Опис конструкції автоматизації випалювальної печі

Курсова робота
на тему
«Опис конструкціїавтоматизації випалювальної печі»

ЗМІСТ
 
Введення
1. Опис конструкціїконкретного об'єкта автоматизації й
технологічного процесу
1.1. ППР — Випалювальна піч
1.2. Якість вапняку
1.3. Залишковий З2
1.4. Реакційна здатність
1.5. Об'єм повітря
1.6. Завантаження вапняку у вагові дозатори
1.7. Газ
1.8. Паливо
1.9. Запальний пальник
1.10. Нагрівальний пальник
1.11. Експлуатація печі
1.12. Вапняна піч як об'єкт керування
2. Вибіртехнічних засобів.
3. Значення принципової схеми контуру контролю
4. Техніка безпеки й охорона праці
5. Розрахунковий лист
Висновок
Список літератури

Введення
Проектування автоматизованих систем керування технологічнимипроцесами вимагає глибоких знань і практичного засвоєння методів синтезуавтоматичних систем керування. Завдання синтезу АСУ зважуються на підставідинамічних властивостей об'єктів керування й вимог, пропонованих до систем.
Розвиток сучасного металургійного виробництва супроводжуєтьсяінтенсифікацією технологічних і виробничих процесів. Створення великихметалургійних агрегатів і їхніх комплексів дозволяє більш ефективно використовуватисировину, паливо, капіталовкладення. У той же час здійснювати керуванняметалургійними процесами в більшому й складному технологічному об'єктах безвикористання новітніх методів і засобів керування — неефективно або взагалінеможливо.
Ефективним засобом керування технологічними об'єктами єсистеми централізованого керування, що використовують обчислювальну й керуючутехніку. Такі системи керування одержали найменування автоматизованих системкерування технологічними процесами. АСУ ТП містить у собі більшу область системкерування технологічними процесами з різним ступенем звільнення людини відфункцій контролю й керування.
АСУ ТП являють собою якісно новий щабель розвитку засобів іметодів керування технологічними об'єктами, тому що в них використовуютьсятехнологічні й техніко-економічні параметри й критерії, а не тільки технічні,як це мало місце раніше. В АСУ ТП втілені досягнення локальної автоматики,систем централізованого контролю, електронної й обчислювальної техніки. Крімтого, АСУ ТП робить загальну централізовану обробку первинної інформації втемпі протікання технологічного процесу, після чого інформація використовуєтьсяне тільки для керування цим процесом, але й перетвориться у форму, придатну длявикористання на вищестоящих рівнях керування для рішення оперативних завдань.
Тому що АСУ ТПвиконує й економіко-інформаційні функції вона здобуває величезне значення вкеруванні агрегатами й процесами.

1. Опис конструкціїконкретного об'єкта автоматизації й технологічного процесу
Вапно — один із ключових елементів у житті. Цей природнийматеріал залучений у виробництво більшості сучасних виробів. Виробництво стали,золота, срібла, міді й пластмас, а також багатьох хімічних виробів і харчовихпродуктів. Найбільш важливі області застосування вапна й доломіту вапна:
­  Металургія
­  Кольоровіметали
­  Будівництво
­  Хімічнапромисловість
­  Харчовапромисловість
­  Сільськегосподарство
­  Агрономія
­  Медицина
­  Обробкастічних вод.
По усьому світі виробляється більше чим 120 мільйонів тонн урік вапна й доломіту вапна. Чорна металургія — первинний споживач із щорічнимпопитом приблизно 40 мільйонів тонн.
Високоякісний вапняк містить від 97 до 99 % Сас3. Вимагаєприблизно 1.75 тонни вапняку, щоб зробити одну тонну доломіту. Високоякіснийдоломіт містить 40 — 43 % МgСО3 і 57 — 60 % СаСО3. Випал вапняку йдоломіту — простий хімічний процес. Нагрівання карбонату і його розкладаннявідбувається згідно відповідного рівняння.
СаС03 + приблизно 3180 кДж (760 кілокалорій) = СаО+ З2,
3) 2 + приблизно3050 кДж (725 кілокалорій) — СаО(МgО) + 2 З2,
Температура розкладання залежить від парціального тиску ватмосфері процесу. В атмосфері газу згоряння, нормального тиску й 25 % З2,розкладання вапняку починається при 810°С, в атмосфері 100 % З02,початкова температура розкладання була б 900°С. Доломить розкладається у двохстадіях, що починаються приблизно при 550°С для МgСО3 і приблизно810°С для СаСО3
Щоб повністю обпалювати вапняк і не мати ядро, теплота, черезповерхні вапняку повинна проникнути до ядра. Температура 900 °С повинна бутидосягнута в ядрі принаймні протягом короткого періоду часу, тому що атмосфераусередині матеріалу — чистий З02. Кам'яна поверхня повинна бути нагріта більшечим нз 900 °С, щоб підтримати необхідний температурний градієнт і переборотиефект ізолювання спаленого матеріалу на поверхні вапняку. При одержанні вапнаповерхнева температура не повинна перевищити 1100 1150°С, інакше відбудетьсярекристалізація СаО і як наслідок — більше низька реакційна здатність продуктуй зміни властивостей обпаленої вапна.
Деяка витримка або час витримки потрібні, щоб передатитеплоту від газів згоряння до поверхні вапняку й потім від поверхні до ядравапняку. Більші камені вимагають більше тривалого часу випалу. Випал у більшевисоких температурах зменшує необхідний час витримки. Однак занадто високітемператури несприятливо торкнуться реакційної здатності виробу. Відношення міжтемпературою горіння й часом витримки, необхідного для різної фракційноїсполуки показується далі.
Фракція Температура Випалу Приблизний час
[Мм] [°З] [годинники]
50 1200 0.7
1000 2.1
100 1200 2.9
1000 8.3
Устаткування для виробництва вапна
Використовуються два типи випалювальних печей, щоб обпалитивапняк і доломить у сучасній промисловості:
Ротаційні (обертові) випалювальні печі
Вертикальні абошахтні печі.
Ротаційні випалювальні печі з підігрівником, звичайнопереробляють вапняк фракції 6-50 мм. Тепловий баланс цього типу випалювальнихпечей характеризований досить високими втратами з газами, що відходять, і черезгорловину випалювальної печі. Втрати з газами, що відходять, перебувають удіапазоні від 20 до 25%, втрати через кожух випалювальної печі від 15 до 20%необхідного тепла. Тільки приблизно 60% паливної енергії, що подається увипалювальні печі з підігрівником, використовуються для процесу випалубезпосередньо.
Для всіх типів вертикальних одно шахтних печей маєнестійкість між теплотою, вилученої від зони випалу й теплоти, необхідної взоні прогріву. Навіть із ідеальним процесом випалу (з надлишком повітря 1.0)газ, що відходить, з температурою°100 С може бути тільки з вапняком, що міститьменше ніж 88 % Сасоз. Однак, вапно, зроблене з такого вапняку, має обмеженуобласть застосування. У вапняках, на практиці, набагато більше високий змісткарбонату, більше висока температура газу, що відходить, при виробництві, що єнаслідком надлишку теплоти в зоні прогріву. Як же може надлишкова теплота, узоні випалу випалювальної печі використовуватися, щоб мінімізувати споживаннятеплоти і як сучасні типи випалювальної печі відповідають цьому аспекту.Зроблене рішення цій проблемі — Регенеративна Випалювальна піч Вапна(ВИПАЛЮВАЛЬНА ПІЧ).
1.1 ППР — випалювальна піч
Існують два головних типи вертикальних шахтних печей. Однашахта протистоїть потоку, що нагріває випалювальну піч і шахта з паралельнимипотоками, що нагрівають випалювальну піч. Стандарт ППР — ВИПАЛЮВАЛЬНА ПІЧ — випалювальна піч із двома шахтами чергуючи палаюче й не палаючу дію шахти. Єдві ключових характеристики ППР — ПЕЧІ:
1) паралельний потік гарячих газів і каменю в зоні випалу;
2) регенеративний прогрів усього повітря для горіння впроцесі.
Випалювальна ППР- піч ідеально підходить для виробництва, високо реактивної вапна й доломить вапначерез умови, створених паралельним потоком каменю й газів згоряння в«палаючій шахті». Додатково, регенеративний процес забезпечуєнайнижче споживання тепла всіх сучасних випалювальних печей.
Оскількикількість охолодження повітря — не досить для повного згоряння палива,додаткове повітря, повинен бути поданий через бічні пальники. Як у цьому типівипалювальної печі паливо подається в нижній частині зони випалу (де матеріалуже обпалений) температура в цій області значно вище, ніж потрібно длявиробництва високо-реактивної вапна.
У ППР випалювальних печах паливо подається у верхню частинузони випалу й виходу газів згоряння, паралельно матеріалу. Оскільки паливоуведене у верхній коней зони випалу, де матеріал може поглинати більшістьтеплоти звільняється паливом температура в зоні випалу — звичайно 950°С. Черезце, паралельне нагрівання потоку — краще рішення по виробництву реактивного вапнай доломить вапна.
Друга важлива характеристика ППР — ПЕЧІ — регенеративнийпідігрів повітря для горіння. У випалювальних печах із зустрічним потоками,повітря для горіння — підігрівається в зоні, що прохолоджується, в обпаленомувапні. Однак прогрів обмежений ентальпією вапна. У зустрічному процесінагрівання потоку є надлишок тепломісткості придатного до вживання, умісту вгазі, що відходить, що не відновлений до виснаження. Деякі окремі проектишахтної печі, тому включили рекуператори, щоб повернути це відпрацьоване тепло,але такі теплообмінники сприйнятливі до руйнувань, викликаними пилом, щовтримується в гарячих газах, що відходять.
Регенеративний процес вимагає двох зв'язаних шахт. Кожнашахта підлегла двом різним режимам роботи, «горіння» і «негоріння». Одна шахта працює на «горіння» і одночасно, другашахта працює в противотоці. Кожна шахта проводить рівну кількість часу врежимах роботи «не горіння» і «горіння».
В «палаючому способі», шахта характеризованапаралельним потоком газів згоряння й сирого каменю, беручи до уваги, що, в«не палаючому» способі шахта характеризована потоком сирого каменю йгазів, що відходять.
Регенеративний прогрів повітря для горіння робить тепловуефективність випалювальної печі фактично незалежної від фактора надлишкуповітря для горіння. Це значно спрощує регулювання правильної довжини полум'я,щоб зробити бажану якість вапна. Більша кількість надлишку повітря — більшекоротке полум'я, і менша кількість надлишку повітря — більше довге полум'я.Довжина полум'я — один із ключових факторів, щоб управляти реакційною здатністюнегашеної вапна. Взагалі короткий факел і більше гарячий вогонь зменшуєреакційну здатність обпаленого виробу.
Дві шахти, позначили 1 і 2, містять матеріал, що будеобпалений. Шахти по черзі або одночасно наповнюють вапняком залежно відмісткості випалювальної печі. Вапно вивантажується безупинно з обох шахт.Паливо подається тільки в одну із двох шахт. Наприклад шахта № 1 палаюча шахтай шахта № 2 не палаюча шахта. Паливо подається через газові труби, фурми, яківертикально простираються до зони прогріву. Більше низький кінець труби, фурми,відзначає перехід до зони випалу від зони прогріву. Паливо уведене через ціфурми й рівномірно розподілено по всій області шахти.
Повітря для горіння подається під тиском нагорі зони прогрівувище футеровки. Вся система герметична. Повітря для горіння — підігріваєтьсякаменем у регенераторі (зона прогріву) до змішування з паливом. Повітряно-паливнеполум'я перебуває в прямому контакті з матеріалом випалу, оскільки це проходитьчерез зону випалу від верху до низу (паралельне нагрівання потоку).
Теплота передається від газів каменю в не палаючій шахті.гази, Що Відходять, підігрівають футеровку в зоні прогріву й підготовляютьшахту до наступного циклу горіння в цій шахті.
Зміна від «горіння» до «не горіння»називається «періодом перемикання». Протягом кожного «періоду перемикання»зважена кількість вапняку наповнює випалювальну піч. Продукт випалувивантажується з обох шахт безупинно під час циклу випалу столами розвантаженняв герметичний бункер. Повітря на охолодження безупинно подається знизу в обидвішахти, щоб зменшити температуру виробу до вивантаження в бункер вапна. Під часперемикання, коли випалювальна піч разгерметизована, виріб вивантажується збункера на віднаходити й конвеєра.
Чудова теплова конструкція ППР — ПЕЧІ може бути задовільнодоведена за допомогою балансу теплоти. Сума ефективної теплоти, тобто теплоти,необхідної для розкладання, і теплових втрат забезпечує теплову потребувипалювальної печі. Теплові втрати складаються;
• Втрата через футеровку випалювальної печі рівняєтьсяприблизно 170 кДж(40 кілокалорій) / кг вапна,
• Тепломісткість негашеної вапна рівняється приблизно 80 кДж(20 кілокалорій) / кг вапна при розвантаженні температура 100°С,
• Тепломісткість, уміст у газах, що відходять, приблизно 290кДж (70 кілокалорій) / кг вапна при розвантаженні температура°100 С.
Оскільки випалювальна піч не має ніякого переміщення, як ротаційнавипалювальна піч, втрати через стіни може бути зменшена до мінімуму,використовуючи відповідну властивість теплоізоляційного вогнетриву. Додатковаізоляція, щоб далі зменшити стінні втрати, була б занадто дорога.
Достатня кількість повітря на охолодження використовується,щоб зменшити температуру обпаленої вапна в зоні, що прохолоджується. Нагрітеповітря згодом використовується в процесі, таким чином, що поліпшуєефективності випалювальної печі.
Хоча теоретично можливо зменшити температуру газу, щовідходить, нижче°100 С, це не бажано через ущільнення й проблеми корозії придії в діапазоні крапки роси газів.
Розгляд цих критеріїв проекту для теплових втратоювипалювальної печі при виробництві вапна з 96 % Сао повна теплова вимога — приблизно 3500 кДж (840 кілокалорій) / кг.
ППР — випалювальні печі типово розробляються із двома шахтамипрямокутної або круглої форми. Шахти зв'язані сполучним каналом у нижнійчастині зони випалу. Сполучний канал служить як транспортний трубопровід, щобдозволити гарячим газам виходити з «палаючої шахти» і входити в«не палаючу шахту».
ППР — ПЕЧІ із двома шахтами використовують вапняк фракції 40 мм — 120 мм. Коли потрібне підвищення продуктивності, використовується вапняк фракції менше ніж 40 мм, трьох шахтна піч. Маленька фракція створює більший тиск, і збільшує тискусередині випалювальної печі. Коли використовують три шахти, що відходять газиз палаючої шахти розподіляються у дві шахти, таким чином, відбуваєтьсяскорочення газової швидкості й зниження тиску приблизно втроє. Технічнийрозвиток і досвід дозволили використовувати випалювальних печей із двомашахтами майже для всіх умов і усунули потреба у випалювальних печах із трьома шахтами.
ППР-ПІЧ працює під тиском, тому сталевий корпус повинен бутигерметичний. Всі відкриття нагорі випалювальної печі для завантаження вапняку йподу шахт для вивантаження вапна закриті гідравлічними засувками. Вузькийдіапазон розміру каменю ідеальний для будь-якої випалювальної печі, але, черезруйнівні властивості каменю, що широко змінюється розмір по фракції — типоваситуація в кар'єрі. ППР-ПІЧ може обпалювати широкий діапазон по фракціїчерез складну систему завантаження. Їхнє співвідношення 4:1. Мінімальнийкам'яний розмір для стандартного типу ППР-ПІЧ — приблизно 25 мм із максимальним розміром 125 мм. При відповідному встаткуванні завантаження й подачі каменю,максимальний розмір — 180 мм.
 

1.2 Якість вапняку
Що стосується всіх типів вертикальних шахтних печейвикористання твердих, високоякісних, чистих вапняків — ідеальна умова длябезаварійної роботи ППР — ПЕЧЕЙ. Однак, внаслідок того, що шахти ППР — ПЕЧІ — фактично труба без будь-яких пристроїв, які могли утруднятивільний потік вапняку й вапна, рух матеріалу — повільне й однорідне стирання.Це означає, що, і м'який вапняк може бути обпалений у ППР — ПЕЧІ.
Високоякісний вапняк із послідовними хімічними властивостямичасто не доступні або недостатні. Зміна змісту карбонатів і домішок можепривести до перевитрати при виробництві в ППР — печі.
 
1.3 Залишковий з2
 
ППР — ПІЧ дозволяє робити вапно із залишковими З020.5 %, у деяких випадках навіть нижче. Сталеливарна промисловість, найбільшийспоживач вапна й доломить вапна, взагалі просить про залишковий зміст ІЗ02менше ніж 2 %.
 
1.4 Реакційна здатність
Паралельний потік матеріалу й газів згоряння протягом процесувипалу — ідеальна умова виробництва високо реактивної вапна й доломить вапна.Для спеціального виробництва пористого бетону, потрібна вапно із середньою абонизькою реакційною здатністю. Пристосовуючи операційні параметри, відносининадлишку повітря й входу теплоти, середнє негашене вапно може бути зроблена в ППР — ПЕЧІ з адекватною якістю сирого каменю. Виробництво твердоїнегашеної вапна, однак, не можливому в цьому типі випалювальної печі.
ППР-ПІЧ має найвищу ефективність всіх сучасних випалювальнихпечей вапна. КПД становить 85%. Типове споживання тепла перебуває в діапазонівід 3350 до 3600 кДж(від 800 до 860 кілокалорій) на кг залежно від хімічногоаналізу й розміру зерна каменю й типу палива. Термін служби футеровкивипалювальної печі; ідеальний діапазон — 2:1, але можливо й більше. Від 3 до 4років зона перехідного каналу, від 6 до 8 років зона горіння й підігріву шихти,від 9 до 12 років, зона охолодження вапна.
Зношування футеровки — менше ніж 0.3 кг на тонну зробленої вапна. Перші ППР — ПЕЧІ були побудовані більше чим 35 років тому й усе щепрацюють. Незважаючи на величезний технічний розвиток, основний і унікальнийпринцип ППР — ВИПАЛЮВАЛЬНА ПІЧ залишається незмінним. Фактично тепловаефективність цього типу випалювальної печі не може бути поліпшена.
Найбільш важливі фактори, які роблять модернізаціюВипалювальної печі, бажаної й цікавої:
• Проблеми Навколишнього середовища
• Удосконалення технології ППР — печі
• Збільшення терміну служби й безпека виробництва
• Поліпшення якості
Вузький діапазон розміру зерна каменю бажаний у роботішахтної печі. Для використання дрібної фракції у виробництві розробили такзваний метод «Система завантаження Бутерброда» для ППР — ПЕЧІ.Послідовне завантаження каменю в шарах різного розміру зменшують тиск упорівнянні із завантаженням суміші із двох кам'яних фракцій, У той же самий часякість продукту випалу поліпшено. ППР — ВИПАЛЮВАЛЬНІ ПЕЧІ були побудованідобовою продуктивністю від 100 до 600 т продукту випалу. Випалювальні печіможуть використовуватися від 50 % до 100 % їхньої номінальної потужності.
 

1.5 Об'єм повітря
ОБ'ЄМ ПОВІТРЯ підрозділяється на об'єм ПОВІТРЯ НА ГОРІННЯ(інакше називаного первинним або верхнім повітрям) і об'єм ПОВІТРЯ НАОХОЛОДЖЕННЯ (інакше називаного вторинним або нижнім повітрям).
Повітря на горіння й на охолодження нагнітаєтьсяповітродувками. Регулювання об'єму повітря здійснюється за допомогоюрегулювальних двигунів, Для кожної печі встановлені повітродувки з наступнимиприводами: 1. Повітродувки повітря на горіння.
Повітродувки змінного струму
тип НК 52 потужність 9600 м3/з різниця тиску 400обороти 1350 об/хв привод асинхронним двигуном з пускачем тип 1АТ 315 5- 4; 160кВт; 380У; 1473 про/хв.
повітродувка з регулюючим двигуном, постійного струму
тип НК52
потужність 9600 м/с
різниця тиску 400
обороти двигуна від 980 до 2550 про/хв
обороти повітродувки макс. 1350 про/хв.
привод, регульований двигуном постійного струму
тип ЗНК 14 А1; 980 про/хв, (мінімум); 2550 про/хв.(максимум); 160 кВт, 440 У ,
включаючи охолодження.
2. Повітродувки повітря на охолодження
Повітродувкизмінного струму тип HR 52 потужність 9600 мз/з різниця тиску 400 м. бар обороти 1350 об/хв привод асинхронним двигуном з пускачем ТШ1А03153-4; 160 кВт; 380У; 1473про/хв.
повітродувка з регулюючим двигуном, постійного струму
тип НК52 потужність 9600 м/с різниця тиску 400 м. бар обороти двигуна від 980 до 2550 об/хв обороти повітродувки макс. 1350 про/хв, привод,регульований двигуном постійного струму
тип 8НК. 14 А1; 980 про/хв, (мінімум); 2550 про/ хв.(максимум); 160 кВт, 440 У, включаючи охолодження.
3. Повітродувки повітря на охолодження стрижневих пальників
повітродувка
тип НІ 2 потужність 1560м/с різниця тиску 70м. бар обороти2950 об/хв привод асинхронним електродвигуном тип F250 МО2; 2950 про/хв;55 кВт,380 У.
4. Резервні повітродувки для двох шахтних печей повітря нагоріння, на охолодження й на охолодження стрижневих пальників є загальними дляобох печей, розділених шиберними засувками.
 
1.6 Завантаження вапняку у вагові дозатори
Кожна шахта шахтної печі має власну вагову й транспортнутрасу, у складі якої є наступне встаткування: віднаходити, ваговий дозатор,скіповий підйомник і дозувальний бункер. Завантаження печі починається зістрижневої засувки під бетонним бункером, у якому зберігається вапняквідповідної фракції. Віднаходити з решіткою відсіває дрібні осколки, які поокремій трасі надходять у бункер нижнього класу. Верхній клас надходить уваговий дозатор, розташований на 3 вагових датчиках. Датчики являють собою встаткуваннядля перетворення механічного зусилля в електричний сигнал відповідної величини.Датчик оснащений металевими тензометрами опору. Пружна деформація датчикапередається на тензометри, а потім зміна їхнього опору обробляється роздільноюапаратурою. Роздільна апаратура призначена для обробки сигналу датчиків зтензометрами опору й перетворення його в аналогову й цифрову форму, введеннявиправлення на вагу тари й аналогового зіставлення сигналу з 3 заданимизначеннями.
Потім за допомогою гідравлічного циліндра відкриваєтьсязасувка вагового дозатора й задана партія вапняку завантажується в ємністьскіпового підйомника, що перебуває у своєму нижнім кінцевому положенні. Ускладі скіпового підйомника (скіпа) є кілька вузлів, по яких далі, приводитьсякороткий технічний опис і загальні вказівки по експлуатації, обслуговуванню йрегламентним роботам. Шлях скіпів спарений. По всій довжині шляху є знімнедротове огородження для захисту від падаючих зі скіпа шматків матеріалу. Ускладі шляху є зупинні й кінцеві вимикачі, розташовані у відповідних крапкахнижньої (завантажувальної) і верхньої (розвантажувальної) станції. У складішляху також є датчик натягу троса. У випадку якщо трос із якої-небудь причинипровисне, (скіп зупинився в нижній частині шляху, скіп перекосило, скіп наїхавна перешкоду) важіль із противагою зміщається й розмикає вимикачі, яківідключають подачу електроструму.
На вивантаженні вапняку зі скіпа є похила тічка в асиметричнулійку, прямокутний перетин якої примикає до кільцеподібного бункера 1600 мм із гідравлічною розвантажувальною засувкою. Над лійкою є кришка з лазом для виконаннярегламентних робіт. Колія шляху скіпа повинна становити 1940+ 2/-1 мм.
Параметри ємності скіпа:
Корисний об'єм 2,8 мз Загальний об'єм 3,5 мз Маса ємності вкомплекті 1580 кг Корисне навантаження 4700 кг Технічні параметри підйомника:
Максимальне тягове зусилля 72,5 кн
Швидкість 0,35 м/сек
Період 1-ой ходки (наверх) 270 сек.
Період завантаження 90 сек.
Кількість ходок (макс.) 10 ходок/година
Обороти барабана 6,9 про/хв
Трос 31,5 мм
Електродвигун 40 кВт
Ухил шляху 75°
Підйомник оснащений аварійним ручним приводом, яким необхідноскористатися у випадку, якщо ємність не зупиниться по сигналі зупинноговимикача (вимикач несправний), а тільки по сигналі кінцевого вимикача на однійзі станцій. При відключеному головному вимикачі, необхідно діяти в такийспосіб: Зняти із запобіжника ножну педаль. Важіль із маховиком ручного приводазмістити в положення «ВКЛ.» і зафіксувати. Обертаючи маховик змістити ємністьскіпа у відповідне положення. Ножну педаль поставити на гальмо й зафіксувати.Фіксувати відкрите гальмо строго заборонене. Важіль із маховиком змістити вположення «ВИМК» і зафіксувати.
Після від'їздуємності скіпа дається команда на завантаження й подальше довантаження партіявапняку. Весь процес управляється по програмі, закладеної в комп'ютері.Швидкість завантаження бункера регулюється шляхом регулювання продуктивностівіднаходити за допомогою потенціометрів. Недозавантаження бункерів у строксигналізуються як несправність. При наявності такої несправності, необхідноперевірити, на яку продуктивність установлені віднаходити, а при необхідностізбільшити неї. Завантаження обох шахт відбувається одночасно при дотриманніпостійної маси партії вапняку, що завантажується, поза залежністю відпродуктивності печі. Від продуктивності печі залежить лише інтервалзавантаження окремих партій. Якщо, наприклад, при експлуатації печі на повнупотужність інтервал становить 12 хвилин, то при експлуатації на 50% потужностіданий інтервал складе 24 хвилини, однак маса партії вапняку залишитьсянезмінної. Агрегат привода скіпа розташований над нижньою станцією на рівні +8,5м
 
1.7 Газ
Технічні параметри
Паливо нафтовий природний газ із теплотворною здатністю 33,94МДж/Нм3, що утворить із повітрям вибухову суміш при концентраціїпорядку 5 — 15% (по об'єму).
надлишковий тиск у газопроводі подачі газу до печей — 0,35МПаТемпература газу 20°С
Витрата газу
Для покриття технологічної витрати тепла в кожної двохшахтної печі при стабільній експлуатації й з урахуванням номінальноїпродуктивності печі необхідно: середня витрата газу 2.750 Нм /година для обохпечей 5.500 Нмз/година
Для «холодного запуску» кожної печі встановлюєтьсяобігрівальний пальник, оснащений комплектом автоматики для безпечноїексплуатації й програмою розпалювання. Витрата кожного пальника становить:
пальник
тиск газу на подачі 5 -15кпа
витрата газу 17 м3/година (макс.)
обігрівальний пальник
тиск газу на подачі
0,35 Мпа витрата газу
200 нмэ/година
 
1.8 Паливо
Природний газ із теплотворною здатністю 33940кДж/м.Надлишковий тиск у трубопроводі — 0,35мРа. Температура газу 20°С. Для покриттятехнологічного тепла, для однієї двох шахтної печі при номінальнійпродуктивності необхідно:
— Середня витрата газу до 2750 нм3 /год
— Для двох печей до 5500 нм3 /год
Для «холодного пуску» у піч установлюєтьсянагрівальний пальник разом із пальником.
 

1.9 Запальний пальник
Тиск — 5 -15 кРа; Витрата газу — 17.м/год
 
1.10 Нагрівальний пальник
Тиск — 0,35 мРа; Витрата газу- 20нм3 /год
 
1.11 Експлуатація печі
Якщо при запуску нового часу випалу тиск повітря на горіння,тиск повітря на охолодження й тиск у перехідному каналі відрізняються відпараметрів попереднього циклу — це вказує на не герметичність клапанів уверхній частині печі.
Якщо в однаковому режимі роботи всі параметри тиску маютьтенденцію до збільшення, то це вказує на забруднення каналів.
Іншою причиною підвищення або падіння тиску є зміна фракції.Чим більше дрібної фракції або чим більше різниця між самою дрібною й самоювеликою фракцією, тим вище тиск. З появою різниці тиску в каналі й повітря, якна охолодження, так і на горіння між шахтами 1 і 2, але не дуже значно, те пічповинна працювати протягом 30 завантажень без зупинок.
У плині цього часу різниця в тиску звичайно падає. Виходить,у зоні перехідного каналу утворилося налипання, що тепер іде.
Якщо змін невідбувається, то потрібно попрацювати 2-3 циклу без подачі газу, длязаспокоєння печі. З появою різниці тиску повітря на горіння й у перехідномуканалі між шахтами й у незначному ступені повітря на охолодження, необхіднозменшити об'єм подачі газу. Існує небезпека утворення зводів. Через 2-4 циклу зменшою кількістю газу можна знову працювати в нормальному режимі. Різниця впоказаннях термопари й ардометра може становити до 120 °С.При показанняхтемператури на ардометрі 1150-1200 °C необхідно відробити один цикл без газу. У випадку спостереження тенденції до постійного збільшення температури вартозменшити подачу газу на 2-3 нмз/година. Якщо тиск у перехідному каналі маєзначення 22-25 кпа необхідно відробити один цикл без газу. При зменшенні часуциклу й збільшенні продуктивності зростає кількість пилу перехідного каналу.При збільшенні кількості нижнього повітря росте температура газів, щовідходять. При низькій температурі в перехідному каналі (850 -900 С) необхіднозменшити подачу повітря на горіння. Пручи подальшому спаді температури,необхідно зменшити кількість матеріалу, що завантажується. У випадку обваленняшихти в шахті, необхідно відітнути подачу палива. Якщо процес обвалення носитьчастий характер по ходу циклу, варто провести 2-3 циклу без подачі газу. Приуведенні печі в експлуатацію домагаються одержання вапна більше низької якості(88 -90,6% Сао), щоб знати яка кількість ккал/кг Сао необхідно для одержання вапназ більше високими показниками Сао. При виявленні шматків на виході з печі й настолах продувають шахти 1-3 циклу, відтинають 1/6 або 1/2 частину заданоїкількості палива від 2 до 6 разів у добу.
 
1.12 Вапняна піч як об'єкт керування
Виробництво вапна являє собоюциклічні-циклічну-циклічна-циклічний-безперервно-циклічне зі складнимиорганізаційними зв'язками виробництво, що має у своїй сполуці ряд технологічнихпроцесів.
Головним завданням керування виробництвом є одержання заданоїсполуки вапна по Сао, що в основному зводиться до розрахунку необхідного об'ємугазів на горіння й об'єму продувного повітря. Це завдання складне тим, щобезпосередня інформація про зміст Сао відсутній. Також необхідно сказати,вапняна піч є агрегатом тимчасової дії на відміну від таких агрегатів якдоменна піч.
Як керуючий пристрій може виступати або електроннаобчислювальна машина, або регулюючий мікроконтролер. Вапняна піч як об'єктсистеми керування називаються замкнутими або керування. системами зі зворотнимзв'язком. У них керуючий пристрій одержує відомості про дійсний стан Хтоб'єкта, завданнях Хз або вхідних параметрах і інформацію про контрольованівпливи, що обурюють .
Алгоритм керування може бути побудований на принципікомпенсації, або на принципі зворотного зв'язку, або з використанням обохпринципів. У першому випадку керуючий пристрій, одержуючи результати виміруконтрольованих впливів, що обурюють, розраховує й видає такі керуючі впливи якікомпенсують вплив збурювання й приводять вихідну величину в кращу відповідністьіз вимогами до неї. У другому випадку керуючий пристрій, аналізуючи розходженняміж вихідною величиною й завданням робить такий вплив на об'єкт, щоб наблизитидо заданого значення.
Принцип зворотного зв'язку в багатьох відносинах простіше йефективніше, ніж метод компенсації. Однак використання його при керуванні випаломвапна досить обмежено у зв'язку з неможливістю виміру багатьох вихіднихпараметрів процесу.
Всі керуючі впливи можна розділити на дві групи: статичні йдинамічні. Відповідно до цього й керування можна розділити на статичне йдинамічне. Статичне керування зводиться до знаходження оптимального об'ємуприродного газу, продувного повітря й фракційної сполуки вапняку, щозабезпечують одержання кінцевих параметрів вапна якнайближче до заданого. Ізцими цілями будуються статичні моделі випалу вапна, які реалізуються на ЕОМ імікроконтролерах. Динамічне керування у відмінності від статичного передбачаєвизначення оптимальних значень керуючих впливів, що є функціями часу продувки.Воно реалізується на основі вимірів динамічних параметрів процесу. Додинамічних керуючих впливів ставляться параметри;
1) витрата природного газу;
2) витрата продувного повітря.
Основним завданням для реалізації динамічного регулювання єбезпосередній вимір параметрів процесу — температури й сполуки вапна. Однакнеприступність печі для прямих вимірів практично виключає це. Що стосуєтьсявизначення хімічного складу вапна, те тут найбільш перспічвне використаннянепрямих параметрів, доступних виміру й несучих у собі необхідну інформацію.
Також, у завдання керування входить контроль ряду параметрів:
 
Таблиця 1.Контрольований параметр Спосіб вираження фізичної величини контрольованого параметра (А) в одиницях СИ Задане значення Граничні значення Допуск заданий Температура в сполучному каналі печі, З° 950-1200 750-1350 ±200 Тиск у сполучному каналі печі, кПа 10-30 8-38 ±3 Температура вапна із шахт № 1 ,№2, °З 100 120 ±10 Температура газів, що відходять, вапна із шахт №1,№2, З° 120 200 ±10 Тиск верхнього повітря (на горіння), кПа 25 8-38 ±5 Тиск нижнього повітря (на охолодження), кПа 24 8-30 ±5 Тиск повітря на продувку, кПа 50-70 30-90 ±5 Витрата верхнього повітря (на горіння), м /година 32000 20000 -40000 ±2000 Витрата нижнього повітря (на охолодження), м.«7година 15000 10000-22000 ±2000 Температура природного газу на піч, °З 20 -10-40 Витрата природного газу на піч, Нм /година 2200 1600-2400 ±30
 

2. Вибіртехнічних засобів
­  Системакерування випалом у печах ІОЦ являє собою комплекс технічних засобів, щозабезпечують наступні функції;
­  забезпеченняроботи печі і її механізмів у точній відповідності з вимогами технології вавтоматичному режимі;
­  попередженняй діагностування аварійних ситуацій, що забезпечує безпека праці й цілісністьустаткування цеху;
­  візуальневідображення ходу технологічного процесу й роботи печі на екрані комп'ютераоператора;
­  записі астросфера даних про основні параметри технологічного процесу в базі данихкомп'ютера.
Автоматизована система керування технологією виробництва(надалі АСУТП) вапняно-випалювальній печі складається із трьох рівнів.
Перший рівень: комплекс засобів, дляодержання даних про технологічний процес і його параметри.
Цей рівень містить у собі датчики, що здійснюють збірінформації про температуру, тиск, витрату, положення механізмів і іншихпараметрів процесу.
Другий рівень: програмувальний логічнийконтролер „SIМАТIС“ 87-300 фірми SIЕМЕМ5.
Даний контролер, одержавши інформацію з першого й із третьогорівнів, здійснює керування технологічним процесом по програмі, завантаженої внього за допомогою програмуючого пристрою — програматору. Керуванняздійснюється шляхом подачі команд на виконавчі механізми.
Третій рівень: комплекс засобів, длявідображення технологічного процесу, а також для передачі параметрів керуванняв контролер.
Цей рівень виконаний на базі сучасних персональних комп'ютерівпромислового виконання фірми Advantech, оснащених спеціальними платами — комунікаційними процесорами для зв'язків з контролерами через шину PROFIBUS. Посуті ці комп'ютери являють собою властиво робоче місце випалювача. Через цікомп'ютери здійснюється завдання параметрів і режимів роботи печі, а такожздійснюється керування піччю в ручному режимі у випадку виникнення позаштатнихситуацій. Програмним забезпеченням на цьому рівні є система візуалізації InTouch7.1 американської фірми Wonder Ware.
Відповідно до поставлених завдань нам необхідно розробитиконтури контролю — основних технологічних параметрів (табл. 1) і керуванняподачею паливного газу в піч. Отже, можна синтезувати наступні контури контролюй керування (додаток Б):
1. Контур контролю й реєстрації температури в перехідномуканалі. У ньому використовуються первинний датчик — пірометр радіаційноговипромінювання Ardometr М250АЗ, у комплекті з перетворювачем сигналів — М5533,самописний прилад Zерагех 49 з уніфікованим вхідним сигналом 4-20 mа, сигнал зякого надходить у мікроконтролер.
2. Контур контролю тиску продувного повітря. У ньомувикористовується датчик тиску 62 з уніфікованим вхідним сигналом 4-20 mа,сигнал з якого надходить у мікроконтролер.
3. Контур контролю й реєстрації тиску в сполучному каналі.Складається з датчика тиску Impress 62 і самописного приладу Zераrех 49 зуніфікованим вхідним сигналом 4-20 mа, сигнал з якого надходить умікроконтролер.
4. Контур контролю витрати повітря на горіння (верхнєповітря). Побудований на основі швидкісного витратоміра (група — гідродинамічних трубок) — вимірювальний зонд М 5-НР, у комплекті зперетворювачем перепаду тиску INDIF 51, вихідний сигнал 4-20 mа. Сигнал з INDIF51 надходить у перетворювач INМАТ вихідний сигнал 0-20 mа, далі сигналинадходить у мікроконтролер.
5. Контур контролю тиску повітря на горіння (верхнє повітря).У ньому використовується первинний датчик тиску Impres 62 з уніфікованимвхідним сигналом 4-20 mA, сигнали з якого надходить у мікроконтролер.
6. Контур контролю витрати повітря на охолодження (нижнєповітря). Побудований на основі швидкісного витратоміра (група — гідродинамічних трубок) — вимірювальний зонд 622-5-НР у комплекті зперетворювачем перепаду тиску INDIF51, вихідний сигнал 4-20 mа. Сигнал зINDIF51 надходить у перетворювач INМАТ, вихідний сигнал 0-20 mа, далі сигналинадходить у мікроконтролер.
7. Контур контролю тиску повітря на охолодження (нижнєповітря). У ньому використовується первинний датчик тиску Impress 62 зуніфікованим вхідним сигналом 4-20 mа, сигнали з якого надходить умікроконтролер.
8. Контур контролю й реєстрації температури вапна із шахти.Використовується термометр опору Тсп-Рt100, вторинний що нормуєпреобразовательINPAL, з вихідними сигналами 4-20 mа, і прилад, що реєструє,Zераrех 49 з уніфікованим вхідним сигналом 4-20 mа, сигнал з якого надходить умікроконтролер.
9. Контур контролю температури газів, що відходять, із шахти.Використовується термометр опору Тсп-Рt100 і вторинний перетворювач, що нормує,INPAL з уніфікованими вхідними сигналами 4-20 mа, сигнали з якого надходить умікроконтролер.
10. Контур контролю температури природного газу.Використовується термометр опору ТСМ-50M, вторинний перетворювач, що нормує,INPAL, з вихідними сигналами 4-20 mа, і що показує (стрілочний) прилад Indicomp2 з уніфікованим вхідним сигналом 4-20 mа, сигнал з якого надходить умікроконтролер.
11. Контур контролю й регулювання витрати палива (природнийгаз). Складається з турбінного газового лічильника «Rombach» Т 150-ПРО1000,механічно пов'язаного з перетворювачем (частота/струм) WЕ-77/ ЕХ-UТ (поз.11-2), з дискретним вихідним сигналом. Сигнал з перетворювача надходить умікроконтролер, де поточна частота імпульсів перетвориться в поточну витратугазів, після чого дані передаються на пульт в ЕОМ, звідки вони надходять унаступний мікроконтролер, де витрата перетвориться у фотополяриметр сигнал інадходить на прилад, що реєструє, Zерагех 49 з уніфікованим вхідним сигналом4-20 mа. У тім же мікроконтролері генерується сигнал на відкриття або закриттярегулювального органа. Даний сигнал надходить на пускач АUМА 8А-07.1, щовідкриває або закриває регулювальний орган.

3. Значення принциповоїсхеми контуру контролю
Принципові електричні схеми в проектах автоматизації служатьдля зображення взаємного електричного зв'язку апаратів і пристроїв, дії якихзабезпечують рішення завдань автоматичного контролю, регулювання, сигналізаціїй керування технологічним процесом. Ці схеми є важливими проектнимиматеріалами, які використовуються не тільки в процесі проектування, але й упроцесі налагодження й експлуатації технологічної установки.
Як розгляд обраний контур контролю температури в сполучномуканалі печі. Даний контур вирішує одну з основних завдань, що ставиться дотеплового режиму роботи печі, а саме підтримка оптимальної температури вробочому просторі печі. На роботу даного контуру мають прямий вплив такіпараметри, як:
— хімічний склад вапняку ;
— фракція вапняку;
— рівень вапняку в печі;
— температура вапняку;
У свою чергу, розглянутий контур впливає на роботу іншихконтурів і на роботу всього агрегату в цілому.
Тому, розробці й аналізу режимів роботи в різних позаштатнихситуаціях принципової електричної схеми контуру контролів температури всполучному каналі печі варто приділити особлива увага.
У контурі використовуються наступні технічні засобиавтоматизації: Радіаційний пірометр Ardometer М — 250 А 3 700-1350°С 0,9-15ту Лінеаризатор М-55332 4-20 мА. Вторинний самопис Zeparex 49 700 -1350 „З 4 — 20 мА канал АЦП контролера 87-300 700 — 1 350°С 4-20мА

Радіаційний пірометр Ardometr перетворить параметртемператури в термо ЕДС. Сигнал з пірометра надходить на лінеарезатор, що лінеаризуєцей сигнал і перетворить його у фотополяриметр (4-20мА). Фотополяриметр сигналз виходу послідовно надходить на прилад, що показує, Zeparex 49
і на вхід канал АЦП контролера 37-300.
Живлення 220 В на прилади подається по лініях М, 12 ізаземлення РЕ від електромережі.

4. Техніка безпеки й охорона праці Загальні відомості
Охорона здоров'я трудящих і забезпечення безпечних умов праціє однієї з головних завдань Радянської держави. У результаті проведених україні заходів щодо охорони праці неухильно знижується виробничий травматизм іпрофесійна захворюваність трудящих.
Для зниження травматизму важливу роль грає зміцнення трудовоїй виробничої дисципліни, строге виконання робітниками та службовцями правил інорм по техніці безпеки, точне дотримання технології виробництва, правильнаексплуатація машин, механізмів і інструментів, дбайливе відношення до спецодягуй засобів індивідуального захисту.
Сучасні підприємства являють собою складний комплекстехнічних систем, нерідко з високими рівнями автоматизації. Особливостітехнологічних процесів і умови безпеки робіт різноманітні, у зв'язку із чим накожному підприємстві адміністрацією разом із профспілковою організацієюрозробляються й затверджуються правила внутрішнього розпорядку й інструкції іззабезпечення безпечних умов праці. Галузеві міністерства й відомства разом ізцентральними комітетами професійних союзів розробляють і затверджують типовіінструкції з охорони праці для робочих основних професій у даній галузі.
На роботах, пов'язаних із забрудненням одягу, шкідливимиумовами праці, робітникам та службовцям видається безкоштовно по встановленихнормах спеціальні одяг і взуття, мило, різні знешкоджуючі засоби, а такожмолоко й лікувально-профілактичне харчування.
Робітники та службовці, зайняті на важких роботах зішкідливими або небезпечними умовами праці, а також пов'язаних з рухамитранспорту й підйомно-транспортних механізмів, при надходженні на роботупроходять попередній медичний огляд для визначення придатності їх по станіздоров'я. По різних галузях промисловості й по певних професіях(електромонтери, зварники й ін.) установлені строки періодичних медичних оглядівз метою попередження професійних захворювань.
На сучасних підприємствах не тільки усередині приміщень, депрацюють верстати, машини, потрібне увага, обережність працююче й строгедотримання ними інструкцій з безпеки охороні праці, але й рівною мірою цеставиться до території підприємства, звичайно насиченої різними комунікаціями(стисненого повітря, газів, пари, води) із внутрішньозаводським транспортом якрейковим, так і автомобільним.
Для забезпечення безпечних умов на підприємствах затвердженатипова зведена номенклатура заходів щодо охорон праці. Відповідно до типовоїноменклатури, обов'язкової для всіх галузей промисловості, підприємствазобов'язані проводити заходу щодо попередження нещасних випадків, захворюваньна виробництві (пристрою по захисту від шкідливої дії газів, пилу, різнихвипромінювань, шкідливого шуму й вібрацій), загальному поліпшенню умов праці(раціональне висвітлення, пристрій належних гардеробів, умивальників, душових,туалетів, кімнат для годівлі грудних дітей, прийому їжі, паління, зберіганняспецодягу, для відпочинку робітників і т. буд.).
Проведення адміністрацією встановлених заходів щодо охоронипраці контролюється інспекцією по охороні праці міських, обласних і центральнихкомітетів профспілок, а також суспільними інспекторами фабрично-заводських імісцевих комітетів профспілки.
Після медичного огляду вступники на роботу одержують допочатку роботи на підприємстві вступні інструктажі. Вступний інструктажпроводиться в робочий час, індивідуально або із групою у вигляді співбесіди. Увступному інструктажі висвітлюються основні питання техніки безпеки: правилавнутрішнього розпорядку, поводжень на ділянках з підвищеною небезпекою, привантажно-розвантажувальних роботах; правила роботи на висоті більше 5 м и с електроінструментами й механізмами; норми видачі й строків заміни спецодягу, рекомендації зкористування індивідуальними захисними засобами (рукавиці, окуляри, боти,рукавички); коротка характеристика причин виробничого травматизму й міризапобігання від професійних захворювань; надання першої електродуга допомогипри опіках, переломах, поразці електричним струмом; відповідальність запорушення правил техніки безпеки. Проведення вступного інструктажувідзначається в спеціальному журналі.
Правилам техніки безпеки навчають всіх робітників, що незакінчили професійно-технічних училищ і інших спеціальних навчальних закладів.Навчання починають із моменту надходження на роботу. Єдина програма навчаннярозрахована на 12-18 ч. Після закінчення навчання проводиться перевірка знанькомісією. Результати перевірки знань заносять у протоколи, на підставі якихкожним робітникам видається посвідчення по техніці безпеки.
Деякі види робіт вимагають спеціального навчання й перевіркизнань. До останнього відносять: роботу з піротехнічним інструментом(будівельно-монтажні пістолети й преси вибухової дії); монтаж сполучних ікінцевих муфт напругою вище 1000 В, газозварювання, монтаж акумуляторів,ртутно-випрямних агрегатів, великих електричних машин і трансформаторів; роботуз електрифікованим інструментом.
Електробезпечність
Вплив електричного струму на організм людини залежить відбагатьох факторів: напруги й сили струму, частоти й тривалості впливу струму,стану шкіри (суха, волога), деяких хвороб серця, характеру дотику (короткочасне- крапкове або щільне), від підлоги, на якому коштує людина (металевий,бетонний, дерев'яний). Стан сп'яніння сильно знижує опір організму електричномуструму.
Поразки електричним струмом можуть відбутися як при високому,так і при низькому напругах. Статистика показує, що найбільше нещасних випадківвідбувається при напругах 380 і 220 У, тобто в таких установках, де найчастішепрацюють люди, що не завжди мають достатню спеціальну підготовку.
Постійний струм робить менш сильний вплив, чим змінний струмтієї ж сили. Прийнято вважати, на підставі експериментальних даних, безпечноїдля людини силу струму: змінного до 10 мА, постійного до 50 мА. При впливібільше високих струмів відбуваються мимовільні судорожні скорочення м'язів;людина не може самостійно відірвати руку від струмоведучої частини й, якщо йомуне буде надана допомога, відбувається параліч подиху й серця.
Небезпечно не тільки безпосередній дотик до струмоведучихчастин. Часто причиною поразки електричним струмом є ушкодження ізоляціїструмоприймачів. У цьому випадку металевий корпус струмоприймача перебуває вконтакті з оголеними струмоведучими частинами й, отже, дотик до металевогокорпуса може стати такий же небезпечним, як і дотик до оголених струмоведучихчастин.
До персоналу, що обслуговує електроустановки, висуваютьспеціальні вимоги. При прийманні на роботу з експлуатації електроустановоквступник обов'язково проходить медичні огляди, при якому перевіряють йогоздоров'я, відсутність хвороб, каліцтв і дефектів, при наявності яких робота зексплуатації електроустановок протипоказана.
У процесі роботи проводять повторні медичні огляди не рідше 1рази в 2 роки. Для деяких установок, пов'язаних з підвищеною шкідливістю(наприклад, експлуатація ртутних випрямлячів, роботи верхолазів на висоті,високочастотні установки), повторні медичні огляди здійснюють 1 раз в 6-12 міс.
Після медичного огляду вступник на роботу проходить вступний(загальний) інструктаж з техніки безпеки й перевірку у кваліфікаційній комісії,що привласнює кваліфікаційну групу відповідно його знанням правил технікибезпеки й досвіду роботи й дає посвідчення на право роботи в данійелектроустановці.
Установлено п'ять кваліфікаційних груп.
I група. У цю групу входять особи, пов'язані зобслуговуванням електроустановок, але не минулу перевірку знань правил технікибезпеки. Вони не мають електротехнічних знань і виразних подань про небезпекупоразки електричним струмом і запобіжним заходами. Працівників цієї групиінструктують при допуску до робіт. Працюють вони під безперервнимспостереженням осіб, що мають кваліфікаційну групу II і вище.
II група. До неї відносять електромонтерів, крановиків,електрозварювачів, практикантів інститутів, технікумів і технічних училищ іпрактиків-електриків. Щоб одержати кваліфікацію II групи, необхідно мати стажроботи на даній установці не менш 1 міс., певний мінімум електротехнічнихзнань, виразне подання про небезпеку поразки електричним струмом і основнимизапобіжними заходами при експлуатації електроустановок.
III група. До неї відносять електромонтерів, черговий іоперативний персонал, наладчиків, зв'язківців і практикантів інститутів ітехнікумів, що починають інженерів і техніків. Для одержання кваліфікації IIIгрупи працівник повинен мати не менш 6 мес. загального стажу роботи (хтозакінчив технічні й ремісничі училища — не менш 3 мес., практиканти інститутіві технікумів, що починають інженери й техніки — не менш 1 міс. стажу по IIгрупі).
Крім електротехнічних знань і виразного подання про небезпекупоразки електричним струмом, запобіжних заходах і наданні першої допомогипрацівники III групи повинні знати ті розділи Правил технічній експлуатації йбезпеці обслуговування (ПТЭБО), які ставляться до їхніх обов'язків, і вмітивести нагляд за роботами в електроустановках.
IV група. Для одержання IV групи працівник повинен матистаж роботи «е менш 1 року (хто закінчив технічні й ремісничі училища-не менш 6міс., що починають інженери й техніки — не менш 2 міс.).
Крім знань, необхідних для III групи, для одержання IV групитреба знати Правила технічній експлуатації й безпеці обслуговування, умітивільно розбиратися у всіх елементах даної електроустановки, а такожорганізовувати безпечне ведення робіт в електроустановках.
V група. Її привласнюють майстрам, технікам і інженераміз закінченим середнім або вищим утворенням і зі стажем роботи не менш 6 міс.,а також монтерам, майстрам і практикам, що займають інженерно-технічні посадипри наявності стажу не менш 5 років.
Для одержання кваліфікації V групи працівник повинен нетільки мати знання, необхідні для IV групи, і твердо знати Правила технічнійексплуатації й безпеці, але й мати ясне подання про те, чим викликані вимогикожного пункту правил, уміти організувати безпечне виробництво комплексу робіті вести нагляд за ними при будь-якій напрузі.
Заземлення й захисні міри безпеки.
Щоб захистити людей від поразки електричним струмом привипадковому дотику їх до струмоведучих частин струмоприймачів і при ушкодженніізоляції, корпуса електроустаткування заземлюють. Для заземлення в першу чергувикористовують природні заземлювачі — металоконструкції споруджень, арматуризалізобетонних конструкцій, трубопроводи й інше встаткування, що має надійнасполука із землею.
У Правилах пристрою електроустановок перераховані умови, прияких можна використовувати природні заземлювачі. Рекомендується застосовуватиодин загальний заземлюючий пристрій для заземлення електроустановок різнихпризначень і напруг.
У тих випадках, коли неможливо виконати заземлення абозахисне відключення електроустановки або коли пристрій заземлення важкоздійснити по технологічних причинах, дозволяється обслуговуванняелектроустановки з ізолюючих площадок, але повинна бути виключена можливістьодночасного дотику до незаземлених частин електроустаткування й до частинбудинків або встаткування, з'єднаним із землею.
Розрізняють заземлюючі пристрої:
при більших струмах замикання на землю (електроустановкинапругою вище 1000 У при однофазному струмі замикання на землю більше 500 А);
при малих струмах замикання на землю (напругою вище 1000 У приоднофазному струмі замикання на землю менш 500 А);
при нейтрали трансформатора або генератора, приєднаної дозаземлюючого пристрою безпосередньо або через малий опір (трансформатори струмуй ін.);
при ізольованої нейтрали, не приєднаної до заземлюючогопристрою або приєднаної через апарати, що мають великий опір або пристрої, щокомпенсують ємнісний струм у мережі.
При напрузі електроустановки 220 У и вище змінний і постійнийтоки у всіх випадках необхідні пристрої заземлення, причому варто заземлювати:
корпуса електричних машин, апаратів, світильників і ін.;
приводи електричних апаратів;
вторинні обмотки вимірювальних трансформаторів струму йнапруги;
каркаси розподільних пристроїв, щитів, пультів, щитків і шафз електроустаткуванням;
опорні кабельні конструкції, корпуси кабельних муфт, металевіоболонки силових і контрольних кабелів, проводів, сталеві труби електропроводкий інші металоконструкції, пов'язані з установкою електроустаткування, у томучислі пересувних і переносних електро приймачів.
Не потрібно заземлювати:    устаткування, установлене назаземлених металоконструкціях, причому на опорних поверхнях залишають зачищеній незафарбовані місця, щоб забезпечити гарний електричний контакт;
корпуса електровимірювальних приладів і інших апаратів,установлених на щитах, пультах і на стінах камер розподільних пристроїв;
знімні або частини, що відкриваються, на металевих каркасахщитів, пультів, камерах розподільних пристроїв і ін.
Замість заземлення окремих електродвигунів і апаратів настінках і іншому встаткуванні можна обмежитися заземленням станини верстата заумови, якщо забезпечено надійний контакт між корпусом електроустаткування йстаниною.
У мережах з ізольованої нейтралью напругою до 1000 У (мал.6а) при дотику до заземленого корпуса, внаслідок пробою ізоляції під напругою,людина виявляється приєднаним паралельно до ланцюга замикання корпуса на землю.Якщо заземлення корпуса виконане доброякісно, тобто має малий опір, через цезаземлення піде основна частина струму, а через тіло людини піде незначнийструм, що не представляє небезпеки для життя.
Таким чином, надійне захисне заземлення повинне мати певнийопір: не більше 4 Ом по ПУЕ для установок напругою до 1000 У. Якщо мережахарчується від невеликих генераторів і трансформаторів потужністю до 100 кв-а,опір заземлюючого пристрою допускається до 10 Ом.
У мережах із нейтралью напругою до 1000 У (мал.6, б) увипадку пробою ізоляції на корпусі й дотику до нього людини небезпека поразкиелектричним струмом може бути відвернена, якщо корпус приймача 2 металевоприєднати до четвертого (нульовому) проведенню 5 і в такий спосіб зв'язати йогоіз заземленої нейтралью трансформатора. При цьому замикання робочої фази накорпус перетворюється в коротке замикання й аварійне місце відключаєтьсязапобіжником або автоматом, що забезпечує безпека людини, що доторкається докорпуса цього струмоприймача.
Висновки фаз і нейтрали трансформаторів і генераторів нарозподільний щит виконують звичайно шинами, причому провідність нульової шиниберуть не менш 50% провідності фазної шини. Опір заземлюючого пристрою, доякого приєднані нейтрали потужних трансформаторів і генераторів, повинне бутине більше 4 Ом, а при потужності трансформатора й генератора до 100 кВ*А — небільше 10 Ом.
В електроустановках напругою до 1000У с нейтралью не можназаземлювати корпуса електроустаткування, якщо в них немає надійного металевогозв'язку з нейтралью трансформатора через приєднання нульового проведення (абошини). У цих же мережах не можна використовувати свинцеві оболонки кабелів якзаземлюючі провідники.
Як ми вже відзначали, у першу чергу використовують природнізаземлювачі: різні трубопроводи, прокладені в землі (крім утримуючі горючі абовибухові рідини й гази, а також покриті ізоляцією для захисту від корозії),обсадні труби артезіанських шпар, металоконструкції й арматури залізобетоннихспоруджень. Правила вимагають, щоб всі природні заземлювачі були пов'язані іззаземлюючими магістралями не менш чим двома провідниками, приєднаними до заземлювачав різних місцях. Розміри сталевих заземлюючих провідників по ПУЕ повинні бутине менше:
для прямокутного профілю перетином 24 мм2 притовщині 3 мм у будинку й 48 мм2 при мінімальній товщині 4 мм у землі й зовнішніх установках;
для кутової сталі товщиною полиць 2 мм у будинку, 2,5 мм у зовнішніх установках і 4 мм у землі;
для сталевих газопровідних труб товщиною стінок 1,5 мм у будинку, 2,5 мм у зовнішніх установках і 3,5 мм у землі.
Сталеві тонкостінні труби можна використовувати як заземлюючіпровідники тільки усередині будинку при товщині стінки не менш 1,5 мм.
Експлуатація заземлень. Захисне заземлення — відповідальна частина електроустановки, від якої залежить безпека людей. Застаном мережі заземлення при експлуатації організується регулярний нагляд.Зовнішню частину заземлюючої проводки оглядають одночасно з поточними йкапітальними ремонтами.
На промислових підприємствах не рідше 1 рази в рік вимірюютьопір заземлюючих пристроїв, для чого застосовують спеціальні прилади — вимірники заземлення. Щомісяця перевіряють стан пробивних запобіжників. Цізапобіжники встановлюють на стороні нижчої напруги трансформаторів зізольованої нейтралью при вторинній напрузі до 660 У. При ушкодженні ізоляціїобмоток трансформатора й переході вищої напруги на обмотку нижчого в пробивномузапобіжнику відбувається пробій проміжку й сполука мережі нижчої напруги іззаземленням. В електроустановках напругою до 1000 У 1 раз в 5 років повинневироблятися вимір повного опору петлі «фаза — нуль» для найбільш вилучених електроприймачів(не менш 10% від загальної кількості).
Захисні й попереджувальні засоби.
Захисні засоби охороняють обслуговуючий персонал від поразкиелектричним струмом. Їх розділяють на наступні групи: ізолюючі захисні засоби;переносні покажчики (індикатори) напруги; тимчасові переносні захисні заземлення;попереджувальні плакати.
Ізолюючі захисні засоби діляться на основні й додаткові.Основні служать для того, щоб можна було працювати, стосуючись нимиструмоведучих частин, що перебувають під напругою, додаткові самі по собі неможуть забезпечити безпека, їх можна застосовувати лише з основними ізолюючимизасобами.
До основних захисних засобів відносять ізолюючі штанги, якимивиконують відключення й включення апаратів, кліщі для установки й зняттятрубчастих запобіжників і кліщі для виміру струму. Гумові рукавички, калоші,боти, гумові доріжки й ізолюючі підставки відносять до додаткових засобів.Ізольовані рукоятки монтерського інструмента, а також діелектричні рукавички вустановках до 1000 У є основними захисними засобами.
Для виконання операцій з ізолюючою штангою робітник надягаєдіелектричні рукавички. У зовнішніх установках він, крім того, повинен стоятина підставі з ізоляційного матеріалу.
Ізолюючі кліщі для установки й зняття запобіжників високоїнапруги застосовують тільки в тому випадку, коли працюючий надяг діелектричнірукавички. Кліщі для виміру струму в ланцюгах високої напруги без відключенняланцюгів використовують при напрузі до 10 кВ тільки при надягнутихдіелектричних рукавичках.
Ізолюючі штанги кліщі заборонене застосовувати у відкритихустановках під час сирої погоди, дощу й снігу. Штанги, що постійно перебуваютьна місці, піддають періодичним випробуванням 1 раз в 2 роки для установокнапругою вище 1000 У. Вимірювальні штанги, і кліщі випробовують 1 раз у рік.
Застосовують діелектричні гумові рукавички двох видів: дляустановок напругою до 1000 У и вище 1000 У. По зовнішньому вигляді ці рукавичкине відрізняються друг від друга, але їхні захисні властивості різні. Рукавичкимають клеймо із вказівкою напруги, для якого вони призначені. Для установок до1000 У їх випробовують напругою 3,5 кВ, а для установок понад 1000 У — напругою9 кВ. Рукавички регулярно (1 раз в 6 міс.) піддають спеціальним електричнимвипробуванням. Крім того, перед уживанням необхідно уважно оглянути, немає чина них тріщин, порізів і проколів. Для цього закручують кожну рукавичку допальців. Якщо є дефекти, через ушкоджені місця виходить повітря. Рукавички 1раз в 3 місяці дезінфікують і посипають тальком. Надягаючи рукавички, їхнатягають на рукави верхнього одягу.
Діелектричні калоші й боти виготовляють зі спеціальних сортівгуми ясно-сірий або бежевий кольори й не лакують. Калоші й боти зберігають утемному сухому приміщенні при температурі від 5 до 20° С (на відстані не менш 1 м від печей і опалювальних приладів) і піддають електричним випробуванням 1 раз в 6 міс.
Діелектричні гумові доріжки виготовляють для установокнапругою вище 1000 У. Вони повинні мати відповідне клеймо, тільки принаявності, якого їх можна застосовувати як захисні засоби. Електричнівипробування доріжок виконують 1 раз в 2 роки. Крім випробувань, їхній 1 раз уЗмії, піддають зовнішньому огляду й при виявленні тріщин, міхурів вексплуатацію не допускають.
Ізолюючі підставки складаються з дерев'яного настилу, установленогона порцелянових опорних ізоляторах. Висота підставки від підлоги до нижньоїповерхні настилу повинна бути не менш 100 мм. Настил роблять із планок добре висушеного дерева й офарблюють олійною фарбою або подвійним шаром лаку. Зазор міжпланками повинен бути не більше 25 мм.
Переносні покажчики (індикатори) напруги мають звичайно неонову лампуй ізолюючу штангу. Доторкнувшись покажчиком до струмоведучих частин, можнавизначити, чи перебувають вони під напругою. Індикатори виготовляють високого(для установок напругою вище 1000 У) і низького (для установок напругою від АЛЕдо 500У) напруги. При користуванні індикатором високої напруги обов'язковозастосовують діелектричні рукавички, а в зовнішніх установках — додатковоізолююча підстава.
Тимчасові переносні захисні заземлення потрібно при ремонтнихроботах приєднувати до землі, а потім до струмоведучих шин. У місцях приєднанняпереносних заземлень струмоведучі шини необхідно зачищати від фарби й змазувативазеліном. Провідники переносних заземлень повинні бути мідні перетином не менш25 мм2.
Багато нещасних випадків відбувається при неправильномукористуванні переносним електроінструментом і переносними лампами, тому їхперіодично оглядають і перевіряють. У виробничих приміщеннях требазастосовувати переносні інструменти й лампи на напругу 36 В, а в особливонебезпечних приміщеннях — лампи на 12 В. Переносні лампи не повинні матиструмоведучих частин, доступних для дотику. Штепсельні розетки й качани дляпереносних струмоприймачів у виробничих приміщеннях мають спеціальні контактидля приєднання заземлюючих провідників.
Попереджувальні плакати попереджають про небезпекунаближення до частин, що перебуває під напругою, і забороняють виконувати операціїз апаратами, якими можна подати напруга на місце робіт, а також указуютьперсоналу місця, підготовлені до роботи, нагадують про вжиті заходи.
Плакати розділяють на чотири групи: застережливі, щозабороняють, що дозволяютьі що нагадують. Крім того, плакатибувають постійні й переносні.
Крім перерахованих застосовують захисні засоби від дій дуги,продуктів горіння й механічних ушкоджень (захисні окуляри, брезентові рукавиці,протигази).

5. Розрахунковийлист
Об'ємна витратагазу, наведена до нормального стану (20°С 101325Па) QHOM = 4200 м3/ч.
1. Дані для розрахунку
А- пристрій
1. Тип — діафрагма
2. Матеріал пристрою — сталь 12Х18Н9Т
3. Поправочний коефіцієнт на тепловерозширення Кt = 1,0047
Б — Трубопровід
1. Поправочний коефіцієнт на теплове розширенняКt = 1,0047
2. Внутрішній діаметр D=700мм
У — Вимірюванесередовище
Назва газу — природно-доменний газ
Розрахунковівитрати — максимальний Qnp=4000м3/год Середній Qср= 2300м3/год
МінімальнийQmm=1500м3/год
Середня абсолютнатемпература Т=290К Середній абсолютний тиск ?=110000 Па Розрахункова припустимавтрата тиску Рпд=5500Па
Щільність сухогогазу в нормальному стані? н=0,8362 кг/м3
Максимальноможливий тиск водяної пари при температурі t=25°C
Відноснавологість у частках одиниці ?=0,89
Відносна вологістьу робочому стані ?=0,95
Коефіцієнтстискальності К=1
Проміжна величинадля визначення ?=387
Щільність сухоїчастини газу в робочому стані рс г=0,950кг/м3
Щільністьвологого газу в робочому стані ?=0,970кг/м3
Показник адіабати- 1,355
Динамічна в'язкістьµ=1,241*105Па/з
Число РейнольдсаRe=304664,2
Середнє числоРейнольдса Reср=201078,37
Аркуш вихіднихданих
Загальні дані
Середнійбарометричний тиск місцевості Рб=101325Па
Трубопровід
1. Внутрішній діаметр D20=700мм
2. Матеріал — сталь 12Х18Н9Т
Вимірюванесередовище
1. Найменування: газ
2. Годинна витрата:
махQмmax=3200м3/год
середнійQмср= 2300м3/год
мін:Qм хв= 1500м3/год
3. Середня температура t=32°С
4. Середній надлишковий тиск Ри=5,0*10?? мпа
5. Припустимі втрати тиску Рпд=0,5кпа
Розрахунокпристрою
Середнійбарометричний тиск місцевості (100000 — 101325 )Па
Рб=101325Па
Матеріал пристроюй ділянок трубопроводу, між якими встановлюється пристрій для води, газу, парий гарячого повітря: сталь 12Х18Н9Т.
Øтрубопроводу при 20°С D20 вибираємо по припустимій швидкості речовини втрубопроводі.
Швидкість пари вробочих умовах V=10м/с. По обраній швидкості знаходимо ø трубопроводу

/>
Де: Qmax — максимальна витрата речовини в робочих умовах
/>337,1мм
Знайдену величинуокругляємо до стандартного значення D=400мм
Розрахунковий махвитрата Qпр, що є верхньою межею виміру дифманометра, вибирають зі стандартногоряду (1;1,25;1,6;2;2,5;3,2;4;5;6,3;8) 10?.
У цьому випадку:
Qпр=4000м3/год
Середня витратастановить:
Qмср=(1/2-2/3) Qмnp
Qмпорівн=2/3*4000=2666,6 м3/год
Мінімальнавитрата:
Qм хв.=(1/4-1/3)Qм np
Qмхв=1/4*4000=1000м3/год
За умовоютемпература пари t=32°С. В інтервалі температур (0°С — 450°С) коефіцієнт натеплове розширення дорівнює:
Kt=1+?t*(t-20),

Де £t=(1.38-1.74)*10¯⁶
Kt=1+1.56*10¯⁶*(320-20)=1.00468
Середня абсолютнатемпература:
Т=t=273
T=303K
Середнійабсолютний тиск:
Ра=Ри+Рб
Де Ри — надлишковий тиск,
Рб — барометричний тиск.
Ра=5000000+101325=5101325Па.
Розрахунковаприпустима втрата тиску:
Рпд=Рпд'*(Qмін/Qmax)?
Де Рпд' — припустима втрата тиску;
Рпд=4500*(4000/3200)=5625Па
Щільність газу внормальних умовах знаходимо з таблиці
Рн=0.8362кг/м3.
Показник адіабатидля газу
?=0.8362-0.0001*t
Де t — температура пари
?=0.8227
Динамічнув'язкість газу знаходжу по таблиці:

µ=1.241*10¯⁵Па*с. Кг/м3
число Рейнольдсазнаходимо по формулі:
Re=0.354*Qмін/D*µ
Де D — діаметртрубопроводу;
Qм — максимальнавитрата;
µ- динамічнав'язкість.
Re=0.354*3200/300*1.241*10¯⁵=4,2
Середнє числоРейнольдса:
Reср= Re*Qмпорівн/Qм ін
Де Qм ін-максимальна витрата;
Qм порівн- середнявитрата.
Re порівн=2,79
Використовуючиотримані дані, приступаю до розрахунку діафрагми. Для цього використовуюнаступні залежності:
1). ξ=1-(0.41+0.35м²)*/>
Де ?- показникадіабати
м-м- модульпристрою.

2). />,
Де: Re — числоРейнольдса для витрати Qм ін.
3) Граничне числоРейнольдса Remm вибирають залежно від m:
Для 0.05 />
для />
для 0.59/>
4) Втрата тискуРп, Па
Рn=(1-1,035m) />P
Розрахунокпристрою полягає у визначенні його діаметра d при обов'язковому виконаннінаступних умов:
— стандартниймаксимальний перепад тиску повинен бути обраний як можна більший, тому що прицьому забезпечується сталість коефіцієнта витрати;
(a=const, якщоReср/>(Remin)гр),
- стандартний максимальний перепад тискуповинен бути обраний як можна менший, тому що зі збільшенням перепаду тискузростають безповоротні втрати тиску; перепад тиску варто вибирати з ряду: (1,0;1,6; 2,5; 4,0; 6,3;)*10n ;
- тобто, перепад тиску потрібно вибирати зумов, що задовольняють цим вимогам; якщо втрата тиску не лімітована,стандартний максимальний перепад вибирають таким, щоб m = 0,2 (при цьомудовжини прямих ділянок трубопроводу до й після пристрої виходять мінімальними);
- погрішність розрахунків не повиннаперевищувати + 0.1/>
Такимчином, результат розрахунку діаметра пристрою вважається остаточним, якщо
/>
/>
/>
Де Qм– значення масової витрати, отримане в результаті розрахунку по формулі:
/>.
Якщо хоча б однез обмежень не виконується, то розрахунок потрібно скорегувати.
Алгоритмрозрахунків
1. підраховуємододаткову величину З по формулі:
З=/>
C=8.3861
2. для m=0.2
/>
3. Перевіряюумову (1.17). Тому що воно виконується, задаємося перепадом тиску ∆ Р

? Р=63000 Па
4. По формулі(1.14) визначаємо ?1=0.99426
5. Обчислюємодопоміжну величину (m?)1:
(mα)=З/ε1*/>(1.21)
(m?)=0.0336
6. По формулі(1.15) визначаємо />=0.6094.
7. Уточнюємозначення модуля m:
m=(m?)/?
m=0.055
8. Підраховуємопо формулі втрати тиску Рп. І порівнюємо із припустимими Рп.д
Рп.=49959 Па
Умова виконуєтьсяз обраним перепадом.
9. Визначаємозначення ?2=0.99443, що відповідає модулю m2
Тому що різницяміж ?1 і ?2 не перевищує 0.0005, тоді значення m1 і ?1 уважаємо остаточними.
10. Визначаємодіаметр пристрою по формулі:
/>
/> мм

11. По формуліобчислюємо витрата
/> кг/год
По формуліобчислюємо погрішність обчислення
/> />,
при цьомувиконалася умова
/>
Після розрахункупристрою знаходимо нижню робочу ділянку шкали дифманометра Qм прmin,на якому />:
Qм прmin=/>.
 

Висновок
Порівняльний аналіз технологічних параметрів отриманих уперіод досвідченої експлуатації й базовим варіантом приводиться в таблиці 2.
Приклад розрахунку параметрів процесу:
Витрата газу
Період випалу
Час реверсії
Об'єм повітря на горіння
Об'єм повітря на охолодження
Маса завантаження
Маса що вивантажується вапна
507 нм/цикл 840 сек
31000 нм3/година 18000нм3/година 9,600кг/цикл 5,452кг/цикл
Добова продуктивність; 86400*5,4527(840+ 100)-500т вапна вдобу
Витрата тепла: 507нмВ цикл* 36043кДж/м3 5,452кг/вапнав цикл
Надлишок повітря на горіння: 31000 нм у год.*840сек/3600___________507нм3/цикл*36043кДж/м3*1, Н/4200нм3/кДж =3352кДж/кг вапна(800 ккал/кг вапна) =1,45
Таблиця 2.Показники технологічного процесу Розмірність Прототип
Серія
№1
Серія
№2
Серія
№3
Серія
№4
Серія
№5 Вид палива Природний газ Витрата умовного палива кг/т 170 111 112 113 114 120 Теплота згоряння КДжм* 35300 36043 36043 36043 36043 36043 Коефіцієнт надлишку повітря 1,2 1,2 1,3 1,4 1,5 1,6 Температура в перехідному каналі °З 1200 940 950 1100 1170 1200 Температура газів, що відходять °с 315 70 75 110 120 150 Характеристика вапна СаО+М§О ППП Час гасіння мін
85-95
2+5 3+5
85+93
3+7 4+8
92+95
2+5 3+5
92+95
2+5 3+5
92+95
2+5 3+5
92+95
2+5 3+5 Питома витрата газу
нм3/т 149 97 98.5 99,2 100 105
Подачу вапняку на випал роблять порціями по 4,7т через 780+100 нм/т сек укожну шахту одночасно. Аналіз отриманих даних свідчить, що оптимальнітеплотехнічні параметри роботи ГШР печі досягаються при питомій витраті газу вмежах 98,5+100 нм/т вапна й коефіцієнті співвідношення газ-повітря 1, 3-І ,5димових газів забезпечують, що температуру -, у перехідному каналі°950+1170 Си°75+120 С на виході з печі.
Підвищення витрати газу понад 100 нм/т вапна не поліпшуєхарактеристик отриманого вапна, а зменшення витрати газу менш 98,5 нм /т вапнаприводить до погіршення якості продукції.

Список літератури
1. Виробництво вапнав шахтної печі. Технологічна інструкція ТИ 13-2002. Розроблена І. Н. Фентисовим,О. М. Шебаниц. – К., 2002
2. О.В.Монастирів,О.В.Олександров. Печі для виробництва вапна. – К., 2003
3. Олійник О.В.Технологічна інструкція 81. – К., 2002