Гражданско-процессуальные правоотношения

Змст Перелк умовних скорочень 3 Правовдносини 4 Змст цивльно-процесуальних правовдносин 9 Процесуальн права та обов язки сторн 13 Неналежна сторона у справ 15 Процесуальне правонаступництво 17 Процесуальна спвучасть 19 Цивльна процесуальна правоздатнсть та цивльна процесуальна дздатнсть як умови правосуб ктност у цивльному процес . 21 Суб кти, що ведуть справу 24 Об кти цивльно-процесуальних правовдношень 27

Пдстави виникнення та припинення цивльно-процесуальних правовдносин 28 Висновок 32 Лтература 33 Цивльний кодекс Украни Правовдносини Правовдносини це врегульован нормами права суспльн вдносини, учасники яких мають суб ктивн права та обов язки.

Цивльно-процесуальними правовдносинами суспльн вдносини, учасники яких пов язан правами та обов язками на основ ц вльно-процесуального права. Цивльно-процесуальн правовдносини регулюють тльки суспльн вдносини, що виникають у процес здйснення судочинства по справах одню з сторн у яких громадянин. Так правовдносини не можуть снувати без правового врегулювання, без нього вони не мають правово форми. Правовий характер та загальнообов язковсть м нада саме законодавче врегулювання.

Однак не означа, що будь яке вдношення, що виника у процес розгляду цивльно справи ма бути передбачене правом. Ус види процесв реалзуються через вдповдн процесуальн правовдносини. Процесуальн правовдносини зумовлюють динамку матеральних правовдносин, вони похдними вд останнх, носять по вдношенню до них службовий характер. Це визнача специфку характер складу процесуальних правовдносин. Стан, коли матеральне право ма сво процесуальн форми об ктивно зумовленим.

Дяльнсть органв правосуддя, всх органв слдства дзнання урегульована процесуальними нормами. Ц процесуальн норми регулюють цлком вс процесуальн д дяльнсть усх учасникв процесу, незалежно вд х правового положення. При цьому основна функця процесуальних форм Що стосуться змсту процесуальних правовдносин, то його характеризують процесуальн субктивн права процесуальн обовязки. Ми вже говорили, що стан, коли матеральне право ма сво процесуальн форми, обктивно зумовленим.

Дяльнсть органв правосуддя, всх органв слдства дзнання урегульована процесуальними нормами. Ц процесуальн норми регулюютьцлком вс процесуальн д дяльнсть усх учасникв процесу, незалежновд х правового положення. При цьому основна функця процесуальнихнорм у традицйному процес поляга у тому, щоб встановити стину,причому у атмосфер найбльшого сприяння безпосередньо зацкавленимучасникам процесу здйснити сво права позивачу, потерплому,вдповдачу, третм особам, звинуваченому чи пдсудному.

По вдношеннюдо нших учасникв, тобто субктв, що виконують службов обовязки уюридичному процес, призначення норм процесуального права поляга утому, щоб забезпечити оптимальнсть х дй, найбльшу ефективнсть одержання юридичних результатв, при додержанн режиму законност. Звдсиста зрозумлою загальна природа призначення процесуального права воно похдне вд матерального права обслугову потреби ефективнореалзац останнього. При дослдженн природи процесуального права визначенн

його мсцяу загальнй структур укранського права традицйно визнавалось, що йогопрактичне призначення повнстю вичерпуться регулюванням суспльнихвдносин, як характерними для процесу примусового здйснення прав обовязкв, що встановлюються нормами матеральних галузей права.Проте у загальнотеоретичнй галузевй юридичнй лтератур отрималапоширювальну була обгрунтована думка, що процесуальн норми у галузпозитивно дяльност Укрансько держави не менш значущ, нж у галузюриспруденц.

Справа у тому, що окрм кримнально-процесуального цивльно-процесуального права у систем укранського права багаточисельн процесуальн норми нститути, що не повязан з примусовоюреалзацю вдповдних норм матерального права, за допомогою нарунт яких здйснються правозастосувальна дяльнсть по реалзац матеральних приписв. У звязку з цим врною думка про присутнсть вукранському прав державно-процесуальних, адмнстративно-процесуальних нших процесуальних галузей права. Такий пдхд бльшправильний, оскльки встановлення, закрплення дотримання

процесуально форми найбльш повно вдповда тим чи ншим матеральним нормам права, допомага удосконаленню правових норм, бльш успшному здйсненню завдань подальшого змцнення законност дисциплни. Схема спввдношення тут така матеральне право - процес - процесуальне право. Де матеральне право визнача процес, а процесуальне право закрплю процесуальн форми, що необхдними для реалзац норм матерального права, регулювання вдносин, що складаються в област х застосування.

Отже, процесуальна система права - це вдносно самостйна вд системиматерального права, обктивно зумовлена, збалансована внутршньонесуперечлива сукупнсть процесуальних норм, що диференцюються нагалуз, нститути норми. Головними ознаками системи процесуального права 1. вдносна самостйнсть вд системи матерального права 2. обктивна зумовленсть, тобто незалежнсть снування вд яко-небудь вол 3. збалансовансть, що означа послдовнсть у регулюванн суспльних вдносин 4. внутршня несуперечливсть, тобто безконфлктнсть галузей,

пдгалузей, нститутв норм 5. диференцаця на складов елементи, тобто галуз, нститути норми. До недавнього часу бльшсть процесуалств визнавали предметом правового регулювання тльки т суспльн вдносини, що складаються у процес здйснення судом правосуддя по цивльних справах. Проте, у наш час, виходячи перед усм з дност предмету правового регулювання цивльного, матерального процесуального права, а також загальност х принципв, цлей задач, стверджуються деякими втчизняними вченими,

що розумння цивльно-процесуального права повинно бути бльш широким, таким, що охоплю не тльки судову дяльнсть, але аналогчну дяльнсть арбтражних, третейських судв, рзних органв органзацй тощо. Якщо дал розвивати думку про далектичний взамозвязок матерального процесуального права, як спввдношення змсту форми, топереконушся, що визнання у систем втчизняного права тльки двох процесуальних галузей зроблено без урахування того, що формування галузейпроцесуального права ма обктивну основу.

Це однаково стосуться яккримнального, цивльного матерального процесуального права, так процесуальних норм, що складають з матеральними нормами одну галузь.Спввдношення мж матеральними процесуальними нормами державного, адмнстративного, земельного, смейного ншого права у свой основадекватно спввдношенню мж матеральними процесуальними нормамикримнального цивльного права. Рзниця лише у тм, що останн видлену самостйн процесуальн галуз, зосереджен у одному законодавчомуакт,

а нш - обднан у однм нормативнм акт, разом з нормами матерального права. Аналогчним чином у залежност вд матеральних правовдносин формуться природа сутнсть процесуальних правовдносин, що процесуальною формою, похдною вд галузей матерального права. Поряд з обктивним критерм предметом регулювання до числа фак-торв формування процесуальних галузей необхдно вднести кльксне на-копичення процесуального правового матералу, яке дасть можливстьвиршити

питання про те, чи заданих умов сукупнсть процесуальних нормможе претендувати на статус самостйно галуз, що здатна обслуговуватиматеральну галузь права. До того ж, у справ встановлення розвитку процесуальних галузей дужеважливу роль вдгра такий субктивний фактор, як воля держави, соцальна спрямовансть, бажання встановити чи помняти форми правотворчо чи правозастосувально дяльност з урахуванням економчних,полтичних нших факторв на рзних етапах розвитку суспльства. У всякому раз, з нашо точки зору, шлях на побудову

правово, демократично, соцально держави в Укран означа, що держава повинна бажати добиватись подальшого удосконалення процесуальних форм правового регулювання. На наш час вимага для здйснення бльш ефективного правового регулювання суспльних вдносин встановлення бльш детально процедури реалзац законодавства, особливо практики його застосування.Якраз цьому сприя процесуальне право, що регулю всю сукупнстьсуспльних вдносин, що виникають у процес

реалзац норм всх галузейматерального права, всма його субктами. Розвинуте повноцнне процесуальне право, застосоване на демократичних засадах принципах, неодмнним елементом мцного правопорядку законност. Норми процесуального права вдрзняються вд норм матерального права за свом змстом, що виявляються у свордностях приписв, що мстятьсяу процесуальних нормах, особливостях адресату деяких моментах структурно побудови. Це обумовлються перед усм характером функцйпроцесуальних норм,

х призначенням. Якщо функц норм матеральногоправа полягають у безпосередньому регулюванн поведнки людей, х колективв, держави органв складають сам змст, робочий механзмправового регулювання, то функц норм процесуального права свордною надстройкою над нормами матерального права. х призначення- регулювання суспльних вдносин, що складаються у процес застосування норм матерального права при наявност обставин, що вимагають цьогозастосування, мають загальну мсту - сприяти одержанню результату, щопереслдуться

нормою матерального права. Вказан функцональнособливост процесуальних норм визначають свордний характер самихприписв, що мстяться у них. Змст цивльно-процесуальних правовдносин Змст цивльно-процесуальних правовдносин складають суб ктивн права та обов язки його учасникв. Суб ктивне цивльно-процесуальне право мра дозволено поведнки суб кта цивльно-процесуальних правовдносин. Це складне юридичне утворення, що ма особистий змст та складаться з юридичних можливостей, що надан

суб кту. Юридичн вимоги як складов частини змсту суб ктивного цивльно-процесуального права мають назву право можливостей. За умов великого рзноманття суб ктивних прав можливо видлити три основн можливост 1 можливсть вимагати, що склада з себе можливсть вимагати вд зобов язаного суб кта виконання покладених на нього обов язкв 2 можливсть на власн д, що означа можливсть самостйного здйснення суб ктом фактично та юридично значущих дй 3 право на захист, а саме можливсть виконання чи вимоги використання державно-

примусових заходв у випадку порушення суб ктивного права. Суб ктивний цивльно-правовий обов язок мра необхдно поведнки учасникв цивльно-процесуального правовдношення. Сутнсть обов язкв складаться з необхдност здйснення суб ктом вказаних дй чи утримання вд будь-яких дй. В цивльно-правових правовдношеннях сну два типи обов язкв пасивний та активний. Обов язки пасивного типу виходять з цивльно-процесуальних заборон та за свою природою означають юридичну

неможливсть здйснення дй, що порушують нтереси правомочних суб ктв. Обов язок активного типу мстить вимогу до суб кта здйснити дю. Вимога, що мститься в обов язку та склада змст, означа для зобов язаного суб кта необхднсть дяти в нтересах правомочного суб кта, бо воно забезпечено санкцю за невиконання обов язку. Структура цивльно-процесуального правовдношення може бути простою та складною.

У першому випадку, одному правомочному учаснику протистоть один зобов язаний, у другому одному правомочному деклька зобов язаних. Суб ктивн права та обов язки, що х мають учасники цивльно-процесуального правовдношення складають його правову форму. Особливстю суб ктивних цивльно-процесуальних прав та обов язкв х немайновий характер. В процес цивльно-процесуального регулювання суспльних вдносин х учасники набувають прав та обов язкв, як у подальшому й обумовлюють поведнку учасникв в рамках снуючих мж ними правовдносин.

Як будь-яке нша суспльна правовдносин встановлються в результат взамод мж особами. В правовдношенн взамодя його учасникв проходить у вдповдност до суб ктивних прав та обов язкв що вони мають. Суб кти цивльно-процесуальних правовдносин. Сторонами у цивльному процес називаються особи, вд мен яких ведеться процес та матерально-правовий спр, який ма виршити суд. Сторонами в цивльному процес позивачем та вдповдачем можуть бути громадяни, громадяни

пдпримц, державн пдпримства та установи, суспльн органзац та нш суб кти, що мають права юридичних осб. Сторонами можуть виступати ноземн громадяни та фрми, особи без громадянства. У кожнй справ позовного провадження дв сторони. Позивач особа, на захист прав та нтересв яко порушуться цивльна справа. Порушити цивльну справу може сама зацкавлена особо, це може зробити прокурор, а у випадках, передбачених законом, справу може бути порушено за нцативою органв державного управлння, профсплок,

пдпримств, колгоспв та нших суспльних органзацй, а також окремих громадян ст.102 ЦПК. Вказан особи можуть бути нцаторами процесу тльки тод, коли закон, положення, устав т.д. про ц органзац передбача це. Стосовно громадян законодавство також ма передбачати х право порушувати справу в нтересах третх осб наприклад заява про визнання громадянина обмежено дздатним чи недздатним, ст.256 ЦПК. Само по соб слово позивач походить вд слова звати шукати захисту.

Позовну сторону прийнято називати активною, оскльки д на захист прав та нтересв тягнуть за собою виникнення процесу. Однак не завжди суб ктивна активнсть тльки позивача. Якщо справу порушено прокурором чи органзацями чи громадянами, що мають на це право вдповдно до ст.4 ЦПК, зацкавлена особа ма бути сповщена про це та брати участь у справ як позивач ст.104 ЦПК. Вдповдач особа, що залучаться до вдповд за позовом, оскльки на нього вказано у позов як на порушника

права. В багатьох випадках причиною пред явлення позову д чи бездяльнсть самого вдповдача несплата боргу у встановлений строк, оспорювання права авторства, нанесення шкоди т.д однак у окремих випадках вдповдач може сам няких д, що наносять шкоду нтересам позивача не здйсняти власник джерела побльшено небезпеки, малолтнй наслдувач, до якого пред явлено позов про визнання заповту недйсним т.д але об ктивно стати суб ктом спрного матерального правовдношення на так званому пасивному боц.

Спрне матеральне правовдношення об кт процесу по конкретнй цивльнй справ, а його суб кти сторонами. Питання про снування чи не снування цього правовдношення, його змст, про те чи дйсно порушено в якй мр права позивача та чи повинен за це вдповдати вдповдач, будуть виршен судом тльки псля розгляду справи за суттю. Однак вже у момент порушення справи очевидн наступн суттв ознаки сторн 1 вд мен сторн ведеться процес по справ, вони персонфкують цивльну справу.

Це ма важливе практичне значення, тому що закон забороня пред явлення та розгляд вже виршеного позову мж тими самими сторонами, про той самий предмет та на тих самих засадах. 2 стосунки мж сторонами в результат пред явлення позову набувають офцйного спрного характеру. Завдання суду поляга в тому, щоб ц стосунки врегулювати 3 сторони суб кти спрного матерального правовдношення мають у справ матерально-правову зацкавленсть. Судове ршення вплине на х матеральн права, вони або набудуть

як-небудь матеральн блага, або позбудуться х. 4 вступивши до процесуальних вдносин з судом, сторони мають в справ процесуальну зацкавленсть, що складаться з можливост захисту свох прав, у намаганн отримати позитивне ршення та реалзувати його 5 сторони, являючись головними учасниками процесу, мають нести вс судов витрати Ус разом, вищенаведен ознаки притаманн лише сторонам саме поднання цих ознак дозволя вдмежувати сторони вд нших осб, що приймають участь у справ. Поняття сторн застосовуться у справах позовного провадження.

Учасниками справ особливого провадження, а також справ, що виникають з адмнстративних правопорушень, заявники, скаржники та зацкавлен особи. Ц особи користуються правами сторн за окремими винятками, що встановлен законом. Процесуальн права та обов язки сторн Закон встановлю, що сторони користуються однаковими процесуальними правами ст 103 ЦПК. Вдповдно вони несуть й рвн процесуальн обов язки.

Вс процесуальн права сторн походять з встановленого Конституцю Украни права на судовий захист свох нтересв. Вся система цивльного судочинства , по сут, конкретизацю цього конституцйного положення, реальною гарантю його виконання. Процесуальн права сторн рзномантн, отже необхдно провести тльки х загальний огляд. Сторони, перед усм, мають право не безпосередню участь у справ.

Вони можуть приймати участь в усх судових засданнях по справ, брати участь при здйсненн процесуальних дй, знайомитися з матералами справи, робити виписки з них, знмати коп. Сторони мають право попередньо оцнювати безпристраснсть членв суду х надано право заявлення вдводв. Сторони, являючись матерально зацкавленими особами, можуть самостйно визначити обсяг захисту свох прав та нтересв, а також вносити змни до заявлених позовних вимог.

Так, позивач може вдмовитися вд позову, а вдповдач визнати позов. Мж сторонами може бути укладена мрова угода. Позивач може змнити пдставу та предмет позову, т.д. Широк права сторн по використанню процесуальних засобв судового захисту. Сторони мають право надавати докази та приймати участь у х дослдженн, ставити запитання ншим особам, що беруть участь у справ, а також свдкам та експертам, заявляти рзн клопотання, надавати сво аргументи

та заперечувати на аргументи ншо сторони. Вдповдач ма право крм заперечень на позов, використовувати як захист зустрчний позов. Сторони мають право домагатися переврки законност та обрунтованост ршення. Вони можуть оскаржити ршення в касацйному . Пдймати питання про перегляд ршення по сут в апеляцйному порядку. Вони можуть звертатися до вдповдних посадових осб з проханням про перегляд ршення в порядку нагляду. Остаточна реалзаця ршення його виконання залежить вд здйснення сторонами х права вимагати примусового

виконання ршення. Сторони мають цлий ряд нших процесуальних прав можуть вести справу особисто або через представникв, прохати про забезпечення позову, вимагати вдшкодування судових витрат та н. Процесуальн обов язки сторн подляються на загальн та спецальн. В ряд загальних обов язкв важливе мсце займа добросовснсть. Маючи широк процесуальн права, сторони зобов язан добросовсно х використовувати ч.2 ст.99

ЦПК. В бльшост випадкв цей обов язок виконуться добровльно, однак на сторону, що недобросовсно заявила безпдставний позов чи спр проти позову або систематичне протид правильному та швидкому розгляду та виршенню справи, суд може покласти сплату на користь ншо сторони винагороди за фактичну втрату робочого часу вдповдно до середнього заробтку, але не бльше 5 вд задоволено частини позову ст.77 ЦПК. Сторони зобов язан пдкорятися процесуальнй регламентац, виконувати процесуальн д у встановлен законом

чи судом строки свочасно сплачувати витрати по справ, надавати процесуальн документи по встановлен законом форм. Невиконання цих вимог позбавля сторону права виконання вдповдних процесуальних дй. Стосовно загального обов язку сторн бути правдивою на протяз процесу, то на мй погляд, цей обов язок ма моральний, а не правовий характер. Спецальн процесуальн обов язки покладаються на сторони у зв язку з необхднстю вчинення окремих процесуальних дй. Так, наприклад, закон встановив, що особа, яка заявля

клопотання перед судом про витребування письмового доказу вд осб, що беруть або не беруть участь у справ, повинно визначити цей доказ, вказати причини, що перешкоджають самостйному його отриманню, та також пдстави, за якими вона вважа, що доказ знаходиться у дано особи чи органзац ст. 47 ЦПК. Неналежна сторона у справ Замна неналежно сторони. Право на судовий захист ма кожний громадянин. Цим правом можуть користатися ноземц та особи без громадянства.

Органзац, що мають цивльну процесуальну правоздатнсть та дздатнсть, також мають це право. Таким чином, будь-яка правоздатна особа може зайняти процесуальне положення сторони. Однак, для участ в данй справ необхдно мати конкретну матерально-правову зацкавленсть саме в цй справ, а саме бути належною стороною. Якщо вндикацйний позов пред явлено не самим власником чи законним користувачем предмету, а його сином власник жив такий позов пред явлено неналежним позивачем.

Пред являючи позов, позивач повинен надати суду дан, з яких було б видно, що вн належним позивачем, а особа притягнута м до вдповд належним вдповдачем. Позивач повинен легтимувати себе та вдповдача. Легтимаця узаконення ма цллю чтке визначення суб ктного склад у учасникв спору, правильну юридичну квалфкацю спору. Легтимаця забезпечу винесення ршення стосовно дйсно матерально зацкавлених осб.

Якщо позов пред явлено прокурором або органзацями чи громадянами, що порушують справу в нтересах третх осб, прокурор та ц органзац повинн також легтимувати позивача та вдповдача. Отже, належними сторонами в цивльнй справ особи, стосовно яких дан про те, що вони можуть бути суб ктами спрного правовдношення. Належна сторона визначаться судом на пдстав норм матерального права. Вже при прийнятт позовно заяви суд повинен встановити, чи ма позивач право вимоги та чи вдповдач тю

особою, яка повинна вдповдати за позовом. Участь у справ неналежного позивача чи неналежного вдповдача перешкоджа законному та обгрунтованному виршенню справи. У зв язку з цим виника проблема замни неналежно сторони. Однак, справа не завжди порушуться належним позивачем, а як вдповдаючий за позовом не завжди притягаться належний вдповдач. Процесуальний закон не передбача вдмови у прийнятт заяви вд неналежного позивача

чи вдмови вд прийняття позову, зверненого неналежному вдповдачу. Неналежний позивач чи вдповдач повинн бути замнен у належному порядку, встановленому ст.105 ЦПК. Однак замна неналежних позивача та вдповдача може бути проведена тльки з згоди позивача. Для замни неналежного первинного позивача необхдна не тльки його згода на вихд з справи, а й згода належного позивача на вступ до справи. За наявност х взамно згоди вдбуваться замна. якщо позивач не

згоден на замну його на ншу особу, то ця особа може вступити до справи як третя особа, що заявля самостйн вимоги на предмет спору, про що суд сповща цю особу. Якщо первинний позивач згоден вийти з справи, а належний позивач не бажа до не вступати, по справ зника позивач, тому суд повинен закнчити провадження по справ в порядку ст.136 ЦПК. Вдмова первинного позивача у вибутт та вдмова належного позивача у вступ до справи повинн тягнути

за собою розгляд справи за суттю та винесення ршення про вдмову у позов. Для замни неналежного вдповдача також потрбна згода позивача. При згод на таку замну суд звльня первинного вдповдача вд участ у справ та залуча нового вдповдача. В раз незгоди позивача на замну вдповдача ншою особою суд залуча цю особу як другого вдповдача ч.3 ст.105 ЦПК. Замна неналежно сторони вдбуваться в тому самому процес, без зупинення чи призупинення провадження.

Якщо замна вдбуваться в засданн суду, останнй може вдкласти справу слуханням з тим, щоб надати час належнй сторон вступити у справу та пдготуватися до захисту свох нтересв. Псля замни неналежно сторони розгляд справи починаться з початку, а саме з стад пдготовки до судового розгляду. Замна неналежно сторони може вдбуватися тльки в суд першо нстанц. Замна неналежно сторони ма проводитись судом у вдкритому судовому засданн з обов язковим викликом всх

осб, що беруть участь у справ. Процесуальне правонаступництво В ход процесу по конкретнй справ може виникнути необхднсть замни осб, що приймають участь у справ через правонаступництво, яке виникло в матеральних правовдносинах. Громадянин, що стороною у справ може вмерти, залишивши сво майно наслдувачу по закону чи за заповтом. Юридична особа може бути реорганзована чи закнчити сво снування.

Крм такого загального унверсального правонаступництва можливо правонаступництво у окремому правовдношенн сингулярне. Сторона може передати право вимоги чи виконати переказ боргу. У будь-якому випадку, процесуальне правонаступництво можливо лише у тому випадку, коли вдбулося правопримство матеральне. Якщо матеральн правовдношення та виникаюча на х пдстав зацкавленсть мають особистий характер стягнення алментв, поновлення на робот, вдшкодування збиткв, що нанесен здоров ю неможливсть матерального

правонаступництва обумовлю й неможливсть правопримства у процес. Матеральне правонаступництво автоматично не тягне процесуального правопримства. Вступ до процесу правонаступника позивача залежить вд його волевиявлення. Залучення до процесу правонаступника-вдповдача знову ж таки залежить вд вол позивача чи ншо особи, що прийма участь у справ. Тльки псля того як буде визначено правонаступника вилучено особи, а вд зацкавлених

осб буде отримано вдповдну заяву, призупинене в результат смерт громадянина чи лквдац юридично особи провадження по справ може бути поновлено. В цьому суть диспозитивного характеру процесуальних прав сторн. Порядок настання правонаступництва в процес 1 в раз настання обставин, що пдставою для унверсального правонаступництва в матеральному прав, провадження по справ ма бути обов язково призупинено 2 у випадах сингулярного правонаступництва вступ до справи правонаступника вдбуваться без призупинення провадження

по справ 3 правонаступник повинен надати суду документи, що засвдчують його правонаступництво в матеральних правовдношеннях свдоцтво про право на спадщину, документ про реорганзацю юридично особи та н 4 Якщо правонаступництво в матеральному прав наступа стосовно деклькох осб, кожна з них може вступити до справи за свом бажанням. Вступ одного з правонаступникв до справи не зв язу нших правонаступникв, однак суд ма х сповстити про поновлення процесу 5 правонаступництво можливо у будь-якй стад процесу 6

для правонаступника вс д, що вчинен до його вступу до справи, обов язков в тому обсяз, в якому вони були обов язков для особи, яку правонаступник змнив. Правонаступник не ма права вимагати перепереврки доказв, що в х дослдженн брав участь його попередник 7 при процесуальному правонаступництв процес не починаться знову, а поновлються з т стад, на якй був призупинений, або продовжуться з т стад, на якй настало правонаступництво сингулярне правонаступництво.

Таким чином процесуальне правонаступництво особливим випадком замни осб в процес. Вд замни неналежно сторони правонаступництво вдрзняться деклькома суттвими моментами воно можливе у будь-якй стад виконання воно тягне поновлення чи продовження процесу воно тягне передачу правонаступнику всх процесуальних прав та обов язкв попередника останн правонаступник нколи не може приймати участь у справ разом з право попередником. Процесуальна спвучасть

Згдно ст.104 ЦПК, позов може бути пред явлено сумсно деклькома позивачами або до деклькох вдповдачв. В лтератур нердко спвучасть на боц позивача називають активною, а на боц вдповдача пасивною, виходячи з того, що порушуться справа та до у ньому залучаються вдповдач з нцативи позивача. Назва ця умовна та не означа пасивност вдповдача. Сторони в процес мають рвн права та однаков можливост активно користуватися всма наданими м законом

процесуальними засобами для захисту суб ктивних прав та охоронюваних законом нтересв. Спвучасть може виникнути в раз пред явлення позову деклькома позивачами до деклькох вдповдачв. Вдповдно, процесуальна спвучасть можлива як на боц позивача чи вдповдача, так й на обох сторонах одночасно. Структура сторн при множинност осб не змнються, в процес тльки дв сторони, що спвпозивачами або спввдповдачами. Спвучасники, звичайно не суперечать мж собою. Але якщо навть мж ними виникають розбжност, наприклад

про розмр належно частини, то х вимоги як правило сумсн та не виключають одна одну. Ця особливсть суттвою ознакою спвучаст. Таким чином, процесуальна спвучасть участь в однй справ деклькох позивачв чи деклькох вдповдачв, нтереси та вимоги яких не виключають одне одного. Процесуальн спвучасники, як правило, суб ктами суперечного чи пов язаного з ним правовдношення, що пдляга виршенню судом. Процесуальна спвучасть поднання позовв по суб ктам процесу, тому ще ма назву

суб ктивного поднання позовв, на вдмну вд об ктивного поднання позовв коли одна особа пред явля до ншо деклька позовних вимог. В такому провадженн поднання проводиться за об ктом процесу, в ньому нема спвучаст. Пдстави спвучаст дючим законодавством прямо не встановлен. Однак процесуальна спвучасть допускаться насамперед в тих випадках, коли це пов язано з характером матеральних правовдносин. По змсту закону процесуальна спв участь можлива в таких випадках 1 якщо предмет

позову - загальне право наприклад позови з права загально власност 2 якщо позовн вимоги походять з одн т ж пдстави з сумсного нанесення шкоди деклькома особами 3 якщо вимоги однордн, хоч не тотожн за пдставою та предметом. позов про сплату заробтно платн до одного роботодавця деклькох робтникв Залежно вд характеру матерально-правових зв язкв мж суб ктами суперечних правовдносин розрзняють два види процесуально спвучаст необхднеобов язкове та факультативне можливе.

Необхдна спвучасть обов язкова участь у справ всх суб ктв спрного правовдношення як позивачв так вдповдачв. Воно пов язано з особливостями спрних матеральних правовдносин при множинност х суб ктв. Якщо позивач пред явив позов не до всх зобов язаних осб, а вимоги його не можуть бути розглянут окремо, то суд повинен залучити до процесу всх цих осб. Невиконання на практиц вимог про залучення спввдповдачв веде до винесення необрунтованих ршень та до х подальшо вдмни.

Спвучасть факультативна, якщо вимоги деклькох позивачв чи одного позивача к декльком вдповдачам можуть бути розглянут та здйснен незалежно одна вд одно. Наприклад позов батькв до дтей про стягнення алментв може бути пред явлено як сумсно в однй справ, так й окремо до кожного з дтей або до всх одночасно. Факультативна спвучасть дозволяться як при матерально правовому зв язку мж спвучасниками так без нього, залежно вд необхдност. Факультативна спвучасть можлива лише за умов, коли воно вдповда вимогам процесуально

економ, дозволя скоротити витрати часу на розгляд справи, забезпечуючи швидке та правильне виршення суперечки. Якщо сумсний розгляд вимог деклькох позивачв чи до деклькох вдповдачв ускладню процес, то суддя може видлити одну чи деклька вимог в окреме провадження. Основна мета нституту процесуально спвучаст винесення дино образного ршення, його стабльнсть. Метою необхдно спвучаст винесення повних ршень, що вичерпують вс можлив по справ питання.

Спвучасники користуються правами та несуть обов язки сторн в процес ст.104 ЦПК. Кожен з позивачв та вдповдачв стосовно ншо сторони виступа в процес самостйно та д незалежно вд нших учасникв процесу вн може наприклад самостйно визнати позов чи вдмовитися вд нього. Спвучасники можуть поручити ведення справи одному з них, навть коли спвучасник не ма загального права ведення стороннх справ. При процесуальнй спвучаст суд виносить загальне ршення, в якому визначаються

права та обов язки кожного з спвучасникв. Це ршення поднане, в ньому ма мститися вдповдь по кожнй вимоз. Цивльна процесуальна правоздатнсть та цивльна процесуальна дздатнсть як умови правосуб ктност у цивльному процес . Цивльна процесуальна правоздатнсть встановлена законом можливсть мати цивльн процесуальн права та обов язки, а саме, бути учасником цивльного процесу. Закон нада цивльну процесуальну правоздатнсть в рвнй мр всм громадянам та юридичним особам ст.100

ЦПК, маючи на уваз тльки можливсть х участ у цивльному процес як сторн та приведених до них осб. В цьому розумнн цивльне процесуальне законодавство не припуска няких обмежень процесуально правоздатност. Вс особи, що мають суб ктивне матеральне право, повинн мати можливсть звернення за його захистом, отже мати цивльно-правову правоздатнсть. Цивльна процесуальна правоздатнсть пов язана з правоздатнстю в матеральному прав цивльному, трудовому, смейному, земельному, адмнстративному, коли визначаться можливсть бути стороною

чи третьою особою. Судовий захист передбача, що особа, яка звертаться за ним може мати спрне право. Тому цивльна процесуальна правоздатнсть виника одночасно з правоздатнстю в матеральному прав. Процесуальна правоздатнсть громадян виника з моменту народження та припиняться з смертю. Але якщо правоздатнсть в матеральному прав виника з визначеного вку наприклад трудова, шлюбна, то вдповдно й процесуальна наста з того ж моменту. Юридичн особи мають процесуальну правоздатнсть з моменту виникнення.

Припинення юридично особи веде до припинення його процесуально правоздатност. Однак за змстом правоздатнсть в матеральному прав не тотожна процесуальнй правоздатност. Якщо правоздатнсть в матеральному прав можливсть мати вдповдн матеральн права та обов язки цивльн, трудов, шлюбно-смейн, то цивльна процесуальна правоздатнсть можливсть мати цивльн процесуальн права та обов язки, а саме бути стороною, третьою особою.

Вс громадяни та органзац надлен законом однаковою процесуальною правоздатнстю на вдмну вд цивльного права, що встановлю, як правило, спецальну правоздатнсть юридичних осб. Для виконання процесуальних прав та обов язкв в суд через виконання процесуальних дй необхдно мати процесуальну дздатнсть. Цивльна процесуальна дздатнсть можливсть особисто виконувати сво права та передавати ведення справи представнику, а саме можливсть особисто виконувати процесуальн д 9самому пред являти

позов, укладати мрову угоду, вдмовитися вд позову чи визнати позов, заявляти клопотання в процес, доказувати т.д в цьому вдмннсть цивльно процесуально дздатност вд дздатност в матеральному прав можливсть особисто укладати угоди, отримувати власнсть т.д Юридичн особи мають процесуальну дздатнсть з моменту виникнення. Процесуальн права та обов язки юридично особи виконуються його органами безпосередньо чи через представникв. Повна процесуальна дздатнсть громадян виника з досягненням повнолття, а саме з 18 роквч.1 ст.101

ЦПК, а у випадку емансипац з 16 рокв. Права та нтереси неповнолтнх у вц вд 14 до 18 рокв, а також громадян, визнаних обмежно дздатними, захищаються в суд х законними представниками. Однак суд повинен у таких випадках залучати до участ у справ самих неповнолтнх чи громадян визнаних обмежено дздатними. Так особи мають право виконувати вс процесуальн д. Будь яких обмежень процесуально дздатност закон не дозволя.

Д по розпорядженню матеральним правом вдмова вд позову, визнання позову вони можуть виконувати тльки за згоди законних представникв. У випадках, передбачених законодавством, по справам, що виникають з трудових та шлюбно-смейних право вдношень, з угод, пов язаних з розпорядженням отриманим заробтком, а також у справах, що виникають з нанесення шкоди, неповнолтн мають право особисто захищати в суд сво права та нтереси. Залучати законних представникв до участ в справ у таких випадках не обов язково, виршення

питання залежить вд точки зору суду. У випадках, коли законом дозволяться вступ у шлюб до досягнення 18 рокв, дздатнсть в повному обсяз набуваться з моменту вступу у шлюб. Це положення повнстю спвпада з цивльною процесуальною дздатнстю. За осб, повнстю недздатних малолтн, особи, що не досягли 14 рокв та н процес ведуть х законн представники. Д недздатного, в тому числ пред явлений ним позов, можуть набрати чинност у випадку пдтвердження х

законними представниками. Законний представник може пдтвердити вс д недздатного чи деяк з них, не пдтверджен ним д втрачають юридичне значення. Це стосуться тльки абсолютно недздатних осб. Суб кти, що ведуть справу Серед безпосередньо зацкавлених у результатах юридичного процесу суб ктв група, що викону сво функц для забезпечення реалзац чужих нтересв, маючи свою метою найбльш ефективний розгляд юридично справи. Основним членом ц групи суд.

Ст.55 Конституц Украни каже Права та свободи людини та громадянина захищаються судом. Кожному гарантуться право на оскарження в суд ршень, дй чи бездяльност органв державно влади, мсцевого самоврядування, посадових та службових осб. За цивльно-процесуальним законодавством судом розглядаються справи - по суперечках, що виникають з цивльних, смейних, трудових та кооперативних правовдношень, якщо хоча б одню з сторн в спор громадянин, за винятком випадкв, коли ршення таких суперечок вднесено до

ведення нших органв - справи, що виникають з адмнстративно-правових вдношень, перелчених в ст.236 ЦПК деяк порушення закону про вибори, скарги на д посадових осб та н справи особливого провадження, перелчен в ст.254 ЦПК визнання громадянина беззвтно вдсутнми чи померлими, всиновлення дтей, встановлення фактв, як мають юридичне значення. Можливсть застосування судово влади для захисту прав, законних нтересв та свобод громадян та органзацй постйно розширються, про що свдчить встановлена пдвдомчсть суду справ

по трудових, земельним, державним, адмнстративним, фнансовим правовдношенням. днсть судово влади виклика необхднсть унфкац судово системи на основ створення диного та рвного для всх громадян та органзацй державного суду з покладенням на нього виконання функцй правосуддя по справах, що виникають з правовдношень, врегульованих нормами цивльного, трудового, смейного, земельного, адмнстративного та нших галузей матерального права у об днаному процесуальному порядку. Виходячи з далектичного зв язку цивльного права з цивльним процесуальним

днсть змсту та форми, цивльну процесуальну форму в ототожненн з цивльним судочинством можливо розглядати умовно в тому план, що й забезпечуться життя реалзаця, захист цивльного права змсту, однак слд мати на уваз, що цивльне судочинство ма свй притаманний йому змст та процесуальну форму. Змстом буде дяльнсть суду та учасникв процесу д та правовдношення, а цивльною процесуальною формою об ктивний зовншнй вияв створення, закрплення та оформлення вдповдно дяльност.

Наприклад, дяльнсть суду по розгляду справи складаться з сукупност дй спрямованих на розгляд доказв за допомогою визначених законом засобв доказування. Така дяльнсть виконуться у чтко визначеному законом порядку, по встановлених правилах, у встановленй процесуальнй форм судового засдання, безпосередньо, усно, а саме процесуальн д виконуються у визначенй процесуальнй форм та фксуються у визначених процесуальних документах.

Таке розумння процесуально форми вдбиваться у деяких нормах ЦПК ст 137 позовна заява податься до суду у письмовому вигляд ст 211 постановлене судом ршення виноситься у письмовому вигляд ст 159 розгляд справи проходить в судовому засданн ст 160 розгляд справи проходить безпосередньо, усно та при незмнному склад суддв. Таким чином, пд цивльною процесуальною формою слд розумти встановлений цивльним процесуальним правом зовншнй засб виконання процесуальних дй, що виконуються

по встановленим правилам, у встановленому порядку судом, органом судового виконання та всма учасниками процесу при розгляд та виршенн справи, переврц законност та обрунтованост постановленого по ньому ршенн, а також закрплення процесуальних дй у передбачених процесуальних документах. Цивльна процесуальна форма обумовлена снуючими в Укран суспльними вдношеннями та характеризуться демократизмом, який базуться на закрплених в нормах цивльного процесуального права принципах, оптимально поднуючи

в соб простоту та доступнсть, необхднсть та доцльнсть, вона ма забезпечити як оперативнсть так й результативнсть виконання завдань, покладених на цивльне судочинство. Ось чому дяльнсть суду у цивльному процес чтко регламентована ЦПК. Суд суддя не може виходити у процес ведення справи за рамки прав та обов язкв, що йому надано законодавством. Кожна стадя процесу чтко обмежена нормами права для бльш глибокого та правильного розгляду справи судом

та винесення вдповдного, вдповдаючого нормам закону ршення. Об кти цивльно-процесуальних правовдношень Рзн суб кти вступають у правов вдносини, преш за все, з метою задоволення певних свох нтересв потреб матеральних, полтичних, духовних та нших. Для досягнення поставлених цлей суб кти, в рамках правових вдносин, шляхом реалзац свох прав та обов язкв здйснюють певн д, чим досягаться результат, заради якого вдбулося правовдношення зветься вн об

ктом правовдношення. Таким чином, об кт правовдношення це матеральн, духовн та нш соцальн блага, що служать задоволенню нтересв потреб громадян та х органзацй, з приводу яких суб кти вступають в правовдносини здйснюють сво суб ктивн права та юридичн обов язки. Коло можливих об ктв правовдносин визначаться законом. Об ктом цивльно-процесуального правовдношення суспльн вдносини по захисту в суд порушеного матерального

права чи охоронюваного законом нтересу. Дан суспльн вдносини виникають виключно з нцативи суб ктв позивачв, а набирають розвитку тльки псля прийняття позову до розгляду судом судю. Об ктом процесуальних правовдносин слд назвати нтерес учасникв процесу, безпосередньо зацкавлених в його результатах. Що здйснюють притаманн м функц у межах свох повноважень. Пдстави виникнення та припинення цивльно-процесуальних правовдносин

Виникнення, змну або припинення правових вдносин норми права пов язують з конкретними життвими обставинами юридичним фактами. Без юридичних фактв правовдносини неможлив. Отже, юридичн факти, як правосуб ктнсть необхдною умовою виникнення, змни або припинення правовдносин. Виникнення суб ктивних особистих та майнових прав громадян та органзацй, х змну та закнчення закон завжди пов язу з настанням або змною визначених обставин, а саме з юридичними фактами.

У бльшост випадкв пдставою для виникнення цивльно-процесуальних правовдносин подання громадянином, юридичною особою позову про захист свого порушеного матерального права. Саме позов у цивльному процес основною пдставою для виникнення правовдношення. Право на судовий захист засобом встановлення порушених суб ктивних цивльних, смейних, трудових прав. Вдповдно до ст 4 ЦПК будь-яка зацкавлена особа може у порядку, встановленому законом звернутися до

суду за захистом порушеного чи оспорюваного права чи охоронюваного законом нтересу. Засобом такого захисту найчастше позов, зовншню формою якого позовна заява. Саме в ньому проявляються та втлюються вс сторони позову. Таким чином, позов це звернена через суд до вдповдача матерально-правова вимога про вдновлення порушеного чи оспорюваного права. Як позов, поняття право на позов складним, ма дв сторони матерально-правову та

цивльно-правову. Матерально-правова сторона права на позов це право на його задоволення. Цивльне процесуальне право визнача процесуальну сторону права на позов, а саме на пред явлення позову. Право на пред явлення позову мають вс громадяни та юридичн особи. Якщо в суб ктивних цивльних правах можуть бути обмеження у встановлених законом випадках, то в прав на пред явлення позову нхто не може бути обмежений .

Бльш того, ст.4 ЦПК не дозволя навть самообмеження в цьому прав вдмова вд права на звернення в суд недйсна. Наявнсть чи вдсутнсть права на звернення до суду з позовом у кожному конкретному випадку у кожного конкретного суб кта залежить вд визначених обставин, що мають назву передумов виникнення права на пред явлення позову. Тому передумови права на позов можна визначити як обставини, з наявнстю або вдсутнстю яких процесуальний закон пов язу можливсть пред явлення позову до суду.

Передумови можуть залежати вд особи, що звертаться до суду або не залежати. Тому х можна подлити на суб ктивн та об ктивн. Суб ктивною передумовою права на пред явлення позову правоздатнсть особи, що звертаться до суду з заявою. В лтератур по цивльному процесу часто стверджують, що наявнсть правоздатност треба перевряти тльки у органзацй чи вони юридичними особами. Для громадян це робити не треба, тому що правоздатнсть у громадян

виника з моменту народження, отже вс вони правоздатн. Здаться це неправильно. Перевряти правоздатнсть треба в усх випадках, тому що стосовно юридичних осб та громадян по конкретнй справ перевряти треба не наявнсть взагал цивльно процесуально правоздатност, а правоздатност по данй справ, а саме особисто юридично зацкавленост. В ст.4 ЦПК вказано, що будь-яка зацкавлена особа може в порядку, встановленому законом, звернутися

до суду за захистом порушеного чи оскаржуваного права чи охоронюваного законом нтересу. Передумови дляться на позитивн та негативн, залежно вд того з х наявнстю чи вдсутнстю закон пов язу можливсть пред явлення позову. Позитивн передумови це передбачен в цивльному процесуальному закон обставини, як мають бути в даному випадку при пред явленн позову. Позитивних передумов дв. Вдповдно до п.1 ст.136 ЦПК право на пред явлення позову та суддя повинен прийняти

заяву якщо вона пдляга розгляду в суд. Що таке пдляга Заява пдляга розгляду в суд, якщо А особа, що звертаться з вимогою про судовий захист правоздатна, юридично зацкавлена у цй справ Б вимоги пдвдомч суду В захист дано вимоги законом не забороняться, наприклад закон забороня подання заяви про розлучення чоловком, коли жнка вагтна або ма дитину вком до одного року Г вимога не вдноситься до фактично незначущих для права деяк вимоги, що походять з шлюбних вдносин.

Вдповдно до п.2 ст.136 ЦПК право на пред явлення позову у звертающогося та суддя повинен прийняти цю заяву, якщо позивачем додержано передбачений законом для дано категор справ порядок попереднього позасудового виршення справ. Негативн передумови це так обставини, яких не ма бути, щоб суддя вдповдно до закону прийняв заяву. Вони передбачен законом для того, щоб не дозволити винесення суперечливих та взамовиключаючих ршень суду - вдповдно до п.3 ст.136 ЦПК суддя прийма заяву якщо нема постанови, ршення що набрала чинност

по тотожнй суперечц - якщо у провадженн суду нема справи по тотожнй суперечц - якщо нема ршення товариського суду по тотожнй суперечц Пред явлення позову виконуться поданням позовно заяви. Порядок подання визначаться встановленими в закон умовами реалзац права на пред явлення позову. Якщо аналз суддю передумов да йому вдповдь на питання чи право на пред явлення позову, то аналз умов да вдповдь на питання, чи правильно реалзуться право на пред явлення позову.

По наслдках, що х тягнуть встановлен законом умови, х можна подлити на дв групи. Порушення умов першо групи тягне вдмову у прийнятт позову так само, як й порушення правил про передумови. Але на вдмну вд останнього вдмова тут не абсолютною перешкодою для нового звернення. До таких умов вдносяться - вдповдно до п.2 ст.136 ЦПК суддя вдмовля у прийнятт заяви, якщо зацкавленою особою не додержано встановленого для дано категор

справ порядок попереднього позасудового розгляду справ. На вдмну вд недодержання правил про аналогчну передумову п.2 ст.136 працю як умова, якщо ще не втрачена можливсть поновлення даного пропуску, а саме не закнчився ще строк звернення з претензю - якщо справа не пдсудна даному суду - подано заяву недздатною особою - якщо вд мен зацкавлено особи заяву подано особою, що не ма повноважень на ведення справи. Перелк пдстав для вдмови в прийнятт заяви наведено у

ст.136 ЦПК та вн вичерпним. 4 При додержанн всх вимог, що визначають право на позов та порядок пред явлення позову, суддя прийма позовну заяву. Прийняття заяви тягне ряд матерально-правових та процесуально-правових наслдкв. Матерально-правов наслдки - перериваться позовна давнсть - алменти присуджуються з моменту подання заяви - добросовсному набувачу вдповдачу вдшкодовуються витрати по утриманню спрного майна у випадку його повернення - майно ста спрним та обмежуться в обгу

Процесуально-правов наслдки - порушуться цивльна справа - виникають цивльно-процесуальн правовдношення, а вдповдно й передбачен законом процесуальн права та обов язки. Висновок Вже зараз на Укран у достатнй клькост теоретичний та практичний матерал для того, щоб видлити вивчення питань юридично технки у спецальну юридичну науку. Професональн знання юриста потрбн не тльки, коли необхдно застосовувати закон, вдновити порушене право,

притягнути до вдповдальност винного, але й тод, коли треба грамотно написати правовий акт, правильно виконати слдчу дю зафксувати результати. Таким чином, значення процесуально правових норм, як у правотворчост так у застосуванн поляга в удосконаленн дяльност рзних органв органзацй, що приймають участь в управлнн суспльством. Процесуальне урегулювання ц дяльност забезпечу недоторкансть законност, пдвищення вдповдальност дисциплни у посадових осб державних органв. Лтература 1.

Конституця Украни, 1996 рк. 2. Цивльний процесуальний кодекс Украни Науково-практичний коментар Х.Консум, 2000 3. Цивльний кодекс Украни Науково практичний коментар ОдесаОдисей, 1999 4. Збрка Постанов Пленуму Верховного Суду Украни з цивльних та кримнальних справ К.Освта,

1999. 5. Колодй А.М Копйчиков В.В. та н. Теоря держави та права К.Юрнформ, 1999. 6. Тертишнков В Цивльний процес.Учбовий посбник Х.Фрма Консум, 2001.