--PAGE_BREAK--Завданням санації є реалізація мети за рахунок кращого використання чи додаткового залучення ресурсів, збереження підприємства діючим, у тому числі збереження робочих місць, створення можливості проведення розрахунків з кредиторами та отримання прибутку підприємства на основі наявних фінансових, організаційних, правових, виробничих, техніко-технологічних можливостей.
Аналіз чинних методів здійснення санації підприємства показав, що вітчизняні вчені-економісти розглядають санаційний процес в основному з позицій, представлених у “класичній моделі”, запозиченій за кордоном. Вітчизняне методологічне забезпечення процедури санації практично відсутнє.
Аналіз методології оцінки ефективності санації показав відсутність загально-визначених критеріїв. Вітчизняні науковці, досліджуючи процедуру санації, пропонують проводити оцінку за окремими економічними показниками або взагалі не порушують питання оцінки ефективності санації. В роботі обґрунтовано, що більш доцільним є створення моделі моніторингу за виконанням санаційних заходів для забезпечення результативності процесу, а не фіксації кінцевого результату.
Для визначення базису формування механізму санації підприємств автором проведено аналіз особливостей та специфіки здійснення судової та досудової санації, визначено основні їх ознаки й відмінності. У роботі доведено доцільність проведення судової санації керівником боржника, оскільки у цьому випадку керівництво не втрачає контролю над підприємством та може використовувати додатковий інструментарій відновлення платоспроможності, який надає судовий процес (мораторій на задоволення вимог кредиторів (ст. 12.2–12.5 Закону), відмова від збиткових контрактів (ст. 17.10 Закону), прощення заборгованості у сплаті податків (ст. 36.2 Закону) тощо).
За результатами проведених теоретичних досліджень сутності та змісту процедури санації у роботі виділено основні засади, на яких, на думку автора, повинен базуватись організаційно-економічний механізм санації підприємств (рис. 1).
SHAPE \* MERGEFORMAT
Рис. 1. Основні засади формування організаційно-економічного механізму санації підприємств
У другому розділі “Формування інформаційної бази для розробки механізму санації підприємств машинобудування” проведено оцінку існуючого інструментарію аналізу фінансової діяльності підприємств, визначено особливості розвитку машинобудування в Україні, досліджено діючу практику здійснення санації машинобудівних підприємств.
У дисертації визначено напрями та етапи проведення аналізу фінансової діяльності підприємств, представлені у вигляді виконання таких блоків:
1) створення інформаційної бази дослідження;
2) експрес-діагностика вірогідності банкрутства підприємства;
3) ретроспективна діагностика;
4) аналіз діяльності на основі вартісного менеджменту;
5) узагальнення результатів.
Для визначення санаційної спроможності підприємств машинобудівного комплексу у роботі проведено аналіз тенденцій розвитку галузі в цілому та досліджено фінансовий стан 11 підприємств різних областей України. Для проведення аналізу у дисертації здійснено розрахунок ряду економічних коефіцієнтів, об’єднаних автором у такі групи: показники фінансової стійкості (12 показників), ліквідності та платоспроможності (8), ділової активності (17), заборгованості (4), рентабельності (10), прогнозування банкрутства (8 моделей), динаміки виробництва та реалізації (3), собівартості (4), використання трудових ресурсів (4), використання основних виробничих фондів (6), використання оборотних коштів (4).
За результатами дослідження підприємств галузі у роботі визначено та згруповано основі позитивні та негативні чинники впливу зовнішнього та внутрішнього середовища на діяльність машинобудівних підприємств.
Аналіз результатів практичного провадження справ про банкрутство та умов санації машинобудівних підприємств показав, що заходи розглянутих планів санації в основному спрямовувались на швидке відновлення платоспроможності (погашення боргів інвестором, продаж майна), скорочення діяльності (скорочення чисельності працівників, безоплатна передача об’єктів невиробничого призначення у комунальну власність тощо). У розглянутих планах оздоровлення практично відсутні заходи щодо відновлення економічного потенціалу боржника. За результатами дослідження автором визначено спільні риси розглянутих справ про банкрутство машинобудівних підприємств (рис. 2).
SHAPE \* MERGEFORMAT
Рис. 2. Характеристика процесу банкрутства та санації підприємств машинобудування Хмельницької області
Результати проведених теоретичних та практичних досліджень враховано та покладено за основу в процесі формування організаційно-економічного механізму санації підприємств машинобудування.
У третьому розділі “Науково-методичні та практичні підходи до розробки організаційно-економічного механізму санації підприємств машинобудування” визначено сутність економічного механізму, сформульовано авторське трактування поняття “механізм санації підприємства”, сформовано організаційно-економічний механізм санації підприємств машинобудівного комплексу.
Термін “механізм санації підприємства” визначений автором як упорядкована система санаційних важелів, що охоплює процес відновлення діяльності підприємства у комплексі, від моменту визначення кризи до контролю за виконанням санаційної процедури, використання яких сприятиме ефективному оздоровленню суб’єкта господарювання.
Механізм санації підприємства, сформований автором, передбачає здійснення всебічного ґрунтовного аналізу діяльності; визначення основних цілей та розробку концепції санації; містить систему прийняття раціональних санаційних рішень та важелів контролю за виконанням санаційної процедури. Структурно-логічну схему організаційно-економічного механізму санації підприємств машинобудування представлено на рис. 3.
У дисертації визначено загальні вимоги до організації процесу реалізації заходів санації (рис. 4).
Управління процесом реалізації оздоровчих заходів розглядається у роботі як гнучка система, що потребує постійного контролю та коригування, оскільки розвиток економіки підприємства в умовах ринку неминуче супроводжується впливом змін зовнішнього середовища. Із зростанням невизначеності цього впливу ускладнюються завдання управління, і центр тяжіння переходить від управління власне виробничим процесом та його розвитком до взаємодії виробничої системи із зовнішнім середовищем.
Технологія реалізації санації автором визначена шляхом проходження таких етапів:
1) розробка стратегічних напрямів санації підприємства;
2) визначення оперативних заходів оздоровлення на перший квартал згідно з планом санації;
3) реалізація та моніторинг оздоровчих заходів;
4) аналіз інформації про виконання санаційних заходів, оцінка результативності відповідно до цілей та завдань на цей період;
5) адаптація (коригування) запланованих заходів на наступний період. Для наступного кварталу використовується технологія 2–5 етапів.
Визначення квартальних часових рамок виконання окремих етапів санації зумовлено законодавчо встановленими нормами. Тривалість періоду реалізації стратегії фінансового оздоровлення встановлюється в процесі її розробки і визначається трудоємністю процесу виконання плану санації.
SHAPE \* MERGEFORMAT продолжение
--PAGE_BREAK--
Рис. 3. Організаційно-економічний механізм санації
Після закінчення встановленого строку санації підприємства визначається ступінь досягнення поставленої мети.
SHAPE \* MERGEFORMAT
Рис. 4. Управління процесом реалізації оздоровчих заходів та їх моніторинг
У результаті аналізу ефективності проведених заходів приймається рішення щодо припинення процедури санації у зв’язку з відновленням платоспроможності; продовження встановленого строку процедури санації; припинення судової процедури санації і укладання мирової угоди, продовження оздоровлення у позасудовому порядку; припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Процес виконання санації підприємства у дисертації представлено як послідовне проходження таких етапів: виживання, забезпечення прибутковості, економічне зростання (рис. 5). Для кожного етапу автором визначено мету, сформовано систему оздоровчих заходів, обґрунтованих за критеріями доцільності та можливості здійснення у певний час.
SHAPE \* MERGEFORMAT
Рис. 5. Етапи здійснення санації
До першого етапу автором було віднесено оперативні заходи. Тут зусилля спрямовуються на пошук та залучення внутрішніх резервів відновлення платоспроможності, які слугуватимуть підґрунтям, базою для здійснення основного процесу. Це створення служби контролінгу, удосконалення чи розробка платіжного календаря, санація балансу підприємства. У роботі дано рекомендації стосовно розробки платіжного календаря неплатоспроможного підприємства, визначено сутність та напрями проведення санації балансу. Автором дано таке трактування терміна:
Санація балансу – система заходів, спрямованих, по-перше, на реальне покриття збитків підприємства за рахунок генерування достатнього за розмірами притоку грошових коштів шляхом переведення окремих активів у грошову форму; по-друге, формальне – завдяки реструктуризації та списанню боргів, зміні розміру статутного капіталу.
Санацію балансу запропоновано здійснювати за такими напрямками: санація активів балансу та санація пасивів балансу, визначених автором як:
Санація активів балансу – складова санації балансу, що передбачає проведення аналізу складу активів та переведення “зайвих” у грошову форму з метою акумулювання грошових коштів для здійснення розрахунків з кредиторами підприємства.
Санація пасивів балансу підприємства полягає у формальному покритті збитків минулих років, створенні необхідних резервних фондів за рахунок отримання санаційного прибутку шляхом зміни розмірів та структури пасиву балансу.
Таке розмежування стало вихідною теоретико-методичною базою для систематизування заходів внутрішньої фінансової стабілізації у розробленому механізмі санації.
Мету другого етапу у роботі визначено як забезпечення стійкого фінансового стану завдяки внутрішнім якісним змінам в організації роботи підприємства, де зусилля спрямовано на ліквідацію внутрішніх причин поглиблення кризи та досягнення підприємством беззбиткової діяльності.
Метою третього етапу є створення конкурентних переваг і забезпечення розвитку бізнесу за допомогою ефективної інвестиційної політики. На цьому етапі керівництво підприємства формує перелік необхідних нововведень і оцінює витрати, ризики та ефективність капіталовкладень.
Виділення окремих етапів, забезпечених альтернативою вибору санаційних заходів, дає уявлення про загальну систему оздоровлення підприємства та полегшує процес прийняття раціональних санаційних рішень.
У дисертації удосконалено методи управління кредиторською заборгованістю підприємства, що представлено схематично на рис. 6.
SHAPE \* MERGEFORMAT
Рис. 6. Структурно-логічна схема прийняття рішення стосовно вибору інструментарію зниження рівня кредиторської заборгованості
Запропонований підхід передбачає створення системи раціонального вибору інструментарію зниження рівня кредиторської заборгованості, що базується на ранжуванні кредиторів залежно від знаходження кожного у законодавчо визначеній черговості вимог останніх.
Запропоновано математичній апарат для оцінки результатів проведення заходів зниження рівня кредиторської заборгованості, а саме:
1) зменшення кредиторської заборгованості:
∆Б = Бзаст + Б3чпеня, штр + Б4чпеня, неуст+ Бсп.под + Бсп.кр+ Бакц+ Бзал (грн.),
деБзаст – сума погашення заборгованості заставним майном, грн.;
Б3чпеня, штр. – сума списання пені та штрафів за третьою чергою вимог, грн.;
Б4чпеня, неуст. – сума списання пені, неустойки за четвертою чергою вимог, грн.;
Бсп.под– сума списаного податкового боргу, грн.;
Бсп.кр. – сума списаного боргу інших кредиторів, грн.;
Бакц – сума заборгованості, трансформованої у власність, грн.;
Бзал– сума заліку взаємних платіжних вимог, грн.
2) зниження суми боргу на перший рік:
∆Б1 = ∆Б + Бпр + Бнов +Бв (грн.),
деБпр– сума пролонгованої кредиторської заборгованості, грн.;
продолжение
--PAGE_BREAK--