Методикапроведення занять з цивільної оборони в загальноосвітній школі
Зміст
Вступ
1. Роль і місце цивільноїоборони в сучасних умовах
1.1 Задачі цивільноїоборони в сучасних умовах
1.2 Організаційнаструктура цивільної оборони об'єкта народного господарства
2. Характеристиканадзвичайних ситуацій мирного часу
2.1 Стихійні лиха, їх характеристика,правилаповедінки ї дії населення
2.2 Аварії, катастрофи, їххарактеристика, правила поведінки і дії населення
3. Характеристиканадзвичайних ситуацій воєнного часу
3.1 Вогнище ядерногоураження, його характеристика, правила поведінки і дії населення
3.2 Вогнище хімічногоураження, його характеристика, правила поведінки і дії населення
3.3 Вогнищебактеріологічного ураження, його характеристика, правила поведінки І діїнаселення
3.4 Найпростіші засобимасового ураження
4. Засоби захисту населення.Особливості захисту дітей
4.1 Організація захистунаселення
4.2 Колективні засобизахисту
4.3 Індивідуальні засобизахисту
5. Санітарна обробкалюдей. Захист і знезараження води, продуктів і речей
5.1 Санітарна обробканаселення
5.2 Захист і знезараженняводи, продуктів ї речей
6. Методика підготовки і проведеннязанять з цивільної оборони з учнями базових шкіл
6.1 Порядок підготовкивчителя до занять з цивільної оборони
6.2 Порядок розробкиплан-конспекту для занять
6.3 Методика проведеннязаняття з цивільної оборони
Література
Вступ
Ідеязахисту населення від засобів ураження ворога виникла ще в період Першоїсвітової війни. Великого розвитку ця ідея отримала в роки Другої світовоївійни. Таким чином виникла цивільна оборона.
Значенняі роль цивільної оборони в сучасних умовах дуже зросло і стало важливимфактором, який забезпечує захист населення не тільки в період війни, але і вмирний час.
Аваріяна Чорнобильській АЕС в 1986 році показала, що необхідно приділяти постійнуувагу цивільній обороні. Велика роль у навчанні учнів як діяти в екстремальнихумовах, належить вчителям, які проводять в школі заняття за програмою ЦО. Томувивчення студентами курсу «Цивільна оборона» має велике значення.
Матеріали,які розроблені у даному посібнику, допоможуть студентам краще засвоїтинеобхідний матеріал програми.
1.Роль і місце цивільної оборони в сучасних умовах
Людствовступило в нову еру свого існування, коли потенційна сила створених нимзасобів, що впливають на навколишнє середовище, може порівнюватись із силамиприроди.
Атомніелектростанції, хімічні, металургійні, біотехнічні підприємства, нафто- ігазопроводи при аваріях, а також стихійні лиха, несуть загрозу населенню цілихреґіонів. Згідно з повідомленнями газети «Таймс» з 1971 по 1994 р. вСША виникло 17719 аварій, пов'язаних з ядерними матеріалами, бактеріальними,хімічними і ін. речовинами. Тенденція зростання аварій є характерною, на жаль,і для нашої країни.
Натериторії України сконцентровано об'єкти, які використовують і виробляютьзагрозливі для здоров'я та життя речовини. Наслідки аварій на таких об'єктахможуть порівнюватись із наслідками застосування сучасних воєнних засобівураження. Аналіз надзвичайних випадків у Вірменії, в Україні (Харків,Чорнобиль) та ін., змушують нас по-іншому розглядати проблему безпеки населенняу мирний час.
ГромадяниУкраїни мають право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій,катастроф, значних пожеж, стихійного лиха і вимагати від уряду України, іншихорганів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ іорганізацій незалежно від форм власності і господарювання ґарантій щодозабезпечення його реалізації'.
Державаяк гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метоюзахист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного,екологічного, природного та воєнного характеру.
1.1Задачі цивільної оборони в сучасних умовах
Цивільнаоборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, щостворюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідківнадзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнногохарактеру.
Системуцивільної оборони складають:
— органи державної виконавчої" влади всіх рівнів, до компетенції якихвіднесено функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням,реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях;
— органи повсякденного управління процесами захисту населення у складіцентральних та місцевих органів державної виконавчої влади і адміністраціїпідприємств, установ, організацій незалежно від форм власності ігосподарювання;
— сили і засоби, призначені для виконання задач цивільної оборони;
— фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені навипадок надзвичайних ситуацій;
— системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.
Заходицивільної оборони поширюються на всю територію України, всі верстви населення,а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконання здійснюється затериторіально-виробничим принципом.
Завданнямцивільної оборони України є:
— запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження ізапровадження заходів щодо зменшення збитків та витрат у разі аварій,катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;
— оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний івоєнний часи та постійне Інформування його про наявну обстановку;
— захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійноголиха у мирний та воєнний часи;
— організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лихаі осередках ураження;
— створення систем аналізу і прогнозування, управління, оповіщення і зв'язку,спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічнимзараженням, підтримання їх готовності до сталого функціонування у надзвичайнихситуаціях мирного і воєнного часів;
— підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органівуправління та сил, навчання населення застосовувати засоби індивідуальногозахисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.
Загальнекерівництво цивільною обороною України відповідно до її побудови, покладаєтьсяна Кабінет міністрів України, Раду міністрів республіки Крим, центральні тамісцеві органи державної виконавчої влади, адміністрацію підприємств, установ іорганізацій незалежно від форм власності і господарювання.
Начальникомцивільної оборони України є Прем'єр-міністр України або окрема посадова особа;на інших адміністративно-територіальних рівнях функції начальників цивільноїоборони здійснюють голови та керівники відповідних органів виконавчої влади; вміністерствах, інших органах державного управління та на об'єктах народногогосподарства начальниками цивільної оборони є їх керівники.
Безпосереднєкерівництво виконанням завдань цивільної оборони, діями ίχ органівуправління та сил під час надзвичайних ситуацій, а також відповідальність за їхвиконання, покладається на штаби цивільної оборони, спеціальні підрозділиміністерств і відомств, залучених до виконання завдань захисту населення іподання йому допомоги у надзвичайних ситуаціях, та на штатних працівниківцивільної оборони підприємств.
1.2Організаційна структура цивільної оборони об'єкта народного господарства
Важливароль в організації цивільної оборони відводиться об'єктам народного господарства- промисловим та іншим підприємствам, різноманітним організаціям, навчальнимзакладам і об'єктам сільськогосподарського виробництва. Об'єкти народногогосподарства є головною ланкою у системі цивільної оборони. Вони започатковуютьусі заходи ЦО; тут виконуються головні комплекси заходів захисту робітників,службовців, забезпечення стійкості роботи об'єктів у надзвичайних ситуаціях,підготовці сил для проведення рятівних робіт.
Організаційнаструктура цивільної оборони об'єкта включає:
— керівництво (начальник ЦО і його заступники);
— штаб ЦО;
— евакокомісія;
— служби ЦО;
— сили ЦО.
Начальникомцивільної оборони об'єкта є його керівник. Він несе відповідальність заорганізацію) цивільної оборони на об'єкті, постійну готовність її сил ізасобів, вчасне планування і виконання заходів цивільної оборони в мирний івоєнний час.
НачальникЦО об'єкта підпорядковується вищому керівництву за відомчою приналежністю, атакож начальникові ЦО району, на території якого розміщений об'єкт.
НачальникЦО має заступників, чисельність яких залежить від особливостей і величиниоб'єкта народного господарства.
ШтабЦО об'єкта є робочим органом. Він розробляє план ЦО, організує і контролюєвиконання заходів ЦО, планує і веде бойову підготовку формувань ЦО об'єкта інавчає робітників та службовців цивільної оборони, забезпечує постійнуготовність сил ЦО і безперервне керівництво ними як в мирний, так і у воєннийчас.
Керівництвоштабом здійснює його начальник, який підпорядковується начальнику ЦО об'єкта іє його заступником. Він має право віддавати накази і розпорядження з питань ЦОвід імені начальника ЦО всім посадовим особам об'єкта і вимагати їх виконання.
Евакуаційнакомісія — це орган, який проводить підготовку і розосередження робітників іслужбовців, евакуацію їх сімей і непрацюючого населення у заміську зону. Очолюєевакокомісію один із заступників начальника ЦО.
СлужбиЦО — структурні одиниці ЦО об'єктів, формуються на базі виробничих відділів іпідрозділів.
Узалежності від характеру виробництва є такі служби ЦО: повідомлення і зв'язку,медичні, протирадіаційного і протихімічного захисту, протипожежні,аварійно-технічні, обслуговування сховищ тощо.
Дляпрямого виконання задач служба організовує І навчає свої підрозділи, забезпечуєїх необхідною технікою, приладами і спеціальними засобами та керує їїдіяльності.
Очолюєслужбу головний спеціаліст, або начальник виробничого підрозділу, на базі якогоорганізована служба.
Надеяких об'єктах (школа) служби ЦО не організовуються, їх функції при проведеннінеобхідних заходів виконують структурні органи керівництва цих об'єктів.
Силамицивільної оборони, які призначені для виконання її задач, є невоєнізованіформування, які організуються у мирний час на всіх об'єктах народногогосподарства.
Невоєнізованіформування ЦО — це групи людей, які не входять до збройних сил, організованізгідно зі штатом, оснащені спеціальною технікою і засобами та призначені длявиконання певних задач ЦО.
Воникомплектуються із робітників і службовців, студентів, учнів та іншогопрацездатного населення за винятком інвалідів, вагітних жінок, а також жінок,які мають дітей віком до восьми років.
Комплектуванняпідрозділів виконується за виробничим принципом: по цехах, ділянках, робітничихзмінах і бригадах.
Прицьому враховується специфіка виробництва професія і практичні навичкиробітників та службовців, а також те, чи може робітнича зміна цеху (ділянки)або бригада бути формуванням або підрозділом формування.
Забезпеченняформувань технікою, спецзасобами, приладами, автотранспортом та ін. матеріаламипроводиться за рахунок об'єктів, на базі яких вони організовані.
Набільшості об'єктів комплектуються рятувальні загони, команди або групи, якіскладаються відповідно із команд, груп і ланок, а також санітарних дружин. Ціформування розшукують потерпілих, визволяють їх з-під завалів,розвалених будинків і захисних споруд, надають їм першу медичну допомогу. Навеликих промислових об'єктах, крім цього, можуть бути організовані зведенізагони (команди, групи) і зведені загони (команди) механізації робіт. ЦІ формування,крім рятування людей, проводять термінові аварійно-ремонтні роботи, гасятьпожежі, знезаражують ділянки місцевості, транспорт і різні предмети.
Ворганізаціях і навчальних закладах формування організовуються в основному длявиконання заходів рятування людей на своїх об'єктах.
Вищінавчальні заклади, крім цього, можуть мати рятівні формування, розвідувальнігрупи (ланки), команди (групи), охорони загального порядку та інші спеціальні(відповідно до виду навчального закладу) формування для виконання задач запланом цивільної оборони міста і району.
Ізчисла учнів середніх навчальних закладів можуть організовуватись рятівнікоманди (групи), пости радіаційного і хімічного контролю, санітарні пости.
Дівчата- учениці 10-11 класів середніх шкіл — можуть бути сандружинницями. У лікарняхта ін. закладах можуть організовуватись резервні загони першої медичноїдопомоги і санітарні дружини, призначені для надання медичної допомоги увогнищах ураження.
2.Характеристика надзвичайних ситуацій мирного часу
Надзвичайніситуації, які виникають у мирний час, вимагають виконання негайних заходів щодоліквідації їх наслідків, проведення рятівних та інших негайних робіт. Практикаостанніх років показує: виникла потреба докорінно перебудувати не тількиіснуючу систему захисту людей і середови-ща їх проживання від дії загрозливихприродних явищ або грубих порушень технології виробництва, катастроф івиробничих аварій, але й підготовку людини до раціональних, ефективних,психологічних і морально обґрунтованих дій у таких ситуаціях.
Надзвичайнимиситуаціями у мирний час називають обставини, які виникають внаслідок стихійноголиха, виробничих аварій і катастроф, диверсій або фактів воєнного, соціальногоі політичного характеру, що полягають у різкому відхиленні від нормальних явищабо процесів і впливають на життєдіяльність людей, виробничий процес і природнесередовище,
2.1Стихійні лиха, їх характеристика, правила поведінки і дії населення
Стихійніпиха — загрозливі природні явища або процеси геофізичного, геологічного, атмосферного,біосферного та іншого походження такого масштабу, що викликають катастрофічніситуації — характеризуються раптовим порушенням життєдіяльності людей,руйнуванням і знищенням матеріальних цінностей, ураженням або загибеллю людей.Вони можуть бути причиною багатьох аварій і катастроф,
Великимгорем для людей є землетруси, урагани, тайфуни, смерчі, бурі, циклони, шторми,повені, цунамі, виверження вулканів, снігові лави, зсуви і т.д. Тільки заостанні двадцять років вони позбавили життя більш, ніж трьох мільйонів людей.Майже один мільярд людей нашої планети, за даними 00Н, за цей період відчулинаслідки стихійного лиха,
Захарактером руйнівної дії серед стихійних лих не мають собі рівних землетруси,їм, за даними ЮНЕСКО, належить перше місце у нанесених економічних збиткахі одне із перших місць — за числом жертв.
Землетрус— це коливання земної поверхні внаслідок прояву внутрішніх сил землі.Землетруси бувають тектонічні, вулканічні, обвальні, плотинні, моретруси, атакож землетруси внаслідок падіння метеоритів або зіткнення нашої планети зіншими космічними тілами.
Особливістюданого стихійного лиха є те, що воно руйнує в основному штучні будівлі,побудовані людиною. Під час сильних землетрусів виникають гірські обвали,зсуви, деколи загороджуються ріки. Тільки один кліматичний пояс землітериторія, придатна для орання землі і оазиси зрошуваного землеробства — вцілому світі відчувають наслідки сейсмічних катастроф. Навіть поштовхисередньої сили руйнують земляні споруди ї стіни кам'яних будинків, що призводитьдо загибелі людей, які там перебувають.
Головнимипараметрами, які характеризують силу і характер землетрусу, є інтенсивністьенерґії на поверхні землі, магнітуда і глибина вогнища.
Унашій та інших європейських країнах для оцінки інтенсивності підземних бур востанні роки використовується 12-бальна міжнародна шкала MSK-64. Умовноземлетруси за нею поділяються на слабі (1-3 бали), помірні (4), досить сильні(7), руйнівні (8), спустошуючі (9), знищувальні (10)г катастрофічні(11-12 балів). Для кожного балу MSK-64 встановлено свої ознаки визначення силиземлетрусу. Порівнювати один землетрус із Іншим можна за кількістю загиблихлюдей або зруйнованих будинків і споруд, але ці величини не характеризують самземлетрус.
Глибинавогнища може коливатись у різних сейсмічних районах від 0 до 750 км. Точка підземлею, яка є джерелом землетрусу, називається гіпоцентром. Прямо над нею наповерхні землі розміщується епіцентр. Розташована навкруг неї епіцентральнаплощина має найсильніші поштовхи, в яких утворюється вогнище руйнувань. Засвоїми наслідками деякі вогнища можна порівнювати зі втратами після ядернихвибухів.
7грудня 1988 р. стався землетрус у Вірменії, який за оцінкою Р.Крімгольда — члена групи американських експертів і вчених, які відвідали республіку, — бувнайбільш загрозливим, тому що привів до великої кількості жертв (загинуло 26тис. чоловік). Головна причина великих людських втрат полягає у невідповідностібудівельних конструкцій даному сейсмічному районові, а також у низькому рівнісамого будівництва.
Якіознаки землетрусу? Це дзвін посуду у шафах, тріскання і відпадання штукатуркизі стін і стелі, тріскання шибок на вікнах, зсув і падіння окремих предметів укімнаті.
Якповодитись під час землетрусу? Якщо землетрус застав вас у будинку, найкращевпродовж перших 15-20 сек. вибігти із нього на відкриту місцевість. Не можнастояти близько будівель, кам'яних плотів, високих стін.
Неслід створювати скупчення у дверях, користуватись ліфтом — він може зупинитись.Вам не вдалося вибігти надвір? Заховайтесь у відносно безпечному місці — відкрийте двері в коридор і станьте на поріг. Можна стати у кутку кімнати, білякапітальних стін, а також заховатись у шафу, під стіл і у всіх випадкахтримайтесь якнайдалі від вікон, дзеркал, світильників, скляних речей. Найбільшбезпечне місце — біля капітальних стін.
Якщоземлетрус застав вас у класі під час проведення уроку, то перш за всепостарайтесь вивести учнів надвір, підтримуючи порядок і організованість. Якщонемає такої можливості, то, щоб не дістати поранень частками штукатурки, склакартин, вікон, світильників, подайте команду закрити обличчя руками і сховатисьпід парти.
Якщопідземні поштовхи застали вас на вулиці, відійдіть якомога далі від будинків,ліній електропередач. Треба боятись обірваних дротів і оберігати від них дітей.
Якщови в автомобілі чи в іншому транспорті, краще зупинитись і залишатись на місцідо припинення коливань землі. В автобусі не потрібно бити вікна, дертися додверей, створювати паніку, загрозу травм і т.д. Водій автобуса, трамвая,тролейбуса сам зупинить транспортний засіб і відчинить двері.
Післяземлетрусу, по можливості, необхідно надати першу медичну допомогу людям» якіЇЇ потребують. Людей, які потрапили у невеликі завали, необхідно звільнити.Обов'язково увімкніть радіо, щоб почути вказівки і рекомендації влади, штабуЦО. Перевірте чи немає розірваних електропроводів, виправте або відключітьелектроенергію в квартирі, перевірте готовність водо- і газопостачання.
Некористуйтесь відкритим вогнем! Спускаючись сходами з верхніх поверхів, будьтеобережні — можуть бути поламані не лише окремі сходинки, але й цілі сходовіклітки.
Тримайтесьякнайдалі від розвалених будинків і ні в якому разі не заходьте до них.
Пам'ятайте,після першого поштовху можуть бути інші. Будьте готові до цього, вони можутьповторитись через кілька годин, а деколи і діб.
Другимнебезпечним лихом є повінь.
Повінь- це затоплення великої частини суші внаслідок підняття води вище від норми.Причина — сильні дощі, швидке танення снігу, виникнення льодових перепон.Деколи вона виникає внаслідок гоніння води з моря в ріки.
Призагрозі затоплення потрібно провести запобіжні заходи, які дозволять зменшитивтрати і створити умови для ефективних рятівних робіт у зонах затоплення. Доних належать:
--оповіщеннянаселення і об'єктів народного господарства про можливу загрозу;
— посилення спостереження за рівнем води;
— підготовка необхідних сил і засобів;
— перевірка стану дамб, гребель, мостів і ліквідація виявлених недоліків;
- швидке спорудження додаткових насипів, водовідвідних каналів таінших гідротехнічних споруд.
Узонах можливого затоплення необхідно змінити режим роботи підприємств, а вокремих випадках і зупинити їх, тимчасово заборонити роботу шкіл і дошкільнихдитячих закладів (дітей можна перевести в інші навчальні заклади, розміщені убезпечних місцях). Одним із важливих заходів, який зменшує кількість жертв іможливі матеріальні збитки, є евакуація населення і вивіз матеріальнихцінностей із загрозливих районів.
Упершу чергу евакуюються дитячі заклади і лікарні, а також інваліди і людипохилого віку.
Залишаючидім, перш за все необхідно перенести на верхні поверхи га в інші безпечні місцявсе, що вода може знищити; відключити газ і електроенергію, потім потрібновзяти з собою документи, речі першої необхідності, невеликий запас продуктів таводи і вирушати на місце збору для евакуації.
Раптовістьвиникнення повені викликає необхідність особливої поведінки і дій населення.Людям, які проживають на перших або інших низьких поверхах, під час підйомуводи, потрібно залишити квартиру, піднятись на верхні поверхи або на горище.
Якщоповінь застала вас у полі, в лісі, треба вийти на підвищені місця, якщо немаєможливості — залізти на дерево, використати усі предмети, що можуть тримати васна воді, — колоди, дошки, шматки плотів, дерев'яні двері, бочки, автомобільніколеса.
Затопленімісця глибиною до 1 м можна перейти вбрід, 0,6-1,2 м — переїжджати на вантажнихмашинах, тракторах (при швидкості води до 1 м/с).
Рятуваннялюдей на затопленій території організовується і виконується негайно. Для цьоговикористовуються екіпажі плаваючих засобів, формувань цивільної оборони та усіінші сили і засоби.
Зсуви — ковзаюче зміщення земельних мас під дією власної ваги — виникають частіше поберегах рік і водойм, на гірських схилах. Переміщення ділянок поверхні, щовикликається зсувами, як правило, призводить до катастрофічних наслідків і маєхарактер стихійного лиха.
Першою ознакою зсуву є поява тріщинна будинках, розривів на дорогах, берегових насипах, здування землі, зміщенняфундаменту високих конструкцій і навіть дерев у нижній частині.
Навітьпри найнезначніших відхиленнях потрібно терміново оповістити населення даногорайону і прилеглих до нього пунктів, а при необхідності провести евакуацію,
Призсувах можливе засипання людей землею, нанесення ударів і травм предметами, щопадають, будівельними конструкціями тощо.
У цихвипадках необхідно швидко надати допомогу людям, що постраждали,
Урагани,бурі, смерчі — надзвичайно швидкий, сильний і тривалий рух повітря руйнівноїсили. За своїми руйнівними діями вони можуть порівнюватись із землетрусом.
Щобзменшити втрати, заклади гідрометеослужби за декілька годин до наближенняурагану, бурі, смерчу дають штормове повідомлення. З цього моменту необхіднонегайно перейти до проведення запобіжних робіт:
— відмінити заняття в школах;
— закріпити не дуже сильні конструкції;
— убудинках зачинити двері, вікна, вентиляційні люки і приміщення на горищах;
— людей заховати у підвальні приміщення, на перші поверхи, у сховища.
Післязакінчення урагану, бурі і т.д. не чіпати обірваних проводів, не користуватисьвідкритим вогнем.
Убудь-яких ситуаціях необхідно виявляти витримку, вміння володіти собою інадавати допомогу особам, що постраждали, в першу чергу дітям.
2.2Аварії, катастрофи, їх характеристика, правила поведінки і дії населення
Аварії,катастрофи… Як часто ми почали чути про них по радіо, читати в газетах. І вкожного з нас виникає питання: чому так стається? Невже не можна жити безаварій і катастроф? Чи, можливо, вони неминучі?
Так,сучасне виробництво дедалі ускладнюється. У його процесах частовикористовуються отруйні і аґресивні речовини. На малих площах накопичуєтьсявсе більше і більше енерґетичних засобів. Усе це активізує можливістьвиникнення аварійних ситуацій. Нерідко аварії мають характер катастроф,призводять до трагічних наслідків (загибелі людей), Головними причинами аварійі катастроф можна назвати порушення правил технології виробництва, нехтуваннязаходами безпеки і правилами збереження та транспортування сильнодіючих отруйних,вибухово-пожежних речовин, неправильне поводження з ними.
Донайбільш важких наслідків призводять вибухи, пожежі, обвали, аварії наенерґолініях, зараження навколишнього середовища сильнодіючими отруйними ірадіоактивними речовинами.
Найбільшрозповсюдженими об'єктами, аварії на яких можуть призвести до радіоактивногозараження великих територій, як показала трагедія Чорнобиля, є атомніелектростанції.
Підчас аварії на Чорнобильській АЕС люди зіткнулись з явищем неординарним, і вбагатьох випадках незрозумілими, — радіацією, її не почуєш, не побачиш і невідчуєш в хвилину дії (опромінення). Внаслідок цього виникали різні чутки простан справ, як у районі аварії, так і за ТІ межами, що, як правило, булиперекручені і неправдиві.
Цезмушувало людей переносити великі психологічні навантаження, що в першу чергупояснювалось поганими знаннями про властивості радіації, про засоби і способизахисту від неї та слабкою роз'яснювальною роботою серед населення,
Щоявляє собою радіація „ яка утворюється при вибухах ядерних реакторів атомнихелектростанцій?
Радіоактивність — самовільнийрозпад нестабільного ядра атома, який супроводжується вивільненням ядернихпроменів. Наприклад, бета-активний вуглець випромінює бета-частки, бета- ігама-активний натрій — 24 і т.п.
Такимчином, радіоактивність- це фізичний процес, який не можна затримати, зупинити.Застосування хімічних речовин-кислот, солей — не дав результату, так само, як ідія на неї різними температурами.
Усірадіоактивні речовини мають свій період піврозпаду, це час, упродовж якогопочаткова кількість радіоактивних ядер зменшується удвічі. Швидкість розпадунезмінна і належить тільки певному ізотопові при будь-яких фізичних абохімічних діях. Найбільш небезпечними для людей є ті речовини, у яких піврозпадтривав від кількох діб до кількох років.
Прируйнуванні реактора і викиданні радіоактивних елементів в атмосферу, виникаєрадіоактивне зараження місцевості.
Масштабиі ступінь радіоактивного зараження залежать від характеру руйнування ядерногореактора, кількості викинутих в атмосферу радіоактивних елементів,метеорологічних умов, рівня місцевості, типу ґрунту і рослинності.
Частинарадіоактивних речовин випадає на поверхню землі в районі атомної станції, аленайбільша — на шляху просування хмари, утворюючи на поверхні радіоактивнийслід, який характеризується довжиною і шириною.
Ступіньзараження місцевості радіоактивними речовинами характеризується величиною дози(рівнем радіації) і позначається буквою «Р». Рівень радіації, або величинадози, показує, яку дозу може отримати людина за одиницю часу. Позасистемноюодиницею вимірювання рівня радіації" є рентген на годину (р/г).
Місцевістьвважається зараженою і вимагає застосування засобів захисту, якщо рівеньрадіації, виміряний на висоті 0,7 -1 м від поверхні землі, дорівнює 0,5 р/г ібільше,
Радіоактивнезараження місцевості характеризується також насиченням радіоактивногозабруднення певної ділянки території, яка виражається в одиницях активності наодиницю площини: кюрі на квадратний кілометр (метр, сантиметр) — Кі/км2.
Післяаварії у Чорнобилі вся забруднена територія була поділена на зони в залежностівід насичення забруднення, від 1 до 5 кюрі/кв.км — зона слабкого забруднення;від 5 до 15 кюрі/кв.км — зона сильного забруднення і від 15 до 40 кюрі/ кв.км — зона дуже сильного забруднення.
Перебуваючина зараженій території, людина опромінюється бета-частками і гамма-квантами,які виникають при розпаді радіоактивних речовин. Крім цього, радіоактивніречовини можуть потрапляти в організм людини з рослинною їжею, продуктамитваринництва, а також при диханні. Особливо загрозливими є довго існуючіізотопи (стронцій-90, цезій — І37), які, потрапляючи в організм з їжею, водою іповітрям, включаються у молекули кісткової тканини та м'язів і, залишаючись вних, продовжують опромінювати організм із середини.
Головнимпараметром, який характеризує уражуючі дії радіації, є доза випромінювання (Д).
Дозавипромінювання — це кількість енергії іонізуючого випромінювання, якепоглинається одиницею маси опроміненого середовища. Розрізняють дозувипромінювання в повітрі (експозиційна доза) і дозу поглинання.
Позасистемноюодиницею вимірювання експозиційної дози є рентген Р. 1 рентген — це така дозарентгенівського або гамма-випромінювання, яка утворює в 1 cm3 сухогоповітря при нормальних умовах (температура 0°С і тиск 105 Па) 2,1 ×109 пар іонів, що несуть одну електростатичну одиницю кількостіелектроенергії кожного знаку.
Узв'язку з тим, що різні види випромінювання мають різну біологічну властивість,введено поняття біологічної дози. Одиниця її вимірювання — бер. 1 бер — це дозавипромінювання, дія якої на тканини живого організму еквівалентна дії і1Ргамма-випромінювання.
Випромінюванняспричиняє згубні біологічні дії на живі клітини організму і в залежності віддози опромінення і часу призводить до виникнення променевої хвороби, яка заважкістю ділиться на чотири ступені:
— легкий ступінь виникає при дозі опромінення 100-200 бер. Прихований періодпродовжується два-три тижні, після чого виникають-нездужання, загальнаслабість, нудота, головокружіння, періодичне підвищення температури, у кровізменшується вміст білих кров'яних тілець (лікування 1-2 місяці);
— середній ступінь виникає при дозі опромінення 200-300 бер. Прихований періодтриває близько тижня, після чого з'являються такі ж симптоми, як і при легкомуступені, але у більш вираженій формі (лікування 2-3 місяці, можлива смертністьдо 20% уражених);
— важкий ступінь виникає при дозі опромінення 300-600 бер. Прихований періодзменшується до кількох годин. Хвороба проходить дуже інтенсивно і важко, приактивному лікуванні і сприятливому закінченні одужання настає через 6-місяцІв.Смертність у 50% уражених через 10-36 діб;
— надзвичайно важкий ступінь виникає при дозі опромінення більше 600 бер. Ця дозадля людини є смертельною.
Взагалівважається, що допустимими дозами, які не викликають променевої хвороби длялюдини є;
— 50бер упродовж 1-4 діб;
— 100бер упродовж 10-30 діб;
— 200бер протягом 3 місяців;
— 300бер упродовж одного року.
Задеякими даними, при ліквідації аварії на ЧАЕС, люди, які отримали дозуопромінення 80 бер, променевою хворобою не хворіли, при дозі 100-200 бер малилегкий, а при дозах більше 400 бер — важкий ступінь.
Післяаварії у Чорнобилі виявлено 150 тисяч дорослих людей і 60 тисяч дітей зураженням щитовидної залози, а взагалі нараховується 1,8 млн. дорослих і 350тис. дітей з підвищеним вмістом радіонуклідів в організмі.
Томузахист населення від радіоактивного випромінювання і виконання правил поведінкиу районі забруднення радіоактивними речовинами включає: захист від зовнішньогоопромінення, від зараження радіоактивними опадами, а також захист органівдихання та шлунково-кишкового тракту від проникнення радіоактивних речовин ворганізм з їжею, водою, повітрям.
Трагедіяв Чорнобилі показала, що найбільш загрозливою є 30-кілометрова зона зараження,У даний час в 30-кіло-мєтровій зоні атомних станцій, населення отримуєреспіратори, індивідуальні аптечки АІ-2. Якщо у такій зоні розміщена школа, тоз учнями необхідно вивчити інструкцію про правила поведінки при аварії на АЕС.
Приповідомленні про аварію з викиданням у повітря радіоактивних речовин, населеннянегайно повинно одягнути респіратори (ВМП), взяти необхідні документи, продуктихарчування, закрити у квартирі вікна, відключити всі енергосистеми і вирушитина збірні пункти для негайної евакуації.
Діїнаселення при тимчасовому проживанні на зараженій території зводяться восновному до виконання загальних санітарно-гігієнічних заходів і дотриманнявідповідних правил поведінки.
Так,у приміщенні необхідно щільно закрити плівкою вікна, а вхідні двері — м'якимишторами. Димарі, вентиляційні люки повинні бути теж зачиненими. Килимовідоріжки і килими потрібно згорнути, м'які меблі накрити чохлами, а столи — клейонкою або поліетиленовою плівкою, перед вхідними дверима треба поставитипосудину з водою, і перед нею розстелити килимок. Для запобігання та ослабленнядії на організм радіоактивних речовин необхідно:
— максимально зменшити перебування на відкритих територіях, при виході ізприміщення використовувати засоби індивідуального захисту (респіратор,ватно-марлеву пов'язку, плащ, гумові чоботи і т.д.);
— приперебуванні на відкритій місцевості не сідати на землю, не курити;
— перед входом до приміщення вимити водою або обтерти мокрою ганчіркою взуття,верхній одяг витріпати і почистити вологою щіткою;
— увсіх приміщеннях, які призначені для перебування людей, кожен день треба робитивологе прибирання, бажано із застосуванням миючих засобів;
— воду вживати тільки із перевірених джерел, а продукти харчування — купуватичерез торговельні організації.
Сільськогосподарськіпродукти із особистого господарства, особливо молоко, зелень, овочі і фруктивживати в їжу можна тільки за рекомендацією органів охорони здоров'я;
— виключити купання у відкритих водоймах до перевірки ступеня їх радіоактивногозабруднення, не можна збирати в лісі ягоди, гриби, квіти. Обов'язково поливативодою вулиці і дороги в населених пунктах і на території шкіл, щоб зменшитивміст пилу у повітрі, який є головним носієм радіоактивних речовин. Упродовжсеми днів необхідно кожного дня приймати по одній таблетці (0,125 г) йодистогокалію, а дітям до двох років давати 1/4 таблетки (0,04 г). Таблетки видаютьсялікувально-профілактичними закладами у перші години після аварії.
Можнавикористати йодистий калій із аптечки індивідуальної АІ-2.
Йодистунастойку бажано приготувати самому: три-п'ять крапель 5% розчину йоду насклянку води, дітям до двох років — одну-дві краплі,
Переліченіправила нескладні, але виконують важливу роль у системі захисту людей від діїрадіоактивного опромінення.
Другийтип аварій — викидання або розлив сильнодіючих отруйних речовин. Ними частокористуються підприємства хімічної, нафтопереробної, м'ясо-молочної і харчовоїпромисловостей. Найбільш часто використовується аміак, хлор, сірчистийангідрид, оксид вуглецю, фторний водень та ін.
Прируйнуваннях або аваріях на об'єктах, які мають сильнодіючі отруйні речовини,утворюються зони хімічного зараження, всередині яких можуть виникнути вогнищахімічного ураження.
Важливоюхарактеристикою вогнища ураження, яке утворюється сильнодіючими отруйнимиречовинами, є тривалість існування джерела прямого впливу (викидання) речовин.Дана величина визначається часом самодегазації вилитої сильнодіючої отруйноїречовини.
Сильнодіючіотруйні речовини, які мають температуру кипіння до 20°С (оксид вуглецю, хлор,аміак), як правило, скоро випаровуються, тому стійкість зараження на ділянкахвиливу (викидання) невелика, у часі не набагато перевищує час прямого виливу(викидання) Пари таких речовин, в тому числі І в загрозливих концентраціях,можуть розповсюджуватись на невеликі відстані (до декількох сотень метрів,рідко — до декількох кілометрів).
Діїураження сильнодіючих отруйних речовин на людей можливі, як внаслідок попаданняїх у крапельно-рідинному стані на шкіру, так і внаслідок вдихання їх парів.
Затоксичними властивостями сильнодіючі отруйні речовини в основному маютьзагальноотруйну І задушливу дію. Симптомами отруєння ними у більшості випадківє головний біль, головокружіння, потемніння в очах, шум у вухах, слабкість,задуха, нудота, рвота, а при сильних отруєннях можливі: судороги втратасвідомості і навіть смерть.
Длязахисту людей від сильнодіючих отруйних речовин можна використовувати сховищацивільної оборони, різні протигази, а нерідко і засоби захисту шкіри, протеіснують певні особливості цій населення у вогнищах ураження сильнодіючимиотруйними речовинами. Наприклад, у зв'язку з тим, що деякі речовини (аміак,оксид вуглецю і ін.) мають невелике сорбування — властивість поглинатися шихтоюфільтруючого протигазу, потрібно використовувати спеціальні промислова абоізолюючі протигази. Основні фільтруючі протигази, в тому числі цивільноїоборони — ГП-5 і дитячі протигази, можна використовувати тільки із спеціальнимидоповнювачами — гопкалітовим патроном або іншими.
Якповодитись при зараженні сильнодіючими отруйними речовинами?
Почувшисигнал (повідомлення) про загрозу хімічного зараження внаслідок викиданнясильнодіючих отруйних речовин, необхідно негайно надіти протигаз (при йогонаявності), чи вологу ватно-марлеву пов'язку, найпростіші засоби захисту шкіри(плащі, накидки) І піти в найближче сховище. Якщо такої можливості немає,необхідно залишитись вдома, щільно зачинити вікна, двері, закрити їх цупкимитканинами, ковдрами, щілини в дверях і вікнах заклеїти папером, плівкою,лейкопластирем.
Пам'ятайте!Добра герметизація житла дозволяє виключити проникнення сильнодіючих отруйнихречовин у приміщення. Не займайте перші поверхи і непристосовані підвали, томущо туди можуть затікати пари сильнодіючих отруйних речовин.
Крімцього, необхідно обов'язково увімкнути радіо і слухати повідомлення штабу ЦО.
Якщосигнал застав вас на вулиці, то необхідно вийти із району можливого зараження,рухатись перпендикулярно до напрямку вітру, виконуючи вказівки постів міліції.
Умісті Дрогобичі на промислових підприємствах використовується аміак, оліум,сірчана кислота і етилова рідина.
Аміак — безбарвний газ з різким запахом нашатиря. При викиданні в атмосферу димить,горить при наявності постійного джерела вогню.
Небезпечнийпри вдиханні, а при високих концентраціях можливі смертельні наслідки. Викликаєсильний кашель, задуху, серцебиття, порушення частоти пульсу. При попаданні нашкіру викликає обмороження.
Длязахисту від аміаку використовуються промислові протигази марки «КД».При "їх відсутності — ватно-марлеві пов'язки, змочені водою, або 5%розчином лимонної кислоти.
Першадопомога — свіже повітря, тепло і спокій, зволожений кисень. Шкіру, слизовіоболонки і очі треба промивати водою або 2% розчином борної кислоти упродовж 15хв.
Оліумі сірчана кислота — маслянисті безбарвні рідини із слабким запахом тухлих яєць.На повітрі моментально випаровуються і димлять. Це негорючі речовини, реагуютьз водою, виділяючи тепло і бризки, небезпечні при вдиханні і при попаданні нашкіру га слизові оболонки, викликають подразнення горла, відчуття задухи, сухийкашель, подразнення слизової оболонки очей, можливий спазм і набряк горла.
Длязахисту від оліуму ї сірчаної кислоти використовуються промислові протигазимарки «А». При їх відсутності -ватно-марлеві пов'язки, змочені водою, або 5%розчином лимонної кислоти.
Першадопомога — свіже повітря. Зняти заражений одяг і змити отруту зі шкіри водоюабо 2% розгином технічної соди. При попаданні в очі їх треба промити водою або2% розчином питної соди.
Етиловарідина — червоного кольору, важча за воду, має солодко-фруктовий запах,розкладається при нагріванні. Нерозчинна у воді. Запалюється при нагріванні увідкритому полум'ї.
Небезпечнапри вдиханні і при попаданні на шкіру та слизові. Викликає слабість, збудження,страх, розлад пам'яті і сну. Можливе різке падіння артеріального тиску звтратою свідомості, галюцинації і смертельний наслідок.
Длязахисту від етилової рідини використовується промисловий протигаз марки «А».При його відсутності — ватно-марлева пов'язка, змочена водою.
Першадопомога — свіже повітря, цілковитий спокій, тепла, чистий одяг, зволоженийкисень.
3.Характеристика надзвичайних ситуацій воєнного часу
Зброямасового ураження (ЗМУ) або зброя сильного ураження призначена для нанесеннямасових втрат і руйнувань.
Доіснуючих видів ЗМУ належить: ядерна, хімічна і бактеріологічна зброя.
Науково-технічнийпроґрес дозволяє створити ЗМУ на дії зовсім інших принципів (інфразвукового,променевого, етнічного та ін.). Крім цього, прості види зброї при використаннів їх основі нових елементів можуть набути властивостей зброї масового ураження.Тому кожному із нас необхідно знати, що таке ЗМУ, її основні фактори ураження іспособи захисту від них.
ОсновуЗМУ складає на даний час ядерна зброя.
3.1Вогнище ядерного ураження, його характеристика, правила поведінки і діїнаселення
Ядерноюзброєю називаються боєприпаси, дія яких базується на використаннівнутріядерної енергії, що виділяється при ланцюгових ядерних реакціях.
До ядернихбоєприпасів належать: бойові частини ракет і торпед, авіаційні бомби,артилерійські снаряди, глибинні бомби і міни, оснащені ядерним зарядом.Засобами доставки і носіями ядерних боєприпасів є балістичні і крилаті ракети,літаки, артилерія, підводні човни і надводні кораблі.
Міцність(величину) ядерного боєприпасу прийнято характеризувати тротиловим еквівалентом- масою простої вибухової речовини — тротилу, енергія вибуху якого еквівалентнаенергії вибуху даного ядерного боєприпасу. Тротиловий еквівалент вимірюється втоннах, кілотоннах або мегатоннах (т, кт, мт). За міцністю ядерні боєприпасиподіляються на зовсім малі (менше 1 кг), малі (1-10 кт), середні(ΙΟΙ 00 кт) і дуже великі (більше 1000 кт).
Вибухиядерних боєприпасів можуть проводитись у повітрі на різних висотах, на поверхніземлі (води), а також під землею (водою),
Ядерназброя мас наступні фактори ураження: ударна хвиля, світлове випромінювання,проникаюча радіація» радіоактивне зараження місцевості і електромагнітнийімпульс.
Ударнахвиля — головний фактор ураження ядерного вибуху, на її утвореннявитрачається 45-50% енергії ядерного вибуху.
Повітрянаударна хвиля — це зона сильно стиснутого повітря, яке розповсюджується на всісторони від центру вибуху з надзвуковою швидкістю. Передня границя хвиліназивається фронтом.
Головнимипараметрами ударної хвилі, які визначають її дії ураження, є: надлишковий тиск ∆Рф;швидкісний натиск ∆Ршв; тривалість дії ударної хвилі t ухв
Надлишковийтиск у фронті ударної хвилі (ΔΡф) — це різниця міжмаксимальним тиском у фронті ударної хвилі (Рф) і атмосферним тиском(Р0)
/>
Одиницеюфізичної величини надлишкового тиску в системі СІ є Па (кПа).
Швидкіснийнатиск (ΔРшв) — це динамічні навантаження, які утворюютьсяпотоком повітря. Вимірюється в Па (кПа). Швидкісний натиск залежить відщільності повітря, швидкості повітряних мас і пов'язаної із надлишковим тискомударної хвилі. Руйнівні дії швидкісного натиску помітні в місцях із надлишковимтиском більше 50 кПа, де швидкість пересування повітря — більше 100 м/с.
Тривалістьдії ударної хвилі (tу.хв.) — це час дії надлишкового тиску ізалежить в основному від міцності ядерного вибуху і вимірюється в секундах.
Нарозповсюдження ударної хвилі, її руйнівну дію і дію ураження можуть вплинутирельєф місцевості і лісові масиви в районі вибуху.
Налюдей ударна хвиля може подіяти прямо: надлишковим тиском, швидкісним натискомі додатково уламками будинків, споруд, скла, каменів і т.д.
Організмлюдини здатний витримати поступове підвищення надлишкового тиску до 200-300кПа, але не може протистояти раптовому його підвищенню і отримує при цьомутравми різного ступеня: легкі — при надлишковому тиску 20-40 кПа (забої,вивихи, загальна контузія), лікування 7-15 днів. Середні — при надлишковомутиску 40-60 кПа (контузія всього організму, пошкодження слуху, сильні вивихирук, ніг), лікування до 2-х місяців. Важкі — при надлишковому тиску 60-100 кПа(сильна контузія всього організму, важкі переломи рук, ніг), лікування до 3-хмісяців, можливим є смертельний наслідок. Дуже важкі — при надлишковому тискубільше 100 кПа. Травми дуже загрозливі і з більшості випадків призводять досмерті.
Головнимизасобами захисту людей від дії ураження ударної хвилі є захисні споруди,заглиблені сховища. Можна використати ще і нерівності на місцевості.
Світловевипромінювання — це електромагнітні випромінювання в ультрафіолетовій,видимій і інфрачервоній частині спектру. Джерелом світлового випромінювання єсвітлова поверхня (вогняна куля), яка складається з розпечених продуктів вибухуі повітря. З цієї поверхні випромінюється велика кількість променевої енергіїза короткий час, унаслідок чого виникає швидке нагрівання предметів, щоопромінюються, обвуглення або загорання матеріалів і опіки живих тканин. Надолю світлового випромінювання припадає 30-40% всієї енергії вибуху.
Головнимипараметрами, які характеризують ураження світлового випромінювання, є:світловий Імпульс (Ісв) і тривалість світлового імпульсу tсв.
Світловийімпульс — це кількість світлової енергії, яка падає на 1 м3освітленої поверхні, перпендикулярна до напряму випромінювання за весь час,поки поверхня вибуху світиться (час існування вогняної кулі) У системі СІсвітловий імпульс вимірюється в кДж/м2.
Тривалістьсвітлового імпульсу залежить від міцності боєзаряду і визначається за формулою:
/> (сек.)
Насвітловий імпульс впливають: тип ядерного вибуху, якість атмосфери та ін.фактори.
Улюдей І тварин світлове випромінювання викликає опіки і ураження очей різногоступеню: опіки першого ступеня — при світловому імпульсі 100-200 кДж/м2.Це поверхневе ураження шкіри (почервоніння, припухлість, болючість),працездатність не втрачається. Опіки другого ступеня — при світловому імпульсі200-400 кДж/м2. На шкірі міхурі, наповнені рідиною, вимагаєлікування. Опіки третього ступеня — при світловому імпульсі 400-60U кДж/ м2.Повністю мертвіє і руйнується шкіра на всю товщину і утворюються виразки.Необхідним є тривале лікування. Опіки четвертого ступеня — при світловомуімпульсі більше 600 кДж/м2. Це омертвіння підшкірної клітковини,м'язів і кісток. Тривале лікування, можливий смертельний наслідок.
Ураженняочей може бути трьох типів: тимчасове осліплення — 1-5 хв. у день і до 30 хв.вночі; опіки очного дна; опіки рогівки і повік.
Основнимизасобами захисту від світлового випромінювання є сховища і укриття.
Проникаючарадіація — це гамма і нейтронний потік із зони ядерного вибуху. Джереломпроникаючої радіації є ланцюгова реакція і розпад радіоактивних продуктів, якіутворюються внаслідок ядерної реакції. На проникаючу радіацію припадає 5-15%енергії вибуху. Окрім гамма-променів і нейтронів є ще альфа і бета-промені, якімають слабку проникливу властивість, але є загрозливими при попаданні всерединуорганізму або на шкіру (особливо очі).
Гаммавипромінювання — це електромагнітні промені, які розповсюджуються зі швидкістю300000 км/с, володіють великою проникливою властивістю і є важливим факторомдії уражень іонізуючих випромінювань. Нейтронне випромінювання має сильну діюураження при зовнішньому опромінюванні.
Основнимизасобами захисту від проникаючої радіації є використання сховищ,протирадіаційних укриттів, підвалів і т.д.
Радіоактивнезараження — це забруднення поверхні землі, атмосфери, водойм і різнихпредметів радіоактивними речовинами, які випали із хмари ядерного вибуху.
Джереломрадіоактивного зараження є продукти ланцюгової ядерної реакції, частинаядерного заряду, що не прореагувала, а також наведена радіоактивність в земліпід дією нейтронів.
Масштабиі ступінь радіоактивного зараження місцевості залежать від міцності ядерноговибуху, метеоумов, типу ґрунту і рослинності. Найбільше зараження виникає приназемних і неглибоких підземних вибухах, внаслідок чого утворюється сильнахмара Із радіоактивних продуктів, що пересувається вітром. Частинарадіоактивних речовин — на поверхні землі в районі вибуху, а велика частинавипадає в міру просування хмари, внаслідок чого утворюється радіоактивний слід,який характеризується довжиною і шириною.
Ступіньзараження на сліду хмари ядерного вибуху неоднаковий. Він поступово зменшуєтьсяв міру віддалення від центру вибуху і до бокових меж від осі сліду.
Заступенем загрози для людей і тварин на слід хмари виділяють декілька зонрадіоактивного зараження. Для характеристики зон визначено рівні радіації, якіможе отримати людина за час повного розпаду радіоактивних речовин. Як правило,рівні радіації на межі зони приводять до одного часу — на 1 год. після вибуху.
Зонирадіоактивного зараження характеризуються наступними параметрами:
— зона помірного зараження — рівень радіації на зовнішній межі на 1 год. післявибуху дорівнює 8 р/г. За площею вона рівна 78-80% площі всього радіоактивногосліду.
— зона сильного зараження — рівень радіації 80 р/г, площа дорівнює 10-12%.
— зона загрозливого зараження — рівень радіації дорівнює 240 р/г.
— зона надзвичайно загрозливого зараження — рівень радіації дорівнює 800 р/г.
Характерноюособливістю радіоактивного зараження є спад рівня радіації з часом внаслідокрозпаду радіоактивних речовин. При семикратному збільшенні часу після вибухурівень радіації зменшується в 10 разів. Основними засобами захисту є сховища,укриття й індивідуальні засоби.
Електромагнітнийімпульс — це сильні перемінні електромагнітні поля, які виникаютьвнаслідок дії гамма-променів на атоми навколишнього середовища і утворенняпотоку електронів та плюсових іонів. Він діє на дротові та кабельні лініїелектропередач і зв'язку, збільшує в них напругу, внаслідок чого пробиваєтьсяізоляція, пошкоджуються вхідні елементи апаратури, вигоряють плавкі вставки, атакож уражуються люди, які обслуговують ці засоби. Тривалість уражуючої дії ЕМІ- декілька мілісекунд.
Приядерному вибухові на місцевості утворюється вогнище ядерного ураження — територія, в межах якої виникли масові ураження людей, сільськогосподарськихтварин і рослин, руйнування і пошкодження будинків та споруд.
Межавогнища ядерного ураження проходить через точки на місцевості, де надлишковийтиск у фронті ударної хвилі дорівнює 10 кПа.
Узалежності від характеру руйнувань і величини рятівних робіт вогнище ядерногоураження ділиться на зони: зона повних руйнувань характеризується надлишковимтиском у фронті повітряної ударної хвилі 50 кПа і більше. У цій зоні повністюруйнуються житлові і промислові будинки, споруди, а також протирадіаційніукриття і частини сховищ, розташованих в районі епіцентру вибуху, утворюютьсясуцільні завали. Руйнуються або пошкоджуються підземні комунально-енергетичнілінії, конструкції, що загорілися від світлового випромінювання, розкидаються ізасипаються уламками зруйнованих будинків, внаслідок мого виникає сильнезадимлення.
Зонасильних руйнувань характеризується надлишковим тиском у фронті ударної хвилівід 50 до 30 кПа. У цій зоні сильно руйнуються промислові споруди і житловібудинки, сховища і комунально-енергетичні лінії, як правило, зберігаються, алевнаслідок руйнувань будинків утворюються місцеві і суцільні завали. Відсвітлового випромінювання виникають сильні пожежі.
Зонасередніх руйнувань утворюється при надлишковому тиску у фронті ударної хвилівід 30 до 20 кПа. У районі цієї зони будинки і споруди дістають середніруйнування, дерев'яні будівлі повністю руйнуються, внаслідок чого утворюютьсяокремі завали і сильні пожежі.
Зонаслабких руйнувань характеризується надлишковим тиском у фронті ударної хвилівід 20 до 10 кПа. У цій зоні будинки і споруди дістають слабкі руйнування,виникають окремі пожежі.
Радіусзони вогнища ядерного ураження залежить від сили вибуху, характеру забудови,рельєфу місцевості та інших факторів. Площу вогнища ядерного ураження длярівнинної місцевості приблизно можна прийняти за площу кола і вирахувати заформулою:
/>
де R- відстань (радіус) від центра вибуху до границі вогнища ураження — до точки знадлишковим тиском 10 кПа.
Вогнищеядерного ураження характеризується складною пожежною ситуацією. Тут виділяютьтри основні зони пожежі: окремі, суцільні, а також пожежі у завалах.
Зонаокремих пожеж охоплює район, у якому вони виникають в окремих будинках таспорудах і є розосередженими. Зона окремих пожеж характеризується такимисвітловими імпульсами: на зовнішній межі 100-200 кДж/м2, навнутрішній — 400-600 кДж/м2.
Зонасуцільних пожеж — це територія, де під дією світлового імпульсу виникаютьпожежі більш, ніж у 50% будинків та споруд і за 1-2 години вогоньрозповсюджується на більшість будівель, розташованих у даному районі. Внаслідоктого виникає суцільна пожежа, при якій вогнем охоплюється більше 90% будинків.Зона характеризується світловим імпульсом 400-600 кДж/м2 і більше.Можливим є вогняний шторм — особливий вид суцільного вогню на значній території(1,5-2 км2) Стовп вогню підіймається на висоту 5 км, виникаєураганний вітер, спрямований до центру пожежі.
Зонапожежі в завалах розповсюджується на інші території ядерного ураження. Для цієїзони характерними є сильні задимлення і тривале (до кількох діб) горіння взавалах, інтенсивні виділення продуктів неповного згоряння і токсичних речовин.
Узонах задимлення виникає загроза отруєння людей як у сховищах, так і наповерхні землі.
Причиноюзагибелі людей може бути загальне підвищення температури диму. Вдиханняпродуктів згоряння, нагрітих до 60 °С, навіть при незначному вмістівуглекислого газу, як правило, призводить до смертельних випадків.
Уданий час для ураження людей можуть використовуватись нейтронні боєприпаси.
Нейтроннібоєприпаси являють собою малогабаритні термоядерні заряди міцністю не більше 10кт, у яких основна доля енергії виділяється за рахунок реакції синтезу ядердейтерію і тритію, а кількість енергії, яка отримується внаслідок діленняважких ядер в детонаторі, мінімальна, але достатня для початку реакції синтезу.Факторами ураження вибуху нейтронного боєприпасу є:
— ударна хвиля;
— світлове випромінювання;
— проникаюча радіація;
— радіоактивне забруднення місцевості.
Головнимфактором ураження нейтронного боєприпасу є проникаюча радіація, на якувитрачається до 30% міцності боєприпасу.
Вогнищеураження при вибуху нейтронного боєприпасу характеризується утворенням зониураження проникаючої радіації, яка викликає масове ураження людей ісільськогосподарських тварин.
Радіусураження людей нейтронним потоком перевищує радіус дії ураження ударної хвилі ісвітлового випромінювання майже в чотири рази.
Вогнищеураження при вибуху нейтронного боєприпасу умовно можна розділити на зони:комбінованих, вкрай важких, важких, середніх і легких радіаційних уражень,
Зона комбінованогоураження — це територія, в межах якої люди уражаються як проникаючоюрадіацією, так і іншими факторами ураження. Її особливістю є сильна наведенарадіоактивність у ґрунті, матеріалах, техніці і спорудах. У цій зоні незахищенілюди можуть отримати дозу опромінення, яка викликає захворювання променевоюхворобою дуже важкого ступеня. У зоні важких радіаційних уражень людизахворіють променевою хворобою --ІІІ, в зоні середніх радіаційнихуражень — ІІ і в зоні легких радіаційних уражень — І ступеня.
Основнийзасіб захисту від нейтронних боєприпасів — використання захисних споруд.
Поведінкаі дії населення у вогнищі ядерного ураження залежить від того, де перебувалилюди в момент ядерного вибуху: в сховищах (укриттях) чи ні.
Сховища(укриття) є ефективними засобами захисту від усіх факторів ураження ядерноїзброї і від наслідків, що виникають від її застосування. Необхідно тількиретельно виконувати правила перебування у них і вимоги комендантів (старших) таінших осіб, які відповідають за підтримання порядку в захисних спорудах.
Засобиіндивідуального захисту органів дихання при перебуванні у сховищі необхіднопостійно мати підготовленими для використання у будь-який момент.
Привиході із сховища на забруднену територію треба одягнути засоби індивідуальногозахисту і розпитати коменданта (старшого) захисної споруди про напрям найбільшбезпечного руху, а також про місце розташування медичних формувань і пунктівобмивання поряд із шляхами руху.
Приперебуванні під час ядерного вибуху на відкритій місцевості необхідно з метоюзахисту використати найближчі природні укриття. Якщо їх немає, то треба повернутисьдо вибуху спиною, лягти на землю лицем вниз, руки заховати під себе; через15-20 сек. після вибуху, коли пройде ударна хвиля, встати і негайно одягнутипротигаз, респіратор або інші засоби захисту органів дихання, можна навітьзакрити рот і ніс хустинкою, шарфиком або щільним матеріалом з метоюзапобігання попаданню всередину організму радіоактивних речовин, дії ураженняяких можуть тривати довго; потім струсити пил, що осів на одяг та взуття, івийти із вогнища ураження або заховатися у найближчій захисній споруді.
Привиході із вогнища ураження необхідно враховувати, що внаслідок ядерного вибухуз'явились зруйновані будинки, лінії комунального господарства, які можутьобвалюватись навіть через деякий час після вибуху. Тому підходити до споруднеобхідно з найменш загрозливого боку. Рухатись потрібно серединою вулиці.
Зметою запобігання нещасних випадків не можна чіпати електропроводи, потрібнобути обережними у місцях можливої загазованості.
Напрямруху слід вибирати, беручи до уваги знаки обгородження, що розставляютьсярозвідкою цивільної оборони -в бік зменшення рівня радіації. Рухаючисьзабрудненою територією, потрібно намагатись не підіймати пилу, в дощову погодуобходити калюжі.
Рухаючисьіз вогнища ураження, допомагайте людям, які потрапили в завали і отрималитравми. Необхідно надати їм першу медичну допомогу. Розбираючи уламки, перш завсе звільніть голову і груди людини, що потерпіла.
Унаселених пунктах велику загрозу для людей нестимуть пожежі. З ними потрібноборотися, правильно діяти при їх гасінні, щоб не отримати ушкоджень.
Післявиходу із вогнища ядерного ураження (зони радіоактивного зараження) необхідноякнайшвидше провести часткову дезактивацію і санітарну обробку.
3.2Вогнище хімічного ураження, його характеристика, правила поведінки і діїнаселення
Хімічноюзброєю називаються боєприпаси і бойові пристрої, дії ураження якихбазуються на використанні токсичних властивостей отруйних речовин.
Основухімічної зброї складають отруйні речовини (ОР) — токсичні хімічні сполуки, яківолодіють певними фізичними і хімічними властивостями, що робить можливим їхбойове застосування з метою ураження людей, тварин і зараження місцевості натривалий час. Перебуваючи в бойовому стані, вони уражують організм людини черезоргани дихання, шкірні поверхні і рани. Крім цього, людина може отриматиураження і внаслідок вживання заражених продуктів харчування і води, а такожпри дії отруйних речовин на слизові оболонки очей, носа і горла.
Бойовийстан отруйних речовин — це стан, у якому вони застосовуються для досягненнямаксимального ефекту в ураженні людей.
Видибойового стану отруйних речовин:
— пара;
— аерозоль;
— краплі.
Вармії США найбільш розповсюдженою є класифікація, що базується на поділіотруйних речовин за тактичним призначенням і фізіологічною дією на організмлюдини.
Затактичним призначенням отруйні речовини поділяються на такі групи:
— смертельні;
— отруйні речовини, що тимчасово призводять до непрацездатності;
— подразнюючі;
— навчальні.
Зафізіологічною дією на організм:
— нервово-паралітичної дії (зарін, зоман, В-гази);
— загально-отруйної дії (синильна кислота, хлорциан);
— шкірно-наривної дії (іприт);
— задушливої дії (фосген);
— подразнюючої дії (адамсит, сі-ес, сі-ар);
— психохімічної дії (Бі — зет).
Узалежності від тривалості збереження дії ураження отруйні речовини діляться настійкі (від декількох годин — до кількох тижнів) і нестійкі (десятки хвилин).
Отруйніречовини нервово-паралітичної дії є високотоксичними отруйнимиречовинами, що утримують фосфор.
Зарін — безколірна чиста рідина із слабким фруктовим запахом, щільність 1,09 г/см3,температура кипіння 147°С, температура затвердіння від -30 до -50°С. Добрерозчиняється у воді.
Зоман — безколірна рідина із слабким запахом камфори, щільність 1,01 г/см3,температура кипіння 185 — 187°С, температура затвердіння від — 30 до — 80°С. Уводі розчиняється погано.
Ві-ікс — безколірна рідина, без запаху, щільність 1,07 г/см3, температуракипіння 237°С, температура затвердіння -50°С. Мала летючість.
Усіотруйні речовини нервово-паралітичної дії, проникають через неушкоджену шкіру.Потрапляючи в організм, вони знищують ферменти, які регулюють передачу нервовихімпульсів у системи дихального центру, кровообігу, серцевої діяльності.Отруєння розвивається швидко. При малих токсичних дозах (легке ураження)виникає звуження зіниць очей (міоз), слинотеча, біль у грудях, утруднюєтьсядихання. При важких ураженнях відразу настає утруднене дихання, сильневиділення поту, спазми в шлунку, рвота, з'являються судороги і параліч дихання.
Отруйніречовини загально-отруйної дії — це група швидкодіючих летючих отруйнихречовин, які уражують кров і нервову систему.
Синильнакислота — безколірна летюча рідина з запахом гіркого мигдалю, температуракипіння 26°С, температура замерзання — 14°С, добре розчиняється у воді іорганічних розчинниках.
Хлорциан — безколірна важка летюча рідина, температура кипіння 19°С, температуразамерзання — 6°С. У воді розчиняється погано, в органічних розчинниках-добре.
Приотруєнні цими речовинами відчувається металевий присмак у роті, стиснення вгрудях, почуття сильного страху, важка задуха, судороги, параліч дихальногоцентру.
Отруйніречовини задушливої дії уражують верхні дихальні шляхи і тканини легенів.
Фосген — безколірна рідина, температура кипіння 8,2°С, температура замерзання — 118°С.Це газ в 3,5 рази важчий за повітря. Вдихаючи його, людина відчуває запахзіпрілого сіна і неприємний смак у роті, кашель, стиснення в грудях. Через 4-6год, стан ураженої людини різко погіршується. З'являється кашель з сильнимвиділенням пінистої рідини, дихання стає важким.
Отруйноюречовиною шкірнонаривної дії є іприт.
Хімічночистий іприт — масляна безколірна рідина, технічний — масляна рідинажовто-бурого і буро-чорного кольору із запахом гірчиці або часнику. Діє іприт украпельно-рідинному, аерозольному і газоподібному станах. Легко проникає черезшкіру і слизові оболонки, потрапляючи в кров і лімфу, розноситься по всьомуорганізму і викликає загальне отруєння людини або тварини. Потрапляючи нашкіру, зумовлює її почервоніння через 4-8 гад, при більш важких ураженняхутворюються міхурі. Випари іприту викликають ураження очей і органів дихання.Вдихаючи випари Іприту, людина через 4-6 год. відчуває сухість і подразненнягорла, різкий болючий кашель, потім, з'являється хрипота і втрата голосу,запалення бронхів і легень.
Отруйніречовини подразнюючої дії діють на слизові оболонки очей і верхніх дихальнихшляхів.
Отруйніречовини психохімічної дії викликають тимчасові психози за рахунок порушенняхімічної регуляції центральної нервової системи.
Длязастосування отруйних речовин з метою ураження людей, зараження місцевості,об'єктів і т.д. використовуються хімічні засоби ураження, які включаютьсумісність хімічних боєприпасів і бойових приладів.
Хімічнібоєприпаси — це бойові засоби одноразового використання. До них належать;артилерійні снаряди і міни; хімічні бойові частини ракет; хімічні фугаси;хімічні шашки, гранати і патрони.
Хімічнібойові прилади — засоби ураження багаторазового використання. До нихналежать: виливні авіаційні прилади (ВАП); механічні генератори аерозолейотруйних речовин. В останні роки США виробляють хімічну зброю нового типу — бінарні боєприпаси, їх дія базується на принципі сполучення компонентівотруйних речовин під час польоту ракети, бомби, снаряду.
Урезультаті застосування хімічної зброї може скластись важка хімічна ситуація ізвиникненням на значній площі зон хімічного зараження і вогнища хімічногоураження.
Територія,в межах якої в результаті дії хімічної зброї можливе ураження незахищенихлюдей, сільськогосподарських тварин і рослин, називається зоною хімічногозараження. Вона включає територію, яка підлягала прямій дії хімічної зброї(район застосування) і територію, над якою розповсюдилась хмара забрудненогоповітря із концентраціями, достатніми для ураження.
Зонахімічного зараження характеризується довжиною, глибиною і площею.
Розміризони залежать від кількості застосованих отруйних речовин, їх типу, виду ікількості засобів доставки, метеорологічних умов і рельєфу місцевості.
Узоні хімічного зараження може виникнути одне або декілька вогнищ хімічногоураження. Вогнищем хімічного ураження називається територія, в межах якоївнаслідок дії хімічної зброї, виникли масові ураження людей,сільськогосподарських тварин і рослин.
Вогнищехімічного ураження характеризується площею, його межі визначаються межаминаселеного пункту або його частиною, яка потрапила в зону хімічного зараження.
Сучасніотруйні речовини мають надзвичайно високу токсичність. Тому своєчасні діїнаселення, спрямовані на відвернення загрози ураження отруйними речовинами, вбагатьох випадках, будуть залежати від знань про ознаки застосування хімічноїзброї.
Якщоза літаком у повітрі з'являються темні полоси, що швидко осідають ірозсіюються, у місцях вибуху авіаційної бомби або снаряду виникають білі аболегкого забарвлення хмари, то є усі підстави вважати; у повітрі є отруйніречовини.
Крімнього, краплі отруйних речовин є добре помітними на асфальті, стінах будинків,листі рослин, на інших предметах. Про наявність отруйних речовин може свідчитиі те, як під їх дією в'януть зелені рослини і квіти, гинуть птахи. Визначившиознаки застосування отруйних речовин (або за сигналом), потрібно негайноодягнути протигаз, а при необхідності і засоби захисту шкіри; якщо поблизу єсховище, заховатись у ньому.
Передтим, як зайти в сховище, необхідно зняти використані засоби захисту шкіри таверхній одяг і залишити їх у тамбурі. Це запобігає занесенню отруйних речовин усховище.
Протигаззнімається після того, як людина зайшла у сховище. Якщо ви заховались у підвалічи перекритій щілині, обов'язково одягніть протигаз. У сховищі потрібноперебувати до спеціального розпорядження про вихід із нього.
Виходитиіз вогнища ураження потрібно за напрямами, які позначені вказівками постівцивільної оборони (міліції). Якщо вказівок немає, потрібно рухатисьперпендикулярно до напрямку вітру. По зараженій отруйними речовинами територіїтреба йти швидко, але не бігти і не підіймати пилу. Не можна прихилятись добудинків і торкатись навколишніх предметів, Не треба наступати на видимі крапліі мазки отруйних речовин.
Назараженій території забороняється знімати протигаз та інші засоби захисту.Потрібно бути особливо обережним, рухаючись через парки, сади, городи і поля.На листі і гілках рослин можуть осідати краплі отруйних речовин.
Якщоце можливо, то потрібно уникати низин, долин і боліт, де можливим є тривалийзастій випарів отруйних речовин. У містах такі випари можуть нагромаджуватись узачинених кварталах, парках, а також у під'їздах і на горищах будинків.
Зараженахмара у місті розповсюджується на більшій відстані вулицями, тунелями,трубопроводами.
Припопаданні крапель або мазків отруйних речовин на шкіру, одяг або засобизахисту, потрібно негайно їх зняти тампонами із марлі, вати, а якщо їх немає,то папером або будь—якою тканиною.
Післявиходу із вогнища ураження, необхідно якнайшвидше провести повну санітарнуобробку.
3.3Вогнище бактеріологічного ураження, його характеристика, правила поведінки ідії населення
Бактеріологічна(біологічна) зброя — це боєприпаси і бойові пристрої, дії ураження якихзасновані на використанні хворобоутворюючих властивостей мікроорганізмів ітоксичних продуктів їх життєдіяльності.
Бактеріологічназброя призначена для масового ураження людей, сільськогосподарських тварин,рослин і продуктів.
Основубактеріологічної збро"І складають біологічні засоби — спеціально відібраніпатогенні, хворобоутворюючі мікроорганізми і токсини, здатні викликати у людей,тварин і рослин масові важкі захворювання.
Хворобоутворюючімікроорганізми — збуджувачі інфекційних хвороб людини і тварини в залежностівід розмірів, будови і біологічних властивостей діляться на класи: бактерії (чуми,холери, сибірської язви); віруси (натуральної віспи, жовтої лихоманки); рікетсії(сипного тифу, п'ятнистої лихоманки); гриби (бластимікоз,гістоплазмоз).
Бактеріальнізасоби можуть застосовуватись: аерозольним шляхом — розпилення бактеріальнихзасобів у повітрі силою вибуху вибухової речовини біологічного боєприпасу і здопомогою розпилюючих засобів; трансмісійним — використання біологічних носіївзахворювань (пацюків, мишей, бліх, комарів); диверсійним — ураження місцьзагального користування (водойми, водяні джерела, пункти харчування).
Боєприпасиі бойові пристрої, призначені для застосування біологічних засобів, називаютьсябіологічними боєприпасами. Це можуть бути авіаційні бомби, касети, пристрої длярозпилювання, боєприпаси реактивної артилерії, бойові частини ракет, портативніпристрої для диверсійного застосування бактеріологічних засобів.
Бактеріологічназброя може застосовуватись як самостійно, так і разом з іншими видами зброїмасового ураження. Найбільш характерними об'єктами для ураженнябактеріологічною зброєю можуть бути великі політико-адміністративні івійськово-промислові центри, райони, транспортні вузли, великі райониінтенсивного тваринництва і вирощування сільськогосподарських рослин.
Внаслідокзастосування бактеріологічної зброї утворюється зона бактеріологічного(біологічного) зараження, всередині якої можуть виникнути одно або декількавогнищ зараження. Вогнищем бактеріального зараження називають міста, іншінаселені пункти, об'єкти народного господарства і території, зараженібактеріальними засобами І які є джерелом розповсюдження інфекційнихзахворювань.
Своєчасністьі ефективність вживання заходів захисту від бактеріологічних засобів, якіскладають основу дії ураження бактеріологічної зброї, будуть визначатись тим,наскільки добре вивчені ознаки бактеріологічного нападу. При спостереженніможна помітити: у місцях вибухів бактеріальних боєприпасів наявність крапельрідини або порошкоподібних речовин на ґрунті, рослинах і різних предметах, абопри вибуху — утворення легкої хмари диму (туману); за літаком, що пролітає,з'являються полоси, які поступово осідають і розсіюються; скупчення комах ігризунів, найбільш загрозливих носіїв бактеріальних засобів; виникнення масовихзахворювань серед людей і сільськогосподарських тварин, також масовий падіжхудоби.
Виявившихоча б одну із цих ознак, необхідно негайно одягнути протигаз (респіратор,протипилеву тканинну маску або ватно-марлеву пов'язку), по можливості засобизахисту шкіри і повідомити в найближчий орган управління цивільної оборони абомедичний заклад. З метою захисту від бактеріологічних засобів проводятьсяпротиепідемічні і санітарно-гігієнічні заходи.
Приготуванняі вживання їжі повинно виключати можливість її зараження бактеріологічнимизасобами; різні види посуду необхідно мити дезинфікуючими розчинами абокип'ятити.
Длязапобігання розповсюдження інфекційних захворювань за розпорядженням начальникацивільної оборони району і міста, а також об'єкта народного господарствазастосовуються такі запобіжні заходи, як карантин і обсервація.
Карантинвводитьсяпри явному встановленні факту застосування бактеріологічної зброї і головнимчином у тих випадках, коли збудники хвороб, які були застосовані, належать доособливо загрозливих (чума, холера та інші). Карантинний режим — це повнаізоляція вогнища зараження від навколишнього населення, він має на меті недопустити розповсюдження інфекційних захворювань. На зовнішніх кордонах зоникарантину вистзеїляється озброєна охорона, організується комендантська служба іпатрулювання, регулюється рух. У населених пунктах і на об'єктах, де буввстановлений карантин, організується місцева комендантська служба, проводитьсяохорона інфекційних ізоляторів і лікарень, контрольно-передавальних пунктів,
Ізцього району вихід людей, вивід тварин і вивіз речей забороняється,дозволяється тільки вихід спеціальних формувань і видів транспорту.
Заняттяу школі та інших навчальних закладах відміняються, проводяться заходи пороззосередженню населення, профілактичні і санітарно-гігієнічні заходи,санітарна обробка, дезинфекція, дезинсекція і дератизація.
Якщовстановлений вид забрудника не належить до групи особливо загрозливих,вводиться обсервація, яка має на меті проведення медичного нагляду за вогнищемураження і проведення необхідних лікувально-профілактичних заходів.Ізоляційно-заборонні заходи при обсервації менш суворі, ніж прикарантині.
Необхіднопам'ятати, що ні в якому разі не можна ухилятися від ліків, які запобігаютьзахворюванню.
3.4Найпростіші засоби масового ураження
Уостанніх війнах, які велись США і їх союзниками, у великих масштабахзастосовувались прості засоби ураження, які мають великі можливості ураженняживої сили, і в першу чергу цивільного населення. До них можна віднести:боєприпаси об'ємного вибуху; боєприпаси, що запалюються, осколочні, кульові,кумулятивні і бетонобійні, а також зброя високої точності.
Боєприпасиоб'ємного вибуху — боєприпаси, принцип дії яких заснований на фізичному явищі — детонації, яка виникає в сумішах газів спалювання із повітрям.
Головнимфактором ураження боєприпасу об'ємного вибуху є ударна хвиля, у якоїнадлишковий тиск у центрі вибуху досягає близько 3000 кПа, а на відстані 100 мможе бути 100 кПа.
Узапалюючих боєприпасах основу складають речовини запалювання, які діляться нагрупи: суміші запалювання на основі нафтопродуктів (напалми); металізованісуміші запалювання (пірогелі); терміт і термічні складники запалювання.
Речовинизапалювання мають температуру горіння від 800° до 3000° і цим уражають людей,тварин при попаданні на тіло. Найбільшого ефекту захисту людей від зброїзапалювання досягають захисні споруди. Засоби індивідуального захисту і верхнійодяг захищають тільки від прямої дії вогнесумішей у момент їх застосування.
Фугасні,уламкові, кульові, кумулятивні і бетонобійнї боєприпаси є найкращим засобом дляураження цілей малих розмірів, а також розташованих на великих площах.
Ефективнийзахист від ударної хвилі і уламків простих боєприпасів забезпечують захисніспоруди: сховища, укриття різних типів, перекриті щілини, а від кульових бомб — кам'яні і дерев'яні споруди. При їх відсутності можна заховатись у траншеях інерівностях на місцевості.
Дозброї високої точності, яка призначена для ураження цілей малих розмірів,належать авіаційні бомби керування, ракети керування повітря-земля,протирадіалокаційні ракети та ін.
Застосуванняцієї зброї вказує на її велику ефективну дію в ураженні об'єктів і живої сили.
4.Засоби захисту населення. Особливості захисту дітей
Захистнаселення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу є головною задачеюцивільної оборони і досягається максимальним виконанням усіх захисних заходів,найкращим використанням всіх способів і засобів захисту.
Обсягі характер заходів захисту населення визначаються у кожному конкретному випадкуз урахуванням особливостей окремих районів і об'єктів народного господарства, атакож можливості виникнення екстремальних ситуацій і ураження ядерною, хімічноюі бактеріологічною зброєю.
4.1Організація захисту населення
Доосновних способів захисту населення в екстремальних ситуаціях належать:
1.Організація своєчасного повідомлення населення про екстремальні ситуації.
2.Евакуація населення із загрозливих районів.
3. Укриттянаселення в захисних спорудах ЦО.
4.Використання населенням індивідуальних засобів захисту.
Крімцього, для забезпечення захисту населення виконується:
— загальне навчання населення способам захисту;
— організація радіаційної, хімічної і бактеріологічної розвідки;
— виконання режимів захисту на об'єктах народного господарства і правил поведінкинаселення в зонах зараження;
— проведення рятівних робіт.
Одним із важливих факторів, які впливають на захистнаселення, є його своєчасне повідомлення про екстремальні ситуації, які можутьвиникнути як в мирний, так і у воєнний час.
Дляоповіщення населення цивільна оборона і місцеві органи влади використовуютьрадіотрансляційну мережу. У нашій.країні немає жодного міста, де не було брадіотрансляційного вузла. Більшість підприємств, навчальних закладів маютьсвої місцеві радіотрансляційні мережі. В Україні створена система телевізійнихі радіомовних станцій. Кожна сім'я має радіоприймач, телевізор або радіоточку.
Оповіщеннянаселення в екстремальних ситуаціях мирного часу і в умовах війни проводитьсязасобом передачі мовної інформації з використанням радіо і телебачення. Щобпривернути увагу населення перед передачею мовної інформації, включаютьсясирени, виробничі гудки та інші сигнальні засоби, що означає передачупопереджувального сигналу “Увага всім”, за яким населення зобов'язане включитирадіотрансляційні і телевізійні приймачі і прослухати повідомлення штабуцивільної оборони про те, що сталось чи може статись, а також правилаповедінки.
Длятого, щоб своєчасно отримати сигнали оповіщення, необхідно на кожномупідприємстві, у кожному закладі, в тому числі і навчальному, у кожному домітримати радіоточку увімкненою, радіоприймачі настроїти на одну із мовнихстанцій країни, а телевізори — на головну програму свого телецентру.
Усеце дозволить населенню у будь-який час прийняти розпорядження органів влади ісигнали оповіщення цивільної" оборони, а разом з тим і своєчаснопідготуватись до захисту і організації захисту дітей.
Почувшиповідомлення про надзвичайні обставини, для захисту дітей в залежності відситуації необхідно вжити наступні заходи:
— уточнити всі питання, які пов'язані з укриттям дітей в захисних спорудах;
— отримати для дітей засоби індивідуального захисту органів дихання і медичнізасоби захисту;
— виготовити прості засоби захисту органів дихання дітей і підготувати їх одягдля захисту від радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів;
— тренувати дітей використовувати засоби індивідуального захисту;
— підготувати все необхідне для можливої евакуації дітей або перебування їхдовгий час у захисних спорудах;
— ознайомити дітей старшого віку з сигналами оповіщення цивільної оборони іправилами поведінки.
Одниміз засобів захисту населення є своєчасна евакуація людей із загрозливих районів.
Отримавширозпорядження щодо проведення евакуації, начальники і органи управлінняцивільної оборони міста та районів разом з евакуаційними комісіями і службамицивільної оборони у відповідності до плану проводять оповіщення керівниківпідприємств, організацій, навчальних закладів, будинкових управ і т.д., а черезних робітників, службовців, їх сім'ї і усе населення про час прибуття на збірніевакуаційні пункти для евакуації.
Отримавшиповідомлення про евакуацію необхідно:
— зібрати необхідні речі, підготувати засоби індивідуального захисту органівдихання, документи і гроші;
-уквартирі відключити усі енергосистеми, зачинити вікна, двері в кімнатах;
— відправитись на евакуаційний збірний пункт.
Іздокументів необхідно мати: паспорт, військовий квиток, трудову книжку абопенсійну книжку, диплом (атестат) про освіту, свідоцтво про одруження інародження дітей.
Потрібновзяти продуктів харчування на 2-3 доби. Це можуть бути консерви, концентрати,сухарі і вода, із речей беруть найнеобхідніше — одяг, взуття, білизну.
Підбираючиодяг і взуття для дітей, необхідно враховувати їх захисні властивості і поруроку. Для дітей до 3-х років слід підготувати запас дитячих продуктів, яких напунктах харчування може не бути — дитяче харчування, сухе молоко, консервованісоки і т.д. Всі продукти повинні бути упаковані в поліетиленові пакети. Длядошкільнят необхідно, крім цього, взяти їх улюблені іграшки.
Довалізок (рюкзаків) з речами і продуктами харчування старших дітей необхідноприкріпити бірку, де вказати прізвище, ім'я і no-батькові дитини, домашнюадресу і пункт евакуації.
Аналогічнівідмітки необхідно зробити дітям дошкільного віку: у внутрішню кишеню одягу,який вони постійно носять, необхідно вкласти картку з іменем, no-батькові іпрізвищем дитини, рік її народження, місце проживання і місце роботи батька таматері або, ще краще, написати ці дані на клаптику білої матерії і причепити їїдо внутрішнього боку одягу дитини під комір.
Евакуаціядітей може проводитись різними способами. Переважно вони будуть евакуюватись разомз родичами. У цьому випадку родичі повинні взяти підготовлені речі і прибути назбірний евакуаційний пункт. Необхідно уважно слідкувати за дітьми, не дозволятиїм відходити від себе. Діти старшого віку можуть евакуюватись самостійно.
Діти,які перебувають у відомчих дитячих закладах (школи-інтернати, дитячі садки,будинки сиріт і т.д.) евакуйовуються у складі дитячого закладу.
Отримавшиповідомлення про евакуацію, керівники цих закладів повинні повідомити про церодичів дітей, якщо вони є, уточнити списки дітей, які евакуйовуються. Люди,які прибувають на збірний евакуаційний пункт, реєструються, а потімрозподіляються по видах транспорту і рухаються ешелоном або автоколоною, алюди, які йдуть пішки, — рухаються колонами.
Уміру прибуття транспорту, зареєстровані на збірному евакуаційному пункті особи,скеровуються на місце (станції) посадки на транспорт.
Усенаселення, яке прибуло у призначені райони після евакуації, повинна пройтиреєстрацію на прийомних евакуаційних пунктах і за вказівками їх робітниківрозміститись для проживання.
4.2Колективні засоби захисту
Укриттянаселення в захисних спорудах є найбільш надійним способом захисту від зброїмасового ураження та інших сучасних засобів нападу, а також від радіоактивногозабруднення при аваріях на атомних об'єктах і об'єктах, які мають сильнодіючіотруйні речовини.
Захисніспоруди — це інженерні споруди, спеціально призначені для захистунаселення від зброї масового ураження.
Узалежності від захисних властивостей ці споруди поділяються на:
— сховища;
— протирадіаційні укриття;
— найпростіші укриття.
Сховище — це споруда герметичного типу, яка забезпечує захист людей від усіх факторівураження ядерної зброї, отруйних речовин і бактеріальних засобів, а також відвисоких температур і шкідливих газів у зонах пожеж.
Людиможуть перебувати у сховищах довгий час, навіть у завалених сховищах безпека"їх забезпечується протягом декількох діб. Надійність захисту досягаєтьсяза рахунок підвищення міцності конструкцій, а також за рахуноксанітарно-гігієнічних умов, які забезпечують нормальне життя людей у сховищах увипадку зараження навколишнього середовища на поверхні радіоактивними,отруйними речовинами і бактеріальними засобами або виникнення масових пожеж,
Замісцем розміщення сховища бувають:
— вбудовані у підвальному або напівпідвальному приміщенні будинку;
— розміщені окремо.
Усерединісховища є різні приміщення, які поділяються на головні і допоміжні.
Доголовних належать приміщення, де розташовуються люди, і тамбури-шлюзи.
Допоміжні- це фільтровентиляційні камери, санітарно-побутові, приміщення дизельноїелектростанції, захисні входи і виходи, медична кімната, склад для продуктів.
Приміщеннядля людей планується із розрахунком 0,5 м2 площі підлоги і 1,5 м3внутрішнього об'єму на одну людину. Головні приміщення діляться на відсіки,розраховані на 30-75 чоловік. У відсіках обладнуються два- або триярусні нари — лавки для сидіння і полиці для лежання із розрахунком: для сидіння 0,45x0,45 мі лежання — 0,55-1,8 м. Висота приміщення — не менше 2,2 м. Кількість місць длялежання -20-30% від загального числа.
Тамбури-шлюзипризначені для перепуску людей у сховище після команди «Закрити захисніспоруди» без порушення захисних властивостей і герметичності сховища. Вонибувають одно- і двокамерними в залежності від вмістимості сховища. Дверітамбура-шлюзу захисні — герметичні.
Уфільтровентиляційній камері розміщуються фільтровентиляційний агрегат, якийзабезпечує вентиляцію приміщень сховища та очищення повітря від радіоактивних,отруйних речовин і бактеріальних засобів.
Санітарно-побутовіприміщення обладнуються окремо для чоловіків і жінок в ізольованих приміщеннях.
Приміщеннядля дизельної електростанції розмішується біля зовнішньої стіни і відділяєтьсявід інших приміщень стінкою, яка не горить,
Сховищемає не менше, ніж два входи, що розмішені на протилежних боках. Вониоб'єднуються тамбурами. Двері у тамбурах: зовнішні — захисні і герметичні,внутрішні — герметичні.
Збудованесховище повинно мати аварійний вихід. Це підземна галерея з виходом черезвертикальну шахту, яка закінчується сильним оголовком на територію, що незавалюється зруйнованими будинками.
Медичнакімната обладнується із розрахунком 9 м2 при вмістимості сховища900-1200 чоловік.
Кімнатадля продуктів повинна бути ізольована від основного приміщення.
Усховищі обладнуються різні інженерні системи: електрозабезпечення,водозабезпечення, опалення, забезпечення повітрям і каналізація.
Електрозабезпеченнясховищ проводиться від зовнішніх джерел. При аварійному варіанті існує дизельнаелектростанція.
Водозабезпечення- від водопровідної мережі. Робляться запаси води — 2-3 л на людину на добу. Увеликих сховищах може обладнуватись водозабезпечеиня з артезіанських джерел.
Опалення- від опалювальної мережі, автономне (пічки, опалювачі, нагрівачі і т.д.).
Каналізація— від об'єктової або міської мережі, а також встановлюється аварійнийрезервуар. Для збору сухих відходів встановлюються паперові мішки або пакети ізрозрахунком 2 кг на одну людину.
Забезпеченняповітрям проводиться при наступних режимах: режим чистої вентиляції, режимфільтровентиляції, режим повної вентиляції.
Урежимі чистої вентиляції повітря очищується від грубодисперсного радіоактивногопилу. У режимі фільтровентиляції повітря очищується від решти радіоактивнихречовин, а також від отруйних речовин і бактеріальних засобів.
Режимповної ізоляції сховища із регенерацією повітря передбачається тоді, колисховище розміщене в місцях, де можлива пожежа або загазованість територіїсильнодіючими отруйними речовинами.
Уприміщеннях сховища розміщуються, крім цього, комплект засобів для проведеннярозвідки, захисний одяг, засоби гасіння пожежі, аварійний запас інструменту.
Усховищі повинна бути документація, яка визначає характеристику і правила йогоутримання, план, табелі оснащення, схему мереж, журнал перевірки стану сховища.
Захиствід радіоактивних речовин, крім сховищ, забезпечують протирадіаційні укриття(ПРУ). Вони надійно захищають людей від опромінювання і попадання радіоактивнихречовин в органи дихання, на шкіру і одяг. ПРУ, крім цього, здатні захиститилюдей від світлового опромінювання, проникаючої радіації, частково від ударноїхвилі, від прямого попадання на шкіру і одяг людей крапель отруйних речовин іаерозолей бактеріальних засобів.
ПРУобладнують із розрахунком найбільшого коефіцієнту захисту. Вони споруджуютьсяперш за все у підвальних приміщеннях будинків і споруд.
Уякості ПРУ можуть бути використані і наземні поверхи будинків. Найбільшпридатними для цього є кам'яні і цегляні будинки.
Усільській місцевості під ПРУ можна використати підвали, а також овочесховища. Удеяких випадках можна збудувати окремі ПРУ і використати гірські виробітки тапечери.
У ПРУє головні приміщення і допоміжні. До головних належать приміщення для людей, адо допоміжних — санітарні вузли, приміщення для вентиляційного обладнання,приміщення для збереження забрудненого верхнього одягу.
Приміщеннядля людей будується із розрахунком 0,5 м2 площі підлоги на однулюдину і оснащується нарами для сидіння і лежання.
Санітарнівузли обладнуються окремо для жінок і чоловіків.
УПРУ, які вміщують більше 300 чоловік, повинно бути приміщення длявентиляційного обладнання, розмір якого визначається габаритами обладнання.
Приміщеннядля зберігання забрудненого одягу обладнується біля входу.
Длязабезпечення життя в ПРУ необхідними є наступні системи: вентиляція,водозабезпечення, освітлення, опалення, каналізація.
Вентиляціяможе бути вимушена або природна. Остання застосовується в укриттях, яківміщують до 50 чоловік.
Водозабезпеченняможливе від водопровідної мережі, також можна зробити запас води із розрахунком3-4 літри на добу на одну людину.
Освітленняздійснюється від загальної електромережі, при її відсутності використовуютьлампи, ліхтарі, свічки і т.д.
Опаленняздійснюється від загальної опалювальної мережі, пічок та ін. теплових приладів.
Каналізація— централізована або обладнуються ями вигрібання.
У ПРУобладнується не менше двох входів, у які вставляють прості двері, щоущільнюються в місцях прилягання у дверних коробках.
Пристосуванняпідвалів і внутрішніх приміщень у будинках для ПРУ, як правило, зводиться довиконання наступних видів робіт: підвищення захисних властивостей приміщень івмонтування в них вентиляції.
Найбільшдоступними простими укриттями є щілини — відкриті і перекриті. Щілини принеобхідності можна будувати на території підприємства, організацій, навчальнихзакладів, а також у житлових районах.
Напершій стадії щілину прокопують глибиною до 200 см, шириною зверху 110-120 см іна дні-до 80 см, Довжина щілини визначається кількістю людей, які розміщуютьсяв ній із розрахунком 0,5 — 0,6 м на одну людину, мінімальна вмістимість щілини- від 10 до 15 чоловік, найбільша — 50 чоловік.
Зметою послаблення дії ураження ударної хвилі на людей щілину роблятьзигзагоподібною або ламаною, довжина прямої ділянки не більше 15 м. У слабкихґрунтах проводять обшивання стін щілини.
Дляперекриття щілини необхідно використати колодки або накатники товщиною 10-15см, залізобетонні елементи, металопрокат і т.д.
Наперекриттях встановлюють гідроізоляцію і засипають ґрунтом товщиною 50-60 см.Входи у щілину обладнують дверима або приставними щитами.
Длявентиляції з протилежного боку входу обладнують витяжну коробку, яка повиннавиходити на поверхню на висоту 1,5-2 м. У перекритій щілині необхідно матиосвітлення.
Укриттянаселення в захисних спорудах, включаючи і прості укриття, проводиться завідповідними сигналами оповіщення цивільної оборони, або за рішенням самоїлюдини в залежності від обстановки.
Заповненнязахисних споруд проводиться організовано і швидко. Люди розташовуються в них завказівками коменданта (старшого) споруди: ті, які прибули з дітьми,розташовуються у місцях спеціально відведених для них, як правило, поблизуканалів, що подають повітря.
Дотриманнястрогої дисципліни — одна із головних умов надійного захисту.
Усховищах і укриттях необхідно зберігати тишу. Не дозволяється без потребиходити у приміщенні сховища або укриття, самостійно включати і виключатиосвітлення, інженерні агрегати і мережі, відчиняти і зачиняти двері і відхилятифіранки. Забороняється запалювати свічки, нафтові лампи, саморобні світильникитощо.
Усховищах і укриттях можуть організовуватись бесіди, читання вголос і слуханнярадіопередач, дозволяється грати в тихі ігри (шахи, шашки та ін.).
Длядітей дошкільного віку можна організувати неголосне читання цікавих казок, ашколярам дати цікаву книжку. Діти, які перебувають у сховищах і укриттях,повинні строго виконувати усі вказівки дорослих.
Доросліпри перебуванні в захисних спорудах разом з дітьми повинні виявляти спокій івитримку, не вести в присутності дітей розмов, які можуть викликати у нихстрах. Умілі і спокійні дії дорослих будуть добре впливати на дітей.
4.3Індивідуальні засоби захисту
Укомплексі захисних заходів важливе значення має забезпечення населення засобамиіндивідуального захисту і практичне навчання правильно і вміло їхвикористовувати.
Індивідуальнізасоби захисту призначені для захисту людини від радіоактивних, отруйнихречовин і бактеріальних засобів.
Засвоїм призначенням індивідуальні засоби захисту поділяють на: засоби захистуорганів дихання і засоби захисту шкіри людини. До перших належать протигази,респіратори і прості засоби захисту.
Протигазиподіляються на фільтруючі й ізолюючі.
Фільтруючіпротигази є основним засобом захисту людини від попадання в органи дихання, наочі і обличчя радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів.
Принципзахисної дії їх заснований на очищенні (фільтрації) повітря, що вдихається, відрізних шкідливих сумішей.
Длядорослого населення в системі цивільної оборони можуть бути використаніфільтруючі протигази марки ГП-5, ГП-5 м, ГП-7.
ПротигазиГП-5, ГП-5м комплектуються фільтропоглинальною коробкою малого розміру (типуГП-5), а для лицьової частини — шолом-маскою. В комплект протигазу ГП-5мвходить шолом-маска з мембранною коробкою, де розміщується переговорнийпристрій.
Протигазбуде надійним засобом захисту, якщо лицьова частина підібрана за розміром, апротигаз підігнаний і справний. Після отримання протигазу, необхідно йогооглянути І перевірити усі частини, потім правильно зібрати і перевірити йогогерметичність. Перевірений і справний протигаз у зібраному виді кладуть у сумкуі носять на лівому боці лямкою через праве плече, клапаном від себе.
Длязахисту органів дихання дітей призначені наступні протигази:
— ДП-6м — дитячий протигаз, тип шостий, малий для дітей молодшого віку (від 1,5до 12 років). Він комплектується полегшеними коробками фільтро-поглинання типуДП-6м, а для лицьової частини-масками МД-1 (маска дитяча, тип перший) чотирьохзростів — 1,2, 3 і 4-го. Маски перших трьох зростів мають гарантійні стрічки,які не дозволяють дитині без допомоги дорослого зняти масках, у маски 1-гозросту з'єднуюча трубка прикріплена збоку біля клапанної коробки,
— ДП-6 — призначений для дітей старшого віку (від 12 до 16 років) — маска МД-1одного 5-го розміру.
— ПДФ-7 — протигаз дитячий фільтруючий дошкільний для дітей від 1,5 до 7 років — чотирьох розмірів.
— ПДФ-Ш — протигаз фільтруючий шкільний для дітей від 7 до 17 років — маски МД-3двох розмірів — 3-го і 4-го, або шолом-маска чотирьох розмірів — 0,1,2, і 3-го.
Докомплекту будь-якого дитячого протигазу входить сумка для його збереження ізасіб від запітнілості скла окулярів.
Підбірі пристосування лицьової частини протигазу для дітей дошкільного і шкільноговіку проводиться дорослими; діти старшого віку можуть підібрати і пристосуватилицьову частину самостійно.
Припідборі маски для будь-якого дитячого протигазу у дітей вимірюють висотуобличчя, потім за таблицею визначають необхідний зріст маски.
Перевірку,збір і укладання дитячих протигазів проводять дорослі; діти старшого вікуможуть робити це самостійно,
Протигазидіти носять в таких же положеннях, як і дорослі: «похідному», «на готові» і«бойовому». В «похідному» положенні дитячий протигаз носиться на лівому боці(через те, що довжина з'єднуючої трубки лицьової частини невелика), протигазидля дітей молодшого віку в положенні «на готові» і «бойове» носять на грудях.
Дітяммолодшого віку протигази, як правило, одягають дорослі. Для цього дитинунеобхідно поставити спиною до себе (маленьку дитину — між коліна спиною досебе) так, щоб голова її впиралась у вас. Потім взяти маску двома руками заскроневі і шийні стрічки і, пересуваючи пальці рук, одягнути маску на обличчядитини, розрівняти наголівник на потилиці і зав'язати гарантійні стрічки.
Дітистаршого віку одягають протигази самостійно.
Ізолюючіпротигази (ІП-4, ІП-5, ІП-46) — повністю ізолюють організм людини віднавколишнього середовища і, як правило, надходять на оснащення формувань ЦО.
Респіратори — застосовуються для захисту органів дихання від радіоактивного пилу і при діях увторинній хмарі бактеріальних засобів.
Усистемі ЦО для дорослого населення використовується респіратор Р-2. Вони єтрьох розмірів -1,2, 3-го.
Підбіррозміру респіратора проводиться як і зріст маски протигазу — вимірюваннямвисоти обличчя людини.
Одяганняреспіратора проводиться за командою «Респіратор одягнути» або самостійно. Приодяганні респіратора не потрібно сильно притискати півмаску до обличчя і сильностискати носовий зажим.
Длязахисту дітей застосовується респіратор Р-2д. Він є чотирьох розмірів іпризначений для дітей від 7 до 17 років, респіратор Р-2д за призначенням дії івикористанням аналогічний респіратору Р-2.
Допростих засобів захисту належать протипилова тканинна маска ПТМ-1 іватно-марлева пов'язка, які захищають органи дихання людини від радіоактивнихречовин, а також при дії у вторинній хмарі бактеріальних засобів.
Длязахисту від отруйних речовин прості засоби, як і респіратори, не можутьзастосовуватись ПТМ-1 складається із двох головних частин корпусу і кріплення.Корпус і кріплення маски можуть виготовлятися як із нових матеріалів, так і зпоношених текстильних виробів.
Ватно-марлевапов'язка виготовляється наступним шляхом. Беруть шматок марлі довжиною 100 см ішириною 50 см; в середній частині шматка на площі 30x20 см кладуть-рівний шарвати товщиною приблизно 2 см; вільні від вати кінці марлі по всій довжинішматка з обидвох боків завертають, закриваючи вату; кінці марлі (біля 30-35 см)з обидвох боків посередині розрізають ножицями, утворюючи дві пари зав'язок;зав'язки закріплюють стібками ниток
Ватно-марлевапов'язка для дітей виготовляється Із шматків марлі розміром 80x40 см; шар ватинакладають на марлю розміром 20x15 см, товщиною 1-2 см.
Длязахисту дітей віком до 1,5 року використовується камера захисна дитяча (КЗД-4 Іінші). Вона складається із оболонки, металевого каркасу, зажиму і плечовоїстрічки. В оболонку вмонтовані два дифузійно-сорбірні елементи і вікно, черезяке можна слідкувати за поведінкою і станом дитини. У зібраному стані камерутримають у дитячій кімнаті.
Принеобхідності дитину кладуть всередину камери ногами в бік вхідного отвору, вкамеру кладуть пляшку з дитячим харчуванням, іграшку і одну-дві пеленки прозапас. Після цього ретельно герметизується вхідний отвір, для чого зажимом,який складається з двох пластмасових пластин і гумового кільця стяжки, стягуютьгумову тканину вхідного отвору. Влітку температура в камері буде на 3-40Cвища, ніж на дворі, а взимку такою ж.
Захиснакамера може переноситись на стрічці в руках або через плече, а такожвстановлюватись на шасі дитячої коляски або на санки.
Дитинуможна вийняти із камери за командою, яка дозволяє зняти засоби захисту. Той,хто бере дитину, повинен бути в незараженому одязі, використана камера підлягаєобеззаражуванню.
Засобизахисту шкіри людини поділяються на ізолюючі і фільтруючі.
До ізолюючихналежать: захисний комбінезон; легкий захисний костюм Л-1;загальновійськовий захисний комплект.
До фільтруючих — комплект захисного фільтруючого одягу. Всі ці засоби захищають людей, якіперебувають на території сильно зараженій радіоактивними, отруйними речовинамиі бактеріальними засобами.
Длязахисту населення може використовуватись виробничий одяг — куртки і штани,комбінезони, халати з капюшоном зшиті, як правило, з брезенту, вогнезахисноїабо гумової тканини і грубого полотна,
Можнавикористовувати плащі і накидки, пальто, гумові чоботи, боти і галоші. Длязахисту рук можуть бути шкіряні рукавиці.
Жінкам,що перебувають на зараженій території, рекомендується одягати штани. Простийодяг можна змочити спеціальним розчином, виготовленим на основі миючих засобів,тоді він добре захищає від випарів аерозолей отруйних речовин.
Засобизахисту органів дихання і шкіри виготовляються промисловістю. На об'єктинародного господарства вони надходять централізовано і призначені головнимчином для оснащення формувань, робітників і службовців підприємства.
Засобизахисту зберігаються у спеціальних складах у кожному цеху (відділі)підприємства, а у школі — у завгоспа. При необхідності робітники і службовціотримують засоби захисту за місцем праці. Діти, які відвідують дитячі дошкільніустанови, отримують їх там, а школярі — у школах, непрацююче населення замісцем проживання через ЖЕКи і будинкові управи
Домедичних засобів захисту належать: аптечка індивідуальна АІ-2 і пакетперев’язочний індивідуальний.
Аптечкаіндивідуальна АІ-2 призначена для надання самодопомоги і взаємодопомоги приураженнях і опіках, а також для запобігання і ослаблення дії отруйних речовин,бактеріальних засобів та іонізуючих випромінювань. Має лікарські засоби,антидот і радіо протектори.
Угнізді № 1 міститься шприц-тюбик із засобом проти болю. Застосовують припереломах, великих ранах і опіках.
Угнізді № 2 у червоному пеналі — препарат тарен для ослаблення діїотруйних речовин нервово-паралітичної дії. Вживати по одній таблетці приможливому отруєнні отруйними речовинами, повторне вживання через 5-6 год. Угнізді №3 у білому пеналі міститься протибактеріальний препарат сульфадиметоксин.Приймати 7 таблеток у першу добу в один прийом, а в наступні дві доби по 4таблетки при появі шлунково-кишкових розладів після опромінення.
Угнізді № 4 в двох пеналах рожевого кольору міститься радіозахисний препарат №1 цістамін.Приймають при загрозі опромінювання 6 таблеток за один прийом, через 4-5год можна ще 6 таблеток.
Угнізді №5 у двох чотиригранних пеналах без забарвлення міститьсяпротибактеріальний препарат №1. Прийняти 5 таблеток, через 6 годин ще 5таблеток при загрозі опромінювання або бактеріальному зараженні.
Угнізді №6 у пеналі білого кольору є радіозахисний препарат — калій йодистий.Приймати по одній таблетці упродовж 10 днів після випадання радіоактивнихопадів.
Угнізді №7 у пеналі голубого кольору міститься протиблювотний препарат етаперазін.Приймати одну таблетку зразу після опромінення або при пошкодженнях голови.
Необхіднопам'ятати, дітям до 8 років на один прийом дають 1/4 таблетки; дітям від 8 до15 років — 1/2 таблетки. Пакет перев'язочний індивідуальний призначений дляперев'язки ран, пошкоджень і т.д.
5.Санітарна обробка людей. Захист і знезараження води, продуктів і речей
Увогнищі масового ураження виникає зараження людей, їх одягу, води і продуктівхарчування, будинків, території і т.д. отруйними, радіоактивними речовинами ібактеріальними засобами. Для того, щоб запобігти дії цих факторів ураження налюдину, необхідно вилучити, знешкодити, знезаразити ОР, РР, БЗ.
Зцією метою організовується спеціальна обробка населення, майна, одягу, техніки,продуктів харчування, води та ін.
Контрольза ними заходами, а також лабораторний аналіз проб (води, продуктів, фуражу іт.д.) із вогнища виконується медичною службою ЦО.
Спеціальнаобробка включає
1.Санітарну обробку людей.
2.Дезактивацію різних об'єктів.
3.Дегазацію різних об'єктів.
4.Дезинфекцію різних об'єктів.
5.1Санітарна обробка населення
Санітарнаобробка — це комплекс заходів, спрямований на знезараження тіла людини, а такожїї одягу і взуття від збудників хвороби і їх носив, токсинів, радіоактивних іотруйних речовин, що потрапили на них.
Узалежності від обставин, наявності часу і необхідних засобів, санітарна обробкаможе проводитись частково або повністю.
Частковасанітарна обробка людей проводиться негайно при зараженні ОР і БЗ або відразупісля виходу із зараженої зони при зараженні РР. Часткова санобробкавиконується самостійно або при взаємодопомозі.
Частковусанітарну обробку людей при зараженні РР проводять у наступному порядку: незнімаючи протигазу (респіратора), верхній одяг чистять, витріпують, вибиваютьпалицею, обмітають віником або жгутом із трави. Взуття протирають вологоюганчіркою або обмивають водою, снігом. Закінчивши обробку одягу і взуття,очищають від пилу сумку протигазу, а коробку і маску обтирають мокроюганчіркою. Після цього знімають протигаз (респіратор) і рукавиці, обмиваютьобличчя, шию і руки не зараженою водою і протирають рідиною із протихімічногопакета ІПП-8, ІПП-10. На заключній стадії слід прополоскати водою, або2-пропент-ним содовим розчином рот і горло, почистити ніс. Після частковоїсанітарної обробки радіоактивне зараження одягу і тіла може залишатись і будевищим від допустимого рівня. У такому випадку необхідно направити людей насанітарно-миючі пункти (СМП) для проведення повної санітарної обробки.
Частковасанітарна обробка людей при зараженні отруйними речовинами проводиться негайно(не пізніше 5 хв.) після їх застосування. Для цього використовуєтьсяіндивідуальний протихімічний пакет ІПП-8, ІПП-10.
Виявившикраплі ОР, необхідно витягти із пакета флакон з дегазуючою рідиною, змочитимарлеву салфетку, протерти нею відкриті ділянки шкіри, одягу і лицьову частинупротигазу. При відсутності індивідуального протихімічного пакета краплі ОРможна обережно зняти тампоном вати, бинтом чи шматком тканини. Обробку проводятьв одному напрямку від периферії до центру місця ураження. При першій можливостімісця, що обробляються, потрібно вимити водою з милом І протерти чистимрушником (шматком тканини).
Післявиходу із вогнища хімічного зараження у спеціально відведеному місці обережнознімають засоби захисту шкіри так, щоб вони не доторкались до чистої білизни іодягу. Потім, не знімаючи протигазу, ретельно оглядають відкриті ділянки шкіри,одяг і взуття.
Виявившина шкіри краплі або мазки ОР, їх знову знімають за допомогою марлевого тампона,що змочений рідиною із протихімічного пакета.
Зараженіділянки одягу теж обробляють рідиною із ІПП-8. Взуття ретельно протираютьганчіркою, папером, травою.
Позакінченні знезараження взуття, руки і відкриті ділянки шкіри обробляютьрідиною ІПП--8. При відсутності ІПП-8 знезараження нервово-паралітичних речовинможе проводитись шляхом обробки 12,5- процентним розчином аміаку, 3-процентнимрозчином перекисню водню, 8-процентним розчином персолі і т.д.
Частковасанітарна обробка в бактеріологічному вогнищі зараження полягає у проведеннізаходів щодо знищення, знезараження хворобоутворюючих мікробів і їх токсинів наповерхні тіла людини і дезинфекції (дєзінсекції) одягу, взуття і засобівіндивідуального захисту. Часткова санітарна обробка проводиться у протигазі(масці) відразу після зараження біологічними засобами. Ганчіркою, тампоном,носовою хусточкою, що змочені рідиною ІПП-8, протирають обличчя (крім очей),шию, руки. Можна помити чистою водою з милом відкриті ділянки шкіри.
Прикомбінованому ураженні РР, ОР І БЗ перш за все знезаражують ОР, які потрапилина шкіру і одяг. Потім шляхом витріпування і миття знешкоджують біологічнізасоби, що осіли на одязі, взутті і засобах індивідуального захисту.
Якщодозволяють обставини, верхній одяг знімають, але так, щоб відкриті ділянкишкіри тіла не торкались внутрішньої поверхні. Якщо санітарна обробкапроводиться на зараженій місцевості, верхній одяг не знімають, частковасанітарна обробка не забезпечує зменшення усіх патогенних (хвороботворних) мікробів,токсинів, тому населення надалі проходить повну санітарну обробку, не виходячиіз вогнища ураження.
Частковасанітарна обробка, як правило, завершується повною санітарною обробкою, щовключає миття усього тіла мочалкою з милом (замість мила можна використатиспеціальні миючі засоби) під душем. При зараженні OР і РР необхідно промитиочі, ніс, ротову порожнину 0,5- процентним розчином соди.
Призараженні бактеріологічними засобами відкриті частини тіла перед миттямдезінфікують 2-процентним розчином хлораміну.
Приповній санітарній обробці обов'язково проводять знезараження одягу і взуття абоїх заміну.
Повнасанітарна обробка проводиться у спеціальних закладах СПМ — санітарний пунктмиття або у будь-яких приміщеннях, що оснащені душами.
Упольових умовах з цією метою організовується ПСО (пункт спеціальної обробки),який розгортається хімічною службою.
ПлануванняСПМ повинно бути таким, щоб при санітарній обробці не було потоків людей, які бзустрічались чи перетиналися, і забезпечувалось їх послідовне проходження черезприміщення з початку обробки до її закінчення.
Якстаціонарні, так і польові пункти працюють за типом санітарногопропускника, обов'язково дотримується пропускний або поточний метод; ті, щопроходять санітарну обробку, рухаються в одному напрямі; оброблені незустрічаються, не торкаються заражених, необроблєних.
Санітарнийпропускник має: роздягалку, де уражені знімають одяг і взуття; миюче і душовевідділення для миття, вбиральню, де потерпілі одягають знезаражений одяг;камерне відділення, де проводиться знезараження одягу і взуття.
Порядокпроведення повної санітарної обробки є наступним: із району очікування по черзігрупами по 30-40 чоловік (окремо чоловіки і жінки) скеровуються на КРП(контрольно-розподільний пост), де виявляється ступінь зараження одягу, шкіри іпорядок проведення обробки. Люди, ступінь зараження одягу і шкіри яких вищийвід допустимої норми, скеровується у район збору. Та частина людей,яка потребує миття, скеровується в роздягальне відділення. Тут вони знімаютьодяг, здають на збереження документи і цінності, потім приходять у приміщення,де медичні працівники оглядають їх з метою виявлення різних видів пошкодженьділянок шкіри. При їх виявленні ці місця заклеюються пластирем або медичнимклеєм, При вході у миюче приміщення люди отримують мило, мочалки. Дляраціонального використання теплої води під кожною душовою сіткою миютьсяодночасно дві людини. При митті звертається особлива увага на обробку частинтіла з волосяним покривом.
Накожну людину виділяється по 30 г мила і 30-35 л води, що нагріта до температури38-40°С. Санітарна обробка триває не більше 30 хв.
Узбиральному відділенні після дозиметричного контролю люди отримують свійзнезаражений одяг або одяг із обмінного фонду, одягаються і залишають СПМ.
5.2Захист і знезараження води, продуктів і речей
Зараженняпродуктів харчування може виникнути при ненадійному захисті їх від дії ядерної,хімічної і бактеріологічної зброї, а також внаслідок аварій на промисловихоб'єктах, які мають радіоактивні і сильнодіючі отруйні речовини. У такихвипадках характер і ступінь зараження залежить від властивостей заражуючоїречовини і способу її застосування, а також від виду продуктів харчування та їхфізично-хімічних властивостей.
Зараженеотруйними речовинами або бактеріологічними засобами повітря проникає в продуктихарчування на глибину 3-10 мм, а інколи 2-3 см. Глибина проникненнякрапель-но-рідинних ОР в продукти харчування значно більша — від декількохміліметрів до 10-15 см.
Радіоактивніречовини, випавши із хмари ядерного вибуху у вигляді радіоактивного пилу,заражують верхній шар продуктів харчування на глибину від 1-3 мм до 15-20 мм
Узв’язку з наявністю мінеральних солей, особливо повареної солі, в продуктаххарчування під дією нейтронного потоку проникаючої радіації в продуктах можевиникнути наведена радіоактивність. У таких продуктах, як солена риба і м'ясо,ковбасні вироби, консерви, наведена радіоактивність може бути досить високою.
Захистпродуктів харчування від зараження OР, РР і БЗ досягається засобами зберіганняу спеціально обладнаних складських приміщеннях і сховищах, а також збереженняїх у тарі, яка має високі захисні властивості.
Захиснівластивості тари залежать від матеріалу, з якого вона виготовлена, його товщиниі герметичності конструкції.
Таравиготовлена зі скла, металу, геометрична за конструкцією повністю захищаєпродукти харчування від РР, ОР і БЗ. Дошкові і фанерні ящики, дерев'яні бочкиможуть повністю захистити продукти харчування від зараження або значно зменшитийого.
Тара,виготовлена з щільного картону і герметична за конструкцією, зменшує зараженнякрапельно-рідинними ОР і запобігає зараженню випарами отруйних речовин,радіоактивним пилом і бактеріальними засобами.
Упаковкиз поліетилену, металевої фольги, плівочних полімерних матеріалів, якщо вонигерметичні, забезпечують захист від паро- і туманоподібних ОР, радіоактивногопилу і БЗ.
М'якатара, виготовлена із мішковини, не може бути герметичною і тому не захищаєпродукти харчування від зараження, але у значній марі знижує його і захищає відрадіоактивного пилу.
Увипадках, коли продукти харчування зберігаються у ненадійній тарі або зовсімбез неї, зменшити зараження їх від РР, ОР і БЗ можна шляхом вкриваннябрезентами, захисним папером, товстим шаром соломи, землі або торфу, снігом,льодом та іншими засобами.
Длязахисту продуктів харчування від зараження БЗ велике значення має також повнезнищення гризунів, комах і кліщів, які можуть бути перенощиками збудниківінфекції.
Заходизахисту необхідно проводити під час перевезення, зберігання продуктів іприготування їжі.
Удомашніх умовах головним способом захисту продуктів харчування і запасів водивід зараження є зберігання їх в герметичній тарі або використання захиснихматеріалів:
— хліб, сухарі, кондитерські вироби зберігають в поліетиленових мішках іхлібницях;
— воду — у термосах, банках, пляшках;
— сипучі продукти (борошно, цукор, крупа) тримають у пакетах із щільного паперуабо поліетиленових мішечках, скляних пляшках, банках;
— м'ясо, масло, ковбасу, рибу — в холодильниках, у скляних банках;
— овочі, фрукти — у дерев'яних ящиках, що вистелені зсередини плівкою, а зверхузакриті мішковиною або плівкою.
Усучасних умовах може виникнути зараження водних джерел OP, РР і БЗ. Важливезначення для зараження води має характер і природа водяного джерела. Підземніводи, артезіанські колодязі заражаються менше, ніж відкриті водойми.
Забезпечитизахист води у відкритих джерелах практично неможливо, тому особливої увагипотрібно надати запасу води і закритим водним джерелам. У польових умовахстворюються пункти водозабезпечення. Для захисту води на них використовуютьсягумові резервуари, металеві бочки, цистерни, каністри. Добре захищається вода вграфинах, флягах, термосах, бідонах зі щільними пробками.
Длязахисту від зараження криниці будуються у сховищах, які мають міцні стіни,перекриття зверху і щільні двері. Вода з криниць досягається одним відром абонасосом. Таким же чином закриваються шахтні колодязі, бурові скважини,артезіанські колодязі.
Усіджерела питної води повинні охоронятись і бути під постійним наглядоммедслужби. Якщо вони непридатні для використання, то біля них встановлюєтьсявідповідна табличка.
Захистмедичного майна від ОР, РР і БЗ полягає у рівномірному розміщенні запасів, якправило в 2-3 місцях; в окремому збереженні горючих і отруйних речовин, киснювід іншого; збереженні медикаментів у надійній тарі і упаковці; використаннібрезентів для укриття медичного майна на відкритих складах і притранспортуванні; використанні спеціального транспорту.
Препаратив ампулах, таблетках, препарати в сучасних металевих упаковках, порошкоподібнів пластмасових герметичних упаковках, шприци-контейнери практично повністювиключають зараження PР, OP і БЗ. Це ж можна сказати і про упаковкиперев'язочного матеріалу — поліетиленових і щільнопаперових матеріалів.
Медичнемайно упаковується у щільно закриті ящики, бікси та іншу тару, їх зберігають,як і продукти харчування в укриттях, спеціально оснащених складськихприміщеннях. В Інших випадках тара з медичним майном повинна бути ретельнозакрита будь-якими матеріалами, що затримують на собі фактори ураження OР, PP іБЗ.
Привизначенні зараження води, продуктів харчування і медичного майна OP, PP і БЗнеобхідно провести спеціальну обробку.
Спеціальнаобробка води проводиться у тих випадках, коли немає незаражених джерел води,або наявність незаражених джерел не задовольняє потреби у воді і включає:дезактивацію, дегазацію і дезінфекцію.
Дезактиваціяводи може проводитись різними способами: обробка на іонообмінних фільтрах;перегін (дистиляція); фільтрація через карбоферрогель; очищення за допомогоюочисних фільтрів.
Дегазаціяводи проводиться хімічним і сорбіційним методом.
Основухімічного способу складають хлорування води великими дозами хлору з наступнимвилученням його надлишків дехлоруванням солями заліза.
Сорбіційнийметод дегазації полягає у перепуску зараженої води ОР через шар сорбенту, якимє карбоферрогель.
Дезинфекціяводи проводиться кип'ятінням упродовж 10 хв. при наявності у воді патогеннихмікроорганізмів; не менше 1 год. при зараженні води споровими формамимікроорганізмів і менше 30 хв. — при сильному зараженні вегетативнимимікроорганізмами.
Більшедоби кип'ячену воду не зберігають. Знезараження харчових продуктів викликаєбагато труднощів, а в окремих випадках провести знезараження буває практичнонеможливо. Це пояснюється тим, то харчові продукти, як рослинного, так ітваринного походження легко заражаються ОР, РР і БЗ.
Дезактиваціязаражених РР продуктів харчування може проводитись вилученням забрудненого РРшару. Товщина шару, що зрізується, залежить від виду продуктів.
Такіпродукти як овочі, м'ясо, риба, дезактивуються багаторазовим промиванням водою.
Готоваїжа, забруднена РР більше допустимої дози, дезактивації не підлягає: воназнищується.
Вилученнязараженого шару сипучих продуктів проводиться наступним шляхом: поверхню мішказмочують водою (крім цукру і солі), а внутрішню частину суху і незараженупересипають в чисту тару; поверхню мішків обливають розтопленим парафіном,потім через 7-10 хв. мішок розрізають і чистий продукт пересипають у чистутару; використовують також металевий порожній циліндр, який вводиться усерединумішка, а з нього вибирається чистий продукт.
Рослиннемасло та інші рідинні продукти, які зберігались у негерметичній тарі,відстоюють упродовж 3-5 днів, потім верхній чистий шар зливають у тару.Продукти, які не підлягають дезактивації, знищуються (закопуються).
Продукти,заражені випарами ОР, дегазуються в залежності від властивостей продукту і типуОР. У таких випадках застосовують провітрювання, промивання з наступноюкулінарною обробкою, просушування, термічну обробку (просмажування,пропарювання при високій температурі). При зараженні твердих жирів (масло,сало, маргарин, сир) фосфорноорганічними ОР зрізають і знищують верхній шартовщиною 2-15 см (через 2 дні після зараження). Хлібобулочні вироби знищують, азаражені зоманом — спочатку протягом доби провітрюються, а потім сушать притемпературі 120-130°С упродовж 5 год. Туші м'яса знезаражують провітрюванням,зрізанням верхнього шару, а також термічною обробкою (проваренням. обробкапарою); жири, заражені зоманом, зарином можна переробити на мило.
Дегазаціяпродуктів, заражених нестійкими ОР, як правило проводиться методомпровітрювання, бо вони швидко випаровуються. Тару дегазують хімічнимиречовинами, які потім змивають водою.
Дезинфекціяпродуктів полягає у дії на заражені предмети високою температурою (кип'ятіння,обробка гарячою парою, обпалювання відкритим вогнем, дія прямих сонячнихпроменів).
Надійнимзасобом дезинфекції продуктів, що заражені бактеріальними засобами, є їхкип'ятіння.
Прихімічному способі застосовують дезинфікуючі речовини. В першу чергузнезаражують тару, яку протирають ганчірками, змоченими дезинфікуючимирозчинами. Герметично закриті банки можна помістити на 2 год. в 2% розчин хлораміну,а консервні банки прокип'ятити в 2-3% розчині соди.
Печенийхліб висушують при температурі 120°С. М'ясо, заражене неспоровими формамимікробів, знезаражують проваренням у закритих котлах під тиском 1,5 атм.,упродовж 2,5 год., або переробляють на копчене при температурі 120°С.
Якщодезинфекція не дає бажаного результату, то заражені продукти знищуються шляхомзакопування на глибину не менше 70 см або спалюються.
Лишев окремих випадках, при наявності великих партій, може організовуватисьзнезараження. При цьому виконують ті ж дії, що і при дегазації і дезинфекціїпродуктів харчування: вирізають заражений шар, провітрюють, враховуючи прицьому характер зараження і властивості знезаражуючого матеріалу. Медінструментиобробляють методом промивання в органічних розчинах, які не викликають ржавіння- бензині, спирті, дихлостані. Потім інструменти ретельно витирають насухо.
6.Методика підготовки і проведення занять з цивільної оборони з учнями базовихшкіл
Захиствсього населення країни у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу єголовною задачею цивільної оборони. Для її виконання проводяться різні заходи,одним із яких є навчання населення засобам захисту.
Навчанняз цивільної оборони є загальним і обов'язковим для всього населення країни.Великим внеском у цю справу е проведення занять згідно з програмою середньоїшколи з учнями початкових і старших класів з предмету «Цивільна оборона». Цізаняття проводяться вчителями початкових класів і класними керівниками 5-9класів, а також вчителями військової підготовки в 10-11 класах. Для успішногопроведення уроку з цивільної оборони вчитель повинен до нього стараннопідготуватись.
6.1Порядок підготовки вчителя до занять з цивільної оборони
Підготовкавчителя до занять з цивільної оборони є складним і відповідальнім процесом іповинна проводитись у певній логічній послідовності.
Теорія і практика підготовки виробила найбільшраціональний порядок підготовки вчителя:
1. Виясненнятеми і мети заняття.
2.Відбір і вивчення літератури.
3.Складання плану заняття і розрахунок часу.
4.Вибір методу заняття
5.Підготовка матеріального забезпечення.
6.Вибір і підготовка місця проведення заняття.
7.Складання плану-конспекту.
Розглянемоці елементи підготовки до заняття більш детально.
1.Вияснення теми і мети заняття.
Учитель,готуючись до заняття, визначає його тему і зміст, а також навчальну мету.
Виясненнятеми і змісту заняття допомагає у підборі матеріалу, зменшує коло тих питань,які необхідно розглянути на даному уроці. Мета повинна відповідати на запитання- чого повинен досягнути вчитель у результаті проведення заняття.
2.Вибір і вивчення літератури.
Привиборі літератури необхідно враховувати час н видання і наявність додатковихвидань пізнішого часу.
Привиборі і вивченні літератури необхідно користуватись не тільки статутами іпосібниками з цивільної оборони, але й періодичними виданнями.
3.Складання плану заняття і розрахунок часу.
Коженурок складається з трьох частин: вступної, головної і заключної.
Прирозробці плану заняття необхідно:
— намітити зміст і величину вступної частини, вид контролю пройденого матеріалу ійого тривалість;
— розділити програмовий матеріал заняття на вузлові питання і розрахувати час накожен з них;
— визначити зміст і величину заключної частини.
Якправило, одногодинне заняття включає одне-два питання. Розраховуючи час, навступну частину відводять 10-15 хвилин, на заключну — 5 хвилин, а решту — навивчення нового програмового матеріалу (при цьому на вузлові питання, які єголовними, відводиться і більше часу).
4.Вибір методу заняття.
Виходячиз теми, мети і часу, вчитель визначає вид заняття.
Видзаняття з кожного уроку вказаний у тематичному плані програми цивільної оборонидля учнів базових шкіл.
5.Підготовка матеріального забезпечення.
Припідготовці до заняття треба відмітити, що і скільки необхідно мати на уроці(плакати, схеми, прилади, технічні засоби навчання і т.д.), перевірити їхнаявність, справність і працездатність.
6.Вибір і підготовка місця заняття.
Керівниковінеобхідно вирішити, де він буде проводити заняття (у класі, в коридорі, надворі, в сховищі і т.д.)
Требаперевірити майбутнє місце заняття і якщо потрібно, відповідно підготувати його.
7.Складання плану конспекту.
Упрактиці занять з цивільної оборони широке розповсюдження отримавплан-конспект.
План-конспектскладається поступово за весь час підготовки вчителя до заняття.
6.2Порядок розробки плану-конспекту для занять
План-конспектдля проведення занять з учнями з цивільної оборони включає;
1.Заголовок плану-конспекту (на середині листка).
2. Назвутеми і уроку.
3.Мету заняття, вид і місце проведення.
4.Матеріальне забезпечення, в якому вказується назва і кількість засобівнавчання, наочність, плакати, схеми і т.д.
5.Література, де вказується весь перелік, використаних підручників при підготовцідо занять.
6.План заняття, який включає:
— вступну частину;
— головну частину з навчальними питаннями;
— заключну частину і кількість часу на їх відробку.
7.Далі за планом йде головна частина плану-конспекту «Хід заняття», якаскладається з граф:
— перша(4-5 см ширини) — навчальні питання і час на їх відробку;
— друга (10-12 см) — короткий зміст, де розкривається суть кожного питання, якез'ясовується на уроці;
— третя (3-4 см) — методичні вказівки, де конкретизується методика висвітленняусіх навчальних питань уроку.
Уголовній частині плану-конспекту розкриваються всі питання названого планузаняття.
Увступній частині вказується: перевірка наявності учнів, контрольпройденого матеріалу. При цьому повинні бути записані контрольні питання. Далійде оголошення теми уроку, мети і навчальних питань.
Уголовній частині записується: навчальні питання і час на їх опрацювання,короткий зміст кожного питання і методичні вказівки з їх висвітлення (схеми,технічні засоби, тощо).
Заключначастина включає: підбиття підсумків заняття і завдання на самостійну роботу.
6.3Методика проведення заняття з цивільної оборони
Заструктурою кожен урок складається з вступної, головної і заключної частини.
Вступнамає на меті перевірку готовності учнів до заняття, контроль пройденогоматеріалу, оголошення теми і мети. Перевірка знань, умінь і навичок зпройденого матеріалу може проводитись методом усного опитування або письмово.При цьому всім опитуваним повинна бути виставлена оцінка в журналі.
Припроведенні головної частини вчитель повинен вивчити з учнями основні питаннятеми. Зміст головної частини є стержнем заняття, він визначає собою весьпедагогічний процес і характер уроку в цілому.
Поясненнянового навчального матеріалу проводиться за допомогою вибраного для даногозаняття методу. Головну частину заняття проводиться так, щоб учні моглиотримати необхідні знання і виробити потрібні практичні навички.
Узаключній частині слід підбити підсумки заняття, дати скерування на самостійнуроботу і відповісти на запитання учнів.
Література
1. Атаманюк В.Г. Цивільнаоборона, М., 1986.
2. Алтунін А.Т. Цивільнаоборона, М., 1985.
3. Демиденко Γ.Π.Захист ОКГ від ЗМУ, К., 1989.
4. Волков А.П. Правилаповедінки і дії населення при стихійних лихах, аваріях і катастрофах, М., 1990.
5. Яковенко С.І.Психологія людини за умов радіоекологічного лиха, К., 1996.