МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни “Педагогіка”
на тему «Дидактичні основипідготовки управлінсько-економічних кадрів у системі вищої освіти»
Харків 2011
ЗМІСТ
ВСТУП
1. Дидактичні основипедагогічного процесу
2. Концепція підготовкиуправлінських кадрів у системі вищої освіти
3. Навчально-методичнийкомплекс спеціальностей за
напрямом підготовки«Менеджмент»
4. Організація працівикладача, основні вимоги до діяльності викладача вищої школи. Роль кафедри вуправлінні навчальним процесом.
Список літератури
ВСТУП
Сучасна управлінсько-економічна освіта ґрунтується на засадахпедагогіки.
Педагогіка – це наука, що вивчає закономірності, принципи, формиі методи процесу виховання і навчання людини. Педагогіка як наука розвиваєтьсяу безпосередньому зв’язку з іншими науками: філософією, соціологією,психологією, етикою, естетикою тощо.
Теоретичною основою педагогіки є теорія наукового пізнання,психології діяльності, управління складними процесами тощо, викладеними в працяхтаких видатних педагогів, як Я. Коменський, К. Ушинський, А. Макаренко, В.Сухомлинський, Ю. Бабанський, Дж. Д’юї та ін.
Педагогіка розрізняє виховання як передачу і організацію засвоєннялюдством практичного соціально-історичного досвіду, навчання – процес засвоєннясоціально-історичного досвіду, освіту як процес і результат засвоєннясоціально-історичного досвіду і досягнення людиною певного освітнього рівня.
Основними елементами педагогіки є дидактика – загальна теоріяосвіти і навчання, що досліджує закономірності пізнавальної діяльності йвідповідає на запитання: Для чого вчити? Як вчити? Де вчити? За якимиорганізаційними формами? Отже, дидактика розглядає загальні положення ізакономірності, властиві навчанню всім предметам.
1. Дидактичні основи педагогічного процесу
Предметом дидактики є процес освіти і навчання. Дидактикарозкриває сутність таких понять як мета, завдання, закони, закономірності,принципи, зміст, методи, форми, засоби, прийоми в навчальному процесі.
Навчальний процес у вищих закладах освіти – це системаорганізаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту освітина певному освітньо-кваліфікаційному рівні відповідно до державних стандартівосвіти. Він охоплює всі компоненти навчання: учасників навчального процесу(викладачів, студентів), засоби, форми і методи навчання. Навчальний процесбазується на принципах науковості, гуманізму, демократизму, наступності табезперервності, незалежності від втручання будь-яких політичних партій, іншихгромадських і релігійних організацій.
Навчальний процес має два головні аспекти:
1)навчання як системна цілеспрямована діяльність кафедр(предметних або циклових комісій), що передбачає передачу студентам науковихзнань і формування їх особистісних якостей,
2) учіння як навчальна діяльність студентів.
Навчальний процес організовують з урахуваннямнауково-педагогічного потенціалу, матеріальної і навчально-методичної базивищого закладу освіти, сучасних інформаційних технологій. Він орієнтується наформування освіченої, гармонійно розвиненої особистості, здатної до постійногооновлення наукових знань, професійної мобільності та швидкої адаптації додинамічних процесів в освітній і соціально-культурній сферах, галузях техніки ітехнологій, системах управління й організації праці в умовах ринковоїекономіки.
2. Концепція підготовки управлінських кадрів у системі вищоїосвіти
Особливості соціально-економічного розвитку України, пов’язані зрозвитком ринкових відносин, новими поглядами на якість і рівень життя,економічною та соціокультурною інтеграцією в європейське і міжнароднетовариство, не можуть не впливати на розвиток відповідних управлінських кадрів,здатних адекватно реагувати на ці зміни. Потреба в управлінцях нового поколіннявизначається зростанням складності структури сучасної української економіки,необхідністю підвищити соціальну відповідальність менеджерів різних рівнів,адаптувати національне підприємництво та бізнес до високихсоціально-економічних європейських стандартів.
Компетентність вітчизняних менеджерів значною мірою впливає наосновні напрямки економічного і соціального розвитку суспільства, від якихзалежить економічна безпека кожного громадянина, його соціальна стабільність іціннісна ідентичність. Від того, чи здатна вища освіта швидко і якісно підготуватикомпетентних управлінців, залежить швидкість і темп соціально-економічнихреформ у країні.
В умовах формування нової економіки, яку сучасні науковціназивають економікою, побудованою на знаннях, головним ресурсом визнаєтьсялюдина, здатна здобувати знання, творчо їх застосовувати, продукувати нові.Специфікою сучасного менеджменту є те, що значна частина фахівців у майбутньомуобирає сферу діяльності, де завжди є потреба у безперервному засвоєнні тагармонізації загальних і фахових теоретичних знань й практичних навичок.
Головною ознакою сучасного менеджера стає його особисте прагненнядо самовдосконалення протягом всього життя, незалежно від сфери застосуваннявласних здібностей. Як зазначав Е. Гелпі, освіту неможливо у подальшомуототожнювати винятково з професійно-технічним навчанням, оскільки час,проведений поза роботою, буде важливішим, ніж робочий, а професійна освітазначною мірою буде здобуватися з загальної освіти. Математика, філософія,світова література є основними дисциплінами, необхідними для професійноїосвіти.
Щоб сформувати нове покоління управлінців-лідерів, доцільностворити систему, в якій будуть діяти: соціальний відбір тих, хто має здібностідо управління, підготовка і перепідготовка менеджерів, вивчення ірозповсюдження передового досвіду, застосування досягнень управління напрактиці. На відміну від підготовки спеціалістів інших, вузькоспеціалізованихпрофесій, підготовку сучасних управлінців раціональніше здійснювати наміждисциплінарній основі, з використанням індивідуалізованих навчально-виховнихсистем, які дають можливість диференційовано підходити до навчальногоматеріалу, пропонованого до вивчення, обирати ті аспекти, які дійсновідповідають сучасним вимогам. Такий підхід дає можливість навчити майбутньогоуправлінця володіти ситуацією, ухвалювати правильні рішення у нестандартнихситуаціях, бути стабільним, працездатним.
Узагальнення наукових концепцій про сучасний менеджмент іособливості управлінської діяльності вказує на те, що розв’язання проблем, зякими стикається сучасна освіта, пов’язане з такими напрямками:
1. Необхідно формувати у майбутніх менеджерів уміння правильноуявляти реальність, формулювати проблеми, завдання, розуміти шляхи та способиїх виконання.
2. Навчання має здійснюватися через дії та інтерактивність,поєднання теорії та практики, впровадження ділових і рольових ігор, симуляцій.
3. Протягом навчання і виховання має формуватися розуміннямайбутнім менеджером своєї соціальної відповідальності.
4. Майбутній управлінець має навчитися визначати мету організації,засоби для її досягнення, пріоритети в діяльності організації, вмітипрогнозувати результати, делегувати повноваження підлеглим, координувати їхроботу, комунікативні зв’язки між ними.
5. Для подолання розриву між природно-технічною та гуманітарноюкультурою студентів вбачається необхідним залучати їх до вивчення спецкурсів іпредметів за вибором, які поєднують економіку та гуманітарні науки; забезпечитигуманітарну зорієнтованість загальнонаукових і спеціальних дисциплін, формуватиу майбутніх менеджерів розуміння своєї економічної і соціальної місії вуправлінні.
В організаційному плані необхідно, щоб сучасна освітазабезпечувала для підготовки успішних управлінців:
· мобільність студентів івикладачів, можливість вивчати кращий досвід у різних ВНЗ;
· розширення і конкретизаціюзв’язків між ВНЗ і реальним бізнесом з погляду гармонізації системи: ринокпраці – кваліфікаційні вимоги – кваліфікаційні характеристики –освітньо-професійні програми;
· розширення повноважень ВНЗ,сприяння його впливовості в економічному середовищі;
· активний перехід наінноваційні методи роботи.
Як свідчить практика кращих ВНЗ з підготовки управлінців,кваліфікована підготовка менеджерів передбачає впровадження сучасних новітніхпедагогічних технологій навчання, розвиток творчої особистості майбутньогофахівця, застосування в навчальному процесі інтерактивних методів. Важливимаспектом викладацької діяльності стає диференціація студентів як суб’єктівнавчально-пізнавальної діяльності, що передбачає необхідність чітко визначитидля кожного студента програму його навчальних дій, навчити його планувати таорганізовувати свою діяльність, сумлінно вчитися і вільно спілкуватися.
Для формування світогляду майбутнього управлінця важливою єдіалогічність навчання, створення таких навчальних ситуацій, які сприяютьрозвитку рефлексії студента, усвідомленню себе особистістю суспільно корисною ісоціально відповідальною, носієм загальнолюдських цінностей.
Заслуговує на увагу й той факт, що студенти завжди прихильноставляться до творчого педагога, який уміє зацікавити і спонукати до вивченнянайскладнішої теми, дає можливість студентам брати участь у пошуку оптимальнихваріантів розв’язання проблем, здобуття нових знань.
Доцільною, на наш погляд, є модель удосконалення освітніх форм,запропонована В. Колпаковим і О. Анісімовим, за якою педагог має володітикомпетентністю в використанні таких технік, як діяльнісна (моделювання дії),моделювання рефлексії, психотехніка (моделювання психічного стану),групо-техніка (моделювання входження у відносини з іншими і створення груповоїцілісності), соціотехніка (моделювання управління спільною діяльністю).
Таким чином, основними завданнями управлінсько-економічної освітиє:
· формуванняуправлінсько-економічного мислення як інтелектуальної властивості, спроможностіпізнавати і осмислювати соціально-економічні явища, засвоювати економічні йуправлінські поняття, категорії, теорії, співвідносити їх з практикоюгосподарського життя, творчо розв’язувати проблеми, брати на себе роль лідера івести за собою інших;
· забезпечення дотриманняуправлінсько-економічної поведінки, яка виявляється в високому рівніпрацьовитості, професійної майстерності, виробничих навичок та вмінь, розуміннісоціально-економічних аспектів і значущості різних сфер виробництва;
· управлінсько-економічнаосвіта як засвоєння управлінських функцій з працевлаштування, організації,мотивації та контролю; вміння ухвалювати науково обґрунтовані рішення,створювати оптимальні колективи, застосовувати ефективні прийоми і методиуправління; оволодіння інформаційними технологіями економічних стратегій тощо;
· забезпеченняуправлінсько-економічного виховання, яке об’єднує суспільно-економічні знання,мотиви діяльності, ціннісні орієнтації та норми професійної поведінки.
Ціннісні орієнтації менеджера закріплюються в таких економічнихякостях особистості, як працьовитість, ощадливість, справедливість,принциповість, ініціативність, заповзятливість, діловитість, дисциплінованість,відповідальність, орієнтація на найкращий кінцевий результат тощо.
Одним з факторів формування управлінсько-економічного мислення єреальна оцінка економічної дійсності (практики господарювання, рівня життялюдей, психологічного мікроклімату в колективі, особистого авторитету керівникатощо). Один з засновників менеджменту А. Файоль зазначав: «Управляти – означає«вести» підприємство до своєї мети, вишукуючи максимум можливостей з наявнихресурсів».
Загальні та спеціальні компетенції менеджера
Для досягнення професійного успіху набуває значення формування умайбутніх управлінців т. зв. ключових компетенцій (табл. 1):
Для успішної підготовки управлінця конкретизація компетенції маєвідбуватися на рівні студента, тому треба враховувати, що ключові компетенціїввійшли до стандартів і є загальними. Кожний студент має брати участь у процесіпроектування, формування змісту і контролю власної освіти, обирати додатковікомпетенції, що реалізуються через варіативну складову навчального плану тадисципліни для додаткового вивчення. Між студентом і викладачем має бутивстановлений зворотний зв’язок, за допомогою якого можна побачити рух ірозвиток компетенцій студента. Результатом такого підходу до навчання станездобуття цілісної соціально-професійної компе-тентності, яка дасть змогуменеджеру успішно виконувати виробничі завдання, взаємодіяти з людьми,здійснювати управлінські функції.
Враховуючи, що формування компетенцій залежить від того, наскількиякісним є навчально-виховний процес у ВНЗ, як здійснюється контроль якостізнань студентів, на думку А. Шегди, необхідно розрізняти три основних групизнань і навичок студента:
1) концептуальні знання (теоретичні знання ринкових відносин,науково-технічних проблем, тенденцій соціально-економічного розвитку);
2) навички міжособистісного спілкування;
3) знання у професійній сфері.
За цим підходом, можна дійти висновку: знання сучасних менеджерівмають бути системними (усвідомленими, повними, конкретними) і дієвими(пристосованими до практики).
Таблиця 1Компетенції менеджера
освітні або
інтелектуальні особистісно-індивідуальні соціально-лідерські спеціальні компетенції в галузі професійних знань і навичок Уміння працювати з різними джерелами інформації, приймати, зберігати, обробляти, поширювати і перетворювати ін фор-мацію, володіння не менше, ніж 1-2 іноземними мовами, інтелектуальна свобода особистості, інтелектуальна рефлексія, оволодіння логічними прийомами аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, систематизації, уміння ухвалювати рішення, прогнозувати результати, співвідносити результати дій з поставленою метою
Активність, протистояння стресу, прагнення до збереження здоров’я, незалежність націленість на результат, здібність до саморозвитку, впевненість у собі, врівноваженість, здатність управляти собою, організованість,
емоційна культура
Стабільність у роботі, цілеспрямованість, воля, професійна спрямованість, уміння працювати в команді, діалоговий характер взаємодії, соціальна відпові-дальність,
уміння виступати публічно,
бачення нових цілей та ідей, ціннісна і комунікативна рефлексія
Знання об’єктів управління, креативність, критичність і системність мислення, уміння аналізувати невизначену ситуацію, дотримання етич- них норм у ділових відносинах, широка зорієнтованість в управлінських діях і аспектах управлінської діяльності виокремлення і розуміння голов-ного і вторинного в ситуації, орієнтація поведінки на цінності буття, культури, соціальної взаємодії, якість мислення,
уміння управляти ризиком
Якісна підготовка майбутніх управлінців здійснюється за допомогоютаких методів і форм:
· обов’язкова діагностиказнань – використання різнорівневих завдань, тестів;
· планування за кожноюнавчальною темою кінцевого результату: що має осмислити, знати і вмітимайбутній менеджер. Відповідно до кінцевого результату плануються зміст, методиі форми організації навчального процесу, вид контролю;
· впровадження в навчальнийпроцес аналізу проблем, труднощів, які можуть виникати в управлінськійдіяльності, способів закріплення успіху. Застосування багаторазового варіюваннясоціальних ролей під час розгляду практичних ситуацій;
· підготовка менеджерів звикористанням інтерактивних методик: кейс-методу, ділових і рольових ігор,«мозкового штурму», презентацій, традиційних та модифікованих прес-конференцій,дискусій тощо;
· засвоєння глибоких знань,широка гуманітарна підготовка через участь студентів у предметних олімпіадах,наукових конференціях, відкритих (за участю викладачів і студентів) науковихсемінарах;
· підготовка портфеля розвиткуособистості студента як зібрання робіт, тобто звіту, що демонструє зусиллястудента, його прогрес, досягнення, процес розвитку;
· сучасний навчально-виховнийпроцес зорієнтований на використання інформаційних технологій: необхіднінавчальні аудиторії, обладнані мультимедійними засобами навчання; комп’ютернікласи, пристосовані для проведення тестування; дистанційна освіта; електроннабібліотека з комп’ютерним читальним залом і наявністю навчальної, довідкової,художньої, навчально-методичної літератури, а також навчально-атестаційнікомплекси тощо.
3.Навчально-методичнийкомплекс спеціальностей за напрямом
підготовки«Менеджмент»
Науково-методичнезабезпечення навчального процесу складається:здержавнихстандартів освіти; навчальнихпланів; навчальнихпрограм з усіх нор-мативних івибіркових навчальних дисциплін; програм навчальної, виробничої таінших видів практик; підручниківі навчальних посібників;інструктивно-методичних матеріалівдо семінарських, практичних і лабораторних занять; індивідуальнихсеместрових завданьдля самостійної роботи студентів з навчальних дисциплін; контрольнихзавдань досемінарських, практичних і лабораторних занять;контрольних робітз навчальних дисциплін для перевірки рівня засвоєння студентами навчальногоматеріалу; методичних матеріалівдля студентів з питань самостійного опрацювання фахової літератури, написаннякурсових і дипломних проектів (робіт).
До державних складових навчально-методичного забезпеченняналежать: державні стандарти освіти; навчальні плани; навчальні прог-рами зусіх нормативних навчальних дисциплін; програми навчальної, виробничої та іншихвидів практик; підручники і навчальні посібники з грифом Міністерства освіти інауки України.
До складових навчально-методичного забезпечення, які розробляютьсявищим закладом освіти зараховують: робочі навчальні плани та програми;навчальні програми з вибіркових навчальних дис-циплін; навчальні посібники безгрифа МОН України; інструктивно-методичні матеріали до семінарських, практичнихі лабораторних занять; індивідуальні семестрові завдання для самостійноїроботи студентів з навчальної дисципліни; контрольні завдання до семінарських,практичних і лабораторних занять; контрольні роботи з навчальних дисциплін дляперевірки рівня засвоєння студентами навчального матеріалу; методичніматеріали для студентів з питань самостійного опрацювання фахової літератури,написання курсових і дипломних проектів (робіт); інші матеріали, які визначаєвикладач, кафедра (предметна або циклова комісія), вищий заклад освіти.
Навчально-методичний комплекс дисциплін для спеціальностей занапрямом підготовки «Менеджмент» передбачає організацію навчання студентів задопомогою:
· типових і робочих навчальнихпланів;
· типових і робочих навчальнихпрограм за всіма нормативними і вибірковими дисциплінами;
· план наскрізної підготовкистудентів;
· календарні графікиаудиторної та позааудиторної роботи студентів;
· програми навчальної тавиробничої практики;
· підручники і навчальніпосібники;
· методичні матеріали тазавдання до семінарських, практичних занять;
· індивідуальні семестровізавдання для самостійної роботи студентів з навчальних дисциплін;
· методичні матеріали звиконання курсових і випускних (дипломних, магістерських) робіт;
· контрольні роботи знавчальних дисциплін для перевірки рівня засвоєння студентами навчальногоматеріалу;
· методичні матеріали зпроведення державних іспитів і захисту випускних (дипломних, магістерських)проектів (робіт).
Усі ці матеріали мають відповідати Державному стандарту освітиУкраїни.
До Державного освітнього стандарту належать:
1) освітньо-професійна програма (ОПП) підготовки фахівця – цеперелік нормативних і вибіркових навчальних дисциплін із визначенням обсягугодин (кредитів), відведених для їх вивчення, а також форм підсумковогоконтролю знань, умінь і навичок. Загальний обсяг часу для вивчення навчальноїдисципліни передбачає час для аудиторних форм навчання і самостійної роботистудента. Співвідношення між обсягами аудиторних занять та самостійної роботистудентів (форми і періодичність проміжного контролю визначаються навчальнимпланом вищого закладу освіти).
Науковеі методичне обґрунтування процесу реалізації освітньо-професійної програми(послідовність вивчення навчальних дисциплін, форми і періодичність виконанняіндивідуальних завдань та проведення контролю тощо) визначаєтьсяструктурно-логічною схемою підготовки;
2)освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) – це основні вимоги до професійнихякостей, теоретичних знань, виробничих умінь і навичок фахівців, яківідповідають визначеному освітньому рівню та необхідні для успішного виконанняпрофесійних обов’язків. Зміст освітньо-кваліфікаційної характеристики визначаєМіністерство освіти і науки України для кожного освітньо-кваліфікаційногорівня: кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст,магістр;
3) структурно-логічна схема підготовки – це наукове і методичнеобґрунтування процесу реалізації освітньо-професійної програми підготовки.
Нормативна частина змісту освіти є гарантованим мінімумом вимог довідповідного освітнього (освітньо-кваліфікаційного) рівня. Вона визначаєтьсядержавним стандартом освіти і є обов’язковим компонентом реалізації освітньої(освітньо-професійної) програми.
Згідно з чинними нормативними актами вищим закладам освітичетвертого рівня акредитації надається автономне право визначення змістуосвіти, але він не може бути нижчим від нормативного.
Тести як система формалізованих завдань призначені длявстановлення відповідності освітнього (освітньо-кваліфікаційного) рівня особивимогам Державного стандарту освіти (освітніх, освітньо-кваліфікаційниххарактеристик).
Тести розробляються Міністерством освіти і науки України окремодля кожного освітнього (освітньо-кваліфікаційного) рівня і напряму підготовки(спеціальності). Вони мають бути доступними для кожного вищого закладу освітияк засіб контролю якості підго-товки фахівців.
Нормативні навчальні дисципліни визначаються Державним стандартомосвіти (освітньо-професійною програмою підготовки). Дотримання їх назв єобов’язковим для вищих закладів освіти, а обсяг не може бути меншим від обсягу,встановленого Державним стандартом освіти.
Вибіркові навчальні дисципліни вищий заклад освіти вводить дляякомога повного задоволення освітніх і кваліфікаційних запитів особи та потребсуспільства, ефективнішого використання можливостей закладу освіти, врахуваннярегіональних потреб тощо. Вони можуть бути обов’язковими для вивчення всімастудентами й такими, які обирають студенти індивідуально.
Вибіркові навчальні дисципліни впроваджуються, як правило, у форміспеціальних навчальних курсів для поглиблення загальноосвітньої,фундаментальної та фахової (теоретичної і практичної) підготовки.
Навчальна програма – це нормативний документ, який визначає місцеі значення навчальної дисципліни в реалізації освітньо-професійної програмипідготовки, її зміст, послідовність і організаційні форми вивчення навчальної дисципліни,вимоги до знань і вмінь студентів.
Навчальна програма складається з пояснювальної записки,тематичного викладу змісту навчальної дисципліни і списку літератури.
Навчальні програми нормативних дисциплін входять до комплексудокументів Державного стандарту освіти, розробляються і затверджуються як йогоскладові.
Навчальні програми вибіркових дисциплін розробляються і затверджуютьсявищим закладом освіти.
Робоча навчальна програма є нормативним документом вищого закладуосвіти і розробляється для кожної навчальної дисципліни на основі навчальноїпрограми дисципліни відповідно до навчального плану.
У робочій навчальній програмі відбивається конкретний змістнавчальної дисципліни, послідовність та організаційно-методичні форми їївивчення, обсяг часу на різні види навчальної роботи, засоби і форми поточногота підсумкового контролю.
До робочої програми входять: тематичний план, пакет методичнихматеріалів для проведення поточного і підсумкового контролю, перелікнавчально-методичної літератури, засобів наочності, технічних засобів навчаннятощо.
Робочі навчальні програми нормативних і вибіркових навчальнихдисциплін розробляють відповідні кафедри.
Навчальні програми, робочі навчальні програми разом з навчальнимипланами є основними документами, якими керуються факультети (відділення) такафедри (предметні або циклові комісії) вищих закладів освіти в організаціїнавчального процесу.
Відповідно до Державного стандарту освіти для кожноїспе-ціальності складається навчальний план – нормативний документ, якийрозробляє вищий заклад освіти на підставі освітньо-професійної програми таструктурно-логічної схеми підготовки, визначаючи перелік та обсяг нормативних івибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні формипроведення навчальних занять (лекції, лабораторні, практичні, семінарські,індивідуальні заняття, консультації, навчальні й виробничі практики) та їхобсяг, графік навчального процесу, форми і засоби проведення поточного йпідсумкового контролю. У навчальному плані відбивається також обсяг часу,передбачений на самостійну роботу.
Навчальний план розробляється на весь період реалізаціївідповідної освітньо-професійної програми підготовки і затверджуєтьсякерівником вищого закладу освіти.
Дляконкретизації планування навчального процесу на кожний навчальний рікскладається робочий навчальний план – нормативний документ, розроблений вищимзакладом освіти на поточний навчальний рік, що конкретизує форми проведеннянавчальних занять, їх обсяг, форми і засоби проведення поточного тапідсумкового контролю за семестрами.
Згідноз кредитно-модульною системою організації навчального процесу кожним навчальнимзакладом розробляються інформаційні пакети та індивідуальні навчальні планистудентів. Індивідуальний навчальний план студента – це нормативний документ,за яким здійснюється навчання студента, виходячи з вимог освітньо-професійноїпрограми відповідного рівня підготовки та з урахуванням його особистихосвітньо-професійних інтересів і потреб.
Індивідуальний навчальний план студента складається на підставіробочого навчального плану і містить усі нормативні навчальні дисципліни тавибіркові навчальні дисципліни, обрані студентом, з обов’язковим урахуваннямструктурно-логічної схеми підготовки.
Індивідуальний навчальний план складають на кожний навчальний рікі затверджують у порядку, встановленому вищим закладом освіти, але, як правило,деканом факультету (завідувачем відділення).
Методичне керівництво індивідуальним навчанням студентів іконтроль за виконанням ними індивідуальних навчальних планів проводять деканифакультетів (завідувачі відділень) та відповідні кафедри (предметні або цикловікомісії).
Обов’язковими для вивчення є не лише вибіркові навчальнідисципліни, визначені вищим закладом освіти, а й обрані студентом і введені дойого індивідуального навчального плану.
За відповідність рівня підготовки студента вимогам Державногостандарту освіти несуть відповідальність керівники структурних підрозділівзакладів освіти – декани факультетів (завідувачі відділеннями), завідувачікафедр (голови предметних або циклових комісій).
За якість підготовки фахівців у вищому закладі освіти загаломперсональна відповідальність покладається на керівника вищого закладу освіти.
Відповідальність за виконання індивідуального навчального плануповністю покладається на студента. Невиконання індивідуального навчальногоплану з вини студента є підставою для відрахування його з вищого закладуосвіти.
Правостудента на користування навчальними приміщеннями, бібліотекою, навчальною,навчально-методичною і науковою літературою, обладнанням, устаткуванням таіншими засобами навчання регламентується Статутом та Правилами внутрішньогорозпорядку вищого закладу освіти.
Навчальний графік – це інформаційно-розпорядчий документ, якийвизначає порядок і терміни проведення всіх видів навчальних занять відповіднодо навчального плану.
Навчання за модульним принципом передбачає розподіл навчальногоматеріалу за модулями, тобто потребує, щоб навчальний матеріал дисципліни бувструктурованим на конкретні елементи знань, розділеним на логічно завершенічастини за певним принципом.
Кількість модулів з навчальної дисципліни залежить: від загальноїкількості елементів теоретичних і практичних знань, їхньої трудності таскладності, від виділеного загального часу на вивчення дисципліни, часуаудиторного навчання.
Під час складання робочої навчальної програми важливо врахувати,що залікові кредити містять модулі одного або декількох видів навчальноїдіяльності студентів (аудиторну, самостійну та індивідуальну роботу студента).
За розрахунку часу треба зважати на те, що обсяг аудиторної роботине має перевищувати 50% залікового кредиту, орієнтовні обсяги самостійної таіндивідуальної роботи можуть становити 25%.
Програмимістять необхідну кількість модулів, що відбиває рівень засвоєння навчальноїдисципліни.
Модуль– це задокументована частина освітньо-професійної програми (ОПП) навчальноїдисципліни, що реалізується відповідними видами навчальної діяльності студента(лекції, практичні, семінарські заняття, самостійната індивідуальна робота, практика, контрольні заходи, кваліфікаційні роботитощо). Кожний модуль є цілісним навчальним об’єктом з визначеною кількістюлекцій і практичних (семінарських) занять. Співвідношення між ними залежить відобсягу і характеру змісту навчального модуля, його складності.
Модуль може містити один або декілька змістових модулів.
Змістовий модуль – це система елементів навчальної дисципліни, щозасвоюється за допомогою відповідних методів навчання.
За планування модуля необхідно визначити загальну мету і конкретнізавдання з кожного змістового модуля, що передбачає виокремлення такихелементів:
· основні опорні знання інавички;
· знання і навички, якінеобхідно планово повторювати і закріпляти;
· знання основні й знаннядодаткові (для загального ознайомлення);
· знання, які підлягаютьконтролю;
· психологічно-педагогічнікомпоненти, які необхідно застосувати при вивченні модуля.
Таким чином, під час складання програми можна виокремити головні,базові й допоміжні знання та практичні дії.
За складання робочої навчальної програми варто враховувати, щорозподіл кредитів і модулів може визначатися, виходячи з загального обсягугодин, виділених на вивчення дисципліни, наприклад:
Кількість годин кредитів ECTS залікових модулів 36 1 1 54 1,5 2 81 2 2 108 3 3 135 3,5 3-4 162 4 4
4. Організація праці викладача, основні вимоги до діяльностівикладача
вищої школи
Відповідно до законодавства України робочий час педагогічного танауково-педагогічного працівника визначається Кодексом законів про працюУкраїни. Час виконання навчальних, методичних, наукових, організаційних таінших трудових обов’язків у поточному навчальному році не має перевищуватирічний робочий час (1548 год.). Згідно з законодавством України максимальненавчальне навантаження науково-педагогічних працівників не може перевищувати900 год. на навчальний рік.
Види навчальних занять, що входять до навчального навантаженнянауково-педагогічного працівника відповідно до його посади, встановлюютьсявищим навчальним закладом в індивідуальному плані працівника.
У нових соціально-економічних умовах для підготовки майбутніхменеджерів, які будуть активно працювати у найближчі 30-40 років, змінюютьсявимоги і до діяльності викладачів вищої школи. Між викладачем і студентомдоцільними вбачаються відносини партнерства, коли викладач не лише управляєпроцесом навчання, але й допомагає розробляти нові ділові стратегії,супроводжує розвиток менеджера протягом його подальшої кар’єри через різніформи перепідготовки та підвищення кваліфікації.
Завдання сучасного викладача – оволодіння методикою активізаціїінтелектуальних можливостей студента, якісне викладання лекцій, якіснаорганізація практичних і семінарських занять, тактовність у спілкуванні зістудентами, в поведінці, побуті, манері триматися. У процесі здійсненнянавчально-пізнавальної діяльності сучасні студенти на перше місце ставлять: інтелектвикладача, вміння навчити мислити; методичну підготовку викладачів; оптимізуючийнастрій, доброзичливість, повагу до студентів. Основні види педагогічноїдіяльності наведені в табл. 2.
Таблиця 2. Види педагогічної діяльностіВид педагогічної діяльності Педагогічні дії Прогностична – передбачення і прогнозування результату педагогічної діяльності й моделювання педагогічного процесу
Аналіз педагогічної ситуації;
висунення педагогічної мети;
відбір можливих способів її досягнення;
передбачення результатів;
визначення етапів педагогічного процесу і розподілу часу Проектувальна і конструктивна – проектування і планування педагогічного процесу
Конкретизація мети і задач на основі діагностики потреб, інтересів і можливостей студентів;
визначення етапів і способів їх реалізації;
відбір і композиція навчального матеріалу;
визначення педагогічних умов – матеріальних, організаторських, психологічних;
планування своїх дій і дій студентів Організаторська – організація своїх педагогічних дій і діяльності студентів
Створення мотивації у студентів до майбутньої діяльності;
інтеграція і адаптація навчального мате-ріалу до рівня підготовленості студентів, їх життєвого досвіду;
організація спільної діяльності студентів за допомогою різноманітних форм і методів;
стимулювання пізнавальної самостійної діяльності і творчої активності студентів
Комунікативна – побудова міжособистісної взаємодії і відносин, що створюють умови для організації ефективного педагогічного процесу
Сприйняття (перцепція) психологічного стану партнерів по спілкуванню;
визначення їх індивідуальних особливостей на основі адекватної інтеграції зовніш-ніх сигналів;
проведення комунікативної атаки –
привертання до себе уваги;
встановлення психологічного контакту з кожним студентом;
управління спілкуванням у процесі спільної діяльності – розподіл уваги, швидке реагування на бар’єри в спілкуванні та їх подолання на основі співпраці й рівно-правного партнерства Рефлексія – підбиття підсумків своєї педагогічної діяльності
Контроль результатів освітнього процесу;
аналіз і оцінка отриманих результатів з погляду їх відповідності задуму і умовам;
аналіз успіхів і з’ясування причин невдач;
визначення напрямів коригування своєї діяльності і професійного вдосконалення
Проведені соціологічні дослідження показали, що майбутніфахівці високо оцінюють гостроту розуму викладача, «одержимість» наукою, якувін викладає, багатий життєвий досвід, високу педагогічну культуру, вміннявільно і цікаво розповідати, тобто цінують гармонійну особистість викладача.Таким чином, призначення педагога – це управління активною і свідомоюдіяльністю студента з засвоєння навчального матеріалу. Педагогічна діяльністьпередбачає: планування, організацію, стимулювання, контроль, регулюваннядіяльності студента та оцінювання її результатів.
У вищій школі процес навчання можна розглядати якспеціально організовану взаємодію суб’єктів пізнавальної діяльності, якамоделюється (визначаються її цілі, завдання, зміст, структура, методи, форми,мотиви навчальної діяльності студентів, функції навчання) для активногооволодіння студентами основами соціального досвіду, накопиченого людством урізних галузях науки, з метою розвитку інтелектуальної, чуттєво-вольової сферїхньої життєдіяльності, виховання потреби в самоосвіті, самовихованні.
Реалізація визначених завдань навчання:стимулювання пізнавальної активності студентів, спрямованої на оволодіннянауковими знаннями, вміннями, навичками, розвиток мислення, пам’яті, творчихздібностей, таланту; формування потреб у самоосвіті й умінь її здійснювати –забезпечує процес змін суб’єкта у навчальній діяльності, в якій поєднуються нелише пізнавальні функції (сприйняття, увага, пам’ять, мислення, уявлення), алей потреби, мотиви, емоції, воля, що й дало змогу І.Ф. Харламову розглядатинавчання як процес особистісного розвитку індивіда.
Відповідно до цього підходу І.Ф. Харламоввизначає такі структурні компоненти навчання: цільовий, потребо-мотиваційний,змістовий, операційно-діяльнісний, емоційно-вольовий, контрольно-регулюючий іоцінно-результативний, які реалізуються як викладачем, так і студентом успільній діяльності. Дослідники В.І. Лозова, Г.В. Троцько в структурі процесунавчання виокремлюють два види діяльності: викладання та учіння (табл. 3).
Таблиця 3. Структура діяльності суб’єктівнавчально-виховного процесуДіяльність викладача (викладання) студента (учіння)
1. Дидактичне проектування навчання студентів:
· визначення мети, завдань навчальної діяльності;
· конкретизація змісту матеріалу, який необхідно засвоїти;
· планування методів, засобів, форм навчання – 2. Формування потреб в оволодінні змістом освіти, мотивів навчальної діяльності Усвідомлення студентами навчальнопізнавальної діяльності, навчальної мети, завдань, формування внутрішнього настрою на успішне учіння
3. Організація навчально-пізнавальної діяльності студентів:
· організація сприйняття матеріалу;
· організація усвідомлення;
· організація запам’ятовування основних положень, застосування знань, забезпечення емоційно-позитивного характеру дій студентів
Сприйняття навчального матеріалу (розгляд, прослуховування, читання, спостереження тощо. Результат – уявлення).
Усвідомлення (аналіз, синтез, порівняння, зіставлення, абстрагування, конкретизація, аргументація, класифікація, узагальнення, виокремлення головного тощо. Результат – утворення понять, узагальнених уявлень про сутність явищ, предметів, процесів).
Осмислене засвоєння знань та їх практичне використання, виявлення емоційно-позитивного ставлення і вольових зусиль у навчально-пізна-вальній діяльності 4. Контроль і оцінювання результатів навчальної діяльності, тобто тих змін, які відбулися Самоконтроль, коригування діяль-ності, самооцінка її результатів
Результати навчальної діяльності:
· відбиваються у спроможностііндивіда самостійно користуватися засвоєними знаннями і здобувати нові;
· в усвідомленості способівдій, виборі оптимальних;
· критичності мислення;
· адекватній самооцінці;
· спрямованості особистості досамоосвіти, саморозвитку;
· сформованості якінтелектуальних, так і комунікативних умінь, розвитку почуттів, якостейособистості.
В умовах сучасного навчання переглядаються сценарії взаємодії міжстудентами та викладачами. Спілкуваннявикладача зі студентом є важливою умовою виховання майбутнього професіонала.Проте воно не завжди є предметом рефлексії викладача, спеціально непроектується, не коригується, і, як наслідок, не забезпечується йогоефективність. Одним зі шляхів розв’язаннявказаних чинників-проблем є сценарний підхід до побудови взаємодії.
Задача викладача – визначити сценарій, який реалізує студент, іпобудувати паралельно свій, що відповідає його педагогічним намірам. Длярозв’язання поставленої проблеми необхідно розглянути дві групи сценаріїв: 1)сценарії, що генеруються студентами, і 2) сценарії педагогічної дії.
Як в першій, так і в другій групі можна виділити непродуктивні,низькопродуктивні, з середньою продуктивністю і високопродуктивні сценарії.
Говорячи про викладача, ми припускаємо наявність метасценарію,тобто сценарію, всередині якого закладений сценарій студента. Залежно відпедагогічної мети метасценарії можна диференціювати на контрсценарії,спрямовані на нейтралізацію наявного сценарію і висунення контрсценарію;коригувальні сценарії, зорієнтовані на педагогічну корекцію наявного сценарію;розвиваючі сценарії, пов’язані з розвитком наявного сценарію, актуалізацієюйого позитивних аспектів; закріплювальні сценарії, спрямовані на закріпленнянаявного сценарію. До непродуктивних сценаріїв студента необхідно додатиконтрсценарій викладача, до низькопродуктивного – коригувальний, із середньоюпродуктивністю – розвиваючий, до високопродуктивних – закріплювальний.
У процесі взаємодії сценарії студента і викладача розгортаються.Як вони можуть взаємодіяти? Р.М. Нижегородцев виокремлює три типи взаємодіїсценаріїв управління динамічними системами: а) нак-ладення, б) ієрархія, в)конфлікт. Накладення виникає у тому випадку, коли цілі учасників педагогічногопроцесу різні, але не суперечать одна одній. Наприклад, викладач зацікавлений взниженні вимог студентів до якості викладання, а студенти добиваються зниженнявимог викладача до якості їх знань.
Ієрархія виникає в тому разі, коли викладач і студент переслідуютьрізні цілі, що знаходяться в ієрархічній залежності: досягнення мети студентаавтоматично означає досягнення мети викладача і навпаки. Наприклад, студентзацікавлений в отриманні високої оцінки на іспиті, а викладач – у підвищеннірівня знань студента.
Якщо цілі учасників взаємодії суперечать одна одній (наприклад,викладач хоче виховати у студента професіонально значущі якості, а студент нехоче виховувати у себе такі якості, оскільки не планує працювати за майбутньоюспеціальністю), можна говорити про конфлікт сценаріїв. Цей тип взаємодії виникає,коли викладач не співвідносить свої цінності й мету з цінностями і метоюстудента, ігнорує їх, або ж просто не здогадується про їх наявність. При цьомує можливість переведення конфлікту в стан безконфліктного накладенняуправлінських дій (викладач «нав’язує» студенту свою мету). Саме цей варіантчастіше за все застосовується в педагогічній практиці, але він небажаний,оскільки перетворює студента на пасивний об’єкт дій викладача. Оптимальнимваріантом розв’язання конфлікту сценаріїв є віднайдення «точок перетину»(цінностей, мети студента, через досягнення якої можливе досягнення метивикладача).
Роль кафедри в управлінні навчальним процесом
Основними структурними підрозділами ВНЗ ІІІ–ІV рівнів акредитаціїє: інститути, факультети, кафедри. Кафедра є основним структурнимнавчально-науковим підрозділом ВНЗ, що проводить на-вчальну, методичну,науково-дослідну і виховну роботу з підготовки кадрів відповідноїспеціальності.
Кафедра створюється за рішенням вченої ради ВНЗ у складі не меншеяк 5 науково-педагогічних працівників, 3 з яких повинні мати науковий ступінь.Для забезпечення розвитку нового напряму на-вчальної, методичної і науковоїдіяльності при кафедрі може бути створена лабораторія або відповідний центрнаукових досліджень.
Основними посадами науково-педагогічних працівників є: асистент,викладач, старший викладач, доцент, професор, завідувач кафедри, деканфакультету, проректори з напрямів діяльності ВНЗ, ректор. Для підготовкинауково-педагогічних кадрів у ВНЗ функціонують аспірантура, докторантура.
З метою ефективного керівництва навчально-виховним процесом длякожної студентської групи призначається куратор із числа провідних,найдосвідченіших педагогів.
Списоклітератури
1. Монахов В.М.Технологические основы проектирования и конструирования учебного процесса. ‑М.; 2009.‑289 с.
2. Науковота науково-методичне забезпечення //Концепція гуманітарної освіти України.-2007.с.12.
3. Освіта в Україні:Законодавчі акти, нормативні документи / Кадри освіти. – К., 2008. – 276 с.
4. Основыпедагогики высшей школы /Под ред. А.В.Петровского. – М.: Изд-во Моск. Ун-та, 2007.– 483 с.
5. Педагогічнатехнологія: Посібник/І.Ф.Прокопенко, В.І.Євдокимов.‑ Х.: Основа, 2008.‑327с.
6. Педагогическоенаследие (Я.Л.Комнеский, Д.Локк, Ж.Ж.Руссо, И.Г.Пестало-цци) //Сост.В.М.Кларин,А.Н.Джуринский. -М.:Педагогика,2007. — 416с.
7. СеменовИ.Н.Проблеми рефлексивної педагогіки, акмеології, психології, гуманізаціївиховання в цілому, додатковому і професійний вихованні юнацтва.- М.:2008.
8. ТалызинаН.Ф. Управление процессом усвоения знаний. – М.: Изд-воМоск.ун-та, 2008.– 344с.
9. ТригубенкоВ. Фундатори освітньої системи Х1Х ст. //Освіта і управління.-2007.-т.2., ч.2.-с.173-176.
10. Шубинский В.С. // Новые исследования впедагогической науке.-М.: Педагогика.- 2009.с.14.