Вступ
Професійно-технічнаосвіта – це загальнодержавна система підготовки кваліфікованих робітниківдля всіх галузей народного господарства країни.
Системапрофесійно-технічної освіти міцно утвердилася, як основна форма планомірноїпідготовки кваліфікованих робочих кадрів і стала високим фактором формуванняполітичних, моральних якостей робітників. Сучасні профтехучилища покликаніготувати кваліфікованих робітників, здатних до швидкої зміни праці в умовахпостійного технічного процесу, які володіють суміжними професіями, здатнихпрацювати в бригадах і швидко адаптуватися на підприємствах у процесівиробництва.
Нажаль,зараз країна переживає кадровий брак, або і взагалі його дефіцит. Томупідготовка кваліфікованих робітників повинна стати однією з основних задач устратегії розвитку нашої держави; це одна з основних педагогічних проблем.
Одниміз способів вирішення педагогічних проблем є педагогічне проектування, сутьякого полягає в попередньому (випереджаючому) моделюванні шляхів їх вирішення,визначення варіантів реалізації та корекції цих рішень у реальній практиці.Педагогічне проектування на різних етапах інноваційного процесу є передумовою,умовою і результатом інноваційної діяльності.
Уході інноваційного процесу педагогічне проектування сприяє усвідомленню потребиі можливості нововведень, вивчення запитів педагогічного середовища, конкретноїособистості.
Метаданої курсової роботи: на основі аналізу початкових даних (учбовихдокументів, матеріально-технічної бази і дидактичного забезпечення дисципліни) іумов розробити порядок організації і методику проведення уроку з заданої теми.
Об’єктдослідження: професійне навчання в професіонально-технічних навчальнихзакладах.
Длядосягнення заданої мети необхідно виконати наступні задачі:
– виявити роль і місце учбової дисципліни «Текстовіпроцесори» в учбових документах при підготовці фахівців в ПТНЗ;
– визначити міжпредметні зв’язки та виявити, якідисципліни і теми забезпечують вивчення теми: «Створення і редагуваннямакросів в інтерактивних документах засобами Word»; виявити, вивчення якихдисциплін і тем забезпечує дана тема;
– скластипоурочно-тематичний план вивчення теми: «Створення і редагування макросів вінтерактивних документах засобами Word»;
– розробити комплексно-методичне забезпечення длявибраної теми;
– виконати аналіз учбово-матеріальної бази, яка повиннабути використана для вивчення теми: «Створення і редагування макросів в інтерактивнихдокументах засобами Word»;
– розробитипорядок організації і методику теми: «Створення і редагування макросів вінтерактивних документах засобами Word»;
– датирекомендації по удосконаленню розробки уроку.
1. Аналіз учбової документації
1.1Загальна характеристика учбової дисципліни
Навчальнадисципліна «Текстові процесори» є професійно-технічною.
Метадисципліни: навчити студентів теоретичним а практичним основам роботи втекстовому процесорі Word.
Програмарозроблена з урахуванням вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики таосвітньо-професійної програми спеціальності «Обслуговування інтелектуальнихінтегрованих систем». Програмою дисципліни передбачено вивчення основнихнавичок роботи з документами в текстовому процесорі Word, маніпуляції зтекстовими фрагментами, застосування базових засобів форматування.
Занавчальним планом освітньої установи дисципліна передбачає 162 години, з яких нааудиторні заняття відводиться 32 години, на практичні роботи – 60 годин, насамостійні роботи – 70 годин.
Студентиповиннізнати:
· Маніпуляції з текстовими фрагментами: виділення, видалення,копіювання, переміщення. Використання буфера обміну Office. Скасування,повернення і повтор дій.
· Форматування тексту: вибір шрифту, накреслення, застосуванняефектів, настроювання інтервалу і т.д.
· Оформлення абзаців: вирівнювання, відступи, інтервали.
· Додавання границь і заливання.
· Попередній перегляд і печатка документа.
· Стильове форматування документа: застосування убудованих стилів,створення нових стилів.
· Перевизначення стилів.
· Пошук і заміна тексту.
Студентиповиннівміти:
· Створювати маркіровані, нумеровані і багаторівневі списки.
· Використовувати табуляції.
· Працювати зі схемою і структурою документа.
· Створювати таблиці. Додавати і видаляти рядки і стовпці. Змінаширини стовпців і висоти рядків. Об’єднання осередків.
· Форматувати таблиці. Перевертати текст в осередках.Автоформатувати.
· Перетворювати текст в таблицю і таблиці в текст.
· Сортувати текст.
· Пересилати документ по електронній пошті.
· Зберігати документ у виді Web-сторінки.
· Підготовлювати і печатати конверти та наклейки.
· Працювати в режимі Виправлень. Вставляти примітки. Порівнювати документиі об’єднувати виправлення.
1.2 Кваліфікаційна характеристика
Освітньо-кваліфікаційнахарактеристика (ОКХ) випускника вищого навчального закладу є державнимнормативним документом, в якому узагальнюється зміст освіти, тобтовідображаються цілі освітньої та професійної підготовки, визначається місцефахівця в структурі господарства держави і вимоги до його компетентності, іншихсоціально важливих властивостей та якостей.
Спеціальність:«Обслуговування інтелектуальних інтегрованих систем»
Розряд:4-й
Згідноз довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників [1] фахівецьспеціальності: «Обслуговування інтелектуальних інтегрованих систем» – повиненвміти:
· використовуючи матеріали робочої документації, нормативнідокументи за допомогою спеціаліста вміти здійснювати організаційно-технічні заходищодо підготовки та впровадження в дію ІС;
· приймати участь під керівництвом спеціаліста в розробціматематичних об'єктно-орієнтованих моделей ІС в умовах автоматизованого проектуваннята управління організаційно-економічними, конструкторсько-технологічнимиоб’єктами за допомогою операційних досліджень на виробництві, використовуючипроцедури формального уявлення про об'єкти моделювання;
· використовуючи нормативні документи під наглядом спеціаліставизначити порядок отримання, контролю ІС, їх збереження та передачі монтажнійабо науково-налагоджувальній організації;
· використовуючи робочу документацію, за допомогою налагоджувально-вимірювальноїапаратури і тестових програм проводити перевірку стану ІС;
· виявляти причини нештатного функціонування а відмов ІС;
· виявляти показники виконання функцій ІС засобами автоматики і управління;
· використовуючи робочу документацію та результати перевірки стануІС за допомогою спеціаліста оцінювати якість роботи ІС;
· здійснювати доопрацювання програмного забезпечення та корекціюексплуатаційної документації; створювати необхідну документацію по завершеннюробіт;
· Використовуючи результати випробувальної експлуатації таскоректовану технічну документацію під наглядом та за допомогою спеціаліставміти перевіряти відповідність побудованої ІС і засобів автоматики та управліннявимогам технічного завдання;
· використовуючи нормативні документи та робочу документацію, задопомогою спеціаліста та технічних засобів вимірювань і тестування вміти виконуватимонтаж та пусконалагоджувальні роботи;
· вміти налагоджувати програмне забезпечення та випробовувати ІС ізасоби автоматики та управління у комплексі з програмним забезпеченням;
· використовуючи результати випробовувань ІС і засобів автоматики тауправління, за допомогою спеціаліста знаходити ефективні режими експлуатації;установлювати ефективні режими експлуатації; виявляти більш ефективні режимиексплуатації та впроваджувати їх в експлуатацію;
· володіти нормативними документами щодо контрольних випробовуваньІС і засобів автоматики та управління, вміти проводити контрольні випробовуванняапаратного та програмного забезпечення систем;
· Діагностувати технічний стан ІС і засобів автоматики та управлінняза допомогою контрольно-вимірювальної апаратури, тестових програм;
· виявляти причини нештатного функціонування та аварій обладнаннясистем, аналізуючи нормативно-технічну документацію і технічний стан обладнання;
· виявляти причини нештатного функціонування ІС при експлуатації векстремальних умовах, користуючись відповідними інструментальними засобами татестовими програмами;
· здійснювати перевірки, регулювання, настроювання та випробовуваннякомпонентів ІС після усунення причин їх нештатного функціонування згіднонормативно-технічної документації за допомогою відповідних методів та тестовихпрограм;
· розробляти пропозиції щодо удосконалення структури, електричної,функціональної схем та алгоритмічно-програмного забезпечення, методівдіагностики технічного і функціонального стану та усунення несправностей;
· забезпечувати надійне функціонування СПЗ в умовах експлуатаціїППЗ, використовуючи систему захисту технічних і програмних засобів від несанкціонованогодоступу до Технічних можливостей і операційного середовища користувача;
· адаптувати ППЗ і проводити тестування ППЗ в умовах державних,міжвідомчих, прийомо-здавальних випробувань за допомогою сучасної технічноїбази і відповідних інформаційних технологій;
· вміти користуватись нормативними документами щодо реалізаціїправил безпеки та екологічних норм при експлуатації ІС і засобів автоматики тауправління в умовах користувача;
· володіти технічними та організаційними засобами реалізації правилбезпеки та екологічних норм при експлуатації ІС, засобів автоматики і управління;
· використовуючи експлуатаційні документи вміти складати наряди напроведення робіт з експлуатації ІС, засобів автоматики та управління за допомогоючинних нормативних документів;
· використовуючи суспільні фонди та спортивні споруди, за допомогоюпрофспілок вміти організувати відновлення фізичних та моральних сил упідпорядкованому трудовому колективі;
· використовуючи дані експлуатації ІС та її діагностики, за допомогоюспеціаліста та комп'ютерних технологій вміти розробляти нові високоефективніалгоритми управління систем;
· розробляти нові високоефективні алгоритми діагностування ІС, засобівавтоматики та управління;
· використовуючи нові високоефективні алгоритми ідентифікації, моделювання,проектування і управління та комп’ютерні технології, за допомогою спеціаліста вмітирозробляти більш досконалі апаратні та програмні засоби до ІС проблемно-орієнтованогоспрямування;
· Впроваджувати більш досконалі ІІС, засоби автоматики і управліннядля і задач синтезу/аналіз; об'єктів технічного, економічного, технологічноготощо призначення;
· Використовуючи нормативні документи та робочу документацію, задопомогою спеціаліста вміти розробляти технологію утилізації засобів автоматикиі управління;
· Використовуючи розроблену технологію, за допомогою технічного устаткуваннявміти виконувати демонтаж ПС;
· Забезпечувати утилізацію за нормативними документами окремихчастин системи;
· Направляти до переробки складові частини ПС, засобів автоматики іуправління.
Повинен знати: правила експлуатації комп'ютерної технікиі систем зв'язку, технологію опрацювання даних, робочі інструкції, програми,інші нормативні і методичні матеріали щодо техніки проведення та послідовностівиконання операцій у комп'ютерних системах (мережах); комплекс знань з основнихрозділів математики (дійсні та комплексні числа, тотожні перетворення,логарифми, функції та графіки, рівняння, нерівності, тригонометричних функцій),геометрії (прямі, трикутники, чотирикутники, подібність геометричних фігур,прямі і площини у просторі, багатогранники і круглі тіла); широкі знання зукраїнської мови та української літератури.
Кваліфікаційні вимоги: повна загальна середняосвіта, професійно-технічна освіта; без вимог до стажу роботи.
1.3 Аналіз учбового плану
Наступниметапом є аналіз основних розділів учбового плану стосовно початкових даних.
Терміннавчання робітника: 4 роки на базі основної загальної освіти; 3 роки набазі повної загальної середньої освіти.
Тривалістьучбового року, його структура: учбовий рік триває 10 місяців.
УВищому професійному училищі виділяють три цикли дисциплін:
1)професійно-технічний – 1836 годин;
2) загально-технічний – 1998 година;
3) загальноосвітній –2340 години.
Основноюхарактеристикою для оцінювання рівня професійної підготовки в ПТЗО євідношення часу, який відводиться на теоретичне навчання, до часу, якийвідводиться на виробниче навчання. Даний показник має назву показник інтелетуалоємкостіпрофесійної підготовки.
/>
/> – час, що відводитьсяна теоретичне навчання;
/> – час, щовідводиться на практичне навчання.
Показник загальноосвітньоїбази професійної підготовки визначається за формулою:
/> , де
/> – час, щовідводиться на вивчення загальноосвітнього циклу;
/> – час, щовідводиться на вивчення професійно-технічного циклу;
1.3 Аналіз учбової дисципліни та її ролі упідготовці фахівця
Дисципліна:Текстові процесори.
Часна вивчення: 162 години.
Навчальна дисципліна «Текстові процесори» є професійно-технічною.Метою дисципліни є навчання студентів теоретичним а практичним основам роботи втекстовому процесорі Word.
Курс досліджуваної дисципліни включає 3 розділи. Першийрозділ знайомить студентів з основними навичками роботи з документами втекстовому редакторі MS Word, налаштуванням параметрів сторінки а набором іредагуванням тексту. Другий розділ розглядає маніпуляції з текстовимифрагментами, застосуванням базових засобів форматування. У третьому розділірозглядаються професійне оформлення документа.
Виклад тем проводиться за наступною логічною структурою:
· написання та вивчення нових понять з даної теми,
· закріплення знань, умінь і навичок на практичних і лабораторнихзаняттях.
Для подальшого дослідження вибираємо тему «Створення іредагування макросів в інтерактивних документах засобами Word».
Ця тема має важливе значення для кваліфікованого робітника спеціальності«Обслуговуванняінтелектуальних інтегрованих систем». Зокрема для:
• виховання інформаційної культури;
• практичне застосування вивченого матеріалу;
• закріплення знання загальних відомостей про текстовийпроцесор MS Word та його можливості;
• формування уявлення про роботу з макросами як основнимелементом підвищення ергономіки при роботі з MS Word.
1.4 Міжпредметні зв’язки
Міжпредметнізв’язки мають особливе значення для здійснення органічного зв’язку професійної ізагальноосвітньої підготовки, тобто забезпечення єдності в навчанні.
Таблиця1.2 – Типи і види міжпредметних зв’язківТип зв'язку Вид зв'язку 1. Учбового матеріалу, що вивчається за змістом
1. По використовуванню знань з інших предметів.
2. По законах і теоріях для пояснення явищ і процесів, що вивчаються в різних предметах.
3. По єдності трактування понять, явищ, процесів, що вивчаються в різних предметах.
4. По відбору матеріалу, що вивчається.
5. По комплексному застосуванню знань і умінь, отриманих в різних предметах. 2. По формованих уміннях
1. По уміннях планування.
2. По інтелектуальних уміннях.
3. По практичних уміннях.
4. По уміннях працювати з книгою.
5. По організаційних уміннях. 3. По методах і засобах навчання.
1. По методах і методичних прийомах.
2. По засобах навчання.
Далірозглянемо дисципліни і питання, які забезпечують вивчення даної теми (Таблиця1.3).
Таблиця1.3 – Перелік основних дисциплін і питань, які забезпечують вивчення теми: «Створенняі редагування макросів в інтерактивних документах засобами Word»Дисципліна Питання 1. Програмне забезпечення інтелектуальних систем 1. Програмне забезпечення інформаційних систем і його основні характеристики. 2. Прикладні програми
1. Робота з файлами та папками.
Створення, копіювання, перенесення, видалення файлів і ярликів. Відновлення видалених файлів. Пошук файлів і папок. 3. Основи інформаційних технологій. 1. Знакомство с DOS и оболочками NORTON COMMANDER и WINDOWS.
1.5 Розробка фрагмента поурочно-тематичного плану
Основнимплануючим документом для вивчення теми служить поурочно-тематичнийплан. Урочно-тематичнепланування занять застосовується у всіх училищах. В поурочно-тематичному планісистема уроків фіксується так: указуються номери уроків по темі, кількість годинна їх проведення, теми уроків і короткий їх зміст, мета уроку.
Тема уроку – це його головна думка;зміст – основні питання, що виражають єство учбового матеріалу.
Метауроків припідготовці до теми намічається орієнтовно.
Впоурочно-тематичному плані фіксуються основні об'єкти матеріально-технічного оснащення покожному уроку. Він є, як правило, довготривалим документом, розрахованимна 4–5 років.
Досвідпоказує, що застосування поурочно-тематичного планування забезпечує більшвисоку якість учбово-виховного процесу.
Тема:«Професійне оформлення документа».
Кількістьгодин на дисципліну: 81 година.
Підтематеоретичного навчання: «Робота з дисками та каталогами в Norton Commander».
Таблиця1.5 – Поурочно-тематичний план вивчення дисципліни: «Операційні системи»№ уроку Тема і короткий зміст матеріалу Мета уроку Методична характеристика і особливості проведення уроку Види контролю Учбово-матеріальне оснащення
Урок №1
1. Економія часу за допомогою шаблонів і макросів.
2. Створення та редагування макросів в інтерактивних документах засобами MS Word. Познайомити з перевагою використання макросів та базовим знанням щодо їх створення.
Урок повідомлення нових знань:
1. Організаційний момент (5 хв.)
2. Мотивація (5 хв.)
3. Актуалізація (10 хв.)
4. Повід.лекційного матеріалу (20 хв.)
5. Видача д/з. (5 хв.) Вхідний контроль Стенди, плакати, дошка, активний роздавальний матеріал.
Урок №2
3. Організація інформації в таблицях.
4. Робота з таблицями і формулами. Формування навиків роботи з таблицями у MS Word.
Комбінований урок
1. Організаційний момент (3 хв.)
2. Мотивація (5 хв)
3. Актуалізація знань (7 хв).
4. Повідомлення нових знань (40 хв.).
5. Закріплення матеріалу (25–30 хв.)
6. Видача д\з (5 хв.) Вхідний контроль, фронтальне опитування, індивідуальне опитування Дошка, індивідуальні завдання.
Урок №3
5. Використання MS Word для роботи з веб-сторінками.
6. Створення гіперпосилань, веб-сторінок за допомогою Майстра веб-сторінок. Познайомити з можливостями роботи з DOS.
Урок повідомлення нових знань:
1. Організаційний момент (5 хв)
2. Мотивація (5 хв)
3. Актуалізація (10 хв)
3. Повід. лекційного матеріалу (20 хв.).
4. Видача д/|з (5 хв.) Вхідний контроль. Стенди, плакати, дошка, активний роздавальний матеріал.
Урок №4 Контрольне заняття Перевірити знання в учнів по минулій темі.
Урок контролю знань:
1. Організаційний момент (3 хв.)
2. Вхідний інструктаж (10 хв.)
3. Контрольна робота (45 хв.)
4. Завершальний інструктаж (10 хв.). Програмований контроль Картки по варіантах
1.6 Розробка переліку комплексно-методичногозабезпечення для вибраної теми
Переліккомплексно-методичного забезпечення для вивчення теми «Створення і редагуваннямакросів в інтерактивних документах засобами Word»
1. Підручники:
а) Клименко Б.,Розенберг М. Microsoft Word: комфортная работа с помощью макросов, Серия«Самоучитель» – СПб.: БХВ-Петербург, 2006, 496 с.
Самовчительпризначений для всіх, хто використовує Microsoft Word у своїй роботі і бажаєістотно підвищити ефективність своєї праці за допомогою макросів.Розповідається про автоматичному режимі запису макросів, описуються різноманітніприйоми налаштування робочого середовища, що полегшують виконання стандартнихповсякденних завдань. Пояснюється, як розуміти тексти програм, створених призаписі макросів в автоматичному режимі, і вносити в ці програми невеликі зміни,які значно підвищують ефективність їх застосування. Викладаються основипрограмування мовою VBA, що дозволить читачам самостійно створювати прості йефективні макроси. Навчання побудоване на простих і наочних прикладах, яківідразу ж можна застосувати на практиці.
Дляширокого кола користувачів
Темарозглянута у частині 1 «Файловая система: термины и понятия» у главі 1 «Удобные инструменты – залогуспешной работы» та главі 4 «Объявляется розыск».
б) Леонтьев Ю.Office Word 2003. Самоучитель. – СПб.: Питер, 2004. – 288 с.
Цякнига допоможе освоїти найбільш поширений в наші дні текстовий редакторMicrosoft Word навіть самому недосвідченому користувачеві. На початку кожногозаняття перед читачем ставиться мета і далі автор по кроках пояснює, як їїдосягти. Прочитавши цю книгу, ви зможете впоратися практично з будь-яким завданням,пов’язаним з оформленням документів у Word.
Прочитавшицю книгу, Ви навчитеся:
· створювати, зберігати, редагувати документи;
· використовувати меню й панелі інструментів;
· працювати з шаблонами, стилями і макросами.
Темарозглянута у главі 12 «Створення і редагування макросів».
2. Навчальнийпосібник:
Дир.О. Microsoft Word 2003 (русская версия). Учебный курс. – Питер; 2005. – 352.
Упосібнику описано популярний текстовий процесор Microsoft Word 2003. Авторділиться з читачами власним досвідом багаторічного використання програми Word.Глибокі знання в області програмування і комп’ютерних технологій та досвідвикладання інформатики дозволили автору докладно, дохідливо і точно розкритинайбільш складні нюанси використання програми і пояснити причини різноманітнихпроблем, що виникають у процесі створення документів. У книзі на безлічіпростих і наочних прикладів демонструються основні правила і прийоми створеннядокументів і описується широкий спектр допоміжних засобів Word, застосуванняяких дозволяє істотно прискорити і полегшити роботу.
3. Методичнірекомендації до виконання лабораторних (практичних) робіт.
4. План-конспектуроку.
5. Поурочно-тематичнийплан.
1.7 Характеристика учбово-матеріальної бази, якаповинна бути привернута для вивчення вибраної теми
Учбово-виробничібази є головними і першочерговими дидактичними складовимипрофесійно-практичного навчання.
Якучбово-виробничі бази можуть виступати:
· учбово-виробничі майстерні;
· учбові ділянки і окремі учбові цехи безпосередньо на виробництві;
· учбові полігони;
· учбові господарства і ін.
Найпоширенішимиє учбово-виробничі майстерні.
Втаблиці 1.6 представлений перелік необхідних майстерних, кабінетів і лабораторій,які необхідні для вивчення теми: «Створення і редагування макросів вінтерактивних документах засобами Word»
Таблиця1.6 – Перелік необхідних майстерень, кабінетів і лабораторій по предметахпрофесійно-технічного циклуКабінети Лабораторії
1. Інформатики.
2. Інженерної графіки.
3. Теоретичної механіки.
4. Охорони праці та безпеки життєдіяльності.
5. Курсового та дипломного проектування.
6. Стандарт. та метрології.
1. Інформаційних та комп’ютерних технологій.
2. Програмного забезпечення та комп’ютерної графіки.
3. Теоретичних основ електротехніки.
4. Електроніки і мікропроцесорів.
5. Автоматизації ПК та АСУ.
6. Електричних вимірів.
7. Технічних засобів ІС.
1.8 Висновок
Впершому розділі курсової роботи був виконаний аналіз початкових умов:
· аналіз учбового плану;
· аналіз учбової дисципліни і її ролі в підготовки молодшого фахівця;
· розробка фрагмента поурочно-тематичного плану.
Наоснові аналізу перспективно-тематичного плану, для подальшої розробки вибираємо темууроку: «Створення і редагування макросів в інтерактивних документах засобамиWord»
2.Організація іметодика уроку обраної теми
Тема: «Створення іредагування макросів в інтерактивних документах засобами Word»
Ціль:
1) Дидактичні:
•практичне застосування вивченого матеріалу;
•закріплення знання загальних принципів роботи з Word;
•формування вмінь та навичок створення і редагування макросів в інтерактивнихдокументах засобами Word.
2) Розвиваючі:
•розвиток здатності логічно міркувати, робити евристичні висновки;
•розвинути вміння застосовувати отримані знання для створення власних макросів.
3) Виховні:
•виховання інформаційної культури;
•виховання творчого підходу до роботи, бажання експериментувати;
•професійна орієнтація і підготовка до подальшого самонавчання майбутньоїтрудової діяльності.
Типуроку: урок повідомлення нових знань.
Методинавчання: словесний, наочний.
•наочні: ілюстрації на дошці, плакати;
•словесні: розповідь, бесіда.
Дидактичнезабезпечення:
•персональний комп’ютер;
•плакати;
• пакетофісних програм MS Office.
Плануроку:
I.Організаційний момент (5 хв.):
•привітання;
•перевірка присутніх;
•перевірка готовності до заняття.
II.Мотивація (5 хв.).
III.Актуалізація знань (10 хв.):
• оголошеннятеми і цілей заняття тема сьогоднішнього уроку;
•пояснення нового матеріалу.
IV.Повідомлення лекційного матеріалу (20 хв.).
V.Видача домашнього завдання (5 хв.).
Література:
1) Клименко Б., Розенберг М. Microsoft Word: комфортнаяработа с помощью макросов, Серия «Самоучитель» – СПб.: БХВ-Петербург,2006, 496 с.
2) Леонтьев Ю. Office Word 2003. Самоучитель. – СПб.: Питер,2004. – 288 с.
3) Дир. О. Microsoft Word 2003 (русская версия). Учебный курс. –Питер; 2005. – 352.
Хідуроку:
I.Організаційний момент.
•привітання;
•перевірка присутніх;
•перевірка готовності до заняття.
II.Мотивація.
MicrosoftWord – потужний текстовий процесор, призначений для виконання всіх процесівобробки тексту: від набору і верстки до перевірки орфографії, вставки в текстграфіки, роздруківки тексту. Він працює з багатьма шрифтами, як з російським,так і з будь-якими з двадцяти однієї мови світу. В одну з багатьох кориснихвластивостей Word входить автоматична корекція тексту по межах, автоматичнийперенос слів і правка правопису слів, зберігання тексту у певний встановленийпроміжок часу, наявність майстрів текстів і шаблонів, що дозволяють у ліченіхвилини створити діловий лист, факс, автобіографію, розклад, календар і багаточого іншого.
III.Актуалізація знань.
Незалежновід операційної системи і програмних додатків користувач часто виконує одну іту ж послідовність команд для багатьох рутинних завдань. Замість повторенняпослідовності команд кожного разу, коли необхідно виконати будь-яку задачу,можна створити макрос, який буде виконувати цю послідовність. Макросидозволяють вводити одиночну команду, що виконує те ж завдання, для реалізаціїякої було б необхідно вводити кілька команд вручну.
Записанімакрорекордером послідовності команд спочатку називалися макрокомандами. Заразцей термін скоротився до більш простого слова – макрос. Стосовно доінформатики та програмним додаткам під словом макрос завжди мається на увазімакрокоманда.
Макроси,крім зручності, мають і інші переваги. Оскільки комп’ютери більше пристосованідля виконання повторюваних завдань, ніж люди, запис макрорекордеромнеодноразово виконуваних команд підвищує точність і швидкість роботи. Іншоюперевагою використання макросів є те, що при їх виконанні зазвичай немаєнеобхідності в присутності людини-оператора. У випадку, якщо макрос дуже довгийабо виконує операції, що вимагають значного часу, можна залишити працюючий комп’ютері робити що-небудь інше, або переключитися на інший додаток. Макрорекордер (абопросто «рекордер») записує всі дії користувача, включаючи помилки і неправильнізапуски. Коли програма відтворює макрос, вона виконує кожну записану рекордеромкоманду точно в такій послідовності, в якій вона виконувалася під час запису.Перші макрорекордери мали серйозний недолік. Якщо під час запису довгоїпослідовності дій була допущена помилка, то єдиною можливістю видалити цюпомилку був повторний запис макросу. Крім того, якщо треба було внести невеликузміну в довгий макрос, то також доводилося перезаписувати весь макрос.Перезапис довгого макросу часто призводив до додаткових помилок у новомузапису. З цих причин розробники програмного забезпечення додали макрорекордерамможливість редагування макросів, щоб можна було легко виправляти невеликіпомилки або вносити інші зміни в макрос без його повної перезапису.
IV.Повідомлення лекційного матеріалу.
Узагальному випадку макрос – це невелика програма на мові Visual Basic, якавиконує якісь дії над документом Microsoft Word.
ФірмаMicrosoft розробила можливість для користувачів Word створювати макроси, невивчаючи мови Basic. Після включення запису макросу Word буде фіксувати всінаші дії щодо активізації пунктів меню, натискання кнопок у діалогах,заповнення різних полів діалогів або просто натиснення клавіш і комбінаційклавіш. Все це автоматично буде переведено на мову Basic і записано у виглядімакросу, поки ми не зупинимо запис макросу.
Мизможемо надати створеному нами макросу ім’я і прикріпити до неї комбінаціюгарячих клавіш. Це дасть можливість надалі викликати макрос на виконання,вибравши його зі списку макросів або натиснувши закріплену за ним комбінаціюгарячих клавіш.
Отже,підіб’ємо підсумок. Послідовність часто повторюваних нами дій з обробкидокумента Word можна записати у вигляді макросу. Для виклику макросу навиконання йому дається ім’я. Для прискореного виклику макросу на виконання заним можна закріпити комбінацію гарячих клавіш.
Робитьсяце через меню «Сервіс», пункт «Макрос».
Закомандою «Макрос» буде розкритий діалог «Макрос», який зберігає списокдоступних нам на даний момент макросів. З цього списку будь-якийз макросівможна запустити або видалити. Але це – перелік вже створених раніше макросів.
Закомандою «Почати запис» буде викликана процедура запису макросу. Відразу післяцього пункт «Почати запис» буде замінено пунктом «Зупинити запис». До моментузупинки всі наші дії будуть запам’ятовуватись в макросі.
Передбезпосереднім записом макросу викликається діалог під назвою «Запис макросу». Уцьому діалозі потрібно задати макросу ім’я (без пробілів), призначити прибажанні комбінацію клавіш для швидкого виклику макросу. Перед цим можнавибрати, буде новий макрос ставитися лише до активного документу Word або будедоступний усім документам Word, і записати кілька рядків коментарів до новогомакросу. Після закриття діалогу призначення макросу комбінації гарячих клавішпочинається безпосередньо запис макросу.
Пристворенні макросів необхідно пам'ятати, що в макрос записуються не тількинатискання кнопок, клавіш і пунктів меню, але і вміст усіх елементів управліннятих діалогових вікон, які ми проходимо на шляху запису макросу. Тому стану всіхсписків, прапорців і строк редагування всередині діалогових вікон повиннізадовольняти не тільки першим викликом макросу, а й повинні не вступати упротиріччя із завданнями макросу при його численних подальших виклики в іншихситуаціях. Це говорить про те, що при записі макросу Ви повинні пам'ятати провсе і намагатися передбачити всі можливі ситуації, які можуть виникнути приподальших викликах макросу.
Розглянемодля прикладу створення макросу пошуку наступного заголовка будь-якого рівня втексті документа Word. Такий макрос дасть нам можливість швидко переміщатися потексту лекцій нашого з Вами курсу. Зробимо наступні кроки.
1. Уменю «Сервіс» ввійдемо в підменю «Макрос» і активізуємо пункт «Почати запис».
2. Увікні «Запис макросу» введемо «Наступний_заголовок» як ім’я макросу.
3.Для завдання гарячої комбінації клавіш натиснемо другу кнопку із групи кнопокпід груповим ім’ям «Призначити макрос».
4. Удіалоговому вікні «Настройка клавіатури» натискаємо комбінацію «Ctrl+H»,перебуваючи в рядку «Нове сполучення». Натискаємо спочатку кнопку «Призначити»,а потім – кнопку «Закрити». Гаряча комбінація для виклику макросупризначена, і запис макросу почалася.
5.Видаємо команду «Перейти» з меню «Правка».
6. Удіалозі «Знайти і замінити», що розкрився, у списку «Об’єкт переходу» виставляємозначення «Заголовок». Перевіряємо, що рядок під назвою «Введіть номерзаголовка» порожній. Натискаємо кнопку «Далі». Потім натискаємо кнопку«Закрити». Діалог «Знайти і замінити» закривається, курсор опиняється на наступномузаголовку в тексті документа.
7. Уменю «Сервіс», підменю «Макрос» активізуємо пункт «Зупинити запис».
Нашмакрос готовий. Тепер в будь-який момент ми можемо натиснути комбінацію Ctrl+H»,і курсор відразу переміститься до наступного заголовку. Таким чином ми закілька хвилин можемо побачити вміст будь-якої з лекцій нашого курсу. А якщостворимо аналогічний макрос для переходу до попереднього заголовку, то зможемошвидко переміщатися по тексту і в зворотному напрямку. А гарячої комбінацієюдля цього макросу я раджу Вам призначити комбінацію «Control+Shift+H».
Зауважу,що під час запису макросу Ви не зможете нікуди підглядати, оскільки всі Вашідії записуються в макрос. Тому Ви повинні добре знати і пам’ятати всі дії, щозаписуються в макрос.
Мабуть,на цьому ми поки і зупинимося. У всякому разі, зрозуміло, що з макросами цілкомможна працювати, якщо проявляти уважність та обережність при їх запису.
Дякуюза урок.
V. Видача домашньогозавдання.
Леонтьев Ю.Office Word 2003, глава 12.
3. Індивідуальне завдання з поглибленимвивченням одного з аспектів професійного навчання. Роль майстра виробничогонавчання
у формуванні учнівського колективу
3.1 Введення
Проблемаіндивідуальних відмінностей дітей та їх диференційованого навчання давно хвилюєвчителів і вчених і є не тільки соціально-психологічною та філософською, а йвласне педагогічною проблемою.
Упрацях педагогів визначені зміст і структура даної проблеми, запропонованошляхи і засоби її реалізації. Однак наявні статті та допомоги не вичерпуютьпроблеми організації внутрішньо-класної диференціації процесу навчання, ознайомленнюз навколишнім світом. Чи не приділяється достатньо уваги тому, наскількидоцільно і як включати внутрішньо-класну диференційовану самостійну роботу впроцесі засвоєння учнями знань, який ступінь ефективності такої роботи.
Необхіднотакож відзначити, що можливості уроку в розвитку самостійності учніввикористовуються в практиці роботи багатьох учителів абсолютно недостатньо.
Такимчином, у наявності протиріччя між необхідністю індивідуального підходу і внутрішньо-класноїдиференціації процесу ознайомлення з навколишнім світом з одного боку, тавідсутністю теоретичного та дослідно-експериментального обґрунтування реалізаціїцієї можливості – з іншого.
3.2 Поняття «індивідуалізація» та «диференціація»навчання
Вимогивраховувати індивідуальні особливості учнів в процесі навчання дуже давня традиція.Необхідність цього очевидна, адже учні за різними показниками в значній мірі відрізняютьсяодин від одного. Ця вимога знаходить відображення в педагогічній теорії підназвою принципу індивідуального підходу.
Індивідуальнийпідхід забезпечує:
•усунення труднощів у навчанні окремих школярів;
•можливість розвитку всіх сил і здібностей учнів; [6]
Необхідноюпередумовою успішної реалізації індивідуального підходу в навчанні в першучергу є педагогічний такт вчителя. Спокійний тон звернення до учня, слово заохочення,схвалення за вдалу роботу дають більший результат, ніж грубе зауваження, окрик.Учень, особливо слабкий, повинен бути впевнений у тому, що вчитель зацікавленийв його успіху, бачить будь-яке, навіть найменше, просування, радіє разом з ним.
Звичайно,така позиція не знижує вимогливості до учня. Ці загальні положення особливоважливі при індивідуальному підході індивідуалізації навчання.
Наступнаважлива передумова здійснення індивідуального підходу до учня – спрямованістьнавчання на формування особистості учня, яка передбачає дієву увагу до кожногоучня, його творчої індивідуальності на кожному уроці. Перш за все, необхідновиховувати у дітей інтерес до занять, навчальної праці і відповідальногоставлення до навчання.
Реалізаціяіндивідуального підходу в навчанні школярів не разовий «захід», це динамічнийпроцес, що протікає разом з розвитком і зміною учня, рівень його знань, сформованостіумінь і навичок, розвитком і зміною інтересів і схильностей, відповідно до чогозмінюються цілі, зміст, прийоми підходу до вихованця. Тому важливо бачити перспективирозвитку учнів та перспективи роботи з ними.
Індивідуальнийпідхід включає в себе такі елементи, тісно пов’язані між собою і представляютьцикл, що періодично повторюється на новому рівні:
•систематичне вивчення кожного учня;
•постановка найближчих педагогічних завдань у роботі з кожним учнем;
•вибір та застосування найбільш ефективних засобів індивідуального підходу доучня;
•фіксація і аналіз отриманих результатів;
•постановка нових педагогічних завдань.
Важливовідзначити, що в індивідуальному підході потребує дійсно кожен учень, бо ценеодмінна умова і передумова формування гармонійної та всебічно розвиненоїособистості, формування самої особистості як неповторної індивідуальності.
Індивідуалізація –це здійснення принципу індивідуального підходу; організація навчального процесуз урахуванням індивідуальних особливостей учнів, яка дозволяє створитиоптимальні умови для реалізації потенційних можливостей кожного учня. Індивідуалізаціянавчання спрямована на подолання суперечностей між рівнем навчальноїдіяльності, що ставлять програми та реальні можливості кожного учня. Індивідуалізація –це необхідний чинник реалізації різноманітних цілей навчання і формування індивідуальності.[7]
Привикористанні поняття «індивідуалізація навчання» необхідно мати на увазі, щопри його практичному дослідженні йдеться не про абсолютну, а про відносну індивідуалізацію.У реальній навчальній практиці індивідуалізація завжди відносна з наступнихпричин:
1)зазвичай враховуються індивідуальні особливості не кожного учня, а в групі учнів,що володіють приблизно подібними особливостями;
2)враховуються лише відомі особливості або їхні комплекси і саме такі, які є важливимиз точки зору вивчення (наприклад, загальні розумові здібності); поряд з цимможе виступати ряд особливостей, облік яких у конкретній формі індивідуалізаціїнеможливий або навіть не так вже й необхідний (наприклад, різні властивостіхарактеру або темпераменту);
3)іноді відбувається облік деяких властивостей або станів лише в тому випадку,якщо саме це важливо для даного учня (наприклад, талановитість в будь-якійобласті, розлад здоров’я);
4)індивідуалізація реалізується не у всьому обсязі навчальної діяльності, а епізодичноабо в будь-якому вигляді навчальної роботи і є інтегрована з неіндівідуалізірованноюроботою. [8]
Дляорганізації індивідуалізації навчальної роботи як у нас так і за кордоном напрактиці використовувалися багато варіантів. Один з варіантів – диференціаціянавчання, тобто угрупування учнів на основі їх окремих особливостей абокомплексів цих особливостей для навчання за кілька різним навчальним планом і(або) програмами.
Уконтексті індивідуалізації навчання поняття «диференціація» виходить з особливостейіндивіда, його особистісних якостей. Це окремий випадок диференціації, такзвана «внутрішня диференціація».
Багатоможливостей для внутрішньої диференціації представляє групова робота. Підгруповою роботою розуміється така побудова роботи, де клас ділиться на виконаннятого чи іншого завдання на групи по 3–8 осіб – найчастіше по 4 людини.Завдання дається групі, а не окремому учневі. У малій групі учень знаходиться вбільш сприятливих, ніж при фронтальній роботі всім класом, в умовах відносноможливостей діяти у відповідності зі своєю індивідуальністю. У бесіді всерединімалої групи він може висловити свою думку, активніше брати участь у вирішеннянавчальних завдань відповідно до своїх інтересів та здібностей. Особливосприятливі можливості для індивідуалізації представляють групи, якіструктуровані певним чином. Сюди, перш за все, відносяться групи, якісформовані вчителем на підставі рівня розвитку учня (зазвичай рівня знань та(або) розумових здібностей). У таких випадках більш сильній групі надаються ібільш складні (важкі) завдання, а більш слабкій – завдання легше. Групаможе бути сформована і на основі побажання самих учнів. У такому випадкуспільно працюють учні зі схожими інтересами, стилем роботи та пов'язанідружніми відносинами. Робота в такій групі створює сприятливі умови для проявуособистісних якостей. Крім того, тут можна запропонувати групам завдання навибір.
Однакразом з тим у груповій роботі таїться відома небезпека для активності учнів:більш сильніші та старанніші з них починають заглушати ініціативу більшпасивних, слабких і ледачих учнів і самі вирішують за них завдання. [9]
Найбільшширокі можливості для індивідуалізації навчання, для внутрішньої диференціації,представляє диференційована самостійна робота, яка проходить на самоті йіндивідуальному темпі. Індивідуалізація тут здійснюється головним чином у такийспосіб, що учням даються не однакові завдання, а завдання, які варіюються взалежності від індивідуальних особливостей учнів, а також шляхом угрупуванняучнів усередині класу за різними ознаками.
Такимчином, проаналізувавши вище сказане, можна сказати, що індивідуалізаціянавчання передбачає диференціацію навчального матеріалу, розробку системзавдань різного рівня складності та обсягу, розробку системи заходів щодоорганізації процесу навчання в конкретних навчальних групах, що враховуєіндивідуальні особливості кожного учня, а, отже, поняття «внутрішньоїдиференціації» та «індивідуалізації» по суті тотожні.
3.3 Внутрішньо-класна індивідуалізація навчальноїроботи
Організаціяпроцесу навчання є впорядкування взаємодії вчителя та учнів у відповідності зцілями навчання. Керувати навчальною діяльністю учнів – це значить визначатицілі, помічати завдання, здійснювати планування, організовувати учнів для виконаннязавдань, проводити оперативний контроль, вносити корективи до організації навчальноїроботи, надавати допомогу у навчанні, підбивати підсумки діяльності.
Цілкомочевидно, що найтрудніше питання, які постають перед вчителем, що взяв курс надиференціацію та індивідуалізацію навчання, це питання про те, як диференціюватиучнів, за якими критеріями виділяти їх особливості, яким чином визначати тойпочатковий, стартовий рівень розвитку, від якого потрібно відштовхуватися ворганізації процесу навчання, а також які напрямки в роботі з певними дітьмибудуть найбільш важливі.
Виходячиз цього, можна умовно виділити три рівні організованості у навчанні:
1)низький – учень неорганізований, необережній, «розкиданий», постійно порушуєрежим дня, не вміє планувати «відбудованих завдань», виконує їх, зазвичай, востанній день роботи, «штурмом»;
2)середній – учень не завжди організований і акуратний, бувають зриви,вміє планувати «відбудовані завдання», проте часто поверхово, такі плани не єдля учня керівництвом до самостійної роботи і часто не виконуються, учневінеобхідний періодичний контроль з боку вчителя;
3)високий – учень організований, акуратний, зібраний, систематично уміло плануєсвою діяльність, у тому числі і «відбудовані завдання», суворо виконує плани робіт,але не бездумно, а творчо, уточнюючи, вносячи необхідні корективи.
Рівеньуспішності учнів відповідає якості виконання ними навчальних завдань. Вчительза допомогою шкільної позначки встановлює рівень знань, умінь і навичок учніввідповідно до вимог навчальної програми, а також у відповідності з відомими вчителюалгоритмами засвоєння та застосування знань, з його досвідом творчого шляху рішенняпізнавальних завдань.
Заумови успішної диференціації навчальної роботи учні, що не встигають, повинніперейти в розряд середньо-встигаючих, «середні» – стати більш встигаючими,а останні стати ще більш обізнаними, вміючими та здатними. [6]
Наступниметапом у процесі роботи педагога, що дотримується орієнтації на диференційованийпідхід у навчанні, має бути визначення та відпрацювання системи роботи з кожноюз виділених груп учнів.
Роботаз диференційованими групами учнів повинна вестися у двох основних напрямах:
1.Виховання дієвого інтересу до навчання, до самостійної навчальної діяльності.
2.Допомога учням в оволодінні знаннями і раціональними способами вчення.
Такийподіл відповідає загальноприйнятому розмежуванню сторін діяльності намотиваційну і операційну.
Виховання дієвого інтересу до навчання, досамостійної навчальної діяльності
1.Створення в навчальному процесі необхідних передумов виховання інтересу донавчання.
Тутнеобхідно відзначити, що ці передумови розпадаються на непрямі і безпосередні.
Донепрямих передумов можна віднести такі, як:
•педагогічний такт;
•раціональна організація роботи учня;
•виховання елементарної організованості в домашній навчальній роботі;
•підвищення працездатності учнів;
•зміцнення впевненості учня у своїх силах.
Добезпосередніх передумов виховання інтересу до навчання можна віднести:
•навчальні завдання за бажанням учня. Завдання-прохання;
•залучення в факультативні заняття;
•залучення у позакласну роботу;
2.Заходи збудження інтересу до досліджуваного предмета:
• підвищеннязначущості досліджуваного предмета (теми);
• цікавістьу навчанні, завдання ігрового характеру (пізнавальні ігри);
• завданняз урахуванням позанавчальних схильностей;
• завданняз урахуванням професійного наміри (використовується у старших класах).
3.Заходи виховання стійкого, глибокого дієвого інтересу до знань:
• проблемністьв навчанні. Проблемність означає насамперед пробудження до розумової пошукушляхом створення труднощі в навчанні; [9]
• завдання,розраховані на тривалу підготовку;
• читаннядодаткової літератури;
• рекомендаціїпізнавального характеру, пов'язані з працею і суспільно-організаторськоїдіяльністю учня. [7]
Допомога учням в оволодінні знаннями іраціональними способами навчальної діяльності
Яквідомо, в дидактиці розрізняють дві сторони (ступені) свідомого, активногопроцесу придбання знань учнями: відтворююча і творча робота. Іноді висловлюєтьсяпомилкова думка, ніби диференційований підхід відноситься в основному до творчихробіт, в той час як відтворюючи роботи переважно стереотипні. Дійсно, ввідтворюючих роботах типізація переважає над диференціацією, але це відноситьсядо змісту навчальних занять, а не до методики та організації диференційованоїроботи з учнями. Диференційований підхід тут нітрохи не менш важливий, ніж утворчих роботах, проте він спрямований переважно на попередження і ліквідаціюпрогалин у навчанні. Тому тут важливо мати на увазі:
1.Допомога в оволодінні загальноосвітніми і типовими прийомами самостійної діяльності.При засвоєнні загальноосвітнього програмного матеріалу диференційований підхідспрямований насамперед на попередження та усунення прогалин у знаннях і помилоку проблемах діяльності. У зв’язку з цим роботу вчителя доцільно розділити надва напрями.
•Попередження помилок в оволодінні загальнообов’язковими знаннями і типовимиприйомами самостійної діяльності. Серед основних першочергових заходів такоїроботи необхідно, перш за все, виділити заходи, спрямовані на підвищенняздатності до навчання, організованості та навченості учня.
•Усунення прогалин у знаннях і помилок у прийомах самостійної діяльності (допомогав усвідомленні помилок у навчальній діяльності та шляхів їх усунення, завданняна засвоєння найбільш істотного в пройденому матеріалі; тимчасове забезпеченнязавдань).
2.Допомога у розширенні та поглибленні програмних знань, у формуванні індивідуально-своєріднихприйомів самостійної діяльності:
•допомога учням у розширенні та поглибленні програмних знань;
•допомога школяреві у виробленні індивідуального стилю самостійної діяльності;
•забезпечення оптимального розвитку схильностей учня в навчальній і пізнавальноїтворчої діяльності.
3.4 Висновок
1.Використання диференціації в процесі навчання створює можливості для розвиткутворчої цілеспрямованої особистості, яка усвідомлює кінцеву мету і завдання навчання;для підвищення активності та посилення мотивації навчання; формують прогресивніпедагогічні мислення.
2.Основною метою індивідуалізації та диференціації є збереження та подальшийрозвиток індивідуальності учня, виховання такої людини, яка представляла бсобою неповторну, унікальну особистість.
3.Реалізуючи індивідуалізований і диференційований підхід у навчанні, вчительповинен спиратися на типологію, що відповідає таким вимогам:
•бути єдиною для всіх груп учнів;
•показувати динаміку переходу учня з однієї групи в іншу, тобто вчитель повиненмати можливість бачити зростання учня та враховувати його;
•наочно представляти можливості колективної роботи з різними групами учнів;
•представляти можливість вибрати систему роботи з кожною з груп учнів.
Висновок
Впроцесі виконання курсової роботи нами була досягнута поставлена мета ідосягнуті наступні задачі:
– виявленороль і місце учбової дисципліни «Операційні системи» в учбових документах припідготовці фахівців в ПТНЗ;
– визначено міжпредметні зв’язки (виявили, які дисципліни і темиз них забезпечують вивчення теми: «Створення і редагування макросів в інтерактивнихдокументах засобами Word»; виявили, які дисципліни і теми з них забезпечуєдана тема);
– складено поурочно-тематичний план вивчення теми: «Створення і редагуваннямакросів в інтерактивних документах засобами Word»;
– розроблено комплексно-методичне забезпечення для вибраноїтеми;
– виконано аналіз учбово-матеріальної бази, яка повинна бути використана для вивченнятеми: «Створення і редагування макросів в інтерактивних документахзасобами Word»;
– розроблено порядок організації і методику теми: «Створення іредагування макросів в інтерактивних документах засобами Word»;
– розглянуто форми організації педагогічного процесу;
– визначено основні види і характеристики форморганізації педагогічного процесу.
Список використаних джерел
1. «Дидактичні основипрофесійної освіти».Методичні рекомендації до виконання курсової роботи» / Упорядники Н.В. Карчевська,Т.Є. Фіногєєва. – Стаханов: ГФУ ІПА, 2008. – 40 с.
2. Васильєв І.Б.Професійна педагогіка: конспект лекцій для студентів інженерно-педагогічних спеціальностей.3-є вид., перепрац. – Харків, 2003. – 151 с.
3. Маргулис Е.Д. Коллективнаядеятельность учащихся. – К.: Высшая школа, 1990.
4. Сухомлинский В.А. Каквоспитать настоящего человека. – Киев, 1978.
5. Михайловский В.А. Педагогикавысшей школы: Учебное пособие, – Харьков: ХГУ, 1991.
6. Суворова Г.Ф. Особенностииндивидуального подхода при обучении // Начальная школа. 1986. №11
7. Кирсанов А.А. Индивидуализацияучебной деятельности как педагогическая проблема. Казань, 1982.
8. Возрастные возможностиусвоения знаний/ Под ред. Д.Б. Эльконина, В.В. Давыдова. М., 1966.
9. Бударный А.А. Индивидуальныйподход в обучении // Советская педагогика. 1965. №7.