З М І С Т
Вступ
1. Технологія розвиткутворчої активності учнів
2. Класне самоврядування,його аспекти
3. Про розвиток здібностейучнів для створення самоврядування в класному колективі
4. Практичні рекомендаціїкласним керівникам
4.1 Години спілкування зкласним керівником
4.2 Питання для визначенняосновних тенденцій класного самоврядування.
Література
В С Т У П
Формування ініціативної, здатної приймати нестандартні рішенняособистості неможливе без широкого залучення учнів до управління класнимисправами через діяльність в органах учнівського самоврядування.
Із метою об’єднання зусиль класного керівника і класного колективу длядобрих і корисних справ, щоб зробити класне життя змістовнішим, веселішим,цікавішим.
Головним завданням класного керівника і класного колективу є формування ірозвиток соціально активної, гуманістично спрямованої особистості з глибокоусвідомленою громадською позицією, почуттям національної самосвідомості.
Учнівське самоврядування в класі є педагогічно доцільним способоморганізації учнівського колективу, що забезпечує комплексний виховний вплив научнів шляхом їх залучення до усвідомленої і систематичної участі у вирішенніважливих понять життя класу.
Діяльність учнівського самоврядування скеровується на підвищення якостінавчання, зміцнення свідомої дисципліни, реалізацію вимог режиму школи,організацію позакласної виховної роботи, на розвиток ініціативи та творчоїсамодіяльності, реалізацію їхніх прав та обов’язків.
Головним принципом у проектуванні учнівського самоврядування повиннастати активність самих учнів через надання їм можливостей вибору шляхівморальної і мовленої поведінки, створення таких умов, в яких особистість маєможливість самостійно розмірковувати про найрізноманітніші життєві проблеми тарозв’язувати їх, організацію процесу самопізнання та самореалізаціїособистості, розвиток навичок самодіяльності.
Важливий принцип учнівського самоврядування – «Самі вирішили, самізробили, самі відповідаємо».
Цінність організації учнівського самоврядування в класі полягає в тому,що учні глибоко і всебічно проникають у сутність своїх прав і обов’язків.
Діяльність дітей – творча. Творчість передбачає створення нового,оригінального. Важливо, щоб дитина відкрила сама, а не взяла готове – тількитак розвиваються творчі здібності.
В основі класного самоврядування:
ü демократизаціята гуманізація виховного процесу;
ü зв'язоквиховання з реальним життям;
ü вихованняособистості в колективі в ході спільної діяльності;
ü єдністьвимог і повага до особистості;
ü послідовність,систематичність і єдність виховних впливів;
ü відповідністьвіковим та індивідуальним особливостям учня;
ü свідомість,самодіяльність та активність учнів.
Учнівське самоврядування – не засіб звільнення класного керівника відпедагогічних обов’язків і завантаження ними учнів. Це спроба розширити діапазондіяльності класного керівника і учнів класу – членів єдиного колективу,можливостей для їхньої співдружності, творчого пошуку й ініціативи, засібнавчитися жити і працювати за законами демократичного суспільства.
1. Технологія розвитку творчої активності учнів
Виходячи з теоретичних знань та життєвого досвіду, я прийшла до висновку,що тоталітарні методи виховання не дадуть позитивних результатів. Лишепартнерське спілкування з учнями, розвиток активної творчості кожного,усвідомлення значущості, віри в свої сили допоможуть створенню учнівськогоколективу з єдиними цілями, бажаннями і в майбутньому сприятимуть творчопідходити учням до вирішення будь-яких проблем. Можна виділити такі етапи розвиткутворчої особистості:
ü гуманістичніпарадигми, в основі яких базуються захист гідності особистості, визначення їїправ на свободу, щастя, розвиток і прояв свого хисту, створення для цьоговідповідних сприятливих умов життя, праці, навчання;
ü особистісно-орієнтованийпідхід у вихованні полягає у виборі методів впливу на окремого учня зурахуванням його індивідуальних особливостей, характеру, темпераменту, нахиліві інтересів;
ü диференційнийпідхід передбачає урахування рівня розвитку розумових, творчих здібностей учня.
У проведеній роботі було встановлено:
ü процесрозвитку творчої активності активізується завдяки взаємодії учнів між собою;
ü розвитоктворчої активності учнів повинен опиратися на творчі задатки, притаманні данійособистості в цілому, творчому відношенню до вибраної професії;
ü творчаактивність виявляє кращі риси характеру підлітка;
ü елементзмагання відкриває простір для розвитку творчої ініціативи і активності;
ü заслуженаадекватна похвала стимулює розвиток творчої активності;
ü переживанняуспіху надихає виникненню більш глибокого зацікавлення, бажання творити;
ü великуроль відіграє приклад класного керівника.
Пасивність і байдужість учнів до громадської діяльності класу і школи єнаслідками:
ü незнаннясвоїх можливостей;
ü неправильнихдій вчителя у молодших класах;
ü згадкипро минулі невдачі;
ü заниженоїсамооцінки;
ü проблем усім’ї, спілкуванні з колективом;
ü фізичнінедоліки.
Класний керівник повинен бути людиною творчою і не зупинятися передтруднощами. З бажанням допомогти підліткам, класний керівник має розробити планрозвитку творчої активності класу, який зміг би з одного боку допомогтистворити згуртований колектив, а з іншого – зберегти в кожному учневііндивідуальність і розвинути в ньому самозначимість.
В цьому плані можуть бути розглянуті такі напрямки і методи роботи:
1. Учнівськийколектив
ü загальніучнівські збори;
ü розробкаперспектив розвитку колективного життя, правил поведінки в школі;
ü активнаучасть у житті класу та школи;
ü колективніпоходи та екскурсії;
ü розв’язанняпобутових проблем;
ü чергуванняу класі та школі;
ü аналізрезультатів колективної роботи;
ü диспутина тему поведінки, виховання;
ü випускгазет;
ü виховнібесіди на теми взаємовідносин з батьками;
ü адекватнапохвала;
ü індивідуальнібесіди.
2. Роботаз активом класу
ü бесіди,навчання основам організаторської роботи, впливу на людей;
ü формуванняприйомів управління учнівським колективом;
ü розробкапланів виховної роботи; участь у роботі старостату школи;
ü допомоганевстигаючим учням;
ü аналізуспішності класу;
ü вирішенняпобутових проблем;
ü збереженняматеріальних цінностей.
3. Роботаз батьками
ü залученнядо активності у вихованні дітей, розвитку їх здібностей;
ü зміцненнядружніх зв’язків між дітьми і батьками;
ü наданняоснов педагогічних знань;
ü індивідуальнаробота;
ü робота збатьківським комітетом.
4. Самовдосконалення
ü підвищенняпедагогічної кваліфікації;
ü розширеннякругозору;
ü втіленнятипових якостей рідного народу, його духовного, культурного і моральногобагатства;
ü культурамови;
ü розвитокздібностей;
ü громадськадіяльність;
ü самодисципліна.
Розвиток творчої активності учнів звичайно не може обмежуватись планамита програмами. Це постійний процес, під час якого можуть з’являтися новінетрадиційні напрямки і форми роботи.
2. Класне самоврядування, його аспекти
Класне самоврядування є конкретним видом діяльності дітей. Відповідаючиза окремі розділи роботи свого колективу, беручи участь у діяльності активукласу, комісій, у чергуванні, учні організовують своїх товаришів на виконанняпевних завдань, беруть участь у плануванні, контролюють і перевіряють один одного,організовують змагання, виховні заходи. Цю діяльність учнів можна назватиорганізаторською.
Усяка діяльність людини є поштовхом до розвитку, що дуже важливо. Ворганізаторській роботі діти набувають низки навичок, умінь і знань. У нихрозвиваються певні моральні якості й формуються риси характеру.
У школі первинним колективом є клас. У ньому обираються відповідальні зарозділами роботи й формуються таким чином органи самоврядування. Чим більшеучнів активно працюють в органах самоврядування, тим більше вдосконалюєтьсяробота кожного з них, нагромаджується корисний досвід, складаються традиції.Самоврядування збільшує обов’язки, значно розширює права органів колективукласу.
Навколо окремих організаторів в класі складається актив, тому що їмпоодинці не під силу виконувати певні обов’язки. Утім, водночас, поряд з ними,є багато дітей, що бажають прилучитися до роботи. Так, замість окремихуповноважених в класі створюються сектори, що поєднують групи учнів, якіпрацюють в одній галузі, але з відомим розподілом обов’язків. Таким чином,кожен розділ роботи закріплюється за окремим відповідальним учнем, а складнішірозділи – за кількома відповідальними. Тим самим вирішується відразу кількапедагогічних завдань:
ü по-перше,збільшується кількість організаторів в колективі, чим створюються можливостікращого виконання справи;
ü по-друге,досягається завантаження всіх чи більшості учнів суспільною роботою, і кожнийнабуває власного досвіду організатора.
Класне самоврядування має кілька стадій розвитку, це:
ü виконанняпрямих доручень класного керівника;
ü виконаннядоручень колективу, обговорення колективом.
Самоврядування це не гра, а відповідальна справа, керівництво життямкласу, яке ми доручаємо спочатку кращій частині активу, а потім усьомуучнівському колективу в цілому. Там, де за спиною дітей стоїть класний керівникі виконує за них усю роботу, не може бути й мови про справжнє самоврядування:така обстановка виховує у дітей лише формальне ставлення до нього.
Тому з моменту залучення дітей у роботу з організації життя свого класуправа і обов’язки кожного активіста, кожної групи, будь-якого органасамоврядування мають бути чітко сформульовані, роз’яснені всьому колективові.Також необхідно навчити їх виконувати свої обов’язки і користуватися правами.Тільки тоді почне розгортатися дитяче самоврядування, коли класний керівникзуміє по-справжньому зажадати від своїх дітей відповідальності за дорученусправу. Основою цієї вимоги є принцип високого оцінювання творчих сил класногоколективу.
Самоврядування є внутрішньою організуючою силою, що виводить учнів навищий ступінь взаєморозуміння і спонукає до життя могутній саморегулятордіяльності класу – суспільну думку.
Вимоги до класного керівника в умовах самоврядування.
Будь-який класний керівник, що виступає в ролі організатора учнівськогосамоврядування, має сам збагнути всі тонкощі й деталі організаційної роботи,тому що тільки при цьому він може керувати й окремими активістами, й органамиколективу.
Зрештою, уся робота учнів в органах самоврядування має бути ланцюгомвправ, що безперервно ускладнюються у самостійному й ініціативному вирішенніжиттєвих проблем свого класу.
На першій стадії самоврядування класним керівникам слід докладно іточно інструктувати дітей, контролювати кожен крок їхньої практичної діяльності,вчасно підказувати правильні рішення. Потім завдання стають конкретнішими йлаконічними, містять тільки мету, основний настрій. Вимоги класного керівниказавжди мають відповідати реальним силам і здібностям учнів.
На другій стадії класні керівники обмежуються тим, що даютьсаме завдання і не втручаються у процес виконання. Тільки після його виконанняконтролюють роботу учнів.
На третій, вищий, стадії самоврядування, завдання класного керівникаполягають у включенні окремих відпрацьованих дій у систему діяльності класу вцілому. Таким чином доручається виконання цілого розряду робіт (проведення КТС,«Вогника», трудового десанту тощо), де потрібно, дивлячись на умови, самостійнодіяти. Так формується в дітей самостійне орієнтування в умовах роботи й умінняправильно вибирати потрібні засоби і прийоми для вирішення завдань, щовиникають.
Завдання класного керівника – допомогти учням побачити зв'язок міжпроробленою роботою та її кращими результатами. У зв’язку з цим на початкузгуртування колективу особливо велику роль відіграє заохочення. Дитинінеобхідно пережити радість своїх досягнень, відчути задоволення від результатівсвоєї роботи, побачити її користь – тільки тоді зміцніє в неї віра у свої сили,переконаність у необхідності своєї організаторської діяльності на користьколективу.
Формування потреб у дитини походить від впливу «середовища», діяльностіколективу. Чим більше справ, чим вони різноманітніші, тим більше кожен ученьможе виявитися. Насиченість життя колективу оцінює стиль керівництва класного керівникаі діяльності класу.
Учні завжди відчувають потребу в оцінюванні своєї діяльності таповедінки. Заохочення викликає в них відчуття задоволення, приплив нових сил іпрагнення до самовдосконалення. Утім, кожне заохочення має бути педагогічнодоцільним і відповідати суспільній значущості вчинків, починань, досягнутихрезультатів.
Джерелом активності в дитині в будь-якій діяльності є потреби, якізагалом є складовими простої, упорядкованої системи. Гармонійний розвитокособистості можливий лише за гармонійного одночасного розвитку всіх її потреб:ігрових, пізнавальних, естетичних, моральних, комунікативних тощо.
Кожна потреба розвивається у процесі специфічної діяльності, на основівідповідних вимог класного керівника. Успіх виховання багато в чому залежитьвід уміння організувати діяльність учня.
3. Пророзвиток здібностей учнів для створення самоврядування в класному колективі
Розвиток здібностей учнів для створення самоврядування в класномуколективі є однією з основних умов формування особистості. Цей процесбезперервний, тривалий та індивідуальний. На відміну від здібностейспеціальних, які створюють можливість для успішного певного виду діяльності,самоврядування – здатність універсальна, властива в тій чи іншій мірі кожнійлюдині. Спеціальні здібності виявляються не в самих знаннях, вміннях інавичках, а в тому, наскільки швидко і легко людина освоює конкретнудіяльність. Від здібностей до самоврядування залежить якість діяльності, їїуспішність і рівень досягнень.
Роль будь-якого класного керівника полягає в тому, щоб допомогти учнюбезперервно і цілеспрямовано розвивати та удосконалювати здатність управлятисвоєю індивідуальною діяльністю, що припускає:
ü здатністьставити індивідуальні цілі і працювати над ними в плані конкретності ідосяжності;
ü здатністьбачити головне і логічно вибудовувати задачі з урахуванням їх взаємодії ісупідрядності;
ü здатністьпрацювати з інформацією, необхідною для досягнення цілей;
ü здатністьлогічно будувати діяльність і розподіляти події і дії в часі;
ü здатністьпрогнозувати характер протікання процесу, припускати можливі проблеми ітруднощі, знаходити шляхи їх вирішення і усунення;
ü здатністьаналізувати та оцінювати результати своєї діяльності.
Проте, виходячи з того, що навчання – це передача індивідуальногодосвіду, необхідно, щоб класний керівник, який передає досвід, сам володів самоуправлінськимиздібностями; умів ефективно організовувати зворотні зв’язки; враховував віковіта індивідуальні особливості кожного учня. Кожний віковий період особливий дляформування визначних якостей особистості і засвоєння необхідної інформації, необхідноїдля розвитку здібностей до самоврядування індивідуальною діяльністю.
Середній шкільний вік найсприятливіший для розвитку творчого потенціалу.Соціальні потреби переважають над пізнавальними, тому цей вік особливий дляформування «персонального лідерства», тобто здібності до самопізнання ісамовизначення.
Щоб не упустити можливості даного періоду, учням необхідно пропонувативирішувати проблемні задачі, порівнювати, бачити головне, знаходити схожі івідмінні риси, причинно-наслідкові залежності предметів та явищ, але цірозумові дії є не що інше, як елементи системного аналізу.
У середній школі, де дитина досягає підліткового віку і намагаєтьсязайняти певну соціальну нішу серед однокласників, з’являється необхідністьорієнтуватися на організацію групової діяльності. Група-співтовариство –необхідна умова для одночасно і соціалізації і індивідуалізації учня. Умовигрупової роботи дозволяють більш адекватно оцінювати і аналізувати результатисвоєї розумової і практичної діяльності. Група також створює більш комфортніпсихологічні умови: допомагає підвищенню самооцінки, розширює особистий досвід,дозволяє поповнити свій інтелектуальний багаж шляхом обміну інформацією зобговорюваного питання в умовах рівноправного діалогу. І, звичайно, для роботив групі що вчиться необхідно мати здібності до управління індивідуальною ігруповою діяльністю. Відбувається розділення відповідальності з лідером(класним керівником). Група створює модель керівництва, засновану на співпраціі партнерстві, де цілі, плани, форми і зміст роботи визначаються спільнимизусиллями класного керівника і учнів.
Команда – це група, для якої характерні:
ü відповідальністьза сумісний результат і за самих себе;
ü розвитокіндивідуального і спільного інтересів до роботи колективу;
ü становленняздатності для оцінки результатів роботи.
Група працює як навчальна лабораторія:
ü задоволенняпотреби своїх членів;
ü пропонуєнові ідеї і підходи до вирішення класних та шкільних проблем;
ü пропонуєможливість вибору;
ü заохочуєдослідницькі підходи до поставлених проблем;
ü розробляєпропозиції її учасників;
ü координуєорганізацію діяльності;
ü оцінюєпроцес і перспективи просування справи;
ü спонукаєдо застосування накопиченого досвіду;
ü сприяєухваленню компромісних рішень;
ü ставитькожного в позицію керівника на певному етапі або при вирішенні певних задач.
Для розвитку здібностей учнів при створенні самоврядування їм необхідноспиратися на наступні положення:
1. Розвиток самоуправлінськихздібностей – процес тривалий, безперервний і індивідуальний для кожного учня.
2. Самоуправлінськіздібності на відмінну від здібностей спеціальних, які створюють можливість дляконкретного виду діяльності, визначають якість процесу виконання цієїдіяльності, її успішність і рівень досягнень.
3. Кожнийвіковий період особливий для формування визначальних якостей особистості ізасвоєння інформації, необхідної для розвитку здібностей до самоврядуванняіндивідуальною діяльністю.
4. Умолодшому шкільному віці необхідно розвивати пізнавальну і самоуправлінськуактивність, формувати якості, які сприяють саморегуляції і самопізнанню.
5. Підлітковийвік особливий для формування потреби в особовому і професійному самовизначенніі розвитку «персонального лідерства».
6. У старшійланці виникає необхідність в отриманні інформації про управлінські технології івикористання їх для успішної самореалізації.
4. Практичні рекомендації класним керівникам
4.1 Години спілкування з класним керівником
1. Годинаколективу.Розв’язуються актуальні проблеми життя загальношкільного і класного колективів,самоврядування, виконання спільних доручень. Підлягають обговоренню коженучень, його роль і відносини в колективі, результати змагань, проведеннявечорів і походів, спортивна робота.Завершується ухваленням рішення,побажаннями кожному члену колективу.
2. Годиназнань і переконань. Поточні політичні події, нові явища в науці і мистецтві, світоглядніпитання, загальні питання, питання етичного вибору і поведінки, права і етики.
3. Годинатворчості.Організація творчої діяльності засобами самопізнання і самоутвердження, показздатності вчитись, доброзичлива думка про результати творчості кожної дитини.
4. Годинапраці.Оволодіння економічними і екологічними знаннями, розгляд і обговорення крихкихпитань загальнотеоретичного і практичного значення, а також практичнихбезпосередніх відносин в колективі, відносин хлопчиків та дівчат.
5. Годинатурбування і уваги. Питання милосердя, комплекс агітаційно-масових заходів щодо охорониздоров’я і життя дітей, з техніки безпеки, санітарно-гігієнічних знань, зцивільної оборони, з правил дорожнього руху тощо.
6. Годинасім’ї і вулиці. Досвід сімейного життя, узятий з літератури і знайомий дітям з життявидатних осіб, розповіді про життя своєї сім’ї, обговорення поведінки у дворі,на вулиці. Колективні дискусії і актуальні суперечки о проблемах вільного часуі проведення його у дворі, на вулиці, з ким дружать, в що грають, яка атмосфераі зміст відносин, хто на кого впливає, що роблять корисного (кому допомагають).
4.2 Питання для визначення основних тенденцій класногосамоврядування
Гарний колектив – надійна опора, дорожи його думкою!
1. Що такеколектив? Чи завжди в класі є колектив? Які його ознаки?
2. Чи є увашому класі дружній працездатний колектив? Чи є у нього суспільно значущіцілі? Які прагнення, мрії, задуми, загальні трудові справи повинні об’єднуватиоднокласників?
3. Чивиправдовує ваше довір’я самоврядування класного колективу? Яка його активністьі самостійність в організації життєдіяльності класу? Що, на вашу думку, требазробити для того, щоб життя в класі стало більш цілеспрямованим і цікавим?
4. Чи є увашому класі пасивні, байдужі учні, які свідомо ухиляються від доручень? Що, наваш погляд, потрібно зробити для включення їх в активну пізнавальну і суспільнудіяльність?
5. Щопозначає жити в колективі і для колективу? Як враховує ваш колектив питаннянавчання, інтереси учнів?
6. У кожнійлюдині, писав О.М.Горький, прихована мудра сила будівника, і потрібно їй дати волюрозвинутися і розцвісти, щоб вона збагатила землю ще більшими чудесами. Щоробиться у вашому класі для вдосконалення особистості, розвитку талантів іздібностей?
7. Чивідображає діяльність вашого класу інтереси школи або вона замикається довколавузьких повсякденних турбот? Висловіть свою думку і наведіть конкретні факти?
8. Якізв’язки підтримує ваш клас з іншими класами школи? В чому їх значення?
9. Чи береучасть ваш клас в змаганні класних колективів? Яким авторитетом користуєтьсяклас в школі?
10. Хто увашому класі користується великим авторитетом і чому?
11. Чомудеяких однокласників ви не поважаєте? Чи співпадає ваше відношення до них звідношенням всього класу або більшості учнів? Чи не має з вашої сторонидріб’язкової упередженості до окремих учнів?
12. Як реагуєваш клас на негативні вчинки окремих учнів? Чи дорожите ви честю свого класу?
13. Яквідгукуються у вас на добрі справи окремих учнів?
14. Якреалізується у вашому класі принцип «Один за всіх, всі за одного»?
15. Що такетрадиція? Чи є у вашому класі традиції? Яка їх роль в об’єднанні класу івихованні його членів?
16. Що такегромадська думка? Як ви відноситесь до громадської думки свого класу?
17. А.С.Макаренкоказав, що в житті і діяльності колективу не можна допускати зупинки. Зупинка –це смерть колективу, а постійний його рух – закон розвитку. Як ви розумієте цюдумку? Коли припиняється рух колективу? Як запобігти зупинці цього руху?
Удосконалюйте свою особистість: укріплюйте позитивне,позбавляйтесь від недоліків!
1. Як вирозумієте цей вислів: «Завтрашній характер – в сьогоднішньому вчинку»?
2. Чому заодин і той же час одні встигають зробити багато, інші – мало?
3. Народнеприслів’я говорить: «Людина – те, що вона сама з себе зробила». Подумайте, щоробите ви для свого вдосконалення? Як ви працюєте над вихованням стійких рисособистості, які визначатимуть вашу поведінку в різних життєвих обставинах?
4. Кожний звас безумовно не раз замислювався над тим, якою він є людиною, які у ньогопозитивні і негативні риси. І не рідко такі думки приводять до не дуже радіснихвисновків. Як ви працюєте над подоланням недоліків у вашому характері?
5. Якіякості людей ви вважаєте найціннішими? Які – негативними? Як ви відноситеся досвоїх однокласників? Чого в них, по-вашому, більше – позитивного абонегативного?
6. Розкрийзначення наступних прислів’їв: «Згори все світло, лише б я був зігрітий»,«Спершу ти мене повези, а потім я на тобі поїду», «Себелюбство – нікому нелюбимий». Якій якості особи винесений в цих прислів’ях знищуючий вирок? Чи з’являєтьсяця якість у вас і ваших товаришів?
7. Покажи наприкладах ознаки скромності, використовуючи приклади з життя знайомих вам людейі літературних героїв.
8. Назвітьімена ваших товаришів, яких ви вважаєте скромними, опишіть їх вчинки, щосвідчать про наявність цієї якості.
9. Визначтевідношення скромності до інших моральних якостей: простоті, ввічливості,соромливості, гордості, пихатості, себелюбству.
10. Дайтепораду нескромним людям, як усунути цю якість.
11. Яка силапримушує людину, ризикуючи життям, рятувати людей на пожежі, допомагатислабким?
12. Що такепочуття обов’язку? Як ви розумієте свій учнівський обов’язок?
13. Суспільствосудить людину не тільки по тому, як вона працює, але і як вона використовуєсвій вільний час. Чим можна пояснити такий підхід до оцінки людини?
14. Чибувають в житті ситуації, коли брехня необхідна? Якщо так, то наведіть прикладиі скажіть, в яких обставинах і з якою метою вона допустима?
15. Чипотрібно бути добрим до будь-якої людини?
16. Як вигадаєте: чи можна міру добра, чуйності і турбування про людей визначити якимисьправилами?
Л І Т Е Р А Т У Р А
1. Деклараціяправ дитини (1959 р., ратифікована 20.11.1959 р.).
2. Національнапрограма «Діти України».
3. КонвенціяООН про права дитини (20.11.1989 р., підписана Україною 21.02.1990 р.;ратифікована 27.02.1991 р.; набула чинності для України 27.09.1991 р.).
4. Концепціягромадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності(2000 р.).
5. Иванов И.П.Педагогика коллективных творческих дел: Книга для учителя. – К.: Освіта, 1992.
6. Иванов И.П.Методические рекомендации по комплексной организации воспитательной работы. –Л.: ЛГПИ им. А.И.Герцена, 1983.
7. Иванов И.П.Воспитывать коллективистов. – М.: Педагогика, 1982.
8. Организацияколлективной творческой деятельности учащихся. Ч. 1. –Инструктивно-методическая разработка для преподавателей педагогики. – К.: КГПИ, 1989.
9. Организацияколлективной творческой деятельности учащихся. – Ч. 2.Инструктивно-методическая разработка для студентов-практикантов. – К., 1989.