ПЛАН
Вступ
1. А.С. Макаренко як класиквітчизняної педагогіки XX століття
1.1 А.С. Макаренко просімейне виховання дітей
1.2 Сім’я як природнийколектив
2. Педагогічні ідеї тадосвід А.С. Макаренка в контексті світової педагогіки
Висновки
Список використаноїлітератури
Вступ
А.С.Макаренко — випускник Полтавського учительського інституту – став видатнимпедагогом, автором нової, гуманної, демократичної педагогіки. Його творчість — це нова віха в розвитку світової педагогічної культури. Він знаний і високооцінений у всьому світі. Видатний німецький вчений В. Зюнкель писав: «Середбагатьох видатних педагогів останніх чотирьох століть – я обмежуюся лише цимчасовим відрізком – тільки семеро настільки відрізняються серед решти, що їхможна віднести до вершинників восьмитисячників. Макаренко в цьому ряду –наймолодший. Останні – це Коменський, Руссо, Песталоцці, Шляйермахер і Фребель»[5].
Відривпершої сімки від останньої — фактор настільки кількісний, скільки якісний. Цепитання оригінальності, не схожості на інших і, зрозуміло, питанняефективності, перш за все практичної. Враховуючи останнє міркування, припустимовважати, що за цим показником Макаренко і в середині «прекрасної сімки» найбільшпомітний.
Якоюпостає посеред нами сьогодні особистість А.С. Макаренка? Говорячи про внесок А.С.Макаренка у вітчизняну і світову педагогіку, можемо сказати, як про людинуталановиту, і творчу особистість.
Увсіх навчальних закладах вчився прекрасно, виявляючи вийняткові здібності: вБілопільському двокласному залізничному училищі мав лише п'ятірки, Кременчуцькеміське училище закінчив у 1904 році «при відмінній поведінці і показав відмінніуспіхи», Полтавський учительський інститут закінчив з золотою медаллю. Вінституті великий вплив на формування особистості Макаренка мали викладачі ідиректор О.К. Волнін.
Беремосястверджувати, що А.С. Макаренко був неординарним студентом у Полтавськомуучительському інституті. Педагогічний колектив і оточуючі допомогли йомурозвинути свої здібності до високого рівня: Макаренко Антон видатний вихованецьза своїми здібностями, знанням, розвитком і працелюбством; особливий інтерес виявивдо педагогіки і гуманістичних наук, з яких дуже багато читав і подавав прекраснітвори.
Говорячипро особисті та професійно-педагогічні якості А.С. Макаренка – вихователя,можна виділити такі, які визначають громадянську, професійну-педагогічну іпізнавальну спрямованість його особистості:
1.Усвідомлення громадського обов'язку і громадянської відповідальності.
2.Суспільна активність.
3.Любов до вихованців, зацікавленість у їхніх долях.
4.Педагогічна майстерність і педагогічний такт.
5.Організаторські здібності та інтелектуальна активність.
6.Прагнення до педагогічної освіти та самовиховання.
Суттєвоюрисою особистості А.С.Макаренка також була професійна працездатність,захопленість справою, любов до праці. Працював він наполегливо, цілеспрямовано,17-18 годин на добу. Так єдність праці і таланту у А.С. Макаренка дала чудовірезультати [12].
Вінзавжди прагнув брати особисту участь у всіх справах і житті колективу своїхвихованців. Про це свідчать спогади вихованця Михайла Сухорученка. Він пише:«Мене і моїх друзів найбільше вразило те, що Антон Семенович, коли це булопотрібно, працював разом із нами, засукавши рукава.… Антона Семеновича можнабуло побачити в столярній майстерні або на якому-небудь іншому виробництві. Цяпростота Макаренка робила з нашими душами чудеса» [10].
Об’єктом курсової роботи є внесок А.С. Макаренка у сімейне виховання дитини.
Предметроботи – сімейне, родинне виховання.
Метароботи: охарактеризувати роль педагога в переосмисленні проблеми сімейноговиховання.
Завдання:
1. Узагальнити досвідпедагога-новатора з проблем сімейного виховання.
2. Розглянути концепціюродинного виховання А.С. Макаренка.
3. Зробити висновки щодо внескуА.С. Макаренка у проблему виховання в сім’ї та ролі батьків у цьому.
Високаоцінка А.С. Макаренка вітчизняною і світовою педагогікою базується не лише навизнанні непересічності його особистості, його подвижницьке життя, а й наусвідомленні значущості створеної ним нової педагогіки.
1. А.С. Макаренко як класик вітчизняної педагогіки XXстоліття
1.1 А.С. Макаренко про сімейневиховання дітей
«Нашідіти – це майбутні батьки і матері, вони також будуть вихователями своїх дітей.Наші діти повинні вирости прекрасними громадянами, хорошими батьками іматерями. Але й це не все: наші діти – це наша старість. Правильне виховання – ценаша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе, це – нашісльози, це – наша провина перед іншими людьми, перед усією країною». [3]
Ціслова, що давно стали крилатими належать А.С. Макаренку, учителю, практику іписьменнику, але найперше і не змінно – вихователю юних. А.С. Макаренко бувпереконаний, що виховати «нормальну» дитину, тобто таку, що зростає внормальних умовах, у сприятливому середовищі, значно складніше, ніж, скажімо,безпритульних: у них і емоційна сфера чутливіша, і коло запитів ширше, івимагає вона, за словами великого педагога, значно тоншого педагогічногоінструментарію, значно більшої уваги до кожної дрібниці.
Особливароль у вихованні майбутніх громадян, за словами Макаренка, головною метою усієїпедагогічної діяльності, належить сім'ї. Не менш популярний, ніж наведений вищевислів Антона Семеновича про те, що дитину «виховує все: люди, речі, явища, аленасамперед і найбільше – люди. З них на першому місці – батьки і педагоги. Зусім складним світом навколишньої дійсності дитина входить у незліченністосунки, кожен з яких неминуче розвивається, переплітається з іншимистосунками, ускладнюється фізичним і моральним зростанням самої дитини… Завиховання дитини відповідає сім'я… Але педагогіка сімейного колективу не можеліпити дитину з нічого. Матеріалом для майбутньої дитини не може бути обмеженийнабір сімейних вражень або педагогічних повчань батьків. Матеріалом буде життяв усіх його різноманітних виявах» [9].
Кожний,хто хоч раз замислювався над цими словами, не міг не пройнятися глибокоювідповідальністю за свою роль у формуванні майбутньої людини. З метою допомогтимайбутнім батькам набути певних знань і вмінь у вихованні власних дітей, датиїм змогу поглянути на себе очима досвідченого та зацікавленого фахівця. А.С. Макаренконаписав «Книгу для батьків», яку, нажаль, не встиг завершити.
Требасказати, що задум Антона Семеновича був справді грандіозним. Він намітивстворити своєрідну енциклопедію сімейного виховання в чотирьох томах, присвятившиперший характеристиці сім'ї як колективу, другий – питанням морального та ідейно-політичноговиховання в сім'ї, третій – проблемам трудового виховання і вибору професії, а останній–найважливішому, ще й досі не порушеному в педагогіці питанні: як виховуватидитину, щоб вона виросла не тільки справжнім громадянином, а й щасливою людиною.
Яквідомо, А.С. Макаренко встиг завершити роботу лише над першою частиною «Книгидля батьків». Але вона, разом із систематизованими «Лекціями про виховання», йсьогодні ефективно слугує мільйонам тат і мам як один з найавторитетнішихпосібників у складній і клопіткій справі формування особистості дитини.
Той,хто розкриває «Книгу для батьків», з перших її сторінок відчуває глибину таспівзвучність думок і порад автора сьогодення, революційним перетворенням, щовідбуваються в нашій країні, справляючи відчутний вплив на всі ланки і сферижиття суспільства, аж до первинного його осередку – сім'ї.
Уважнопрочитавши розділ за розділом, батьки побачать, що автор привертає увагу донайактуальніших, животрепетних питань виховання, які хвилюють і сім'ю, і суспільствов цілому. Скажімо, щодо виховання розумових потреб у дітей (новела про ВіруІванівну Коробову та її родину), прилучення дітей до ведення сімейного бюджетуі виховання правельного ставлення до грошей (новела про сім'ю І.П. Пежова), провзаємини батьків і дітей, роль домашнього мікроклімату у формуванні особистостітощо.
Однеслово, кожна оповідь ілюструє стрижневу тему: як відсутність правильноговиховного тону, невміння створити дружній сімейний колектив руйнують родину,духовно нівечать дітей, зрештою не лише змушують страждати батьків, а йзавдають великої шкоди суспільству, його економічному і моральному потенціалу.Та це в майбутньому – як кажуть післязавтра, а сьогодні найбільше страждаютьдіти. І не тільки у «важких» неблагополучних та неповних сім'ях, а й у зовніблагополучних родинах, де батьки часто-густо забувають про внутрішній світвласних дітей. Адже багато хто вважає, що, задовольняючи матеріальні потреби,він вже сповна виконує свій батьківський обов'язок. Тим часом кожна дитинапотребує душевної доброти, розумної вимогливості й зацікавленості її долею – іпро все це відверто тактовно веде розмову з батьками Антон Семенович.
Вуспіху сімейного виховання вирішальним є активне, постійне, цілком свідомевиконання батьками їх громадянського обов'язку перед суспільством. Там, де цейобов'язок реально переживається батьками, де він становить основу щоденного їхсамопочуття, там він неминуче спрямовує і виховну роботу сім'ї, і там неможливініякі провали і ніякі катастрофи.
Вирощуванняі виховування дітей – це велика, серйозна і дуже відповідальна справа, і цясправа, звичайно, важка. Відбутися тут легким трюком не можна, якщо ви народилидитину,- це значить набагато років вперед ви віддали їй все напруження своєїдумки, всю свою волю і всю свою увагу. Ви повинні бути не тільки батьком ішефом своєї дитини, ви повинні бути ще й організатором свого власного життя, бопоза вашою діяльністю як громадянина, поза вашим самопочуттям як особи – неможе існувати й вихователь.
«Обов’язок…батька перед дітьми – це особлива форма його обов'язку перед суспільством…Наша держава вимагає від вас правильного виховання майбутнього громадянина.Вона особливо розраховує на одну обставину… на батьківську любов. Моральнаглибина і єдність сімейного колективного досвіду-абсолютно необхідна умовавиховання. Це стосується однаково і сімей з достатком, і сімей з злиднями [10].
Цілістьі єдність сімейного колективу – необхідна умова хорошого виховання… Хто хочесправді правильно виховати своїх дітей, той повинен берегти цю єдність.
Щотаке авторитет? У цьому питанні багато хто плутає… Авторитет, створенийспеціально для дітей, існувати не може… [11]
Авторитетповинен бути в самих батьках, незалежно від їх ставлення до дітей, алеавторитет не є спеціальний талант. Його коріння завжди в одному місці: вповедінці батьків, включаючи сюди всі відділи поведінки, інакше кажучи, всебатьківське і материнське життя – роботу, думку, звички, почуття, прагнення...
Виховнийпроцес є процес постійно триваючий, і окремі деталі його розв'язуються взагальному тоні сім'ї, загального тону не можна вигадати і штучно підтримувати.Загальний тон створюється вашим власним життям і вашою власною поведінкою. Найправильніші,найрозумніші педагогічні методи не дають ніякої користі, якщо загальний тонвашого життя поганий. Навпаки, тільки правильний загальний тон підкаже вам і правильніметоди поводження з дитиною і насамперед правильні форми дисципліни, праці,свободи, гри і авторитета [4].
Намне потрібні люди, виховані на мовчазному подвигу матерів, обговореніповсякденним жертвоприношенням… Праця і життя наших матерів не сліпою любов'юповинні скеровуватися, а великим, спрямованим у перед почуттям громадянина. Ітакі матері дають нам чудових щасливих людей, і самі будуть щасливі до кінця[6].
«Лекціїпро виховання дітей» говорять нам наступне:
«… виховатидитину правильно і нормально багато легше, ніж перевиховати. Перевихованнявимагає і більших сил, і більших знань, більшого терпіння, а не в кожного збатьків все це знайдеться.
Вашавласна поведінка – вирішальна річ… Як ви одягаєтесь, як ви розмовляєте зіншими і про інших людей, як ви радієте або сумуєте, як ви поводитесь з друзямиі з ворогом, як ви смієтеся, читаєте газету,- все це має для дитини великезначення [7].
«… правильневиховання не вимагає, щоб батьки не спускали з дітей очей. Таке виховання можезавдати тільки шкоди. Воно розвиває пасивність характеру, такі діти надтозвикають до товариства дорослих, і духовне зростання їх іде надто швидко.Батьки люблять цим похвалятися, але потім переконуються, що припустилисяпомилки. Ви повинні добре знати, що робить, де перебуває, ким оточена вашадитина, але ви повинні дати їй потрібну свободу, щоб вона була не тільки підвашим особистим впливом, а під багатьма різноманітними впливами життя. Виповинні виробити в дитині вміння розбиратися в них. Ви повинні допустити, щобваші діти мали найрізноманітніше середовище, але ніколи не упускайте їх зуваги.
Дітямтреба вчасно допомогти, вчасно спинити їх, спрямувати. Отже, від нас вимагаєтьсятільки постійний коректив до життя дитини, але зовсім не те, що називаєтьсяводити за руку.
Увиховній роботі немає дурниць. Який-небудь бант, що його ви вив'язуєте уволосся дівчинки, та чи інша шапочка яка-небудь іграшка – все це такі речі, якіможуть мати в житті дитини велике значення. Хороша організація в тому йполягає, що вона не випускає з уваги найменших подробиць і випадків. Дрібницідіють регулярно, щодня, щогодини, з них і складається життя. Керувати цимжиттям, організовувати його і буде найвідповідальнішим вашим завданням [7].
Зсамого початку ви повинні поставити справу так, щоб діти самі вам розповідалипро свої справи, щоб їм хотілося вам розповісти, щоб вони були зацікавлені втому, щоб ви знали. Іноді ви повинні запросити до себе товаришів сина, навітьпочастувати їх чим-небудь, іноді ви самі повинні побувати в тій сім'ї, де є цітовариші, ви повинні при першій нагоді познайомитися з цією сім'єю.
Навсе це потрібно багато часу, для цього потрібна лише увага до дітей і до їхжиття. І якщо у вас буде така обізнаність і така увага, це не пройденепоміченим для ваших дітей. Діти люблять таку обізнаність і шанують батьків заце [10].
Звиступів на тему сімейного виховання, можна виокремити наступні тези-ідеї.
Усім'ї, де самі батьки не читають газет, книжок, не бувають у театрі або в кіно,не цікавляться виставками, музеями, розуміється, дуже важко культурно виховатидитину. Культурне виховання дитини повинно починатись дуже рано, коли дитині щедуже далеко до грамотності, коли вона щойно навчилась добре бачити, чути йтак-сяк говорити. Успіх виховання людини визначається у молодшому віці до п'ятироків. Якою буде людина, головним чином, залежить від того, якою ви її зробитедо п'ятого року її життя. Якщо ви до п'яти років не виховаєте як треба, потівдоведеться перевиховати.
Зпершого року треба так виховувати, щоб вона могла бути активною, прагнути дочогось, чогось вимагати, добиватися, і в той же час треба так виховувати, щоб унеї поступово утворились гальма для таких її бажань, які вже бувають шкідливимиабо такими, які заводять її далі, ніж це можна в її віці. Знайти це почуттяміри між активністю і гальмуванням, значить розв'язати питання про виховання.
Вихованнядітей – нелегка справа, коли вона робиться без тріпання нервів, в порядку здорового,спокійного, нормального, розумного веселого життя. Там, де виховання іде безнапруження, там воно вдається. Там, де йде з напруженням і всякими припадками,там справа погана.
А.С.Макаренко про значення структури сім'ї у вихованні дітей.
Середбагатьох факторів, які впливають на виховання дітей, Макаренко основне місцевідводив структурі сім'ї. Виступаючи на одній з читацьких конференцій, вінвідзначив, що «питання про структуру сім'ї, про її склад, про характер маєкардинальне значення. Досліджуючи причини зниження ефективності сімейноговиховання, видатний педагог бачив їх у поширенні однодітних і неповних сімей.Він вважав, що однодітна сім'я стає менш життєздатною, бо наявність тількиоднієї дитини сприяє «розпорошенню» сімейного колективу. Максимальна кількістьтипів комунікативних зв'язків набагато менша, ніж, наприклад, у трьохдітнихсім'ях. Кількісна різноманітність сімейних стосунків позитивно впливає і набагатство їх змісту. На його дімку, послаблення „сил зчеплення“ усім'ї негативно впливає на виховання дітей. В поширенні однодітних сімей А.С. Макаренковбачав і суспільну небезпеку (послаблення стійкості сімейних зв'язків,скорочення трудових ресурсів). Також він звертав увагу на несумісність деякихрис характеру дитини, що можуть розвинутись в однодітній сім'ї. Аналізлітературних джерел та результати досліджень дали можливість виявити певнітруднощі вчителів і класних керівників у налагодженні тісних контактів збатьками одинаків. Учителі зазначають, що батьки одинаків часто з упередженнямсприймають критичні зауваження на адресу їх дітей.
Серйозноспотворює емоційно-моральний розвиток дитини і структурна незавершеність сім'ї.Відсутність одного з батьків негативно відбивається на вихованні дітей узв'язку з неідентичністю рульових функцій батька і матері. А.С. Макаренкопідкреслював, що діти дуже важко переживають невлаштовані стосунки міжбатьками, стають скритними, нервовими, недовірливими. Тому він вимагає, щоббатьки більш суворо ставились до себе, уникали легковажності, оскільки відхідіз сім'ї одного з батьків веде до того, що „сім'я як колектив руйнується івиховання дитини утруднюється.
Надумку педагога, ширшими виховними можливостями володіє багатодітна сім'я.“В такій великій сім'ї… буває шумно, діти пустують, труднощі, прикрощі,а все-таки діти виростають хороші, бо і дружба є, і радість – колектив є.Соціальна цінність становлення особистості дитини в багатодітній сім'ї полягаєще і в тому, що тут створюються сприятливі умови формування колективістськоїспрямованості особистості.
Науковідослідження психологів і педагогів показують відсутність прямої залежностіефективності виховних можливостей сім'ї від її кількісного складу. Різновіковийдитячий колектив у багатодітній сім'ї реалізує свої виховні можливості лише приумові позитивної моральної спрямованості способу життя сім'ї. Тому було бпомилкою вважати, що кількість дітей у сім'ї сама по собі визначає якістьвиховання.
Батькиоднієї дитини прагнуть забезпечити її всіма можливими благами, розвинути їїздібності, але мало роблять для того, щоб відвернути розвиток егоїзму,черствості, споживатства. Моральні якості дітей проявляються в повсякденномуспілкуванні з молодими і старшими дітьми, ровесниками, дорослими, батьками.Постійні контакти з дорослими і батьками призводять до того, що одинакизвикають до поступливості дорослих, переймають у них манеру стосунків зоточуючими. А.С. Макаренко звертав увагу на те, що майже виключно одинакамвластивий найбільш розгнузданий егоїзм, що руйнує не тільки батьківське щастя,а й успіхи дітей. Одинакам важче вступати в контакти з ровесниками, оскільки їмдоводиться долати певні психологічні протиріччя. Осмислення цих думок А.С. Макаренкодає можливість учителям і батькам втілювати їх у практичну діяльність,спрямовану на формування в одинаків доброти, бажання прийти на допомогу іншому,поваги до людей.
А.С.Макаренко про трудове виховання у сім'ї.
А.С.Макаренко сміливо поставив питання про виховання – молодого покоління в праці,розробив глибоко обґрунтовані і перевірені на практиці методи трудовоговиховання. Він практично здійснив досвід поєднання навчання з продуктивноюпрацею в умовах комуни, мріяв використати його в загальноосвітній школі шляхомнаближення школи до життя, до виробництва. Видатний педагог-практик розглядавдитинство як важливий період у становленні людини як суб'єкта праці. Цінними єідеї А.С. Макаренка про зміст, значущість і шляхи трудового виховання в сім'ї.Працю в сім'ї він розглядав як засіб всебічного і гармонійного вихованняпідростаючої особистості.
Утрудовій діяльності, на його думку, формується правильне ставлення до іншихлюдей (взаємодопомога, взаємопідтримка, взаємовимогливість тощо), відбуваєтьсядуховне зростання і фізичне загартування дитини.
Важливиму педагогічній спадщині А.С. Макаренка є обґрунтування ним думки пронеможливість виховання відповідального ставлення до праці без формування удітей мотивів моральної особистої значущості праці [4]:
1.Трудова діяльність – засіб самореалізації та самоствердження дитини (основнаформа прояву особистості і таланту);
2.Праця – засіб розвитку дитини (фізичного, морального, психічного,інтелектуального);
3.Тільки працею можна забезпечити відповідний матеріальний рівень життя вмайбутньому;
4.Праця в умовах сім'ї сприяє профорієнтації та професійній підготовці.
А.С.Макаренко сформулював педагогічні вимоги щодо організації праці дітей у сім'ї.Важливішими серед них є [10]:
1.Дитина повинна розуміти користь і необхідність праці;
2.Праця має носити творчий характер (виховання творчого ставлення до праці – важливезавдання вихователя);
3.Необхідно поєднувати фізичну та розумову працю (тільки фізична праця, якавимагає від дитини лише м'язової енергії, має обмежений виховний вплив);
4.Посильність і добровільність праці;
5.Гармонія особистої і суспільної значущості трудової діяльності;
6.Систематичність праці, перспективність трудових завдань (надати перевагу тим зних, виконання яких вимагає тривалого часу);
7.Ефективнішими у педагогічному відношенні є самостійні і важливіші трудовізавдання;
8.Покладання відповідальності на дітей не тільки за результат праці, але й зайого високу якість;
9.Тільки на ранніх етапах розвитку дитини, праця має поєднуватися з грою, азгодом трудові доручення повинні ускладнюватися і бути відокремленими від неї;
10.Батьки повинні формувати у дітей відповідні трудові уміння і навички, адопомога повинна бути пропорційна потребі в ній.
Важливоюпередумовою успіху у трудовому вихованні сім'ї є володіння батьками конкретнимиметодами його здійснення. А.С. Макаренко радив використовувати такі методи [8]:
1.Просьба (дає дитині певну свободу вибору);
2.Метод спокійного, впевненого і трудового доручення, яке необхідно чергувати зпросьбами, стимулюючи особисту ініціативу та сприяючи розумінню необхідностіпраці;
3.Метод вимоги, який педагог радив використовувати лише у крайньому випадку, колисправа виховання запущена і застерігав від використання фізичного примусу, якнайменш ефективного.
Дитинуне слід карати за погану роботу. Видатний педагог рішуче рекомендував невикористовувати у трудовому виконанні як нагороди так і покарання.
Концепціяродинного виховання А.С. Макаренка і сучасність.
Упедагогіці є особливості, навколо яких і за життя, і після не вщухаютьсуперечки, а творчий доробок визначає процес виховання багатьох поколінь. Самедо таких належить А.С. Макаренко.
Невдаючись до полемізування з авторами міркувань, ніби досвід А.С. Макаренка єтоталітарним і антигуманістичним, зазначимо, що буде вкрай поспішним іпомилковим відмовлятися від усього позитивного, що розробив талановитий педагог60-70 років тому. У працях А.С. Макаренко розглянув широкий спектр проблем,пов'язаних з виховання підростаючого покоління, серед них і проблеми вихованнядітей у родині, оскільки, виховуючи дітей, нинішні батьки виховують майбутнюісторію нашої країни, а отже, й історію світу. Погляди вченого на сімейневиховання протягом його педагогічної діяльності зазнали еволюції, обумовленоїсоціально-економічними змінами у суспільстві. Але й сьогодні, в умовах новоїнезалежної України, вони не втрачають своєї значущості.
Родинаяк основний інститут в структурі суспільства, особливо чутлива до усякого родуекономічних і політичних змін, що впливають на її рівень життя, стабільність івиховну дієздатність. Криза, яка охопила сьогодні всі сфери життя суспільногожиття в нашій державі, не обминула і української сім'ї. Украй різке зубожінняпризвело до зниження народжуваності, зростання дитячої смертності і розлучень(на сто укладених шлюбів припадає 46 розлучень). Нині в Україні 14 млн. родин.З них 2,4 млн. – молоді, де вік подружжя не перевищує 26 років; 668 тис. родин– багатодітні, в яких виховуються троє і більше дітей. Неповні сім'ї, де немаєбатька, рідше – матері, становить 13%, Характерними стали такі явища, як дитячабезпритульність, бродяжництво [13].
Дотого ж багато сімей через масове безробіття серед найактивнішої частининаселення (а це громадяни віком від 30 до 50 років) опинилися за межею виживання.У більшості зруйновано стереотип самосприйняття, в них з'явився комплексменшовартості.
КонституціяУкраїни, програма «Україна: 21 століття», Державна національна програма«Освіта» наголошують на потребі зміцнення української родини, охорони державоюсім'ї, дитинства, материнства, батьківства; на рівності прав і обов'язківбатьків і дітей; на тому, що національне виховання дітей і молоді, повинноформуватись на принципах єдності сім'ї та школи, наступність і спадковістьпоколінь, що дітям потрібно прищеплювати повагу до батька і матері.
Родина– це соціальний феномен, який виконує багато функцій. З-поміж них найбільшзначущою є виховання дітей, про яке А. Макаренко писав: «Виховання є процессоціальний у найширшому розумінні цього слова» [10].
Середпроблем сімейного виховання, центральною є проблема його змісту. Під впливомзасобів масової інформації, західного кіно- й відеопродукції руйнуються глибоковкорінені власні специфічні риси українського менталітету, натомістьспостерігається намагання батьків знайти якийсь рецепт, який допоможе їмбудувати стосунки з дитиною і сприятиме належному вихованню. А саме від такогопідходу до розв'язання питання сутності виховання і застерігає А.С. Макаренко.
Якрозвивається макаренкознавство в Україні? Відомо, що Москва вважає А.С. Макаренкапредставником російської педагогічної думки. Саме в Москві видавалося восьмитомневидання його творів. Сотні книжок про нього випустили в світ видавництва Росії.Це добре, проте Україна має право вважати Макаренка українським педагогом. Запоходженням А.С. Макаренко – українець. Він любив Україну, добре знавукраїнську мову. Майже все своє життя, усю навчально-виховну діяльність провівАнтон Семенович в Україні, лише два останні роки він жив і працював у Москві (зкінця січня 1937 року). Він був частиною українського суспільства і відігравактивну роль у педагогіці і літературі [4].
ВУкраїні ідеї та по-справжньому новаторський педагогічний досвід класикасвітової педагогіки ще за життя Макаренка стали вивчати і опановувати.Піонерами макаренкознавства в Україні можна вважати Ф.І. Науменка (Львів), Л.Д.Попову (Харків). У 50-60 роки яскравим пропагандистом макаренківської спадщинистав В.О. Сухомлинський. у педагогічній науці останніх 15-20 років, як намуявляється серед активних вчених макаренкознавців можна назвати таких: Н.В. Абашкіна,Н.Ф. Гетьманець, Н.П. Дичек, П.Г. Лисенко, М.Д. Ярмаченко.
Макаренкознавствов Україні – це об'єктивне, закономірне явище. Педагогічні ідеї – могутня сила,яка впливає на теорію педагогіки і шкільну практику.
Зв'язокшколи і сім'ї.
Родиннікомітети шкіл і класів, ради співпраці сімей і шкіл, дитячі комісії, суспільніради по місцю проживання і другі загони суспільства приймають все більш активнуучасть не тільки в вихованні підростаючого покоління, але й в роботі збатьками. Вплив суспільства на створення здорового виховного клімату сім'ї –важливий шлях позитивного впливу на процес сімейного виховання.
Насьогоднішній час в школі майже не використовується такий шлях, як вплив набатьків через учнів. На цей напрямок роботи наполегливо звертав увагу А.С. Макаренко.«Що ж стосується школи та сім'ї, то я ніколи не викликав батьків. Я педагог. 16років вчителював і рахував, що, якщо діти в мене виховуються, то якваліфікований вихователь, так я дітей заставлю вносити позитивний вплив всім'ю.
Спробуйтестати на цю точку зору, і ви побачите, як буде легко, коли ви навчите дітейвідчувати відповідальність за сім'ю. Треба дітей в школі так виховувати, щобвони вносили в сім'ю якусь додатковий здоровий струмінь, не те щоб вониперевиховували сім'ю, а щоб входили в сім'ю як представники державної школи івносили ці ідеї в життя». [12]
Все,вище сказане, широко розкриває вплив ідей А.С. Макаренка на теорію та практику вихованнядітей в сім'ї, їх вплив більш значущий і всебічний. Є нагальна потреба більшактивно розвинути методику і теорію сімейного виховання на основі ідейвидатного педагога.
1.2 Сім’я як природний колектив
А.С. Макаренковиходив з того, що сім’я є природним людським колективом. Виховання – це процессоціальний, у якому беруть участь люди, речі, явища, але перш за все і більшевсього, люди. Із них на першому місці, як підкреслював Макаренко, батьки іпедагоги.
А.С. Макаренкорозглядав питання сімейного виховання з державної точки зору. Кожна сім’яповинна виховувати дітей відповідно до державних завдань. Батьки повинні добрезнати і розуміти, що вони виховують дитину не тільки для своїх радощів. У сім’їпід їх керівництвом росте людина, яка повинна стати гідним громадянином своєїБатьківщини.[8, с. 226]
Об’єктомдля наукових узагальнень А.С. Макаренка була жива практика виховання дітей утрудових сім’ях, яку він вивчав через власні спостереження, розмови,листування. Завдяки цьому в його творах змальовано цілу галерею різних сімей,на прикладі яких яскраво і переконливо розкриваються різні сторони народноїпедагогіки.[8, с. 222]
Відчутнимє виховний вплив домашнього середовища, тобто сімейного оточення, а такожоточення дитини поза школою (двору, вулиці), сусідів. Підтримуючи з ними добрістосунки, батьки вводять дітей у громадське життя, навчаючи їх жити з людьми ідля людей. [15, с. 49]
Родиннапедагогіка вчить дітей вибудовувати розумні взаємини з однолітками у дворі. Тутдитина шліфує свій характер, позбувається недоліків, що не можливо заперебування її тільки в оточенні дорослих. Щоправда, на вулиці збираються нелише ідеальні діти. Тому в цій справі необхідно виявляти обережність. Однакнадмірна обережність може зашкодити, оскільки взаємодія з однолітками сприяєфізичному, розумовому, духовному розвитку дитини і далеко не завжди псує її.
Водночасспеціальної виховної роботи потребує профілактика таких патологічних явищсуспільного життя, як пияцтво, наркоманія, куріння, хабарництво, злодійство,рекет, проституція.
Певнийпозитивний виховний вплив на розвиток особистості мають і засоби масовоїінформації (телебачення, радіо, преса) як один з компонентів соціальногооточення. Повідомляючи про соціально значущі факти, явища, події, процеси, вонивиховують у підростаючого покоління певне ставлення до них, сприяють певномуйого духовному збагаченню, соціальному зростанню, виробленню правильного ставленнядо життя, активної життєвої позиції. Все це позначається на позитивномуставленні до навчальної праці як основного виду діяльності учня. [15, с. 50]
А.С. Макаренковважав, що хороших людей можуть виховати лише щасливі батьки. Якщо до шестироків дитина виховувалася правильно і в ній виховані певні звички активності ігальмування, то на таку дитину ніхто не вплине погано. Дуже шкідливо впливаютьна дітей сварки і роздратованість у сім’ї – ознака розпущеності, відсутностідисципліни, недоліків у світогляді. Повинна бути не лише чітка мета виховання,а й продумана деталізована програма виховання.
Педагогамі батькам слід мати на увазі, що окремі телепередачі, статті у газетахнегативно впливають на розвиток неповнолітніх. Найчастіше школяр обирає сам,який телефільм дивитися, проте йому не завжди легко розібратися в побаченому наекрані, зробити правильні висновки. Тому не рідко він схвально сприймає те, щозаслуговує осуду, намагається наслідувати «телегероя».
Уперіод статевого дозрівання підліткам, на думку А. Макаренка, особливо потрібендушевний контакт з батьками. Неприпустиме «шпигування» за дітьми, підозрілеставлення до дружби дітей різної статті. Це робить їх потайними, замкненими,позбавляє дорослих можливості благотворно впливати на їхню психіку і поведінку.[16, с. 283]
Отже,у процесі соціалізації головне місце займає вміння особи контактувати іспівпрацювати з іншими. Саме тому колективне виховання є основою правильноговиховання, адже особа засвоює норми і правила колективу, суспільний досвід,вчиться регулювати свою поведінку тощо. Людина в колективі – це людина всуспільстві. Знання теорії та практики колективного виховання є особливоважливим для педагогів у здійсненні їхньої діяльності. Вмінні допомагати і бутипровідником у процесі соціалізації.
Аналізуючиусе напрошується висновок, що уся історія вітчизняної педагогіки, починаючи з40-х років, у своєму поступальному русі відчуває благотворний впливпедагогічних поглядів А.С. Макаренка – яскравого представника педагогічноїнауки.
2. Педагогічні ідеї та досвід А.С. Макаренка в контексті світовоїпедагогіки
Ідеїта досвід А.С. Макаренка привернули увагу багатьох педагогів світу. Видатнівчені-макаренкознавці світу активно досліджують різноманітні проблеми творчоїспадщини класика світової педагогіки.
УНімеччині макаренкознавство – це самостійна галузь досліджень. Тут майже 30років діє науково-дослідний центр вивчення життя та творчості Макаренка-лабораторія,яка опублікувала сотні робіт і працює над двадцятитомним зібранням творівпедагога. Професор університету в Ірлангені (Німеччина)
Уфранцузькій педагогічній громаді ім'я педагога стало відомим на рубежі 20-30років. Після відвідання гостями з Франції колонії імені М. Горького.Зацікавленість французької громадськості працями українського педагога особливозросла в останні роки. В книзі Ж. Лайфа і А. Біантерн «Педагогічні теорії втестах», хрестоматії з педагогіки за редакцією Ж. Шато ім'я А. Макаренкапоставлено поруч з найвидатнішими педагогами світу.
Американськіколеги до педагогічного досвіду А. Макаренка звернулися дещо пізніше. Лише в1946 році в Гарвардському університеті відбувся перший симпозіум з вивченняпедагогічної системи українського педагога. У 50-60 роках у США вийшла серіякниг, присвячених А. Макренкові. Про вплив на американську педагогіку тасвітову педагогічну думку теорії Макаренка висловила викладачка університетуЛойола (Чікаго) виступаючи на установчій конференції Міжнародної Макаренськоїасоціації в Полтаві. Ключ до розуміння сутності педагогічного внеску Макаренка,на її думку полягає в тому, що:
1.Він виводив свої ідеї з свого досвіду виховання соціально важкої молоді.
2.Його підхід засновано на щирій самовідданій турботі та практичній участі в долілюдей.
3.Ефективність його методів практично було доведено в умовах, які він сам жестворював.
4.Його підхід до виховання залежить не лише від його ерудиції, компетентності якпедагога, але більшою мірою від його характеру, позиції, поведінки, звичок.
Потрібнихфактів тверджень та оцінок багато, але і наведених достатньо щоб констатувати:новаторський педагогічний досвід Макаренка, сукупність його педагогічних ідейпозитивно впливають на розвиток сучасної теорії та методики виховання в різнихкраїнах світу. Педагогічна система Макаренка сучасна, а в його концепціїрозкрито і науково обґрунтовано об'єктивні закономірності і принципи формуванняособистості як соціального феномену.
Висновки
Отже,А.С. Макаренко зробив великий внесок у розвиток педагогіки. Розроблені тавипробувані ним на практиці у багаторічній педагогічній діяльності педагогічніоснови формування особистості людини нового суспільства, визначення роліколективу та праці в цьому складному та тривалому процесі, лягли наріжнимикаменями до фундаменту нашої педагогіки.
А.С.Макаренко зробив більше ніж будь-хто з радянських педагогів для того, щоб зхлопчиків і дівчаток сформувати ідейних і високоморальних людей, гіднихгромадян своєї країни.
Макаренконезабутий у сьогоднішній дні. Його досвід та спадщину вчителі шкілвикористовують і сьогодні. Його ідеями пронизаний виховний процес. Але позасумнівів перед українським макаренкознавством стоять досить складні завдання,пов'язані із подальшим просуванням в опановуванні спадщини класика педагогіки.Вчителі і сьогодні повинні досліджувати Макаренка, систематизувати досвідвеликого педагога.
А.С.Макаренко створив найефективнішу педагогічну систему ХХ століття. В його творахглибоко і всебічно показана теорія і практика виховання нової людини,охарактеризована цілісна система науково-педагогічного знання, системотворчимелементом якої є принципи доцільності і єдності розвитку особистості іколективу.
Головнівідкриття в педагогіці А.С. Макаренка вважаємо наступні:
— обґрунтував науковий підхід до визначення мети виховання;
— розробив наукову теорію колективу;
— обґрунтував принципи відносин між колективом і особистістю;
— розробив модель образу життя людини в колективі;
— вирішив практично проблему поєднання виховання навчання з виробничою працею;
— реалізував на практиці принцип всебічного виховання особистості;
— розробив і практично здійснив вчення про демократію самоуправління в колективі;
— заклав основи теорії керованості виховного процесу;
— обґрунтував сутність дисципліни в колективі і розробив психолого-педагогічнутехнологію дисциплінування;
— обґрунтував значення традицій у вихованні;
— виявив суттєві відмінності між вихованням і навчанням;
— послідовно провів у своїй виховній системі принцип гуманізму;
— обґрунтував принцип єдності вимоги і поваги у вихованні, розробив науковіоснови сімейного виховання;
— створив неперевершений зразок застосування законів діалектики в рішеннітеоретичних і практичних проблем виховання;
— розкрив шляхи забезпечення шкільного, позашкільного і сімейного виховання.
Середпедагогічних відкриттів А.С. Макаренка є дуже значущі, які на сьогодні щенедостатньо оцінені. Серед них ідея виховного колективу як основи цілісноїсистеми формування особистості. Можна стверджувати, що ним відкриті закониколективної життєдіяльності, що мають світове значення. Йому вдалосясформулювати цілісну концепцію виховного колективу, в якому встановлюєтьсярівноправ'я вихователів та вихованців.
Пристворенні ним нової педагогіки були такі орієнтири: «більше демократії»,«більше гуманізму», «більше духовності», «більше піклування про людину»,«більше довіри до вихованця». Так, великий педагог реалізував на практицізнахідки до розуміння гуманістичних основ педагогіки.
Миповинні гордитись тим, що жили в один час з великим творцем, педагогом,класиком ХХ століття. Макаренко – це не минуле, а сьогодення.