Інститут педагогіки АПН України
БаккаТамара Володимирівна
УДК:371.134.(043.3)
Підготовка студентів до викладання суспільствознавчихдисциплін у середніх загальноосвітніх навчальних закладах
13.00.04– теорія і методика професійної освіти
Автореферат
дисертаціїна здобуття наукового ступеня
кандидатапедагогічних наук
Київ– 2008
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано вІнституті педагогіки АПН України.
Науковийкерівник дійснийчлен АПН України
докторпедагогічних наук, професор
БондарВолодимир Іванович,
Національнийпедагогічний університет
імені М.П. Драгоманова,
директорІнституту педагогіки і психології,
завідувач кафедрипедагогіки і психології.
Офіційніопоненти: докторпедагогічних наук, професор
ЧайкаВолодимир Мирославович,
Тернопільськийнаціональний педагогічний
університет іменіВ. Гнатюка,
директорІнституту педагогіки і психології,
професор кафедрипедагогіки;
кандидатпедагогічних наук, доцент
МартиненкоСвітлана Миколаївна,
Київський міськийпедагогічний університет
імені Б.Д. Грінченка,декан педагогічного факультету,
завідувач кафедритеорії та історії педагогіки.
Захист дисертаціївідбудеться “14” лютого 2008 р. о 16.00. год. на засіданні спеціалізованоївченої ради Д 26.452.01 в Інституті педагогіки АПН України за адресою: 04053,м. Київ, вул. Артема, 52-д.
З дисертацієюможна ознайомитися у науковій частині Інституту педагогіки АПН України (04053,м. Київ, вул. Артема, 52-д).
Авторефератрозісланий “11” січня 2008 року
Ученийсекретар
спеціалізованоївченої ради Л.Д.Березівська
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальністьтеми дослідження. Перехід українського суспільства у новий стан свого розвиткузакономірно поєднується з удосконаленням усіх соціальних інститутів і систем, утому числі й системи освіти. Однак, які б реформи і модернізації в галузіосвіти не відбувалися, всі вони зрештою фокусуються на вчителеві як творчій,соціально активній, професійно компетентній особистості, котра адаптована донеоднозначних суспільних реалій і спроможна передавати свій досвід молодомупоколінню у навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів.
Сучасне суспільствознавство- надзвичайно складна галузь наукового пізнання, що ґрунтується на новітніхдосягненнях світової і вітчизняної суспільної думки. Його вивчення забезпечуєнабуття конкретно-наукових знань (історичних, економічних, соціологічних,політологічних, антропологічних, психологічних та ін.), які висвітлюють окремісторони пізнавальних об’єктів або розглядають їх у різних аспектах, на різнихрівнях, а також світоглядних знань, у яких людина і суспільство як пізнавальніоб’єкти відображаються в їх цілісному взаємозв’язку. Вивченнясуспільствознавства дає змогу пізнати суспільні ідеали, засвоїти критеріїоцінювання й самі оцінки різних суспільних явищ і людських якостей, норми іпринципи, які регулюють взаємовідносини в суспільстві між різними соціальними групамита окремими людьми. Особлива роль у цьому контексті належить учителюсуспільствознавчих дисциплін, що актуалізує проблему його підготовки допрофесійно-педагогічної діяльності.
Проте, усучасному освітньому просторі існує низка суперечностей, які гальмують належневирішення завдань, що постають перед майбутнім учителем суспільствознавства.Найбільш суттєвими з-поміж них є суперечності: між вимогами до нового типупрофесійної діяльності вчителя і традиційною моделлю вищої педагогічної освіти;між орієнтацією педагогічної освіти на підвищення її науковості та необхідністюрозвитку майбутнього вчителя, його професійного світогляду і мотивації; міжнеобхідністю оперативно реагувати на постійні зміни в галузі вимог доособистісного й індивідуально-творчого потенціалу суб’єктів навчально-виховногопроцесу і дискретно-локальним характером системи підготовки педагогічнихкадрів; між прогресуючою тенденцією до міждисциплінарного синтезу, інтеграціїнаукового знання і дійсним станом теорії педагогічної освіти.
Питанняпідготовки педагогічних кадрів привертали увагу провідних українських педагогівминулого М. Драгоманова, О. Духновича, В. Сухомлинського. До їх розв’язаннязвертаються й сучасні дослідники.
Теоретичні засадипідготовки вчителя є предметом наукових студій Ф. Гоноболіна, І. Зязюна, Н. Кузьміної,В. Моляко, Л. Спіріна та ін. Способам їх реалізації у різних видах професійноїпідготовки приділено увагу в працях А. Алексюка, В.Бондаря, С. Гончаренка, О. Дубасенюк,Г.Костюка, С. Сисоєвої, В. Сластьоніна, Р. Хмелюк, Л.Хомич та ін. Праці Є. Веренчивої,З. Єфименко, М. Рутковської присвячені дослідженню формування особистостівчителя і вивченню процесу оволодіння ним педагогічною майстерністю.
До розв’язанняпроблеми підготовки та діяльності вчителя зверталися психологи С. Рубінштейн(загальнотеоретичні проблеми), Б. Теплов (загальна теорія здібностей),Б.Ананьєв (теорія формування характеру), А.Ковальов, В. М’ясищев (проблемамотивів, здібностей, характеру).
Безпосередньодослідженню питань викладання суспільствознавчих дисциплін присвятили своїнапрацювання Л. Губерський, О. Дружков, А. Колосков, С. Щепцов та ін.
Однак аналізпедагогічної та психологічної літератури свідчить, що питання підготовкивчителя суспільствознавства ще не були предметом окремого дослідження.
Таким чином,актуальність проблеми, потреби педагогічної теорії і практики навчання зумовиливибір теми дисертаційного дослідження: „Підготовка студентів довикладання суспільствознавчих дисциплін у середніх загальноосвітніх навчальнихзакладах”.
Зв’язок роботиз науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в лабораторіїсуспільствознавчої освіти Інституту педагогіки АПН України згідно з комплекснимтематичним планом досліджень та темою “Реалізація діяльнісного підходу внавчанні історії” (Державний реєстраційний номер 0105U000272).
Тема дисертаціїзатверджена вченою радою Національного педагогічного університету іменіМ.П.Драгоманова (протокол № 10 від 25 травня 2000 року) й узгоджена у Раді зкоординації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні(протокол № 6 від 27 червня 2006 року).
Об’єкт дослідження – професійнапідготовка майбутнього вчителя шкільного суспільствознавства в педагогічномуВНЗ.
Предмет дослідження – зміст, форми іметоди підготовки майбутніх учителів суспільствознавчих дисциплін.
Мета дослідження: визначити,науково обґрунтувати та експериментально перевірити модель підготовки майбутніхучителів до викладання суспільствознавчих дисциплін.
Проводячинауково-дослідну роботу, ми виходили з гіпотези про те, що якістьпідготовки студентів педагогічного ВНЗ до викладання суспільствознавчихдисциплін зросте за умов впровадження у навчальний процес вищого педагогічногонавчального закладу моделі їх підготовки, що забезпечує формування у майбутніхучителів суспільствознавства теоретико-методичних знань, умінь і навичок,формування мотивації до професійної діяльності, самовдосконалення тасаморозвитку як творчої особистості.
Відповідно домети було визначено такі завдання дослідження:
1) на основі аналізу психолого-педагогічноїлітератури з’ясувати сутність і особливості шкільних суспільствознавчих курсівта вимоги до підготовки майбутніх учителів до їх викладання;
2) проаналізувати стан теорії іпрактики професійної підготовки майбутніх учителів суспільствознавства у вищомупедагогічному навчальному закладі для визначення основних складових такоїпідготовки;
3) визначити критеріїефективності підготовки майбутніх учителів до професійно-педагогічноїдіяльності, пов’язаної з викладанням шкільного суспільствознавства;
4) розробити, обґрунтувати таекспериментально перевірити модель підготовки майбутніх учителівсуспільствознавства.
Методологічнуосновудослідження становлять вихідні положення філософії про діалектичнийвзаємозв’язок, взаємообумовленість явищ і процесів соціально-педагогічноїдійсності; положення особистісно орієнтованого і суб’єкт–діяльнісного підходіву процесі професійного розвитку; системно-структурний принцип пізнанняпедагогічних процесів, який передбачає цілісність розгляду об’єкта, виявленняспецифіки взаємодії його складових частин, прогнозування подальшого розвитку, атакож принципи науковості, наступності, інтеграції, наочності, зв’язку теорії зпрактикою.
Теоретичноюосновою дослідження є наукові праці, присвячені аналізу сутності підготовкимайбутнього вчителя (В. Бондар, І. Зязюн, Н. Ісаєва, Л. Кулікова, О. Пєхота, В.Слободчиков); положення та висновки, що стосуються сучасних тенденцій розвиткупедагогічної теорії і практики (І. Бех, Д. Бєлухін, Н. Ничкало, О. Савченко, О.Сухомлинська); наукові положення про закономірності вивчення суспільствознавчихдисциплін (Т. Ладиченко, А. Лазебников, В. Ледньов, О. Пометун, В. Скиба, Ю. Стежко).
Для розв’язаннявизначених завдань використовувався комплекс взаємопов’язаних методівдослідження. Теоретичні методи: аналіз філософської, психологічної тапедагогічної літератури, вітчизняного та зарубіжного досвіду з досліджуваноїпроблеми, синтез, узагальнення і систематизація теоретичних таекспериментальних даних, моделювання, порівняння, прогнозування –застосовувалися для розробки теоретичних засад дослідження. Емпіричні методи:анкетування, інтерв’ювання, бесіди, спостереження, тестування, ранжування,педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний), статистична обробкаодержаних результатів – застосовувалися для одержання фактичних даних щодостану досліджуваної проблеми в практиці та кількісного і якісного аналізупроміжних показників і кінцевих результатів дослідно-експериментальної роботи.
Дослідженняздійснювалося протягом 1998–2007 років і передбачало кілька етапів:
І етап (1998 – 2000 рр.) –опрацювання філософської, психолого-педагогічної та науково-методичноїлітератури з метою розробки концептуальних підходів та методів дослідження,вивчення шляхів вирішення заявленої проблеми в сучасній практиці. Визначення об’єкта, предмета, мети і завданьдослідження. Проведення констатувального етапу експерименту, обробка йузагальнення його результатів.
ІІ етап (2000 – 2004 рр.) – розробказмісту, форм і методів формувального етапу науково-дослідної роботи, визначеннята експериментальна перевірка умов їх ефективного використання у підготовцівчителів суспільствознавчих дисциплін. Проведення проміжних зрізів; корегуваннята вдосконалення експериментальних матеріалів.
ІІІ етап (2004 – 2007 рр.) –завершення формувального етапу експерименту, узагальнення кінцевих результатівнауково-дослідної роботи, формулювання висновків.
Експериментальнабаза дослідження. Дослідження проводилося на базі Інституту історичної освіти та Інститутуполітології та права Національного педагогічного університету іменіМ.П.Драгоманова. Всього дослідженням на різних етапах було охоплено 445студентів ІІІ–V курсів.
Науковановизна одержанихрезультатів дослідження полягає в тому, що вперше розроблено,науково обґрунтовано та експериментально перевірено модель підготовкимайбутнього вчителя шкільного суспільствознавства, в основу якої покладеновзаємозв’язок цільового, змістового і мотиваційного компонентів, що охоплюютьнеобхідну суму знань, умінь і навичок і проявляються у професійній діяльності,творчій активності, прагненні до самовдосконалення та саморозвитку; розкритоструктуру підготовки майбутнього вчителя суспільствознавства, принципи доборузмісту та оцінки ефективності цього процесу; з’ясовано критерії готовності студентівдо викладання суспільствознавчих дисциплін.
Удосконалено вимоги до змісту і методикинавчання учнів суспільствознавчих дисциплін у загальноосвітньому навчальномузакладі.
Подальшогорозвиткунабули положення педагогічної науки про професійну підготовку вчителів, щозабезпечують високий рівень викладання шкільного суспільствознавства.
Практичнезначення одержанихрезультатів дослідження полягає в розробці науково-методичногозабезпечення (програми, підручники, методичні посібники) підготовки майбутніхучителів суспільствознавчих дисциплін, яке доцільно використовувати в практицівищих педагогічних навчальних закладів.
Результатидослідження можуть бути використані в процесі підготовки студентів вищихпедагогічних навчальних закладів, у практичній роботі вчителів, на курсахфахового вдосконалення педагогічних працівників у системі післядипломноїосвіти, а також при створенні нових навчальних програм, написанні підручниківта навчальних посібників для загальноосвітніх навчальних закладів.
Наукові положеннядослідження, підготовлені навчально-методичні матеріали впроваджено упрактику роботи Інституту історичної освіти НПУ імені М. П. Драгоманова(довідка № 27 від 31-05-07 р.) та Інституту політології і права НПУ імені М. П.Драгоманова (довідка № 280 від 19.12.2007 р.) та (довідка № 2/1-14-23-87 від21.12.2007 р.) Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова;курсів підвищення кваліфікації вчителів історії та правознавства інститутівпіслядипломної педагогічної освіти ряду регіонів України (Автономної республікиКрим, Київської, Житомирської, Сумської, Кіровоградської, Луганської,Миколаївської областей), (довідка № 04-10/2394 від 20.12.07 р.).
Вірогідність результатів дослідженнязабезпечується методологічним обґрунтуванням підходів до розв’язання порушеноїпроблеми, використанням комплексу взаємопов’язаних методів дослідження,адекватних об’єкту, предмету і завданням, поєднанням кількісного і якісногоаналізу теоретичного та емпіричного матеріалу, наслідкамидослідно-експериментальної роботи.
Особистийвнесок здобувача полягає в розробці методики підготовки вчителя шкільногосуспільствознавства; розробці та обґрунтуванні структурних компонентів,критеріїв, показників, рівнів сформованості досліджуваних якостей; розробці таапробації моделі підготовки вчителя шкільного суспільствознавства; розробці тавпровадженні у практику методичних рекомендацій щодо підготовки вчителяшкільного суспільствознавства. В опублікованому в співавторстві з Т.Ладиченко,О. Желібою навчальному посібнику для вчителів суспільствознавства та студентівВНЗ “Методика викладання навчального курсу “Людина і світ”: 11 кл.: Книга длявчителя” (рекомендовано Міністерством освіти і науки України, лист № 1/11-4165від 2.10.2003 р.) особистий внесок полягає в розробленні та теоретичномуобґрунтуванні науково-методичної структури уроку з курсу “Людина і світ”,підготовці завдань для тематичного оцінювання навчальних досягнень школярів,розробці ефективних методів проведення уроків суспільствознавства.
В опублікованих успівавторстві з Т. Ладиченко статтях особистий внесок здобувача полягає втеоретичному обґрунтуванні доцільності вивчення в загальноосвітніх навчальнихзакладах інтегрованого курсу “Людина і світ”.
Апробаціярезультатів дисертації. Положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданняхкафедри методики викладання історії та суспільно-політичних дисциплінНаціонального педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (Київ, 1999,2000-2007). Матеріали дослідження висвітлювалися у виступах на звітних та науково-практичнихконференціях Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова,на всеукраїнській науково-практичній конференції “Формування міжетнічної таміжконфесійної толерантності засобами суспільних дисциплін у системі освітиУкраїни” (Київ, 2002), міжнародній науково-практичній конференції „Професійнапідготовка вчителів історії та суспільствознавства в умовах переходузагальноосвітньої школи на 12-річний термін навчання” (Київ, 2005), четвертійміжнародній науково-практичній конференції “Розвиток демократії та демократичнаосвіта в Україні” (Ялта, 2006), п’ятій міжнародній науково-практичнійконференції “Розвиток демократії та демократична освіта в Україні” (Київ,2007).
Публікації. Основні результатидослідження висвітлено в 9 працях, серед них 5 статей, опублікованих упровідних наукових виданнях, затверджених ВАК України, 2- у збірниках тезконференцій. 1 навчально-методичній посібник, 1 брошура. Одноосібнихпублікацій 5.
Структура таобсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів,загальних висновків 7 додатків на 38 сторінках, списку використаних джерел (237 найменувань). Загальний обсягдисертації 225 сторінок, з них основного тексту – 167 сторінок. Робота містить15 таблиць на 5 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтованоактуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульованогіпотезу і завдання дисертаційної роботи, розкрито теоретико-методологічніоснови, методи й етапи педагогічного дослідження, наукову новизну, теоретичне іпрактичне значення дослідження, подано відомості про апробацію та впровадженнярезультатів наукової роботи.
У першомурозділі – „Теоретичнізасади дослідження” – на основі розгляду психолого-педагогічної літературипроаналізовано шкільне суспільствознавство як педагогічну проблему, змістсучасних суспільствознавчих курсів, досліджено теорію і практику підготовкимайбутніх учителів суспільствознавства в системі вищої педагогічної освіти.
Проведенітеоретичні дослідження свідчать, що цілеспрямоване формування особистості та їїсвітогляду відбувається в умовах соціальних інститутів, вагоме місце з-поміжяких посідають загальноосвітні навчальні заклади. Одним із провідних засобівформування особистості школярів є шкільне суспільствознавство.
Аналіз джерел зпроблеми дозволяє стверджувати, що як навчальна дисципліна шкільнесуспільствознавство мало тривалу й неоднозначну історію. Перші спроби йоговикладання було здійснено в 20-30-і роки минулого століття, щохарактеризувались активними пошуками в напрямі оновлення системи національноїосвіти. Однак звужене розуміння сутності цього предмета у подальшому призвело до його вилучення знавчальних програм.
Знову донавчальних планів загальноосвітніх шкіл суспільствознавство було введене лише у1962/63 навчальному році. Зважаючи на тогочасні реалії, його мета вбачалася узабезпеченні засвоєння учнями основ політичних знань, навчанні їх розумітиполітику КПРС і сприянні залученню школярів до впровадження її у життя.Досягнення цієї мети відбувалося завдяки застосуванню у загальноосвітніхзакладах вузівських форм навчання – лекцій та семінарів, проведеннюсоціологічних опитувань, організації теоретичних конференцій. В основу зміступокладалося ознайомлення учнів з умовами діяльності виробничих колективів,колгоспів, радгоспів, його опрацювання також відбувалося в гуртках та нафакультативах з етики, естетики, логіки тощо.
Наступний етапрозвитку шкільного суспільствознавства припадає на 80-і роки, коли були спроби,які, однак, не дали належного ефекту, реформувати систему освіти. Пануючіцінності та ідеали зазнають руйнації, все виразніше починають розходитися зреально існуючими в суспільстві. Школа поступово усувається від ідеологічноїпропаганди, а суспільствознавство вилучається з навчальних програм.
На початку 90-хроків на заміну курсу “Суспільствознавство” увипускних класах середніх загальноосвітніх навчальних закладів вводиться курс “Людина і суспільство”. Проте йогопрограма була досить складною для використання, що зумовлювалося не лишезапропонованим змістом, а й непідготовленістю вчителів до роботи з ним.
Проведенідослідження свідчать, що нинішнє шкільне суспільствознавство є комплексомнавчальних дисциплін, що мають на меті закласти в свідомості учнів основифілософських, культурологічних, правових, економічних, політологічних,громадянознавчих знань. Пріоритетні напрями шкільного суспільствознавства, аотже, і структура його змісту віддзеркалюються насамперед в інтеграції такихелементів знань, як основи філософії, культури, економіки, права і КонституціїУкраїни, політології і громадянознавства. Його головна функція вбачається узабезпеченні належної соціалізації молодого покоління, формуванні у ньогосистеми загальнолюдських, національних та особистісних цінностей і цінніснихорієнтацій, можливостей для свідомого вибору молодою людиною моделей поведінки,що відповідають потребам і викликам молодої української держави, демократії,інформаційного суспільства.
Належневикладання шкільного суспільствознавства потребує підготовки фахівців, яким притаманнийвисокий рівень компетентності в галузі людинознавства і спілкування, щозабезпечує адекватне відображення реальності, які мають власну думку щодо явищдійсності та вміють її висловлювати, мають знання й уміння, необхідні длявиховання духовності та громадянських якостей в учнів.
Аналіз літературиз проблеми дисертації свідчить, що в педагогіці вищої школи нагромаджено значнукількість досліджень, які аналізують проблеми формування професійних умінь таособистісних якостей майбутніх учителів, визначають їхню готовність допедагогічної діяльності студентів, формулюють науково-теоретичні основипрофесійного становлення, підвищення рівня професійної кваліфікації шляхомудосконалення навчально-виховного процесу. Більшість авторів вбачають результатпрофесійної підготовки вчителя у належному рівні його психолого-педагогічної,спеціальної і загальноосвітньої підготовки та формуванні індивідуальних рисособистості вчителя.
Для вчителясуспільствознавства спеціальна підготовка має вміщувати перелік необхіднихспеціальних дисциплін, елементи інформації яких інтегруються у відповіднішкільні курси. Найбільш важливими особистісними характеристиками його єсуспільна спрямованість, науковий світогляд та соціальні потреби,загальнолюдські моральні риси та якості, громадянські ціннісні орієнтації,усвідомлення громадського обов’язку, суспільна активність і обізнаність зподіями світового і місцевого життя. Важливою є також пізнавальна спрямованістьстудента на вивчення подій і явищ суспільного життя, прагнення до пошуку шляхіврозв’язання важливих проблем держави, суспільства й особистості.
Нарешті більшістьвчених говорить про необхідність для майбутнього вчителя, зокрема вчителясуспільствознавства, розвинути у себе такі психологічні характеристики:творчо-практичний склад мислення, самокритичність, здатність до інверсії(сприймання особистості в розвитку), емпатію (вміння поставити себе на місцеучня, зрозуміти його позицію); знання, вміння та навички, що допомагаютьспівпрацювати з учнівським колективом: конструктивні, організаторські,комунікативні, прикладні. Ці вимоги обов’язково мають бути реалізовані упідготовці вчителя даної групи предметів, оскільки викладаннясуспільствознавчих дисциплін передбачає не тільки постійне застосування такиххарактеристик у процесі навчання, а й розвиток подібних рис особистості вучнів.
У другомурозділі –„Теорія і практика підготовки майбутніх учителів суспільствознавства в системівищої педагогічної освіти” визначено зміст, форми, методи та засоби формуванняготовності студентів до викладання суспільствознавства, обґрунтовано модельпідготовки студентів до викладання суспільствознавства у загальноосвітніхнавчальних закладах, з’ясовано стан підготовки студентів до викладаннясуспільствознавчих дисциплін.
Проведений аналіздає підстави стверджувати, що в сучасних умовах виникають нові вимоги допідготовки майбутнього вчителя, суспільствознавства, формування у ньогоціннісного самовизначення та вільного вибору здатності реалізації демократичнихі гуманістичних принципів у майбутній педагогічній діяльності, підвищення рівняйого загально-педагогічної і професійної культури. Суть такої підготовкиполягає в осмисленні та вивченні актуального педагогічного досвіду, аналізіздобутків і труднощів, проектуванні шляхів їх подолання, прогнозуваннірезультатів і наслідків у педагогічному процесі, виборі оптимальнихпедагогічних технологій.
Перед системоювищої педагогічної освіти постає завдання підготовки вчителя – фахівцясуспільствознавчого профілю, спроможного на подальше поглиблення фундаментальноїосвіти, наближення навчального процесу до дослідницької та практичноїдіяльності. Його підготовка має передбачати оптимальне поєднання теоретичнихзнань і творчих здібностей майбутніх учителів, що дозволило б їм післязакінчення ВНЗ ефективно викладати, самостійно підвищувати рівень своєїосвіченості й професійної підготовки в галузі суспільствознавства,орієнтуватися в потоці суспільно-політичної, психолого-педагогічної, методичноїінформації, обсяг якої постійно збільшується.
Аналіз відповідноїпсихолого-педагогічної літератури, врахування досвіду моделювання соціальнихпроцесів, професіографічного підходу до аналізу та проектування особистостівчителя, результатів констатувальних досліджень дозволили розробити модельпідготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін, що є комплексомвзаємопов’язаних компонентів, які сприяють реалізації завдань ефективноїпрофесійної підготовки педагога. При цьому було враховано вимоги, згідно зякими така модель повинна:
- відповідатисучасним тенденціям професійної освіти та рівню розвитку педагогічних наук;
- відображатиосновні моменти науково-методичної підготовки вчителя суспільствознавчихдисциплін;
- використовуватитрадиційні та модернізовані форми, методи та засоби навчання;
- забезпечуватиреалізацію особистісно орієнтованого підходу до процесу підготовки.
Розроблена модельпідготовки майбутнього вчителя шкільного суспільствознавства містить: цільовийкомпонент, який передбачає усвідомлення студентами мети і завданьпрофесійно-педагогічної діяльності вчителя суспільствознавства, послідовнеформування цілей і завдань навчання і розвитку на кожному етапі підготовки інавчання студентів; змістовий компонент, який має на меті формуваннякогнітивної, оцінної та операційно-процесуальної складових діяльностімайбутнього вчителя суспільствознавства, опанування студентами змістомсуспільствознавчих дисциплін, знаннями стратегії і тактики їх викладання узагальноосвітніх навчальних закладах, усвідомлення сутності педагогічноївзаємодії з учнями та способів її організації;мотиваційний компонент,що є сукупністю певних мотивів досягнення успіхів у навчанні як передумовиналежної підготовки до професійно-педагогічної діяльності. В основі мотивації –глибокі й міцні професійні знання, вміння та навички.
Взаємозв’язки тавзаємозалежності між елементами описаної моделі подано на рисунку 1.
/>
/>/>Рис. 1. Авторська модельпідготовки студентів до викладання суспільствознавчих дисциплін
З метою перевіркивідповідності підготовки майбутніх учителів суспільствознавства розробленіймоделі було проведено констатувальні дослідження. Діагностика студентівздійснювалася з урахуванням компонентів моделі підготовки майбутніх учителівшкільного суспільствознавства та критеріїв готовності студентів до такого видупедагогічної діяльності. Зокрема, для змістового компонента підготовки вчителясуспільствознавства було визначено пізнавальний та практично-діяльніснийкритерій, для мотиваційного компонента – потребнісно-мотиваційний критерій, дляцільового компонента – критерій здатності до цілепокладання. Для проведеннядосліджень було відібрано спеціальні діагностичні методики, зокрема розробленозавдання теоретичного і практичного характеру. Наприклад, рівень сформованостізмістового компонента визначався за допомогою завдань, зміст яких передбачаввиявлення теоретичної поінформованості студентів щодо професійно-педагогічноїдіяльності вчителя суспільствознавчих дисциплін. При цьому враховувалисяправильність, глибина, логічність висловлювань, за допомогою додатковихзапитань визначався ступінь усвідомлення студентами сутності теоретичногоматеріалу й уміння співвідносити його з конкретною педагогічною діяльністю якмайбутнього вчителя.
Разом іззавданнями використовувалися анкетування, тестування, а для діагностикимотиваційного компонента – спеціальна методика „Мотивація професійноїдіяльності”, що базується на концепції внутрішньої й зовнішньої мотиваціїособистості. Крім того, для визначення професійної підготовленості студентів уплані сформованості умінь, визначених нами для вчителя шкільногосуспільствознавства, застосовувався метод самооцінки. На основі результатіввстановлювалися рівні готовності майбутніх учителів суспільствознавства допрофесійної діяльності.
Як засвідчилирезультати дослідження, найбільша кількість студентів, охопленихконстатувальним етапом експерименту, перебувала за сукупністю показниківрозроблених нами критеріїв на середньому рівні сформованості такої готовності(32,8%). Досить чисельною була група майбутніх учителів суспільствознавства,які за результатами діагностики перебували на низькому рівні – 30,2%. Достатнійрівень було виявлено у 25,2% студентів. До високого рівня належало лише 11,8%студентів.
Узагальнюючирезультати констатувального етапу експерименту, зробимо висновок, що зміст,форми і методи підготовки майбутніх учителів шкільного суспільствознавства, яківикористовуються нині в педагогічному університеті, не зовсім відповідаютьвимогам, що висуваються до фахівців цієї спеціальності. Немає цілісноїсистеми підготовки майбутніх учителів шкільного суспільствознавства, зокрема, сучасних теоретичних засад та практичних технологій формування відповідних фахівців, що негативно позначається на підготовленостістудентів до самостійної професійної діяльності. Такий стан зумовивнеобхідність пошуку засобів, спроможних подолати виявлені недоліки, піднестиозначену підготовку на рівень, що задовольняє потреби загальноосвітніхнавчальних закладів та суспільства в цілому стосовно навчання та вихованняучнів.
У третьомурозділі – „ Експериментальнаперевірка моделі підготовки студентів до викладання суспільствознавства усередніх загальноосвітніх навчальних закладах ” представлено авторську системупідготовки майбутніх учителів до професійної діяльності, проаналізованоорганізацію, хід та результати проведеного дослідження.
Під часекспериментального навчання студентами опрацьовувався новий змістсуспільно-політичних дисциплін, у структурі якого зінтегровані знання цілісногоциклу суспільних наук: соціології, політології, правознавства, етики,економічної теорії, соціальної психології, культурології, соціальної екології,філософії. Важливу увагу в засвоєнні змісту дисципліни було приділеноусвідомленню й осмисленню студентами суспільствознавчих понять як форминаукового пізнання, яка відображає суттєве в об’єктах, що вивчаються.
Основнікомпоненти запропонованої моделі підготовки студентів до викладаннясуспільствознавства було реалізовано в авторській навчальній програмі курсу“Теорія та методика навчання суспільно-політичних дисциплін”, мета якогополягала у підготовці студентів до викладання відповідних курсів у школі. Їївпровадження у навчально-виховний процес відбувалося за модульною системою іпередбачало три модулі: І. Теорія навчання суспільно-політичних дисциплін; ІІ. Місце суспільно-політичних дисципліну шкільній галузі “Суспільствознавство”; ІІІ. Технології навчаннясуспільно-політичних дисциплін. Програма також містила тематику практичних(семінарських) занять, лабораторних і самостійних робіт, критерії оцінки їїефективності.
Програмастворювала можливості для формування у студентів важливих пізнавальних,інтелектуальних, педагогічних та методичних умінь і навичок. Так ретельновідпрацьовувались: уміння класифікувати і визначати поняття і категорії зарізними параметрами – за ступенем узагальненості, за змістом та рівнемпоінформованості, розподіляти матеріал за темами, виділяти наскрізні поняттякурсу, формувати в учнів понятійну систему за рахунок включення відповіднихгруп-понять в уроки, а також планувати і проводити уроки за допомогою сучаснихметодів і технологій навчання.
Було підготовленотакож орієнтовний перелік екзаменаційних запитань з курсу, тематику курсовихробіт, тематику дипломних робіт, список рекомендованої літератури.
Розрахунокрейтингових балів за видами модульного контролю відображено в таблиці 1.
Таблиця 1
Розрахунокрейтингових балів за видами модульного контролю
№
Вид діяльності
Коефіцієнт
(вартість)
Кількість
робіт
Результат 1 Відвідування лекцій 2 8 16 2 Опорний конспект 1 8 8 3 Аналіз уроку 3 6 18 4 Захист проекту 15 1 15 5 Методична розробка 3 6 18 6 Творча робота 15 1 15 7 Контрольна робота 5 2 10 Підсумковий рейтинговий бал 100 Нормований рейтинговий бал 100
Порівняннярезультатів навчання у контрольних та експериментальних групах до початкуформувального етапу експерименту і після його закінчення дозволило простежитидинаміку змін у рівнях підготовки майбутніх учителів шкільногосуспільствознавства. Ці зміни відображені у таблиці 2.
Таблиця 2
Рівеньпідготовки майбутніх учителів шкільного суспільствознавства до і післязавершення формувального етапу експерименту (у % до загальної кількостістудентів)Рівень Контрольні групи Експериментальні групи
До експ.
навчання
Після експ.
навчання
До експ.
навчання.
Після експ.
навчання Високий 11,6 11,9 11,5 31,6 Достатній 21,4 23,1 21,6 45,3 Середній 40,8 41,3 40,0 21,3 Низький 26,2 23,7 26,9 1,8 /> /> /> /> /> />
Як видно зтаблиці 2, проведені після завершення формувального етапу експерименту виміризасвідчили наявність позитивних зрушень за всіма показниками визначених намикритеріїв, що дозволяє зробити висновок про ефективність запропонованої моделітеоретичної і практичної підготовки майбутніх учителів до викладаннясуспільствознавства у загальноосвітніх навчальних закладах.
ВИСНОВКИ
Дослідженняпроблеми підготовки студентів до викладання суспільствознавчих предметів узагальноосвітній школі підтвердило її актуальність і значущість та дозволилосформулювати певні висновки й узагальнення.
1. Як навчальнадисципліна шкільне суспільствознавство має тривалу й неоднозначну історію.Перші спроби його викладання припадають на 20-30-і роки минулого століття, щохарактеризуються активними пошуками в напрямі оновлення національної освіти. Якобов’язковий навчальний предмет суспільствознавство викладається у радянськійшколі з 1962/63 навчального року і спрямовується на набуття учнями основполітичних знань і формування комуністичного світогляду. До кінця 80-х роківвоно продовжує існувати у радянській школі як предмет, що висвітлює підвалинимарксистсько-ленінської ідеології. На початку 90-х років у зв’язку із процесамидеполітизації та деідеологізації освіти у випускних класах середніх загальноосвітніхзакладів вводиться курс „Людина і суспільство”, проте складність програми інепідготовленість учителів обумовили його недостатнє розповсюдження.
Нинісуспільствознавство в загальноосвітніх закладах є складним комплексомнавчальних дисциплін, складовою державного стандарту освіти, що має на метісформувати в учнів наукову картину світу та відповідні компетентностіособистості, що забезпечує належну соціалізацію молодого покоління, регулюєйого поведінку на основі знань про об’єктивні закономірності суспільногорозвитку, загальнолюдські, національні та особистісні сенси людського буття.Цей цикл за державним стандартом складають такі предмети як правознавство,економіка, філософія, громадянська освіта, етика.
Розроблено новийзміст суспільно-політичних дисциплін, у структурі яких зінтегровані знанняцілісного циклу суспільних наук: соціології, політології, правознавства, етики,економічної теорії, соціальної психології, культурології, соціальної екології,філософії.
Реалії останньогодесятиріччя спричинили появу нової концепції фахової підготовки майбутніхучителів, що ґрунтується на засадах гуманістичної педагогіки і спрямована наадаптацію до вимог сьогодення й повноправне входження в європейський простірвищої освіти. В сучасних умовах перед вищою педагогічною освітою постаєзавдання виховати вчителя-професіонала з високим рівнем компетентності в галузілюдинознавства й суспільствознавства, спроможного адекватно відображатиреальність, формувати і виявляти власне ставлення до явищ дійсності, а також виховувативідповідні якості в учнів. Виконання цих завдань передбачає зміну пріоритетів узмісті підготовки вчителя шкільного суспільствознавства, привнесення в її центрпитань, пов’язаних з людиною, її світоглядними цінностями, життєвими тасуспільними потребами й інтересами.
2. Аналізсучасних тенденцій професійної педагогічної освіти, визначення основнихскладових науково-методичної підготовки вчителя суспільствознавчих дисциплін,врахування вимог професіограми та проектування особистості вчителя дозволилирозробити модель підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін,що є комплексом взаємопов’язаних компонентів, які реалізують завданняефективної професійної підготовки педагога. Складовими цієї моделі визначено:цільовий, змістовий та мотиваційний компоненти.
Цільовийкомпонент моделі передбачає усвідомлення студентами мети і завданьпрофесійно-педагогічної діяльності вчителя суспільствознавства, послідовнеформування цілей і завдань навчання і розвитку на кожному етапі підготовки інавчання студентів.
Змістовийкомпонент передбачає формування когнітивної та операційно-процесуальноїскладових діяльності вчителя суспільствознавства, де когнітивна складовапередбачає опанування студентами змістом суспільствознавчих дисциплін, знаннямистратегії і тактики їх викладання у загальноосвітніх навчальних закладах,усвідомлення сутності педагогічної взаємодії з учнями та способів їїорганізації. Операційно-процесуальна складова передбачає оволодіння студентамипевною сукупністю умінь і навичок реалізації навчально-пізнавальної діяльностіучнів на уроках шкільного суспільствознавства
Мотиваційнийкомпонент містить сукупність певних мотивів досягнення успіхів у навчанні якпередумови належної підготовки до професійно-педагогічної діяльності.
3. Визначено критеріїпідготовки майбутніх учителів шкільного суспільствознавства (пізнавальний,потребнісно-мотиваційний, поведінково-діяльнісний) та їх показники, що сталопідґрунтям для розподілу студентів за чотирма типологічними групами, кожна зяких відповідала певному рівню: високому, достатньому, середньому та низькому.За цими критеріями в процесі констатувальних досліджень було встановлено, щопри існуючій системі підготовки студентів більшість з них знаходиться нанизькому та середньому рівнях готовності до викладання суспільствознавчихпредметів у школі.
Основні завданняз реалізації моделі було покладено на навчальний курс „Теорія та методиканавчання суспільно-політичних дисциплін”, мета якої полягала у підготовцістудентів до реалізації завдань Державного стандарту в галузісуспільствознавства. Його впровадження відбувалося за модульною системою, якавключала три модулі. В процесі експериментального навчання використовувавсяавторський комплекс методичного забезпечення вчителя шкільногосуспільствознавства, що є логічним продовженням і поглибленням змісту освітньоїгалузі “Суспільствознавство”, де визначені основні цілі та принципи вивченняшкільного суспільствознавства, вміння та навички, яких мають набути учні.
4. Констатувальнимта формувальним етапами експерименту підтверджено ефективність запропонованоїмоделі підготовки майбутнього вчителя суспільствознавства. Порівняння даних,здобутих на завершальному етапі в експериментальних групах з відповіднимипоказниками контрольних груп дозволяє стверджувати, що запропонована івпроваджена нами методика теоретичної і практичної підготовки майбутніхучителів шкільного суспільствознавства позитивно вплинула на цей процес. Набуладоведення висунута на початку дослідно-експериментальної роботи гіпотеза проте, що якість викладання суспільствознавчих дисциплін зросте за умоввпровадження у навчальний процес вищого педагогічного навчального закладумоделі їх підготовки, що забезпечує формування у майбутніх учителівсуспільствознавства теоретико-методичних знань, умінь і навичок, формуваннямотивації до професійної діяльності, самовдосконалення та саморозвитку яктворчої особистості.
Виконанедослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Подальших наукових розвідокпотребують питання підготовки студентів до викладання окремихсуспільствознавчих дисциплін, зокрема в загальноосвітніх начальних закладахрізних профілів, питання вдосконалення змісту і методики проведення лекційних ісемінарських занять у відповідності до сучасної трансформації шкільноїсуспільствознавчої освіти.
Основний зміст дисертаційної роботи відображено в таких публікаціях:
1. БаккаТ.В., Ладиченко Т.В., Желіба О.В. „Людина і світ. 11 клас: Методика викладаннянавчального курсу. Книга для вчителя”. – К.: „Знання України”, 2004. – 201 с. (розроблено науково-методичнуструктуру конспекту уроку з курсу „Людина і світ”, завдання для тематичногооцінювання учнів, запропоновані ефективні методи проведення урокусуспільствознавства).
2. БаккаТ.В. Людина і світ: 11 клас. Зразки відповідей до екзаменаційних білетів. – К.:А.С.К., 2007. – 48 с.
3. БаккаТ.В. Викладання суспільствознавства в сучасній школі як педагогічна проблема //Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова: Зб. наук. пр. – Серія № 5:Педагогічні науки: реалії та перспективи:– К.: Видавництво НПУ імені М. П.Драгоманова, 2006. – Випуск 4. – С. 13-18.
4. БаккаТ.В. Шкільне суспільство: традиції та методичні новації // Історія в школахУкраїни. – № 5. – 2007. – С. 13-17.
5. Бакка.Т., Ладиченко Т. Як пізнати себе? Методика викладання нового інтегрованогокурсу „Людина і світ”// Історія в школах України. – № 6. – 2004. – С. 9 – 12(розроблено методичні підходи до викладання інтегрованого курсу „Людина і світ,подана структура побудови уроку з даного курсу, науково обґрунтовано сутьтематичної атестації).
6. БаккаТ.В., Ладиченко Т.В. „Суспільствознавча освіта в школі" // Історія вшколах України. – № 4. – 2003. – С.21–23. (автором визначено мету тазавдання шкільних суспільствознавчих дисциплін, запропоновано ефективніформи та методи роботи з класом на уроках суспільствознавства).
7. Бакка Т.,Ладиченко Т., Желіба О. Зрозуміти суспільство в якому живеш. Конспекти уроків11 клас // Історія в школах України. – № 10. – 2005. – С. 35–39. (розробленаавторська модель сучасного уроку суспільствознавства).
8. БаккаТ.В. Особливості викладання курсу „Громадянська освіта” для 9-11 класівзагальноосвітньої школи // Вісник: Збірник наукових статей Національногопедагогічного університету імені М.П.Драгоманова / Укл. П.В. Дмитренко, О.Л.Макаренко, О.П. Симоненко. – К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2003. –Випуск 5. – С. 18-19.
9. БаккаТ.В. Методика формування практичних умінь майбутніх вчителівсуспільствознавства в процесі реалізації підходів до запровадженнягромадянської освіти // Наукові записки: Збірник наукових статей Національногопедагогічного університету імені М.П.Драгоманова / Укл. П.В. Дмитренко, О.Л.Макаренко. – К.: Вид-во НПУ, 2001. – Випуск 40. – С. 36–37.
АНОТАЦІЇ
Бакка Т.В. Підготовка студентів довикладання суспільствознавчих дисциплін у середніх загальноосвітніх навчальнихзакладах. – Рукопис.
Дисертація на здобуття науковогоступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія іметодика професійної освіти. – Інститут педагогіки АПН України. – Київ, 2008.
Дисертація присвячена дослідженнюпроблеми підготовки студентів до викладання суспільствознавчих дисциплін усередніх загальноосвітніх навчальних закладах. У дослідженні вперше розроблено,науково обґрунтовано та експериментально перевірено модель підготовкимайбутнього вчителя шкільного суспільствознавства, в основу якої покладеновзаємозв’язок цільового, змістовного, мотиваційного та культурологічногокомпонентів; принципи добору змісту та оцінки ефективності цього процесу;уточнено сутність підготовки майбутнього вчителя суспільствознавства.Подальшого розвитку набули положення педагогічної науки про професійнупідготовку вчителів, що забезпечують високий рівень викладання шкільногосуспільствознавства.
Результати дослідження можуть бутивикористані у процесі підготовки студентів вищих педагогічних навчальнихзакладів, у практичній роботі вчителів, на курсах фахового вдосконаленняпедагогічних працівників у системі післядипломної освіти, а також при створеннінових навчальних програм, написанні підручників та навчальних посібників длясередніх навчальних закладів.
Ключові слова:підготовкамайбутнього вчителя, модель, суспільствознавство, загальноосвітні заклади.
АННОТАЦИЯ
Бакка Т.В. Подготовкастудентов к преподаванию обществоведческих дисциплин в среднихобщеобразовательных учебных заведениях. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученойстепени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – теория иметодика профессионального образования. – Институт педагогики АПН Украины. – Киев, 2008.
Диссертация посвящена исследованиюпроблемы подготовки студентов к преподаванию обществоведческих дисциплин всредних общеобразовательных учебных заведениях.
Как учебная дисциплина школьноеобществоведение имеет свою длительную и неоднозначную историю. Современноешкольное обществоведение представляет комплекс учебных дисциплин, нацеленный наформирование в сознании учащихся основ философских, культурологических,правовых, экономических, политологических, граждановедческих знаний. Егоглавная функция заключается в обеспечении необходимой социализации молодежи,регулировании поведения на основе знаний об объективных закономерностяхобщественного развития, общечеловеческих, национальных и личностных смыслахчеловеческого бытия.
Реалии последнего десятилетия способствовалипоявлению новой концепции педагогической подготовки будущих учителей, котораябазируется на принципах гуманистической педагогики и направлена на адаптацию ксовременным требованиям и полноправное вхождение в европейское пространствовысшего образования. В современных условиях перед высшим образованием стоитзадание воспитать учителя-профессионала с высоким уровнем компетентности всфере человековедения и обществоведения, способного адэкватно преломлятьреальность, формировать и демонстрировать собственное отношение к явлениямдействительности, а также воспитывать необходимые качества в учеников.Выполнение этих задач, возможно при условии изменения приоритетов в содержанииподготовки учителя школьного обществоведения и рассмотрения вопросов, связанныхс человеком, его мировоззренческими ценностями, жизненными и общественнымипотребностями и интересами.
Спроектировано модель подготовкибудущего учителя школьного обществоведения, составными которой являются:целевой, содержательный, мотивационный и культурологический компоненты.
Определены критерии подготовкибудущих учителей школьного обществоведения (познавательный,потребностно-мотивационный, поведенчески-деятельностный) и их показатели, чтодало возможность выделить четыре группы студентов с высоким (11,5%), достаточным(21,6%), средним (40,0%) и низким (26,9%) уровнями сформированности необходимыхкачеств.
Разработано „Типовую учебнуюпрограмму курса „Теория и методика обучения общественно-политических дисциплін”и новое содержание общественно-политических дисциплин, в структуре которыхсынтегрованы знания общественных наук: социологии, политологии, права, этики,экономической теории, социальной психологии, культурологии, социальнойэкологии, философии.
Подготовлен комплекс методическогообеспечения учителя школьного обществоведения, который является логическимпродолжением курса „Человек и мир”. Определены главные цели и принципы изученияшкольного обществоведения, а также умения и навыки, которые должны приобрестиучащиеся.
Сравнение данных, полученных назавершающем этапе в экспериментальных группах с соответствующими показателямиконтрольных групп, позволяет утверждать, что предложенная нами методикатеоретической и практической подготовки будущих учителей положительно повлиялана этот процесс.
Нашла подтверждение выдвинутая вначале исследования гипотеза о том, что качество подготовки студентов кпреподаванию обществоведческих дисциплин улучшится при условии повышения ихкомпетентности, что обеспечиваетединство теоретических и практических знаний, развитиеэмоционально-положительного отношения к такой деятельности с формированиемсоответствующих умений и навыков.
Апробация и результатыэкспериментальной работы подтверждают эффективность и целесообразностьприменения предложенной методики подготовки будущих учителей обществоведческихдисциплин в общеобразовательной школе.
Ключевые слова: подготовка будущего учителя, модель, обществоведение, общеобразовательные учреждения.
ANNOTATION
Bakka T.V.Preparation of students for teaching social sciences at secondary educationalinstitutions.– Manuscript.
The dissertation on attaining ascientific degree of Candidate of Pedagogical Sciences in speciality 13.00.04 –“Theory and Methods of Professional Education”. – Institute of Pedagogics ofUkrainian Academy of Pedagogical Sciences and National Pedagogical Universitynamed after M.P.Dragomanov. – Kyiv, 2008.
The dissertation is devoted to theresearch of the problem of students’ preparation for teaching social sciencesat secondary educational institutions. In the research it is first elaborated,scientifically grounded and experimentally tested the model of preparation offuture school social science teacher.
The model is based upon interrelationof specified purposual, contented, motivational and cultural components;principles of content selection and appreciation of this process; the structureand contents of future social science teachers’ preparation are elaborated.
The positions of pedagogical sciencesof teachers’ professional preparation acquired a further development thatguarantee high level of the school social science teaching.
The results of the research may beused in the process of students’ preparation at higher pedagogical educationalinstitutions, in practical work of teachers, on the professional improvementcourses of pedagogical workers, in the system of after graduate education,while creating new teaching programmes, and while writing text-books andmanuals for secondary educational institutions.
Key words: preparation of future teacher,model, social science, secondary educational institutions.