--PAGE_BREAK--Наприклад, завдання з предмету Лісництво з теми: «Поновлення лісу», спрямовано на поетапне формування у студентів поняття про ліс та основні його властивості та значення.
Запам'ятайте: Поновлення лісу буває: природне — відбувається стихійно та штучне, яке здійснюється сівбою насіння або садінням молодих рослин.
Визначте, якими двома способами відбувається природне поновлення лісу.
Опишіть, які основні етапи має насіннєве поновлення лісу?
Інформаційно-пояснювальні методи самостійного набуття знань є достатньо економічними у часі й дозволяють студентам досить швидко засвоювати значний за обсягом навчальний матеріал. Під час виконання такої роботи з них розвивається увага, пам'ять, формуються шляхи здійснення розумових операцій та способів раціональної пізнавальної діяльності.
До творчих, або проблемно-пошукових методів самостійного набуття знань студентами відносимо дослідницькі завдання експериментально-дослідного та теоретичного характеру. Функції проблемно-пошукових методів спрямовані на формування рис творчої уваги студентів.
Для організації лабораторних робіт та різного виду дослідницьких робіт застосовуються експериментально-дослідні методи самостійного набуття знань. Виконання таких робіт здійснюється в індивідуальній або груповій формі. Викладач ставить перед студентами пізнавальне завдання, яке вони мають розв'язати по можливості самостійно, на основі лабораторного експерименту. Роль викладача полягає в контролі за діями студентів, наданні допомоги. Лабораторні роботи проводяться як в процесі вивчення нового матеріалу, виконуючи ілюстративну функцію, так і з метою узагальнення і систематизації знань, після вивчення теоретичного матеріалу. До структури експериментально-дослідних методів входять такі елементи, як: визначення проблеми, формування гіпотези, визначення способів її перевірки, етапів роботи, монтування приладів, проведення спостережень, фіксація результатів, висновки.
Розділ 2. Підвищення самостійності і творчої активності студентів при вивченні дисципліни лісництво 2.1 Дидактичне обґрунтування підвищення ефективності застосування методів самостійного набуття знань Процес організації пізнавальної діяльності учнів має досить сталу модель. Вона полягає у створенні для школяра проблемної ситуації, формулюванні необхідних для її розв'язання питань, у знаходженні відповідей на ці питання на основі самостійного пошуку, перевірці одержаних відповідей, на основі теоретичних або практичних знань та навичок, упорядкуванні знань й умінь та їх закріпленні. Такий хід процесу навчання-пізнання може змінюватись залежно від того, практичну чи теоретичну проблему він розв'язує і якими саме методами.
Якбачимо, під час організації пізнавальної діяльності студентів завжди поєднується декілька методів навчання. Тому коли мова йде про якийсь окремий в певний момент часу метод, то це означає, що він на цьому етапі домінує над іншими методами і має особливий вплив на хід цього етапу заняття. Проте ефективність застосування домінуючого методу значною мірою залежить від його оптимального поєднання з іншими методами та прийомами навчання. Під оптимальним поєднанням розуміють педагогічне рішення, що приймає викладач шляхом науково обгрунтованого вибору більш раціональних для даних умов методів з погляду на деякі визначені критерії. Одним з пріоритетних критеріїв в процесі активізації та організації самостійної навчальної діяльності студентів є необхідність врахування рівня навчальних можливостей студентів та особливостей їх індивідуальної пізнавальної діяльності.
В процесі самостійного набуття знань характерною особливістю мислення студентів є сполучення у певному співвідношенні його понятійних, практичних та наочно-образних компонентів. Вважається, що головну роль при цьому грає абстрактно-теоретичний вид мислення, який дозволяє на основі дедукції здійснювати узагальнення, самостійно одержувати знання про певні закономірності і застосовувати їх на практиці. Однак, як показали дослідження З.І. Калмикової [3], цей вид мислення відіграє важливу роль на першому та останньому етапах розв'язання нового завдання або проблеми, коли учень намагається застосувати вже знайомі йому способи дій та під час перевірки знайденого рішення, його усвідомлення і запам'ятовування. На етапі, коли йде пошук принципово нового рішення, головну роль відіграють інтуїтивно-практичні компоненти. Розв'язанню проблеми сприяють практичні дії, оперування образами, використання наочності, конкретних опор. Такими опорами можуть бути таблиці, схеми, графіки та інші види символічної наочності. Вони застосовуються для моделювання змісту проблем, що відтворюється у свідомості студента. Наведемо завдання, яке пропонується студентам з теми: «Ліс і світло».
Завдання: спробуйте за допомогою заданої формули відповідно до варіанту визначити енергетичний баланс:
QUOTE abs — εσT4+C+LE+M = 0, де:
Qabs — сумарне випромінювання, що надходить у вигляді короткохвильової та довгохвильової радіації;
- ефективне випромінювання, яке залежить від абсолютної температури у четвертому ступені та від особливостей поверхні, що випромінює;
С — потік енергії, який залежить від конвекції і теплопровідності;
LE — потік енергії, що залежить від перетворення води (втрати на випаровування та надходження від конденсації);
М — метаболічні витрати організму, якими можна знехтувати.
В ході виконання цього завдання учні повинні пояснити значення наведених символів, вказати одиниці їх вимірювання та визначити взаємозалежність між ними. Розуміння цих схем дозволить студентам досить легко розв'язати ряд вправ на визначення, наприклад, потоку енергії. Оперування моделями дозволяє відкинути всі несуттєві ознаки предмета вивчення і залишити тільки ті, які він вважає важливими. Це полегшує пошук розв'язання проблеми. Поняття опір психології вважають відносним, воно може змінюватись і удосконалюватись із підвищенням рівня психічного розвитку дитини [3]. Ті теоретичні знання, для засвоєння яких вимагалось застосування певних опор, з часом стають опорою для опанування нових знань більш високого рівня узагальнення. Вільне оперування образами та їх елементами дозволяє легше виявити зв'язки між умовними даними, виявити їх співвідношення, що має прискорити розв'язання завдання. Наочно-образне мислення дає цілісну картину, що віддзеркалює зміст завдання і забезпечує одночасне «бачення» всіх складових проблеми. Цьому ж може допомогти і включення до процесу навчання конкретно-практичних дій.
Такі висновки дозволили нам зробити припущення про те, що ефективній організації процесу самостійного набуття знань учнями має сприяти застосування таких методів навчання, які б при їх оптимальному поєднанні були спрямовані на активізацію різних компонентів мислення студентів та їх гармонійного розвитку. Тому що, по-перше, засвоєння навчального матеріалу на стику різних видів мислення сприяє міцнішому зберіганню його у пам'яті: наочно-образні та практичні компоненти забезпечують краще запам'ятовування змісту певних подій, фактів, їх історичну послідовність, а словесно-логічні компоненти сприяють розумінню значення цих фактів та їх причинно-наслідкові зв'язки. По-друге, це забезпечить можливість застосування оптимального для індивіда шляху засвоєння навчального матеріалу, що стимулюватиме його здібності.
Другою важливою умовою підвищення ефективності застосування методів самостійного набуття знань має бути урахування індивідуальних особливостей студентів. Під час навчання на уроці створюються певні дидактичні умови, з яких студенти виконують ті чи інші пізнавальні дії, запроектовані викладачем. Плануючи навчальний процес важливо вміти передбачати систему поведінки студентів на занятті, знати, якими пізнавальними можливостями вони володіють і який за складністю навчальний матеріал їм необхідно дати. Питання про диференційований підхід до студентів у процесі навчання грунтується на їх індивідуальних відмінностях. В умовах роботи однієї групи виявляються типові індивідуально-психологічні особливості, що характерні для окремих груп студентів. Засвоєння необхідного мінімуму знань, а також досягнення максимально можливої глибини в процесі оволодіння програмовим матеріалом, якомога більших зрушень у розвитку кожного студента в цих групах забезпечується за допомогою диференціації методів та засобів навчання. У нашому випадку, під час застосування методів самостійного набуття знань, відмінності насамперед полягають у рівнях підготовленості студентів до самостійного сприйняття нових знань. Ці рівні можна визначити на основі характеристики системи вже набутих знань з предмету, сформованості вмінь раціональної організації самостійної навчальної діяльності та такої внутрішньої посилки до навчання як мотивації. Для організації самостійної роботи студентів з різними рівнями підготовленості до такої роботи має бути доцільним впроваджувати методи, розраховані на різний рівень пізнавальної самостійності. З метою врахування індивідуальних особливостей студентів, на основі перелічених вище критеріїв, в процесі організації та проведення самостійної роботи, доцільно їх умовно розподіляли на три типологічні групи: «слабку», «середню» та «сильну». До слабкої групи відносяться студенти з копіювальним рівнем засвоєння знань, умінь і навичок, низьким рівнем самостійності та недостатньо сформованими мотивами навчання. До середньої — студенти з відтворювально-продуктивним рівнем засвоєння знань, з середнім рівнем самостійності та середнім рівнем сформованості мотивів навчання. До сильної групи входять студенти з продуктивно-творчим рівнем засвоєння знань, з високими рівнями самостійності та мотивації навчання. З метою організації навчальної діяльності дітей, відповідно до їх індивідуальних особливостей, для всіх груп розробляються свої варіанти завдань. Вони відрізняться ступенем складності завдань, мірою допомоги, що в них міститься та обсягом. Міру допомоги можна визначити за якістю орієнтовної основи, що надається студентам в умові даного завдання. Йдеться про повноту системи умов, вказівок, на які орієнтуються студенти, здійснюючі свою діяльність. Завдання для слабкої групи учнів мають повну орієнтовну основу у вигляді послідовного опису операцій, які необхідно здійснити під час виконання завдання. Усильній групі готовий орієнтир в завданні відсутній, їм пропонується загальний зразок діяльності, на базі якого студенти самостійно складають повну орієнтовну основу для виконання свого завдання. А для середньої групи пропонується коротка інструкція до виконуваного завдання.
Нижче наведено модель навчального заняття з використанням методів самостійного набуття знань.
2.2 Модель навчального заняття з застосуванням методів самостійного набуття знань студентами Ефективність самостійної роботи студентів залежить від того, на скільки раціональним виявився вибір методів самостійного набуття знань на кожному з етапів її організації і проведення. Нижче наводимо модель навчального заняття, якою передбачаються різні варіанти поєднань методів самостійного набуття знань з іншими видами методів навчання. Студент самостійно виконує завдання лише тоді, коли воно зрозуміло пояснене викладачем, коли створюються відповідні умови для пізнавальної діяльності і надана можливість виявити при цьому власну ініціативу. Загально відомо, що нові знання і вміння стають доступними і легко засвоюються тільки тоді, коли вони грунтуються на раніше набутих. Ось чому, перш ніж приступити до вивчення тієї або іншої теми, викладач повинен подбати про створення в пам'яті студентів відповідного «підґрунтя». Ним якраз і можуть бути знання і вміння, набуті на попередніх заняттях та життєвому досвіді, що безпосередньо стосуються теми уроку. При цьому потрібно максимально забезпечити самостійність роботи студентів.
Методи актуалізації вже набутих студентами знань мають стимулюючо-мотиваційний характер і займають одне з важливих місць в групі методів самостійного набуття знань. Підготовка студентів до сприймання нової теми — перший етап навчального заняття — повинна займати мінімальну кількість часу. Тому викладачу треба заздалегідь продумати, які питання будуть з’ясовані перед вивченням нової теми, як буде забезпечуватись активність студентів під час повторення, у якій формі воно буде здійснюватись — індивідуальній або колективній, які питання вони мають повторити вдома і як саме і таке інше. Щоб активізувати мислительну діяльність студентів на першому (підготовчому) етапі заняття, доцільно застосовувати інформаційно-пояснювальні прийоми та прийоми актуалізації знань, спрямовуючи їх на організацію фронтальної роботи групи. Доцільно застосувати такі види методів: вступна бесіда, актуалізуюча бесіда, бесіда-повторення. Також перед вивченням нового матеріалу можна запропонувати студентам самостійно виконати ряд практичних завдань, вправ, або заздалегідь задати завдання на спостереження тих явищ, процесів або предметів, які розглядатимуться на занятті під час вивчення нового матеріалу. В бесіді потрібно спонукати студентів до спроби самостійного розв'язання ще нерозв'язаних питань. Відтворювати в пам'яті студентів потрібно тільки ті знання, які важливі для даної теми, для її успішного засвоєння. Діти можуть відповісти не на всі запитання, але найважливішим на цьому етапі заняття є те, що викладач активізує розумову діяльність студентів, викликає в них інтерес до самостійної пізнавальної діяльності, який потім зберігається впродовж тривалого часу.
На другому етапі заняття (організаційному) застосовуються такі види методів як інструктаж і пояснення. Метою цього етапу заняття є організація колективу для проведення самостійної роботи, конкретизація теми і цілей цієї роботи, постановка завдань для всієї групи, ознайомлення студентів з вимогами, щодо оформлення проведеної роботи та оцінювання її результатів.
Третій етап заняття — самостійна робота, яка організується як індивідуальна робота, або робота в парах. Саме на цьому етапі заняття здійснюється диференційований підхід до навчання студентів з різних типологічних груп.
В процесі організації самостійної роботи студентів з низьким рівнем підготовленості до самостійної пізнавальної діяльності більшою мірою застосовуються інформаційно-пояснювальні і інформаційно-евристичні завдання, для студентів з середнім рівнем підготовленості — інформаційно-евристичні та проблемно-пошукові, проте в разі необхідності, для допомоги пропонуються пояснювальні завдання інформаційного характеру. Для організації роботи студентів з достатньо високим рівнем підготовленості використовуються як частково-пошукові так і дослідницькі завдання з переважаючим впливом останніх. Основним видом методів самостійного набуття знань, що застосовується на цьому етапі є навчальні диференційовані завдання.
У процесі організації самостійної роботи треба пам'ятати, що студенти з першої та другої груп прагнуть спирання на наочність. Використання зовнішніх наочних опор полегшує пошук співвідношень між фактами та поняттями у навчальній інформації, оперування якими передбачаються у завданні.
Під час самостійної роботи студенти у разі необхідності користуються підручником, конспектом лекцій, різними видами наочності, проводять лабораторні, або практичні роботи. Одержані результати оформляються письмово. Можлива також індивідуальна та диференційована допомога відстаючим з боку викладача або студентів — консультантів.
В ході заключного етапу заняття організується підсумкова бесіда, мета її полягає в узагальненні результатів, одержаних в процесі самостійної роботи. Тут бесіда застосовується як рефлексивний метод, що спрямовує розумову діяльність студентів на аналіз, обмірковування та переосмислення набутих знань.
Ефективність проведення навчальних занять такого типу залежить від педагогічно-доцільного відбору методів навчання на кожному з етапів заняття. Підходи до аналізу ефективності застосування обраних методів наведені в наступному підрозділі.
Нижче наводимо модель навчального заняття з можливими варіантами використання методів самостійного набуття знань (див. таблицю 1).
Таблиця 1
продолжение
--PAGE_BREAK--