Вступ
До найактуальніших проблем сьогодення, щоторкаються кожного жителя планети й від якого залежить майбутнє людства, слідвіднести проблеми екологічні. Аналіз екологічної ситуації на нашій планетісвідчить про те, що нинішня криза охопила сфери мислення людини, її екологічнусвідомість і практичну діяльність. Глобальне знищення природи — це лишепобічний результат згубної діяльності суспільства. Стратегічною метою освітимає стати екологічне мислення, основу якого складають наукові знання,екологічна культура й етика. Тема екологічної свідомості має ототожнюватися зісвітовими життєвими вартостями.
Сучасна екологічна освіта має бутиспрямована в майбутнє, спиратися на ідеї гармонії природи та людини, стійкогорозвитку біосфери, сприяти подоланню наявних у суспільстві стереотипів шляхомформування духовної, моральної, екологічно освіченої особистості та створенняумов для її розвитку і, врешті-решт, стати чинником соціальної стабільностісуспільства. Становлення і формування екологічної культури стає основою знаньпро морально-етичні норми і правила і робить їх основним регулятором йогоповедінки. Лише система внутрішніх відносин стає основою особистості і виникаєлише у світі культури. Екологічне виховання — це екологія особистості,свідомості, душі, культури. Саме екологічна освіта дає змогу розкрити дитинізначення природи як частини культури, як універсальної цінності, оскількидопомагає виявити ціннісне ставлення до власної домівки, до планети на йменняЗемля взагалі і до найближчого довкілля. Формувати екологічну культуруособистості — означає виховувати таке ставлення до природи, що перетворюєзнання морально-етичних норм і правил на внутрішнє надбання людини, робить їїрегулятором її поведінки. Отже, не бездушне нашпиговування дітей екологічнимзнаннями, а формування емоційної сфери, розвиток естетичного почуття та любовідо природи — основа екологічного виховання молодших школярів.
Початкова школа, спираючись на досягненнядошкільного віку, підхоплює, зміцнює, розвиває накопичене до школи і на цьомуґрунті формує новоутворення молодшого шкільного віку. Доцільно зіставитивихідні позиції окреслені в Базовому компоненті дошкільної освіти і в Державнихстандартах початкової освіти на предмет єдності методологічних засад. Зокрема вДержавних стандартах прямо сказано, що початкова школа має продовжити лініюдошкільного розвитку, закріпити й розвинути в умовах шкільного вихованнянадбання дошкільного дитинства.
Актуальність вибраної нами проблемипояснюється нагальністю сучасних екологічних проблем.
Об'єкт дослідження — системанавчально-виховного процесу в початковій школі.
Предмет дослідження — зміст та методироботи вчителя початкових класів по формуванню бережливого ставлення до природимолодших школярів.
Гіпотеза: ефективність розвитку у молодшихшколярів бережливого ставлення до природи.
Мета: з'ясувати вплив різних підходів дорозвитку бережливого ставлення до природи молодших школярів.
Завдання:
проаналізувати психолого-педагогічнулітературу з даної проблеми;
охарактеризувати основні підходи доформування бережливого ставлення до природи молодших школярів;
навести приклад розробки уроку зприродознавства з використанням елементів формування бережливого ставлення доприроди.
Розділ 1. Аналіз психолого-педагогічноїлітератури в аспекті досліджуваної проблеми
Людина — частина природи. Потяг до всьогоживого, закладений в ній від самого народження, найяскравіше виявляється вдитячому віці. Дитина радіє і першій весняній квіточці, і комасі, щопрокинулась від зимового сну; її приваблює і таємничий ліс.
Однак відчуття краси, розуміння природи неприходить саме собою. Його треба виховувати з дитинства, коли інтерес донавколишнього особливо великий.
Процес цей складний і тривалий. Навколишнійсвіт в усій своїй красі і неповторності відкривається перед дитиною лише тоді,коли вона сприймає його безпосередньо. Діти виявляють турботу передусім про тіоб'єкти, що бачили, про які мають чимало відомостей; незнання ж спричинює укращому разі байдужість. Нерідко ж не усвідомлюючи наслідків негативногоставлення до навколишнього діти завдають шкоди природі.
Як же зробити, щоб людина змалечку нетільки оволоділа певними знаннями й уміннями, а й виросла чуйною, активною,коли йдеться про захист природи, поліпшення навколишнього середовища?
Проблема виховання дітей засобами природита питання охорони навколишнього середовища хвилювали педагогів усіх часів.
Видатний чеський педагог Ян Амос Коменськийвважав, що вже з раннього дитинства слід давати потрібні знання про природу,які є такими ж важливими для їхнього розумового розвитку, як знання мови йматематики. Він говорив, що пізнання природи починається з реальних явищ іпредметів. Навчання треба починати не з словесного тлумачення, а з предметногоспостереження.
Цікаві погляди були висловлені видатнимфранцузьким мислителем Жан Жаком Руссо. Він був прихильником природноговиховання, тобто такого, яке б відповідало особливостям дітей і було близькимдо природи. Важливого значення надавав здійсненню розумового розвитку під часознайомлення з природою, особливо таких якостей, як увага і допитливість.
Швейцарський педагог Й.Г.Песталоццінаголошував на значенні ознайомлення з природою для нагромадження чуттєвогодосвіду дітей. Природа, вказував він, — це джерело, завдяки якому розумпіднімається від чуттєвих сприймань до чітких понять. Весь запас знань, якийнабуває людина за допомогою відчуттів, є результатом уважного ставлення доприроди.
К.Д.Ушинський зробив великий внесок урозробку питання про використання природи в початковому навчанні і вихованні.Педагог вважав неможливим здійснення початкового навчання без природи. Природа,за його словами, є одним з наймогутніших агентів у вихованні дитини.
Основою розумового виховання педагог вважаврозвиток мислення і мовлення. Тому складаючи книги «Рідне слово»,«Дитячий світ», він широко використав матеріал рідної природи,зауважуючи, що молодших школярів не слід знайомити з курйозами, а привчатизнаходити цікаве в тому, що їх повсякчасно оточує. Важливу роль приознайомленні учнів з природою він відводив наочним методам. Рекомендуючи ширококористуватися ними, К.Д.Ушинський обґрунтував свої поради особливостямиформування уявлень і понять молодших школярів. «Дитина, — писав він, — мислить формами, барвами, звуками, відчуттями, і той даремно і шкідливонасилував би дитячу природу, хто захотів би примусити її мислити інакше.»2
Важливу роль серед наочних методів віннадавав спостереженням, бо саме вони збуджують самостійну думку, розвиваютьдопитливість дитини. Спостереження, якщо вони проводяться систематично,сприяють розвитку мислення і мови. Основою мови є правильне логічне мислення, авоно виникає з правильних і точних спостережень. Тому для розвиткуспостережливості важливо навчити дітей бачити предмет з усіх сторін і всередовищі тих відносин, в які вин поставлений.
Із словесних методів ознайомлення зприродою К.Д.Ушинський рекомендував використовувати художню літературу, аособливо усну народну творчість. Він сам створював чудові оповідання і казкидля дітей. Ці твори допомагають розширити уявлення про природу. Наприклад, воповіданні «Бджоли на розвідці» автор ознайомлює школярів із бджолами,процесом збирання меду, вказує на працьовитість цих маленьких комах і їхкористь для людей. У літературі і досі живуть доступні дитячому розумінню твори«Як сорочка в полі виросла», «Чотири бажання»,«Васька» та ін. У цих маленьких оповіданнях К.Д.Ушинський розкриваєдітям значимість всього живого, що оточує нас, навіть маленької билиночки,попереджує про необхідність бережливого ставлення до природи.
Розповідь, за Ушинським, доповнює іншіметоди і подобається дітям більше ніж читання. Розповідь повинна бути такою,щоб вона не була сухою, легко запам'ятовувалась, щоб подробиці не займали місцяголовного.
Цікавою є думка К.Д.Ушинського стосовнопраці молодших школярів у природі. Лише вона сприяє розвитку дітей, тільки вході праці вчитель доступно пояснює вчинки, які можуть зашкодити природі.
Вважаючи природу важливим засобомгармонійного розвитку особистості, К.Д.Ушинський висловлюється за перенесеннянавчальних закладів за місто, у сільську місцевість з метою зближення школярівдо природи. Він говорив, що педагогіка недооцінює виховний вплив природи надитину — це на нашу думку, актуально і на сьогоднішній день.
Цікавою постаттю в педагогіці булаС.Ф.Русова. В основу початкового навчання в школі вона поклала природознавство,що найкраще відповідає менталітету нашого народу. У своїх роботах «Весна ідіти», «Серед рідної природи», «Природознавство у сучасномувихованні», «Нова школа» вона переконливо доводить, щоприродознавство — це джерело найпотрібніших наукових знань, що привчає учнів допевних спостережень, до послідовних висновків і дій. Природознавство маєнайкращий естетичний і моральний вплив на виховання дитини.
Великого значення вона надавала екскурсіям,які сприяють більш глибокому ознайомленню з довкіллям. Основний шлях вихованнялюбові до природи — її знання. С.Ф.Русова вважала природу душею, основоювиховного процесу. Бо коли дитина набула вміння спостерігати, досліджувати все,що її оточує, це навчить її любити рідний край, свою батьківщину як щосьнеповторне.
Найбільше єднання з природним середовищемвідбувається з настанням літа. С.Русова: «Діти повинні цілком належатисонцю, степу, лісу, саду. Ніякої науки не можна тепер викладати в хаті, та йнауки на цей час не треба, бажані тільки спостереження природи, навіть немачого додавати до них якихось великих і складних пояснень. Хай дитина сама п'є зприроди: колись ці враження здадуться їй, щоб утворити собі певнийсвітогляд.».1
С.Ф.Русова висловила думку про те, щонайкращий метод той, який викликає інтерес дитини, враховує місцеві умови.Знайомство з природними об'єктами, вивчення їх повинно проводитись на справжніхоб'єктах і явищах. Ніякий малюнок і ніяка модель не може дати кращогопочаткового знайомства з природою ніж сама природа.
Важливе місце Софія Федорівна відводилапраці, яка сприяє фізичному здоров'ю, задовольняє інтереси дітей. Праця — основний засіб, завдяки якому знання фіксуються у свідомості, оскільки вонипоступають через руки в розум. Для організації праці С.Ф.Русова радила створитигород чи садок, де діти мали б змогу спостерігати, піклуватися про рослини.їхня праця повинна бути приємною, не одноманітною, викликати якнайбільшетворчих сил і бажань. У школах мають бути сворені умови для спостережень затваринами. Перебування звірят у товаристві дітей викликають в останніх активнусимпатію, бажання допомогти, захистити. Щоб піклуватися про рослин і тварин, їхтреба знати і вивчати. С.Ф.Русова вважала, що знання дітей будуть міцними заумови використання різних методів. Наприклад, для ознайомлення з овочами вонарекомендувала почати з екскурсії на город, вивчити загадки про овочі, провестигру, намалювати овочі, прочитати оповідання про шкідників і друзів рослин,вирізати з паперу різні овочі. «Таким чином, — говорила Софія Федорівна, — на чолі початкової науки повинно стати природознавство, як джерелонайпотрібнішого наукового знання, як найкраща дисципліна розуму, що привчаєдитину до пильних спостережень, до послідовних висновків, як предмет, що маєнайкращий моральний і естетичний вплив на виховання дитини».1
Видатний український педагог В.О.Сухомлинськийзалишив цікаву спадщину в області екологічного виховання.
Для організації виховного потенціалуприродного оточення педагог організував «школу під голубим небом».
Особливу роль Василь Олександрович відводивприроді, спілкуванню з нею як фактору розумового розвитку. В книзі «Серцевіддаю дітям» він писав, що прагнув до того, щоб перш ніж відкрити книгу,прочитати по складах перше в житті слово, діти повинні прочитати сторінкинайкращої в світі книги — книги природи.
Кожного тижня присвячував він кілька уроківподорожам на лоно природи — «до витоків думок й рідного слова: таксклалися 300 сторінок „Книги природи“». Він ставив за метузакарбувати у свідомості дітей яскраві картини дійсності, навчити їх бачитинавколишню красу, стати допитливими дослідниками природи, її охоронцями.Заняття серед природи педагог називав «уроками мислення і уроками розвиткурозуму».
Сприйняття, осмислення природи — основаформування екологічної культури у дитини. Тому в системі екологічноговиховання, що розробив В, О, Сухомлинський, важливу роль відіграють подорожі,екскурсії, спостереження і аналіз явищ природи. Педагог вважав, що необхіднолише розкрити перед дитиною красу природи і пробудити в неї почуття бережливоговідношення до неї.
В працях В.О.Сухомлинського показано, щотурботливе відношення до природи формується тільки тоді, коли дитина покращуєнавколишнє середовище своєю працею.
Розвиток почуття краси природи невіддільнийвід гуманізму. Добрі почуття — це серцевина людяності, вони своїм коріннямсягають у дитинство, а людяність, доброта, лагідність, доброзичливістьнароджується в праці, турботах про красу навколишнього світу. В дитинствілюдина повинна пройти емоційну школу виховання добрих почуттів. Коли дитинасприймає красу, творить її для щастя інших, вона не здатна на зло, підлість.
«Якщо добрі почуття ми не виховали вдитинстві, їх ніколи не виховаєш, тому що істинно людське ствердження в душіодночасно з пізнанням перших і найважливіших істин».
Виходячи з вищесказаного, ми можемо зробитивисновок, що В.О.Сухомлинський вважав природу невід'ємним компонентом у системінавчання й виховання дошкільників і молодших школярів.
Гострота сучасних екологічних проблемпоставила перед педагогам задачу великого значення: виховання молодогопокоління в дусі бережливого відповідального ставлення до природи, захисту, їїоновлення природних багатств. Тому сучасні педагоги поставили мету: сформувативисоку екологічну культуру підростаючого покоління.
А починати слід з формування у дітейуявлення про природу рідного краю, потреби спілкування з нею, розкриттязв'язків між різноманітними її об'єктами, взаємовпливу природи і людини.
Педагог Лисенко Н.В.2 зазначає, що упроцесу усвідомленого, дійового ставлення дітей до природи керівна іспрямовуюча роль належить педагогу, який виступає для дітей не тільки як носійзнань, а й як зразок для наслідування способів, дій, прийомів, функцій. Дозавдання педагога входить так організувати діяльність дітей, щоб шляхомсамостійних відкриттів, розв'язуванням проблемних завдань, наочно перетворюючихдій вони одночасно оволодівали як новими знаннями, так і вміннями та навичкамиїх самостійного набуття.
В експериментуванні для дошкільнят слідбрати до уваги дону з найважливіших умов його ефективності: нові знання якрезультат «відкриттів» кожної дитини мають формуватися на знаннях,раніше нею засвоєних, лише за цієї умови задовольняється природна допитливістьдитини, її інтерес до навколишнього, а розвиваюча функція навчання і вихованнявимальовується через сутність принципу наступності.
Вихователю слід пам'ятати, що в йогодіяльності необхідно постійно посилатися на моральну та інтелектуальнусприйнятливість дошкільника, яка характеризується в цьому віці активністю такихрозумових операцій, як аналіз, синтез, зіставлення, порівняння, а також високимемоційним ставленням до пізнаваного об'єкта, явища. Ці риси домінують удошкільному віці і виступають у роботі педагога як необхідна передумова уформуванні основ, елементів понять, а в майбутньому — і поглядів дітей.
Педагог Іванова О. зазначає, що «екологічнакультура дитини має розвиватися на раціональному та емоційно-чуттєвому рівнях.Саме тому важливого значення набуває естетичний фактор. Естетичне ставлення додовкілля зміцнює знання про нього, стимулює процес усвідомлення необхідностійого збереження і збагачення, спонукає до активної діяльності. Естетична іекологічна культура взаємодіють у структурі особистості, впливають одна наодну.»1
Суспільний досвід показує: якщо дітейвиховують чутливими до краси, збагачують враженнями, захоплюють художньоюдіяльністю, тоді їхні соціальні якості розвиваються позитивно. Естетичнесприймання природного середовища можна формувати у дітей дошкільного віку двомашляхами: забезпечувати емоційно-чуттєвий контакт з його об'єктами, проводячиспеціальні спостереження-милування, а також створенням художнього пізнанняприроди на заняттях музики, зображувальної діяльності, літературного читання, віграх та художній праці. Навчити дитину споглядати навколишню красу й відчуватиїї нелегке завдання. Вихователеві необхідно серйозно готуватися до цього. Тутперевіряється найголовніша функція — виховна, оскільки вплив на естетичнусвідомість дитини потребує зваженого добору "інструментів дотику" доїї особистості.
Пам'ятаючи про те, що діти найкращезасвоюють навчання у процесі конкретної діяльності завжди треба шукати цікавіформи подання знань, добирати запитання поцінувального характеру, обмірковуватитворчі завдання, віднаходити відповідний художній матеріал для активізаціїемоційно-образної уяви дошкільнят — вірші, казки, загадки, пісні, прислів'я,приказки, скоромовки.
Серед об'єктів милування на чільному місцітак звані «знаки рідної природи», наприклад, рослини, що набулисимволічного значення у світовідчутті українців й оспівані народом (верба,калина, тополя, дуб, барвінок, чорнобривці). Це наближує дітей до розумінняестетичної своєрідності українського краєвиду, поглиблює й зміцнює зв'язок зрідним краєм.
Усик В.В. зазначає: «Формуватиекологічну культуру треба починати у дитини саме в дошкільному віці, колизакладаються основи її подальшого розвитку. Адже в дошкільному віці починаєтьсятривалий процес пізнання навколишнього світу — пізнання розумом ісерцем».1
Вона радить вихователям при організаціїспостережень за явищами живої і неживої природи враховувати такі основнімоменти:
— природні явища постійно розвиваються ізмінюються;
— вони взаємозв'язані і взаємозумовлені;
— їхній розвиток відбувається внаслідокряду кількісних і якісних змін;
— кожне явище, набуваючи розвитку, невтрачає своєї сутності;
— у процесі пізнання явищ природиудосконалюється особистість дитини.
Сформовані інтелектуальні та практичнівміння і навички визначають сутність різних видів діяльності, які векологічному вихованні дітей виконують різні функції, доповнюють одна одну івзаємозбагачуються. Навчаючись, граючи й посильно працюючи, дитина власнеготується до участі в поліпшенні стану довкілля.
А.Ашиков стверджує, що екологічне вихованнябез виховання серця неможливе. І часу для цього відведено небагато — сім років,далі це робити буде надзвичайно важко.
«Що ж сприяє вихованню серця перш завсе? Любов і краса! В них є той живий вогонь, від якого запалюються вогникисердець. Де ж можемо знайти красу, в чому вона? Без сумніву можемо сказати: вприроді. Люблячи природу, спілкуючись з нею, людина збагачується духовно,заряджається енергією добра. Без спілкування з природою важко уявити вихованнясерця. Необхідно дати дітям цю можливість, зробити все необхідне, щоб вони хочаб періодично занурювались у світ Природи, при цьому даючи їм певну свободу,можливість злитися, ввійти з нею в контакт. Пам'ять серця надовго збереже цеспілкування. І нехай вони не все запам'ятають з того, що хотілося нам,вихователям, — головне не в цьому. Якщо у їх маленькі сердечка ввійдутьрадість, любов, співпереживання — це буде самим великим знанням».
Закладені основи екологічної культури в молодшомушкільному віці, стають своєрідним мотивом, стимулом та умовою формуваннястійкого інтересу до природи, допомагають побачити результати реального внескуу її збереження завдяки оволодінню правилами і нормами взаємин з нею.Екологічна освіта повинна бути безперервною. Розпочате екологічне виховання в молодшомушкільному віці поглиблюється і конкретизується під час шкільного навчання.Відповідальна роль у формуванні екологічної культури школярі належитьпочатковій школі, яка є однією з перших ланок становлення людини-громадянина.
Педагог Хоминець О. вважає, що вже впочаткових класах слід підвести дітей до думки, що людина — невід'ємна складовачастина природи, що вона розвиваючись та задовольняючи свої потреби, впливає нанавколишнє середовище, причому цей вплив може бути як позитивним, так інегативним.
У школі природоохоронна освіта учнівздійснюється в різних напрямках: на уроках, заняттях гуртків, під часпроведення екскурсій, у процесі суспільно-корисної праці, науково-дослідницькоїроботи.
Головним завданням екологічної освітисучасної школи Хоминець О вважає:
— засвоєння наукових знань провзаємозв'язок природи, суспільства і людської діяльності;
— розуміння багатогранної цінності природидля суспільства в цілому і кожної людини зокрема;
— оволодіння нормами правильної поведінки вприродному середовищі;
— розвиток потреби спілкування з природою;
— активізація діяльності щодо охорони йполіпшення навколишнього середовища.
У школі екологічні знання в системінеобхідно розкривати під час вивчення переважної більшості навчальнихпредметів. Усі види суспільно-корисної праці повинні мати екологічнуспрямованість. Природоохоронна робота мусить відповідати завданнямгуманістичного виховання, сприяти усвідомленню школярами екологічних правил інорм поведінки у природному середовищі.
Психолог Іщенко Л. вважає освітні програмиз екологічної освіти недосконалими. Хоч важливу роль відіграє навчальнийпредмет «Природознавство», проте окремий предмет «Екологія»в практиці шкіл не введено. А досвід багатьох зарубіжних шкіл свідчить про цюнеобхідність.
Враховуючи результати аналізу змістуосвітянських програм, пропонує розширення змісту нині чинних програм, допростежуються основні лінії: «Екологія і культура», «Природанавколо нас», «Екологія і здоров'я», «Охоронаприроди», зміст яких включає інтелектуальний, емоційний, практично-дійовийкомпоненти. Інтелектуальний компонент призначений для сприяння екологічноїобізнаності дітей, повинен допомогти засвоїти елементи екологічної культури.
Призначення емоційного компонента змісту — викликати у дітей емоційний відгук на різноманітні явища і об'єкти природи,бажання милуватися й насолоджуватися природою.
«Формування екологічної культуриособистості — це не тільки знання морально-етичних норм і правил, а й такеставлення, що перетворює їх у внутрішнє надбання людини, робить регулятором їїповедінки.
Як часто ми зустрічаємось з тим, що людиназнає правила поведінки і водночас порушує їх. Річ у тім, що ці правила не сталиїх внутрішнім, особистим знанням, не ввійшли в систему її внутрішніх цінностей.Тому система ціннісних відносин — ядро особистості. Вони можуть виникнути уреальному світі Культури. Людина як істота соціальна засвоює норми і правила поведінки,що прийняті у суспільстві, і як істота духовні відкриває для себе людськукультуру.»
Дослідження показали, що основи екологічноїкультури особливо інтенсивно формуються у процесі діяльності і залежать відтого, наскільки часто дитина залучається до різних її видів. Практично-дійовийкомпонент змісту. Природа-об'єкт трудової діяльності людини, спрямованої на їїраціональне використання, покращення, відновлення, охорону.
Характер трудової діяльності людини в різніпори року. Види дитячої праці для покращення і охорони навколишньогосередовища. Зміна видів діяльності за сезонами. Пропаганда ідей охорони природисеред своїх друзів і дорослих.
Педагог Радченко Т. вважає, що для дітейдоступна практична природоохоронна діяльність. Це догляд за шкільним квітникомта кімнатними рослинами в зеленому куточку, вирощування розсади квітів в умовахкласного приміщення, збирання насіння для пернатих, розвішування шпаківень,підгодівля птахів узимку.
«Широкий простір для формуванняекологічної культури забезпечують і такі види природничих завдань: виготовленнягербаріїв дикорослих рослин, створення місцевої Червоної книги — книги тривоги,оформлення краєзнавчого куточка, зарекомендувала себе участь дітей у роботіучнівських організацій „Зелений патруль“, „Голубий патруль“,організація екологічних суботників, місячник охорони навколишнього середовища,участь в операціях „Джерельце“, „Мурашник“, „зеленааптека“, „Первоцвіт“, виставка дитячих малюнків зприродоохоронної тематики».1
Методист М.Омельченко наголошує: "… Установленні екологічної культури учнів особливе місце займає саме ігровадіяльність. Вона формує досвід сприйняття екологічно правильних рішень,засвоєння моральних норм і правил поведінки в природі, сприяє створенню зв'язкуміж навчанням і застосуванням знань на практиці. «Методист вважає, щопедагогічно правильно організована ігрова діяльність дає змогу досягти певногосамовираження у дітей активності і свободи дій, що розумно поєднується звимогами взаємної поваги, пізнанням навколишнього середовища, відчуттям красиприроди та її гармонії, розвитком почуття любові й турботливого ставлення до їїобов'язків.
Для розвитку творчих здібностей дітейвідповідають дидактичні ігри, особливістю яких є приховання пізнавальних задач.У грі навчання відбувається саме собою. Захоплюють дітей ігри з картками,загадками про тварин і рослини, ігри-вікторини „Що в лісі росте?“,»Хто в лісі живе?", «Квітковий годинник», «Якідикорослі рослини і для чого може використати Робінзон у лісі?»,«Лісові орієнтири».
Використання дидактичних ігор на заняттях,екскурсіях, інших заходах, що проводяться на природі, дозволяє розвинути знаннядітей про взаємозв'язки людини з природою, про об'єкти природного оточення, якінеобхідно знати, щоб вміло їх використовувати і оберігати. Питання екологічноїосвіти розв'язують сюжетно-рольові ігри. Це ігри в лісових жителів,мандрівників. Вони дають можливість кожній дитині прийти до власного виборувзірця поведінки, найближчого до її інтересів, почуттів, переконань. В центріцих ігор повинні бути взаємовідносини людей, їхнє гуманне, турботливе ставленнядо природного середовища.
Дітям подобається виконувати ролі тварин ірослин та інших мешканців природних співтовариств, людей, які використовують іохороняють природу.
М.Омельченко підкреслює, що однією із формприродоохоронної робот є Червоний зошит своєї місцевості. Для цієї роботидоцільно відтворити правову сторону охорони навколишнього середовища ірезультати практичної роботи щодо виявлення, вивчення, інвентаризації, захиступриродних об'єктів і намітити завдання подальшої природоохоронної роботи.
Т.Радченко говорить: «В іграх дітивступають в уявні діалоги з сонцем, тваринами, рослинами. З великимзадоволенням школярі грають в екскурсії-ігри на природі. Це можуть бути такі:»Що бачив дорогою?", «Відгадай, що за квітка?», «Хтокраще чує?»
Більш цікавими є ігри-пошуки. Наприклад,«Острів скарбів.» Гравцям дають карту з маршрутом до «Островаскарбів», але дістатись до нього можна тільки після виконання ряду справ — очищення джерела, прибирання сміття та ін. "'
Педагог Шаповал Л. одним із засобівформування екологічної культури вважає казку, яка розкриває перед дитиною всебагатство людських стосунків, ставлення до людей, навколишнього світу природи.
«Вміле використання казки дозволяєпедагогові розкрити певні біологічні закономірності, значення рослин та тварину природі та житті людини, сформувати знання про екологічні зв'язки, щовідображають саму суть екології, як науки.»
Для формування екологічної культуринеобхідний комплекс таких методичних засобів і прийомів, щоб вивчення природи,будь-яке спілкування з нею залишало в пам'яті дитини глибокий слід, впливало наїї свідомість. Саме тому українські народні традиції шанобливого ставлення доприроди розглядаємо як важливу умову ефективного екологічного вихованнямолодших школярів.
У численних приказках, обрядах відбитодосвід поколінь, норми поводження з об'єктам природи. Пісні, легенди, повір'язасвідчують поетичне сприймання навколишнього світу.
Різник Л. вважає: «Черезприродоохоронні традиції наступним поколінням передавались екологічні уявленняукраїнського народу, його погляди та цінності у системі людина-природа. Черезсприймання природоохоронних традицій формувались стійкі стереотипи бережливогоставлення до природи та природоохоронних якостей особистості.»
Єдність людини, природи, єдність світузабезпечив народний календар, куди були вплетені прикмети розвитку природирозвитку природи і суспільства в єдине ціле і організував життя згідно зрівновагою цього цілого.
Педагог вважає, що використання прикмет унавчально-виховному процесі дає змогу дітям краще зрозуміти взаємозалежність уприроді.
Прислів'я та приказки на думку Л.Різник,мають значний вплив на формування у дітей поглядів на природу, регулюють їхнюповедінку у природному середовищі. Наприклад: «Доглядай землю плідну, якматір рідну», «Посієш вчасно — збереш рясно». Ряд прислів'ївпоказують, що природа є найважливішою цінністю життя людини: «Земля наша — мати — всіх годує», «На чорній землі білий хліб родить»,«Хто полю годить, тому жито родить». Особливого значення маютьприслів'я і приказки, в яких йдеться про необхідність дбайливого ставлення доприроди: «Горнися до природи — не матимеш пригоди».
Високу ефективність має доцільністьвикористання народних загадок. Загадка примушує дитину думати, аналізувати,розвивати спостережливість, мислення, фантазію.
Розділ 2. Умови та методи формуваннябережливого ставлення до природи
2.1 Психолого-педагогічні основи виховання
Екологічні проблеми, з одного боку, єнаслідком науково-технічного розвитку людства, а з другого — попи інтенсивновпливають на економічне становище п тій чи іншій країні або її регіоні і, щонайголовніше, на менталітет суспільства. Тобто такі важливі категорії нашогожиття, як культура, освіта, екологічну ситуація і економічне становищевзаємопов'язані, нерозривні і визначають майбутнє не тільки будь-якої держави,а й людського суспільства в цілому.
Багаторічний досвід нашої педагогічноїроботи дає змогу стверджувати, що взаємозв'язок освіти, культури, економічногостановища і екологічної ситуації сьогодні визначає самопочуття людства, йогороль в нашому житті зростає з року в рік, а екологічний компонент набуває всебільшого значення. В першу чергу це зумовлено тим, що природні ресурси, їхвідтворюваність мають скінченні величини, а тиск від діяльності людини наприроду зростає з року в рік. В останні десятиріччя вплив людини на природунабагато збільшився і, що головне, став практично не контрольованим і майже непрогнозованим. Крім того, виявилося, що вирішити екологічні проблеми тільки наоснові законодавчої бази або за допомогою економічних підходів швидко невдається. Суспільству сьогодні потрібні виховані, грамотні та культурні векологічному відношенні люди. Усвідомлюючи, що людство не може не втручатися вприроду, маємо відшукувати нові шляхи, технології виробництва, за якихприпиниться необдуманий та безвідповідальний тиск на навколишнє середовище,будуть враховуватись вимоги екологічних законів. Тільки в тому разі, колигосподарська діяльність людей відповідатиме об'єктивним вимогам екологічноїнауки, а не навпаки, зміна природи людиною стане способом її збереження. Саметому так важливо розпочати екологічне виховання з раннього дитячого віку.
Свідоме й бережливе ставлення до природимаємо формувати з дитинства у сім'ї та школі, за умови активного формуванняекологічної культури та накопичення систематичних знань у цій галузі.Екологічне навчання і виховання — це психолого-педагогічний процес, спрямованийна формування у людини знань наукових основ природокористування, необхіднихпереконань і практичних навичок, певної орієнтації та активної життєвої позиціїв галузі охорони, збереження і примноження природних ресурсів [2].
Загальноосвітня школа покликана виховуватиу школярів любов до рідного краю, навчати основ охорони навколишньогосередовища, науково обгрунтованого використання природних багатств.
У школах природоохоронна освіта учнівздійснюється в різних напрямках; на уроках, заняттях гуртків, під часпроведення екскурсій, у процесі суспільно корисної праці, науково-дослідницькоїроботи і так далі. Природоохоронна освіта не під силу вчителеві одногопредмета, це робота багатопланова, її доцільно реалізувати комплексно за участювчителів початкових класів і вчителів-предметників. З іншого боку,природоохоронна освіта має здійснюватися не лише на уроках, а й в позакласнійроботі, в системі самонавчання і мати не лише прикладний, а й пізнавальний тадослідницький характер. її доцільно включити п загальнодержавну системуприродоохоронних заходів і координувати у відповідних наукових установах іналежним методичним, матеріальним і кадровим забезпеченням. Головнимизавданнями екологічної освіти сучасної школи можна вважати [2]:
— засвоєння наукових знань провзаємозв'язок природи, суспільства і людської діяльності;
— розуміння багатогранної цінності природидля суспільства в цілому і кожної людини зокрема;
— оволодіння нормами правильної поведінки вприродному середовищі;
— розвиток потреби спілкування з природою;
— активізація діяльності щодо охорони йполіпшення навколишнього середовища.
У школі екологічні знання в системінеобхідно розкривати під час вивчення переважної більшості навчальнихпредметів. Усі види суспільно корисної праці повинні мати екологічнуспрямованість. Природоохоронна робота в школі мусить відповідати завданнямгуманістичного виховання, сприяти усвідомленню школярами екологічних правил інорм поведінки у природному середовищі. Екологічна освіта повинна бутибезперервною і здійснюватися в дошкільний, шкільний, студентський іпіслядипломний освітянський періоди.
Систему екологічних знань у сучасній школідоцільно розкривати з максимальним використанням прикладів з проблемконкретного регіону.
У формуванні екологічної свідомостівідповідальна роль належить початковій школі, яка є однією з перших ланокстановлення людини — громадянина. Основні риси характеру особистості формуютьсяу ранньому дитинстві, і спілкування з природою мас у вихованні дитинипершорядне значення. Для успішного екологічного виховання молодших школярі»необхідно вичленити екологічний потенціал кожного навчального предмета. Основнуроль при цьому слід відвести природознавству, під час вивчення якого необхіднозакласти наукову основу природоохоронної діяльності дітей. Особливе місце пекологічному вихованні має зайняти курс «Ознайомлення з навколишнім світом»,під час вивчення якого діти ознайомлюються з навколишнім оточенням. У цьомукурсі головне — розпочати формування цілісного уявлення про природне ісоціальне середовище, виробляти правильну поведінку н колективі і природі Упроцесі вивчення природознавства молодші школярі мають засвоїти знання про взаємозв`язокі взаємовплив живої і неживої природи, природи і виробничої діяльності людей.
Уже в початкових класах слід підвести дітейдо думки, що людина — невід`ємна складова чистина природи, що вона, розвиваючисьта задовольняючи свої потреби, впливає на навколишнє середовище. Причому, цейвплив може бути як позитивним, так і негативним. Доцільно на уроках природознавстванавести приклади і показати, що в результаті безвідповідального ставлення доприроди знищено ліси на значних територіях, суттєво скоротилася чисельність багатьохтварин, птахів і рослин, деякі — навіть повністю зникли з поверхні Землі.
Оскільки для молодших школярівнайдоступнішим є емоційно-естетичне сприйняття природного середовища, топедагогу необхідно знайти способи злиття емоційних почуттів у ставленні доприроди з пізнавальними завданнями щодо її вивчення і практичними діями зохорони. Дуже активною формою організації природоохоронної діяльності учнів 1 —4 класів є екскурсії, під час яких у них формуються позитивні установлення,навики спостережливості, орієнтації у позитивних і негативних явищах вприродному середовищі, емоційно-естетичного сприйняття відповідальності за їїстан. Під час сезонних екскурсій у природу, акцентуючи увагу дітей нахарактерних ознаках кожної пори року, доцільно формувати почуття прекрасного,любов до рідного краю, навички грамотної поведінки в природі, оцінки позитивнихі негативних дій людини стосовно навколишнього середовища.
Ідея оптимізації взаємовідносин людськогосуспільства і природи може бути дуже вдало розкрита на конкретному матеріаліпід час вивчення природничих дисциплін. Природничі науки створюють необхіднутеоретичну базу для розвитку в учнів загально: цілісної картини світу з єдністюі різноманітністю зв'язків між живою і неживою природою. Вивчаючи фізичні,хімічні, біологічні закони, явища і процеси, сучасне промислове ісільськогосподарське виробництво, учні отримують знання про допустимеантропогенне навантаження на навколишнє середовище і, як наслідок, про можливізміни в ньому. Головне в цьому — зрозуміти, що суспільство, отримуючи відприроди речовину, енергію, інформацію, наносить їй шкоду. Саме тому впливлюдської діяльності на природу не повинен перевищувати певну межу, оскільки занею в природі наступають незворотні зміни, що згодом призводять до екологічнихкатастроф. З позиції оптимізації взаємодії суспільства і природи, в школі слідвивчати основи виробництва: раціональне використання природних ресурсів якмінерального, так і біологічного походження /добування, зберігання,перевезення/, принципи соціально нешкідливих технологій, роботу технічнихкомплексів і систем щодо захисту середовища від забруднення. Політехнічнаосвіта повинна бути спрямована на осмислення процесу «гуманізація техніки»,переходу від ідеалу підкорювача природи, який всі сили природи ставить собі наслужбу, до нового ідеалу людини, яка хоче зберегти біологічну рівновагу,розуміючи, що вона є частиною природи, і їхнє майбутнє взаємопов'язане івзаємозалежне. Такий підхід потребує не тільки засвоєння навичок ефективноївиробничої діяльності, а й виховання почуття відповідальності за її наслідки. Узв'язку з цим потрібно говорити про засвоєння учнями екологічної культуривиробництва і виробничих відносин у процесі вивчення всіх предметів.
Екологічні знання природничого циклувключають знання про захист навколишнього середовища від забрудненняпромисловими і побутовими відходами. Забруднення атмосфери сьогодні — один ізнайважливіших факторів, що обмежують життя і діяльність людини. Загрозазабруднення стає особливо великою тоді, коли промислові відходи, потрапляючи внавколишнє середовище, взаємодіють з компонентами біосфери та акумулюються в їїсистемах, змінюючи хімічний склад і фізичний стан атмосфери, ґрунту та води.Людина, як біологічний об'єкт, при цьому потерпає від негативного впливунавколишнього середовища: погіршується стан здоров'я, зменшується ефективністьвиробничої діяльності, зростає смертність. Школа покликана формувати в молодогопокоління систему якостей ощадливих господарів у ставленні до природи,знайомити учнів на практиці з такими поняттями, як «сучасні екологічніпроблеми», «людина і довкілля», «продовольча проблема», «енергетична ісировинна кризи», «тенденції в розвитку суспільства», тобто з елементамиекологічної освіти і культури.
2.2 Використання народних традицій приформуванні бережливого ставлення школярів до природи
Аналіз наукової педагогічної літератури,присвяченої екологічному вихованню молодших школярів, практики роботи початковихшкіл показав, що проблема методів екологічного виховання, як і проблема методівнавчання і виховання в цілому, у дидактиці і теорії виховання залишаєтьсянедостатньо розробленою. Тому доцільно буде, на наш погляд, дати рекомендаціївчителям початкових класів щодо основних методів екологічного вихованнязасобами народних традицій ставлення до природи.
За основу реалізації змісту такоговиховання пропонуємо класифікацію методів І.Лернера і М.Скаткіна. В рамках цієїкласифікації слід використовувати всі запропоновані в науці і практиці методиекологічного виховання із застосуванням засобів народних традицій ставлення доприроди.
Так, у рамках пояснювально-ілюстративногометоду можна повідомляти учням інформацію про навколишнє середовище і народнітрадиції ставлення до природи за допомогою усного слова (розповідь, пояснення),друкованого слова (підручник, додаткова література), наочних посібників(картин, схем, натуральних природних об'єктів), практичного показу способівдіяльності у природі (догляд за рослинами на пришкільній ділянці, догляд затваринами у живому куточку тощо). При цьому діти слухають, дивляться, читають,спостерігають, співвідносять нову інформацію про природні об'єкти з ранішезасвоєною і запам'ятовують. Користуючись цим методом, доводимо до свідомостіучнів зміст, суть і значення народних традицій ставлення до природи.
Для формування в учнів навичок і вмінь, аводночас і для досягнення другого рівня засвоєння знань, вчителю необхідноспрямовувати діяльність школярів на неодноразове відтворення здобутих ранішезнань про народні традиції ставлення до природи (репродуктивний метод).Приміром, вчитель називає народні прикмети про пори року, а учні пригадуютьподібні, вивчені раніше.
У рамках методу проблемного викладу вчительможе ставити перед учнями проблему, сам її вирішувати, але при цьому показуватишлях вирішення в його суперечностях, розкривати хід думки. Цей метод даєможливість учителю показати учням зразки наукового знання природи, науковоговирішення проблем взаємозв'язку між неживою і живою природою, а учням — стежитиза ходом думки, логікою доказу і засвоювати знання про цілісність природи.Безпосереднім результатом проблемного викладу буде засвоєння способу і логікивирішення даної проблеми або даного типу проблем, але ще без уміннязастосовувати їх самостійно. Приміром, за допомогою цього методу вчитель можепоясните учням другого класу на уроці «Нежива і жива природа» суть такихнародних прикмет «Ластівки літають низько — перед дощем», «Риби вискакують з водита ловлять комах — на дощ».
У рамках частково-пошукового, або евристичногометоду вчитель може спрямувати діяльність школярів на самостійне виконанняокремих кроків до пошуку знань про природні об'єкти. Наприклад, за допомогоюцього методу у третьому класі на уроці — «Підсумки спостережень за неживою іживою природою та працею людей (весняний сезон)» вчителі може розібрати з учнямиприслів'я: «Квітень — з водою, травень — з травою». Передусім учителю содзвертатися до спостережень самих учнів, до вже набутих знань, життєвогодосвіду. Діти мають висловлювати свої судження: чому ж, коли у квітні багатовологи, то у травні виростають розкішні трави. Усі відповіді учнів учитель маєузагальнити і зробити висновок про взаємозв'язки у природі, про залежністьросту і розвитку рослин від атмосферних опадів.
Застосовуючи дослідницький метод, необхідневраховувати його основну мету — навчити учнів самостійно пізнавати природу.Доцільно пропонувати такі завдання, які забезпечували б творче застосуванняучнями основних знань про природу при вивченні курсу «Ознайомлення знавколишнім, світом» і «Природознавство», оволодіння рисами творчої діяльності,поступове зростання складності природознавчих проблем. Крім того, вчитель маєконтролювати хід роботи учнів, перевіряти підсумки роботи і організовувати їхобговорення. Приміром, використовуючи цей метод, шляхом спостережень можназвіритись з народними прикметами. Цілком природно, що в навчальному процесідослідницькі завдання потребують тривалого часу. Тому цей метод рекомендуємовчителю використовувати переважно в позакласній роботі.
Класифікація методів екологічного вихованнямолодших школярів на уроках «Ознайомлення знавколишнім світом» і«Природознавство»
Пояснювально-ілюстративні: Бесіда.Пояснення. Розповідь.
Репродуктивні: Завдання екологічногозмісту. Спостереження за сезонними змінами у природі. Опорні схеми. Варіативнізавдання.
Проблемного викладу: Пояснення.Спостереження. Бесіда.
Частково-пошукові: Загадки. Ребуси.Кросворди. Вікторини. Цікаві вправи. Фенологічні оповідання. Опорні схеми.Бесіда
Дослідницькі: Спостереження за сезоннимизмінами у природі. Перевірка народних прикмет про взаємозв'язки в природішляхом спостережень. Проблемні завдання.
Розрізнення окремих методів екологічноговиховання має важливе значення для розуміння і організації різних видівдіяльності учнів. Проте це не означає, що в реальному навчальному процесі ціметоди необхідно відокремлювати один від одного. Навпаки, їх доцільнореалізовувати в поєднанні, паралельно один одному.
Важливо підкреслити, що протягом урокуметоди екологічного виховання необхідно змінювати, чергувати залежно відзмісту, мети вивчення теми, рівня підготовки учнів.
2.3 Виховання бережливого ставлення доприроди у процесі гри
У становленні емоційно-ціннісного,відповідального ставлення молодшого школяра до природи важливу роль відіграєгра.
Найважливішим результатом гри є глибокаемоційна задоволеність дитини її процесом, що найбільшою мірою відповідаєпотребам і можливостям пізнання навколишнього світу та побудові гармонійнихстосунків з природою.
Здатність особистості естетично сприймати,відчувати і переживати навколишнє життя, розуміти неповторність і цінністькожного природного об'єкта — складова еколого-естетичної культури. Таким чином,необхідною умовою побудови системи виховання еколого-естетичної культуриособистості є формування у молодших школярів естетичної чуйності до природи якособливої здатності реагувати на навколишнє середовище.
Поняття «виразність природи» — це єдністьзмісту і форми, зовнішньої та внутрішньої виразності. Так, основою зовнішньочуттєвої виразності в природі є її предметна конкретність і визначеність,багатобарвність, багатоголосся, різноманіття ароматів, пластики, форми.Орієнтація на «виразне» в природі дає змогу уникнути варварського споживанняпрекрасного і знищення того, що оцінюється як негарне, огидне. Згадаймо хоча бруйнування гармонії квітучих лісових галявин, знищення жаб, ящірок, жуків,гадюк.
Робота за всіма напрямками вихованняестетичної чуйності до природи у молодших школярів вдало поєднується у грі.Значення гри для виховання у молодших школярів естетичної чуйності до природивизначається можливостями гри у розвитку чуттєвої сфери дитини. Так, прийняттяігрової ролі потребує занурення в уявну ситуацію, використання чуттєвого досвіду.Наприклад, прийняття ролі якоїсь тварини спирається на ознайомлення з їїзовнішнім виглядом, особливостями поведінки, звучанням голосу, умовами життя.За відсутності таких знань школяр, прийнявши роль, змушений буде звернути увагуна ті властивості, на які раніше не зважав, але які мають суттєве значення длявирішення ігрової задачі. Таким чином, гра сприяє розвитку у молодших школярівуміння розрізняти зовнішні виразні властивості природи.
Якщо пропонується роль мало знайомогооб'єкта, спостереження за яким неможливе найближчим часом, школяр творчопереробляє отриману, а також наявну в чуттєвому досвіді інформацію. Подібнатворча праця сприяє народженню образів, які дещо відрізняються від реальнихоб'єктів і є інтуїтивним відкриттям нового, незнаного в природі. Такзбагачується чуттєвий досвід школяра.
Реальні стосунки, що складаються міжгравцями, викликають переживання реальних почуттів, потребу в розумінні станівіншої людини чи об'єкта природи, вияв співчутливих реакцій у взаєминах з іншим.Під час гри почуття, які виникли на основі спілкування з іншими людьми,сприйняття художніх образів, об'єктів і явищ природи, часто переводяться впевну дію. Подібна дія може виступати як вияв естетичної чуйності, а також якзасіб її формування.
Значний потенціал гри в еколого-естетичномувихованні молодших школярів може реалізуватися лише за відповідноїспрямованості роботи педагога. Ефективність використання гри з метою вихованняу молодших школярів естетичної чуйності до природи залежить також від системиподачі ігрового матеріалу.
Всі ігри, які можуть мати орієнтацію навиховання у молодших школярів естетичної чуйності до природи, можна умовноподілити на три групи. Перша група — ігри, спрямовані на розвиток здатностімолодших школярів розрізняти різноманіття зовнішніх виразних властивостейприродних об'єктів і явищ. Друга — ігри, пов'язані із вдосконаленням умінняставити себе на місце іншого, виявляти співчуття. Третя — ігри, які сприяютьрозвитку у школярів сприйнятливості до зовнішньої виразності в природі іздатності виявляти співчутливі реакції стосовно до антропоморфізованихприродних об'єктів.
Перша група містить такі ігри: «Кольори»,«Яких кольорів більше?», «Відтінки», «Асоціації», «Впізнай по голосу», «Що тичуєш за вікном?», «Кого (що) тобі нагадують ці звуки?», «Хто як рухається»,«Зоопарк», «Чарівне листя», «Що змінилось?», «Зайвий колір», «Зайві звуки»,«Картина за вікном» та ін. Майже всі запропоновані ігри передбачають виявленняшколярами однієї зовнішньої виразної властивості природи. Наприклад, під часгри «Впізнай по голосу» молодші школярі після ознайомлення із записами чиімітацією «голосів» природи мають визначити, який природний об'єкт можеутворювати подібні звуки (група звуків відповідає співу птаха, голосу тварини,шелесту трави і листя, шуму води і вітру). Гра розвиває здатність школяріврозрізняти звук та групи звуків за висотою, силою, ритмічною організацією,тембровим забарвленням, диференціювати звуки природи. Такі ігри за правильноговведення у виховний процес розвивають спостережливість, розширюють колосприйняття естетично цінних об'єктів природи, сприяють формуванню у дітейпотреби у спілкуванні з природою.
До другої групи входять ігри «Визначнастрій», «Дикі та домашні тварини», «Незавершене оповідання», «Незвичайнаситуація», «Озвучення картини» тощо. Вони орієнтовані на формування уміньрозрізняти і розуміти емоційні стани товаришів, однолітків, дорослих, пізніше —звірів, птахів, рослин; створювати образи, передавати їх за допомогою різнихзасобів художньої виразності. Наприклад, гра «Дикі та домашні тварини»спрямована на розвиток здатності виявляти характерне у рухах, особливостіповедінки тварин; одухотворення природних об'єктів.
Ігри третьої групи закріплюють знання йуміння, набуті під час виконання ігор перших двох груп. Під час ігор «Уявнаподорож до лісу», «Гра в лісових мешканців», «Подорож до країни Див» тощомолодші школярі виявляють свою чутливість до природи, здатність до емоційноїдецентрації, створення образів, естетичної оцінки природних об'єктів і явищ зточки зору їх виразності.
Введення в педагогічний процес ігорвизначених груп сприятиме формуванню у дітей молодшого шкільного віку елементівеколого-естетичної культури.
У розробленні змісту та форм ігровоїдіяльності, сприятливої для формування емоційного сприйняття об'єктів природи,доцільно спиратися на дані екологічної психології про вплив психологічнихрелізерів. Тому, добираючи об'єкти та явища природи для ігрових завдань,тренінгів, слід брати до уваги те, що ставлення дитини до природи загаломформується крізь призму її ставлення до об'єктів найближчого оточення.
Розуміння естетичної своєрідності об'єктівприроди народжується із зовнішнього образу, що сприймається чуттєво (зором,слухом, на дотик, нюх, смак) як цілісна форма у гармонійному співвідношенні зізмістом. Це сукупність інформативно насичених ознак, ключових стимулів(релізерів), що класифікуються за сенсорними системами, на які вони впливають.Серед природних психологічних релізерів виділяють візуальні, аудіальні,тактильні, нюхово-смакові, поведінкові.
Візуальні релізери сприймаються зоровиманалізатором і пов'язані насамперед із кольором, формою, симетрією,пропорціями, величиною, світлотіньовими особливостями тощо. Позитивне емоційнесприйняття природного об'єкта викликають, наприклад, відносно великі очі (наприклад,у сови); довгі вуха (у кролів, зайців); різнокольорове забарвлення у птахів,особливо з довгим пір'ям хвоста (півень, павич).
Аудіальні релізери діють через слуховийаналізатор і пов'язані зі звуковими характеристиками: тон, тембр, висота, ритмтощо. Аудіальні релізери позитивної модальності — це мелодійний спів птахів,дзюрчання струмка, тихий шелест зеленого листя. До негативних можна зарахуватикаркання ворони, пронизливі, різкі крики деяких інших птахів, тварин (віслюк).
Тактильні релізери пов'язані з впливом накомплекс тактильних і температурних рецепторів різних динамічних властивостейоб'єктів, а також властивостей їх поверхонь, що сприймаються на дотик.Позитивні емоції виникають під час дотику до м'яких, пухнастих, теплих об'єктів(наприклад, кроля, кішки, вуха спанієля). Негативні спричинює дотик до холоднихі слизьких об'єктів (наприклад, жаби, вужа).
Нюхово-смакові релізери впливають навідповідні рецептори і також мають певне значення в емоційній регуляціїсприйняття природного об'єкта. Так, наявність приємного аромату у багатьохквітів робить ці рослини об'єктами, бажаними для контактів.
Поведінкові (вітальні) релізери посідаютьособливе місце серед природних релізерів, оскільки ключові стимули, щонадходять під час демонстрування природним об'єктом певних форм поведінки,вітальних проявів (проявів, пов'язаних із життєдіяльністю) викликають у людинивідповідну емоційну реакцію (бджола-трудівниця, бобер-будівельник). Типовимнегативним поведінковим релізером є полювання хижаків (тигра, вовка) заздобиччю.
Зміст ігрових завдань має коректуватиставлення до деяких природних об'єктів, що внаслідок дії природних релізеріввиступають для дітей у ролі «піддослідних» (жаби, мурахи). Причиною такогоставлення є відсутність емоційного потягу до природного об'єкта та природнадопитливість дітей. «Піддослідними» найчастіше виступають ті об'єкти, щовикликають негативні емоції та до яких у дітей склалося байдуже чи негативнеставлення в результаті попереднього досвіду спілкування з ними. Таке ставленнявикликане емоціями огиди, гніву, презирства, що становлять комплекс ворожості,та характеризується проявами агресії. Тому ігрові завдання повинні стимулюватисприйняття дітьми природних об'єктів як таких, що належать до сфери«людського», рівного їм у своїй самоцінності. Природні об'єкти мають виступатив іграх як повноправні партнери зі спілкування та діяльності.
Емоційний тон відчуття та емоційна оцінка,що виникають у результаті дії природних психологічних релізерів, сприяютьвиникненню в учнів потягу до природних об'єктів.
Розділ 3. Методичнарозробка уроку
Земля — наш дім (Природознавство, 2 клас)
Тема. Охорона природи.
Мета. Узагальнити знання учнів про природурідного краю. Підвести дітей до усвідомлення необхідності зберігати і примножуватиприродні багатства, раціонально їх використовувати.
Ознайомити школярів із заходами щодовідтворення і збереження природи.
Збагачувати словниковий запас учнів,розширювати кругозір. Розвивати пізнавальний інтерес, мислення, умінняпрацювати групами, колективно і самостійно.
Виховувати бережливе ставлення донавколишнього середовища.
Обладнання: карта, глобус, ілюстрації,енциклопедія, платівка «Голоси лісу», кросворд, індивідуальні картки,прилади для дослідів.
Тип уроку. Конференція.
I. Організація класу. Привітання.
II. Актуалізація опорних знань. Вступначастина.
Казка (розповідає вчитель).
— Жили були у Всесвіті дев'ять сестер,дев'ять красунь. Та одна з них була найчарівніша. Милувала вона своїми чистимиблакитними очима-озерцями, дзвінким життєрадісним голосом, що розливавсяпташиним щебетом, линув перегуками лісових жителів та видзвонював крихітнимицвіркунами. Розвівалося на вітрах її розкішне зелене волосся з переплетеногоберезового та вербового гілля. А ще красуня мала чарівну вдачу. Ступить крок —і заллється все навколо бузковими кольорами, засміється і розсиплетьсяпролісковий цвіт, притихне в задумі і видніється рожевий обрій...
— Чи впізнали ви цю красуню? Як звуть її?(Земля).
— Так, це планета Земля, наша домівка уВсесвіті, яку ми порівнюємо з чарівною дівчиною.
… Та минав час. Почали тьмяніти і мілітиїї очі-озерця, рідшати волосся, затихати голос...
— У мою душу закрадається тривога, а увашу? Адже Земля — це наша домівка. (Так).
— Що саме непокоїть і тривожить вас?(Міліють і забруднюються ріки, вирубуються ліси, зникають деякі рослини, людичасто винищують тварин і птахів).
— Ось скільки проблем ви назвали. А щороблять з найдорожчим у світі, коли йому боляче, коли воно хворіє? (Йоголікують, оберігають, підживлюють, охороняють).
— Що ж повинні робити ми, люди, знаючи, щов біді Земля, наш прихисток, наш дім? (Бережливо ставитися до неї,охороняти...).
III. Робота за темою уроку.
Це і буде темою для нашої сьогоднішньоїдорослої серйозної розмови.
Представляю вам уже відому групу інформаторів,а також групу експертів та лаборантів Отож урок наш побудуємо у форміконференції, на якому ми опрацюємо багато інформаційного матеріалу. Крім того,нам у пригоді може стати цікава література нашого маленького читального залу.Секретарем буде Катя К. Вона фіксуватиме найцінніші наші думки, вислови натабло.
1. Охорона повітря.
— До речі, щодо інформації. Чи завжди вонабуває правдивою? Нещодавно я почула, що є п'ять океанів. Кілька разівперевіряла себе — знаю тільки чотири. А ви? (Чотири: Тихий, індійський,Атлантичний і Північно-Льодовитий).
— Постривайте, відносно п'ятого океануговорилось, що він:
Не прісний, не солоний,
Хоча блакитний і прозорий,
Без берегів і без води,
Пливем у ньому я і ти,
І легкокрилі літаки.
— То що ж це за океан? (Повітряний океан).
— Ці два слова дають нам мізерну інформаціюпро цей океан, а я впевнена, що ви знаєте набагато більше
Групи експертів і лаборантів можутьпрацювати над першим завданням, а ми послухаємо інформаторів а) Інтелектуальнаатака. (Проводить група інформаторів).
— Повітря необхідне живим організмам. Длячого? (Щоб дихати, а, значить, жити).— Повітря не має кольору. (Так, вонопрозоре, але товстий шар повітря має блакитний колір).
— Повітря нерухоме. (Ні, воно весь часрухається. Це і є вітер, який ми відчуваємо).
— Чи є повітря в твердих речовинах,наприклад, ґрунті, крейді? (Так. У цьому ми переконалися, коли робили дослід зкрейдою).
— Повітря, яким ми дихаємо, насиченевуглекислим газом. (Ні. Повітря на одну п'яту складається з кисню, а решта — іншігази).
— Чи може повітря мати запах бузку? (Ні,запах бузку має тільки бузок, а повітря без запаху).
— Отже, природа дає нам повітря безкольору, запаху, насичене вдосталь киснем — таким, яким воно необхідне людині.Та людина часом недбало ставиться до цього безцінного дару. Слово просять нашілаборанти, що приготували дослід.
б) Дослід №1 з блюдцем і свічкою.
(Учні спостерігають, як під час горіннявиділяється кіптява, в результаті чого дно блюдця стає чорним).
— Це дуже просто спостерігати ось тут у класі— блюдце, свічка… А як у масштабах Землі? Слово експертам.
в) Аналіз негативного впливу діяльностілюдини
(Трупа експертів робить висновки закількома опрацьованими в індивідуальному порядку текстами).
Наприклад, картка №1: «Поряд парк. Тамзгребли торішнє листя і запалили багаття. І вулиця, і перехожі потопають увеликих сизуватих клубах диму.
Завдання: зроби висновок.
Картки №№ 2, 3, 4 відповідно прозловживання отрутохімікатами на полях, про викиди відпрацьованих газів зфабрик, заводів, про забруднення повітря транспортом.
— Аж страшно подумати, яким бруднимповітрям ми дихаємо. Невже нічого не можна зробити?
(Не спалювати листя, заводи і фабрикиповинні бути безвідходними або очищати викидні гази, більше користуватисьтролейбусами, трамваями).
— Нашого секретаря прошу заповнити табло.(Поміщає стрічки з написами):
Не спалювати опале листя
Очищувати відпрацьовані гази
2. Охорона водойм.
— А цей предмет вам знайомий? (Це глобус,модель Землі).
— Якого кольору наша планета (прокручуюглобус)? (Блакитного) .
— Чому? (Бо на земній кулі води вдвічібільше, ніж суші).
— Про воду, думаю, ви теж багато знаєте ірозповісте у своїх інтерв'ю. Кореспондентом буде представник групиінформаторів.
Тим часом лаборанти і експерти розпочнутьвиконувати друге завдання.
— Чи не забагато на Землі води? (Ні, якразстільки, щоб вона не замерзла, бо вода обігріває нашу Землю взимку, віддаючи їйтепло, що взяла від сонечка влітку).
— Яке значення для живої природи має вода?(Основне. Її п'ють люди, тварини, рослини. Без їжі людина може прожити 9 діб,без води — 2. Вода — основа всіх живих організмів).
— Чи правильне твердження, що вода насгодує? (Так. Без води не приготувати їжі. Водойми дають нам продукти харчування— рибу, морську капусту та ін.).
— Кажуть, що вода — найширший шлях.Доведіть це. (Жодна дорога не може мати розмірів моря, океану чи навіть річки.Там легко розминутися багатьом кораблям).
— Як пов'язані електричний струм з водою?(За допомогою води працюють гідроелектростанціі).
— Для чого ще потрібна вода? (Різнівідповіді).
— Ви самі довели, що вода — справжнє дивоприроди. Але часто люди не вміють цінувати його. Можливо, тому, що на першийпогляд води у нас дуже багато.
Послухаємо експертів.
б) Розповіді за ілюстраціями про негативнийвплив людини на водойми.
— Катастрофи на морях;
— вилив стічних вод із заводів, фабрик;
— засмічування водойм;
— заростання і замулювання дрібних водойм ібагато ін.
— І в результаті світовий океан матимебільше ось такої мутної, брудної води і менше цієї чистої, природної, здорової.Лаборанти готові продемонструвати дослід.
в) Дослід №2. Фільтрування води.
— Цей елементарний дослід показав, щобудь-яку забруднену воду можна очистити. У нас у класі за допомогою звичайногофільтру, а на заводах, фабриках за допомогою складних фільтрів, а також очиснихспоруд. І люди повинні дбати про це.
Секретаря просимо виконати завдання. (Натабло помішуються написи).
Фільтрувати використану воду
Розчищати дрібні водойми
Не засмічувати річки
3. Охорона ґрунтів.
а) Звучить фонограма „ГолосЗемлі“.
»… Важко мені, діти мої, кровиночкимої. Чи ж не я вас породила, чи не я вам сили даю? Лелію для вас кожний кущик,травиночку кожну. Всі свої багатства віддаю вам до останку. Прихищаю братівваших менших — тваринок, жуків...
За що раните мене, діти мої, чом нешануєте? Зриті надра мої ранами гоїтимуться тисячі років, споєні отрутою поляперестануть колосити пшениці.
Не брудніть мене, не засмічуйте, бо я —ваша мати, і що ви без мене?"
Діти, хто звертається до нас зі своїмиболями і тривогами? (Земля).
б) — Якими б ви хотіли бачити себе відноснонеї, якою хотіли б бачити її? Запишіть одним реченням. (Діти пишуть).
— Чи не могли 6 ви поділитися своїминайпотаємнішими бажаннями? (Зачитують).
— Хай ці думки і бажання залишаться натабло нашими рішеннями, а у ваших серцях — як закони, як правила дітей Землі.
(Секретар помішує на табло написи):
Уникати обробітку полів отрутохімікатами
Вивозити сміття на сміттєсховища
Насаджувати дерева і кущі
4. Охорона живої природи.
а) Слухання грамзапису «Голосилісу».
— Діти, запрошую вас на лісову галявину.Черговий залишиться у класі і попрацює зі словником. (Завдання: відшукати словоекологія і пояснити його значення). А ми всі спробуємо вловити пахощі весняноголісу. Відчули? Ну то вмощуйтесь зручніше. (Діти сідають на килимок).
б) Бесіда-опитування:
— Дуже люблю ліс
І чому мені так легко дихається тут?
(Бо у лісі багато дерев і повітря насиченекиснем).
— У парку теж багато дерев. Чому його неназивають лісом? (Бо парк — штучно створене природне середовище з місцямивідпочинку).
— Ліс — неначе багатоповерховий будинок Якіповерхи є у ньому? (Мохи — перший поверх, трави і квіти— другий, кущі — третій,а кроті дерев — четвертий).
— Торік ось під тим кущиком зустріладовговухого, косоокого звірка. Не підкажете, як його звуть? (Заєць).
— А ще кого можна тут зустріти? (Білку,дику козу, їжака...).
— А ось на цьому пеньку знайшласилу-силенну грибів. Та не пригадую, як вони називаються? (Опеньки).
— А квіти лісові любите? Ото вже нарвемо докласу цілі оберемки… (Ні, бо серед лісових квітів багато лікарських ізанесених до Червоної книги. Їх рвати заборонено).
— Он як. Ти так любиш ліс, піклуєшся пронього, то ми оберемо тебе лісовичком. Ти попрацюєш з літературними джерелами,розповіси нам про деяких тварин і рослини, занесені до Червоної книги України.(Учень працює над завданням).
— Яку ще користь дає ліс? (Деревину, з якоївиготовляють папір, меблі; лікарські рослини, ягоди, гриби; прихисток птахам ізвірам; духовну насолоду).
— Мені здається, час підводитись. Нумоприберемо після себе галявину, зберемо сміття, обгородимо мурашник. А збагаттям що зробимо? (Загасимо).
— Ой, мабуть, зараз буде дощ.(Фізкультхвилинка «Насунула чорна хмара „).
в) Розповідь “ Сторінками Червоноїкниги». (Розповідає «лісовичок»).
— Зникнення одного виду тварин чи рослинобов'язково призводить до якоїсь іншої біди в природі. Маринка підготувалаоповідання з книжки «Чомучка?» (В оповіданні розповідається про те,як отрутохімікатами знищували гусінь у лісі. Від цього загинули птахи,звірі...).
— А мультик про джмелів пам'ятаєте? Як вседосконало побудовано в природі, як все взаємопов'язане. Ці зв'язки в природівивчає спеціальна наука. Яка? Про це розповість черговий. (Зачитуються дані зенциклопедичного словника).
— Крім того, що є спеціальна наука, покликанавивчати, охороняти, примножувати природу, у світі існують багато організацій,товариств, яким теж не байдужа доля планети. Наприклад, міжнародний рух«Грін Піс», обласне дитяче екологічне об'єднання«Паросток», районний гурток екологів «Лотос», наш шкільнийекологічний клуб «Бумеранг». Крім цього, у світі працюютьзаповідники, заказники, де створено умови, наближені до природних, щоб нашіменші брати почувалися там вільно і безпечно.
(Школярі показують на карті найвідомішізаповідники).
г) Кросворд.
— А зараз спробуйте уявити себе мешканцямилісу. Це допоможе вам упоратися з цікавими завданнями кросворду. А коли ми йогорозв'яжемо, то довідаємося про скарб — найдорожчий і найцінніший у світі.
1. Це весняний ранній птах. Називаютьйого...
(шПак).
2. За вікном сніжок, піднялася віхола.
Та не страшно пташці, що сидить підстріхою. (гоРобець).
3. Хитра кума сліди замела.
(лисИця).
4. Вправні будівельники майструють дашок Зсоснових голок.
(муРахи).
5. Я найперша квітка в гаю
Синім цвітом зацвітаю.
(прОлісок).
6. Влітку наїдається, взимку відсипається.
7. Білі дзвіночки висять, гойдаються. Яквони називаються?
(конвАлія).
/>
— То який найдорожчий скарб у світі?(Природа).
— Але ви ще дуже малі і охороняти природуне можете. Мабуть, це справа тільки дорослих? (Ні Ми хоч і малі, але вже багатоможемо зробити для збереження природи).
— Ну, тоді секретаря прошу доповнити таблосвоїми особистими висновками:
Не зривати квітів
Не руйнувати гнізда і мурашники
Не ламати гілок
Не знущатися над живими істотами
— А ми продовжимо розмову про скарб, якийщойно відшукали. Як ставляться до скарбу? Покажіть. Візьміть у свої долоньките, часточкою чого є ми самі.
І як це не дивно, не дико, люди інодівиступають ворогом природі, не задумуючись над тим, що в першу чергу стаютьворогом собі. 1 тоді трапляється біда. Найстрашніша трапилась навесні 1986року. Це була Чорнобильська трагедія — страшне свідчення того, до якої бідиможуть призвести людська недбалість, безвідповідальність, байдужість. Під часцієї катастрофи загинуло багато синів і дочок України. Ті, хто загинув, віддалисвоє життя, рятуючи все живе від радіації. Сьогодні ми запалимо свічку пам'ятіі вшануємо їх хвилиною мовчання.
ІV. Підсумок уроку.
— Секретар протягом уроку фіксував найбільшцінні наші думки на табло. Перечитайте їх. Що вони вам нагадують? (Правила,закони...)
— Отже, ми склали пам'ятку, правила, амовою дорослих — закони чи рішення, за якими б мали жити ми і спонукати доцього інших. Не всі з цих рішень можемо виконати ми, другокласники, але миможемо насаджувати дерева, розчищати джерела, не засмічувати їх, економитипапір і та.
На уроці української мови ми запишемо ціправила і вивчимо ще й такі слова-заклик:
На землі, у домі вселюдському — Протиріч інегараздів тьма. Будьте, люди, обережні в ньому! Іншої домівки в нас нема!
Висновки
Таким чином, аналіз психолого-педагогічноїлітератури з даної проблеми, ознайомлення з досвідом роботи сучаснихвихователів, вчителів дає можливість зробити висновок, що проблема, яка намирозглядається, завжди була актуальною, а її теоретичне й практичне осмисленнязалежить від конкретних соціально-економічних, культурних потреб суспільства наданому етапі його розвитку.
Природоохоронну роботу доцільно проводитибезперервно на всіх рівнях організації навчально-виховного процесу, з усіхпредметів, базуючись на принципах нероздільного зв'язку теорії з практикою,науковості, міжпредметності та індивідуального підходу. Для підготовки вчителівз природоохоронної освіти і виховання учнів необхідно підготувати та підібратинаукові, історичні, політичні, нормативні матеріали, тісно пов'язані зпроблемами екології в цілому і, зокрема, в нашій державі і рідному краї. Роботувчителів слід спрямувати на з'ясування наукових основ охорони навколишньогосередовища, роз'яснення ролі наукових знань як продуктивної сили суспільства,стимулювання навчальної діяльності учнів, на формування в них переконання, щопрогрес суспільства в цілому неможливий без екологічної свідомості кожноїлюдини на Землі.
Досить ефективним підходом щодо формуваннябережливого ставлення до природи молодших школярів на уроках природознавства євикористання народних традицій та елементів ігрової діяльності.
Список літератури
1. Бабанский Ю. К. Оптимизация учебно-воспитательногопроцесса: Методические основы. — М., 1982. — 192 с.
2. Баррон Ф. Личность как функция проектированиячеловеком самого себя // Вопр. психол. 1990. № 2.
3. Бурлака Я. І., Вихрущ В. О. Про форми організаціїнавчальної діяльності школярів. // Рад. школа. — 1984. — № 5. — С. 39 — 44.
4. Вишневський О. І. Сучасне українське виховання.Львів, 1996. Вишневський О. І. та ін. Теоретичні основи педагогіки. — Дрогобич,2001.
5. Дерябо С.Д., Ясвин В.А. Экологическая педагогика ипсихология.- Ростов-на-Дону: И-во «Феникс», 1996.-480с.
6. Дьяченко В. К. Общие формы организации процессаобучения. — Красноярск, 1984. — 184 с.
7. Екологічне виховання в початковій школі. / Упоряд.:І.Васильченко, О.Кондратюк. – К., 2005. – 128 с.
8. Екологічні ігри на природі // Хімія.Біологія. –грудень, 2004. — №68, 72
9. Зайчекно І.В. Педагогіка: Навч. посібник. –Чернігів, 2003. – 528 с.
10. Иванов С. П. Ребенок как субъект жизни впространстве образования современного мира //Мир психологии. 2002. № 1.
11. Колесник М.О., Грубінко В.В. Екологічне вихованняучнів на засадах „глибинної екології”/ Методичні рекомендації для студентівпедагогічних навчальних закладів та вчителів. – Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім…В.Гнатюка, 2002. – 52с.
12. Кононко О. Л. Плекаємо у дитини життєдайнесамоставлення // Дошкільне виховання. 2002. № 2.
13. Костюк В. В. Творче самовиявлення особистостішколяра у навчально-виховному процесі. — Запоріжжя, 2000.
14. Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвитокособистості. К., 1989.
15. Кремень В. Г. Національна освіта як соціокультурнеявище // Учитель. 1999. № 11-12.
16. Освітні технології: Навч.-метод, посіб. — К.:А.С.К., 2001. — 256 с.
17. Островерхова Н. М. Аналіз уроку: концепції,методика, технології. — К.: Фірма «ІНКОС», 2003. — 352 с.
18. ПетровскийА. В. Деятельность: Коллектив. — М.:Политиздат, 1982. — 255 с.
19. Поддъяков Н. Н. Основное противоречие развивающейсяпсихики ребенка. — М., 1997.
20. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник длястуд.пед.вузов: в 2 кн. – М.: Гуманит.изд.центр ВЛАДОС, 1999. – Кн.1: Общиеосновы. Процесс обучения. – 576с.
21. Пометун О. І. Основні теорії виховання. К., 2000.
22. Різник Л. Народні традиції ставлення до природи якметод екологічного виховання. // Початкова школа. – 1998. — № 6. – С. 23 – 25.
23. Русак Т.М. Форми і методи екологічного виховання вшколі // Хімія. Біологія. – травень, 2003. — №28
24. Сиротенко Г.О. Сучасний урок: інтегративнітехнології навчання. – Х.: Основа, 2003. – 80 с.
25. Соловейчик С. Педагогика для всех. М., 1989.
26. Стелшахович М. Г. Українська родинна педагогіка. К,1996.
27. Сухомлинська О. В. Концепція громадянськоговиховання особистості в умовах розвитку української державності // Шлях освіти.2002 №3.
28. Ткаченко О. Виховання естетичної чуйності доприроди у процесі гри.// Початкова школа. – 1998. — № 4. – С. 53 – 54.
29. Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посібник. – К.:Вид-во „Академія”, 2000. – 544 с.
30. Химинець О. Психолого-педагогічні основиекологічного виховання. // Початкова школа. – 1998. — № 7. – С. 31 – 33.
31. Цінності освіти і виховання / За ред. О. В.Сухомлинської. К., 1997.
32. Ярошенко О. Г. Проблеми групової навчальноїдіяльності школярів: дидактико-методичний аспект. — К: CTAHІЦА, 1999. — 245 с.