Сучасні технології навчання, методи та форми навчання

Зміст
Вступ
Розділ 1.Теоретичні аспекти організації уроку історії на тему: «Внутрішня та зовнішняполітика князя Данила Романовича»
1.1Поняття про форми навчання. Урок — основна форма організації навчання
1.2 Типи іструктура уроків
Розділ 2.Методи і засоби навчання на уроці історії на тему: «Внутрішня та зовнішняполітика князя Данила Романовича»
2.1Поняття про методи навчання
2.2 Засобинавчання на уроці історії на тему: «Внутрішня та зовнішня політика князя ДанилаРомановича»
Висновок
Списоклітератури
 

Вступ
Сучасна історичнашкільна освіта базується на загальнометодологічних і історико-філософськихзасадах, які знаходять своє відображення на рівні принципів історичної освіти.Вони багато в чому є проявом та розвитком так званого антропологічногоповороту, тобто людинознавчої спрямованості науково-філософської думки івиходять на основні положення нової освітньої парадигми. Отже, до принципівісторичної освіти відносять:
— принципантропологічності та антропософійності (суб`єкт — суб`єктне сприйняттялюдини в історії та історії в людині; уявлення про людину як про світовогоспівтворця; подолання стереотипів протиставлення в історії суб`єктивного іоб`єктивного; матеріального і духовного; підхід до історичного пізнання як і досамопізнання людини на основі сполучення раціонального і інтуїтивного; поняттяпро значення самосвідомості та рефлексії у житті сучасної та історичної людини,про зв`язок її інтеріоризованого та екстеріоризованого світу; уявлення пробуття людини як співбуття, яке передбачає безумовну присутність іншого, пробуття історичної і сучасної людини з точки зору сенсу її життя;
— принципособистісно-орієнтованого спрямування (історія має розглядатися як історіялюдини в історичному просторі — часі в аспектах її становлення(антропосоціокультуроетногенезі), розширення меж ідентичності з іншими людьми напланеті. Отже вивчення історії як історії людини та людства допоможе сучаснійлюдині відчути себе людиною в історії та відчути і осмислити історію в собі;
— принципгуманізації та гуманітаризації (виховання учнів засобами історії нагуманістичних цінностях та традиціях різних народів світу, сприянняусвідомленню учнями багатовимірності їхнього буття в сучасному світі, розвиткуособистого погляду на історичну реальність; становлення цілісноїгуманітарно-історичної картини світу в учнів на підставі та за допомогоюрізноманітних історичних знань);
— принципінтегративності (викладання курсів історії в широкому історичному таісторико-культурному синтезі із суміжними соціально-гуманітарними предметами,тісний зв`язок між окремими курсами всесвітньої історії та курсом історіїУкраїни; відмова від панування суто наукового бачення історичного процесу напідставі його частковості та базуванні на значній кількості донаукових формсвітосприйняття (релігійних, міфологічних), обумовленості певноюсоціокультурною традицією та архетипами мислення; розвиток в учняхчуттєво-емоційних, поліраціонально-логічних інформаційних здібностей якпідстави цілісного сприйняття людини у світі та світу в людині;
— принципінтерсуб`єктності та інтерсуб`єктивності (розвиток в учнів діалогічногоставлення до оточуючого світу; уявлення про те, що історичний та сучасний світє розмаїтим та багатовимірним);
— принципкультуродоцільності та аксіологічності (формування у школяра вмінняставитися до процесів всесвітньої історії як до таких, що мають певнесенсово-ціннісне підгрунтя);
— принциппоєднання загальнонаціонального і загальнолюдського (розвиток уміння учніввідтворювати історичні події з точки зору громадянина України, розуміти історіюУкраїни у контексті світової історії).
Вивчення історіїУкраїни починається в 5 класі. Використовуються такі підручники. В.Власов,О.Донченко. Вступ до історії України. — К., 2001 рік. У цьому навчальномупосібнику поєднано традиційний науково-популярний виклад з художньо-образним.Книга містить чимало історичних оповідань у жанрі дитячої літератури, якіпокликані донести певну історичну інформацію й викликати емоційне ставлення допрочитаного.
Мисан О.Оповідання з історії України для 5 класу. — К., 1997 рік. У підручнику у форміневеликих оповідань розглядається історія України від найдавніших часів досьогодення. Ілюстрації до кожного розділу допомагають учням краще засвоїтинавчальний матеріал.
Мисан О. Джерело/ Навчальна книга-хрестоматія з початкового курсу історії України для 5 класу.- К., 1997.
У 6-7 класахвикористовується підручник таких авторів: Коляда І.А., Крилач К.І., Юренко С.П.Історія України. — К., 1998 рік. У цьому підручнику подаються історичні події вісторії України від найдавніших часів до середини XIY століття. Матеріалпідручника охоплює два великих періоди: первісну історію, зародження першихдержавних утворень на території України — грецьких колоній у ПівнічномуПричорномор`ї й ранньослов`янських племінних об`єднань і князівську державу зачасів Київської Русі до загарбання Галичини Польщею.
Крімвищеназваного у 7 класі використовується ще один підручник: Лях Р.Д., ТеміроваН.Р. Історія України з найдавніших часів до середини XIY століття. — К., 1996рік. Відповідно до навчального плану сьомого класу підручник розрахований на 17уроків. Один урок займає “Вступ до історії України”. Для восьмої теми:“Роздріблення Київської держави” доцільно виділити два уроки. На решту темвідводиться по одному уроку.
Актуальністьтеми. Однією з проблем викладанняісторії є комплексний підхід до засвоєння історичного матеріалу. Як правило,більшість учнів в цілому володіють історичними фактами, можуть викладати їх ухронологічній послідовності та знають найважливіші історичні дати. У той же часпроблемою залишається формування у школяра загального історичного світогляду.
Враховуючи сучасний стан розвитку педагогічної науки і станпрактики викладання історії та місце у цьому процесі навчальної книжки,вважаємо, що сучасний шкільний підручник історії стародавнього світу – цедрукований засіб навчання, який репрезентує знання і види діяльності з цьогопредмета відповідно до Державного стандарту освіти (освітня галузь“Суспільствознавство”) та вимог навчальної програми з історії для учнів 6-гокласу, з урахуванням їх вікових особливостей, типу школи і створюється назасадах домінуючої концепції навчання.
Методичні засади підручника – це система компонентів, щоохоплює його функції, структуру та розроблені педагогічною наукою принципивідбору програмного матеріалу, які допомагають учневі організовувати процес самонавчання,підвищують його пізнавальну активність.
Об’єктом курсовоїроботи виступають сучасні технології навчання, методи та форми навчання.
Завдання роботи:
— розкрити основні вимоги до викладання уроку з історії;
— визначити основні поняття про форми навчання;
-проаналізувати типи та структуру уроків, організаціюнавчальної діяльності учнів на уроці;
— розкрити методи навчання та їх класифікація;
— познайомитися з засобами навчання;
— навести приклади проблемного навчання на уроці історії;
Дана курсоваробота складається з двох розділів, які розкривають особливості викладанняісторії в школі. Ми проаналізували основні вимоги викладання уроку з історії,розкрили методи та засоби навчання, навели приклади проблемного навчання.Розробили Навчально-методичний комплекс до уроку з історії на тему:Внутрішня та зовнішня політика князя ДанилаРомановича» для 7 класу.

Розділ 1. Теоретичні аспекти організації уроку історії
 
1.1  Поняття про форми навчання. Урок — основна форма організації навчання
 
Ефективність засвоєння знань учнями залежить не лише відметодів і прийомів навчання, а й від форм організації навчальної роботи.
Форма організації навчання — зовнішнє вираження узгодженоїдіяльності вчителя та учнів.
Головними особливостями організаційних форм навчання є:
по-перше, певний зовнішній вияв функцій учителя й учніввідповідно до розпорядку (фронтальне прослуховування розповіді, пояснення,групове або індивідуальне виконання завдання вчителя та ін.);
по-друге, діяльність учителя й учнів здійснюється в певнихчасових межах — урок може тривати 45 чи 30 хв., бути спареним (для читаннялекції чи проведення екскурсії);
по-третє, склад учнів може бути постійним (клас на уроці)або змінним (групова робота за диференційованого навчання або при виконаннілабораторних робіт);
по-четверте, в організаційній формі навчання існує певнийпорядок спілкування вчителя з учнями (на уроці вчитель безпосередньо дає учнямнавчальну інформацію, під час екскурсії цю функцію може виконувати екскурсовод,проінструктований вчителем);
по-п'яте, організаційна форма навчання безпосередньо непов'язана з характеристикою процесу навчання, його основними закономірностями.
Вона впливає на конкретний процес навчання, зумовлюючи,наприклад, можливість вияву індивідуального темпу навчальної роботи, назагальний перебіг і результат навчального процесу.
Форми організації навчання класифікуються за різнимикритеріями:
1) за кількістю учнів — індивідуальні форми навчання,мікрогрупові, групові, колективні, масові форми навчання;
2) за місцем навчання — шкільні форми: урок, робота вмайстерні, на пришкільній дослідній ділянці, в лабораторії тощо; позашкільніформи: екскурсія, домашня самостійна робота, заняття на підприємстві;
3) за часом навчання — урочні і позаурочні: факультативні,предметні гуртки, вікторини, конкурси, олімпіади, предметні вечори та інші;
4) за дидактичною метою — форми теоретичного навчання(лекція, факультатив, гурток, конференція), комбінованого, або змішаногонавчання(урок, семінар, домашня робота, консультація), практичного (практикуми)і трудового навчання (праця в майстернях, у спеціальних класах, на пришкільнихділянках тощо);
5) за тривалістю часу навчання — класичний урок (45 хв.),спарені заняття (90 хв.), спарені скорочені заняття (70 хв.), а також уроки«без дзвінків» [11, с. 116].
У сучасній школі класно-урочна форма є головною (основною),її ключовим компонентом є урок.
Урок — логічно закінчена, цілісна, обмежена в часі частинанавчально-виховного процесу, яку проводять за розкладом під керівництвомучителя з постійним складом учнів.
Тривалість уроків у загальноосвітньому навчальному закладістановить: у 1 класі — 35 хв., у 2 — 40 хв., у 5—12 — 45 хв. Зміна тривалостіуроків допускається за погодженням з відповідними органами управління освітоюта державної санітарно-епідеміологічної служби. Тривалість перерв між урокамивизначають з урахуванням потреб в організації активного відпочинку і харчуванняучнів, але не менше 10 хв., великої перерви (після другого або третього уроку)— 20 хв.
У сучасній дидактиці існують різні класифікації уроків,залежно від взятих за основу ознак.Заспособами їх проведення виділяють: урок-лекція, кіноурок, урок-бесіда,урок-практичне заняття, урок-екскурсія, урок самостійної роботи учнів у класі,урок лабораторної роботи, за загальнопедагогічною метою організації занять:урок вивчення нового матеріалу; удосконалення знань, умінь і навичок; контролюта корекції знань, умінь і навичок.Залежновід дидактичної мети: спеціалізований урок (переважає одна мета), комбінований(дві або більше рівнозначні мети). Різновидами спеціалізованого уроку є: урокзасвоєння нових знань; урок засвоєння умінь та навичок; урок застосуваннязнань, умінь та навичок; урок контролю та корекції знань, умінь та навичок;урок узагальнення та систематизації знань.
Елементи уроку
Зумовлюються завданнями, які належить вирішувати на урокахпевного типу, для успішного досягнення певних дидактичних цілей. Тому кожнийтип уроку має властиву тільки йому структуру, яку створює набір конкретнихелементів.Розглянемоелементи уроку на прикладі  уроку історії на тему: «Внутрішня та зовнішняполітика князя Данила Романовича».
1. Організаційна частина. До неї належать привітання,перевірка підготовленості учнів до уроку, виявлення відсутніх, повідомленняплану роботи. Мета її — мобілізувати дітей до праці, активізувати їх увагу,створити робочу атмосферу на уроці.
2. Мотивація навчальної діяльності. Передбачає формування вучнів потреби вивчення конкретного навчального матеріалу. Містить повідомленнятеми, мети та завдань уроку. Виникненню мотивів для навчання сприяє чіткеусвідомлення його мети — кінцевого, запланованого результату спільноїдіяльності викладача й учнів.
 На уроці історії на тему: «Внутрішня та зовнішня політикакнязя Данила Романовича» вчитель пропонує дітям прослухати повідомлення одного зучнів про початок князювання Данила Галицького, після чого вчитель проводить ізними бесіду за запитаннями.
Бесіда зазапитаннями.
1) Яку рольу становленні Галицько-Волинської держави відіграв батько Данила Галицького —Роман Мстиславич?
2) Хтоуспадкував князівський престол після смерті князя Романа? Яким у цей час буловнутрішнє становище в державі?
3) Чи мавДанило законне право на престол у Галицьких землях?
4) Чому синиРомана Мстиславича — Данило і Василько — не змогли відразу посісти галицькийпрестол?
5) Як і за якихобставин Данилу вдалося повернути князівський престол? У якому році цевідбулося?
6) Покажітьна карті «Галицько-Волинська держава XII— XIII ст.» кордони Галицько-Волинськоїдержави за Романа Мстиславича.
3. Перевірка знань учнів. Означає перевірку письмовогодомашнього завдання, яку проводять різними методами контролю залежно відпоставленої мети: усна перевірка (опитування), вибіркова письмова перевірка задопомогою карток-завдань.
 На уроці історії на тему: «Внутрішня та зовнішня політикакнязя Данила Романовича» вчитель може переверити домашнє завдання поставивши запитання: Пригадайте, як відбувалосястановлення Галицько-Волинської держави.
4. Стимулювання навчальної діяльності. Необхідне длярозвитку в учнів зацікавленості до вивчення нової теми. Може здійснюватися задопомогою введення додаткової (вторинної) навчальної інформації, після чогобуде викладатись основна, а також завдяки створенню викладачем проблемних,імітаційних або ігрових ситуацій.
На уроці історії на тему: «Внутрішня та зовнішня політикакнязя Данила Романовича» вчитель об'єднує учнів у сім груп, кожна зяких опрацьовує уривок з історичного джерела, після чого виконує завдання донього. Робота в групах може супроводжуватися розповіддю вчителя.
Наприклад перша група після опрацьовування документу відповідає напитання: Які корисні справи князь Данило зробив для зміцнення своєї держави?; друга група — На основідокумента визначте, із якими зовнішніми ворогя ми довелося воювати ДаниловіРомановичу? Чому?;третя група — Чому«честь татарська» була для князя «лихіша від лиха»?; четверта група — — Данило закладав нові містаЛьвів та Холм, будував оборонні споруди, церкви, споруджував городи-замкиКременець, Данилів та інші, куди «запрошували сідлярів і лучників, і тільників,і ковалів заліза і міді, і срібла, і життя наповнювало двори навколо замку,поля і села». Як ви гадаєте, із якою метою він усе це робив?; п’ята група — Як вигадаєте, із якою метою Данило Галицький прийняп титул короля і корону з рукПапи Римського?; шоста група — Чим закінчилася боротьба Данила Галицького з татарами?; сьомагрупа — Порівняйте територію Галицько-Волинської держави за Данила Романовича:а) із територією Київської Русі за Ярослава Мудрого; б) із сучасними кордонамиУкраїни.
Як бачимо, опрацьовування таким чином нового матеріалу дає можливістьзакріпити та проаналізувати більше документів на уроці.
5. Актуалізація опорних знань. Покликана забезпечитиузгодження між викладеною вчителем інформацією та сприйняттям, засвоєнням,осмисленням її учнями. Щоб пояснення було зрозумілим, учням необхідно нагадатипопередній вивчений матеріал, на базі якого засвоюватимуться нові знання.
На уроці історії на тему: «Внутрішня та зовнішня політикакнязя Данила Романовича» вчитель пропонує учням скласти таблицю.
 
Таблица.Галицько-Волинськадержава за князювання Данила ГалицькогоКордони держави Військові походи князя Внутрішня політика Зовнішня політика
 
6. Пояснення нового матеріалу. Полягає не тільки увикладанні, а й у керуванні процесом засвоєння учнями нових знань. Дляуспішного засвоєння учнями нових знань викладачеві необхідно подбати про їхсприймання, розуміння, закріплення і застосування. Бажано щоб під час поясненнянового матеріалу між учнями і вчителем існував зворотний зв'язок для з'ясуваннянезрозумілих моментів.
На уроці історії на тему: «Внутрішня та зовнішня політикакнязя Данила Романовича» вчитель закріплює новий матеріал за допомогоюопрацьовування карти, або документів того часу, наприклад: «Літопис Руський» проборотьбу Данила із зовнішніми ворогами, «Літопис Руський» про заснування міста Холм.
7. Діагностика правильності засвоєння учнями знань.Допомагає викладачеві, учням з'ясувати причину нерозуміння певного елементазмісту, невміння чи помилковості виконання інтелектуальної або практичної дії.Вона може бути здійснена за допомогою серії оперативних короткочаснихконтрольних робіт (письмових, графічних, практичних), усних фронтальнихопитувань. За допомогою комп'ютерної техніки діагностика може бути здійсненаособливо оперативно. Результати її відкривають для викладача чітку картинудиференційованості учнів за рівнем засвоєння навчального матеріалу.На уроціісторії на тему: «Внутрішня та зовнішня політика князя Данила Романовича»вчитель пропонує розв’язати ребус або кросворд.
Розв'яжіть кросворд.
Кожна команда отримує кросворд** (у всіх команд він однако- пий), який їмнеобхідно розв'язати. Якщо правильно розв'язати кросворд, то у виділених словахможна прочитати ім'я князя Галицько-Волинської держави, який першим прийнявтитул короля (Данило Галицький).
Для виконання завдання надається 5 хв. За кожне правильно відгадане словокоманда отримує 1 бал.
1) Держава монголо-татар — Золота ...(Орда).
2) Річка, на якій у 1223 р. відбулася перша зустріч русичів ізмонголо-та- гарами (Калка).
3) Ім'я князя, який здійснив об'єднання Галицького та Волинськогокнязівств(Роман).
4) Один із синів Романа Мстиславича(Василько).
5) Друге ім'я князя Юрія II (Болеслав).
6) Титул, який Данило Романович отримав у 1253 р. (король).
7) Держава, над військом якої Данило в 1245 р. здобув перемогу підЯрославлем(Угорщина).
8) Кілька монархів з одного роду, які змінюють один одного на троні запран успадкування(династія).
9) Місто — столиця Галицько-Волинської держави за князя Данила (Холм).
10) Церква, під руїни ми якої загинули останні захисники Києва відмонголо-татн (Десятинна).
11) Місто, у якому після смерті Данила правим його син Мстислав(Луцьк).
12) Місто, яке заснував Данило на честь свого сина(Львів).
13) Воєвода, який управляв Галичи ною за князя Любарта(Дедько).
14) Монгольський хан, ону Чинґісхана, який у 1236 р. розпочав похід наРусь(Батиий).
15) Польський князь, батько Юрія II(Тройден).
 
/>
 
8. Закріплення нового матеріалу. Здійснюється за допомогоювибіркового фронтального опитування учнів або за допомогою невеликоїсамостійної роботи. Для цього викладач повинен підібрати питання, завдання, якісприятимуть приєднанню нових знань до системи засвоєних раніше знань, умінь танавичок.
9. Підбиття підсумків уроку. Передбачає короткеповідомлення про виконання запланованої мети, завдань уроку. Учитель аналізує,що нового дізнались учні на занятті, якими знаннями та вміннями оволоділи, якезначення мають ці знання для наступного вивчення предмета. У підсумках урокумає бути відображено позитивні та негативні аспекти діяльності класу та окремихучнів, оцінено їх роботу.
10. Повідомлення домашнього завдання. Містить поясненнящодо змісту завдання, методики його виконання, передбачає його запис на дошці,а учнями — в щоденник.
Наприклад, Опрацювати матеріал підручників і виконати завдання [41, §17, с. 167; 48, § 22, с. 134—135].
1.2 Типи і структура уроків
Урок є складним«відрізком» навчального процесу. Як усі складні об'єкти, уроки можуть бутиподілені на типи за різними ознаками. За якими ж ознаками групуються уроки?Проблема ця дуже складна і не вирішена остаточно ні у світовій, ні увітчизняній дидактиці. Кількість класифікацій сьогодні вираховується десятками.
Із педагогівминулого найстрункішу класифікацію уроків дав К.Д. Ушинський. Він виділив такітипи уроків:
1) уроки змішані,метою яких є повторення вивченого, пояснення і закріплення нового матеріалу,
2) уроки уснихвправ,
3) урокиписьмових вправ,
4) уроки перевіркий оцінки знань, які проводяться після певного періоду навчання та наприкінцінавчального року [2, с. 75].
Сучасна дидактикав цілому зберігає розроблену К.Д. Ушинським класифікацію уроків, але дещо їїуточнює. Основними типами уроків, які проводяться в школі, є такі:
1) комбіновані(змішані);
2) урокизасвоєння нових знань;
3) урокизасвоєння навичок і умінь;
4) урокизастосування знань, навичок і умінь;
5) урокиузагальнення і систематизації знань;
6) урокиперевірки, оцінки і корекції знань, навичок і умінь (В.О. Онищук, М.А Сорокін,М.І. Махмутов та ін.) [2, с. 76].
Вищеназвані типиуроків входять до системи, створеної на основі дидактичної (навчальної) метизанять. Класифікація уроків за основною дидактичною метою є найзручнішою длявчителя. Складаючи календарний або тематичний план занять, учитель розподіляєуроки на весь розділ за дидактичною метою: якщо вивчаються поняття, закони,теорії і ставиться завдання свідомого і міцного засвоєння їх учнями, то такізаняття належать до уроків засвоєння нових знань; якщо ж передбачаєтьсяформування в учнів навичок, то такі заняття належать до уроків засвоєння вміньі навичок. Після вивчення великих і важливих розділів вводяться урокиузагальнення і систематизації знань.
Під поняттям«структура уроку» розуміють побудову уроку: елементи або етапи будови уроку, їхпослідовність, взаємозв'язки між ними.
Характерелементів структури визначається тими завданнями, які постійно слід вирішуватина уроках певного типу, щоб найбільш раціональним шляхом досягти тих чи іншихдидактичних завдань. Характер і послідовність цих завдань залежать від логіки ізакономірностей того навчального процесу, який реалізується на уроках певноготипу. Зрозуміло, що логіка засвоєння знань відрізняється від логіки засвоєнняумінь і навичок, а тому й відрізнятиметься структура уроків відповідних типів.У зв'язку з цим кожний тип уроку має власну структуру.
У структурікожного типу уроку є внутрішня структура кожного етапу (мікроструктура). Вонавизначається найдоцільнішим добором методів, прийомів і засобів навчання,необхідних для вирішення поставлених навчальних завдань. Наприклад, етапсприймання й усвідомлення учнями навчального матеріалу може відбуватися наоснові лекцій вчителя, проблемного викладу, евристичної бесіди, демонструваннякінофільму, самостійної роботи з підручником, таблиць тощо. Етап осмисленнязнань — за допомогою ширшої мисленнєвої діяльності учнів: аналізу вивченихматеріалів або здобутих фактів, порівняння, узагальнення, розкриттялогічно-наслідкових зв'язків, формування висновків, виконання проблемнихзавдань тощо [2, с. 78].
Сьогодні вчительвільно вибирає структуру уроку. Йому не обов'язково дотримуватися формальногопоєднання і послідовності етапів уроку. Але при цьому вчитель не може допускатипорушення закономірностей пізнавальної діяльності, не враховувати їїефективності. Важливим сучасним положенням є також те, що доцільність тих чиінших типів і структур уроку пропонується оцінювати за кінцевим результатомпроцесу навчання, а не за структурною досконалістю окремих уроків.
Комбінований(змішаний) урок має класичну чотириетапну структуру, яка бере свій початок відЯ.А. Коменського і И.Ф. Гербарта. Вона спирається на формальні ступені (рівні)навчання: підготовку до засвоєння нових знань; засвоєння нових знань, умінь; їхзакріплення і систематизацію; застосування на практиці [2, с. 80]. Етапикомбінованого уроку визначаються так:
1. Повідомленнятеми, мети і завдань уроку, мотивація учіння школярів.
2. Перевірка,оцінка і корекція засвоєних раніше знань, навичок і вмінь.
3. Відтворення ікорекція опорних знань учнів.
4. Сприймання іосмислення, узагальнення і систематизація учнями нових знань.
5. Підсумкиуроку, повідомлення домашнього завдання.
Він можепочинатися у формі гри, а закінчуватися тестуванням.
З наведеноїструктури видно, що комбінований урок має досягти двох або кількох рівнозначнихосвітніх цілей. Етапи уроку можуть бути скомбіновані в будь-якій послідовності,що робить його гнучким і придатним для вирішення широкого коланавчально-виховних завдань.
З усіх зазначенихтипів комбінований урок найпоширеніший у сучасній загальноосвітній школі.Згідно з деякими даними комбіновані уроки займають 75 — 80% від загальноїкількості уроків, що проводяться. Цей тип уроку здебільшого використовується впочаткових і середніх класах.
Поряд з різнимиметодами усного опитування в школах поширена методика письмових відповідейучнів на запитання з пройденого матеріалу. Донецький учитель В.Ф. Шаталовпропонує учням відтворити опорні сигнали, за допомогою яких був закодованийновий навчальний матеріал. Досвідчені учителі мови, математики, фізики, хіміїпоєднують перевірку знань з виконанням різноманітних вправ, усним вирішеннямзадач і прикладів, виконанням графічних робіт та роботою над таблицями, схемамитощо.
/>
Наприклад,вчитель пропонує учням познайомитися зі схемою Галицько-Волинської держави закнязювання Данила Галицького. В зошиті написати кратко про кожну подію, якувони бачать на схемі.
Повторювально-навчальнаі перевірна робота має поєднуватися з актуалізацією (відтворенням, оживленням упам'яті) знань, навичок і вмінь, які повинні стати опорою для засвоєння новихпонять. Наприклад, при виконання поставленої мети учні мають пригадати, нетільки основні події, а й поняття, які зніми пов’язані. Це буде відновленням упам'яті знань, щоб довести їх до необхідної кондиції у всіх учнів.
Повідомленнятеми, мети і завдань уроку. Тему кожного уроку учитель повідомляє на початкузаняття або при переході до роботи над новим матеріалом. При цьому важливо їїчітко сформулювати, визначити завдання уроку й основні питання, які учніповинні засвоїти (освітні завдання уроку). Водночас учитель наголошує нанеобхідності активності й самостійності при осмисленні та засвоєнні нової теми,що спричиняє розвиваюче завдання уроку. В інших випадках підкреслюєтьсянеобхідність засвоєння учнями світоглядних, моральних, естетичних ідей, і такимчином визначається виховне завдання заняття. Повідомлення теми, мети і завданьуроку сприяє підвищенню організаційної чіткості і цілеспрямованості уроку.
Сприймання,осмислення і засвоєння (запам'ятовування) нового матеріалу. Сприймання є першиметапом процесу засвоєння учнями навчального матеріалу. Найбільш успішно цейпроцес забезпечується правильним поєднанням усього викладу, наочних посібниківі самостійної роботи учнів з підручником. При первинному сприйманні учніусвідомлюють і запам'ятовують основні факти, події, ознаки, властивостіпредметів, явищ, процесів, відомості про те, коли, що і як відбувалось, до якихнаслідків призвело. Проте, це сприймання є поверховим, неповним і не зовсімточним — таким, що не дає ґрунтовних знань.
Тому післяпервинного ознайомлення з новим матеріалом і усвідомленням зовнішніх ознак тавластивостей учитель організовує його поглиблене вивчення. Ця робота може матирізні варіанти:
а) учитель самдвічі викладає новий матеріал за допомогою розповіді, пояснення, бесіди, апотім переходить до опитування учнів за його змістом;
б) учительспочатку сам пояснює новий матеріал, а потім організовує самостійну роботуучнів з підручником з метою глибшого осмислення і засвоєння нової теми;
в) учительвизначає тему і мету уроку, створює проблемну ситуацію, визначає питання, якіучні повинні засвоїти, а потім організовує їх самостійну роботу з підручником.Після цього проводиться бесіда з метою поглибленого осмислення і засвоєннянового матеріалу;
г) на урокаххімії, фізики учитель організовує лабораторну роботу з метою осмислення ізасвоєння нового матеріалу з використанням підручника [11, с. 157].
Осмислення знань- це заглиблення в суть явищ, процесів. Воно передбачає насамперед розкриттявнутрішніх закономірних зв'язків і відношень між об'єктами вивчення або всередині об'єктів, між їх складовими елементами.
Основнимиприйомами й операціями в осмисленні є аналіз і синтез, абстрагування іконкретизація, порівняння і узагальнення, застосування логічного і генетичного(історичного) підходу, моделювання, системний аналіз тощо.
Узагальнення ісистематизація знань. Під узагальненням розуміють мислене виділення яких-небудьвластивостей, які належать певному класу предметів; перехід від одиничного дозагального. Систематизація — це мисленнєва діяльність, у процесі якої виучуваніоб'єкти організовуються в певну систему на основі вибраного принципу. Вищоюформою систематизації є організація виучуваного і засвоєного раніше матеріалу всистему знань, у якій розрізняють основи (поняття, факти, постулати) інаслідки.
Узагальнення ісистематизація як етап уроку має визначити послідовність і підпорядкованістьвивчених на уроці і засвоєних раніше споріднених понять на основі встановленихміж ними істотних зв'язків і взаємозалежностей, визначити місце виучуваногопоняття в системі відповідних знань.
Підбиваючипідсумки уроку, вчитель коротко повідомляє, якими знаннями оволоділи учні, якпрацював клас, окремі учні.
Домашнє завданняне слід давати наспіх. Необхідно пояснити зміст роботи, способи і послідовністьїї виконання. В окремих випадках доцільно перевірити, як учні зрозуміли змістдомашньої роботи.
Крім своєїважливої переваги — можливості досягати на одному уроці декількох цілей,комбінований урок має і недоліки. Вони полягають у тому, що в учителя невистачає часу не тільки на засвоєння нових знань, а й на інші види пізнавальноїдіяльності. Продуктивність усіх етапів знижується ще й тому, що значно вирісобсяг знань, які вивчаються на уроці, у багатьох школах переповнені класи, щоускладнює управління пізнавальними процесами, погіршилось ставлення учнів донавчання. У зв'язку з цим виникли і практикуються інші типи уроків, на якихучні займаються переважно яким-небудь одним видом діяльності: уроки засвоєннянових знань; формування нових умінь; узагальнення і систематизації знань,умінь; застосування знань, умінь на практиці; контролю і корекції знань.
Структура цихтипів уроків складається здебільшого з трьох частин:
1) організаціїроботи — перевірки домашнього завдання, актуалізації опорних знань, навичок іумінь; мотивації учіння; повідомлення теми, мети, завдань уроку;
2) головноїчастини — формування, засвоєння, повторення, закріплення, узагальнення,систематизації знань, умінь; контролю;
3) підведенняпідсумків і домашнього завдання [11, с. 161].

Розділ 2. Методи і засоби навчання на уроках історії
 
2.1 Поняття про методи навчання. Класифікація методівнавчання
 
Метод (від гр.methodos) — шлях до чогось, спосіб пізнання. Метод навчання — шляхнавчально-пізнавальної діяльності учнів до результатів, визначених завданняминавчання [4, с. 42].
Методи навчання єодним зі найважливіших компонентів навчального процесу. Без відповідних методівдіяльності неможливо реалізувати цілі і завдання навчання, досягнутивідповідних результатів.
У процесінавчання зв'язок методу з іншими компонентами взаємозворотний: метод є похіднимвід цілей, завдань, змісту, форм навчання; водночас він суттєво впливає наможливості їх практичної реалізації. Навчання прогресує настільки, наскількидозволяють йому рухатись уперед застосовані методи.
У структуріметодів виділяються прийоми. Прийом — це елемент методу. Елементиметодів є не звичайною сумою окремих частин цілого, а системою, об'єднаноюлогікою дидактичного завдання. Зокрема, якщо певний спосіб навчання педагогвикористовує на уроці тільки для того, щоб зосередити увагу на якомусь питаннізмісту матеріалу, то цей спосіб відіграватиме роль дидактичного прийому. А якщоспосіб навчання використовується для з'ясування суті питання, для розкриттязмісту матеріалу, то це вже буде не прийом, а метод. Метод є способомдіяльності, що охоплює весь її шлях. Прийом — це окремий крок, фазова дія вреалізації методу [4, с. 43].
Метод навчаннямає дві складові частини: об'єктивну і суб'єктивну. Об'єктивна частина методуобумовлена тими постійними положеннями, які обов'язково присутні в будь-якомуметоді, незалежно від того, який учитель його використовує. У ній відображенінайзагальніші вимоги законів і закономірностей, принципів і правил, а такожціль, завдання, зміст, форми навчальної діяльності. Суб'єктивна частина методуобумовлена особистістю педагога, його творчістю, майстерністю; особливостямиучнів, конкретними умовами. Питання про співвідношення об'єктивного ісуб'єктивного в методі вирішене не до кінця: одні автори вважають, що метод єлише об'єктивним утворенням, інші, навпаки, — творінням педагога [4, с. 46].Безперечним є те, що об'єктивна частина дозволяє дидактам розробляти теоріюметодів, рекомендувати педагогам шляхи їх ефективної реалізації. З іншого боку,саме методи є сферою прояву високого педагогічного мистецтва.
Головне внавчанні не тільки те, що повідомляється, а й те, як повідомляється.Найзвичайніші щоденні предмети, які майстерно прищеплюються дитині, для неї устократ корисніші в майбутньому, ніж високі істини, погано викладені й анітрохине пристосовані до його понять.
Процес навчання єтриєдиним, надзвичайно рухливим процесом. Для того, щоб відображати цюбагатогранність і динамізм, ураховувати зміни, які постійно відбуваються впрактиці застосування методів, не можна класифікувати методи єдино і незмінно.Цілісний навчальний процес у сучасній школі здійснюється за допомогою цілогоряду класифікацій, які в єдності відображають завдання і зміст дидактичнихметодів. При цьому кожна класифікація методів ґрунтується на одній або кількохістотних ознаках, проте всі класифікації зводяться до системи.
Методологіяцілісного підходу до взаємопов'язаної діяльності вчителя і учнів у навчанніпередбачає виділення методів навчання у великі групи:
— методи організаціїі самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності,
— методистимулювання і мотивації учіння,
— методи контролюі самоконтролю у навчанні,
— бінарні методинавчання [11, с. 179].
Усвідомленнявчителем суті й особливостей цілісної класифікації методів дозволить йомуздійснити цілісну процедуру їх вибору.
Знаючи арсеналметодів навчання, учитель, природно, переживає труднощі у виборі методів.Труднощі стоять як перед вивченням усього курсу в цілому, так і перед кожнимконкретним уроком.
У психолого-педагогічнійлітературі виділено чимало причин, які впливають на вибір методів навчання. Наоснові їх узагальнення виділяється шість загальних умов, які визначають вибірметоду навчання:
1. Закономірностіта принципи навчання, які витікають з них.
2. Зміст і методипевної науки взагалі та предмета теми зокрема.
3. Цілі ізавдання навчання.
4. Навчальніможливості учнів(вікові, рівень підготовки, особливості класного колективу).
5. Зовнішні умови(географічні, виробниче оточення).
6. Можливостівчителів (досвід, рівень підготовки, знання типових ситуацій процесу навчання).
Під проблемнимнавчанням розуміють сукупність методів, за допомогою яких перед учнямистворюється проблемна ситуація, формуються проблеми, шукаються шляхи їхвирішення та саме рішення [2, с. 130]. Умовою для створення проблемної ситуаціїє включення в урок кількох, часом суперечливих поглядів щодо проблеми, якавивчається. Учні повинні вибрати правильну точку зору та обґрунтувати її.
На уроці історії на тему: «Внутрішня та зовнішня політикакнязя Данила Романовича» вчитель для перевірки домашнього завдання ставить проблемне завдання уроку:
— Чи справедливетвердження, що саме Галицько-Волинська держава — це правонаступниця КиївськоїРусі?
Відповідь мибудемо давати в ході проведення декількох конкурсів. З цією метою весь класподілений на дві команди і журі. Представляю обидві команди, їх капітанів,девізи.
Перша команда:
Древні князібагато добрих справ
Зробили для Русі
А ми нащадки тихкнязів
Продовжимо справузадля всіх,
Для України інароду
Бо ми нащадкитого роду.
Ми вчимося йвчимося, знання здобуваємо ми
Все про Вкраїнузнаємо, а чи знаєте це ви?
Друга команда:
Ми князівськихдинастій нащадки
Спадком цимперейматися слід
Навчанням іпрацею духом незламним
Буде жити іславитись наш родовід
Ми галицькікняжата, хоч не такі, як ті
Та любим Україну,на захист їй прийшли
Ми Романовичівдинастії нащадки
Вже скільки літвиходимо з пітьми
Без України житьнема й гадки
Примножимо знанняпро неї ми.
ІІ. Головначастина
1-ий конкурс«Доповнити таблицю»
/>

ІІ-ий конкурс«Вгадай князя».
Учитель зачитуєуривок з літературних творів. Діти повинні дати відповідь.
1. Ви оба — князіхоробрі
Йшли за ріднійсвій престол
В бій кривавий зворогами
Й гнали їх ізрідних піль
(Василько іВолодар)
2. В Галич, наДністер широкий,
Ти столицюпереніс
І за тебе аж підхмари
Галицький престолпідріс
(Володимир)
3. Та важкі тобі судила
Доля дні життяпослідні -
Твоє серцепоранили
Та глибоко твоїрідні
(ЯрославОсмомисл)
4. Ти могутньоюрукою
Аж до Києва досяг-
Всі князі тобіскорились
І на твій клялисяшлях
(РоманМстиславович)
5. Із журбиохляли руки
І пониклаголова...
На спочин йогоприйняла
В Холмі церковцясвята
(ДанилоГалицький)
6. Щедрий ти длядуховенства
Знав його вагувелику:
Першогонастановляли
Українськоговладику
(Юрій І)
ІІІ-ій конкурс«Цифрове табло»
червоні цифри — пора Данила сині цифри — пора Романа чорні цифри — інші князі.
/>
Один із учасниківпершої команди витягує свій колір, другий учасник другої команди витягує свійколір.
Запам'ятатиномери свого кольору; вчитель показує на другій стороні табло одного кольору.Учасники називають свої номери. Вчитель зачитує завдання, учень відповідає. Завірну відповідь 3 бали. Якщо учасник називає номер не свого кольору, топравильна відповідь — 2 бала.
Червоний колір:
1. Брав участьразом з іншими руськими князями у битві з монголами (1223 р. — на р. У валка)
4. В результатіпоходів 1243-1244 рр. на Польщу підкорив яку землю? (Люблінську)
7. В 1274 р.установив мирні відносини з ким? (Польща і Угорщина)
11. Заснував новіміста (Холм і Львів)
13. Здійснивпоїздку до Золотої Орди, коли? (1245 р.)
15. Поставивзамість себе воєводу Дмитра, де? (в Києві)
17. Ця подіявідбувалася в Дорогочині і мала особливе значення для князівства (коронація).
Синій колір:
2. Здійснив похідна Київ, коли? (1203 р.)
5. Уславивсяпоходами проти кого? (половців)
9. Які земліприєднав до Волині? (Болохівську волость, по р. Буг і Случ)
12. 1270 р. — початок чого? (князювання)
16. 1199 р. — якаподія? (об'єднання Галичини і Волині)
18. Біляпольського містечка Завихвост у 1205 р. —? (загинув)
20. Папа римськийІнокентій запропонував коронувати його в обмін на що? (на згоду прийнятикатолицизм)
Чорний колір:
3. 1152-1187 рр.-? (князювання Ярослава Осмомисла)
6. Сини Данила(Лев, Мстислав, Шварно)
8. Якеправославне ім'я мав князь Болеслав? (Юрій II)
10. З якого рокуперестала існувати Галицько-Волинська держава? (1349 р.)
14. З їх смертюувірвалася династія Данила Романовича (Андрій і Лев II).
19. В Галичинімістилися великі родовища товару, від якого залежав добробут населення (солі).
4. Домашнєзавдання — конкурс «Кращий літописець».
Одна командазачитує про діяння Льва Данилович, а друга команда — Юрія І.
5. Розповідьпро Галицько-Волинський літопис.
Поки журіпідраховує кількість балів, один із учнів розповідає про Галицько-Волинськийлітопис, що складається з Літописця Данила Галицького (1205-1290 рр.) іВолинського літопису (1258-1290 рр.). саме в цьому літописі мі читаємо вперше,що Роман Мстиславович це «самодержець всієї Русі», а смерть Романа сталатрагічною подією в історії України, оскільки витворена ним держава ще невстигла настільки зміцніти, щоб існувати без монарха. Процес об'єднаннякнязівств в національну державу був загальмований.
Період післясмерті Романа автор назвав, як період «великої смерті в землі Руській».Скориставшись відсутністю князя, боярство продовжувало відігравати лиховіснуроль. Але боярство і не підозрювало, яка страшна небезпека наближається до їхземель. Це була монгольська навала. І пише літописець «бо заставили татари, щоорали і сіяли пшеницю і просо для них і платили велику данину».
А з якою любов'юі повагою пише літописець про Данила Романовича. Навіть золотоординський хан ітой поважаючи Данила за мужність і почуття власної гідності, прийняв йогоприхильно. «О, тихіша лиха честь татарськая!» — підкреслював той в літописі. Невдалося добитися Данилові незалежності і це особливо пригнічувало його всіостанні роки, пригнічувало його всі останні роки.
І все ж таки він«був князем добрим, хоробрим і мудрим, який спорудив городи многі, і церквипоставив… і братолюбством він світився, був із братом своїм Васильком».
6. Бліц-турнірдля вболівальників обох команд:
«Особливість іміста королівства»
Літопис називаєйого мудрим, як Соломон (Данило Галицький)
Його оточувалибояри старі і молоді (Мстислав)
СтолиціГалицько-Волинської держави (Холм, Львів, Володимиро-Волинськ)
Місто, девідбулася коронація Данила (Дорогочин)
Король Русі ікнязь Лодомерії (Юрій)
Останні руськікнязі — схизматики, які були щитом проти жорстоких татар (Андрій і Лев)
Польське місто,яке було приєднане до королівства (Люблін)
Місто, депохований Данило Галицький (Холм)
7. Колективнаробота всього класу за завданням:
— Чи справедливетвердження, що саме Галицько-Волинська держава — це правонаступниця КиївськоїРусі? Свою відповідь вчитель просить обґрунтувати. Відповіді учнів.
Вчительузагальнює відповіді учнів і робить висновок:
Після занепаду КиївськоїРусі Галицько-Волинська держава на ціле століття продовжила існуваннядержавності на східнослов'янських землях і стала головним політичним центромУкраїни. З часу коронації Данила Романовича не лише фактично, а й юридично цядержава набула статусу самостійної Української держави. Вона була визнанаримським папою і країнами Східної та Центральної Європи. Саме це королівство вочах європейської громадськості було державою руського народу, Руссю,спадкоємницею Руської імперії. Саме воно на руїнах останньої стало єдиноюполітичною силою, спроможною об'єднати навколо себе решту українських земель.Однак для втілення цієї ідеї потрібні були ще й сприятливі міжнароднівідносини, а також воля і самовіддана діяльність української політичної еліти.Сприятливих міжнародних відносин в ті часи не було, адже і Золота Орда, іПольща, і Угорщина всіляко протидіяли зміцненню і розширенню королівства. Априпинення існування династії Даниловичів і надали спричинило гостру політичнукризу в Українському суспільстві. Розпочалася тривала і запекла боротьба Литвиі Польщі за українську землю. І боярство Галичини виявилось неспроможним,нездатним захищати свої землі. З 1349 року Українське королівство припинилосвоє самостійне існування.
8. Підсумковийетап уроку.
Учитель підводитьпідсумки конкурсів, називає переможців, виставляються оцінки.
III. Домашнєзавдання
Перевіритиконтурні карти: кордони Галицько-Волинського князівства після 1199 р. до 1349р.
Скласти ребуси засловами: бояри, князь, держава, Львів, метрополія.
Рішенняпроблемних завдань на уроці історії є найвищим етапом організації роботи зучнями. На відміну від звичайних уроків, проблемне навчання спитається нетільки на пізнання історичних фактів та подій, а на розкриттяпричинно-наслідкових зв’язків. Чітке формулювання навчальної проблеми – одне ізголовних завдань, від якого залежить успіх та результативність уроку.
Характерною рисоюпроблемного навчання є постановка перед учнями проблемної ситуації, якаспонукає їх не тільки користуватися готовими знаннями, але й самостійно (абопід керівництвом вчителя) здобувати нові знання.
Існуютьрізноманітні шляхи створення проблемної ситуації:
постановкапроблемних завдань;
організаціядискусії на уроці;
організаціяпошукової роботи школярів.
Проблемнаситуація на уроці залежить від:
характерунавчального матеріалу;
актуальнихпроблем сучасності;
життєвого досвідушколярів.
При оцінюванніпроблемних завдань високо оцінюються використання учнями:
знань з історії;
знань злітератури;
довідковихджерел;
засобів масовоїінформації.
2.2 Засоби навчання на уроках історії
Засоби навчання — це різноманітні матеріали і знаряддя навчального процесу, завдяки яким більшуспішно і за коротший час досягаються визначені цілі навчання [2, с. 90].
До засобів навчанняналежать: підручники, навчальні посібники, дидактичні матеріали, технічнізасоби (ТЗН), обладнання, станки, навчальні кабінети, лабораторії, ЕОМ, ТБ таінші засоби масової комунікації. Засобами навчання можуть також слугуватиреальні об'єкти, виробництво, споруди [2, с. 91].
Дидактичнізасоби, як і методи, форми, є частиною педагогічної системи. Вони виконуютьтакі основні функції: інформаційну, засвоєння нового матеріалу, контрольну.Вибір засобів навчання залежить від дидактичної концепції, мети, змісту,методів і умов навчального процесу.
В науці немаєзагальноприйнятої класифікації дидактичних засобів. Ми послуговуємосякласифікацією польського дидакта В.Оконя, в якій засоби навчання розташованівідповідно до наростання можливості замінювати дії учителя й автоматизувати діїучня.
Прості засоби.
1. Словесні:підручники, навчальні посібники і под.
2. Простівізуальні засоби: реальні предмети, моделі, картини і под.
Складні засоби.
1. Механічнівізуальні пристрої: діаскоп, мікроскоп, кодоскоп та інші.
2. Аудіальнізасоби: програвач, магнітофон, радіо.
3.Аудіовізуальні: звуковий фільм, телебачення, відео.
4. Засоби, якіавтоматизують процес навчання: лінгвістичні кабінети, комп'ютери, інформаційнісистеми, телекомунікаційні мережі [2, с. 93].
Прості словесні івізуальні (наочні) засоби навчання мають давню історію. Головними з них єпідручники, навчальні посібники. Підручник — це навчальна книга, яка детальновідображає зміст освіти, навчальну інформацію, що підлягає засвоєнню. Цюінформацію він передає не тільки у вигляді тексту, а й у фотографіях, малюнках,схемах.
Прості візуальнізасоби (наочні засоби) допомагають повноцінному розкриттю і засвоєнню змістунавчального матеріалу. Інколи вони слугують самостійним джерелом інформації.
Основною функцієюзасобів наочності є ілюстрація, допомога у найбільш повному, глибокомурозумінні і сприйнятті того чи іншого предмета або явища.
Наочні засоби, щовикористовуються у процесі навчання, поділяються на два види:
1) зображенняпредметів і явищ,
2) самі предмети,макети, моделі, що діють.
До першого видувідносять схеми, діаграми, малюнки, картини, репродукції, креслення,фотографії, карти, глобуси, ноти. До другого виду належать реальні предмети:живі або засушені рослини, живі або законсервовані тварини, гербарії, колекції,прилади, інструменти, апарати, вироби, будь-яке виробництво, моделі (наприклад,мотор, парова машина), макети, до діють, (наприклад, пластична репродукціяземної поверхні, рельєф місцевості).
Технічні засобинавчання (ТЗН). Основними функціями ТЗН є забезпечення інформаційноїнасиченості навчальновиховного процесу, усвідомленого засвоєннянауково-теоретичних знань. ТЗН мають змогу долати часові і просторові межі,проникати у глибинну сутність явищ і процесів; показувати явища у розвитку, динаміці;реалістично відображати дійсність; емоційно забарвлювати інформацію [2, с. 94].
За способамивпливу на учнів ТЗН поділяються на три групи: візуальні (зорові), аудіальні(звукові), аудіовізуальні (звукозорові).
Візуальні ТЗН — це засоби, в яких носіями інформації є діафільми, діапозитиви, епіпосібники ітранспаранти, що подаються учням за допомогою діапроекторів, епіпроекторів іграфопроекторів (кодоскопів) у вигляді нерухомих зображень предметів [2, с.95].

Висновки
Сьогодні вчительвільно вибирає структуру уроку. Йому не обов'язково дотримуватися формальногопоєднання і послідовності етапів уроку. Але при цьому вчитель не може допускатипорушення закономірностей пізнавальної діяльності, не враховувати їїефективності. Важливим сучасним положенням є також те, що доцільність тих чиінших типів і структур уроку пропонується оцінювати за кінцевим результатомпроцесу навчання, а не за структурною досконалістю окремих уроків.
У сучасній школікласно-урочна форма є головною (основною), її ключовим компонентом є урок. Урок- це «відрізок» навчального процесу, який є викінченим у смисловому, часовому йорганізаційному відношенні. Незважаючи на малу тривалість, уроки мають тіструктурні компоненти, які характеризують процес навчання в цілому, зокрема:цільовий, стимуляційно-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний,контрольно-регулювальний та оцінно-результативний. Тому від ефективності уроківзалежить ефективність навчального процесу.
Основними типамиуроків, які проводяться в школі, є такі:
1) комбіновані(змішані);
2) урокизасвоєння нових знань;
3) урокизасвоєння навичок і умінь;
4) урокизастосування знань, навичок і умінь;
5) урокиузагальнення і систематизації знань;
6) урокиперевірки, оцінки і корекції знань, навичок і умінь (В.О. Онищук, М.А Сорокін,М.І. Махмутов та ін.) [2, с. 76].
На уроках історіїрізних типів учитель використовує фронтальну, індивідуальну і групову форминавчальної роботи.
Методологіяцілісного підходу до взаємопов'язаної діяльності вчителя і учнів у навчанніпередбачає виділення методів навчання у великі групи:
— методиорганізації і самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності,
— методистимулювання і мотивації учіння,
— методи контролюі самоконтролю у навчанні,
— бінарні методинавчання [11, с. 179].
Під проблемнимнавчанням розуміють сукупність методів, за допомогою яких перед учнямистворюється проблемна ситуація, формуються проблеми, шукаються шляхи їхвирішення та саме рішення [2, с. 130]. Умовою для створення проблемної ситуаціїє включення в урок кількох, часом суперечливих поглядів щодо проблеми, якавивчається. Учні повинні вибрати правильну точку зору та обґрунтувати її.
Рішенняпроблемних завдань на уроці історії є найвищим етапом організації роботи зучнями. На відміну від звичайних уроків, проблемне навчання спитається нетільки на пізнання історичних фактів та подій, а на розкриттяпричинно-наслідкових зв’язків. Чітке формулювання навчальної проблеми – одне ізголовних завдань, від якого залежить успіх та результативність уроку.
До засобівнавчання належать: підручники, навчальні посібники, дидактичні матеріали,технічні засоби (ТЗН), обладнання, станки, навчальні кабінети, лабораторії,ЕОМ, ТБ та інші засоби масової комунікації. Засобами навчання можуть такожслугувати реальні об'єкти, виробництво, споруди [2, с. 91].

Список використаних джерел
1. АртемоваЛ.В. Педагогіка і методика вищої школи: Навчально-методичний посібник:Інтерактивні технології в курсах навчальних дисциплін. — К.: Кондор, 2008. — 272, с.
2. БахановК.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі:Монографія. – Запоріжжя: Просвіта, 2000. – 160 с.: іл.
3. БахановК.О. Ла бораторно-практичні роботи з історії України (методичний посібник длявчителів) – К.: Генеза, 1996. – 208 с.
4. БахановК.О. Методичний посібник з історії України. 7 клас. Традиції та інновації унавчанні історії в школі. – К.: Генеза, 2001. – 296 с.: іл.
5. БахановК.О. Традиції та інновації в навчанні історії в школі: Дидактичний словник-довідник.– Запоріжжя: Просвіта, 2002. – 108 с.: іл.
6. Бех І. Д.Педагогіка і психологія // Педагогічна думка. — 1996. — №4. — С. 136-141
7. БойкоО.Д. Історія України. Тести. Запитання. Завдання. – К.: Видав. центр“Академія”, 1998. – 256 с.
8. БордовскаяН.В. Педагогика: Учебник длявузов. СПб.: Питер, 2000. — 299 с.
9. ІсторіяУкраїни від найдавніших часів до початку ХХ ст.: Запитання. Відповіді.Методичні рекомендації. / М.Г. Тараненко, Ф.Л. Левітас. – К.: Магістр–S, 1999.–160 с.
10. КамбаловаЯ. Навчаємося у грі: (нетрадиційні види уроків узагальнюваного повторення зісторії стародавнього світу на прикладі теми " Давній Рим у VIII-І cт. дон.е.") // Історія в школі. — 2007. — № 2. — С. 33-36
11. ЛевітасФ.Л. Методика викладання історії: Практикум для вчителя. — Харків: Основа,2007. — 109 с.
12. МартиненкоС.М., Хоружа Л.Л. Загальна педагогіка: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2002. — 167 с.
13. ОхредькоО. Гра «Римська імперія». 6 клас // Історія та правознавство. — 2007.- № 14. — С. 21-26
14. ПодласыйИ.П. Педагогика: Новый курс: Учебник для вузов: В 2 кн. — М.: Владос, 1999 — Кн.1: Общие основы. Процесс обучения. -1999. — 573, с.
15. СмирновС.Г. Задачник по истории Росии: Учебное пособие для средней школы. – 2-е изд.,перераб. – М.: МИРОС – Междунар. отношения, 1995. – 208 с.
16. СмирновС.Г. Задачник по истории средних веков: Для средних учебных заведений. – 2-еизд., перераб. и доп. – М.: МИРОС – Междунар. отношения, 1995. – 288 с.: ил.
17. СпекторукВ. Римська республіка. Урок-гра. 6 клас // Історія та правознавство. — 2008. — № 12. — С. 9-10
18. Сучаснийучитель та сучасний урок (методичні рекомендації щодо вивчення історії України тавсесвітньої історії в школі).: укладач Левітас Ф.Л. – 2-е видання, стереотипне.– К.: КМІУВ імені Б. Грінченка, 2002. – 15 с.
19. ХарламовИ.Ф.Педагогика: Учебник для вузов. — М.: Гардарики, 2002. — 516, с.
20. Шоган В.В.Методика преподавания истории в школе: Уроки истории нового поколения. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2005. — 124, с.