Вступ
Професійно-технічнаосвіта є складовою частиною системи освіти України, головною метою їїфункціонування є підготовка кваліфікованих робітників для народногогосподарства країни. Професійно-технічне навчання – складова частинапрофесійно-технічної освіти. Педагогічною діяльністю в професійно-технічних учбовихзакладах можуть займатися особи, які мають відповідну професійну освіту.
Педагогічнепроектування полягає в тому, щоб створювати варіанти майбутньої діяльності іпрогнозувати її результат. Головна увага педагога при цьому приковується до механізмународження і протікання тих або інших дій, процесів, систем.
Метоюданої курсової роботи є: на основі аналізу початкових умов (учбових документів,матеріально-технічної бази і дидактичного забезпечення дисципліни) розробитипорядок організації і методики вибраної теми.
Об'єктдослідження: професійне навчання вчиться ПТНЗ.
Длядосягнення заданої мети необхідно виконати наступні задачі:
– виявити роль і місце учбової дисципліни «Охорона праці» в учбових документахпри підготовці фахівців в ПТНЗ;
– визначити міжпредметні зв'язки (виявити, якідисципліни і теми забезпечують вивчення теми: «Складання плануліквідації аварій»; виявити, вивчення яких дисциплін і тем забезпечує данатема);
– скластипоурочно-тематичний план вивчення теми: «Складання плану ліквідації аварій»;
– розробити комплексно-методичне забезпечення длявибраної теми;
– виконати аналіз учбово-матеріальної бази, яка повиннабути використана для вивчення теми: «Складання плану ліквідації аварій»;
– розробитипорядок організації і методику теми: «Складання плану ліквідації аварій»;
– датирекомендації по удосконаленню розробки уроку.
1. АНАЛІЗ УЧБОВОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ
1.1 Загальна характеристика професії
Змістосвіти визначається наступними нормативними документами:
- кваліфікаційна характеристика;
- учбовий план;
- учбова програма по предметах;
- зведено-тематичний план.
Кваліфікаційнахарактеристика – це державний документ, на основі якого складаються учбовіплани і програми професійних учбових закладів. В ній відображені вимогивиробництва до змісту праці працівників даної професії і даного рівнякваліфікації.
Структура кваліфікаційної характеристики складається з трьохрозділів.
РозділI. Характеристика робіт, які повинен виконувати працівник.
Розділ II. Перелік знань працівника.
Розділ III. Перелік умінь працівника.
Всі кваліфікаційні характеристики робочих професій зібрані в«Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику» (ЕТКД) [1].
Початковідані:
Спеціальність– електрослюсар підземний.
Кваліфікація: 3-й розряд.
Термін навчання – 6 міс.
Далірозглянемо основні характеристики професії:
· елементи предмету діяльності;
· види діяльності;
· сфера діяльності.
1. Елементи предметудіяльності:
· гірничошахтне обладнання;
· паспорт БВР, укріплення та управління кровлею лав, проведення таукріплення підготовчих гірничих виробок;
· вентиляційні системи;
· гірничі роботи.
2. Видидіяльності:
· Призначення конструкції, принципи роботи, норми та обсягитехнічного обслуговування;
· Вимоги до монтажу, регулювання, приймання та випробовування машин,механізмів та пристроїв, правила і способи проведення цих робіт;
· Будова і призначення контрольно вимірювальних приладів,інструментів та правила користування ними;
· Будова і правила технічної експлуатації низьковольтнихелектроустановок;
· Основи електротехніки.
3.Сфера діяльності:
· очисний забій;
· підготовчий забій.
1.2Аналіз учбового плану
Учбовийплан – це державний документ, в якому встановлюється час навчання,тривалість учбового процесу і його структура, повний перелік предметіврозподілений по роках навчання, час на вивчення кожного предмету, перелікпредметів на заліки і іспити, режим учбової роботи (теоретичні та практичнізаняття, практика, факультативне заняття і консультації).
Існуєдва розділи учбового плану:
· типовий (однаковий для даної професії);
· експериментальний (створюється для нових спеціальностей) [1; 2].
Наступниметапом є аналіз основних розділів учбового плану стосовно початкових даних.
Терміннавчання робочого: 6 міс.
Тривалістьучбового року, його структура: учбовий рік триває 11 місяців.
Втаблиці 1.1 представлені зведені дані по бюджету часу
№ п/п
Розділ, дисципліна, курс
Тижні
Всього
1–2
3–4
5
6–8
9
10
11
12–14
15–19
20–25
26
Кількість годин на тиждень 1 Професійно-теоретична підготовка 30 22 28 24 24 24 12 6 6 312 1.1 Спеціальні дисципліни (предмети) 20 12 18 20 22 24 12 6 6 248 1.1.1 Слюсарна справа 4 2 12 1.1.2 Електромонтажні та електрогазозварювальні роботи 2 4 4 20 1.1.3 Спец технологія 16 8 14 16 22 24 12 6 6 216 1.2 Загально технічні дисципліни (предмети) 4 4 4 4 2 34 1.2.1 Технічне креслення 3 3 12 1.2.2 Гірнича електротехніка 1 1 4 4 2 22 1.3 Охорона праці 6 6 6 30 2 Основи ринкової економіки 4 2 10 3 Основи трудового законодавства 4 8 4 Професійно-практична підготовка 6 6 6 12 12 12 24 30 30 40 8 602 4.1 Виробниче навчання 6 6 6 12 12 12 24 30 30 354 4.2 Виробнича практика 40 8 248 5 Консультації 12 12 6 Кваліфікаційна атестація 8 8 Всього годин на тиждень 36 36 36 36 36 36 36 36 36 40 28 – Разом: 72 72 36 108 36 36 36 108 180 240 28 952
Впрофесійно-технічних учбових закладах виділяють три цикли дисциплін:
1-йцикл – загальноосвітній;
2-й цикл – цикл гуманітарної і соціально-економічноїпідготовки;
3-й цикл – природничо-наукової підготовки;
Вучбовому плані підготовки молодшого фахівця по профессії «Електрослюсар підземний».Розрізняють наступні цикли дисциплін та час на їх вивчення:
1) загальноосвітній цикл – 1394 години.
2) цикл гуманітарних і соціально-економічних підготовки – 1620 годин;
3) цикл природничо-наукової підготовки – 1998 годин;
4) цикл професійної і практичною підготовки – 914 годин;
Учбова програма – складається на основі учбового плану, тарозкриває основний зміст предмету, послідовність і логіку його викладу.
Містить:
1) пояснювальну записку про мету вивчення предмету;тематичний план, перелік розділів тим, орієнтовна кількість тем.
2) перелік лабораторно – практичних занять; навчаючогообладнання і наочного матеріалу; рекомендовану літературу.
Існує два види учбових програм:
· Типові
· Рекомендовані
Зведений– тематичний план – об'єднує два або декілька основних предметів спеціальностіз метою встановлення між предметних зв'язків між ними.
Основноюхарактеристикою для оцінювання рівня професійної підготовки в ПТЗО євідношення часу, який відводиться на теоретичне навчання, до часу, якийвідводиться на виробниче навчання. Даний показник має назву показник інте-летуалоємкостіпрофесійної підготовки./> /> /> /> /> /> /> /> /> />
— час, що відводиться на теоретичне навчання.
– час,що відводиться на практичне навчання.
Показник загальноосвітньоїбази професійної підготовки визначається по формулі:
/>
где
/> — час, що відводиться навивчення загальноосвітнього циклу;
/> — час, що відводиться навивчення професійно-технічного циклу;
/>
1.3Аналіз учбової дисципліни і її ролі в підготовці фахівця
Дисципліна:Охорона праці.
Часна вивчення: 54 години
Для подальшого дослідження вибираємо тему «Складання плануліквідації аварій»
Кількість годин на вивчення даної теми – 4 години.
Ця тема має важливе значення для молодшого фахівця попрофесії «Електрослюсар підземний». Зокрема для формування наступних умінь:
· При підготовці гірників до безпечної праці;
· Дотримуватися правил і норм техніки безпеки з виробничої санітарії;
· Організовувати охорону праці та використовувати методи керуваннянею на шахті;
· Дотримуватися стандартів безпеки праці у виробничому приміщенні;
· Забезпечувати нормальні кліматичні умови праці у шахті;
· Забезпечення безпеки при обслуговуванні різних типів гірничих виробок;
· Проводити профілактику само загоряння електрошляхів та проводок угірничих виробках та на виробничому місці.
1.4Міжпредметні зв'язки
Міжпредметнізв'язки мають особливе значення для здійснення органічного зв'язку професійної ізагальноосвітньої підготовки, тобто забезпечення єдності в навчанні.
Таблиця1.2 – Типи і види міжпредметних зв'язківТип зв'язку Вид зв'язку 1. Учбового матеріалу, що за змістом вивчається
1. По використовуванню знань вчаться з інших предметів.
2. По законах і теоріях для пояснення явищ і процесів, що вивчаються в різних предметах.
3. По єдності трактування понять, явищ, процесів, що вивчаються в різних предметах.
4. По відбору матеріалу, що вивчається.
5. По комплексному застосуванню знань і умінь, отриманих в різних предметах. 2. По формованих уміннях
1. По уміннях планування.
2. По інтелектуальних уміннях.
3. По практичних уміннях.
4. По уміннях працювати з книгою.
5. По організаційних уміннях. 3. По методах і засобах навчання.
1.
Продовження табл1.2 По методах і методичних прийомах.
2. По засобах навчання.
Методичнимиприйомами при встановленні конкретних міжпредметних зв'язків можуть бути:нагадування, єдині вимоги, абстрагування, конкретизація, узагальнення, постановкапізнавальних питань.
Далірозглянемо дисципліни і питання, які забезпечують вивчення даної теми (таблиця1.3).
Таблиця1.3 – Перелік основних дисциплін і питань, які забезпечують вивчення теми:«Складання плану ліквідації аварій»Дисципліна Питання 1. Спецтехнологія 1. Основні поняття спецтехнології. 2. Електромонтажні та електрогазозварювальні роботи 1. Основні правила ведення електромонтажних та електрогазозварювальних робіт 3. Охорона праці.
1. Основи психофізіології людини.
2. Основні правила ведення гірничорятувальних робіт.
3. Складання плану ліквідації аварій
Втаблиці 1.4 представлені дисципліни і питання, вивчення яких забезпечує дана тема.
Таблиця1.4 – Перелік дисциплін і питань, вивчення яких забезпечує дана темаДисципліна Тема дисципліни 1. Технологія гірничого виробництва 1. Забеспечення виходу людей з виробничого приміщення при пожежі. 2. Охорона праці. 1. Електробезпека на шахті. Загальні вимоги. 3. Спорудження гірничих виробок
1. Протиаварійні засоби в гірничих виробках.
2. Протиаварійний захист на шахті.
3. Попередження та гасіння пожеж на шахті.
4. Основні правила ведення гірничорятувальних робіт
1.5Розробка фрагмента поурочно-тематичного плану
Основнимплануючим документом для вивчення теми служить поурочно-тематичнийплан. Урочно-тематичнепланування занять застосовується у всіх училищах. В поурочно-тематичному планісистема уроків фіксується так: указуються номери уроків по темі, кількістьгодинника на їх проведення, теми уроків і короткий їх зміст, мета уроку.
Тема уроку – це його головна думка; зміст – основніпитання, що виражають єство учбового матеріалу.
Мета уроків при підготовці до теми намічається орієнтовно.
Впоурочно-тематичному плані фіксуються основні об'єкти матеріально-технічного оснащення покожному уроку. Він є, як правило, довготривалим документом, розрахованимна 4–5 років.
Іноді в поурочно-тематичному плані фіксуються і іншіпідготовчі елементи організації:
· позакласні заходи;
· види кружків роботи по предмету;
· завдання що вчаться по виготовленню учбово-наочних посібників.
Досвідпоказує, що застосування поурочно-тематичного планування забезпечує більшвисоку якість учбово-виховного процесу [1; 4].
В таблиці1.5 представлен поурочно-тематичний план вивчення дисципліни «Охорона праці»
Тема:«Складанняплану ліквідації аварій».
Кількістьгодин на дисципліну – 8 години.
Таблиця1.5 «Поурочно-тематичний план вивчення дисципліни «Охорона праці»№ урока Тема і короткий зміст матеріалу Мета уроку Методична характеристика і особливості проведення уроку Види контролю Учбово-матеріальне оснащення
Урок №1
Гірничорятувальна справа, її основи:
1. Підземні аварії та гірничорятувальна справа
2. Основні правила проведення гірничорятувальних робіт.
Вивчити основні поняття, що характеризують гірничорятувальну справу, виділити основні правила проведення гірничорятувальних робіт.
Розвинути пам'ять, мислення, активність, посидючість.
Урок повідомлення нових знань:
1. Організаційний момент (5 хв.).
2. Мотивація. (5 хв.).
3. Актуалізація (10 хв.).
4. Повід.лекційного матеріалу. (20 хв.)
5. Видача д/з. (5 хв.). Вхідний контроль Стенди, плакати, дошка, активний роздавальний матеріал.
Урок №2
Складання оперативної частини плану ліквідації аварій:
1. Призначення та зміст плану ліквідації аварій.
2. Оперативна частина плану.
3… Основні правила проведення гірничорятувальних робіт
Вивчити правила проведення гірничорятувальних робіт, визначити призначення плану ліквідації аварій.
Виховати дисципліну, дбайливе відношення до майбутньої професії. Розвинути уважність, мислення, зосередженість.
Комбінований урок
1. Організаційний момент (3 хв.)
2. Мотивація (5 хв)
3. Актуалізація знань (7 хв). 4. Повідомлення нових знань (40 хв.).
5. Закріплення матеріалу шляхом виконання практ. дій (25–30 хв.)
6. Видача д\з (5 хв.). Вхідний контроль, фронтальне опитування, індивідуальне опитування Дошка, індивідуальні завдання.
Урок №3 Контрольне заняття
Перевірити знання в учнів по минулій темі: «Забезпечення безпечних умов праці у виробничому приміщені».
Виховати уважність, сумлінність, відповідальність.
Розвинути професійні і пізнавальні інтереси, пам'ять, послідовне та логічне мислення.
Урок контролю знань:
1. Організаційний момент (3 хв.).
2. Вхідний інструктаж (10 хв.).
3. Контрольна робота (45 хв.).
4. Завершальний інструктаж (10 хв.). Програмований контроль Картки по варіантах
1.6 Розробка переліку комплексно-методичного забезпечення для вибраноїтеми
Переліккомплексно-методичного забезпечення для вивчення теми «Складання плануліквідації аварій»
Підручники:
а) Охорона праці увугільній промисловості. К.З. Ушаков, Б.Ф. Кирі і ін. Під. ред. К.З. Ушакова. –М.: Нєдра, 1986. – 624 з.
Викладені положення законодавства по охороні праці увугільній промисловості, її медично-біологічні і санітарно-гігієнічні основи,система заходів щодо оздоровлення умов праці в шахтах. Розглянуті основніджерела травматизму в шахтах, освітлені вимоги техніки безпеки при проведеннівиробок в шахтах та ін. гірничих робіт. Приведені відомості по аналізу іпрогнозуванню безпечних умов праці в шахтах, соціально – економічним аспектамохорони праці.
Вданому підручнику тема розглянута в частині 4 «Попередження і ліквідаціяаварій на шахтах», розділ 24 «Гірничорятувальна справа», підрозділ 24.4 «Планліквідації аварій».
б) Хейфіц С.Я.,Балтайтіс В.Я. Охорона праці і гірничо-рятувальна справа. 2-д изд., М.,«Надра», 1978, 423 с.
Висловленіорганізаційно-правові основи, питання виробничої санітарії при підземнійрозробці родовищ, питання техніки безпеки при підземній розробці родовищ, додатковізаходи в шахтах небезпечних по газу і пилу.
Темарозглянута у третьому розділі «Гірничорятувальна справа», глава 57 «Планліквідації аварій основні правила ведення гірничорятувальних робіт»
1. Навчальний посібник.
2. Методичні рекомендації до виконання лабораторних (практичних)робіт.
3. План-конспект уроку по темі «План ліквідації аварій».
4. Поурочно-тематичний план по темі «План ліквідації аварій».
1.7Характеристика учбово-матеріальної бази, яка повинна бути привернутий для вивченнявибраної теми
Учбово-виробничібази є головними і першочерговими дидактичними складовимипрофесійно-практичного навчання.
Якучбово-виробничі бази можуть виступати:
· учбово-виробничі майстерні;
· учбові ділянки і окремі учбові цехи безпосередньо на виробництві;
· учбові полігони;
· учбові господарства і ін.
Найпоширенішимиє учбово-виробничі майстерні.
В таблиці 1.6 представлений перелік необхідних майстерних,кабінетів і лабораторій, які необхідні для вивчення теми: «Складання плануліквідації аварій»
Таблиця1.6 – Перелік необхідних майстерних, кабінетів і лабораторій по предметахпрофесійно-технічного циклу.Кабінети Лабораторії
1. Технології і устаткування гірничих робіт.
2. Охорона праці.
3. Основи гірничої справи.
4. Охорона праці в галузі
Гірничої механіки.
Компьютерної техніки та програмування.
В першомурозділі курсової роботи був виконаний аналіз початкових умов:
· аналіз учбового плану;
· аналіз учбової дисципліни і її ролі в підготовки молодшого фахівця;
· розробка фрагмента поурочно-тематичного плану.
Наоснові аналізу перспективно-тематичного плану, для подальшої розробки вибираємо темууроку: «Ліквідація аварій».
2.Організація іметодика уроку вибраної теми
Тема: «Складання оперативноїчастини плану ліквідації аварій».
Цілі:
1. Освітня: вивчення основних вимог щодо складання Плану ліквідації аварій(ПЛА) і його оперативної частини; закріплення раніше вивченого матеріалу потемі: «Гірничорятувальна справа».
2. Виховна: виховати у учнів відчуття пошани до викладача, одногрупників,майбутньої професії; виробити дбайливе відношення до учбового устаткування,матеріалу і літератури; виховати пізнавальну самостійність, сумлінність, відповідальність,дисципліну, уважність при роботі.
3. Розвиваюча: розвинути і формувати творче і образне мислення,пам'ять, увагу, зосередженість, посидючість, спостережливість, уміння слухати;розвинути професійні і пізнавальні інтереси, самостійність.
Типуроку: комбінований
Методи навчання:
- наочні: демонстрація плакатів;
- словесні: розповідь, пояснення, бесіда, роз'яснення;
- фронтальне опитування;
- методи контролю.
Дидактичнезабезпечення:
- Плакати: «ОПЕРАТИВНА ЧАСТИНА ПЛАНУ ЛІКВІДАЦІЇ АВАРІЙ»
- Конспект повідомлення нових знань по темі: «План ліквідаціїаварій»
Структурауроку:
1. Організаційний момент (2–3 хв.): вітання, перекличка,повідомлення теми і цілі уроку.
2. Мотивація (3–5 хв.): повідомлення значущості вивчення даноїтеми.
3. Актуалізація знань (7–10 хв.): опит учнів по попередньомуматеріалу.
4. Повідомлення нових знань (25 – 40 хв.).
5. Закріплення матеріалу (25–30 хв.)
6. Видача домашнього завдання (5 хв.): вказати літературу інеобхідний об єм завдання.
Література
1. Охорона праці: Підручник для технікумів/ К.З. Ушаков,Б.Ф.Кірін, Н.В. Ножкін і др. Под ред. К.З. Ушакова. – М.: Нєдра,1986. – 624 с.
2. Хейфіц С.Я., балтайтіс В.Я. Охорона праці. 2-е видання., переправта доп. М., «Нєдра», 1978, 423 с.
Планповідомлення нового матеріалу:
1. Призначення і зміст плану ліквідації аварій.
2. Оперативна частина плану ліквідації аварій.
Питаннядля актуалізації знань.
1. Основні положення гірсько-рятувальної справи.
2. Структура воєнізованого гірсько-рятувальній частини (ВГСЧ).
3. Організація служби і бойової підготовки ВГСЧ.
4. Оснащення ВГСЧ.
Фрагментмотивації по темі
Вивченняданої теми є важливим з декількох причин: по-перше тому, що наступні теми, щобудуть вивчатися з цієї дисципліни мають прямий взаємозв’язок з нею; а по-другеця тема відповідає на багато питань пов’язаних з безпекою людини на виробництвіта охороною праці.
Загальніположення
Планліквідації аварій (ПЛА) – це документ, що передбачає всі заходи порятункулюдей, захоплених аварією в шахті, по ліквідації аварій в початковий період їхрозвитку, а також визначаючий дії інженерно-технічних працівників, робочих іВГСЧ при виникненні аварії.
ЗгідноПравилам безпеки ПЛА складається для кожної шахти, що знаходиться вексплуатації, будівництві або реконструкції.
Необхідністьскладання ПЛА визначається особливою важливістю чітких злагоджених дій всіхпрацівників шахти і ВГСЧ в початковий період розвитку аварії, коли час дляухвалення рішень украй обмежено, коли можливий прояв розгубленості і паніки,відсутність на місці керівників шахти і т. п. ПЛА, що готується завчаснона основі все стороннього аналізу можливих аварійних ситуацій, з урахуваннямсучасних методів і засобів боротьби з аваріями, інженерного досвіду іособливостей шахти, дозволяє уникнути помилок при порятунку людей і ліквідаціїаварій.
ПЛАрозробляється головним інженером шахти і командиром обслуговуючого шахту ВГСВна кожні 6 міс., узгоджується з командиром ВГСО і затверджується технічнимдиректором виробничого об еднания, головним інженером комбінату, тресту, радіоуправління за 15 днів до введення плану в дію. ПЛА вивчається особамиінженерно-технічного нагляду до його введення в дію. Робітники знайомляться зтією частиною плану, котра відноситься до їх місць роботи, і з правиламиповедінки при аварії. Відповідальність за правильне складання ПЛА несуть головнийінженер шахти і команди ВГСВ.
Регулярний(через 6 міс.) перегляд ПЛА диктується мінливістю умов роботи в шахті. Зміни і доповненняв ПЛА вносяться протягом доби, якщо введений новий, або ліквідованавідпрацьована ділянка, змінена схеми вентиляції або шляхів виходу людей.
ПЛАзнаходиться у головного інженера шахти, гірський диспетчера (чергового пошахті) і командира обслуговуючого шахту ВГСВ.
Відповідальнимкерівником робіт по ліквідації аварії є головний інженер шахти, а до йогоприбуття – гірський диспетчер (відповідальний черговий по шахті). Керівникомгірсько-рятувальних робіт є командир взводу, обслуговуючого шахту, або у разіпотреби командир загону, якщо він прибув на шахту.
ПЛАскладається для всіх можливих місць аварій в шахті. Для зручності кожному місцюаварії привласнюється номер (позиція), який наноситься на схему вентиляціїшахти, починаючи з поверхнею по руху свіжого струменя (надшахтна будівля,стовбур, околоствольний двір і т.д.).
Оперативначастина плану
ПЛАскладається з оперативної частини, розподіли обов'язків між особами, що берутьучасть в ліквідації аварії, і порядку їх дій, списку посадовців, установ, якіповинні бути негайно сповіщений про аварію. Оперативна частина ПЛА приведена в ДОДАТКУ1. Заповнення форми відповідає ДОДАТКУ 2.
Оперативначастина ПЛА складається із заходів, по порятунку людей і ліквідації аварій іописания маршрутів руху і завдань відділенням ВГСЧ кожної позиції аварії. Прицьому в одну позицію південно об'єднувати декілька вироблень, якщо шляхи іероприятия по безпечному висновку людей з них оди–! аковы, а також можливівипадки пожежі і вибуху
Дооперативної частини плану додається схема вентиляції шахти; схема гірськихвироблень з вказівкою місць розташування всіх протипожежних засобів, установкителефонів і засобів порятунку працюючих при аваріях, план поверхні шахти звказівкою всіх виходів її, водоймищ і інших засобів пожежегасінні, складіваварійних матеріалів і устаткування, під'їзних шляхів; схема електропостачанняшахти, плани околоствольних дворів діючих горизонтів з вказівкою місця розташуваннявентиляційних пристроїв і трубопроводів.
Прискладанні ПЛА повинні бути ретельно продуманні шляхи виходу людей. В уникненнянепорозумінні шляхи виходу людей повинні вказуватися для кожного місця роботи ікожного випадку аварії. Слід мати на увазі, що при вибухах газу і пилу повиненпередбачатися вихід людей на поверхню, При порятунку людей дуже важливе, а уряді випадків вирішальне значення має правильний вибір вентиляційних режимівпри аваріях. Як приклад можна привести випадок пожежі в стовбурі бельгійськоїшахти «Буадю-Казье», коли через неможливість реверсувати вентиляційний струміньзагинули всі 263 люди, працюючі у шахті. В ПЛА приводяться основні рекомендаціїдля найбільш характерних позицій аварій. При виборі вентиляцііонних режимів уразі аварії необхідно керуватися наступними вимогами:
- максимальне обмеження області розповсюдження образних отруйнихпродуктів пожежі або вибуху;
- забеспечення виходу людей по виробленнях з свіжим струменем
- недопущення скупчення небезпечних концентрацій вибухових газів,щоб уникнути їх вибухів (особливо при пожежах).
- скорочення притоки свіжого повітря у пожежі з метою недопущенняйого розвитку;
- забеспечення колективного захисту рятувальників;
- стійкість і керованість режимом вентиляції.
Планліквідації аварії складається на початковий період її і передбачає в основномупершочергові заходи щодо порятунку людей (шляхи виходу захоплених аварієюлюдей, вентиляційні режими, шляхи проходження ВГСЧ) і ліквідації аварії, атакож загальний напрям подальших робіт.
Протепри всякій аварії звичайно виникають такі обставини, які вимагають уточнення іконкретизації плану ліквідації аварії. З цією метою відповідальним керівникомробіт по ліквідації аварії та керівником гірничо-рятувальних робіт на основідіючого на шахті плану ліквідації аварії складається оперативний планліквідації аварії, який враховує конкретну обстановку і додаткові відомості обаварії, що поступили від робітників і технагляду шахти.
Оперативнийплан ліквідації аварії складається після видачі завдань першим прибулим нашахту відділенням ВГСЧ. Він має наступну форму, представлену у ДОДАТКУ 3 форма1.
Оперативнийплан твердженню не підлягає. При його складанні можуть бути врахованийрекомендації фахівців і експертів.
Прискладанні оперативного плану в першу чергу розв'язується питання про викликсусідніх гірсько-рятувальних частин. Останні викликаються негайно, якщо нашахті відбулася крупна аварія (вибух Метану, пилу, пожежа і т. п.).
В оперативномуплані знаходять віддзеркалення наступні питання:
– роботипо порятунку захоплених аварією в шахті людей;
– вентіляційнийрежим для шахти в цілому і для окремих ділянок на різних етапах ліквідаціїаварії;
– спосібі заходи щодо ліквідації аварії;
– забеспеченняробіт по ліквідації аварії матеріалами;
– мероприятияпо забезпеченню безперебійної роботи на не захоплених аварією ділянках.
Однимз призначень оперативного плану є координація дій адміністрації шахти і ВГСЧ.
Воперативному плані ліквідації аварії указуються відповідні заходи, терміни їхвиконання і відповідальні за їх виконання особи з числа технічного персоналушахти і працівників ВГСЧ. В процесі роботи по ліквідації аварії оперативнийплан звичайно доповнюється, уточнюється і коректується.
Оперативнийжурнал по ліквідації аварії ведеться для реєстрації всіх дій, зробленихадміністрацією шахти і ВГСЧ для ліквідації аварії. В оперативному журналіуказуються аварійна обстановка на шахті і її подальші зміни, час прибуття нашахту ВГСЧ, їх чисельність, зміст і час видачі оперативних завдань, отриманихВГСЧ від відповідального керівника робіт по ліквідації аварії і керівникагірсько-рятувальних робіт; час спуску в шахту відділень з переліком їхосновного оснащення; завдання працівника шахти і результати їх виконання;аналізи проб шахтного повітря; час прибуття відділень на підземну базу, час їхвідходу з бази на виконанні завдань, інформація про хід виконання завдань, часповернення на базу, час виходу відділень з шахти; час відправлення ВГСЧ з шахтипо ліквідації аварії.
Формаоперативного журналу представлена у ДОДАТКУ 3 форма 2.
Дооперативного журналу додаються схеми і ескізи, складені при ліквідації аварії,а також всі оперативні плани ліквідації аварії. Ніяких стирань в оперативномужурналі не допускається. Всі виправлення повинні вноситися шляхом закресленнянеправильного запису і внесення правильного запису на вільному незаповненому місці.
Окрімоперативного журналу на командному пункті ведуться журнал обліку роботивідділень ВГСЧ на ліквідації аварії і добовий графік черговості робіт ВГСЧ.
Домашнєзавдання:
1. ХєфіцС.Я, Балтайтіс В.Я. Охорона праці.М., «Нєдра», 1978, 423 с. Глава 57 § 209–210.
2. Охоронапраці: Підручник для технікумів/ К.З. Ушаков, Б.Ф.Кірін, Н.В. Ножкін і др.Под ред. К.З. Ушакова. – М.: Нєдра, 1986. – 624 с. Частина4 § 24.4
3. Індивідуальнезавдання з поглибленим вивченням одного з аспектів професійного навчання. Аналізосновних законодавчих документів про освіту в Україні
3.1Основні поняття та їх визначення
Акредитація – процедура надання вищому навчальному закладупевного типу права провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищоїосвіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також додержавних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічногозабезпечення.
Викладання – процес передачінавчальної інформації педагогом у ході навчання
Вищаосвіта – рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальномузакладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєннязмісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті йзавершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.
Вищийнавчальний заклад – освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діївідповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензіїосвітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційнимирівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осібвідповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог угалузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.
Державнаатестація осіб, які закінчують вищі навчальні заклади – встановленнявідповідності рівня якості отриманої ними вищої освіти вимогам стандартів вищоїосвіти по закінченню навчання за напрямом, спеціальністю.
Діяльність– взаємодіялюдини з навколишнім середовищем, якій характерні наявність мети, мотивації тав результаті якої створюється матеріальний або інтелектуальний продукт.
Закон–нормативно-правовий акт, який приймається в особливому порядку органомзаконодавчої власті (Верховна Рада України), та обладає найвищою юридичноюсилою, та регулює найбільш важливі суспільні відносини.
Зміствищої освіти – обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, уміньі навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бутисформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства,науки, техніки, технологій, культури та мистецтва.
Змістнавчання – структура, зміст і обсяг навчальної інформації, засвоєння якоїзабезпечує особі можливість здобуття вищої освіти і певної кваліфікації.
Кафедра – базовийструктурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів,факультетів), що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з однієїабо кількох споріднених спеціальностей, спеціалізації чи навчальних дисциплін іздійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певнимнапрямом.
Кваліфікація–це рівень підготовленості людини до виконання того чи іншого виду професійно-трудовоїдіяльності.
Кваліфікаційнахарактеристика випускника ПТНЗ – ці сукупність вимог, які визначають йогопрофесійні знання, вміння, навички, що розроблюються спеціальним органомвиконавчої влади в галузі ПТО.
Ліцензування – процедуравизнання спроможності вищого навчального закладу певного типу розпочати освітнюдіяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно довимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового,науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення;
Навчання – спільна діяльністьпедагога та учня по засвоєнню учнем систематизованих знань, умінь і навичок.Результатом навчання є навченість.
Нормативно– правовий акт – це прийнятий суб’єктом правотворчості письмовий акт – документ,який містить норми права.
Нормативнийтермін навчання – термін навчання за денною (очною) формою, необхідний длязасвоєння особою нормативної та вибіркової частин змісту навчання івстановлений стандартом вищої освіти.
Освіта – процес тарезультат засвоєння систематизованих знань, вмінь та навичок, а також соціально –історичного досвіду попередніх поколінь, виражених у нормах та правилахповедінки.
Освітнійрівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступенясформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації,яка відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню.
Освітнядіяльність – діяльність, пов'язана з наданням послуг для здобуття вищоїосвіти, з видачею відповідного документа.
Освітньо-кваліфікаційнийрівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступенясформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатністьвиконувати завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності.
ПедагогвПТНЗ – це інженерно – педагогічний працівник, який володіє знаннями, вміннями,та навичками в предметній галузі, тобто в області професії по якій він здійснюєпідготовку, а також в області теорії та практики професійного навчання тапрофесійного виховання.
Професія – це обумовленийсуспільнимрозподілом праці рід постійної діяльності, який узгоджується з нормами загальнолюдськоїморалі, базується на екоцентричній екологічній свідомості і є джерелом матеріального забезпечення людини.
Професійнаосвіта – це процес, продукт та результат засвоєння систематизованихзнань, вмінь та навичок, необхідних для кваліфікованої діяльності в межах тієїчи іншої професії, а також правил та норм поведінки, прийнятих у визначенійгалузі.
Професійно-технічненавчання – складова професійно-технічної освіти. Професійно-технічне навчанняпередбачає формування у громадян професійних умінь і навичок, необхідних длявиконання певної роботи чи групи робіт, і може здійснюватися у професійно-технічнихнавчальних закладах, а також шляхом індивідуального чи курсового навчання навиробництві, у сфері послуг.
Професійно-технічнийнавчальний заклад – це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадяну професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями,спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Рівеньпрофесійної діяльності – характеристика професійної діяльності заознаками певної сукупності професійних завдань та обов'язків (робіт), які виконуєфахівець.
Рівеньакредитації – рівень спроможності вищого навчального закладу певного типупровадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.
Спеціальність–це різновид професійної діяльності, охоплюючий вузьке коло робіт в професійнійпраці.
Стаття–це норма права, формально визначає загальнообов’язкові правила поведінки, яківстановлені або санкціоновані, а також гарантоване державою, направлено наупорядкування суспільних відносин.
Стандартвищої освіти – сукупність норм, які визначають зміст вищої освіти, змістнавчання, засіб діагностики якості вищої освіти та нормативний термін навчання.
Студент (слухач) – особа, яка в установленому порядкузарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною (очною),вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певнихосвітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.
Факультет – основний організаційнийі навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закладу третьогота четвертого рівнів акредитації, що об’єднує відповідні кафедри і лабораторії.Факультет створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови,якщо до його складу входить не менше ніж три кафедри і на ньому навчається неменше ніж 200 студентів денної (очної) форми навчання.
Якістьвищої освіти – сукупність якостей особи з вищою освітою, що відображає їїпрофесійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість іобумовлює здатність задовольняти як особисті духовні є матеріальні потреби, такі потреби суспільства.
Якістьосвітньої діяльності – сукупність характеристик системи вищої освітита її складових, яка визначає її здатність задовольняти встановлені є передбаченіпотреби окремої особи або(та) суспільства.
3.2Головні нормативно-правові акти про професійно-технічну та вищу освіту вУкраїні
Системаосвіти в нашій державі, що склалася в останні роки, пройшла великий і складнийшлях розвитку, не припиняючись розвиватися і удосконалюватися. Система професіонально – технічноїосвіти бере свій початок від багатоманітних професійних шкіл, учбовихмайстерень, ремісничих, залізничних училищ і шкіл фабрично-заводського навчання.Сьогодні професійно-технічна освіта одна з провідних ланок освітнього комплексукраїни, взаємозв'язане з виробництвом. Основні вимоги по підготовки кваліфікованих робітниківпред'являє бурхливий розвиток науки, техніки і інформаційних технологій. Коренізміни, що відбуваються в нині суверенній Україні, пов'язані з відмовою відстарого напряму і курсу розвитку в політиці і економіці і інтенсивними спробамивийти на рівень розвитку передових країн світової спільноти.В цих умовахреформування системи освіти і її інститутів стає насущною потребою.
Законодавчоюбазою, яка визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування ірозвитку системи професійно-технічної та вищої освіти України; спрямована наврегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійноїпідготовки громадян України; створення умов для професійної самореалізаціїособистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованихробітниках є Закони України про «Професійно-технічну освіту» вiд 10.02.1998, №103/98-ВР,та Закон України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року, №2984 – ІІІ.
3.3Аналіз Закону «Про професійно-технічну освіту в Україні»
ЗаконУкраїни про «Професійно-технічну освіту» вiд 10.02.1998 визначає правові,організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системипрофесійно-технічної освіти, створення умов для професійної самореалізаціїособистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках.
Законскладається з 12 розділів та 54 статей.
Розділ1. Загальні положення. Цей розділ містить статті: про ЗаконодавствоУкраїни про професійно-технічну освіту; завдання Закону України «Про професійно-технічнуосвіту»; основні визначення у галузі та системі профтехнічної освіти; право наздобуття профтехнічної освіти.
Розділ/>2. Управління та організація професійно-технічної освіти. Даний розділ представленийтакими статями: органи державного управління професійно-технічною освітою; повноваженняспеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері профтехнічноїосвіти; повноваження міністерств та інших центральних органів виконавчої влади,яким підпорядковані ПТНЗ; повноваження Ради міністрів Автономної РеспублікиКрим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій угалузі управління профтехнічною освітою; міжгалузева рада з професійно-технічноїосвіти; нормативно-правові акти в галузі професійно-технічної освіти; формипрофтехнічної освіти; ступеневість профтехнічної освіти; прийом громадян доПТНЗ; освітньо-кваліфікаційні рівні професійно-технічної освіти; документи пропрофесійно-технічну освіту.
Розділ3. Професійно-технічні навчальні заклади. В цьому розділімістяться статі про існуючі в Україні типи профтехнічних навчальних закладів таїх визначеннями; умови та порядок створення профтехнічного навчального закладу; засновникиПТНЗ; статус ПТНЗ; основні повноваження та напрями діяльності ПТНЗ; органигромадського самоврядування ПТНЗ; керівник ПТНЗ.
Розділ4. Організація навчального процесу в професійно-технічних навчальних закладах. Цей розділмістить статті: про форми організації навчального процесу; контроль знань,умінь та навичок учнів, слухачів, їх кваліфікаційна атестація; навчальний та канікулярнийчас учня, слухача; робочий час педагогічного працівника; участь підприємств,установ, організацій у здійсненні профтехнічної освіти; науково-методичнезабезпечення ПТНЗ.
Розділ5. Зміст професійно-технічної освіти. Даний розділ представлений такимистатями: загальні положення; перелік професій з підготовки кваліфікованихробітників у ПТНЗ; державні стандарти профтехнічних освітньо-кваліфікаційниххарактеристик випускника ПТНЗ; навчальний план та програма, їх визначення тазміст; оновлення змісту профтехнічної освіти.
Розділ6. Суб’єкти професійно-технічної освіти. В цьому розділі містятьсястаті про учнів, слухачів ПТНЗ; права, обов’язки, заохочення, гарантії соціальногозахисту учня, слухача та випускників ПТНЗ.
Розділ7. Особливості соціального захисту учнів, слухачів ПТНЗ. Цей розділмістить статті про учнів та слухачів ПТНЗ, яким забезпечується особливий соціальнийзахист, а саме соціальний захист інвалідів, дітей сиріт без піклування батьківта дітей, родини яких постраждали від наслідків аварії на ЧАЕС.
Розділ8. Педагогічні працівники. В даному розділі містяться статі з основнимипоняттями та положеннями про педагогічних працівників ПТНЗ; підготовкапедагогічних працівників ПТНЗ та установ профтехнічної освіти; права,обов’язки, відповідальність та соціальні гарантії педагогічних працівниківПТНЗ.
Розділ9. Фінансово-економічні відносини у галузі професійно-технічної освіти. Цей розділрегламентує правила та норми відносин стосовно власності в галузі профтехнічноїосвіти; фінансування ПТНЗ та установ профтехнічної освіти; додаткові джерелафінансування ПТНЗ.
Розділ10. Міжнародне співробітництво та діяльність у галузі професійно-технічноїосвіти. У цьому розділі закріплені норми та правила стосовно міжнародногоспівробітництва та зовнішньо економічної діяльності галузі професійно-технічноїосвіти.
Розділ11. Відповідальність за порушення Закону України про «Професійно-технічнуосвіту». Розділ складає статтю з аналогічною назвою, регламентує відповідальністьосіб за їх діяльність у галузі профтехнічної освіти у разі порушення нормЗакону України про «Професійно-технічну освіту».
Розділ12. Прикінцеві положення. В ньому указано з якого моменту набуває вчинності закон, та внесені зміни до нього, а саме з дня його опублікування, вiд10.02.1998.
Завданнямцього Закону є регулювання суспільних відносин в галузі професійно-технічноїосвіти з метою:
/>1. Забезпечення громадянам України, а також іноземцям та особам безгромадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, права на здобуттяпрофесійно-технічної освіти відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей,перепідготовку та підвищення кваліфікації;
/>2. Задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих іконкурентоспроможних на ринку праці робітниках;
/>3. Сприяння в реалізації державної політики зайнятості населення;
/>4. Забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку установпрофесійно-технічної освіти та професійно-технічних навчальних закладів різнихформ власності та підпорядкування.
3.4Аналіз Закону «Про вищу освіту в Україні»
Закон«Про вищу освіту в Україні» від 17 січня 2002 року, №2984 – ІІІ спрямований наврегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійноїпідготовки громадян України. Він встановлює правові, організаційні, фінансовіта інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови длясамореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави укваліфікованих фахівцях.
Законскладається з 14 розділів та 69 статей.
Розділ1. Загальні положення. В цьому розділі наведені основні терміни тавизначення, що вживаються у законі; законодавство України про вищу освіту; державнаполітика у галузі вищої освіти; право громадян на вищу освіту; мова (мови)навчання у вищих навчальних закладах.
Розділ2. Структура вищої освіти. Документи про вищу освіту. Розділ представленийстатями про структуру вищої освіти; освітні рівні вищої освіти; освітньо-кваліфікаційнірівні вищої освіти; документи про вищу освіту, післядипломну освіту.
Розділ 3. Стандарти вищої освіти. Цей розділ містить статтіпро систему стандартів вищої освіти; державний стандарт вищої освіти; галузевістандарти вищої освіти; стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів; науково-методичнезабезпечення вищої освіти.
Розділ 4. Управління в галузі вищої освіти. Тутрегламентуються управління у галузі вищої освіти; повноваження спеціальноуповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки,інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуваннівищі навчальні заклади; повноваження Вищої атестаційної комісії України; повноваженняорганів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування,які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади; повноваженнявласника (власників) вищого навчального закладу.
Розділ 5. Вищі навчальні заклади. У розділі визначені метаі головні завдання діяльності вищого навчального закладу; правовий статусвищого навчального закладу; рівні акредитації вищих навчальних закладів; типивищих навчальних закладів; національний вищий навчальний заклад; створення,реорганізація та ліквідація вищого навчального закладу; ліцензування освітньоїдіяльності, акредитація напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів;принципи управління вищим навчальним закладом; структурні підрозділи вищогонавчального закладу; забезпечення державою діяльності вищих навчальнихзакладів.
Розділ 6. Управління вищим навчальним закладом. Розділ міститьстаті про керівництво вищого навчального закладу; керівника факультету,відділення; вчені ради; наглядову раду; робочі та дорадчі органи; органигромадського самоврядування у вищих навчальних закладах; студентськесамоврядування; обрання, затвердження та звільнення з посади керівника вищогонавчального закладу; обрання на посаду та звільнення з посади керівникафакультету.
Розділ 7. Організація навчально-виховного процесу. Представленийстатями навчально-виховний процес; форми навчання у вищих навчальних закладах; формиорганізації навчального процесу; умови прийому на навчання до вищогонавчального закладу; відрахування, переривання навчання, поновлення і переведенняосіб, які навчаються у вищих навчальних закладах.
Розділ 8. Учасники навчально-виховного процесу. Містяться такістаті: учасники навчально-виховного процесу; основні посади педагогічних інауково-педагогічних працівників; педагогічні є науково-педагогічні працівники;робочий час педагогічних та науково-педагогічних працівників; правапедагогічних та науково-педагогічних працівників; обов'язки педагогічних танауково-педагогічних працівників; підвищення кваліфікації та стажуванняпедагогічних і науково-педагогічних працівників; особи, які навчаються у вищихнавчальних закладах; права осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах; обов'язкиосіб, які навчаються у вищих навчальних закладах; працевлаштування випускниківвищих навчальних закладів; гарантії педагогічним, науково-педагогічним та іншимкатегоріям працівників вищих навчальних закладів.
Розділ 9. Підготовка наукових та науково-педагогічнихпрацівників. Аспірантура (ад'юнктура), асистент ура – стажування тадокторантура; наукові ступені є вчені звання; спеціалізовані вчені ради.
Розділ 10. Наукова та науково-технічна діяльність у вищихнавчальних закладах. Розділ визначає мету та завдання наукової інауково-технічної діяльності у вищих навчальних закладах; організацію іуправління науковою і науково-технічною діяльністю.
Розділ11. Фінансово економічні відносини в системі вищої освіти. Регламентує фінансуваннявищих навчальних закладів; правовий режим майна вищих навчальних закладів; платніпослуги у галузі вищої освіти та пов'язаних з нею інших галузях діяльності.
Розділ 12. Міжнародне співробітництво. Представленийстатями про державну політику міжнародного співробітництва у галузі вищоїосвіти; основні напрями міжнародного співробітництва у галузі вищої освіти; зовнішньоекономічнадіяльність у галузі вищої освіти.
Розділ 13. Відповідальність за порушення законодавства провищу освіту. Розділ складає стаття з аналогічною назвою та регламентуєвідповідальність осіб за їх діяльність у галузі вищої освіти у разі порушеннянорм Законупро «Вищу освіту».
Розділ 14. Прикінцеві положення. В ньому указано з якогомоменту набуває в чинності закон та внесені зміни до нього, а саме з дня йогоопублікування 17 січня 2002 року №2984-III.
Державнаполітика у галузі вищої освіти визначається Верховною Радою України таґрунтується на принципах:
1. Збереження і розвитку системи вищої освіти та підвищення їїякості;
2. Підвищення рівня освіченості громадян України, розширення їхможливостей для отримання вищої освіти;
3. Створення та забезпечення рівних умов доступності до вищої освіти;громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних ікомунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі в межах стандартіввищої освіти. Конкурсності здобуття вищої освіти кожним громадянином України;
4. Надання цільових, пільгових державних кредитів особам для здобуттявищої освіти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; наданняособам, які навчаються у вищих навчальних закладах, пільг та соціальнихгарантій у порядку, встановленому законодавством; належної підтримки підготовкифахівців з числа інвалідів на основі спеціальних освітніх технологій;
5. Забезпечення збалансованої структури та обсягів підготовкифахівців з вищою освітою, що здійснюється у вищих навчальних закладах державноїта комунальної форм власності, за кошти відповідних бюджетів, фізичних іюридичних осіб, з урахуванням потреб особи, а також інтересів держави татериторіальних громад.
3.5Реалізація Болонського процесу в системі вищої освіти і науки України
Зметою реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і наукиУкраїни (вищі навчальні заклади ІІІ-IV рівнів акредитації) 23.01.2004 р. Міністерствомосвіти та науки України було прийнято наказ Про затвердження Програми дійщодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і наукиУкраїни на 2004–2005 роки. Програма дійщодо реалізації положеньБолонської декларації в системі вищої освіти і науки України містить:
1) Мета та основні завдання. Головною метою Програми дій євжиття заходів для входження національної системи освіти і науки в європейськийпростір з реалізацією таких вимог, критеріїв і стандартів:
–постійне навчання впродовж усього життя;
–мотивоване залучення студентів донавчання;
–сприяння привабливості таконкурентоспроможності Європейського простору вищої освіти і науки для іншихрегіонів світу.
Для реалізації концептуальнихзасад Болонського процесу в Україні необхідно:
–удосконалити двоступеневу структуру вищоїосвіти;
–прийняти прозорі та зрозумілі градаціїдипломів, ступенів та кваліфікацій;
–використати єдину систему кредитниходиниць і додатка до диплома;
–врахувати європейську практику організаціїакредитації та контролю якості освіти;
–підтримувати і розвивати європейськістандарти якості;
–ліквідувати перепони для розширеннямобільності студентів, викладачів і дослідників;
–запровадити сучасні підходи інтеграціївищої освіти і науки у справі підготовки магістрів та аспірантів;
–забезпечити подальший розвитокавтономності та самоврядування у системі вищої освіти та науки.
2) Очікувані результати виконаннязаходів.Реалізація Програми дій надасть можливість:
– провестисистемну модернізацію системи освіти в цілому;
– наблизитиякість освіти до вимог стандартів, що напрацьовані європейською спільнотою длявпровадження до 2010 р.;
– запровадити вУкраїні загальноєвропейську систему наукових ступенів;
– запровадитисистему кредитів сумісну із Європейською кредитно-трансферною системоюнавчання;
– сприятимобільності громадян України, які здобувають освіту або надають освітні послуги.
Організація виконання Програми дійпокладається на Департаменти вищої освіти, міжнародного співробітництва таєвропейської інтеграції, кадрової роботи, науково-технологічного розвитку,інноваційного розвитку, економіки та фінансування, управління ліцензування,акредитації та нострифікації, Науково-методичний центр вищої освіти, Центрміжнародної освіти.
3.6Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу увищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації
Зметою організації проведення педагогічного експерименту щодо запровадженнякредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальнихзакладах ІІІ-ІV рівнів акредитації, 23.01.2004 р Міністерством освіти танауки України було прийнято наказ Про проведення педагогічного експериментуз кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищихнавчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації. Мета та завдання:
Метою впровадженняКМСОНП є підвищення якості вищої освіти фахівців і забезпечення на цій основіконкурентоспроможності випускників та престижу української вищої освіти усвітовому освітньому просторі.
Основнимизавданнями КМСОНП є:
· адаптація ідей ECTS до системи вищої освіти України длязабезпечення мобільності студентів у процесі навчання та гнучкості підготовкифахівців, враховуючи швидкозмінні вимоги національного та міжнародного ринківпраці;
· забезпечення можливості навчання студентові за індивідуальноюваріативною частиною освітньо-професійної програми, що сформована за вимогамизамовників та побажаннями студента і сприяє його саморозвитку і відповіднопідготовці до життя у вільному демократичному суспільстві;
· стимулювання учасників навчального процесу з метою досягненнявисокої якості вищої освіти;
· унормування порядку надання можливості студенту отриманняпрофесійних кваліфікацій відповідно до ринку праці.
Термінпроведення експерименту:
Першийетап (2003–2004 роки) передбачає розроблення навчально-методичнихматеріалів, змісту освіти, форм організації навчального процесу тощо, їхапробація в експериментальних групах, визначених напрямів підготовки,спеціальностей.
Другийетап (2005–2008 роки) передбачає внесення коректив до експериментальнихматеріалів та їх апробація на більшому масиві учасників експерименту.
Темаексперименту – кредитно-модульна система організації навчального процесу у вищихнавчальних закладах України.
Актуальністьексперименту –створення передумов для входження освіти України доєдиного європейського та світового освітнього і наукового простору шляхомвпровадження в систему вищої освіти України основних ідей, сформульованихБолонською декларацією 1999 року та іншими документами Болонського процесу:
–побудова Європейської зони вищої освіти як передумови розвитку мобільностігромадян з можливістю їх працевлаштування;
– формування та зміцненняінтелектуального, культурного, соціального та науково-технічного потенціалуУкраїни як складової Європи;
–посилення міжнародної конкурентоспроможності як національної, так іЄвропейської систем вищої освіти, підвищення їх престижності у світі;
–конкуренція з іншими системами вищої освіти за студентів, вплив та престиж;
–підвищення визначальної ролі вищих навчальних закладів у розвитку національнихта Європейських культурних цінностей (вищі навчальні заклади як носії національноїта Європейської свідомості).
Об’єктексперименту – система вищої освіти України.
Предметексперименту – кредитно-модульна система організації навчального процесу (далі– КМСОНП) у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації.
Метаексперименту – розробити та експериментально перевірити технологію застосуванняелементів Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (далі –ECTS) в системі вищої освіти України та створення сучасної системи управлінняякістю освітньої діяльності суб’єктів навчального процесу.
Робочагіпотеза полягає у тому, що існуюча в Україні система вищої освітизабезпечує якісну підготовку студентів, їх конкурентоспроможність на національномуі міжнародному ринках праці, але потребує адаптації до вимог, які передбаченіECTS.
Контроль успішностістудента здійснюється звикористанням методів і засобів, що визначаються вищим навчальним закладом.Академічні успіхи студента визначаються за допомогою системи оцінювання, щовикористовується у вищому навчальному закладі, реєструється прийнятим у вищомунавчальному закладі чином з обов’язковим переведенням оцінок до національноїшкали та шкали ECTS. Оцінки виставляються згідно зі шкалою:За шкалою ECTS За національною шкалою За шкалою навчального закладу (як приклад) А Відмінно 90–100 ВС Добре 75–89 DE Задовільно 60–74 FX незадовільно з можливістю повторного складання 35–59 F незадовільно з обов’язковим повторним курсом 1–34
FX означає: «незадовільно»– необхідно виконати певну додаткову роботу для успішного складання; F означає:«незадовільно» – необхідна значна подальша робота. Державна атестація студентівпроводиться відповідно до чинної нормативної бази.
Очікуванірезультати експерименту:
– підвищення якості вищоїосвіти, конкурентоспроможності випускників та престижу національної вищоїосвіти;
– введенняв дію системи стандартів вищої освіти з урахуванням специфікикредитно-модульної системи;
–створення системи оцінювання якості освіти студентів, яка найбільш адаптованадо вимог Болонської декларації;
– нормативно-методичнезабезпечення академічної мобільності студентів у вітчизняному та європейськомуосвітянському просторі й створення передумов взаємного визнання дипломівдержавного зразка про вищу освіту на принципах, передбачених ECTS;
– відпрацюванняробочого варіанту КМСОНП та необхідної науково-методичної документації зекспериментальних напрямів.
Висновки.Рекомендаціїпо практичному застосуванню основних аспектів питання, розглянутого втеоретичному розділі при розробці і проведенні уроку:
Організаціянавчального процесу в професійно – технічних та вищих навчальних закладахздійснюється відповідно державним стандартам встановлених Законами України «Пропрофесійно-технічну освіту» та «Про вищу освіту» Міністерством освіти та наукиУкраїни. Сьогодні політика України в галузі освіти та науки визначається узагальному контексті Європейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальніцінності загальносвітової культури: парламентаризм, права людини, праванаціональних меншин, лібералізацію, свободу пересування, свободу здобуттяосвіти будь-якого рівня та інше, що є невід’ємним атрибутом громадянськогодемократичного суспільства. Інтеграційний процес полягає у впровадженнієвропейських норм і стандартів в освіті, науці і техніці, поширенні власнихкультурних і науково-технічних здобутків в ЄС. Подальші соціально-економічні йполітичні зміни в суспільстві, зміцнення державності України, входження її вцивілізоване світове співтовариство неможливі без структурної реформинаціональної системи вищої освіти, спрямованої на забезпечення мобільності,працевлаштування та конкурентоспроможності фахівців з вищої освіти. Однією ізпередумов входження України до єдиної Європейської зони вищої освіти єреалізація системою вищої освіти України ідей Болонського процесу.
Укінцевому результаті такі кроки спрацьовуватимуть на підвищення в Українієвропейської культурної ідентичності та інтеграцію до загальноєвропейськогоінтелектуально-освітнього та науково-технічного простору. Здійснення даного завданняпередбачає взаємне зняття будь-яких принципових, на відміну від технічних,обмежень на контакти і обміни та поширення інформації. Основними цілями реформв Україні є підвищення життєвого рівня населення, передусім завдяки переходу доринкової економіки, забезпечення захисту громадянських прав і розширенняіндивідуальних свобод особи. Ринок праці і соціальна політика є найважливішимикомпонентами досягнення цих цілей, тому що вони необхідні для забезпеченняпродуктивності сучасної економіки.
Рекомендаціїщодо удосконалення процесу реформування системи освіти і науки України іпередбачає:
–перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців, що дасть змогузадовольняти можливості особистості в здобутті певного освітнього та кваліфікаційногорівня за бажаним напрямом відповідно до її здібностей та забезпечити їїмобільність на ринку праці;
–формування мережі навчальних закладів, яка за формами, програмами, термінаминавчання і джерелами фінансування задовольняла б потреби кожної людини ідержави в цілому;
–підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, створення умов длянавчання впродовж усього життя;
–запровадження в системі освіти і науки України передового досвіду розвинутихкраїн світу та її інтеграція у міжнародне науково-освітнє співтовариство;
– пошук рівноваги між масовоюфундаментальною та елітарною освітою, з одного боку, та вузькою спеціалізацієюі професіональною досконалістю, з іншого.
Висновок
Впроцесі виконання курсової роботи нами була досягнута поставлена мета ідосягнуті наступні задачі:
– виявленіроль і місце учбової дисципліни «Охорона праці» в учбових документах припідготовці фахівців в ПТНЗ;
– визначені міжпредметні зв'язки (виявили які дисципліни і темиз них є забезпечуючими для вивчення теми: «План ліквідації аварій»; виявили, якідисципліни і теми з них забезпечує дана тема);
– склали поурочно-тематичний план вивчення теми: «План ліквідаціїаварій»;
– розроблено комплексно-методичне забезпечення для вибраноїтеми;
– виконаний аналіз учбово-матеріальної бази, яка повиннабутивикористана для вивчення теми: «План ліквідації аварій»;
– розроблений порядок організації і методику теми: «План ліквідаціїаварій»;
– розглянули форми організації педагогічного процесу;
– визначили основні види і характеристики форморганізації педагогічного процесу;
– розглянули характеристику класно-урочної системи, урокяк основну форму організації педагогічного процесу та додаткові форми.
Список використаних джерел
1. Безрукова В.С.Педагогіка. Проектувальна педагогіка: Навч. посіб. Для інж. – пед.інститутів та індустр. – пед. технікумів.-Єкатеринбург: Ділова книга,1996. – 342 с.
2. Васильєв І.Б.Професійна педагогіка: конспект лекцій для студентів інженерно – педагогічних спеціальностей.3- є вид., перепрац. – Харків, 2003. – 151 с.
3. «Дидактичні основипрофесійної освіти».Методичні рекомендації до виконання курсової роботи» / Упорядники Н.В. Карчевська,Т.Є. Фіногєєва. – Стаханов: ГФУ ІПА, 2008. – 40 с.
4. Основи охорони праці. Підручник2-ге видання./ К.Н. Ткачук, М.О. Халімовський, В.В. Зацарний.К.: Основа 2006–448 с.
5. Основи професійноїпедагогіки: Профпедагогіка/ під ред. С.Я. Батишева та С.А. Шапоринського.2-ге вид., перероб. Та доп.-М.; Вища школа, 1997.-С. 51–79.
6. Охорона праці у вугільнійпромисловості. К.З. Ушаков, Б.Ф. Кирі і ін. Під. ред. К.З. Ушакова. –М.: Нєдра, 1986. – 624 з.
7. Подласий І.П.Педагогіка. Кн. 2: Теория и технологии обучения: Учебник для вузов Изд. 2-е,доп… – М.: 1999 р.
8. Скакун В.А. Введенняв професію майстра виробничого навчання: Метод. допомога. – 2-е вид., перепрац.і доп. – М.: Висш.шк., 1988. – з. 239.
5.Коваленко О.Е. Методичні основи технології навчання, Х.: Основи, 1996 –184 з.
9. Харламов І.Ф.Педагогіка: Навч. посіб. – 4-е вид., переправ. Та допов. – М.: Гардарики, 2000. –519 с.
10. Хейфіц С.Я.,Балтайтіс В.Я. Охорона праці і гірничо-рятувальна справа. 2-д изд., М.,«Надра», 1978, 423 с.