Міністерство освіти і науки України
Чернігівськийдержавний педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченка
Хіміко-біологічнийфакультет
Кафедрахімії
Груповіформи занять з учнями на уроці хімії
Курсоваробота
Виконав: студент 31 групи
Ахундов Денис Алійович
Науковий керівник:
доцент к.п.н.
Самойленко П.В.
Чернігів2009 р.
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 Концепція групової навчальної діяльності школярів
1.1 Змісті і функції групової навчальної діяльностішколярів
1.2 Впровадження групової діяльності у навчальний процес таоцінка її результатів
РОЗДІЛ 2 Структура навчальних занять та методика їхпроведення в умовах групового навчання учнів
2.1 Тематичне планування теми «Метали»
2.2 Семінарські заняття з елементами групової діяльностіучнів
2.3 Групова робота при проведенні нетрадиційного уроку з хімії
2.4 Використання групової роботи в ході проведеннялабораторних робіт на уроці хімії
2.5 Використання групової діяльності з метою перевіркизнань учнів
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Групову навчальнудіяльність не можна назвати новим явищем у шкільній педагогіці. Претепедагогічна теорія і практика радянської доби характеризуваласьнесистематичністю й фрагментарнісю звернення до організації групового навчанняучнів одного класу. Так, у 20-ті роки в школах новоутвореного Радянського Союзугрупову форму навчання школярів намагались зробити універсальною. Аленегативний досвід спричинив насторожене ставлення педагогів до діяльності малихнавчальних груп учнів і став підставою для тривалого ігнорування груповоїнавчальної діяльності.
Першу спробу «реабілітувати»групову навчальну діяльність учнів здійснив у 70-ті роки колектив естонськихвчених на чолі з Х.Й.Лійметсом.
Оптимальнепоєднання індивідуальної, групової та фронтальної навчальної роботи вчителя зучнями представлене у працях І. М. Чередова як один із реальних способівудосконалення навчального процесу. Педагогічна ефективність діяльності групмінімального складу, тобто парна робота, була обґрунтована теоретично йперевірена практично. В.К. Дяченком. Виховні можливості діяльності малих групшколярів перебували у полі зору М, Д. Виноградової та Б.І. Первіна. Завдяки їхдослідженням збільшились межі застосування групової роботи – вона була поширенана позаурочну та виховну роботу з учнями.
Невідповідністьіснуючої організації учіння школярів завданням і цілям освіти в Україніспричинили існування суперечності між педагогічними можливостями навчальногоспілкування учнів як умови й результату групової діяльності й обмеженимиможливостями його реалізації в індивідуальному та фронтальному навчанні.
Пошукиконструктивного розв’язання вказаної суперечності приводять до висновку пронеобхідність інтеграції на дидактичному рівні матеріалів, напрацьованихфілософією, психологією і соціологією з проблеми діяльності малих груп людей,вивчення вітчизняного й зарубіжного досвіду використання групових форм навчаннята створення на цій основі дидактичної концепції групової навчальноїдіяльності.
Об’єктом дослідження моєї курсової роботи є сам процес групового навчанняучнів з різними рівнями пізнавальних можливостей на всіх етапах уроку.
Предметом дослідження є різноманітністьформ групового навчання та застосування їх в процесі навчання в сучасній школі.
Метою курсової роботи є вивченнягрупових форм занять з учнями на уроці хімії та ефективність їх використання впроцесі пізнавальної діяльності.
В цій курсовійроботі для досягнення даної мети ми будемо вирішувати такі завдання:
1)розкритисутність групових форм занять на уроці хімії;
2) визначити рольгрупових форм навчання;
3) розглянутиструктуру навчальних занять та методику їх проведення в умовах груповогонавчання учнів.
РОЗДІЛ1. КОНЦЕПЦІЯ ГРУПОВОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ1.1Змісті і функції групової навчальної діяльності школярів
Відсутністьдидактичної концепції групової навчальної діяльності школярів, з одного боку,та незаперечна цінність групової діяльності для навчального процесу, з іншогобоку, спонукали до розробки основних положень, які у подальшому стали основоюконцептуальної моделі групового навчання і дозволили розробити методичніпідходи до систематичного використання навчальної діяльності малих груп учнівна заняттях з хімії [11].
Теоретичнимивитоками вихідних положень створюваної концепції групової навчальної діяльностістали: а) з’ясовані під час теоретичного аналізу літературних джерелсоціально-психологічні закономірності діяльності малих груп; б) дидактичнийпринцип активізації навчання; в) результати узагальнення вітчизняного тазарубіжного досвіду групової роботи школярів.
Визначення умовреалізації основних положень концепції детермінувалось змістом, методами йорганізацією навчання у сучасних середніх закладах освіти.
Відразунаголосимо, що створення основних положень концепції проходило паралельно зпроведенням пошукового експерименту. Це надавало можливість своєчасноуточнювати й корегувати окремі положення концепції.
У дослідженніпроблема діяльності малих груп розглядається як самостійне педагогічне явище,що організовано входить складовою частиною до більш загальної проблеми –навчальної діяльності шко-лярів. Тобто поняття діяльність виступає видовим повідношенню до родового поняття – навчальної діяльності – і водночасхарактеризує самостійний вид діяльності. Тому видається доцільним розглядатигрупову діяльність за всіма її ознаками як цілісну систему, що поєднує в собі загальніструктурні елементи будь-якого виду діяльності і виступає підсистемою повідношенню навчальної діяльності школярів.
Груповунавчальну діяльність школярів ми трактуємо як сукупну навчальну діяльність учнів угрупах мало чисельного складу, що створюються і діють у межах одного класувідносно тривалий час.
Досягненнякінцевої мети навчальної діяльності тут відбувається завдяки спільним зусиллямокремих членів групи. На відміну від фронтальної та індивідуальної навчальноїдіяльності, групова діяльність забезпечує реалізацію в урочний час природногопрагнення учнів до спілкування, оскільки воно є однією із функцій груповоїдіяльності [7].
Статут самостійноговиду пізнавальної діяльності групова навчальна діяльність здобуває завдякитаким структурним елементам: об’єкт, груповий суб’єкт, активністьсуб’єкта, результат.
Групова навчальнадіяльність школярів має спільний з іншими видами пізнавальної діяльності об’єкт– знання та вміння, створені людиною і передбачені для вивчення в школі.
Суб’єкт груповоїдіяльності має особливість, котра полягає в тому, що над розв’язаннямнавчальної задачі разом працюють відразу всі члени групи, і досягненню спільноїмети підпорядковані зусилля кожного представника групи.
У вигляді засобівгрупової навчальної діяльності можуть бути застосовані всі засоби навчання, щовикористовуються у школі.
Активністьгрупового суб’єктапроявляється у спрямуванні індивідуальних зусиль не лише на об’єкт, а й на інших членів групи.
Результатгрупової діяльності – це розв’язування спільними зусиллями навчальних завдань іводночас індивідуальні зміни в інтелектуальному розвитку кожного члена малоїнавчальної групи.
Мета груповоїдіяльності відповідає загальній меті навчання школярів, проте досягається воназавжди більш ефективному й більш цікавому засвоєнню базових знань і умінь вумовах співпраці та взаємодопомоги всіх членів малої групи. Досягненнязагальної мети у груповій діяльності здійснюється шляхом послідовного чиодночасного виконання навчальних дій окремими членами групи.
Єдина мета таспільна мотивація є обов’язковимипсихологічни- ми структурами групової діяльності.Сприйняття метигрупової навчальної діяльності і спрямування зусиль на її досягненняперебувають у взаємозв’язку з індивідуальною мотивацією учасників груповоїдіяльності. У малій навчальній групі, що досягла високого рівня ідентифікації,об’єднання індивідуальних мотивів і цілей породжує збагачення та взаємнепосилення мотиваційної сфери кожного з учасників суспільної діяльності [4].
Таким чином,характерними ознаками групової навчальної діяльності як цілісного й відносносамостійного педагогічного феномену у концепції розглядається:
— єдина мета іспільна мотивація;
— поділ діяльностіна функціонально зв’язаніскладові;
— інтеграціяіндивідуальних дій в єдину діяльність групи;
— спільне співпереживання успіху унавчанні;
— самоуправління і саморегуляціянавчальних дій;
— єдиний простір та одночасність здійснення навчальної роботи всіма членамигрупи;
— колективнаоцінка й гласність досягнутих результатів.
За умов груповоїдіяльності ваговим фактором підвищення ефективності навчальної праці стаютьсуб’єкт-суб’єктні стосунки, що виникнуть між її співвиконавцями. Тому є підставиочікувати більш високих індивідуальних результатів учіння школярів.
Оскільки груповадіяльність учнів від початку й до кінця побудована на сумісних діях іспілкуванні, то завдяки координованим навчальним зусиллям створюється атмосферадемократизму й дружнього спілкування, в якій учні вільно запитують, висловлюютьвласні думки, сприймають думку інших членів групи.
У груповійдіяльності виникає і проявляється різнопланова й суттєво важлива для учінняшколярів взаємодія учасників групової діяльності, результати якої проявляютьсяв наслідуванні, переконаннях, співробітництві, змаганні. А тому принагіднопередбачити, що конкретні навчальні дії, усвідомленні одним учнем, підхоплятьсяіншими, стануть надбанням всієї групи [11].
Крім взаємостосунків між окремими особистостями, відбувається формування системи стосунківміж особистістю та групою загалом, що окремим учням дає змогу побачити рівеньідентифікації власних зусиль і досягнень з груповими еталонами.
Оскільки суб’єктом групової діяльності є не окрема особистість,а мала група, то у груповій навчальній діяльності роль суб’єкта належить малим групам школярів.
На підставіаналізу соціально-психологічної літератури видається доцільним формулюваннятакого робочо визначення: мала навчальна група – це стійке й відносностабільне об’єднання кількох учнів, яке по відношенню до всього класу виступаєяк єдиний суб’єкт дій і завдяки спілкуванню та взаємозв’язку успішно розв’язуєпоставлені навчальні задачі.
Оптимальначисельність малої навчальної групи учнів як малої функціональної одиницінавчального процесу в кожному конкретному випадку буде залежати від мети йзавдань групової діяльності, специфіки й обсягу поставлених навчальних завдань,рівня навчальних можливостей учнів класу. Певну роль відіграватимуть тривалістьнавчальних занять та кількість годин, відведених навчальним планом на вивченняконкретного предмету.
Отже, мисхиляємось до думки, що одночасне й незмінне визначення кількісного складумалих груп, які створюються з дидактичною метою, недоцільне. Ми вважаємо, щотільки вчитель, який добре знає своїх учнів, у кожному конкретному випадку можевирішувати, який кількісний склад малих груп є оптимальним для даного класу підчас вивчення конкретної навчальної дисципліни. Проте, з урахуванням результатівсоціально-психологічних досліджень, робимо висновок, що для проведення45-хвилинних навчальних занять з шкільним класом, де є 20 і більше учнів,доцільно вдатися до створення малих навчальних груп у складі чотирьох осіб,якщо тільки не бракує учнів на роль лідерів.
Передбачаємо, щогрупа такого кількісного складу спроможна:
а) на одномузанятті провести усне опитування всіх свої членів й до того за час, що неперевищує тривалості усного опитування за умов традиційного навчання; б)опрацювати достатню кількість письмових завдань, що потребують практичногозастосування знань, які перевірялись в усній формі; в) здійснити контроль йоцінювання результатів групової роботи та досягнутих індивідуальних показниківнавчання [20].
В окремихвипадках реальним буде існування поряд з групами у складі чотирьох учнів, групз трьох чи п’яти осіб. Такі групивиявлятимуться дієвими за умови, якщо спілкування у них буде налагоджене такимчином, що забезпечить реалізацію основної дидактичної мети використаннягрупової роботи, тобто групи такого складу також виступатимуть єдиним суб’єктомдії.
Групова навчальнадіяльність через обов’язковунаявністьспілкування створює умови для засвоєння на мовному рівні основоположнихтеоретичних знань, а це має сприятливо позначитись на формуванні уміньпрактичного застосування набутих знань у стандартних та змінених умовах.
Не менш значущоювидається виховна роль групової навчальної діяльності учнів. Передбачається, щопояснення, порада, перевірка дають змогу формувати товариські взаємостосунки,готувати учнів до спілкування і співпраці в самостійному житті після закінченняшколи.
У груповійнавчальній діяльності здобуватимуть подальший розвиток мислитель ні операції –аналіз, синтез, узагальнення, порівняння [17].
Виходячи зприпущення, що групова навчальна діяльність школярів може бути застосована навсіх етапах навчального процесу, але найбільш перспективним її використаннябуде на етапах закріплення, поглиблення, систематизації та контролю знань. Наетапі первинного сприйняття нового матеріалу належний рівень вивченого новогоматеріалу може бути досягнутий тоді, коли всі члени групи характеризуютьсявисоким рівнем навчальних можливостей, добре володіють навичками самостійноїроботи та виявляють високу працездатність. В усіх інших випадках фронтальна роботазабезпечить вищі результати.
На етапахзакріплення, поглиблення й систематизації знань учіння у складі малих групстворює для учнів з різним рівнем навчальних можливостей сприятливі умови дляактуалізації попередньо вивченого теоретичного матеріалу, оперативної перевіркирівня його засвоєння кожним членом, відпрацювання практичних умінь, формуванняадекватної самооцінки результатів навчання.
Передбачаємо, щоактивне навчальне спілкування під час групової роботи справить позитивний впливна всіх без виключення членів. А потреба й уміння добре встигаючих учнівпередавати набуті знання своїм однокласникам надасть їм змогу застосовуватирізні прийоми оперування навчальним матеріалом, зробить їхні знання міцними йдієвими. Тобто, загалом групова навчальна діяльність не стане стримуватиіндивідуальний темп навчання сильних учнів, буде посильною й цікавою для учнівз нижчим рівнем навченості.
У малійнавчальній групі учнів складається певний характер взаємодії між їїпредставниками, який перебуває у прямій залежності від рівня згуртованостігрупи. Керуючись закономірностями групової діяльності, можна передбачити прояврізного характеру взаємодії [11].
Найменш ефективнавзаємодія – це взаємодія мовчазної співприсутності. Діяльність групи в цьомувипадку нагадує індивідуальну роботу, що лише виконується в присутності іншихчленів групи, а внутрішньогрупова навчальна взаємодія практично відсутня.
Більшпродуктивною є взаємодія, в якій кожен член групи якийсь час індивідуальновиконує певну частину спільного завдання, після чого настає активне обговоренняй обмін напрацьованого з іншими членами групи.
Групова взаємодіядосягне найвищого рівня, якщо з часу постановки мети групової діяльності й доїї досягнення навчальні дії кожного працюючого у групі виступатимуть єдинимсуб’єктом дій.
Таким чином,основні навчально-виховні цілі групової діяльності учнів полягають:
— в активізаціїучіння школярів;
— в забезпеченніоптимального навчання учнів у складі наповнених і переповнених класів;
— в задоволенні вурочний час потреби у спілкуванні;
— в перетвореннінавчання в доступний і цікавий процес.
І все ж, незважаючи на важливе значення групової діяльності у реальному педагогічномупроцесі, вона не може бути абсолютизована, а її впровадження не дає підстав довідмови від фронтальної та індивідуальної діяльності учнів. У реальномунавчальному процесі всі три види навчальної діяльності школярів маютьфункціонувати як єдине ціле, а міра використання кожного з них визначатись:
а) дидактичною йвиховною метою навчального заняття;
б) специфікою йскладністю навчального матеріалу;
в) навченістю йпрацездатністю учнів конкретного класу;
г)організаторськими і комунікативними уміннями вчителя, його обізнаністю зметодикою організації навчальної діяльності школярів.
1.2 Впровадженнягрупової діяльності у навчальний процес та оцінка її результатів
Трактуючивпровадження як процес включення групової діяльності у навчальний процес зпритаманними їй місцем та роллю в ньому, для його здійснення необхідно розв’язати такі завдання:
1) переструктуруватививчення навчальної дисципліни таким чином, щоб вивільнився час на організаціюгрупової діяльності;
2) передбачитирізні варіанти використання групової діяльності на окремих видах навчальнихзанять;
3) розробитивідповідне методичне забезпечення діяльності малих навчальних груп учнів.
Розв’язання першогозавдання базується на нових підходах до тематичного та погодинного планування іпотребує такої підготовчої роботи: аналізу змісту навчального матеріалу зконкретної теми і складання до неї переліку базових знань та умінь. Далі напідставі цього з’ясовують, який матеріал підлягає збереженню у довготривалійпам’яті учнів з метою подальшого використання під час вивчення наступних тем, аякий буде вивчатись оглядово. Це допоможе при поділі навчального мете ріалутеми на окремі логічно завершені навчальні блоки [11].
Результат такогоаналізу відображається у переліку базових знань та умінь до кожної з навчальнихтем і є для вчителя першоосновою тематичного планування та розробки поурочнихпланів-конспектів.
Учням такийперелік дозволяє відразу побачити обсяг та складність матеріалу, що підлягаєвивченню, а консультанти зможуть ще до початку групової роботи активізуватисвої знання та уміння, а у разі потреби самостійно доопрацювати матеріал чизвернутись до вчителя за додатковим поясненням.
Наявність такогопереліку розширює можливості використання групової діяльності в позаурочний час, оскільки, скориставшись ним, консультант може провести перевірку засвоєннятеоретичного матеріалу чи виконання тренувальних вправ у зручний для учнівпозаурочний час.
Для викладацькоїдіяльності вчителя перелік базових знань та умінь слугує основою проведеннятематичного планування, оскільки дозволяє відповідно з принципом укрупненнядидактичних одиниць об’єднувати новий матеріал кількох уроків в один логічнозавершений блок.
До складу одногоблоку включають взаємопов’язаніпитання, що й забезпечує цілісність блоку.
І все ж, щобсформувати групову навчальну діяльність, потрібно вдаватись до її організаціїсистематично, а не епізодично. Попередньо проведений аналіз педагогічної теоріїі шкільної практики дає підстави для висновку, що не менше 25% передбаченихпрограмою навчальних годин потрібно використовувати на проведення занять згруповою діяльністю [8].
Перспективою уплані впровадження у навчальний процес групової діяльності учнів єлекційно0семінарська система навчання з властивими їй видами: урок розборунового матеріалу, семінар, практичне заняття, урок захисту творчих завдань,залік.
Наступним крокомпідготовки до впровадження групової діяльності у навчальний процес мирозглядаємо створення системи завдань для групового виконання з дотриманнямконкретних вимог, а саме:
1) обсяг завдань має бути таким,що дозволяє за час, відведений на групову роботу, здійснити закріплення йперевірку необхідного мінімуму знань;
2) рівень складності завдань маєвідповідати навчальним можливостям учнів на конкретному етапі процесу засвоєннязнань;
3) до складання завданьнеобхідно підходити диференційовано, враховуючи складність матеріалу, етапрозвитку групової діяльності, її характер і міру допомоги учням;
4) до кожного заняття необхіднопідготувати достатню для досягнення дидактичної мети групової діяльностікількість усних запитань, тренувальних письмових вправ, завдань дляіндивідуального контролю.
Свідченнямефективності впровадження групової навчальної діяльності є результати навчання,виховання і розвитку учнів. Концепцією передбачається, що в оцінці результатівгрупової роботи обов’язково беруть участь її виконавці – учні, а також їїорганізатори – вчителі. Це положення обґрунтовується тим, що діяльність ускладі малих груп, на відміну від фронтальної чи індивідуальної, має великіможливості для порівняння й перевірки результатів навчання, а постійний контрольз боку консультанта виступає впливовим фактором спонукання до активноїдіяльності у групі
Оскількирезультат навчальної діяльності незалежно від того, фронтально, індивідуальночи в групі він досягався, відображає індивідуальні навчальні успіхи кожногошколяра, оцінювання має бути комплексним і включати якісні та кількісніхарактеристики. До того ж оцінна функція за умов групового навчанняпокладається на вчителя, консультантів і співвиконавців групової діяльності [15].
Зупинимось нарозгляді критеріїв і шкал оцінювання, які можуть бути використані учнями дляоцінки спільної навчальної праці в групі. Вони можуть бути різноманітні і вибірїх повинен обґрунтовуватись вчителем. Так, консультанти можуть оцінюватирезультати групової діяльності членів своєї групи за десятибальною шкалою, зазагальноприйнятою в школі чотирибальною: «відмінно», «добре»,«задовільно», «незадовільно» чи застосувати знаковеоцінювання «плюс» та «мінус». Для першого варіанту існуєшкала переводу балів у шкільну оцінку, а тому до відома учнів доводять такуінформацію:
а) кожнаправильна й повна відповідь оцінюється в 10 балами;
б) зазначають,скільки балів знімається при допущенні неістотної, а скільки – істотноїпомилки;
в) вказують, якимбалом оцінюється правильне доповнення чи виправлення поміченої помилки.
Впровадженнягрупової навчальної діяльності не може не позначитись на загальному станівивчення навчального предмета, а також зміни, що відбуваються в учінні школярівта структурі навчального процесу і виявляються в ході спостережень таопитувань, слугуватимуть для вчителя інформацією про те, чи варто продовжуватидалі формування групової навчальної діяльності учнів у окремо взятому класі тадо яких змін треба вдаватись з метою поліпшення цього процесу.
Серед ключовихположень концепції виділяється положення про організаторську і керівну функціювчителя. Впровадження групової навчальної діяльності ні яким чином не зменшує іне принижує його викладацької діяльності. Адже навчання учнів у складі малихгруп від початку й до кінця планується, прогнозується і здійснюється підкерівництвом вчителя та за його активною участю. Навпаки, передбачається, щовпроваджуючи діяльність малих груп у навчальний процес шкіл, вчителі будутьудосконалювати свою педагогічну майстерність.
Посилиться гностичнадіяльність учителя, оскільки зросте увага до вивчення індивідуальнихособливостей школярів, пізнавальних інтересів і рівня навченості [21].
Збагатитьсяконструктивний компонент викладацької діяльності вчителя, оскільки йомудоведеться займатись визначенням обсягу навчального матеріалу, що підлягаєзасвоєнню в процесі групової роботи, здійснювати тематичне планування ірозробляти плани-конспекти занять за вдосконаленою ідеями групового навчанняметодикою.
Вдосконалюватиметьсяорганізаторська функція вчителя, адже йому доведеться налагоджувати роботу вгрупах, регулювати взаємостосунки, допомагати продуктивному функціонуваннюгруп.
Таким чином, длявпровадження групової діяльності вчителеві потрібно знати сутність його видунавчальної діяльності, методику організації й технологію здійснення груповоїроботи учнів, а також мати бажання доповнити особистий методичний арсенал новимдля учнів видом діяльності. З впровадження групової навчальної діяльності унавчальний процес всі педагогічні функції вчителя набудуть особливого звучання.