ТЕМА:
„Методикавикористання лекційно-семінарської системи в аграрних технікумах і коледжах прививченні дисциплін економічного профілю"
План
Вступ
1. Лекційно-семінарськасистема організації вивчення економічних дисциплін
2.1Лекція — основний метод вивчення економічних дисциплін
2.2Семінарське заняття як основна форма організації контролю знань дисципліни.
2.3Модульна система організації вивчення економічних дисциплін.
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ.
Актуальність теми
Основною формою навчання в вищихнавчальних закладах являється лекційно-семінарські заняття.
Використовуючи лекції і семінаривикладач допомагає вихованцям набути нові знання, формулювати нові проблеми,робити відкриття, висновки, бачити реальну оцінку своїх знань.
Заняття — лекція — це насампередзалучення студентів до творчої діяльності на навчальному матеріалі. Це заняттяроздумів викладача й студентів. Його необхідно підготувати й провести так, щобпри розгляді теми було забезпечено належний науковий рівень викладудосліджуваного матеріалу і, з іншого боку, його доступність та евристичність. Самепід час лекції пробуджується інтерес студентів до навчальної діяльності.
Семінари ж характеризуютьсянасамперед двома взаємозалежними ознаками: самостійним вивченням студентамипрограмного матеріалу й обговоренням на занятті результатів їхньої діяльності.На таких занятях студентах вчаться виступати з тематичними повідомленнями,дискутувати, відстоювати свої судження. Семінари сприяють розвитку евристичнихумінь студентів, підвищенню культури спілкування.
Велику цінність мають евристичнісемінари.
Евристичний семінар — це формазанять, що забезпечує створення студентами особистих освітніх продуктів (ідей,понять, методів, способів діяльності).
Семінарські заняття — це ефективнаформа організації самостійної роботи студентів, засіб підвищення ефективності навчання.їх дидактичні цілі полягають у поглибленні знань і вдосконаленні уміньстудентів, узагальненні, повторенні і систематизації вивченого, активізаціїпізнавальної самостійності .
Важливою методичною вимогою допроведення уроків-семінарів є зменшення керівної ролі педагога. Під часпідготовки до семінарів студенти розширюють свої знання, вивчають додатковулітературу і водночас розвивають уміння самостійно здобувати знання. Ще однієюприкметною особливістю семінарів є те, що вони можуть набувати форми дискусій(наприклад, найбільш раціонального способу розв'язання тієї чи іншої задачі).
Об'єкт, предмет імета дослідження.
Об'єкт дослідження: лекційно — семінарська система вивчення організації вивчення дисциплін економічногопрофілю в Брацлавському агроекономічному коледжі ВДАУ.
Предмет: методика проведеннялекційно — семінарських занять при вивченні економічних дисциплін.
Мета дослідження: дослідитиметодику проведення лекційних, семінарських занять.
Завдання дослідження.
Завдання:
1. Познайомитись з видами, структуроюлекційних і семінарських занять.
2. Дослідити методику проведеннялекційно-семінарських занять при вивченні економічних дисциплін в Брацлавськомуагроекономічному коледжі ВДАУ.
3. Дослідити організацію модульноїсистеми вивчення дисциплін економічного профілю.
1. Лекційно-семінарськасистема організації вивчення економічних дисциплін
1.1 Лекція — основнийметод вивчення економічних дисциплін
Широке застосування в навчальнихзакладах різних рівнів акредитації має лекція,яка відрізняється відрозповіді та пояснення тим, що використовується для розгорнутого теоретичногоповідомлення, наукового аналізу та обґрунтування складних і об'ємних науковихпроблем
її типові ознаки — системність,логічна послідовність, строга структурність, наукова обґрунтованість, якіполегшують її сприйняття і розуміння; тривалість (як правило, дві навчальнігодини); запис плану і рекомендованої літератури; введення і характеристикапевних загальних і наукових аспектів; розкриття й деталізація навчальноїпроблеми; завершальні висновки педагога; відповіді на запитання учнів.
Розрізняють кілька типів навчальних лекцій. Наприклад, В. Оконь їх розподіляє натрадиційні (зміст матеріалу дається в готовому для запам'ятовування вигляді), проблемні(аналізується певна наукова або практична проблема) і розмовні (ґрунтується на переплетеннірозмовних фрагментів лекції з відповідями слухачів або виконанням ними певнихтеоретичних чи практичних завдань).
За відповідної підготовленостістудентів можна також застосовувати:
•курсові та монографічні лекції;
•лекції-дискусії;
•лекції-консультації;
•програмовані лекції;
•лекції з використанням технікизворотного зв'язку.
Безумовно, ці види лекційактивізують навчально-пізнавальну діяльність студентів і сприяють підвищеннюефективності дидактичного процесу. Вони характеризуються проблемністю іконцептуальністю(ДОДАТОК 1).
В навчальній практиці ми передусімвикористовуємо традиційні і проблемні лекції. Добір виду лекції залежить відбагатьох факторів. МИ повинен враховувати рівень освіти студентів, наявність уних певних навичок і вмінь, зміст і особливості навчальної дисципліни тощо.Отже, лекцію, незалежно від її виду, можна проводити, тільки маючи впевненістьу її доцільності, у відповідній розумовій підготовленості студентів і їхній здатностідо активної роботи.
В іншому разі доцільною буде лекція-бесіда, під час якої значно спрощується змістнавчального матеріалу, більш детально аналізуються проблеми, підтримуєтьсятісний контакт педагога з студентами, з'ясовується рівень і глибина засвоєнняматеріалу лекції. Особливість лекції-бесіди полягає в тому, що ми, висуваючинавчальні проблеми, обмірковуємо вголос, наводимо докази та анти докази, надаєможливість студентам відповідати на поставлені запитання і обмінюватисядумками, допомагає їм самостійно робити висновки для практичної діяльності.
Прийнявши рішення проводити лекцію,ми повинні досконало визначити її вид і зміст. Робота над змістом лекціївключає добір і опрацювання матеріалу відповідно до рівня розумового розвиткубільшості студентів. Вдале її читання вимагає вміння подавати навчальнийматеріал, певної інтонації, темпу мовлення, міміки і жестикуляції.
Рішення щодо методики проведеннялекції приймаємо самі. Молоді педагоги обов'язково повинні мати текст лекції, атакож усвідомлювати необхідність підтримання постійного контакту з аудиторією.Безумовно, просте озвучення тексту лекції не сприяє такому контактові. З цієюметою рекомендується пов'язувати матеріал, який вивчається, з життєдіяльністюнавчального закладу, актуальними проблемами країни та світу. Від педагогавимагається:
по-перше, доведення до студентів занайкоротший час якомога більшого обсягу спеціальних та інших знань;
по-друге, сприяння формуванню рис громадянинаУкраїнської держави;
по-третє, надання фахової допомоги всамовдосконаленні
студентів;
по-четверте, формування і розвитокмотивації навчально-пізнавальної діяльності та майбутньої професійноїдіяльності.
Незалежно від форми проведення йдидактично-виховних завдань лекціяскладається з трьох частин: вступної,основної та заключної(ДОДАТОК 2,3). У вступнійчастині студенти отримуютьінформацію про цілі, тему, актуальність і проблеми лекції. Основна частина дає всебічний аналіз проблем, яківивчаються, та їх систематизацію. В заключнійчастині короткоаналізуються розглянуті під час лекції проблеми, формулюються висновки івизначаються завдання для самостійної роботи.
Навчальна практика свідчить про те,що ефективність лекціїзалежить від такихфакторів:
—старанної підготовки основнихположень лекції та їх наукової й методичної обґрунтованості;
—доречного забезпечення лекціїнаочними та іншими засобами;
—відповідного оформлення татехнічного забезпечення місця проведення лекції;
—вдалого, невимушеного початкулекції;
—постійного підтримуваннядвостороннього інтелекту ально-емоційного контакту з учнями, заохочення додіалогу, доведення змісту лекції не за допомогою гасел та загальних
слів, а науковою аргументацією;
—доступного, послідовного йдохідливого викладу матеріалу та його зв'язку з попереднім навчанням ісоціальною практикою;
—застосування під час лекціїрізноманітних прийомів активізації уваги студентів та актуалізації їхніх знань(наприклад пояснення, ілюстрація, демонстрація, фільм, телебачення тощо);
—прагнення зробити лекцію не тількиджерелом певних знань, а водночас надати їй консультаційної та орієнтовноїфункції щодо подальшого самостійного вивчення й дослідження студентами даної навчально-пізнавальноїпроблеми;
—синхронізації змісту матеріалу, щовикладається, з відповідними навчальними посібниками, підручниками,інструкціями та засобами наочності;
—простого, природного, емоційнонасиченого і науково ґ викладу змісту лекції;
—конспектування основних положеньлекції як її обов'язкового елемента;
—урахування групових таіндивідуальних інтересів учнів тощо.
1.2 Семінарськезаняття як основна форма організації контролю знань дисципліни
Семінарське заняття багато в чому подібне до бесіди. Протепроблеми теоретичного й практичного характеру обговорюються більш ґрунтовно,всебічно і глибоко. Цеколективний науковий пошук певної навчальної проблеми і шляхів її ефективногорозв'язання. Учасникизаняття аналізують проблему, виявляють причинно-наслідкові зв'язки, висуваютьшляхи її оптимального вирішення, відповідають на запитання і дискутують.
Умовно можна сказати, що семінар —це творче поєднання позитивних властивостей бесіди й дискусії, але на більшвисокому методичному, науковому й теоретичному рівні, що передбачає відповіднупідготовленість суб'єктів учіння. Проводиться, як правило, зі студентами, якімають відповідну підготовку й досвід самостійного вивчення складних наукових іпрактичних проблем.
Для забезпечення дієвості семінарурекомендується дотримуватися.вищевикладених рекомендацій і побажань щодопроведення бесіди й дискусії.
Ефективність семінару залежить від попередньої роботи педагога(організаційно-технічний, теоретичний і методичний напрями якої найбільшоптимальні) й студентів, їх активної і творчої взаємодії. (Додаток 4)
Готуючись до семінару ми:
—складаємо плану семінару звизначенням основної та додаткової літератури;
—опрацювуємо методичні вказівки длястудентів;
—аналізуємо дидактичні, виховні іметодичні підсумки попередніх семінарів і роботу над їх удосконаленням;
—вивчаємо рівні ознайомленостістудентів з проблемами семінару і визначення змісту їх самостійної роботи;
—організовуємо індивідуальні іколективні консультації з студентами;
—надаємо допомогу студентам усамостійній роботі з літературою;
—підготовлюємо виставки літератури,наочних посібників та інших засобів забезпечення семінару;
—проводимо інструктаж доповідачів ідопомогу їм у написанні доповідей;
— готуємо місця проведення семінарутощо.
Готуючись до семінару, студентиповинні:
—ознайомитися з планом семінару, основноюі додатковою літературою;
—розробити проблеми, які вимагаютьдодаткового вивчення; —визначити план підготовки до семінару; —отриматиконсультації у керівника семінару; —занотувати основні положення, що стосуютьсярозв'язання навчальної проблеми;
—підготувати реферати, доповідітощо.
Слабка або недостатня підготовка будь-якоїсторони не сприяє досягненню навчальної та виховної мети і взагалі можеспричинити неуспіх усього заняття. Педагогу необхідно звернути особливу увагуна цей аспект. Можна сказати: якою була підготовка до семінару — таким будерезультат.
Добре підготовлений і проведенийсемінар виконує свої основні функції — пізнавальнуі виховну. Він також має допоміжну функцію — контрольну, яка дає змогу оцінити рівень опануванняучнями програмного матеріалу, внести в дидактичний процес певні корективи.
Отже, семінар — це основний видзанять для поглиблення і закріплення знань, формування переконань та розвиткуособистості учня.
Можемо виділити основні вимоги до семінару:
• продуманість змісту теми, їїпроблем та методики обговорення;
• визначення цілей, дидактичних івиховних завдань заняття;
•проблемна постановка запитань;
• увага до стрижневих питань талогіки їх розкриття;
• постійне керування перебігомсемінару, створення атмосфери невимушеності, полемічності й творчої активності;
• стимулювання дискусії;
• забезпечення всебічного розглядуй аналізу навчальних проблем, об'єктивна оцінка виступів і відповідей, своєчаснеїх коригування;
• орієнтація студентів на подальшусамостійну роботу над навчальним матеріалом тощо.
1.3 Модульна системаорганізації вивчення економічних дисциплін
Відповідно до сучасних тенденційрозвитку суспільства для системи освіти більш характерними стають такіпринципово нові риси, як динамізм, варіативність. Вітчизняна й зарубіжнапрактика показують перспективність принципово іншого щодо організації ітехнології модульного навчання, яке характеризується випереджаючим вивченнямтеоретичного матеріалу укрупненими блоками — модулями, алгоритмізацієюнавчальної діяльності, завершеністю й узгодженістю циклів пізнання та іншихциклів діяльності.
Орієнтація на науковий підхід дорозв'язання практичних проблем — це основний шлях підготовки спеціалістівекономічних спеціальностей, спроможних кваліфіковано вирішувати суперечливіпитання сучасності. У зв'язку з цим при вивченні економічних дисциплін висвітлюютьсяґрунтовні теоретичні положення, що містять загально та конкретно-методологічніі власне і теоретичні модулі.
Сучасні вимоги до навчальногопроцесу потребують впровадження інноваційних технологій навчання. Вони можутьбути найрізноманітніші. У нашому коледжі при викладанні економічних дисциплін,зокрема, дисципліни «Контроль і ревізія», з 1990 року застосовується модульнийметод навчання. Досвід роботи показав, що це один з кращих методів дляпідвищення рівня якості навчального процесу.
Модульний блок (модульна одиниця) — це логічна і прийнята частина роботи у межах виробничого завдання,спеціальності або професії з чітко позначеним початком і кінцем, яка звичайноне поділяється на дрібніші частини.
Весь курс дисципліни — це методичнорозроблений модуль, побудований на підставі професійно модифікованоїхарактеристики молодшого спеціаліста та освітньо-професійної програми.
Модуль дисципліни розбитий на п'ятьмодулів-частин курсу, які мають повне самостійне значення і складені з близькихза змістом тем або розділів. Дисципліна вивчається в III та IV семестрах.
Власне теоретичні модулі, якінтегративна властивість, передбачають оволодінням системним змістомекономічних дисциплін і спільних з ними наук та націлюють студентів наусвідомлення ними перспективних тенденцій розвитку економічних наук, наоволодіння цілями, змістом, засобами, методами, формами, прийомами економічнихнаук .
Робота з «Контролю і ревізії» засистемою модульного навчання починається з перебудови робочої програми, якаскладається з послідовно розташованих модулів. Кожному модулю визначаєтьсялогічно обгрунтована система контролю знань (тести, реферати, контрольні роботитощо). Робоча навчальна програма має частково змінений зміст і форму, як блокуформ, що завершують цикл даного матеріалу окремого модуля: лекція — груповадиференційована або практична робота — контроль знань.
Робоча навчальна програмаскладається з таких структурних одиниць: кваліфікаційні вимоги до знань і уміньстудентів, тематичний план, зміст навчального модуля, методичне забезпеченнянавчального модуля, питання для самостійної роботи й самоконтролю знаньстудентів, засоби та форми поточного та підсумкового контролю, критерії оцінки.
На початку вивчення дисциплінивикладач пояснює студентам особливості модульно-рейтингової системи навчання.Приступаючи до вивчення кожного модуля, викладач визначає цілі з проблеми, якавивчається, ознайомлює студентів з темами, з яких складається модуль,контрольними запитаннями до заліку і варіантами тестування за цими темами, літературою,.видами занять, графіком проведення заліку та тестування, кращими творчимироботами студентів.
Вивчення кожного модуля складаєтьсяз теоретичного, практичного блоків та блоку контролю та самоконтролю. Вивчення теминавчального матеріалу відбувається не за частинами, а узагальнено на лекціях (фактологічних,проблемних) з визначенням опорних понять, категорій, закономірностей на семінарськихзаняттях. Під час навчання проводяться заняття-дискусії, ділові ігри, але переважаютьлекційні заняття. Для прищеплення студентам навиків практичної роботи передбаченопрактичні заняття. Під час опрацювання кожного модуля, студенти з'ясовують доцільністьотримання знань та вмінь для подальшої роботи.
Практичний блок, оснований натеоретичних положеннях, передбачає розробку технології формування у студентівкомплексних умінь з контрольно — ревізійної роботи. Процес засвоєння знаньвідбувається за шістьма рівнями:
1.На рівні пізнання студентидемонструють знання фактів, термінологій, структур, теорій, принципів, законів,тенденцій розвитку економічного контролю.
2.На рівнірозуміння студенти показують свою спроможність глибшого засвоєння знань шляхомтрансформації навчального матеріалу та інтерпретації основних категорій, законів,принципів.
З.На рівні застосування майбутніфахівці уміння використовувати навчальний матеріал у конкретних умовах-поєднання знань з бухгалтерського обліку, фінансів та ревізії* спираючись назасвоєні теоретичні положення.
4.На рівні аналізу студентидемонструють свою здатність робити висновки по конкретній ситуації.
5.На рівні синтезу вонизастосовують своє вміння комбінувати елементи, щоб утворити цілісність з певноюновизною (творчі завдання-створення схем, підготовка виступів, доповіді тощо).
б.На рівні оцінки -демонструютьуміння оцінювати значення того чи іншого матеріалу.
До практичного блоку відносятьсяпрактичні завдання різного рівня складності з альтернативною основою. Церішення ситуативних задач; завдання на вивчення та аналіз економічноїлітератури.
Блок контролю та самоконтролю передбачаєвключення до процесу навчання питань, тестів, анкет, які дозволяють визначитифакт засвоєння студентами навчального матеріалу з даноїтеми чи різноманітні тести пізнавання: розпізнавання, класифікація, тестиконструктивного типу, тести «типова задача», тести-задачі.
Прийом заліків і тестування закожним модулем проводиться як на заняттях, так і в поза аудиторний час. Прицьому кожний студент усвідомлює, що йому треба систематично працювати зпідручником та нормативно — довідковою літературою, оскільки його рівень знаньконтролюється на кожному етапі.
У процесі аналізу и оцінкинавчальної діяльності студентів варто дотримуватися таких правил.
1.Пам'ятати, щоаналіз и оцінка знань, умінь та навичок студентів — шлях забезпеченнязворотного зв'язку у процесі навчання.
2.Дотримуватисьсистематичності в аналізі и оцінці знань, умінь і навичок студентів.
3.Створювати ситуацію значимостіпроцесу перевірки й оцінки навчальної діяльності студентів.
4. повагою ставитись до навчальноїпраці вихованців та всіляко стимулювати її.
5.Чітко формулювати запитання, якіспонукали б студентів до активних мислиневих дій, витримувати паузу, яка даєзмогу всім студентам зібратися з думками; лише після цього запрошуватиконкретного студента для відповіді.
6.Уважно слухати відповідь, схвальнимсловом, жестом і мімікою стимулювати розумову активність вихованців, неперебивати монологічну відповідь студента, аналіз робити після закінченнявідповіді.
7.Після завершення відповіді робитиїї короткий аналіз, аргументовано й об'єктивно оцінювати.
8.Залишати за студентами можливістьповторно опрацьовувати навчальний матеріал, виконувати навчальне завданнявідповідно до їх індивідуальних розумових можливостей.
9. Під часвідповідей студент може користуватися опорними конспектами, схемами, довідниками,іншими наочними матеріалами.
10.Забезпечуватиоптимальні умови для всебічної перевірки знань, умінь і навичок студентів задопомогою різноманітних сласних технологій.
Під час використання модульноїсистеми навчання педагог, в основному, здійснює консультативну, контролюючу,керуючу навчальними діями, комунікативну та виховну функції.
Із практики видно, що ця технологіядозволяє рівномірно та інтенсивно адаптувати студента до навчального процесу,глибше перевірити засвоєння ним матеріалу, підвищити його зацікавленість увивченні дисципліни. Студент стає більш впевненим у результатах своєїдіяльності.
Викладач і студент стаютьспівавторами у навчальному процесі і працюють на кінцевий результат — якіснізнання студента. Успішність в процесі навчання з дисципліни має тенденцію дозростання з кожним семестром.
Працюючи за модульною системоювикладачі і студенти упевнились, що підвищується взаємна вимогливість міжстудентами і викладачем, відповідальність за якість знань.
Висновок
Отже, використовуючи лекційно — семінарське заняття та модульну систему організації навчального процесу миможемо зробити висновок:
Лекції та семінари один ізнайефективнішихметодів навчання таконтролю знань у вищій школі.
Застосування цих форм дає змогудотримуватисьсистематичності ваналізі и оцінці знань, уміньі навичок студентів. Ціформи доцільно використовувати при вивченні
нового матеріалу, пов'язаного зраніше вивченим; при розгляді складного для самостійноговивчення матеріалу;
Подачі інформації великими часткамив плані реалізації теорії укрупнення дидактичниходиниць у навчанні.
При виконанні низки завдань зоднієї чи декількохтем, розділів;Застосуванні вивченого матеріалу при розв'язанні практичнихзадач. При узагальненні і систематизації знаньі умінь учнів;
При проведенні занять, якіприсвячені різним методам розв'язання завдань, виконанню системи евристичнихпитань.
Модульна система навчання здійснює консультативну,контролюючу, комунікативну та виховну функції. Дозволяє глибше навчати та перевірятизасвоєння матеріалу студентами, підвищити зацікавленість студента у вивченні економічнихдисциплін.
Основні компоненти структури лекцій
Лекція, як форма навчальної діяльності у вищому навчальному закладі маєструктуру, яка включає:
1. Організаційну частину.
1.1. Доповідь чергового про присутність студентів на заняття.
1.2. Перевірка готовності студентів до заняття.
2. Вступну частину;
2.1. Формування теми і мети лекції
2.2. Оголошення плану лекції.
2.3. Коротка характеристика ступеня розробки даної теми в літературі.
2.4. Визначеннямісця теми в навчальному курсі.
2.5. Встановлення між предметних зв'язків.
3. Виклад навчального матеріалувідповідно до плану лекції:
На лекцію рекомендується виносити 2-3 основних проблеми. Виклад матеріалуз кожного питання доцільно побудувати за схемою:
3.1. Формування центральної проблеми.
3.2. Логічне обгрунтування проблеми ( основні поняття і терміни, щовживаються, структура розгляду питання).
3.3.Фактичне обґрунтування проблеми (конкретні факти з реального життя,статистичні та експериментальні дані і т.д.)
3.4.Зв'язокпроблеми з фаховою підготовкою і повсякденно -
практичною діяльністю.
3.5.Зв'язок проблеми із сучасністю.
3.6.Висновок з питання, що розглядається.
Зміст наступного питання повинен логічно випливати з попереднього; бутийого продовженням, розвивати центральну проблему лекції.
4. Заключнучастину: загальні висновки з конкретноїтеми.
5. Відповіді та запитання студентів.
6. Підсумки заняття.
6.1.Постановка конкретних домашніх завдань ( підготуватись до семінару самостійноопрацювати тему і т.д.)
6.2. Методичні поради щодо виконання домашнього завдання.
6.3. Біологічний огляд основної і додаткової літератури.
6.4. Висновкипро рівень активності студентів протягом лекції (можливі оцінки).
Вступна лекція
Мета: Познайомити із специфікою навчальної дисципліни, розкрити їїзначення і функції в системі знань, роль і місце в житті людини, фахівця,суспільства в цілому.
Особливості:
1. Лекція відкриває студентам двері в поле знань конкретної науки,розділу чи об'ємної теми програми.
2. Задаєробочий настрій, тон і ритм роботи з навчальної дисципліни.
3. Знайомить студентів із основними видами навчальної діяльності, які їмдоведеться освоїти, вивчаючи предмет.
4. Доводитьдо відома студентів кваліфікаційні вимога до знань, вмінь і
навичок.
5. Знайомить з основною і додатковою навчально-методичною літературою здисципліни.
Структура викладу матеріалу лекції:
1. Предмет науки, коло проблем, що їх вивчає дисципліна; основніпринципи, категорії і закономірності.
2. Методологіяі методика науки.
3. Функції науки, роль у формуванні особистості, фаховій підготовці, вжитті суспільства в цілому.
4. Структуранауки і навчальної програми.
5. Вимоги викладача до вивчення навчальної дисципліни, форми рубіжного іпідсумкового контролю.
6. Методика конспектування лекцій, підготовка до семінарів і практичнихзанять.
Оглядова лекція
Мета: Познайомити студентів з основними навчальними та науковими
проблемами, що їх містить розділ, чи об'ємна тема, зробити огляд основнихвизначень і термінів, нагадати фактичний і статистичний матеріал, основнусистему доказів провідних наукових шкіл.
Особливості:
1. Лекція застосовується в заочній формі навчання та в підготовцістудентів денних відділень до державних іспитів.
2. Вході оглядової лекції викладач має нагадати студентам основні теоретичніположення розділу чи теми, охопити коло проблемних моментів, вказати напрямисамостійної роботи в плані поглиблення знань.
3. Лекція носить яскраво виражений інформативний таінструктивнометодичний характер, в ході неї питання висвітлюються фрагментарно- епізодично. За своєю суттю це лекція — консультація.
Структуравикладу матеріалу лекції:
1. Ознайомлення студентів із програмними вимогами і до викладу матеріалу,розділу чи об'ємної теми навчального матеріалу.
2. Викладлогічної структури основних навчальних питань теми,
3. Розкриття основних визначень, змісту термінів, категорій і
а. закономірностей, що вживаються в лекції. 4.Формулювання і виділенняосновних проблемних і питань лекції,
наведення логічної та фактичної аргументації провідних наукових шкіл.
5. Конкретні методичні порада щодо поглиблення і розширенню знань зпровідних проблем теми.
6.Висновки, виділення дискусійних питань, наголос на ключових поняттяхтеми.
Проблемна лекція
Мета: Спонукати студентів до творчо-пошукового способу добування знань,зробити їх співучасниками творчої лабораторії викладача, навчити самостійно мислити,відстоювати власні наукові та світоглядні позиції. Особливості:
1. Застосовуються в середині вивчення курсу, розділу чи теми, колистуденти засвоїли певну суму знань, вмінь і навичок.
2. Домінуючимметодом викладу знань викладачем та засвоєння їх студентами є творчо — пошуковий метод.
3. Проблемна ситуація може бути єдиною, а може являти собою, ланцюгвзаємопов'язаних проблемних ситуацій відповідно до плану лекції, вирішенняоднієї з яких створює можливості для розв'язання інших.
Структуравикладу матеріалу лекції:
1. У вступній частині лекції викладач формулює проблемну ситуацію, якабуде вирішуватись із студентами протягом лекції.
2. Основнікритерії, поняття і факти викладач розкриває на основі загально-науковихметодів пізнання — індукції, дедукції, абстрагування, аналізу і синтезу,порівняння і т.д, — підштовхуючи студентів до самостійних висновків.
3. В заключній частині лекції викладач разом із студентами вирішуєпроблемну ситуацію і формулює проблемне домашнє завдання, яке буде розглядатисьна семінарі.
Лекція з елементами бесіди
Мета: Узагальнити і систематизувати знання студентів з теми, отриманіними при вивченні інших предметів, допомогти зрозуміти логіку аргументаціїосновних проблем лекції, розвивати мистецтво полеміки. Особливості:
1. Застосовується тоді, коли є необхідність узагальнити попередній досвідстудентів, систематизувати знання, отримані під час вивчення суміжнихпредметів.
2. Дозволяєвстановити робочий контакт з аудиторією, постійний зворотній зв'язок, якийдопомагає управляти процесом засвоєння
знаньстудентами.
3. Допомагає тримати увагу аудиторії в напрузі.
4. Сприяєбільш глибокому засвоєнню знань студентами.
Структуравикладу матеріалу лекції:
1. Питання плану лекції представляються с у вигляді системи розгорнутихбесід.
2. Розробкаосновних і допоміжних запитань для бесід.
3. Розгортання колективної співбесіди на задану тему.
4. Обґрунтованівисновки, які складуть основу нового знання, котре мають засвоїти студенти.
Лекція з елементами розповіді
Мета: Пояснити студентам основні навчальні проблеми теми, датимаксимальний обсяг фактичного матеріалу, особливо з питань недостатньовисвітлених в літературі. Особливості:
1. Застосовується тоді, коли необхідно пояснити студентам великі масиви,матеріалу, а відповідної навчально-методичної та довідкової літературинедостатньо.
2. Спрямованана максимальне запам'ятовування знань студентами з наступним їх відтворення.
3. Основним методом викладу матеріалу є ілюстративно -репродуктивнийметод.
4. Єсвого роду підготовчою до лекції-бесіди та проблемної лекції, оскільки створюємінімальну базу знань, необхідних для наступних роздумів.
Структуравикладу матеріалу лекції:
1. Логічно — витриманий розподіл навчально-програмного матеріалу,відповідно до питань плану.
2. Основними методами викладання є демонстрація ілюстрації,характеристика, опис, інструктивна розповідь, розгорнута розповідь.
3. Поглиблений виклад основних теоретичних і фактичних даних.
4. Ґрунтовні висновки з кожного навчального питання як квінтесенція того,що необхідно запам'ятати.
Рекомендовані схеми семінарських занять.
Класичний семінар
1. Організаційна частина. 1.1.Рапорт чергового.
1.2.Перевірка ступеня готовності студентів до семінару.
1.3.Призначення чергових на лави рецензентів, юрисконсультів,
прагматиків.
1.4.Інформаційне повідомлення про основні події в світі та державі заостанні дні (5хв)лі
2. Вступне слово викладача
2.1. Значення теми в курсі та в ході підготовки до іспиту.
2.2. Мета та завдання заняття.
2.3. Формування проблем, що мають обговорюватись на семінарі(оголошенняплану семінару).
3.Заслуховування та обговорення виступів студентів відповідно до планусемінарськогозаняття.
3.1.Основний виступ студента.
3.2. Відповіді доповідача на можливі запитання студентів.
3.3. Доповнення студентів до основного виступу 3.4 Виступ рецензента.
3.5. Виступи юрисконсульта та прагматика якщо є про що сказати.
3.6. Підсумки розгляду питання викладачем.
4. Заключне слово викладача:
4.1. Підсумки матеріалу теми.
4.2. Значення матеріалу теми для сучасності.
5. Відповіді на можливі запитаннястудентів.
6.Підсумки семінару
6.1. Аналіз активності студентів,рівня їх підготовки до семінару.
6.2. Оцінка за основні виступи.
6.3 Оцінкитим, хто виступав з доповненнями.
6.4.Оцінки за рецензії та консультації юрисконсультам і прагматикам.
Рекомендована схема семінару-дискусії
1. Організаційна частина.
1.1 Підготовка студентів до дискусії.
1.2. Рапорт чергового про присутність студентів.
2. Оголошення теми, мети та завданьдискусії.
3. Формування дискусійних проблем.
4. Укладення угоди про основні поняття ( терміни) дискусії.їх зміст і
тлумачення.
5. Визначення апологетів і опонентів, виділення неупередженого журі,чигрупи експертів (практично цюпроблему розв'язують:
а) поділом групи на команди;
б) шляхом визначення офіційних доповідачів та офіційних опонентів з дискусійних проблем,офіційних опонентів).
6. Підготовка апологетами таопонентами прикінцевих доповідей зпевних проблем (обговорення наперед підготовленого проекту, чи методом брейн-стормінгу).
7. Зіставлення позицій апологетів таопонентів із центральних проблем дискусії, виявлення спільних точок зору тарозбіжностей ( виступи тих, хто захищає певні позиції і тих, хто їхспростовує).
8. Підведенняпідсумків дискусії:
8.1.Науковий та навчальний результат (ефект) дискусії. 8.2Визначення переможців дискусії.
9. Підведення підсумків заняття:
9.1.Аналізвиступів апологетів та опонентів.
9.2. Підсумки викладача з центральних проблем дискусії.
9.3. Оцінки учасникам дискусії.
РЕКОМЕНДОВАНА СХЕМА СЕМІНАРУ ЗАХИСТУ РЕФЕРАТІВ СТУДЕНТАМИ.
1. Організаційний момент.
2. Вступне слово викладача
3. Захист студентами підготовлених рефератів.
3.1. Виступи студентів з науковими повідомленнями. 3.2.Відповідідоповідачів на запитання. 3.3 Виступи офіційних опонентів. 3.4. Виступирецензентів.
4. Заключне слово викладача з даноїтеми.
5. Підсумки семінару.
Теми рефератів і вимоги до їх написання доводяться до студентівзаздалегідь. Викладач управляє процесом підготовки реферату студентом(індивідуальні консультації, рубіжний контроль ступеня готовності).
Реферати повинні охоплювати основні навчальні проблеми теми. Вонивиконуються до семінару і здаються на рецензію експертам. Протягом семінару неварто обговорювати більше як 3-5 рефератів.
РЕКОМЕНДОВАНА СХЕМА СЕМІНАРУ ФРОНТАЛЬНОГО
ОПИТУВАННЯ
1. Організаційна частина.
2. Вступне слово викладача.
3. Фронтальне опитування студентів з теми семінару за допомогоюнаступних методів:
3.1 Усне опитування з провідних проблем теми.
3.2. Письмове опитування за карточками-завданнями
3.3. Спільне розв'язування кросвордів, головоломок, навчально-виробничихситуаційних завдань.
3.4 Обговорення практичних і фахових аспектів теми. 3.5. Виконаннятестових завдань
4. Заключне слово викладача з теми.
5. Підсумки семінару
РЕКОМЕНДОВАНАСХЕМА СЕМІНАРУ-КОЛОКВІУМУ
1. Організаційна частина.
2. Вступне слово викладача
3. Індивідуальні співбесіди викладача із студентами групи входіяких виявляються:
3.1. Рівень та глибина засвоєння студентами матеріалу теми. 3.1.1. Знанняосновних визначень, теоретичних положень теми. 3.1.2.Знання основних концепційі наукових шкіл з даної теми. 3.1.3. Знання фактичного матеріалу з теми.
3.1.4.Вміння аргументовано відстоювати теоретичні концепції основнихнаукових шкіл з даної теми.
3.2. Ступінь опрацювання студентами основної і додатковоїлітератури, періодики.
3.3.Характер ведення конспектів.
Вид заняття
ПЛАН ЗАНЯТТЯ №29 ЛЕКЦІЯ_
Навчальна дисципліна: «Контроль іревізія»
Тема. «Контроль і ревізія станубухгалтерського обліку і достовірності звітності»
Мета. Ознайомити студентів із порядкомпроведення ревізії стану бухгалтерського обліку і звітності, завданнями іджерелами перевірки
Методи: Пояснення, бесіда
Література.
1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітністьв Україні»
2. Вітвицька Н.С. «Контроль і ревізія» ст. 153-158
3. Усач Б.Ф. «Контроль і ревізія» ст. 176-185
4. Шатковська Л.С. «Економічний контроль на с/гпідприємствах» ст.265-269
Матеріально-технічне забезпечення, дидактичні засоби, ТЗН:
Опорний конспект, зразки актів ревізій.
Викладач:Павлічук Н.В.
Структура заняття
1. Організаційна частина заняття
а) перевірка присутності студентів;
б) відповіді на запитання студентів;
2.Актуалізація опорних знань (поєднаннявивченого матеріалу тем з темою заняття):
1. Що таке інвентаризація?
2. В чому відмінність між основними і оборотними засобами ?
3. Що таке звітність? Хто несе відповідальність за її подання?
4. Які обов'язки головного бухгалтера?
5. Які документи визначають стан бухгалтерського обліку і звітності вУкраїні?
3. Повідомленнятеми, формування мети та основних завдань
Контроль і ревізія стану бухгалтерського обліку ідостовірності звітності
4. Мотиваціянавчальної діяльності
Студенти повинні знати:
1. Мету, завдання, строки і порядок проведення інвентаризації.
2. Склад і призначення фінансової звітності,
3. Порядок оформлення первинних документів і реєстрів бух обліку
4. План рахунків бухгалтерського обліку
5. План заняття
1. Завдання, основні напрями і джерела ревізії.
2. Перевірка організації облікової і контрольної роботи напідприємстві.
3. Перевірка стану бухгалтерського обліку.
4. Перевірка достовірності звітності і стану звітної дисципліни.
6. Підведення підсумків
а) узагальненняматеріалу_
б) завданнядля самостійної роботи студентів Опрацювати тему по конспектута по зазначеній літературі.
Семінарськезаняття №1
Перелікпитань
1. Суть, завдання і функції контролю.
2. Принципи контролю та їх характеристика.
3. Класифікація організаційних форм і видів економічного контролю.
4. Суб'єкти контролю в Україні.
5. Предмет економічного контролю та його об'єкти.
6. Методи контролю.
7. Права, обов'язки та відповідальність ревізорів.
8. Класифікація ревізій фінансово-господарської діяльності.
9. Планування контрольно-ревізійної роботи. Організація і підготовка допроведення ревізії. 11.Порядок проведення ревізій і перевірок.
12.Порядок вилучення документів під час ревізії.
13.Оформлення результатів ревізій.
14.0рганізація аудиторської роботи в Україні.
15.Реферат на тему: «Державна контрольно-ревізійна служба
та її функції в господарському контролі.»
Іб.Реферат на тему: «Державна податкова служба як орган
державного контролю.»
Література
1.Закон України «Про державну податкову службу в Україні.»
2.Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні.»
3.Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок органами ДКРС в Україні.
4.Бутинець Ф.Ф. «Контроль і ревізія» ст. 9-18,38-95,213-215,221-245.
5.Вітвицька Н.С. «Контроль і ревізія» ст… 9-31.
6.Мамаєва О.О. «Контроль і ревізія » ст..6-61.
7.Мурашко В.М. «Контроль і ревізія» ст… 5-36.
8.Конспект лекцій.
Семінарськезаняття № 2 Перелік питань
1.Завдання, джерела і послідовність ревізії касових операцій.
2.Інвентаризація готівки в касі.
3.Документальна ревізія касових операцій.
4.Ревізія операцій на рахунку в банку.
5.Контроль і ревізія розрахунків з постачальниками та підрядниками.
6.Контроль і ревізія розрахунків з покупцями і замовниками.
7.Контроль і ревізія розрахунків з підзвітними особами.
8.Контроль і ревізія розрахунків по претензіях і відшкодуванню матеріальнихзбитків.
9.Порядок передачі матеріалів про нестачі органам суду.
10Завдання, джерела і послідовність ревізії основних засобів.
11.Ревізія операцій з основними засобами.
12.Особливостіконтролю нематеріальних активів. 13. Завдання, джерела і послідовність ревізіїтоварно-матеріальних цінностей.
14.0собливостіінвентаризації товарно-матеріальних цінностей.
15.Ревізіяоперацій з тарою та МШП.
Література
1. Порядокведення касових операцій в національній валюті України.
2.ВітвицькаН.С «Контроль і ревізія» ст… 36-47, 58-69, 83-91,96- 104.
3.Мамаєва О.О. «Контроль і ревізія» ст..81-171.
4.Мурашко В.М. «Контроль і ревізія» ст… 92-123, 139-162.
5.Конспект лекцій.
Семінарськезаняття №3
Перелікпитань
1.Завдання, джерела і послідовність ревізії розрахунків по оплаті праці.
2.Ревізіярозрахунків по оплаті праці.
3.Ревізіярозрахунків по соціальному страхуванню.
4.Контрольі ревізія витрат виробництва .
5.Ревізіясобівартості продукції.
б.Ревізіяготової продукції та її реалізації.
7.Ревізіядоходів і результатів діяльності.
8.Оцінкаліквідності і платоспроможності підприємства.
9.Ревізіякредитних операцій.
10.Перевірка стану бух обліку і звітності.
11.Перевіркадостовірності фінансової звітності.
12.0собливостіконтрольно-ревізійної роботи в інших
підприємствахАПК.
13.Рефератна тему: «Особливості контролю фермерських господарств.»
Література
ЬВітвицькаН.С. «Контроль і ревізія» ст… 69-71, 110-117,135-146, 153-158.
2.МамаєваО.О. «Контроль і ревізія» ст..171-249,258-268. З.Мурашко В.М.«Контроль і ревізія» ст… 123-139,175-192,203-217. 4.Конспект лекцій.
Список використаної літератури
1.ЗаконУкраїни «Про освіту» (зі змінами,
внесенимизгідно із Законом №2628- 111(2628-
14)від11.07.2001 р. 2.Закон України «Про вищу освіту».- к.:
Наукметодцентраграрної освіти,2002.-69 с. З.Лузан П.Г., Решетник М.П. та ін. «Теорія
професійноїпідготовки спеціалістів» Видавничий
центрНАУ.2003 р. 4.Ягупов В. В. Педагогіка. Навчальний посібник.-
К.:Либідь,2002.-560 с. 5.Навчальні плани за спеціальностями. 6.Програми дисциплін.
7.Теоретичніоснови методики навчання економічних дисциплін.-К.: Вища школа ,1995.-184 с.
8.Теоріяпрофесійної підготовки
спеціалістів(загальнаметодика)Методичний
посібникдля викладачів вищих навчальних закладів.-К.: Видавничий центр НАУ.-2003.-134с.
9.Сучасніпедагогічні технології у вищій школі// науково-методичний збірник.Вінниця-Київ,1995.-272 с.
10.Кирилова Г.Д. Теория и практика урока в условияхразвивающего обучения. — М.: Просвещение, 1980. —
159с.
11.ОкуневА.А. Как учить не уча. — СПб.: Питер Пресе, 1996.- 448 с.
Міністерство аграрноїполітики України Брацлавський агроекономічний коледж ВДАУ
Методична розробка відкритогозаняття
з дисципліни „ Фінансипідприємств " тему „ Організація грошових розрахунків підприємств "
Тема:
«Організація грошовихрозрахунків підприємств»
Мета:
Набуття, формування та систематизаціятеоретичних знань з теми
«Організація грошовихрозрахунків підприємств»
План заняття
І.Суть грошових розрахунківпідприємств. Готівкові та безготівкові розрахунки.
2.Види банківських рахунків,їх призначення 3.Принципи організації розрахунків.
4.Розрахунково — платіжнадисципліна та її вплив на фінансово -
господарську діяльністьпідприємств.
5.с.Форми безготівковихрозрахунків(самостійне вивчення).
Література
Про банки і банківськудіяльність: Закон України від 7.12.2000 р. № 212 Про відкриття банками рахунківу національній та іноземній валюті: Інструкція № 3.
Інструкція про безготівковірозрахунки, № 135.
А.М.Поддєрьогін Фінансипідприємств: Підручник. — К.: КНЕУ, 2000. — С 21-46.
ПЛАН ЗАНЯТТЯ № 2
Вид заняття. Лекціяз елементами бесіди та ділової гри. Навчальнадисципліна: «Фінансипідприємств» Тема: Організація грошових розрахунків підприємств Мета:Набуття, формування та систематизаціятеоретичних знань з теми «Грошові розрахунки підприємств»
Методи: пояснення, бесіда
Література
Про банки і банківськудіяльність: Закон України від 7.12.2000 р. № 212 Про відкриття банками рахунківу національній та іноземній валюті: Інструкція № 3. Інструкція про безготівковірозрахунки, № 135.
А.М.Поддєрьогін Фінансипідприємств: Підручник. — К.: КНЕУ, 2000. — С. 21-46.
1. Матеріально-технічне забезпечення, дидактичні засоби, ТЗН:
Зразки документів, схеми розрахунків.
Структура заняття 1. Організаційна частина заняття
а) перевірка присутності студентів: б) відповіді на запитаннястудентів:
2. Актуалізація опорних знань (Під час поясненнявідбувається поєднання матеріалу, що вивчається, з темами наступних дисциплін:»Бухгалтерський облік»- Облік операцій на поточному рахунку. «Фінанси»- Ринокцінних паперів.
«Фінанси підприємств»- Суть і функції фінансів підприємств.«Контроль і ревізія»- Ревізія розрахункових операцій
3. Повідомленнятеми, формування мети та основних завдань Організація грошових розрахунків підприємств
4. Мотиваціянавчальної діяльності
Студенти повинні знати: Класифікацію розрахунків; Принципиорганізації розрахунків;
Форми безготівкових розрахунків та порядок здійсненнярозрахунків за допомогою платіжного доручення платіжної вимоги-доручення,векселя, акредитива чека; Види банківських рахунків; Порядок відкриття рахункуу банку.
5. Планзаняття
1.Суть грошових розрахунків підприємств. Готівкові табезготівкові розрахунки. 2.Види банківських рахунків, їх призначення 3.Принципиорганізації розрахунків.
4.Розрахунково — платіжна дисципліна та її вплив на фінансово- господарську діяльність підприємств.
5.с.Форми безготівкових розрахунків(самостійне вивчення).
6. Підведенняпідсумків а) узагальнення матеріалу
завдання для самостійної роботи студентів _Розглянутисхеми розрахунків платіжною вимогою-дорученням, векселем, акредитивом,позпяхунковим чеком- виявитиптитшшї та негативні сторонирозрахунків за допомогою цих документів
Викладач: Павлічук Н.В.
Актуалізація опорних знань
дисципліна«Бухгалтерський облік»- Облік операцій на поточному рахунку
1. Що таке готівкові розрахунки?(приклади)
2. Що таке безготівкові розрахунки?(приклади)
3. Які рахунки підприємства можуть відкривати у банку?
4. Які документи слід подавати до установи банку для відкриття рахунку?
5. Для проведення яких розрахунків відкривають поточний рахунок?
6. Поясніть різницю між основним розрахунковим рахунком та допоміжним.
7. В якому випадку підприємство відкриває депозитний рахунок?
8. Які документи використовують підприємства для розрахунків?
І.Сутьгрошових розрахунків підприємств. Готівкові та безготівкові розрахунки.
Щодня кожне підприємство вступає в безліч фінансових відносин. У процесікупівлі-продажу товарів, надання послуг, а також виконання різного рядузобов'язань у грошовій формі відбуваються різноманітні розрахунки та платежі. Сукупністьусіх платежів створює грошовий обіг.
Грошовий обіг здійснюється за допомогою грошових коштів.
Грошові кошти — це кошти в касіпідприємства та кошти на рахунках у банку.
. У загальній грошовій масі розрізняють активні гроші, що в кожнийданий момент беруть участь в обігу, і пасивні (кошти на рахункахсуб'єктів господарювання, громадських організацій, кошти населення, інші фондинакопичення: зберігання), що є лише потенційним платіжним засобом. Отже масагрошей, яка перебуває в обігу завжди буде меншою за загальну кількість грошейна суму грошових фондів накопичення і зберігання. Останні постійно залучаютьсяв активний грошовий обіг.
Маса грошей, яка перебуває в обігу, має дві форми: готівковуі безготівкову. Розмежування грошового обігу набезготівковий і готівковий стає інструментом регулювання об'єкта грошовогообігу — грошової маси.
Більша частина грошового обігу припадає на безготівковий оборот, якийохоплює всі сфери господарських відносин підприємств і організацій, банківськихі фінансових установ, населення.
Грошовий оборот на кожному підприємстві пов'язаний з такими напрямками:
забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, виплатаз\п);
реалізація продукції(робіт, послуг), тобто відшкодування витрат іформування доходів;
сплата податків, обов'язкових відрахувань і зборів; розрахунки зкредитними установами.
Від правильної організації грошових розрахунків залежитьоперативність їх здійснення та фінансовий стан підприємств.
Готівкова форма розрахунків застосовується дляобслуговування населення -виплата заробітної плати, матеріального заохочення,дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населеннявитрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги іздійснює інші платежі.
Безготівкові розрахунки — це грошові розрахунки, якіздійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуютьсяз рахунка платника і переказуються на рахунок отримувала коштів.
Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяютьбанківські установи, в них також зацікавлена держава:
1. економне витрачання коштів.
2. вивчення, регулювання, контроль грошового обігу.
Між готівковою та безготівковою формами розрахунків існує тісний зв'язок.Одна форма може переходити в іншу і навпаки.
Безготівкові розрахунки — це цілісна система „яка включає:
класифікацію розрахунків;
організацію розрахунків;
форми відповідних документів; взаємовідносини платників з банками.
Безготівкові розрахунки класифікують:
• За товарними операціями;(реалізація продукції, робіт, послуг)Розрахунки за товарними операціями пов'язані з реалізацію продукції,
виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частинувсього грошового обігу в державі й обслуговують поточну фінансово-господарськудіяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціямизалежать розрахунки за нетоварними операціями.
• Нетоварними операціями;(розрахунки з фінансово-кредитною системою)
Розрахунки за нетоварними операціями пов'язані з фінансовими операціями:з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій.Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатамизавершення кругообігу коштів підприємства.
Відповідно до територіального розміщення підприємств:
1. Місцеві(одинбанк, одне місто)
2. Міжміські
3. Міжнародні
Розвиток ринкових відносин призвів до певних змін у колишнійсистемі грошових розрахунків між підприємствами, зокрема розширив можливістьзастосування готівкової форми. З кінця 1998 р. згідно з постановою НБУ від 11жовтня 1998 р. № 473 всі готівкові розрахунки між підприємствами можутьздійснюватись як за рахунок коштів, отриманих у касі банку, так і за рахуноквиручки від реалізації продукції (робіт послуг) та інших касових надходжень.
Отримана готівка у вигляді виручки від реалізації продукціїта інших касових надходжень може бути використана підприємствами не тільки длязабезпечення господарських потреб, а й на оплату праці і виплату дивідендів(доходу). Крім того для виплат, пов'язаних з оплатою праці й виплатоюдивідендів, підприємства можуть використовувати й готівку, отриману з касибанків.
Водночас підприємства повинні забезпечувати систематичну іповну оплату податків, зборів і обов'язкових платежів у бюджет та державніцільові фонди згідно з чинним законодавством.
На сучасному етапі організація безготівкових розрахунків повинна активносприяти вирішенню таких завдань:
— удосконаленню комерційного розрахунку на підприємстві;
— підвищенню відповідальності підприємств за своєчасне і повне здійсненняплатежів за всіма зобов'язаннями;
— зміцнення договірної дисципліни;
— прискорення обороту оборотних коштів.
2.Видибанківських рахунків, їх призначення
Суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи) длязберігання коштів і здійснення всіх видів банківських операцій відкриваютьрахунки в банках на власний вибір і за згодою цих банків.
Кожне підприємство може відкривати два і більше поточних рахунків унаціональній валюті та рахунки в іноземній валюті.
Підприємства та їх відокремлені підрозділи можуть мати такі рахунки внаціональній валюті:
• поточні рахунки, що відкриваються для зберігання грошових коштівта здійснення всіх видів банківських операцій;
• реєстраційні рахунки у Державному казначействі відкриваютьсябюджетним організаціям з метою цільового їх використання;
• кредитні, що відкриваються в будь-якій установі банку, котра маєправо видавати кредити (ці рахунки призначено для обліку кредитів, наданихспособом оплати розрахункових документів чи переказу коштів на поточний рахунокпозичальника відповідно до умов кредитної угоди);
• депозитні, що відкриваються між власником рахунка та установоюбанку на визначений строк. Кошти на депозитні рахунки переказуються з поточногорахунка після закінчення строку зберігання повертаються на нього ж. Відсотки надепозитні вклади перераховуються на поточний рахунок або зараховуються напоповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштівготівкою з депозитного рахунка забороняється.
Поточний рахунок в іноземній валютівідкривається підприємству для проведення розрахунків у безготівковій таготівковій іноземній валюті у разі здійснення поточних операцій.
Розподільчий рахунок призначений дляпопереднього зарахування коштів в іноземній валюті. Кошти, які були зарахованіна розподільчий рахунок і не підлягають продажу на міжбанківському валютномуринку України, розподіляються за призначенням. Гривневий еквівалент коштів віноземній валюті, які були зараховані на розподільчий рахунок і згідно з чиннимзаконодавством України підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку, увстановленому порядку зараховується на поточний рахунок.
Кредитні рахунки в іноземній валютівідкриваються вповноваженим банком у порядку, встановленому на договірнійоснові, юридичним особам — резидентам та нерезидентам — банківським установам.Кредитні рахунки призначені для обліку кредитів, наданих способом оплатирозрахункових документів чи способом переказу кредитних коштів на поточномурахунку позичальника відповідно до умов кредитної угоди.
3. Принципи організації розрахунків.
Ефективність функціонування економіки вцілому і кожного окремого підприємства значною мірою залежить від організаціїрозрахунків.
•Перший принцип безготівкових розрахунків — обов'язкове зберіганняпідприємствами та установами грошових коштів на рахунках в установах банку (завинятком перехідних залишків у касі). Правовою базою для реалізації цьогопринципу є угода між підприємством і банком щодо розрахунково-касовогообслуговування.
• Другий принцип — підприємствам надано право вибору установи банку длявідкриття рахунків усіх видів (основного і додаткового) за згодою банку.
•Третій принцип — самостійний (без участі банків) вибір підприємствамиформи розрахунків та закріплення їх у своїх договорах та угодах.
•Четвертий принцип — кошти з рахунка підприємства списуються зарозпорядженням його власника.
•П'ятий принцип — поточні рахунки підприємствам — суб'єктампідприємницької діяльності відкривають установи банків тільки за умовиповідомлення про це податкового органу.
•Шостий принцип — термінове здійснення платежів. Момент здійсненняплатежів має бути максимально наближеним до терміну відвантаження товарів,виконання робіт, надання послуг.
• Сьомий принцип — платежі здійснюються в межах залишків коштів нарахунках платника або в межах наданого банківського кредиту.
• Восьмий принцип — розрахунки між суб'єктами підприємницької діяльностіможуть здійснюватись готівкою. Отримувач коштів повинен провести її черезкасову книгу і здати в банк. Це дає змогу контролювати сплату обов'язковихплатежів.
4. Форми безготівкових розрахунків.
Безготівкові розрахунки здійснюються у різних формах,вони пов'язані з використанням різних видів розрахункових документів. Виконуютьсяформи безготівкових розрахунків:
• платіжними дорученнями;
• платіжними вимогами-дорученнями;
• чеками;
• акредитивами;
• векселями.
Платіжне доручення — це письмове доручення власникарахунка перерахувати відповідну суму зі свого рахунка на рахунок отримувачакоштів. Платіжним дорученням можуть здійснюватись
— міські та міжміські розрахунки ;
— за товарними та нетоварними операціями
Студенти демонструють домашнє завдання: ділова гра «Розрахунки платіжнимдорученням»
/>
? Які переваги та недоліки розрахунків платіжним дорученням?? Як діютьпред«являються претензії у разі порушення майнових прав підприємства?
? Які документи є джерелами ревізії при перевірці розрахунків попретензіях?
Платіжна вимога-доручення — це комбінованийрозрахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина — вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартістьтовару, виконаних робіт, послуг. Нижня частина доручення покупця (платникагрошових коштів) банку, який його обслуговує, переказати суму грошових коштівйого рахунка на рахунок постачальника. За допомогою цієї форми розрахунківможуть здійснюватись міжміські розрахунки? Які переваги та недоліки розрахунківплатіжним вимогою-дорученням?
Чек — письмове розпорядження платника своєму банкусплатити зі свого рахунка пред'явнику чека відповідну грошову суму.
Розрахунковий чек — це документ стандартної форми здорученням чекодавця своєму банкові переказати кошти з рахунка чекодавця нарахунок пред'явника чека (отримана коштів).
Грошові чеки застосовуються тільки для отриманняпідприємствами з рахунків у бухгалтерських установах готівки для виплатизаробітної плати, премій і винагород, дивідендів, коштів на відрядження, нагосподарські витрати? Які переваги та недоліки розрахунків чеками?
Акредитив- це розрахунковий документ іздорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих коштів оплату товаротранспортних документів за відвантажений товар.
Існує кілька видів акредитивів.
Покритий — це такий акредитив, який передбачаєпопереднє депонування коштів.
Непокритий — це акредитив, коли платежіпостачальнику гарантує банк.
Відзивний — це акредитив, який може бутизмінений або анульований банком-емітентом на вимогу покупця без попередньогопогодження з постачальником.
Безвідзивний — це акредитив, який не можна змінитиабо анулювати без згоди постачальника, на користь котрого було відкритоакредитив? Які переваги та недоліки розрахунків акредитивами?
Вексельна форма розрахунків — це розрахунки міжпостачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкоюплатежу, яка оформляється векселем.
Вексель — це письмове зобов'язання, борговарозписка стандартної форми, що дає право її власникові вимагати оплативідповідної суми (визначеної у векселі) від особи, яка видала вексель, увідповідний строк і у відповідному місці.
Порядок проведення заліку взаємної заборгованості з використанням векселіввключає чотири етапи:
—оформлення та облік платіжних документів;
—проведення заліку взаємної заборгованості;
—вексельне оформлення прострочених заборгованостей; —дальші операції звекселями.
Однак окремі питання вексельного обігу в Україні залишаються щенедостатньо визначеними.
З метою розширення сфери обігу векселів 26 липня 1995 року був виданийУказ Президента України «Про розширення сфери обігу векселів», який передбачавскасування обмежень стосовно розміру суми зобов'язань на один вексель. Розмірзобов'язань встановлювався за згодою суб'єктів підприємницької діяльності.
Всі види розрахункових документіводночасно із поясненням демонструються за допомогою мультимедійного проектора? Якіпереваги розрахунків векселем?? Що таке простий вексель?? Що таке переказнийвексель?
5. Розрахункова дисципліна передбачаєзобов'язання суб'єктів господарювання дотримуватися встановлених правилпроведення розрахункових операцій.
Розрахункова дисципліна базується на виконанні основних принципівздійснення грошових розрахунків Дотримання розрахункової дисципліни сприяєприскоренню кругообороту коштів і зміцненню фінансового стану підприємства.Порушення розрахункової дисципліни може бути наслідком незадовільної роботифінансових служб підприємства, а також складного фінансового становищапідприємств.
Платіжна дисципліна передбачаєздійснення підприємствами платежів за фінансовими зобов'язаннями в повномуобсязі та у встановлені строки.
Забезпечення розрахунково-платіжної дисципліни залежить відфінансового стану суб'єктів господарювання і водночас впливає на їх фінансовийстан.
За порушення підприємствами розрахунково-платіжної дисципліни до нихможуть бути вжиті санкції.
Застосування санкцій спрямовано на зміцнення договірної, кредитної,розрахункової, фінансової дисципліни і поліпшення роботи економічного суб'єкта.
Залежно від того, які суб'єкти застосовують санкції, останніподіляються на :
Договірні санкції спрямованіна забезпечення повного й безумовного виконання господарських угод. Такісанкції застосовуються у вигляді сплати неустойки, яка визначається у відсоткахдо суми невиконаного зобов'язання.
Банківські (кредитні) санкції застосовуютьсядо підприємств за порушення ними кредитної дисципліни; за незадовільний станобліку і звітності; нецільове використання кредитних ресурсів; порушенняпланових строків уведення об'єктів, на які отримано кредит, в експлуатацію; занесвоєчасне повернення отриманих кредитів.
Перед застосуванням кредитних санкцій банк може виставити вимогупідприємству ліквідувати недоліки і порушення, які були виявлені в процесідіяльності підприємства, а також проведення поточних кредитних і розрахунковихоперацій.
Фінансові санкції застосовуютьза порушення фінансової дисципліни. Застосовують державні органи, податковіадміністрації.
/>
Підведення підсумків заняття, Оцінювання відповідей студентів. Домашнєзавдання.