--PAGE_BREAK--фінансове положення підприємства;
рівень вартості життя;
рівень заробітної плати, що виплачують конкуренти за таку ж роботу;
рамки державного регулювання в цій області.
При погодинній формі оплати праці заробіток залежить від розряду робітника і кількості відпрацьованих годин. Застосування погодинної оплати праці може стимулювати високоефективна праця тільки при наявності нормованих завдань, тобто погодинна заробітна плата повинна виплачуватися за умови виконання встановленого обсягу чи робіт випуску визначеної кількості продукції з високою якістю. [9]
В даний час чиста відрядна і погодинна оплата праці використовується вкрай рідко. Існуючі методи оплати праці засновані на використанні різних систем преміювання. При цьому показниками преміювання, як правило, є перевиконання денної норми виробітку, обслуговування, сполучення різних видів діяльності, рівень кваліфікації, а також умови праці.
Системи оплати праці повинні бути в постійному розвитку. Адміністрації підприємства разом із профспілковою організацією доцільно систематично оцінювати ефективність засобів на оплату праці.
Розділ 2. Аналітична частина 2.1 Мета та задачі аналізу фонду оплати праці В умовах конкуренції міняються роль і місце трудових показників, висуваються нові показники. Для ринку не має особливого значення, який склався в організації фонд оплати праці, і яка була середня заробітна плата. Важливий інший показник: скільки було витрачено праці на виробництво одиниці виробів. Причому порівнювати його прийдеться з величиною, досягнутої конкурентами. Таким чином, на перший план виходять не чисельність персоналу, не фонд оплати праці і не середня заробітна плата і. т.д., а величина витрат на персонал, віднесена до одиниці виробу. [24]
Витрати на персонал – це загальновизнаний для країн ринкової економіки інтегральний показник, що містить у собі усі витрати, зв'язані з функціонуванням людського фактора:
витрати на оплату праці; виплати роботодавця по різних видах соціального страхування;
витрати організації на соціальні виплати і пільги («заводська пенсія», дотації на оплату житла, оплата транспорту, надання одноразової допомоги і. т.п.), на зміст соціальної інфраструктури;
витрати на зміст соціальних служб, на навчання і підвищення кваліфікації персоналу, на виплату дивідендів і покупку пільгових акцій.
При цьому витрати на оплату праці (чи базові витрати) складають звичайно менш половини загальної величини витрат на персонал.
Таким чином, метою аналізу фонду оплати праці є виявлення ефективності використання засобів на оплату праці, динаміки їх зміни та виявлення резервів.
В процесі аналізу фонду оплати праці необхідно вирішити слідуючі задачі:
відповідність використовуваних форм та систем оплати праці;
оцінка ефективності використання засобів на оплату праці;
склад та структура заробітної плати, наявність структурних здвигів та їх причини;
загальний темп росту фонду оплати праці робітників, його обгрунтованість;
виявлення абсолютного та відносного показника розміру заробітної плати, відхилення фактичних показників від запланованих, а також показників звітнього періоду з базовим або за ряд років, установлення причин та шляхів відхилення;
визначення динаміки росту заробітної плати по категоріях працюючих;
тенденції змін середьої заробітної плати, їх причини та джерела;
аналіз зростання середньої заробітної праці та продуктивності праці одного робітника, при цьому зростання продуктивності праці повинно випереджати зростання середньої заробітної праці;
розробка рекомендацій по забезпеченню випереджаючого зростання продуктивності праці та ін.
Для оцінки ефективності використання засобів на оплату праці необхідно визначити такі показники як об'єм товарної продукції в діючих цінах, сума прибутку на 1грн. заробітної плати та ін. В процесі аналізу також треба враховувати динаміку цих показників. [24]
Не можна назвати позитивною ситуацію, коли має місце значне відставання темпів зростання заробітної плати від темпів зростання основних показників діяльності підприємства. В такому випадку заробітна плата не виконує своїх функцій у повному обсязі, що знижує зацікавленість робітників у результатах роботи.
2.2 Аналіз складу та структури фонду заробітної плати Аналіз засобів на оплату праці починається з оцінки використання фонду оплати праці в цілому по підприємству і по окремих категоріях працюючих. Економія (перевищення) фонду оплати праці виявляється шляхом зіставлення фактично нарахованного фонду оплати праці з плановим за той же період.
Аналіз фонду оплати праці на ЗАТ “Вовчанський маслоробний завод ” представлений у табл.2.1
Таблиця 2.1
Аналіз складу та структури фонду оплати праці на
ЗАТ “Вовчанський маслоробний завод ”
Згідно з даними табл.2.1 річний фонд оплати праці працюючих у 2003 році становить 426,7 тис. грн., що на 141,7 тис. грн. (49,7%) більше, ніж у 2002 році. Це пов'язано, в першу чергу, зі збільшення штату робітників від 88 осіб у 2002 році до 92 осіб у 2003році.
Найбільш вагомий фонд оплати праці у робочих – 250,2 тис. грн., що на 74,2% (106,6 тис. грн) більше за той же період у 2002 році. Цей факт зумовлений як збільшенням штату робочих, так і змінами в законодавстві щодо мінімальної заробітної плати. Найменший – у непромислового персоналу – 15,2 тис. грн. (3,6%), що на 7,6 тис. грн. (50,0%) більше у порівнянні з базовим періодом.
Використання коштів на оплату праці на підприємстві здійснюється відповідно до колективного договору, наказами генерального директора і діючими положеннями про преміювання. Відповідно до колективного договору ЗАТ “ВМЗ ” здійснюються заходи щодо удосконалення заробітної плати і підвищенню її рівня.
Що стосується структурних здвигів, можна відмітити — у промислово-виробничого персоналу фонд оплати праці у загальному обсязі знизився на 0,9%, а у непромислового персоналу збільшився на 0,9%. На 8,2% фонд оплати праці збільшився у робочих, що пов'язано зі збільшенням їх кількості на 6 чоловік у звітньому 2003 році. У фахівців фонд оплати праці зменшився на 7,8% і складає 27,8%, що в свою чергу характеризується найбільшим темпом спаду у порівнянні з іншими категоріями робітників.
2.3 Оцінка росту середньої заробітної плати на одного працюючого Після загального аналізу використання фонду оплати праці майже подібний аналіз проводиться по всьому підприємству та його структурним підрозділам.
Найбільшу увагу необхідно приділити порівняльному аналізу середньої заробітної плати працівників, у тому числі і по категоріях працюючих в розрізі всіх структурних підрозділів підприємства. [24]
Аналіз середньої заробітної праці на підприємстві ЗАТ “Вовчанський маслоробний завод ” представлений у табл.2.2
Таблиця 2.2
Аналіз середньої заробітної праці
Згідно з даними табл.2.2 середньомісячна зарплата по заводу в 2003 році збільшилася в порівнянні з 2002 роком на 109,8 грн. чи на 39,7%, при цьому у промислово-виробничого персоналу – на 39,5% (109,9 грн). Найбільша заробітна плата у керівників – 470,1 грн., а найбільш високі темпи росту середньомісячної заробітної плати спостерігаються у робітників – 55,2% (134,9 грн), безпосередньо у відрядників – 56,4% (137,9 грн.). Це пов'язано, в першу чергу, зі збільшенням обсягів виробництва і структурними змінами всього штату робітників-промисловців. Найнижча середньомісячна заробітна плата у непромислового персоналу – 316,7 грн. /чол.
Взагалі можна зробити висновок, що середньомісячна заробітна плата на підприємстві ЗАТ “Вовчанський маслоробний завод” у звітньому 2003 році зросла по всім категоріям працюючих.
2.4 Аналіз співвідношення витрат фонду заробітної праці та продуктивності праці В процесі аналізу фонду оплати праці також має місце встановити відповідність між темпами росту середньої заробітної плати і продуктивності праці. Оптимальне співвідношення росту продуктивності праці і середньої заробітної плати – необхідна умова підвищення життєвого рівня населення і об'єктивна закономірність розширеної репродукції, так як за рахунок росту продуктивності праці забезпечується не тільки збільшення заробітної плати, а й розширення масштабів виробництва, поповнення суспільних фондів споживання. [9]
В умовах інфляції при аналізу середньої заробітної плати необхідно також враховувати індекс цін на споживчі товари і услуги за аналізуючий період.
Із = Сзпз / Сзпб *Іц, (2.1)
де Із – індекс росту середньої заробітної плати;
Іц – індекс цін;
Сзпз і Сзпб – середня заробітна плата робітників за звітній і базовий періоди.
Коефіцієнт випередження темпів росту заробітної плати над темпами росту продуктивності праці Кв розраховують за формулою:
Кв = Іпп / Із, (2.2)
де Іпп – індекс продуктивності праці;
Із – індекс заробітної плати.
При позитивних тенденціях Кв повинне бути більше одиниці.
Рівень продуктивності праці може бути вираженим показником виробітки продукції на одного робітника або показником трудомісткості одиниці продукції. Проведемо аналіз продуктивності праці. Вихідні дані представлені в табл.2.3
Таблиця 2.3
Аналіз продуктивності праці
Проаналізувавши табл.2.3, можна зробити висновки, що середнього динна продуктивність праці збільшилася на 0,0002 тис. грн. /чол. -год., середньоденна на 0,004 тис. грн. /чол-дні, середньомісячна – на 0,11 тис. грн. /чол, а середньорічна на 1,34 тис. грн. /чол. Це зв'язано зі збільшенням тривалості робочого дня і зі збільшенням обсягу продукції, що випускається. Крім того, у 2003 році на підприємстві впроваджені нові технології виробництва продукції, а також установлене нове обладнання, що дозволило підвищити продуктивність праці.
Середньогодинна продуктивність праці одного робочого зменшилась у звітньому році на 0,4%, середньомісячна – на 0,5%, а трудомісткість зросла на 0,9%.
Таким чином, фактично підприємство у 2003 році знизило потенціальні об'єми росту продукції. Це зумовлено процесом втілення нових потужностей, а також проблемами щодо доставки сировини.
Розрахуємо коефіцієнт випередження Кв:
Кв = 105,2 /139,7 = 0,753
Таким чином, Кв = 0,753
Незважаючи на те, що середня продуктивність праці зросла на 110 грн/чол. в порівнянні з середньою заробітною платою – 109,8 грн/чол., темп зростання останньої 139,7% значно перевищує темп росту середньої продуктивності праці — 105,7%. Це пов'язано з тим, що на підприємстві ЗАТ “Вовчанський маслоробний завод” були переглянуті і скореговані згідно чинному законодавству тарифні ставки і оклади по всіх категоріях працюючих, в першу чергу виробничого персоналу
Розділ 3. Проектно-розрахункова частина 3.1 Методика планування фонду заробітної плати Витрати на персонал – це загальновизнаний для країн з ринковою економікою інтегральний показник, який включає в себе всі витрати, зв*язані з функціонуванням людського фактору: витрат на оплату праці, виплати роботодавця за різноманітними видами соціального страхування, витрати організації на соціальні витрати та пільги, витрати на оплату місця проживання, надання одноразової допомоги, на утримання соціальної інфраструктури, на утримання соціальних служб, на вивчення і підвищення кваліфікації персоналу, на виплату дивідендів і покупку пільгових акцій тощо. [14]
В ринковій економіці встановлення припустимого розміру витрат є відправною точкою для планування всіх інших показників праці, у тому числі і фонду оплати праці. [14]
Планування засобів на оплату праці є найважливішим елементом механізму стимулювання праці працівників.
В прцесі планування фонду оплати праці і безпосередньо заробітної праці по категоріях працюючих необхідно вирішувати слідуючі задачі:
вибрати форми і системи заробітної плати, які найбільше будуть відповідати настановам тактичного і стратегічного планування;
вибрати спосіб визначення планового фонду оплати праці;
розрахувати величину планового фонду оплати праці.
Для визначення планового фонду оплати праці застосовують слідуючі методи:
поелементний (прямого розрахунку);
по досягнутому рівню базового фонду оплати праці;
на основі середньої заробітної плати;
нормативний;
комбінований.
Основними принципами складання плану по формуванню і використанню фонду заробітної плати на підприємстві ЗАТ “Вовчанський маслоробний завод ” є наступні:
послідовність стратегічного і тактичного планування;
пропорційність;
безперервність;
гнучкість;
точність;
продолжение
--PAGE_BREAK--