План заняття №
Тема заняття:
Головний персонаж роману Чіпка Варениченко- «пропаща сила». Система образів другого плану в романі (семінар). Жіночіобрази (Мотря, Галя, Христя), їх роль у творі. Образи Грицька й Максима. Жанр іхудожні особливості роману. Проблематика твору
Мета заняття:Навчальна —
Ознайомити студентів з першим соціально-психологічнимроманом, розкрити образ головного героя Ничипора Варениченка. Розкрити соціальніта психологічні причини бунтарства Чіпки.
Виховна —
На прикладі еволюції Чіпки: від правдошукацтвадо розбійництва виховувати порядну та відповідальну особистість
Розвиваюча —
Розвивати почуття відповідальності людини передрідними, перед батьківщиною, розвивати аналітичне мислення і творчі здібності студентів
Вид заняття: семінар
Форма проведення заняття: диспут, евристична бесіда
Міжпредметні зв’язки: забезпечуючі, Історія України,Теорія літератури; забезпечуваніУкраїнська література.
Методичне забезпечення:
опорні конспекти, питання для закріплення матеріал,текст роману
Література:
Гончар О. Перший симфоніст української прози: ПанасМирний // Гончар О. Письменницькі роздуми. — К., 1980.
Грицай М. Панас Мирний: Нарис життя і творчості.- К., 1986.
Єфремов С. Панас Мирний // Єфремов С. Історія українськогописьменства. — К., 1995.
Погребенник В. Панас Мирний // Українська мовата література. — 1998. — № 21 — 24.
Черкаський В. Художній світ Панаса Мирного. — К.,1989.
Технічні засоби навчання: кодоскоп, комп’ютер
ХІД ЗАНЯТТЯ
1. Організаційний момент
1.1 Привітання студентів
1.2 Підготовка аудиторії до заняття, перевірканаявності студентів
2. Ознайомлення студентів з темою та навчальнимицілями заняття (план заняття)
Робота над образами роману Мирного П. та БіликаІ. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», пов'язуючи всіх їх з головним героєм.
3. Мотивація навчання
1. Що ви довідалися про роль Шевченкового«Кобзаря» в долях Івана й Панаса Рудченків?
2. Яку роль відіграв Іван Білик у становленні ПанасаМирного як письменника? Що ви можете розповісти про творчу співпрацю братів?
3. Які теми Панас Мирний розробляв у своїх творах,які проблеми порушував? Чи засвідчувала така тематика і проблематика актуальністьцих творів?
4. Які твори світової класики переклав Панас Мирний?Як ви думаєте, чому перекладацька діяльність у той час була вкрай необхідною справою?
5. Що ви можете розповісти про останні роки життяПанаса Яковича і його ставлення до суспільних подій, які відбувалися в Україні?
6. Які факти про дитячі та юнацькі роки ПанасаРудченка вам найбільше запам'яталися і чим саме?
7. Як ви думаєте, чому образ няньки Панаса — бабиОришки — часто зринав у його художніх творах? 3. Що спонукало юнака до творчості?
чіпка варениченко панас мирний
8. Як ви можете прокоментувати обраний ПанасомЯковичем літературний псевдонім? Назвіть перші твори Панаса Мирного і поясніть,чому автор друкував їх у Галичині.
9. Що ви довідалися І про громадську діяльністьПанаса Мирного? Доведіть, що його мужні вчинки засвідчували дієвий патріотизм митця.
10. Чому Панас Мирний присвятив чиновницькій службіп'ятдесят років свого життя? Чи це позначилося на вдачі митця й характері його творчості?Свою думку аргументуйте.
11. Порівнюючи творчість Івана Нечуя-Левицькогоі Панаса Мирного, літературознавець Сергій Єфремов писав: "Є у цих двох письменниківсхожість і в темах, і в загальному світогляді, хоча зовсім інші у кожного з ниххудожні засоби. Левицький швидше жанрист, зовнішні обставинипритягають найбільше його увагу, тому, може, й милується він так в описах природита вроди своїх героїв і щедро розсипає ті описи в своїх творах. Панас Мирний — більшепсихолог. Проблеми внутрішнього життя, переживання душі людської переважно цікавлятьцього письменника, і не етнографія, не зовнішні обставини, не природа в її показнихформах, а люди з усіма людськими рисами стоять у нього на першому плані". Якви вважаєте, чому в художньому вираженні талантів Іван Нечуй-Левицький і Панас іМирний були суголосними митцями?
На протязі вивчення твору дослідити виховну думку:«Чи варто виправдовувати Чіпку? Чи слід брати з нього приклад?»
4. Семінар
4.1 Обговорення плану
4.2 Визначення навчального матеріалу дляпідготовки студентів до семінару
4.3 Узагальнення теоретичного навчальногоматеріалу за планом
1. Узагальнити знання про жанр і художніособливості роману. Проблематика твору
Пригадуємо особливості роману:
зображення великого й складного кола подійта явищ суспільного й побутового життя певного історичного періоду,
тривалий час дії,
основних дійових осіб до десяти (більше),
відтворення складних шляхів розвиткуобразів — персонажів у їхніх багатоманітних зв'язках з суспільством,
значна сюжетна розгалуженість (крімголовної лінії, можуть бути три і більше побічних, що розвиваються паралельно,схрещуються і переплітаються, становлячи єдине ціле),
докладні описи (портрети, пейзажі,інтер'єри тощо),
докладність розповіді про події таперсонажів,
прозова форма (крім роману у віршах),
великий обсяг (дилогія, трилогія,тетралогія).
Роман, в якому аналіз дійсності поєднуєтьсяз глибоким психологічним дослідженням внутрішнього світу людини називаєтьсясоціально-психологічним.
2. Робота над образами роману:
- Образ Грицька
- Максим — хлопець козацького роду
- Жіночі образи
- зв'язок всіх героїв з Чіпкою (нове мислення)
* Правдивий показжиття селянства на межі двох епох — кріпосництва та «голодної волі»,його матеріального становища, культури, мрій.
Безземелля ібідність, беззаконня і відчуття меншовартісності, національне приниження — основні причини жалюгідного становища селян у суспільстві. Темнота ізатурканість спонукала селян до немилосердного цькування Мотрі та її сина післятого, як Івана Вареника забрали в солдати. На селі немає грамотних людей.Неосвіченість людей спритно використовує місцеве панство для крутійства іобдурювання, захоплення влади. Всі мрії селянина — про землю, вона одна здатназробити його господарем.
* Найголовнішасюжетна лінія у творі. Персонажі другого плану, масові сцени, епізодичніобрази.
Доля Чіпки віднародження до ув'язнення — стрижнева сюжетна лінія роману. Характер головногогероя розкривається у стосунках з іншими персонажами. Протягом усього романуувага читачів привернута до образу Грицька, досить докладно змальований іхарактер Максима Гудзя. У масових сценах (картині бунту, на виборах до земства)розкриті настрої селян у період реформ, їх необізнаність і безпорадність.
Епізодичними у творіможна вважати образи Чижика, Шавкуна, Пороха та інших представників чиновництваі панства. Важливим для розкриття ідеї твору є епізодичний образ представникагубернської адміністрації, який приїхав перевіряти скаргу Чіпки. Зовсім не длярозваги вводять автори у твір образи другого плану — Лушні, Матні і Пацюка.
* Морально-етичнімоменти, їх роль у творі.
«От з когоберіть, дітки, примір, як у миру жити! — не одна, не дві матірки радили своїмдочкам з зятями або синам з невістками — з Грицька та Христі. Він зоставсясиротою й вона сиротою. А що з них вийшло? Чесною працею он скільки надбали!..Одна в них думка, одна рада. Отак, дітки, треба на світі жити!»
А як думаєте ви?
Галя глянула — іскрикнула. «Умер! Умер!.» — кричала вона не своїм голосом, вибігаючиу кімнату і кидаючись на ліжко лицем у подушки.
Чіпка зирнув — ізатрясся. Він ніколи не бачив такого страшного, холодного погляду. Перед нимвійнула друга смерть — бабина. Там — тихо, наче забуваючись або засипаючи, заспокоюваласьдобра душа. Тут — з страшним болем, муками та прокльонами покидала вона землю.
Чому так? — висловітьсвої міркування.
Образ Грицька
1. Дитинство Грицька
2. Заробітки на південних степах
3. Одруження й господарювання
4. Поведінка Грицька під час селянського бунту
5. Ставлення Грицька до Чіпки — п'яниці таЧіпки-багатого
6. Грицько — майбутній куркуль
· Яке уявлення склалося у вас про Грицька? Розкритиобраз цього персонажа через авторську характеристику, вчинки, мову, взаємодію зіншими персонажами.
· Чому запорізький козак Мирін Гудзь не міг бипишатися онуком Максимом. Якими вчинками Максим Гудзь знеславив свій козацькийрід.
· Чому дочка розбійника не захотіла стати дружиноюрозбійника. Розкрийте внутрішній стан Галі, вмотивуйте її вчинки післяодруження.
· З'ясуйте причини прихильності Христі до Чіпки,аналізуючи обставини життя, душевний стан і вчинки героїні.
· У чому трагізм жіночої і материнської долі Мотрі.
· З'ясуйте життєву філософію баби Оришки і Галиноїматері Явдохи.
Підсумки. Герої роману живуть, заробляють свій важкий кусень хліба, страждаютьі плекають надію на краще в обставинах, коли Україна перебувала під соціальнимта національним гнітом, у темноті й бідності, у повному безправ'ї. У кожного зперсонажів — власна доля. Вони по-різному думають, по-різному шукають своєщастя, по-різному влаштовують життя. Але в художньому творі ці люди живутьпоруч, взаємодіють, допомагаючи нам краще зрозуміти кожного. Вони так майстерновиписані авторами роману, що ми переконані у їхній справжності. Що ж наповнюєлітературні персонажі роману такою життєвою силою? Очевидно, те, що їхніхарактери ми пізнаємо не лише через вчинки, зовнішнє життя, а й через думки,сумніви, переживання і вподобання, болі й муки. Заглиблення авторів увнутрішній світ людини дало змогу заглянути в саму душу уярмленого народуУкраїни на межі двох епох — часів кріпосництва і періоду реформ. І що ж мипобачили там? Попри прояви егоїзму, низькопоклонства, лакейства, спричиненіневолею, кращі представники народу несли в собі здорове зерно народної моралі йетики. Пригадайте епізоди, в яких персонажі найбільше проявляють свою доброту,чесність, мудрість. (Учні наводять приклади).
Симпатію в читачавикликають ті персонажі, в яких проявилися найкращі риси українського народу — доброта й любов до ближнього, працелюбства, почуття гідності й честі, які в усічаси мають бути основою життєвої філософії кожного молодого покоління.
Образ Максима
Образи «пропащої сили». Ще однієюголовною сюжетною лінією роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» єлінія життя Максима Ґудзя. Дід Максима, січовик Мирін Ґудзь, прийшов у вільнесело Піски поблизу містечка з промовистою назвою — Гетьманське — незадовго дозруйнування Запорозької Січі. Автор підкреслює, що побут самотнього осілогозапорожця спочатку мало чим відрізнявся від способу його життя в попередніроки: «Воював, — казав він, — з ляшнею, воював з башею, воював з татарвою,а тепер воюватиму зі звіром!». Немає день, немає два, іноді й на третій невидно. А там — глянь! І несе шкур п'ять або шість вовчих". Одружившись зМариною Зайцівною, перша зустріч з якою виявилася романтичною, Мирін Ґудзьціною щоденної хліборобської праці став заможним господарем. Єдиний син старогозапорожця Іван, хоча змалечку захоплено слухав батькові страшні розповіді прокриваві січі, та вдачею був подібний до неньки й з роками все більше сповідувавїї настанови: «Треба з людьми в мирі жити!» Зруйнування ЗапорозькоїСічі, занепад гетьманського ладу й козацьких порядків в Україні для старогоҐудзя виявилися тяжчим випробуванням, ніж військові походи у часи молодості:«Пустіє, глухне наш край! Незабаром і запліснявіє серед такоїкаламуті!» Тож коли народилися внуки, свою горду душу старий січовик начевдихнув у молоду душу найстаршого з трьох Іванових синів. Саме на цей час припадаєзакріпачення села Піски паном Польським. Хоч громада й висловлювала своєневдоволення, окремі сміливці погрожували навіть «до самої цариці»поїхати скаржитися, далі розмов діло не пішло. Волю своїмнащадкам виборов тільки старий Ґудзь: " Не журись, сину! — скрикнувстарий, увійшовши в хату, забув і поздоровкаться. — Ось тобі — на! Покисвіта-сонця козаком будеш." — Та й віддав синові до рук бумагу. Мов сонцевступило в хату. Такі всі раді, веселі. І Мирін вернувся, й волю приніс! Теперїх ніхто не присилує ні панщиною, ні чиншем". Проте воля для нащадківзапорожця була отримана дорогою ціною — старий так перехвилювався долею роду йусієї Вкраїни, що невдовзі віддав Богу душу: " Як косою, скосила йогодумка про неволю".
Біографічний метод розкриття образу Максима Ґудзяв романі використано сповна. Читач має нагоду щиро захоплюватися дитячимиіграми малолітнього нащадка запорожця, його наскоками на генеральшин сад ідалеко не безпечною для життя дитини коридою зі здоровенним бугаєм. Проте вже вюності буйність вдачі переростає в Максимові не в усвідомлену силу, спрямовануне на благородні справи, а на парубоцькі розваги й жарти, образи старших ізганьблення дівчат: «Хто пустив погану славу на багатирку Шрамченковудочку? У кого ж язик довший, як не в Максима! Сам устряне, зведе дівчину, — сампотім перший і насміхається». Не тільки вуличне прізвисько Махамеднегативно характеризувало Максима. Охочий до чарки і до бійки, він вкоротивжиття не одному ровесникові, який скуштував його важкого кулака. Спроба Івана йМотрі одружити Максима в сусідньому селі, де про його вчинки менше знали, теждо добра не привела, бо на заручинах жених так набрався, що ледь не побивмайбутнього тестя. Безперечно, така ганебна поведінка Максима дала підставиІванові Ґудзю вирвати його з батьківського серця: " У мене немає третьогосина — і не було ніколи!", а скарги генеральші на Максима комісарові йлюдський поговір змусили старого віддати непутящого нащадка в солдати. Важливо,що коли перед Максимом постала перспектива служити у війську, він " зразузгодився та й пішов до прийому, виспівуючи та вигукуючи".
Очевидно, армія для внука славного січовикаасоціювалася з козацькою доблестю й славними походами. На жаль, у москаляхМаксим пройшов таку школу ницості, про яку напередодні й уяви не мав."Прокормлєнія", які виявилися типовим грабунком, безпросвітна пиятика,рукоприкладство — все це невблаганно руйнувало Максима як особистість. Час відчасу він ще був здатний на добрі вчинки: міг узяти вину товаришів на себе,самостійно навчився читати, та процес деградації з кожним днем нищив у ньомулюдину. Показовим з цього приводу можна вважати епізод, коли російська арміябрала участь у придушенні буржуазної революції в Австро-Угорщині. Привласнивши собі подвиг Чіпчиного батька, який напередодні врятувавМаксимові життя, а в жорстокій битві, захищаючи бойове знамено, впав смертюхоробрих, Максим за чужу звитягу заслужив георгіївський хрест і, ставшифельдфебелем, думав лише про те, як: «глибше п'ятірню запустити умосковські достачі: не звод який там, а ціла рота в руках!.. Ніщо неперепускалось через його руки, щоб він не вигадав остачі для себе».
Не останню роль у долі Максима Ґудзя відігралаЯвдошка, що зійшлася з нечистим на руку фельдфебелем. Дитя п'яниць і ледарів,вона дивом не померла немовлям і, зіп'явшись на ноги, почала просити милостиню,з ранніх літ навчилася красти, а в юності мати власноручно продала Явдошку добудинку розпусти. Життя Явдохи з Максимом до народження Галі було безпутним іпаразитичним: " Тільки те й робили, що пили та гуляли нишком."Повернення Максима з дружиною і маленькою дочкою в Піски, де батько не позбавивйого спадщини й заповів старшому синові хату, не зробило з «москаля»мирного хлібороба. Максим з сім'єю оселився на хуторі й незабаром став отаманомним же створеної банди, яка швидко об'єдналася з бандою Чіпки. Зарадиблагополуччя дочки і зятя, який за наполяганням Галі вирішив покинутирозбійницьке ремесло, Максим вдруге стає отаманом. Мученицька смерть ватажка,яку Чіпка зіставляє з тихою, безболісною смертю бабусі Оришки, виявляється уромані підтекстовою пересторогою Варениченкові й закономірним закінченнямбезпутного життя козацького нащадка, який міг стати лицарем на ЗапорозькійСічі, та не став навіть просто порядною людиною після служби в російськійармії.
До «пропащої сили» в романі можназарахувати й панських байстрюків Лушню, Матню і Пацюка. Й хоча перший з них бувдитям любові пана Совинського до вродливої кріпачки, а два інших — гріхами настарості літ Василя Польського, отже, доводилися Чіпці рідними дядьками, всіхїх об'єднувало ледарство, злодійське існування, любов до чарки, нехтуваннянародною мораллю. Чи не найгіршим серед трьох покидьків суспільства був красеньЛушня, через біографію якого, прокоментовану самим Тимофієм, постає величезнадрама і його нещасної матері, і старого пана, загнаного у крайню безвихідьмолодим законним нащадком, і хлопця-кріпака, з якого всі немилосерднознущаються, ліплячи з доброї від природи душі вовчу сутність майбутньогохарактеру. В романі не описано докладно перебіг життя кожного з персонажів,проте вузлових моментів біографій представників «пропащої сили»цілком достатньо для розуміння читачем першопричин їхньої поведінки і трагічноїдолі.
1. Рід Максима
2. Дитинство і юнацькі роки
3. Служба в армії
4. Тяжкий побут, солдатські крадіжки
5. Одруження
6. Повернення на батьківщину
7. Торгівля й розбійництво
8. Відмінності від розбійників
Батько Максима: «Воював з ляшнею, воювавз башею, воював з татарвою, й тепер воюватиму з звіром!»
«Січові оповістки про запорозьку вдачу,про запорізьку волю западали в гаряче серце онукові… Як у гніздечку, так уМаксимовім сердечку виплодилась воля, про яку дід переказував».
«Кріпаків бунтує» Махамед: "…жалкими докорами їх коле, що роблять на панів, навчає не слухатись їх приказів,мандрувати…".
В армії «були такі, що плакали, згадавшипро домівку… Нелегко було й Максимові, отже, він не плакав, а насміхався надусім». «Більше старшинування ще дужче гнітило Максима».
«Душа його прохала волі; молоді сили — простору».
"… високого зросту, станкий, бравий,широкоплечий, як з заліза збитий, а до того ще й меткий, як заєць, співун,реготун… Хороший з лиця. "
Жіночі образи
1. Мотря
2. Оришка
3. Христя
4. Галя
Змалювання жіноцтва. У романі спостерігаєтьсяпевне протистояння «чоловічого» і «жіночого» світівстосовно головного персонажа. Якщо «чоловічий» світ у романі сприймаєЧіпку завжди однозначно, знущаючись і висміюючи в дитинстві, не розуміючи його,вважаючи за дивака в часи юності й маючи за пропащого розбишаку після розправинад сім'єю Хоменка, то «жіночий» світ неоднозначно оцінюєВарениченка. Бабуся Оришка була прекрасним вихователем малюка в його ранньомудитинстві, вміла знайти ключик до замкненої душі й норовистого серця внука.Образ Мотрі подано в розвитку: від загнаної обставинами життя селянки до жінкиз твердими намірами сповідувати ту справедливість, яку віками має за взірецьгромада. Мотря намагається отямити безпутного Чіпку не тільки проханнями йумовляннями, а й вдається до надзвичайно рішучого кроку, коли скаржиться нанього у волость, хоч сама тяжко переживає ув'язнення єдиного сина, йоговорожість до себе. Ставлення Мотрі до Явдохи теж цілком об'єктивне. Чіпчинарідна мати не сприймає сваху за еталон не тільки через соціальну нерівність, ай тому, що розуміє, як негативно ця жінка впливає на долю її сина. СтосункиМотрі-свекрухи і Галі-невістки проходять усю шкалу тогочасних сімейнихвідносин. Якщо спочатку Мотря ставиться до Галі упереджено, як до багачки, щоможе в будь-яку хвилину показати свій норов, то згодом Галя стає для Мотрі рідноюдитиною. Вразлива й ніжна Галя цінує в Мотрі ту душевну глибину, якої за всежиття так і не знайшла у власної матері. Навіть коли Чіпка і його безпутнідрузяки звинувачують Мотрю у вбивстві Явдохи, Галя не припускає подібного.
Образ Галі в романі відіграє особливу роль. Щев дівоцтві вона суттєво відрізняється від рідної матері, як може протистоїтьукладові в батьківській сім'ї. Досить пригадати епізод, коли Галя зізнаєтьсяЧіпці, як їй страшно ходити в краденому одязі, намагається знищити награбованіречі. Галя всіма силами бореться за Чіпку, умовляє його порвати з бандою,повернутися до трудового життя. Коли ж після вигнання Чіпки із земства Галярадить чоловікові запросити товариство й відвести з ним душу, з жалю докоханого і життєвої недосвідченості вона й припустити не може, що з цього днячоловіка знову поглине лавина зла. Врешті, навіть без Галиного дозволу Чіпкавсе одно знову зійшовся б з колишньою компанією.
Для боротьби з депресією чоловіка та йогоморальним падінням добрій і вразливій Галі не вистачило твердості характеру. Дотого ж, відсутність дітей у сім'ї Чіпки й Галі теж виявилася тим чинником, якийунеможливлював належний вплив дружини на безпутного чоловіка. Смерть Галізакономірна. Це відчай і протест проти усіх тих обставин, з якими Галя бороласявсе життя і які виявилися сильнішими за неї. Задум Панаса Мирного паралельно дообразу Галі вивести образ сироти Христі, дружини Грицька, має важливийпід-текстовий ключ. Тільки жінка, загартована з дитинства тяжкимивипробуваннями, могла протистояти як примітивному й недалекоглядному Грицькові,так і буйному Чіпці. Не дивно, що на сторінках роману час від часупростежується раптова, хоч і недовговічна, закоханість вже одруженої Христі вЧіпку й такі ж почуття Варениченка до Грицькової дружини. Його приваблює лад ухаті друга дитинства, добре слово й співчуття завжди жалісливої Христі, їїпрактичний розум, уміння розрадити, підказати, застерегти від непоправного.
«Людські п'явки». Так названі уромані пани Польські. Їхній великій сім'ї відведено у творі чимало місця.Генерал, який з рук Катерини ІІ отримав Піски у власність, що стає зрозумілим зекскурсів у його минуле, — типовий представник польської " голопузоїшляхти", котру в козацькі часи українці зневажали більше, ніж «крулят»Речі Посполитої — великих земельних магнатів Потоцьких, Чарторийських,Понятовських. Закріпачення пісчан генералом здійснювалося незаконно, проте вйого арсеналі були й солдати, готові до розправи, і хитрий Лейба. До того ж, наруку новоявленому кріпоснику спрацювала інертність ще вчора вільних піщан, їхняфлегматична вдача, небажання щось радикально міняти: далі жіночих плачів іпиятики чоловіків справа здебільшого не посувалася. Щоб підкреслитиненормальність такої ситуації, виродження духу козацьких нащадків, їхню потенційнуготовність до уярмлення, в романі влучно використано засоби сміху: «Дехтов другі села; інші в ліси та болота; а деякі аж на піч позалазили. Надворібільше жінок видно; а чоловіки, які були дома, боялися з хати й носа виткнути.Кожен сидів — як той кріт у норі».
Приїзд до села генеральш з роду Дирюгіних уромані ознаменований руйнуванням селянських хат для того, щоб у найкращомумісці побудувати панський палац просто з примхи, від ненависті до "хахлацкава мужичья". Дуже швидко великій панській родині — три дочки навиданні і два сини у високих школах! — здається замалим і «оброк» згенеральшиного приданого — російського села Бородаєвого, і чотири дні панщинина тиждень для кріпаків у Пісках. Постійні бенкетування й одруження двох старшихдочок, непокора молодшої, яка всупереч волі матері, а тому без приданого,вийшла заміж за вродливого сотниченка Саєнка, а на думку генеральші — "чумазого хахла", " мазепи", — призводять до того, що всю любовсвого серця генеральша на схилі літ віддає своїм улюбленцям — котам. Цінністькотячого життя в розумінні старої пані набагато вища за життя кріпаків. Тожколи вдова Мокри-на ненароком придушила в дверях кошенятко й наступного днявоно здохло, за наказом генеральші кріпачку покарали: змусили мастити панські кухні,причепивши їй на шию мертву тварину. Лише за те, що Уляна була вродливою івеселою, деспотична генеральша зненавиділа юну кріпачку, за дрібну провинузвеліла її нещадно побити. Докази невинуватості Уляни і втеча камердинераСтьопки від страшної кари настільки обурили стару поміщицю, що вона померла.
Прибуття генеральського синка ВасиляСеменовича, що колись, у дитинстві, пробував скубати чуби своїм ровесникам — майбутнім підданим, нічого у Пісках не змінило: всю організаційну роботуздійснював Карпо Іржа, якого піщани так охрестили зав'їдливість. Після першого приїзду старшого панича змінилося життя хіба щодівки Уляни: " дозволив їй покинути палац, жити, де сама знає; дав на новехазяйство 50 карбованців грошей; поцілував на прощання у лоб, як цілують мертвогодруга., та й був такий!.. Через місяць Уляна вийшла заміж за Петра Вареника. Ачерез три місяці послав Бог Петрові сина Івана!".
Наступний приїзд вже одруженого ВасиляСеменовича та його брата-офіцера Степана Семеновича закінчився остаточнимподілом батьківського майна. Старшому відійшли Піски, Гайдамаківка,Красногорський хутір, молодшому — Вовча Долина, Байраки, Побиванка. Красногоркастала панською Меккою, а Василь Семенович був обраний панами-підлабузни-ками" предводителем дворянства". Та чим гучнішими були панські гулянки вновому палаці в Красногірці, тим убогішим й інертнішим ставало життя кріпаківВасиля Семеновича. Тотальна деградація торкнулася не тільки панських підданих.Не через здібності в часи " предводительства" старшого з братів Польськихвивищився над іншими п'яничка й нікчема, колишній попович Шавкун, але безжальнобув розтоптаний Василь Порох, чийого брата заслали до Сибіру, а сестру звів зрозуму племінник Василя Семеновича. Секретар суду Чижик допоміг викрутитися зкримінальної халепи Совинському, майбутньому зятеві старшого з братівПольських, — і Чижик пішов угору. Задля приданого одружилися з дочками ВасиляСеменовича дрібні панки Кривинські, Борецькі, Митілі. Врешті у Гетьманськомувсі пани поріднилися. Роман побудований так, що завдяки переплетінню доль паніві підпанків подано цілісну картину страшного визискування народу, його повнубезправність. І якщо в окремих випадках увиразнено вседозволеність кріпосників(наприклад, як Совинський дівку застрелив), то в інших підкреслено, що кожен,хто при владі, живе за рахунок праці простого народу. Для прикладу візьмемостанового Дмитренка, якого позаочі називали конокрадом, бо шляхом шантажузмушував будь-якого господаря поміняти свого доброго коня на нікудишньогоДмитренкового. Навіть Чіпці довелося віддати молодого жеребця становому за йогостарого драбинястого коня а, за свідченнями Галі, колись Максим з примусу тежвідвів Дмитренкові пару коней.
Хоча скасування панщини боляче вдарило поамбіціях усіх кріпосників, а деякі з них, зокрема й Василь Семенович,передчасно пішли в могилу з горя, новий час виявився урожайним на нове панство.«Предводителем», за інерцією, обрали недолугого сина ВасиляСеменовича та Данила Кряжова, нащадка гетьманського полковника Кряжа, що уславивсяне військовими перемогами, а тим, що записав у кріпаки навіть близьких родичів.У земство протиснулися переважно пани (бо становий підказував нетямущим, кудибюлетені вкидати), які легко впоралися з «неугодними» представникамивід селян, хоч ними виявилися люди не бідні — Чіпка, який успішно займавсяторгівлею полотна, й багатир Лоза. Високопоставлений чиновник-дворянин, якомугубернатор доручив належно з'ясувати обставини і провести слідство над«предводителем», через фінансову залежність від місцевих скоробагатьківвирішив справу на їхню користь. Кілька разів у романі і вельможне панство, йпредставники влади, й здеградовані соціальні елементи надзвичайно влучнооцінюються через важливу художню деталь — " животи, котрі притьмом бажалиїсти й пити, аж роти пороззявляли". Такі сатиричні художні деталіувиразнюють авторське ставлення до відповідних персонажів і проблем, якірозгортаються через поведінку суспільних паразитів. Навіть представникисільської влади після їхнього пограбування й побиття Чіпкою постають в йогомаренні ненаситними поглиначами чужої праці:". Що ти поробив з тимип'явками людськими?.. З ситих, повних, що, обпившись крові, тихо доживали віку,ти поробив знову голодних: ти видавив з них кров, котру вони за свій довгий вікнассали. А щоб знову такими стати, як були, вони поробилися стократхижішими".
Роман «Хіба ревуть воли, як яслаповні?» — багатопланове художнє полотно, з якого, наче під потужниммікроскопом, постала детальна панорама суспільних відносин і народних драм.
Аналізуємо твір.
1. Які розділи роману «Хіба ревуть воли,як ясла повні?» найбільше зацікавили вас і чим саме?
2. Як ви вважаєте, чому Панас Мирний та ІванБілик опис зовнішності персонажа подають під час першого знайомства читача зним?
3. Як ви розцінюєте особливості виховання Мотреюнебажаної і складної за вдачею дитини?
4. Чому бабуся для Чіпки була ближчою заматір?
5. Що ви можете сказати про ставлення малогоЧіпки до Бога? Які вчинки хлопця ви вважаєте вкрай негативними й небезпечнимидля його майбутнього?
6. Чому в дитинстві Чіпка товаришував лише зГрицьком? Якими стали їхні стосунки в зрілому віці?
7. Як ви розцінюєте той факт, що юнийВарениченко навідріз відмовився дати хабара Чижикові?
8. З якої причини погане товариство мало надтовеликий вплив на Чіпку?
9. Для чого першу зустріч Галі й Чіпки вромані змальовано в романтичному дусі?
10. Чому люблячій дружині вдалося зупинитиморальне падіння Чіпки лише на деякий час? Схарактеризуйте образ Галі,використавши малюнок, висловіть своє ставлення до неї.
11. З якою метою в романі підкресленоблагополуччя сім'ї Грицька? Хто більше й чому саме жалів непутящого Чіпку — Христя чи Грицько? Як це характеризує героїв твору?
12. Що ви можете сказати про долю МаксимаҐудзя? Чому Чіпку й Максима в романі названо «пропащою силою»? Кого щез персонажів можна зарахувати до «пропащих»?
13. Стисло схарактеризуйте образи Матні, Лушніта Пацюка. Що їх поєднує між собою?
14. Якими вчинками вам запам'ятався молодийпан Совинський?
15. Яке враження справляють Чижик і Шавкун? Чиспостерігали ви за подібними людьми в наші дні?
16. З якою метою в романі багато увагиприділено панам Польським?
17. Який жіночий образ із роману є, на вашудумку, найбільш вдалим? Аргументуйте своє твердження.
5. Коментар відповідей-доповідей (інформації,рефератів тощо) студентів.
Виставлення оцінок 5 хв.
Обговорення відповідей студентів,виставлення оцінок за усні відповіді, творчі роботи здають на перевірку
6. Підсумок семінарського заняття
Узагальнюємо вивчене. Перемалюйте таблицю взошит і заповніть відповідні колонки, вписавши провідні риси характеруперсонажів роману, з'ясувавши, кого з героїв стосуються наведені цитати іналежно впорядкувавши їх у таблиці, а також дібравши з тексту нові.
Персонажі
Риси характеру
Цитати з тексту
Чіпка Варениченко
Нестримний гнів через зневажання земством правтрудового селянства
«Чи добре що — погане, чи поганеньке — нікчемне!.. Ще більше виставляв свої втрати та згуби»
Грицько Чупруненко
Схильність применшувати свої матеріальністатки
«Тепер уже ви не козаки. За мої щиріпослуги сама цариця пожаловала мені Піски»
Пан генерал Польський
Власницькі інтереси
«Недурно вони так всилковувались меневипхнути. Аж їм он чого заманулося?.. Нехай дурний мужик на всіх робить, за всіхплатить. „
Мотря
Бажання торжества справедливості
“Я знаю, хто ті розбишаки. То мій син,клятий! Ходімо у волость. у волость ходімо!»
Явдоха
Спонукання зятя до злочинного ремесла
«Підохочувала Чіпку, вітала йогобратчиків. Живучи цілий вік таким життям, вона звикла до його сама, раділавсякій удачі, допомагала в розбишацьких затіях»
1. На які три роди поділяються всі художнітвори? Що таке епос? Які твори називають епічними? Перерахуйте жанри епічнихтворів.
2. Запам'ятайте визначення нового терміна.
Соціально-психологічний роман — це один ізрізновидів романного жанру, в якому в складних, частоекстремальних життєвих ситуаціях розкриваються багатогранні характери героїв з усім розмаїттям їхнього психологічного функціонування в контексті соціального середовища. Для соціально-психологічнихтворів характерне розкриття несподіваних вчинків,прихованих причин поведінки персонажів через розкриття спадкових факторів,потаємних бажань, роздумів, мрій, снів. На відміну від соціально-побутовихтворів, у яких увага митця прикута до повсякденного життя, зримих, передусімсоціальних, причин і наслідків поведінки персонажів, авторсоціально-психологічного твору досліджує взаємини особи і соціуму, враховуючипсихологічні чинники: інтелектуальні зусилля, емоції, інтуїцію, свідомі йнесвідомі поривання людини.
3. З'ясуйте, які ознаки соціально-психологічногороману має твір «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».
4. Назвіть інші соціально-психологічні романиукраїнських та зарубіжних авторів.
5. Як ви думаєте, чи можна твір «Хібаревуть воли, як ясла повні?» вважати романом-хронікою? На підставі чого?
6. Що таке біографічний метод у твореннісюжетних ліній? Якою мірою його використано в романі «Хіба ревуть воли.»? Скільки у ньому головних сюжетних ліній? Назвіть другорядні сюжетнілінії цього твору.
7. Пригадайте, що таке художня деталь та яке їїпризначення в тексті. На прикладі двох-трьох вдалих деталей з роману «Хібаревуть воли.» доведіть важливість цих засобів виразності для сприйняттялітературного твору.
8. Визначте всі складові композиції роману«Хіба ревуть воли.».
9. Перелічіть позасюжетні елементи, притаманніцьому творові. Для чого вони служать у романі?
10. Доведіть, що роман «Хіба ревутьволи.» є реалістичним.
7. Домашнє завдання: підібрати цитати дорозглянутих образів. Готуватися до тематичного опитування
1. Складіть порівняльний план до образів Чіпкиі Максима; Чіпки і Грицька; Мотрі та Явдохи; Галі та Христі (на вибір).
2. Напишіть твір-мініатюру на одну з тем:
а)«Моя оцінка долі Галі Ґудзівни»;
б)«Чому Чіпка Варениченко став „пропащоюсилою“?»;
в)«Як висвітлено проблему батьків і дітейу романі „Хіба і ревуть воли, як ясла повні?“Панаса Мирного та Івана Білика».