Методи оцінки та відбору працівників підприємства

--PAGE_BREAK--
Отже, термін окупності приблизно складатиме 7міс.

Дані розрахунки є спрогнозованими і наближеними, але якщо прибуток дійсний співпадатиме з розрахунковим то даний вид бізнесу буде прибутковим.




3.РОЗРОБКА УСТАНОВЧИХ ДОКУМЕНТІВ ДЛЯ СТВОРЕННЯ СУБ’ЄКТА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ – ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ
3.1 Теоретичні відомості
Для створення суб’єкта бізнесу – юридичної особи необхідно підготувати та подати до державного органу реєстрації, який знаходиться за місцем розташування офісу суб’єкта бізнесу, такі документи:

1.Реєстраційну картку встановленого зразка.

2.Рішення власника про створення суб’єкта бізнесу. Якщо засновників два або більше, то подаються протокол зборів засновників та установчий договір.

3.Статут (засновницький договір)

4.Документи про сплату реєстраційного мита.

5.Документи, які підтверджують сплату внесків до статутного фонду.

Реєстраційна картка заповнюється заявником.

 Засновницький договір про створення юридичної особи.

На сьогодні правовою базою засновницьких договорів є ЦК України (ст. ст. 87, 120, 134), ГК України (ст. ст. 57, 82), а також Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ «Про господарські товариства». У цих нормативних актах можна знайти реквізити засновницьких договорів. Щодо порядку укладання, зміни, розірвання засновницьких договорів застосовуються загальні норми цивільного законодавства про угоди та зобов'язання.

Характеристика засновницького договору.

Законодавство окремо не визначає поняття та ознаки засновницького договору, а також порядок його укладання, зміни та припинення. В теорії засновницький договір визначається як консенсуальний цивільно-правовий договір, що регулює відносини між засновниками у процесі створення та діяльності юридичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності1. Проте ця загальна теза потребує суттєвого уточнення, що і робиться далі.

Ця теза знаходить підтвердження у ГК України. Так, згідно із ч. 5 ст. 63 ГК України корпоративні підприємства, до яких належать «кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб», утворюються, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), яким і є засновницький договір.

Якщо буквально тлумачити це положення ГК, будь-яке корпоративне підприємство повинне мати засновницький договір.

На сьогодні дискусійним є питання щодо обов'язковості укладання засновницького договору засновниками господарських товариств, зокрема, акціонерних товариств, товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю. Адже за змістом ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі засновницького договору і статуту, повне і командитне товариство — лише засновницького договору. Разом з тим ст. 82 ГК України встановлює, що установчим документом повного товариства і командитного товариства є засновницький договір, а акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю — лише статут. Тобто за ГК України, на відміну від Закону України «Про господарські товариства», обов'язкової наявності у акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю і товариств з додатковою відповідальністю засновницького договору не передбачено.

Певним чином ситуацію прояснює ЦК України, який поряд з терміном «засновницький договір» (ст. ст. 120, 134) запроваджує категорію «договір про заснування товариства» (ст. ст. 142, 153).

Так, за ч. 1 ст. 142 ЦК України якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновується кількома особами, ці особи у разі необхідності визначити взаємовідносини між собою щодо створення товариства укладають договір у письмовій формі, який встановлює порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови. Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю не є установчим документом. Подання цього договору при державній реєстрації товариства не є обов'язковим. Подібні положення передбачаються ЦК України щодо товариства з додатковою відповідальністю і акціонерного товариства.

Законодавець шляхом розмежування засновницьких договорів і договорів про заснування товариств відповідних видів підкреслює різницю у правовому статусі засновників (учасників) «товариств осіб», до яких належать повні та командитні товариства, та «товариств капіталів» — акціонерних товариств, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю. Адже, на відміну від останніх, в яких засновники (учасники) можуть і не брати безпосередньої участі в діяльності товариства, обмежуючись вирішенням організаційних питань на загальних зборах і доручаючи здійснення оперативно-господарської діяльності найманим представникам виконавчого органу управління, учасники повного і командитного товариств «здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність» в обов'язковому порядку. Оскільки учасники таких товариств безпосередньо виходять на ринок, детальна правова регламентація відносин між ними як з приводу організації, так і функціонування товариств має принципове значення. Дія засновницького договору після державної реєстрації (створення) відповідної юридичної особи зберігається та продовжується до моменту припинення її діяльності.

Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що договір для того, щоб вважатися засновницьким і, відповідно, установчим документом, повинен не просто регулювати відносини між засновниками (учасниками) корпоративної юридичної особи з приводу її створення і функціонування. Правовий статус цієї юридичної особи повинен обумовлювати обов'язкову особисту спільну участь її засновників в діяльності, що нею здійснюється. Саме це характерно для повних та командитних товариств, а також для фермерських господарств. Інакше договір, що укладається між засновниками (учасниками) з приводу створення юридичної особи, наділення її майном тощо, є договором про заснування і установчим документом не вважається.

Загальні реквізити засновницьких договорів містяться у ГК України. Згідно з ч. З ст. 57 цього Кодексу (див. також ст. 88 ЦК України) у засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

Для окремих суб'єктів законодавство конкретизує ці загальні вимоги. Так, відповідно до ч. 2 ст. 82 ГК України установчі документи господарського товариства (для повного і командитного товариств таким документом є саме засновницький договір) повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості. Засновницький договір повного і командитного товариства, крім зазначених вище відомостей, повинен визначати розмір частки кожного з учасників, форму їх участі у справах товариства, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів. Стосовно вкладників командитного товариства в засновницькому договорі вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства та розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

Засновницький договір повинен укладатися у письмовій формі, тому що чинне законодавство вимагає його подання для здійснення державної реєстрації повного та командитного товариств. Як уже зазначалося вище, він є консенсуальним і набуває чинності з моменту досягнення його сторонами згоди з усіх істотних умов.

Завершується створення суб’єкта бізнесу видачею йому свідоцтва про державну реєстрацію. Новоствореному суб’єкту бізнесу присвоюється 8-ми значний ідентифікаційний код, який слугує для ідентифікації суб’єкта бізнесу в ринковому просторі. За цим кодом суб’єкт бізнесу – юридична особа заноситься до Державного реєстру підприємств та організації України.

Завдання

1.                 Напишемо засновницький договір для повного товариства підприємства, яке планується створити. (Додаток А) (4)

2.                 Складемо реєстраційну картку суб’єкта бізнесу, який планується створити та зареєструвати. (Додаток Б)

3.                 Заповнимо свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи. (Додаток В)

4.                 Реєстраційна картка наведена у Додатку Г.




4. ВИБІР ОПТИМАЛЬНОГО МІСЦЯ РОЗТАШУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА
4.1 Теоретичні відомості
До стратегічних питань підприємництва відноситься вибір місця розташування суб'єкта бізнесу — підприємства. При цьому потрібно розрізняти такі питання:

-                   вибір місця розташування офісу підприємства;

-                   вибір місця розташування самого підприємства.

Зрозуміло, що основний вплив на результати діяльності підприємства створює місце розташування самого підприємства.

Місцем розташування підприємстває те місце, де знаходяться його виробничі, торговельні та інші підрозділи, які найбезпосереднішим чином впливають на отримання доходів. Якщо ці приміщення розташовані за різними адресами, тобто підприємство має декілька місць розташування, то прийнято говорити про «фірму», представлену багатьма підприємствами.

Вибір місця розташування підприємства може бути обмеженим або вільним. Обмеженийвибір характерний для вугільних копалин, гідроелектростанцій тощо, тобто таких підприємств, які «прив'язані» до джерел сировини або енергії. Всі інші підприємства мають вільнийвибір місця розташування, тобто можуть знайти собі таке місце, яке буде здаватися їм найкращим.

На вибір місця знаходження підприємства впливають такі основні фактори:

-                   витрати на транспортування матеріалів, сировини, комплектуючих, товарів тощо;

-                   витрати на заробітну плату в місці знаходження підприємства;

-                   витрати на оренду приміщень (або побудову нових);

-                   відрахування за діючою системою оподаткування в місці розташування підприємства;

-                   вплив інфраструктури тощо.

Основна проблема вибору місця розташування підприємства полягає в тому, що ні результати діяльності цього підприємства, ні відповідні витрати не можна визначити точно. Всі вони будуть мати певну невизначеність, тому вибране місце розташування підприємства може виявитись неоптимальним. Із цього витікає, що вибір місця розташування підприємства — це проблема прийняття рішень в умовах невизначеності, яку слід вирішувати шляхом зіставлення альтернативних розрахунків, на основі яких вибирається найкращий варіант.

Отже, кращим буде таке розташування підприємства, де так званий брутто-прибуток БП, тобто прибуток, який безпосередньо залежить від місця знаходження підприємства, буде найбільшим:
,(4.1)
де: Д – дохід (виторг) підприємства за рік, грн.;

В – річні витрати, які безпосередньо залежать від місця розташування підприємства, грн.

В свою чергу, річні витрати, які безпосередньо залежать від місця розташування підприємства, розраховуються за формулою:
В = В1 + В2 + В3 + В4 + В5,(4.2)
де В1 — витрати на транспортування матеріалів та сировини, комплектуючих, готової продукції від джерел постачання до місця розташування підприємства, грн./рік;

В2 — витрати на заробітну плату персоналу, грн./рік;

В3 — витрати на оренду приміщень, грн./рік;

В4 — величина податків на капітал, грн./рік;

В5 — величина податків з доходу (виторгу) від підприємницької діяльності, грн./рік;

Розглянемо фактори, які впливають на вибір оптимального місця розташування підприємства, більш докладно.

Витрати та транспортування матеріалів та сировини, комплектуючих, готової продукції від джерел постачання до місця розташування підприємства В1 можна розрахувати за формулою:
,(4.3)
де:   — вартість транспортування 1 тонно-км вантажу даного виду, грн.;

  — відстань від джерела постачання до місця розташування підприємства, км.; Qi — маса матеріалів, сировини, комплектуючих, готової продукції, які постачаються на підприємство від джерела постачання за рік, тонн;   — кількість видів сировини, матеріалів, готової продукції, комплектуючих тощо.   — коефіцієнт, який враховує додаткові витрати на переміщення транспортних засобів від джерел постачання до місця знаходження підприємства, включаючи оплату проїзду транспорту порожняком:

— якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то = 1,25-1,5;

— якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то = 1,1-1,25;

— якщо підприємство знаходиться в звичайному районі або у вільній економічній зоні, то =1,00 -1,10.

Витрати на заробітну плату персоналу підприємства В2, включаючи її доставку до місця роботи, можна розрахувати за формулою:


(4.4)
де: Зі — середньомісячна заробітна плата одного працівника даної професії та спеціальності, грн./місяць.;

— коефіцієнт, який враховує виплати підприємства в обов’язкові державні соціальні фонди, в відносних одиницях;

  — кількість працівників даної професії або спеціальності;

12 — число місяців в році;

К2 — коефіцієнт, який враховує додаткові витрати на заробітну плату в випадку, коли підприємство знаходиться в зоні дуже розвинутої інфраструктури:

— якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою або у вільній економічній зоні, то К2=1,15-1,3;

— якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то К2= 1,05-1, 15;

— якщо підприємство знаходиться в звичайному районі,

К2= 1,00-1,05;

m — число професій або спеціальностей працівників.

Витрати на оренду приміщень В3можна розрахувати за формулою:
,(4.5)
де: dі — розцінка, тобто плата за оренду 1 кв. м. приміщень за місяць, яка діє в даний час, грн./кв.м;

S — площа приміщень, які орендуються, кв.м.;

12 — число місяців в році;

К3 — коефіцієнт, який враховує збільшення орендної плати персоналу при наближенні до центральних районів, тобто до розвинутої інфраструктури:

-  якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то К3 = 1,3-1,6;

-  якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою, то К3 = 1,1-1,3;

-  якщо підприємство знаходиться в звичайному районі або у вільній економічній зоні, то К3=1,0.

Величина податків на капітал В4розраховується за формулою:
(4.6)
де: К — вартість основного капіталу, який задіяний в бізнесі,

  — загальна ставка податку на основний капітал, в %;

К4 — коефіцієнт, який враховує зменшення податків при розташуванні підприємства в вільній економічній зоні:

— якщо підприємство знаходиться в районі вільної економічної зони, то коефіцієнт К4 = 0,2-0,5;

-  якщо підприємство знаходиться в інших районах, то К4=1,0.

Величина податків з доходу (виторгу) B5розраховується за формулою:
(4.7)
де Д — виручка (виторг) підприємства за рік, грн.;

— загальна ставка податку з обороту (непрямі та прямі податки на бізнес) та податку на прибуток, у відсотках. В свою чергу, виручка (виторг) підприємстваД за рік розраховується за формулою:


(4.8)
де: ц — середня ціна одиниці товару, грн.;

Р — кількість потенційних покупців, які мешкають в даному регіоні;

K5 — коефіцієнт, який враховує, скільки саме покупців, які проживають в регіоні, завітають до підприємства:

— якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то K5 = 0,3-0,4;

— якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою або у вільній економічній зоні, то К5 = 0,1-0,15;

— якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, то К5=0,025-0,05;

К6 — коефіцієнт, який враховує, скільки покупок зроблять потенційні покупці, зайшовши до даного підприємства:

— якщо підприємство знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою, то К6 = 0,1-0,15;

— якщо підприємство знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурою або у вільній економічній зоні, то К6= 0,12-0,17;

— якщо підприємство знаходиться в звичайному районі, то К6= =0,15-0,2.
4.2 Розрахунок
В місті «X», карта якого наведена на рисунку 5.1, є 24 пункти, де можна розміститипідприємство, та 4 джерела «А», «Б», «В» та «Г», звідки до підприємства можуть доставлятися сировина та матеріали.

Масштаб схеми: 1 см = 1 км.

Підприємство буде виготовляти продукцію, яка буде продаватися у фірмовому магазині, розташованому біля підприємства.


Таблиця 4.1 – Варіанти розміщення підприємств та джерел постачання

№ варіанта

Джерела постачання

Пункти, де можна розташувати підприємство

30

Г

5,9,11,22,14,18



Таблиця 4.2 – Конкретні показники діяльності підприємства

№

, грн../т.км

Зі,

грн./міс.

β

Nі,

чол.

dі,

грн./м2

S,

м2

K,

тис. грн.

λ,

%

γ,

%

Р,

тис. чол.

ц,

грн.

М,

кГ

30

1,86

149

0,3

5

3,2

109

81

1,56

27

1157

28

2,15



  

Рисунок 4.1 – Карта району, де можна розташувати підприємство
Підприємцю запропонували 6 пунктів, де він може розмістити своє підприємство, та одне джерело, звідки він може отримувати сировину та матеріали (Таблиці 4.1, 4.2).

Підприємство 11 знаходяться в вільній економічній зоні;

Підприємство 5, 14, знаходяться в звичайному районі;

Підприємство 22 знаходиться в елітному районі;

Підприємства 9, 18 знаходиться в районі з розвинутою інфраструктурую.

1. Для кожного із варіантів можливого розташування підприємства, які задані в завданні, нарисуємо схеми руху, за якими матеріал та сировина можуть доставлятися з пункту, який визначає джерело постачання, до точок, в яких планується розмістити підприємство.

При цьому пам'ятатимемо, що транспортні засоби можуть рухатись тільки по вулицях і не можуть проїжджати через житлові квартали.

Схеми руху зображені на рисунку 4.1.

2. Керуючись масштабом карти та схемами вибраних маршрутів доставки матеріалів та сировини, розрахуємо довжину маршрутів для кожного із варіантів, в км.

Дані про довжини маршрутів для кожного з варіантів наведені в таблиці 4.3.
Таблиця 4.3 — Дані про довжини маршрутів для кожного з варіантів розташування підприємства.

Підприємства

5

9

11

22

14

18

L, км

11,8

10,2

9,4

10,8

6,8

6,6



3. Розрахуємо масу матеріалів та сировини, яка буде перевозитись за рік за кожним із варіантів маршрутів, за формулою:
, (4.9)
де М — маса одного виробу, кг;

Р — кількість потенційних покупців, які мешкають в регіоні;

К5 — коефіцієнт, який враховує, скільки саме покупців, які проживають в регіоні, завітають до підприємства;

К6 — коефіцієнт, який враховує, скільки потенційних покупців зроблять покупки, зайшовши до даного підприємства.

Значення коефіцієнтів К5 та К6 аналогічні тим, які були наведені в формулі 5.8.







4. Для кожного із варіантів розташування підприємства розрахуємо виручку (виторг) підприємства за рік за формулою 4.8 :
 
5.Для кожного із варіантів розрахуємо витрати, які залежать від місця розташування підприємства:

а) Витрати на транспортування матеріалів та сировини від джерел постачання до місця розташування розрахуємо за формулою 4.3 :





б) Витрати на заробітну плату персоналу підприємства, включаючи її доставку до місця роботи, розрахуємо за формулою 4.4 :

в) Витрати на оренду приміщень розрахуємо за формулою 4.5 :



г) Величину податків на капітал розрахуємо за формулою 4.6 :

д) величину податків з доходу (виторгу) розрахуємо за формулою 4.7:



6.Для кожного із варіантів розрахуємо загальні витрати, які залежать від місця розташування підприємства за формулою 4.2 :

7.Для кожного із варіантів розрахуємо брутто прибуток за формулою 4.1 та виберемо найкращий варіант місця розташування підприємства:

Висновки: таким чином, під час виконання даного пункту курсової роботи, ми вибрали оптимальне місце розташування для нашого підприємства, таке, яке б забезпечувало отримання максимального прибутку. Так, розраховуючи витрати на транспортування сировини, матеріалів, комплектуючих; на заробітну плату; на оренду приміщень; податки на капітал та податки з доходу, ми побачили, що найкращим місцем для розташування підприємства буде пункт 22, який знаходиться в елітному, центральному районі з дуже розвинутою інфраструктурою.




5. ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБИ В КАПІТАЛІ, ЯКИЙ НЕОБХІДНИЙ ДЛЯ ПОЧАТКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
5.1 Теоретичні відомості
До основних капіталоутворювальних елементів відносяться:

— засоби виробництва: будівлі, споруди, устаткування, транспорт, інструменти тощо, які використовуються підприємцем як об'єкти власності або на правах оренди, лізингу тощо;

— матеріальні оборотні елементи виробництва: сировина, матеріали, пристосування й інструменти одноразового та короткочасного (користування тощо;

-оборотні кошти у грошовій формі: гроші в касі, грошові кошти | на рахунках у банках тощо.

Можна характеризувати капітал і так: під капіталом розуміють гроші, за які всі ці капіталоутворювальні елементи можна купити.

В найбільш загальному вигляді потребу в грошах Г для початку підприємництва можна визначити за формулою:
Г = Гн + Гс-м + Г0+ Гі,(5.1)
де: Гн — грошові кошти для оплати найманих працівників, грн.;

Гс-м — кошти на оплату сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, енергії тощо;

Г0 — кошти на придбання (оренду) будівель, споруд, передавальних пристроїв, машин, обладнання, обчислювальної техніки, інструменту, транспортних засобів тощо;

Гі – кошти на оплату інформаційних послуг, рекламу, придбання об’єктів інтелектуальної власності тощо.

При визначенні потреби в капіталі, необхідному для початку підприємницької діяльності, потрібно розрізняти такі поняття:
5.2 Розрахунок
Підприємець розпочинає свою справу. Він підрахував, що для цього йому потрібно взяти в оренду приміщення, сплачуючи щомісячно по Г01 грн., купити певне обладнання, прилади, устаткування тощо, витративши на це Г02 грн., найняти кваліфікованих працівників, сплачуючи їм щомісяця (з урахуванням обов'язкових відрахувань в державні соціальні фонди) по Гн грн., купувати матеріали, сировину, паливо тощо, сплачуючи за це щомісячно Гс-м грн., робити витрати на рекламу, витрачаючи на це щомісяця по Гі грн.

Конкретні величини витрат підприємця за січень місяць, а також коефіцієнти Кі, які змінюють ці витрати по інших місяцях року, наведені в таблицях 5.1 та 5.2.

Підприємець підрахував, що з певного місяця, який зазначений в завданні (таблиця 5.3), він почне отримувати чистий прибуток, виготовляючи щомісяця по N виробів, від реалізації кожного отримуючи (після сплати всіх податків та зборів) чистий прибуток в Р грн. У підприємця є також власний капітал ВК, який він збирається вкласти в бізнес, величина якого також наведена в таблиці 5.3.
Таблиця 5.1 – Конкретні величини витрат підприємця за січень місяць

Г, тис. грн. (за січень)

Г01

Г02

Гн

Гс-м

Гі

42

220

14

33

5




Таблиця 5.2 — Коефіцієнти Кі, які змінюють величини витрат підприємця за січень місяць по інших місяцях року

Г

К1

січ.

К2

лют.

К3

бер.

К4

квіт.

К5

трав.

К6

чер.

К7

лип.

К8

сер.

К9

вер.

К10

жов.

К11

лис.

К12

груд.

Г01

1

0,9

0,9

0,9

0,9

0,9

0,9

0,9

0,9

0,9

0,9

0,9

Г02

1

1,5

1,9

1,6

1,2















Гн

1

0,9

0,9

0,9

0,9

0,9

0,9

0,9

0,9

0,9

0,9

0,9

Гс-м

1

1,2

1,2

1,2

1,2

1,2

1,2

1,2

1,2

1,2

1,2

1,2

Гі

1

1

1

1

0,4

0,4

0,4

0,4

0,4

0,4

0,4





Таблиця 5.3 – Чистий прибуток від реалізації N виробів щомісячно, та власний капітал підприємця

Р, грн.

N, тис. шт. (по місяцях)

ВК, тис. грн.

4-й

5-й

6-й

7-й

8-й

9-й

10-й

11-й

12-й

45

0,2

0,41

0,71

0,61

0,81

1,1

2

4

6

1200
    продолжение
--PAGE_BREAK--


1. Початкові дані для розрахунків згідно з заданим варіантом №30 наведені в таблицях 5.1, 5.2 та 5.3.

З врахуванням значень коефіцієнтів Кі розрахуємо помісячні витрати підприємця протягом року, які необхідно здійснити для реалізації комерційної ідеї.





3. Побудуємо у масштабі графік зміни помісячних витрат підприємця:


Рисунок 5.1. — Графік зміни помісячних витрат.
4. Розрахуємо чистий щомісячний прибуток який буде отримувати підприємець з певного часу у випадку реалізації комерційної ідеї:



Розрахуємо потребу в капіталі, врахувавши чистий щомісячний прибуток, за формулою :




 
5. Побудуємо у масштабі графік потреби капіталу у часі:
 

Рисунок 5.2 — Скоригований графік потреби капіталу у часі.
6. Визначимо величину стартового капіталу, необхідного для початку підприємницької діяльності:

Вона дорівнює сумі помісячного чистого прибутку:

7.З врахуванням величини власного капіталу побудуємо у масштабі графік покриття потреби в капіталі у часі:

Оскільки власний капітал складає , то:







Рисунок 5.3 — Графік покриття потреби в капіталі у часі (заштрихована ділянка).
8. Розрахуємо величину покриття потреби капіталу, необхідного для реалізації комерційної ідеї:

9. Підрахуємо загальну величину чистого прибутку, яку може отримати підприємець з моменту його появи до кінця року, а також розрахуємо середньомісячний прибуток:




10. Підрахуємо, за скільки місяців підприємець може повернути позику (тобто величину покриття потреби у капіталі), якщо прийняти, що із середньомісячного прибутку на повернення позики підприємець буде повертати 50% від його величини:

Сума кредиту складає  Визначаємо кількість місяців, за які підприємець буде повертати кредит:

Тоді час, за який підприємець зможе повернути кредит:

Висновки: в процесі виконання цього пункту курсової роботи ми розрахували стартовий капітал, що необхідний для створення підприємства. Визначили: а) з якого часу підприємець почне отримувати гроші за продукцію, яку він виготовлятиме; б) покриття потреби в капіталі у часі; в)термін, за який підприємець зможе повернути кредит. Ми побачили, що підприємець, маючи власний капітал 1200 тис. грн. і сплачуючи постійно 50% від середньомісячного прибутку, повинен взяти кредит приблизно на 2 роки, а такий строк є задовільним.




6. розрахунок основних видів податків, які повинен сплачувати суб’єкт бізнесу-юридична особа
6.1 Теоретична частина
Спочатку визначимо поняття:

Оптова ціна Ц0 — це собівартість виробу:
Ц0=S + P.(6.1)
Вільна ціна Цв— це собівартість виробу:
(6.2)
де: — ставка акцизного податку, в відносних одиницях.

Ціна реалізації Цр — це собівартість виробу:
(6.3)
де:   — ставка ПДВ, в відносних одиницях.

1. Податок на прибуток підприємства- один з основних прямих податків, який повинен сплачувати підприємець. Об'єкт оподаткування — прибуток, що визначається як різниця між валовим доходом і валовими витратами та амортизаційними відрахуваннями, які отримало підприємство протягом певного періоду. Величина податку з прибутку П може бути розрахована за формулою:




(6.4)
де: ВД- валовий дохід, грн.;

ВВ — валові витрати, грн.;

АВ — сума амортизаційних відрахувань, грн.;

ώ — ставка податку на прибуток, %.

Валовий дохід- загальна сума прибутків суб'єкта від усіх видів діяльності, отриманих протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній, нематеріальній формах як в Україні, так і за її межами.

Валові витрати — розмір будь-яких витрат суб'єкта бізнесу в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які здійснюються длякомпенсації вартості придбаних товарів, послуг і т.п. для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Датою виникнення валового доходу є те, що настало раніше: або надходження грошей на поточний рахунок суб'єкта, або відвантаження ним продукції.

Датою появи валових витрат є теж те, що настане раніше; або списання грошей з поточного рахунку суб'єкта, або дата оприбуткування матеріалів у себе на складі.

2. Акцизний податок (збір).

Акцизний збір — це непрямий податок на високорентабельні і монопольні товари, який включається в ціну реалізації цих товарів Акциз — це податок у ціні. Акцизний збір сплачується незалежно від результатів фінансової діяльності суб'єкта бізнесу. Величина акцизного збору А (в грн.) розраховується за формулою:
А = Цв×λ,(6.5)
де: Цв — вільна ціна виробу, грн.;

λ — ставка акцизу, в відносних одиницях.

Об'єкт оподатковування акцизним збором — обсяг (оборот) реалізації підакцизних товарів (у вільних цінах) для вітчизняних товарів. або митної вартості товарів з урахуванням мит і митних зборів для імпортованих товарів. Платники акцизного збору — виробники й імпортери підакцизних товарів.

Виведемо формулу для розрахунку акцизу:

Звідси:

Отже:
,(6.6)
де: S — собівартість одиниці продукції, грн.;

Р — плановий прибуток від реалізації одиниці продукції, грн.;

λ — ставка акцизного податку (збору), у відносних одиницях.

3. Податок на додану вартість — ПДВ.

Величина ПДВ розраховується за формулою:
ПДВ = Цв××β,(6.7)
де: Цв — вільна ціна товару, грн.;

β — ставка податку ПДВ, β =0,20.

Розмір ПДВ, що підлягає сплаті, розраховується за формулою:
ПДВ= β×(),(6.8)
6.2 Розрахунок
Таблиця 6.1- Дані про надходження та списання коштів

Надходження грошей за відправлену продукцію

Відвантаження продукції замовнику

Списання грошей з рахунку за отрим. матеріали, видачу зарплати

Оприбуткування матеріалів на складі та фіксація інших витрат
Дата
Сума

Дата

Сума

Дата

Сума

Дата

Сума

22.01

20000

29.04

20000

21.03

1000

12.03

1000

31.06

40000

31.08

40000

1.05

1000

14.08

1000

19.09

10000

119.11

10000

26.08

900

16.10

900

19.10

30000

31.12

30000

29.12

9500

17.10

9500
    продолжение
--PAGE_BREAK--