--PAGE_BREAK--Практичний блок, оснований на теоретичних положеннях, передбачає розробку технології формування у студентів комплексних умінь з контрольно — ревізійної роботи. Процес засвоєння знань відбувається за шістьма рівнями:
1.На рівні пізнання студенти демонструють знання фактів, термінологій, структур, теорій, принципів, законів, тенденцій розвитку економічного контролю.
2.На рівні розуміння студенти показують свою спроможність глибшого засвоєння знань шляхом трансформації навчального матеріалу та інтерпретації основних категорій, законів, принципів.
З.На рівні застосування майбутні фахівці уміння використовувати навчальний матеріал у конкретних умовах -поєднання знань з бухгалтерського обліку, фінансів та ревізії* спираючись на засвоєні теоретичні положення.
4.На рівні аналізу студенти демонструють свою здатність робити висновки по конкретній ситуації.
5.На рівні синтезу вони застосовують своє вміння комбінувати елементи, щоб утворити цілісність з певною новизною (творчі завдання-створення схем, підготовка виступів, доповіді тощо).
б.На рівні оцінки -демонструють уміння оцінювати значення того чи іншого матеріалу.
До практичного блоку відносяться практичні завдання різного рівня складності з альтернативною основою. Це рішення ситуативних задач; завдання на вивчення та аналіз економічної літератури.
Блок контролю та самоконтролю передбачає включення до процесу навчання питань, тестів, анкет, які дозволяють визначити факт засвоєння студентами навчального матеріалу з даної теми чи різноманітні тести пізнавання: розпізнавання, класифікація, тести конструктивного типу, тести «типова задача», тести-задачі.
Прийом заліків і тестування за кожним модулем проводиться як на заняттях, так і в поза аудиторний час. При цьому кожний студент усвідомлює, що йому треба систематично працювати з підручником та нормативно — довідковою літературою, оскільки його рівень знань контролюється на кожному етапі.
У процесі аналізу и оцінки навчальної діяльності студентів варто дотримуватися таких правил.
1.Пам'ятати, що аналіз и оцінка знань, умінь та навичок студентів — шлях забезпечення зворотного зв'язку у процесі навчання.
2.Дотримуватись систематичності в аналізі и оцінці знань, умінь і навичок студентів.
3.Створювати ситуацію значимості процесу перевірки й оцінки навчальної діяльності студентів.
4. повагою ставитись до навчальної праці вихованців та всіляко стимулювати її.
5.Чітко формулювати запитання, які спонукали б студентів до активних мислиневих дій, витримувати паузу, яка дає змогу всім студентам зібратися з думками; лише після цього запрошувати конкретного студента для відповіді.
6.Уважно слухати відповідь, схвальним словом, жестом і мімікою стимулювати розумову активність вихованців, не перебивати монологічну відповідь студента, аналіз робити після закінчення відповіді.
7.Після завершення відповіді робити її короткий аналіз, аргументовано й об'єктивно оцінювати.
8.Залишати за студентами можливість повторно опрацьовувати навчальний матеріал, виконувати навчальне завдання відповідно до їх індивідуальних розумових можливостей.
9. Під час відповідей студент може користуватися опорними конспектами, схемами, довідниками, іншими наочними матеріалами.
10.Забезпечувати оптимальні умови для всебічної перевірки знань, умінь і навичок студентів за допомогою різноманітних сласних технологій.
Під час використання модульної системи навчання педагог, в основному, здійснює консультативну, контролюючу, керуючу навчальними діями, комунікативну та виховну функції.
Із практики видно, що ця технологія дозволяє рівномірно та інтенсивно адаптувати студента до навчального процесу, глибше перевірити засвоєння ним матеріалу, підвищити його зацікавленість у вивченні дисципліни. Студент стає більш впевненим у результатах своєї діяльності.
Викладач і студент стають співавторами у навчальному процесі і працюють на кінцевий результат — якісні знання студента. Успішність в процесі навчання з дисципліни має тенденцію до зростання з кожним семестром.
Працюючи за модульною системою викладачі і студенти упевнились, що підвищується взаємна вимогливість між студентами і викладачем, відповідальність за якість знань.
Висновок
Отже, використовуючи лекційно — семінарське заняття та модульну систему організації навчального процесу ми можемо зробити висновок:
Лекції та семінари один із найефективніших методів навчання та контролю знань у вищій школі.
Застосування цих форм дає змогу дотримуватись систематичності в аналізі и оцінці знань, умінь і навичок студентів. Ці форми доцільно використовувати при вивченні
нового матеріалу, пов'язаного з раніше вивченим; при розгляді складного для самостійного вивчення матеріалу;
Подачі інформації великими частками в плані реалізації теорії укрупнення дидактичних одиниць у навчанні.
При виконанні низки завдань з однієї чи декількох тем, розділів; Застосуванні вивченого матеріалу при розв'язанні практичних задач. При узагальненні і систематизації знань і умінь учнів;
При проведенні занять, які присвячені різним методам розв'язання завдань, виконанню системи евристичних питань.
Модульна система навчання здійснює консультативну, контролюючу, комунікативну та виховну функції. Дозволяє глибше навчати та перевіряти засвоєння матеріалу студентами, підвищити зацікавленість студента у вивченні економічних дисциплін.
Основні компоненти структури лекцій
Лекція, як форма навчальної діяльності у вищому навчальному закладі має структуру, яка включає:
1. Організаційну частину.
1.1. Доповідь чергового про присутність студентів на заняття.
1.2. Перевірка готовності студентів до заняття.
2. Вступну частину;
2.1. Формування теми і мети лекції
2.2. Оголошення плану лекції.
2.3. Коротка характеристика ступеня розробки даної теми в літературі.
2.4. Визначення місця теми в навчальному курсі.
2.5. Встановлення між предметних зв'язків.
3. Виклад навчального матеріалу відповідно до плану лекції:
На лекцію рекомендується виносити 2-3 основних проблеми. Виклад матеріалу з кожного питання доцільно побудувати за схемою:
3.1. Формування центральної проблеми.
3.2. Логічне обгрунтування проблеми ( основні поняття і терміни, що вживаються, структура розгляду питання).
3.3.Фактичне обґрунтування проблеми (конкретні факти з реального життя, статистичні та експериментальні дані і т.д.)
3.4.Зв'язок проблеми з фаховою підготовкою і повсякденно —
практичною діяльністю.
3.5.Зв'язок проблеми із сучасністю.
3.6.Висновок з питання, що розглядається.
Зміст наступного питання повинен логічно випливати з попереднього; бути його продовженням, розвивати центральну проблему лекції.
4. Заключну частину: загальні висновки з конкретної теми.
5. Відповіді та запитання студентів.
6. Підсумки заняття.
6.1.Постановка конкретних домашніх завдань ( підготуватись до семінару самостійно опрацювати тему і т.д.)
6.2. Методичні поради щодо виконання домашнього завдання.
6.3. Біологічний огляд основної і додаткової літератури.
6.4. Висновки про рівень активності студентів протягом лекції (можливі оцінки).
Вступна лекція
Мета: Познайомити із специфікою навчальної дисципліни, розкрити її значення і функції в системі знань, роль і місце в житті людини, фахівця, суспільства в цілому.
Особливості:
1. Лекція відкриває студентам двері в поле знань конкретної науки, розділу чи об'ємної теми програми.
2. Задає робочий настрій, тон і ритм роботи з навчальної дисципліни.
3. Знайомить студентів із основними видами навчальної діяльності, які їм доведеться освоїти, вивчаючи предмет.
4. Доводить до відома студентів кваліфікаційні вимога до знань, вмінь і
навичок.
5. Знайомить з основною і додатковою навчально-методичною літературою з дисципліни.
Структура викладу матеріалу лекції:
1. Предмет науки, коло проблем, що їх вивчає дисципліна; основні принципи, категорії і закономірності.
2. Методологія і методика науки.
3. Функції науки, роль у формуванні особистості, фаховій підготовці, в житті суспільства в цілому.
4. Структура науки і навчальної програми.
5. Вимоги викладача до вивчення навчальної дисципліни, форми рубіжного і підсумкового контролю.
6. Методика конспектування лекцій, підготовка до семінарів і практичних занять.
Оглядова лекція
Мета: Познайомити студентів з основними навчальними та науковими
проблемами, що їх містить розділ, чи об'ємна тема, зробити огляд основних визначень і термінів, нагадати фактичний і статистичний матеріал, основну систему доказів провідних наукових шкіл.
Особливості:
1. Лекція застосовується в заочній формі навчання та в підготовці студентів денних відділень до державних іспитів.
2. В ході оглядової лекції викладач має нагадати студентам основні теоретичні положення розділу чи теми, охопити коло проблемних моментів, вказати напрями самостійної роботи в плані поглиблення знань.
3. Лекція носить яскраво виражений інформативний та інструктивнометодичний характер, в ході неї питання висвітлюються фрагментарно — епізодично. За своєю суттю це лекція — консультація.
Структура викладу матеріалу лекції:
1. Ознайомлення студентів із програмними вимогами і до викладу матеріалу, розділу чи об'ємної теми навчального матеріалу.
2. Виклад логічної структури основних навчальних питань теми,
3. Розкриття основних визначень, змісту термінів, категорій і
а. закономірностей, що вживаються в лекції. 4.Формулювання і виділення основних проблемних і питань лекції,
наведення логічної та фактичної аргументації провідних наукових шкіл.
5. Конкретні методичні порада щодо поглиблення і розширенню знань з провідних проблем теми.
6.Висновки, виділення дискусійних питань, наголос на ключових поняттях теми.
Проблемна лекція
Мета: Спонукати студентів до творчо-пошукового способу добування знань, зробити їх співучасниками творчої лабораторії викладача, навчити самостійно мислити, відстоювати власні наукові та світоглядні позиції. Особливості:
1. Застосовуються в середині вивчення курсу, розділу чи теми, коли студенти засвоїли певну суму знань, вмінь і навичок.
2. Домінуючим методом викладу знань викладачем та засвоєння їх студентами є творчо — пошуковий метод.
3. Проблемна ситуація може бути єдиною, а може являти собою, ланцюг взаємопов'язаних проблемних ситуацій відповідно до плану лекції, вирішення однієї з яких створює можливості для розв'язання інших.
Структура викладу матеріалу лекції:
1. У вступній частині лекції викладач формулює проблемну ситуацію, яка буде вирішуватись із студентами протягом лекції.
2. Основні критерії, поняття і факти викладач розкриває на основі загально-наукових методів пізнання — індукції, дедукції, абстрагування, аналізу і синтезу, порівняння і т.д, — підштовхуючи студентів до самостійних висновків.
3. В заключній частині лекції викладач разом із студентами вирішує проблемну ситуацію і формулює проблемне домашнє завдання, яке буде розглядатись на семінарі.
Лекція з елементами бесіди
Мета: Узагальнити і систематизувати знання студентів з теми, отримані ними при вивченні інших предметів, допомогти зрозуміти логіку аргументації основних проблем лекції, розвивати мистецтво полеміки. Особливості:
1. Застосовується тоді, коли є необхідність узагальнити попередній досвід студентів, систематизувати знання, отримані під час вивчення суміжних предметів.
2. Дозволяє встановити робочий контакт з аудиторією, постійний зворотній зв'язок, який допомагає управляти процесом засвоєння
знань студентами.
3. Допомагає тримати увагу аудиторії в напрузі.
4. Сприяє більш глибокому засвоєнню знань студентами.
Структура викладу матеріалу лекції:
1. Питання плану лекції представляються с у вигляді системи розгорнутих бесід.
2. Розробка основних і допоміжних запитань для бесід.
3. Розгортання колективної співбесіди на задану тему.
4. Обґрунтовані висновки, які складуть основу нового знання, котре мають засвоїти студенти.
Лекція з елементами розповіді
Мета: Пояснити студентам основні навчальні проблеми теми, дати максимальний обсяг фактичного матеріалу, особливо з питань недостатньо висвітлених в літературі. Особливості:
1. Застосовується тоді, коли необхідно пояснити студентам великі масиви, матеріалу, а відповідної навчально-методичної та довідкової літератури недостатньо.
2. Спрямована на максимальне запам'ятовування знань студентами з наступним їх відтворення.
3. Основним методом викладу матеріалу є ілюстративно -репродуктивний метод.
4. Є свого роду підготовчою до лекції-бесіди та проблемної лекції, оскільки створює мінімальну базу знань, необхідних для наступних роздумів.
Структура викладу матеріалу лекції:
1. Логічно — витриманий розподіл навчально-програмного матеріалу, відповідно до питань плану.
2. Основними методами викладання є демонстрація ілюстрації, характеристика, опис, інструктивна розповідь, розгорнута розповідь.
3. Поглиблений виклад основних теоретичних і фактичних даних.
4. Ґрунтовні висновки з кожного навчального питання як квінтесенція того, що необхідно запам'ятати.
Рекомендовані схеми семінарських занять.
Класичний семінар
1. Організаційна частина. 1.1.Рапорт чергового.
1.2.Перевірка ступеня готовності студентів до семінару.
1.3.Призначення чергових на лави рецензентів, юрисконсультів,
прагматиків.
1.4.Інформаційне повідомлення про основні події в світі та державі за останні дні (5хв)лі
2. Вступне слово викладача
2.1. Значення теми в курсі та в ході підготовки до іспиту.
2.2. Мета та завдання заняття.
2.3. Формування проблем, що мають обговорюватись на семінарі(оголошення плану семінару).
3.Заслуховування та обговорення виступів студентів відповідно до планусемінарського заняття.
3.1.Основний виступ студента.
3.2. Відповіді доповідача на можливі запитання студентів.
3.3. Доповнення студентів до основного виступу 3.4 Виступ рецензента.
3.5. Виступи юрисконсульта та прагматика якщо є про що сказати.
3.6. Підсумки розгляду питання викладачем.
4. Заключне слово викладача:
4.1. Підсумки матеріалу теми.
4.2. Значення матеріалу теми для сучасності.
5. Відповіді на можливі запитання студентів.
6. Підсумки семінару
6.1. Аналіз активності студентів, рівня їх підготовки до семінару.
6.2. Оцінка за основні виступи.
6.3 Оцінки тим, хто виступав з доповненнями.
6.4. Оцінки за рецензії та консультації юрисконсультам і прагматикам.
Рекомендована схема семінару-дискусії
1. Організаційна частина.
1.1 Підготовка студентів до дискусії.
1.2. Рапорт чергового про присутність студентів.
2. Оголошення теми, мети та завдань дискусії.
3. Формування дискусійних проблем.
4. Укладення угоди про основні поняття ( терміни) дискусії. їх зміст і
тлумачення.
5. Визначення апологетів і опонентів, виділення неупередженого журі, чигрупи експертів (практично цю проблему розв'язують:
а) поділом групи на команди;
б) шляхом визначення офіційних доповідачів та офіційних опонентів з дискусійних проблем, офіційних опонентів).
6. Підготовка апологетами та опонентами прикінцевих доповідей з певних проблем ( обговорення наперед підготовленого проекту, чи методом брейн-стормінгу).
7. Зіставлення позицій апологетів та опонентів із центральних проблем дискусії, виявлення спільних точок зору та розбіжностей ( виступи тих, хто захищає певні позиції і тих, хто їх спростовує).
8. Підведення підсумків дискусії:
8.1.Науковий та навчальний результат (ефект) дискусії. 8.2 Визначення переможців дискусії.
9. Підведення підсумків заняття:
9.1.Аналіз виступів апологетів та опонентів.
9.2. Підсумки викладача з центральних проблем дискусії.
9.3. Оцінки учасникам дискусії.
РЕКОМЕНДОВАНА СХЕМА СЕМІНАРУ ЗАХИСТУ РЕФЕРАТІВ СТУДЕНТАМИ.
1. Організаційний момент.
2. Вступне слово викладача
3. Захист студентами підготовлених рефератів.
3.1. Виступи студентів з науковими повідомленнями. 3.2.Відповіді доповідачів на запитання. 3.3 Виступи офіційних опонентів. 3.4. Виступи рецензентів.
4. Заключне слово викладача з даної теми.
5. Підсумки семінару.
Теми рефератів і вимоги до їх написання доводяться до студентів заздалегідь. Викладач управляє процесом підготовки реферату студентом (індивідуальні консультації, рубіжний контроль ступеня готовності).
Реферати повинні охоплювати основні навчальні проблеми теми. Вони виконуються до семінару і здаються на рецензію експертам. Протягом семінару не варто обговорювати більше як 3-5 рефератів.
РЕКОМЕНДОВАНА СХЕМА СЕМІНАРУ ФРОНТАЛЬНОГО
ОПИТУВАННЯ
1. Організаційна частина.
продолжение
--PAGE_BREAK--