Курсова робота
Електроустаткування промислових підприємств
Зміст
Завдання
1. Розрахунок потужностіелектродвигуна для привода ЕУ
2. Розрахунок і вибірсилового електроустаткування установки й струмоведучих частин
3.Електролізні установки
4. Розрахунок заземлюючого пристроюелектроустановки
Література
Завдання
Метоювиконання роботи є закріплення теоретичних знань по електроустаткуваннюпромислових підприємств, його монтажу й експлуатації.
Уроботі варто спроектувати задану електроустановку й вибрати елементи її схемиелектропостачання.
Позаданій стрілі прогину проведення побудувати шаблон для розміщеннязалізобетонних проміжних опор по трасі лінії електропередачі (ЛЕП) 110(35) кВ.По заданій довжині ЛЕП визначити кількість проміжних залізобетонних опорповітряної лінії 110(35) кВ
Зробитирозрахунок потужності електродвигуна для привода основного механізму установки.Вибрати схему управління електродвигуна з описом її роботи
Зробитирозрахунок і вибір силового електроустаткування установки й струмоведучихчастин
Відповістина питання за правилами пристрою й експлуатації електроустановок, а також построках, об'ємам і нормам випробувань електроустаткування й апаратівелектроустановок, що перебувають в експлуатації
Зробитирозрахунок заземлюючого пристрою при заданих параметрах електроустановки
1. Розрахунок потужностіелектродвигуна для привода ЕУ
Шаблон для розміщеннязалізобетонних проміжних опор, їхня кількість
Довжина ЛЕП L1, км Стріла прогину проведення f, м 13 1,2
Допустимо, що відстань між проміжнимиопорами lпром=150м. Тоді кількість проміжних опор буде дорівнює:
nпром = (L1/ lпром)-2.
nпром = (13000/150)-2= 87 ж/б проміжних опор.
Глибина заглублення стовпа — 2м.
Габаритна висота стовпа — 7,8м ±0,5м
Шаблон для розміщеннязалізобетонних проміжних опор зображений на рис 1.
Для компресорної установкинеобхідно розрахувати потужність електродвигуна для привода основного механізмупо формулі:
Ркомп = (Q / (102· з · зп)) · ((Au + Aa) / 2), кВт
де Q – продуктивність, м3/з;
- коефіцієнт корисної дії;
зп – коефіцієнткорисної дії передачі;
Au – питома роботаізотермічного стиску;
Aa – питома роботаадіабатичного стиску.
(Au + Aa)/ 2) = 18300 кгс·м/м3
зп = 0,95
Q=0,85м3/з
Ркомп = (0,85 /(102 · 0,8 · 0,95)) · 18300 = 200 кВт
Приймаємо АД із КЗ роторомтипу 4А315М4В3
Рн =200 кВт; з =94%; cos? = 0,92; n = 1480 про/хв.
Схема керування компресорноїустановки наведена на малюнку 3.
Схема керування компресорноїустановки складається із двох агрегатів К1 і К2. двигуни компресорів M1 і M2 –асинхронні з короткозамкненим ротором харчуються від мережі трифазного струму380 У и підключаються автоматами QF1 і QF2 з комбінованими расцепителями.Включення й відключення виробляється магнітними пускачами KM1 і KM2. Ланцюгасигналізації й керування харчуються фазною напругою 220 У через однополюснийавтомат SF1.
Керування компресором можебути автоматичним або ручним. Вибір способу керування вироблятися за допомогоюключів керування SA1 і SA2.
При ручному керуваннівключення й відключення пускачів KM1 і KM2 здійснюється поворотом рукоятокключів SA1 і SA2 з положення «0» у положення «Р».
Автоматичне керуваннякомпресорами вироблятися при установці SA1 і SA2 у положення «А», а включення йвідключення пускачів KM1 і KM2 здійснюється за допомогою реле KL1 і KL2.
Контроль тиску повітря вресиверах вироблятися двома електроконтактними манометрами, контакти якихвключені в ланцюзі котушок KL1, KL2, KL3 і KL4.
Черговість включеннякомпресорів при падінні тиску встановлюється за допомогою перемикача режимівSA3. Якщо ПР установлений у положення «К1», то першим включається компресор К1і навпаки.
Нехай ресивери заповненістисненим повітрям, тиск відповідає верхній межі (контакти манометрів SQC1 іSQC2 розімкнуті й компресори не працюють). Якщо в результаті споживання повітрятиск у ресиверах падає, то при досягненні мінімального значення встановленогодля пуску першого компресора замкне контакт SQC1 першого манометра. Спрацьовуєреле KL1 і своїм контактом включає пускач KM1 двигуна M1.
У результаті роботикомпресора К1 тиск у ресиверах буде підвищуватися й контакт SQC1 розімкнеться,але це не приведе до відключення компресора тому що котушка реле KL1 продовжуєодержувати живлення через свій контакт і замкнутий контакт KL4. При підвищеннітиску в ресиверах до максимальної межі замкне контакт манометра SQT1. Спрацюєреле KL4 і своїм контактом відключить реле KL1. Втратить живлення пускач KM1 ікомпресор К1 зупиниться.
У випадку недостатньоїпродуктивності першого компресора або його несправності тиск у ресиверах будепродовжувати падати. Якщо воно досягає межі, установленого для замиканняконтакту SQC2 другі манометри, то спрацьовують реле KL3 і KL2. Останній своїмконтактом включає пускач KM2 т.е. вступить у роботу компресор К2. Манометри М1і М2 регулюються так, щоб контакт SQC2 замикався в порівнянні з контактом SQC1при трохи меншому тиску. Реле KL2 після розмикання контакту SQC2 залишаєтьсявключеним через свій контакт і замкнутий контакт KL4.
Коли тиск у ресиверах урезультаті спільної роботи двох компресорів (або тільки К2 при несправному К1)підніметься до верхньої межі замкне контакт манометра SQT2 і включить реле KL4у результаті відключаються реле KL1 і KL2 і пускач KM1 і KM2 відключаються йкомпресор К1 і К2 зупиняються.
У схемі передбачений контрольсправності компресорної установки. Якщо не дивлячись на роботу двох компресорівтиск буде падати або не змінюватися, то SQC2 залишиться замкнутим і реле KL3буде включено. Воно своїм контактом пустить у хід реле часу KT, що з деякоювитримкою часу, необхідної для забезпечення нормального підйому тискукомпресором К2, замкне свій контакт KT у ланцюзі аварійно-попереджувальноїсигналізації, лампа HLY служить для світлової сигналізації при роботі в ручномукеруванні, вона загоряється при падінні тиску в ресиверах. Лампа HLW і реленапруги KV служать для контролю наявності напруги в ланцюзі керування.
2.Розрахунок і вибір силового електроустаткування установки й струмоведучихчастин
Розрахунковийструм для живильної лінії ЕУ визначаємо по формулі:
I ном.еу=Рном.еу/(√3*Uном*cosцном*зном),
де Рном.еу — номінальна потужністьелектроустановки, кВт;
Uном — номінальна напругаелектроустановки, кВ;
cosцном — коефіцієнт потужності обраногодвигуна;
зном — кпд обраного двигуна, %.
Схема живленняелектроустановки наведена на мал.1:
/>
Малюнок 1
I ном.еу=200/ (√3*0,4*0,92*0,94)=334А
Пусковий струмелектроустановки дорівнює:
Iпуск.еу=7, 5*Iном.еу
Iпуск.еу=7,5*334=2504А
Припустимий струм для кабелю:
Iдоп.каб≥ I ном.еу
Вибираємо 3хфазний кабель із алюмінієвими жилами (ААБ) з перетином 50мм2, тому щовиконується умова:
Iдоп.каб=335А≥I ном.еу=334А
Вибираємо автоматичнийвимикач типу AВМ10H, тому що
I ном.викл≥2*I ном.еу
1000А?2*334=670А, умовавиконується.
Струм спрацьовуваннярасцепителя:
I сраб.расц ≥1,25*I ном.еу
I сраб.расц ≥1,25*334=617,5А
Виконання по расцепителю — селективне.
Вибираємо 3хполюсний контактор змінного струму типу КТП6053 з I ном.до=630А
3.Електролізні установки
Область застосування
7.10.1 Справжня глава Правилпоширюється на розташовані усередині будинків (виключення наведені в 7.10.4) виробничі й еремуриустановки електролізу водяних розчинів кислот, лугів і солей з одержанням і безодержання металів, установки електролізу розплавлених солей, окислів і лугів іустановки гальванічних покриттів виробів (деталей) чорними й кольоровимиметалами, у тому числі рідкими й дорогоцінними.
7.10.2 Електролізні установки йустановки гальванічних покриттів і використовуване в них електротехнічне й ін.устаткування або пристрої, крім вимог справжньої глави, повинні задовольнятитакож вимогам розділів 1-6 і гл. 7.3-7.5 Правил у тій мері, у якій вони незмінені справжньою главою.
Визначення. Сполука установок
7.10.3 Установки електролізні йгальванічні покриття — комплекси, що складаються з однієї або декількох ванн(відповідно електролізних — електролизерів або гальванічних) і з робочогопроцесу, що вимагаються для здійснення в них, випрямних агрегатів (див.7.10.4), іншого електротехнічного встаткування загального призначення йспеціального, комплектних пристроїв і допоміжних механізмів, магістральних іінших струмопроводів, кабельних ліній і електропроводок (включаючи проводкидопоміжних ланцюгів: систем керування, сигналізації, виміру, захисту), а такожкранового й вентиляційного встаткування й газоочистних споруджень.
7.10.4 Випрямний агрегат — агрегат,що працює за принципом джерела напруги (АІН), складається з перетворювальноготрансформатора й напівпровідникових випрямлячів.
Параметричний випрямнийагрегат — агрегат, що працює за принципом джерела струму (ПІТ), заснований навикористанні резонансних схем і складається з перетворювального трансформатораз роздільними обмотками ВН, трьох реакторів, трьох конденсаторних батарей інапівпровідникових випрямлячів.
Напівпровідниковий випрямляч- комплект напівпровідникових вентилів, змонтованих на рамі або в шафі (нарамах або в шафах) із системою повітряного або водяного охолодження.
Перетворювальна підстанціяелектролізних установок — комплекс, що складається з розміщених усерединіприміщення (або декількох приміщень, або усередині окремого будинку) випрямнихагрегатів (АІН або ПІТ) і вимагаються для їхньої роботи встаткування,пристроїв, систем і ін. (див. 7.10.3),при цьому поза будинком можуть бути розташовані (коли це дозволяють умовинавколишнього середовища) на відкритому просторі або під навісом у виконаннідля зовнішньої установки перетворювальні трансформатори, а при агрегатах ПІТтакож і реактори, і конденсаторні батареї.
Допускається виконанняперетворювальних підстанцій, у яких шафи (рами) напівпровідникових випрямлячівмонтуються на стінках бака перетворювального трансформатора.
7.10.5 Електролізна ванна абоелектролизер — спеціальне встаткування, що складається із системи позитивних інегативних електродів, занурених у наповнений електролітом посудина (абопоміщених в осередки мембранного або диафрагменного типу, зібрані в єдинийблок-апарат), призначене для виконання сукупності процесів електрохімічногоокислювання-відновлення при проходженні через електроліт електричного струму.
Гальванічна ваннаконструктивно подібна до електролізної ванни з електролітом у вигляді водянихрозчинів і відрізняється в основному лише сполуками електролітів і режимамироботи, обумовленими її призначенням — видом виконуваних гальванічнихпокриттів.
Серія електролізних ванн(електролизеров) — група послідовно з'єднаних електролізних ванн(електролизеров), що приєднується до перетворювальної підстанції (випрямномуагрегату).
7.10.6 Зал електролізу1. — виробниче приміщення, у якому розміщені одиночні електролізні ванни(електролизери), їхня серія, кілька серій або частина серії.
1. Терміни «зал електролізу»,«станція» в установках електролізу алюмінію не використовуються, у цихустановках застосовується термін «корпус електролізу» — виробничий будинок, уякому встановлені серія (частина серії) або серії електролизеров.
Корпус, станція або цехелектролізу — виробничий будинок, у якому розміщені зал або зали електролізу йприміщення з устаткуванням, необхідним для здійснення технологічного процесу йвиконання вимог техніки безпеки й охорони праці.
7.10.7 Гальванічний цех (ділянка,відділення) — приміщення або частина приміщення з установками гальванічнихпокриттів і електротехнічним і іншим устаткуванням, необхідним для виконанняпроцесу з урахуванням вимог техніки безпеки й охорони праці.
Загальні вимоги
7.10.8 Схема живлення (групових абоіндивідуальна) електролізних установок і установок гальванічних покриттів, атакож види, типи, параметри й кількість випрямних агрегатів і їхнє виконання,матеріал і перетин сполучних струмопроводів і ошиновки самих ванн повиннівибиратися, як правило, на підставі техніко-економічного аналізу з урахуваннямзабезпечення необхідної надійності електропостачання.
7.10.9 Для підприємств, що маютьелектролізні установки з перетворювальними підстанціями великої встановленоїпотужності випрямних агрегатів, рекомендується приймати схеми роздільногоелектропостачання технологічного навантаження електролізного виробництва зелектричними навантаженнями силового встаткування й електричного висвітленнявсіх основних і допоміжних споруджень підприємства через окремі понижувальнітрансформатори, що приєднуються лініями передачі до розподільних пристроїврозташованих поблизу, що генерують джерел, або до електричних мереж живильноїенергосистеми на напругу 110-500 кВ за схемою «глибокого уведення», змінімальним числом щаблів трансформації й комутації (клас напруги визначаєтьсяна підставі техніко-економічних розрахунків залежно від потужності споживанняпідприємством електроенергії).
Випрямні агрегатиелектролізних установок для одержання водню, призначеного для охолодженнятурбогенераторів, приєднуються до РУ 0,4 кВ власних потреб електростанції.
7.10.10 Система внутрімайданчиковогоелектропостачання технологічних і інших електричних навантажень електролізнихустановок і установок гальванічних покриттів повинна виконуватися з урахуваннямумов забезпечення в розподільній мережі підприємства й на границі роздягнулабалансової приналежності електричних мереж, припустимих за ДСТ 13109 показниківякості електроенергії (ПКЕ).
З метою обмеження змісту вживильній мережі загального призначення вищих гармонійних тридцятимільйоннінапруги на перетворювальних підстанціях електролізних установок і установокгальванічних покриттів рекомендується застосовувати випрямні агрегати з більшимчислом фаз випрямлення, з еквівалентним багатофазним режимом випрямлення накожному з агрегатів (групи агрегатів) і інші технічні рішення по компенсаціїгармонійнихих тридцятилітніх. Конкретні рішення по компенсації гармонійнихихтридцятилітніх у розподільній мережі підприємства приймаються на підставівідповідних техніко-економічних розрахунків.
7.10.11 В електролізних установкахдо електроприймачів I категорії по ступені надійності електропостачання вартовідносити серії електролізних ванн-електролизеров.
Категорії іншихелектроприймачів електролізних установок і електроприймачів установокгальванічних покриттів варто визначати відповідно до галузевих нормтехнологічного проектування.
7.10.12 Відносно небезпеки поразкилюдей електричним струмом приміщення установок, цехів1 (станцій, корпусів,відділень) електролізу й гальванічних покриттів ставляться до приміщень ізпідвищеною небезпекою.
1. Цех електролізу — сукупність корпусів (будинків) електролізу однієї або декількох серій. Доскладу цеху електролізу можуть входити також ливарне відділення, допоміжні йпобутові приміщення.
7.10.13 Напруга електроприймачів,установлюваних у цехах (станціях, корпусах) електролізу, як правило, повинне бутине більше 1 кВ змінного й випрямленного струму. При відповідномутехніко-економічному обґрунтуванні допускається для живлення серійелектролізних ванн застосовувати випрямлячі з більше високою номінальноюнапругою.
7.10.14 Світильники загальноговисвітлення — «верхнє світло» залів (корпусів) електролізу — можуть одержуватиживлення електроенергією від трансформаторів загального призначення ізвторинною напругою 0,4 кВ із нейтралью. При цьому на першому поверсідвоповерхових будинків і в одноповерхових будинках металеві корпусисвітильників, апаратів й т.п. елементів електропроводки повинні бути ізольованівід будівельних конструкцій будинку.
Металеві корпуси світильниківверхнього світла, апарати й коробки, розташовані на оцінці вище 3,5 м від площадки обслуговування електролизеров, не потрібно ізолювати від сталевих конструкцій.
7.10.15 Стаціонарне місцевевисвітлення в цехах (корпусах, залах) електролізу, як правило, не потрібно.Виключення — основні виробничі приміщення електролізних установок одержанняхлору (див. 7.10.47).
7.10.16 Переносні (ручні) електричнісвітильники, застосовувані в залах (корпусах) електролізу й у допоміжних цехах(майстерень), повинні мати напруга не вище 50 У и приєднуватися до електричноїмережі через безпечний розділовий трансформатор класу II за ДСТ 30030.
7.10.17 Електроінструменти(електросвердла, електробури, електропилесоси й ін.), використовувані в залах(корпусах) електролізу, повинні мати подвійну ізоляцію і їх варто приєднуватидо живильної мережі через розділовий трансформатор.
7.10.18 Електродвигуни,електронагрівники й інші електроприймачі змінного струму, корпуса яких маютьбезпосередня сполука з ізольованим від землі корпусом електролизера, якправило, повинні мати напруга не вище 50 У. Рекомендується застосуванняспеціальних електродвигунів на напругу 50 У с посиленою ізоляцією у виконанні,що відповідає умовам середовища1.
1. На електролізні установкидля одержання хлору не поширюється вимога про посилену ізоляціюелектродвигунів, крім того, у таких установках до загального розділовоготрансформатора допускається приєднувати один електродвигун або групуелектродвигунів, що ставляться тільки до одному електролизеру.
Електродвигуни на напругу від50 до 380 У змінного струму допускається застосовувати при дотриманні наступнихумов: електродвигуни або група електродвигунів, установлені не більше ніж на 15електролизерах, приєднуються до мережі загального призначення (дотрансформатора загального призначення з ізольованої нейтралью) через розділовийтрансформатор.
Переносні електронагрівникипотужністю до 120 кВт (установлювані в електролизер на час розігріву)допускається приєднувати до живильної мережі через один розділовийтрансформатор, розташовуваний поза приміщенням з електролізними ваннами, заумови, якщо сумарна довжина розподільної мережі вторинної напруги не перевищує 200 м і передбачене блокування, що виключає одночасне включення нагрівачів декількох електролизеров.
7.10.19 Приміщення електролізнихустановок, у яких у процесі електролізу в устаткуванні виділяється або є вобігу водень, необхідно обладнати витяжною вентиляцією із природним спонуканням(з дефлекторами або аераційними ліхтарями), що виключає утворення підперекриттям невентильованих просторів.
Такі приміщення, де заумовами технологічного процесу виключається утворення розраховува згідно НПБ105-95 надлишкового тиску вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кпа, маютьвідповідно до класифікації, наведеної в ДЕРЖСТАНДАРТ Р 51330.9, вибухонебезпечнузону класу 2 і тільки у верхній частині приміщення. Вибухонебезпечна зонаумовно приймається від оцінки 0,75 загальної висоти приміщення від рівняпідлоги, але нижня границя зони не може бути вище підкранової колії.
У цій зоні під стелеюприміщення варто розміщати датчики (як правило, не менш двох на кожні 36 м2 площі приміщення), що приєднуються до автоматизованої системи контролю концентрації водню вповітрі. Система повинна забезпечувати звукову й світлову сигналізації, а такожблокування (або відключення) пускових апаратів електродвигунів і іншихелектроприймачів підйомно-транспортного встаткування (якщо такі електричніапарати в даному приміщенні є), коли в контрольованій зоні приміщення змістводню перевищить 1,0 про. %.
7.10.20 У приміщеннях електролізнихустановок з вибухонебезпечними зонами для електричного висвітлення, як правило,повинні застосовуватися комплектні освітлювальні пристрої із щілиннимисветоводами (КОУ). Джерела світла в цих пристроях містяться в камери, щовходять до складу КОУ. Зчленування камер зі световодами повинне забезпечуватиступінь захисту световодов з боку камер не нижче IP 54. Камери КОУ повиннірозміщатися поза вибухонебезпечним середовищем у стіні, що граничить ізсусіднім невибухонебезпечним приміщенням, або в зовнішній стіні.
Крім КОУ рекомендуєтьсявикористання світильників загального призначення, установлюваних:
за вікнами, що невідкриваються, з подвійним склом без фрамуг і кватирок;
у спеціальних нішах зподвійним склом у стіні;
у спеціальних ліхтарях зподвійним склом у стельовому перекритті;
у засклених коробах.
Ніші й ліхтарі повинні мативентиляцію зовнішнім повітрям із природним спонуканням.
Засклені короби повинніпродуватися під надлишковим тиском чистим повітрям. У місцях, де можливіполомки стекол у коробі, для остіклення варто застосовувати небитке скло.
7.10.21 Зали (корпуса) електролізурекомендується обладнати підйомно-транспортними механізмами для виконаннямонтажних, технологічних і ремонтних робіт. У приміщеннях електролізнихустановок, у верхніх зонах яких можуть бути вибухонебезпечні зони (див.7.10.19), ці механізми(їхнє електроустаткування) повинні мати виконання, що відповідає вимогам гл.7.3.
У корпусах електролізу змостовими кранами сходів для спуска крановика з кабіни крана повинні бути знеелектропровідного матеріалу. Якщо в таких корпусах немає галереї дляобслуговування підкранових колій, повинна виконуватися конструкція, щозабезпечує безпечний спуск крановика при зупинці кабіни крана не в посадковоїплощадки (наприклад, при аварії).
7.10.22 Струмопроводи (ошиновки)електролізних установок, як правило, повинні виконуватися шинами з алюмінію абоалюмінієвого сплаву з підвищеною механічною міцністю. Шини струмопроводів вартозахищати корозієстійкими, а на ділянках з робочою температурою 45 °С и вище — теплостійкими лаками (виключення — шини в корпусах електролізу алюмінію).
Контактні сполуки шинструмопроводів необхідно виконувати зварюванням, за винятком межванних, а такожшунтувальних струмопроводів (ошиновки) і приєднання шин до випрямлячів,комутаційним і іншим апаратам, до кришок або торцевих плит електролизеров.
Для прокладки поелектролизерам у зонах високої температури повинні використовуватися проведенняабо кабелі з ізоляцією й оболонкою.
Для шунтування виведеного ізпрацюючої серії електролизера (електролізної ванни) варто передбачатистаціонарний або пересувний шунтуючий пристрій (роз'єднувач, вимикач,короткозамикач). Пересувний шунтируючий пристрій повиний бути ізольованим відземлі.
Зниження впливу магнітнихполів на роботу пристроїв і приладів, розташовуваних у залі (корпусі й ін.виробничих приміщеннях) електролізу, а також на роботу самих електролизеров,повинне забезпечуватися дотриманням галузевих норм відповідного виробництва.
7.10.23 Електрична ізоляція серійелектролізних ванн, будівельних конструкцій будинку, комунікацій(струмопроводів, трубопроводів, повітряховодів і ін.) повинна виключатиможливість внесення в зал (корпус) електролізу потенціалу землі й винос із залу(корпуса) потенціалу (див. також 7.10.24,7.10.29 -7.10.30).
Електрична ізоляція від землісерій електролизеров і ванн гальванічних покриттів і струмопроводів до нихповинна бути доступна для огляду й контролю її стану.
7.10.24 У залах (корпусах)електролізу (за винятком залів з електролізними установками для одержання воднюметодом електролізу води) крім елементів, зазначених в 7.10.23, повинні матиелектричну ізоляцію від землі:
внутрішні поверхні стін нависоту до 3 м і колони на висоту до 3,5 м від рівня робочих площадок першого поверху в одноповерхових будинках або другому поверсі у двоповерховихбудинках;
металеві й залізобетонніконструкції робочих площадок, розташовані біля електролизеров;
перекриття шинних каналів іпідлог біля електролизеров;
металеві кришки люків;
металеві частинивентиляційних пристроїв, розташовані на підлозі й у стін корпуса;
металеві трубопроводи,кронштейни й інші металеві конструкції, розташовані в межах приміщення нависоті до 3,5 м від рівня підлоги;
підйомно-транспортнімеханізми (див. 7.10.21).
7.10.25 Металеві й залізобетонніконструкції робочих площадок біля електролизеров повинні накриватися (завинятком конструкцій в електролизеров установок електролізу магнію й алюмінію)решітками з дерева, просоченого вогнестійкою сполукою, що не впливає негативнона його діелектричні властивості, або з іншого діелектричного матеріалу.
7.10.26 Уведення шин струмопроводіву корпус (будинок) електролізу повинні захищатися металевими сітками абоконструкцією з електроізоляційних матеріалів на металевому каркасі на висоту неменш 3,5 м від рівня підлоги. Сітки або металеві конструкції каркаса повиннібути ізольовані від струмопровода.
7.10.27 Струмопроводи електролізнихустановок, за винятком межванних, шунтувальних струмопроводів і токоподводов(спусків) до торцевих ванн, повинні мати огородження в наступних випадках:
при розташуваннігоризонтальних ділянок струмопроводів над проходами на висоті менш 2,5 м над рівнем підлоги або знаходженні їх у зоні руху кранів і цехового транспорту1;
при відстані менш 2,5 м між струмопроводами, розташованими на висоті нижче 2,5 м над рівнем підлоги, і заземленими трубопроводами або заземленим устаткуванням1;
при розташуванніструмопроводів поблизу посадкових площадок мостових кранів, якщо відстань відних до цих площадок становить менш 2,5 м.
1. На установки електролізуалюмінію не поширюється.
7.10.28
1. У залах електролізу (завинятком залів з електролізними установками для одержання водню методомелектролізу води) не дозволяється пристрій магістралі заземлення трифазнихприймачів змінного струму виробничих механізмів. Для таких електроприймачіввідкриті провідні частини варто приєднувати до Ре-провідника. Як додаткова міра можлива використанняпристрою захисного відключення.
Відкриті провідні частиниелектроприймачів змінного струму при відстані від них до струмоведучих частинелектролизеров менш 2,5 м повинні мати знімну ізолюючу оболонку.
1. На установки електролізуалюмінію не поширюється.
7.10.29 Трубопроводи в корпусахелектролізу алюмінію, у цехах і в залах електролізу (за винятком залів зелектролізними установками для одержання водню методом електролізу води)рекомендується виконувати з неелектропровідних матеріалів.
При використанні металевихтрубопроводів (у тому числі гумованих), захисних труб і коробів повинні застосовуватисяелектроізолюючі вставки, підвіски й ізолятори.
Повинні передбачатися заходущодо зниження струмів витоку — відводу струму з розчинів, які надходять велектролизери або приділяються від них по ізольованим або виконаним знеелектропровідних матеріалів (фиолита, вініпласту, склопластику й ін.)трубопроводам. Рекомендується використання пристроїв розриву струменя абоприйняття інших ефективних заходів.
7.10.30 Броньовані кабелі, металевітрубопроводи, захисні труби, а також короба комунікацій технологічних, паро-,водопостачання, вентиляції й ін. у залах (корпусах) електролізу повинні бутирозміщені, як правило, на висоті не менш 3,5 м від рівня робочих площадок (не менш 3,0 м — для залів електролізу водяних розчинів), ізольовані від землі абообгороджені, мати електроізолюючі вставки на вході й виході із залу (корпуса),а також у місцях відводів до електролизерам і приєднання до них.
При розташуванні в залах(корпусах) електролізу перерахованих комунікацій нижче зазначеної висоти вони,крім того, повинні мати два щаблі електричної ізоляції від будівельнихконструкцій, а також електроізоляційні вставки по довжині залу (корпуса),розташовувані відповідно до вимог галузевих норм.
Трос, на якому в залі(корпусі) електролізу кріпляться проведення або кабелі, повинен бутиізольований від будівельних конструкцій.
7.10.31 Кабельні лінії електролізнихустановок повинні прокладатися по трасах, на яких малоймовірні аварійніситуації (наприклад, неможливе влучення розплавленого електроліту приаварійному відході електроліту з електролизера).
7.10.32 Електротехнічневстаткування, установлюване на фундаментах, рамах і інших конструкціях, неповинне мати схованих від спостереження рознімних електричних сполук. Рознімніелектричні сполуки повинні бути легко доступні для обслуговування й ремонту.
7.10.33 Електричні розподільніпристрої напругою до 1 кВ для силової й освітлювальної мереж повиннірозташовуватися на відстані не менш 6 м від необгороджених струмопроводів абочастин електролизеров, що перебувають під напругою струму.
7.10.34 Щит центральний повинні бутиобладнані відповідними засобами для регулювання й керування технологічнимипроцесами електролізу й контролю за роботою встаткування, включаючиперетворювачі, а також системою сигналізації, що сповіщає про пуск, зупинку йпорушення режиму роботи встаткування або про ушкодження ізоляції вконтрольованих електричних колах.
7.10.35 Для включення в роботувстаткування, що перебуває поза зоною видимості, повинна передбачатися пусковасигналізація. Рекомендується також застосування в обґрунтованих випадкахоптичних пристроїв (дзеркал, телескопічних труб і ін.) і пристроїв промисловоготелебачення.
7.10.36 В електролізних установках,у яких при аварійних ситуаціях потрібне негайне відключення живленняелектроенергією електролизеров, у залі електролізу й у приміщенні центральногощита керування й (або) щита Кипиа повинні бути встановлені кнопкові вимикачідля аварійного відключення випрямлячів. Повинна бути виключена можливістьвикористання цих апаратів для наступного включення випрямлячів у роботу.
7.10.37 Електролізні установки, наелектролизерах яких можлива поява підвищеної напруги (наприклад, за рахунок«анодного ефекту»), повинні бути обладнані сигналізацією для оповіщення про цеперсоналу.
7.10.38 У приміщеннях електролізноговиробництва, у тому числі на перетворювальній підстанції, повинна передбачатисягучномовна й (або) телефонний зв'язок, відповідно до прийнятої системиобслуговування на підприємстві (еремур установці).
7.10.39 Для контролю за режимомроботи серії ванн у приміщеннях корпусів, станцій (цехів) електролізу або наперетворювальній підстанції повинні передбачатися:
амперметр на кожну серію;
вольтметр на кожну серію йкожний корпус, якщо вони харчуються від збірних шин;
вольтметр на кожну ванну (абовольтметр із бакаюватим перемикачем на групу ванн) у тих випадках, коли поробочій напрузі на ваннах ведеться технологічний процес;
пристрою (прилади) контролюізоляції кожної системи шин струму або групи електролизеров, що одержуютьживлення або від контрольованої мережі струму, або від мережі змінного струмучерез індивідуальні або групові розділові трансформатори;
лічильники вольта-годинникаабо ампер-годин (залежно від технологічних вимог) на серію або групу ванн;
лічильник витрати електричноїенергії, установлений на первинній стороні перетворювального трансформаторавипрямного.
Повітряні лініїелектропередачі напругою вище 1 кв. Область застосування. Визначення
2.5.1 Справжня глава Правилпоширюється на повітряні лінії електропередачі напругою вище 1 кВ і до 750 кВ,виконувані неізольованими проводами (ВЛ), і напругою вище 1 кВ і до 20 кВ,виконувані проводами із захисною ізолюючою оболонкою — захищеними проводами(ВЛЗ).
Вимоги до ВЛ ізнеізольованими проводами поширюються й на ВЛ відповідної напруги, виконуваніпроводами із захисною ізолюючою оболонкою, крім вимог, спеціально застережениху справжніх Правилах.
Справжня глава не поширюєтьсяна електричні повітряні лінії, спорудження яких визначається спеціальнимиправилами, нормами й постановами (контактні мережі електрифікованих залізниць,трамвая, тролейбуса; ВЛ для електропостачання сигналізації, централізації йблокування (СЦБ); ВЛ напругою 6 — 35 кВ, змонтовані на опорах контактної мережій т.п.).
Кабельні вставки у ВЛ повиннівиконуватися відповідно до вимог, наведеними в 2.5.124 і гл. 2.3.
2.5.2 Повітряна лініяелектропередачі вище 1 кВ — пристрій для передачі електроенергії по проводам,розташованим на відкритому повітрі й прикріпленим за допомогою ізолюючихконструкцій і арматури до опор, що несуть конструкціям, кронштейнам і стійкамна інженерних спорудженнях (мостах, шляхопроводах і т.п.).
За початок і кінець ВЛ (ВЛЗ)приймаються:
у ЗРУ — місце виходупроведення з апаратного затиску, що приєднується до прохідного ізолятора;
у РЕПЕТУЮ з лінійнимипорталами — місце виходу проведення із затиску натяжної гірлянди ізоляторів налінійному порталі убік ВЛ;
у КТП — місце кріпленняпроведення до ізолятора КТП або місце виходу проведення з апаратного затиску;
у ТП із виноснимроз'єднувачем — місце виходу проведення з апаратного затиску, що приєднуєтьсядо роз'єднувача.
2.5.3 Проліт ВЛ — ділянка ВЛміж двома опорами або конструкціями, що заміняють опори.
Довжина прольоту — горизонтальнапроекція цієї ділянки ВЛ.
Габаритний проліт lгаб — проліт, довжина якого визначаєтьсянормованою вертикальною відстанню від проводів до землі при установці опор наідеально рівній поверхні.
Вітровий проліт lветр — довжина ділянки ВЛ, з якого тисквітру на проведення й грозозахисні троси* сприймається опорою.
* Далі троси.
Ваговий проліт lвес — довжина ділянки ВЛ, вага проводів(тросів) якого сприймається опорою.
Стріла прогину проведення f — відстань по вертикалі від прямої, щоз'єднує крапки кріплення проведення, до проведення.
Габаритна стріла прогинупроведення fгаб — найбільшастріла прогину проведення в габаритному прольоті.
Анкерний проліт — ділянка ВЛміж двома найближчими анкерними опорами.
Підвісний ізолятор — ізолятор, призначений для рухливого кріплення струмоведучих елементів до опор,що несуть конструкціям і різним елементам інженерних споруджень.
Гірлянда ізоляторів — пристрій, що складається з декількох підвісних ізоляторів і лінійної арматур,рухливо з'єднаних між собою.
Тросове кріплення — пристрійдля прикріплення грозозахисних тросів до опори; якщо до складу тросовогокріплення входить один або кілька ізоляторів, то воно називається ізольованим.
Штировий ізолятор — ізолятор,що складається з ізоляційної деталі, що закріплюється на штирі або гаку опори.
Посилене кріплення проведенняіз захисною оболонкою — кріплення проведення на штировому ізоляторі або догірлянди ізоляторів, що не допускає прослизання проводів при виникненні різницітяжений у суміжних прольотах у нормальному й аварійному режимах ВЛЗ.
Танець проводів (тросів) — стійкі періодичні низькочастотні (0,2 — 2 Гц) коливання проведення (троса) упрольоті з однобічним або асиметричним відкладенням ожеледі (мокрого снігу,паморозі, суміші), викликувані вітром швидкістю 3 — 25 м/с і утворюючі стоячіхвилі (іноді в сполученні із що біжать) із числом напівхвиль від однієї додвадцяти й амплітудою 0,3 — 5 м.
Вібрація проводів (тросів) — періодичні коливання проведення (троса) у прольоті із частотою від 3 до 150 Гц,що відбуваються у вертикальній площині при вітрі й утворюючі стоячі хвилі зрозмахом (подвійною амплітудою), що може перевищувати діаметр проведення(троса).
2.5.4 Стан ВЛ у розрахункахмеханічної частини:
нормальний режим — режим принеобірваних проводах, тросах, гірляндах ізоляторів і тросових кріплень;
аварійний режим — режим приобірваних одному або декількох проводах або тросах, гірляндах ізоляторів ітросових кріплень;
монтажний режим — режим вумовах монтажу опор, проводів і тросів.
2.5.5 Населена місцевість — землі міст у межах міської риси в границях їхнього перспективного розвитку на10 років, курортні й приміські зони, зелені зони навколо міст і інших населенихпунктів, землі селищ міського типу в межах селищної риси й сільських населенихпунктів у межах риси цих пунктів, а також території садово-городніх ділянок.
Важкодоступна місцевість — місцевість, недоступна для транспорту й сільськогосподарських машин.
Ненаселена місцевість — землі, не віднесені до населеної й важкодоступної місцевості.
Забудована місцевість — території міст, селищ, сільських населених пунктів у границях фактичноїзабудови.
Траса ВЛ у стиснутих умовах — ділянки траси ВЛ, що проходять по територіях, насиченим надземними й (або)підземними комунікаціями, спорудженнями, будовами.
2.5.6 За умовами впливу вітруна ВЛ розрізняють три типи місцевості:
А — відкриті узбережжя морів,озер, водоймищ, пустелі, степу, лісостепу, тундра;
У — міські території, лісовімасиви й інші місцевості, рівномірно покриті перешкодами висотою не менш 2/3висоти опор;
С — міські райони із забудовоюбудинками висотою більше 25 м, просіки в лісових масивах з висотою дерев більшевисоти опор, захищені звивисті й вузькі долини й ущелини.
Повітряна лінія вважаєтьсярозташованої в місцевості даного типу, якщо ця місцевість зберігається знавітряної сторони ВЛ на відстані, рівній тридцятикратній висоті опори привисоті опор до 60 м і 2 км при більшій висоті.
2.5.7 Більшими переходаминазиваються перетинання судноплавних ділянок рік, каналів, озер і водоймищ, наяких установлюються опори висотою 50 м і більше, а також перетинання ущелин,ярів, водних просторів і інших перешкод із прольотом перетинання більше 700 м незалежно від висоти опор ВЛ.
Загальні вимоги
2.5.8 Всі елементи ВЛ повиннівідповідати державним стандартам, будівельним нормам і правилам РосійськоїФедерації й справжній главі Правил.
При проектуванні, будівництві,реконструкції й експлуатації ВЛ повинні дотримуватися вимоги «Правил охорониелектричних мереж напругою понад 1000 У» і діючі санітарно-епідеміологічніправила й нормативи.
2.5.9 Механічний розрахунокпроводів і тросів ВЛ виробляється по методу напруг, що допускаються, розрахунокізоляторів і арматури — по методу руйнівних навантажень. По обох методахрозрахунки виробляються на розрахункові навантаження.
Розрахунок будівельнихконструкцій ВЛ (опор, фундаментів і підстав) виробляється по методу граничнихстанів на розрахункові навантаження для двох груп граничних станів (2.5.137)відповідно до державних стандартів і будівельних норм і правилами.
Застосування інших методіврозрахунку в кожному окремому випадку повинне бути обґрунтоване в проекті.
2.5.10 Елементи ВЛрозраховуються на сполучення навантажень, що діють у нормальних, аварійних імонтажних режимах.
Сполучення кліматичних іінших факторів у різних режимах роботи ВЛ (наявність вітру, ожеледі, значеннятемператури, кількість обірваних проводів або тросів та ін.) визначаютьсявідповідно до вимог 2.5.71 — 2.5.74, 2.5.141, 2.5.144 — 2.5.147.
2.5.11 Основнимихарактеристиками навантажень є їхні нормативні значення, які встановлюютьсясправжніми Правилами, а для навантажень, не регламентованих ними, — увідповідності з будівельними нормами й правилами.
Розрахункові значеннянавантажень визначаються як добуток їхніх нормативних значень на коефіцієнтинадійності по навантаженню ?f,надійності по відповідальності ?n,умов роботи ?d, регіональні ?p.
При розрахунку елементів ВЛрозрахункові навантаження можуть додатково множитися на коефіцієнт сполучень.
Необхідність застосуваннякоефіцієнтів і їхніх значень установлюються справжніми Правилами.
При відсутності вказівок прозначення коефіцієнтів вони приймаються рівними одиниці.
2.5.12 Нормативні значеннянавантажень від ваги встаткування, матеріалів, від тяжіння проводів,грозозахисних тросів приймаються на підставі державних стандартів абовідповідно до вказівок справжніх Правил.
2.5.13 Основною характеристикоюопору матеріалу елементів ВЛ є:
розривне зусилля (дляпроводів і тросів), механічна (електромеханічна) руйнівне навантаження (дляізоляторів), механічне руйнівне навантаження (для лінійних арматур), зазначенів стандартах або технічних умовах на ці вироби;
нормативні й розрахунковіопори матеріалу опор і фундаментів, установлювані нормами проектуваннябудівельних конструкцій.
2.5.14 На ВЛ 110 кВ і вищедовжиною більше 100 км для обмеження несиметрії струмів і напруг повинен виконуватисяодин повний цикл транспозиції.
Двухцепні ВЛ 110 кВ і вищерекомендується виконувати із протилежним чергуванням фаз ланцюгів (суміжні фазирізних ланцюгів повинні бути різнойменними). Схеми транспозиції обох ланцюгіврекомендується виконувати однаковими.
Допускаються збільшеннядовжини нетранспонованої ВЛ, виконання неповних циклів транспозиції, різнідовжини ділянок у циклі й збільшення числа циклів. Внесена при цьому даної ВЛрозрахункова несиметрія за умовами забезпечення надійної роботи релейногозахисту не повинна перевищувати 0,5 % по напрузі й 2 % по струму зворотноїпослідовності.
Крок транспозиції за умовоювпливу на лінії зв'язку не нормується.
Для ВЛ із горизонтальнимрозташуванням фаз рекомендується спрощена схема транспозиції (у місцітранспозиції по черзі міняються місцями тільки дві суміжні фази).
2.5.15 На ВЛ ізгоризонтальним розташуванням фаз і двома тросами, використовуваними длявисокочастотного зв'язку, для зниження втрат від струмів у тросах у нормальномурежимі рекомендується виконувати схрещування (транспозицію) тросів. Кількістьсхрещувань повинне вибиратися з умов самозагасання дуги супровідного струмупромислової частоти при грозових перекриттях іскрових проміжків на ізоляторахтросів.
Схема схрещування повиннабути симетрична щодо кожного кроку транспозиції фаз і крапок заземлення тросів,при цьому крайні ділянки рекомендується приймати рівними половині довжини іншихділянок.
2.5.16 Для ВЛ, що проходять урайонах з товщиною стінки ожеледі 25 мм і більше, а також із частимиутвореннями ожеледі або паморозі в сполученні із сильними вітрами й у районахіз частим і інтенсивним танцем проводів, рекомендується передбачати плавкуожеледі на проводах і тросах.
Для мережних підприємств, уяких понад 50 % ВЛ проходять у зазначених районах, рекомендується розроблятизагальну схему плавки ожеледі.
При забезпеченні плавкиожеледі без перерви електропостачання споживачів товщина стінки ожеледі можебути знижена на 15 мм, при цьому нормативна товщина стінки ожеледі повинна бутине менш 20 мм.
На ВЛ із плавкою ожеледіповинне бути організоване спостереження за ожеледдю, при цьому переважнозастосування сигналізаторів появи ожеледі й пристроїв контролю закінченняплавки ожеледі.
Вимоги справжнього параграфане поширюються на ВЛЗ.
2.5.17 Інтенсивністьелектричного й магнітної тридцятимільйонного електромагнітного поля,створюваного ВЛ при максимальних робочих параметрах (напрузі й струмі) і приабсолютній максимальній температурі повітря для населеної місцевості, неповинна перевищувати гранично припустимих значень, установлених у діючихсанітарно-епідеміологічних правилах і нормативах.
Для ненаселеної йважкодоступної місцевості температура повітря при гранично припустимійнапруженості електричного поля приймається рівній температурі повітря теплогоперіоду із забезпеченістю 0,99.
2.5.18 По закінченніспорудження або реконструкції ВЛ необхідно виконувати:
Зазімлення земель, щовідводяться в постійне користування;
рекультивацію земель, щовідводяться в тимчасове користування;
заходи, спрямовані намінімальне порушення природних форм рельєфу й збереження зелених насаджень іприродного стану ґрунту;
протиерозійні заходи.
Вимоги до проектування вл, щовраховують особливості їхнього ремонту й технічного обслуговування
2.5.19 Ремонт і технічнеобслуговування ВЛ повинні передбачатися централізовано, спеціалізованимибригадами з виробничих баз підприємства (структурної одиниці).
Розміщення виробничих баз,сполука необхідних приміщень, оснащення засобами механізації робіт, транспортомі складами аварійного резерву, устаткування засобами зв'язку повиннівироблятися на підставі перспективних схем організації експлуатації з облікоміснуючої матеріальної бази підприємства.
Забезпечення ВЛ аварійнимзапасом матеріалів і встаткування передбачається в об'ємі діючих нормативів.
Для експлуатації ВЛ уважкодоступній місцевості, ділянок ВЛ, доступ до яких наземним транспортомнеможливий, а також ВЛ, що проходять у безлюдній місцевості із суворимикліматичними умовами, варто передбачати пункти тимчасового перебуванняперсоналу або використання вертольотів. Розташування пунктів тимчасовогоперебування персоналу й вертолітних площадок, сполука приміщень для персоналу йекіпажа вертольотів, механізмів обґрунтовується в проекті. Вертолітні площадкиповинні задовольняти діючим нормативним вимогам.
2.5.20 Чисельністьремонтно-експлуатаційного персоналу й площа виробничо-житлових приміщеньремонтних баз, а також кількість транспортних засобів і механізмів, необхіднихдля експлуатації ВЛ, визначаються відповідно до діючих нормативів.
2.5.21 При проектуванні ВЛповинна бути передбачена технологічний зв'язок між ремонтними бригадами йдиспетчерськими пунктами, базами, з яких здійснюється ремонт і технічнеобслуговування ВЛ, а також між бригадами й окремими монтерами. Якщо ВЛобслуговується з декількох баз, необхідно передбачити зв'язок між останніми.Технологічним зв'язком повинні бути забезпечені й пункти тимчасовогоперебування на трасі ВЛ.
2.5.22 До ВЛ повинен бутизабезпечений у будь-який час року під'їзд на можливо близьку відстань, але недалі чим на 0,5 км від траси ВЛ. Для проїзду уздовж траси ВЛ і для під'їзду доних повинна бути розчищена від насаджень, пнів, каменів і т.п. смуга землішириною не менш 2,5 м.
Виключення допускаються наділянках ВЛ, що проходять:
по топких болотах і сильнопересіченої місцевості, де проїзд неможливий. У цих випадках необхідновиконувати уздовж траси ВЛ пішохідні стежинки з містками шириною 0,8 — 1,0 м, обладнані поруччям, або насипні земляні доріжки шириною не менш 0,8 м;
по територіях, зайнятим підсадові й коштовні сільськогосподарські культури, а також під насадженнязахисних смуг уздовж залізниць, автомобільних доріг і заборонних смуг поберегах рік, озер, водоймищ, каналів і інших водних об'єктів.
На трасах ВЛ, що проходять помісцевості, пересіченої меліоративними каналами, повинні передбачатисяпішохідні містки шириною 0,8 — 1,0 м, обладнані поруччям.
2.5.23 На опорах ВЛ на висоті2 — 3 м повинні бути нанесені наступні постійні знаки:
порядковийномер опори, номер ВЛ або її умовна позначка — на всіх опорах; опорах ВЛ, крімтого, повинна бути позначена відповідний ланцюг;
інформаційнізнаки із вказівкою ширини охоронної зони ВЛ; відстань між інформаційними знакамив населеній місцевості повинне бути не більше 250 м, при більшій довжині прольоту знаки встановлюються на кожній опорі; у ненаселеній іважкодоступній місцевості — 500 м, допускається більше рідка установка знаків;
розцвіченняфаз — на ВЛ35 кВ і вище на кінцевих опорах, опорах, суміжних із транспозиційними, і наперших опорах відгалужень від ВЛ;
попереджуючіплакати — на всіх опорах ВЛ у населеній місцевості;
плакати ізвказівкою відстані від опори ВЛ до кабельної лінії зв'язку — на опорах, установлених навідстані менш половини висоти опори до кабелів зв'язку.
Допускається сполучати наодному знаку всю інформацію, установлювану вимогами справжнього параграфа.
Плакати й знаки повиннівстановлюватися з боку опори по черзі із правої й з лівої сторони, а напереходах через дороги плакати повинні бути звернені убік дороги.
На ВЛ 110 кВ і вище,обслуговування яких буде здійснюватися з використанням вертольотів, у верхнійчастині кожної п'ятої опори встановлюються номерні знаки, видимі з вертольота.При цьому для ВЛ 500 — 750 кВ знаки повинні бути емальованими розміром 400?500 мм.
2.5.24 Лінійні роз'єднувачі,перемикальні пункти, високочастотні загороджувачі, установлені на ВЛ, повиннімати відповідні порядкові номери й диспетчерські найменування.
4. Розрахунок заземлюючогопристрою електроустановки
Режим нейтрали електроустановки Лінійна напруга U, кВ Ґрунт Глухо зеземліна 0,66 Глина
Длясторони 110 кВ потрібне опір заземлення 0,5 Ом.
Опірштучного заземлітеля буде дорівнює опору заземлення:
Rи=rз=15Ом
Питомийопір ґрунту, що рекомендується для попередніх розрахунків, у місці спорудженнязаземлітеля-суглинку-по табл. 5-1 становить 100 Ом-М.
Длягоризонтальних протяжних електродів при глибині закладення 0,8 м рівні — 2 і відповідно 4,5 для вертикальних стрижневих електродів довжиною 2-3 м приглибині закладення їхньої вершини 0,5-0,8 м.
Розрахунковіпитомі опори:
длягоризонтальних електродів
срозр.г=2*100= 200 Ом*м;
длявертикальних електродів
срозр.в =4,5*100= =450 Ом*м.
Таблиця 4.1Найменування ґрунту Питомий опір, Ом*м Глина 100
Таблиця 4.2Значення коефіцієнта К II Кліматична зона при застосуванні стрижневих електродів довжиною 2-3м і глибині закладення їхньої вершини 0,5-0,8м 1,8-2,0 при застосуванні протяжних електродів і глибині закладення 0,8м 4,5-7,0
Визначаєтьсяопір розтіканню одного вертикального електрода Rво по формулі:
Rво=(срозр.в/2*р*l)*(ln4l/d)
деd=0,016 м
Rво=(200/2*3,14*2)*(ln4*2/0,016)=99,43 Ом
Визначаєтьсязразкове число вертикальних заземлювачів при попередньо прийнятому коефіцієнтівикористання з в =0,9:
n=99,43/0,9*15=7,3~8шт
Визначаєтьсяопір розтіканню горизонтальних електродів Rг. Коефіцієнтвикористання горизонтальних електродів з г =0,89.
Rг=(с/ з г*2*р*l)*ln (l2/ d*t) = (450/0,89*2*3,14*2)*
ln(22/0.016*0.4)= 258,8 Ом
Уточненийопір вертикальних електродів:
Rв=(258,8*15)/ (258,8-15)= 15,9 Ом
Уточненечисло вертикальних електродів визначається при коефіцієнті використання з в=0,9:
n=99,43/(0,9*15,9)= 6,9~7 шт
Остаточноприймаємо 7 вертикальних стрижня.
Література
1. Правила пристрою електроустановок. – К., 2005
2. Правила технічної експлуатації електроустановокспоживачів і правила техніки безпеки при експлуатації електроустановокспоживачів. — К., 2003.
3.Гаків К.П., Новгородцев Б.П. Конструкції й механічнийрозрахунок лінії електропередачі. – К, 2003
4.Довідник по проектуванню електропривода, силових іосвітлювальних установок /Під ред. Болипама Я.М. і ін. – К., 2006