974).
Враховуючисуперечну спрямованність у спілкуванні, за спільної як для хлопчиків так и длядівчат, відокремленості почуттєво-еротичної та ніжної тяги, слід розставитивідповідні акценти у процесі виховання старшокласників та формування в нихпоглядів та ставлення до власної статевої ролі.
Проблема вибору таприорітетів у виборі бажаних якостей майбутньої коханої людини.
Важливу роль укоханні та становленні відносин відіграває уява про те, яким має бути обранець.Така уява стає як би еталоном для вибіра та критерієм його оцінки. Узв´язку із такою тенденцією, у соціальній психології їснують три гіпотези([3], с. 232).
Згідно із першою– ідеальний образ коханого випереджає вибір реального об’єкта, примушуючиособистість до пошуку того, хто би максимально відповідав цьому образу. Крімцього можливе існування цього образу як еталона або як ідеалу. Еталон – цепостійна одиниця виміру, зразок повсякчасності, який тільки що чекає щоб йогозастосували. Ідеал же – це живий образ, що знаходиться у розвитку.
Юнаки та дівчата,що є прихильниками еталонів, часть опиняються безталанними у коханні, тому щовони не бачать реальні якості своїх обраників.
Друга гіпотезавиводить “романтичні цінності” з безсвідомої ідеалізації предмета кохання,якому надають в уяві бажані риси, незалежно від його реальних якостей.
За думкою З.Фрейда, напруженність почуттів під час закоханності пояснюється, насамперед,занадто високою оцінкою об´єкта захоплення, обумовленою йогонедосяжністю. Зокрема, ця “сліпота” надає закоханим здібність оволодінняособливим внутрішнім зіром, яким можливо побачити скриті, потенційні якостікоханого.
Третя гіпотеза, упротилежність першої, зтверджує, що не ідеальні образи визначають вибіркоханого, а навпаки, якості реального, вже обраного, об´єкта, обумовлюютьзміст ідеала.
Цілком імовірно,що усі три гіпотези виправдовують своє існування та співвідношення цихтенденцій у різних людей – різне. Задачею же психолога може бути робота,спрямована на те, щоб змінити стереотипи підлітків та юнацтва, щодо власноїсистеми цінностей та критеріїв, зробити їх більш визначеними та реалістичними,допомогти усвідомити найважливіші, суттєві якості партнера у своїх власнихочах. Важливо, щоб підлітки та юнаки і дівчата зрозуміли, що марно шукатиєдиний для всіх вірний вариант відповіді, проте краще усвідомити власнііндивідуальні потреби та мотиви щодо статевих відносин.
3 Експериментальнедослідження статево-рольової поведінки старшокласників
3.1 Організаціядослідження. Загальна характеристика вибірки
Експериментальне дослідження складалось з декількохетапів. На першому етапі було проведено психодіагностичне обстеженняособистісних особливостей та особливостей міжособистісних відносин учнів 10-бкласу НВК № 116 Дзержинського району м. Харкова.
В ходідослідження були використані такі методики: методики вивчення симптомо-комплексумаскулінністі ACL-шкала статево-рольових якостей A.B. Heilbrun, методика“Соціометрія”, методика діагностування структури самосвідомостіВ.В.Століна, методика діагностування рівня суб’єктивного контролю Дж. Роттера,методика діагностування мотивації афіліації А. Меграбян.
За результатами дослідження було з’ясовано, які саместатеворольові якості та стереотипи поведінки притаманні учням даного класуокремим.
На другому етапі, відповідно цим результатам, буласкладена тренінгові програма, щодо психологічної допомоги з питаньстатево-рольової поведінки та вміння будувати відносини з однолітками.
На третьому етапібуло проведено цикл корекційно-розвиваючих занять корекції статево-рольовоїповедінки старшокласників, програма якого була розроблена на підставі відомихпрограм комунікативних та поведінкових тренінгів та “Сінтон”-програми з циклу“Родинознавство та сексологія” з урахуванням визначених особистіснихособливостей старшокласників.
На четвертому етапі, після завершення циклукорекційно-розвиваючих занять, з метою виявлення його ефективності булопроведено повторне психодіагностичне обстеження його учасників, що склало змісттретього етапу дослідження.
Результати першого та четвертого етапівекспериментального дослідження було оброблено також за допомогою методівматематичної статистики, зокрема кореляційного та факторного аналізу.
В дослідженні брали участь учні 10-б класу НВК № 116Дзержинського району м. Харкова.
Всього 26 учнів, з них 9 хлопчиків та 17 дівчат. Всіучні без виражених психосоматичних відхилень. Вік –16 років.
3.2 Методи та методики дослідження
3.2.1 Дослідження статево-рольових якостей задопомогою ACL- шкали Heilbrun A. B.
Дана методика була запропонована Heilbrun А.В. з метоюдослідження самосвідомість особистості, яке дає уявлення про особливості її“Я”-концепці, показує рівень макулінності та фемінності особистісті у цієїконцепціїї. Також ця методика дозволяє касифікувати респондентів за рівнеммакулінності та фемінності на умовні типи фемінний або маскулінний, коли один здвох, відповіний рівень, значно перебільшує інший, недефірінцований — колиобидва показника макулінності та фемінності не досягають вираженого рівня таандрогенний — коли обидва показника, макулінності та фемінності, знаходяться надуже вмсокому рівні.
Методика являє собою перелік прикметників-23, щохарактерізують типовоі фемінні та -23, що характерізують типовоі маскулінніриси. Респонденту треба оцінити себе “наявного” та себе “ідеального”,(тобто-бажані риси) та своїх батька та матір за рівне наявності цих якостей,від “1”-зовсім немає,”2”-не виразне, “3”- не дуже виразне, “4”- є, “5”- яскравовиражено.
3.2.2 Дослідження особистісної структурисамосвідомісті. Методика особистісний опитувальник В.В.Століна
Дана методика була запропонована В.В.Століна та С.Р.Пантілеєвимз метою всебічного дослідження самосвідомісті особистості, які дають уявленняпро особистість та її характерологічні особливості.
Методика являє собою опитувальник, який включає увикористаному нами варіанті 57 положень, які торкаються різноманітних прояв уповедінкі та на рівні позасідомого ставлення особистості і заповнюється так, щореспондент повинен дати одину з двох можливих відповідей: “так” чи “ні”. Цівідповіді порівнюються з ключем, і таким чином респондент набирає бали по кожоїщкалі.
Опросник включає такі шкали:
1. Шкала “S”– ізміряє почуття “за” та “проти”власного “Я” іспитуємого.
2. Шкала I- “самоповага”.
3. Шкала II-“аутосімпатія ”.
4. ШкалаIII- “очикування позитивного ставлення інших до себе ”
5. Шкала IV-“самозацікавленість ” .
Опитквальник включає до себе, також сімь шкалспрямованих на вимірювання виразності установки на ті чи інші внутрішні діїщодо власного “Я” іспитуємого.
6. Шкала 1 — “ самовпевненність”.
7. Шкала 2–“очикування позитивного ставлення інших до себе ”
8. Шкала 3 — “самоприняття”
9. Шкала 4 — “ самопослідовності”
10. Шкала 5 -“самозвинувачення”
11. Шкала 6 –“ самозацікавленість”
12. Шкала 7 — “саморозуміння”
Всі шкали можна поділити на 2 основні групи:
1. Ставленнядо себе на на несвідомому рівні: S, I,II,III,IV.
2. Ставленнядо себе що знаходить виражається у поведінки:1,2,3,4,5,6,7 .
Отримані “сирі” бали переводяться у проценти тодінорма знаходиться у інтервалі S 54-89 процентов за шкалами: I 47-80,II50-81,III 46-85,IV до 100 процентов. У іншому випадку результати оцінюютьсятаким чином відповідно: 15-25 балів; 7-12 балів; 8-13 балів; 6-11 балів –середній рівень.
Методика займає 30-50 хвилин, може проводитися якіндивідуально, так і в групі.
Методика була використана нами у традиційномуваріанті.
3.2.3 Дослідження мотивації афіліації за методикою АМеграбяна
Дана методика дозволяє визначити такі два усуспільненімотиви особистості, що входять до структури мотивації афіліації, як: прагненнябути прийнятим (СП)то страх бути відштовхнутим(СО).
Прагнення бути прийнятим (СП)то страх бутивідштовхнутим(СО) – це мотиви особистісті які пов’язана з минулим досвідомособи, наскільки часто йому доводилося відчувати прийняття та любов до себе, абонавпаки бути відкинутим.
Методика являє собою опитувальник, який складається увикористаному нами варіанті з 62 тверджень. Учні повинні були визначити,наскільки вони відповідають їх стилю поведінки та способу життя за допомогоюоцінок: “1” – ні, це зовсім не так; “2” – можливо, так; “3” – вірно; “4” – цілкомвірно. При цьому перші 30 зтверджень відносились до їх прагнення бути прийнятим, а інші 32 тверджень до їх страх бути відштовхнутим. Результати оброблюютьсяза допомогою ключа, їх можна оцінити у ситуації соціометрії відносно середньогорівню у класі обох мотивів.
Методика займає 10-15 хвилин, може проводитися у вгрупі.
Методика була використана нами у традиційномуваріанті.
3.2.4 Дослідження рівня суб’єктивного контролю(УСК)Дж. Роттера
Ця методика була розроблена Дж. Роттера з метоювиявлення типов локалізації контролю.Люди відрізняються по тому, як і де вонилокалізують контроль значних для себе подій.Вілокремлюють два протилежниї типутакої локалізації: екстернальний та інтернальний.У першому випадку людинавважає, що події, що з нею відбуваються є результатом впливу зовнішніх сил-випадку інших людей та т.і. У другому випадку людина інтерпрітує важливі длянеї події як результат власної діяльності.
Показники (шкали):
1. Ио-шкалазагальної інтернальності
2. Ид-шкала інтернальностіу сфері досягненнь
3. Ин-шкала інтернальностіневдач
4. Ис-шкала інтернальностіу сімейних стосунках
5. Ип-шкала інтернальностіу фахівних стосунках
6. Им-шкала інтернальностіу міжособистих стосунках
7. Из-шкала інтернальностістосовно хвороби та здоров’я
3.2.5 Дослідження міжособистісних відносин задопомогою методики “Соціометрія”
Ця методика дозволяє виявити місце кожного учня усистемі міжособистих відносин тієї групи до якої він належить.
Соціометрія дозволяє визначити статус кожного учня укласі, який може бути мірою авторитета, поваги та симпатії до нього у класі.
На основі даних соціометрії будується соціометрічнаматріца, де помічають число позитивних виборів та відхилень.Число таких виборівдає можливість виявити “лідерів” – “найпопулярніших” учасників групи,“аутсайдерів” та “відторгнутих”, а токож тенденції згуртованості групи. Навколо кого саме вона відбувається.
Число одержаних виборів може бути емпірічнимеквівалентом психологічного статусу учня у класі.
“Емоційний лідер”- це той, хто налагоджує психологічнийклімат, піклується про врегулювання на оптимальному рівні міжособистихстосунків.
“Інструментальний лідер” бере на себе ініциатаву успеціфічних видах діяльності (у сфері власної компетенції) та координуе спільнізусилля у досягненні мети.
“Лідер” це той, хто одержав 50 % голосов колектива табльіше від максимально можливого числа виборів по окремому питанню.
“Універсальний лідер” має такай же рейтінг по всіхпитаннях, на які відповідала група (клас).
“Найпопулярніший”–це такий член групи, який одержав20-50% виборів від максимально можливого числа.
“Аутсайдер”- це такий член групи, який одержав 0-20%виборів від максимально можливого числа.
“Відторгнутий”- це той, хто одержав 50 % голосовколектива та бльіше від максимально можливого числа негативних ввиборів.
Методика побудована на основі соціометричного опросу. Уданної роботі була мета провести дослідження у сфері емоційного лідерства таокремо у ділової сфері (компетентність та здібності керувати). Тому відповіднозроблені соціометричні матриці по емоційному та діловому вибору.
Методика проводилась у описаному вище варіанті угрупі. Час проведення 15 хвилин.
3.4 Результати дослідження та їх аналіз
3.4.1 Дослідження статево-рольових якостей за допомогою ACL- шкалиHeilbrun A.B.
Були проведені дослідження маскулінності тафемінінності учнів, при цьому окремо аналізували групу юнаків та групу дівчат,на підставі цього аналізу можна зробити такі висновки:
Рівень маскулінності (середній по групі) юнаків “Я” реальногобув нижчим за відповідний показник у дівчат, таким чином хлопчики оцінювалисебе, менш маскулінними ніж дівчата. Рівень маскулінності (середній по групі)юнаків “Я” — ідеальне теж був меншим на 4 проценти, що позволяло зробитивисновок про те, що є перекрути що до сприйняття власної статевої ролі.Вважаємо що орієнтири які ставлять себе старшокласники пов’язані ізособливостями підліткової субкультури. Вона сприяє тому, що перевагу у групівіддають, незалежно від статі, тим хто виявляє такі риси, як: агресивність,цинічність, самовпевненість, переконливість, сила та подібні, що належать самедо комплексу маскулінних якостей. Оцінки власних батьків по маскулінності тафемініності, що дали самі учні виявляють таку тенденцію: дівчата у середньомуоцінюють матір, як більш маскулінну (на 4 проценти), у порівнянні із оцінкоювласної матері юнаками. Хлопцикиж, напроти, перебільшують у власної уяві фемінінность батька( в середньому на 2проценти), у порівнянні із дівчатами. Дані дослідження на ведені у Табл.1.1.
Таким чином проявляється недооцінка власноїмаскулінності та маскулінності батька у юнаків. Дівчата прагнуть підвищеннясвоїх мавкулінних якостей та отримають наявність в собі більшого ніж у хлопціврівня феминінних якостей, тому що це оказує вплив на загальне самопочуття таспосіб адаптації у групі. Про що буде сказано далі в висновках по іншим методикам.
Вважаємо що орієнтири які ставлять себе старшокласникипов’язані із особливостями підліткової субкультури. Вона сприяє тому, щоперевагу у групі віддають, незалежно від статі, тим хто виявляє такі риси,як: агресивність, цинічність, самовпевненість, переконливість, сила та подібні,що належать саме до комплексу маскулінних якостей.
Тому тренінг був спрямован на те, щоб зробити більшадекватною “Я” — концепцію, та сприйняття протилежної статі.
Результати дослідження особливостей симптомо-комплексумаскулінності- фемінінності учнів 10-б класу, представлена в Таблиці 1 та намал. 1.
Після тренінгу було проведено повторне вимірюваннє пошкалі “Я” — реальне та “Я” — ідеальне, яке свідчить, що відбулися значущі змінипоказників симптомо-комплексу маскулінності-фемінінності. Уюнаків-старшокласників ці зміни виражаються у тому, що зросли показникимаскулінності “Я”-реального з 73,2 бала до 85,6 бала та “Я” — ідеального з 88,4до 93,7 балів.У дівчат зросли показники фемінінності “Я” — реального з 81,4бала до 86,9 бала та “Я” — ідеального з 77,9 до 85,6 балів та знизився рівеньмаскулінності “Я” — реального з 81,8 до 79, 3 балів “Я” — ідеального- з 91,8 до82,6 балів. Такі зміни пов’язані із треннінговим процесом спрямованим на те,щоб у свідомості учнів класу здійснилася деффіренціація якостей притаманнихчоловічої та жіночої статевої ролі. У той же час програма сприяла тому щоб школярів більш критично до таких стереотипів сприйняття, для яких властиво уява промаскулінність та фемінінність.як взаємовиклюючі одне інше, а невзаємодоповнюючі. Више сказане стосується маскулінності та фемінінності, якпроявлення чоловічої та жіночої ролі у стосунках в парі, чи у групі, а такожмаскулінності та фемінінності як психологічних властивостей особистості.Проведені заняття дали можливість юнакам та дівчатам усвідомити,проаналізувати та внести деякі корективи до уяви про власну відповідно чоловічута жіночу роль.
Результати післятренінгового дослідження особливостейсимптомо-комплексу маскулінності- фемінінності учнів 10-б класу, представлена вТаблиці 1 та на мал. 1.
3.4.2 Вивчення особистісної структури самосвідомості. Методика особистіснийопитувальник В.В.Століна
Проведені дослідження самооцінки у нашої роботі булипов’язані із тим припущенням що, на неусвідомленний рівень самооцінки та їїрозвиток, оказує вплив комплекс маскулінності-фемінінності, який є невідємноючастиною “Я”- концепції. У свою чергу розвиток самооцінки виражає себе упостійном впливі на поведінку людини та на її ставлення до себе.
Перший етап діагнстики, що був проведен перед цикломкорекційних занатть учнів 10-б класу дозволяють прокоментувати одержанірезультати таким чином:
по шкалі “S” –інтеглальна самооцінка, що виміряєпочуття “за” чи “проти”власного “Я” іспитуємого та відображує загальний рівеньреалізованністі власних мотивів, середні показники у групі юнаків досягають 19балів; -у группі дівчат досягають 21 балів, що перебільшує середні показникиюнаків та обидва показника знаходяться у інтервалі норми(15-25балів).Цеспіввідношення корелює із показниками маскулінності “Я” -реального у группіюнаків та у групі дівчат.
По шкалі I-“самоповага ” середні показники у группіюнаків 10,8; у группі дівчат меньші та дорівнюються 9,9 балів.За шкалоюII-“аутосімпатія”, шкалою III-“очикування позитивного ставлення інших до себе”та за шкалою IV-“самозацікавленість ” більш високі показники у дівчат, цеспіввідноситься із більш високою у них фімінінністью “Я” –реального середніпоказники знаходяться у нормативному інтервалі 15-25 балів і дорівнювались зрезультатів першої діагностики 21 балу у дівчат та у хлопців19 балам, середнійпаказник по класу 20,3 бала.
Як і на основні шкали “S”,I,II,III,IV тестуВ.В.Століна так і на сімь шкал спрямованих на вимірювання виразності установкина ті чи інші внутрішні дії щодо власного “Я” іспитуємого, що ними однакововпливають показники симптомо- комплексу маскулінності- фемінінності. А самемаскулінность прямо корілює із шкалою1-“самовпевненністі”, а фемінінность ізшкалами 1-“самовпевненністі”, із шкалою 2–“очикування позитивного ставленняінших до себе ” та обратно крілює із шкалою 5-“самозвинувачення”.
Взаемовплив проаналізован за допомогою математиіноїстатистики, а саме коефіцієнта кореляції Пирсона р
Результати дослідження особливостей особистісноїструктури самосвідомісті учнів 10-б класу.за методикою В.В.Століна одержаніпісля проведення корекційної програми відрізняються більш високими показниками,як у юнаків так і у дівчат за самооцінка21,1 та21 бал, по шкалі I-“самоповага ”середні показники шкалою “S” – інтеглальна у группі юнаків11,8 балів; у групідівчат дорівнюються 10,7 балів, за шкалою II-аутосимпатія – шкала пов’язана із3-“самоприйняття також показали більш високі результати але ні значновідрізняються. Такі не великі за абсолютним значенням відміни можно об’яснитинедостатнім для явних унутрішніх змін часом, який пройшов від першого заміру додругого.Але реальні зміни проявились, ще і у тому, що такі важливі шкали якS-цнтегральна шкала самооціки, шкала1-“самовпевненністі”, III-“очикуванняпозитивного ставвення з боку іншіх” тепер позитивно кореляюють, в один час, і змаскилінністю, і з фемінінністю. Ашкала 5 “самозвинувачення”, також в одночаснегативно корелюють з показниками маскилінністю і з фемінінністю.
Результати представлені в табл.6.1., таблиці 2.2та намал. 2.2
3.4.3 Дослідження мотивації афіліації за методикою АМеграбяна
Дана методика дозволяє визначити такі два усуспільненімотиви особистості, що входять до структури мотивації афіліації, як: прагненнябути прийнятим (ПП)то страх бути відштовхнутим(СВ).
Прагнення бути прийнятим (ПП)–це мотив особистістіякий пов’язан із маскулінністю в “Я”-концепції особи прямою кореляціюкоефіцієнт кореляції Пирсона 0,37 с вероятностью ошибкі р
Результати першого діагностування представлені у табл.3та на мал.3.1.
Було проведене повторне діагностування післякорекційно-розвивачцого тренінгу. Середній показник (ПП=153,3 та СВ=114,8 балову юнаків та ПП=149,2 та СВ=113,4 балов у дівчат), що відображає рост показниківПП та зниження показників СВ. Але рост ПП більш значний ніж зниження СВ. Цезакономірно тому, що у людини, з підвищенням для неї авторитету групи до якоївона належить підвищується і мотивація афіліації. До складу ж цієї мотиваціївходять як прагнення бути прийнятим так і страх бути відшовхнутим, таким чиномстрах бути відшовхнутим.Позитивним признаком змін та потеплішанню атмосфери уколективі є то, що з’явилася обратна кореляція ПП та СП табл 6.2
Результати повторної діагностики представлені у табл.3та мал.3.2 та мал. 3.3.
3.4.4 Дослідження рівня суб’єктивного контролю(УСК)Дж. Роттера
Ця методика була розроблена Дж. Роттера з метоювиявлення типов локалізації контролю.Люди відрізняються по тому, як і де вонилокалізують контроль значних для себе подій.Вілокремлюють два протилежниї типутакої локалізації: екстернальний та інтернальний.
Перше діагностування по цієї методикі виявило такіпоказники у хлопців та двічат 10-б класу: за шкалою Ио-шкала загальноїінтернальності хлоці на 26,4 бала, дівчата-29 при нормі від 22 до32 балів, щоне є низьким показников беручи до уваги вік 16 років, коли почувати себе убагато чому залежним від дорослих- доволі природньо, але це почуття вже нітаке, як у отроцтві. За шкалоюИд-шкала інтернальності у сфері досягненнь-6,8балів у юнаків, 7,5 удівчат.Взагалі результати отримані за методикою Дж.Роттера у цьому класісвідчать про те, що у дівчат декілько вища за хлопців інтернальністьу такихсферах: досягненнь, сімейних стосунків, а у юнаків у порівнянні із дівчатамивища інтернальність у сферах невдач та професійної діяльності.Припускаємо, щотака картина по шкалі невдач може скластися у зв’язку із строгим ставленням педагогівта батьків до галасних розваг хлопців із тим, що їх частіше помічають, колипорушен порядок, хоча в цілому показники у межах норми.
Результати діагностики у табл.4.1 та мал.4.1
Діагностика проведена після циклу занятть показалатакі вміни що до рівню локусу контролю:
Підвищелися показники за шкалами Ид-досягненнь,Ис-сімейної сфери,
Им-міжособистих відносин за шкалою Ио-шкала загальноїінтернальності хлоці на 30,4 бала, дівчата-30,2 при нормі від 22 до32 балівщ,що пояснюється тим опитом школярів який вони одержали в процесі тренінговихзанятть.А саме тим що по-перше хлопчики та дівчата спробували себе у рінихролях та зрозуміли свої здібності та можливість кожного особисто впливати наподії довколо себе та керувати ними; по-друге усвідомили з’язок подій та реаціїоточиючих людей та власної поведінки та ставлення до людей.
3.4.5 Дослідження міжособистісних відносин задопомогою методики “Соціометрія”
За методикою виявили місце кожного учня у системіміжособистих відносин класу.
Визначили статус кожного учня у класі, який може бутимірою авторитета, поваги та симпатії до нього у класі. Дослідження побудовали на основісодіометричного опросу. У данної роботі була мета провести дослідження у сферіемоційного лідерства та окремо у ділової сфері (компетеннтністі та здібностікерувати).Тому відповідно зроблені соціометрині матриці по емоційному таділовому вибору.
Результати першого діагностування представлені утабл.6.1 та другого післі занятть у табл.6.2
На основі соціометрічних матриць, де помічають числопозитивних виборів та відхилень виявили “лідерів”–“найпопулярніших” учасниківгрупи, “аутсайдерів” та “відторгнутих”.
“Лідер” це той, хто одержав 50 % голосов колектива табльіше від максимально можливого числа виборів по окремому питанню.
“Універсальний лідер” має такай же рейтінг по всіхпитаннях, на які відповідала група (клас).
“Найпопулярніший”–це такий член групи, який одержав20-50% виборів від максимально можливого числа.
“Аутсайдер”- це такий член групи, який одержав 0-20%виборів від максимально можливого числа.
“Відторгнутий”- це той, хто одержав 50 % голосовколектива та бльіше від максимально можливого числа негативних ввиборів.
Результати вивчення структури класу, описаної вищебуло представлено у поєднаної таблиці вивчення психологічного статусу. Окремопо діловому виборута окремо за емоційним вибором, відповідно були виявиликатегорії “лідерів”–“найпопулярніших” учасників групи, “аутсайдерів” та“відторгнутих”, табл.6.1-до тренінгу та табл.6.2 після тренінгу.
По результатам порівняння першого заміру, (дозаннятть) та другого заміру(після проведення тренінгу), можно підвести такіітоги:
“Універсальний лідер”, який має такий же рейтінг повсіх питаннях, на які відповідала група (клас)- вибірупо ітогам першого заміру1, а другого 3.
“Лідерів”, що одержали 50 % голосов колектива табльіше від максимально можливого числа виборів по емоційному вибіру по ітогампершого заміру 1, а другого 4. “Лідерів”, що одержали 50 % голосов колективата бльіше від максимально можливого числа виборів по ділового вибіру по ітогампершого заміру 3, а другого 5.
“Найпопулярніший”–це такий член групи, який одержав20-50% виборів від максимально можливого числа за емоційним вибором по ітогампершого заміру 12, а другого 14. “Найпопулярніший”–це такий член групи, якийодержав 20-50% виборів від максимально можливого числа за діловим вибором поітогам першого заміру 11, а другого 10.
“Аутсайдер”- це такий член групи, який одержав 0-20%емоційних виборів від максимально можливого числа по ітогам першого заміру тадругого 8, але змінився состав. “Аутсайдер”, який одержав 0-20% ділових виборіввід максимально можливого числа по ітогам першого заміру та другого 9, алезмінився состав.
“Відторгнутих” по емоційному вибіру по ітогам першогозаміру 4, а другого 0. “Відторгнутих” по вибіру по ітогам першого заміру 4, адругого 0.
Таким чином у систему стосунків внесені зміни. Якщопроводити порівняння, то можно окремо звернути увагу на такі важливі фактори:
З’явилися нові лідери з числа “найпопулярніших”
Висновки
У представленої дипломної роботівисунута гіпотеза: ”Якщо роботу з формування адекватної статево-рольовоїповедінки старшокласників будувати з урахуванням їхніх особистіснихособливостей, то ця робота буде не тільки більш ефективною, але й будедопомогати складанню більш сприятливого психологічного клімату учнівськогоколективу.” На основі цієї гіпотези був составлен план дослідження особливостейстатево-рольової поведінки старшокласників, за яким проведено діагностику учнів10-б класу НВК №116. Потім, відповідно одержаним результатам створена програмакорекційних занятть, за якою був проведен цикл корекційних занятть.
Далі перечислені методики задопомогою, яких проведене дослідження, до та після завершення корекційнихзанятть.
Були проведені дослідження маскулінності тафемінінності учнів, при цьому окремо аналізували групу юнаків та групу дівчат,на підставі цього аналізу можно зробити такі висновки:
Рівень маскулінності (середній по групі) юнаків“Я”реального був нижчим за відповідний показник у дівчат, таким цином хлопчикиоцінювали себе, меньш маскулінними ніж дівчата. Рівень маскулінності (середнійпо групі) юнаків “Я”-ідеальне теж був меньшим на 4 проценти, що позволялозробити висновок про те, що є перекрути що до сприйняття власної статевої ролі.Вважаємо що орієнтири які ставлять себе старшокласники пов’язані ізособливостями підліткової субкультури. Вона сприяє тому, що перевагу у групівіддають, незалежно від статі, тим хто виявляє такі риси, як: агресивність,цинічність, самовпевненість, переконливість, сила та подібні, що належать самедо комплексу маскулінних якостей. Оцінки власних батьків по маскулінності тафемініності, що дали самі учні виявляють таку тенденцію: дівчата у середньомуоцінюють матір, як більш маскулінну(на 4 проценти), у порівнянні із оцінкоювласної матері юнаками. Хлопцикиж, напроти, перебільшують у власної уяві фемінінность батька( в середньому на 2проценти), у порівнянні із дівчатами. досліження
Таким чином проявляється недооцінка власноїмаскулінності та маскулінності батька у юнаків. Дівчата прагнуть підвищеннясвоїх мавкулінних якостей та отрицають наявність в собі більшого ніж у хлопціврівня феминінних якостей, тому що це оказує вплив на загальне самопочуття таспосіб адаптації у групї. Про що буде сказано далі в висновках по іншим методикам.
Вважаємо що орієнтири які ставлять себе старшокласникипов’язані із особливостями підліткової субкультури.Вона сприяє тому, щоперевагу у групі віддають, незалежно від статі, тим хто виявляє такі риси,як: агресивність, цинічність, самовпевненість, переконливість, сила та подібні,що належать саме до комплексу маскулінних якостей.
Тому тренінг був спрямован на те, щоб зробити більшадекватною “Я”-концепцію, та сприйняття протилежноїстаті. Результатидослідження особливостей особистісної структури самосвідомісті учнів 10-б класу.за методикою В.В.Століна одержані після проведення корекційної програмивідрізняються більш високими показниками, як у юнаків так і у дівчат засамооцінка21,1 та21 бал, по шкалі I-“самоповага ” середні показники шкалою“S”–інтеглальна у группі юнаків11,8 балів; у группі дівчат дорівнюються 10,7балів, за шкалою II-аутосимпатія – шкала пов’язана із 3-“самоприйняття такожпоказали більш високі результати але ні значно відрізняються.Такі не виликі заабсолютним значенням відміни можно об’яснити недостатнім для явних унутрішніхзмін часом, який пройшов від першого заміру до другого.Але реальні змінипроявились, ще і у тому, що такі важливі шкали як S-цнтегральна шкаласамооціки, шкала1-“самовпевненністі”, III-“очикування позитивного ставвення збоку іншіх” тепер позитивно кореляюють, в один час, і з маскилінністю, і зфемінінністю. Ашкала 5 “самозвинувачення”, також в одночас негативно корелюютьз показниками маскилінністю і з фемінінністю
Після тренінгу змінилися показники рівню маскулінностіта фемінінності, як уюнаків так і у дівчат.Напрямки цих змін можнонопрокоментувати таким чином:
По перше підвисилася оцінка власної маскулінності ухлопчиків фемінінності у дівчат
По друге змінилася уява що до власного ідеальногообразу по маскулінності та фемініності у бік більшої маскуліннрсті у хлопчиківта більшої фемінінності у дівчат. Крім цього старшокласники перестали сприйматиякості притаманні до маскулінності та фемініності як взаємовиключаючі одніодні. З’явилося інше уразуміння фемінінної ролі, позбавлення її негативноговідтінку, присущого раніше сприяттю старшокласникам. Після тренінгу булопроведено повторне вимірюваннєпо шкалі “Я”-реальне та “Я”-ідеальне, якесвідчить, що відбулися значущі зміни показників симптомо-комплексумаскулінності- фемінінності та про те, що для даної вибірки є значущими (заметодами математичної статистики)такі фактори: маскулінность та фемініность“Я”-реального, та мотивація до афіляції-прагнення бути прийнятимі страх бутивідторгнутим, рівень інтернальності –загальний у сферідосягненнь таневдач.Значно змінилися маскулінность та фемініность “Я”-реального, тамотивація до афіляції-прагнення бути прийнятимі страх бути відторгнутим,інтернальність. Дуже змінився психологічний статус багатьох унів.Соціометрічнедослідження показало, що статеві якості, та корекційна робота із ними пов’язанаможуть позитивно впливати но психологічнй клімат у класі.Перевага, що ранішевіддавалась в основному маскулінним уням набула деяких змін та появився більшдеференцьований підход до вибору лідерів. Серед лідерів емоційного вибірупревалюють більш фемінінні. серед ділового- білше маскуліннихтакож набули іінші показники, але не значних
У юнаків-старшокласників ці зміни виражаються у тому,що зросли показники маскулінності “Я”-реального та “Я”-ідеального балів. Удівчат зросли показники фемінінності “Я”-реального та “Я”-ідеального балів тазнизився рівень маскулінності “Я”-реального “Я”-ідеального. Такі змінипов’язані із треннінговим процесом спрямованим на те, щоб у свідомості учнівкласу здійснилася деффіренціація якостей притоманних чоловічої та жіночоїстатевої ролі. У той же час програма сприяла тому щоб школяри вбільш критичнодо таких стереотипів срийняття, для яких властиво уява про маскулінність тафемінінність.як взаємовиклюючі одне інше, а не взаємодоповнюючі. Више сказанестосується маскулінності та фемінінності, як проявлення чоловічої та жіночоїролі у стосунках в парі, чи у групі, а також маскулінності та фемінінності якпсихологічних властивостей особистості. Проведені заняття дали можливістьюнакам та дівчатам усвідомити, проаналізувати та внести деякі корективи доуяви про власну відповідно чоловічу та жіночу роль.
У зв’язку з вище сказаним, використання програмитренінга, запропонованого у даної дипломної роботішкільного практичногопсихолога можно вважати доцільним.
Таким чиномгіпотеза, дослідження: ”Якщо роботу з формуваня адекватної статево-рольовоїповедінки старшокласників будувати з урахуванням їхніх особистіснихособливостей, то ця робота буде не тільки більш ефективною, але й будедопомогати складанню більш сприятливого психологічного клімату учнівськогоколективу.”повністю підтвердилась.
Література
1. АлешинаЮ.Е. Цикл развития семьи: Исследования и проблемы //Вест. Моск. Ун-та.Психология. Сер. 14.-1987.-№2.-С. 60-72
2. ВеличковскийБ.М. Современная когнитивная психология-М:.МГУ, 1982-336с.
3. ВикатерК. Полочные размишления семейного терапевта.-М.Независимая фирма”Класс”, 1998
4. ВолковаА.Н… Трапезников Т.М. Методологические приемы диагностиекисупружескихотношений.// Вопросы психологии-1985.-с.-110-116
5. ГребенниковИ.В. Воспитательний климат семьи.-М.: Знание, 1976-40с.
6. ДжеймсМ.Брак и любовь/ Пер. с англ. –М.: Прогресс, 1985.-192с.
7. ГозманЛ.Я., Шлягина Е.И. Психологические проблеми семьи //Вопросыпсихологии-1985.-№2.-с.186-187.
8. ГолодС.И. Стабильность семьи.-Л.: Наука,1984.-126с.
видання-М.: Гуманит изд центр”Владос”,200,-Кн.2: Психологія освіти-608с.
9. ЕйдемиллерЕ.Г.,ЮстицкисВ., Психология и психотерапия семьи -СПб: Видання “Питер”,1999-656с.
10. ЗахаровА.И. Психотерапия у детей и подростков.-М.: Медицина, 1982-215с.
11. ИсаевД.Н. Психосоматическая медицина детского возраста.-СПб:-Специальная литература,1996.-454с.
12. КовалевС.В. Психология семейних отношений.- М.: Педагогика.1987.- 159с.
13. Кон И.С.Психология ранней юности: Кн дляучителей:-М.: Просвещение,1989.-255с.-(Психологич. наука в школе).
14. КозловН.И. Как относиться к себе и к людям, или Практическая психология на каждийдень /3-е вдн., перераб. Та доп.-М.АСТ-ПРЕСС 1998.-328с.
15. КозловН.И. Психогигиенические аспекти воспитания детей и подростков // Психогигиена ипсихопрофилактика: Сб. науч. Тр./ Под ред. В.К.Мягер, В.П.Козлова, Н.В.Семеновой-Тянь-Шаньской.-Л., 1983.-с.13-17.
16. КочарянА.С.Личность и половая роль
17. КарвасарскийБ.Д.Медицинская психология.-Л.: Медицина,1985.-303с.
18. Келли Г.,Тибо Дж. –Межличностние отношения: Теория взаимозависимости // Современнаязарубежная социальная психология.-М.: МГУ.,1984.-с. 127-137
19. Келам А.,Эббер И. Причины конфликтних ситуаций в семье Человек послеразвода.-Вильнюс-Вильнюс ,1985.-с. 56-66
20. ЛичкоА.Е. Подростковая психиатрия.-Л.: Медицина. 1985.-416с.
21. МацловкийМ.С… ГуркоТ.А.-Молодая семья в большом городе.-М.: Знание,1986.-48с.
22. МягерВ.К., Мишина Т.М. Семейная психотерапия: Руководство по психотерапии.- Л.:Медиыина, 1979,-с.297-310
23. Науково-практичнийосвітній-методиський журнал 5/2000 Практична психологія та соціальна робота,с.43
24. НімовР.С. Психологія підручник для студентів ВУЗ: В. 3кн-4-е
25. ОбозоваА.Н. Психологические проблеми служби семьи и брака// Вопросипсихологии-1984.-№3-с. 104-110.
26. ОлейникЮ.Н.Исследование уровей совместимости в молодой семье // Психологический журнал
27. ПетренкоВ.Ф. Ввеление в эксперементальную психосемантику: исследование формрепрезентацыъ в обыденном сознании.-М.: Издат. МГУ. 1983.-176
28. ТитаренкоВ.Я.Семья и формирование личности. М.-Мысль,1987.-352с.
29. ШпалинскийВ.В. Социальная психология менеджмента. Харьков, ИВМО “ХК” 1998.
30. ХекхаузенХ. Деятельность и мотивация/Пер.с нем.-М: Прогресс-1985.Т.2, 1986.
31. ЮстицкийВ.В.Роль неосознаваемих психологических механизмов в формировании отношенийродителей к детям.//Применение математичеких методов в исследовании процессаобучеия.-Вильнюс,1977.-с. 159-167