Проскуренко Наталя
Ознаки ділового етикету державного службовця
Науковий керівник Рудакевич М.І.
Етимологічно слово “етика” походить від давньогрецького слова “ethos”, що можна перекласти як звичай, вдача, натура, характер. [1,c.408] Це наука про мораль: її природу, сутність, специфіку, роль і місце в житті людини. Вона вивчає особливу сферу людської діяльності, її закономірності та прояви в історичній практиці людей, що виявляється у моральних поглядах, у структурі моральної свідомості.
Отже, етика – це сукупність принципів людської поведінки. Розширюючи це визначення на область бізнесу, можна стверджувати, що ділова етика являє собою сукупність принципів поведінки людей, зайнятих в сфері підприємницької діяльності. У вітчизняній літературі зустрічаються визначення, згідно яких ділова етика – це наука, що визначає такі моральні критерії та параметри між виробниками та споживачами, службовцями та керівництвом, компанією та державою, що утворюють систему взаємних зобов‘язань для встановлення корисних взаємовідносин [2,c.411]. Ділова етика виконує не тільки функцію морального судження, але й прийняття рішень, що дозволяє збалансувати етичні проблеми в бізнесі.
Етика осмислюється і в зв‘язку з етикетом, який трактується як встановлений порядок етичної поведінки.
В “Словнику іншомовних слів” (1954р) можна побачити деякі інші визначення етикету. Етикет (фр.etiquette)- строго встановлений порядок і форми прислуговування при дворі монархів, у відношеннях між дипломатами і т.д. Таке визначення пов‘язане з тим, що історично поняття “етикет” було введене для позначення правил поведінки при дворі ГенріхаIV.
З кінця минулого сторіччя “етикет” трактується значно ширше. Це — сукупність правил поведінки, встановлених у колективі, суспільстві і прийнятих як норма спілкування в різних життєвих ситуаціях.
В широкому розумінні слова етикет – важлива частка загальнолюдської культури, моралі, сформована на протязі багатьох століть всіма народами. Вона включає в себе уявлення про те, що відповідає поняттям про добро, справедливість, людяність в сфері моральної культури і про красу, порядок, благоустрій – в сфері культури матеріальної.
Взаємозв‘язок етики й етикету полягає в тому, що їх знання дають людині чіткі орієнтири у виборі того, як себе поводити в тій чи іншій ситуації. Кожна проблема, зв‘язана з етикетом повинна вирішуватися у світлі етичних норм, діючих в даній установі або фірмі.
Хоч деякі сфери етики й етикету співпадають, закони етики в цілому розглядають проблему в більш широкому аспекті і не торкаються таких дрібниць, як образа із-за того, що хтось комусь не сказав “дякую”, або “пробачте” і т.д.
З метою вивчення ставлення до досліджуваної проблеми керівників, нами було проведено соціологічне опитування на тему: “Етика й етикет
1. Словарь по этике //Под ред. И.С.Кона. – М., 1981. – с.408.
ділових відносин у трудовому колективі”. Дане дослідження проводилось серед державних службовців. Нами одержані такі результати: 20% опитаних дотримуються етикетних норм поведінки, 30% — виявили задовільний стан. Серед домінуючих особистісних якостей ділової людини опитані виділили професіоналізм, впевненість в собі, тактовність, установка на успіх. Такий перелік домінуючих якостей є порівняльно новими і позитивними. Серед ознак ділової культури перевагу надають обов‘язковості, надійності, чесності, здатності до компромісу. Позитивним є факт вибору цих якостей, оскільки вони є базовими моральними якостями особистості. Дані якості є суспільними цінностями. Їх наявність у керівника забезпечує спрямованість діяльності керованого підрозділу на розбудову гуманних й справедливих відносин у колективі і суспільстві.
Серед ознак, що визначають ділову репутацію керівника, опитані виділили: надійність, обов‘язковість, ввічливість, готовність йти на ризик. Це свідчить про увагу державних службовців до власної репутації. Вони уважні, доброзичливі, готові надати послугу тим, хто потребує, делікатні, не бояться нових ідей.
Враховуючи, що середній вік опитаних складає 36-40 років, можна зробити такий загальний висновок. В колективі державних службовців оргвідділу та управління економіки міськадміністрації м.Тернополя панує дух моральності й турботи про власну репутацію й репутацію установи. Виділення ними професіоналізму, впевненості в собі, установки на успіх, чесності, ввічливості як визначальних для керівника рис, дозволяє заключити, що на державну службу вийшла нова генерація молодих керівників. А це, вселяє оптимізм.
Нашою рекомендацією для державних установ може бути порада -розроблення ними свого етичного кодексу.
Етичний кодекс — це формальний документ, який діє як орієнтир для визначення працівниками норм і правил їх поведінки, прийняття рішення (в етичній формі чи манері).
У цьому документі повинні регламентуватися питання взаємовідносин в колективі, із зовнішнім середовищем; про конфіденційність інформації, правила вирішення конфліктів; оцінки вкладу окремої особи у загальну справу, питання подарунків, хабарів і тому подібне. Функціонування етичного кодексу повинно ретельно контролюватись, а при необхідності переглядатись та змінюватись.
Етичні кодекси не слід розглядати як засіб цензури чи контролю поведінки працівників. Такі Кодекси честі є загальним зразком моральної позиції та етичної поведінки, які б об‘єднували усіх службовців є єдиний колектив. В ряді колективів м.Тернополя вони успішно діють.
Варто також проводити систематичне навчання з ділової етики й етикету. Головна мета такого навчання полягає у тому, щоб допомогти керівникам усвідомити й засвоїти стандарти моральної поведінки. Це стосується і етикету розмови по телефону, і створення та підтримання таких умов праці підлеглих у яких вони поводяться етичної і інше.