--PAGE_BREAK--Надзвичайно велике значення для технічної творчості має сталість уваги. Учень повинен вміти зберігати інтенсивність своєї уваги до кінця виконання роботи, невідволікаючись сторонніми враженнями. Отже, учні вчаться вмінню своєчасно концентрувати, розподіляти та переключити увагу, зберігаючи її сталість, тобто вчаться володіти нею.
У процесі технічної творчості можна створити спеціальну обстановку навчання, викликані інтерес та прагнення учнів удосконалювати спою діяльність. Позитивні, емоціональні реакції морального або естетичного характеру благотворно впливають на хід та результати навчального процесу. В ході тривалих занять вони можуть перетворюватись на сталі почуття, риси особистості. У процесі технічної творчості створюються умови для формування вольових якостей учнів, бо останнім доводиться зустрічатись і новими незвичайними умовами праці, їм доводиться зустрічатися і великими труднощами в роботі, терпіти часті невдачі в процесі виготовлення та налагодження виробів. Роботу доводять до кінця лише ті учні, які мають достатню силу волі, вміють терпляче, наполегливо добиватися своєї мети, долати труднощі в роботі, не пасувати перед невдачами.
Особливе місце й роль у творчості учнів належить технічному мисленню. Як вказує: ряд дослідників воно спрямоване на пізнання технічних та технологічних явищ і процесів, на пізнання суттєвих зв'язків між ними. Для технічного мислення характерні такі якості, як гнучкість, оперативність, активність у розв'язанні ряду спеціальних питань. Людина з розвиненим технічним мисленням володіє системою узагальнених знань, навичок, розуміє технічні взаємозв'язки конструкцій, функції окремих деталей учні, що володіють технічним мисленням, вміють легко читати креслення, визначаючи кількість деталей, з яких складатиметься виріб. Знаючи властивості оброблюваних матеріалів, вони вміють вибирати такі з них, які найбільше відповідають технічним умовам.
1.2 Місце та значення творчих завдань для розвитку творчої діяльності
Потреби швидкого економічного оновлення господарства країни, зростання інформатизації суспільства, необхідність використання передових наукомістких технологій висувають перед школою ряд завдань, серед яких основне місце займає проблема розвитку творчих здібностей особистості. Вміння творчо використовувати здобуті знання (креативність) є зараз соціальною цінністю, оскільки допомагає людині виконувати суспільні й професійні функції, робить можливою швидку адаптацію в нових економічних умовах, сприяє швидкому переходу від одного виду діяльності до іншого. А в умовах прискореного науково-технічного прогресу це вміння стає насущною суспільною необхідністю, тому що виробництво відчуває потребу вже не стільки в мускульній силі чи простих навичках розумової праці людини, скільки з її творчих здібностях.
Творчі здібності розвиваються протягом усього життя особистості завдяки засвоєнню нею суспільно-історичного досвіду. Особливо інтенсивно цей розвиток відбувається в школі. Саме тут у дітей часто виявляються здібності до найрізноманітніших видів діяльності, у тому числі й творчої. У цей період дуже важливо виявити і стимулювати такі прояви. І в цьому плані величезні можливості має освітня галузь «Технології», предмети якої найбільше підходять для організації стимулювання творчого мислення. У процесі їх вивчення можна ознайомитися зі зразками творчого досвіду, нагромадженого історією розвитку виробництва, оволодіти різноманітними прийомами переносу знань, їх практичного застосування.
Організовуючи розвиток творчих здібностей учнів, слід виходити з відомих психолого-педагогічних положень про те, що: здібності особистості виявляються і формуються в діяльності; особистість може набути навичок творчості навіть у дуже ранньому віці; розвиток особистості не відбувається за пасивного споглядання нею навчального процесу; основним стимулом розвитку здібностей особистості, у тому числі й творчих, є інтерес.
Аналіз досвіду роботи вчителів, власних педагогічних досліджень дає змогу виділити ряд труднощів, що гальмують розвиток творчих здібностей учнів. Найвагоміші серед них є психолого-гносеологічні, які ґрунтуються на «здоровому глузді», інерції думки, стереотипності мислення. Практика показує, що навіть часткове послаблення таких бар'єрів різко послаблює вплив гальмівних сил на процес мислення особистості і дає їй змогу вирішувати поставлені перед нею завдання.
Значний ефект у плані тренування і розвитку пізнавальних сил особистості щодо подолання різноманітних психолого-гносеологічних бар'єрів, а значить, і розвитку творчих сил і здібностей дає фрагментарне їх використання в курсі трудового навчання різнорівневих тестових завдань для стимулювання процесів мислення. Причому бажаних результатів можна досягти за систематичного використання. Різнорівневі тестові завдання можна застосовувати для контролю рівня засвоєння нового матеріалу, а також для практичних робіт. В останньому випадку особливу увагу слід приділити питанням правильного добору таких завдань, від чого значною мірою залежить не тільки інтерес учнів до запропонованого виду діяльності, а й темпи його розвитку. Виходячи з намічених завдань, специфіки пізнавальної діяльності, потреб оптимізації навчально-виховного процесу, розглянемо деякі критерії відбору матеріалу для використання на уроках. їх можна сформулювати і визначити таким чином.
Значимість у розв'язанні завдань творчого розвитку особистості передбачає комплексний підхід до вирішення проблеми реалізації навчальних, розвивальних та виховних цілей. Знання, вміння і навички, що їх учні одержують на уроках трудового навчання, мають методологічне значення. Вони лають можливість пізнавати об'єкти реального світу, власноручно їх створювати і перетворювати на основі певних технологічних прийомів. Запропоновані завдання мають допомогти учням засвоїти ці прийоми і практично їх застосовувати.
Працюючи над поставленим завданням, учні повинні відкривати для себе щось якісно нове, досі їм невідоме, таке, що не зустрічалося в їхній практиці.
Навчальна новизна поставленого завдання є важливим і суттєвим стимулом діяльності. Без глибокого інтересу до об'єкта праці неможлива творча діяльність індивіда. Саме інтерес виступає важливим мотиваційним стимулом навчально-трудової діяльності учнів, особливо під час виконання ними практичних завдань. Важливо дібрати такі завдання, які неможливо було б виконати, застосовуючи формально знання як основ технологій зокрема, так і основ наук у цілому, або користуючись лише певним алгоритмом трудової діяльності. Оскільки за такого підходу робота зводиться до виконання репродуктивних вправ, що не забезпечує належного рівня розвитку творчого мислення, простору для фантазії, прояву ерудиції, вмінь, навичок.
Варіативність завдання (можливість кількох варіантів вирішення) щодо створення умов для конструювання, відбору найбільш доцільних і оптимальних у даних умовах варіантів, ставить учнів перед необхідністю аналізувати, робити відповідні технічні розрахунки, оцінювати реальні умови з точки зору технологічності пропонованого варіанта, вибирати оптимальні значення параметрів. Такі завдання, як правило, належать до вищого рівня.
Завдання, відібрані для роботи з учнями на уроках трудового навчання, мають бути посильними та доступними. Ця вимога прямо випливає із загально дидактичного принципу доступності, який полягає в такому співвідношенні складності поставленого завдання з практичними можливостями учнів, яке б стимулювало активні розумові й трудові зусилля, спрямовані на його вирішення, давало б розвивальний ефект. Принцип посильності вимагає врахування індивідуальних особливостей учнів: віку, рівня розвитку, фактичного рівня знань, трудових умінь, навичок, особливостей сприйняття та уваги, наявності позитивних мотивів діяльності, сформованості інтересів, здібностей. Потрібна підготовка до сприйняття учнями як самого завдання, так і методики його вирішення. В іншому разі таке завдання негативно впливає на інтерес.
Розглянуті принципи слід взяти за основу під час складання різнорівневих карток-зав-дань для вирішення навчально-дидактичних проблем трудового навчання. Завдання з технічним змістом, які найчастіше використовують на уроках трудового навчання, поділяють на такі основні типи:
• «Графічні (на читання зображення, на складання зображення, на доопрацювання зображення).
• Технологічні (на вибір раціональної технології виготовлення виробу, на поліпшення технологічного процесу, на пояснення технологічного процесу, на вибір заготовки; на вибір раціонального способу підготовки заготовки, на вибір інструментів та пристроїв; на контроль технологічного процесу).
• Конструкторські (на розробку конструкції, на вдосконалення конструкції, на пояснення конструкції, на внесення змін у конструкцію, на доконструювання).
• Розрахункові (на визначення розмірів, на знаходження параметрів технологічних процесів).
• Контрольно-тренувальні (на знання термінології, на знання будови технічних об'єктів, на перевірку засвоєння учнями основ програмового матеріалу, на знання призначення інструментів та пристроїв).
Такий перелік різноманітних за змістом, структурою, методами розв'язування задач створює ряд труднощів під час складання різнорівневих завдань, основою яких є вибір ступеня складності відповідних пропонованих рівнів та віднесення конкретних задач до того чи іншого рівня. Усунути труднощі, що виникли, допомагає класифікація задач за елементами структурно-компонентного складу. Подамо її у вигляді таблиці, де а — вихідні дані задачі, b — спосіб розв'язування, с — результат пошуку розв'язку, який необхідно одержати, d — назва класу задачі.
Виходячи з наведеної класифікації, маємо можливість виділити 3 або 4 основні рівні організації дидактичного матеріалу в форму конструктивно-технічних задач:
Рівень «А» — шаблонно-тренувальний — включає в себе: контрольно-тренувальні запитання і задачі, графічні — на читання зображення, на розмічання заготовки; технологічні — на пояснення технологічного процесу; задачі на пояснення конструкції вибору за готовими зразками.
Рівень «В» — розрахунково-технологічний — усі інші технологічні задачі, розрахункові задачі на знаходження параметрів технологічних процесів. У разі потреби можна диференціювати задачі цього рівня окремо на розрахункові та технологічні, складаючи дидактичний матеріал не за трьома, а за чотирма окремими рівнями.
Рівень «С» — конструктивно-технічний (творчий рівень) — конструкторські задачі, графічні задачі на складання документації технологічного процесу виготовлення виробу пропонованої конструкції.
Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок про значимість задач різних рівнів для розвитку творчих здібностей особистості. Задачі рівня «А» дають змогу вчителеві проконтролювати або закріпити рівень засвоєння на уроці програмового матеріалу, забезпечити можливість виникнення «ілюзії знання», а значить, пов'язаних з цим позитивних емоцій та стійких мотивів навчальної діяльності учнів з низьким рівнем загального розвитку та розвитку здібностей.
Рівень «В» створює умови для забезпечення переходу від простого споглядання навчального процесу до активної участі в ньому, а отже, і до активної пізнавально-пошукової діяльності. Якщо рівень «А» не забезпечує розвитку творчих здібностей (хіба що орієнтацію учнів у фактичному матеріалі), то рівень «В» створює передумови для творчого застосування набутих знань, умінь, навичок, ознайомлює з методологією їх практичного використання, дає необхідне розуміння суті технологічних процесів.
Рівень «С» дає можливість учням перейти від шаблонно-споглядального чи пошуково-пізнавального до творчого використання здобутих знань, тобто безпосередньо" використати їх для вирішення конкретного технічного чи практичного завдання.
У процесі аналізу учнями бажаного результату розв'язку та пошуку структурно-компонентних елементів, які дали б змогу досягти його, відбувається розвиток особистості учня, формуються стійкі знання та мотиви їх активного пошуку, засвоюються методологічні підходи до вирішення конкретних технічних суперечностей. Навіть у тому разі, коли пропоновані учням на уроках завдання містять елемент новизни тільки для учнів і результати діяльності школярів не мають суспільного значення у вигляді готового продукту, затрати часу на організацію і проведення такої роботи повністю компенсуються значним зростанням інтересу учнів до технічних об'єктів і технологічних прийомів, розвитком їхнього творчого арсеналу, зміною ставлення до процесу та результатів праці. Тому можна зробити висновок про педагогічну доцільність саме такого підходу до складання відповідних різнорівневих завдань.
1.3 Особливості проведення уроків трудового навчання в початковій школі
Сьогодні, коли у шкільне життя починають впроваджуватися стандарти початкової освіти, постає необхідність у зміні підходів до організації та здійснення професійно-педагогічної діяльності, зокрема, і в освітній галузі «Технології», до якої належать згадані предмети. Наголос у цій сфері робиться на формуванні не виконавця, а цілісної особистості, здатної до творчого, конструктивного перетворення довкілля на засадах гармонії. Це означає, насамперед, що діти з допомогою вчителя мають знайти місце для докладання своїх сил, розуму, здібностей, знань і умінь у найближчому оточенні: в родині, в школі, у дворі чи селі. При цьому вони мають навчитися враховувати і використовувати існуючі ресурси.
Нова програма з трудового навчання орієнтує на конструктивно-технологічний підхід до розв'язання трудових завдань на уроках. Це передбачає формування в учнів умінь знаходити необхідну для досягнення мети інформацію, висувати та обґрунтовувати, ідеї щодо розробки конструкції і технології виготовлення виробу, обирати найраціональніші з них, планувати та організовувати трудовий процес для виконання задуму, оцінювати результати, коригувати свою діяльність, представляти одержаний результат, з'ясовувати умови вдосконалення та реалізації виробів за призначенням. Усі перелічені аспекти предметно-перетворювальної діяльності мають реалізуватися в сумісній трудовій діяльності учнів, об'єднаних у творчі групи, у яких створюються передумови для виховання почуття відповідальності, підприємливості, культури поведінки і ділового спілкування.
Основним шляхом трудового навчання молодших школярів за даним підходом є проектування. Включення учнів у цей складний процес відбувається поступово, поетапно і, відповідно, окремі елементи проектної діяльності використовуються вчителем на звичайних уроках праці упродовж навчального року.
Основна увага на них приділяється навчанню дітей розв'язувати проблемні завдання щодо створення виробу, а не його репродуктивного виготовлення. Створити ж педагогічну ситуацію вільного вибору різних за складністю трудових завдань, як пропонується у пояснювальній записці до програми, найкраще дозволяють узагальнюючі практичні роботи, які проводяться по завершенні вивчення окремих модулів.
Вся діяльність вчителя початкових класів повинна бути спрямована на формування в учнів умінь спостерігати навколишній світ і оволодівати прийомами зображення (живопис, графіка, аплікація, ліплення, декоративно-прикладна діяльність, конструювання на основі дизайну). Велику увагу потрібно приділяти створенню умов для розкриття творчих здібностей школярів, формуванню трудових навичок та вмінь, вихованню любові й поваги до праці, розвитку художньо-естетичного смаку. Обладнання кабінету художньої праці дозволяє по-новому використовувати навчально-матеріальну базу, застосовувати технічні та інші засоби навчання, забезпечує чітку систематизацію програмового матеріалу, курсу «Художня праця», організацію занять на науковій основі.
Спираючись на нові психолого-педагогічні ідеї (О. Я. Савченко, Ю. 3. Гільбух, С. А. Коробко та ін.) відносно індивідуального диференційованого підходу до навчання дітей, багато вчителів поставлять в центр своєї уваги особистість учня, його індивідуальність, рівень підготовки, бажання і здатність учитися, характер, життєві прагнення. Це дає змогу організувати працю таким чином, щоб кожен учень заохочувався до творчості не лише за бажанням, але й з урахуванням своїх можливостей. Заохочення здійснюється двома шляхами: в процесі обов'язкових уроків з художньої праці та під час поурочних занять, що будуються за індивідуальними інтересами дітей і їхніми можливостями. Розвитку творчої активності школярів сприяє не тільки індивідуальна робота, а й доброзичливість, спокійний мікроклімат, повага, співробітництво вчителя й учнів.
продолжение
--PAGE_BREAK--Значне місце в календарно-тематичному плануванні практичних занять займає виготовлення іграшок з паперу, пінопласту, поролону, тканини, м'якого дроту тощо. Найбільше дітям подобаються м'які іграшки: хутряні, плюшеві, суконні, із кольорових клаптиків тканини.
Вміло організована робота дає змогу кожному бачити реальний її результат, конкретне корисне значення. Наприклад, ремонт книжок, виготовлення масок на новорічний карнавал, ялинкових іграшок, дидактичного матеріалу для інших уроків, виробів прикладного мистецтва на ярмарок-продаж, шкільну районну виставку тощо.
На прикладі іграшок розкриваються секрети майстерності народних умільців. А знання історії, традицій народу розвивають у дітей здібності розпізнавати і порівнювати твори мистецтва. Це розширює і збагачує їхній кругозір, споріднює урок трудового навчання та образотворчого мистецтва, вкосить елементи народознавства. Школярі ознайомлюються з Петриківським розписом, народним декоративно-прикладним мистецтвом, з історією писанок, символікою, українськими оберегами, національним орнаментом, народним мистецтвом витинанки, художніми виробами тощо. Такі уроки збагачують учнів новими знаннями, урізноманітнюють їхню діяльність, розвивають інтелект.
Важливі техніко-технологічні відомості вчитель подає методом розповіді, бесіди. Вміло навчає дітей планування. Всю роботу розбиває на операції і разом з дітьми обговорює порядок їх виконання. Поступово вивішує на дошці аркуші паперу зі змістом роботи на кожному етапі. Це орієнтує учнів на послідовне виготовлення виробу, дає змогу чітко уявити результат своєї праці і шлях до його досягнення. В кінці оцінюється кожна операція і готовий виріб. Відзначаються зусилля кожного школяра: старанність, ретельність, уміння. Колективні оцінки, обґрунтовані, прийняті дітьми, є тим стимулом, який допомагає утверджувати моральні норми колективної пращ. Така робота сприяє вихованню в учнів почуття відповідальності, формується вміння працювати за загальним планом, у певному темпі, з'ясовувати свої дії з діями інших, допомагати один одному. Поступово вчитель навчає дітей засвоювати всі операції і виконувати виріб від початку до кінця самостійно, зменшуючи педагогічне керівництво. Детальний аналіз, інструктаж замінює більш загальним (на що звернути увагу під час виконання виробу, які труднощі, як їх подолати). Після кожної самостійної роботи обов'язково розглядаються дії учнів, аналізуються шлях, вибраний школярем, уміння, помилки, знахідки. Порівнюється запланований хід роботи з фактичним, розрахунковий час із затраченим і в кінці оцінюється якість виробу.
Плануючи урок, вчитель повинен завжди враховувати зміст роботи і ступінь підготовки дітей. Використання загальних форм навчальної діяльності, зокрема: фронтальних, групових (ланкові, бригадні, кооперативно-групові, диференційовано-групові), індивідуальних. При кооперативно-груповій формі учні класу розподіляються на групи для виконання кожною з них загального завдання.
За групової форми вчитель керує художньо-трудовою діяльністю малих груп з допомогою лідерів (ланкових, бригадирів). Динамічні групи, мікрогрупи об'єднують дітей на різній, але обов'язково добровільній основі за психологічною сумісністю, взаємосимпатією, інтересом. Кожен учень групи виконує певне трудове завдання, яке є частиною колективного. Вчитель намагається, щоб учні добре зрозуміли, що і як робитимуть, деякі операції демонструє. Після цього школярі сідають за номерами відповідно до послідовності операцій і беруть необхідні інструменти.
Вчитель стежить за роботою учнів, вивчає типові помилки, з'ясовує їх причини, розробляє заходи для запобігання цих помилок, організовує взаємоконтроль, самоконтроль школярів і вчить самооцінювати якість виробів перед тим, як їх здати.
Організація групової діяльності потребує багато зусиль учителя та учнів. Часто порушується темп роботи, і деякий час панує незлагода. Але згодом інтерес до колективного процесу праці, до його результатів підвищується. Уміле використання вчителем оригінального змісту, форм і методів художньої трудової діяльності дозволяє створити сприятливі передумови для естетичного, художнього та інтелектуального розвитку школярів. У кабінеті вчителя завжди є еталонні зразки, письмові інструктажі. Але нерідко діти придумують свої варіанти, прикрашають виріб, намагаються зробити його красивим, відмінним від інших. На заняттях учні привчаються економно витрачати матеріал, бережливо ставитися до інструментів. Наприклад, залишки паперу тримають у конвертах, голки, шпильки — в гольниці, інструменти — в окремих коробках тощо.
Переважно вчитель чергує види художньо-трудової діяльності в такій послідовності.
I чверть. Аранжування рослин. Учні збирають природні матеріали, використовують їх на заняттях (флористика).
II чверть. Формування графічної навички. На основі спостережень за природою діти навчаються зображувати предмети (контурне окреслення технічних об'єктів, а також природних об'єктів — птах у польоті, тварина у русі і т. ін.).
ІІІ чверть. Виготовлення художніх виробів на основі простих зразків декоративно-прикладного мистецтва.
IV чверть. Художньо-прикладна діяльність з рослинними і природними матеріалами (навесні). Тобто зміст художньої праці відповідає сезонності.
Складаючи календарні плани з художньої праці для 4-річної початкової школи, вчитель врахувує специфіку міської школи, використала принцип різноманітності.
Працюючи з учнями різних вікових груп, вона намагається у першокласників пробудити художню допитливість, формує вміння бачити красу самого процесу художньої праці; у школярів 2—3 класів переважно розвиває творчу уяву, художньо-пізнавальні мотиви праці; у четвертокласників цілеспрямовано формує інтереси до різних видів художньої праці.
На кожній сходинці навчання вчитель всіляко підтримує і розвиває потребу дітей у творчості і набутті практичних навичок. Усе це слугує естетичному, художньому та інтелектуальному розвитку молодших школярів.
Організовуючи навчально-трудову діяльність учнів, учитель намагається що уроку здійснювати правильний добір методів і прийомів навчання, способів співробітництва з дітьми, згідно з критеріями (пізнавальна, виховна, розвивальна цінність матеріалу; його емоційність — вплив на почуття і емоції; адекватні способи постановки навчальних завдань — відповідність віковому рівню, досвіду, розвитку; естетична привабливість зразка виробу і організаційних форм праці; оптимальне поєднання ігрової і навчальної діяльності у спільно-трудовій, парній, індивідуальній організації праці; всебічний розвиток самодіяльності й творчості).
Таблиця. Зміст мотиваційно-процесуального забезпечення художньої праці молодших школярів
Етапи художньо трудової діяльності
Мета художньо-трудової діяльності
Засоби реалізації художньо-трудової діяльності
Передбачені результати сформованості позитивного ставлення
1. Організаційно-спонукальні
Формування у дітей перших вражень від художньо-розвивального середовища, підготовка естетично привабливого зразка вибору. Виділення критеріїв, що спрямовують діяльність, а також предметів і засобів для художньої обробки матеріалів
Дидактичні ігри за вибором видів праці, предметів і засобів
Емоційно-позитивні, інтелектуально-позитивні і дієво-позитивні ставлення до удосконалення умов вибору зразків виробів предметів, засобів і способів художньо-трудової діяльності, до раціональної організації робочих місць і постійної підтримки порядку на цих місцях
2. Пояснення і планування
Створення пізнавальних ситуацій для ознайомлення з обладнанням, новими способами дій, послідовністю виготовлення виробів
Нетрадиційні способи ознайомлення з особливостями художньої обробки матеріалів: колір професії, звуки матеріалів, ілюстрування дій. Римовані навчальні діалоги вчителя і учнів. Словники лексичного мінімуму з художньої праці. Папки конструкторські з художньої обробки матеріалів
Емоційно-позитивне, інтелектуально-позитивне, дієво-позитивне ставлення до нових знань з художньої праці. самостійне планування послідовності художньо-трудових дій, правила користування різними інструментами, додаткові джерела і форми
3. Виконавчий і контрольно-оцінюючий
Орієнтування на доцільність темпоритму діяльності і окремих дій, в т тому числі віршованих текстів
Римовані фізкультхвилинки, пісні-ігри з імітацією трудових дій. Римовані правила безпеки праці з ручними інструментами і механізмами «традиційними і сучасними)
Емоційно-позитивне, інтелектуально-позитивне. дієво-позитивне ставлення до художньої діяльності
Розділ 2. Приклади проведення уроків праці в початкових класах
2.1 Урок: Сувеніри-подарунки з паперу (2 клас)
Практична робота: декоративні композиції до Великодня.
Мета уроку: узагальнити знання учнів про конструктивні можливості паперу з урахуванням його властивостей, удосконалювати вміння школярів використовувати раціональні прийоми виконання технологічних операцій під час виготовлення аплікацій, витинанок, перфорацій; виробляти уміння самостійно планувати роботи, налагоджувати співробітництво, ділове спілкування; виховувати позитивне емоційно-ціннісне ставлення до творчої праці, до товаришів співробітників.
Обладнання:
— для вчителя: макет великоднього кошика, набори писанок, рушники, серветки, зразки саморобних та поштових вітальних листівок до Великодня, магнітна дошка, таблиця з правилами безпеки;
— для учнів: кольоровий та альбомний папір, клей; ножиці, пензлик, олівець, шило, підкладні аркуші для нанесення клею, шаблони для розмічування деталей, технологічні картки для роботи в бригадах.
На перерві вчитель установлює на видному місці великодній кошик чи макет, покриває його вишитим рушником. На шкільній дошці записує тему узагальнюючого практичного заняття, закріплює таблицю для повторення правил безпечної праці під час користування ножицями і шилом, на демонстраційній дошці розміщує виставку саморобних та поштових великодніх вітальних листівок, закривши всі посібники ширмою. Перевіряє готовність учнів до початку занять.
Хід заняття
І. Визначення теми заняття та мети трудової діяльності. Формування мотивації учнів.
Вчитель декламує вірш В.Крищенка.
Вдягла весна мережану сорочку,
Умившись і звільнившись від турбот,
І піднімає волошкові очі
До віщих, до церковних позолот.
Душа стає в цю днину молодою,
Забувши, що слова бувають злі.
І повняться старання добротою
На ранньому скоромному столі.
Великдень всіх нас на гостини просить,
Малює сонце полотно небес
І крашанку, як усмішку, підносить,
Христос воскрес!
Воістину воскрес!
— Ми знаходимося на порозі найвеличнішого християнського свята — Великодня. Як святкує його українська громада? Що ви знаєте про цю традицію? (Це свято на честь Воскресіння Ісуса Христа. Воно приходить навесні і знаменує пробудження природи, символізує відродження до нового, вічного життя. Наші мами заздалегідь готуються до свята: печуть духмяні паски, варять крашанки, коптять ковбаси. У неділю всі йдуть до церкви, а потім родина збирається за святковим столом, усі радіють, висловлюють добрі побажання, дарують писанки).
— Яку участь зможете взяти ви у підготовці до святкувань? (Допомагатимемо мамі, прибиратимемо у кімнатах, виготовимо вітальні листівки, прикрасимо святковий стіл).
— На попередніх уроках ви вже малювали писанки, робили витинанки. Сьогодні ми узагальнимо наші знання, удосконалимо трудові уміння, навчимося створювати декоративні композиції на Великодню тему.
Вчитель відкриває ту частину дошки, де записано тему уроку.
— Пригадайте, чим відрізняється аплікаційне зображення предмета від живописного? (Локальним кольором, справжністю форм, стилізацією, площинністю).
— Що означає слово декор? (Це фантазія, казковість, прикраса, краса).
— Отже, сьогодні на уроці ми будемо творити красу. Вчитель відкриває ширму і демонструє поштові листівки та саморобні композиції, продовжує розмову.
— Розгляньте ці вироби і скажіть, чому, на вашу думку, ми називаємо їх великодніми? (На листівках зображено писанки, свічки, великодні кошики з продуктами для освячення, рушники, барвінкові віночки).
— Як вітаються люди під час зустрічі у Великодні свята? Як треба відповісти на таке привітання? (Христос воскрес! — Воістину воскрес!).
— Ці слова на листівках теж свідчать, що вони великодні. Які зразки вам більше до вподоби — фабричні чи саморобні, чому?
Вислуховуються різні думки і аргументи. Вчитель підводить дітей до висновку, що у фабричних листівках не завжди все влаштовує, а саморобні зберігають тепло рук, втілюють власну фантазію, душу їхнього автора, добру енергію для того, кому адресовані. Відкриває ширму.
— Тому девізом нашого заняття стане вислів: «Не купувати те, що можна зробити краще своїми руками!»
Вчитель знімає з демонстраційної дошки поштові листівки, залишаючи саморобні.
— Як можна використати композиції, виготовлені самостійно? (Привітати близьких, друзів, прикрасити святковий стіл, кімнату, клас).
— отже, і ми сьогодні долучимося до великодніх приготувань.
ІІ. Аналіз трудового завдання.
—Уважніше придивіться до різних варіантів саморобних композицій. З яких деталей вони складаються? Що є домінуючим? Чому в усіх виробах знаходимо різне обігрування, втілення образу яйця?
Вислухавши відповіді учнів, вчитель підсумовує.
— Виявляється, наші предки ще за дохристиянських часів вважали яйце основою, зародком життя. Яйце покривали прикрасами, зображеннями магічної сили. Ми і сьогодні беремо у руки на свято яйце — писанку чи драпанку, крашанку чи крапанку. Воно стало символом вічності у зв'язку з Воскресінням Христа.
— Якими способами виконано зображення яєць у зразках композицій? (Витинанки, аплікацій, перфорацій).
— Які кольори використано у композиціях? Як ви думаєте, поєднання яких інших кольорів можна використати? (На зеленому тлі жовті, білі, червоні, коричневі деталі тощо).
— Якими способами з'єднано деталі з основою? (Наклеюванням, щілинним з'єднанням).
— Яким способом створено композицію у третьому варіанті? (Виколюванням).
— Отже, які технологічні операції треба виконати з папером, щоб виготовити композиції? (Розмічування, згинання, вирізування, наклеювання, виколювання).
— Які для цього потрібні інструменти і пристосування? (Шаблони, олівці, ножиці, пензлі, шило, підкладні аркуші, баночки для клею).
III. Планування трудових дій.
— Спробуймо спланувати роботу. З чого потрібно почати? Що зробити далі?
Спільно вироблений план вчитель записує на дошці:
1. Створення задуму, виконання ескізу.
2. Підбір матеріалів за формою, розмірами, кольором, товщиною.
3. Розмічування і вирізування деталей.
4. Компонування зображення.
5. Монтаж та опорядження виробу.
Далі вчитель почергово вивішує на магнітній дошці технологічні картки, з'ясовує, що означають графічні зображення на них, і уточнює особливості, прийоми виконання технологічних операцій.
— Що означають кружечки? (Рис 1). (Це позначення деталей голови, тулуба курчатка, сонечка і т.д.).
— За допомогою чого їх можна розмітити? (За шаблоном).
— Що необхідно пам'ятати під час розмічування за шаблоном? (Його слід прикладати біля краю заготовки, зі зворотного боку кольорового паперу).
— Яку операцію слід виконати за штриховою лінією з двома точками? (Рис.2). (Згинання).
— Як правильно її виконати? (На столі, згинати від себе).
— Що означає товста лінія? (По ній ріжемо).
— Який прийом використовуємо під час вирізування витинанок? (Прийом симетричного вирізування).
— Які особливості виконання операції різання ви пам'ятаєте? (Обертати заготовку, а не ножиці; ріжемо складений у кілька разів папір, нахиливши леза ножиць трохи праворуч).
— Як правильно склеїти деталі? (Поклавши деталь на підкладний аркуш, змастити її поверхню тонким шаром клею, притерти до основи, просушити під пресом; об'ємні деталі для голови, тулуба курчатка, сонечка просушують, закріпивши канцелярськими скріпками).
— Як виконується виколювання на папері? (Рис. 3). (Зі зворотного боку аркуша робиться ескіз зображення у дзеркальному вигляді, кладеться на м'яку підкладку і по зазначених контурах на однаковій віддалі один від одного робляться проколи шилом).
Варіанти композиційного вирішення з урахуванням форми основи, розміру деталей, їх кольорового вирішення вчитель пояснює з допомогою магнітної дошки (чи фланелографа). Наголошує на необхідності відступити від нижнього краю основи композиції, розмістити насичені по кольору деталі далі, а легші, менш насичені, прозорі — ближче, не вибудовувати деталі на одній горизонтальній лінії тощо. Своє пояснення вчитель може супроводжувати виконанням замальовок на класній дошці.
продолжение
--PAGE_BREAK--