Загартування

Зміст
Вступ
Розділ 1. Фізичне виховання в сім’ї як педагогічна проблема
Розділ 2. Вирішення проблемвпливу суб’єктивних факторів на здоровий спосіб життя дитини
2.1. Режим дня
2.2. Раціональне харчування
Розділ 3. Основні форми та засоби фізичного виховання всім’ї
3.1. Загартовування
3.2. Оздоровлення бігом
3.3. Плавання як вид оздоровчих процедур
3.4. Піші прогулянки і походи
Розділ 4. Форми та засоби фізичного виховання в сім’ї в зимовий період
4.1. Лижні прогулянки
4.2. Катання на ковзанах
Розділ 5. Організаціядозвілля дітей
Висновки
Список використаноїлітератури

Вступ
На початок XXI століття в Україні склалась катастрофічна ситуація зістаном здоров’я населення, про свідчить:
· ріст смертності через хвороби;
· ріст професійних захворювань;
· збільшення кількості народжених з вадами розвитку;
· ускладнення демографічної ситуації;
Можна багато сперечатись про причини, які призвели до погіршенняздоров’я населення, але раціональніше запропонувати реальний механізм виходу ізцієї ситуації.
На нашу думку не останньою причиною вищезазначених явищ є неадекватнеставлення до здоров’я дітей збоку батьків. В деяких випадках батьківськасамовіддана любов не знає границь, але часто вона буває нерозумної. Прагнучинадати максимум благ і задоволень, декотрі батьки оточують дитину надмірною розкішшю,балують її і, тим самим, створюють безліч труднощів як для себе, так і для неїсамої – у школі, а пізніше й у самостійному житті. Виховання здорового способужиття дитини в сім’ї є одним найважливіших питань на даний час.
Книги, статті в газетах і журналах, лекторії, кіно, радіо і телебаченнядають батькам поради, показують, інформують і застерігають, як зробитивиховання дитини більш радісним за допомогою рухів. Доведено, що рухливі ігри іфізичні вправи значно впливають на нормальний ріст і розвиток дитини, нарозвиток всіх органів і тканин, а якщо ці заняття проводяться на свіжомуповітрі – то і гартують організм. Правильно проведені фізичні вправи сприяютьрозвиткові таких позитивних якостей, як самостійність і самовладання, уважністьі уміння зосередитися, спритність, мужність, витривалість тощо. Своєчаснийрозвиток основних рухових навичок майже так само важливий, як і своєчаснийінтелектуальний розвиток дитини – наприклад, розвиток мови.
Мета роботиполягає показати шляхи та засоби виховування дитини в сім’ї за допомогоюфізичних вправ. Спонукати до спільних занять фізичними вправами батьків здітьми.
Об’єктом курсовоїроботи є дитина та вплив на неї фізичного виховання в сім’ї.
Предмет: шляхита засоби фізичного виховання молодших школярів, що можуть застосовуватись вдомашніх умовах за участі батьків та інших членів родини.
Здоровий спосіб життя – це спосіб збереження і зміцнення здоров’ялюдей.
Виховати дитину здоровою – це значить із раннього дитинства навчити їївести здоровий спосіб життя. Його основні компоненти: раціональний режим;систематичні фізкультурні заняття; використання ефективної системизагартовування; правильне харчування; сприятлива психологічна обстановка вродині тощо. Саме ці питання і будуть висвітлені нижче.

Розділ 1. Фізичне виховання в сім’ї як педагогічнапроблема
Всебічне виховання дитини, підготовка його до життя в суспільстві –головна соціальна задача, розв’язувана суспільством і родиною.
Сім’я – цеколектив, члени якого взаємозалежні визначеними обов’язками. Будучи членомсімейного колективу, дитина також вступає в систему існуючих відносин завдякияким він осмислює норми суспільної поведінки. У бесідах з батьками про рольсімейного виховання педагог підкреслює різносторонній вплив батьків наособистість, що формується, розповідає про родину як перший соціальнийосередок, про характерний для неї уклад і стиль відносин, спрямованістьінтересів і потреб, що забезпечують здоровий мікроклімат. Від сімейногомікроклімату багато в чому залежить і ефективність педагогічних впливів: дитинабільш піддатлива виховним впливам, якщо росте в атмосфері дружби, довіри,взаємних симпатій.
Родину зміцнюють загальні справи і турботи, наповнені корисним змістом;спільне дозвілля, тому вихователі розцінюють організацію відпочинку не тількияк важливий засіб виховання дитини, але і як засіб зміцнення її здоров’я.Фізичне виховання має велике значення для сім’ї.
Поняття «Фізичне виховання» – про що говорить уже сам термін, входить узагальне поняття «виховання» у широкому значенні. Це означає, що, так само як івиховання являє собою процес вирішення визначених – освітніх задач,характеризуються всіма загальними ознаками педагогічного процесу.
Відмінні риси фізичного виховання визначаються насамперед тим, що цейпроцес спрямований на формування рухових навичок і розвиток фізичних якостей,зміцнення здоров’я.
Сім’я багато в чому визначає відношення дітей до фізичних вправ, їхнійінтерес до спорту, активність і ініціативу. Цьому сприяють близьке емоційнеспілкування дітей і дорослих у різних ситуаціях, природно виникаюча їхняспільна діяльність (обговорення успіхів спортивного життя країни, переживанняпри перегляді телевізійних спортивних передач, ілюстрацій у книгах на спортивнітеми тощо).
Діти особливо сприйнятливі до переконань, позитивної поведінки батьків,укладу життя сім’ї.
Особистий приклад батьків, спільні фізкультурні заняття, здоровий спосібжиття – головні складові успіху фізичного виховання в сім’ї.

Розділ 2. Вирішення проблем впливу суб’єктивнихфакторів на здоровий спосіб життя дитини
 
2.1 Режим дня
Відомий фізіолог І.П. Павлов не раз говорив, що ніщо так не полегшуєроботу нервових кліток головного мозку, як визначений розпорядок життя. Такийвизначений розпорядок, режим дня надзвичайно важливий для молодших школярів.
Якщо не налагоджене правильне чергування різних видів діяльності, якщотривалість нічного сну недостатня, якщо мало приділяється часу для відпочинкуна відкритому повітрі – усе це призводить до того, що нервова система швидковиснажується. Результат – зниження працездатності школяра. От чому сім’я, таксамо як і школа, повинна привернути серйозну увагу на організацію часу дляроботи і сну учнів.
До правильної організації режиму дня школяра належить:
- забезпеченнядостатньої тривалості сну зі строго встановленим часом підйому і підготовки досну;
- передбаченнярегулярного прийому їжі;
- встановленнявизначеного часу виконання домашніх завдань;
- виділеннячасу для відпочинку на відкритому повітрі, творчій діяльності, вільних занять ідопомоги сім’ї.
Звичайно, важко привчити дитини дотримуватися всіх пунктів режиму; алеякщо проявити наполегливість, їй буде легше це робити
Велику частину часу дитині необхідно проводити на відкритому повітрі.
Для першокласників, другокласників (і більш старших дітей з ослабленимздоров’ям) бажаний денний сон: годин-півтори при відкритій кватирці, що добревідновлює працездатність.
Після домашніх навчальних занять дитині обов’язково треба відпочити насвіжому повітрі. Ще раз підкреслимо значення рухової активності. Діти, що малорухаються, відстають у розвитку, часто мають надлишкову вагу, погано захищенівід інфекцій, не можуть швидко пристосовуватися до зміни температури повітря йатмосферного тиску; тому часто і тривало хворіють, змушені пропускати заняття вшколі, відстають від товаришів.
Загальний час перебування дитини на свіжому повітрі – до 4 годин у день.Будь-яка зайва година, проведена на повітрі, дуже цінна для здоров’я школярів,особливо послаблених захворюваннями.
У режимі дня школярів необхідно передбачити час, що використовується нимивідповідно до їхніх власних нахилів та інтересів. Дитина повинна бути впевнена,що в неї завжди знайдеться час і для читання улюблених книг, і дляконструювання або малювання, і для занять спортом, і для того, щоб піти в кіноабо подивитися телепередачу.
Варто знайти місце в режимі дня посильної праці дитини, пов’язаній зсамообслуговуванням або допомогою батькам.
Вдома молодшим школярам цілком можна доручати прибирання кімнат, миттяпосуду, не говорячи вже про те, що вони можуть стежити за станом свого одягу івзуття, прати дрібні особисті речі, прибирати своє робоче місце.
Після напруженої денної роботи організму школяра, його центральнійнервовій системі потрібний повноцінний відпочинок. Такий відпочинок може надатитільки сон.
Сон достатньої тривалості забезпечує високу працездатність дитинипротягом значного часу.
Спокійному, глибокому сну перешкоджає занадто пізній прийом їжі, томувечеря в дитини повинна бути не пізніше ніж за 1,5 год. перед сном.
Дуже важливо, щоб діти перед та під час сну дихали свіжим повітря.Кімнату перед сном потрібно добре провітрити; ще краще привчити дітей спати привідкритій кватирці. Температура повітря в спальні не повинна перевищувати+16-170 С.
2.2 Раціональне харчування
Правильне харчування – найважливіша проблема формування здоровогоорганізму.
На превеликий жаль стан харчування дитини в сім’ї залежить передусімвід матеріального забезпечення тої чи іншої родини, тому, у цій частині мипоговоримо про деякі загальні проблеми здорового харчування молодших школярів,не вдаючись до розкриття деталей.
Фахівцям добре відомо, що діти з зайвою масою тіла з дитячого вікупіддаються частим респіраторним і алергійним захворюванням. Вони звичайно пізнопочинають ходити. Найчастіше в них криві ноги і так звана кругла спина. Додамо,що виникаючі в дошкільному віці обмінні й інші порушення, зв’язані з ожирінням,сприяють розвитку атеросклерозу в середньому віці і навіть у молодості.
Флегматичні діти через недостатню рухову активність витрачають енергіїменше, ніж одержують з їжею, і тому повніють. Дослідники вважають, що такихдітей треба зацікавити прогулянками або фізичними вправами. Досвід показує, щозробити це непросто, батьки повинні прикласти багато старань і набратисятерпіння, щоб прищепити любов до систематичних рухів. Дуже важливий тут іособистий приклад дорослих.
У молодшому шкільному віці в зв’язку з посиленням енергетичного обмінупотреба в харчових речовинах збільшується; це, у свою чергу обумовлюєнеобхідність збільшення кількості таких продуктів, як м’ясо, риба і крупи, іпоступового зниження споживання молока. Змінюється і кулінарна обробкапродуктів: готування блюд для старших дошкільників і молодших школярівнаближається до «дорослої» кулінарії. Але лише наближається, а не збігається.Так, закуски, приправи і соуси не повинні бути занадто гострими; дитина маєчасто пити яблучний або морквяний сік. Важливо дотримувати питний режим, томущо дитячий організм у великій кількості виділяє вологу. Добова потреба молодшихшколярів у воді – 1,5 л.
У весняно-літній період і на початку осені більше блюд варто готувати зісвіжої зелені, овочів, фруктів, ягід. Але при цьому пам’ятати: раціон дитиниповинний включати визначена кількість білків, жирів і вуглеводів, а такожмінеральних речовин.
Якщо оцінити харчування в більшості сімей, можна констатувати, що вономає потребу в поліпшенні. У першу чергу, за рахунок збільшення споживанняовочів і фруктів і зниження частки рафінованих продуктів. Сама технологіяприготування блюд для дітей повинна бути змінена.
Підводячи підсумок, нагадаємо основні принципи правильного харчуваннядітей:
· Воноповинне бути різноманітним, не надлишковим, з достатньою кількістю овочів іфруктів.
· Усівикористовувані харчові продукти рослинного і тваринного походження повиннібути свіжими і доброякісними, приготовленими за технологією, що зберігає їхнюхарчова і біологічну цінність.
· Рафінованіпродукти харчування (солодке, копчене, м’ясні і рибні консерви тощо) не вартовключати в раціон, особливо дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, астрави з гострими спеціями – аж до підліткового віку.
· Доцільнодотримувати режиму 4-разового харчування.

Розділ 3. Основні форми та засоби фізичного вихованняв сім’ї
 
3.1 Загартовування
Як засіб підвищення захисних сил організму загартовування виникло удалекій давнині. У Спарті, наприклад, загартовування хлопчиків починалося вгрудному віці, а з 7 років вони виховувалися в суворих, «спартанських», умовах:ходили цілий рік босоніж і в полегшеному одязі, купалися в холодній воді і т.п.Умови життя дівчаток були майже такими ж.
Загартовування – це комплексна система оздоровчих впливів, спрямованих надосягнення стійкості, несприйнятливості організму до шкідливого впливурізноманітних факторів. Така стійкість може бути досягнута тільки в результатісистематичного тренування і постійного удосконалювання механізмів адаптації.
Що відбувається в організмі при загартовуванні? Насамперед, тренуютьсянервові закінчення, чуттєві до температурних впливів. Одночасно природніфактори – сонце, повітря і вода – діють на судинний апарат шкіри і підшкірноїклітковини.
Загартовування може проводитися за допомогою навколишньогоповітря. У приміщеннях для дітей його температура неповинна перевищувати 200С (це максимум для дітей молодшого шкільноговіку). З метою ефективного тренування апарата терморегуляції температуруповітря в приміщеннях необхідно спеціально змінювати у визначеному діапазоні –від 160С до 230С.
Помітимо, що температурний режим залежить від видудіяльності дітей: при активних м’язових діях (рухливі ігри, фізкультурнізаняття тощо) повітря повинне бути прохолодним, при спокійних діях – більштеплим.
Одяг дітей має відповідати погоді на даний час дня; восений узимку одяг повинний бути досить теплий, але не занадто важкий, що дозволяєрухатися без утруднень; влітку краще носити одяг з бавовняних або ллянихтканин.
Методи повітряного загартовування прості і зручні. Ужесаме перебування дитини на відкритому повітрі має загальнозміцнювальне йоздоровче значення. Під дією повітряних ванн, потоків повітря підвищуєтьсятонус нервової системи, зростає працездатність, поліпшується роботасердечно-судинної, дихальної, травної систем, ендокринних залоз.
Прогулянки дошкільників і молодших школярів повинні всукупності продовжуватися щодня не менше 4 годин. Для малят корисний і деннийсон на свіжому повітрі, щоправда, повітря повинне бути чистим, що, на жаль,спостерігається рідко й у містах і в селищах.
Основу традиційного методу повітряних ванн длязагартовування дітей складає поступове зниження температури повітря від + 200Сдо + 100С з різною тривалістю перебування дітей у полегшеному одязі.
З незапам’ятних часів відомо, що ходьба босоніж – чудовийзасіб, що гартує. Установлено, що на поверхні стопи мається багатотемпературних рецепторів, що безпосередньо пов’язані зі слизовою оболонкоюдихальних шляхів, а також практично з усіма внутрішніми органами.
Більшість дітей люблять ходити босоніж, і батькам вартозаохочувати це. Однак, починаючи таке загартовування, потрібно дотримувативизначеної послідовності. На першому етапі краще ходити в шкарпетках, потімбосоніж по килимку або ковдрі протягом декількох хвилин. Згодом цей термінзбільшується. Дитина може бігати улітку – по траві на лісовій галявині або попіску на річці. Часом батьки забороняють дітям ходити босоніж з побоювання, щовони заразяться грибковими захворюваннями. Такі застереження безпідставні, томущо грибки можуть проникати тільки у вологу і зніжену шкіру. Простий і надійнийпрофілактичний засіб – після прогулянок босоніж вимити ноги з милом.
Ефективність загартовування зростає при використанніспеціальних температурних впливів і процедур. Основні принципи їхньогоправильного застосування:
· систематичність і послідовність;
· облік індивідуальних особливостей дитини, йогофізіологічних і емоційних реакцій на процедуру;
· стан здоров’я (процедури проводяться, коли дитиназдорова);
· комплексне використання природних факторів ікліматичних умов.
За традицією, загартовування зв’язують з адаптацією тількидо холоду, що знижує її ефективність.
Успішно застосовується в масовій практиці нетрадиційнийметод контрастних повітряних ванн. У домашніх умовах ця процедура виглядаєнаступним чином.
Прокинувшись раніше, ніж звичайно, і укривши дитиниковдрою, мама відкриває вікно і доводить температуру в спальні до +150С.Одночасно в сусідній кімнаті включається обігрівач, і температура підвищуєтьсядо 220С. Далі під веселу музику проводиться рухлива гра з дитиною,що у трусах, футболці і сандаліях на босу ногу перебігає з прохолодної кімнатив теплу і назад протягом 5-6 хвилин. Такі контрастні повітряні ваннипроводяться цілий рік з поступовим збільшенням різниці температур повітря вкімнатах до 15-200С.
Систематичне проведення таких процедур на додаток дощоденних прогулянок підвищує стійкість організму дитини до протягів, тривалихохолоджень і перегрівань.
Чудовим зміцнювальним засобом можуть бути – при дотриманніправил їхнього виконання – сонячні ванни, що володіють різносторонньою дією наорганізм. Головне їхнє оздоровче значення полягає в бактерицидності (багатобактерій і вірусів під впливом прямих сонячних променів гинуть), у підвищенніопірності організму до простудних і інших хвороботворних факторів. Однак требазнати, що вплив сонячної радіації корисний тільки при помірних її дозах. Хоча вдітей і підлітків чутливість до неї нижче, ніж у дорослих, проте при триваломуперебуванні на сонці, особливо без руху (як це властиво багатьом сім’ям, щозагоряють літом цілими днями на березі моря), можливі опіки і навіть теплові йсонячні удари.
Тому перші сонячні ванни, особливо для світловолосихдітей, у ранковій або пообідній час при температурі повітря +200С ібільше не повинні перевищувати 7-10 хвилин. Через 3-5 днів тривалість процедуриможна збільшити на 8-10 хвилин, а пізніше і чергувати перебування дитини насонці з купаннями у річці з інтервалами в 15-20 хвилин.
Сонячне загартовування звичайне зв’язують з літньою порою.Тим часом і зимове сонце робить доброчинний оздоровчий вплив, що гартує.Особливо ефективний вплив сонячної радіації в горах.
Більш сильнішим, ніж повітря, засобом для загартовування євода, теплопровідність якого в 28 разів вище. Длязагартовування воду також застосовують з найдавніших часів.
Усі традиційні методи водного загартовування поділяютьсяна загальні і місцеві. До перших належать обтирання, обливання, душі, купання;до других – умивання, миття рук і ніг, гра з водою. Досить ефективними длязагартовування дітей можуть служити такі найпростіші способи, як обмивання стіпі гомілок при поступовому зниженні температури води, а також полоскання горла –спочатку теплою, потім прохолодною водою.
Одним з ефективних способів загартовування є контрастне обливання ніг:спочатку холодною водою – 24-250С, потім теплою – 360С ізнову холодною.
Найбільш сильним оздоровлюючим засобом, що гартує, є купання у водоймі.Для здорової дитини воно припустимо у віці від 2 років при температурі повітря25-280С і води не менш 220С.
Існує ряд методик застосування контрастного душу, але усі вони вимагаютьспеціальної підготовки дітей до цієї сильної процедури, що гартує. Починатиможна з відомої процедури контрастних ванн для ніг із почерговим зануренням нігдитини в таз з водою різної температури (34-360С і 18-200С).
Отже, сонце, повітря і вода, тепло і холод можуть і повинні бути друзямидитини з перших днів її життя. Задача батьків – у співдружності з медиками іпедагогами зробити все можливе, щоб загартовування стало обов’язковимкомпонентом здорового способу життя дітей.
3.2 Оздоровлення бігом
Біг – один з найважливіших для здоров’я дитини рухів. Він дозволяєдобре регулювати навантаження, що зміцнюють серцево-судинну і дихальну системи,різні групи м’язів, суглоби і зв’язки. Біг – природний рух, звичний для дітей зраннього віку. Він виконується переважно на свіжому повітрі, не вимагаєспеціального устаткування. Уміння швидко і спритно бігати допомагає дитиніуспішно брати участь у рухливих іграх, естафетах, спортивних вправах.Ефективний біг для виховання витривалості, покращення фізичної працездатності.Бігові навантаження дозуються в залежності від індивідуальних особливостейдітей: для ослаблених – біг на коротку відстань у невисокому темпі поступовозміцнює їхнє здоров’я, а тренована дитина пробігає більше і темп її бігу стаєвищим. Велике значення бігу для виховання витривалості. Уміння переборотишвидко невелику відстань або, навпаки, пробігти велику дистанцію будутьпотрібними майбутньому солдату, геологу. Звичка бігати допоможе одержатищоденну дозу рухів, необхідних для нормальної життєдіяльності організму людини.
Завдання для дітей варто урізноманітнювати, щоб не знижувався інтерес добігу. Нижче подано ігри, що рекомендуються проводити в процесі сімейногофізичного виховання.
Хто раніш.Троє – четверо дітей стоять у колах на одній стороні площадки. На протилежнійстороні (відстань 10-15 м) також позначені кола за числом гравців. За сигналомдіти біжать на іншу сторону, намагаючись швидше встати в коло. Виграє той, хтозробить це першим.
Наздожени обруч. Діти ставлять обруч ободком на підлогу, енергійно відштовхують і біжатьза ним.
Підвищенню інтересу дітей до бігу сприяють більш складні завдання,наприклад, зупинитися, змінити напрямок бігу, пробігти змійкою між предметами.У цьому бігу ноги трохи більше зігнуті в колінах, нога ставиться на переднючастину стопи, руки допомагають зберігати рівновагу, тому іноді розводяться всторони.
Діти 6-7 років люблять змагатися в бігу, граючи в ігри, наприклад, «Хтоскоріше до м’яча», «Хто скоріше оббіжить дерево». Завдання ж дорослого в даномувипадку націлити увагу дітей на тих, хто може бути прикладом: біжить легко,ритмічно, правильно, дотримуючись техніки бігу.
Якщо біг проводиться без ігрової ситуації, то в цьому випадку вартовитримувати невеликий темп, не прискорювати і не сповільнювати його, бігтиритмічно, кроки недовгі, рухи рук розслаблені.
По можливості треба частіше використовувати біг босоніж по піску, дрібнійводі, земляним і трав’янистим доріжкам з поворотами й ухилами, переконавшись увідсутності предметів, що можуть призвести до травм. Тренування в бігу бажанопроводити в теплий час року, навесні і восени, не боячись дрібного дощу, щомрячить. Крім загартовування, біг у несприятливих умовах зміцнює характердітей, їхню наполегливість, витримку, створює звичку щодня займатися фізичнимивправами.
Та неможливо не згадати такого серйозного виховного моменту під часбігових занять, як використання особистого прикладу. Набагато сильнішим станепривчання дитини, якщо до бігу залучаться старші брати, сестри та батьки.
3.3 Плавання як вид оздоровчихпроцедур
 
Вплив плавання на організм людини благотворний і різноманітний. Під часплавання тіло людини у водному середовищі розташовується горизонтально і цимхребет звільняється від навантаження маси тіла; створюються сприятливі умовидля формування правильної постави. Під дією води активізується кровообіг усудинах шкіри, омиваної водою. Дихальна система під впливом активного видиху уводу і подолання її опору помітно зміцнюється, збільшується глибина подиху.Перебування у воді загартовує організм, удосконалює його терморегуляцію,підвищує стійкість до холоду, зміни температури. Під час плавання активізуєтьсяобмін речовин, діяльність усієї нервової системи, вправляються багато групм’язів, суглоби і зв’язки. Тривалі повторення визначених циклів рухівпідвищують витривалість організму й опірність його простудним захворюванням.
Потрібно постаратися якомога раніше навчити дитину триматися на воді іплавати. Перші навички можна утворити в зовсім маленької дитини – у віцідвох-трьох тижнів, використовуючи домашню ванну. Звичайно, до початку занять уванні треба порадитися з лікарем. Плавати дитина повинна в чистій,дезінфікованій ванні, краще в час першої половини дня.
Перебування у воді повинне бути для дитини радісним, цікавим,доставляти їй задоволення, позитивні емоції. З нею треба розмовляти ласкаво,спокійно, заохочувати її дії. При негативних реакціях – плач, страх, небажаннізнаходитися у воді – краще припинити заняття, заспокоїти дитину, зайнятиулюбленою справою. Температура води на початку навчання 36-370С.Перебування дитини у воді збільшується поступово – з 10 до 15-20 хвилин призниженні температури води до 340С.
Оволодіння навичками плавання залежить від індивідуальних особливостейдитини. Треба бути особливо терплячим, уважним з тим, хто боїться рухів у воді.Не поспішати освоїти багато вправ, не переходити до самостійного плавання бездостатньої підготовки. Нові важкі вправи чергувати з улюбленими дитиною,спонукувати її до самостійності, проявів активності, бажання навчитисятриматися на воді.

3.4 Піші прогулянки і походи
Пішохідні прогулянки, більш тривалі походи є однієї з форм активноговідпочинку, раціонального використання вільного часу для зміцнення здоров’я.
Туристські походи формують почуття колективізму, відповідальності,взаємодопомоги. Труднощі походу виробляють витримку, наполегливість,витривалість, сполучають у собі пізнавальну і рухову активність. Діти вчатьсяпомічати цікаве в пейзажах природи тощо.
Тривала прогулянка з групою молодших школярів вимагає ретельнопродуманої організації дорослого. Важливо передбачити всі дріб’язки, знайтивдале сполучення різного роду фізичних навантажень з відпочинком, що дозволитьдати позитивний емоційний настрой, доставить дітям радість.
Ходьба під час тривалих прогулянок не повинна бути одноманітною, томущо це не стільки фізично стомлює дітей, скільки впливає на їхню нервовусистему. Якщо намічено перехід до дальнього лісу, до підніжжя гори, накосовицю, треба так організувати дітей, щоб вони йшли вільно, групою по 4-5чоловік. Коли маршрут проходить по вулиці села, шосе або вздовж залізниці, дітиповинні пошикуватися і пройти парами цей відрізок шляху. Але не слід плутатишосе з лісовою дорогою, де можна йти вільно, групуючись за своїм бажанням, алене росходячись далеко. Дорослому слід запропонувати дітям йти перед собою, щобусіх тримати в полі зору. Якщо частина дітей пішла вперед, подати заздалегідьобговорений сигнал зупинки, наприклад свисток. Діти повинні швидко зібратисябіля дорослого. Можна відзначити тих, хто швидше інших виконав завдання. Післяцього частина шляху можна пройти організовано або використовувати прискоренуходьбу, ходьбу «змійкою» між деревами, крадькома, в напівприсіді тощо.
Якщо кінцевий пункт прогулянки знаходиться на значній відстані, то нашляху треба зробити невеликий привал – відпочинок у тіні кущів, дерев. Бажаючимможна запропонувати за 30-35 м до наміченого місця відпочинку пройти швидше абопробігти і почекати там інших. Це привчає дітей до самостійності, дає деякийвихід їхньої активності, прояву рухових здібностей (витривалості, швидкості).
Після нетривалого відпочинку під час привалу тут же можна організуватирухливі ігри.
Добре ходити в похід не однією, а двома-трьома сім’ями, щоб у такихоб’єднаннях було не менш 2-3 дітей, подібних за віком. При наявності декількохдорослих обов’язки між ними розподіляються так, щоб чергувалися турботи (проїжу, організацію зупинки або ночівлю) і відпочинок, можливість особистогодозвілля (порибалити, почитати книгу, зайнятися в’язанням, просто відпочити ірозслабитися).
Діти в групі легше знаходять собі справи, встановлюють спілкування одинз одним, ведуть розмови, менше вередують, не виявляють егоїстичних почуттів,свавілля.
Вибір маршруту. Спочатку не слід відправлятися вдалекий від дому похід, особливо при невеликому туристському досвіді батьків.Обов’язково треба врахувати реальні можливості дітей, не переоцінювати їхньоїсили, витривалості.
Підготовка до походу. Збираючи в дальню прогулянкуабо в похід на 2-3 дня, дорослі повинні виявити уважність до одягу, взуття,спорядження. Діти приймають найактивнішу участь у підготовці інвентарю: збираютьрюкзак, спортивний інвентар, іграшки. Батьки разом із школярами обговорюютьнамічений маршрут, щоб ті відчули причетність до походу, відчули себе йогоповноправними учасниками.
Отже, піші прогулянки і походи є невід’ємною частиною фізичноговиховання в сім’ї, адже теж безперечно досить благотворно впливають на здоров’яі розвиток молодших школярів.

Розділ 4. Форми та засоби фізичноговиховання в сім’ї в зимовий період
 
4.1 Лижні прогулянки
Чудовим оздоровчим засобом у зимовий час слугують лижні прогулянки.Лижні прогулянки в лісі роблять також позитивний емоційний вплив: насолодазимовим пейзажем, швидкими спусками з гір і т.д.
Прогулянки на лижах доступні вже дітям раннього віку. Лижі і палиціпідбираються відповідно до зросту дитини: дітям у віці 6 років і більшепідбираються лижі, що досягають долоні її витягнутої нагору руки. Лижні палиці– трохи нижче плечей. Розмір черевиків такий, щоб їх можна було надягати безтруднощів з 1-2 товстими вовняними шкарпетками.
На відміну від бігу ходьбі на лижах дітей треба навчати. Ключове йодночасно важке – зуміти зацікавити дитину, дати їй можливість відчутизадоволення від ковзання на лижах спочатку по рівній сніжній поверхні, а потімпо похилій. Перші вправи на снігу проводяться без палок і починаються з навчанняпадінню не вперед або назад, а на бік з розведенням рук у сторони. Перші вправив навчанні звичайному способу ходьби на лижах – пересування по прямій кроком,що ступає, з поступовим переходом до ковзання, коли лижі не відриваються відлижні. Корисною вправою в перших тренуваннях є і буксирування на лижах, колидитина тримається за палиці, що тягне дорослий; при цьому ноги в дитини злегказігнуті в колінах, а корпус нахилений уперед. Потім дитину навчають розворотовіна місці.
При переході до ковзанярського кроку добре використовувати торованулижню, що йде під невеликим ухилом. Спочатку довжина ковзанярського крокуневелика, поступово вона зростає – одночасно з темпом пересування. Лише післяцього дитині дають палки, і вона поступово навчається поперемінномудвокроковому ходу на лижах, коли рухи рук і ніг чергуються як при ходьбі: прирусі правої ноги вперед висувається ліва рука і навпаки. Важливо стежити затим, щоб палка виносилась вперед і опускалася в сніг перед ступнями. Потімпереходять до навчання одночасному відштовхуванню двома палками з підведеннямна носки, посилкою корпуса вперед і виносом палок під прямим кутом.
Навчати дітей швидкісному «коньковому» ходу навряд чи доцільно черезйого надмірне навантаження на суглоби ніг.
Одяг для лижних прогулянок підбирається так, щоб він не заважав рухам іне перегрівав тіло. Останнє правило дуже важливо дотримувати.
4.2 Катання на ковзанах
Катання на ковзанах стимулює рухову активність молодших школярів,поліпшує стан їхнього здоров’я і загальне фізичне загартування. Систематичновиконувані рухи на свіжому повітрі приводять до сприятливих змін у розвиткуорганів дихання і дихальної мускулатури. При пересуванні на ковзанахбагаторазово повторюються ті самі рухи, відбувається постійне чергування напругиі розслаблення м’язів ніг при зміні одноопорного і двохопорного ковзання, щосприятливо впливає на зміцнення стопи. Значно підвищується стійкістьвестибулярного апарата, підвищується почуття рівноваги, правильнорозподіляється м’язова напруга.
Катання на ковзанах – складний вид руху, що складається звідштовхування, правильної постановки ковзана при ковзанні, збереженнярівноваги. Складність рухів на ковзанах обумовлюється взаємозв’язком ізагальним ритмом рухового акта при ковзанні по льоді на обмеженій площі опори.Учити дітей цьому видові спортивних вправ починають з 5 років, а отже умолодшому шкільному віці вже досить широко використовують.
Перші заняття доцільно провести в приміщенні: розглянути ковзани зчеревиками, примірити, спробувати зав’язати шнурівки. Шнурівки повинні бутиширокими, потрібної довжини, щоб зав’язувався бантик і не залишалися надтодовгі кінці. На підйомі ноги необхідно навчити шнурувати туго, на пальцяхвільно, щоб ноги не мерзнули.
Після того, як дитина звикне до взуття і ковзанів, потрібно звикнути доних, походити по снігу, потім по льоді.
З перших кроків на льоді учити правильно падати: на бік, пригинаючиголову до грудей.
Під час катання треба стежити за диханням дитини, щоб вона дихала черезніс і не затримувала подиху. Особливої уваги вимагає дитина, яка перенесла ОРЗ,грип. Їй дозволяється катання при температурі повітря від +2 до –80С.

Розділ 5. Організація дозвілля дітей
Використання велосипеду
Їзда на велосипеді впливає на серцево-судинну, дихальну системи, сприяєзміцненню м’язів, особливо ніг, стопи. У дітей розвивається швидкість,спритність, рівновага, окомір, координація рухів, орієнтування в просторі,ритмічність, сила, витривалість, підвищується вестибулярна стійкість.
Для навчання їзді повинна бути доріжка шириною 3-4 м, довжиною не менш30-50 м, тому що дітям важко робити повороти. Опановують діти їзду в різнийтермін. Деякі довго тримаються напруженими, скованими, не вміють їздити вільноі легко. Дорослий повинен чітко вказати, яку помилку допускає дитина, роз’яснити,як її усунути, тим самим допомогти дитині здолати всі труднощі в опануваннівелосипеда.
Ігри у дворі
Найчастіше діти грають у ігри, які відбивають рівень їх знань пронавколишній світ, інтереси тощо. Сюжети цих ігор можна успішно доповнюватидіями з метою фізичного навантаження, зміцнення здоров’я дітей, логічнозв’язаними зі змістом гри.
У дітей різного віку мають успіх ігри – вправи з індивідуальнимифізкультурними посібниками: обручами, м’ячами різних розмірів. Молодші школярі,що мають визначений руховий досвід, самостійно грають і організують змагання, амалятам способи дій повинні показати дорослі і перший час пограти з ними.
Ігри у дворі можуть стати непрочитаною книгою для батьків. Спостереженняза дітьми під час таких ігор покажуть батькам здібності, розвиток, позитивніта негативні риси характеру дітей тощо.
Використання спортивного куточка вдома
Інтерес дитини до фізичних вправ формується спільними зусиллямивихователів і батьків. Спортивний куточок вдома допомагає розумно організуватидозвілля дітей, сприяє закріпленню рухових навичок, в школі, розвиткуспритності, самостійності. Обладнати такий куточок нескладно: одне можнапридбати в спортивному магазині, інше зробити самому. В міру формування рухів ірозширення інтересів дитини куточок варто поповнювати більш складним інвентаремрізного призначення.
Розташовувати куточок по можливості потрібно ближче до світла, щоб бувприплив свіжого повітря.
Вправи на снарядах, що вводяться поступово, спочатку виконуються дітьмипід керівництвом або спостереженням дорослих, а після успішного освоєння дітиможуть займатися самостійно.
У дитини не має бути із самого початку негативних емоцій від надмірновисоких або занадто малих навантажень, неправильної методики занять,відсутності їхньої періодичності, тому батьки повинні добре підготуватися дотого, щоб почати займатися з нею в домашньому спортивному куточку.

Висновки
Доведено, що спільні заняття батьків з дітьми приносять наступніпозитивні результати:
· будять убатьків інтерес до рівня «рухової зрілості» дітей;
· сприяютьрозвитку в дітей рухових навичок відповідно до віку і здібностей дітей;
· поглиблюютьвзаємозв’язок батьків і дітей;
· надаютьможливість займатися фізкультурою за короткий відрізок часу не тільки дитині,але й дорослому;
· дозволяютьз користю проводити вільний час, сприяє всебічному розвитку дитини.
Під час спільних занять дорослий піднімає, носить, качає дитину,допомагає їй підтягтися, підстрибнути, піднятись наверх і т.д. Завдяки цьомусамі батьки розвиваються фізично, стають більш сильними, спритними івитривалими. Таке використання вільного часу корисно для обох сторін. Дитиназахоплюється батьком, наслідує матері в граціозності і координації. Батьки ж,займаючи напівактивну позицію, шляхом спритних рухів допомагають дитині виконативправу, підбадьорюють її і разом з нею тішаться успіху. Пізніше ці спільнізаняття стають дійсно радісною подією дня. У сьогоднішній круговерті дня це –хвилини свята, однак заняття повинні бути не по-святковому рідкими івипадковими, а регулярними і щоденними. Тільки систематична турбота про руховийрозвиток дитини може принести бажані результати: систематичне повторення тихсамих вправ і логічна наступність занять є основними передумовами успіху.

Списоквикористаної літератури
1 ГрушкоВ.С. Основи здорового способу життя. –Тернопіль: Астон, 1999р.
2 Я.Бердыхова. Мама, папа, занимайтесь с мной. – М.: Физкультура и спорт, 1990г.
3 Э.Н.Вавилова. Укрепление здоровья детей. – М.: Образование, 1986г.
4 Н.Ф.Виноградова. Воспитателю о работе с семьей. – М.: Образование, 1989г.
5 И.И.Гребешкова. Ваш ребенок. – М: Медицина, 1990 г.
6 А.Ф.Островская. Педагогические ситуации в семейном воспитании. – М.: Образование,1998г.
7 Ф.В.Тонкова-Ямпольская, Т.Я. Черток. Ради здоровья детей. – М: Образование, 1985г.
8 А.Г.Хриповская. Мир детства. М.: Педагогика, 1988г.