ДИПЛОМНА РОБОТА
Методика вивчення дієслова в початкових класах
ЗМІСТВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИВИВЧЕННЯ ДІЄСЛОВА У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
1.1. Сутність дієсловаяк частини мови
1.2. Лексико-граматичніознаки дієслова
1.3. Система вивчення дієсловау початкових класах
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВИВЧЕННЯ ДІЄСЛОВА У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ
2.1. Методика вивченнядієслова на уроках рідної мови
2.2. Організація і змістекспериментального дослідження
2.3. Результативність експериментальногодослідження
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
ВходженняУкраїни у світовий освітній простір супроводжується суттєвими змінами в педагогічнійтеорії й освітній практиці. На думку О.Я.Савченко, „основна засада, на якій ґрунтуєтьсязагальна орієнтація навчальної та виховної роботи – скерованість на розвиток особистості”[53, 17]. Такий підхід потребує перегляду змісту початкової освіти та пошуку новихпедагогічних технологій. Це дасть змогу уникнути авторитарних способів передачізнань учням, оскільки суб’єктами пізнання вони можуть стати лише тоді, коли освітадля них стане життєвою потребою.
Провіднамета початкового етапу навчання української мови полягає насамперед у мовленнєвомурозвитку школярів. Відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти„українська мова як навчальний предмет будується за такими трьома змістовими лініями:мовленнєвою (комунікативною), лінгвістичною (мовною), соціокультурною, якіпронизуються діяльнісною” [14, 2], що і забезпечує формування практичних умінь інавичок, передбачених програмою з мови.
Мовленнєва(комунікативна) змістова лінія як основна передбачає розвиток усного і писемногомовлення учнів, набуття ними елементарних знань про особливості висловлювань, зумовленіїх комунікативними завданнями, ситуацію спілкування. Мовною (лінгвістичною) основоюформування в учнів початкових класів умінь зв’язно висловлюватися є, на думку М.С.Вашуленка,„вивчення функціонування мовних одиниць у складі зв’язного висловлювання (тексту)”[18, 31].
У процесівивчення мовного матеріалу, визначеного програмою початкового курсу українськоїмови, значна увага має приділятися ролі мовних засобів у побудові зв’язних висловлювань.Цьому сприяють різні вправи і завдання на спостереження, вибір, заміну мовних явищ.Значення цього процесу у формуванні особистості неодноразово підкреслювали психологи,педагоги, методисти. Так, К.Д.Ушинський наголошував, що „уміння бачити предмет зрізних боків, у різних ракурсах, ситуаціях є надзвичайно важливим для особистості”[30, 65].
Дидактичнідослідження показують, що „на початковому етапі навчання цю важливу якість можнарозвинути в усіх дітей, здійснюючи роботу з розвитку мовлення, причому не лише наспеціально відведених уроках, а й у процесі вивчення фонетичного, орфографічного,граматичного та лексичного матеріалу” [41, 75]. Побудова висловлювань різних типівє як результатом, так і засобом удосконалення спостережливості, розвитку уяви, узагальненнясприйнятого.
У психолого-педагогічнійлітературі підкреслюється нерозривний зв’язок розвитку мовлення дітей з розумовимрозвитком. К.Д. Ушинський наголошував, що „розвивати мовлення окремо від думки неможливо”[30, 84]. Саме тому в роботі з розвитку зв’язного мовлення важливою складовою єпсихолого-педагогічна концепція розвивального навчання, що знайшла своє відображенняу працях Л.С.Виготського, П.Я.Гальперіна, В.В.Давидова, Л.В.Занкова та інших. Уїхніх працях знаходимо визначення основних критеріїв розвивального навчання, характеристикуфакторів, які забезпечують інтелектуальний розвиток молодших школярів, аргументовануоцінку готовності учнів до оволодіння прийомами мовленнєвої діяльності.
Визначаючипсихолого-педагогічні передумови формування умінь зв’язно висловлюватись, необхіднобрати до уваги вчення Л.С.Виготського про «зону найближчого розвитку» [53, 62],яка засвідчує хід процесів, що характеризуються станом становлення, дозрівання.Цей рівень досягається в результаті вирішення тих завдань, які дитина не може виконатисамостійно, але може розв’язати з допомогою вчителя, у процесі колективної діяльностівсього класу.
Важливемісце у навчанні учнів початкових класів відводив розвитку мовлення М.І.Жинкін.У дослідженні учений підкреслював, що «будь-який твір учня дев’яти-десяти роківсвідчить про значно більші можливості дітей аналізувати сприйняте, ніж передаватийого у тексті» [36, 27]. Це дозволяє стверджувати, що уміння будувати зв’язне висловлюванняможе бути сформоване у всіх учнів з урахуванням індивідуальних особливостей.
Відомо,що дієслово, як ніяка інша частина мови, відповідає психіці молодшого школяра. Мовадитини цього віку динамічна, предикативна, насичена дієслівними формами. У мовленнімолодших школярів „переважають групи дієслів, що означають рух, роботу, різні процесиі дії. Ось тому ці слова найбільш близькі і зрозумілі дітям” [25, 67]. Вивченнядієслова значною мірою сприяє розширенню і конкретизації словника молодших школярів,надає висловлюванням точності та змістовності.
Поняттяпро дієслово у молодших школярів формується поступово [50]: від оволодіння суттєвимиознаками як частковими явищами (наприклад: означає дію предмета, відповідає на питаннящо робити? що зробити? і т. ін.) до поєднання їх у граматичне поняття і формулюванняйого визначення.
Проте педагогічні й методичні дослідження свідчать, що проблемівивчення дієслова як частини мови у початкових класах приділяється недостатньо уваги.Така актуальність даної проблеми, з одного боку, та недостатнє її вивчення, з іншого,й зумовило вибір теми дослідження.
Об’єкт дослідження – процес вивчення дієслова як частини мовиу початкових класах.
Предмет дослідження – методичне забезпечення даного процесу.
Мета дипломної роботи – дослідження особливостей формування поняттяпро дієслово як частину мови в початкових класах.
Завданнями дослідження є:
1. Виявити стан дослідження проблеми у лінгводидактичній літературі.
2. З’ясувати лінгвістичні основи вивчення дієслова у початковій школі.
3. Окреслити методику опрацювання дієслова як частини мови у початковихкласах.
4. Організувати і провести експериментальне дослідження, проаналізуватийого ефективність у формуванні поняття про дієслово у молодших школярів.
Гіпотеза дослідження: якщо забезпечити лінгводидактичний підхіддо формування поняття про дієслово як частину мови, то ефективність засвоєння даноїграматичної категорії буде більш ефективною.
Методидослідження: теоретичні: аналіз та узагальнення наукової інформації з проблеми дослідження;аналіз, синтез, узагальнення і систематизація теоретичних та практичних даних; моделюванняпроблеми вивчення дієслова на уроках української мови в процесі виконання вправ;практичні: спостереження за навчально-виховним процесом; бесіди з вчителями, викладачами,студентами; навчальна робота на уроках української мови, виконання вправ на виробленнявмінь і навичок в учнів; проведення цікавих завдань та ігор на виявлення індивідуальнихзнань кожного учня з розділу «Дієслово».
Теоретичнезначення дипломної роботи полягає у визначенні особливостей реалізації методикиопрацювання дієслова як частини мови у початкових класах; у впливі цього процесуна мовленнєвий розвиток учнів.
Практичнезначення дослідження визначається з’ясуванням ролі дієслів у лексичному та естетичномузбагаченні дітей при виконанні цікавих вправ і завдань. А це сприятиме поглибленнювивчення дієслова як частини мови та вмілому використанні одержаних знань, уміньі навичок у власному мовленні в сучасних умовах.
Дипломнаробота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел,додатків. Загальний обсяг роботи становить 92 сторінки.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ДІЄСЛОВА У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
1.1. Сутність дієслова як частини мови
Усі словамови поділяються на великі лексико-граматичні розряди — частини мови. Кожна частинамови характеризується своїми граматичними, лексико-семантичними і функціональнимиособливостями. Слова відносяться до певних лексико-граматичних розрядів за спільниминайзагальнішими семантичними, словотвірними, морфологічними й синтаксичними ознаками.
В українськіймові десять частин мови. Шість із них (іменник, прикметник, числівник, займенник,дієслово й прислівник) самостійні, три (прийменник, сполучник, частки) службовій окремо стоїть вигук. Змінюваними є тільки п'ять частин мови: іменник, прикметник,числівник, займенник і дієслово, усі інші — незмінювані.
„Дієсловоназиває дію або стан предмета як процес і відповідає на питання що робити? що зробити?”[52, 9].
Дієслово,на відміну від прикметника чи іменника, називає дію або стан як змінну ознаку, якпроцес, що триває в часі. Якщо іменник тиша називає ознаку опредмечено, як певнуріч (можна домогтися тиші, скористатися тишею тощо), прикметник тихий передає ознакубезвідносно до часу й до будь-яких змін, то дієслово тихнути подає це саме явищеяк змінний процес певної тривалості. В одних формах дієслова ця його властивістьбільше виражена, в інших — менше, але вона властива всім його формам.
Усі дієслівніформи бувають „доконаного або недоконаного виду, перехідними чи неперехідними” [54,366]. У них розрізняємо, крім того, „дві основи: основу інфінітива й основу теперішньогочасу” [59, 24]. „Одні дієслова називають дію, обмежену в часі початком або кінцем,а інші — дію, не обмежену ні початком, ні кінцем. За цією ознакою дієслова поділяютьсяна два види: доконаний і недоконаний” [60, 63]. Видові значення властиві всім дієсловамта всім дієслівним формам.
„Дієсловадоконаного виду вказують на початок, кінець або одноразовість дії (тобто виражаютьобмежовану в часі ознаку) і відповідають на питання що зробити?” [55, 135]. Наприклад,дієслова заговорити, вилетів, рушимо, заспівавши вказують на початок дії; прогуркотіти,прилетів, напишемо, сказаний, скошено, посидівши — на кінець дії; мигнув, гукнете,допоможуть, ударивши — на одноразовість дії.
Від дієслівдоконаного виду творяться тільки давноминулий, минулий і простий майбутній часи(був згадав, згадав, згадаю), пасивні дієприкметники (прочитаний), активні дієприкметникидоконаного виду (позеленілий) та дієприслівники доконаного виду (прочитавши, позеленівши).
„Дієслованедоконаного виду не вказують ні на початок, ні на кінець дії або ж означають повторюванудію (тобто виражають не обмежовану в часі ознаку) і відповідають на питання що робити?”[20, 265]. Наприклад, дієслова говорити, гуркочуть, летів, пишемо не вказують ніна початок, ні на кінець дії; стукати, мигав, гукаєте — вказують на повторюваністьдії.
Від дієслівнедоконаного виду творяться минулий, теперішній та складний і складений майбутнічаси (згадував, згадую, згадуватиму, буду згадувати), рідко пасивні дієприкметники(читаний), активні дієприкметники недоконаного виду (зеленіючий) та дієприслівникинедоконаного виду (зеленіючи, читаючи).
Видовезначення не впливає на основне лексичне значення дієслова; дієслово, змінюючи свійвид, завжди називає ту саму дію, але з різними відтінками значення: будувати — збудувати,добудувати, перебудувати; нести — принести, віднести, занести.
Для дієсліврізного виду характерні різні типові відтінки значення [22]. Дієслова доконаноговиду можуть передавати такі значеннєві відтінки дії, як початок (заговорити, захворіти,побігти), результативність (дочекатися, домогтися, випросити, записати), вичерпаність(відслужити, перехворіти, втомитися), достатність (наговоритися, обійти), одноразовість(відвідати, гримнути, війнути), інтенсивність (шугонути, штурхонути, попоходити),поширеність (поприлітати, поприходити, позаписувати) тощо.
Дієсловамнедоконаного виду властиві такі відтінки значення, як невизначена тривалість (рухатися,лежати, перебувати, шуміти), повторюва-ність (відвідувати, постукувати, перегукуватися),односпрямованість (летіти, пливти, прямувати), різноспрямованість (літати, плавати,розходитися) тощо.
„Формиодного виду дієслів творяться від форм іншого виду за допомогою різних засобів:
а) додаваннямі відкиданням префіксів: світити — засвітити, дружити — подружити, вабити — привабити,ростити — виростити, годувати — нагодувати; у разі додавання префікса ви- наголоспереходить на префікс нести — винести, слухати — вислухати, волокти – виволокти;
б) додаваннямі відкиданням суфіксів: допомагати — допомогти, грюкати — грюкнути, кінчати — кінчити,лишати — лишити; при цьому може змінюватися наголос: руша'ти — ру'шити, крича'ти– кри'кнути, завойо'вувати — завоюва'ти, стріва'ти — стрі'ти;
в) чергуваннямзвуків у корені: збирати — зібрати, надсилати — надіслати, виїжджати — виїхати;
г) зміноюнаголосу: розкидáти — розкúдати, скликáти — склúкати,вслухáтися — вслýхатися,
ґ) відінших коренів: брати — взяти, ловити — упіймати, заходити — зайти, шукати — знайти”[23, 168-169].
Є невеликакількість дієслів, які завжди виступають у формі або тільки недоконаного, або тількидоконаного виду. Тільки у формі недоконаного виду вживаються, наприклад, дієсловалихоманити, температурити, марити, піклуватися, досліджуватися, шпигувати, імпонувати,тріумфувати, вібрувати, балансувати, даленіти тощо. Тільки доконаний вид мають,наприклад, дієслова розговоритися, розкричатися, насидітися, нанюхатися, наплакатися,попоходити тощо.
Окремідієслова поєднують у собі водночас обидва види (що робити? і що зробити?): мовити,розслідувати, женити; зокрема дієслова іншомов-ного походження: адресувати, авансувати,акредитувати, ампутувати, аргументувати, асигнувати, атакувати, атестувати, рекомендувати,телеграфувати та ін.
Дієсловаможуть означати дію, яка переходить або не переходить на інший предмет. Залежновід цього вони поділяються на перехідні і неперехідні. Як зазначає А.О.Грищенко,„перехідні дієслова означають дію, спрямовану безпосередньо на якийсь предмет. Післяних стоїть прямий додаток, виражений іменником або займенником у знахідному відмінкубез прийменника: зустрічати (кого? що?) друзів, виорати (кого? що?) поле, прочитати(кого? що?) книжку, готувати (кого? що?) питання, виконати (кого? що?) роботу.
Додаток,залежний від перехідного дієслова, може стояти і в родовому відмінку без прийменника:
а) якщоперед дієсловом є заперечна частка не: розроблено (кого? що?) заходи — не розроблено(кого? чого?) заходів, проклали (кого? що?) дорогу — не проклали (кого? чого?) дороги,посадили (кого? що?) дерева — не посадили (кого? чого?) дерев,
б) якщодія переходить не на весь предмет, а тільки на його частину: принеси сіль (усю)— принеси солі (частину), розвантажити цукор (увесь) — купив цукру (частину)” [27,41-42].
Лише відперехідних дієслів творяться пасивні дієприкметники (прочитаний) та безособові формина -но, -то (прочитано).
„Неперехіднідієслова означають стан або дію, яка не спрямована на якийсь предмет. Неперехіднідієслова не мають при собі прямого додатка (іменника в знахідному відмінку без прийменника):іти, працювати, дякувати, зустрічатися, турбуватися, ходити” [22, 137].
Характерноюознакою неперехідності дієслова є наявність у нього частки (постфікса) -ся: сміятися,спізнитися, рухатися (виняток становить дієслово дивитися, яке тепер набуло перехідності:дивитися фільм). Частка -ся, приєднуючись до перехідного дієслова, нейтралізує йогоперехідність: готувати — готуватися, зустрічати — зустрічатися. Показником перехідностічи неперехідності бувають суфікси -и- та -і-: білити — біліти, коптити — коптітитощо.
Лише віднеперехідних дієслів творяться активні дієприкметники (зеленіючий, позеленілий)[32, 63].
Деякідієслова, залежно від контексту, бувають то перехідними, то неперехідними. Наприклад,у словосполученнях малює картину, вишиває рушник, співає пісню, пише листа всі дієсловаперехідні (бо мають при собі додатки в знахідному відмінку без прийменника). А вреченні Петрусь уже гарно малює й пише, а Олеся не гірше від нього співає та вишиваєті самі дієслова вже неперехідні (бо не мають при собі відповідних додатків і непотребують їх). Відрізняються ці дієслова й відтінками значення: у першому випадку(як перехідні) вони означають дію, спрямовану на певний предмет; у другому (як неперехідні)— мають додатковий відтінок «уміти».
Від такихдієслів, залежно від контексту, можуть утворюватися як пасивні (писаний), так іактивні (пишучий) дієприкметники.
Перехіднідієслова можуть по-різному передавати зв'язок між носієм дії і предметом, на якийспрямована дія. Це досягається за допомогою частки (постфікса) -ся. Відповідно розрізняютьдва стани дієслова: активний і пасивний.
„Дієслова,що означають дію, спрямовану від її носія, вираженого в реченні називним відмінком,на предмет, названий знахідним відмінком без прийменника, належать до активногостану” [35, 17]: науковці вивчають питання, робітники ремонтують будинок, співаквиконував пісню, мама вмиває дитину, вітер похилив дерево, друг зустрів друга. Сюдиналежать усі перехідні дієслова.
Дієслова,що означають дію, спрямовану на предмет, виражений у реченні називним відмінком,від її носія, названого орудним відмінком, належать до пасивного стану” [38, 134]:питання вивчається науковцями, будинок ремонтується робітниками, пісня виконуваласяспіваком. При цьому до перехідного дієслова приєднується частка (постфікс) -ся івоно втрачає свою перехідність.
Українськамова уникає пасивних конструкцій. Тому слід, де можливо, надавати перевагу дієсловамактивного стану над пасивними дієсловами. Адже природніше сказати: комісія складаєплан, ніж: план складається комісією; вас запрошує директор, ніж: ви запрошуєтесядиректором.
Від формипасивного стану треба відрізняти зворотні дієслова, що „означають дію, носій якоїв реченні виражений називним відмінком. За значенням вони поділяються на такі підгрупи:
а) власнезворотні — означають дію, спрямовану на самого її носія: дитина вмивається (тобто:вмиває сама себе), хлопець одягається, ящірка ховається;
б) непрямо-зворотні— означають дію, виконувану в інтересах її носія: люди будуються (тобто: будуютьдля себе), білка запасається (тобто: робить запас для себе);
в) взаємно-зворотні— означають дію двох і більше діячів, яка взаємно спрямована: друзі зустрілися (тобто:зустріли один одного), знайомі листуються, спортсмени змагаються;
г) загально-зворотні— означають стан діяча: мати хвилюється, брат усміхається;
г) безоб'єктно-зворотні— означають дію, спрямовану від її діяча: кінь б'ється, собака кусається” [39, 113-114].
Усі дієслівніформи творяться від двох основ:
1) основиінфінітива;
2) основитеперішнього часу [32, 63].
Основуінфінітива визначають, відкинувши від неозначеної форми дієслова суфікс -ти, а також-сти: працюва(ти), говори(ти), позелені(ти), бра(ти), жи(ти), чу(ти), мог(ти), розцві(сти),опа(сти); але: нес(ти), рос(ти), тряс(ти).
Від основиінфінітива творяться форми минулого часу (працював, брав, жив), умовний спосіб (працювавби, жив би), активні дієприкметники доконаного виду (позеленілий, опалий, зігнилий),пасивні дієприкметники з основою на -а-(прочита(ти) — прочитаний, поча(ти) — початий)та відповідні форми на -но, -то (прочита-но, поча-то) і дієприслівники доконаноговиду (позелені-вши, поча-вши, розцві-вши).
Основутеперішнього часу визначають, відкидаючи від 3-ї особи однини особове закінчення-є або -ить (-іть): жив(е), почн(е), розцвіт(е), працюй(е), умій(е), позеленій(е),говор(ить), лов(ить), прос(ить), стой-іть, гой-іть [35, 17].
Від основитеперішнього часу творяться форми наказового способу (живи, почни, працюй, умій),активні дієприкметники недоконаного виду (живучий, працюючий, стоячий) та дієприслівникинедоконаного виду (живучи, працюючи, цвітучи, стоячи, гоячи).
Основаінфінітива й основа теперішнього часу, як правило, різняться між собою: писа(ти)— пиш(е), кува(ти) — куй(е), бра(ти) — бер(е), ду(ти) — дм(е), мог(ти) — мож(е),гна(ти) — жен(е). Іноді ці основи можуть збігатися: плив (ти) — плив(е), вез(ти)— вез(е), нес(ти) — нес(е).
Неозначенаформа дієслова називає „дію або стан безвідносно до часу, особи, роду, числа, способу.Вона незмінна. У цій формі дієслова відповідають на питання що робити? що зробити?і завжди закінчуються суфіксом –ти” [37, 116] (у поезії допускається також суфікс-ть): Земле, моя всеплодющая мати, сили, що в твоїй живе глибині, краплю, щоб вбою сильніше стояти, дай і мені! Силу рукам дай, щоб пута ламати, ясність думкам— в серце кривди влучать, дай працювать, працювать, працювати, в праці сконать!(І. Франко).
У пестливіймові в неозначеній формі деяких дієслів у суфіксі -ти замість кінцевого звука ивиступають суфікси -ки, -оньки, -очки, -усі тощо: спатки, їстоньки, питоньки, спатусі.
Між коренемі суфіксом -ти бувають суфікси -ува- (мудрувати, переказувати, працювати), -ну-(дихнути, вернути, стукнути), -а- (орати, писати, рушати), -и- (косити, ліпити),-і- (виднітися, уміти). Кінцеві кореневі зубні приголосні д і т перед суфіксом -тище в прадавні часи внаслідок дисиміляції (розподібнення) змінилися на с: веде —вести, кладе — класти, цвіте — цвісти, плете — плести, їда — їсти. У дієслові йтизвук д (йде) злився із звуком суфікса т.
Неозначенаформа вважається початковою формою дієслова. Тому в словниках дієслова подаютьсясаме в цій формі.
У реченнінеозначена форма дієслова виступає:
а) присудкомабо частиною присудка: Молодість здатна творити несподіване й неймовірне (Я. Качура).Як любо йти коханою землею і рідний вітер пити без кінця! (В. Сосюра);
б) підметом:Лиш боротись — значить жить (І. Франко);
в) додатком:Ті пісні мене вчили (чого?) поважати труд людський і піт, шанувать Вітчизну моюмилу, бо вона одна на цілий світ (В.Симоненко);
г) означенням:Стала наближатися година (яка?) рушати в дорогу (С.Васильченко);
ґ) обставиною:Прилітає зозуленька (з якою метою?) над ним покувати (Т. Шевченко) [51, 45].
Неозначенаформа дієслова в контексті може набувати значення:
а) дійсногоспособу; Цап крутнувсь, зіп'явсь на дибки і… тікать, задравши хвіст (С. Олійник).Люди жати, а ми на межі лежати (Нар. творчість);
б) умовногоспособу (у такому разі до неозначеної форми додається частка б: Все вдається, всебіжить, тільки б жити, тільки жить (П.Тичина);
в) наказовогоспособу: Раптом ранило їй в руку… Пересилюючи муку, крикнула: — Не відступать!(П. Тичина) [43, 152].
Отже, систематичне спостереження за дієсловом-присудком у йогозв'язку з підметом дозволяє розвивати в учнів навички координації головних членівречення і правильного написання особових закінчень. Цікавими в плані логічного мисленняє спостереження над дієслівними словосполученнями, а запам'ятовування норм керуванняряду дієслів організовує мовленнєву практику дітей.
Опрацювання дієслова як частини мови спрямоване на поглибленнязнань учнів про граматичне і лексичне значення слова, про особливості словозмінюванняі словотворення в українській мові, про синтаксичну роль у мовленні. При цьому вивченнядієслова відкриває великі можливості для усвідомлення граматичної будови мови, засвоєннята застосування навичок правильного вживання дієслівних форм, зв'язку їх з іншимисловами.
1.2. Лексико-граматичні ознаки дієслова
Оскільки дієслово — це одна із найважливіших і найбільш складнихчастин мови, що характеризується різноманітністю семантики, відтінків лексичнихзначень, широкими синтаксичними можливостями та системою різноманітних граматичнихформ, то все це дає змогу стверджувати, що опрацювання її вимагає більш детальногорозгляду всіх аспектів мовознавчої науки у системних взаємозв'язках із граматичнимматеріалом.
У системудієслова входять такі п'ять основних форм (дієслівних утворень):
1) неозначенаформа (інфінітив): працювати, написати, розвиднятися;
2) способовіформи (у дійсному, умовному й наказовому способах): працюю, напишуть, розвиднилося,працював би, написали б, працюй, напишіть;
3) дієприкметник:працюючий, написаний, забутий;
4) безособоваформа на -но, -то: написано, зроблено, забуто;
5) дієприслівник:працюючи, написавши, зробивши [52, 35-36].Форма дієслова На яке питання відповідає Як змінюється Яким членом речення виступає Неозначена що робити? що зробити? незмінна форма будь-яким Способова Що роблю? що робив? що буду робити? що робив би? що роби? тощо за способами, часами, особами або родами, числами присудком Дієприкметник який? за відмінками, родами й числами означенням, іменним присудком
Безособова форма
на -но, -то що зроблено? незмінна форма присудком у безособовому реченні Дієприслівник що роблячи? що зробивши? незмінна форма обставиною
Кожназ форм дієслова відповідає на певні питання, буває змінною або незмінною і виступаєтим чи іншим членом речення.
Спосібдієслова виражає відношення дії до реальності. Є три способи дієслів: дійсний, умовнийі наказовий. Форми дієслова в дійсному, умовному або наказовому способі називаютьсяспособовими. У реченні способові форми дієслова виступають у ролі присудків.
„Дійснийспосіб означає реальну дію, яка відбувалася, відбувається або відбуватиметься: будували,будуємо, побудуємо. Дієслово в дійсному способі обов'язково має часову характеристику:реальна дія може відбуватися в минулому (писав, написав), теперішньому (пишу) абомайбутньому (писатиму, буду писати, напишу) часі.
Умовнийспосіб означає дію, можливу за певних умов або бажану: збудували б, закінчив би.Дієслово в умовному способі на час звичайно не вказує (учора написав би, зараз написавби, завтра написав би), тому й не має часових форм, за винятком віднесення можливоїдії до минулого часу, коли дієслово в умовному способі таки вказує на минулий час(був би написав).
Наказовийспосіб означає наказ, заклик, прохання, побажання діяти: розкажи, заспіваймо, збудуйте.Дія, названа дієсловом у наказовому способі, може відбуватися лише після повідомленняпро неї, тому часова характеристика такої дії зайва: дієслово в наказовому способічасових форм не має” [54, 377].
Способовіформи дієслів у контексті можуть набувати невластивого їм значення, тобто одна формаможе вживатися замість іншої.
Формамайбутнього часу дійсного способу в певному контексті може виражати наказ, побажання,спонукання: Ти поїдеш із людьми, а тоді повернешся назад (Григорій Тютюнник). —Ну що ж, сину… — сказав дід зітхнувши. — Я б тебе й не пустив, так не маю права,бо… хто знає, як краще? Хай же Бог тобі помагає… Йтимеш отак навпростець, наВербовий хутір, а тоді — як хоч, шляхом, а як хоч — навпростець… А як живий будеш,даси вістку… (І. Багряний).
Формаумовного способу іноді так само може передавати спонукання: Відпросився б ти в командира,прийшов би до мене хоч на часину (О.Гончар). Таточку, голубчику, ви б краще лежали(1. Тобілевич).
Форманаказового способу може виступати в значенні:
— дійсногоспособу: А хтось у нашому загоні візьми та й пусти чутку, що я звідкись переписавтой вірш (М. Стельмах);
— умовногоспособу: Часом і досі здається мені, що й зараз поклепай косу хто-небудь під моїмвікном, я зразу помолодшав би (О. Довженко) [57, 135].
„Дієсловав теперішньому й майбутньому часах дійсного способу та в наказовому способі змінюютьсяза особами.
Дієсловов першій особі називає дію тієї особи чи осіб, хто говорить: (я) вважаю, (ми) подумаємо,(ми) скажімо.
Дієсловов другій особі називає дію тієї особи чи осіб, до кого звертаються: (ти) допоможеш,(ти) розкажи, (ви) керуєте, (ви) поясніть.
Дієсловов третій особі називає дію як особи чи осіб, так і предмета чи предметів, про когоабо про що мовиться: (він) малює, (вони) знайомляться, (дерево) зеленіє, (дні) минають”[55, 142-143].
Дієсловав минулому часі дійсного способу і в умовному способі за особами не змінюються —вони змінюються лише за родами й числами: радів, раділа, раділо, раділи; радів би,раділа б, раділо б, раділи б. Форми роду й числа дієслів тут виконують синтаксичнуфункцію — вказують на зв'язок між словами (день змінив ніч і день змінила ніч).
Числодієслова несе інформацію про кількість діячів. Однина вказує, що дія чи стан приписується:
а) одномувиконавцеві (особі, тварині чи предметові): (я) допомагаю, (мотоцикліст) мчить,(мурашка) повзе, (листок) тріпоче;
б) сукупностіоднорідних предметів: (селянство) голосує, (молодь) вчиться, (листя) опадає, (жито)достигає;
в) предметам,що не піддаються лічбі (речовинам, сферам діяльності, поняттям тощо): (вода) тече,(бджільництво) розвивається, (історія) не повторюється [21, 138].
Особовій числові форми дієслів у контексті можуть набувати невластивих їм значень [27,43].
Формапершої особи однини й множини може позначати дію, не пов'язану з конкретною особою(у загадках, прислів'ях, приказках): Мету-мету — не вимету, несу-несу — не винесу,пора прийде — само вийде. То снідаю, то обідаю — і погуляти ніколи. Як робимо, такходимо, Як дбаємо, так маємо (Нар. творчість).
Формапершої особи множини в науковому й публіцистичному стилях позначає автора із співучастючитача: Нагадаємо один показовий у цьому відношенні епізод. У першій половині 1906року в Києві виходив український сатиричний журнал «Шершень» (О. Ставицький). Якбачимо, імпершові-ністів страхало відродження України навіть на правах автономії(Р.Іванченко).
Формадругої особи однини й множини вживається в узагальнено-особовому значенні (у прислів'ях,приказках, описах): Коли починаєш, думай про кінець (Нар. творчість). Та пісня маєв собі щось отруйне. Будить жадобу. Чим більше слухаєш, тим більше хочеться чути.Чим більше ловиш, тим трудніше зловити (М. Коцюбинський). Ви дивитесь і дивуєтесь;вам здається, що ви їдете не по вбитій дорозі зеленого степу, а якимсь невідомимкраєм краси та чару та вільного пахучого повітря (Панас Мирний).
Формадругої особи множини при звертанні до співбесідника, зокрема до старшої людини,виражає ввічливість: Підскочив Петро, схопив діда Савку за плече: — А що, діду,не можете? Здаєтеся? (С. Тельнюк).
Тількиформу третьої особи однини мають безособові дієслова: Фортунить вам, Маріє Кирилівно,просто інший раз аж не віриться (І.Левада). Форма третьої особи множини вживаєтьсяв неозначено-особовому значенні: Багато таких суден тепер списують, ріжуть, вантажатьна платформи й відправляють на металургійні заводи (О.Гончар).
Частинадієслів, змінюючись за способами й часами, не змінюється, проте, за особами, родамий числами. Їх називають безособовими. Вони вживаються тільки або у формі 3-ї особиоднини, або у формі середнього роду: світати — світало, світає, світатиме, світалоб, нехай світає; щастити — щастило, щастить, буде щастити, щастило б, нехай щастить.„Ці дієслова, — як вказує І.О.Ладоня, переважно означають:
а) явищаприроди: розвидняється, дніє, вечоріє, смеркає, мрячить, похолодало, замело;
б) станлюдини: морозить, лихоманить, не спиться, хочеться, кортить, живеться, працюється,не сидиться;
в) уявленняпро долю: щастить, таланить, фортунить;
г) мірунаявності чогось: не вистачає, бракує” [39, 127].
У безособовомузначенні можуть вживатися й деякі особові дієслова: Пахла земля, пахли недавно зрубанідерева… (Г. Хоткевич). Над Ташанню пахло вербовими кладками (Григорій Тютюнник).У першому реченні від дієслів пахла, пахли ставиться питання хто? що? (отже, цідієслова пов'язуються з особами), у другому — від дієслова пахло такого питанняпоставити не можна (отже, воно тут вжите в безособовому значенні).
Безособовідієслова виступають у ролі присудків у безособових реченнях. При них „підмета небуває, але нерідко потрібен додаток у родовому, давальному, знахідному чи орудномувідмінку: мені не спиться, йому не вистачає грошей, дорогу замело снігом [37, 132].
Деякідієслова не вживаються у формі 1-ї і 2-ї осіб через своє лексичне значення (дії,названі ними, не можуть виконуватися людьми), наприклад: текти, капати, жевріти,минутися, телитися, ягнитися, колоситися, рясніти тощо.
Дієсловав дійсному способі мають форми минулого, давноминулого, теперішнього й майбутньогочасів. Час дієслова визначається за моментом повідомлення про дію.
„Минулийчас означає дію, яка відбувалася або відбулася до повідомлення про неї” [29, 254]:читав, писала, слухали, ухвалили, доповів, доповнила. Минулий час дієслів недоконаноговиду означає тривалу або повторювану дію без зв'язку з теперішнім часом: Мені тринадцятийминало, я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, чи так мені чого було? (Т.Шевченко).
Минулийчас дієслів доконаного виду може означати:
а) завершенуминулу дію, наслідки якої тривають і в теперішньому часі: Чую, що смерть, потайнай ненажерная, в вічні обійми мене обхопила (В. Мова);
б) завершенуминулу дію без зв'язку з теперішнім часом: Та на зорі, в золотаву пору птиці зеленірвонулись вгору. Тільки злетіть не змогли, не зуміли: переплутались крила (Л. Костенко)[51, 65].
„Давноминулийчас означає дію, що відбулася чи відбувалася перед іншою минулою дією” [57, 138]:рушив був (та й зупинився), домовилися були (але нічого не вийшло), збиралися були(та не поїхали).
„Теперішнійчас означає дію, яка відбувається під час повідомлення про неї” [20, 365]. Протеця дія може відбуватися по-різному:
а) у певнийконкретний проміжок (актуальний час): Сосни шумлять, і дроти гудуть, і дощ накрапає— так ніби й вдома. Лиш серце щемить, мов на страту ведуть, і щелепи зводить страшнаоскома (1. Багряний);
б) постійно,періодично (неактуальний час): Земля обертається навколо Сонця (З підручника). Івсе-таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю, як я тебе згадаю, угрудях серце з туги, з жалю гине (Леся Українка). Полюють зайців в основному трьомаспособами: з підйому, з-під собак-гончаків і на засідах (Остап Вишня).
Формутеперішнього часу мають тільки дієслова недоконаного виду.
„Майбутнійчас означає дію, що відбуватиметься після повідомлення про неї. Дієслова в майбутньомучасі мають три форми:
— простудоконаного виду: прочитаю, розглянемо, збудують;
— складну(синтетичну) недоконаного виду: писатиму, читатимете, виступатимуть;
— складену(аналітичну) недоконаного виду: будемо писати будете вдосконалювати, будуть працювати”[38, 129].
Останнідві форми за своїм значенням синонімічні.
Часовіформи дієслів у контексті можуть набувати невластивих їм значень, тобто одна формаможе вживатися замість іншої.
Форматеперішнього часу може вживатися для позначення дії, що відбувалася в минулому:
а) в емоційнихрозповідях про несподівані випадки, про насичені пригодами події: Пішов я з рушницеюв ліс, може, думаю, де зайця підніму. Вийшов на личакову поляну — зирк! — а передомною, ну, не далі як до комори, стоять дві [кози] й дивляться на мене… Не витримав:приложився — б-бах! Одна на місці! А друга втекла! Я біжу до неї і світу під собоюне бачу! Прибіг, здіймаю череска, путаю ноги! А руки тремтять, а ноги тремтять!(Остап Вишня);
б) в розповідяхпро нерегулярно повторювані дії (зі вставним словом було): Було, роблю що, чи гуляю,чи Богу молюся, усе думаю про його (Т.Шевченко);
в) в описахприроди для створення ефекту присутності: Ліс чимдалі густішає. Праворуч і ліворучвеликі дерева — дуби й берези, а де-не-де трусить листом боязка осика (І. Сенченко);
г) в описахісторичних подій (історичний час): Наприкінці березня 1917 року в Києві заявляєпро себе нова українська державотворча сила. За ініціативою відомого українськогогромадського діяча адвоката Миколи Міхновського збирається військовий з'їзд (Р.Іванченко) [39, 117].
Якщо формумайбутнього часу доконаного виду вжито поряд із формами минулого й теперішньогочасів, то ця форма вказує на дію, що відбулася в минулому: Дощі випадали щоденно.Вискочить сонце на мить на блакитну поляну, щоб обсушитись, гляне на себе в калюжу— і знов лізуть на нього важкі розтріпані хмари (М. Коцюбинський). У цьому уривку,де йдеться про минуле, дієслово випадали вжито в минулому часі, вискочить і гляне— в майбутньому, лізуть — у теперішньому. Іноді на минулий час вказує вжите в реченнівставне слово було: Було, вийду, сяду на призьбі, прислухаюся, придивляюся (МаркоВовчок).
Зрідка,щоб підкреслити неминучість якоїсь дії, минулий час вживають у значенні теперішньогоабо майбутнього [29, 265]. Наприклад, Лісовик у «Лісовій пісні» Лесі Українки, застерігаючиМавку від підступності людських стежок, каже: «Обминай їх, доню: раз тільки ступиш,і пропала воля!». Форму дієслова пропала тут вжито в значенні пропаде.
Формиминулого часу творяться від основи інфінітива:
а) длячоловічого роду — за допомогою суфікса –в- або без нього, якщо основа закінчуєтьсяна приголосний: читав, мандрував, розцвів, побіг, затих, причому о, є в закритомускладі чергується з і: мести — мів, везти — віз, могти — міг, рости — ріс;
б) дляінших родів і для множини — за допомогою суфікса -л- та закінчень -а, -о, -и: розцвіла,розцвіло, розцвіли, затихла, затихло, затихли, чергування о, є з і в цих формахне відбувається: мести — мела, мело, мели, рости — росла, росло, росли.
Суфікс-ну- при цьому може випадати: мерзнути — мерз, збліднути — зблід, заслабнути — заслабнув,стерпнути — стерп (і стерпнув); але: стукнути — стукнув, гукнути — гукнув, крикнути— крикнув [52, 89].
Дієсловав минулому часі за особами не змінюються, змінюються тільки за родами (в однині)і числами: (я, ти, він) ріс, (я, ти, вона) росла, (я, ти, воно) росло, (ми, ви,вони) росли.
Дієсловав теперішньому і простому майбутньому часах (доконаного виду) однаково змінюютьсяза особами й числами. За характером особових закінчень дієслова поділяються на першу,другу та архаїчну дієвідміни.
„До Ідієвідміни належать дієслова, які в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи одниниі 3-ї особи множини, мають е (на письмі — також є), а в 3-й особі множини — закінчення-уть (на письмі — також -ють): кажеш, каже, кажемо, кажете, кажуть; зуміє, зумієш,зуміємо, зумієте, зуміють.
До IIдієвідміни належать дієслова, які в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи одниниі 3-ї особи множини, мають и, і (на письмі — ї), а в 3-й особі множини — закінчення-ать (на письмі — також -ять): мовчиш, мовчить, мовчимо, мовчите, мовчать; склеїш,склеїть, склеїмо, склеїте, склеять” [54, 372-373].
В українськіймові немає таких дієслів, що в якихось формах належали б до 1 дієвідміни, а в якихось— до II: якщо дієслово в будь-якій особовій формі має закінчення І дієвідміни, той у всіх інших формах матиме звукову характеристику цієї дієвідміни; те саме стосуєтьсяй дієслів II дієвідміни.
Отже,дієслова 1 та II дієвідмін на письмі мають такі особові закінчення:
Число Особа І дієвідміна II дієвідміна Однина 1-а 2-а 3-я -у, -ю -еш, -єш -е, -є -у, -ю -иш, -їш -ить, -їть Множина 1-а 2-а 3-я -емо, -ємо -ете, -єте -уть, -ють -имо, -їмо -ите, -їте -ать, -ять
До архаїчноїдієвідміни належать дієслова дати, їсти й повісти та префіксальні похідні від нихна зразок додати, продати, виїсти, розповісти тощо (суфіксальні похідні дієсловадавати, поїдати, відповідати належать до І дієвідміни) [43].
Дієсловобути в теперішньому часі в усіх особах має форму є. Лише в художній літературі можутьтраплятися архаїчні форми 2-ї та 3-ї осіб єси, єсть, єсте, суть. У майбутньому часідієслово бути має закінчення І дієвідміни: буду, будеш, будемо, будете, будуть.
Дієвідмінудієслова можна визначити:
а) за3-ю особою однини, якщо наголос падає на закінчення: веде, береже, принесе (І дієвідміна);біжить, кричить, шумить (II дієвідміна);
б) за3-ю особою множини за закінченнями -уть (-ють) і -ать (-ять): пишуть, виконують,клопочуться (І дієвідміна); нівечать, чистять, дивляться (II дієвідміна) [54, 371].
Безпохибнодієвідміна дієслова визначається за основою інфінітива (неозначена форма без суфікса-ти: працювати, терпіти, чистити, допомогти). Якщо основа інфінітива закінчуєтьсясуфіксами -і- (-і-), -и- або після шиплячого -а- і цей суфікс у 1-й особі однинивипадає, то дієслово належить до II дієвідміни. Якщо дієслово не відповідає цимумовам, то воно належить до 1 дієвідміни.
Наприклад,дієслова гуркотіти — гуркочу, гоїти — гою, ходити — ходжу, бачити — бачу, кричати— кричу, одержати — одержу (у яких суфікси -і-, -и- та після шиплячого -а- випадають)належать до II дієвідміни: гуркотиш, гуркотить… гуркотять; гоїш, гоїть… гоять.Дієслова молоти, боротися, в'янути, класти, повзти, гуркотати, дихати, стругати(у яких немає суфіксів -і-, -и- та після шиплячого -а-), радіти — радію, синіти— синію, бажати — бажаю, помічати — помічаю (у яких ці суфікси не випадають) належатьдо 1 дієвідміни: гуркочеш, гуркоче… гуркочуть; радієш, радіє… радіють.
Інодідієслова, подібні за звучанням і однакові або близькі за значенням, залежно відїхнього звукового оформлення можуть належати до різних дієвідмін, наприклад: брязкотати— брязкочу, брязкочеш… брязко-чуть і брязкотіти — брязкочу, брязкотиш… брязкотять;слати — стелю, стелеш… стелють і стелити — стелю, стелиш… стелять; волокти —волочу, волочеш… волочуть і волочити — волочу, волочиш… волочать.
Таким чином, ознайомлення з поняттям дієслова як частини мовиу початковій школі підпорядковується вирішенню таких завдань: узагальненню та розширеннюуявлення учнів про лексичне значення дієслів; удосконаленню уміння точно і влучнодобирати дієслова для передачі своєї думки; формуванню початкових уявлень про основніграматичні категорії дієслова; виробленню навичок правопису.
1.3. Система вивчення дієслова у початкових класах
Взаємопов'язане вивчення компонентів мовної системи — це однаіз визначальних умов шкільного навчання. Історія розвитку школи свідчить про те,що коли одній із сторін мови приділяється в школі більше уваги або будь-яка сторонаізолюється із загальної системи роботи з мови, то навчання не буде оптимально результативнимі виникає необхідність його перебудови.
Ідея вивчення мови в школі як цілісного явища вперше одержаларозвиток у працях К.Д.Ушинського [30, 68]. Принцип взаємопов'язаного вивчення лексики,фонетики, етимології, синтаксису, орфографії був упроваджений в його «Рідномуслові». Сьогодні ж особливої уваги набули обґрунтування, відображення в програмахта реалізація в навчально-методичних комплексах ідеї міжрівневих мовних зв'язків.
У сучасній лінгвістичній науці визначено п'ять основних рівнівмови: фонетико-фонематичний (фонологічний), лексико-семантичний, словотворчий, морфемно-морфологічнийі синтаксичний [38]. Діалектична єдність існуючих сторін (рівнів) мови виражаєтьсяв її комунікативній функції, де кожен із названих мовних компонентів органічно взаємопов'язанийз іншими.
Структуру початкового курсу української мови, яка існує нині вчотирирічній початковій школі, побудовано за принципом змістового узагальнення.Цей принцип, визначений В.Давидовим, полягає в тому, «що засвоєння знань загальногой абстрактного характеру передує знайомству з більш частковими і конкретними знаннями— останні мають бути виведені з перших як із своєї єдиної основи» [53, 85].
Але аналіздіючих підручників з української мови для 1-4 класів свідчить, що основну увагув роботі над словом у них спрямовано на опрацювання окремих граматичних категорій.Робота над розділом «Морфо-логія» в цих підручниках зводиться до вивченнячастин мови. Завдання ж лексичного, фонетичного, синтаксичного характеру є епізодичними,а в багатьох вправах, які стосуються вивчення частин мови, вони відсутні. Тому вивченняслова, його лексичних, фонетичних і граматичних значень на синтаксичній основі єтим продуктивним шляхом, який допоможе органічно поєднати в єдиний процес оволодіннямолодшими школярами елементами лексики, фонетики, морфології та синтаксису в процесіїхньої активної мовленнєвої діяльності.
За словами методиста М.Н.Пархоменка, „дієслово — це найгнучкішачастина мови, яка має величезну кількість граматичних форм, що з успіхом можутьзамінювати одна одну. Все це дає можливість проведення лексико-граматичної роботи”[47, 45]. Тому методисти (С.Дорошенко [30], Т.В.Чуйко [58]) ознайомлення з поняттямдієслова як частини мови підпорядковують вирішенню таких завдань:
— узагальненню та розширенню уявлення учнів про лексичне значеннядієслів;
— удосконаленню уміння точно і влучно добирати дієслова для передачісвоєї думки;
— формуванню початкових уявлень про основні граматичні категоріїдієслова;
— виробленню навичок правопису [30, 168-169].
Одночасно проводиться лексична робота у таких напрямах:
1) збагачення словника — засвоєння нових слів або нових значень уже відомихучням слів;
2) уточнення словника — виявлення відмінності між антонімами, синонімами,аналіз багатозначності слів;
3) активізація словника — введення виучуваних лексем у мовленнєву діяльністьучнів;
4) усунення з дитячого словника нелітературних слів — діалектних, просторічних,заміна їх літературними [58, 187].
Виконаннявправ дає змогу простежити вживання видо-часових форм як засобу зв'язності тексту.Вивчення формальних ознак дієслова поглиблює знання учнів про значення цієї частинимови, сприяє розвитку абстрактного мислення.
Дієслово — досить складна граматична одиниця, тому вивчення цієїчастини мови, її форм і правопису в початкових класах дається в елементарному виглядіі розподілене за класами.
Програма [50] орієнтує на організацію роботи з теми «Дієслово»у таких напрямках: формування загального поняття про дієслово, розвиток умінь встановлюватийого зв'язок у реченні з іншими словами; розвиток уявлень про здатність дієсловазмінюватися за часами та родами (у минулому часі), спостереження за використаннямдієслів-синонімів, дієслів-антонімів, за вживанням дієслів у переносному значенніу текстах; спостереження за функціонуванням неозначеної форми дієслова; формуваннявмінь використовувати дієслова, що відповідають ситуації спілкування.
У 1 класі відбувається лише практичне ознайомлення з дієсловами.Учні називають слова, які відповідають на питання що робить? або що роблять?, івизначають можливих виконавців перелічених дій.
У 2 класі діти дізнаються, що слова, які означають дії осіб іпредметів, відповідають на питання що робити? що робить? що роблять? що робив? щобуде робити?, називаються дієсловами. Постановка цих питань фактично становить собоюпідготовчу роботу над часовими формами дієслова й формами однини/ множини. Крімцього, другокласники вчаться ставити питання до різних часових та особових формдієслова, змінюють форми дієслів, орієнтуючись на кількість виконавців за зразком«один — багато», спостерігають за дієсловами, близькими й протилежними за значенням,складають речення з різними формами дієслів за поставленими питаннями.
Основним завданням вивчення дієслова в 3 класі є формування поняття«дієслово як частина мови», ознайомлення учнів із зміною дієслів за часами, числамий родами (в минулому часі), визначення часу за питаннями, усвідомлення специфікинеозначеної форми дієслова.
Робота над дієсловом у 4 класі становить собою вищу сходинку всистемі його вивчення. Поряд із поглибленням знань про дієслово як частину мови,здобутих учнями на попередніх етапах навчання (лексичне значення дієслова, зміназа числами, часами, родами (в минулому часі), четвертокласники оволодівають дієвідмінюваннямдієслів, вчаться розпізнавати особу дієслова, свідомо вживати дієслова в різнихчасових формах, працюють із текстами, в яких дієслова в неозначеній формі замінюютьсяв різних часових формах або одні часові форми замінюються іншими, усвідомлюють правописособових закінчень дієслів І та II дієвідмін.
Під час вивчення теми «Дієслово», як наголошує С.І.Дорошенко,слід „сформувати в учнів початкове уявлення про дієслово як частину мови; розвинутиуміння свідомо вживати дієслова в усному і писемному мовленні; виробити навичкиправопису особових закінчень найбільш уживаних дієслів І та II дієвідмін. Усі цізавдання розв'язуються одночасно” [30, 168].
Формуючи в учнів загальне поняття про дієслово, учитель показуєдітям, що:
– дієслова — це слова, що називають дію;
– дієслова відповідають на питання що робить? що зробить? [60, 64].
Для того, щоб учні наочно уявили, що дієслова називають дію, можназапропонувати їм пригадати дії, які вони виконують, наприклад, під час фізкультхвилинки.Учитель записує названі дітьми дієслова на дошці і просить пояснити, чим схожі ціслова? (Називають дію.) Термін «дієслово» повідомляє учитель.
Наявність значної кількості граматичних категорій дієслова зумовлюєпоступове засвоєння дітьми питань, на які відповідає ця частина мови. Якщо в періоднавчання грамоти учні усвідомлюють необхідність постановки до слів – назв дій питаньщо робить? що роблять?, які допомагають розпізнавати дієслова серед інших слів,то пізніше вони знайомляться з питаннями, які готують їх до усвідомлення категорійчасу і виду [27, 43].
Звичайно, учні початкових класів ще не можуть розібратися в смисловихі формальних особливостях видів дієслова, хоча практично вони майже правильно володіютьвидовими значеннями і формами цього класу слів. Загальне поняття про дієслово восновному формується в 2 класі, у 3—4 класах воно розширюється і поглиблюється внаслідокорганізації спостереження за дієсловами становлення (червоніти, біліти) і стану(спати, хворіти) [50]. У цьому плані корисно організувати словотворчу роботу: утворитидієслова від прикметників (зелений — зеленіти) або іменників (вечеря — вечеряти).
Під час вивчення дієслова систематично проводиться робота надусвідомленням учнями смислового значення дієслів і їх точним уживанням. З цією метоюслід організувати спостереження учнів за використанням у мові дієслів-синоніміві дієслів-антонімів, а також за вживанням дієслів у прямому й переносному значенні[27, 44].
Дієслово відзначається різноманітністю граматичних значень, синтаксичнихзв'язків. Морфолого-синтаксична робота при опрацюванні дієслова починається ще в1 класі. Її завдання полягають у встановленні зв'язків між словами-назвами дій ісловами-назвами предметів, введенні цих сполучень слів у речення, створення прийменниково-відмінковихконструкцій. За допомогою вправ морфолого-синтаксичного характеру учні засвоюютьосновні поняття про дієслово та його роль у будові мови.
Дієслово в реченні найчастіше виконує роль присудка, вступаючиу різноманітні зв'язки з іншими членами речення. Для усвідомлення ролі присудкавикористовуються вправи на розбір речень і конструювання речень.
Мовнеконструювання є продовженням розбору. В основі конструювання лежить синтез, однаквоно передбачає й аналітичну діяльність учнів.
У навчанні застосовують такі види граматичного конструювання:
1) добір прикладів до правила;
2) робота з деформованим реченням і текстом;
3) письмове конструювання речень потрібного типу з виучуваною формою слова,письмові відповіді на питання;
4) розширення тексту;
5) вільні диктанти з граматичним завданням, перекази зі зміною форм слів,твори [32, 63].
Спочатку добираються вправи, що вимагають знань лише однієї теми(добір за граматичними ознаками частини мови, визначення частини мови за схемою).З часом вправи ускладнюються, враховуючи знання учнів з кількох тем чи розділів.
Найдоцільніше проводити граматичне конструювання у процесі вивченнядієслова, поєднуючи роботу з будови слова і морфології, синтаксису і морфології[51]. Виконання конструктивних вправ із синтаксису у процесі вивчення дієслова даєзмогу стежити за утворенням словосполучень і речень, роллю дієслів у них. При цьомувчимо учнів добирати слова, ставити запитання, встановлювати зв'язки між членамисловосполучення і речення. Така багатогранна навчальна робота відіграє позитивнуроль в усвідомленні учнями граматичної будови мови, у розвитку їх мовленнєвих умінь.
Ознайомлення зі словами-назвами дій у початковій школі проводитьсяз урахуванням такої системи роботи:
1) конкретне значення слова;
2) багатозначність слів, синоніміка, переносність значень;
3) звукова сторона слова;
4) слово у синтаксичній структурі речення;
5) життя дієслова у складі текстів [30, 169-170].
Лексико-стилістична робота є невід'ємним компонентом під час вивченняосновних форм дієслова, бо кожний лексичний факт може зливатися з фактом граматичнимабо безпосередньо мати вплив на функціонування граматичного явища.
У 1-2 класах проходить знайомство з багатозначними словами тапереносним значенням слів на основі спостереження за певними словами у реченнях.З часом лексико-стилістичні завдання ускладнюються (спостереження за зв'язними текстами)[58, 210].
Спостерігаючи за функціональною роллю дієслів у текстах, школярімають усвідомити, що в художніх текстах дієслова допомагають емоційно, образно описатикартини природи або ж розповісти про якісь події, охарактеризувати властивості певногопредмета. У ділових текстах дієслова допомагають дати певну інформацію, а лексичнезначення їх пов'язане з конкретними діями. Одночасно проводиться і фразеологічнаробота, яка сприяє поглибленню інтересу дітей до вивчення мови [57]. У результатілексико-стилістичної роботи в учнів формуються уміння бачити відмінність між лексичнимі граматичним значенням слова, вживати відомі слова у властивому їм значенні.
Отже, знання про дієслово як частину мови успішно застосовуєтьсяучнями на практиці у тому випадку, якщо вони засвоїли суттєві ознаки, що складаютьсукупність поняття, уміють виявити ці ознаки у частковому явищі, виконуючи у визначенійпослідовності розумові операції. Все це забезпечує цілеспрямовану, гармонійну роботу,яка полягає у вивченні певної системи шляхом усвідомлення лексичного та семантичногозначення слова, його синтаксичної ролі та стилістичного використання.
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВИВЧЕННЯ ДІЄСЛОВАУ ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ
2.1. Методика вивчення дієслова на уроках рідної мови
Роботанад розділом «Морфологія» у початкових класах зводиться до вивчення частинмови. Завдання ж лексичного, фонетичного, синтаксичного характеру є епізодичними,а в багатьох вправах, які стосуються вивчення частин мови, вони відсутні. Тому вивченнядієслова, його лексичних, фонетичних і граматичних значень на синтаксичній основіє тим продуктивним шляхом, який допоможе органічно поєднати в єдиний процес оволодіннямолодшими школярами елементами лексики, фонетики, морфології та синтаксису в процесіїхньої активної мовленнєвої діяльності.
Дієслово — це „найгнучкіша частина мови, яка має величезну кількістьграматичних форм, що з успіхом можуть замінювати одна одну. Все це дає можливістьпроведення лексико-граматичної роботи” [1, 17]. Тому сучасні методисти ознайомленняз поняттям дієслова підпорядковують вирішенню таких завдань: узагальнення та розширенняуявлення учнів про лексичне значення дієслів; удосконалення уміння точно і влучнодобирати дієслова для передачі своєї думки; формування уявлень про основні граматичнікатегорії; вироблення навичок правопису [1; 27; 30; 59]. Одночасно проводиться словниковаробота.
Дієслово – досить зручна із словотворчого погляду частина мови.Спостереження над спільнокореневими дієсловами сприяє збагаченню лексичного запасу,опрацюванню будови слова, дозволяє пропедевтично ознайомити дітей зі способами творенняслів. Учні знайомляться із словами-родичами, вчаться виділяти у них спільну частину– корінь (будівельник, будувати, будівля) і від даного кореня утворювати різні слова(синь: синій, синюватий, синіти, посиніти). Для запобігання помилкам, пов'язаниміз розрізненням омонімічних коренів, слід звертати увагу на лексичне значення слова(гора, гірський, горіти; вода, водний, водити). Добираються також вправи на розрізненняспільнокореневих слів і словоформ (зима, зими, прозимувати, зимовий; пишу, пишеш,писати, писар).
На основі спостережень можна підвести дітей до висновків про рольпрефіксів і суфіксів у творенні дієслів та їх форм. Додавання префіксів – це одиніз найпродуктивніших способів творення дієслів. При цьому вони набувають новогозначення, іноді антонімічного (влетіти, вилетіти, прилетіти, відлетіти і т.д.),можуть означати завершену чи незавершену дію (грати – виграти, співати – проспівати).За допомогою суфіксів утворюються дієслова, що означають завершену дію (кричати– крикнути, свистіти – свиснути), дієслова минулого часу (бажати – бажав, бажала,бажало, бажали) [1, 18]. Таким чином, дотримуючись морфолого-словотвірних вимог, учні засвоюютьграматичний та морфемний матеріал.
Важливим завданням при опрацюванні дієслова є вироблення орфоепічнихі орфографічних навичок, що передбачає цілеспрямоване, поглиблене застосування фонетичної,орфоепічної та орфографічної роботи під час опрацювання дієслова [30]. На початковомуетапі вивчення дієслова добираються вправи на вимову окремих звуків і слів. З орфографічнихвправ використовується списування із граматичними завданнями (наголошення, складоподіл,пояснення орфограм).
Після ознайомлення з дієсловом як частиною мови вправи ускладнюються,до них добираються таблиці (на правильну вимову, наголошення, утворення особовихформ із чергуванням приголосних в основі слів та ін.) [11, 53]. З метою кращого засвоєнняправопису ненаголошених особових закінчень дієслів використовуються алгоритми, схеми,проводяться тренувальні вправи.
Засвоєнню правопису дієслів на -ся сприяє звуковий та звукобуквенийрозбір:
Вимовляємо Пишемо
ІІ особа [с'с'а] -шся
Ш особа [ц' ц' а] -ться
Систематична робота над правилами літературної вимови і написаннядає змогу виробити в учнів міцні орфоепічні та орфографічні навички.
Лексика – один із найбільш цікавих для учнів розділів: слова –об'єкт вивчення лексики – своїми значеннями безпосередньо пов'язані з предметамиі явищами реального світу, який оточує школярів. Формування лексичних уявлень іпонять є одним із засобів збагачення, уточнення та активізації словника. Опануваннянайпоширеніших понять лексикології проводиться з метою закріплення отриманих знаньта створення умов для роботи зі стилістики і культури мовлення.
У початковому курсі навчання мови найбільше значення мають такілексичні та фразеологічні поняття: слово, лексичне значення слова, омоніми, синоніми,антоніми, фразеологізми [1, 18].
Сучасні програми з мови передбачають, що учні, поряд із засвоєннямосновних лексико-граматичних ознак дієслова, спостерігають за функціонуванням цієїчастини мови у різних текстах, вчаться доцільно використовувати дієслова у мовленні.
Пропонуємо вправи та методичні рекомендації до них, завдяки якимучні засвоюватимуть належні відомості про дієслово, збагачуватимуть словниковийзапас дієсловами, привчатимуться використовувати мовні засоби, що найбільшою міроювідповідають меті висловлювання.
Використовуючи ці вправи поряд з тими, що в підручнику, вчительмає змогу диференціювати, урізноманітнити та пожвавити процес засвоєння знань, викликатив учнів інтерес до оволодіння рідною мовою. Крім того, пропонований дидактичнийматеріал допоможе класоводові організувати вивчення теми «Дієслово» так, як і орієнтуєпрограма [50],— з опорою на текст. Покажемо це на прикладах.
1. Вправи на спостереження за роллю дієслів у текстах, різнихза стилістичними ознаками.
Спостерігаючи за функціональною роллю дієслів у текстах, школярімають усвідомити, що в художніх текстах (віршах, оповіданнях, загадках, прислів'ях)дієслова допомагають емоційно, образно описати картини природи або ж розповістипро якісь події, скажімо:
— Прочитай. Скажи, який це опис — художній чи науковий, чому?Спиши. Підкресли у тексті дієслова. Що вони означають? Яку пору року допомагаютьописати авторові?
Тануть сніги, біжать гомінливі струмки. Видзвонюють краплинамибурульки. Повертаються з вирію птахи. В синяву неба глянули сині проліски.
Стрепенулась береза. Вся її кора прогрілась. Кожна гілочка сокомналивається. Сонечко зимовий сон геть прогнало.
До тепла і сонця потяглись комахи й рослини. Ось-ось буйно розквітнутьсадки. Весна! Вес-на! (За Г. Демченко).
У наступній вправі з допомогою вчителя учні мають дійти висновку,що у загадках дієслова можуть досить точно, змістовно характеризувати предмети.За дієсловами можна пізнати той чи інший предмет, дізнатися про його властивості.
Прочитай. Відгадай загадку. За допомогою яких слів вдалося з'ясувати,про що в ній говориться?
Хоч буваю часто битий,
Але зовсім не сердитий,
Я стрибаю, веселюся...
Чи вгадаєте, як звуся?
(Н. Деркач)
Учитель зосереджує увагу дітей на словах стрибаю, веселюся. Пропонуєпоставити до них питання, визначити, яку роль виконують дієслова у загадках.
Закріпленню відомостей про роль дієслів у художньому мовленніпідпорядковані й наступні вправи:
1. Прочитай вірш. Про яку пору року розповідається у ньому?
Холодно зараз в лісах і лугах,—
Все потонуло в глибоких снігах.
Бігають зайчики, мерзнуть, тремтять,
Затишок хочуть собі відшукать… (О. Олесь, „Над колискою”)
— Постав питання до виділених слів. Скажи, яку думку автора вонидопомагають передати.
2. Прочитай. Знайди слова, що відповідають на питання що робить?Про яку пору року розповів за допомогою них автор? Як ти розумієш значення словадзвенять?
Все навколо зеленіє,
річка ллється і шумить.
Тихо, тихо вітер віє
і з травою гомонить.
Як тут всидіти у хаті,
коли все живе, цвіте,
скрізь дзвенять пташки крилаті,
сяє сонце золоте. (О. Олесь, „Все навколо зеленіє”)
3. Прочитай. Визнач, який це текст. Поясни значення виділенихвисловів.
П о ма х а л а о с і н ь останнім жовтим л и с т я м і попрощалася з нами. Не видно сонця.Зрідка-зрідка в и х о д и т ь воно п о г у л я т и. Важкі хмари табунами бродять,небо застилають. Похолодало. Затулив нору борсук і спить. А маленька білочка вертухапо гілках стрибає. Що їй! Є в неї і гриби, і горішки. Весело тарабанить дятлик насосні. Шишки роздовбує.
Д и х н у в м о р о з, пробіг на срібних ковзанах річкою. Запурхалилапаті сніжинки. Прийшла сніжна зимонька. (Г. Демченко, „Зима”).
Підсумовуючи, вчитель говорить, що за допомогою дієслів можнадосить точно, влучно розповісти про предмет, явище, охарактеризувати його якості,властивості.
У ділових текстах дієслова допомагають дати певну інформацію.Емоційне забарвлення тексту вони не надають, а їх лексичне значення пов'язане зконкретними діями. Наприклад:
— Прочитай. Визнач, який це текст — художній чи діловий. Спиши.Підкресли дієслова. Скажи, яку інформацію вони допомагають передати.
Як треба поводитися за столом
Коли їси, треба сидіти прямо, не класти лікті на стіл. Не можнаїсти з ножа. Якщо користуються тільки виделкою, то її тримають у правій руці, аякщо виделкою й ножем, то виделку тримають у лівій, а ніж — у правій. Адже різатизручніше правою рукою. Після їжі виделку, ніж та ложку треба класти на свою тарілку,а не на стіл.
Їсти требаспокійно, неквапливо пережовуючи їжу. Коли на дні тарілки трохи залишилось, не вартонахиляти її до себе або від себе. Інакше можна пролити на скатертину або собі наколіна.
2. Спостереження за дієсловами-синонімами і дієсловами-антонімами.
Особливої уваги потребує робота над дієсловами-синонімами та дієсловами-антонімами.Вчитель має розвивати у дітей вміння практично користуватися дієслівною синонімікою,враховувати смислові, емоційно-експресивні та стилістичні відтінки дієслів. Роботаз синонімами є одним із засобів підвищення ефективності засвоєння мови в цілому.Зокрема збагачення словникового запасу дітей дієсловами-синонімами починається зіспостереження за функціонуванням їх у текстах, з'ясування їх значення:
— Прочитай. Скажи, який це текст. Знайди і випиши дієслова, близькіза значенням.
… У ціосінні дні багато птахів готуються у вирій. Вже полетіли ластівки, швидкокрилі стрижі.Зостаються зимувати рябчики, тетеруки, куріпки. У гамірні зграйки збираються шпаки,відлітають на південь співочі птахи. В дальню путь вирушають дикі гуси, покидаютьрідні болота довгоногі журавлі. (І. Соколов-Микитов)
Від спостереження школярі мають перейти до вправ, пов'язаних іздобором подібних синонімів мотивування їх у висловлюваннях.
1. Прочитай. Випиши дієслова разом із словами, що з ними зв'язані.Скажи, яку роль виконують дієслова у тексті.
Білі гуси летять над лугами,
в синім небі біліють снігами,
в синім небі хмарками зникають,
довго-довго їх очі шукають.
Білі гуси на озеро впали.
Тихі води кругом розгойдали...
Розцвіли, як купави великі...
Довго-довго їх чуються крики.
Навмивалися, накупалися,
нагойдалися, нагулялися.
Закричали, знялись і полинули,
тільки пір'я на спогад покинули.
(О.Олесь, „Білі гуси летять над лугами”)
До виділених дієслів добери синоніми. Скажи, чому автор використавсаме ці слова.
2. Прочитай. Поясни значення виділених висловів. Випиши і доберидо них синонімічні. Які кращі — твої чи авторські?
В пухнасті сукні і свитки
ялини повдягались,
кущі насунули шапки
і вовною пишались.
Укрилось ряднами село,
безмежний степ біліє,
стежки й дороги занесло,
і цяточки не мріє.
Безмежна тиша навкруги —
Ні голосу, ні шуму...
На все навіяли сніги
якусь глибоку думу. (О. Олесь, „Зимою вдосвіта”)
3. Прочитай. Спиши, розкриваючи дужки, дієслова, що найбільш влучнохарактеризують прихід весни. Мотивуй свій вибір.
Аж осьвесна (прийшла, завітала). Привітно посміхнулася вона сонцю, небу, лісу, степу.І ожили вони після зимової дрімоти, посвітлішали, повеселішали. Берізка сережкамизашелестіла, тополя листячком затріпо-тіла, дзвіночки задзвеніли. А пташки (загомоніли,заметушилися, заспівали, радіючи сонцю й теплу. Скрізь співи, крики. Весна прийшла.
4. Прочитай вірш. Доведи, що це художній опис. Поясни, як розумієшзначення виділених висловів. Добери до них близькі за значенням і склади з нимиречення.
Ходить осінь по покосах,
В золоте фарбує ліс,
І горять шовкові коси
У зажурених беріз.
Вітер грає, нахиляє
Срібні віти яворів.
Понад луками, за гаєм,
Чути сурми журавлів.
Пада, в'яне лист багряний.
Золотиться сіножать.
Клен в сорочці вишиваній
Вийшов літо проводжать.
Мов мережка, в лузі стежка,
Осінь в гай по ній пішла
За калинові сережки
В сонця вимінять тепла. (Н.Забіла)
3. Спостереження за дієсловами з переносним значенням.
Вчитель має добирати стилістично виразні тексти, постійно звертаючиувагу учнів на те, що такі дієслова допомагають образніше передати висловлюванудумку, і використовуються у художніх текстах. Для наукових та ділових текстів вживаннядієслів із переносним значенням не властиве, оскільки, може призвести до двозначностіабо просто до нерозуміння змісту.
Покажемо на прикладах, як можна організувати такі спостереження.
1. Прочитай. Розкажи, що зробила весна. В якому значенні вжитоу вірші дієслова — прямому чи переносному?
Як прийшла весна-красна,
Не складала рук вона:
Спершу пташку із мандрівки
Повернула до домівки,
Потім з хмари на лану
Полила озимину.
Сонцем бризнула навколо,
Трактор вивела у поле,
Звеселила луки, гай
І увесь наш рідний край. (Л. Компанієць, Весна-красна)
4. Спостереження за неозначеною формою дієслова.
Учні повинні ознайомитися з неозначеною формою дієслова, причомувчитель добирає такі дидактичні вправи, які б ілюстрували функціонування цих дієсліву прислів'ях, загадках і ділових текстах — інструкціях, правилах, порадах. Розглядаючий аналізуючи загадки, зосереджуємо увагу школярів на здатності інфінітиву виконуватиживописну функцію: характеризувати предмети, досить точно, емоційно називати дії.Доцільно звернути увагу й на те, що, використовуючи неозначену форму, можна передатидумку більш категорично. Проілюструємо це на прикладах:
1. Прочитай. Визнач, який це текст — діловий чи художній. Чому?Спиши. Підкресли дієслова, що стоять в неозначеній формі.
Для того, щоб допомогти птахам узимку, треба вивішувати годівниці.У них щоденно слід насипати крихти хліба, зерно, залишки їжі.
Годівницю можна виготовити самому. Для цього беруть мотузки такоробку. У кутках коробки треба зробити швайкою отвори, протягти через них мотузки,закріпити їх вгорі вузлом. Після цього годівницю вивішують на гвіздку або гілках.
2. Прочитай прислів'я. Поясни, як ти їх розумієш. Спиши. Підкреслидієслова, що стоять в неозначеній формі. Яку роль вони виконують?
1. Як без діла сидіти, то можна одубіти. 2. Щоб рибу їсти, требав воду лізти. 3. Краще не обіцяти, як слова не тримати. 4. По роботі пізнати майстра.5. Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися. 6. Тяжко тому жить, хто не хочеробить. 7. Краще раз побачить, як тричі почуть.
3. Прочитай. Скажи, яка тема і мета тексту. Спиши, підкресли дієслованеозначеної форми. Яку роль вони виконують у тексті?
Як приготувати салат із редиски зі сметаною
Вимиту редиску треба нарізати тонкими кружальцями. Жовток крутозвареного яйця розтерти у мисці зі сметаною. Посолити. Потім покласти в сметануредиску й тоненько накраяний білок яйця. Добре перемішати.
На два пучки редиски взяти 1 яйце, 1/2 склянки сметани.
4. Прочитай текст. Доведи, що він діловий. Перекажи, використовуючидієслова в неозначеній формі.
Культурне мовлення
Розмовляючи, дивись у вічі того, до кого говориш. Уважно слухайспівбесідника, не перебивай його, не намагайся довести свою правоту силою голосу.
Під час розмови не хитайся, не розмахуй руками, не говори надтошвидко. Тебе можуть не зрозуміти. Говори тільки про те, що добре знаєш. Не допускайу розмові зневажливого тону. Пам'ятай! Культура мовлення свідчить про рівень твоєївихованості.
У процесі засвоєння числа дієслів учні усвідомлюють, що дієсловозмінюється за числами; дієслова мають два числа — однину і множину; при зміні дієсловаза числами змінюється його закінчення, а смисл залишається той же самий; у реченнідієслово-присудок стоїть у тому ж числі, в якому й підмет-іменник (займенник) [32,63-64].
Підготовча робота до сприйняття учнями поняття «число дієслів»починається ще в період навчання грамоти, коли діти в одному випадку ставлять питаннящо робить?, а в іншому — що роблять? Можна провести спостереження за кількістю виконавцівдій. Наприклад, учитель демонструє малюнки, на одному з яких зображена одна танцюристка,на другому — кілька, і пропонує скласти за цими малюнками речення.
Учні порівнюють дієслова в утворених реченнях і узагальнюють наслідкисвоїх спостережень: дієслова змінюються за числами [30]. Якщо дієслово називає діюодного виконавця, то воно стоїть в однині, якщо ж передає дії двох чи більшої кількостівиконавців, то стоїть у множині. Так досягається встановлення учнями зв'язку міжпитанням, на яке відповідає дієслово, формою числа, в якому воно вжите, і закінченням.Наприклад: що робить? танцює (однина), що роблять? танцюють (множина).
У подальшій роботі над вивченням часових форм дієслова учительвдається до завдань, під час виконання яких діти вправляються в розпізнаванні числадієслів (аналіз текстів, складання речень і под.). Школярі навчаються також змінюватичисло дієслів у залежності від питання: щ о робили? — співали, що робив? — співав.
Формуючи поняття роду дієслів, учитель досягає розуміння учнямитого, що форми роду мають тільки дієслова минулого часу однини; рід дієслів залежитьвід роду пов'язаних з ними іменників. Підвести школярів до висновку про наявністьродових форм у дієсловах минулого часу вчитель може, організувавши порівняння двохгруп речень:
Клен цвіте. Клен цвів.
Калина цвіте. Калина цвіла.
Вишневе дерево цвіте. Вишневе дерево цвіло.
Внаслідок порівняння форм ужитих у реченнях дієслів діти дійдутьправильного висновку. Порівняння ж речень типу Дерева цвіли і Клени цвіли переконаєучнів, що у формах множини дієслова роду не мають.
Опрацьовуючи часові форми дієслів, учні засвоюють, що дієсловазмінюються за часами; дієслова мають три часи теперішній, минулий і майбутній; дієсловатеперішнього часу називають дію, яка відбувається, коли про неї говорять. Вони відповідаютьна питання що робить? що роблять?; дієслова минулого часу називають дію, яка відбуваласяраніше, ніж про неї говорять. Вони відповідають на питання що робив? що робили?(що зробив? що зробили?); дієслова майбутнього часу називають дію, яка відбудетьсяпісля того, як про неї сказали. Вони відповідають на питання що зробить? що зроблять?(що буде робити? що будуть робити?) [59, 25].
Підготовча робота до вивчення часів дієслова починається ще в2 класі, коли діти вчаться ставити до дієслів ряд питань, серед яких: що робить?що роблять? що робив? що зробив? що буде робити? На наступних етапах вивчення часівдієслова головним орієнтиром визначення кожного з часів служить саме питання, ане смисл часової форми.
Різницю у значенні часових форм дієслова учні усвідомлюють напростих прикладах. Як варіант такої роботи вчитель може організувати спостереженняза однією з дій учнів на уроці. Класу пропонується таблиця:Теперішній час Минулий час Майбутній час Що робить? Що робив? Що буде робити?
Учитель запитує в дітей, що робить їхній товариш, викликаний додошки? (Пише.) Дієслово пише учні записують у першу колонку таблиці. Що робив йогопопередник? (Писав.) Що буде робити наступний викликаний учень? (Буде писати.) Дітивідносять дієслова писав, буде писати у відповідні колонки таблиці. Так учні засвоюютьпоняття «теперішній», «минулий», «майбутній» часи дієслова [30].
Наступна робота над формуванням граматичного поняття «час дієслова»спрямовується на закріплення одержаних знань. Цьому сприяє виконання школярами різнихвправ, наприклад, таких, як відшукування в текстах дієслів різного часу, доповненняречень дієсловами, вжитими в різних часових формах (Діти відпочивають у літньомутаборі… Минулого року діти відпочивали в літньому таборі. Наступного року дітивідпочиватимуть у літньому таборі), заміна часових форм у реченні чи тексті, щоббуло видно, що дія вже відбулася (Настане осінь. Настала осінь). Свідоме засвоєнняучнями часових форм готує ґрунт для наступного вивчення особових закінчень дієслів.
Внаслідок ознайомлення з особливостями дієвідмінювання учні повиннізнати, що дієслова теперішнього й майбутнього часу змінюються за особами і числами;дієслова мають 1-шу, 2-гу і 3-тю особу однини і множини; існує два типи дієвідмін— І і II; до І дієвідміни належать дієслова, які в 3-й особі множини маютьзакінчення -уть (-ють), що й визначає написання букв е, є в особових закінченнях;до II дієвідміни належатьдієслова, які в 3-й особі множини мають закінченая -ать (-ять), що й визначає написаннябукв и, ї в особових закінченнях [32, 64].
Формування поняття про дієвідмінювання вимагає, щоб учні дізналисяпро дієвідмінювання як зміну дієслів за особами і числами, навчились розрізнятиособу дієслів за займенником і закінченням, навчилися змінювати дієслова за особамиі числами.
З поняттям і терміном «особа» учні ознайомились, коли вивчализайменник. Вони знають, що займенники бувають 1, 2, 3 особи, що вони змінюютьсяза числами. Ці знання учнів мають стати опорними під час опанування зміни дієслівза особами. Вчитель, наприклад, пропонує для спостереження дієслова разом із займенниками(я іду, прийду; ти йдеш, прийдеш; він, вона, воно іде, прийде; ми ідемо, прийдемо;ви ідете, прийдете; вони ідуть, прийдуть). Учням неважко помітити, що залежно відособи займенника дієслово змінює своє закінчення як в однині, так і в множині.
Пізніше вчитель пропонує для визначення особи дієслова, вжитібез займенників (іду, ідеш..., прийду, прийдеш...). Особу діти будуть визначатиза закінченням дієслова (-у, -еш, -е, -емо, -ете, -уть).
Після того як учні оволоділи навичками визначення особи дієсловаза закінченням, їх слід підвести до розуміння закономірності, яка лежить в основіподілу дієслів на дієвідміни. Для цього вчитель використовує таблицю змінюваннядієслів теперішнього й майбутнього часу за особами, звертає увагу школярів на особовізакінчення і повідомляє, що дієслова поділяються залежно від особових закінченьна дві дієвідміни. Свідоме засвоєння учнями поділу дієслів на дієвідміни забезпечитьоволодіння правописом особових закінчень дієслів [35, 17].
Вивчення неозначеної форми дієслова передбачає усвідомлення учнямитого, що ця форма не має часу, числа, особи і роду. Показати це можна на зіставленнідвох текстів, в одному з яких дієслова стоять в особовій формі, а в другому — внеозначеній:Я обгорну книгу в папір. Треба обгорнути книгу в папір. Я ніколи не беру її немитими руками. Не можна брати її немитими руками. Не читаю книгу під час їжі. Не варто читати книгу під час їжі. Не пишу і не малюю на її сторінках. Не слід писати і малювати на сторінках.
Визначаючи основні граматичні категорії вжитих у текстах дієслів,учні переконуються, що дієслова другого тексту не змінюються за часами і особами[44].
Таким чином, пропоновані види вправ, на нашу думку, повинні датиможливість учителеві більш цілеспрямовано організувати засвоєння знань з теми «Дієслово»,зорієнтувати школярів доцільно використовувати цю частину мови у своїх стилістичнодиференційованих висловлюваннях. Вивчення теми «Дієслово» дає великі можливостідля одночасної роботи над будовою слова і розвитком усного і писемного мовленняучнів.
2.2 Організація і зміст експериментального дослідження
З метоюперевірки наведених теоретичних положень ми провели експериментальне дослідженняособливостей вивчення дієслова у початкових класах. Практичному проведенню експериментупередував теоретичний етап, у процесі якого була визначена сфера дослідження, науковапроблема, вивчалась педагогічна і навчально-методична література з даного питання,досвід роботи вчителів початкових класів, формулювалися завдання дослідження.
Практичнийетап був пов’язаний із розробкою шляхів реалізації гіпотези і розв’язанням завданьексперименту, проведенням формуючого експерименту у 4 класі, узагальненням станудосліджуваної проблеми в науковій літературі та педагогічній практиці. На прикінцевомуетапі проводився аналіз і узагальнення експериментальних даних, оформлялася дипломнаробота та з’ясовувалися подальші перспективи вивчення дієслова у початкових класах.
Експериментальнедослідження проводилось у три етапи.
На констатуючомуетапі проводилось анкетування вчителів, опитування учнів, вимірювання рівнів сформованостіуявлень про дієслово як частину мови, їх порівняння в контрольному та експериментальномукласах, формулювалися завдання для реалізації поставленої мети.
Під часформуючого етапу експерименту визначались способи формування уявлень про дієсловоу початкових, проводилось експериментальне дослідження на базі НВК №17 м. Тернополя.
На підсумковомуетапі узагальнювалися результати експериментального дослідження, здійснювався кількіснийта якісний аналіз результатів дослідження, формулювалися висновки.
Формуючимекспериментом було охоплено 26 учні 4-А класу. Одержані результати порівнювалисяіз аналогічними показниками 24 учнів контрольного 4-Б класу, які працювали за традиційноюметодикою навчання.
Для успішної реалізаціїнавчальних завдань у процесі вивчення теми «Дієслово» запроваджувалися активні методинавчання, що стимулювали позитивну мотивацію до роботи та забезпечували розумовуі мовленнєву активність. Оптимальними з цього погляду виявилися навчально-пізнавальнізавдання і вправи таких типів:
1. Наформування загального поняття про дієслово.
2. Назасвоєння форм часу, особи та числа дієслів.
3. Навизначення неозначеної форми дієслова.
4. Вправина дієвідмінювання.
5. Направопис не з дієсловами.
6. Наусвідомлення дієслів на –ся (-сь).
7. Насинонімію і антонімію дієслівних форм.
Наведемо зразки вправі завдань, які доцільно використовувати при вивченні дієслова. Форми роботи, передбаченінами, — це вправи і завдання навчального, розвиваючого, проблемного, тренувального,ігрового характеру. Програмовий матеріал ілюструється підібраними нами поетичнимитворами (переважно дитячої літератури), значною кількістю українських прислів'їв,приказок, загадок, народних прикмет, приповідок, уривками з прозових творів класичноїта сучасної української літератури.
І. Вправина формування загального поняття про дієслово.
1. Прочитайте вірш. Спишіть дієслова.
Не шуміть ви, осокори,
Щоб синок вас не почув:
Довго бігав він надворі,
Натомився і заснув.
Місяченьку, чародію,
Не жартуй крізь вікна з ним,
Не лягай йому на вії
Ти промінням голубим (В. Сосюра)
Визначте, з якими частинами мови пов'язані дієслова.Знайдіть звертання.
2. Виразно прочитайте вірш. Доберіть до нього заголовок.Випишіть дієслова, вжиті у переносному значенні.
Послухай, як струмок дзвенить,
Як гомонить ліщина.
З тобою всюди, кожну мить
Говорить Україна.
Послухай, як вода шумить —
Дніпро до моря лине, —
З тобою всюди, кожну мить
Говорить Україна. (З.Осадчук)
Зробіть фонетичний аналіз слів дзвенить, Україна.
3. Прочитайте вірш. Випишіть дієслова. На які питаннявони відповідають?
Весняний сон
Як тільки промінь сонечка
Заграє навесні,
Вже бджілка,
Божа донечка,
Тривожиться у сні.
Бо сниться їй:
Над горами
Розвіялись хмарки,
Зеленими просторами
Дзвенять, бринять струмки.
П. Стах
Виділіть префікси дієслів.
4. Які слова у тексті передають різноманітні звуки,що чуються в природі?
Липа, липа зацвіла! —
Засурмила всім бджола.
— Гей, злітайтеся, подруги,
У гайок на край села!
Там уже не видно віт,
А лише пахучий цвіт!
Т. Коломієць
Ріжуть мене ножакою,
Б'ють мене ломакою;
За те мене отак гублять,
Що всі мене дуже люблять. (Хліб)
Ми в окропі кипіли,
Велику муку терпіли;
За те нас усі хвалять,
Та не всі варять. (Вареники)
Висне небо синє,
Синє, та не те;
Світить та не гріє
Сонце золоте. (Я. Щоголів)
Виділені слова поділіть для переносу.
ІІ. Вправина засвоєння форм часу, особи та числа дієслів.
5. З поданих прислів'їв випишіть дієслова теперішнього,минулого, майбутнього часів у три колонки.
• В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, гуде, метеі зверху йде.
• Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там,де косять.
• Не плач, як загубиш, а радій, як знайдеш.
• Сонце гріло, вітер дув, не знав, не знав та й забув.
• Тонув — сокиру обіцяв, витягли — топорища шкода.
• Як мала дитина — не виспишся, підросте — не наїсися, а виросте — неодягнешся.
6. Гра «Світлофор».
В учнів світлофори різного кольору: жовтий — «Теперішній»,зелений — «Минулий», червоний — «Майбутній». Учитель проказує речення, а учні карткамисигналізують часи дієслів.
Місяць грудень снігом
Землю присипає
І зиму зігріває —
Про врожай майбутній дбає.
Місяць січень кличе мороза.
Морозить лиця, щипає носа,
Місяць лютий вітрами дує,
Замети мурує, мости будує.
Встала й весна, чорну землю
сонну розбудила,
уквітчала її рястом,
барвінком укрила.
7. Допишіть потрібні літери в закінченнях дієслів.Виділіть закінчення.
Прилет… журавлі із далеких країн, про весну в вишинізакурлич… (В.Сосюра). Буд… дружно працювати, щоб міцнів наш рідний край (Нар.тв.). Коріння піджив… м, бур'ян позрива… м, зустрін… мо осінь високим врожаєм(Нар. тв.). Вирост… ш ти, сину, вируш… ш в дорогу, вирост… ть з тобою приспанітривоги (В. Симоненко). Приплива… до колиски лебеді, як мрії, опуст… ся, тихізорі, синові на вії (В. Симоненко).
Визначте час, особу та число дієслів.
Доберіть синоніми до слова дорога (шлях, путь).
8. Спишіть текст. Підкресліть дієслова минулого часу.Вкажіть рід і число.
Молодий лісник побудував у лісі кам'яну хату й посадивдуба під вікном. Минали роки, виростали у лісника діти, розростався дубок, старівлісник. І через багато літ дуб розрісся так, що закрив вікно.
В. Сухомлинський
Підкресліть спільнокореневі слова.
9. Гра «Яка особа?». Сигнальними картками, на якихнаписано І, II, III, учні визначають особу дієслів: орють, рубають, шиють, стругають,бриють, ріжуть, фарбують, скородять, молотять, віють.
10. До поданих іменників додайте відповідні дієслова.Усно поставте до них питання. Визначте особу і число дієслів.
Бритвою… Сокирою… Рубанком… Ножем… Фарбою…Граблями… Трактором… Віялкою… Комбайном… Голкою....
Слова для довідок: орють, рубають, шиють, стругають,бриють, ріжуть, фарбують, скородять, молотять, віють.
Зробіть звуковий аналіз слів фарбою, віялкою.
ІІІ. Вправина визначення неозначеної форми дієслова.
11. До поданих іменників доберіть спільнокореневідієслова в неозначеній формі, запишіть їх.
Зима —…; радість —…; спів —…; дозвіл —....
З двома дієсловами (на вибір) складіть і запишітьречення. Встановіть зв'язок слів у реченні.
12. Спишіть текст. Підкресліть дієслова в неозначенійформі.
Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати,посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликатипосмішку і сльозу, породити віру в людину і заронити невіру, надихнути на працюі скувати сили душі...
В.Сухомлинський
Випишіть пари дієслів-антонімів.
13. Замініть дієслова в неозначеній формі дієсловамитеперішнього часу.
(Літати) над пасікою бджілки і (прислухатися). (Чути),що десь далеко-далеко дзвенять голосні дзвіночки. (Летіти) бджілка на музику дзвінків.(Прилітати) до лісу. А то (дзвеніти) квітки конвалії...
За В. Біанкі
Позначте закінчення дієслів.
14. Доповніть прислів'я та приказки пропущеними дієсловами.Запишіть, підкресліть дієслова у неозначеній формі.
Книга вчить, як на світі....
Наука в ліс заведе, а з лісу....
Треба нахилитись, щоб води....
Друга шукай, а знайдеш —....
Семеро одного....
Чого навчишся, того за плечима....
Хто хоче більше..., треба менше....
І сила перед розумом....
Слова для довідок. Виводить, жить, напитись, не чекають,никне, знати, спати, тримай, не косити.
Як ви розумієте зміст прислів'я «Треба нахилитись,щоб води...»?
ІV. Вправи на дієвідмінювання.
15. Від неозначеної форми дієслів утворіть форму 3-їособи множини. Визначте дієвідміну.
Був би сад, а солов'ї (прилетіти).
Дерево (пізнати) по плодах, а людину — по ділах.
Вдома і стіни (помагати).
В ліс дров не (возити), а в колодязь воду не (лити).
Заснула щука, та зуби не (спати).
Ліс (рубати) — тріски (летіти).
З гори сани (бігти), а на гору і віз не їде.
17. Спишіть, вставте пропущені букви. Визначте і запишітьцифрою дієвідміну дієслів.
Впуст… ш, намалю… ш, поми… ш, шепоч… мо, сто… мо,змива… мо, друж… мо, накрива… мо, підміта… те.
Складіть і запишіть речення з одним дієсловом (навибір). Підкресліть головні члени речення.
17. Подані дієслова запишіть у 3-й особі множини теперішньогочасу, поставте у них наголос, визначте дієвідміну.
Берегти — Сіяти — Пекти —
Любити — Брати — Плакати —
Нести — Слухати — Стерегти —
До дієслова любити доберіть спільнокореневі слова.
18. Згрупуйте дієслова за дієвідмінами. Запишіть.
Базікати, молоти, казати, гомоніти, теревенити, говорити,розмовляти, лепетати, торочити, балакати, промовляти.
Як називаються слова, близькі за значенням?
19. У поданих прислів'ях підкресліть дієслова і визначтедієвідміну.
Без борошна і води хліба не спечеш.
Як посолиш, так і їстимеш.
Хто співає, той журбу проганяє.
Дерево шанують, як добре родить, а чоловіка, як добреробить.
Виділіть особові закінчення дієслів.
20. Спишіть, вставляючи пропущені букви. Визначтедієвідміну.
Закони письма і вимови вивчай,
Написано -шся, а ти [с': а] вимовляй:
Раненько прокида… ся,
Зарядкою займа… ся,
Водою облива… ся,
Швиденько одяга… ся,
В дорозі не спиня… ся,
Назад не озира… ся.
Так, друже мій, ніколи,
Не спізн… ся до школи. (Д. Білоус)
З одним дієсловом 2-ї особи (на вибір) складіть ізапишіть речення.
Підкресліть звертання.
V. Вправи на правописне з дієсловами.
21. Спишіть, розкриваючи дужки. Поясніть написанняне з дієсловами.
З вогнем та водою (не) жартуй.
Лежачого (не) б'ють.
Від своєї совісті (не) втечеш.
Гей, втікайте, бур'яни, (не) засмічуйте лани.
Добрі вісті (не) лежать на місці.
Під лежачий камінь вода (не) тече.
Правда і в огні (не) горить, й у воді (не) тоне.
Обідала — (не) обідала, але рід відвідала.
Берись дружно — (не) буде сутужно.
Хочеш їсти калачі, (не) сиди на печі.
(Не) хитруй, (не) мудруй, а чесно працюй.
Краще (не) обіцяти, як слова (не) здержати.
Зачитайте спонукальні речення.
22. Згрупуйте дієслова, що пишуться окремо або разомз частиною не. Запишіть їх у два стовпчики.
(Не)співати, (не)відходити, (не)хтувати, (не)зрубати,(не)навидіти, (не)волити, (не)здужати, (не)вгавати, (не)цуратися, (не)мислити.
Поясніть значення цих дієслів.
VІ. Вправи на усвідомленнядієслів на –ся (-сь).
23. Прочитайте, дотримуючи правильної вимови. Спишіть,поставте наголос.
Веселяться, змагається, сміється, одягаєшся, бореться,будуються, трудиться, об'єднуються, вітається, печеться, пробуджується.
Складіть і запишіть речення з трьома дієсловами (навибір).
24. Випишіть дієслова з -ся (-сь).
• Не сходиться гора з долиною, а сходиться людина з людиною.
• Дарованому коневі в зуби не дивляться.
• Прийшла біда — тримайся, прийшло щастя — пильнуй.
• Життя любить того, хто з ним бореться.
• 3 ким поведешся, від того і наберешся.
• Хто за чуже хапається, свого позбувається.
• Мудрим ніхто не родився, а навчився.
Визначте час та особу дієслів. Знайдіть антоніми.
25. Спишіть текст. Підкресліть дієслова з -ся (-сь).У дужках напишіть питання до них.
Хрущі над вишнями гудуть...
Це бувало в ту пору, коли вишні в цвіту. Молоденьківишеньки стоять тоді, мов до танцю зібралися: руки в боки, зелен-листячком прицяцькувалися,пучечками білих квіточок закосичилися. А старі вишні в ті дні і в ті вечори красуються,мов статечні молодиці в свято: по дві, по три зібравшись, багатозначно шепочутьсяпро щось, лукаво посміхаються, заквітчаними верхівками загадково похитують… мліютьод щастя.
О. Левада
VІІ. Вправи на синоніміюі антонімію дієслівних форм.
26. Прочитайте. Випишіть дієслова-синоніми.
Що там говорити, коли нічого й балакати.
Розумний учить, дурень повчає.
Прийде старість — настане слабість.
Не давай зайцеві моркву берегти, а лисиці — курейстерегти.
Час минає, а не вертає.
Дома рука й нога спить, а в дорозі й голова не дрімає.
Кого почитають, того й величають. (Народна творчість)
До слова говорити доберіть свої синоніми (балакати,розмовляти, тріпатися, язиком чесати).
27. Спишіть прислів'я. Дієслова в неозначеній форміпідкресліть. Усно поставте до них питання.
Тяжко щастя знайти, а легко згубити.
З дурним ні купити, ні продати.
Або розумне казати, або зовсім мовчати.
Легко впасти, а тяжко встати.
Умій улізти — умій і вилізти.
Думаєш дати, то подумай, де взяти.
Хочеш заробляти, не ходи гуляти і не лягай рано спати.
Не вчи орла літати, а солов'я співати. (Народна творчість)
Випишіть антонімічні пари дієслів.
Зробіть фонетичний аналіз слова солов’я. Пояснітьвживання апострофа.
28. Доберіть дієслова в неозначеній формі, закінчітьприслів'я. Спишіть.
• Руйнувати краще, ніж… (будувати), говорити легше, ніж… (працювати).
• Глибоко орати — більше хліба… (мати).
• Легко втратити, тяжко… (знайти).
• Встидайся красти, але не встилайся… (працювати).
• На чужу роботу дивитись — ситому… (не бути).
• Пішов кіт спати, а миші… (танцювати).
• Краще добре робити, ніж гарно… (говорити).
• Чому бути, того… (не минути).
Підкресліть антоніми.
До слова робота усно доберіть спільнокореневі слова.
29. До даних дієслів доберіть синоніми.
Побороти… (здолати, перемогти).
Стерегти… (сторожити, охороняти).
Баритися… (гаятися).
Влучати… (попадати, вцілити).
Ухвалити… (вирішити).
Хилити… (нагинатись).
Складіть і запишіть речення з однією парою дієслів-синонімів(на вибір).
30. Випишіть дієслова-антоніми. Визначте їх час.
• Ластівка день починає, а соловей закінчує.
• Сміливий там знайде, де боягуз загубить.
• Згода дім будує, а незгода руйнує.
• Літо біжить, підстрибуючи, а зима бреде, похнюпившись.
• Ліпше з розумним загубити, ніж з дурним знайти.
• Розумні пішки ходять, а дурні їздять.
• Що легко прийде, то легко піде.
• Слухай тисячу разів, а говори один раз.
• Солодко говорить, але нудно слухати.
• Дурень за щастям біжить, а воно в нього під ногами лежить.
• Від гніву старієш, від сміху молодієш.
• Мати однією рукою б'є, а другою гладить.
• Кожна лисиця свій хвостик хвалить, а чужий ганить.
(Народна творчість)
31. Запишіть дієслова-антоніми за зразком.
Добре: захищати.
Погано: нападати.
Хвалити, гудити; знаходити, губити; руйнувати, будувати;хвалити, висміювати; любити, ненавидіти; ворогувати, дружити, товаришувати; обвинувачувати,захищати.
Складіть і запишіть два речення з дієсловами-антонімами(на вибір).
Отже,відповідно до даних типів вправ ми побудували систему контрольних завдань, спрямованихна визначення рівня сформованості таких якостей мовно-мовленнєвого розвитку учнів,як уміння розрізняти дієслово серед інших частин мови та називати його характерніознаки, володіння достатнім словниковим запасом дієслів, здатність вживати дієсловав усному і писемному мовленні.
2.4. Результативність експериментального дослідження
Метоюпедагогічного експерименту було виявлення ефективності використання пропонованихвправ та завдань при вивченні дієслова у початкових класах. При цьому якість сформованихзнань, умінь і навичок учнів експериментального класу порівнювалася із відповідниминавичками і вміннями учнів контрольного класу.
Виявленняефективності дослідження пов’язувалося із діагностикою відповідного рівня мовно-мовленнєвихнавичок та лексичних умінь з теми „Дієслово”, сформованих із допомогою пропонованоїсистеми вправ. Для цього ми розробили систему контрольних завдань, диференційовануза рівнями і спрямовану на перевірку якості засвоєння знань про дієслово.
Наведемодані контрольні завдання.
Завдання І рівня
1. Встав дієслова.
На небі… хмара. Сонце… На берізці… листя…блискавка,… грім… сильний дощ.
2. До поданих слів добери антоніми.
Спати, кричати, лежати, гріти, мовчати, починати.
3. Визнач час дієслів.
Пише, бігав, покотилася, намалює, буде годувати.
4. Спиши і відгадай загадку.
Високо у небі
Світить, та не гріє,
Сестричок збирає,
Діток на сон закликає.
Випиши дієслова й утвори часові форми за зразком:світить — світив — світитиме.
5. Спиши текст. Підкресли дієслова, визнач їх час.
Школярі готуються до зустрічі з відомим письменником.Вони читають його твори, оформляють альбом. Пишуть свої вірші, казки, малюють ілюстрації.
6. Склади речення зі слів кожного рядка. Добери заголовок.Визнач рід дієслів.
Прийшла, і, ось, весна;
сонечко, пригріло, весняне;
промінням, запарувала, сонячним, під, земля, теплом.
7. Прочитай вірш. Випиши дієслова. Утвори від нихнеозначену форму.
Подивись: весна устала,
Сипле пишними квітками;
Подивись: веселим птаством
Ожили степи з лісами. (О.Коломієць)
8. Прочитай прислів'я. Спиши без дужок. Зроби аналіздієслів першого речення.
(Не) смійся з другого, щоб тобі (не) було того. (Не) радій чужому горю. (Не) роби нікому того, що тобі не мило.
Завдання II рівня
1.Прочитай. Випиши в окремі колонки іменники, прикметники,дієслова.
Молодий, молодість, молодіє; білий, білизна, біліє;кричати, крик, крикливий; синіє, синій, синь.
2. Добери потрібні слова і запиши з ними прислів'я.
Ластівка день починає, а соловей його… Друга шукай,а… — тримай. Удар забувається, а слово —… Знайшов -не скач,… — не плач.
3. Випиши дієслова. Визнач їх час. Роби це так: налетіли(мин. ч.).
Налетіли бджоли на бедринець, набирають меду на гостинець,усім на хоботку принесуть медку.
Прозорі тіні берег красять, гудуть десь бджоли у дуплі,на камінь ящірка вилазить, припав метелик до землі.
З неба сяє сонце привітне, біля хати яблуня квітне,бджіл вона приваблює цвітом — вродять щедро яблука літом.
4. Спиши. Визнач час дієслів.
Весна все більше входить у свої права. Ожив, задзюрчав,заспівав спочатку тонесенький струмочок води. Вибіг із розталого снігу, захопивіз собою ще іншого, влився в трішки більший від себе, і вже біжить справжній потічок.(За О.Копиленком)
5. Прочитай і спиши текст. Добери заголовок. Позначу дужках час дієслів.
Розлилися річки. Затопили низини і луки. Летять ілетять з вирію птахи. Тепле проміння нагріває землю. Розпочалася весняна сівба.
Цвітуть в'язи і крислаті клени. Скоро буйно розквітнутьсадки. Тому й місяць має назву квітень. (За Є.Гуцалом)
6. Прочитай вірш. Випиши дієслова і визнач їх час.Добери до виписаних дієслів форму майбутнього часу,
Березневої пори
Кап-кап — капає згори,
У краплині дужа сила –
Дірку у льодку пробила,
І хоч дірка невеличка,
З неї виткнулась травичка,
Дивиться на небо синє —
Щиро дякує краплині. (Є.Березневий)
7. Прочитай вірш. Випиши дієслова. Утвори від нихнеозначену форму.
Гнат читає,
Гнат рахує,
Гнат малюночки малює,
А Федь гонить вулицями
Та шпурляє камінцями. (Марійка Підгірянка)
8. Спиши. Підкресли дієслова, вжиті в неозначенійформі.
Млин буркоче –
Їсти хоче.
Не так їсти,
Як роботи, -
Спочивати неохота!
9. Спиши, розкриваючи дужки.
З вогнем та водою (не) жартуй.
Лежачого (не) б'ють.
Від своєї совісті (не) втечеш.
Наша дума, наша пісня (не) вмре, (не) загине.
10. Встав замість крапок не. Зроби аналіз дієслівпершого і третього речень.
Ранок
Ще… піднялося ласкаве сонечко. На траві… блищитьроса, а квіточки починають розкриватися. Все прокидається. І пташки… сплять. Вониперелітають з гілки на гілку, дзвінко щебечуть, але… мовчать… чути тільки зозулі,бо чомусь сьогодні вона заспала. Чи… заслабла вона? (За О.Сухомлинським).
Завдання ІІІ рівня
1. Зі слів кожного рядка склади речення. Запиши їхтак, щоб отримати зв'язну розповідь.
Повернулися, вирію, з, ластівки;
дахом, гнізда, під, вони, ліплять;
грудочки, з, річки, носять, глини, ластівки;
пташенятам, м'яко, у, буде, гнізді.
Підкресли дієслова, визнач час.
2. Спиши. Добери заголовок до тексту. Над дієсловамиминулого часу простав рід. Добери до виділених слів близькі за значенням.
Там, де були вода і випаси для тварин, людина вибираламісце для житла.
Особливо цінувалась у людей вода. Вважалося святимте місце, де земля дарувала людям воду, а разом з нею і життя.
Збираючись у далеку мандрівку, бажали один одномудоброї путі та свіжої води.
3. Склади з поданих груп слів речення і запиши їху такому порядку, щоб отримати зв'язну розповідь. Підкресли дієслова, визнач їхчас.
Весна
1)прийшла, ось, і, весна.
2)гілках, на, бруньки, скоро,тоненьких, набубнявіють.
3)летять, країв, з, птахи, теплих.
4)небо, синє, стало.
5)яскраво, світить, сонце.
4. Із кожної групи слів склади і запиши прислів'я.Підкресли дієслова в неозначеній формі.
Вчитися, не, ніколи, пізно.
Що, того, вміти, не носити, за плечима.
Щира, знайти, всюди, куток, може, правда.
5. Від поданих слів утвори дієслова в неозначенійформі і запиши їх.
Спів — співати, гра, зелень, біг, крик, віз, догляд,хвала, годівля, радість, хвороба, ходьба, дружба, плач, малюнок, праця, зустріч,пошук, відгадка, любов, слух, життя, ріст, рана, стрибок, мир, лічба, рахунок, ліки,друг.
7. Прочитай текст. Перебудуй його так, щоб він відповідавназві «Поради лікаря». Використовуй дієслова у початковій, тобто неозначенійформі. За потреби додавай слова: корисно, необхідно, шкідливо, слід, треба.
Уранці я роблю зарядку. Щодня чищу зуби. Перед їдоюмию руки. Лежачи я не читаю. Перед сном провітрюю кімнату.
8. Добери 5 прислів'їв з дієсловами неозначеної форми.Підкресли їх.
9. До поданих дієслів добери слова-синоніми з не.
Зразок. Відпочивати – не працювати.
Сумувати, голодувати, мовчати, ледарювати, лежати.
10. Прочитай. Перероби текст так, щоб було видно,що Грицько — хороший онук і товариш. Запиши свій текст.
Дуже важко дружити з Грицьком. Ніщо йому не подобається.Читати він не любить, на річку не ходить, у футбол не грає. Бабусі він не допомагає,в садок по сестричку не ходить. Нікому з однокласників ніколи на виручку не прийде.Ось і не має Грицько справжніх друзів.
Наприкінці дослідження ми перевіряли сформованістьв учнів експериментального і контрольного класів таких умінь з теми „Дієслово”:
1) відносити до дієслів слова, що означають різні дії;
2) пояснювати лексичні значення дієслів;
3) добирати дієслова до груп слів з різним лексичним значенням (руху,праці, спілкування, сприймання, явищ природи тощо);
4) добирати до поданого дієслова 2—3 синоніми, антонім;
5) пояснювати пряме і переносне значення дієслів, 2-3 значення багатозначногодієслова, вводячи їх у словосполучення, речення, зв'язні висловлювання;
6) будувати речення з однорідними присудками, вираженими дієсловами, заілюстраціями, мовленнєвими ситуаціями, графічними моделями;
7) використовувати дієслова в навчальних вправах, у текстах розповідногота описового типу;
8) добирати з-поміж поданих дієслів те, що найбільше відповідає мовленнєвійситуації;
9) уникати одноманітності у використанні дієслів із значенням руху, мовленнята ін.;
10) впізнавати на слух і в письмових текстах неозначену форму дієслова;
11) добирати неозначену форму до дієслів, поданих в інших формах;
12) використовувати неозначену форму у побудові навчальних текстів-інструкцій,порад;
13) визначати час дієслова у реченнях, тексті;
14) змінювати дієслова за особами і числами в теперішньому і майбутньомучасі за зразком (таблицею);
15) вживати ці дієслівні форми в реченнях і зв'язних висловлюваннях;
16) переконструйовувати навчальні тексти шляхом заміни дієслівних формодну одною відповідно до поставленого завдання;
17) визначати дієслова, які належать до І і II дієвідміни з опорою на закінченняв 3-ій особі множини;
18) використовувати навчальну таблицю для визначення особи дієслів теперішньогоі майбутнього часу, їх закінчень у різних особових формах;
19) змінювати дієслова минулого часу за родами з опорою на навчальну таблицюта за зразком;
20) ставити дієслова минулого часу в потрібну родову форму за питаннямщо робив? (-ла, -ло), що зробив? (-ла, -ло);
21) дотримуватися літературної вимови і правопису дієслів на -шся;
22) утворювати і пояснювати (за зразком) значення дієслів на -ся; вживатиїх у побудові речень, у зв'язному мовленні.
За сформованістюданих умінь визначено три рівні засвоєння знань про дієслово: високий, середнійі низький.
Як показалирезультати експерименту, відповідні уміння і навички, сформовані на основі використанняпевних вправ і завдань у процесі реалізації принципу наступності при вивченні частинмови, краще розвинені в учнів експериментального класу, ніж в контрольного. Данірезультати представлені у таблиці.
Таблиця
Сформованістьумінь усвідомлювати функції дієслова як частини мови№ п/п УМІННЯ ЕК (%) КК (%) 1 відносити до дієслів слова, що означають різні дії 91 84 2 пояснювати лексичні значення дієслів 86 74 3 добирати дієслова до груп слів з різними лексичними значеннями 93 84 4 добирати до поданого дієслова 2—3 синоніми, антонім 89 82 5 пояснювати пряме і переносне значення дієслів, 2—3 значення багатозначного дієслова, вводячи їх у словосполучення, речення, зв'язні висловлювання 91 84 6 будувати речення з однорідними присудками, вираженими дієсловами, за ілюстраціями, мовленнєвими ситуаціями, графічними моделями 89 80 7 використовувати дієслова в навчальних вправах, у текстах розповідного та описового типу 86 74 8 добирати з-поміж поданих дієслів те, що найбільше відповідає мовленнєвій ситуації 86 74 9 уникати одноманітності у використанні дієслів із значенням руху, мовлення та ін. 93 84 10 впізнавати на слух та в письмових текстах неозначену форму дієслова 91 84 11 добирати неозначену форму до дієслів, поданих в інших формах 86 74 12 використовувати неозначену форму у побудові навчальних текстів-інструкцій, порад 93 84 13 визначати час дієслова у реченнях, тексті 89 82 14 змінювати дієслова за особами і числами в теперішньому і майбутньому часі за зразком (таблицею) 91 84 15 вживати ці дієслівні форми в реченнях і зв'язних висловлюваннях 86 74 16 переконструйовувати навчальні тексти шляхом заміни дієслівних форм одну одною відповідно до поставленого завдання 86 74 17 визначати дієслова, які належать до І і II дієвідміни з опорою на закінчення в 3-й особі множини 93 84 18 використовувати навчальну таблицю для визначення особи дієслів теперішнього і майбутнього часу, їх закінчень у різних особових формах 91 84 19 змінювати дієслова минулого часу за родами з опорою на навчальну таблицю та за зразком 86 74 20 ставити дієслова минулого часу в потрібну родову форму за питанням що робив? (-ла, -ло), що зробив? (-ла, -ло) 93 84 21 дотримуватися літературної вимови і правопису дієслів на -шся 89 82 22 утворювати і пояснювати (за зразком) значення дієслів на -ся; вживає їх у побудові речень, у зв'язному мовленні 91 84
Такимчином, робота, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинулана підвищення якості знань з теми ”Дієслово”. Учні експериментального класу значнокраще виконали запропоновані завдання, аніж учні контрольного. Одержані результатисформованості знань і умінь з теми в учнів експериментального класу та їх порівнянняіз початковим етапом експерименту подані на діаграмі.
Сформованістьумінь з теми „Дієслово” в експериментальному та контрольному класах
Діаграма
/>
Ми отрималирезультати, які підтвердили ефективність нашого припущення. Із 26 учнів експериментальногокласу 8 школярів продемонстрували високий рівень аналізованих умінь, 14 – середнійі 4 – низький. У контрольному класі (24 учні) високий рівень визначення даних уміньмали 4 учні, середній – 12 і низький – 8 школярів. Порівняно з початком експериментальногодослідження, показники сформованості відповідних умінь зросли в обох класах (первиннийрівень – 11% і 10%), але в експериментальному класі він виявився значно вищим (відповідно88% і 76%), що сталося завдяки використанню різноманітних типів вправ, спрямованихна засвоєння теми „Дієслово”. Отримані дані свідчать про ефективність проведеногоекспериментального дослідження.
Отже,проведення експериментального дослідження у 4 класі показало, що запропонована системавправ і завдань разом з методикою їх опрацювання спроможна сформувати систему уявленьі понять з теми „Дієслово” у молодших школярів.
ВИСНОВКИ
Дієсловоназиває дію або стан предмета як процес і відповідає на питання що робити? що зробити?Усі дієслівні форми бувають доконаного або недоконаного виду, перехідними чи неперехідними.У них розрізняємо, крім того, дві основи: основу інфінітива й основу теперішньогочасу. Одні дієслова називають дію, обмежену в часі початком або кінцем, а інші —дію, не обмежену ні початком, ні кінцем. За цією ознакою дієслова поділяються надва види: доконаний і недоконаний. Видові значення властиві всім дієсловам та всімдієслівним формам. У систему дієслова входять такі п'ять основних форм (дієслівнихутворень): неозначена форма (інфінітив); способові форми (у дійсному, умовному йнаказовому способах); дієприкметник; безособова форма на -но, -то; дієприслівник.Кожна з форм дієслова відповідає на певні питання, буває змінною або незмінною івиступає тим чи іншим членом речення.
Опрацюваннядієслова як частини мови спрямоване на поглиблення знань учнів про граматичне ілексичне значення слова, про особливості словозмінювання і словотворення в українськіймові, про синтаксичну роль у мовленні. Вивчення дієслова відкриває великі можливостідля усвідомлення граматичної будови мови, засвоєння та застосування навичок правильноговживання дієслівних форм, зв'язку їх з іншими словами. Вивчення дієслова значноюмірою сприяє розширенню і конкретизації словника молодших школярів, надає висловлюваннямточності та змістовності.
Ознайомлення з поняттям дієслова як частини мови у початковійшколі підпорядковується вирішенню таких завдань: узагальненню та розширенню уявленняучнів про лексичне значення дієслів; удосконаленню уміння точно і влучно добиратидієслова для передачі своєї думки; формуванню початкових уявлень про основні граматичнікатегорії дієслова; виробленню навичок правопису. Програми орієнтують на організаціюроботи з теми «Дієслово» у таких напрямках: формування загального поняття про дієслово,розвиток умінь встановлювати його зв'язок реченні з іншими словами; розвиток уявленьпро здатність дієслова змінюватися за часами та родами, про неозначену форму дієслова;спостереження за використанням дієслів-синонімів, дієслів-антонімів, за вживаннямдієслів у переносному значенні у текстах; спостереження за функціонуванням неозначеноїформи дієслова; формування вмінь використовувати дієслова, що відповідають ситуаціїспілкування.
Знання про дієслово як частину мови успішно застосовується учнямина практиці у тому випадку, якщо вони засвоїли суттєві ознаки, що складають сукупністьпоняття, уміють виявити ці ознаки у частковому явищі, виконуючи у визначеній послідовностірозумові операції. Все це забезпечує цілеспрямовану, гармонійну роботу, яка полягаєу вивченні певної системи шляхом усвідомлення лексичного та семантичного значенняслова, його синтаксичної ролі та стилістичного використання.
Нами розроблено систему вправ, завдяки яким учні засвоюють належнівідомості про дієслово, збагачують словниковий запас дієсловами, привчаються використовуватимовні засоби, які найбільшою мірою відповідали б меті висловлювання. Це такі типивправ: вправи на спостереження за роллю дієслів у текстах, різних за стилістичнимиознаками; вправи на спостереження за дієсловами-синонімами і дієсловами-антонімами;вправи на спостереження за дієсловами з переносним значенням і вправи на спостереженняза неозначеною формою дієслова.
З метоюперевірки наведених теоретичних положень ми провели експериментальне дослідженняособливостей вивчення дієслова у початкових класах. Експериментальне дослідженняпроводилось у три етапи. На констатуючому етапі проводилось анкетування вчителів,опитування учнів, вимірювання рівнів сформованості уявлень про дієслово як частинумови, їх порівняння в контрольному та експериментальному класах, формулювалися завданнядля реалізації поставленої мети. Під час формуючого етапу експерименту визначалисьспособи формування уявлень про дієслово у початкових, проводилось експериментальнедослідження на особисто нами, а також вчителями початкових класів. На підсумковомуетапі узагальнювалися результати дослідження, проводилося опитування учнів, здійснювавсякількі-сний та якісний аналіз результатів дослідження, формулювалися висновки.
Для успішної реалізаціїнавчальних завдань у процесі вивчення теми «Дієслово» запроваджувалися активні методинавчання, що стимулювали позитивну мотивацію до роботи та забезпечували розумовуі мовленнєву активність. Оптимальними з цього погляду виявилися навчально-пізнавальнізавдання і вправи таких типів: на формування загального поняття про дієслово; назасвоєння форм часу, особи та числа дієслів; на визначення неозначеної форми дієслова;вправи дієвідмінювання; вправи на правопис не з дієсловами; вправи на усвідомленнядієслів на –ся (-сь); вправи на синонімію і антонімію дієслівних форм.
Відповіднодо даних типів вправ ми побудували систему контрольних завдань, спрямованих на визначеннярівня сформованості таких якостей мовно-мовленнєвого розвитку учнів, як уміння розрізнятидієслово серед інших частин мови та називати його характерні ознаки, достатнійсловниковий запас, уміння вживати дієслова у реченнях, творчі вправи з цією частиноюмови. Виявлення ефективності дослідження пов’язувалося із діагностикою відповідногорівня мовно-мовленнєвих навичок та лексичних умінь з теми „Дієслово”, сформованихіз допомогою пропонованої системи вправ. Для цього розроблено систему контрольнихзавдань, диференційовану за рівнями і спрямовану на перевірку якості засвоєння знаньпро дієслово.
Як показали результати експерименту, відповідні уміння і навички,сформовані на основі використання певних вправ і завдань у процесі реалізації принципунаступності при вивченні частин мови, краще розвинені в учнів експериментальногокласу, ніж в контрольного. Робота, яка проводилася нами в експериментальному класі,позитивно вплинула на підвищення якості знань з теми ”Дієслово”. Отримані дані свідчатьпро ефективність проведеного експериментального дослідження.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бадер В.І. Робота над текстом при вивченні теми «Дієслово»у третьому класі // Початкова школа. — 1994. — №2. — С. 17-19.
2. Бадер В.І. Удосконалення мовленнєвого розвитку молодших школярів //Педагогіка і психологія. – 1998. – №4. – С. 31-36.
3. Безпояско О.К. та ін. Граматика української мови: Морфологія: Підручник.– К.: Либідь, 1993. – 264 с.
4. Бих І. Мовно-мовленнєвий розвиток учнів початкових класів як необхіднаумова успішного навчання // Магістр. – 2005. – Вип.1. – С. 95–98.
5. Біденко В. Творча робота школярів на уроках мови // Початкова школа.— 1997. — № 7. — С. 48-51.
6. Богуш А.М. Методика навчання української мови у дошкільних закладах.– К.: Вища школа, 1993. – 328 с.
7. Бондаренко А.А. Работа над ударением в начальных классах // Нач. школа,1989. – №2. – С. 18-21.
8. Бородич А.М. Методика развития речи детей. – М.: Просвещение, 1981.– 255 с.
9. Бурмистрова Л. Сказки про страну словографию // Семья и школа. – 1991.– №8. – С. 44-46.
10. Бутузова И.Д. Лексическая работа на уроках чтения // Начальная школа.– 1992. – №2. – С. 14-19.
11. Варемус К.І. Пізнавальні завдання для учнів початкових класів // Поч.школа. – 1999.– № 8.– с. 53-56
12. Варзацька Л.О. Активізація мовленнєвої діяльності учнів // Поч. школа.– 1991. – №2. – С. 28-31.
13. Варзацька Л.О. У пошуках концепції початкового курсу рідної мови //Початкова школа. — 1990. — № 9. — С. 12-15.
14. Вашуленко М. С. Державний освітній стандарт з української мови (початковаланка) // Початкова школа. — 1997. — № 2. — С.2-5.
15. Вашуленко М.С. До вивчення української мови у 3 класі // Початковашкола. – 1988. — № 6. – С. 9-14.
16. Вашуленко М.С. До вивчення української мови у 3 класі // Початковашкола. — 1988. — № 6. — С. 9-14.
17. Вашуленко М.С. Навчання української мови в 2 класі // Початкова школа.– 2003. – №1. – С. 42–46.
18. Вашуленко М.С. Орфоепія і орфографія в 1-3 класах. – К.: Рад. школа,1982. – 104 с.
19. Вивчення української мови у 2-3 класах: Збірник статей / Упор. О.І.Мельничайко.– К.: Рад.школа, 1984. – 104с.
20. Вихованець І.Р. Теоретична морфологія української мови. – К.: Пульсари,2004. – 398 с.
21. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. – К.:Либідь, 1989. – 236 с.
22. Вовк П.С. Сучасна українська літературна мова. Рухомий наголос в іменникахі дієсловах: Навч. посібник / Інститут змісту і методів навчання. – К., 1996. –168 с.
23. Волох О.Т. та ін. Сучасна українська літературна мова. Морфологія.Синтаксис. – 2-е видання, перероблене і доповнене: Підручник / Волох О.Т., ЧемерисовМ.Т., Чернов С.І. – К.: Вища школа, 1989.
24. Воскресенська Н.О. та ін. Українська мова у 4 класі чотирирічної початковоїшколи. – К.: Основи, 1994. – 226 с.
25. Гільбух Ю.З., Пенькова О.І. Психологічні аспекти словникового розвиткумолодших школярів // Початкова школа. – 1979. – №12. – С. 66-69.
26. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997.– 376 с.
27. Грищенко А. Частини мови у структурі словосполучення і речення // Українськамова і література в школі. – 1986. – №7. – С. 39–45.
28. Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття») //Освіта. — №44-46. – 1993. – 16с.
29. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук А.Г. Сучасна українська мова. – К.:Радянська школа, 1964. – С.
30. Дорошенко С.І. та ін. Методика викладання української мови: Навч. пос.– К.: Вища школа, 1992. – 380 с.
31. Ільїна З.І. Вивчення розділу “Частини мови” у 2 класі / Вивчення українськоїмови у 2-3 класі. – К., 1984. – С. 72-83.
32. Казнадзей К. Дієслово: [Методичні рекомендації] // Початкова школа.– 1987. – №12. – С. 63–64.
33. Канакина В.П. Особенности лексики младших школьников // Начальная школа.– 1997. – №6. – С. 72-77.
34. Коляда О. Комплексні завдання для самостійних робіт з української мови// Початкова школа. – 1997. — № 2. – С. 14-16.
35. Костишин Н.В. Дієслово як частина мови: загальне значення, морфологічніознаки // Українська мова та література. – 2005. – №36. – С. 17–18.
36. Крикун М. Роль слова в розвитку зв’язного мовлення молодших школярів// Початкова школа. – 2003. – №11. – С. 27–35.
37. Кротевич Є.В., Родзевич Н.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.:Освіта, 1957. – 360 с.
38. Кучеренко І.К. Теоретичні питання граматики української мови: Морфологія,Ч. 2. / Ред. Л.П. Головняк. – К.: Видавництво Київського ун-ту, 1964. – 157 с.
39. Ладоня І.О. Українська мова: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1993.– 143 с.
40. Медушевський А.П. Викладання фонетики і морфології української мовиу восьмирічній школі: Посібник для викладачів української мови та студентів факультетумови і літератури педагогічних інститутів. – К.: Радянська школа, 1962. — С. 135–141,206–227.
41. Мельничайко В.Я. Удосконалення змісту і методів навчання рідної мови.– К.: Рад. школа, 1982. – 216 с.
42. Методика та технологія уроків рідної мови в початковій школі / НаумчукМ.М., Гузар О.В. – Тернопіль, 1999.
43. Морфологічна побудова сучасної української мови / Редкол.: М.А. Жо-втобрюх,І.Р. Вихованець, А.П. Гриценко. – К.: Наукова думка, 1975. – 208 с.
44. Наумчук М.М. Дидактичний матеріал з української мови в 4 класі. – Тернопіль:Підручники і посібники, 2005. – 80 с.
45. Наумчук М.М. Сучасний урок української мови в початковій школі (Методикаі технологія навчання). – Тернопіль: Астон, 2002. – 352 с.
46. Наумчук М.М., Лушпинська Л.П. Словник-довідник основних термінів іпонять з методики української мови. – Тернопіль: Астон, 2003. –132 с.
47. Пархоменко М. Методика роботи над словом, текстом на уроках читання// Поч. шк. – 1997. – №7. – С. 44–48.
48. Пентилюк М. Основні аспекти навчання рідної мови // Початкова школа.– 1997. — №4. – С. 10-12.
49. Приступа Г.Н. и др. Словарно-орфографическая работа на уроках чтения// Начальная школа. – 1996. – №5. – С. 9-15.
50. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1–4 класи. – К.: Початковашкола, 2006. – 432 с.
51. Русанівський В.М. Дієслово – рух, дія, образ – К.: Радянська школа,1977. – 96 с.
52. Русанівський В.М. Структура українського дієслова. – К.: Наукова думка,1986.
53. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. – К.: Магістр. – 1997.– 255 с.
54. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П. Грищенка. – 2-евид., переробл. і доповн. – К.: Вища школа, 1997. – С. 365–378.
55. Сучасна українська мова / За ред О.Д. Пономарьова. – 2-е видання, перероблене.– К.: Либідь, 2001. – С. 134–149.
56. Тищенко М.К. Викладання частин мови в середній школі: Посібник длявчителів. – К.: Радянська школа, 1956. – 231 с.
57. Українська мова з методикою навчання в початкових класах. – Інтегрованийкурс: Підручник для педагогічних вузів / За ред А.П.Каніщенко, Г.О.Ткачук. – К.:Промінь, 2003. – 232 с.
58. Чуйко Г.А. та ін. Методика викладання української мови в початковихкласах. – К.: Вища школа, 1975. – 384 с.
59. Шевчук Т. Лінгводидактичні підходи до вивчення дієслова в початко-вихкласах // Наукові записки ТДПУ: Лінгводидактика, 1997. — №4. – С. 24-27.
60. Шкільник М.М. Проблемний підхід до вивчення частин мови: Посібник длявчителя. – К.: Радянська школа, 1986. – С. 63–74.
Додатки
Додаток А
Урок української мови. 4-й клас
Тема.Змінювання дієслів за числами.
Мета.Узагальнити знання і вміння учнів з теми „ Дієслово ": змінювати дієслова внеозначеній формі за часами. Навчитись змінюваним дієслова за числами. Закріпитизнання учнів про рослинний і тваринний світ Карпат. Розвивати спостережливість,уяву, уявлення, пам'ять, мислення, творчість, уміння працювати в групах. Виховуватилюбов до Батьківщини, бережливе ставлення до природи.
Обладнання.Ілюстрації „Карпатські гори", малюнки, карта України, картки для групової роботи.
Тип уроку.Комбінований.
Формауроку. Урок-аукціон.
Хід уроку
1. Продзвеніві стих дзвінок.
Починаєтьсяурок.
Всі запарти тихо всілись
І на менеподивились.
— Подаруйтемені свої гарні, милі, світлі усмішки і починаємо урок.
2. Вступначастина.
Сьогодніу нас незвичайний урок. Урок-аукціон. Яке ж значення слова „аукціон"?
Аукціон- привселюдний розпродаж, при якому покупцем є той, хто запропонує більш високуціну. На нашому аукціоні можна купити різні красиві малюнки. Але цікаво те, що купитиможна не за гроші, а за знання.
Сьогодніми перевіримо ще ваші знання з предмету „Я і Україна", а саме по темі „Рослиниі тварини Карпат".
3. Повтореннявивченого матеріалу.
Сьогодніви будете працювати в групах „Питайлики", „Всезнайки", „Кмітливчики".
3.1. Фронтальнеопитування.
Інтелектуальнагра „Відповідай швидко і правильно".
„Питайлики".
— Якачастина мови називається дієсловом?
— Як називаєтьсяпочаткова форма дієслова? (Неозначена форма дієслова). Наведіть приклади.
„Всезнайки".
— Як змінюютьсядієслова? (За часами).
— Якічаси може мати дієслово? (Минулий, теперішній та майбутній)
„Кмітливчики".
— На якіпитання відповідають дієслова минулого, теперішнього і майбутнього часу?
— Як пишетьсяне з дієсловами?
3.2. Змінітьдієслова за часами в неозначеній формі. (Усно).
„Питайлики".
Малювати– Бігти
„Всезнайки".
Сумувати- Формувати
„Кмітливчики".
Радіти– Стрибати
3.3. Перевіркадомашнього завдання. (Впр. 94.)
— З якоїказки взято цей уривок? ( Л.Українка „Біда навчить").
— Прощо в ній розповідається?
— Зачитайтеокремо дієслова минулого (1 гр.), теперішнього (2 гр.) і майбутнього (3 гр.) часу.
— Пояснітьпропущені розділові знаки у виділених реченнях? ( У першому виділ, реченні — комипри однорідних присудках. У другому реченні — кома у складному реченні перед сполучникома ).
4. Хвилинкакаліграфічного письма.
— Щобзапам'ятати дату і місце проведення нашого першого аукціону, давайте запишемо усвоїх зошитах число..., класна робота. При перевірці зошитів виявлено, що не всіучні правильно пишуть маленьку букву „де" і з'єднання з нею. Тому на хвилинцікаліграфії ще раз будемо вчитися писати цю букву і поєднувати її з іншими буквами.Що ви знаєте про цю букву? ( Буквою „де" позначаються два звуки: приголоснийтвердий д та приголосний м'який д, ці звуки, парні глухі — т, т Напишіть буквосполученняз буквою „де".
Доброта.
— Якеслово можна скласти з цих складів? ( Доброта ).
— Придумайтеслова-синоніми до слова доброта. (Добро, добрий, добрик, добрішати).
— Яківислови і прислів'я ви знаєте з цим словом?
За добродобром платять.
Чини доброі стережися злого. Добре словечко гріє сердечко. Від доброго слова і лід розтерзає.Добро пушить, а зло сушить. Хто людям добра бажає, той і сам має. Учись робити добро,воно дорожче від золота. ( Одне з них записують у зошити). Підкреслити дієслово.
— Що жтреба для того, щоб люди ставились до вас добре? (Відповіді дітей)
— Ви творитедобро своїми вчинками, добрими справами добрим словом. Отже, любі діти, поспішайтетворити добро, вчіться говорити теплі слова людям, які поруч з вами, вчіться говорититеплі слова людям, які поруч з вами, вчіться співчувати, лише тоді можна сподіватисяна повагу і добре ставлення до себе.
Вчитель.
Отже,аукціон розпочинаємо (удар молотком).
Увага!Увага! Розпочинаємо наш аукціон. Першими на ньому виставлені малюнки рослин. (Розвішуюмалюнки).
Хочу нагадати,що ми працюємо в групах і ще позмагаємось котра група купить найбільше малюнків.
Завдання1. Малюнок квітки сон-трави.
Вчитель.Відгадайте, що це за рослина?
Учень.Сон-трава.
Це багаторічнатрав'яниста рослина з родини жовтецевих. Цвіте у квітні-травні до появи листків.Квіти великі дзвоникоподібні, світло-фіолетові, закутані від весняних холодів утеплий кожушок густого опушення з шовковистих волосків. У хмарну погоду та ніч квітизакриваються і схиляють свої голівки. Враження таке, ніби вони справді засинають.Може тому в народі назвали цю рослину (сон-зілля, сон-трава), або може тому, щоцю рослину використовують як заспокійливий і снотворний засіб. Зустрічається невеликимигрупами або поодиноко на трав'янистих схилах. Зникає внаслідок зривання квітів,витоптування худобою і скорочення площі лісів, де цей вид зростає.
5. Творчийдиктант з фронтальною перевіркою.
— дієсловав неозначеній формі змініть і запишіть:
1 гр.-в минулому часі;
2 гр.- в теперішньому часі;
3 гр.- в майбутньому часі.
Збирати,ходити, горювати, розливати, радіти, балакати, працювати, складати, літати, смішити,плавати. ( Малюнок отримає та група, яка швидше і без помилок виконає завдання )
5. Роботанад вивченням нового матеріалу.
5.1. Проблемнаситуація.
— Що означає,або що випливає з такого питання?
„Як змінюютьсядієслова за часами?" (Однина і множина).
Висновок.Якщо дієслова змінюються за числами, значить вони можуть вживатись в однині і множині.
Давайтепереконаємось. Аукціон продовжується. Перед вами наступний малюнок.
— Хтовпізнав, як називається ця квітка?
Учень.Білотка альпійська.
Ця рослиназ родини айстрових, яка більше відома під назвою едельвейс. У Карпатах гуцули ласкавоназивають її „шовкова косиця". Суцвіття цієї рослини схожі на сріблясті багатопроменеві зірки. Тому у Франції едельвейс називають альпійською зіркою. У горянЄвропи ця рослина вважається квіткою щастя, кохання і мужності, символом рідногокраю. У спортсменів це емблема альпінізму і надзвичайно популярний туристичний сувенір.Краса і популярність цієї квітки стали причиною того, що рослина зникає.
— Де ростутьці рослини? (Знаходиться в Карпатах).
Малюнокотримує та група, яка виконає вправу 95.
5.2. Вибірковекоментоване списування.
A) Читаннятексту, словникова робота.
Марево-
1. Оптичнеявище в атмосфері, яке полягає в тому, що невидимі предмети, які знаходяться загоризонтом, відбиваються в переломленій формі в повітрі, міраж. Переносне значення.
2. Привиди,примари, уявне видіння.
3. Миготливийшар теплого повітря біля поверхні землі. ( Особливо в спеку ).
Б) Виписуванняз кожного речення головних членів речення за зразком.
Краєчок(що зробив?) сховався.
B) Визначеннячисла кожної пари головних членів.
— Зачитатипари головних членів речення в однині, в множині.
5.3. Роботанад правилом (ст. 52) з використанням таблиці часів дієслова.
а) Колективнезачитування правила.
б) Індивідуальнечитання правила.
— Скажітьправило одне одному на вушко.
Фізкультхвилинка.
6. Закріпленнявивченого матеріалу.
На аукціоні- малюнки тварин. (Розвішую малюнки ). А зараз хвилинка-цікавинка. Послухайте, любідіти, як про себе говорить тварина, що живе в лісі.
Учень.Бігаю я досить швидко — 40-50 км / год, добре плаваю, буваю декількох видів: бурий,чорний, очковий, губач, бари бал, панда, коала, малайський, їм багато і часто, ласун,на зріст до 2 метрів, вага — 200-250 кг, найменший (коала) ріст 60 см, а новонародженийвсього розміром у 2 см. І це… ведмідь.
На аукціонвиноситься малюнок ведмедя бурого.
6.1.Завдання:Від форм однини утворити дієслова у множині. Малюнок отримає та група, яка найшвидшесправиться із завданням. На дошці.
І гр.II гр. III гр.
Прочитав- Співає — Виконує –
Сидить- Летить — Радіє –
Пише — Малює — Продає –
Танцює- Біжить — Усміхається –
„Товар"проданий.
Вчитель.Аукціон триває. Наступний товар — малюнок рідкісного птаха.
Учень.Глухар карпатський.
Цей птахстановить важливу цінність Карпат. Він є представником одного із видів тайговихі мішаних лісів. Незвичний колір оперення відрізняє цього птаха від інших птахівКарпатських гір.
Завдання.В даному тексті змінити дієслова однини дієсловами множини. (Стоїть) теплі веснянідні. (Зацвів) луги яскравими квітами. (Підняв) свої голівки блакитні дзвіночки.
Взаємоперевірка.Товар проданий.
Вчитель.З метою охорони рідкісних рослин і для забезпечення відтворення тваринного світуу 1968 р. створений Карпатський заповідник. Розташований він на території двох областей:Закарпатської та Івано-Франківської. А у Чернівецькій області на початку 1990 роківстворено 7 заказників. А такі рослини Карпатського заповідника, як білотка альпійська,дзвоники карпатські, модрина польська, будяк сизий, нарцис вузьколистий, сосна кедроваєвропейська, тирлич жовтий, тис ягідний, шафран банатський та такі тварини, як кітлісовий, тритон карпатський і альпійський, жаба прудка, полівка снігова занесенідо Червоної книги України.
7. Підсумокуроку.
— якучастину мови ви тепер вивчаєте?
— якіграматичні характеристики дієслова вже знаєте? (Час, число, початкова форма дієслова).
— якізнаєте часи дієслів?
— в якомучислі може вживатись дієслово?
— як називаєтьсяпочаткова форма дієслова?
8. А накінець Аукціон-Мудрець.
Мет. мікроф.- Що нового було на уроці?
— Що невдалось?
— Що сподобалось?
СторінкаІвасика-Усміхасика.
Усмішка.
1. Впізнайтедієслово, вжите у множині. Який час...
— Я миюся...
Ти миєшся...
Який цечас, Федоте?
— Ну разми з вами миємось — виходить, що субота. (В. Слосар).
— Чи правильновідповів Федот? Доведіть.
2. Впізнайтедієслова, вжиті в однині.
Який цечас: я бігаю, ти бігаєш, він бігає, вони бігають?
Великаперерва.
Чи погоджуєтесьз відповіддю учня? Чому?
3. Вчитель:- Який буде минулий час від дієслова „прокидатися"?
Учень:- Спати!
— Чи правильновідповів учень? Доведіть.
Оцінювання.
10. Д/зз інструктажем. с. 52, правило, впр.98.
— Оголошуєтьсяконкурс на кращий твір-фантазію „Якби птахи і звірі вміли говорити".
Хто бажаєвзяти участь у конкурсі, вик. впр. 98, завдання 2.
Хто небажає брати участь у конкурсі, вик. впр. 98, завдання 1.
ПРОЧИТАВ–
СИДИТЬ–
ПИШЕ –
ТАНЦЮЄ–
СПІВАЄ–
ЛЕТИТЬ–
МАЛЮЄ–
БІЖИТЬ–
ВИКОНУЄ-
Додаток Б
Урок української мови. 4-й клас.
Тема. Змінювання дієслів за часами.
Мета. Ознайомити з істотними ознаками дієслів різних часових форм(питання, смислове значення), з новими термінами. Вчити розпізнавати час дієслів.Виховувати бажання дотримуватись правил жовтенят. Розвивати спостережливість, умінняузагальнювати, порівнювати.
Обладнання: динамічна таблиця, підручники, лексичний матеріал.
І. Орфографічна хвилинка. Вибірковий диктант.
Учитель читає слова з апострофом. Учні записують їх у три колонкивідповідно до частин мови, повторюють правило вживання апострофа.
Подвір'я, з'їзд, під'їхав, полив'яний, Мар'яна, з'їхала, Сім'я,зв'язаний, полум'яний, в'ється, від'їздити, в'ялий.
II. Актуалізація опорних знань учнів. Вправа 493.
— Які зміни в природі ви помітили вчора? (Прилетіли з вирію журавлі).Що ви побачили сьогодні, коли йшли до школи? (Цвіте черемха). Що відбудеться в природічерез місяць? (Розквітнуть яблуні, груші).
— Ми склали речення про явища, які ви спостерігали в природі вчора,сьогодні, будете бачити завтра, через місяць. Описати це допомогли нам дієслова.
III. Мотивація навчальної діяльності, повідомлення теми і мети уроку.
IV. Сприймання нового матеріалу і його усвідомлення.
1. Спостереження за мовним матеріалом з метою виділення істотнихознак понять «теперішній час», «минулий час», «майбутній час».
На дошці — динамічна таблиця, де всі записи зроблені на окремих,картках і розміщені в кишеньках. При потребі їх можна вставляти і знімати. Заповненалише перша колонка — словосполучення дієслова з іменником у різних часових формах.Решта колонок заповнюється в процесі роботи.
Сполучення слів Питання Коли відбувається дія? Час дієслів цвіте каштан що робить? у той час, коли теперішній цвітуть каштани що роблять? про неї говори- час мо (сьогодні) цвів каштан що робив? до того, як про минулий час зацвів каштан що зробив? неї говоримо (вчора) буде цвісти каш- що буде роби- після того, як майбутній тан ти? про неї говори- час мо (завтра) зацвіте каштан що зробить?
— Прочитайте перше сполучення слів. На яке питання відповідаєдієслово цвіте? (Що робить?). Поставимо картку з цим питанням у другу колонку таблиці.Коли «відбувається дія? (Тоді, коли ми про неї говоримо, тобто сьогодні). Поставимокартку з написом, коли відбувається дія;, у третю колонку.
Учитель підсумовує:
— Дієслово цвіте відповідає на питання що робить?, а дієсловоцвітуть —на питання що роблять? Обидва дієслова означають дію, яка відбуваєтьсятоді, коли про неї говорять, тобто сьогодні, зараз, у даний момент. Це дієсловотеперішнього часу. (Відповідна картка вставляється в четверту колонку).
Аналогічна робота проводиться з рештою словосполучень. Робитьсявисновок, що дієслова змінюються за часами, що вони мають три часи — теперішній,минулий і майбутній. Щоб визначити час дієслова, треба поставити питання до ньогоі встановити, коли відбувається дія.
2. Опрацювання правила (с. 207).
3. Вправи 494 і 495 — відповідно до завдань підручника.
V. Завдання додому. Вправа 496.
VI. Підсумок уроку.
Гра «Наш час». Учні класу поділяються на три групи відповіднодо теперішнього, минулого і майбутнього часу. Учитель читає речення, учні сигналізуютькартками на дієслова відповідного часу.
Додаток В
Урок української мови. 4-й клас
Тема. Змінювання дієслів у формах доконаного і недоконаного видів(без вживання термінів) за часами. Закріплення вивченого про зв'язок дієслова зіменником та його роль у реченні.
Мета. Вдосконалювати уміння визначати час дієслів, ставити питаннядо них, формувати поняття про структуру тексту. Виховувати любов до природи, бережливеставлення до неї. Розвивати пізнавальну самостійність учнів.
Обладнання: тексти, підручники, лексичний матеріал.
І. Самостійна робота.
Бл… щить —..., в… чоріє —..., л… жить —..., с… ніє—....
— Вставте пропущені букви, доберіть перевірні слова. До яких частинмови вони належать? Визначте час дієслів. Поставте їх у минулому і майбутньому часі.
II. Мотивація навчальної діяльності, повідомлення теми та мети уроку.
III. Розвиток умінь і навичок учнів.
1. Розпізнавання дієслів, які відповідають на питання що робить?що робив? що роблять? що зробив? що зробили? що зробить? що зроблять?
На дошці тексти:
Школярі готуються до вечора, присвяченого Т. Шевченку. Вони читаютькнижки про його дитячі роки. Оформляють альбом. Збирають колекцію значків із зображеннямКобзаря.
Школярі підготувались до вечора, присвяченого Шевченку. Вони прочиталибагато книжок про його дитячі роки. Оформили альбом. Зібрали колекцію значків іззображенням Кобзаря.
— Прочитайте тексти. Що можна дізнатись про підготовку школярівдо вечора з першого і другого текстів? (З першого тексту дізнаємось, що діти тількиготуються до вечора, ще у них не все готове, а з другого — що діти уже готові довечора, все у них зроблено). Назвіть дієслова з першого і другого текстів. На якіпитання вони відповідають? (Що роблять? Що зробили?)
Учитель узагальнює, що у текстах використано одні і ті ж дієслова,але у різній формі (відповідають на різні питання).
— Які з цих дієслів виражають дію, яка ще не закінчена? (Готуються,читають, оформляють, збирають): А яку дію означають дієслова підготувались, прочитали,оформили, зібрали? (Закінчену дію).
2. Перебудуйте (усно) текст так, щоб у ньому вживались дієсловаіз значенням незакінченої дії.
ДРУЗІ ПТАХІВ
Прийшла весна. Тепле проміння сонця зігнало сніги. З гір потеклиструмочки. Зазеленіла молода травичка. Діти радісно зустріли весняних гостей. Вониприкріпили на деревах шпаківні, синичники.
(З газети),
— Випишіть дієслова парами, усно поставте до них питання. (Зразоквиконання: прийшла — йде). У другому реченні знайдіть підмет, присудок, другоряднічлени.
3. Вправи 509 і 510.
— Придумайте словосполучення з дієсловами співає, дзвенить так,щоб дієслова у них вживались у прямому і переносному значенні. (Співає пташка, співаєдівчинка, співає серце, співає нива; дзвенить голос, дзвенить пісня, дзвенить дзвінок).
4. Складання усної розповіді за малюнком. Вправа 511.
— Побудуйте словосполучення дієслова з іменником. (Прилетіли зпівдня, повернулись на батьківщину, наповнюють гомоном, ремонтують гнізда, мостятьгнізда, збирають галузки, носять на дерева, складають купкою, виведуть пташенят).
Можливий варіант розповіді.
Настала весна. Прилетіли II перші вісники — граки.Зиму вони провели на півдні, а тепер повертаються на батьківщину.
Граки метушаться, наповнюють усе навколо немовкнучим гомоном.Пора і про потомство потурбуватись. На голих вітах беріз багато старих грачинихгнізд, їх потрібно поремонтувати. Хто не встиг зайняти старе гніздо, той моститьнове. Граки збирають сухі галузки і носять їх на дерева. Гілка на гілочку — і гніздоготове. Незабаром граки виведуть пташенят.
— Як називається складений вами текст? Доведіть, що це розповідь.Знайдіть зачин, основну частину, кінцівку тексту.
IV. Домашнє завдання. Вправа 512.
V. Підсумок уроку.