Організація таметодика проведення занять з технічної праці
в5-му класі
Передмова
Необхідністьефективної реалізації дидактичних завдань потребує від учителів трудовогонавчання нових підходів до викладання свого предмета, до підвищення рівнязнань, умінь і навичок школярів. Щоб здійснювати трудову підготовку учнівукраїнської загальноосвітньої школи на рівні сучасних вимог, необхіднодосконало знати теорію і володіти методикою здійснення навчально-виховноїроботи. Відповідна педагогічна діяльність учителя трудового навчаннярозпочинається у ВНЗ і продовжується протягом всієї наступної творчої праці:при проведенні занять, у процесі самостійної роботи з науково-методичною літературою,при вивченні передового досвіду тощо.
Певнудопомогу в плануванні та проведенні занять з трудового навчання в 5-ому класідля вчителів, а також студентів інженерно-педагогічних факультетів ВНЗ ІІІ та ІVрівнів акредитації зможе надати пропонований методичний посібник.
Посібникскладається з двох розділів. Оскільки вивчення електротехнічних робіт, обробкидеревини та металів будується на основі загальнопедагогічних принципів та методів,у розділі 1 — «Основні положення теорії трудової підготовки» короткорозглянуто питання реалізації дидактичних закономірностей у трудовому навчанні,організації навчального процесу в шкільних майстернях, формування знань, уміньта навичок у п'ятикласників.
Удругому розділі посібника «Методика проведення занять у шкільнихмайстернях» для кожної з тем («Обробка деревини», «Обробкаметалів», «Електротехнічні роботи») подається тематичнепланування програмного матеріалу і висвітлюються особливості викладання техніко-технологічнихвідомостей та формування первинних умінь і навичок школярів.
Тематичнепланування занять здійснено на основі нині діючих програм з трудового навчання(5-7 класи), рекомендованих Міністерством освіти України для загальноосвітніхнавчально-виховних закладів (К.: Перун, 1998). Вказані програми дозволяютьдиференційовано підходити до практичної підготовки міських та сільських школярів,передбачивши варіанти (І та ІІ) реалізації навчального процесу; перший варіантрозрахований для класів, які поділяються на окремі групи хлопців і дівчат,другий — для шкіл, де відсутні можливості поділу. Пропоноване планування занятьпередбачене для учнів міських шкіл (варіант І). Але, при певному коригуваннічасу для вивчення окремих тем, воно може бути використане також сільськимивчителями.
Розробляючисистему занять, автори намагалися максимально враховувати вимоги навчальноїпрограми щодо обладнання робочих місць, наукової організації праці школярів,формування у них практичних умінь і навичок виконання трудових дій, прищепленняїм основ культури праці, само- і взаємоконтролю. Кожне із запланованих занятьскладається із двох уроків, розрахованих на 90 хвилин, які мають спільну назву(тему). Заняття планувалися таким чином, щоб не було окремих теоретичних іпрактичних уроків; від теоретичного матеріалу має забезпечуватися безпосереднійперехід до практичної діяльності.
Прирозробці методичних рекомендацій не ставилося за мету подати в книзі вичерпну інформаціюз питань організації та здійснення трудового навчання. Автори бажають надатипосильну допомогу вчителям, особливо початківцям, висвітливши можливі форми таметоди формування знань, умінь і навичок у п'ятикласників, і не передбачаютьбеззаперечного виконання порад саме в такому вигляді, в якому вони представлені.Будь-яка творча діяльність, а особливо педагогічна, не терпить шаблонів. Кожнийучитель має творчо підходити до розв'язання завдань трудової підготовки школярівй проявляти педагогічну майстерність, враховуючи при цьому місцеві умови,промислове оточення школи, навчально-матеріальну базу майстерень тощо.
РозділІ. Основні положення теорії трудової підготовки
1.1Зміст первинних знань, умінь та навичок у 5-му класі
Упроцесі трудового навчання в учнів формуються теоретичні знання, практичні вміннята навички, проявляються й розвиваються нахили і здібності до певного виду фізичноїдіяльності. Цьому сприяє ознайомлення школярів з технікою, технологією, організацієюта економікою деревообробної, металообробної, легкої, електротехнічноїпромисловості та машинобудування, а також з масовими робітничими професіями цихвиробництв.
Трудовенавчання має політехнічне спрямування, оскільки дає учням знання про основигалузей сучасного виробництва та практичні вміння, які потрібні для їх участі впродуктивній праці. Ознайомлення школярів з технікою та технологією повинно здійснюватисяна основі наукових знань, набутих при вивченні загальноосвітніх предметів.Особливе місце в цьому має приділятися міжпредметним зв'язкам.
Навчальноюпрограмою також передбачено засвоєння основних положень економічної та екологічноїосвіти.
Трудовупідготовку необхідно підпорядковувати реалізації комплексного підходу дозабезпечення знань, умінь та навичок, які потрібні для формування гармонійнорозвиненої особистості, виховання справжнього громадянина. Важливою складовою цієїроботи має бути практична діяльність п'ятикласників. Її мета — виховання свідомогоставлення до праці та людей праці, почуття товариськості, відповідальності задоручену справу.
Дидактичнийматеріал з трудового навчання в 5-ому класі досить різноманітний. Умовно йогоможна розділити на дві частини: ручна й механізована обробка деревини, металів,тканин, харчових продуктів та елементи машинознавства, графічної грамоти іелектротехніки. Кожна з них характеризується своїми особливостями, якіполягають у використанні відповідних матеріалів, технологічного обладнання,виконанні прийомів роботи тощо. Разом з тим, існує ряд дидактичних завдань, якіє спільними для всіх тем програми. Основні з них такі:
1.Формування технічних понять.
2.Вивчення програмного матеріалу на базі знань учнів з основ наук.
3.Створення умов і можливостей для застосування знань на практиці.
4.Забезпечення найоптимальніших форм організації роботи учнів.
5.Формування основ культури праці.
6.Забезпечення ефективності засвоєння та дотримання правил безпеки праці.
Спільні,загальні та конкретні дидактичні завдання визначають зміст знань, умінь танавичок, які повинні бути сформовані в школярів у процесі практичної діяльності.Зазначені поняття мають конкретні значення у теорії трудової підготовки, які слідрозглянути детальніше.
Знаннямивважають уявлення та поняття про предмети, факти, явища, закони і закономірностінавколишньої дійсності, які свідомо сприйняті, зведені в систему та закріпленів пам'яті. Вони можуть виступати і в формі чуттєвих образів, що відображаютьодиничні предмети, і в формі узагальнюючого відображення суттєвих властивостейпредметів (явищ) та зв'язків між ними. Згідно з вимогами програми, в учнів 5-гокласу необхідно сформувати такі знання:
Уявленняпро правила внутрішнього розпорядку, безпечної праці, виробничої санітарії таособистої гігієни.
Поняттяпро виконання графічних зображень деталей та виробів. Відомості про деталі тамеханізми, що використовуються в техніці, про будову свердлильного верстата.Початкове уявлення про моделювання та конструювання виробів.
Поняттяпро особливості будови деревини та деревних матеріалів (ДВП, ДСП і фанери).Поняття про технологічний процес виготовлення виробів із фанери та ДВП;ознайомлення з технологічною документацією.
Поняттяпро виробництво листового металу та його властивості. Поняття про технологіюобробки тонколистового металу й виготовлення виробів.
Поняттяпро електричне коло та його елементи. Уявлення про провідники та ізолятори,джерела і споживачі електричної енергії.
Уявленняпро зміст окремих професій та спеціальностей сфери матеріального виробництва.
Слідзазначити, що знання, які формуються при вивченні різних шкільних предметів, існуютьу свідомості дітей не ізольовано одні від одних, вони взаємодіють певним чином.Тому, в процесі трудового навчання, повідомляючи учням нові техніко-технологічнівідомості, необхідно використовувати дидактичні зв'язки.
Вміння— готовність (здатність) свідомо та правильно виконувати трудові рухи, підбираючита використовуючи доцільні в цих умовах способи дій і досягати при цьомупозитивних результатів у праці. В учнів 5-го класу потрібно сформувати такі вміння:
а)графічні — читання ескізів (креслень) і технічних рисунків плоских та об'ємнихвиробів; читання і складання кінематичних та електричних схем;
б)загальнотрудові — раціональне планування робочого часу, правильна організаціяробочого місця; акуратність; правильне використання довідкової та технічноїдокументації; виконання технологічних операцій з обробки фанери, ДВП ітонколистового металу; виконання електромонтажних робіт; економне витрачанняматеріалів, бережливе ставлення до інструменту та обладнання при вмілому їхвикористанні; вміння аналізувати результати своєї роботи, попереджувати івиправляти недоліки в практичній діяльності;
в)досліджувальні — визначення фізичних та механічних властивостей деревини іметалів; уміння здійснювати розрахунки конструкцій деталей (виробів) приконструюванні та моделюванні; дослідження провідників та ізоляторів.
Формуваннязазначених практичних умінь учнями 5-го класу є посильним завданням, оскільки впочатковій школі закладаються відповідні умови для опанування певними трудовимиприйомами і операціями.
Разомз тим, слід зазначити, що оволодіння певними прийомами праці ще не створює вмінняналежно діяти в умовах шкільної майстерні. Здатність п'ятикласників працюватисамостійно спирається на дещо розвинуте вміння орієнтуватися в трудовій ситуації,планувати й контролювати свої дії та роботу в цілому.
Напершому етапі розв'язання трудового завдання учні повинні вміти його проаналізувати:встановити й запам'ятати, що їм необхідно зробити, який для цього потрібний тає в наяності матеріал, згадати, чи є вже певний досвід виконання подібногозавдання тощо.
Так,при вивченні нової деталі (виробу) п'ятикласників необхідно націлювати на вже відоміїм частини, елементи, властивості. Школярів потрібно активізувати до діяльностічерез створення проблемних ситуацій таким чином, щоб знайомі елементи виробувходили до створюваного образу предмета без детального аналізу, а лише на основісприйняття суттєвих ознак (найбільш характерних, за якими можна впізнати ту чи іншувластивість).
Ефективністьтрудового навчання значною мірою залежить від умінь учнів передбачати кожнийнаступний крок та проміжні результати своїх дій, тобто планувати свою діяльність.Уміння планувати роботу в п'ятикласників розвивається поступово. На початкузанять у шкільних майстернях їм необхідно навчати працювати за готовимипланами. У процесі подальшої роботи учнів доцільно залучати до розв'язаннязавдань планування, але ще певний час вони повинні засвоювати основну частинуплану роботи за інструкціями. Це дозволить учителеві знати як і можливостіскладання плану кожним учнем (розробки технологічної послідовності виготовленнявиробу), так і мати достатню інформацію про вміння школярів працювати заготовими планами.
Приреалізації трудових завдань п'ятикласників також формуватимуться загальнотрудовівміння, виконання технологічних операцій з обробки матеріалів (фанери, ДВП,ДСП, тонколистового металу). Щоб відповідні вміння були сформовані належнимчином, при підборі об'єктів праці, виборі способів обробки виготовлюваних виробівнеобхідно враховувати їх відповідність навчальній програмі, посильністьвиконання для учнів 5-го класу, їх поступово зростаючу складність, пізнавальнезначення, політехнічне спрямування, практичну цінність тощо.
Слідзазначити, що програмою передбачено приблизний (орієнтовний) перелік об'єктівпраці, які можна запропонувати учням для практичної роботи.
Важливоювластивістю трудової діяльності учня є можливість використання в своїй працісформованих навиків (навичок).
Навик(навичка) — автоматизований компонент уміння, здатність виконувати дії змаксимальною точністю, швидкістю доцільністю. Набута учнем навичка — це можливістьвиконувати трудові прийоми чи їх компоненти (декілька послідовно виконуванихприйомів) правильно, економно, швидко й легко, без спеціально скерованої на нихуваги, але під контролем свідомості. Навички формуються в процесі багаторазовихповторень — вправ.
Оволодіванняприйомами роботи на рівні навичок є одним із найважливіших показників високоїпродуктивності праці й одержання відповідної якості продукції.
Сформованістьтрудових навичок виявляється перш за все в швидкості виконуваних дій, якапоєднується з правильністю, плавністю та відпрацьованістю рухів. Володіючинавичками виконання тих чи інших прийомів, учень не роздумує над їх здійсненням(наприклад, як ударяти молотком по зубилу при рубанні тонколистового металу,направляти полотно лобзика при випилюванні контурів деталі та ін.). Думкишколяра зосереджуються на розв'язанні складніших завдань (на контроліодержуваного результату роботи, на пошуку способів виправлення помилок, наосмисленні наступних кроків тощо).
Приформуванні первинних навичок у п'ятикласників необхідно пам'ятати, що напочатковій стадії реалізації цього завдання напрямок руху та швидкість дійконтролюються за допомогою зору. В результаті постійних вправ необхідність узоровому контролі поступово зменшується і дитина починає контролювати рухи,керуючись своїми відчуттями, які в неї виникають при переміщенні чи триманні інструменту.При переході до рухового контролю з'являється можливість швидше враховуватинайменші відхилення від уявлюваності дії, а також використовувати зір дляконтролю результатів роботи та оцінювання різних умов, у яких вона здійснюється.
Уп'ятикласників можна сформувати навички випилювання контурів деталей (виробів)з фанери товщиною не більше 5-ти міліметрів, обпилювання зовнішніх криволінійнихта прямих контурів деталей з фанери та ДВП, проведення монтажних операцій прироботі з «Конструктором» та «Електроконструктором». Такожпри належно поставленій роботі вчителя щодо організації навчального процесуреальними стають навички виконання правил внутрішнього розпорядку майстерні,техніки безпеки, виробничої санітарії та особистої гігієни.
1.2Реалізація принципів дидактики в трудовому навчанні
Успішнездійснення завдань трудової підготовки можливе на основі правильноговикористання дидактичних принципів, тобто керівних положень навчальногопроцесу. Відомо, що вони ґрунтуються на закономірностях навчання і є єдинимидля всіх шкільних предметів, проте їх застосування у трудовому навчанні маєсвої особливості. Розглянемо найхарактерніші з них.
Врахуваннявікових та індивідуальних особливостей школярів.
Відомо,що період з 8 до 13 років є найсприятливішим для розвитку сенсорних і руховихздібностей, які становлять основу порівняно швидкого опанування трудовими вміннямиі навичками. Але часто робота буває непосильною для учнів у зв'язку з фізичнимперевантаженням. Так, наприклад, п'ятикласникам взагалі важко виконувати операціюстругання деревини, через це вчителеві недоцільно планувати вироби, якіпередбачають відповідну трудову дію. Учням 5-го класу також важко здійснюватиточне прямолінійне обпилювання широких (більше десяти міліметрів) площиндеталей. А тому, і з переліку практичних робіт повинні бути виключені всізавдання, які перевищують можливості дітей відповідної вікової категорії.
Узагальноосвітній школі колективність навчання повинна оптимально поєднуватися зіндивідуалізацією. Колективна форма роботи згуртовує учнів, оскільки вони всімають загальну мету праці, дружно виконують завдання, допомагають один одному.Але кожний окремий учень має свої індивідуальні особливості, що відіграє значнуроль у його навчальній діяльності. Індивідуальні особливості можуть проявлятисяне лише в засвоєнні навчального матеріалу, в оволодінні трудовими вміннями йнавичками, а й у ставленні до праці. Ці особливості в трудовому навчаннівизначені досить характерно, порівняно з іншими навчальними предметами.
Причиниможуть бути найрізноманітніші.
Практикапоказує, що важливим засобом урахування індивідуальних особливостей євикористання на заняттях диференційованого навчання, яке передбачає підбір дляучнів, зокрема 5-го класу, щонайменше три рівні складності трудових завдань.
Доступністьі посильність праці для учнів. Зміст, об'єм та методи викладання матеріалуповинні відповідати вікові й рівневі підготовки школярів, їх фізичним силам і пізнавальнимможливостям. Але, тим не менше, не можна йти шляхом спрощення навчальної інформації,оскільки цей підхід не сприяє розвиткові розумової активності учнів. Школа неповинна відставати від життя, від науково-технічного прогресу. Щоб навчальнийматеріал був зрозумілим для учнів, необхідно використовувати різні методичніприйоми, які дозволяють полегшити його сприймання.
Вивченнякожної теми доцільно будувати за принципом «від простого доскладного». Разом з тим, потрібно враховувати той факт, що такі поняття,як «просте» і «складне» в науці й навчальному процесі незавжди збігаються. Наприклад, у машинознавстві деталь вважається простимпредметом, а машина порівняно з нею — складним. У навчальному процесісприймання цих понять не є тотожним, ідентичним. Якщо вивчення машини(свердлильного верстата) розпочинати з деталей, то учні з певними труднощамизасвоюють технічну інформацію, майже не виявляючи до неї цікавості. Коли жнавчання розпочинати із ознайомлення дітей про призначення та загальну будовуверстата, то в них швидше виникає бажання зазирнути до нього«всередину», розібрати на деталі (гвинтики, болтики тощо).
Зв'язоктеорії з практикою, з життям. Розуміння дітьми положення, що теорія та практика— дві невід'ємні частини діяльності людини є запорукою ефективної реалізаціїцього принципу. Теорія підкріплюється практикою, яка, в свою чергу, дає матеріалдля теоретичних узагальнень.
Заняттяз трудового навчання мають особливо сприятливі умови для тісного взаємозв'язкутеорії та практики. Техніко-технологічні відомості про фанеру, ДВП, ДСП, атакож тонкий листовий метал створюють належні умови для кращої обробки цихматеріалів; інформація про верстати та інструменти дозволяє успішновикористовувати її в практичній діяльності. Учні неодноразово впевнюються, щотеорія для практики має величезне значення.
З іншогобоку, школярі повинні усвідомити, що практичні вміння і навички, якінабуваються без опори на теоретичні знання, лише шляхом механічного наслідування,вузько ремісничі, вони позбавлені міцності та надійності. Тому відбір трудовихзавдань необхідно підпорядковувати цілям підвищення як теоретичного, так іпрактичного рівня підготовки учнів. Завдання повинні передбачати творчий пошук,сприяти розвиткові активності самостійності п'ятикласників, формуванню навичківроботи з довідковою літературою.
Міцністьзасвоєння знань, умінь та навичок. Цей принцип відображає особливість навчання,у відповідності до якої оволодівання знаннями, вміннями та навичкамидосягається лише тоді, коли вони, з одного боку, грунтовно осмислені, а здругого — добре засвоєні й довго зберігаються в пам'яті.
Міцністьзасвоєння в першу чергу забезпечується реалізацією всіх інших принципівнавчання, зокрема, доступності, зв'язку теорії з практикою, наочності,систематичності та послідовності, свідомості й активності та ін. Разом з тим,його виконання можливе з використанням відповідних дидактичних засобів, — закріпленнявивченого на кожному занятті програмного матеріалу та повторення ранішепройденого. Навчання для п'ятикласників (і не лише для них) необхідно здійснюватитаким чином, щоб знання та вміння з попередніх занять ставали базовими длянаступних, більш складних.
Слідзазначити, що повторення та закріплення навчального матеріалу повинно носитиактивний пошуковий характер; його доцільно проводити за допомогою проблемнихбесід, виконання різноманітних творчих завдань, технічних задач з неповнимиданими; розрахункових задач на визначення необхідності кількості матеріалутощо.
Міцністьформування практичних умінь може бути досягнена при виконанні тренувальнихвправ, трудових завдань, суспільно корисної продуктивної праці, роботі з«Конструктором» та ін.
Наочністьу трудовому навчанні. Цей принцип зумовлений тим, що навчання виступає як засібпізнання подій, явищ, предметів навколишнього світу, і успішно проходить тоді,коли грунтується на їх безпосередньому спостереженні.
Характерноюособливістю цього принципу на заняттях у майстерні є те, що крім ілюстративногоматеріалу (таблиць, плакатів, стендів тощо), кінофільмів, діафільмів, діапозитивівта інших наочних посібників, у процесі засвоєння техніко-технологічних відомостейпередбачено застосування для показу верстатів, пристроїв, інструментів і матеріалів.
Першніж учні приступають до виготовлення виробів, вони ознайомлюються з їхзразками, обговорюють конструкції предметів, а також визначають можливостівикористання різноманітних матеріалів, способи їх обробки та оздоблення.
Особливістьполягає також в тому, що без показу трудових дій неможливо навчити правильнихприйомів роботи.
Наочністьсприяє кращому засвоєнню знань, активізує мислительську діяльність, мобілізуєувагу. Важливого значення у трудовій підготовці вона набуває завдяки графічнимзображенням. Без певних знань з креслення неможливо навчити учнів елементівмоделювання, конструювання, досягти розуміння технологічного процесу тощо.
Читанняп'ятикласникам технічного рисунка повинно бути одним із етапів трудовогонавчання. Як показує практика роботи, учні 5-го класу можуть прочитати технічнийрисунок, уявити собі в просторі нескладну деталь за її умовним зображенням наплощині, якщо вчитель послідовно і систематично знайомитиме їх з елементамиграфічної грамоти.
Науковістьвикладу техніко-технологічних відомостей. Це один із основних принципівдидактики, й, зокрема теорії трудової підготовки. На заняттях у майстерняхнеобхідно користуватися тільки правильною термінологією (назви інструментів,пристроїв, приладів, верстатів та іншого обладнання, назви трудових дій ітехнологічних операцій, види та властивості матеріалів, номенклатура виробів таін.), використовувати прийняті умовні позначення (зображення ліній та знаків накресленнях, позначення видів з'єднань згідно стандартів).
Потрібноглибоко й доказово розкрити кожне наукове положення виучуваного матеріалу, недопускати помилок, неточностей та механічного зазубрювання теоретичних висновківі узагальнень.
Принципнауковості слід розуміти не як вимогу здійснювати навчальний процес нанайвищому науково-технічному рівні, а як умову його побудови з використаннямдосвіду учнів, спираючись на причинно-наслідкові зв'язки. Науковість може бутиуспішно реалізована при забезпеченні зв'язку теорії з практикою. Так,ознайомлення із фізичними, механічними властивостями фанери (ДВП) чи тонкоголистового металу, визначення провідників та ізоляторів (непровідників)електричного струму в 5-ому класі здійснюється як теоретично (розповідь,пояснення, бесіда), так і в процесі виконання лабораторно-практичних робіт(демонстрація, досліди тощо).
Свідомістьта активність школярів у навчанні. Ці чинники реалізації навчального процесу тіснопов'язані між собою, бо, як відомо, активність учнів ґрунтується на їх свідомості,а свідомість стає вищою завдяки активності.
Підсвідомістю в навчанні розуміють відповідальне ставлення школярів до роботи,намагання своєчасно, точно й творчо виконувати поставлені завдання. Але, свідоместавлення до пізнання, до засвоєння техніко-технологічних відомостейрозвивається в учнів, зокрема 5-их класів не зразу. Ще до приходу п'ятикласниківу навчальні майстерні більшість із них (за науковими дослідженнями — в межах95-97 %) вважає, що на уроках трудового навчання важливим й необхідним євиконання практичних завдань, і саме теорія не сприймається надто серйозно.
Тому,реалізацію принципів свідомості й активності доцільно розпочинати з розкриттяперед учнями 5-го класу цілей та завдань занять у навчальних майстернях, зознайомлення із змістом предмета і його значенням для розвитку особистості.
Необхіднопереконувати школярів, що без теоретичних положень виконання трудових дійперетвориться на ремісництво. А це не сприяє формуванню гармонійно розвиненоїособистості, не створює належної підготовки до життя, майбутнього вибору професіїтощо.
Дляформування свідомого ставлення до навчання доцільно пропонувати п'ятикласникамосновні теоретичні положення записувати в зошити, навіть при наявності підручників.Це слід здійснювати не лише в процесі засвоєння нового матеріалу, але й закріпленнята виконання самостійних завдань. Домашнє ж завдання повинно носити творчийхарактер, що передбачає використання теоретичних відомостей в різних проблемнихситуаціях. Важливе значення для розвитку свідомості має також проведеннявчителем систематичного контролю знань, особливо на перших заняттях.
Свідомістьу навчанні потрібно стимулювати. На основі набутих знань учням можнапропонувати підібрати матеріал для виробу, самостійно вибрати необхідні інструментидля його виготовлення тощо. Про свідомість школярів можна вести розмову тоді,коли вони вміють використовувати свої знання на практиці.
Активністьучнів може проявлятися в оволодінні теоретичним матеріалом, при виконаннітрудових завдань; в намаганні до творчих пошуків у сфері раціональної організаціїсвоєї праці та методів її виконання; у здійсненні самоконтролю та правильногооцінювання результатів завершеної роботи.
Сприятливіпередумови для розвитку активності створюються у процесі продуктивної праці.Учні намагаються з більшим бажанням виконати завдання якісно та своєчасно, якщознають, що результати їхньої роботи мають суспільно корисне значення.
Систематичністьі послідовність навчання. Свого часу великий педагог К.Д.Ушинський писав, щолише система, звичайно розумна, яка виходить із самої суті предметів, дає намповну владу над нашими знаннями. Голова, яка наповнена розірваними знаннями,без зв'язку, подібна на комірчину, де немає порядку, де сам господар нічого незнайде; голова, де є лише система без знань, подібна на крамницю, в якій на всіхскриньках є написи, а всередині пусто.
Щоб ушколярів формувалася цілісна система знань про основи техніки, технології таорганізації виробництва, вивчення програмного матеріалу, слід вести в строгійлогічній послідовності.
У шкільнихнавчальних майстернях здійснення цього принципу є реальним тому, що техніко-технологічнівідомості подаються не довільно, а виходячи з певних закономірностей. Аналізнавчальних програм показує, що теоретичний матеріал, пов'язаний з обробкоюдеревини чи металів, зокрема, в 5-ому класі, базується на технологічному процесівиробництва і майже повністю йому відповідає. Наприклад, операції з обробкитонкого листового металу передбачено вивчати в такій послідовності: правлення(вирівнювання), розмічання, різання ножицями, рубання зубилом, обпилювання,свердління отворів, згинання та пресування, з'єднання й оздоблення металевихвиробів. Логічна послідовність забезпечується також і при обробці фанери, ДВПта ДСП.
Разомз тим, дотримання принципу систематичності та послідовності не завжди відповідаєумові засвоєння інформації «від простого до складного». Зокрема,операція рубання листового металу передує згинанню (пресуванню). Проте за змістомтрудових прийомів, складністю їх виконання ці операції можна вивчати взворотному порядку. Тому, такі особливості навчального матеріалу слідвраховувати.
Важливимзасобом реалізації принципу систематичності та послідовності є встановлення міжпредметнихзв'язків, а також взаємозв'язків між розділами й темами трудового навчання.Так, наприклад, при вивченні будови деревини, її властивостей необхідновикористовувати певні знання п'ятикласників з природознавства; при визначенніпередаточного числа окремих механізмів потрібно використовувати дії наднатуральними числами, що засвоєні в курсі математики та ін.
Дітище з молодших класів починають ознайомлюватися з прийомами обробки таких матеріалів,з якими вони найчастіше зустрічаються в житті. В 5-ому класі можна використатизнання учнів з обробки фанери й тонкого листового металу, уміння роботи з«Конструктором» тощо.
Забезпеченнясистематичності та послідовності можливе завдяки тісному взаємозв'язку теорії зпрактикою. Так, виконанню практичних завдань з виготовлення певних виробівповинно передувати вивчення властивостей матеріалів, а також інструментів, щовикористовуються для їх обробки; засвоєння правил та прийомів роботи та ін.Лише в цьому випадку учні зможуть опанувати знаннями, вміннями й навичками цілеспрямовано,послідовно й систематично.
1.3Організація навчального процесу
Ефективністьдіяльності вчителя трудового навчання значною мірою визначається якістю веденняроботи в шкільних майстернях, де перевіряються такі його риси, як технічна підготовка,педагогічна майстерність, організаційні здібності, любов до дітей та своєїсправи тощо. Організація уроків трудового навчання передбачає різноплановунавчально-виховну роботу з учнями. На заняттях у навчальних майстерняхдосягається в основному те, заради чого здійснюється трудова підготовка взагальноосвітній школі: виховання любові до праці, поваги до людей праці;формування теоретичних знань, первинних умінь та навичок з ручної і механічноїобробки деревини та металів, з електромонтажних робіт; виявлення і розвитокнахилів та здібностей до певного виду діяльності у виробничій чи невиробничійсферах.
Визначальноюскладовою частиною як індивідуальної, так і колективної роботи школярів єкультура праці. Її формування — важливий компонент політехнізму, забезпеченнярозуміння становлення виробничих стосунків.
Правильнаорганізація занять має забезпечувати інтелектуальні й трудові дії учнівпротягом всього часу. Зміст і характер продуктивної діяльності, рівень технічногой технологічного забезпечення шкільних майстерень зумовлюють вибір форм дитячоїпраці. Найпоширенішими з них є такі: індивідуальна, ланкова, бригадна,бригадно-індивідуальна, групова, фронтальна, операційно-поточна та ін. Назаняттях трудового навчання у 5-ому класі доцільно із самого початкувикористовувати фронтальну та індивідуальну форми, інколи — ланкову (привиконанні лабораторно-практичних робіт).
Приреалізації п'ятикласниками трудових завдань необхідно вести спостереження (слідкувати)за діяльністю як всієї навчальної групи (класу), так і за кожним учнем окремо.Важливим аспектом керування навчальним процесом є вчасне виявлення помилок уроботі дітей, і їх уміле виправлення. Слід зазначити, що перш ніж виправлятипохибки в практичних діях школярів, доцільно з'ясувати, чи правильно вони розуміютьпоставлене завдання. Лише після виявлення й уточнення теоретичних знань учнів звиконання технологічних операцій, учитель може коригувати їхні робочі рухи.
Важливоюскладовою частиною навчального процесу є темп заняття. Діти, як і дорослі,виконують всі види діяльності в межах певного часу. Через це (як показують дослідженняпсихологів), учитель трудового навчання повинен спочатку виробити темпвиконання завдань, а згодом — розвивати швидкісні вміння, і нарешті підготуватиучнів до того, щоб вони не лише мали поняття про продуктивність праці, але й умілиякісно виконувати роботу в межах установлених норм. Разом з тим, при виробленнітемпу виконання трудових дій учитель повинен враховувати індивідуальні фізіологічніможливості кожної дитини, стан її нервової системи, характер та емоційність.
На всіхетапах практичної діяльності учнів велике значення має нормування праці.Учитель може здійснювати планування своєї роботи на основі визначених дляшколярів нормативів, кількості й технологічної складності виробів, часу навиконання завдань, а також залежно від наповнюваності класів.
Правильнепроведення занять при науковому плануванні запобігає перевтомі дітей. Теорія іпрактика навчання підтверджують, що причини втомлюваності, нервовості йзагального погіршення здоров'я школярів зовсім не лежать у кількості фізичногонавантаження, а в загальних умовах виконання роботи, ступені її організованості(точніше неорганізованості) та в режимі використання часу. Причини йогонепродуктивного використання полягають у відсутності необхідної кількості матеріалів,інструментів, різноманітного обладнання, у невмінні спланувати свою діяльністьтощо. Організовуючи й проводячи заняття у майстерні, вчитель повинен прагнути,щоб його робота була взірцем для наслідування.
Основноюформою організації навчального процесу в трудовому навчанні є заняття, тобтодва спарені уроки тривалістю 45 хвилин кожний. У залежності від дидактичних цілей,вони діляться на різні типи (види), як наприклад: набуття нових знань;формування практичних умінь і навичок; використання знань у практичних роботах;повторення вивченого матеріалу; перевірки знань, умінь і навичок та ін.;найпоширенішим із них є комбіноване заняття. Як правило, воно передбачає здійсненняпевних структурних елементів (етапів), що є обов'язковими. Зокрема, це:
1.Організаційна частина. Дозволяє визначити готовність школярів до роботи, щопроявляється у виконанні правил внутрішнього розпорядку. Важливим аспектоморганізації заняття є роздавання інструменту й матеріалу. Добре, коли кожнеробоче місце передбачає зберігання комплекту різального та вимірювального інструменту.Якщо цього немає, на роздавання й збирання засобів виробництва витрачаєтьсязначна доля навчального часу.
2.Актуалізація опорних знань (опитування, перевірка виконання домашнього завданняучнями). На цьому етапі йде залучення школярів до розумової, мислительської діяльності.Така перевірка дає можливість вчителеві виявити знання учнів не лише зконкретного розділу чи теми, але й показує розуміння дітьми проблеми міжпредметнихзв'язків як основи наукових знань, а також дозволяє коригувати вибір форм іметодів подання нового матеріалу.
3.Виклад нового матеріалу. Методи подання інформації можуть бути найрізноманітнішими,в залежності від її змісту, віку учнів та їхньої готовності до сприймання.Обсяг техніко-технологічних відомостей має бути такий, щоб діти могли йогозасвоїти. Новий матеріал для п'ятикласників слід подавати не відразу, апоступово, за декілька прийомів. Це стосується також і вступного інструктажу довиконання практичного завдання.
4.Закріплення вивченого матеріалу. Проводиться з метою виявлення готовності учніввиконувати трудові прийоми та операції.
5.Самостійна (практична) робота учнів. Досить важливий етап уроку в шкільнихнавчальних майстернях. Про його ефективність можна судити на підставі виконаннязавдань школярами; їх вміння використовувати теоретичні знання на практиці;дотримання правил техніки безпеки й культури праці та ін. Все це вчительвизначає в процесі систематичного і послідовного спостереження та контролю заходом здійснення практичної роботи. Роль педагога на цьому етапі особливозростає. Необхідно розуміти, що основними завданнями є не лише фіксування того,що відбувається у навчальній майстерні, не лише констатація фактів провиконання роботи одними учнями краще за інших. Результати спостережень повинністати для вчителя вихідним матеріалом, на основі якого педагог зможе виробити індивідуальнийпідхід до кожної дитини, вдало здійснювати керівництво самостійними трудовими діямишколярів.
6. Підведенняпідсумків. Кожне заняття у шкільній майстерні, незалежно від значення, складностівиконуваного завдання повинно завершуватися підведенням підсумків. Цей етапможе бути важливим стимулом діяльності школярів при дидактично правильній йогореалізації.
Недоцільно перед закінченням заняття збирати всіх учнів разом зі своїми роботамибіля столу вчителя, щоб аналізувати виконані завдання та виставляти оцінки.Адже школярі не завершують роботи одночасно: одні можуть справитися іззавданням ще задовго до дзвінка, іншим, як правило, не вистачає відведеногочасу. Крім того, як показує практика роботи, стоячи біля столу, п'ятикласникистомлюються від спостережень за багаторазовими вимірами й перевіркою точності.Від такої процедури знижується увага, падає дисципліна, з'являється бажання,щоб швидше завершилося заняття. Тому доцільно здійснювати контроль і оцінюванняробіт почергово, зокрема, підходячи до кожного учня на його робочому місці. Вільніучні в цей час можуть прибирати свої робочі місця.
Заняттязавершується підведенням загальних підсумків. Учитель може відібрати декількакращих виробів і продемонструвати перед всією групою, наголосивши, завдяки чомубуло досягнено високої якості роботи.
Якщов процесі виконання практичного завдання школярі допускалися серйозних помилок,їх потрібно обов'язково проаналізувати. При необхідності можна ще разпродемонструвати трудові прийоми і залучити до їх повторення учнів, у якихнайчастіше виникали проблеми в процесі практичної роботи.
7.Прибирання майстерні. Чергові прибирають приміщення, і якщо не має запитань довчителя, заняття можна вважати завершеним.
Укожному конкретному випадку структурні елементи комбінованого заняття можуть змінюватися,як за формою, так і за часом реалізації завдань. Але їх основа повинназалишитися, бо це дозволить вчителеві привчати учнів до певної системи в роботі,забезпечить чіткість організації навчально-виховного процесу.
1.4Методи здійснення трудової підготовки
Успіхреалізації завдань трудового навчання залежить не лише від змісту та складностінавчального матеріалу, яким мають оволодіти школярі, але й від засобів, щосприяють цьому. Тому, важливе значення при підготовці вчителя до занять маєправильний добір методів навчання, які можуть забезпечити максимальну активізаціюпізнавальної діяльності школярів.
Що слідрозуміти під поняттям «метод навчання»? У найзагальнішому трактуванніметод виступає як засіб досягнення мети, певним чином упорядкована діяльність.У дидактиці метод розглядається як обопільний вияв взаємодії суб'єктів процесунавчання: з позиції вчителя, — це використання різноманітних способів, які допомагаютьзасвоювати учням програмний матеріал, сприяють активізації їх діяльності; збоку учнів, — це засоби для відтворення глибинного процесу пізнання, — набуттязнань, умінь і навичок. Виходячи з цього, методами трудового навчання можнавважати основні способи діяльності вчителя та учнів, за допомогою яких відбуваєтьсяоволодівання знаннями, вміннями й навичками, формується науковий світоглядшколярів, розвиваються їх творчі здібності, розумові та фізичні задатки.
Зрозуміло,що методи трудової підготовки учнів є загальнодидактичними, але мають своюспецифіку. Адже практична діяльність школярів пов'язана не лише із засвоєннямзнань та набуттям відповідних умінь і навичок, але й із створенням певних матеріальнихцінностей. І засобами навчання тут виступають також знаряддя і предмети праці,трудові й технологічні процеси тощо.
Методинавчання є дуже різноманітні, а тому доцільно звести їх до основних видів (підвидів).Основою класифікації методів можуть виступати: джерела інформації; дидактичнізавдання і цілі; ступінь самостійності та глибина мислення школярів тощо.
Утеорії та практиці трудового навчання, зокрема в 5-7 класах, найпоширенішою єкласифікація за джерелами інформації. Сюди входять такі групи методів:
—словесні (розповідь, пояснення, бесіда);
— практичні(різноманітні вправи, розв'язування техніко-технологічних задач,лабораторно-практичні роботи);
—наочні (демонстрування натуральних об'єктів, інструментів і пристроїв, а такожнаочного приладдя, показ трудових прийомів та операцій учителем, спостереженняучнів).
Слідзазначити, що часто до словесних методів відносять також інструктаж. Мивважаємо, що за поданою класифікацією його доцільно прийняти як комбінованийметод, бо він, крім елементів пояснення та бесіди, передбачає демонструванняоб'єктів праці, інструментів, верстатного обладнання, різноманітних графічнихзображень, показ трудових прийомів, а також включає елементилабораторно-практичних робіт. Тобто в інструктажі є поєднання всіх трьох групметодів здійснення навчально-виховного процесу.
Доситьпрактичною вважається також класифікація, в основу якої покладено діяльність,скеровану на розв'язання дидактичних завдань і цілей. Це, наприклад, методи:
—набуття нових знань;
—формування умінь і навичок, застосування знань на практиці;
—перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок та ін.
Особливоює класифікація методів за характером навчально-пізнавальної діяльності школярів,тобто за ступенем їх активності, самостійності та глибини мислення. Ці методиможна охарактеризувати, як:
— відтворюючі(репродуктивні, пояснюючо-ілюстративні);
—пошукові (проблемний виклад, частково-пошукові, дослідницькі, творчі).
Протежодна з існуючих під сучасну пору класифікацій не може бути універсальною. Цепояснюється тим, що кожний із методів навчання (наприклад, бесіда) можезастосовуватися для реалізації кількох дидактичних завдань з відповідною активізацієюпізнавальної діяльності школярів, і навпаки, для розв'язання конкретногозавдання (наприклад, формування знань п'ятикласників) можна використати різнігрупи методів. Однак, при цьому слід також пам'ятати, що кожний метод має лишесвої певні особливості, які дозволяють успішно застосовувати його наконкретному етапі навчально-виховного процесу. Саме ними, в першу чергу,повинен керуватися вчитель при відборі способів своєї роботи з учнями. Короткоохарактеризуємо методи з позиції цих особливостей, що зумовлює їх використанняу навчальному процесі.
Традиційношироко в трудовому навчанні застосовуються словесні методи. Хоча зміст занять ушкільних майстернях пов'язаний із матеріальними, технічними об'єктами, це неозначає, що живе слово вчителя відіграє меншу роль, ніж наочність чи практичнаробота. Правда, співвідношення словесних методів із наочними та практичними втрудовій підготовці, порівняно з іншими навчальними предметами, суттєво відрізняється.
Розповідьвчителя носить описово-повідомлюючий характер викладу нового навчального матеріалу.Вона містить лише вірогідні й науково-перевірені факти, будується за певним раціональнимпланом. Матеріал подається так, щоб були зрозумілими основні думки. Побудоварозповіді базується на певних вимогах, як, наприклад: логічна послідовність тачіткість викладу, ясність, образність, доказовість, правильність мови,використання аналогій і порівнянь. На заняттях у майстернях розповідьвикористовують порівняно рідко. При роботі з п'ятикласниками за її допомогоюможна повідомляти правила внутрішнього розпорядку й техніки безпеки,ознайомлювати з основними завданнями трудової підготовки в українській школі, зголовними галузями виробництва. Розповідь здебільшого застосовується увступному занятті, на початковому етапі вивчення конкретної програмної темитощо. Підтримувати активність учнів на уроці можна шляхом періодичногозвернення до школярів з метою повторення висловленого вчителем певного поняттяабо факту чи повідомлення дітьми відомих їм явищ, що стосуються виучуваногопитання.
Упроцесі реалізації навчальних завдань розповідь часто переходить у пояснення;залежно від змісту програмного матеріалу, вони можуть чергуватися. Підпоясненням слід розуміти словесне роз'яснення, тлумачення, аналіз таобгрунтування предметів, явищ, процесів, принципів дії інструментів, пристроїв,верстатів, а також доведення різних положень, закономірностей тощо. Питома вагапояснення у трудовому навчанні є набагато більшою, ніж розповіді, адже особливістьтехніко-технологічних відомостей саме в тому, що потрібно розкрити не наявністьфакту (результат), а умови його виникнення та розвитку (причинно-наслідковізв'язки). Пояснення обов'язково супроводжується демонструванням; механізми їхреалізації залежать від конкретної педагогічної ситуації. За своєю формоюпояснення повинно бути чітким, логічним та переконливим; у ньомувикористовується лише достовірна інформація, загально прийнята науково-технічнатермінологія; графічні зображення виконуються строго за прийнятими стандартамита ін.
Розглядаючисуть пояснення як методу навчання, слід звернути увагу на його основні недоліки.Одним із них є низька активність учнів у навчальному процесі. Активною дійовоюособою є вчитель, який подає знання у готовому вигляді. Школярам належить лишезапам'ятати отриману інформацію і могти її відтворити. Але увага дітей,особливо п'ятикласників, часто розсіюється, вони відволікаються. Тому техніко-технологічнівідомості можуть сприйматися неосмислено.
Щоб підвищитиступінь активності учнів при вивченні нового матеріалу, необхідно залучати їхдо обговорення засвоюваних фактів, явищ процесів. Їх потрібно змусити не лишеслухати, але й розмірковувати, думати, осмислювати в процесі сприйняття інформації.Одним із ефективних засобів активізації учнів може бути використання методу бесіди,тобто запитально-відповіддєвого способу спілкування з дітьми, коли шляхомпостановки перед школярами запитань і спільних з ними логічних суджень учительприводить їх до певних висновків, які складають суть виучуваного матеріалу. Невипадково бесіду із засвоєння нової інформації часто називають евристичною (вперекладі з грецького слово «еврика» означає «знайшов»). Упроцесі такої розмови вчителя з учнями педагогові потрібно бути неекзаменатором, а співрозмовником. Причому питання мають йти не лише відучителя, але й від школярів.
Плануючибесіду з п'ятикласниками, педагог повинен враховувати її особливості. Зокрема,щоб мислити, обмірковувати, робити висновки, потрібно мати певний запас знань,тому діалог можна будувати на базі вже наявної інформації чи досвіду школярів ізвиучуваної проблеми.
Дляведення бесіди вчителеві необхідно скласти так званий питальник, тобто перелікзапитань до учнів, які діляться на цільові та підтримуючі. Підтримуючі (абокоригуючі) запитання допомагають вести бесіду, підтримувати розмову; цільовізабезпечують досягнення мети в засвоєнні програмного матеріалу. Запитанняповинні бути такими, щоб вони стимулювали мислення дітей, активізували їх до діяльності.
Зточки зору дидактичної ролі, яку може відігравати бесіда як метод навчання,розрізняють три її основні види: а) вступна; б) така, що несе нову інформацію;в) закріплююча.
Задопомогою вступної бесіди учнів готують до роботи: здійснюють організацію класудо заняття, перевіряють чи узагальнюють раніше набуті знання, створюютьатмосферу готовності школярів до сприймання нового матеріалу.
Бесідана засвоєння нової інформації є доречною тоді, коли попередній теоретичний та практичнийдосвід п'ятикласників тісно пов'язаний із знаннями й уміннями, які належитьсформувати. Слід зазначити, що при її проведенні багато часу доводитьсявитрачати на виправлення неповних і неточних відповідей, їх коригування, підведенняучнів до правильних висновків. Тому таку бесіду доцільно використовувати тоді,коли необхідно в чомусь глибоко розібратися, переконатися, щось уточнити,довести, проаналізувати та ін. Це може бути вивчення графічної документації,технологічного процесу, розв'язання завдань з вибору матеріалів для виробів, підборуінструментів тощо.
Закріплюючабесіда, як правило, застосовується після розповіді або пояснення вчителемзагальних техніко-технологічних відомостей, які необхідно розширити тапоглибити.
Значнуроль в активізації навчального процесу відіграють методи, що грунтуються на різнихтипах наочності. В психолого-педагогічних дослідженнях поняття наочностіохоплює всі види людського сприймання (зоровий, слуховий, дотиковий). При роботіз п'ятикласниками можна використовувати такі демонстрації, як:
1.Показ натуральних об'єктів та процесів (сюди входять роздатковий матеріал,макети, моделі, інструменти й пристрої, зразки виробів і матеріалів, показитрудових прийомів та операцій).
2.Використання різноманітних зображень (технічних рисунків, ескізів, креслень, кінематичнихта електричних схем).
3.Застосування статичних (слайди, діафільми, кодопозитиви) і динамічних (кіно-, відеофільмий телебачення) інформаційних технічних засобів навчання.
Наявнаматеріально-технічна база більшості шкільних навчальних майстерень в Україні незавжди дозволяє використовувати названі вище різновиди наочності. Але й те, щоє в розпорядженні шкіл, необхідно вміло застосовувати. Цьому, на наш погляд,сприятиме дотримання певних вимог до демонстрацій.
По-перше,використання наочності повинно бути дидактично оправданим; учням необхіднознати, що саме і з якою метою вони мають спостерігати, на які елементи слідзвернути особливу увагу тощо (аспект доцільності).
По-друге,об'єкт спостереження має бути чітко видимий з усіх учнівських місць. Томутаблиці, плакати, стенди, моделі, макети, що є в одному екземплярі, повиннібути належних розмірів та пропорцій, щоб їх застосування не вносило сум'яття йнезрозумілість при викладі програмного матеріалу. Якщо графічна наочність несебагато інформації текстового характеру і є нерозбірливою на певній відстані, їїдоцільно виконати на аркуші паперу А4 або А3 і скопіювати, щоб забезпечити неюкожне робоче місце (аспект доказовості).
По-третє,наочні посібники, які копіюють натуральні об'єкти, повинні якнайточнішепередавати їх внутрішній і зовнішній характер (аспект достовірності).
По-четверте,ефективність навчального процесу підвищується в тому випадку, коливикористовувні засоби впливають одночасно на зір, слух, дотик, та ін.; показнатуральних об'єктів доцільно супроводжувати їх графічними зображеннями (аспекткомплексної дії).
По-п'яте,при вивченні внутрішньої будови машин і механізмів, складних пристроїв та інструментів,їх необхідно подавати в розрізі; окремі ділянки зафарбовувати в різні кольори.Слід використовувати всі можливості для демонстрації явища або процесу в русі;більш наочно показати будову і принцип роботи механізму, взаємодію його частиндозволяють діючі моделі та макети, виготовлені вчителем і учнями старших класів(аспект зорового ефекту).
Окремимвидом демонстрації вважають практичний показ учителем трудових дій. Їїзавданням є формування у школярів конкретних образних уявлень про способивиконання робочих рухів, їх структуру та послідовність. Показ трудових дій доцільноздійснювати в такій послідовності:
— ціліснийпоказ в робочому темпі;
—розчленована демонстрація окремих елементів дії як в робому, так і в сповільненомутемпах;
— ціліснийпоказ у сповільненому, а пізніше (в поєднанні з розповіддю, поясненням або бесідою)в нормальному темпі.
Особливемісце в системі методів трудового навчання займає інструктаж. Як було зазначеновище, це складний, комплексний метод, який поєднує бесіду, пояснення, показпрактичних дій з демонструванням предметів і засобів праці та ін. Йогопроводять перед виконанням самостійних, практичних робіт на занятті, в їх ходіта по завершенні. Відповідно розрізняють три види інструктажу: вступний,поточний і заключний.
Вступнийінструктаж проводять для всього класу, ланки або окремих учнів (залежно відформи організації праці) перед самим початком практичних дій. Враховуючихарактер роботи (чи учні вперше виконують вправу, чи мова йде про вже відоміоперації, що застосовувалися при розв'язуванні інших трудових завдань), змінюютьсяакценти інструктування.
Вступнийінструктаж може містити такі основні структурні елементи: оголошення мети ізавдань практичної роботи; ознайомлення з технічною та довідковою документацією;організація робочого місця для виконання трудових дій; показ прийомів виконанняроботи; виявлення найтиповіших помилок, яких слід уникати; ознайомлення ізспособами контролю якості виконання роботи; засвоєння правил техніки безпеки.На перших порах формування у п'ятикласників первинних знань і вмінь ці елементимають бути обов'язковими. Крім цього, між ними повинні знаходитися й проміжніланки.
Відомо,що учнями 5-го класу не під силу одночасно сприйняти й осмислити всі етапироботи, послідовність та зв'язок між ними. Установка на виконання практичногозавдання має здійснюватися поетапно, із синхронним демонструванням учителем усіхтрудових рухів і дій (як основних, так і допоміжних). Важливого значеннянабуває правильне використання форми інструктування (усної, письмової,письмово-графічної). При роботі з п'ятикласниками доцільно їх поєднувати, разомз тим, надавши перевагу письмово-графічним. Уміле використання технологічнихкарт та іншої технічної документації з поєднанням доцільних наочних засобівстимулюють мислення школярів, сприяють розвиткові просторової уяви.
Поточнийінструктаж служить корекції діяльності учнів у процесі виконання практичноїроботи. Його зміст і методика суттєво відрізняється від вступного, тим, що є більшедиференційованим за характером виконання завдань.
Упроцесі роботи вчитель повинен тримати в полі зору всіх дітей, спостерігати їхнідії і при потребі консультувати їх.
Частопедагоги не надають належного значення поточному інструктажеві, вважаючи, щопри виконанні самостійних робіт їх функції можуть обмежуватися лишеспостереженням. Існує думка, що неможливо наперед передбачити відхилення в діяхшколярів, тому немає необхідності планувати поточне інструктування. Звичайно, у5-ому класі важко (ще належним чином не знаючи особливостей і можливостейкожного учня) змоделювати їх дії, визначити типові помилки, технологічні та іншівідхилення в роботі. Але, вчитель трудового навчання повинен добре уявляти собіосновні етапи й послідовність формування в п'ятикласників первинних знань і вмінь,знати характер виконання практичної роботи. Це і дозволить планувати поточний інструктаж(зокрема цільові обходи робочих місць, перевірку основних етапів виконаннязавдання тощо).
Якщовідхилення від правильних дій спостерігаються в одного чи кількох учнів, то інструктуванняздійснюється індивідуально. Коли виявлено типові помилки в більшості учнів, тодіроботу всього класу доцільно припинити й провести повторне фронтальне інструктування.
Заключнийінструктаж застосовують з метою підведення підсумків самостійної діяльностішколярів на занятті. Його зміст залежить від середнього рівня сформованостізнань, умінь, а можливо й навичок у п'ятикласників. Він повинен передбачатианаліз недоліків та успіхів учнів у роботі, містити порівняльну характеристикурезультатів їх праці тощо. При проведенні заключного інструктажу можна разом ізшколярами обговорювати шляхи ефективнішого виконання трудових завдань,визначати перспективи на майбутнє, давати вказівки до підготовки наступних уроків.
Змісті форми інструктування п'ятикласників визначаються особливостями використаннясистем трудового навчання. У 5-ому класі вчитель ще немає повної інформації прорівень підготовки школярів, їх фізичних можливостей та ін. Через те, зокремапри вивченні теми «Обробка деревини», доцільно застосуватипредметно-операційну систему. Суть її полягає в тому, що навчання базується наоб'єктах практичної діяльності учнів. Педагог разом із дітьми підбирає виріб,єдиний для всіх. Вступний інструктаж при цьому проводиться фронтально; його змістомбуде аналіз конструкції предмету праці, складання технологічної послідовностівиготовлення виробу, підготовка інструментів та матеріалів. Інструктування доцільнопроводити з використанням розповіді, пояснення, бесіди, демонстрацією зразківвиробів, матеріалів, різноманітної технічної документації. Це сприятиме активізаціїнавчально-пізнавальної діяльності п'ятикласників, допомагатиме їм в організації,плануванні та контролі виробничого процесу.
Наступнепоетапне засвоєння операцій і виготовлення виробу передбачає проведеннявступних інструктажів перед початком роботи для всього класу й поточних — дляокремих учнів, у яких виникатимуть певні проблеми в процесі їх діяльності. Якщов класі є діти, які значно випереджатимуть однокласників у виконанні трудовихзавдань, вступне інструктування доцільно проводити в комбінованому вигляді. Дляп'ятикласників, які працюють за планом, здійснюється фронтальне інструктування.В цей час учні (учень), які випереджують графік освоєння технологічних операцій,проробляють своє завдання за письмово-графічними картами. Після того, якосновна група приступила до практичної роботи, вчитель має співбесіду з іншимишколярами на основі опрацьованого матеріалу, результати якої дозволяють їм (абонавпаки) реалізувати наступний етап трудових дій.
Незалежновід використовуваних систем навчання, виконання початкових трудових дійшколярами, зокрема при вивченні теми «Обробка деревини», повинно здійснюватисяна основі повного і детального інструктування. Лише пізніше (при її завершенні іпереході до інших) педагогові доцільно обмежувати спектр своїх настанов, а більшепривчати дітей до самоконтролю й самоаналізу при вирішенні виробничих питань.
Найбільшоюпроблемою здійснення навчально-виховного процесу вважають активізацію пізнавальноїдіяльності школярів. Важливою умовою її реалізації є удосконалення форм і методівтрудового навчання. Цього можна досягти такими шляхами і способами, як:
1.Використання евристичної бесіди.
2.Розв'язання виробничо-технічних задач, які потребують мислення, пошуків кращоговаріанту і розв'язку. Їх структура повинна передбачати сукупністьвзаємопов'язаних проблемних ситуацій, послідовне вирішення яких розкриватимезакономірності побудови об'єктів, сприятиме проведенню аналізу й порівняння всіххарактеристик з метою вибору оптимальних параметрів.
3.Самостійна розробка учнями технологічних процесів.
4.Виконання завдань творчого характеру. Це може бути раціоналізація організаціїпраці п'ятикласників, вибір способів обробки заготовок, розробка пропозицій зекономії робочого часу, матеріалів, енергоресурсів, підвищення продуктивностіпраці тощо.
5.Посилення проблемно-пошукового напрямку діяльності учнів.
1.5Загальні вимоги до обладнання робочих місць
Однієюз необхідних умов успішної роботи п'ятикласників на заняттях трудового навчанняє створення відповідної матеріально-технічної бази майстерень. При здійсненні цієївимоги вчитель повинен керуватися «Положенням про навчальні майстерні»,а також «Типовими переліками навчально-наочних посібників та навчальногоустаткування для загальноосвітніх шкіл» (Київ, 1984.- 194 с.).
Звичайно,в сучасних умовах розвитку української школи важко сподіватися на оптимальнезабезпечення трудового процесу. Але, педагогам, керуючись виробленимипринципами раціонального режиму праці й відпочинку, потрібно створювати вмайстернях сприятливе навчально-виробниче середовище.
Піднавчально-виробничим середовищем слід розуміти всі чинники, які характеризуютьорганізацію робочих місць, інструментів, верстатів, пристроїв, наочності, освітлення,мікроклімат приміщення; також враховуються вимоги ергономіки, які визначаютьфункційні можливості людини в трудовому процесі, її оптимальні співвідносини зоточуючим середовищем.
Якщомеблі та навчальне обладнання неповною мірою відповідають сучасним вимогаморганізації праці, то це може сприяти підвищеній втомлюваності школярів,формувати негативне ставлення до роботи. Найкорисніша чи найнеобхідніша діяльність,що виконується дітьми в погано організованих умовах чи з примусу, може такожвиробляти стійке несприйняття будь-якої праці взагалі. Це означає, що виховнезначення має не праця сама по собі, а ті соціально-економічні, організаційнотехнічні та інші умови, в яких вона здійснюється.
Формуванняпрактичних умінь та навичок, розвиток творчих здібностей кожного школяразначною мірою залежить від раціональної організації робочого місця — первинноїділянки майстерні, на якій зосереджені основні елементи навчального процесу.При реалізації відповідного завдання педагог повинен враховувати особливостітехнологічного процесу, форми та методи організації праці, вікові особливостішколярів, характер практичної діяльності.
Організовуючиробочі місця для п'ятикласників, учитель трудового навчання має дотримуватисяпевних вимог. До основних слід віднести наступні:
1.Створення достатнього робочого простору, який дозволятиме працюючому здійснювативсі необхідні переміщення в процесі реалізації навчально-трудових завдань.
2.Забезпечення необхідних фізичних, зорових, слухових та інших зв'язків між учнемта обладнанням, між членами трудового учнівського колективу, між школярами тавчителем.
3.Оптимальне розташування робочих місць у приміщеннях шкільних майстерень,залежно від виду обробки матеріалів.
4.Визначення допустимих параметрів для чинників робочого середовища (шуму, вібрації,освітлення, теплового й повітряного режиму).
5.Забезпечення необхідних способів захисту працюючих від дії небезпечних та шкідливихвиробничих впливів (фізичних, хімічних, біологічних і психофізіологічних).
6.Передбачення заходів, що запобігають передчасній втомлюваності учнів абознижують рівень втоми, не допускають виникнення психофізіологічних стресів чипояви помилок у їх діяльності.
Доцільнозазначити, що правильна організація робочого місця відповідно до вимог НОПсприяє підвищенню продуктивності праці та якості виконання практичних завданьп'ятикласниками на 2-2,5 %.
Доведенотакож, що коли учень сидить на стільці, який не відповідає його зростові, розхіденергії збільшується на 22 %, а при дуже зігнутій позі — на 40 %.
Тому,якщо немає можливості обладнати майстерні відповідними меблями промисловоговиробництва, їх необхідно виготовити своїми силами в процесі продуктивної працішколярів. Це дасть можливість забезпечити трудову діяльність учнів відповіднодо вимог навчального процесу, й одночасно виховуватиме в них бережливеставлення до шкільного майна.
РозділІІ. Планування та проведення занять у шкільних майстернях
2.1Вступне заняття
Питання,що підлягають висвітленню:
Завданняі зміст трудового навчання в українській школі.
Продукціяшкільних навчальних майстерень. Узагальнення знань школярів про вироби і їх місцев житті людей; ознайомлення з об'єктами праці учнів попередніх класів (оглядвиставки учнівських робіт). Бесіда «Своїми руками створювати диво».
Правилавнутрішнього розпорядку, загальні правила безпеки праці, виробничої санітаріїта особистої гігієни.
Організаційніпитання (розподіл робочих місць та обов'язків за учнями; розподіл їх у ланки табригади; вибори учнівського самоврядування).
Загальніметодичні рекомендації проведення заняття.
Передвступним заняттям учитель трудового навчання повинен мати обширну інформаціюпро учнів 5-го класу, які вперше переступлять поріг навчальної майстерності. Всінеобхідні відомості, що стосуються уподобань школярів, їх можливостей, нахилів,а також ставлення до праці, можна отримати в педагога, який працював з ними впочаткових класах. Обов'язковою повинна бути інформація про дефекти зору,слуху, особливості характеру окремих школярів тощо. Недоцільно вчителеві самомувиявляти це на вступному занятті тому, що така процедура є нетактовною стосовноучнів, які мають певні фізичні вади, відхилення, і вони в черговий раз можутьстати об'єктом насміхань з боку однокласників.
Слідтакож пам'ятати, що п'ятикласники потрапляють у цілком нову й незвичнуатмосферу, тому необхідно подбати про те, щоб вона сприяла психологічномунастроєві, позитивним емоціям дітей, стала для них близькою, звичною.
Вступнезаняття рекомендуємо проводити в столярній майстерні. Його можна розпочати ізузагальнення знань школярів про вироби та їх місце в житті людей.
Доцільнонаголосити, що всі предмети, які нас оточують, мають своє конкретнепризначення; про деякі з них учні дізнаватимуться в процесі своєї подальшоїроботи. Працюючи, вони виготовлятимуть вироби, які можуть мати найрізноманітнішезастосування. Якість роботи залежатиме від багатьох чинників, зокрема, від їхставлення до виконуваних завдань, від сумлінності в опануванні знаннями і вміннями,необхідними для досягнення цілей. П'ятикласників можна ознайомити із найкращимироботами їх попередників, а також учнів старших класів, використовуючи дляцього експонати постійно діючої виставки. Це матиме значний виховний ефект.
Колидіти зацікавляться представленими виробами, дізнаються про їх практичнезастосування, усвідомлять доцільність свого перебування в шкільній майстерні,необхідно ознайомити їх із загальними завданнями та змістом трудового навчанняв українській школі. А завершити підготовчий етап у вступному занятті можна бесідою«Своїми руками створювати диво». У розмові доцільно використати інформаціюпро народних умільців регіону, заслужених працівників певної галузі тощо. Цедозволить педагогові виявляти уподобання дітей, одночасно ознайомлюючись ізкласом.
Ефективністьформування в учнів теоретичних знань, практичних умінь і навичок, а такожвиховання поваги до праці та людей праці, бережливого ставлення до шкільногомайна великою мірою залежить від першопочаткового ознайомлення школярів з організацієюсвоєї роботи. Тому, на вступному занятті їх необхідно ознайомити з поняттямробочого місця та його організацією. П'ятикласникам слід пояснити, що робоче місце— це обмежена виробнича площа шкільної майстерні, закріплена за окремим учнем,ланкою чи бригадою для виконання певного трудового завдання або операції. Організаціяробочого місця — це система заходів щодо його оснащення засобами і предметамипраці, їх розташування в певному порядку. Ознайомлюючи школярів із відповіднимипоняттями, доцільно проводити паралелі між роботою в шкільній навчальніймайстерні та на виробництві. В учнів повинно формуватися розуміння, що трудовенавчання — модель виробничих стосунків.
Оскількиза учнями закріплюють постійні робочі місця на тривалий час, їх необхідноправильно підібрати (відповідно до зросту та інших фізичних даних дітей). Тутможе знадобитися інформація про п'ятикласників, якою поділиться вчительпочаткових класів. Робочі місця (верстаки) та їх матеріально-технічне оснащенняповинні відповідати віковим, психофізіологічним особливостям учнів й сучаснимвимогам науково-технічного прогресу.
Провівширозподіл робочих місць, необхідно ознайомити школярів із вимогами щодо поведінкина заняттях у шкільних навчальних майстернях, тобто правилами внутрішньогорозпорядку та загальними правилами безпеки праці. Основні з них доцільнозаписати в робочі зошити, зокрема:
1.Перед початком занять.
Вчасноприходити в майстерню, маючи з собою щоденник, зошит, підручник, креслярський інструмент,а також робочий одяг.
Акуратноодягнути спецодяг, щоб не було звисаючих кінців; на голову надіти берет чикосинку.
Зайнятисвоє робоче місце.
2. Напочатку занять.
Оглянутисвоє робоче місце й підготувати його до роботи.
Принаявності на ньому видимих пошкоджень або несправностей, звернутися до вчителя івиконати всі його вказівки.
3. Підчас роботи.
Дотримуватисятрудової дисципліни:
а)виконувати завдання лише на своєму робочому місці й без дозволу вчителя незалишати його;
б)дбайливо берегти інструменти й обладнання, не використовувати їх не запризначенням;
в)без потреби не крутити ручки і важелі верстатів, не вмикати будь-які електричніприлади без дозволу вчителя;
г)без необхідності не розмовляти, не заважати працювати іншим;
д)припиняти роботу за вказівкою вчителя і слухати його пояснення;
4. Підчас перерви.
Черговіпровітрюють майстерню, всі інші учні залишають приміщення.
Післяперерви необхідно зайняти своє робоче місце і продовжувати роботу.
5.Перед закінченням занять.
Завказівкою вчителя завершити роботу, витерти й покласти на місце інструменти.
Прибратисвоє робоче місце; прибирання здійснювати щіткою, не можна здувати або змітатируками стружки, ошурки, тирсу.
Здативиконану роботу вчителеві, почистити одяг, помити руки.
Звичайно,неможливо все це засвоїти учням на одному занятті. Тому потрібно систематично іпослідовно привчати школярів до наукової організації праці через правила внутрішньогорозпорядку, яких необхідно постійно дотримуватися.
Щобпересвідчитися, що діти добре засвоїли правила безпечної праці, учителеві доцільнопровести усне фронтальне опитування. Для цього можна використати такізапитання: Яких правил внутрішнього розпорядку слід дотримуватися під часроботи в шкільних майстернях? Який повинен бути зовнішній вигляд учня під часроботи в майстерні? Як потрібно доглядати робоче місце? Яких правил культурипраці слід дотримуватися в шкільній майстерні? Що повинен зробити учень передзакінченням занять у майстерні?
Протецим обмежуватися не можна. Необхідно і в майбутньому систематично, від заняттядо заняття, контролювати дотримання правил внутрішнього розпорядку та безпекипраці при виконанні конкретних операцій.
Особливоп'ятикласників необхідно націлювати на те, що неуважне ставлення до роботи зпорушенням правил техніки безпеки може привести до нещасних випадків. Учніповинні вчитися подавати як собі, так і своєму товаришеві першу медичнудопомогу. Через те варто занотувати і вивчати з дітьми способи подання медичноїдопомоги при найпоширеніших видах травматизму в шкільних навчальних майстернях.
Дрібніпорізи. У цьому випадку чистою марлею або ватою, змоченими в перекисі водню, знімаютьіз рани бруд і заливають її йодом. Після чого на рану накладають декілька шарівчистої марлі, поверх них кладуть вату і забинтовують.
Припорізах не можна промивати рану водою, щоб не занести в неї мікробів. Передтим, як перев'язувати відкриті рани, необхідно помити руки з милом.
Запорошенняочей. Якщо в око потрапила порошина, потрібно чистими руками взяти за верхнє віко,відтягнути його і спробувати змити чужорідний предмет сльозою. Коли це зробитине вдається, на око слід накласти чисту пов'язку і звернутися до лікаря.
Опіки.Якщо доторкнутися до робочої частини інструменту зразу після роботи, можнаотримати незначний опік. На це місце потрібно прикласти примочку з розчинупиттєвої соди або марганцю і перев'язати бинтом. Якщо опіки значні, на шкіріможуть з'явитися пухирі. Такого потерпілого потрібно скерувати до шкільногомедпункту. Категорично забороняється проколювати або розрізати пухирі.
Скалки.Якщо торкатися країв заготовки, особливо торців клеєної фанери при випилюваннілобзиком, у руку можна загнати скалку. Це може трапитися і під час змітанняруками металевих ощурок.
Місценавколо скалки змащують йодом. Потім беруть голку чи булавку, її гостру частинузмочують спиртом або йодом і витягують з руки чужерідне тіло. Рану змащуютьйодом і зав'язують бинтом.
Удари.У процесі роботи часто доводиться користуватися молотком або киянкою. Коли церобити невміло, можна травмуватися. На вдарене місце накладають пов'язку, аповерх неї кладуть тампон із льодом або холодною водою і тримають приблизно15-20 хвилин.
Якщоє можливість, слід змоделювати способи надання медичної допомоги, залучаючи доцього учнів.
Висвітлившипитання, які стосуються безпеки праці, виробничої санітарії та особистої гігієни,доцільно провести вибори органів самоврядування. Якщо класи нараховують більше27 учнів і розділюються при цьому на дві групи, то для успішного керуваннякожною з них вибираються старости. Для допомоги старостам можна призначити відповідальнихза санітарний стан, за підготовку та роздачу інструментів і матеріалів,контролерів за якістю виробів та ін.
Завершитивступне заняття доцільно відповідями на запитання учнів та ознайомленням їх зпланами на майбутнє стосовно об'єктів практичної діяльності.
2.2Обробка деревини (24 год.)
Тематичнепланування програмного матеріалу
Заняття1. Техніко-технологічні відомості про деревину
тадеревні матеріали (2 год.).
Питання,що підлягають висвітленню:
Охоронаприроди — важливий обов'язок кожного громадянина і всього людства. Найпоширеніші(для певної місцевості) породи дерев, які мають промислове застосування; будовадерева, що росте. Узагальнення відомостей школярів про деревину та їїструктуру, набутих у початкових класах.
Уявленняпро отримання шпону й виготовлення фанери; її будова та основні фізико-механічнівластивості. Одержання деревоволокнистих (ДВП) і деревостружкових (ДСП) плит,їх використання.
Порівняльнийаналіз фізико-механічних властивостей дошки, фанери, ДВП і ДСП.
Лабораторно-практичніроботи. Визначення порід дерев за їх зовнішніми ознаками (розмірами й формоюлистя, хвої, структурою кори та ін.).
Вивченнябудови фанери, визначення її особливостей. Ознайомлення з механічнимивластивостями дошки, фанери, ДВП і ДСП, порівняння їх на міцність, твердість,пружність, пластичність.
Міжпредметнізв'язки. Природознавство: листяні та хвойні породи дерев. Фізика: початкові відомостіпро будову речовини.
Профорієнтація.Загальне ознайомлення з професією столяра.
Заняття2. Поняття про моделювання та конструювання виробів із фанери, ДВП і ДСП (2год.).
Питання,що підлягають висвітленню:
Відомостіпро моделі та моделювання. Основні принципи моделювання і конструюваннядерев'яних виробів (простота і легкість виготовлення, міцність, низька собівартість,естетичність оформлення тощо). Поняття про дизайн. Ознайомлення із зразкамивиробів, їх аналіз. Найпростіші конструктивні елементи деталей та їхвикористання у залежності від цільового призначення.
Зображеннявиробів на кресленнях. Поняття про графіку як засіб передавання технічної думкилюдей. Узагальнення графічних знань, набутих у початкових класах. Види графічноїдокументації (креслення, ескіз). Наочні зображення. Послідовність читаннякреслення (ескіза) виробу.
Лабораторно-практичніроботи. Аналіз варіантів конструкцій виробів певного призначення і вибір зразкадля виготовлення. Визначення за зображеннями видів графічної документації.Читання креслень (ескізів) предметів плоскої форми.
Міжпредметнізв'язки. Математика: геометричні фігури. Креслення: правила читання креслень;поняття про технічний рисунок, креслення, ескіз.
Профорієнтація.Загальне ознайомлення з професією конструктора.
Заняття3. Планування послідовності виготовлення виробів із фанери, ДВП і ДСП (2год.).
Питання,що підлягають висвітленню:
Поняттяпро технологічну послідовність виготовлення виробу; технологічна карта.Визначення розмірів, необхідних для виконання предмета. Проведення вимірювань;основний контрольно-вимірювальний інструмент.
Правилавиконання ескізів (робочих креслень) предметів плоскої форми. Поняття промасштаб. Нанесення розмірів на графічних зображеннях (позначення радіуса, діаметра,квадрата, товщини плоскої деталі).
Практичніроботи. Планування послідовності операцій (під керівництвом учителя).Формування умінь роботи з контрольно-вимірювальним інструментом. Виконання ескіза(або робочого креслення) об'єкта праці школярів.
Міжпредметнізв'язки. Математика: натуральні числа; масштаб; геометричні фігури; побудова відрізказаданої величини. Креслення: послідовність виконання креслення предмета; ескізування.
Заняття4. Розмічання і розкрій заготовок (2 год.).
Питання,що підлягають висвітленню:
Вибірта підготовка матеріалів для виробів. Призначення операції розмічання; інструментиі пристрої. Способи розмічання плоских заготовок (інструментами, за шаблоном,через копірку). Геометричні побудови при розмічанні фанери, ДВП чи ДСП(побудова відрізків різної величини та їх поділ, проведення паралельних прямих,побудова кутів, дуг, кіл і їх поділ, виконання спряжень). Раціональневикористання матеріалів; поняття про припуск на обробку.
Розкрійматеріалів. Дрібнозуба ножівка. Прийоми пиляння по прямій лінії. Правилабезпечної праці при розмічанні та розкроюванні заготовок.
Практичніроботи. Виконання у робочому зошиті в клітинку, а також безпосередньо на матеріаліокремих геометричних побудов. Розмічання заготовок.
Пилянняпрямолінійних контурів заготовок дрібнозубою ножівкою.
Міжпредметнізв'язки. Математика: геометричні фігури; побудова відрізка заданої величини;паралельне перенесення; ламана лінія; замкнена ламана, многокутник; побудовакутів, дуг та кіл.
Заняття5-6. Випилювання контурів деталей (виробів) (4 год.).
Питання,що підлягають висвітленню:
Призначеннята будова ручного лобзика; прийоми роботи. Випилювання простих і складних зовнішніхконтурів предмета. Випилювання внутрішніх контурів. Виконання отворів у заготовці(шилом або свердлом). Пристрої для випилювання. Уявлення про роботуелектричного лобзика. Правила техніки безпеки при випилюванні лобзиком.
Практичнаробота. Випилювання деталей виробів.
Міжпредметнізв'язки. Математика: геометричні фігури; поняття радіуса й діаметра; крива лінія,замкнена крива, ламана лінія, многокутник.
Заняття7. З'єднання деталей із фанери, ДВП і ДСП (2 год.).
Питання,що підлягають висвітленню:
Загальнівідомості про з'єднання деталей виробу: на клею, цвяхами, шурупами, нагелями таін. Умови вибору з'єднання для виробів із фанери, ДВП і ДСП. Підготовка деталейта їх припасування (рашпілем, напилком).
Клейовез'єднання. Відомості про приготування столярного клею. Пристрої для клеєння.Правила та прийоми склеювання.
З'єднаннядеталей дрібними цвяхами і шурупами. Правила безпечної праці.
Практичнаробота. Вибір способу з'єднання у залежності від виду деревного матеріалу, атакож призначення виробу; підгонка та припасування з'єднуваних деталей;виконання з'єднання, перевірка його правильності й надійності.
Міжпредметнізв'язки. Математика: прийоми вимірювання та контролю. Фізика: тертя, силатертя. Креслення: правила читання креслень.
Заняття8-9. Оздоблення виробів із фанери, ДВП і ДСП (4 год.).
Питання,що підлягають висвітленню:
Естетичнівимоги, що ставляться до готових виробів із фанери, ДВП і ДСП. Зачищення і кінцеваобробка (напилком та абразивною шкуркою) поверхонь виробу.
Способиоздоблення виробів (випалювання, покриття фарбами і лаками). Призначення,будова та принцип дії приладу для випалювання (пірографа). Прийоми нанесення візерунків.
Фарбуваннята лакування виробів із фанери, ДВП і ДСП. Правила безпечної праці при виконанніоздоблювальних операцій.
Практичніроботи. Організація робочих місць при оздобленні. Виконання опоряджувальних робіт.Контроль за розмірами виробів і якістю оздоблення їх поверхонь. Аналізвиконаних робіт. Підведення підсумків.
Заняття10-12. Комплексні роботи (6 год.).
Застосуваннязнань та вмінь, набутих з обробки деревних матеріалів, для виготовлення різноманітнихвиробів. При потребі час, відведений на підтему, може бути використаний нарозсуд учителя.
Загальніметодичні рекомендації до проведення занять
Розпочинатививчення п'ятикласниками конструкційних матеріалів доцільно з деревини тому, щоробота з нею (і матеріалами на її основі) є простішою за логікою психологічногосприйняття та умовами фізичної реалізації, порівняно з обробкою листовогометалу. Деревина добре знайома школярам з курсу природознавства за початковушколу; деякі знання про неї учні почерпнули також на уроках трудового навчанняу 3-4 класах. Крім того, певна інформація про деревину та деревні матеріали єнабута ними на основі власного досвіду. Тому вчителеві з перших занять необхідноузагальнювати відомості школярів з метою їх усвідомлення та правильногозастосування у практичній роботі. Це суттєвий аспект у навчально-виховномупроцесі, оскільки п'ятикласники приходять на заняття у шкільні майстерні зпсихологічною установкою лише працювати, і засвоєння будь-яких теоретичнихпонять не завжди сприймаються ними з розумінням.
Активізуватипізнавальну діяльність школярів можна лише через впровадженняпроблемно-пошукового навчання. У своїй роботі педагогові необхідно уникатиодноманітного проведення занять, повторюваності. Але це не стосуєтьсяопрацювання та систематизації наукових понять, вивчення предметів і знарядьпраці. Доцільно виробити чітку систему засвоєння столярних операцій, яку можнареалізовувати за такою схемою: призначення операції інструменти і пристрої дляїї виконання ® правила (послідовність) здійснення ® прийоми роботи ® технікабезпечної праці тощо.
Оскількиосновною частиною уроків трудового навчання є практична діяльність учнів класу,від її правильної організації залежить ефективність здійснення дидактичногопроцесу. Робочі дії та рухи при виконанні завдань є дуже різноманітні, і томуїх реалізація має свої особливості. Через те необхідно провести їх систематизаціюта структурування з метою підпорядкування єдиним дидактичним вимогам. Цедозволить учителеві звести зміст трудової діяльності до певних методичнихзавдань, зокрема:
1. Підбіроб'єкта (об'єктів) праці для учнів.
2.Планування технологічної послідовності виготовлення виробу.
3.Розробка методики формування знань і вмінь школярів.
4.Визначення змісту та форми інструктування.
5.Розробка критеріїв оцінки учнівських робіт.
6.Подання й закріплення правил техніки безпеки.
Важливоюпередумовою ефективності роботи в навчальних майстернях є виховання уваги учнів5-го класу. Цього слід досягати за допомогою систематичної та цілеспрямованої діяльностівчителя при проведенні занять. Педагог повинен наполегливо вдосконалюватинавчально-виховний процес у напрямку забезпечення умов для стійкої уваги йорганізованості школярів, а саме:
1. Наорганізаційну частину заняття виділяти якнайменше часу (все спланувати й підготуватизаздалегідь).
2.Для перевірки знань учнів розробити систему письмових контрольних робіт (тестів);усне опитування здійснювати при висвітленні складних питань, які вимагаютьдетального опрацювання.
3. Навиклад (вивчення) нового матеріалу виділяти не більше 12-15 хвилин (у залежностівід типу заняття).
4. Упроцесі трудової діяльності постійно домагатися, щоб при виконанні завданьшколярі використовували набуті ними техніко-технологічні відомості.
5.Пропонувати завдання для учнів таким чином, щоб не всю роботу вони виконувализа підготовленим заздалегідь рецептом, а мали можливість розв'язувати певнітехнічні задачі самостійно, виявляючи при цьому кмітливість та наполегливість(наприклад, використання технологічних чи інструкційних карт з неповними данимитощо).
6.Значну увагу приділяти якості виконуваних завдань (пильнувати точність розмірівта форми предметів) й умінню школярів здійснювати само- та взаємоконтроль.Систематично аналізувати й виправляти помилки учнів.
7.Велику роль у технологічній послідовності виготовлення виробу відводити йогооздобленню.
8. Укритерії оцінювання учнівських робіт ввести обов'язковою вимогу дотриманняправил техніки безпеки та організацію свого робочого місця.
9. Відбиратикращі вироби п'ятикласників для виставлення на шкільному (міському) аукціоніабо постійно діючих виставках-продажах. За реалізовані предмети праці здійснюватиморальне та матеріальне стимулювання конкретних учнів.
Заняття1. Техніко-технологічні відомості про деревину та деревні матеріали.
Першезаняття можна розпочати методом бесіди. Використовуючи різноманітні столярнівироби (як учнівські роботи, так і предмети фабричного виготовлення), необхіднорозширити відомості п'ятикласників про застосування деревини в народномугосподарстві й побуті, показати її значення як конструкційного матеріалу тасировини для вироблення багатьох необхідних речей. У цьому контексті необхіднонацілювати школярів на чітке розмежування понять «деревина» й«дерево».
Дляпроведення бесіди ми пропонуємо використати такі проблемні запитання:
— Зякого матеріалу виготовлені столярні вироби? (З деревини).
— Чиоднорідні за своєю структурою матеріали деталей (виробів)? (Не зовсім).
—Якщо матеріалом всіх предметів є деревина, то чому їх деталі суттєво відрізняютьсяза певними зовнішніми ознаками (не враховуючи форми та розмірів)? (Тому, що дляїх виготовлення використана неоднакова деревина).
— Зчим може бути пов'язана така її неоднорідність? (Це залежить від породидерева).
— Якіпороди дерев відомі вам з природознавств? (Хвойні та листяні).
— Якінайсуттєвіші відмінності між ними? (На гілках хвойних дерев ростуть голочки(хвоя), а на листяних — листочки).
— Якінайпоширеніші породи дерев ростуть у нашій місцевості? (Йде перелік).
— Якабудова дерева, що росте? (Крона, стовбур, коренева система).
— Мичасто використовуємо слова «деревина» та «дерево». Вонитотожні, чи можливо, між ними є певна відмінність? Коли є, то яка? (Основнимджерелом промислової деревини є стовбур дерева; тобто вона є частиною цілогоорганізму).
— Зприродознавства також відомо, що стовбур дерева є неоднорідним за своєюструктурою. З чого він складається (з яких основних частин)? (З кори, деревинита серцевини; у деревині можна розрізнити заболонь і ядро).
Пропонованихдля бесіди запитань може бути більше чи менше, у залежності від рівня розвиткуп'ятикласників, їх загальної ерудиції тощо. На деякі з них учні дадуть відповідісамостійно, на інші їх скерує вчитель за допомогою навідних (коригуючих)запитань. Бесіда повинна супроводитися різноманітними демонстраціями: таблиць,плакатів, натуральних об'єктів тощо. Після її проведення педагогові доцільноузагальнити й розширити знання школярів, навівши ряд прикладів (фактів, явищ)стосовно застосування дерева й, зокрема, деревини. Узагальнення знань учнівможе здійснюватися також через проведення невеликої (до 10-и хвилин)лабораторно-практичної роботи: “Визначеня порід дерев за їх зовнішніми ознаками(розмірами й формою листя, хвої, структурою кори та ін.)”
Важковказати сферу народного господарства, в якій немає використання хоча б одна ізчастин дерева. Проте, найбільше застосування має деревина. Як конструкційнийматеріал, вона легка, міцна, добре обробляється різальними інструментами, піддаєтьсядеформаційному формоутворенню в розігрітому (розпареному) стані, добресклеюється та ін. Разом з тим, вона має певні недоліки (тобто вади), якісуттєво звужують сферу її домінування. Тут доцільно знову поставити учням рядпроблемних запитань, які допоможуть розширити їх знання про структуру деревини,й одночасно визначити певні її недоліки. Наприклад, дуже поширеним є прийом,коли вчитель демонструє, як ріжеться (пиляється або розколюється) дошка вздовжта впоперек волокон; до цього слід залучити (з дотриманням відповідних правилбезпеки праці) окремих учнів. Школярі наочно пересвідчаться, що деревина легкоколеться вздовж волокон і практично не розщеплюється впоперек. Значить іобробляється вона в різних напрямках неоднаково. Відповідно й міцність деревинив певних напрямках буде відрізнятися.
— Аяк бути тоді, коли для виготовлення виробу необхідно мати матеріал з однаковимимеханічними властивостями в усіх напрямках? (Мабуть, у цьому випадку деревинунеобхідно замінити матеріалом, виготовленим на її основі).
Черезподібні проблемні запитання можна підійти до поняття про виготовлення тавикористання деревних матеріалів (фанери, ДВП і ДСП). Подаючи п'ятикласникам відомостіпро фанеру, ДВП і ДСП, необхідно широко застосовувати демонстрації, особливозвертаючи увагу на такі властивості зазначених матеріалів, як міцність, пружність,пластичність та ін.
Длязакріплення теоретичних відомостей необхідно провести лабораторно-практичніроботи: “Вивчення будови фанери, визначення її особливостей” і “Ознайомлення змеханічними властивостями дошки, фанери, ДВП і ДСП, порівняння їх на міцність,твердість, пружність, пластичність".
Заняття2. Поняття про моделювання та конструювання виробів із фанери, ДВП і ДСП.
Проведенняцього заняття потребує застосування ефективних шляхів у засвоєнні значногооб'єму техніко-технологічних відомостей, що є основою успішного виконаннянаступних практичних завдань. Навчання необхідно побудувати таким чином, щобучні чітко усвідомили весь процес створення будь-якого виробу — від задуму дойого виготовлення.
Спершудоцільно скерувати увагу школярів на розуміння того, що створення певногопредмета у виробничих умовах — це складний і довготривалий процес, й реальномувтіленню його в матеріалі передує виконання моделі. Оскільки п'ятикласники впочаткових класах повинні були працювати з механічним«Конструктором», їм певною мірою знайоме це поняття. Тому класовіможна задати кілька запитань: — Що таке модель? — Де і для чого вона використовується?- Яке її значення в практичній діяльності людей, в побуті, техніці та ін.?
Слідзазначити, що поняття «модель» в учнів здебільшого асоціюється іззменшеною копією автомобіля, літака, судна, різноманітної бронетехніки та іншихрухомих (чи нерухомих) технічних об'єктів. Ці відомості необхідно узагальнити йрозширити, вказавши, що першопочатковий зміст моделі пов'язаний із будівельниммистецтвом. Цей термін, в основному, використовувався для назви зразка,праобразу певного предмета або речі, що за багатьма ознаками дуже подібна до іншої.Якщо є можливість, то доцільно продемонструвати слайди, фрагмент діафільму чи кінофільму(4-5 хвилин), щоб коротко ознайомити школярів з історією виникнення та розвиткумоделювання; якщо таких умов немає, можна обмежитися розповіддю ізвикористанням репродукцій картин чи саморобних плакатів.
Післяузагальнення цих відомостей можна задати учням проблемне запитання: — Чи будутьмоделями в процесі виготовлення виробів зразки учнівських робіт попередніх років?(Так, якщо вони відповідають основним принципам моделювання й конструювання). Відповідьна це запитання діти швидше всього відгадають, тому знадобиться допомогавчителя, щоб її уточнити.
Школярампотрібно висвітлити найзагальніші вимоги до розробки об'єктів праці, а саме: відповідністьвиробу своєму призначенню, його надійність, рентабельність у виготовленні,довговічність в експлуатації, ремонтопридатність і взаємозамінність деталей,естетичність та ін. У цьому контексті можна дати поняття про дизайн(«дизайн» в перекладі з англійської означає «дотепний, дужерозумний, красивий проект») як творчу діяльність, скеровану на визначенняструктурних та функційних взаємозв'язків, а також зовнішнього вигляду виробу.Теорія дизайну на виробництві отримала назву «технічної естетики».
Ознайомившип'ятикласників з основними принципами моделювання та конструювання, необхіднопровести аналіз конкретного зразка виробу, визначеного вчителем (чи самимиучнями) як об'єкт їх практичної діяльності. У процесі вивчення вказаного предметаслід звернути увагу на його конструктивні елементи.
Щобпосилити активність школярів у процесі аналізування конструкції виробу йпереході до визначення можливості його реалізації на практиці, доцільно задатидітям кілька проблемних запитань: — Чи можливо виготовити конкретний предмет,використовуючи при цьому лише модель (зразок)? (Так, поступово знімаючи йогозагальні розміри та окремих елементів).
— Якорганізувати роботу за однією моделлю для всього класу? (Учитель може вимірюватирозміри й оголошувати для всіх).
— Алеж виконання роботи ви здійснюватимете в часі неоднаково: хтось справиться іззавданням швидше, хтось — пізніше. Якщо орієнтуватися на тих, хто виконує своюроботу першими, то невстигаючі учні не сприйматимуть подальших установок на роботу.Як бути в такому випадку? (Необхідно мати достатню кількість моделей).
— Чидоцільно це? (Не завжди).
— Якнайкраще фіксувати потрібні розміри при виконанні завдання? (Їх можназаписувати).
— Якце здійснити реально, щоб не заплутатись і не допустити браку в роботі? (Розміринеобхідно проставляти на зображеннях предмета).
— Якізображення предметів вам відомі? (Фотографії, малюнки, наочні зображення,креслення).
Такимиабо подібними запитаннями можна підвести учнів до розуміння застосування графічнихзображень у процесі виготовлення різноманітних виробів. Якщо в початковихкласах школярі ознайомлювалися з технічним рисунком, ескізом та кресленнямпредметів плоскої форми, то вчителеві легше буде узагальнити їх знання,використовуючи графічні зображення майбутніх виробів. Несформованість уп'ятикласників елементів графічної грамоти потребуватиме від педагога чіткогопланування та висвітлення цього питання, оскільки на заняттях трудовогонавчання часу на його засвоєння відводиться мало.
Окреміпсихолого-педагогічні дослідження вказують на те, що засвоєння елементівграфіки доцільно розпочинати, користуючись лише наочними зображеннями тому, щов них орієнтуватися легше, ніж у кресленнях чи ескізах. Цей аспект приваблюєбагатьох вчителів своїм спрощенням педагогічного процесу, але не зовсім відповідаєтому, що відбувається на виробництві; там основним документом, за якимвиготовляють вироби, є креслення. Крім того, якщо не вчити п'ятикласників розуміти(читати) креслення простих виробів з фанери, ДВП і ДСП, то пізніше (в 6-мукласі) їм буде важче орієнтуватися в зображеннях деталей складнішої форми ізпиломатеріалів. Практика показує, що чим швидше учень ознайомиться ізкресленням (ескізом), тим краще. Спочатку це доцільно здійснювати в поєднанні здемонструванням натурального об'єкта (виробу, що призначений для виготовлення),з метою чіткого сприйняття зв'язку між предметом і його зображенням. Потім слідвикористати креслення разом із наочним зображенням, для їх порівняння.Завершити теоретичну частину заняття можна читанням креслення (ескізу)майбутнього об'єкта праці.
Практичнадіяльність школярів може полягати в аналізі варіантів конструкцій виробівпевного призначення й вибору зразка для виготовлення. Спочатку, при фронтальнійорганізації праці, учням потрібно вивчити конструкцію певного предмета. Післяцього вчителеві слід подати пропозицію щодо удосконалення його форми, зміниокремих елементів, визначення нових розмірів тощо; роботу потрібно організуватитак, щоб п'ятикласники могли виявити максимум самостійності. Не можна сковуватитворчу ініціативу школярів, нав'язувати їм свою думку. Якщо учні виявлятьбажання розробити різні конфігурації виробів, а пізніше, на наступнихпрактичних заняттях реалізувати свої задуми в матеріалі, недоцільнозаперечувати, навіть, коли вони до цього ще не зовсім готові. Тактовна іненав'язлива допомога школярам з боку вчителя дозволить це зробити на належномурівні у процесі роботи. Крім того, педагог одержить повну інформацію проможливості й творчі здібності кожної дитини.
Лабораторнуроботу на читання креслень (ескізів) предметів плоскої форми доцільно здійснюватиланками (по 2-3 учні). Кожна ланка отримує підготовлене вчителем графічнезображення певного предмета із супровідними запитаннями, на які даються письмовівідповіді. Проте звіт по виконаній роботі для п'ятикласників доцільно проводитив усній формі. Оцінки виставляти лише добрі та відмінні, від негативних бажаноспочатку відмовитися.
Заняття3. Планування послідовності виготовлення виробів із фанери, ДВП і ДСП.
На початкузаняття учнів необхідно підвести до розуміння того, що сконструйований(розроблений) ними виріб, тобто витвір їхньої думки, потрібно втілити вреальний предмет. Це можна здійснити, поступово виконуючи необхідні трудові дії,які називаються операціями. На підприємствах, де виготовляють різноманітнівироби, основні й допоміжні операції складають виробничий процес. Поясненняосновних понять виробництва доцільно супроводжувати демонструванням фрагменту діа-чи кінофільму.
Особливуувагу слід звернути на технологічний процес як частину виробничого, вказавшипри цьому, що так називають раціональне поєднання основних операцій, які послідовнонеобхідно виконувати для того, щоб із матеріалу (фанери, ДВП, ДСП чи дошки)отримати готовий виріб. Послідовність операцій та умови їх виконаннярозробляють спеціалісти, які називаються технологами; вони оформлюють технічнудокументацію. Основними документами технологічного процесу є спеціальні карти —маршрутна, технологічна та операційна. Слід наголосити школярам, що вони впроцесі виготовлення виробів користуватимуться технологічними картами, —спочатку готовими, а пізніше їх виконуватимуть самі. Форма і зміст картзалежить від умов, у яких виконуватимуться технологічні операції. Свою розповідьвчитель повинен супроводжувати різноманітними зразками технологічної документації.
Виконаннюграфічних зображень (креслень, ескізів чи технічних рисунків) повиннопередувати вимірювання розмірів предмета. У початкових класах, а також науроках з математики учні проводили таку операцію, тому необхідно узагальнити їхзнання. П'ятикласникам слід задати кілька запитань:
— Щоозначає виміряти який-небудь розмір? (Порівняти його з відповідним певним розміром,прийнятим за одиницю вимірювання).
— Яківи знаєте інструменти для вимірювання? (Лінійка, метр, транспортир).
— Якірозміри можна виміряти лінійкою та метром? (Прямих ліній, відрізків, тобто лінійні).
— Аякі розміри визначимо за допомогою транспортира? (Розміри кутів, тобто кутові).
—Завдяки чому можна виміряти розміри лінійкою, метром чи транспортиром? (На цих інструментахз одного боку (а можливо із двох) нанесені поділки, які вказують певні розміри).
— Чиможливо здійснити вимірювання за допомогою циркуля? (Різні варіанти відповідей).
Такіабо подібні запитання активізують школярів до творчої роботи. Звичайно, що вбагатьох випадках учителеві потрібно буде уточнювати висловлені дітьми думки, іце залежатиме від їх загального рівня розвитку. Після бесіди необхідно показатиучням безпосередньо на об'єкті праці, як здійснюються вимірювання вищеназванимиінструментами.
Задопомогою лінійки можна з точністю до 0,5 мм обміряти прямолінійні контурипредмета, а також відкладати відрізки заданої величини. Якщо є можливість, топеревагу слід надати металевій лінійці. Перед вимірюванням потрібно наголоситишколярам, що нульова поділка металевої лінійки знаходиться з самого краю, на відмінувід креслярської. Тому з початку потрібно на лінійці знайти початок відліку. Цеособливо важливо, якщо доводиться користуватися різними лінійками.
Частоучні допускаються помилки, вимірюючи довжину не від нуля, а від одиниці. Щобзафіксувати в їх пам'яті початок відліку на металевій лінійці, можнавикористати такий досить поширений методичний прийом: спочатку доцільнозапропонувати їм розглянути відрізок довжиною 1 см (від 0 до 1), закривши рештулінійки папером або рукою, потім перейти до відрізка в 2 см (від 0 до 2), в 5см і т.д. Щоб перевірити, як учні засвоїли цей прийом, можна залучити їх до відтвореннядій вчителя (запросити до дошки 2-3 школярів).
Післяпроведених вимірювань лінійкою, можна показати прийоми зняття розмірів задопомогою циркуля. Віддаль між його ніжками визначається лінійкою, тому точністьвимірювання також не перевищує 0,5 мм.
Провівшивсі необхідні вимірювання об'єкта праці, необхідно зазначити, що точніше зніматирозміри школярі зможуть іншим вимірювальним інструментом, працюючи з деревиноюта металом у наступних класах.
Узалежності від рівня сформованості в п'ятикласників елементів графічноїграмоти, можуть бути різні варіанти побудови креслення (ескіза) предмета, якийвони виготовлятимуть. Найоптимальніший з них той, коли вимірювання розмірівсупроводиться з одночасними паралельними графічними побудовами.
Послідовністьвиконання креслення (ескізу) предмета може бути такою:
а)вивчення об'єкта праці, мислене розділення його на окремі геометричні тіла(тобто аналіз геометричної форми предмета);
б)визначення необхідної кількості зображень і вибір головного; оскільки учні 5-гокласу виготовлятимуть, в основному, предмети плоскої форми, то виконаннязображення обмежується виконанням фронтального вигляду;
в)вибір масштабу (мірила) для графічного зображення;
г)побудова креслення (ескіза); п'ятикласникам слід наголосити, що зображенняпредмета симетричної форми розпочинається із нанесення на папір осьових тацентрових ліній; для зображення деталей несиметричної форми попередньо намічаютьбазову (базові) сторону;
ґ)нанесення виносних та розмірних ліній;
д)вимірювання предмета й нанесення числових розмірів з необхідними буквенимипозначеннями (знаків товщини деталі S, діаметра D, радіуса заокруглень R та ін.);
е)заповнення основного напису.
Припроведенні відповідної роботи вчитель узагальнює та розширює знання учнів промасштаб, лінії креслення, нанесення розмірів з використанням певних умовностейта ін.
Післяперевірки засвоєних знань школярі приступають до виконання практичних робіт.
Заняття4. Розмічання і розкрій заготовок.
Розробленуна попередньому занятті технологію виготовлення виробу потрібно втілювати напрактиці. Першим кроком у здісненні цього завдання є вибір та підготовканеобхідного матеріалу. З самого початку школярів необхідно привчати довикористання технологічних карт, на основі яких можна визначити розміризаготовок, сортамент матеріалу тощо. Підібрану заготовку потрібно розмітити.Розмічання деревини (чи деревних матеріалів) полягає в тому, що на її поверхніпроводять лінії, які відтворюють форму майбутнього виробу. Виконуючи цюоперацію, завжди необхідно враховувати наявність сучків, тріщин та іншихдефектів, які можуть бути на заготовці.
Розмічанняплоских деталей можна здійснювати за допомогою відповідних інструментів, зашаблоном та через копірку. До основного розмічального інструменту належитьлінійка, кутник, рейсмус, малка, єрунок, циркуль; лінії розмітки проводять задопомогою олівця.
Відправильності й точності проведення ліній в основному залежить якість виробу.Тому учням слід наголошувати, що порівняно невеликі помилки при нанесеннірозмічальних ліній можуть привести до його браку. Через те, лінії побудови спершудоцільно виконати на папері.
Припроведенні прямих ліній на папері й відповідно на фанері, ДПВ, ДСП, а такождошці користуються дерев'яною, рідше пластмасовою чи металевою, лінійкою,трикутником та акуратно загостреним олівцем. Чим щільніший папір і деревина, йтим тоншими повинні бути лінії розмітки, тим твердішим має бути олівець. Длятвердих порід дерева доцільно використовувати олівці 2Т або Т, для м'яких,наприклад, липи чи ялини — олівці ТМ або М.
Приступаючидо роботи з лінійкою, треба перевірити прямолінійність її кромок. Спочатку,тримаючи лінійку проти світла, необхідно підняти її на висоту очей і проглянутивздовж ребер та граней. Такий огляд дозволяє побачити перекошення лінійки,зазубрення, тріщини тощо. Потім проводять точнішу перевірку: вздовж одного краюпроводять лінію на всю довжину інструмента (відрізок АБ). Після цього лінійкуповертають (міняють місцями початок і кінець) і вздовж того ж краю проводятьіншу лінію. Якщо обидві лінії, маючи співпадаючі кінці (точки А і Б),зливаються по всій своїй довжині, то цей бік лінійки прямолінійний. Аналогічноперевіряють прямолінійність іншого краю. Цю операцію на перевірку інструментаучні можуть виконувати разом з учителем.
Привиконанні геометричних побудов використовуються прямокутні рівнобедренітрикутники з кутами 45° та з кутами 30° і 60°. Перевіркатрикутників продиться аналогічно до процедури визначення прямолінійностілінійки.
Виконаннягеометричних побудов на папері необхідно обмежити найпоширенішими з них, тобтотими, які мають найбільше використання при розмічанні деталей плоскої форми. Асаме: побудова відрізків різної величини та їх ділення; проведення паралельнихпрямих і прямих розташованих під певними кутами між собою; побудова кіл і їхділення, виконання спряжень (заокруглень). При цьому слід наголошувати, щонаприклад, кут 90° на фанері, ДВП чи ДСП можна виконати задопомогою столярного кутника, кут 45° (і відповідно 135°) — за допомогоюєрунка, кути різних величин можна отримати з використанням малки; паралельніпрямі на заготовках отримують за допомогою рейсмуса.
Якщорозмічання заготовок п'ятикласники проводитимуть за допомогою інструментів, топісля виконання геометричних побудов на папері доцільно перейти до реалізаціїзазначеної операції на матеріалі. Якщо розмічання проводитиметься за допомогоюшаблонів, то можна спочатку залучати школярів до їх виготовлення на картоні, апізніше здійснювати розмітку.
Важливимзасобом виховного впливу на школярів є постійне загострення їхньої уваги щодораціонального використання матеріалів. З цією метою їм можна пропонувати певнітехнологічні задачі.
Розмічаючидеталі, учні повинні знати, що основні розміри заготовки завжди беруть трохибільшими від розмірів деталей. Таке збільшення розмірів оброблюваного матеріалустосовно розмірів повністю виготовлених деталей називається припуском наобробку. Він може бути різним для окремих операцій; для пиляння він становитьдо 10 мм.
Завершальниметапом заняття має бути розкрій заготовок. Він здійснюється дрібнозубоюножівкою. П'ятикласникам слід дати загальні поняття про ножівку та прийомироботи нею. Детальніше ознайомлення з її будовою слід проводити при роботі злобзиком; на аналогіях інформація застосовується краще.
Заняття5-6. Випилювання деталей (виробів).
Навивчення цієї теми доцільно відвести два заняття, оскільки випилювання деталейє найголовнішою операцією при виготовлені виробів із фанери. Певні теоретичнівідомості про інструменти та пристрої, які використовуються при випилюванні, атакож загальні поняття про прийоми роботи лобзиком учні могли отримати впочатковій школі (зокрема, в 3-4 класах). Тому, роботу із школярами слідпобудувати на узагальненнях, що сприятиме кращому засвоєнню навчальногоматеріалу.
Ще дооголошення теми та мети першого уроку доцільно продемонструвати школярам зразкирізноманітних виробів із фанери чи тонкої дошки, що мають криволінійні зовнішніта внутрішні контури з різними радіусами заокруглень; слід такожвикористовувати розмічені учнями на попередньому занятті заготовки для їхньоїпрактичної діяльності. Після чого (можна й паралельно) взяти в руки ножівку ізадати до класу ряд запитань: «Чи можна випиляти такі або подібні контурипредметів за допомогою вказаного інструменту?» «Якщо ні, то щозаважатиме це зробити?» «Яким має бути ножівочне полотно длякриволінійного пиляння?» «Який інструмент має відповідну різальнучастину?» і таке ін.
Узагальнившизнання школярів, потрібно переходити до реалізації плану заняття, висвітлюючитеоретичні питання теми. Зрозуміло, що в учнів дуже великим буде бажанняякнайшвидше приступити до виготовлення виробів. Вони з нетерпінням чекатимутьзавершення теоретичної частини, тому значний обсяг необхідної інформації можебути упущений. Цього дозволяти не треба. А щоб довести школярам важливістьтехніко-технологічних відомостей, найбільш нетерплячим можна запропонувативиконати певні прийоми роботи на тренувальних зразках. Звичайно, що буде брак уїх роботі, будуть зламані пилочки. Але цим треба пожертвувати, бо зпсихолого-педагогічної точки зору такі дії вчителя себе оправдують. Тепер всі(або майже всі) учні зрозуміють, що без міцних теоретичних знань, а також безправильно засвоєних прийомів роботи неможливо успішно справитися ізпоставленими завданнями. А на аналізі помилок виконання практичних дій окремимиучнями педагог може побудувати перший урок заняття 5.
Незважаючина простоту будови лобзика, засвоєння прийомів роботи — досить складнезавдання. На початку навчання слід продемонструвати положення рук, звертаючиувагу на вертикальність пилки, а також на способи самоконтролю при їївідхилені. Саме процес пиляння повинен бути повільним, бо збільшення швидкостіприводить до помилок, дефектів, які не завжди піддаються виправленню.Наприклад, на зворотному боці фанери можуть утворюватися рвані краї, сколюванняшпону тощо.
Щобне допустити травми пальців, рукоятку інструменту слід тримати на певнійвіддалі від пилки. Її хід має бути коротким (в межах 25-30 мм), а подачазаготовки за один рух не повинна перевищувати 1 мм. При збільшенні подачі до2-4 мм пилка не витримує навантаження і ламається.
Напочатку вивчення прийомів роботи лобзиком дитячі руки від незвичних рухівбудуть швидко втомлюватися, тому через 5-7 хвилин безперервної праці необхідноробити перерву.
Певнаскладність полягатиме також у тому, щоб триматися лінії розмітки. Незалежно відвиду розмічання, вона має становити до 0,6 мм, оскільки нова пилка залишаєтакий пропил, і в цьому випадку він буде гладкий. Якщо лінія буде товстішою, топропил буде хвилястий, хоча пилка не вийде за її межі.
Оскількина слід олівця падає тирса, її періодично треба струшувати або змітати, щоб невиходити за розмітку.
Напершому уроці слід ознайомити школярів із прийомами пропилювання прямих ліній,а також випилюванням прямих, гострих, тупих кутів і кіл.
Пропилюванняпрямих ліній. Перед початком пиляння заготовку ставлять на випилювальний столиктак, щоб лінія розмітки співпала з його кромкою (стосовно працюючого). Пилкапритискується до кромки столика й підводиться до лінії. При співпаданні з неюрозпочинається легкий рух інструмента вниз. У цей час лівою рукою заготовкупритискують до столика й скеровують за лінією розмітки. Після того як пилкаввійде в матеріал, заготовку необхідно перекласти в середину столика, щозменшить її вібрацію.
Випилюванняпрямих і тупих кутів. Особливістю цього прийому є різкий перехід пилки у кутах,тобто переведення полотна з прямої лінії на кут. В точці перегину необхідноприпинити подання пилки вперед і, не зупиняючи вертикального її переміщення,лівою рукою повертати заготовку до тих пір поки площина різальної частиниінструменту не стане в потрібному напрямку. Після цього відновлюється поступальнийрух по прямій.
Випилюваннягострих кутів. Особливу увагу при згині необхідно звертати на узгодженість діїобох рук, оскільки цей прийом потребує великого розвороту пилки. При її підходідо точки зламу подачу вперед слід припинити, повертаючи інструмент в один бік(наприклад, вправо), а заготовку в протилежний до тих пір, поки різальначастина не розвернеться півколом. Таким чином пилка набуває необхідногонапрямку, після якого можна продовжувати пиляння.
Випилюваннякіл можна вважати завершальним прийомом роботи з лобзиком.
Зпопередніх прийомів учням зрозуміла суть виконання трудових дій, але в нихповинен вироблятися стабільний навик пиляння точно за лінією. Пиляння по колумає свою особливість, бо тут важливим є узгодження дій правої та лівої рук.Кожний рух має одночасно повертати малюнок (заготовку) і подавати пилку вперед(1 мм). До набуття певних навиків у роботі спішити непотрібно. Сповільненаподача дозволяє уникнути виходу пилки за межі розмітки, на що потрібно постійнонаголошувати школярам.
Зазначеніприйоми пиляння вчитель демонструє для всіх учнів із одночасним їх коментарем.У залежності від розвитку в п’ятикласників їх умінь роботи з лобзиком,засвоєння елементів операції випилювання може здійснюватись поетапно, абопослідовно.
На формуванняумінь роботи з лобзиком слід виділити другий урок заняття 5. Учні, які успішновиконають тренувальні завдання, можуть переходити до випилювання контурівдеталей (виробів).
Томузаняття 6 може мати суто практичний характер, де школярі застосовуватимутьнабуті знання і вміння на конкретних предметах.
Слідзазначити, що і як при первинному формуванні умінь, так і при їх використанніна практиці, велику увагу необхідно приділяти дотриманню правил техніки безпекипраці: при натягуванні пилочки на рамку, при роботі лобзиком, при свердлінніотворів чи їх наколюванні шилом.
Певнітруднощі в п'ятикласників виникають із натягуванням пилочки. Щоб полегшитироботу учням слід використовувати різноманітні пристрої, які можуть бутивиготовлені в шкільних майстернях старшокласниками. Зразки такого обладнання ірекомендації стосовно їх виконання достатньо описані в методичній літературі.Так само існує багато порад, як самостійно можна виготовляти пилочки длялобзиків (нарізування зубців плашкою, нарізування зубилом на пружинах із старихбудильників, насікання на гітарній струні та ін.). Нескладно в умовах шкільноїнавчальної майстерні виготовляти рамки (станки) для лобзиків. Тому в учителівне повинно бути проблем з організацією роботи при виготовленні різноманітнихпредметів з фанери, ДВП чи тонкої дошки.
Узалежності від складності виробів, які пропонуються п’ятикласникамматеріально-технічного забезпечення майстерень та інших умов, учителі трудовогонавчання можуть збільшити кількість годин на випилювання контурів деталей/виробів/ за рахунок занять виділених для комплексних робіт.
Принаявності в майстерні електричного лобзика, доцільно продемонструвати йогороботу, не залучаючи до цього безпосередньо учнів. Головну увагу слід звертатина ефективність використання механізмів при обробці матеріалів, їх переваги,порівняно з ручною роботою. Разом з тим, слід зазначити, що це — об’єктпідвищеної небезпеки, а тому особливо слід дотримуватися правил технікибезпеки.
Заняття7. З'єднання деталей із фанери, ДВП і ДСП.
Теоретичнучастину заняття рекомендуємо розпочати узагальненням знань школярів пронайпоширеніші та найвідоміші способи складання столярних виробів. З цією метоюучням можна запропонувати розглянути й проаналізувати різноманітні предмети здеревини та деревних матеріалів і визначити види виконаних з'єднань. Післяцього доцільно організувати проблемну бесіду, щоб школярі самостійно дали їхпорівняльну характеристику. Наводимо приблизний зміст бесіди.
— Задопомогою яких способів з'єднані представлені вам для вивчення вироби? (Задопомогою цвяхів, шурупів, на клею).
— Звичайно, найпростіше з'єднання дерев'яних речей виконується цвяхами; а чиможемо ми при виготовленні своїх виробів використати цвяхи? (Ні, оскільки вони будутьрозколювати торці заготовок, псуватимуть зовнішній вигляд предмета, і мабуть непідходитимуть для вибраної конструкції).
— Тоді, можливо, для нашого з'єднання використати шурупи? Спосіб їх проникнення вматеріали та скріплення заготовок відмінний від попереднього (при цьому можнапоказати на плакатах збільшені зображення цвяхів та шурупів, умови їхутримування в деревині й деревних матеріалах, а також продемонструвати прийомизагвинчування шурупів та забивання цвяхів у фанеру). (Ні, бо шурупи теж можутьрозколювати торці заготовок і також псують вигляд виробу).
— Аяке з'єднання відповідає умовам надійності, міцності і не залишає видимихслідів на поверхні скріплюваних деталей? (Клейове).
— Упочаткових класах ви склеювали папір, картон, виготовляючи різноманітнікоробочки та інші вироби. А яким клеєм ви це робили? (Канцелярським — силікатним, а також ПВА).
— Клей ПВА ми також будемо використовувати. А які клеї ви ще знаєте, що нимиможна склеювати деревину, фанеру, ДВП та інші деревні матеріали? (Глютиновий(столярний), казеїновий, міздровий).
Можнапередбачити, що п'ятикласники зовсім не знатимуть природних клеїв, аленамагатимуться називати універсальні синтетичні, які батьки частовикористовують у побуті. Тому, доцільно сказати школярам про найпоширенішіприродні клеї й коротко розповісти про умови отримання, наголосивши, що єосновою їх назви.
Післятакої невеликої бесіди ми рекомендуємо залучити школярів до роботи з книжкою,щоб вони самостійно (5-7хв.) опрацювали тему «З'єднання деталей». Дляперевірки засвоєних знань пропонуємо використати такі запитання: — Які визнаєте способи з'єднання деталей із деревини та деревних матеріалів? — Якпідбирають розміри цвяхів при з'єднанні? — Які види шурупів використовуютьсядля з'єднання?
— Чивідрізняються між собою цвяхи та шурупи за будовою стержня? — Чи можна приз'єднанні забивати шурупи молотком? Чому? — Які клеї використовують призбиранні столярних виробів? — З чого виготовляють столярний (глютиновий) клей? — Який спосіб його приготування? — Яка будова клеєварки? — Чому вона складаєтьсяз двох посудин? — Яких правил техніки безпеки слід дотримуватися приприготуванні столярного клею?
Провівшиопитування, доцільно підсумувати знання учнів, відзначити кращі відповідіоцінками й перейти до вибору виду з'єднання.
Слідзазначити, що програма велику увагу приділяє приготуванню столярного клею йвиконанню ним з'єднань. Ми вважаємо, що поняття про його приготування можнаподати лише в загальних рисах, а складання виробу найкраще здійснювати клеємПВА; це простіше та безпечніше.
Увступному інструктажі до виконання практичної роботи необхідно звернути увагуна підготовчих роботах при склеюванні, зокрема на підгонці й припасуваннідеталей, контролюванні їх форм та розмірів. У критерій оцінювання трудових дійдоцільно ввести також уміння учнів читати креслення деталей, а такожправильність виконання операції склеювання й організацію свого робочого місця.
Заняття8-9. Оздоблення виробів із фанери, ДВП і ДСП.
Наопорядження, тобто кінцеву обробку виробів школярами пропонуємо два
заняття.Це дозволить всім без винятку учням вирівняти шанси й вчасно завершити попереднітехнологічні операції, на належному рівні та якісно виконати необхідніоздоблення; педагог матиме можливість провести ґрунтовний аналіз дитячих робітта підвести підсумки по всій темі «Обробка деревини».
Теоретичнучастину першого із двох занять можна розпочати організацією та проведеннямпроблемної бесіди, характер якої буде аналогічним до попередньої.
Зібрані(склеєні) минулого разу школярами вироби матимуть ще не зовсім гарний, естетичнийвигляд. Особливо це дуже добре буде бачитися в порівнянні. Тому доцільно також,як і при вивченні з'єднань, використати учнівські вироби попередніх років,вибравши, звичайно, найкращі зразки. Буде непогано, якщо вчитель матимеможливість представити найрізноманітніші види оздоблень предметів із деревини.Переконані, що дітей це зацікавить і вони візьмуть активну участь в обговоренніпереваг та недоліків різних способів опорядження.
Дляпроведення бесіди можна використати наступні запитання:
— Виготовлені вами вироби можна вважати повністю завершеними? (Думки школярів,швидше всього, розділяться: так або ні).
— Атепер вам пропонуються для огляду речі, які виготовляли ваші попередники. Чиподобаються вони вам? (Беззаперечно).
— Ачому? (Бо вони гарні; деякі красиво розмальовані, окремі з випаленимивізерунками, а є просто полаковані).
— Чихочете ви, щоб і ваші вироби були такими, а можливо, ще й кращими? (Так).
— Запам'ятайте,що завершальна стадія виготовлення виробу, яка пов'язана з нанесенням на йогоповерхню різних візерунків, із покриттям фарбами, лаками тощо називаєтьсяоздобленням. А який вид оздоблення вам подобається найкраще? (Будуть різнівідповіді).
Післяцього доцільно зупинитися на короткій характеристиці найпоширеніших видівоздоблень, приділивши основну увагу тому (або тим) способу опорядження, якийбезпосередньо школярі виконуватимуть.
Звичайно,що вчитель ще перед початком вивчення теми вибирає об'єкти праці для учнів,визначаючи в тому числі й вид оздоблення.
Однак,не виключена можливість, коли школярі можуть пропонувати свої варіантипроведення опоряджувальних робіт, і це треба враховувати.
Длякращого засвоєння навчально-технічної інформації з теми заняття школярам можназапропонувати протягом 7-8 хвилин попрацювати з підручником, після чогопровести невеличку співбесіду, використовуючи наступні запитання:
— Яківи знаєте види оздоблення? — Від чого залежить вибір виду оздоблення? — Якеоздоблення називається прозорим? — А яке непрозорим? — У чому полягає сутьпроцесу випалювання? — Яких правил техніки безпеки слід дотримуватися прироботі з випалювачем (пірографом)? — Яких правил особистої гігієни та безпекипраці треба дотримуватися при роботі з лаками й фарбами?
Провівшиопитування й закріплення засвоєного матеріалу, можна приступати до виконанняпрактичних робіт.
Великуувагу дітей слід звертати на підготовку до оздоблення. Дуже часто дітивважають, що оздоблення, особливо непрозоре, закриє всі їхні огріхи, допущеніпри виконанні попередніх трудових дій. Але це не так. У більшості випадківзроблений школярами брак може проявлятися ще більше. А тому, поверхня підоздоблення має бути добре підготовлена.
Всіопоряджувальні роботи мають виконуватися із суворим дотриманням технікибезпеки.
Безпосереднєоздоблення поверхонь виробу може зайняти другий урок першого заняття та першусорокап'ятихвилинку другого заняття теми «Оздоблення...»
Завершальнийурок із чотирьох запланованих на оздоблення необхідно виділити для проведенняаналізу учнівських робіт та підведення підсумків.
Заняття10-12. Комплексні роботи.
Виділившив тематичному плануванні три заняття на виконання робіт комплексного характеру,ми виходили з наступних міркувань.
По-перше,перед вивченням теми «Обробка деревини» вчитель ще не знає можливостейп'ятикласників у плані виконання трудових дій, щоб визначити об'єкти праці дляшколярів, кожному індивідуально. Тому, доведеться підбирати вироби,орієнтуючись на так званого середнього учня; об'єкти мають бути такими, щоб їхміг зробити кожний.
По-друге,введення школярів до основ обробки матеріалів має здійснюватися черезфронтальну форму організації праці, оскільки, проведення вступних, поточних тазаключних інструктажів, аналіз і оцінювання трудових дій п'ятикласників, впровадженняелементів само- та взаємоконтролю будуть ефективними саме при такій організаціїроботи дітей.
Разомз тим, це не зовсім сприяє здійсненню диференціації навчання, формуваннюінтересів та нахилів дітей, розвиткові індивідуальних рис кожної особистості.
Тому,коли п'ятикласники пройдуть разом ознайомлення із технологічним процесомобробки деревних матеріалів на базі єдиного виробу, їм доцільно надатиможливість повторити його індивідуально, виготовляючи такі речі, які їмнайбільше до вподоби (звичайно, базуючись на програмному матеріалі, виходячи зможливостей та умов школи).
2.3Обробка металів (26 год.)
Тематичнепланування програмного матеріалу
Заняття1. Обладнання слюсарних майстерень. Організація робочого місця в слюсарніймайстерні (2 год.).
Питання,що підлягають висвітленню:
Загальнівідомості про слюсарну справу. Професія слюсаря; види слюсарних робіт. Організаціяробочого місця індивідуального використання; встановлення лещат відповідно дозросту школяра. Розташування на робочому місці інструментів і пристроїв дляслюсарних робіт. Санітарно-гігієнічні умови праці.
Лабораторно-практичнаробота. Ознайомлення з робочим місцем слюсаря та його організацією при виконанніробіт; закріплення робочих місць за учнями відповідно до їх фізичних даних.
Профорієнтація.Загальне ознайомлення з професією слюсаря.
Заняття2. Загальне уявлення про машини та їх застосування.
Свердлильнийверстат як технологічна машина (2 год.).
Питання,що підлягають висвітленню: Узагальнення знань учнів про машину та сфери їїзастосування. Поняття про технологічні машини і їх особливості; свердлильнийверстат як технологічна машина. Будова та принцип роботи верстата. Прийомикерування. Кінематична схема свердлильного верстата. Поняття про передаточнечисло. Правила техніки безпеки при роботі на свердлильному верстаті.
Практичніроботи. Вивчення будови окремих механізмів свердлильного верстата (на прикладі2М112). Читання кінематичної схеми верстата. Визначення передаточного числапасової передачі.
Міжпредметнізв'язки. Математика: користування вимірювальним інструментом; правила ділення;підрахунок розмірів. Фізика: механічна робота. Креслення: схеми.Профорієнтація. Дати загальне уявлення про машинобудівні професії.
Заняття3. Відомості про найпоширеніші механізми (2 год.).
Питання,що підлягають висвітленню:
Механізмипередачі та перетворення руху, їх загальна характеристика. Будова, принципроботи і використання найпоширеніших механізмів; їх кінематичні схеми. Ручнийдриль. Розширення знань учнів про деталі. Типові та спеціальні деталі механізмів,способи їх з'єднання; підшипники.
Практичніроботи. Ознайомлення із механізмами, які використовуються у навчальнихмайстернях. Виконання кінематичних схем окремих механізмів і визначення їхпередаточного числа. Складання пасової, зубчастої та інших передач із деталей«Конструктора». Вивчення будови і принципу роботи ручного дриля.
Міжпредметнізв'язки. Математика: натуральні числа; правила ділення; підрахунок розмірів.Фізика: прості механізми; тертя, сила тертя, тертя у природі й техніці; криволінійнийрух. Креслення: схеми.
Профорієнтація.Ознайомлення із професією слюсаря-складальникаї.
Заняття4. Техніко-технологічні відомості про метали і сплави (2 год.).
Питання,що підлягають висвітленню: Узагальнення знань учнів про використання тонкоголистового металу в побуті та народному господарстві. Поняття про виготовленнятонколистового металу на прокатних станах і його види. Загальне уявлення просплави. Поняття про основні фізичні та механічні властивості металів і сплавів.
Лабораторно-практичніроботи. Визначення видів листового металу за фізичними властивостями (кольором іблиском). Порівняльна характеристикаа тонколистового металу за механічнимивластивостями (твердістю, міцністю, пластичністю, пружністю).
Міжпредметнізв'язки. Фізика: властивості тіл: питома вага, теплопровідність, пружність,пластичність. Хімія: хімічні властивості: корозійна стійкість; призначенняпокриття сталі іншими металами; корозія металу і способи її попередження.
Профорієнтація.Загальне ознайомлення із професією металурга.
Заняття5. Конструювання виробів із тонкого листового металу (2 год.).
Питання,що підлягають висвітленню: Вимоги, які ставляться до виробів із тонколистовогометалу. Аналіз учнівських робіт попередніх років; вибір об'єкта длявиготовлення. Ознайомлення із конструктивними особливостями об'ємних деталей затехнічним рисунком та кресленням. Розробка конструкції виробу (виробів) ізтонколистового металу; визначення характерної форми і розмірів. Проведення вимірювань.
Проеціюванняпредмета на дві площини проекції; побудова його розгортки.
Практичніроботи. Розробка (удосконалення) конструкції виробів (за допомогою вчителя).Виконання ескізу предмета об'ємної форми. Побудова розгортки виробу;виготовлення паперової моделі предмета за її зображенням. Проведення необхіднихвимірювань.
Міжпредметнізв'язки. Креслення: послідовність виконання креслення предмета; ескізування;технічний рисунок. Математика: геометричні фігури; побудова відрізка;паралельне перенесення; ламана лінія, замкнена ламана, многокутник.
Профорієнтація.Ознайомлення із професіями конструктора й кресляра.
Заняття6. Технологічна послідовність виготовлення слюсарних виробів (2 год.).
Питання,що підлягають висвітленню: Узагальнення та розширення знань учнів про основніслюсарні операції. Визначення раціональної послідовності виготовлення виробу зтонколистового металу; складання технологічної карти. Приблизний розрахуноквитрат часу та розходу матеріалів для виконання роботи.
Практичніроботи. Розробка технологічної карти на виготовлення виробу (під керівництвомучителя); розрахунок витрат матеріалу для реалізації роботи. Формування умінькористування контрольно-вимірювальним інструментом.
Міжпредметнізв'язки. Математика: натуральні числа; підрахунок розмірів; геометричні фігури;обчислення площі геометричних фігур.
Заняття7. Підготовка та розмічання заготовок із тонколистового металу (2 год.).
Питання,що підлягають висвітленню: Загальне уявлення про підготовчі роботи до розмічаннязаготовок із тонколистового металу. Призначення операції правлення: інструментиі пристрої для роботи. Прийоми та послідовність виправляння заготовок ізтонколистового металу.
Узагальненнязнань учнів про площинне розмічання; інструменти і пристрої для його виконання.Розмічання деталей за робочими кресленнями (ескізами), шаблонами, зразками.Поняття про припуск на обробку. Правила техніки безпеки при правленні та розмічаннітонколистового металу.
Практичніроботи. Підготовка заготовок до розмічання (виправляння, нанесення на поверхнювідповідних розчинів тощо). Розмічання деталей виробів (розгорток). Здійсненняконтролю за формою та розмірами розгортки.
Міжпредметнізв'язки. Математика: геометричні фігури; паралельне перенесення; побудова відрізказаданої довжини; ламана лінія; замкнена ламана. Креслення: типи ліній.
Заняття8-9. Розкроювання тонкого листового металу (4 год.).
Питання,що підлягають висвітленню: Загальні відомості про різання металів та його види(із зняттям та без зняття стружки). Різання металу ножицями. Будова йвикористання ручних слюсарних ножиць; їх порівняння з аналогічним інструментомдля різання паперу, картону, викроювання тканин. Будова й застосування важільнихножиць. Прийоми різання листового металу ручними та важільними ножицями.
Загальнівідомості про рубання металів; будова зубила. Прийоми рубання тонкого листовогометалу (в лещатах і на плиті).
Обробкаторців заготовок після рубання і різання ножицями. Напилки, їх загальна будовата види. Прийоми обпилювання прямолінійних і криволінійних контурів. Контрольза якістю роботи. Правила техніки безпеки при різанні, рубанні та обпилюваннітонкого листового металу.
Практичніроботи. Вирізування контурів деталей виробу ножівкою чи вирубування зубилом.Контроль за розмірами в процесі роботи. Обробка кромок деталей напилками. Перевіркаякості роботи та розмірів за шаблоном.
Міжпредметнізв'язки. Математика: геометричні фігури; вимірювання кутів, гострий кут. Фізика:будова речовини; деформація тіл; закон важеля; сила тиску.
Заняття10. Гнуття і пресування тонколистового металу (2 год.).
Питання,що підлягають висвітленню: Поняття про формоутворення виробів з тонколистовогометалу. Інструменти та обладнання для гнуття і пресування. Технологічна послідовністьвиконання робіт. Правила контролювання розмірів і форми деталей при гнутті.Поняття про виготовлення деталей штампуванням на машинобудівних підприємствах.Правила техніки безпеки при згинанні тонколистового металу.
Практичніроботи. Згинання (пресування) заготовки згідно з кресленням і технічнимрисунком. Контроль за розмірами та якістю роботи при гнутті. Усунення дефектів.
Міжпредметнізв'язки. Математика: центральна симетрія; паралельне перенесення. Фізика:деформація; сили, що виникають при деформації.
Профорієнтація.Загальне ознайомлення із професіями штампувальника, коваля.
Заняття11. З'єднання деталей із тонколистового металу (2 год.).
Питання,що підлягають висвітленню: Відомості про з'єднання деталей із тонколистовогометалу; види з'єднань. Особливості та прийоми з'єднання однофальцевим швом; підготовкадеталей та послідовність виконання роботи.
З'єднаннядеталей заклепками; послідовність його здійснення.
Поняттяпро контактне електрозварювання. Правила безпеки праці при виконанні з'єднань.
Практичніроботи. Підготовка та виконання з'єднання деталей відповідно до технологіївиготовлення виробу. Контроль за розмірами та якістю роботи. Усунення дефектів.
Міжпредметнізв'язки. Математика: геометричні фігури; аналіз геометричної форми предмета. Фізика:деформація; сили, що виникають при деформації; будова речовини; пластичність.
Заняття12-13. Оздоблення металевих виробів (4 год.).
Питання,що підлягають висвітленню: Естетичні вимоги, що ставляться до виробів ізтонколистового металу. Підготовка виробів до оздоблення. Покриття металевихвиробів антикорозійними матеріалами, лаками і фарбами.
Практичніроботи. Кінцева обробка металевих виробів (зачищення шліфувальною шкуркою,загрунтовування нерівностей) та їх оздоблення.
Аналізвиконаних робіт. Підведення підсумків.
Міжпредметнізв'язки. Фізика: будова речовини. Хімія: розчини; хімічні властивості лаків іфарб; склад і способи приготування фарб.
Загальніметодичні рекомендації до проведення занять.
Ручнай механізована обробка металів у 5-ому класі грунтується на роботі зтонколистовим металом (жерстю). У житті кожній людині з дитинства доводитьсякористуватися різноманітними предметами, виготовленими з металів чи сплавів. Атому, школярі вже повинні мати загальне уявлення про ці матеріали, їх основніфізико-механічні властивості.
Основнийакцент для п’ятикласників при засвоєнні навчально-технічної інформації іззазначеної теми програми слід робити саме на властивостях тонколистовогометалу, способах його одержання та обробки, особливостях отримання виробів(деталей) об’ємної форми.
Ознайомлюючиучнів з технологічним процесом виготовлення виробів із тонколистового металу,потрібно за аналогією використовувати інформацію про послідовність отриманнявиробів із фанери, а також узагальнювати знання та вміння їх роботи з папером ікартоном за початкову школу.
Заняття1. Обладнання слюсарних майстерень.
Організаціяробочого місця в слюсарній майстерні.
Першезаняття в слюсарній майстерні доцільно присвятити ознайомленню п’ятикласниківіз приміщенням та розташуванням обладнання. Учням необхідно наголошувати, щообробка металів має свої особливості, порівняно з обробкою деревини. Томуорганізація робочого місця в слюсарній майстерні відрізняється від столярної.
Напочатку школярам можна розповісти, що слюсарні роботи на виробництві — це ручнаобробка металів, яка здебільшого доповнює верстатну (механічну), або завершуєвиготовлення виробів з’єднанням деталей, складанням вузлів і агрегатів. Цітрудові прийоми та операції можуть виконуватися як за допомогою ручного чимеханізованого інструменту, так і на відповідних верстатах.
Такождоцільно здійснити невеличкий екскурс в історію й розповісти про виникнення тастановлення професії слюсаря, а також зазначити його роль у народномугосподарстві. Після цього слід перейти до загальної характеристики обладнаннямайстерні.
Вслюсарній майстерні (відділенні) встановлюється обладнання індивідуального та загальногокористування. До індивідуального належать верстаки з лещатами. Обладнаннямзагального користування є свердлильні й загострювальні верстати (абозагострювально-шліфувальні); перевірочні та розмічальні плити; гвинтовий прес;важільні ножиці; правильна плита тощо. Для зберігання заготовок і деталей,пристроїв та інструментів, допоміжних матеріалів є інструментальні шафи,стелажі, столи.
Слюсарнийверстак є основою обладнання кожного робочого місця учня й становитьспеціальний стіл, на якому виконують майже всі види робіт. Він має бути міцнимі стійким. Верстаки бувають одномісними та багатомісними. На прикладівстановлених у майстерні верстаків слід дати їх характеристику, вказати напереваги й недоліки при роботі з металами.
Длякріплення заготовок при їх обробці застосовуються відповідні затискні пристрої,які називаються лещатами. В шкільних навчальних майстернях використовуютьсярізноманітні конструкції цього обладнання, тому необхідно наголошувати наособливості їх будови.
Оскількип’ятикласники вже працювали в столярній майстерні, можна використати їх знаннящодо основних елементів організації робочого місця, підкресливши, що міжостанніми та рівнем організованості, дисциплінованості, ефективності праціучнів існує прямий зв’язок. За плакатами та іншою наочністю (зокремадемонструючи правильність розташування інструментів на верстаку) доцільноознайомити школярів з поняттям “зона досягнення рук” у горизонтальній тавертикальній площинах.
Першочерговотреба визначити основні вимоги дотримання порядку на робочому місці:
а)все необхідне для праці повинно знаходитися під рукою, щоб можна було зразузнайти потрібний предмет;
б)інструменти та матеріали, які під час роботи використовуються частіше,розміщують ближче до себе, а застосовувані рідше — далі; бажано всівикористовувані предмети розташовувати приблизно на рівні пояса;
в)інструменти й пристрої розкладають так, щоб їх було зручніше брати відповідноюрукою: що береться правою — тримають справа, що лівою — зліва;
г)документацію (креслення, технологічні та інструкційні карти тощо) слід триматив зручному для користування місці й гарантованому від забруднення;
ґ) неможна накладати один предмет на інший; заготовки та готові деталі необхіднозберігати так, щоб вони не загромаджували проходи й, щоб учні часто ненагинались, якщо потрібно взяти чи покласти необхідну річ.
Ворганізації робочого місця великого значення набуває правильне встановленняслюсарних лещат. Вчителеві слід пам’ятати, що висота верстака із закріпленимина ньому лещатами визначається відповідно до росту працюючого. При їх низькомурозташуванні передпліччя утворює з плечем тупий кут, м’язи сильно напружуються,працювати стає важко, порушується рівномірність притискування інструменту обомаруками, спина згинається. При високому розміщенні лещат передпліччя й плечеутворюють гострий кут. У цьому випадку умови роботи ще гірші, оскількипередавання зусилля різання від плеча до інструмента вимагає особливогонапруження, що часто буває не під силу школяреві.
Вибираючивисоту лещат для роботи наприклад, з паралельними губками, зігнуту в лікті лівуруку учня кладуть на них так, щоб кінці випрямлених пальців торкалисяпідборіддя, або встановлюють бойок молотка на ударну частину зубила, при цьомуплечова частина правої руки повинна мати вертикальне положення, а ліктьова –горизонтальне, кут між ними – 90°. Стільцеві лещатавстановлюють на таку висоту, щоб зігнута в лікті ліва рука, покладена на їхгубки, доторкалася до підборіддя дитини зігнутими в кулак пальцями.
Прималому зрості школяра необхідно використовувати спеціальні, за можливістюрегульовані по висоті підставки під ноги. Якщо в класі є учні високого зросту,необхідно регулювати висоту верстаків чи лещат.
Післяознайомлення п’ятикласників з необхідними відомостями, можна провестилабораторну роботу з вивчення будови лещат та їх встановлення відповідно дозросту учня на кожному робочому місці. По її завершенні потрібно перейти дозасвоєння правил техніки безпеки при виконанні трудових завдань у слюсарній майстерні(відділенні). З таблиць чи плакатів або письмових інструкцій учні зчитуютьпоступово кожне правило, а вчитель паралельно дає необхідні пояснення. Цимелементом можна завершити заняття.
Заняття2. Загальне уявлення про машини та їх застосування.
Свердлильнийверстат як технологічна машина. При проведені цього заняття треба враховуватипевні особливості теми. Так, за діючою програмою уявлення про машинипередбачається давати в 6-му класі, а в 5-ому пропонуються для вивчення поняттяпро деталі та механізми, вважаючи, що таким чином дотримується принцип “відпростого до складного”.
Але,такі поняття як “просте” і “складне” в машинознавстві й дидактиці не завждиспівпадають. Так, наприклад, деталь в техніці вважається простим об’єктом, амашина, порівняно з нею, — складним. В умовах здійснення навчального процесу цеможе видаватися ідентичним. Та, як показують психолого-педагогічні дослідження,а також підтверджує практика роботи, коли вивчення машини розпочинати здеталей, то учні із значними труднощами сприймають техніко-технологічнівідомості, часто не виявляючи до них належного інтересу. Якщо навчаннярозпочинати із подання інформації про призначення та загальну будову машини, тов дітей проявляється цікавість до неї, виникає бажання швидше зазирнути “всередину“,розібрати її на деталі (болтики, гвинтики тощо). Тому, ми вважаємо, що загальнеуявлення про машини слід подати вже в 5-ому класі, використовуючи як прикладдля цього свердлильний верстат, на якому школярі працюватимуть при засвоєннізагальної теми “Обробка металів”.
Звичайно,що п’ятикласникам зразу буде важко сприйняти верстат як технологічну машину.Тому необхідно підвести їх до цього через певні аналогії. Із свого незначногодосвіду школярі знають, що на виробництві, в побуті, в домашньому господарствіми використовуємо найрізноманітнішу техніку. Під технікою можна розумітисукупність знарядь та засобів, яка допомагає людині в процесі переробки тавикористання продуктів природи з метою виробництва матеріальних і духовнихблаг. Сама собою техніка також є продуктом трудової діяльності людини. В цьомуконтексті дітей доцільно скеровувати на те, щоб вони самостійно називали якнайпростіші пристрої, так і складні об’єкти, зокрема ті, які є в слюсарніймайстерні. Це дозволить школярам усвідомити, що “техніка” — дуже широкепоняття, й під нього підпадають найрізноманітніші машини. При згадуванні цьоготерміну можна задати запитання: “Що називається машиною?” Будутьнайрізноманітніші відповіді, які слід узагальнити: “Машина — це технічнийпристрій, який складається з одного або кількох механізмів, що призначені дляперетворення енергії та виконання корисної роботи”. Визначення доцільнозаписати в зошит, після чого знову задати запитання: “Як ви вважаєте, наявні вмайстерні верстати виконують корисну роботу?” “Так”. “А яку?” “Допомагаютьобробляти матеріали”. “А чи можемо ми назвати, наприклад, свердлильний верстатмашиною?” – “Можемо!” “А яким чином виконується робота за допомогою такоїмашини?” Це запитання дозволяє підійти до вивчення загальної будови свердлильноговерстата. При засвоєні технічних відомостей слід використовувати наявну вмайстерні марку верстата, а також його зображення на плакаті. На технічномурисунку (чи іншому графічному зображенні) краще видно передавання руху віддвигуна до робочого органу; можна побачити в розрізі будову окремих вузлів тамеханізмів.
Післязагального ознайомлення школярів із будовою верстата доцільно пояснити йогокінематичну схему, дати можливість виконати умовні позначенні окремих елементіву зошитах; при нагоді слід згадати про інші графічні зображення, якіп’ятикласники виконували в навчальних майстернях, зокрема при вивченні теми“Обробка деревини”, дати їх порівняльну характеристику.
Зметою міцного та свідомого закріплення учнями зазначеної інформації, тут доцільнопровести такі практичні роботи: “Вивчення будови окремих механізмівсвердлильного верстата”, “Читання кінематичної схеми верстата (на прикладі2М112)”, “Визначення передаточного числа пасової передачі”.
Формаорганізації праці – фронтальна. Наприклад, вчитель поступово (можливо засписком) викликає п`ятикласників до дошки або верстата й вони виконують певнучастину завдання. Інші школярі в цей час працюють з книгою чи виконують вробочих зошитах кінематичну схему.
Передвивченням школярами прийомів роботи на свердлильному верстаті, необхідно податиправила техніки безпеки. Від закріплення заготовки на столі верстата, передсвердлінням, до її зняття після виконаної роботи, вчителеві необхідно кожнийпункт детально пояснити й продемонструвати. Завершивши показ, педагог можезалучити до відтворення своїх дій одного-двох учнів. Як показує практикароботи, діти найчастіше роблять такі помилки:
Ненадійнозакріплюють заготовку на столі верстата. Через те, наступні дії школярам недозволяти здійснювати, поки вони не виконають правильно попередню вправу.
Слабкозатискують свердло в патроні, внаслідок чого воно зупиняється при входжені взаготовку. Необхідно вимкнути верстат і після повної зупинки шпинделя міцнозатиснути кулачки патрона.
Недостатньоабо надмірно натискують важіль (руків'я) подачі свердла. Вчителеві доцільнопокласти свою руку на учнівську, щоб продемонструвати силу натиску, якапотрібна для свердління отвору.
Свердловідходить від осі (згинається). Необхідно інструмент відвести від заготовки йвимкнути верстат. Накернити добре центр майбутнього отвору, після чогопродовжувати свердління.
Невчасновиводиться свердло з отвору для звільнення його від стружки. Учням сліднагадувати, що в процесі роботи, стружка, яка утворюється і періодично невиводиться із свердлом із отвору, спричинює тертя й нагрівання інструменту.Внаслідок чого погіршується процес свердління; а можливе й заклинюваннясвердла.
Усунувшивсі помилки, допущені школярами, можна провести закріплення й підвести підсумкитеоретичної частини заняття.
Формаорганізації праці школярів при виконанні завершального практичного завданнязалежить від наявного обладнання (кількості свердлильних верстатів).Оптимальним може бути варіант, коли вчитель поділить клас на 2-3 бригади, є длякожної запропонує окреме завдання, приблизно однакового рівня складності, аледещо іншого змісту: на їх реалізацію відводиться рівний час.
Щодопроведення цього заняття можна зробити ще таке зауваження. У його зміст ми невключаємо формування практичних умінь роботи на свердлильному верстаті, лишеобмежуємося прийомами керування. Це пояснюється тим, що школярі ще нерозпочинали виготовляти вироби, де обов`язковою має бути операція свердління. Авідпрацьовувати її на тренувальних заготовках недоречно, з дидактичної точкизору.
Заняття3. Відомості про найпоширеніші механізми.
Теоретичнучастину заняття можна розпочати із повторення техніко-технологічних відомостейпро машини (10-12 хв.).
— Який технічний агрегат називається машиною? — Як класифікують машини залежновід їх призначення? — Які машини називають технологічними? — Назвіть прикладитехнологічних машин, що використовуються у шкільній майстерні. — Які основнівузли (складові частини) притаманні для всіх машин? — Яка загальна будовасвердлильного верстата? — А як передається рух від двигуна верстата дошпинделя? — Чи можна в цьому випадку замінити пасову передачу на іншу? А якіспособи передавання руху від двигуна до робочих органів технологічних (і нетільки) машин ви знаєте? Оскільки після останнього запитання можливірізноманітні відповіді школярів, доцільно провести узагальнення інформації проспособи передавання й перетворення руху (це можна здійснювати на базісвердлильного верстата).
— Вивже знаєте, що свердлильний верстат, як машина, складається з багатьох вузлів,одні з яких є нерухомими, а інші — навпаки, виконують механічні рухи. Тіпристрої, які призначені для передавання руху від одних деталей до інших, абодля його перетворення називають механізмами. — Скільки механізмів є усвердлильному верстаті? (Два). — А які? (Це механізм, що передає рух: механічнапасова передача; а також рейковий механізм, який перетворює обертовий рухштурвала в прямолінійний, зворотно-поступальний рух свердла).
Післяцього необхідно детальніше ознайомити школярів із зазначеними механізмами,використовуючи верстат (або його діючу модель), а також наочне зображення йкінематичну схему. Вивчення будови й принципу дії механізмів повинно йтипаралельно з формуванням наукового поняття про деталі — спеціальні, стандартніта інші, й основні види їх з'єднань.
Закріпленнятехніко-технологічних відомостей про найпоширеніші механізми вчитель зможереалізувати при проведенні лабораторно-практичних робіт; приблизний їх зміст мивизначили в тематичному плануванні.
Заняття4. Техніко-технологічні відомості про метали і сплави.
Враховуючите, що на попередніх заняттях п'ятикласники досить ґрунтовно ознайомилися знайрізноманітнішими металевими виробами (як на прикладі технічного обладнаннямайстерні, так і, оглядаючи постійно діючу виставку зразків учнівських робіт),доцільно провести узагальнення науково-технічної інформації щодо застосуваннянайпоширеніших металів та їх сплавів у народному господарстві й побуті.
— Відвашої першої вчительки, від своїх батьків, друзів та знайомих ви багато чули прорізні метали, із яких виготовляють найрізноманітніші речі. А які з них єнайпоширенішими? (У більшості випадків діти скажуть, що залізо; через те їхзразу потрібно буде виправити, наголосивши, що заліза як такого в чистомувигляді в природі практично не існує. А із залізної руди, наприклад, бурогозалізняку на металургійних комбінатах виплавляють сталь або чавун. При цьомудоцільно використати зразки наявних кусочків руди, які роздаються дітям наробочі місця. Варто також тут продемонструвати зразки сталі та чавуну, взагальних рисах згадавши про відмінності в їх будові, властивостях таможливостях застосування).
— Аякі ще метали ви можете назвати? (Алюміній, мідь; не виключено, що будутьназвані також латунь, бронза, через те, також зразу слід внести уточнення, щолатунь й бронза не є металами в загальноприйнятому розумінні; вони є сплавами,оскільки сплавляються з кількох металів, основним з яких є мідь; при цьомупотрібно продемонструвати зразки міді, бронзи та латуні й також у загальнихрисах зробити їх порівняння за окремими властивостями).
— Метали та сплави, перш ніж потрапити на металообробні підприємства в такомувигляді, в якому ми частково звикли їх бачити в наших майстернях передвиготовленням із них різних виробів, проходять довгий і складний шлях (тутможна, використовуючи плакат або таблицю, показати отримання прокату напрокатних станах).
Продемонструвавшизразки окремих видів прокату (кутника, швелера, труби та ін.), доцільнозапитати, чи можна з нього виготовляти, наприклад, кухонний посуд для дому,бочки, каністри, консервні банки, різні коробки тощо. Відповідь будеоднозначною — ні; для таких виробів необхідно мати листовий метал.
Щобучні краще зрозуміли механізм отримання листового металу, можна сказати, щопрокатування листів на станах дуже нагадує процес розкачування тіста длявареників; гаряча болванка проходить між парами валків, віддаль між якимипоступово зменшується, й тому, чим більше валків проходить листовий метал, тимтонший він стає. Цю розмову слід супроводжувати показом зразків різної товщини,визначаючи, де є фольга, жерсть(чорна й біла), оцинковане залізо, покрівельнасталь (її ще називають даховим залізом) тощо.
Важливоюдля п'ятикласників має бути інформація, що сфера застосування будь-якого металучи сплаву залежить від його фізико-механічних властивостей, основними з яких є:колір, блиск, теплопровідність, електропровідність; міцність, твердість,пружність, пластичність. Найкраще будувати свою розмову з учнями на загальнійхарактеристиці тих властивостей, які діти можуть сприйняти через свої органичуття (у першу чергу, зір та дотик, прикладені фізичні зусилля).
Закріпленнязасвоєного матеріалу слід проводити при виконанні запланованихлабораторно-практичних робіт.
Заняття5. Конструювання виробів із тонкого листового металу.
Техніко-технологічнівідомості цього заняття мають чітко виражений прикладний характер, бо вониакумулюють як практичний досвід багатьох поколінь людей, так і науковообґрунтовану інформацію з конструювання та виготовлення необхідних предметів злистового металу.
Заняттяслід розпочати з аналізу конструкції (конструкцій), визначеного длявиготовлення виробу. Залежно від теоретичної підготовки та практичного досвідушколярів, рівня сформованості колективу вчитель може, або запропонувати єдинийдля всіх об'єкт практичної діяльності, або чітко орієнтуватися на три категоріїучнів (сильних, середніх та слабких) й відібрати вироби відповідних рівнівскладності. Тому й обговорення конструкції об'єкта праці п'ятикласниківзалежатиме від зазначених чинників. Перш, ніж приступити до аналізу конструкційзразків виробів, необхідно провести невелику бесіду, в якій можна пригадатиосновні вимоги до виготовлюваних предметів: — При вивченні теми «Обробкадеревини» ми вже розглядали ці вимоги. Назвіть найголовніші з них.(Відповідність виробу своєму призначенню; його надійність; рентабельність увиготовленні; довговічність в експлуатації; ремонтопридатність івзаємозамінність деталей; естетичність та ін.).
— Гарний естетичний вигляд виробу відіграє важливе значення, наприклад, в йогоуспішній реалізації на ринку. Цього вигляду конструкції виробу на підприємствахнадають люди, яких називають дизайнерами. А що ви розумієте під терміном «дизайн»?А що входить в поняття «технічна естетика»?
— Аналізуючи конструкції майбутніх об'єктів праці, ви повинні дати ґрунтовну йвичерпну характеристику та відповісти на запитання, чи відповідають вониосновним представленим вимогам?
— Якуроль у виробі відіграють конструктивні елементи? У яких випадках їх можнаспростити (ускладнити)?
Якщоаналіз виробів здійснювався у бригадах (ланках), то кожна з них повиннавиставити представника для захисту перед класом (групою) свого об'єкта. Якщореалізується фронтальна форма організації праці, то здійснювати характеристикувиробу можуть всі учні класу за списком або за бажанням. Обговоренняконструкції виробу в обох випадках має здійснюватися із використанням йогографічних зображень (робочого креслення та технічного рисунка).
Розробкаконструкції виробу в 5-ому класі в більшості випадках проводиться за методоманалогії. Спочатку учням слід задати запитання: — Чи не нагадує вам виріб зтонколистового металу (зокрема коробка) аналогічний об'єкт з паперу (картону),який ви виготовляли в початкових класах? (Так). — То чи не можемо ми розроблятиконструкцію запланованого виробу через паперову модель? (Можемо).
Уцьому аспекті творча робота з папером дає необмежені можливості по створеннюпотрібної конструкції й побудові розгортки виробу. Тут також учні вдосконалюватимутьсвої вміння у проведенні вимірювань та нанесенні розмірів на розгортку.
Заняття6. Технологічна послідовність виготовлення слюсарних виробів.
Роботуна занятті можна побудувати через систему аналогій та узагальнень. Як і прививченні теми «Обробка деревини», п'ятикласники мають усвідомити, щовиготовлення сконструюваного ними виробу здіснюватиметься через виконаннятехнологічних операцій, які називаються слюсарними. Пропонуємо перевіритизнання й розуміння школярами таких питань: — Що називається виробничимпроцесом? — Що називається технологічним процесом? — Що слід розуміти підтерміном «технологічна операція»? — Які ви знаєте основні документитехнологічного процесу? — Що називають технологічною картою?
— Напопередньому занятті ми разом вибрали об'єкт практичної діяльності (за зразок візьмемо,наприклад, коробку для дрібних деталей). Реальний виріб та його наочнезображення знаходяться перед вами (на демонстраційному столику). Які, на вашудумку, необхідно виконати слюсарні операції, щоб із куска тонколистового металуми отримали потрібний нам предмет(відповіді будуть різними, як: різати, рубатизубилом, обпилювати, зачищати, згинати та ін.).
Щобшколярі краще засвоїли правильну послідовність виконання робіт при виготовленнівиробу із металу, доцільно використати технологічні карти на вироби, які учніаналізували. Було б добре, коли з такою картою кожен п'ятикласник мавможливість працювати індивідуально. Завершити цей етап роботи можна послідовнимчитанням школярами технологічної документації.
Упроцесі роботи з технологічною документацією вчитель повинен звертати учнівськуувагу на розміри заготовок та розміри деталей, припуски на обробку, вибірспособів обробки тощо. Після успішного завершення читання графічних документів,доцільно перейти до розробки технологічних карт на виготовлення конкретнихоб'єктів дитячої праці.
Заняття7. Підготовка та розмічання заготовок із тонколистового металу.
Питання,представлені для розгляду в цьому занятті, мають важливе значення дляздійснення технологічного процесу, оскільки від правильного їх сприйняття,усвідомлення та засвоєння залежить якість виконання всього виробу.
Підготовчіроботи до розмічання п'ятикласники вже здійснювали при обробці фанери та ДВП, атому з учнями слід згадати, що вони в себе включали. Після короткої співбесіди йузагальнення знань з цього матеріалу можна вияснити, які із зазначених робітбудуть використовуватися при обробці тонколистового металу. В основному вонизводяться до вирівнювання поверхні заготовки за допомогою дерев'яного молотка(киянки) та правильного бруска. Розмова вчителя має супроводжуватисядемонструванням прийомів роботи.
— Ачи можна правлення виконувати молотком? (Якщо будуть позитивні відповіді, можназапропонувати одному із учнів, які так думають, виправити кусочок жерстімолотком, а потім порівняти якість поверхні після ударів молотка й киянки).
Напідготовлену поверхню вже можна наносити лінії розмітки. Учні проводилирозмічання фанери й ДВП, тому вони мають уявлення про способи розмічання,інструменти для роботи, прийоми виконання. За аналогією ці знання слідвикористати й при розмічанні тонколистового металу.
Заняття8-9. Розкроювання тонкого листового металу.
Оскількиактуалізацію опорних знань ми пропонуємо здійснити при виконанні практичногозавдання, то заняття слід розпочинати із сприйняття та усвідомлення новогоматеріалу.
Працюючиз деревиною, діти засвоїли, що для розкроювання (розділення) заготовки наокремі деталі використовують відповідний різальний інструмент. Тоді школяріотримали також, можливо вперше, наукову інформацію про основи, сутність процесурізання. Тепер п'ятикласників необхідно підвести до розуміння того, що подібнийза функціональним призначенням інструмент застосовують й при різанні металів(але дещо іншої форми і розмірів) й, базуючись на зазначеному, розширити їхзнання про основи процесу різання та геометрію різальної частини інструмента.
Свідомістьта міцність засвоєння відповідної науково-технічної інформації може бутизабезпечена шляхом організації проблемної бесіди з використанням також методівдемонстрування та пояснення. Учителеві необхідно приготувати інструменти длярізання різних матеріалів: деревини, паперу й картону, тонколистового металу йсортового прокату. Бажано також мати й збільшені зображення зазначенихінструментів. Порівнюючи їх ріжучі частини, необхідно чітко підкреслити, щонезалежно від призначення інструменту, його будови в основі роботи різальноїкромки лежить принцип клину.
Навколоцього й треба будувати свою роботу по вивченні будови слюсарних ножиць тазубила, а пізніше — й інших інструментів для обробки металів.
Заняття10. Гнуття і пресування тонколистового металу.
Здійснюючипідготовку деталей з тонколистового металу до розмічання, учні киянкою абоправильним бруском знімали різноманітні нерівності, відновлювали рівну площинудля розмічання, тобто змінювали їх форму. На сьогоднішньому занятті школярітакож будуть проводити аналогічні дії, але вже у зворотному порядку: зпрямолінійних поверхонь робити криволінійні, контурні.
Різнийлистовий метал неоднаково змінюватиме свою форму від прикладених до ньогопевних зусиль, а також по-різному реагуватиме після зупинення механічної дії. Оскількип'ятикласники вже знайомі з техніко-технологічними властивостями металів, їмможна задати наступні запитання: — Які механічні властивості металів впливаютьна вибір величини зусилля при потребі змінити форму заготовки? — Які з металівабо сплавів, чи ті, що превалюючою властивістю їх є пружність, чи ті, в якихпереважає пластичність, краще піддаються формоутворенню? — Чи можете ви назватиприклади таких матеріалів? У залежності від конструкції та призначення виробів,їх форма може бути найрізноманітнішою. Предмети найскладніших конфігураційотримують пресуванням та штампуванням на підприємствах машинобудівноїпромисловості. Така інформація добре сприймається дітьми, якщо є можливістьпродемонструвати фрагмент кіно- або діафільму.
Вумовах шкільної майстерні предмети складної конфігурації виготовити буде доситьскладно. Через те й підбираються такі об'єкти праці, в яких поверхні післязгинання хоч і стають складними, зокрема взаємоперпендикулярними, але захарактером залишаються прямолінійними (наприклад, та ж коробка для дрібнихдеталей).
Учнівже знають, що змінювати форму листового металу потрібно за допомогоюдерев'яного молотка — киянки, а також правильного бруска. До цього слід щедодати, що згинати тонколистовий метал можна також із використанням спеціальнихоправок, а також, затискуючи його між губками слюсарних лещат.
— Аяк слід поступати, щоб на поверхні заготовки не залишалися сліди відстискування? (Можна використовувати спеціальні накладки — нагубники; якщо їхнемає — то відповідних розмірів куски листового металу або дощечки з твердихпорід дерев).
Ознайомлюватишколярів із технологією згинання можна наступним чином: учні (за чергою)послідовно зчитують з дошки чи таблиці послідовність виконання роботи, авчитель зразу демонструє правильність її виконання, з одночасним поясненнямумов дотримання правил техніки безпеки.
Практичнаробота школярів передбачає згинання заготовки майбутнього виробу згідно з кресленнямй технічним рисунком. У першу чергу, слід звертати увагу на правильністьчитання креслення учнями та розуміння призначення ліній креслення; частошколярі проводять згинання, змінюючи форму заготовки не за тими лініями. Тому,після проведення вступного інструктажу потрібно ще провести їх вибіркове опитуванняна предмет правильного читання креслення розгортки виробу.
Заняття11. З'єднання деталей із тонколистового металу.
Оскількипри вивченні теми заняття «Відомості про найпоширеніші механізми»школярі ознайомилися із певними з'єднаннями деталей машин, доцільно провестиузагальнення їх знань. Для бесіди можна запропонувати наступні запитання:
— Яківи знаєте способи з'єднання деталей машин? — Які з'єднання називаютьнерухомими? — Які з'єднання називають рухомими? — Які з'єднання належать дороз`ємних? — Які з'єднання належать до нероз`ємних? — Які ви можете назватиз'єднання, що застосовуються при виготовленні виробів побутового призначення ізтонкого листового металу (наприклад, каструль, чайників та ін.)?
Подібнізапитання активізують дітей до роботи, сприятимуть кращому засвоєнню новоїтехніко-технологічної інформації.
Засвоєннятеоретичних відомостей можна також здійснювати також у формі проблемногодіалогу. Звичайно, що найпростішим видом з'єднання деталей з тонколистовогометалу є фальцевий шов. Його назви учні можуть і не знати, хоча йогозастосування вони бачать часто. Демонструючи зразки швів, а також їхзображення, доцільно одночасно показувати способи їх одержання; це сприятимекращому засвоєнню та закріпленню техніко-технологічних відомостей.
Крімфальцевого можна дати інформацію про заклепкове з'єднання. Але, якщоконструкція учнівського виробу не передбачає його застосування, слід обмежитисялише його загальною характеристикою, з метою економії часу.
Заняття12-13. Оздоблення металевих виробів.
На цютему ми пропонуємо виділити чотири години. Для відстаючих учнів такий розподілчасу дозволить надолужити прогаяне й повністю завершити виготовлення виробів.Вчитель останню годину завершуючого заняття може використати для проведенняаналізу виконаних робіт та підведення підсумків з усієї теми «Обробкаметалів». Оскільки теоретична інформація з теми носить чисто прикладнийхарактер, роботу з дітьми при її засвоєнні та закріпленні можна також побудуватина аналогіях і узагальненнях.
Реальновже виконані, але ще не повністю готові об'єкти праці п'ятикласників доцільнопорівняти з виробами учнів попередніх років, звичайно, вибравши для цьогонайкращі зразки. Це наочно покаже школярам про незавершений ними технологічнийпроцес й практично не викликатиме сумнівів щодо доцільності проведенняопоряджувальних робіт. Вимоги до оздоблення слюсарних виробів суттєвовідрізняються від тих, які прийняті в столярній справі.
Передтим, як учні приступлять до виконання практичних завдань, доцільно організувати(виходячи з конструктивного призначення виробу чи виробів, умов їх експлуатаціїта ін.) колективне (фронтальне або бригадне) обговорення та вибір видуоздоблення.
Приоцінюванні результатів праці можна провести невеличкий експеримент (а точніше,здійснити експертизу й отримати експертну оцінку). Пронумеровані роботи (алебез зазначення прізвища) виставляються в рядок для колективної оцінки. Кожнийп'ятикласник на своєму аркуші паперу оцінює у порядку зростання номерів готовівироби й здає його вчителеві. Педагог також на папері дає свою оцінку працідітей. Поки учні прибирають свої робочі місця та приміщення майстерні, вчительопрацьовує результати, порівнюючи оцінки, які школярі виставили собі з тими,які виставили їм друзі, а також відмічає відмінність в оцінці дітьми своєїпраці та своєю особистою. Цей фактичний матеріал дозволить педагогові кращесприймати своїх вихованців, знати рівень їх самосвідомості та самооцінки,адекватніше підходити до вибору об'єктів праці для школярів тощо.
Аналізучнівських робіт може будуватися саме на ознайомленні дітей із результатамиоцінки й проведенні з ними співбесід щодо критеріїв їх оцінювання.
2.4Електротехнічні роботи (6 год.)
Тематичнепланування програмного матеріалу.
Заняття1. Використання електричної енергії в побуті та промисловості.
Побутоваелектроарматура (2 год.).
Питання,що підлягають висвітленню: Електрика в житті людини. Джерела й споживачіелектричної енергії. Провідники та ізолятори. Види та призначення проводів ішнурів, їх будова та маркування. Коло електричного струму; позначення елементівелектричного кола. Поняття про коротке замикання; захист електричних кіл відперевантажень і коротких замикань. Будова лампового патрона, вимикача,штепсельного з'єднання (розетки й вилки). Будови лампи розжарювання. Способиприєднання проводів та шнурів до електроарматури. Електромонтажні інструменти.Правила техніки безпеки при проведенні електромонтажних робіт.
Лабораторно-практичніроботи. Вивчення будови лампи розжарювання, лампового патрона, вимикача,штепсельної розетки й вилки, запобіжників. Вивчення будови проводів та шнурів.Зачищення, окінцьовування, приєднання проводів і шнурів до електроарматури.
Міжпредметнізв'язки. Природознавство: загальне уявлення про електрику. Фізика: сила струму,напруга, потужність, теплова дія електричного струму.
Заняття2. Послідовне та паралельне з'єднання елементів електричного кола.
Питання,що підлягають висвітленню: Напрям електричного струму. Загальне уявлення проелектричні параметри джерел (напруга, потужність) і споживачів
(потужність,робоча напруга, струм). Послідовне і паралельне з'єднання споживачів і джерелелектроенергії, вимоги до їх параметрів (струму, напруги, опору). Використанняпослідовного і паралельного з'єднання джерел і споживачів у техніці. Переваги інедоліки паралельного і послідовного з'єднань елементів електричного кола.Правила монтажу електричних кіл на панелі.
Лабораторно-практичніроботи. Читання і складання електричних схем із послідовним і паралельнимз'єднанням споживачів. Монтаж електричних кіл із послідовним і паралельнимз'єднанням споживачів.
Заняття3. Конструювання електричних кіл.
Питання,що підлягають висвітленню: Загальні правила конструювання електрифікованихпристроїв (облік експлуатаційних вимог, складання принципової схеми, вибірелектроарматури, розробка конструкції виробу, планування технологічної послідовностівиготовлення виробу. Особливості контролю процесу і результатів праці приелектромонтажних роботах.
Практичніроботи. Конструювання і монтаж кіл з паралельним і послідовним з'єднаннямспоживачів (із деталей «Електроконструктора»).
Профорієнтація.Ознайомлення із професією електромонтера.
Загальніметодичні рекомендації до проведення занять.
Вивченняшколярами, в тому числі й п’ятикласниками, основ електротехніки забезпечуєполітехнічне спрямування трудового навчання і сприяє підготовці їх допрактичної діяльності. Відомо, що конкретні, наукові поняття про електрику,електричний струм школярі отримують на уроках фізики, починаючи з 7-го класу. Взв’язку з цим заняття в шкільних майстернях із основ електротехніки маютьбазуватися лише на загальних, популярних теоретичних відомостях з курсу фізики,реалізуючи таким чином наступні міжпредметні зв’язки. Це, з одного боку. А, з іншого,процес засвоєння такої складної для учнів цієї вікової категорії теми повиненспиратися на певний життєвий досвід дітей.
Слідзазначити, що в 1-4 класах школярі вже мали б отримати початкові відомості провикористання електричної енергії (в побуті, тобто повсякденному житті, натранспорті, промисловості тощо), джерела її продукування та передавання надалекі відстані, а також виконувати певні практичні завдання з деталей«Електроконструктора». З деякими електричними явищами школярі також вжезнайомі з уроків природознавства.
Програмоюпередбачено два варіанти змісту навчально-технічної інформації з електротехнікидля учнів 5-го класу (як сільської, так і міської школи), надаючи, таким чином,вчителям певні можливості вибору для її вивчення. Ми пропонуємо для засвоєнняп’ятикласниками програмний матеріал варіанту 1, вважаючи його простішим тадоступнішим для дітей цього віку, а також таким, що має більшу практичнуцінність.
Основнуувагу при засвоєнні техніко-технологічних відомостей з цієї теми слід приділятипроведенню практичних та лабораторно-практичних робіт. Виконуючи їх, учні маютьможливість дуже добре сприйняти інформацію про вироблення та застосуванняелектричної енергії, умови її споживання та економії; ознайомлюються зпровідниками та ізоляторами, вивчають просте електричне коло, його позначенняна схемах та ін.
Заняття1. Використання електричної енергії в побуті й промисловості.
Побутоваелектроарматура.
Рівеньрозуміння п'ятикласниками основ електротехніки є досить низьким. Через те, узагальненнявідомостей школярів за початкові класи може мати характер побутової бесідиприблизно наступного змісту: — Ви часто чуєте слова «електричнаенергія», «використання електричної енергії», «економіяелектричної енергії» тощо, а чи мають вони поширення у вас вдома? (Звичайно,так. Тут можна розраховувати на великий перелік побутових об'єктів, яківикористовують електричну енергію).
— Ащо може бути джерелом електричної енергії? (Різні батарейки, акумулятори,електростанції, тобто джерелом електричної енергії вважається агрегат, який їївиробляє, продукує).
— Аякі електростанції ви знаєте? (Гідро-, теплові, атомні, вітрові електростанції.Цей перелік учитель може розширити, виходячи з конкретних умов. Тут такожпотрібно подати загальну характеристику електростанцій, наголосивши, восновному, на їх потужності, економічності та екологічній безпечності).
— Ачи хочете ви побачити найпростіше джерело електричної енергії, яке можнавиготовити навіть у домашніх умовах? (Звичайно, що відповіді будуть позитивними.Продемонструвавши учням елемент Вольта, його дії, педагог у загальних рисахможе пояснити, чому це відбувається, та наголосити, що детальніше й глибше вонидізнаватимуться про це з курсу фізики, починаючи з 7-го класу).
— Всіпристрої, які знаходяться у майстерні, чи у вашому домі, що використовуютьелектричну енергію, перетворюючи її в теплову або механічну, називаютьсяспоживачами. Це може бути свердлильний верстат, пральна машина, порохотяг,електропраска, звичайна електрична лампочка. А як подається електрична енергіявід джерела до споживачів? (По проводах).
— А зчого можуть бути зроблені проводи? (Тут відповіді будуть різноманітними,найхарактерніша з них: -із заліза. Тому, повторивши матеріал протехніко-технологічні властивості металів учні зможуть усвідомити, що проводироблять із сталі, міді та алюмінію).
— Ачому не можна виготовляти проводи з інших матеріалів, наприклад, з деревини,гуми або пластмас?
Подібнимизапитаннями, а, за можливістю й проведенням лабораторно-практичної роботи, п'ятикласниківтреба підвести до розуміння провідників і непровідників (ізоляторів)електричного струму. Це дозволить краще засвоювати інформацію про будовуелектроарматури. При вивченні будови електроарматури доцільно використатиланкову, в окремих випадках — бригадну форму організації праці.
Ознайомленнядітей з електромонтажними інструментами можна здійснювати при безпосередньомувиконанні зачищення, окінцьовування та зрощування проводів і шнурів.
Заняття2. Послідовне і паралельне з'єднання елементів електричного кола.
Оскількипрограмою передбачено засвоєння п'ятикласниками досить складних теоретичнихпитань, ми, виходячи з власного досвіду, пропонуємо цю науково-технічнуінформацію значно спростити, зокрема, наприклад, зовсім зняти розгляд поняттяпро ЕРС. Розпочати заняття доцільно з повторення попереднього матеріалу; дляцього можна використати такі запитання: -Як використовують електричну енергію внародному господарстві й побуті? — Які джерела електричної енергії ви знаєте? — Як визначити, що даний матеріал проводить електричний струм? — Чому провідникиіз струмом треба добре ізолювати? — Розшифруйте марки проводів: ППВ та АППВ,дайте їх загальну характеристику. — Розшифруйте марку шнурів: ШБРО та ШБВВП,дайте їх загальну характеристику. — З яких головних елементів складаєтьсяелектричне коло? — Як під`єднують проводи та шнури до електроарматури? — Якабудова електричної лампочки? — З яких основних частин складається вимикач;штепсельна вилка; розетка?
Розумінняшколярами цієї науково-технічної інформації, особливо про електричне коло,будову електроарматури й лампи розжарювання дозволить краще сприймати новітеоретичні відомості. Їх виклад можна розпочати із висвітлення питання«Напрям електричного струму», використавши як наочне зображення діючумодель водогону з прозорими гнучкими трубками, ввівши попередньо до прозороїводи зафарбовані дрібненькі кусочки непотопаючого матеріалу, що мають імітуватирух електронів. Профіль будь якого водогону можна використовувати також припоясненні поняття «потужність електричного струму».
Поняття«напруга» добре сприйметься п'ятикласниками на прикладі батарейки докишенькового ліхтарика. Учням слід нагадати, що споживачі електроенергії такожхарактеризуються певними параметрами: робочою (номінальною) напругою, робочим(номінальним) струмом та потужністю. Параметри джерел та споживачів вказані вїх технічних паспортах або нанесені безпосередньо на вироби.
Основначастина заняття повинна бути відведена для лабораторно-практичних робіт поскладанню розгалужених електричних кіл (з послідовним та паралельним з'єднаннямспоживачів).
Заняття3. Конструювання електричних кіл.
Правилаконструювання можна висвітлювати, базуючись на знаннях і вміннях учнів промоделювання та конструювання виробів із деревини та металів. В бесіді ізшколярами потрібно розкрити основні експлуатаційні вимоги до конструкційелектрифікованих пристроїв, зокрема таких, як: простота, легкість укористуванні, міцність, низька матеріало- та енергоємність, естетика оформленнята ін. Учням доцільно проаналізувати декілька варіантів конструкційелектрифікованих виробів одного призначення (наприклад, ялинкової гірлянди йлюстри). Форма організації праці — ланкова. Після аналізу та обговоренняконструкцій запропонованих пристроїв кожна ланка повинна скласти принциповіелектричні схеми вивчених пристроїв. При складанні схем доцільно ставити передучнями проблемні ситуації, видозмінюючи розташування елементів та їх кількість.
Длякращого закріплення інформації, школярі під керівництвом учителя можутьскладати технологію монтажу кіл ялинкової гірлянди (послідовне з'єднанняспоживачів) та люстри (паралельне з'єднання споживачів).
Лабораторно-практичніроботи проводяться з використанням деталей «Електроконструктора» абонаборів напівфабрикатів для монтажу електричних кіл; окремі деталі можутьвиготовлятися п'ятикласниками при вивченні теми «Обробка металів». Узміст робіт доцільно включити конструювання й монтаж електричного кола моделісвітлофора, електрифікованої гри «Проведи й не зачепи»,електровікторини «Перевір свою відповідь» та ін.