Основи конституційного права України

КОНТРОЛЬНА РОБОТА з дисципліни: “ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ” Зміст: 1. Вступ 2. Визначення референдуму 3. Класіфікация, види референдуму 4. Предмет місцевого референдуму 5. Аналіз дій учасників референдуму з позиції відповідності чинному законодавству. 1. Аналіз дій сільскої ради 2. Аналіз дій групи громадян, що бойкотують референдум 9 5.3.

Аналіз дій громадян села - противників референдуму 4. Аналіз дій громадян села-прихильників референдуму 5. Аналіз дій членів дільничої виборчої комісії 6. Заключна частина 7. Список використаної літератури 1. Вступ. Конституційне право Украіни - провідна галузь національного права

України, що являє собою сукупність правових норм, які регулюють основні відносини володарювання у сіспільстві ( це відносини народовладдя). При цьому встановлюється належність і організація публічної влади (державної влади и місцевого самоврядування), гарантіі основних прав і свобод людини і громадянина. Предметом галузі конституційного права Украіни є особливе коло суспільних відносин, які виникають у різних сферах життєдіяльності суспільства

у зв’язку з організацією і здійсненням публічної влади. В цілому їх можна поділити на дві основні сфери: 1. Вдіносини між людиною, громадянином, колективами людей та державою, державними органами, органами місцевого самоврядування. 2. Відносини, що визначають устрій держави, належну організацію державной влади, засади місцевого самоврядування. Нижче будуть розглянути відносини, що характерізують принципови взаємовідносини

держави з особою (колективами) і складають основи правовідносин по реалізації народовладдя. 2. Визначення референдуму. Референдум (від лат. referendum- те, що має бути повідомлене) - важлива форма безпосередньої демократії, що являє собою голосування певної, визначеної законом групи виборців (за ст.70 Конституції України, право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день

їх проведення вісімнадцяти років. Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.), шляхом якого приймається рішення з будь-яких притань державного або самоврядного характеру, за виключенням тих, котрі згідно з законом не можуть бути винесені на референдум. Рішення референдуму обов’язковне для виконання органами, організаціями і громадянами, щодо яких це рішення носить імперативний характер.

З метою забезпечення народовладдя і безпосередньої участі громадян в управлінні державними та місцевими справами в Україні проводяться референдуми. Референдум - це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення. Основна відмінність референдуму від виборів, процедура яких також передбачає голосування виборців, полягає в об’єкті та меті волевиявлення виборців.

Так, якщо на виборах об’єктом є кандидат або список кандидатів, то об’єктом референдуму може бути конституція, закони, питання зовнішньої або внутрішньої політики. Метою виборів є обрання представників, що по суті являє собою делегування певних владних повноважень, що належать народу або теріторіальної громаді. В той час, мета референдуму - прийняття рішень по суті винесеного на нього питання, тобто воля народу проявляється в референдумі більш чітко та конкретно,

не передбачая подальшого делегування владних повноважень. Вважається, хоч і не одноголосно, що перший в історії референдум був проведений у 1439 році в Швейцарії (кантон Берн). В міжнародно-правових документах, у законодавчих актах зарубіжних країн поряд з терміном «референдум» широко використовується термін «плебісцит» (від лат. plebiscitum, від plebis- простий люд, scitum - постанова, рішення). І хоча законодавство

України не використовує цього терміну, в деяких державах (наприклад, Німеччина) розуміють всі види голосування, або лише часткове голосування в підтримку особи або проводимої політики (Франція). Одночасно висловлюється позиція, що ниякої різниці між референдумом та плебісцитом немає. Відповідно до Конституції України проводяться всеукраїнські референдуми, референдуми Республіки Крим та місцеві (в межах адміністративно-територіальних одиниць) референдуми.

Закони, інші рішення, прийняті всеукраїнським референдумом, мають вищу юридичну силу по відношенню до законодавчих актів Верховної Ради України, нормативних актів Президента України, Кабінету Міністрів України, підзаконних актів міністерств і відомств України та Республіки Крим, рішень місцевих Рад народних депутатів. Рішення, прийняті місцевим референдумом, мають вищу юридичну силу по відношенню

до рішень Рад народних депутатів, на території яких він проводиться. 3. Класіфікация, види референдуму. Класіфікація референдумів здійснюється з використанням широкого кола критеріїв, а це, в свою чергу, обумовлює виділення великої кількості видів референдумів. № Критерій класіфікації Види референдумов, що виділяються за даним критерієм 1 Юридична сила рішення, прийнятого референдумом (правові наслідки проведення референдуму) 1.

Консультативний - проводиться з метою виявлення позиції виборців з питання, вирішення якого залишається за органом державної влади або органом місцевого самоврятування. 2. Імперативний - його рішення мають вищий, обов’язковий, конкретний і остаточний характер. 2 Теріторія проведення референдуму. 1. Загальнодержавний - проводиться на всій території держави.

2. Місцевий - проводиться на території суб’єкта федерації, автономного утворення або адміністративно-територіальної одиниці. (у тому разі і референдум Автономної Республіки Крим) 3 Спосіб проведення референдуму. 1. Обов’язковий - проводиться з питання, яке з законом може буто вирішене виключно шляхом референдуму. 2. Факультативний - проводиться з питання, яке з законом може буто вирішене як шляхом референдуму,

так і в інший спосіб. 4 Предмет (формула) референдуму. 1. Конституційний - референдум, на якому розглядуються питання, пов’язані з прийняттям та зміною конституції. 2. Законодавчий - референдум, предметом якого може бути законопроект. 3. Міжнародно-правовий - референдум, на якому розглядуються міжнародно-правові питання, наприклад, пов’язані з приєднанням держави до міжнародного договору або входження ло міжнародної організації.

4. Адміністративний - референдум, на який виносяться питання адміністративно - управлінського характеру, наприклад ті, що стосуються зміни адміністративно - територіального поділу, системи органів або схеми організації місцевого самоврядування. 5 Час проведення референдуму. 1. Допарламентський - проводиться до прийняття закону з метою з’ясування думок виборців з даного питання. 2. Післяпарламентський - проводиться після прийняття закону парламентом з метою його затведження.

3. Позапарламентський - закон приймається на референдумі незалежно від того, розглядається закон парламентом чи ні. 6 Ініціатор проведення референдуму. 1. З ініціативи органу державної влади або органу місцевого самоврядування. 2. Петиційний (лат. petito - коллективне прохання) - референдум, який проводиться на вимогу певної, передбаченої законом кількості громадян. 7 Характер рішення, прийнятого шляхом референдуму.

1. Затверджуючий (ратифікаційний) - шляхом референдуму виборці затверджують рішення парламенту (органу місцевого самоврятування). 2. Скасовуючий - виборцям пропонується скасувати акт парламенту (органу місцевого самоврятування), що вже набув чинності. Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією.

Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області. (ст.72 Конституції). Питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом.

Не допускається винесення на референдум законопроектів з питань податків, бюджету та амністії. Це пов’язано з тим, що вирішення ціх питань потребує спеціальниз знань. (ст.74 Конституції). Крім того, деякі питання (наприклад, про зменьшення оподаткування) немає сенсу виносити на референдум, оскількі відповідь на ці питання відома наперед. 4. Предмет місцевого референдуму. Предметом місцевого референдуму може бути: - прийняття, зміна або

скасування рішень з питань, віднесених законодавством України до відання місцевого самоврядування відповідних адміністративно-територіальних одиниць; - прийняття рішень, які визначають зміст постанов місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих і розпорядчих органів. На місцеві референдуми виносяться наступні питання: - питання, віднесені законодавством України до відання місцевого самоврядування відповідних адміністративно-територіальних

одиниць; - питання дострокового припинення повноважень відповідної Ради народних депутатів та її голови. Виключно місцевими референдумами у відповідних адміністративно-територіальних одиницях вирішуються питання: - про найменування або перейменування сільрад, селищ, міст, районів, областей; - питання про об'єднання в одну однойменних адміністративно-територіальних одиниць, які мають спільний адміністративний центр; - питання про зміну базового рівня місцевого самоврядування

у сільських районах; - питання про реорганізацію або ліквідацію комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективними та державними господарствами. На місцеві референдуми не виносяться питання про скасування законних рішень вищестоящих органів державної влади і самоврядування; питання, віднесені до відання органів суду і прокуратури; питання, пов'язані з обранням, призначенням

і звільненням посадових осіб, що належать до компетенції відповідної місцевої Ради народних депутатів та її виконавчих і розпорядчих органів. (Відповідно до ст.4,6 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми») 5. Аналіз дій учасників процесу проведення місцевого референдуму з позиції відповідності чинному законодавству. 5.1. Аналіз дій сільскої ради Припускаємо, що головою сільської

Ради народних депутатів та представниками усіх ініціативних груп підписаний акт проведення вибіркової або повної перевірки вірогідності надісланих документів та підбиття підсумків збирання підписів за участю представників усіх ініціативних груп місцевого референдуму. При цьому збір підписів проводився відповідно до Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми».

Після цього питання про проведення місцевого референдуму виноситься на розгляд сесії сільської Ради народних депутатів. Сільська Рада народних депутатів після одержання належним чином оформленої пропозиції приймаєть на сесії у місячний строк рішення про проведення референдума щодо перейменування села. Так як відповідно до ст. 6. Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» питання про найменування або перейменування сільрад, селищ, міст, районів, областей вирішуються виключно місцевими

референдумами у відповідних адміністративно-територіальних одиницях, рішення сільської ради про проведення референдума щодо перейменування села не суперечить чинному законодавству. Право призначення місцевого референдума (у даному випадку - референдума про перейменування села) надано відповідним місцевим Радам народних депутатів (сільским радам) згідно із ст.12 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми».

5.2. Аналіз дій групи громадян, що бойкотують референдум Рішення групи громядан про бойкотування референдума протиречить ст. 8. Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», згідно з якою громадянам, політичним партіям, громадським організаціям, масовим рухам, трудовим колективам надається право безперешкодної агітації за пропозицію про оголошення референдуму, за прийняття закону або

іншого рішення, що виноситься на референдум, а також проти пропозиції про оголошення референдуму, прийняття закону чи рішення. Бойкотування (від англ. boycott) - прийом політичной та економічної боротьби, що заключається у припиненні відносин із державою, організацією, органом влади, у їх ігноруванні. Розповсюдження листівок, плакатів, агітування, спрямоване на закликання мешканців села не приходити на голосування є активними діями по бойкотуванню референдуму

і порушують основні засади демократичності держави - невід’ємне право громадян на волевиявлення і здійснення управління державою. При цьому розривається зв’язок між джерелом права - народом как носієм влади и об’єктом референдума - питанням перейменування села. За дії, що порушують законодавство України про референдум шляхом агітацією або публічними закликами до бойкотування референдуму, у даному випадку, статтею 1864

Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено накладення штрафу від трьох до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, які безпосередньо проводили будь-яку агітацію або публічни заклики до бойкотування референдуму, при цьому вищевказані дії підлягяють санкціям в період з дня призначення референдуму до останнього дня включно - дня проведення референдуму. У цьому випадку ті громадяни, що вирішили бойкотувати референдум, але не здійснювали агітації або публічних

закликів, адміністративної відповідальності не несуть. 5.3. Аналіз дій громадян села - противників референдуму Так як сукупність громадян, що вирішили бойкотувати референдум, входить у більшу сукупність громадян села - противників референдуму, то е ще певна кількість громадян села, які не закликали до бойкотування референдуму. Статтею 8 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» громадянам села

і сільської громаді надається право безперешкодної агітації за пропозицію про прийняття рішення про перейменування села, а також проти пропозиції про оголошення референдуму або прийняття рішення. Дії противників референдуму у формі усної агітації в день проведення референдуму протиречить ст.8. Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», якою в день проведення референдуму будь-яка агітація забороняється. За дії, що порушують законодавство

України про референдум шляхом усної агітації в день проведення референдуму у даному випадку, ст.1864 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено накладення штрафу від трьох до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, які безпосередньо проводили будь-яку агітацію в день проведення референдуму. 5.4. Аналіз дій громадян села-прихильників референдуму Виступ прихильників референдуму по місцевому радіо в день проведення референдуму с закликанням проголосувати

за перейменування села кваліфікується як проведення агітації, що, у свою чергу, також протиречить ст.8. Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», якою в день проведення референдуму будь-яка агітація (за прийняття рішення або проти нього) забороняється. Як і у в попередньому випадку, за дії прихильників референдуму - виступ по місцевому радіо в день проведення референдуму с закликанням проголосувати за перейменування села статтею 1864

Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено накладення штрафу від трьох до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, які безпосередньо проводили будь-яку агітацію в день проведення референдуму. 5.5. Аналіз дій членів дільничої виборчої комісії Дії членів дільничої виборчої комісії по запобіганню здійснення будь-якої агітації у день проведення референдуму не можно розглядати як перешкоджання вільному здійсненню громадянином

України права брати участь у референдумі, вести до голосування агітацію (ст.10 Закону). У відповідності із ст.30 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» у повноваження селищної комісії з референдуму також входить: - здійснення на території сільради контролю за виконанням цього Закону і забезпечення однакового застосування вищевказаного закону; - спрямування діяльності нижчестоящих комісій з референдуму. Таким чином, селищної комісії з референдуму передає дільничої комісії свої повноваження

на здійснення функцій контролю за виконанням цього Закону. Виходячи з аналізу повноважень дільничої комісії, можна стверджувати, що спроби запобігання діям противників референдуму по усної агітації в день проведення референдуму не протиречать чинному законодавству, але спроби дільничої комісії запобігання протиправним діям, які не призвели до усунення правопорушень розглядаються як невиконання селищною (дільничою) комісією покладених на них обов’язків

з референдуму контролю за виконанням Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми». 6. Заключна частина. Підсумовуючи проведений аналіз конкретної сітуації - проведення місцевого референдума про перейменування села, можно зробити наступні висновки: • рішення сільської ради про проведення референдума щодо перейменування села не суперечить чинному законодавству про всеукраїнський та місцеві референдуми; • дії громадян, що здійснювали агітацію або публічні закликі з метою бойкотування референдуму про перейменування

села порушують законодавство України про референдуми та за ці протиправні дії передбачена адміністративна відповідальність; • дії противників референдуму про перейменування села у формі усної агітації в день проведення референдуму порушують законодавство України про референдуми та за ці протиправні дії передбачена адміністративна відповідальність; • дії прихильників референдуму, які виступали по місцевому радіо в день проведення референдуму с закликанням проголосувати за перейменування села також порушують законодавство

України про референдуми та за ці протиправні дії передбачена адміністративна відповідальність; • спроби дільничої комісії запобігти діям противників референдуму по усної агітації в день проведення референдуму не протиречать чинному законодавству; • виступ прихильників референдуму по місцевому радіо може вказувати на те, що виконавчи органи сільської влади не виконали своїх обов’язків по забезпеченню дотримання законності під час проведення місцевого референдуму. На заключення я можу сказати, що під час проведення цього

місцевого референдуму мали місце порушень Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», але ці порушення не дають підстав вважати результати референдуму недійсними. При цьому, в більшості випадків, вищевказані правопорушення з’явились результатом бездіяльності сільської ради районних органів виконавчої влади, на яких Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» покладені обов’язкі по організації та здійснення заходів,

пов'язаних з підготовкою і проведенням референдумів та забезпеченню дотримання законності під час проведення місцевого референдуму. Це може бути причиною для висловлення недовіри з боку територіальної громади, яка у будь-який час може достроково припинити повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, якщо вони не забезпечують здійснення наданих їм законом повноважень. 7. Список використаної літератури. 1. Конституція

України 2. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» ( Із змінами, внесеними згідно із Законами №163-ХІV від 06.10.98, № 997-ХІV від 16.07.99, №1366-ХІV від 11.01.2000) 3. Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» ( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2481-XII від 19.06.92, №2628-III від 11.07.2001 ) 4. Кодекс України про адміністративні правопорушення. 5. «Основи конституційного права

України», підручник під редакцією проф.В.В.Копєйчикова, К «Юринком»,1997 6. «Конституційне право України», підручник, В.В.Кравченко, К «Атіка»,2000 7. Науковий коментар Кримінального Кодексу України. проф. М.Й.Коржанський, Киів, «Академія»,»Ельга-Н», 2001 8. Матеріали з офіційного сайту

Верховної Ради України www.rada.kiev.ua