Курсова робота
Методика вивченнятеми: «Короткі історичні відомості про обчислювальні прилади та з історіїстворення ЕОМ»
Зміст
Вступ
Розділ 1
1.1 Методика вивченнятеми
1.2 Зміст вивчення теми
Розділ 2. Уроки
Урок № 1
Урок № 2
Урок № 3
Висновок
Література
Вступ
Інформатика— ценаука про методи та засоби отримання, обробки, зберігання, передавання, поданняінформації.
Протягомусієї історії свого існування люди, спілкуючись з природою та між собою,набували знань про навколишню дійсність і про самих себе. Від кількості цихзнань, від ефективності їх використання залежали і дедалі більше залежать умовижиття і окремих людей, і людства в цілому. Знання як інформація або яквідомості про явища та різноманітні за своєю природою — фізичною, хімічною,біологічною, соціальною, економічною і т.ін.— об'єкти набуваються шляхом спостереження.Природними засобами спостереження є органи чуттів людини, передусім зір і слух.Спочатку різноманітні відомості просто нагромаджувалися. А вже маючи їх удостатній кількості, люди помічали, що існують певні закономірності, які можнаузагальнити і обґрунтувати. У результаті такі закономірності набували виглядуприкмет, наприклад прикмет, пов'язаних із прогнозами врожаю. Прикмети ставалихарактерними ознаками явищ, тобто виділялися як їхні властивості.
Властивостіможуть бути різноманітними не тільки за своєю назвою, а й за своїм значенням.Кожний об'єкт або явище має групу властивостей, що вивчаються різними науками.
Інформаціяможе існувати в різноманітних формах, у. вигляді різних сигналів. Перехід відприродних для людини сигналів (звуків, жестів) до їх письмових позначень — — цеприклад існування різних форм подання інформації. Наочним прикладомперетворення форми подання інформації може бути переклад текстів з однієїприродної мови спілкування (української, російської та ін.) на іншу (англійську,німецьку та ін.).
Допочатку нинішнього століття для передавання та зберігання інформаціївикористовувалися книги, а її опрацюванням займалася сама людина. Однакнауково-технічна революція зробила людину безсилою в сучасному потоцідрукованої, кіно-, теле- та іншої продукції.
Розвитокнауки і техніки став поштовхом для створення сучасних інформаційних технологій.
Комп'ютернізасоби та інформаційні технології дали змогу значно підвищити можливості такоговсеохоплюючого методу пізнання та творення, як моделювання об'єктів, явищ тапроцесів — — як тих, що існують у природі, так і тих, що створюються людиноюштучно.
Завдякипояві потужних комп'ютерів і розвитку інформаційних технологій створюютьсяметоди та засоби комп'ютерного моделювання, здатні розв'язувати складні танадскладні практичні задачі, такі як складання достовірних прогнозів погоди чиврожаю, керування великими енергетичними системами, моделювання регіональних тазагальнодержавних систем, проектування літаків, кораблів тощо.
Метакурсової роботи :
донестишколярам інформацію про те, що за допомогою комп’ютера можна дуже швидкообробляти інформацію від різних датчиків, у тому числі й від системавтоматизованої охорони, від датчиків температури для регулювання витратенергії на опалення, від складної системи томографа, що дозволяє “побачити”внутрішню будову органів людини і правильно поставити діагноз тощо. Та проперші спроби створення інструментів для обробки інформації, пов’язаних зпрагненням спростити та прискорити виконання дій над числами.
Завданнякурсової роботи:
· розробити систему уроків;
· розробити дидактичні картки до даних уроків;
· розробити вправи на актуалізацію знань учнів;
· розробити вправи на закріплення знань учнів;
· розробити фізкультхвилинки.
Розділ 1 1.1 Методика вивченнятеми
Методикаінформатики — це розділ педагогічних наук, об’єктом якої є процес навчання вшколі; предметом — проектування, конструювання, впровадження в педагогічнупрактику, педагогічний експеримент і розвиток методичних систем навчанняінформатики в школі.
Методичнасистема передбачає сукупність п’яти компонентів: мета, зміст, методи, засоби таорганізаційні форми навчання.
Метавивчення теми “Короткі історичні відомості про обчислювальні прилади та зісторії створення комп’ютерів” у школі полягає у тому, щоб забезпечитиможливість подальшого широкого використання здобутих знань і вмінь, як при вивченнітеоретичних основ інформатики, так і в напрямку інтеграції з іншими предметами.
Змістданої теми проявляється у сукупності двох взаємопов’язаних компонентів: теоретичногоі практичного.
Теоретичначастина спрямована на формування основ інформаційної культури. Практичнийаспект пов’язаний з формуванням навичок роботи з готовим програмним забезпеченням.
Методомнавчання називають спосіб впорядкованої взаємопов’язаної діяльності учителів таучнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесінавчання.
Припояснені даної теми доречно використати такі словесні методи як пояснення (тлумаченняпонять, явищ, принципів дій приладів, наочних посібників, слів, термінів);повідомляючу бесіду (базується в основному на спостереженнях, щоорганізовуються вчителем на уроці за допомогою наочних посібників, записів надошці, таблиць, малюнків; робота з книгою).Наочні методи: ілюстрування,демонстрування. А також репродуктивні методи навчання.
Четвертимкомпонентом методичної системи є засоби навчання. Це слово вчителя(для передачізнань, слово і дія для формування умінь і навичок; викладаючи новий матеріал,учитель спонукає думати учнів над ним, погоджуючись чи не погоджуючись здумками вчителя, звертатися до нього з питаннями і одержати відповідь);підручник(служить учню для відновлення у пам’яті, повторення і закріпленнязнань, одержаних на уроці); технічні засоби навчання(ТЗН); комп’ютер як засібнавчання(його можна використати як засіб навчального моделювання науково –технічних об’єктів і процесів.
Формиорганізації навчання – це зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя таучнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.
Урок — така форма організації навчання, при якій навчальні заняття проводятьсявчителем з групою учнів постійного складу, одного віку і рівня підготовкипротягом певного часу і відповідно до розкладу. Тип уроку – засвоєння новихзнань.1.2 Зміст вивчення теми
Комп'ютериз'явилися дуже давно в нашому світі, але тільки останнім часом їх почали такпосилено використовувати в багатьох галузях людського життя. Ще десять роківтому було рідкістю побачити який-небудь персональний комп'ютер — вони були, алебули дуже дорогі, і навіть не кожна фірма могла мати в себе в офісі комп'ютер.А тепер? Тепер у кожнім третьому будинку є комп'ютер, що уже глибоко ввійшов ужиття самих мешканців будинку.
Самаідея створення штучного інтелекту з'явилася давним-давно, але тільки в XXсторіччі її почали здійснювати. Спочатку з'явилися величезні комп'ютери, щобули частіше розміром з величезний будинок. Використання таких махин, як висамі розумієте, було не дуже зручно. Але що поробиш? Але світ не стояв наодному місці еволюційного розвитку — мінялися люди, мінялося їхнє середовище, іразом з нею мінялися і самі технології, усе більше удосконалюючи. І комп'ютериставали усе менше і менше по своїх розмірах, поки не досягли сьогоднішніхрозмірів.
Зачас, що пройшов з 50-х років, цифрова ЕОМ перетворилася з «чарівного», але прицьому дорогого, унікального і перегрітого накопичення електронних ламп,проводів і магнітних сердечників у невелику по розмірах машину — персональнийкомп'ютер — малюсіньких напівпровідникових приладів, що складається змільйонів, що упаковані в невеликі пластмасові коробочки.
Урезультаті цього перетворення комп'ютери стали застосовуватися всюди. Але цетільки мала частина можливостей сучасних комп'ютерів. Більш того, бурхливийпрогрес напівпровідникової мікроелектроніки, що представляє собою базуобчислювальної техніки, свідчить про те, що сьогоднішній рівень, як самихкомп'ютерів, так і областей їхнього застосування є лише слабкою подобою того,що наступить у майбутньому.
Обчислювальнатехніка: від джерел до поколінь ЕОМ
Необхідністьв обчисленнях завжди була нерозривно зв'язана з практичною діяльністю людини.Поняття числа виникло задовго до того, як з'явилася писемність. Люди дужеповільно і важко училися вважати, передаючи свій досвід з покоління впокоління. В міру росту потреб в обчисленнях і розвитку методів обчисленьвиникали і розвивалися пристосування для рахунка.
Найдавнішимрахунковим інструментом, що сама природа представила в розпорядження людини,була його власна рука. Для полегшення рахунка люди стали використовувати пальці- спочатку однієї руки, потім обох, а в деяких племенах і пальці ніг. Рахунокна пальцях використовувався дуже довго — час його виникнення визначити дужеважко. У XVII в. його прийоми ще викладалися в підручниках. У наш час їмкористаються маленькі діти, що осягають поняття числа.
Ранньомурозвитку письмового рахунка перешкоджала складність арифметичних дій приіснуючих у той час способах запису чисел (римські). Крім того, писати вмілидеякі, і був відсутній навчальний матеріал для листа — пергамент почаввироблятися прибл. з II в. до н.е., папірус був занадто доріг, а глиняні табличкинезручні у використанні.
Ціобставини пояснюють поява спеціального рахункового приладу — абака, до V в. дон.е. він одержав широке розповсюдження в Єгипті, Греції, Римі. Абак являв собоюдошку з желобками, у яких по позиційному принципі розміщувались які-небудьпредмети — камінчики, кісточки і т.п. Історики думають, що абак був похіднимінструментом купців, оскільки камінчики в желобках відповідали різним грошовимодиницям.
УДревньому Римі абак називався abaculi чи calculi. Латинське слово calculusозначає камінчик (відкіля і відбулося слово calculator — перекладати камінчики,підраховувати).
Згодомабак був удосконалений: дошка перетворилася в рамку, камінчики в кульки,желобки в прутики, — так з'явилися рахівниця. Російська рахівниця виникли нарубежі XVI — XVII ст.
ЗXVII століття в Західній Європі не зовсім мирно існували дві арифметичних школи- абакистов (від абака) і алгоритмиков (від аль Хорезми, великого математика йастронома IX в.). Після двох сторіч суперництва перемогли алгоритмики. Однакпершим приладом для обчислень був абак, але він не дуже пристосований длярозподілу і множення. Тому блискучим досягненням математики з'явився винахідлогарифмів Джоном Непером (1550-1617), що дало можливість замінити множення ірозподіл додаванням і вирахуванням і привело до створення набагато більшзробленого інструмента — логарифмічної лінійки. Числення за допомогоюлогарифмічної лінійки вироблялося швидко, просто, але приблизно. І, отже, вонане годить для точних розрахунків, наприклад, фінансових. Ескіз механічногопідсумовуючого пристрою був розроблений ще Леонардо да Вінчі (1452-1519). Першамеханічна рахункова машина була виготовлена в 1623 р. професором математикиВільгельмом Шиккардом (1592-1636). Але машина Шиккарда незабаром згоріла підчас пожежі, а рукопису Леонардо да Вінчі були виявлені лише в 1967 р. Томубіографія механічних обчислювальних пристроїв ведеться від підсумовуючоїмашини, виготовленої в 1642 р. Блезом Паскалем (1623-1662), надалі великимматематиком і фізиком.
У1673 р. інший великий математик, Лейбниц, розробив рахунковий пристрій, наякому вже можна було множити і ділити. З деякими удосконаленнями ці машини,арифмометри, використовувалися донедавна.
Підсумовуючімашини, винайдені в XVII і XVIII в.в. були ненадійні, незручні в роботі і небули ще по-справжньому необхідними. Лише в XIX в. ріст промисловості,транспорту й і розширення комерційної діяльності банків зробили побудовушвидкодіючих і надійних рахункових машин актуальною задачею. Перша фірма, щоспеціалізувалася по випуску рахункових машин, була заснована в США в 1887 р. УРосії арифмометри стали вироблятися з 1894 р. і використовувалися бл. 70-тироків.
Всіобчислювальні пристрої, про які йшла мова, були ручними. Для виконання кожноїоперації потрібно було набрати вихідні дані і надати руху рахунковим елементаммеханізму.
Думкапро створення автоматичної обчислювальної машини, що працювала б сама, безучасті людини, уперше була висловлена англійським математиком Чарльзом Беббиджем(1781-1864) на початку XIX в. У 1820-1822 р. він побудував машину, що моглаобчислювати таблиці значень багаточленів другого порядку. З 1834 р. і до кінцяжиття Ч. Беббидж працював над кресленнями універсальної обчислювальної машини(він називав її аналітичної). Саме він уперше додумався до того, що машинаповинна містити пам'ять і керуватися за допомогою програм. Беббидж хотівпобудувати свою машину як механічний пристрій, а програми збирався задавати задопомогою перфокарт — карт із щільного папера з інформацією, за допомогоюотворів (вони в той час уже широко використовувалися в ткацьких верстатах).Однак складність розробки чисто механічного пристрою і фінансові труднощі недозволили йому виготовити працюючий екземпляр.
Сутністьідеї Беббіджа полягала в тім, що машина могла б автоматично виконатиарифметичні операції, якби їй яким-небудь образом було задано, які операції, зякими числами й у якій послідовності вона повинна виконати. Однак недостатнійрівень розвитку техніки привів до того, що ідеї Беббиджа були здійснені тількинаприкінці 30-х років XX в. у машинах, що працювали на електромагнітних реле.
У 1883р. Томас Альва Едисон, намагаючись продовжити термін служби лампи з вугільноюниткою, ввів у її вакуумний балон платиновий електрод і позитивна напруга, то увакуумі між електродом і ниткою протікає струм.
Незнайшовши ніякого пояснення настільки незвичайному явищу, Едісон обмежуєтьсятим, що докладно описав його, про усякий випадок узяв патент і відправив лампуна Філадельфійску виставку. Про неї в грудні 1884 р. у журналі "Інженеринг"була замітка «Явище в лампочці Едісона».
Американськийвинахідник не розпізнав відкриття виняткової важливості (по суті, це було йогоєдине фундаментальне відкриття — термоелектронна емісія). Він не зрозумів, щойого лампа накалювання з платиновим електродом власне кажучи була першої усвіті електронною лампою.
Першим,кому спала на думку думка про практичне використання «ефекту Едисона»був англійський фізик Дж. А. Флеминг (1849-1945). Працюючи з 1882 р.консультантом едисоновской компанії в Лондоні, він довідався про«явище» з перших вуст — від самого Едисона. Свій діод — двухелектроднулампу Флейминг створив у 1904 р.
Ужовтні 1906 р. американський інженер Лі де Форест винайшов електронну лампу — підсилювач, чи аудион, як він її тоді назвав, що мав третій електрод — сітку.Їм був уведений принцип, на основі якого будувалися всі подальші електроннілампи, — керування струмом, що протікає між анодом і катодом, за допомогоюінших допоміжних елементів.
У1910 р. німецький інженери Лібен, Рейнс і Штраус сконструювали тріод, сітка вякий виконувалася у формі перфорованого листа алюмінію і містилася в центрібалона, а щоб збільшити емісійний струм, вони запропонували покрити ниткурозжарення шаром окису чи барію кальцію.
У1911 р. американський фізик Ч. Д. Кулідж запропонував застосувати як покриттявольфрамової нитки розжарення окис тория — оксидний катод — і одержаввольфрамовий дріт, що зробила переворот у ламповій промисловості.
У1915 р. американський фізик Ірвинг Ленгмюр сконструював двухелектронну лампу — кенотрон, застосовувану як випрямну лампу в джерелах живлення. У 1916 р.лампова промисловість стала випускати особливий тип конструкції ламп — генераторні лампи з водяним охолодженням.
Ідеялампи з двома сотками — тетрода була висловлена в 1919 р. німецьким фізикомВальтером Шоттки і незалежно від нього в 1923 р. — американцем Е. У. Халлом, ареалізована ця ідея англійцем Х. Дж. Раундом у другій половині 20-х років. У1929 р. голландські вчені Г. Хольст і Б. Теллеген створили електронну лампу з3-мя сітками — пентод. У 1932 р. був створений гептод, у 1933 — гексод іпентагрид, у 1935 р. з'явилися лампи в металевих корпусах. Подальший розвитокелектронних ламп йшов по шляху поліпшення їхніх функціональних характеристик,по шляху багатофункціонального використання.
ПоколінняЕОМ
Переходячидо оцінки і розгляду різних поколінь, необхідно насамперед помітити, щооскільки процес створення комп'ютерів відбувався і відбувається безупинно (уньому беруть участь багато розроблювачів з багатьох країн, що мають справу зрішенням різних проблем), важко, а в деяких випадках і даремно, намагатисяточно установити, коли те чи інше покоління чи починалося закінчувалося.
ЕОМпершого покоління
У40-х р. XX в. відразу кілька груп дослідників повторили спробу Беббиджа наоснові техніки ХХ в. — електоромеханічних реле. Деякі з цих дослідників нічогоне чули про роботи Беббиджа і перевідкрили його ідеї заново. Першим з них бувнімецький інженер Конрад Цузе, що у 1941 році побудував невелику машину наоснові декількох електромеханічних реле. Але через війну роботи Цузе не булиопубліковані. А в США в 1943 році на одному з підприємств фірми IBM американецьГовард Йкен створив більш могутню машину «Марко-1». Вона вжедозволяла проводити обчислення в сотні разів швидше, ніж за допомогоюарифмометра і реально використовувалася для військових розрахунків.
Однакці машини були ненадійними. Тому, починаючи з 1943 року в США, група фахівцівпід керівництвом Джона Мочли і Преспера Екерта початку конструювати комп'ютерENIAC на основі електронних ламп. Створений комп'ютер працював у тисячу разівшвидше, ніж «Марко-1». Однак виявилося, що велику частину часу цейкомп'ютер простоював — адже для завдання методів розрахунків (програм) у цьомукомп'ютері приходилося протягом декількох чи годин навіть днів приєднуватипотрібним образом проводу. А сам розрахунок міг зайняти після цього кількахвилин.
Проектиі реалізація машин '' Марко — 1 '', EDSAC і EDVAC в Англії і США, МЕСМ у СРСРзаклали основу для розгортання робіт зі створення ЕОМ вакуумноламповоїтехнології — серійних ЕОМ першого покоління.
Розробкапершої електронної серійної машини UNIVAC (Universal Automatic Computer) початаприблизно в 1947 р. Еккертом і Мочлі, що заснували в грудні того ж року фірмуECKERT-MAUCHLI. Перший зразок машини (UNIVAC-1) був побудований для бюроперепису США і пущений в експлуатацію навесні 1951 р. Синхронна, послідовногодії обчислювальна машина UNIVAC-1 створена на базі ЕОМ ENIAC і EDVAC. Працювалавона з тактовою частотою 2,25 Мгц і містила близько 5000 електронних ламп.Внутрішній запам'ятовуючий пристрій, ємкістю 1000 12 -розрядних десятковихчисел було виконано на 100 ртутних лініях затримки.
Незабаромпісля введення в експлуатацію машини UNVIAC-1 її розроблювачі висунули ідеюавтоматичного програмування. Вона зводилася до того, щоб машина сама моглапідготовляти таку послідовність команд, що потрібна для рішення даної задачі.
П'ятидесятіроки — роки розквіту комп'ютерної техніки, роки значних досягнень інововведень, як в архітектурному, так і в науково — технічному відношенні.Відмінні риси в архітектурі сучасної ЕОМ у порівнянні з нейманівскоюархітектурою вперше з'явилися в ЕОМ першого покоління.
Сильнимстримуючим фактором у роботі конструкторів ЕОМ початку 50-х р.р. булавідсутність швидкодіючої пам'яті. За словами одного з піонерів обчислювальноїтехніки — Д. Еккерта, «архітектура машини визначається пам'яттю».Дослідники зосередили свої зусилля на запам'ятовуючих властивостях ферритовихкілець, нанизаних на дротові матриці.
17сердечниками, що забезпечували збереження 2048 слів для 16-розрядних двоїчнихчисел з одним розрядом контролю на парність.
Урозробку електронних комп'ютерів уключилася фірма IBM. У 1952 р. вона випустиласвій перший промисловий електронний комп'ютер IBM 701, що являв собою синхроннуЕОМ рівнобіжної дії, що містить 4000 електронних ламп і 12000 германиевихдіодів. Удосконалений варіант машини IBM 704 відрізнялася високою швидкістюроботи, у ній використовувалися індексні регістри і дані представлялися у форміз плваючою крапкою.
ПісляЕОМ IBM 704 була випущена машина IBM 709, що в архітектурному плані наближаласядо машин другого і третього поколінь. У цій машині вперше була застосовананепряма адресація і вперше з'явилися канали введення-висновку.
У1956 р. фірмою IBM були розроблені магнітні голівки, що плавають, на повітрянійподушці. Винахід їх дозволило створити новий тип пам'яті — дискові ЗУ,значимість яких була повною мірою оцінена в наступні десятиліття розвиткуобчислювальної техніки. Перші ЗУ на дисках з'явилися в машинах IBM 305 і RAMAC.Остання мала пакет, що складався з 50 металевих дисків з магнітним покриттям,що оберталися зі швидкістю 12000 про/хв. На поверхні диска розміщалося 100доріжок для запису даних, по 10000 знаків кожна.
Слідомза першим серійним комп'ютером UNIVAC-1 фірма Remington-Rand у 1952 р.випустила ЕОМ UNIVAC-1103, що працювала в 50 разів швидше. Пізніше в комп'ютеріUNIVAC-1103 уперше були застосовані програмні переривання.
Співробітникифірми Remington-Rand використовували алгебраїчну форму запису алгоритмів заназвою «Short Cocle» (перший інтерпретатор, створений у 1949 р.Джоном Мочлі). Крім того, необхідно відзначити офіцера ВМФ США і керівникагрупи програмістів, у той час капітана (надалі єдина жінка у ВМФ — адмірал)Грейс Хопер, що розробила першу програму — компілятор ПРО. (До речі, термін«компілятор» уперше ввела Г. Хопер у 1951 р.). Ця програма, щокомпілює, робила трансляцію на машинну мову всієї програми, записаної в зручнійдля обробки алгебраїчній формі.
Щобспростити й пошвидшити процес завдання програм, Мочлі і Екерт сталиконструювати новий комп'ютер, що міг би зберігати програму у своїй пам'яті. У1945 р. до роботи був притягнутий знаменитий математик Джон фон Нейман, щопідготував доповідь про цей комп'ютер. Доповідь була розіслана вченим іодержала широку популярність, оскільки в ньому фон Нейман ясно і простосформулював загальні принципи функціонування комп'ютера. І дотепер переважнабільшість комп'ютерів зроблена відповідно до тих принципів, що вінзапропонував.
Першийкомп'ютер, у якому втілені принципи фон Неймана, був побудований у 1949 р. англійськимученим Морісом Уілксом.
Своюідею мікропрограмування М. Уілкс реалізував у 1957 р. при створенні машиниEDSAC-2. М. Уилкс разом з Д. Уиллером і С. Гиллом у 1951 р. написали першийпідручник по програмуванню «Складання програм для електронних рахунковихмашин» (російський переклад- 1953 р.).
У1951 р. фірмою Ferranti початий серійний випуск машини «Марко-1». Ачерез 5 років фірма Ferranti випустила ЕОМ «Pegasus», у якій упершезнайшла втілення концепція регістрів загального призначення (РЗП). З появою РЗПусунуте розходження між індексними регістрами й акумуляторами, і врозпорядженні програміста виявився не один, а кілька регістрів-акумуляторів.
Унашій країні в 1948 р. проблеми розвитку обчислювальної техніки стаютьзагальнодержавною задачею. Розгорнулися роботи зі створення серійних ЕОМпершого покоління.
Основнимактивним елементом ЕОМ першого покоління є електронна лампа. Машинивітчизняного виробництва: ВЕРМ-1 (Велика Електронно-Рахункова Машина), ВЕРМ-2,«Стріла», «Урал-1», «Урал-2», «Урал-4»,М-1, М-3, М-20. Ці машини дуже громіздкі, споживають велику кількість енергії,мають невисоку надійність і слабке програмне забезпечення.
Швидкодіяцих машин не перевищувало 10 тис. операцій у секунду. Ємність оперативноїпам'яті — 4Кб машинних слів. Але зате уже вони продемонстрували широкіможливості обчислювальних робіт в області комічних досліджень, ядерної фізики іт.д.
У1950 р. в Інституті точної механіки й обчислювальної техніки (ИТМ і ОТ)організований відділ цифрових ЕОМ для розробки і створення великий ЕОМ. У 1951р. тут була спроектована машина ВЕРМ (Велика Електронна Рахункова Машина), а в1952 р. почалася її досвідчена експлуатація.
Зцього часу і почався дуже енергійний розвиток обчислювальної техніки. Ламповімашини не відрізнялися високою надійністю — щодня перегоряло 20-30 ламп (здекількох десятків тисяч). Крім того, вони споживали багато енергії і займалиплощу приблизно з баскетбольну площадку.
Упроекті спочатку передбачалося застосувати пам'ять на трубках Вільямса, але до1955 р. як елементи пам'яті в ній використовувалися ртутні лінії затримки. Потим часам ВЕРМ була дуже продуктивною машиною — 800 оп/с. Вона мала триадреснусистему команд, а для спрощення програмування широко застосовувався методстандартних програм, що надалі поклав початок модульному програмуванню, пакетамприкладних програм. Серійно машина стала випускатися в 1956 р. за назвоюВЕРМ-2.
У цейже період у КБ, керованому М.А.Лесечко, почалося проектування інший ЕОМ, щоодержало назву «Стріла». Освоювати серійне виробництво цієї машинибуло доручено московському заводу САМ. Головним конструктором став Ю.А. Базилевский,а одним з його помічників — Б.И. Рамеєв, надалі конструктор серії«Урал». Проблеми серійного виробництва визначили деякі особливості«Стріли»: невисоке в порівнянні з ВЕРМ швидкодія, просторий монтаж іт.д. У машині як зовнішню пам'ять застосовувалися 45-дорожечние магнітністрічки, а оперативна пам'ять — на трубках Вільямса. «Стріла» малавелику розрядність і зручну систему команд.
ПершаЕОМ «Стріла» була встановлена у відділенні прикладної математикиМатематичного інституту АН (МІАН), а наприкінці 1953 р. почалося серійне їївиробництво.
Улабораторії електросхем енергетичного інституту під керівництвом И.С. Брука в1951 р. побудували макет невеликий ЕОМ першого покоління за назвою М-1.
Унаступному році тут була створена обчислювальна машина М-2, що поклала початокстворенню економічних машин середнього класу. Одним з ведучих розроблювачівданої машини був М.А. Карцев, який вніс згодом великий внесок у розвиток вітчизняноїобчислювальної техніки. У машині М-2 використовувалися 1879 ламп, менше, ніж у«Стрілі», а середня продуктивність складала 2000 оп/с. Були задіяні 3типи пам'яті: електростатична на 34-х трубках Вільямса, на магнітному барабаніі на магнітній стрічці з використанням звичайного для того часу магнітофонаМАГ-8.
У1955-1956 р.м. колектив лабораторії випустив малу ЕОМ М-3 зі швидкодією 30 оп/зі оперативною пам'яттю на магнітному барабані. Особливість М-3 полягала в тім,що для центрального пристрою керування був використаний асинхронний принципроботи. Необхідно відзначити, що в 1956 р. колектив И. С. Брука виділився зіскладу енергетичного інституту й утворив Лабораторію керуючих машин і систем,що стала згодом Інститутом електронних керуючих машин (ІНЕКМ).[1]
ЕОМдругого покоління
З'явилисянаприкінці 50-х років. Елементна база цих машин — напівпровідникові діоди ітранзистори, що дозволило збільшити швидкодію і надійність ЕОМ, а також ємністьоперативної пам'яті. Зменшилися габарити, маса і споживана потужність. У нихшироко використовувався друкований монтаж, при якому необхідні електричніз'єднання створювалися методом утравлювання мідної фольги, наклееної наізоляційний матеріал. Конструктивно технологічна й елементна база дозволилистворити більш складні ЕОМ. Розширилося середовище застосування: не тільки длянаукових, але і для інженерних розрахунків, а також для рішення економічнихзадач і керування роцесами.
Домашин вітчизняного виробництва відносять: ВЕРМ-3. ВЕРМ-4, ВЕРМ-6,«Урал-14», «Урал-16», «Мінськ-22»,«Мінськ-32», М-220, М-222, «Наири», «Світ»,«Раздон».
Швидкодіяне перевищувала 20-30 тис. операцій у секунду. Ємність оперативної пам'яті — 32Кб машинних слів.
Виключенняскладає ВЕРМ-6: 100 тис. оп/з, ємність оперативної пам'яті — 128Кб. Розробкамалої обчислювальної машини за назвою «Урал» була закінчена в 1954 р.колективом співробітників під керівництвом Рамеєва… Ця машина сталародоначальником цілого сімейства «Уралов», остання серія яких(«Урал -16»), була випущена в 1967 р. Простота машини, удалаконструкція, невисока вартість обумовили її широке застосування.
У1955 р. був створений Обчислювальний центр Академії наук, призначений дляведення наукової праці в області машинної математики і для надання відкритогообчислювального обслуговування іншим організаціям Академії.
Вдругій половині 50 — х м.м. у нашій країні було випущено ще 8 типів машин завакуумно-ламповою технологією. З них найбільш удалої була ЕОМ М-20, створенапід керівництвом С.А. Лебедєва, що у 1954 р. очолив ИТМ і ВТ.
Машинавідрізнялася високою продуктивністю (20 тис. оп/с), що було досягнутовикористанням зробленої елементної бази і відповідної функціонально-структурноїорганізації. Як відзначають А.И.Єршов і М.Р.Шур-Бура, «ця солідна основапокладала велику відповідальність на розроблювачів, оскільки машина, а більшточно її архітектурі, стояло втілитися в декількох великих серіях (М-20,ВЕРМ-3М, ВЕРМ-4, М-220, М-222)». Серійний випуск ЕОМ М-20 був початий у1959 р. У 1958 р. під керівництвом В.М.Глушкова (1923-1982) в Інститутікібернетики АН України була створена обчислювальна машина «Київ», щомав продуктивність 6-10 тис. оп/с. ЕОМ «Київ» вперше в нашій країнівикористовувалася для дистанційного керування технологічними процесами.
У тойже час у Мінську під керівництвом Г.П. Лопато і В.В. Пржиялковского почалисяроботи зі створення першої машини відомого надалі сімейства«Мінськ»-1. Вона випускалася мінським заводом обчислювальних машин урізних модифікаціях: «Мінськ-1», «Мінськ-11»,«Мінськ-12», «Мінськ-14». Машина широко використовувалася вобчислювальних центрах нашої країни. Середня продуктивність машини складала 2-3тис. оп/с.
ЕОМтретього покоління
Досередини 60-х м.м. були створені більш компактні зовнішні пристрої длякомп'ютера, що дозволило фірмі Digital Equipment випустити в 1965 р. першийміні-комп'ютер PDP-8 розміром з холодильник і вартістю всего 20 тис.$ (комп’ютерив 40-50-х м.м. коштували мільйони $).
Післяпояви транзисторів найбільш трудомісткою операцією при виробництві комп'ютерівбуло з'єднання і спайка транзисторів для створення електронних схем. Але в 1959р. Роберт Нойс (майбутній засновник фірми Intel) винайшов спосіб, що дозволяєстворювати на одній пластині кременя транзистори і всі необхідні з'єднання міжними. Отримані з'єднання стали називатися інтегральними чи схемами чіпами.
Такимчином, елементна база ЕОМ третього покоління — мікроелектроніка, а такожзастосування інтегральних мікросхем (ІС). Інтегральна мікросхема — Функціонально закінчений блок, еквівалентний по можливостях досить складнійтранзисторній схемі.
Важливимпараметром, що визначає рівень складності ІС, є ступінь інтеграції К=log N, деN — загальна кількість компонентів (транзисторів, діодів, резисторів),розташованих на кристалі мікросхеми і неразборно з'єднаних між собою. Повеличині К цифрові мікросхеми підрозділяють на:
МаліІС (К \xF0A3 1)
СередніІС (К \xF0A3 2) – СІС
ВеликіИС (К \xF0A3 3) – ВІС
Надвеликі(К>3) – НВІС
Збільшиласяшвидкодія й оперативна пам'ять, зменшилася споживана потужність, маса, займанаплоща. Конструкція складається з типових модулів, що забезпечують високу щільністькомпонування елементів.
ІснувалиЕОМ єдиної системи — ЄС ЕОМ (ЄС-1010, ЄС-1022, ЄС-1035, ЄС-1045, ЄС-1055,ЄС-1061 і т.д.) і малі обчислювальні машини міжнародної системи — СМ ЕОМ (СМ-4,СМ-1420, СМ-1300, СМ-1800, ТС СМ, СМ-1600, ДВК-2, «Електроніка НЦ-80-20/2», СМ-2М, «Електроніка-60» і ін.)
Набазі СМ ЕОМ створені також засоби комплексування (об'єднання) ЄС і СМ ЕОМ — вимірювально-обчислювальні комплекси (ИВК) для автоматизації науковихдосліджень, технологічних і інших процесів і установок, автоматизації робочихмісць (АРМ технолога, конструктора, проектувальника).
МашиниЄС-1010, ЄС-1022 були малими моделями ЄС ЕОМ, всі інші відносять до великим,універсальним ЕОМ; зі зростанням номера моделі, як правило, росте потужністьмашини, і поліпшуються техніко-економічні показники (ЄС-1010 — 1 млн. оп/c,ЄС-1022 — 1.3 млн. оп/c).
ВсіЕОМ третього покоління крім елементної бази істотно відрізняються від ЕОМпопередніх поколінь і інших характеристик. Насамперед ЕОМ третього поколінняоперують з літерно-цифровою інформацією, визначеної відповідними кодовимитаблицями. Одиницею адресації пам'яті є байт, у якому може зберігається8-розрядний двоичний код, що представляє собою один алфавітний символ, цифру,знак. Обсяг оперативної пам'яті в ЕОМ третього покоління звичайно вказують убайтах (для ЄС-1022 обсяг оперативної пам'яті 256-512Кбайт; для ЄС-1035 — 512Кбайт; для ЄС-1045 — 4096 Кбайт; для ЄС-1061 — 8192Кбайт).
Цімашини могли виконувати кілька програм. З'являється можливість роботи в режиміподілу часу й у режимі діалогу, з'являються локальні мережі.
У1968 р. фірма Burroughs випустила перший комп'ютер на ІС, а в 1970 р. фірмаIntel початку продавати ІС пам'яті. Надалі кількість транзисторів, що вдавалосярозмістити на одиницю площі ІС збільшувалося приблизно вдвічі щороку, що ізабезпечувало постійне зменшення вартості і підвищення швидкодії комп'ютерів.
ЕОМчетвертого покоління
ОсноваЕОМ четвертого покоління — ВІС (великі інтегральні мікросхеми). У ВІС на одномунапівпровідниковому кристалі (кремнієвій пластині) розміщаються до 103 схем,еквівалентних по своїх можливостях звичайним ІС. Високий ступінь інтеграції (К\xF0A3 3) БІС сприяє подальшому збільшенню щільності компонування електронної апаратури,підвищенню її надійності, збільшенню швидкодії і зниження вартості.
Швидкодіяу великих ЕОМ — кілька десятків мільйонів операцій у секунду. Обсяг оперативноїпам'яті — до 16Мб
Високийступінь інтеграції, досягнутий у ВІС, забезпечив можливість створення новогокласу ЕОМ — мікросхем.
З1982 р. (коли був створений перший мікропроцесор) було створено 4 поколіннямікроеом на основі процесорів ДО536, ДО550, ДО588, ДО589 («Електроніка НЦ-80-20/2», (ДВК-2) «Електроніка-60», "Іскра-226" іін.).
Обчислювальнімашини створювалися спочатку для забезпечення і прискорення саме обчислень.Однак поступово ставало усе більш ясно, що на ЕОМ можна обробляти текстову,графічну, звукову й іншу інформацію.
ЕОМп'ятого покоління
Основай елементна база ЕОМ п'ятого покоління — НВІС (надвеликі інтегральнімікросхеми) і оптико-електронні елементи. Для оптичних машин носіями енергіїслужать не електрони, а фотони, що значно підвищує швидкість передачі сигналів,тому швидкодія цих машин — сотні мільйонів операцій у секунду.
Дляперетворення і передачі оптичних сигналів застосовують лазери, проміневі діодиі різні фотоприймачі.
Подальшийрозвиток одержав процес, що почався в третім поколінні, — зрощування машин іобчислювальних центрів із системами зв'язку, утворення мереж ЕОМ. [1,4]
Появаі розвиток мікропроцесора і персональних комп'ютерів
У1970 р. був зроблений перший важливий крок на шляху до персонального комп'ютера- Маршиан Едвард Хофф із фірми Intel сконструював ІС, аналогічну за своїмифункціями центральному процесору великого комп'ютера.
Такз'явився перший мікропроцесор Intel-4004, що був випущений у продаж у 1971 р.Це був дійсний прорив, тому що мікропроцесор Intel-4004 розміром менш 3-х дивбув гігантської машини ENIAC. Правда, можливості Intel-4004 були куди скромніше,ніж у центрального процесора великих комп'ютерів того часу — він працювавнабагато повільніше і міг обробляти одночасно тільки 4 біти інформації (навеликих 16 чи 32 біта), але і коштував він у десятки тисяч разів дешевше. Алеріст продуктивності мікропроцесорів не змусив себе чекати. У 1973 р. фірмаIntel випустила 8-бітовий процесор Intel-8008, а в 1974 р. — його удосконаленуверсію Intel-8080, що до кінця 70-х м.м. стала стандартом комп'ютерноїіндустрії.
Спочаткумікропроцесори використовувалися в різних спеціалізованих пристроях, наприклад,у калькуляторах. Але в 1974 р. кілька фірм оголосили про створення на основімікропроцесора Intel-8080 персонального комп'ютера, тобто пристрою, що виконуєтієї ж функції, що і великий комп'ютер, але розрахованого на одногокористувача. На початку 1975 р. з'явився перший комерційно розповсюджуванийперсональний комп'ютер Альтаир-8800 на основі мікропроцесора Intel-8080. Цейкомп'ютер продавався за ціною близько 500$. І хоча можливості його були дужеобмежені (оперативна пам'ять 256 байт, клавіатура і монітор були відсутні),його поява було зустрінуто з великим ентузіазмом: у перші ж місяці було проданокілька тисяч комплектів машин.
УспіхАльтаір-8800 змусив багато фірм зайнятися виробництвом ПК. Вони стали продаватисявже в повній комплектації (із клавіатурою, монітором).
Наприкінці70-х м.м. поширення ПК привело до деякого зниження попиту на великі комп'ютериі міні-евм. Це стурбувало фірму IBM (International Business MachinesCorporation) — провідної компанії по виробництву великих комп'ютерів. И в 1981р. новий комп'ютер IBM PC був офіційно представлений публіці і придбав широкупопулярність (16-розрядний мікропроцесор Intel-8088, 1Мб пам'яті). Через 1-2року IBM PC зайняв ведуче місце на ринку, витиснувши моделі 8-бітовихкомп'ютерів.
Тепер,простеживши весь процес створення і розвитку обчислювальної техніки, можнасказати, що сучасні обчислювальні машини представляють одне із самих значнихдосягнень людської думки, вплив якого на розвиток науково-технічного прогресуважко переоцінити. Області застосування ЕОМ безупинно розширюються. Цьому взначній мірі сприяє поширення персональних ЕОМ, і особливо мікросхем.
Комп'ютерипочинають торкати життя кожної людини. Якщо ви занедужаєте, і якщо васнаправлять у лікарню, то, потрапивши туди, ви виявитеся у світі, де відкомп'ютерів залежать житті людей (у частині сучасних лікарень ви навітьзустрінете комп'ютерів більше, ніж самих пацієнтів, і це співвідношення будезгодом рости, переважуючи число хворих). Поступове вивчення комп'ютерноїтехніки намагаються вводити в програми шкільного навчання як обов'язковийпредмет, щоб дитина змогла вже з досить раннього віку знати будівлю іможливості комп'ютерів. А в самих школах (в основному на заході й в Америці)уже багато років комп'ютери застосовувалися для ведення навчальноїдокументації, а тепер вони використовуються при вивченні багатьох навчальнихдисциплін, що не мають прямого відношення до обчислювальної техніки. Навіть упочатковій школі комп'ютери впроваджуються для вивчення курсів елементарноїматематики і фізики. Самі мікропроцесори одержали не менш широке поширення, чимкомп'ютери — вони вбудовуються в кухонні плити для готування їжі, ашини інавіть у годинник.
Робототехнікатакож являє собою перспективну область застосування комп'ютерів. На промисловихпідприємствах використовується зараз безліч робототехнічних пристроїв;несподівані і дивні види роботів починають заповнювати і науково-досліднілабораторії. Існують безліч хірургічних і точних виробничих операцій, що можутьі будуть виконуватися роботами, керованими комп'ютерами (тому що в багатьохвипадках роботи справляються з цими діями краще, ніж люди). Але поки комп'ютеруступає людині з погляду творчої діяльності, тому що машина не наділена покитакими якостями, що змогли б їй допомогти створити що-небудь нове, що невведено в її пам'ять самою людиною.
Розділ 2. Уроки Урок № 1
Тема.Як люди рахували?
Мета.Донести до дітей інформацію про те, як люди рахували у давні часи, про історіютворення обчислювальної техніки, зокрема комп’ютера.
/>Обладнання. Ілюстративний матеріал, дидактичні картки,комп’ютер.
Хідуроку
І.Організація класу до уроку.
Вжедзвінок нам дав сигнал.
Працюватичас настав.
Тож іти часу не гай,
Дороботи приступай.
ІІ.Актуалізація знань учнів.
Уснеобчислення виразів
45+5=50100-10=90 400-235=?
20+50=70 35-5=30 1037-13=?
Підвестидітей до того, що на дан6ий час такі великі обрахунки ми можемо робити задопомогою калькулятора. А як такі вирази обчислювали до нас, у давні часи?
ІІІ.Пояснення нового матеріалу.
Діти,сьогодні ми полинемо у минулі часи і дізнаємось з чого усе починалося, тобто якколись люди рахували. Для цього усі із-за робочого столу, закрийте очі іуявіть, що ми повертаємось у далекі часи.
Атепер відкривайте свої оченята, сідайте зручненько і слухайте уважненько.
Зсамого початку люди рахували за допомогою пальців, як і ви у першому класі.Коли пальців на одній руці не вистарчало, вони лічили пальці на другій руці, апотім — на нозі.
Зчасом почали рахувати, роблячи зарубки на палиці чи стовпі. Ось подивіться наілюстрацію[додаток].
Наступнимспособом було те, що люди з листя рослини агави робили мотузки і рахували наних, зав’язуючи вузлики. Маленькі вузлики позначали одиниці, а великі –п’ятірки.(Ілюстрація).
Чимближче до наших часів, тим оригінальніші використовувались способи.
Пристрійдля лічби камінцями називався абак, його придумали фінікійці. Потім вінз’явився у Японії та Китаї.
Устародавньому Римі абак називали кальку лі. Від цього слова утворилась назва“калькулятор”. А ще пізніше на нашій землі, Київській Русі придумали рахівницю,яка збереглася і до наших часів, хоча її майже не використовують.
Фізкультхвилинка
Раз, два-всіприсіли,
Потімвгору підлетіли.
Три, чотири– нахилились
Ізструмочка гарно вмились.
П’ять, шість-всівеселі,
Крутимосьна каруселі.
Сім,вісім – в поїзд сіли,
Ніжкамизатупотіли.
Дев’ять,десять – відпочили,
І запарти дружньо сіли.
ІV.Робота за комп’ютером.
Азараз знову заплющіть свої очі, бо нам уже час повертатися до нашоготеперішнього часу, адже на нас чекає робота за комп’ютером.
Сьогодніми продовжуємо керувати космічними кораблями. Але тепер слід посадити ракети наЗемлю. Для цього усно виконайте приклади на віднімання і натисніть потрібнукнопку на пульті керування, як ви це робили на попередньому уроці.
V.Підсумок уроку
— Тоза допомогою чого люди починали рахувати?
— Апізніше?
— Аякий спосіб сподобався вам найбільше?
— Точи сподобався вам сьогоднішній урок і чим?
Вжедзвінок нам дав сигнал,
Дляперерви час настав,
Тожне буду вас тримати,
Біжітьшвидше відпочивати.
VI.Домашнє завдання. Урок № 2
Тема.Обчислювальні прилади.
Мета.Донести до дітей інформацію, як появились перші обчислювальні прилади, зокремамашина «Паскаліна», хто її створив; навчити грати гру лабіринт, а такожрозвивати мислення, увагу та інше.
Обладнання.Дидактичні картки, комп’ютер.
Хідуроку
І.Організація класу до уроку.
Неурок, а справжнє свято,
Бополинемо в світи.
Мандруватимемзавзято,
Юнийдруже, я і ти.
Упоході будь уважним,
Добредумай, не спіши!
Знай,що вчитись завжди важко.
Легшебуде у житті.
ІІ.Актуалізація знань учнів.
/>
Прощо ми вивчали на попередньому уроці?
1. За допомогою чого люди рахували із самого початку?
2. Пізніше рахували роблячи… Що?
3. Ще пізніше роблячи мотузки з…?
4. Яке слово пішло від слова кальку лі?
Щопридумали для рахування на Київській Русі?
ІІІ.Пояснення нового матеріалу.
Теманашого уроку така як ключові слова у кросворді – “Обчислювальні прилади”. Колилюди навчилися лічити, виконувати дії над числами, вони почали створювати різніпристрої, щоб швидше рахувати.
Близько400 років тому у Франції жив хлопчик. Він був дуже непосидючим і допитливим. Щевін любив математику. Йому доводилось допомагати татові робити розрахунки. Цебуло дуже цікаво, і хлопчик мріяв про машину, яка могла б рахувати.
Звалихлопчика Блез Паскаль, і він здійснив свою мрію – створив першу машину “Паскаліну”.
Але“Паскаліна” могла лише додавати числа. У наступні роки були створеніобчислювальні машини, які вже вміли не лише додавати, а й віднімати, множити,ділити. Їх створювали різні винахідники.
У ХІХстолітті англійський учений Чарльз Беббідж розробив проект машини, яканадихнула конструкторів (люди, які щось створюють, конструюють) наступногостоліття на створення перших електронно – обчислювальних машин.
Фізкультхвилинка
На-на-на!На-на-на.
Цікавішоїсправи, ніж навчання нема.
Алеми стомились трішки,
Хайспочинуть ручки-ніжки.
Мистомились вже сидіти,
Хочемтрошки походити,
Зазирнутиу віконце,
Начем’ячик, пострибати…
Йзнову будем працювати.
ІV.Робота за комп’ютером.
Сядьтеправильно за комп’ютер. Маленька мишка потрапила до лабіринту, заблукала і дужезголодніла. Раптом вона відчула запах сиру. Давайте допоможемо Мишці добратисьдо сиру. Для цього розшифруйте слово, тобто проведіть Мишку лабіринтом. Щобвона рушила у певному напрямку, підведіть вказівник до відповідної літери вкружечку біля покажчика і клацніть лівою кнопкою миші. Коли Мишка нарештізнайде сир, ви побачите у нижній частині екрана розшифроване слово.
Завданняна розвиток мислення
Закреслітьдеякі букви і склади та прочитайте (зліва на право) прислів’я про дружбу татоваришування.СО ДРУЖ ТОВ КА БА РЯ ТО ДО ЛИ РИ ША Д РО ЕР СИ Ж ШИ ИТ РОЖ ЕР ГО ЧА ЛА МТ ЗА КА ЛА О ЗА ЛЯ КРЕ М ОТ НИ ФУ Й В СЯ ЗА КУ ЛО РО УД ТО Ю Б ИЗ КА ПЛ АЧ НУ Ф ГО РЯ
V.Підсумок уроку.
Збігурок наш як коротка мить.
Дужешвидко час біжить!
Щепопереду у нас багато кроків:
Іцікавих, і важких уроків,
Знанняпокличуть у майбутнє,
Найскладнішеж завдання – життя.
Тожстарайтесь вправно все вивчати!
Пам’ятайте:учня скарб – знання!
VI.Домашнє завдання. Урок №3
Тема.Обчислювальні прилади аж до сьогодні.
Мета.Поглибити знання дітей з історії творення обчислювальних приладів; донестиінформацію про створення першої ЕОМ; розширити уявлення про сучаснуобчислювальну техніку; розвивати уяву, увагу, мислення, пам'ять; удосконалюватинавички користування комп’ютером.
Обладнання.
Хідуроку
І.Організація класу до уроку.
Зновудень почався, діти!
Всізібрались на урок.
Тожпора нам поспішати –
Кличев подорож дзвінок.
Сьогоднів нас урок незвичайний,
Вінвчить багато нас чому.
Хайбуде він для нас навчальний,
За цепо дякуємо йому.
ІІ.Актуалізація знань учнів.
Сьогодніми розв’язуватимемо логарифми – загадки, для відгадування яких потрібно знайтивідгадку і утворити від неї нове слово додаванням чи відніманням літер.
1.Додайте спереду по дві потрібні літери.
— — “лина”-зілля,
— — “лина”-кущ, що цвіте у лузі,
— — “лина”-рожева ягода,
— — “лина”-- інше –яр,
— — “лина”-добра земля.
2.Додайте спереду по одній потрібній букві.
— лина- дерево таке.
— лина- нею хату мажуть,
— лина- є у роті.
ІІІ.Поясненнянового матеріалу.
Мипродовжуємо сьогодні вивчати тему, почату на попередньому уроці. Цеобчислювальні прилади, і не тільки ті, які були дуже давно, але і сучасні,тобто ті, якими користуємося і ми з вами.
У1951 році в Україні, а саме у Києві була створена одна із перших в Європіелектронно–обчислювана машина. Скорочено – це ЕОМ. Створив цю машину СергійЛебедєв. Вона займала площу, що дорівнювала площі двох класних кімнат і вмілашвидко та точно розв’язувати складні математичні задачі.
Зчасом наука і техніка удосконалюються. От ми користуємося найсучаснішимиобчислюваними пристроями. Це комп’ютери, мобільні телефони, радіоприймачі таінші.
Сподіваюсь,що незабаром вчені знову придумають якусь новинку.
ІV.Робота за комп’ютером.
Язнаю вам подобається складати з кубиків прислів’я. Одне із них ви бачите наекрані ваших комп’ютерів. Деякі склади попадали. Вам потрібно поставити кожнийз них на місце. Користуйтеся для цього мишею так само, як тоді коли ви збиралидо кошиків гриби та ягоди.
Фізкультхвилинка
Повіявсильний – вітер,
Нахиливдо долу квіти.
Квітинахиляються, у росі вмиваються.
Сонечковстало, квіточки підняло.
Гаємбджоли, все цвіте довкола.
Пташкив вишині літають,
Адіти тихенько за парти сідають.
Завдання1.
Переставляючибукви в словах утворіть нові слова.(дид. картка мова і чит.).
V.Підсумок уроку.
VI. Домашнєзавдання.
Висновок
Ниніна робочому столі майже кожного фахівця є комп'ютер. Він забезпечує спілкуванняміж людьми на будь-які відстані, дає змогу скористатися фондами великихбібліотек у різних країнах, не виходячи з дому, використовувати потужніінформаційні системи, комп'ютерні енциклопедії, вивчати нові науки і набуватирізні знання за допомогою навчальних програм і тренажерів. Модельєру комп'ютердопомагає розробляти викрійки, видавцю — — компонувати текст та ілюстрації,художнику — створювати нові картини, а композитору — музику. У багатьохвипадках дорогі експерименти в науці та техніці можна повністю замінитирозрахунками на комп'ютері.
Засобита методи подання інформації, технології розв'язування виробничих, дослідницьких,побутових та інших задач із використанням комп'ютерів стали найважливішимиприкладними аспектами інформатики.
Література1. А.Ф.Верлань, Н.В. Апатова. Інформатика. – К. :”Форум”, 2000/2. М.М.Фіцула. Педагогіка. — Тернопіль: Навчальна книга БогДан, 19973. Тернопільськийобласний інститут післядипломноі освіти, Кременецький педагогічний коледж ім.Т.Г. Шевченка. Інтелектуальні мовні ігри з дітьми. –Тернопіль: 19954. Сходинкидо інформатики та Комп’ютерна азбука.