План
Вступ
1.Визначення, види, загальна характеристика рухів
2.Значення стрибків
3. Видивправ з стрибків
4.Особливості виконання стрибків дітьми
5.Техніка виконання стрибків
6.Методика навчання вправ з стрибків
Висновки
Списоклітератури
/>Вступ
Актуальність: Аналіз передовоїнаукової і науково-методичної літератури вказує на необхідність звернути увагуна біологічні основи методики розвитку рухових якостей дітей молодшогошкільного віку. Досить важливим моментомпроцесу навчання рухових якостей є спрямованість даного процесу на розвитоквмінь та навичок рухових дій. Весь процес навчання передбачає використаннярізних підходів, засобів та методів.
Предмет дослідження: основи методикинавчання стрибків дітей раннього молодшого та дошкільного віку.
Проблема: полягає в тому, щобправильно цілеспрямовано організувати процес освоєння вмінь та навичок руховихдій при виконанні стрибків.
Робоча гіпотеза: можна вважати, щоважливим етапом методики розвитку рухових якостей дітей молодшого шкільноговіку є етапність навчання та засвоєння рухових вмінь та навичок.
Мета дослідження: обґрунтування основ методики татехніки стрибків у дітей молодшого шкільного віку.
Задачі дослідження:
1. Дативизнання, види та характеристику рухів.
2. З`ясувати значення стрибків.
3. Проаналізуватиособливості виконання стрибків дітьми.
4. Проаналізуватитехніку виконання стрибків.
5. Охарактеризуватиметодику навчання вправ з стрибків.
Наукова новизна: узагальнені сучасні дані про основиметодики розвитку рухів дають можливість вибору раціонального підходу длярозвитку рухових якостей дитини.
Практична значимість: для організації спрямованого процесу навчаннярухових якостей дітей необхідно керуватися особливостями методики формуваннярухових якостей, етапністю навчального процесу та біологічними особливостямиорганізму дитини в даному віці.
1. Визначення, види, загальна характеристика рухів
Довільні рухи — це рухи,якими можна керувати для досягнення певної мети. Рухову дію треба розуміти яксистему взаємопов'язаних рухів. У системі рухів керування тісно пов'язане іззнанням її структури. Вивчення структури рухів і керування ними дає змогувикористовувати закони рухів у руховій діяльності.
Рухи людини являють собоюцілісні, динамічні і складні системи процесів. Всі рухові дії виконуютьсярухами тіла в просторі протягом певного часу, отже, складаються з двохелементів: просторових і часових. Елементи рухів як складові частини системи —також рухи, але менші за обсягом і простіші, їх виділяють для аналізу системи ідля побудови спеціальних вправ. Елементи об'єднуються в комплекси, з яких складаєтьсясистема. Той самий елемент може входити до складу кількох об'єднань: більшівключають у себе дрібніші.
Структура системи — це закономірності взаємодійупорядкованих компонентів (підсистем і їх елементів). Структура визначаєперебіг внутрішніх процесів, взаємодію із зовнішнім середовищем, виявивластивостей і можливості розвитку системи. Зміна рухів, поліпшення їхньоїструктури у процесі фізичного виховання залежить від застосовуваних засобів іметодів. Структура рухів міняється з віком: у дитячому віці вона порівняношвидко удосконалюється, у середньому — стабілізується, під старість — поступоворозпадається.
Взаємодії всередині кожноїпідсистеми і між підсистемами при удосконаленні рухів розвиваються, тобтооб'єднані в систему елементи набувають нових властивостей.
Внутрішні взаємодіїзумовлюють цілісність системи, а зовнішні формуються під впливом зовнішніх сил.Від спрямованості взаємодій, їх міцності, пристосованості до нових умов та відбагатьох інших особливостей залежить можливість подальшої перебудови системи —її розвиток.
Кожна підсистема має своюструктуру, яка входить до загальної структури, тобто структура рухівбагатоступенева. У системі рухів можуть бути такі види структур: кінематична,динамічна, інформаційна і узагальнена.
Кінематична структура — цезакономірності взаємодії рухів (підсистем і їх елементів) у просторі і в часі.Спостереженню піддаються форма і характер рухів: траєкторія, тривалість, темп,ритм, швидкість і прискорення. Просторові характеристики руху розкривають формурухів у просторі і їх зв'язок, часові — показують організацію системи рухів учасі і просторі, просторово-часові є головними показниками швидкості зміниположення і руху. Разом, у взаємозв'язку, вони утворюють загальну кінематичнуструктуру, при високій досконалості якої спостерігається чіткапросторово-часова узгодженість системи рухів.
Динамічна структура містить всобі закономірності силової взаємодії частин тіла між собою і з зовнішнімитілами (середовище, опора, прилади). Для дослідження причини рухів і їх змінитреба вивчати динамічні характеристики, прикладені сили й інерційні опори. Щобвизначити силову структуру, потрібно розглянути прикладення сил до ланок тіла,їх взаємний вплив і ефект спільної дії.
Анатомічну структурувстановлюють вивченням м'язових сил, їх спільної дії, системи відношень, щовиникають всередині груп м'язів і між групами.
Інформаційна структура — цезакономірності взаємозв'язків між інформаціями (впорядкованими в часі іпросторі повідомленнями), які несуть як повідомлення про рухи і умови їхвиконання, так і команди про підготовку до дії і її здійснення. Інформаційніпроцеси відіграють важливу роль у керуванні рухами. У мозок надходять сигналивід органів чуттів, до м'язів поступають команди з мозку, тобто утворюютьсяпотоки інформації, спричинені багатьма зовнішніми і внутрішніми подразниками, втому числі кінематичними і динамічними факторами. Взаємодіючи, потокиінформації закономірно поєднуються, утворюючи складну інформаційну структурурухів. Кінематичні і динамічні структури також зв'язані між собою відповіднимиінформаційними структурами.
В інформаційній структурівиділяють сенсорну частину — синтези чутливих сигналів від зовнішніх івнутрішніх факторів, перероблені і узагальнені. Відображаючись у свідомостілюдини, воші разом з слідами в нам'яті утворюють психологічну структуру руховоїнавички (знання і уявлення про власну техніку, техніку інших виконавців, вимогидо неї і т. д.). Еферентну частину інформаційної структури складають команди,спрямовані від мозку до м'язів та інших органів, які забезпечують виконаннярухів.
Узагальнені структури(ритмічна, фазова і координаційна) — цс закономірності взаємозв'язківдосліджуваних сторін дії.
Ритмічна структура розкриваєпорядок слідування фаз, співвідношення їх тривалості, час і тривалістьприкладання сил, злиття ритмів підсистем у єдиний ритм системи. Можевикористовуватись як орієнтир під час оволодіння системою рухів.
Фазова структура показуєвзаємодію фаз, що забезпечують цілісність системи. Вона наголошує на значенніокремих деталей руху для загального ефекту дії.
Координаційна структуравключає всі перераховані структури рухів, внутрішні взаємозв'язки системи, атакож сукупність взаємодій спортсмена із зовнішнім середовищем, єдністьвнутрішньої і зовнішньої структур.
Вивчення системи рухіввключає визначення складу і структури системи, її стану, «поведінки» івстановлення керування системою.
Про стан системи свідчать їїхарактеристики в той чи інший момент часу. Поведінка системи виявляється узміні її станів, характеристик (наприклад, перехід з вихідного стану вкінцевий). Керування системою — це процес переведення її у новий, заздалегідьпередбачений стан (досягнення мети), спрямування її поведінки через вплив, щозмінює її характеристики.
Структурна схема керування у найпростішому випадкускладається з керованої підсистеми (об'єкт керування—ОК), керуючої підсистеми(апарат керування — АК) і середовища, в якому діє керована підсистема. Вона має«вхід» для надходження команди і «вихід», через який проявляється її поведінкаяк зміна стану. При розімкнутому контурі зв'язку система не має відомостей просередовище і не одержує даних про результати дії і тому малоефективна у зміннихумовах. У складнішій системі із замкнутим контуром зв'язку є канали зворотногозв'язку, якими надходять відомості про стан середовища і керованої підсистеми,а також про результати дії.
Однією з основнихвідмінностей рухів живих організмів від руху неживих тіл є здатність досамокерування. Самокерована система має обидві підсистеми — керуючу і керовану— і два канали зворотного зв'язку — зовнішнього (від середовища до системи) івнутрішнього (між підсистемами). Зворотні зв'язки замикають канали зв'язку укільця.
Зворотні зв'язки можуть бутипозитивними і негативними. Перші посилюють ефект дії, підтверджують їїцілеспрямованість і спонукають вести таку лінію поведінки далі. Негативні —сигналізують про відхід від заданої лінії поведінки і знижують ефект дії.Обидва види зворотного зв'язку можуть здійснюватись через ті самі канали.2. Значення стрибків
Ступінь оволодіння технікоюлегкоатлетичних вправ залежить від розвитку рухових (або фізичних) якостей:сили, швидкості, витривалості, спритності і гнучкості. Окремі види легкоїатлетики потребують переважного розвитку однієї з цих якостей.
Фізичні вправи можутьвпливати на процес вікового розвитку рухових якостей, згладжуватинерівномірності і виправляти відхилення. Активні заняття фізичними вправамисприяють швидкому формуванню морфологічних структур і функціональних системмолодого організму. Залежно від рівня його розвитку вирішуються завдання,застосовуються методи і підбираються педагогічні впливи для формування руховихякостей
На початку занять зі стрибківрекомендується виконувати вправи для розвитку швидкості, потім сили і витривалості,допускається проведення спочатку силових вправ, а потім швидкісних. Вправи навитривалість виконуються після швидкісних і силових. Така черговість зумовленаособливостями нейродинаміки і станом периферичного рухового апарату. Необхідноюумовою ефективного виконання швидкісних і силових вправ є висока функціональналабільність і збудливість рухових центрів та достатня сила нервових процесів.Розвиткові витривалості сприяє підвищення функціональних можливостей центрів.
У молодшому дошкільному віцістрибки переважно розвивають спритність, швидкість рухів і гнучкість. Особливаувага приділяється розвитку швидкості, одночасно підвищується роль вправсилового і швидкісно-силового характеру. 3. Види вправ з стрибків
Завдання 1. Створитиправильне уявлення і розуміння техніки стрибка у висоту найпростішим способом.
Засоби. 1. Пояснення суті йособливостей техніки стрибка у висоту. 2. Розповідь про правила й організаціюзмагань з стрибків у висоту. 3. Демонстрування техніки стрибка (зразковийпоказ, розбір кінограм, кінокільцівок, схем, фотографій).
Методичні вказівки. Планкуставлять на висоту, яку діти беруть легко. Їх увагу загострюють нанайважливіших фазах стрибка, особливо на поштовху і польоті.
Завдання 2. Навчити правильно робитивідштовхування.
Засоби. 1. Мах правою ногоювперед-угору з положення стоячи лівим боком до опори: ліва нога виставленавперед, як для поштовху, права — позаду. 2. Те саме, з відштовхуванням відґрунту. 3. Те саме, з одного — трьох кроків. 4. Те саме, але затримати правуруку ззаду на останньому кроці поштовховою ногою. 5. Стрибок через планку зпрямого розбігу (три кроки), підтягуючи вгору поштовхову ногу. 6. Те саме, алеіз зміною кута розбігу відповідно до виучуваного способу стрибка.
Методичні вказівки. Привиконанні першої вправи не відштовхуватись від землі, а лише піднятись наносок. У всіх вправах махову ногу треба виносити швидким рухом від таза. Привиконанні п'ятої і шостої вправ тулуб слід тримати вертикально; приземлятисяможна на одну або обидві ноги. У способі «перекидний» приземлятися треба намахову ногу, у способі «перекат» — на поштовхову.
Навчання вправ стрибків удовжину
Завдання 1. Створити правильне уявлення ірозуміння техніки стрибка в довжину виучуваним способом.
Засоби. 1. Пояснення суті йособливостей техніки стрибка у довжину. 2. Роз'яснення правил і організаціїзмагань з стрибків у довжину. 3. Демонстрування техніки стрибка (зразковийпоказ виконання, розбір кінограм, кінокільцівок, схем, фотографій).
Методичні вказівки. Зосередитиувагу на основних фазах стрибка, використавши для цього наочні посібники.
Завдання 2. Навчити відштовхування.
Засоби. 1. З вихідногоположення поштовхова нога попереду махової на 30 — 40 см на всій стопі руки вздовж тулуба винести зігнуту махову ногу вперед-угору й одночасно випрямитипоштовхову ногу. 2. Вихідне положення те саме, тільки однойменна поштовховійнозі рука відведена назад, друга — винесена вперед; виконати попередню вправу,але руки повинні відповідно рухатись. 3. З кроку поштовховою ногою виконатипопередню вправу. 4. Те саме, з відштовхуванням вгору. 5. Те саме, з двохкроків розбігу.
Методичні вказівки. Під часвиконання вправ тулуб тримати вертикально. Під кінець руху маховою ногоюпоштовхова має бути повністю випрямленою. У момент відштовхування однойменнарука трохи відводиться в сторону з піднятим ліктем. При виконанні п'ятої вправиперший крок слід робити більшим на 20—30 см, ніж другий. Поштовхову ногу требаставити якомога ближче до проекції ЗЦВ тіла на всю стопу або перекочуючи зп'ятки на носок.4. Особливості виконання стрибків дітьми
З дітьми дошкільного вікувивчають такі стрибки: на місці і з висоти (до 40 см) з м'яким приземленням, у довжину з місця, у висоту і довжину з розбігу.
Стрибки на місці розучуютьдля м'якого приземлення. З вихідного положення ноги на ширині плечей дітиспочатку можуть виконувати вправу без допомоги рук (руки на поясі, потімопущені вздовж тулуба). Для цього вони згинають ноги в колінах до напівприсіду,потім розгинають і підстрибують угору, приземляючись на носки в положеннянапівприсіду, спина випрямлена. При виконанні вправи з допомогою рук руки,опущені вздовж тулуба, одночасно із згинанням ніг у колінах треба відвестиназад, а в момент відштовхування підняти вгору дугою вперед і під часприземлення витягнути вперед (рис. 1).
Після цього переходять дозасвоєння стрибка вниз. Спочатку дошкільнята зстрибують із гімнастичної лави(вихідне положення: напівприсід на носках, руки спереду, намагатися зберегтирівновагу).
У міру оволодіння стрибкомруки відводять назад; змахувати ними і відштовхуватися треба одночасно. Потімдіти стрибають з гімнастичних матів, колоди тощо, збільшуючи поступово висоту.Навички можна закріплювати у рухливих іграх і т. д.
При стрибках в довжину змісця треба відштовхуватись обома ногами одночасно. Дитина стає обличчям донапряму стрибка, стопи паралельні і на ширині плечей, руки опущені вздовжтулуба. Привстаючи на носки, він одночасно піднімає руки вгору дугою вперед,потім згинає ноги до напівприсіду і в цей же час відводить руки дугамивперед-униз-назад, відштовхується вперед-угору з різким рухом рукамивперед-угору. У польоті дитина виносить ноги вперед і згинає їх під часприземлення в яму для стрибків або на гімнастичні мати (рис. 2); руки в цеймомент також простягує вперед.
Послідовність оволодіннястрибком у довжину з місця може бути такою:
1. Довільний стрибок зприземленням на обидві ноги.
2. Стрибок у довжину,відштовхуючись обома ногами одночасно.
3. Те саме, з напівприсіду,руки на поясі (потім вздовж тулуба, відведені назад-униз).
4. Те саме, але руки,відведені назад, під час стрибка рухаються вниз-вперед-угору, а в моментприземлення слід простягнути їх вперед.
Після цього починаютьудосконалюватися в техніці виконання стрибка.
Навчаючи дошкільників стрибкав довжину, ставлять за мету сформувати в них уміння правильно відштовхуватися іприземлятися. Діти спочатку виконують стрибок з одного кроку: з вихідногоположення махова нога попереду пошговхової, за 30—40 см від краю ями або мати,поштовхова на носку ступити крок поштовховою вперед, ставлячи її на всю стопу ітрохи зігнувши, потім зразу відштовхнутися, одночасно зробити другою, зігнутоюв коліні, мах угору і приземлитися на обидві ноги (на п'ятки з швидкимперекочуванням на всю стопу). Після цього діти 2-4 років виконують стрибки здвох — шести кроків.
/>
Рис. 1. Стрибок у довжину змісця
/>
Рис. 2. Стрибок способом«зігнувши ноги»
Під час виконання стрибка у довжинунайчастіше допускають такі помилки: 1) неправильно ставлять ногу на місце відштовхування;2) недостатньо згинають махову ногу в момент відштовхування, внаслідок чогостегно мало піднімається вгору; 3) неповністю випрямляють поштовхову ногу вмомент відштовхування. Щоб усунути першу помилку, треба розмітити дистанціюрозбігу; другу — виконувати стрибки через стрічку, натягнуту поперек розбігубіля місця відштовхування (висота 10—15 см) або через набивний м'яч; третюпомилку можна виправити, стрибаючи вгору, щоб дістати рукою підвішений предмет.
Спеціально-підвіднимивправами до стрибка у висоту можуть бути: настрибування на м'яку перешкоду,стрибки у довжину через невисокі перешкоди, стрибки з діставанням рукою високопідвішених предметів (м'ячів).
Спочатку долають висоту 10—15 см з розбігу один — три кроки;поступово збільшують як висоту стрибка, так і довжину. Після оволодіннятехнікою стрибка на 40 см можна приступати до вдосконалення в техніці (також іна більшу висоту), орієнтуючись на виконання навчальних норм, а не намаксимальний результат.5. Техніка виконання стрибків
Стрибки з місця маютьприкладне значення, сприяють розвитку швидкісно-силових якостей, а також застосовуютьсяпри оволодінні угрупованню в польоті і навчанню приземленню в стрибках удовжину.
Техніка стрибка в довжину змісця (мал. 3). Стрибок виконується з вихідного положення вузька стійка ногинарізно (ступні ніг паралельно, на ширині однієї ступні) руки вперед-нагору;вправа починається з відведення рук назад, потім активний рух рукамивниз-уперед-нагору сполучається зі швидким підсіданням, що переходить урозгинання.
/>
Рис. 3. Техніка стрибка змісця
Початок польотухарактеризується випрямленням тіла вперед-нагору. Потім ноги, згинаючи вколінних суглобах, підтягуються до грудей (угруповання). Приземлення має бутина зігнуті ноги (руки виносяться вперед), забезпечуючи амортизацію і збереженнярівноваги. У стрибках на результат за умови відмінного місця для приземленнядопускається винос гомілки вперед при приземленні, але з обов'язковим наступнимзгинанням ніг у колінному суглобі. При стрибках на твердій поверхніобов'язковим є м'яке приземлення і збереження рівноваги.
Техніка стрибків у висоту з місця відрізняєтьсябільш вертикальним напрямком зусиль у відштовхуванні і більшим угрупованням(підтягуванням колін до грудей) при переході через перешкоду. Приземлення натверду поверхню починається з торкання ґрунту передньою частиною стопи знаступною амортизацією за рахунок згинання в гомілковостопному, колінному ітазостегновому суглобах.
Діти дошкільного віку здатніопанувати елементами стрибків з місця. Однак момент відштовхування в нихнедостатньо активний, часто спостерігається зайве присідання передвідштовхуванням і тверде приземлення.
Указівки до навчання
Початкове навчання можепроводитися на площадках з рівним покриттям. Бажане приземлення на гімнастичнімати. При стрибках на результат яма з піском повинна бути добре підготовлена.На початку навчання стрибки в довжину з місця проводяться в розімкнутихшеренгах. При виконанні стрибків на дальність кількість одночасно виконуючихвправу школярів залежить від розмірів ями.
При навчанні стрибкам з місцяварто домагатися правильного махового руху руками з розгинанням ніг увідштовхуванні. Варто також навчити використовувати енергію пружної деформаціїм'язів ніг. Цьому буде сприяти швидке виконання присідання й активний махруками.
Послідовність навчаннястрибкам з місця
1. Стрибки вперед-вгору змісця з напівприсіда руки на пояс.
2. Стрибки вперед-вгору зішвидким виконанням напівприсіда.
3. Виконання махунапівзігнутими руками з різкою зупинкою при положенні ліктів на рівні плечовогопояса.
4. Стрибки в довжину з місцяз напівприсіда, руки відведені назад.
5. Стрибки з місця нагору звиконанням швидкого напівприсідання і маху руками.
6. Стрибки в довжину наточність і на результат.
7. Застрибування на перешкодувисотою 30 — 40 см у положенні присіда.
8. Стрибки з місця у висоту.
До техніки рухів стрибка вдовжину пред`являються наступні вимоги (мал. 4):
/>
Рис. 4.Техніка рухів стрибка вдовжину
а) у відштовхуванні махованога, зігнута в колінному суглобі, швидко виноситься вперед — нагору руху рук збільшою амплітудою і швидкістю. Закінчення відштовхування і початок польотуповинні мати положення «широкого кроку» — повне випрямлення штовхової ноги,винос стегна махової ноги паралельно землі, вертикальне положення тулуба;
б) у п`ятирічних дітейвідштовхування недостатньо акцентоване («змазане»), зусилля спрямовані більшевперед;
в) у польоті, у зв'язку змалою його довжиною, штовхова нога після відриву від опори, згинається іпідтягується до махового, обидві руки виносяться вперед, тулуб нахиляєтьсявперед.
Указівки до навчання
Починати навчання слід зоволодіння відштовхування однією ногою і приземлення на дві. У відштовхуванніварто домагатися активного маху зігнутої в коліні ногою і повним випрямленнямштовхової ноги. При виконанні стрибка з розбігу місце відштовхування не слідобмежувати, щоб учень зміг зосередити увагу на швидкому виконанні останньогокроку.
Послідовність навчання
1. Стрибки в довжину з місцяз в.п. поштовхова нога попереду, махова позаду на носку. Домагатися активноговиносу стегна махової ноги і приземлення на обидві ноги (мал. 5).
/>
Рис. 5 Приземлення
2. Стрибки з 4—6-х кроків.Домагатися швидкого виконання останнього кроку, правильного положення тулубапри відштовхуванні й у польоті.
Стрибки у висоту
Внаслідок неможливості значнозмінити напрямок руху через невисокий рівень розвитку сили (швидкісно-силовихякостей) відмінність техніки стрибка у висоту від стрибка в довжину несуттєва.Відмінність складається лише в більшому угрупованні при переході через планку іспособі приземлення (як у стрибках у висоту з місця) (мал. 6).
/>
Рис. 6. Стрибки у висоту
Указівки до навчання
Через велику подібністьдоцільно вивчати стрибки в довжину й у висоту паралельно. Спочатку навчаннянеобхідно, щоб діти відштовхувалися і лівою і правою ногою. Місцевідштовхування варто позначати на доріжці. Змінюючи відстань від місцявідштовхування до перешкоди (планки), можна домагатися зміни напрямку відштовхування.При виконанні стрибків варто домагатися, щоб учні не зупинялися передвідштовхуванням, не розтягували останній крок. Для відчуття групування можнавикористовувати місток з гумовим покриттям. Слід, однак, мати на увазі, щосистематичне його застосування негативно позначається на формуванні навичоквідштовхування.
Послідовність навчання
Запригування в упор присівшина перешкоду (купа гімнастичних матів) висотою 20—30 см і з в.п. поштовхованога попереду, махова позаду на носку.
Застрибування в упор присівшина перешкоду 30—40 см з 2—3—4-х кроків розбігу (мал. 7).
/>
Рис. 7. Застрибування в упор
1. Стрибки у висоту з прямогорозбігу 3—4 кроків. Висота планки — 30—40 см.
Розподіл навантаження
Навантаження в стрибках накожну з форм занять розраховуються, виходячи з вимог до тижневого руховогорежиму, орієнтовного обсягу рухової активності дітей 2 – 5-річного віку, щорекомендується програмою дошкільного закладу. Розподіл навантаження залежитьвід організації занять по фізкультурі у вікових групах, можливостей виконання дітьмипевних завдань.
На заняттях фізкультури привизначенні дозування в стрибках варто враховувати навантаження, одержуване привиконанні інших вправ, складність вправ, їхній вплив на організм, рівеньпідготовленості і вікові особливості дошкільнят.
На одному заняттірекомендується наступне дозування:
1 група — різновидипідскакування, стрибків на двох і одній нозі — 30—40 разів.
2 група — стрибки з місця,зстрибування 8—10 разів.
3 група — стрибки з розбігу — 8—10разів.
В одне заняття можевключатися 2—3 види стрибків, але так, щоб їхній обсяг не перевищувавзазначених. У цей обсяг входить і кількість стрибків, виконуваних в іграх.
На заняттях у дитячому садкузвичайно проводиться одна-дві ігри в молодшій групі, а в старшій — по одній.
Страхування при стрибкахпроводиться за допомогою гімнастичних матів. Діти стрибають тільки на мати.6. Методика навчання вправ з стрибків
Завданням навчання в дитячомусадку є оволодіння навичкою відштовхування нагору, необхідною для багатьохвправ і ознайомлення зі стрибком у висоту з прямого розбігу й у довжину зрозбігу «зігнувши ноги». Для вирішення цієї загальної задачі варто навчитиконцентрації зусиль у відштовхуванні, використанню енергії пружної деформаціїм'язів, збереженню правильного положення тіла у відштовхуванні, сполученнюрухів частин тіла. Крім цього учнів варто навчити м'якого приземлення,розвивати швидкісно-силові якості, «стрибкову сміливість і спритність».
У молодшій та середній групахдошкільнят матеріал з стрибків вивчається при проходженні розділів програмигімнастики і рухливих ігор.
При визначенні завданьнавчання і підборі засобів навчання і розвитку фізичних якостей вартовраховувати особливості вікового розвитку опорно-рухового апарату та руховогоаналізатора, а також неоднаковий рівень підготовленості в стрибках. Діти, щопройшли спеціальне навчання, мають більш досконалі навички в стрибках, їхякісні та кількісні показники.
Спостереження показують, що вкінці п`ятого році життя діти опановують елементами техніки стрибка в довжину йу висоту з місця, з розбігу, краще узгоджують рухи рук і ніг. Однак моментвідштовхування недостатньо активний і енергійний.
Діти шостого року життяможуть у достатньому ступені опанувати технікою стрибка в його різноманітнихвидах.
З п`яти років починатинавчання потрібно з вивчення підскакувань (мал. 8). Варто пам'ятати, щопідскакування на довільну висоту в початковому періоді застосування легшепідскакування з діставанням орієнтира над головою і на задану висоту. Вправи впідскакуванні сприяють зміцненню м'язово-зв'язкового апарату, формуванню умінняконцентрувати зусилля у відштовхуванні. Найважливішою задачею при застосуванніпідскакувань є навчання м якому приземленню, без значних струсів. При цьомуварто застосовувати приземлення, спочатку торкаючись ґрунту передньою частиноюстоп, амортизуючи приземлення невеликим згинанням ніг у колінних суглобах.
/>
Рис. 8. Вивчення підскакувань
При виконанні підскакуваньнеобхідно звертати увагу на положення частин тіла відносно одна одної й опори:не допускати надмірного нахилу при випрямлених ногах.
Підскакування на двох ногахвиконуються на місці, а потім з невеликим просуванням уперед. Це більш складнав координаційному відношенні вправа. При приземленні тут необхідно домагатисястійкої рівноваги за рахунок оптимального згинання в колінних і тазостегновихсуглобах. Бажано, щоб у момент торкання опори передньою частиною стопи плечі ітаз складали вертикальну лінію, а під час амортизації не було зайвого нахилувперед (амортизація за рахунок згинання ніг у колінному та тазостегновомусуглобах). Підсідання при амортизації з підвищенням координації рухів ірозвитком опорно-рухового апарату зменшується. Після оволодіння підскакуваннямможна приступити до стрибків на двох ногах.
Стрибки на двох ногах намісці і з просуванням уперед, стрибки на одній нозі відрізняються відпідскакування тим, що відразу після амортизації починається формування режимуроботи м'язів, характерного для легкоатлетичних стрибків — реверсивного. Такназивають режим скорочення зі зміною напрямку руху і з переходом відуступаючого до переборючого. Реверсивний режим скорочення дозволяє максимальновикористовувати енергію пружної деформації м'язів. Ефективність відштовхуванняпідвищується при виконанні активного маху руками. Стрибки з просуванням вартовиконувати невеликими по величині просуваннями. Далекі стрибки приводять до«натикання», труднощів у збереженні правильного положення тіла, неможливостішвидко виконати відштовхування. Для підвищення ефективності закріплення навичокв стрибках варто широко використовувати рухливі ігри, як: «Зайці в городі»,«Попригунчики-горобці», «Стрибки по купинах», «Салки на одній нозі», «Стрибкипо смужках». Для створення правильного уявлення про відштовхування кориснозастосовувати стрибки, що імітують: «Як стрибає м'яч». «Як стрибає пташка» ітак далі.
Послідовність навчання«підскакуванням» і стрибкам на двох і одній нозі:
1. Стрибки на місці на двохногах без якого-небудь визначеного положення рук. Спочатку даються стрибкинизькі, потім більш високі, а далі чергуються низькі з високими.
2. Стрибки на місці на двохногах з визначеним вихідним положенням рук.
3. Стрибки на одній нозі,потім на іншій.
4. Стрибки на одній нозі,чергуючись через визначену кількість (три-чотири) зі стрибками на іншій нозі.
5. Стрибки на двох ногах зневеликим просуванням уперед та назад (мал. 9).
/>
Мал 9. Стрибки на двох ногах
6. Стрибки на одній нозі зневеликим просуванням
Більш складними вправами єзстрибування, вивчення якого випливає після оволодіння технікою підскакування.Якщо в попередніх видах стрибків виділялося уміння концентрувати зусилля впоштовху нагору, то цей різновид стрибків вимагає уміння м'яко приземлятися.М'якому приземленню після стрибків необхідно приділяти особливу увагу. Чимменшу підготовку має дитина, тим глибше вона повинна присідати після стрибка,зм'якшуючи поштовхи і струси, а потім негайно випрямляти ноги. На початкунавчання правильним приземленням варто дозволяти приземлятися до упораприсівши, переходячи потім до присідань і напівприсідань. Висота предметів, зяких виконується зстрибування, може збільшуватися тільки за умови правильноговиконання завдання. Поряд з навчанням м'якому приземленню варто учити дітей 4-5років володіти тілом у польоті, розвивати «стрибкову сміливість і спритність».
Зстрибування мають наступнірізновиди: з вихідного положення при змішаній опорі (руками і ногами), знапівприсіду, з положення у висі на руках, з положення стоячи.
При проведенні зстрибуванняварто передбачити міри безпеки.
Послідовність навчаннязстрибуванням.
1. Стрибки на місці з м'якимприземленням.
2. Стрибки нагору — уперед зм'яким приземленням.
3. Стрибки нагору — убік зм'яким приземленням.
4. Стрибки з гімнастичних лав(мал. 10).
/>
/>
Мал 10. Стрибки з гімнастичних лав
5. Те ж з виконаннямдодаткових завдань: рух рук перед відштовхуванням, у польоті і при приземленні(мал. 10).
6. Стрибки з гімнастичногоослона вправо, уліво назад з м'яким приземленням.
7. Стрибки з висоти до 30 см з приземленням в упор присівши, присід і напівприсід.
Після оволодіння уміннямм'яко приземлятися можна переходити до вивчення групи навичок, пов'язаних зперестрибуванням.
Висновки
Рухову дію треба розуміти яксистему взаємопов'язаних рухів. У системі рухів керування тісно пов'язане іззнанням її структури. Вивчення структури рухів і керування ними дає змогувикористовувати закони рухів у руховій діяльності людини. Усі рухові дії протікають у просторіта часі і виконуються з певним зусиллям, тому можна говорити про їх просторові,часові, просторово-часові, динамічні та ритмічні характеристики.
Вправи зі стрибків можутьвпливати на процес вікового розвитку рухових якостей, згладжуватинерівномірності і виправляти відхилення. Активні заняття фізичними вправамисприяють швидкому формуванню морфологічних структур і функціональних системмолодого організму.
Легкоатлетичні стрибки длядітей дошкільного віку бувають у довжину (через горизонтальну перешкоду) і у висоту(через вертикальну). В цілому стрибок — одноактна вправа, у якій не має фаз, щоповторюються.
Особливістю виконаннястрибків дітьми є підбір простих вправ для їх виконання, посильне навантаженнядля дитини.
/>Список літератури
1. Ашмарин Б.А.Особенности обучения в физическом воспитании. — В кн.: Теория и методика физ.воспитания/Под ред. Б.А. Ашмарчна. М., 1979.
2. Белинович В.В.Обучение в физическом воспитании. — М.: ФиС, 1958.
3. Бернштейн Н.А.Физиология движений.— В кн. Физиология труда. М., 1934.
4. Гандельсман А.Б.,Смирнов К.М., Физиологические основы спортивной тренировки. — М.: ФиС, 1970.
5. Гордеева Н.Д.,Зинченко В.П. Функциональная структура действия. — М.: Изд-во МГУ, 1982.
6. Гранит Р. Основырегуляции движений. — М.: Мир, 1973.
7. Грантынь К.X.Основы обучения физическим упражнениям. — В кн.: Теория физ. воспитания. М.,1953.
8. Донской Д.Д.Спортивная техника.— М: ФиС, 1962 83.
9. МазниченкоВ.Д. Обучение движениям (двигательным действиям).— В кн.: Теория и методикафиз. воспитания, т. 1. М., 1976.
10. Никифоров В.Технология обучения. — Наука и техника, 1981, № 11.
11. Основы регуляциидвижений./ Под ред Р. Гранита. – М.: Мир, 1976.
12. Физиологияразвития ребенка. / Под ред. Козлова В.И. и др. – М., 1983. – 385 с.
13. Шиян Б.М.Методика фізичного виховання школярів (Практикум). – Львів: Світ, 1993. – 184с.
14. Шиян Б.М.Теорія і методика фізичного виховання школярів. В 2-х частинах: Навчальнийпосібник. – Тернопіль, 2001.