--PAGE_BREAK--Витрати на непродовольчі товари і послуги уточнюються за допомогою нормативного методу на основі норм забезпеченості і термінів служби предметів тривалого користування. Розрахунок проводиться по трьох групах товарів 1 — предмети гардероба (верхній одяг, взуття, головні убори і т.д.), 2 — предмети санітарії, гігієни, ліки, 3 — товари тривалого користування (меблі, посуд, електропобутові прилади, предмети господарського призначення й ін.).
Витрати на житло і комунальні послуги визначаються на основі нормативів, цін і тарифів у регіоні. Враховуються також витрати родин на податки і збори. Сукупний мінімальний обсяг потреб у натуральній формі утворить мінімальний споживчий кошик.
Вартість придбання непродовольчих товарів визначається шляхом множення вартості одного виробу на його річний запас і ділиться на термін служби. Наприклад, чоловіча зимова шапка коштує 200 грн., запас — 1 шт., термін служби — 3 роки. Витрата в розрахунку на місяць:
Вартісна оцінка натурального набору продуктів, непродовольчих товарів і послуг прожиткового мінімуму визначає бюджет прожиткового мінімуму (БПМ). Його структура показана в таблиці 1.2.
Таблиця 1.2
Структура бюджету прожиткового мінімуму по соціально-демографічних групах у середньому по Україні (у відсотках)
Витрати
На душу населення
Соціально-демографічні групи
Працездатні
Пенсіонери
Діти до 6 років
Діти 7-15 років
Харчування
68,3
61,6
82,9
74,5
73,4
Непродовольчі товари
19,1
21,4
10,0
18,9
19,8
Послуги
7,4
8,9
7,1
6,6
6,8
Податки й інші платежі
5,2
8,1
–
–
–
РАЗОМ
100,0
100,0
100,0
100,0
100,0
Показники прожиткового мінімуму і бюджету прожиткового мінімуму використовуються державою як інструменти соціальної політики. Зокрема, за допомогою цих показників відбувається оцінка рівня життя населення (визначаються частки населення з бюджетами нижче, рівними і більшими, ніж бюджет прожиткового мінімуму); БПМ служить базою для адресної соціальної політики з метою підтримки самих малооплачуваних груп населення; за допомогою БПМ повинні визначатися розміри мінімальної заробітної плати і мінімальної пенсії по старості; БПМ використовується в якості одного з критеріїв малозабезпеченості, що дає право на соціальні виплати і допомоги. Взаємозв'язок бюджету прожиткового мінімуму з оплатою праці показано на рис. 1.1.
SHAPE \* MERGEFORMAT
Рис. 1.1 Взаємозв'язок бюджету прожиткового мінімуму з оплатою праці
Всі елементи системи, зв'язаної з установленням БПМ, визначаються, як це відбито на рис.1, рівнем розвитку продуктивних сил суспільства. Держава в законодавчому порядку встановлює бюджет прожиткового мінімуму і мінімальну заробітну плату. Теоретично їхні величини повинні бути рівноцінні, саме в цьому і складається економічний зміст розрахунку БПМ як бази для встановлення мінімальної заробітної плати, що, у свою чергу, є крапкою відліку для тарифної системи оплати праці. Однак у дійсності в даний час мінімальна заробітна плата в Україні істотно нижче величини прожиткового мінімуму, що можна лише пояснити (але не виправдати) труднощами, з якими зштовхнулася економіка країни в період переходу до ринкових відносин.
Розділ 2. Рівень і якість життя населення України та проблеми їх оцінки 2.1 Підходи до оцінки рівня життя в Україні Сучасна держава може стійко розвиватися тільки за умови, якщо її економічна політика спрямована на поліпшення рівня і якості життя громадян, розширення їх можливостей формувати власне майбутнє. Для цього необхідно не тільки збільшувати доходи населення, а й поліпшувати багато інших компонент рівня і якості життя населення: створювати реальну рівність для здобуття освіти і працевлаштування; забезпечувати рівні можливості для чоловіків та жінок; високий рівень медичного обслуговування; якісне харчування й ін. До цього також необхідно додати чистоту і сталість навколишнього середовища, в якому живе людина.
Основним показником, який офіційно використовується фахівцями ООН для зіставлення оцінки рівня і якості життя населення в різних країнах світу, є індекс людського розвитку (ІЛР). Він являє собою інтегральну оцінку трьох складових компонент, що характеризують довголіття, рівень освіти і доходів населення країн світу. У табл. 2.1 подано динаміку ІЛР по окремих країнах світу.
Таблиця 2.1
Динаміка ІЛР по окремих країнах світу
Країна Індекс людського розвитку 1990 р.
Ранг
1995 р.
Ранг
2005 р.
Ранг
Швеція
0,894
11
0,925
4 – 6
0,941
2
США
0,914
2
0,925
4 – 6
0,939
6
Японія
0,909
4
0,923
7
0,933
9
Франція
0,897
8
0,914
11 – 12
0,928
12
Великобританія
0,878
18
0,916
10
0,928
13
Німеччина
0,885
15
0,907
16 – 17
0,925
17
Іспанія
0,876
19
0,895
20
0,913
21
Чехія
0,835
27
0,843
31
0,849
33
Угорщина
0,804
37 – 38
0,809
38
0,835
35
Польща
0,792
42
0,808
39
0,833
37
Латвія
0,804
37 – 38
0,763
52
0,800
53
Білорусь
0,809
35
0,776
46
0,788
56
Росія
0,824
29
0,779
44
0,781
60
Філіппіни
0,716
62
0,733
63
0,754
77
Україна
0,795
41
0,745
57
0,748
78
Туреччина
0,686
71
0,717
69
0,742
85
Китай
0,625
86
0,681
82
0,726
96
Єгипет
0,574
95 – 96
0,605
97
0,642
115
Судан
0,419
115
0,462
112
0,499
139
Ефіопія
0,297
133
0,308
137
0,327
168
Так, при розрахунках ІЛР регіонів країни використовуються окремі показники, які оцінюють випадкові імовірнісні явища, а не базові характеристики рівня і якості життя населення. Це, наприклад, кількість дорожньо-транспортних пригод на 100 км доріг, питома вага народжених поза шлюбом, середній дохід від особистого господарства й ін.
Деякі з показників, що відносяться до однієї і тієї ж компоненти і беруть участь у розрахунках інтегрального ІЛР,– мультиколінеарні. Наприклад, середня очікуваність тривалості життя населення при досягненні 15, 45 і 65 років.
У свою чергу, до складу інтегрального ІЛР регіонів країни входять компоненти й деякі окремі показники, що характеризують як засоби, так і результати досягнення рівня і якості життя населення. Наприклад, компонента “Фінансування людського розвитку” ІЛР оцінює засоби для досягнення рівня і якості життя населення, а компонента “Стан охорони здоров’я населення” характеризує результат – досягнутий рівень і якість життя населення.
На жаль, в Україні з 1991 по 1999 р. було запущено довгостроковий механізм падіння життєвого рівня населення. Причому більш інтенсивно падав рівень життя найменш забезпечених. Мав місце не лише тривалий спад виробництва, а й глибина розшарування в суспільстві. Якщо порівнювати окремі країни, то співвідношення доходів багатих і найбідніших верств населення у Китаї становить 7:1, у країнах ЄС—5-7:1, в Японії —4,3:1, а в Україні —30:1.
Європейська орієнтація України потребує прискореного розвитку економіки та значного підвищення рівня життя населення. Лише за таких умов можна очікувати досягнення необхідних соціальних стандартів. Йдеться про такі відносні показники, як питома вага оплати праці у ВВП на рівні 55-65 %, співвідношення мінімальної заробітної плати до середньої заробітної плати не нижче 55 %, а також зростання мінімальної заробітної плати проти прожиткового мінімуму на працездатну особу більш як утричі, середньої заробітної плати — відповідно у п'ять-шість разів, середньої пенсії до прожиткового мінімуму на особу, яка втратила працездатність, — приблизно в чотири рази.
Як відомо, від рівня розвитку продуктивних сил — факторів, які забезпечують потреби людей, створюють матеріальні й духовні блага і визначають зростання продуктивності суспільної праці, — залежать виробництво товарів та послуг, їхня якість, оплата праці.
Нині у деяких країнах ЄС та США розвиток продуктивних сил досяг такого рівня, що продуктивність праці, наприклад у США, вища за продуктивність праці в Україні майже у десять разів, у Великій Британії — майже у шість, в Німеччині — понад шість, у Франції — майже у вісім разів. Щодо співвідношення оплати праці у розвинених країнах з ринковою економікою і України в доларовому еквіваленті, то в США оплата праці є вищою за оплату праці в Україні майже в дванадцять разів, у Франції — майже в дев'ять, у Великій Британії та Німеччині — майже у вісім разів.
Окремо слід сказати про державну політику відносно встановлення рівня розмірів мінімальної заробітної плати (МЗП). У 2005 р. він становив відносно середньої заробітної плати (СЗП) приблизно 37,2 %, а наприкінці року — 41,2 %.
За даними міжнародної комісії, створеної у 1988 р. за ініціативою Ради Європи, справедливо вважається, що МЗП досягає 68 % від національної СЗП. За рекомендацією МОП, МЗП від СЗП має бути не нижчою 40-60 %.
У Польщі, наприклад, зараз МЗП у 3,5 раза вища, ніж в Україні. Це в абсолютному вимірі, а у відносному до СЗП вона перебуває на рівні 55 %.
Що стосується середньої пенсії, то в Польщі вона у 2,7 раза вища, ніж в Україні, а співвідношення середньої пенсії до середньої заробітної плати як в Польщі, так і в Україні перебуває майже на одному рівні. Там — 43 %, а у нас — 45,1 %.
Тепер хотілося б звернути увагу на таке. Дохід на душу населення (у доларах) у 2003 р. у Німеччині та Франції був в 11 разів більшим, ніж в Україні у 2005 p., у Великій Британії — відповідно у 12 разів, а у США — приблизно у 15 разів.
Заробітна плата відносно ВВП у 1994 р. в Німеччині становила 54,6 %, у Франції — 51,7, у Великій Британії — 54,6, у США — 60,5, а в Україні у 2005 р. — усього 35,4 %. При цьому чиста заробітна плата, яка видається працівникам на руки, — відповідно 29,8 %, 27,1,40,3, 44,6 та 19,3%.
Наведені дані свідчать про відчутне відставання України в оплаті праці від розвинених країн світу, а отже, і від розмірів державних соціальних стандартів та гарантій.
Такий негативний стан значною мірою спричинили дії уряду, який у 1992-1993 роках, коли інфляція в Україні перевищила сто разів, відпустив ціни, а заробітну плату навпаки — жорстко регулював. От і маємо: ціни вище світових, а заробітну плату — нижче нікуди.
Хочемо нагадати, що в Польщі у 1989 р. інфляція зросла всього на 25 %, але там, на відміну від України, відпустили не лише ціни, а й заробітну плату, які буквально за півроку зрівноважились, і ситуація в економіці та соціальній сфері стабілізувалась. Економіка та реальна заробітна плата з того часу почали зростати.
На жаль, в Україні такого реформатора, як Бальцерович у Польщі, у кризовий період не знайшлося.
Враховуючи значне відставання розвитку продуктивних сил України від розвинених країн світу, вважаємо за доцільне передусім привести рівень соціальних гарантій та відносних соціальних стандартів до рівня країн ЄС. Далі слід домагатися поступового збільшення розмірів соціальних гарантій порівняно з прожитковим мінімумом.
2.2 Диференціація економічного розвитку регіонів України як показник рівня життя населення На даний час єдиним узагальнюючим показником, який характеризує рівень розвитку регіонів і розраховується органами державної статистики починаючи з 1996 року, є показник валової доданої вартості. Аналіз регіонів за цим показником підтверджує факт поглиблення диференціації територіального розвитку (табл. 1). Так, якщо в 1996 році співвідношення мінімального (Закарпатська область — 0,7 тис. грн.) та максимального (м. Київ — 1,9 тис. грн.) значень показника ВДВ на душу населення в регіонах України становило 2,7 разу, то у 2005 році розмах варіації становив 3,9 разу (мінімальний — Чернівецька область (1,5 тис. грн.) та максимальний — м. Київ (5,8 тис. грн.)) (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Динаміка валової доданої вартості в розрахунку
на душу населення у 1996-2005 рр.
Регіони
Роки
Відхилення від середнього рівня по Україні
1996
2005
1996
2005
Україна
1356
1373
х
х
АР Крим
986
960
-370
-413
Вінницька
1145
1131
-211
-243
Волинська
942
940
-414
-433
Дніпропетровська
1706
1714
350
341
Донецька
1646
1668
290
294
Житомирська
1199
1174
-157
-199
Закарпатська
723
718
-633
-656
Запорізька
1821
1933
465
560
Івано-Франківська
1012
995
-344
-378
Київська
1597
1604
241
231
Кіровоградська
1069
1120
-287
-254
Луганська
1253
1298
-103
-75
Львівська
1095
1056
-261
-317
Миколаївська
1299
1297
-57
-77
Одеська
1371
1400
15
27
Полтавська
1718
1717
362
344
Рівненська
1171
1085
-185
-289
Сумська
1364
1370
8
-3
Тернопільська
930
886
-426
-487
Харківська
1410
1450
54
77
Херсонська
1048
1055
-308
-318
Хмельницька
1233
1180
-123
-193
Черкаська
1357
1339
1
-34
Чернівецька
893
873
-463
-501
Чернігівська
1296
1307
-60
-67
м. Київ
1937
2162
581
789
м. Севастополь
843
910
-513
-463
продолжение
--PAGE_BREAK--