Педагогічні умови формування любові до української мови учнів середніх класів в позашкільний час

Курсова Робота

На тему:

Педагогічні умови формування любові до української мови учнів середніх класів в позашкільний час

ПЛАН.

Вступ.

Загальне поняття про мову. Розвиток мови у дітей.

Результати констатуючого експерименту.

Педагогічні умови формування любові до української мови учнів основної школи в позаурочний час.

а) місце і значення позакласної роботи в з української мови;

б) принципи організації позакласної роботи з української мови;

в) розвиток інтересу до позакласних заходів;

г) зміст, форми і види позакласної роботи з української мови;

д) мовні свята.

Висновки.

Додатки.

ВСТУП.

Мова як суспільне, історичне явище, що тісно пов’язане з духовним, розумовим, психічним життям людей, має велике значення для кожного народу; нею супроводжуються всі сторони буття, процеси пізнавальної і творчої діяльності, завдяки їй люди спілкуються між собою, обмінюються думками, мислять, пізнають навколишній світ, усвідомлюють явища, процеси, дії, залежність між ними. Саме тому мова – найцінніше багатство народу, його історія, свідомість, продукт суспільного життя.

Відображаючи дійсність у різноманітних формах її буття, забезпечуючи інтелектуальну діяльність людини (мислення, сприймання, пам’ять, уяву), мова тим самим має величезне суспільне значення. Завдяки їй людство може зберігати в часі надбання розумових здібностей, передавати з покоління в покоління досвід, найвищі інтелектуальні досягнення. Мова є великим засобом зближення між людьми, дати можливість людині бути активним членом суспільства.

З’ясуванням суті і походження мови цікавились здавна. Важливу роль мови в житті й культурі народу відзначали видатні вчені й письменники.

Мову як важливий засіб впливу на людину, як знаряддя освіти і виховання високо оцінював К.Д.Ушинський. він називав її «дивним педагогом», який „навчає напрочуд легко, за якимось недосяжно полегшеним методом”. „Серед інших предметів вивчення немає жодного такого мірою здатного розвинути людину, як вивчення мови...”

Потреба опанування мови визначається її нерозривним зв’язком з мисленнями, з свідомістю і трудовою діяльністю.

Чому ж виникла необхідність у мові? Та тому, що люди почали працювати разом, колективно. Що ж означає працювати разом? Адже комахи чи бджоли теж працюють разом. Так, але не зовсім. Жодна комаха і жодна бджола не думають про загальне благо і не планують своїх дій разом з іншими комахами і бджолами. Вони працюють поряд, але не разом.

Інакше у людини. Люди є суспільними істотами і в процесі своєї діяльності змушені вступати в мовне спілкування з метою погодити свої вчинки, обмінятися думками, виявити певний вплив одне на одного. Мовне спілкування завжди здійснюється за допомогою якої-небудь мови і відповідає фонетичним, словниковим і граматичним особливостям цієї мови.

Багата і милозвучна українська мова. Нею передаються найтонші відтінки думок і почуттів слухаючи мову щодня ми часто не вдумуємося в її особливості, сприймаємо слова, як щось звичайне, само собою зрозуміле.

А тим часом мова – одне з чудес, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. У нашій мові є чимало захоплюючого і дивовижного. Безліч на перший погляд буденних слів ховає в собі якусь таємницю. Кожне вживане нами слово має свою долю, свою історію.

А щоб знати мову, глибоко розуміти висловлені думки, вправно користуватися дзвінким і гучним рідним словом, треба цікавитися ним, любовно вивчати і аналізувати кожне слово, виховувати в собі інтерес до рідної мови, навчатися розуміти її красу. Необхідно працювати над словом. Адже глибокі знання рідної мови, досконале володіння нею – одна з важливих ознак високої культури і освіченості людини.

„Людям потрібно давати науку тією мовою, - писав С.Єфремов, - якою народ говорить – його власним, а не чужим, не позиченим словом”, бо, - продовжує вчений, - „важко учитися чужою мовою, і немає в світі, як по-своєму до науки тієї братися, що кожне тобі слово своє було, рідне, щоб кожне до розуму прилягло та до серця примовляв”.

Розбудова державності в Україні зумовила нові тенденції щодо розвитку освіти. З’явилася нагальна потреба суспільства у творчих, діяльних, обдарованих, інтелектуально і духовно розвинених громадян, які досконало володіють рідною мовою.

Предметом особливої уваги кожного педагога має бути використання в роботі таких засобів, методів і форм навчання, які спрямовані на розвиток критичності та самостійності мислення, допитливості, винахідливості, самостійності тощо.

Суттєво підвищити ефективність розвитку інтелектуально-евристичних здібностей можна лише в тому разі, якщо постійно використовувати у процесі навчально-виховної діяльності творчі завдання: написання казки, вірша, оповідання. У процесі роботи учні застосовують набуті знання, уміння та навички, варіюють відомі способи діяльності.

Звідси, формування творчих здібностей можливе у творчості, через вирішення різноманітних творчих завдань.

Але щоб спрямувати людину до такого виду діяльності, необхідні так звані „потреби на творення”.

Мається на увазі певний емоційний настрій, мотивація, настанова, ступінь власної активності особистості. Без усіх цих компонентів неможливе виникнення творчості.

Якщо ми хочемо розвивати творчі здібності учнів, маємо відповідно організовувати роботу з вивчення мови.

„Викладання мови – це майстерність творення людської душі, бо вона є найніжніша, найтоншим діткненням до серця дитини. Викладання мови – це й суспільствознавство, бо в слові закарбовані століття життя й боротьби народу, його мужність і слава, надії і сподівання”, - говорив В.О.Сухомлинський. Вчитель-словесник покликаний виховувати в учнів любов та інтерес до слова, навчає дбати про яскравість, виразність і точність мови, розвиває мислення, творчі здібності, впливає на естетичні переконання, формує внутрішній духовний світ дитини.

Усі ці складні навчальні виховні завдання здійснюються не тільки під час уроку, а й у процесі позакласної роботи.

Загальне поняття про мову. Розвиток мови у дітей.

Без обміну думками за допомогою мови люди не могли б налагодити спільної трудової діяльності, необхідної для створення матеріальних благ. Без мови було б неможливим суспільне виробництво, а отже, не могло б існувати і саме суспільство.

Відіграючи таку важливу роль у житті суспільства, мова разом з тим є продуктом суспільного розвитку. Словниковий склад, так само як і граматична будова тієї чи іншої мови, створюється не окремою людиною, а народом і змінюється в процесі історичного розвитку народу.

Людина, починаючи з раннього дитинства, поступово засвоює слова і граматичну будову мови, на якій розмовляють всі навколишні.

Мовлення є діяльність, в процесі якої люди спілкуються один з одним за допомогою мови. За допомогою мови (внутрішньої і зовнішньої) здійснюється також людське мислення.

У процесі мовного спілкування людина збагачує свої знання не тільки за рахунок свого вузькоіндивідуального досвіду, але й шляхом засвоєння суспільного досвіду, нагромадженого багатьма поколіннями. Мова усна й писемна відіграє вирішальну роль в оволодінні наукою і культурою, в освіті й вихованні людини.

Мова не тільки служить спілкуванню між людьми, але разом з тим є необхідним засобом, знаряддям людського мислення.

Ми мислимо словами, які вимовляємо голосно чи про себе. Міркуючи про який-небудь предмет, ми задаємо собі питання», робимо різні припущення, міркуємо, використовуючи слова рідної мови, пов'язуючи їх згідно з певними граматичними законами. Без такої мовної діяльності неможливе людське мислення.

Будучи основою мислення, мова відіграє велику роль і в інших психічних процесах. Голосне або мислене називання предметів, які перед нами знаходяться, організовує їх сприймання, полегшує їх розрізнення і пізнавання. Участь мови в процесах пам'яті надає їй, як ми вже зазначали, логічного, осмисленого характеру.

Істотну роль відіграє мова у вольових процесах. Діючи відповідно до словесних вимог і вказівок людей, самостійно плануючи в мові свої наступні дії, людина підпорядковує свої вчинки свідомій меті, що є характерною особливістю волі.

Мова пов'язана також з почуттями. За допомогою мови людина, з одного боку, може виявити почуття, які в неї є; з другого боку, викликати певні почуття у свого співрозмовника. При передачі почуттів мова набуває виразного характеру. Це полягає у своєрідній зміні інтонацій, темпу і ритму висловлених слів, у виборі певних слів і виразів, у характерних жестах, які супроводжують висловлювання. Виразність мови має важливе значення в педагогічному процесі. За допомогою виразної мови вихователь може вплинути не тільки на думки і вчинки дітей, але й безпосередньо на почуття, на їхні емоційні переживання.

Розвиток дитячої мови відбувається шляхом оволодіння мовою, якою розмовляють дорослі, що оточують дитину. Протягом короткого періоду дитинства засвоюється звуковий (фонетичний), словниковий (лексичний) і граматичний бік рідної мови, створеної народом протягом тисячоліть. Це складний процес, який не обмежується механічним запам'ятовуванням почутого, а передбачає активне орієнтування дитини в явищах мови, самостійне, творче застосування засвоєних мовних форм у нових сполученнях і в нових обставинах. Розвиток мови тісно пов'язаний із загальним ходом психічного розвитку дитини і залежить від особливостей її способу життя і діяльності, а також від характеру її спілкування з навколишніми людьми.

№ п/п	Запитання Досліджувані	Чи можна в примусовому порядку заставити всіх розмовляти укр. мовою?	Чому у школі всі вчать укр. мову, а розмовляють російською мовою?	Як можна заохочувати дітей до вивчення рідної мови?	Чи є правильна вимова звуків та слів ознакою культури мовлення?
1	Алексійчук Антон	Так	Через те, що більшість спілкується	Постійно розмовляти з ними укр. мовою	Так
2	Алексійчук Ольга	Ні	Бо всі кругом розмовляють	Винагороджувати	Так
3	Гусаківська Оксана	Ні	Бо розмовляють батьки	Розповідати	Так
4	Зубатюк Ігор	Ні, потрібно виховувати любов до укр. мови	Бо всі розмовляють	Використовувати нові методи викладання	Так
52	Ільченко Руслана	Так	Бо всі розмовляють	Ніяк	Так
6	Карпов Ярослав	Ні	Бо всі розмовляють	Примушувати	Так
7	Коляда Вадим	Ні	Бо всі розмовляють	Основне – бажання	Так
8	Олізарівська Юлія	Ні	Бо всі розмовляють	Зробити цікавими уроки	Так
9	Осовський Максим	Ні	Бо вона краща	Змінити методику викладання	Дуже
10	Осовський Юрій	Ні	Бо всі розмовляють	Перевести повністю ЗМІ на укр. мову	Так
11	Садовська Наталія	Так	----------	Примушуючи їх	Так
12	Солошка Тетяна	Ні	------------	Розповідати	Так
13	Стасюк Віталій	Ні	Бо всі розмовляють	Прищеплювати любов до мови з перших років життя	Так
14	Трофимчук Алла	Ні	Потрібно знати обидві мови	Розповідати промову	Так
15	Ярмо люк Дмитро	Потрібно привчати змалку розмовляти укр. мовою	Бо укр. мова не подобається, багато книг на рос. мові	Розповісти про її важливість	Так

Результати констатуючого експерименту

Обробивши результати дослідження, я побачила, що більшість опитуваних вважають, що заставити всіх вивчати мову не можна, заохотити до вивчення можна розповідаючи про мову, прищеплюючи любов до мови з дитинства. Всі досліджувані вважають, що вимова є важливою ознакою культури мовлення.

МІСЦЕ І ЗНАЧЕННЯ ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ З МОВИ.

Позакласна робота з української мови — це обов'язкова складова частина нормально організованого навчально-виховного процесу школи. Вона проводяться паралельно з класною і служить засобом розширення, поглиблення і вдосконалення знань, здобутих учнями в школі. Якими, б змістовними і методично досконалими не були уроки мови, учитель не доможеться бажаних наслідків, якщо не організує систематичної й багатогранної позакласної роботи.

Під позакласною роботою з мови переважна більшість методистів розуміє спеціально практиковані в позаурочний час заходи, які мають свій зміст, не завжди передбачений навчальною, програмою, специфічні форми, методи та прийоми проведення і організовуються на принципі добровільної участі в них учнів.

Позакласна робота тісно пов'язана з класними заняттями. На позакласних заходах учні, як і на уроках, одержують нові знання з мови, повторюють, і закріплюють їх, удосконалюють орфографічні, пунктуаційні й стилістичні навички, працюють над поліпшенням культури мовлення. Проте позакласна робота, як відзначає Н. К. Крупська, не повинна бути просто «продовженням навчання».

Дублювання або продовження роботи, проведеної на уроці, зрозуміло, не зацікавить і не активізує учнів.

Позакласна робота відрізняється від уроків змістом: на позаурочних заходах часто розглядаються мовні питання, що не визначені програмою і не зачіпаються в класі. Ще яскравіша відмінність між класними й позаурочними заняттями в методиці проведення. Навіть при однаковій тематиці на уроках і в позакласній роботі використовуються різні форми, методи і прийоми роботи. У школах, де позакласна робота з мови організовується за зразком уроків і переслідує тільки утилітарні цілі — після кількох занять підвищити успішність і поліпшити грамотність учнів,— вона приречена на невдачу.

Ефективність класних занять і позакласної роботи також тісно між собою пов'язані і взаємообумовлені. З одного боку, методично правильно побудовані й цікаво проведені уроки викликають інтерес до мови, бажання краще, глибше вивчати її. На змістовних, добре продуманих уроках виникає ряд додаткових питань, розв'язання яких потребує спеціальних бесід і занять. Під час роботи в класі формується актив, який цікавиться мовою і стає ядром колективу учнів, охоплених мовною позакласною роботою. Нарешті, на уроках учитель нерідко звертається до пов'язаних з темою, що вивчається, фактів мови, які розглядались на тих чи інших позакласних заходах.

З другого боку, позакласна робота позитивно позначається на засвоєнні учнями програмного матеріалу, на ході уроку. Участь у позакласних заходах впливає на загальний мовний розвиток учнів, помітно збагачує й урізноманітнює їх мову, розширює і зміцнює знання, здобуті на уроках, збуджує любов, інтерес до української мови як навчального предмета. Добре організовані позакласні заходи полегшують працю вчителя на уроці.

Деякі методисти, розглядаючи взаємозв'язок між позакласною роботою і уроками в основному в тематичному плані, підкреслюють, що ступінь такого зв'язку буває різним. Одні позакласні заходи безпосередньо пов'язані з темою уроків інші — лише частково. Виділяються навіть форми роботи, перехідні від уроків до позакласних занять .

Мета позакласної роботи з української мови цілком підпорядковується загальним завданням навчання і виховання учнів у школі. У процесі проведення позакласних мовних заходів здійснюються такі важливі завдання:

1. Поглиблення почуттів патріотизму, виховання любові до рідної мови та мов братніх народів, зокрема російського, до історії мови, її багатих засобів висловлення найтонших відтінків думок і почуттів, до милозвучності, краси рідного слова.

2. Розширення й поглиблення знань, одержаних на уроках, що досягається, з одного боку, шляхом використання позапрограмного матеріалу, а з другого — через опрацювання цікавих і складних мовних фактів, які стосуються тем, визначених програмою.

3. Вироблення і закріплення навичок аналізу, синтезу, класифікації, систематизації мовних фактів, що вдосконалює мовний розвиток, граматичне мислення, формує чуття мови.

4. Розвиток усного й писемного мовлення, формування навичок правильно, точно й образно висловлювати думку, дбати про багатство, чистоту і красу мовлення.

5. Підвищення інтересу до української мови як навчальної дисципліни, збудження прагнень вивчати, досліджувати мову.

6. Розвиток індивідуальних здібностей окремих школярів, формування навичок проводити копіткі лінгвістичні дослідження.

ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ З МОВИ

Проводячи позакласну роботу з української мови учитель дотримується всіх загально дидактичних принципів навчання. На кожному позаурочному заході чи занятті в нерозривній єдності здійснюються освітні й виховні завдання. Одержуючи або розширюючи певні відомості про мову, учні разом з тим пересвідчуються, наскільки багата і гнучка рідна мова, проймаються любов'ю до неї і її творця — народу. Зіставляючи особливості української та інших східнослов'янських мов, зокрема російської, учні переконуються в спорідненості, близькості ,цих мов історією розвитку, словниковим складом, фонетичною системою, граматичною будовою. На позакласних заняттях розглядається ряд цікавих для учнів питань загального мовознавства. Бесіди на такі теми, зокрема про мови світу, походження мови, про історію української мови, виникнення й життя окремих слів і словосполучень, сприяють виробленню правильних поглядів на походження мови, зв'язок її розвитку з історією народу, тобто поглиблюють діалектико-матеріалістичний світогляд. Чимало позакласних заходів присвячується формуванню вмінь уловлювати всі барви й відтінки образного слова, відчувати й переживати мальовничість, емоційну наснаженість його.

Важлива роль належить позакласній роботі у вихованні .любові до праці, наполегливості, самостійності, творчості, ініціативності, кмітливості та інших важливих якостей радянської людини.

Кожний позакласний захід з мови передбачає озброєння учнів певною сумою знань, з'ясування відповідного кола мовних питань. Усі відомості про мову, її окремі факти завжди розглядаються і трактуються відповідно до положень сучасного мовознавства. Порушення принципу науковості під час позакласної роботи так само не допустиме, як і під час уроку.

Позакласна робота з мови має плануватись і проводитись так, щоб відомості, мовні, явища опрацьовувались учнями в певній системі, послідовності, у взаємозв'язку.

Явища і факти, які аналізуються під час позакласної. роботи, повинні відповідати віковим особливостям учнів. Принцип доступності при цьому перебуває в нерозривному зв'язку з принципом усвідомлення знань та з активізацією пізнавальної діяльності учнів. В основі організації й проведення позакласної роботи з мови лежить вимога розвиваючого навчання. Розвиток здібностей учнів реалізується не тільки шляхом збагачення їх знань, а й шляхом формування навичок самостійної наукової роботи з мовознавства, куди входить як спостереження над мовою й аналіз мовних явищ і фактів, так і опрацювання лінгвістичної літератури. Належне місце в системі позакласної роботи посідають проблемні та пізнавальні завдання.

Щоб позаурочні заходи були доступними й активізували пізнавальну діяльність школярів, вони організовуються по можливості для учнів одного віку — певного класу. Адже цілком зрозуміло, що, скажімо, на вікторині з мови для учнів IV—VII класів більша частина дітей буде пасивною; Підібрати питання, в однаковій мірі цікаві й посильні четвертокласникам і семикласникам, дуже важко, навіть, мабуть, неможливо. Запитання виявляться або легкими й тону нецікавими для учнів VII класу, або складними й незрозумілими для четвертокласників.

У позакласній роботі з мови необхідно дотримуватись принципу наступності й перспективності. Плануючи позаурочну роботу з учнями відповідного класу, учитель, враховує знання й навички, одержані на уроках і позаурочних заходах у попередніх класах, і те, над чим школярі працюватимуть у наступні роки.

У позакласній роботі здійснюється зв'язок теорії з практикою. В широкому розумінні він виявляється в тому, що учні на позакласних заходах одержують знання і вміння, необхідні для життя: збагачується словник, вдосконалюються навички висловлювати думку усно й на письмі, вміння працювати над словниками, літературою, конспектувати й реферувати наукові праці, писати й виголошувати доповіді тощо. Оволодіння нормами літературного мовлення, усунення діалектизмів, вульгаризмів, жаргонізмів, неоковирних словосполучень і висловлювань з мови учнів — одне з центральних завдань позакласної роботи з української мови. Зв'язок теорії з практикою виявляється й у тому, що учні навчаються застосовувати здобуті знання в навчальній практиці, виконуючи відповідні вправи.

Під час позакласної роботи потрібно якнайвдумливіше реалізувати принцип індивідуального підходу до учнів. Адже позаурочні заходи передбачають розвиток індивідуальних здібностей і нахилів, особливо у тих, хто схильний до філології. Здібності, нахили та інтереси школярів учитель виявляє, спостерігаючи на уроках за тим, наскільки швидко й правильно відповідають окремі учні на запитання, що вимагають самостійного аналізу, висновків, узагальнень; як уловлюють зв'язки між різними мовними явищами і фактами; чи багатий лексичний запас у них; які складають речення, наводять приклади тощо. Ці спостереження використовуються при розподілі між учнями обов'язків у позакласній роботі: для кожного визначаються відповідні його розвитку і нахилам завдання, тема, вид роботи. Учням, які цікавляться дослідницькою роботою, пропонуються завдання на лінгвістичний аналіз тексту, збір матеріалу з топоніміки рідного краю, з діалектології, про культуру мовлення учнів школи і т.д.

Великої індивідуальної роботи вимагає підготовка до кожного позакласного заходу. Адже учасники позакласної роботи мають певні доручення і самостійно працюють над ними. Учитель — організатор мовного заходу консультує їх, надає допомогу, контролює стан і якість підготовки. У такій повсякденній індивідуальній роботі з учнями найкраще виявляються їх інтереси, здібності, особливості пам'яті, мислення, волі. Всебічне вивчення особистості учня дає можливість правильно керувати розвитком його здібностей, інтересів, тренувати волю, витримку, учити володіти собою, триматись перед аудиторією тощо.

Особливо велика увага приділяється розвитку творчих нахилів. На багатьох позаурочних заходах пропонуються завдання на складання розповідей, речень, загадок шарад і т. ін. Для учнів, що виявляють творчі здібності, організовуються спеціальні гуртки, товариства, клуби; планується випуск газет, журналів, альманахів, де вміщуються кращі твори.

Крім дидактичних принципів, яких учитель дотримується як на уроках, так і на позаурочних заходах, називають ще спеціальні, властиві позакласній роботі положення, врахування яких забезпечує і гарантує успішне проведення її. На перше місце серед них ставиться принцип добровільності. З одного боку, це полегшує роботу організатора позакласних заходів: взявши на себе певні обов'язки добровільно, учень охоче й сумлінно виконує їх, він дисциплінований, дотримується встановлених вимог. З другого боку, положення про добровільну участь учнів у позакласній роботі накладає на її організаторів обов'язок зацікавити дітей, залучити їх до участі в позаурочних заходах.

Бажання працювати над певними питаннями мови рідко виникає стихійно. Воно розвивається вчителем під час уроку і в позаурочній роботі. У зв'язку з цим важливе значення мають добре продумані загальношкільні масові мовні заходи: вечори й ранки мови, олімпіади, мовні стінні газети, кутки і т. ін. Організовуючи той чи інший вид позакласної роботи, особливо гурток, учитель має провести велику підготовчу роботу, щоб викликати в учнів бажання бути активними учасниками відповідного заходу.

Слід пам'ятати, що учні беруть участь у позакласних заходах, керуючись не тільки цікавістю до питань мови, а й з інших мотивів: бажання додатково працювати над українською мовою і підвищити свою успішність з цієї навчальної дисципліни; бути на заняттях улюбленого вчителя, який цікаво проводить уроки і будь-яку іншу роботу; не розлучатися з товаришами, які люблять мову, цікавляться нею тощо. Немало серед учасників позакласної роботи з мови й тих, хто захоплюється різними заходами, йде на них з допитливості, бажання довідатись, чи цікаво й чим займаються там учні.

Учитель — організатор позакласної роботи з мови, залучаючи до неї школярів, використовує різні фактори, всі названі мотиви. Надалі бажання учнів брати участь у позакласній роботі підтримується.

У практиці шкіл деякі вчителі до позакласної роботи залучають тільки сильних, здібних до мови учнів. Цілком зрозуміло, що з такими учнями легко працювати, позаурочна робота помітно позначається на їх знаннях, позакласні заходи проходять ефективно. Набагато важче працювати із «слабкими» учнями. Вони вимагають затрати великої кількості часу, особливої уваги, для них добирати посильні завдання. Дуже складно готувати і проводити позакласні заняття з участю добре і недостатньо підготовлених з мови учнів так, щоб на них активними були всі. Незважаючи на це, до позакласної роботи слід обов'язково заохочувати слабких і навіть невстигаючих з мови школярів. Така думка підкреслюється багатьма вчителями і методистами. Організовуючи позакласну роботу, учителі домагаються, щоб недостатньо підготовлені учні не були пасивними слухачами, а брали посильну участь у всіх заходах, виконуючи доручення, в яких ураховуються їх можливості. Зацікавившись мовою, такі учні з бажанням працюють над нею не тільки під час позакласних заходів, а й на уроках та дома. Участь у позакласній роботі з мови сприяє, таким чином, загальному розвиткові їх, збагаченню знань, позитивно позначається на успішності.

РОЗВИТОК ІНТЕРЕСУ ДО ПОЗАКЛАСНИХ ЗАХОДІВ 3. МОВИ.

Однією з головних передумов успішного проведення позакласної роботи з української мови є збудження і підтримування в учнів інтересу до неї. Виховання глибокого інтелектуального інтересу є важливим завданням позаурочних заходів. Зацікавленість позакласною роботою з мови розвивається різними шляхами. Серед них чи не на першому місці стоїть розуміння учнями значення рідної мови як навчальної дисципліни для освіти й загального розвитку людини. Систематично практикуючи позаурочні заходи з мови, учитель дає можливість дітям пересвідчитись у практичній цінності позакласної роботи, у позитивному впливові її на знання й навички з мови.

Дуже важливим для практики позакласної роботи з мови взагалі і для збудження в учнів інтересу до неї зокрема є питання про використання в позакласних заходах матеріалів «цікавої граматики» (правильніше — «цікавої мови»). Щоб оцінити роль і місце цікавого в позакласній роботі, треба насамперед не змішувати цікаве з розважальним. Матеріали «цікавої мови» використовуються не для того, щоб розважати учнів, а з метою ознайомлення їх з певними фактами мови, повторення і закріплення знань з відповідної теми.

Серед матеріалів «цікавої мови», що використовуються в практиці проведення позакласної роботи, можна виділити цікаві за змістом і за формою проведення. І перші, і другі використовуються з навчальною метою і розвивають кмітливість учнів. Однак перші особливо цінні для активізації учнів і збудження їх допитливості, бо зацікавлюють фактами, явищами мови, тобто відомостями з мовознавства. Такими є, наприклад, інформації під рубрикою «Чи знаєш ти?», повідомлення про звукову систему чи граматичну будову оригінальних з цього погляду мов світу, бесіди про роботу письменників над мовою творів, дослідження етимології слів, фразеологізмів і багато ін. Методи і прийоми проведення цієї позакласної роботи можуть бути такими ж, як і на уроці, однак зміст явищ, що розглядаються, повинен викликати інтелектуальний інтерес, породжувати бажання більше знати про мову, працювати над словом, заглибитись у науку про нього. Цілком зрозуміло, що для таких, видів позакласної роботи учителю доводиться старанно добирати мовний матеріал, щоб він був цікавим, відповідав віковим особливостям, рівню знань і запитам учнів. Це неабиякої складності робота, бо науково-популярної літератури з мовознавства, розрахованої на школярів, все ще явно недостатньо.

Часто використовуються в позакласній роботі цікаві за формою проведення види роботи. Це різного типу змагання, загадки, шаради, казки, ігри тощо. Всі вони ефективні лише тоді, коли змістовні, вимагають застосування знань з мови, приурочені певній темі — темі позакласного заходу, на якому практикуються. Серед цікавих за формою проведення вправ на особливу увагу заслуговують ігри. Вони здебільшого бувають частиною позакласного залиття, але можуть використовуватись також як окремо спланований вид роботи. Такими є настільні та інші мовні ігри, що проводяться учнями в кабінеті мови на перерві й після уроків.

Граматичних ігор дуже багато. Учителю важливо брати з них ті, які в певних умовах, при опрацюванні відповідної теми дають максимальний ефект. Перевіреними на практиці є ігри-змагання типу «Хто більше?», «Хто швидше?» «Хто краще?», «Додай правильно» тощо. Вони являють собою вправи на добір, дописування або усне додавання частин слова чи цілих слів. Елементи змагання, внесені у методику проведення вправи, активізують і зацікавлюють дітей. Добирання, виготовлення, а нерідко й складання мовних ігор вимагає від учителя великої затрати часу, проте ці затрати сторицею окупляться міцними знаннями учнів.

Досить цінними з погляду засвоєння знань є мовні шаради. Розгадуючи їх, учень виконує цілий ряд логічних операцій, застосовуючи знання з різних розділів шкільного курсу української мови. Так, розв'язання шаради «Складний прислівник: 1) префікс якого однозвучний із таким у слові прибув; 2) перша основа — з означальним займенником середнього роду; 3) друга — з прислівником, утвореним від прикметника людний; 4) ціле — синонім до слова публічно» вимагає визначення в слові прибув префікса; пригадування означальних займенників і виділення з них займенників середнього роду; зіставлення прислівників на -о з прикметниками, від яких вони утворені; порівняння синонімів привселюдно і публічно.

Поряд з проведенням мовних ігор варто практикувати складання їх учнями. Добрі наслідки дає створення мовних загадок, шарад, кросвордів, чайнвордів. Адже, зашифровуючи слово в загадці чи шараді, учні всебічно аналізують його, а створюючи чайнворд чи кросворд, заглиблюються в значення слів, навчаються точно і стисло пояснювати їх.

Матеріали «цікавої мови», безперечно, активізують пізнавальну діяльність учнів, викликають прагнення більше працювати над певними розділами науки про мову. Та вчителю слід пам'ятати слова К. Д. Ушинського: «Не все може бути цікавим у навчанні, а обов'язково є і нудні речі, і повинні бути. Привчіть же дитину робити не тільки те що її цікавить, але й те, що не цікавить,— робити ради задоволення виконати свій обов'язок. Ви приготуєте дитину до життя, а в житті не всі обов'язки цікаві» .

Про доцільність запровадження й ефективність мовних ігор треба говорити в зв'язку з відповідним віком і розвитком учнів. Чим молодші школярі, тим ширше мають запроваджуватись мовні ігри. У позакласній роботі учнів старшого віку роль їх знижується. Учнів старших класів має цікавити в основному зміст, мовні питання, які розглядаються, та чіткість і ясність з'ясування їх. Тут частіше слухаються й обговорюються самостійно підготовлені учнями доповіді, реферати, аналізуються мовознавчі праці.

Дуже близько до мовних ігор стоять мовні задачі. Розв'язання їх сприяє виробленню навичок аналізувати текст, застосовувати знання на практиці. Особливо добрі наслідки дають «задачі» з лексики і стилістики. Наприклад: «Знайдіть слова-омоніми, що мають форму .іменника жіночого роду називного відмінка однини і вживаються головним чином у таких значеннях: а) вид простої хатньої меблі; б) бойовий порядок суцільної маси людей; в) розплавлена маса, вивержена вулканом; г) великий забій у шахті із суцільною системою розробки кам'яного вугільного пласта» або «Знайдіть помилку в реченні: Велике значення грала в його вихованні література. Передайте думку правильно в двох варіантах, вживаючи слова грала і мала». Оскільки мова учнів ще часто бідна, вони рідко вдаються до синонімічного багатства, не вживають яскравих, емоційно забарвлених фразеологізмів, у позакласній роботі здебільшого пропонуються задачі з лексики і стилістики . Розв'язання їх сприяє вдосконаленню навичок точно і яскраво висловлювати думку, уважно контролювати своє мовлення з погляду слововживання і стилю.

Щоб зацікавити учнів позакласною роботою з мови, у практиці її проведення широко використовуються наочні посібники. Гарно оформлені таблиці з цікавими запитаннями, конкурсними завданнями, висловлюваннями про мову, мовними кросвордами, чайнвордами привертають до себе увагу учнів, залучають їх до роботи над мовою.

Так само впливають на збудження в учнів інтересу до лінгвістики виставки, присвячені мові. Для них у кабінеті або вестибюлі має бути спеціально обладнана вітрина. Виставки словників, цікавих книг про мову, зразків ділова паперів, конкурсних робіт, учнівських зошитів та ін., без сумніву, розширюють мовний кругозір і загальний розвиток школярів, зацікавлюють їх питаннями мови.

Належне місце в організації й проведенні позакласних заходів з мови мають зайняти технічні засоби навчання. Найважливішим з них є, очевидно, магнітофон. У магнітофонному записі учні прослухують окремі повідомлення, читання, наприклад, віршів чи оповідань про мову, записів радіо - і телепередач, присвячених питанням мови, виразних розповідей тощо. За магнітофонними записами можна давати практичні завдання (скажімо, на виявлення орфоепічних чи лексичних помилок), проводити аналіз розповіді (наприклад, виступів учасників конкурсу; оповідачів або читців) та ін. Магнітофон застосовується в краєзнавчій роботі, коли юні дослідники збирають матеріал з діалектології чи топоніміки. При кабінеті має бути створена фонотека, велика частина матеріалів якої збирається й використовується під час позакласної роботи. У різних відділах фонотеки поступово нагромаджуються записи радіожурналів «Слово про слово», висловлювань про мову, виступів учених-мовознавців, письменників; завдання для позакласних занять, зібрані учнями краєзнавчі мовні записи та ін.

У методичній літературі знаходимо поради щодо використання в позакласній роботі діафільмів і кінофільмів. Ці технічні засоби служать в основному для збудження інтересу учнів під час роботи над розвитком мовлення.

Велика роль у позакласній, роботі з мови належить шкільному радіо. Цікаві передачі про рідну мову і мови світу, повідомлення про історію окремих слів і фразеологізмів, про культуру мовлення учнів школи та ін., без сумніву, принесуть велику користь.

ЗМІСТ, ФОРМИ І ВИДИ ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ З МОВИ

Плануючи зміст позакласної роботи, учитель керується програмою з, української мови для відповідного класу. Для позакласних заходів добираються теми і питання, які передусім сприяють поглибленню і зміцненню знань, здобутих учнями на уроках, поліпшенню культури мовлення. Немає сумніву, що повторення вивченого на уроках у новій, властивій позакласній роботі формі допомагає всебічному розгляду і міцному засвоєнню питань граматики, фонетики і графіки, орфографії, стилістики. На позакласні заняття виносяться, крім того, мовні теми, безпосередньо не передбачені програмою. Це питання мовознавства, які дадуть можливість розширити знання про мову цілим рядом нових явищ і понять, важливих для загального розвитку і виховання діалектико-матеріалістичного світогляду учнів.

Добираючи тематику позакласної роботи, учитель враховує, по-перше, інтереси учнів, по-друге, підготовленість і знання їх, по-третє, важливість теми для навчання, культури мовлення, виховання. Актуальність теми і підготовленість учнів до її сприймання встановити легко. Важче всебічно вивчити і визначити запити дітей, їх інтереси в галузі мовознавства.

Щоб задовольнити пізнавальні інтереси учнів з мовознавства, потрібні не окремі заходи, а добре продумана система позакласної роботи протягом усіх років навчання дітей у школі — від початкових до старших класів. Виробляючи, таку систему, особливо в змісті занять гуртка, учитель мусить, на наш погляд, орієнтуватись в основному на програму. Теми й розділи, які вивчаються або тільки зачіпаються за програмою відповідного класу, варто розглядати на позакласних заходах з учнями цього або наступного класів (наприклад, «Словникове багатство» — в IV—V класах, «Прикметник» — у V, «Прислівник» — у VІ, «Наука про українську мову, її історія, дослідники» — у VIII класі і т. д.). Теми, зв'язані з різними розділами програми (скажімо, «Норми сучасної української літературної мови») або зовсім не передбачені нею («Мови світу», «Історія навчання рідної мови»), можуть опрацьовуватись на різному рівні в усіх класах. Система позакласної роботи, в якій враховуються і лінгвістичні запити дітей, і важливість окремих питань мови, намічається учителем так, щоб планово з року в рік розширювати знання учнів, збагачувати їх словник, удосконалювати

мову.

У методичній літературі розрізняють дві основні форми позакласної роботи: систематичну, що постійно ведеться протягом року, та епізодичну — заходи, які організовуються один-два рази на рік. Систематична позакласна робота з мови проводиться за складеним на півріччя планом при постійному складі учнів. Епізодичні мовні заходи між собою мало пов'язані або й зовсім не пов'язані ні темою, ні метою проведення. Обидві форми роботи з мови поєднуються, переплітаються.

До систематичної позакласної роботи відноситься мовний гурток (товариства, клуби любителів словесності, школи юних лінгвістів), динамічні кутки мови, стінна мовна преса, журнали чи альманахи, сплановані на півріччя, лінгвістичні радіопередачі (певний цикл). Види епізодичної роботи надзвичайно різноманітні, їх можна об'єднати в кілька споріднених методикою і метою проведення груп: заходи, що пропагують науку про мову (виставки, лекції, бесіди, окремі радіопередачі про мову, зустрічі з видатними людьми, які працюють над словом); мовні конкурси (письмові, усні, КВК, вікторини, аукціони, олімпіади); свята мови (вечори, ранки, дні, декади, тижні); конференції й учнівські збори з питань мови; мовна преса, екскурсії (до бібліотеки, редакції, друкарні, поштамту або з метою розвитку мовлення в природу, на підприємство).

Позакласні заходи з мови можуть бути масовими (тижні мови, вечори, ранки, піонерські збори, лекції тощо) і гуртовими (гуртки, олімпіади, стінгазети і т. ін.). Масова позакласна робота з мови охоплює всіх учнів школи, гуртова — частину, групу їх.

При—підготовці і проведенні всіх мовних заходів ведеться копітка індивідуальна робота з окремими учнями — учасниками позакласної роботи. Індивідуальні консультації під час підготовки доповідей, повідомлень, добору матеріалу до них багато дають учням, які цікавляться мовою. А виконання індивідуальних завдань при вивченні особливостей мови художніх творів, матеріалів ономастики, говірки жителів рідної місцевості навчають елементам ведення самостійних лінгвістичних досліджень. Велика індивідуальна робота проводиться з юнкорами, авторами творів до конкурсів та збірок. Учні з творчими нахилами потребують особливої уваги, гнучкого індивідуального керівництва їх роботою.

Добір виду позакласної роботи залежить від мети, яку ставить при проведенні її колектив словесників.

Розширенню знань учнів, озброєнню їх новими лінгвістичними відомостями найбільше сприяють повідомлення

про мову вчених-мовознавців, учителів, студентів, підготовлених словесниками учнів; читання й обговорення книг з мовознавства, лінгвістичних сторінок газети; прослухування радіожурналів, телепередач з мови тощо. Результативною є організація циклу лекцій з мовознавства. Особливо цінні вони для старшокласників, оскільки мова: як навчальний предмет виведена з планів IX—X класів. Лекції про походження мови, про місце української мови серед інших слов'янських мов, літературну мову й діалекти, становище української літературної мови , розквіт її , про найвидатніших мовознавців і т. ін. багато дадуть для розширення кругозору, поглиблення знань з мови, для виховання учнів.

Повторення і закріплення знань, одержаних на уроках або позакласних заходах, чи не найефективніше здійснюється під час конкурсів, вікторин, олімпіад, виконання різного типу завдань — задач, загадок, шарад. Емоційність, активність учнів, цікава форма проведення сприяє доброму повторенню та усвідомленню знань, проникненню в таємниці рідної мови.

Позакласна робота з мови передбачає працю учнів над мовознавчою літературою. Прищеплення любові до книг про мову, формування навичок працювати над ними, звертатись до них за довідками — важлива складова частина позаурочної мовної роботи, яка має неабияке значення для освіти виховання учнів.

Пропаганда нових книг про мову здійснюється через стінну пресу, радіо, виставки, через спеціальні оголошення з анотаціями під рубрикою «Прочитай!» у кабінеті чи кутку мови. Рекомендуються учням нові словники, науково-популярна лінгвістична література, книги з «цікавої мови», збірники ігор, задач та інших вправ.

Щоб стежити за читанням дітьми рекомендованої мовознавчої літератури, учитель організовує бесіди й обговорення окремих книг. Немає сумніву, що читання й обговорення таких книг, як «У світі крилатих слів» В. В. Коптілова; «З біографії слова» і «Складні випадки українського слововживання» Є. Д. Чак; «Невмирущі знаки» Паоли Утевської; «Сила слова» В. І. Кононенка; «Живой, как жизнь» К. І. Чуковського; «Слово о словах. Ты и твое имя», «По закону буквы», «Загадки топонимики», «Имя дома твоего» Л. В, Успенського; «Из жизни слов» й «Путешествие в слово» Е. А. Вартаньяна; «Дорогами тисячоліть» В. С. Драчука; «Книга о языке» Фолсома Франкліна та ін., поповнять знання учнів багатьма новими, фактами мови, покажуть, що мова разом з суспільством розвивається, збагачується за властивими їй законами. Читаючи книги про мову, учні пересвідчаться, що в ній надзвичайно багато цікавого, спірного, ще не відкритого; що мовознавство багатством і різноманітністю фактів, складністю розвитку, взаємозв'язків між ними нічим не поступається перед іншими науками— фізикою, біологією, історією, географією, літературою.

Робота над літературою з мовознавства здебільшого є частиною різних позаурочних занять. Використовуються, крім того, й спеціальні позакласні заходи, пов'язані з роботою над книгами про мову. У методичній літературі описані зокрема тематичні конференції і лінгвістичні журнали за книгами про мову.

У розгортанні позакласної роботи з мови, особливо на перших її етапах, велика роль належить різним видам пропаганди та інформації. Випуск спеціальних бюлетенів, оформлення кутків мови, листки-інформації про деякі нові питання мовознавства, виставки цікавих книг з мови, радіопередачі про життя слів, фразеологізмів і т. ін. викличуть у дітей інтерес до позакласної роботи.

У школах досить поширені зустрічі учнів з цікавими людьми — героями війни, ветеранами праці. Такі зустрічі мають важливе навчальне і виховне значення, їх використовують учителі-словесники для написання учнівських творів, зокрема нарисів. У практику позакласної роботи входять також зустрічі з працівниками в галузі мови. Розповіді лінгвістів про свої дослідження, письменників, акторів, редакторів, досвідчених учителів про особливості творчої роботи над словом озброять учнів новими знаннями і зацікавлять їх рідною мовою як предметом навчання.

Збудивши інтерес учнів до позакласної роботи, учителі легко підтримують його, планово організовуючи позаурочну мовну роботу в усіх її різновидах. При цьому й надалі велике місце відводяться пропаганді науки про мову, хоч прийоми її можуть змінюватись: у газетах, бюлетенях, бесідах дедалі зростає роль завдань і запитань. Із інших видів перевага, крім гуртка, надається масовим заходам, під час яких над мовою працює якнайбільше учнів.

ГУРТОК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Найважливішою й найефективнішою формою позакласної роботи з мови є гурток. Переваги гурткової роботи полягають передусім у тому, що заняття (та й інші види роботи в гуртку) проводяться систематично, за продуманим, заздалегідь складеним планом, під безпосереднім керівництвом словесника, при постійному складі учнів, яких залучають до активної праці над цікавими і важливими для практики, освіти і загального розвитку мовними явищами.

Мовний гурток є центром, навколо якого базуються, існують і організовуються всі інші форми як систематичної, так і, епізодичної позакласної роботи з української мови. Від організації гурткової роботи у великій мірі залежить ефективність усіх позакласних заходів з, такої важливої галузі знань, як рідна мова.

Організовують мовний гурток по-різному, залежно від умов школи. У великих школах, де є паралельні класи і працює кілька учителів-мовників, створюють гуртки четвертих, п'ятих, шостих, сьомих, восьмих і старших класів; у малих школах об'єднують п'яті — шості, сьомі — восьмі. Звичайно, найкраще працювати в гуртку з учнями одного класу.

Деякі методисти вважають можливим організацію в школі мовно-літературного гуртка, якщо в учительському колективі один-два мовники або немає вільного приміщення. Зрозуміло, що вивчення мови і літератури мусить бути нерозривно зв'язане як на уроках, так і в позакласній роботі. Якщо працює мовно-літературний гурток, такий взаємозв'язок у роботі над мовою і літературою поглиблюється. Переваги мовно-літературного гуртка ще й у тому, що учні, які цікавляться і українською мовою і українською літературою, позбудуться необхідності працювати в двох гуртках.

Однак при організації гуртка треба виходити з запитів та інтересів учнів, а також з тієї мети, яка стоїть перед керівником гуртка. По-перше, чимало учнів цікавиться тільки мовою або тільки літературою, і хоче працювати лише в цій галузі. По-друге, кожний гурток має свої завдання, а мова й література, будучи тісно між собою пов'язані, дуже відрізняються як об'єкти вивчення і дослідження. По-третє, в багатьох учителів словесності бувають мовні або літературні нахили, відповідно до яких вони й працюють з учнями. Робота учителя з гуртківцями, крім того, вимагає від нього також удосконалення знань з певної галузі; і чим вужча ця галузь, тим глибшими будуть знання і можливості організації творчої роботи дітей. Тому-то, очевидно, в усіх школах слід намагатись створювати окремо мовні й літературні гуртки.

Якщо в силу обставин учителеві доводиться керувати роботою мовно-літературного гуртка, заняття з мови й літератури та всю іншу роботу варто чергувати, сили й час розподіляти рівномірно, доручення гуртківцям давати відповідно до їх бажань і нахилів.

У методичній літературі називають, а в практиці шкіл існує два основних типи мовних гуртків: гурток мови (або любителів мови) і тематичні гуртки (лексики, фразеології, стилістики, культури мовлення тощо).

Гурток української мови (або любителів мови) може займатися дуже широким колом питань, можливості для вибору тем надзвичайно великі. Навіть в одній школі або в паралельних класах різних шкіл зміст роботи цих гуртків, методика організації занять, стиль праці можуть бути різними. Як зауважує Л. Т.Григорян, широка назва гуртка має позитивну й негативну сторони. Позитивна полягає в тому, що вчителю порівняно легко добирати до занять матеріал, працю гуртківців завжди можна тісно пов'язати з класною роботою над відповідною темою програми. Негативним є те, що на заняттях зачіпається багато фактів, часто досить різноманітних, тому гуртківці нерідко не вловлюють основних, важливих питань, що про ходять через усі заняття. А головне, в такому гуртку робота нерідко буває розкиданою, нецілеспрямованою, поверховою і не дає очікуваних наслідків. Такий гурток може бути вступним, покликаним пробудити в дітей інтерес до різних розділів науки про мову. Там, де учні відчули смак до гурткової роботи з мови, набагато доцільніше вести один із тематичних гуртків. Найпоширенішими серед них є гуртки лексики, фразеології, етимології, топоніміки, стилістики, культури мовлення, цікавої граматики. Усі названі гуртки мають спільну мету й відрізняються тільки змістом занять, колом питань, що розглядаються учнями, і до певної міри, в зв'язку з цим, методикою організації роботи над мовою. Якщо для гуртка вибирається один розділ шкільної програми, то роботу над ним доцільно проводити на наступний після вивчення рік або півріччя. Таке планування сприяє поглибленому повторенню знань учнів і полегшує роботу вчителя над добором матеріалу: адже учні вже завершили вивчення питань розділу повністю.

У мовному гуртку повинно працювати не більше 25-30 осіб. Практика знає гуртки, що нараховують 8—12 учнів. Не може бути гуртківців, що тільки спостерігають за роботою і слухають виступи своїх товаришів. Кожний з першого заняття одержує якесь конкретне завдання і хоч один раз за півріччя виступає на засіданні з повідомленням про наслідки своєї роботи. Визначаюче для кожного гуртківця завдання, учитель враховує його можливості: робота повинна бути посильною, проте містити певні труднощі, переборення яких принесе моральне задоволення. Завдання має добиратись так, щоб поглибити знання, розширити кругозір, запалити дослідницький вогник, збудити прагнення заглиблюватись у мову, шукати, вивчати.

Засідання мовного гуртка проводяться систематично, завжди в один і той же день і час. Найдоцільніше практикувати засідання через тиждень. Усю організаційну роботу перед тим чи іншим заходом проводить актив, старостат, що є першим помічником учителя в роботі гуртка. Актив виготовляє і кожного разу заздалегідь вивішує оголошення про наступне засідання, нагадує гуртківцям про нього. Якщо на засіданні проводяться певні ігри, вікторина, конкурс, актив під керівництвом учителя виділяє з учнів ведучого, доручає гуртківцям виготовити необхідні для заняття таблиці, ребуси, картки тощо

При створенні мовного гуртка слід мати на увазі те, що учні нерідко погано уявляють собі роботу в ньому, ототожнюючи заняття гуртка з додатковими заняттями, а тому йдуть спершу неохоче. Колективу мовників потрібно чимало попрацювати над тим, щоб бажаючих поглибити знання з мови було якнайбільше і мовний гурток відвідували всі здібні учні. Компонентами мовних здібностей називають легкість наслідування, тонке чуття мови, відмінну словесну пам'ять, швидкість засвоєння і практичне використання мовного матеріалу, а також мовну спостережливість, уяву, знання, уміння, навички, лінгвістичне мислення, під яким розуміють успішну орієнтацію в мовних фактах. Виявити мовні здібності можна лише шляхом уважного спостереження за всіма видами роботи учня з мови.

Учні з лінгвістичними здібностями не завжди виявляють інтерес до мови. Нерідко вони мають й інші, скажімо, математичні здібності і прагнуть їх розвивати. Тому, виявивши дітей з нахилами до мови, учитель має збудити, в них інтерес, викликати прагнення працювати над мовою. Найкраще збуджує інтерес до мови і залучає до роботи в гуртку матеріал, який вражає дітей, полонить, їх уяву. Такими є відомості з загального мовознавства, історія деяких слів і словосполучень, дані про значення мови для археології, історії, використання її в кібернетиці тощо.

Щоб зацікавити учнів мовою і залучити їх до гуртка практикуються окремі позакласні мовні заходи: збори загонів, мовні вікторини, конкурси, бесіди і повідомлення на різні теми. Важливу роль у пропаганді гуртка української мови, його завдань і змісту роботи має відіграти шкільне радіо і стінна преса. Окремі повідомлення, завдання з мови, конкурсного характеру, шаради, мовні загадки і т. ін. з зауваженням про те, що відповіді на них і ряд додаткових відомостей з мови можна одержати на заняттях гуртка, також сприяють зацікавленню учнів гуртковою роботою.

Добрі наслідки в збудженні інтересу до гуртка мови дає гарно оформлений силами учнів бюлетень «Чи знаєш ти свою мову?». У ньому у вигляді завдань називаються всі питання, які будуть розглядатись на заняттях гуртка. Замість бюлетеня можна випускати перший, спеціальний номер стінної газети, яка згодом стане органом гуртка. Через бюлетень або стінну газету проводиться своєрідний конкурс, наслідки якого оголошуються на першому засіданні гуртка.

Форми, методи і прийоми роботи на заняттях гуртка надзвичайно різноманітні. Вони добираються залежно від віку і підготовки гуртківців, теми і мети заняття. Найефективнішими є короткі, захоплюючі розповіді вчителя про мову, повідомлення учнів реферативного характеру, інформації про наслідки збору матеріалу з живої розмовної або з книжної мови, спостереження над спеціально підібраними й продемонстрованими мовними явищами з наступними висновками, цікаві бесіди, вправи, лабораторні роботи, мовні ігри, добирання до них матеріалу і т. ін. На заняттях гуртка практикуються різного типу творчі роботи: зачитування і написання повідомлень лінгвістичного характеру, розповідей про бачене й почуте, складання загадок, завдань з цікавої граматики, чайнвордів, шарад, метаграм тощо. Усі ці види роботи, як і інші, що розвивають ініціативу, кмітливість, творчу думку гуртківців, плануються на різні заняття так, щоб уникнути одноманітності в побудові та проведенні роботи.

Гурток української мови працює за планом, що складається на півріччя, але намічається на рік. У план гуртка вводиться не тільки тематика засідань, а й усі інші види роботи. Складаючи план, учитель враховує, якої попередньої підготовки вимагає кожна тема засідання та інші заходи. Вдало складений план багато важить для доброї організації гуртка.

МОВНІ СВЯТА

Окрему групу позакласних заходів з мови становлять свята — мовні вечори, ранки, дні, тижні, декади, фестивалі. Організація їх має своєю метою зацікавити учнів мовою, пожвавити працю над нею, виявити ефективні форми, прийоми ведення позакласної роботи з мови, підсумувати наслідки її за певний період. Мабуть, найефективнішими з свят є фестиваль і тиждень (або декада) мови. До обох з них входять як складова частина (найчастіше заключна) мовні вечори і ранки.

Фестиваль проводиться як свято мови всіх шкіл республіки за єдиною програмою. Тиждень (декада) мови — це шкільне мовне свято, що триває протягом 7 (10) днів. Цінність цієї форми позакласної роботи в тому, що вона є масовою, охоплює всіх учнів школи. У цей час здійснюються різноманітні мовні заходи, спрямовані на збагачення дітей новими відомостями про мову, поглиблення і закріплення знань з програмного матеріалу, вдосконалення культури мовлення, залучення учнів до самостійної творчої праці над словом у всій його багатогранності Тиждень мови, на наш погляд, організовувати зручніше, ніж декаду, оскільки підготовка, обладнання школи до свята проводиться в суботу після занять; на передвихідний день припадає також завершення свята — підсумковий вечір.

Будучи одним з епізодичних заходів, тиждень мови тісно пов'язаний із систематичною позакласною роботою, особливо з мовним гуртком, члени якого мусять бути ініціаторами й організаторами мовного свята. Переважна більшість заходів, визначених у плані тижня, організовується і проводиться гуртківцями. Члени гуртка готують таблиці, ігри, обладнують школу і класи, виступають у ролі екскурсоводів, доповідачів, дикторів мовних передач, чергових у «довідкових бюро», на постах тижня, стають учасниками всіх конкурсів, конференцій і т. д.

Багато працює під час підготовки і проведення тижня, кабінет. Він на цей період набував чинності штабу тижня, навколо якого концентрується повсякденна діяльність учителів, гуртківців і всього учнівського колективу, пов'язана зі святом. Тиждень є своєрідним звітом мовного гуртка і кабінету про їх роботу.

Щоб тиждень мови не був авральним заходом, старанно, без поспіху готувався, його варто організовувати в кінці першого або в другому півріччі, а підготовку вести з початку навчального року. Термін організації тижня мови визначається на одному з перших засідань методичного об'єднання вчителів-словесників. Тоді ж створюється комісія для підготовки і проведення свята. Зразу ж розробляється план підготовки і попередня програма тижня, розподіляються обов'язки між членами комісії.

Найгроміздкішим у підготовці до тижня мови є добирання матеріалу для обладнання школи, організації конкурсів, проведення підсумкового вечора тощо, а також виготовлення плакатів, таблиць, макетів, альбомів, ігор. Добирання матеріалів до тижня мови має бути першим етапом у підготовці його.

Другим етапом є виготовлення на основі складених і обговорених проектів усього необхідного для свята обладнання. Слід мати на увазі, що успіх тижня значною мірою залежить від змісту дібраного матеріалу, від вдало, зі смаком виготовленого оформлення. Крім того, всі матеріали, зокрема плакати, таблиці, альбоми, макети, зберігаються в школі і можуть використовуватись з певним доповненням і поповненням у наступні роки.

МОВНІ КОНКУРСИ

Мовні конкурси — це змагання, під час яких виявляються найсильніші, найкраще підготовлені з мови учні. Різного типу мовні змагання — досить популярна форма позакласної роботи, яка позитивно впливає на організацію навчально-виховного процесу взагалі й усієї позакласної мовної роботи зокрема.

Добре сплановані конкурси сприяють поглибленню і систематизації знань учнів з мови та повторенню окремих тем і розділів шкільного курсу. Вони розвивають мислення, пам'ять, увагу, виховують кмітливість, уміння вправно орієнтуватись у питаннях мови. Намагаючись довести свою озброєність знаннями з мови, вийти із змагань переможцями, учні наполегливо готуються до конкурсу, читають додаткову літературу, розв'язують мовні задачі й завдання. Інтерес, активність учнів посилюється при вдалому доборі завдань, особливо таких, що створюють проблемні ситуації. У зв'язку з цим мовні конкурси часто використовуються як заохочувальний захід, що допомагає залучити до мовної позакласної роботи в різних її формах якнайбільшу кількість учнів. Позитивною рисою конкурсів є й те, що порівняно з іншими формами позакласної роботи вони не вимагають трудомісткої попередньої праці вчителя з учнями. До конкурсів не проводяться репетиції, не готуються доповіді, повідомлення і т. ін.

Мовні конкурси тісно пов'язані з усіма позакласними заходами з мови. Однак ні за змістом, ні за формою організації вони не дублюють їх. Змагання з мови включаються в заняття гуртка, вечори, ранки, обов'язково проводяться під час тижня мови. Поряд з цим мовні конкурси досить часто практикуються і як самостійні заходи. Різноманітні за особливостями організації і методикою проведення, вони відзначаються масовістю, охоплюють велику кількість активних учасників.

Конкурси з мови повинні старанно плануватись. Кожний з них мусить мати мету, головну думку, що проходить через усе змагання. Щоб мовні конкурси були результативними, учні виносили з них цілісне враження, досвідчені вчителі часто проводять їх під девізами, які відповідають змісту дібраного мовного матеріалу. Використовуються, наприклад, девізи: «У мовах народів блищить один зміст» (П. Тичина); «Як парость виноградної .лози, плекайте мову» (М. Рильський); «Нове життя нового прагне слова» (М. Рильський); «Нема приповідки без правди» (нар. тв.) та ін.

Література.

Аркушин Г.Л. На заняттях мовного гуртка. УМЛШ. – 1986. - №4. – с.62-65

Благослови, Мати: Уроки укр. Народознавства в школі – К. Освіта, 1995 – с.190

Бібліотека укр. усної нар. творчості: Дитячий фольклор. – К.: Дніпро, 1986.

Гамалій А.П. Ігри та цікаві вправи з рідної мови. – К. 1980

Гальорка О.А. Виховна спрямованість позакл. роботи УМЛШ. – 1982. - №3. с.60-65

Дудик П.С. Вивчення укр.. мови у 8 класі. К: Рад. Шк., 1981, с.108

Єфімова О.М. До свята рідної мови. УМЛШ. – 1988. №6. – с.58-65

Запорожець О.В. Психологія. Підручник для дошкільних педагогічних училищ. – К.: Рад. Шк., 1967 – с.99

Запорожець О.В. Психологія. Підручник для дошкільних педагогічних училищ. – К.: Рад. Шк., 1967 –с.104

Зубчевський А. Пізнай себе і народ через слово УМЛШ. – 1990. №1. – с.81-83

Могила Н.М. З живого джерела. Позакласна робота з мови. К. 1997

Могила Н.М., Вовк І.М. Диференційовані завдання на уроках укр.. мови. Початкова школа. – 1996. - №2. – с.12-16

Моргун В. „Розвиток інтелектуально-евристичних здібностей учня”. Психологічна підтримка творчості учня. К. „Редакції загально педагогічних газет”, 2003 с.4;6

Неліпа Т.П. О слово рідне, хто без тебе я... УМЛШ. – 1989. №1. – с.74-76

Національна школа в концепції Сергія Єфремова. Колоїз Ж. Журнал „Дивослов” К. „Освіта” №1, 1994, с.37

Основи психології і педагогіки. Навчальний посібник/ Р.К.Серьожнікова, Н.Д.Пархоменко, Л.С.Яковицька та ін.; - К., 2003.

Олійник О. Світ укр. слова. – К. 1999

Передрій Г.Р., Смалянінова Г.М. Цікава граматика. К., Рад. шк. 1967 с.15

Передрій Г.Р. „Позакласна робота з мови в 4-8 класах Київ „Радянська школа” 1979

Психологія: Підручник/ Ю.Л.Трофімов, В.В.Рибалка, Я.А.Гончарук та ін.; - 2-ге вид., - К.: Либідь, 2000. – с.558

Стріха А.Д.; Гуревич А.Ю. Цікава граматика К. Рад. шк. 1991

Сухомлинський В.О. Джерело невмирущої криниці. УМЛШ. – 1989. - №7. – с.3-8

Скуратівський В. Місяцелік. К. Мистецтво, 1993. – с.206

Укр. мова в школі. Конспекти нетрадиційних уроків. Піддубний М. А. Рівне, 1998

Фасоля А.М. Свята рідної мови в школі УМЛШ. – 1989. - №7- с.51-56

Явір В.В., Білоусенко П.І. Виховна робота на уроках укр. мови. Посібник для вчителів. – К.: Рад. Шк.., 1986 – с.15

ДОДАТКИ

Вікторина.

Мовні загадки-жарти.

1. Назвіть слово, в якому один звук позначається трьома буквами. (Дзьобати — [дз'].)

2. Які дві букви завжди позначають звукосполучення: одна — приголосного й голосного, друга — двох приголосних?

(Ї,Щ.)

3. Від слів лак, рама, міль, міст, мова, лин, він утворіть нові слова, додавши до початку їх дзвінкий приголосний. (Злак, брама, драма, джміль, зміст, змова, млин, дзвін.)

4. Назвіть звук, спільний для кожних чотирьох слів: мати, явір, зв'язок, поява [а]; поїзд, район, ясень, юнь [й]; директор, ллється, моє, з'єднати [е]; дощ, чесно, речі, щастя [ч].

5. Доберіть п'ять слів, у яких останній звук позначається двома буквами. (День, тінь, мідь, сіль, міць.)

6. Назвіть п'ять слів, у яких два останні звуки позначаються однією літерою. (Армія, подвір'я, ательє, мамою, події.)

7. Як перетворити простий замок у великий і гарний будинок? (Замок — замок — змінити наголос.)

8. 3 якої тканини можна зробити набір географічних карт? (Атлас — атлас.)

9. Що необхідно зробити, щоб повільне діяння висипати швидко закінчилось? (Висипати — висипати — змінити наголос.)

10. Чим закінчується і зима, і весна? (Буквою а.)

11. Чим закінчується і вечір, і ніч? (Приголосним.)

12. Як написати слово робота п'ятьма, чотирма літерами? (Праця, труд.)

13. Що треба зробити, щоб майка злетіла? (Замінити початкову літеру на ч.)

14. Які алфавіти складаються з 6 літер? (Азбука, абетка.)

15. За який приголосний звук треба сховати інший приголосний, щоб почути разом кілька гармат? (Залп.)

16. Від назв яких двох букв стає жарко, гаряче? (Пе-че.)

17. Чи можна із слова доля, не міняючи звуків, зробити дві музичні ноти? ("до" і "ля".)

18. Чи можна з кози зробити козака? (Можна, додавши букву к, коза + к = козак.)

19. Чи можна з сухої трави зробити частину сільської хати? (Суха трава — сіно. Останню букву о замінити наи, і буде сіни.)

20. Чого багато має золото, менше має озеро, ще менше море, і зовсім не має його річка? (Букву о.)

21. Що мають береза, дуб, бук, яблуня й бузок, але не мають того ні клен, ні вишня? (Звук б.)

22. Що знаходиться в середині школи? (Буква о.)

23. Що стоїть між підлогою і стелею? (Буква і.)

То не просто мова, звуки.

Мета: Розширити і закріпити знання учнів з фонетики; розвивати діалогічне мовлення, увагу та пам'ять; виховувати любов до рідної мови.

Хід заняття

1 ведучий. Багато чуєш звуків навкруги:

Прислухайся, як хлюпочуться у річки береги.

Завжди, безперестанно морський прибій шумить,

Дзвінок до школи кличе, з гудінням джміль летить.

Нам треба розрізняти ці звуки мови,

З яких ти можеш скласти яке захочеш слово.

2 ведучий. Як звуки мови виникають?

Що творить їх і де?

1 ведучий. Повітря до гортані

З легень спочатку йде.

Там звуки завібрують —

І голос всі почують.

2 ведучий. Шість звуків вільно можна

Співати, як пісні.

Ці звуки знає кожен.

Як звем їх? Підкажіть.

Учні (із зали). Го-лос-ні!

2 ведучий. Назвати голосні звуки і проспівати кожен з них гамою. (Переможцеві нараховується 2 бали.)

1 ведучий. Чому приголосні звуки так важко вимовляти?

2 ведучий. Тому що перепони їм треба подолати.

Ведучі пропонують бажаючим назвати приголосні звуки.

Переможцям нараховується по 2 бали.

Гра "Знайди пару"

Ведучі роздають картки з словами: ґава, кава; діло, тіло; жир, злива; біб, піп; сиджу, сичу; глід, хліб.

Гра вимагає кмітливості, тому принцип, за яким знаходиться пара, учням не пояснюється. Серед учнів проводиться конкурс. Перемагає той, хто добирає найбільшу кількість прикладів з парою приголосних за дзвінкістю і глухістю. (Переможцеві нараховується 4 бали).

1 ведучий. Отже, як ви побачили, звуки бувають дзвінкі та глухі. А на які групи ще поділяються приголосні звуки?

Учні. На тверді й м'які.

2 ведучий. А тепер ще раз знайдіть свою пару.

Учні одержують картки з такими словами: синь, син; стань, стан; кінь, кинь; ліс, лис; ряд, рад; саду, сяду; лук, люк.

1 ведучий. (Демонструє таблицю із зображенням звука [ч] і читає вірш.)

Хоч я твердий і непохитний,

Мене спотворюють помітно:

Пом'якшуючи, вимовляють,

Хоча підстав на це не мають.

А я на м'якість право маю,

Коли подовженим буваю,

А неподовженим мене

Лиш [і] пом'якшує одне.

Ведучий пропонує школярам правильно вимовити слова із звуком [ч]. чай, черешня, чудеса, чималий, човен, чіпати, ключі, очі, калачі, трубачі, силачі, нічка, звичка, гніздечко, обличчя, піччю.

Слова можуть бути написані на плакаті чи на дошці.

2 ведучий. Коли із звуком [ш] єднаюсь,

Однаково я вимовляюсь.

Ось послухайте як:

Щодня щіткар щітки робив,

Цим щиро захопився,

Борщу не їв, води не пив,

Щоранку не голився.

Щодалі більше заростав,

Як кущик, кожна щічка.

У клітці щиглик щебетав:

"Нова з'явилась щітка!"

1 ведучий. Проведемо змагання "Вимовляй правильно".

Учні читають записані на дошці скоромовки Г. Бойка:

1 Качечка кряче, каченят не бачить

Кличе качечка курчат:

— Чи не бачили качат?

— НІ, качечко, ми качат

Не бачили й в вічі,

А качура без качат

Зустрічали двічі.

2 Щедрий дощик площу полоще.

3 В чаплі чорні черевички,

Чапля чапа до водички.

4 Щиглі в кущах пищали,

Щоранку сповіщали:

В пущах вітрище свище,

Щипає морозище.

Перемагає той, хто, правильно вимовляючи звук [ч] і

звукосполучення [шч], читатиме скоромовки у потрібному

темпі, на одному диханні і не зіб'ється. Нараховується 5 балів.

1 ведучий. А тепер мені скажіть, яка ж наука вивчає в нашій мові звуки?

Учні. Фонетика.

2 ведучий. Чому ця наука так називається?

Хтось із учнів відповідає: "Назва походить від грецького слова phonetikos — звуковий. " За правильну відповідь нараховується 1 бал.

1 ведучий. Звуки і букви навчись розрізняти

— Глибоко будеш фонетику знати.

Букви бувають настільки ледачі,

Що лиш удвох звук спроможні позначить.

Є й працьовиті, як я, ю, є, ї.

Ролі виконують вправно свої.

Ось послухайте пісеньку букви я.

На сцену виходить дівчинка з великою літерою я, вирізаною з червоного паперу. На мелодію української народної пісні "Ой джиґуне, джиґуне" співає.

А у мене добра вдача,

Працьовита, неледача.

Раз лише звук [а] позначу,

Ну, а вдруге — [й] в додачу,

[йа] і [а], [а] і [йа] –

Ось і служба вся моя.

На початку слова [йа],

На початку складу [йа],

Де апостроф — тільки [йа]:

[йама, сійати, сімйа].

Тільки [а] я позначаю,

Коли з [й] не зустрічаюсь.

Буде [л'],чи [н'],чи [сг],

[д'],чи[т'),чи[з'],чи[цг].

[л 'ал 'а, н 'ан 'а, ц 'ац 'а, с 'ад'] —

Кожне слово можна взять.

[йа] і [а], [а] і [йа],

Ось і служба вся моя.

2 ведучий. Звук можна чути і вимовляти.

1 ведучий. Букву ж читати або лиш писати.

2 ведучий. Звуки бувають глухі і дзвінкі.

1 ведучий. Буквам незвичні наймення такі.

2 ведучий. Твердість і м'якість у звуків буває.

1 ведучий. Буква цю м'якість лише позначає.

Разом. Знаючи це, у команди ставай

І капітана свого відшукай!

Гра "Знайди свого капітана"

На сцену викликаються учні-капітани. Кожен капітан має табличку з словами:

1 капітан. Кількість букв у слові відповідає кількості звуків.

2 капітан. У слові букв більше, ніж звуків.

3 капітан. У слові звуків більше, ніж букв.

Учні отримують картки зі словами.

1 картка. Хата, рука, стіл, вікно, земля, любов, мати, край,

школа, Батьківщина, буфет, чудово, Оля.

2 картка. Кінь, мідь, дзиґа, джміль, стань, сіль, пень, день,

кукурудза, джерело, джаз, майстер, батько.

3 картка. Маяк, єдиний, щастя, Юра, ялинка, країна, Київ,

кущик, з'їсти, екскурсія, сіяти, щодуху.

Відповідно до звуко-буквенного складу слова кожен учень шукає свого капітана. Який капітан отримає найбільше правильних відповідей, той і переможе. (За цей конкурс нараховується 3 бали.)

На сцену виходять 2 дівчинки. Між ними відбувається діалог.

1 дівчинка. Ми завтра йдемо на екскурсію на хвабрику чи хверму?

2 дівчинка. А чому це тебе так филює?

1 дівчинка. Та я ще хочу встигнути у хвотографію.У мене брат працює хвотограхвом, хвото зробить чудове!

2 дівчинка. Ти не фастайся... А скажи, ти коси заплетеш чи фіст зав'яжеш?

1 дівчинка. Мабуть, фіст. Хворму і хвартух не одягну.

Виходить третя дівчинка і сміється з них.

З дівчинка. Дівчата, невже ви й досі не навчилися вимовляти Звук [ф] і звуки [хф]. (Звертається до дівчат і до слухачів.)

Пам'ятайте таку науку:

[ф] і [хф] — то різні звуки.

Ось послухайте вірш, де зустрічаються ці звуки.

У буфеті хвастав Федя:

"Я у фізиці професор,

В фотографії мастак,

Я футбольну форму маю,

Я хвороб не нахватаю,

Всі це знають, бо це факт".

На сцену виходять два хлопчики і ведуть між собою розмову.

1 хлопчик. Я сьогодні виконав в вправі вісім речень, як нам задавали ...

2хлопчик. Як ти можеш так говорити: "Виконав в вправі...". Язика можна зламати. Що треба зробити, щоб легше було говорити?

1 хлопчик. Ну ... в замінити на у.

2хлопчик. Ось і заміни.

1 хлопчик. Я виконав в управі вісім речень ...

2 хлопчик (весело сміється). А ти знаєш, що таке управа?

1 хлопчик. Ні.

2хлопчик. Тоді слухай і запам'ятовуй!

Звуки міняють значення слів,

Треба, щоб їх розрізнять ти умів.

Вправа — завдання, що виконав ти,

Управу на когось можна знайти.

Цінне досягнення в чомусь — це вклад,

Спосіб життя називають уклад.

Небажаних зустрічей ти уникаєш.

У слово вчителя вдумавсь — вникаєш.

І не міняєм [в] і [у] у словах,

Щоб збереглася їх сила жива:

Влада, вказівка, урок, установа.

Внутрішній, вплив, узбережжя, умова,

Вдалий, взуття, упаковка, удар.

Вдячний, взаємний, узгір'я, удав.

Вдумайся в значення кожного слова

— Стане у тебе багатшою мова!

На сцені з'являються 2 дівчинки. Вони ведуть розмову. Відгадайте, про що вони говорили.

1 дівчинка. Завтра у мене день народження. Мені пошили плаття із а́тласу.

2 дівчинка. З а́тласу? Та ти що?

1 дівчинка. З а́тласу. Він такої рідкісної біли́зни!

2 дівчинка. Біли́зни? Так з чого ж тобі плаття пошили? З біли́зни чи а́тласу?

1 дівчинка. Та з а́тласу ж!

2 дівчинка. Не розумію, як можна пошити плаття з паперу?

1 дівчинка. З якого паперу? Якої біли́зни?

2 дівчинка. Ти ж сама кажеш.

1 дівчинка. Я кажу — з шовку, а ти — з паперу.

1 ведучий (до слухачів). Чи всі зрозуміли, про що говорили дівчата? Якщо ні, то послухайте віршик-загадку.

Нас з братом зовні розрізняють

Лиш за наголосом, друже.

Коли ж серйозно зіставляють,

То бачать: схожі ми не дуже.

Я — збірник карт географічних,

Таблиць, малюнків ботанічних.

Дорослий зна мене й дитина,

Мій брат.— відома всім тканина.

(А́тлас — атла́с)

2 ведучий. Часто у вимові роблять помилки.

Пам'ятай, де наголос у словах таких:

Ко́мпас необхідний в орієнтуванні.

В школі на заня́ттях задають завда́ння.

Де лікують хворих — буде диспансе́р,

В театральній залі унизу — парте́р.

1 ведучий. Українську нашу мову

І російське братнє слово

Ми вивчаєм залюбки.

Дуже мови ці близькі,

Та закон у кожній свій,

Непорушний і міцний.

Ти про нього пам'ятай,

Будь уважним, розрізняй:

Ве́рба кажуть по-російськи,

А верба́ — по-українськи.

Українці кажуть кре́мінь,

Ще ім'я́, й петля́, і ре́мінь,

У Росії ж це креме́нь,

Пе́тля, и́мя і реме́нь.

Сто́ляр ми вживаєм слово,

А столя́р — в російській мові.

В нас тонки́й, у них же — то́нкий,

Нам дзвінки́й, у них же — зво́нкий,

їхній но́вий, наш нови́й,

їхній ста́рий, наш —стари́й,

До́чка в них, у нас — дочка́,

Ось різниця тут яка!

Би́ло, кажуть по-російськи,

А було́ — по-українськи.

Спи́на в нас, у них — спина́,

Адже мова не одна.

2 ведучий. Різний наголос в словах —

Це для нас не диво.

В українців — кропива́,

В росіян — крапи́ва.

Кличе хтось до телефону,

Будуть з вами говорить.

В українців кажуть — дзво́нить,

Мовлять в росіян — звони́т.

1 ведучий. Хто по тундрі вволю

Скаче ніч і день?

Українці кажуть — о́лень,

Росіяни звуть — оле́нь.

2 ведучий. "При́ятель прийшов до тебе", —

Каже вихователь.

По-російськи ж мовить треба:

"К вам пришел прия́тель".

1 ведучий. Нам відомо, що в ознаки

Є прикмети й різні знаки,

За якими визначають,

Що ж озна́ки означають.

2 ведучий. Ми були в такій країні,

Яку на карті не знайти.

Ми бажані тут гості нині,

І нам її шляхами йти.

1 ведучий. Країну цю в нас добре знають,

Бо звуки мови в ній живуть,

Разом. Фонетика — країну звуть.

Українські вечорниці.

„Барви рідної мови”

Сценарій

Зал прикрашений рушниками, плакатами, українським орнаментом, висловами про рідну мову:

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур'ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

(М. Рильський)

"Мова така ж жива істота, як і народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть задля його душі, смерть задля всього того, чим він відрізняється від других людей ..."

(П. Мирний)

О мово моя!

О місячне сяйво і спів солов'я,

Півонії, мальви, жоржини!

Моря бриліантів — це мова моя,

Це мова моєї Вкраїни.

(В. Сосюра)

Буду я навчатись мови золотої

У трави веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що постане річкою,

З пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

Буду я навчатись мови-блискавиці

В клекоті гарячім кованої криці.

Щоб людському щастю збанок свій надбати,

Щоб раділа з мене Україна-мати.

(А. Малишко)

"Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе".

(О. Гончар)

Перед початком вечорниць звучать українські народні пісні у грамзаписах. На столах, застелених рушниками, — різноманітні українські страви. Кожна група читачів заздалегідь оформляє свій стіл у

народному стилі, дає йому девіз.

На сцені з'являються ведучі в українських костюмах, це літературні герої: Наталка Полтавка (ведуча) та Іван Свічка (ведучий).

Ведуча (під супровід ліричної української народної пісні).

Україна ... Золота, чарівна сторона. Земля, рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть!

Ведучий. У глибину століть сягає історія нашого народу! І чим більше минає часу, тим яскравіше ми її уявляємо. Пізнати історію рідної сторони, рідної мови нам допомагають книги і самобутня творчість нашого народу: мелодійні пісні та думи, барвисті коломийки та хороводи, чарівний, фантастичний світ казок. Хай же сьогоднішній вечір відкриє перед вами, юні друзі української мови, розум, щедрість, гумор нашого талановитого народу!

Ведучі (разом). Запрошуємо вас на вечорниці!

Господиня вечорниць (із драми Т. Г. Шевченка "Назар Стодоля ").

Господи, господи! Як подумаєш, коли це ми дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, так аж тини тріщать. А тепер ... От скоро треті півні заспівають, а вечорниці ще й не зачиналися. Нехай воно хоч і свято, звісно, а все-таки був час. Ні, що не кажи, а світ перемінився. Хоч би і запорожці ... Ну які ж вони запорожці? Тьху на їх, та й годі. Чи такі були попереду? Як налетять бувало зі своєї Січі ... Було, як схопить тебе котрий, так до землі не допустить, так і носить ... Ой, ой! Куди то все дівалось? (Сумно хитає головою.)

В цей час хтось стукає в двері. Чути сміх. Господиня схоплюється

з місця, бере в руки хліб на рушнику, який лежав поруч на столі. В

зал під супровід троїстих музик зі сміхом заходять дівчата та

хлопці в яскравих українських костюмах.

Дівчата. Добрий вечір в вашій хаті. Уклін господині!

Чи веселі вечорниці у вас на Вкраїні?

Добрий вечір, вам дівчата, і вам, молодиці.

Чули, що в оцій хаті будуть вечорниці.

Господиня. Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!

Просимо, просимо. Аби щастя було в хаті!

Аби ми були багаті, аби було любо, мило!

Аби всі були щасливі!

В нашій хаті раді гостям!

На фоні української музики у виконанні троїстих музик.

Дівчата. Гей, на наших вечорницях

Хто сумний — розвеселиться!

Співи, танці, небилиці —

Гарні будуть вечорниці!

Стрічайте пирогами

Смачними і масними,

Бо ми прийшли з піснями,

Піснями голосними!

Виконується народний танець.

Ведуча. Пісня українська! Хто не зачарований нею! Вона натхненна, мелодійна, безмежна широтою і красою образів.

Ведучий. А чи знаєте ви, що багато пісень, які стали народними, мають своїх авторів — відомих українських поетів?

На сцену виходять самодіяльні виконавці. Разом з літературними героями вони співають по кілька куплетів з пісень:

"Київський вальс " (на сл. А. Малишка.)

"Як упав же він з коня " (на сл. П. Тичини.)

"Ой ти, дівчино з горіха зерня ..." (на сл. І. Франка.)

Присутні називають авторів слів цих пісень. З'являються баба

Параска і баба Палажка.

Параска. Здрастуйте, люди добрі. Скажіть же хоч ви мені, що мені на світі Божому робити. Не можна, не можна за лихими сусідами на селі вдержатись!

Палажка. Згляньтесь, люди добрі на мої муки і пожалійте, бо не можна мені не те що на селі втриматись — не можна на світі жити. Благословіть мене скоропостижно вмерти.

Параска. Розсудіть нас шановне товариство. А щоб знали ми вашу справедливість і обізнаність, то спершу скажіть, хто з нас хто: хто Параска, а хто Палажка?

Палажка. Бач, знайшла складне питання. А може, добірне товариство скаже, скільки оце років наша сварка триває?

(Відповідь: 3 1873 року.)

Параска. Тож бачите, ми ще зовсім не старі.

Палажка. Гарні, гарні молодички, ще нівроку. То, може, заспіваємо про молодичку всі разом? Ви цю пісню добре знаєте — „Ґандзя”

Співають разом зі слухачами, кожна приміряє образ Ґандзі до себе.

Параска: Так що то значить справжнє кохання. Хіба ж ця стара відьма знає?

Палажка. Овва! Від такої чую. Чи не від того великого кохання до свого чоловіка ти розтрощила дякові черепа залізною кочергою?

Параска. А що? І від кохання. Було б дякові не хапати мого Омелька за чуприну, а мені не вистежувати ...

Палажка. Мо, й так, погані жарти з коханням. Правду сказав поет:

Кохайтеся, пани-браття,

Коли серцю воля,

Тільки з серцем не жартуйте

З дівочим ніколи.

Бо то легко розкохати,

А тяжко впинити:

Кого вірно полюбило,

З тим і хоче жити.

А не зможе — чого жити?

Краще у могилу —

Аби тільки не самому,

Аби тільки з милим,

Аби тільки без розлуки!

Отак, пани-браття!

Коли годі кохатися,

Навіщо займати?

А що? Знаєш хто се склав? (До всіх.) Може, й товариство наше знає?

Параска (якщо нема відповіді). Ну-ну ... Скажіть же цій старій, це ж Тарас Григорович.

Палажка. Ось і влучила пальцем в небо. Ну хто відгадає? Хоча цього поета справді називали галицьким Шевченком. Вгадали? (Ю.Федькович.) (До Параски.) А що, маєш? Не знаєш ти літературу.

Параска. А ось постривай .загадаю я загадку тобі. Жила собі панна, та вередлива і лиха, точнісінько як ти в молодості. То вже й не знали, як її, таку скажену, заміж віддавати. Але все-таки знайшовся чоловік, що взяв. "Люблю, — каже, — і буде вона мені добра жона", і став він свою жінку виховувати і колисати ... Ось і скажи мені, жіночко, у якого письменника таке заварилося?

Палажка. А ти що думаєш, коли я в селі живу то й Шекспір не читаю? То ж "Приборкання непокірної".

Параска. Грамотна. А де ж там у Шекспіра колисання? Що не знаєш? То подивись.

Учасники художньої самодіяльності розігрують сценку з оповідання

А. Свиднщького "Недоколисана"

(на матеріалі третього розділу цього твору).

Параска називає твір.

Палажка. Це мене нікому було колисати. Та дай мені, Боже стільки років прожити, скільки у мене женихів було. Та ще і яких! Ось нехай люди їх самі упізнають.

Артисти самодіяльності читають монологи комедійних

персонажів із п'єс Квітки-Основ'яненка "Шельменко-денщик"

(Опецьковський і Лопуцьковський),

М. Старицького "За двома зайцями" (Голохвастов),

І. Котляревського "Наталка Полтавка" (Возний).

Палажка. Оце женихи. Один в один, як кавунець до кавунця. І вже другу сотню літ живуть—не помирають... А тобі, Парасю, все ж таки час уже шукати знайомства і на тому світі.

Параска. А як це?

Палажка. А так, як у С. Руданського. (Читає вірш "Баба в церкві".) Параска. Ну, красуне, тримайсь: я зараз за таку наругу з тебе чортів витрясу, та ще й не одного ...

Палажка. А може, помиримося, Парасю? Ми з тобою таки родички.

Параска. З тобою? Може, й помирюсь ... До наступної двобійки Згода?

Палажка. Згода.

Ведуча. Оце двобійка так двобійка! А ви помітили, скільки пролунало дотепних та влучних висловів? Так-так, крилаті слова, фразеологізми — це справжня окраса мови. Тут знаходимо осуд людських вад і похвалу порядності, тут звучать іронія і гумор. І все це не вимушено, тонко, дотепно.

Ведучий. Чи цікавились ви коли-небудь походженням фразеологізмів? Спробуйте пояснити значення і походження таких фразеологічних висловів:

Баляси точити. Баляси — це фігурні стовпчики у вигляді глечиків, фантастичних квітів. Ними оздоблювали поміщицькі будинки, підпирали бильця на балконах. Виточування балясів вважалося легкою роботою, і майстри мали досить часу і побазікати, і перепочити. У наші дні цей вислів означає пустопорожню балаканину.

За пояс заткнути. Перевершити кого-небудь. Вислів пов'язаний зі стародавнім слов'янським звичаєм — підперезуватися і під час перерви в роботі закладати за пояс знаряддя праці. Тесля, оцінюючи зроблену річ, засуває сокиру за пояс, а потім знову дістає її, щоб завершити роботу.

Ведуча. Серед суто народник фразеологізмів усім відомий вислів "піднести гарбуза". Ось і капітанові Скворцову, герою комедії "Шельменко-денщик", довелося "скуштувати" цієї городини. І коли б не Шельменко, не бачити капітану Прісеньки.

Розігрується уривок з п'єси Квітки-Основ'яненка

"Шельменко-денщик" (дія IV, ява 4).

Ведучий. А ось цікаво дізнатися, Шельменку чи знаєш ти, хто написав цю комедію?

Шельменко. Аякже, ім'я Григорія Федоровича Квітки-Основ'яненка знають усі.

Ведучий. Так, це псевдонім відомого письменника. А яке його справжнє прізвище? Не знаєш? Тоді, можливо, наші знавці української літератури допоможуть?

Ведуча. Г. Ф. Квітка. Він жив в Основі (біля Харкова) і тому додав до прізвища цю назву. Ще він підписував свої твори псевдонімом "Грицько Основ'яненко".

Шельменко. Так, так. І як я забув?! А хто ще з українських письменників писав під псевдонімом?

Ведучий. Це запитання також адресуй нашим знавцям.

Відповідь:

Микола Петрович Трублаєвський — Микола Трублаїні.

Яків Башмак — Яків Баш.

Петро Панченко — Петро Панч.

Микола Шпаківський — Микола Шпак.

Панас Якович Рудченко — Панас Мирний.

Іван Семенович Левицький — Іван Нечуй-Левицький.

Іван Юрійович Семанюк — Марко Черемшина.

Шельменко. А серед жінок-письменниць були такі хто писав під псевдонімом? (До залу.)

Відповідь:

Марія Олександрівна Вілінська (Маркевич) — Марко Вовчок.

Лариса Петрівна Косач — Леся Українка.

Олександра Євгенівна Косач-Судовщикова — Грицько Григоренко.

Активних учасників конкурсу Шельменко нагороджує сувенірами.

Шельменко. Ой, чую неперевершені пахощі українських вареників з сиром!

Ведучий і ведуча спускаються в зал. В руках у них глиняні миски, в

них — вареники та пампушки з часником.

Ведуча. Милі гості, просим сісти,

Вареники будем їсти,

Вареники непогані,

Вареники у сметані.

Ведучий. В кожній хаті на Вкраїні

Вареники варять нині.

Це вареники знаменні,

Як їх родичі пельмені.

Ведуча Вас чекають у макітрі

Вареники дуже ситні —

Білолиці, круглолиці,

Із добірної пшениці.

Шельменко. Ні! Так діла не буде. Що це таке — вареники з сиром, та задарма. Пропоную всім присутнім змагання: хто назве більшу кількість прислів'їв та приказок про мову, тому дістанеться найбільший і найсмачніший вареник. Згода? Починаємо змагання ...

Присутні називають прислів'я та приказки...

1 Бесіда дорогу скорочує.

2 Бережи хліб на обід, а слово на відповідь.

3 Правдиве слово броню пробити готово.

4 Слово не стріла, а до серця лине.

5 Слово не горобець, випустиш — не впіймаєш.

6 За словом в кишеню не полізе.

7 Переливає з пустого в порожнє.

8 Говорить, наче три дні не їв.

9 Намолов сім мішків гречаної вовни.

10 Набалакав три мішки гречаної вовни та чотири копи гречки.

Ведучі ставлять на столи страви, пригощають присутніх. Декому попадаються вареники з сіллю, перцем чи борошном — чути

жарти.

Звучить українська пісня "І з сиром пироги ... ".

Шельменко разом з дівчиною в українському костюмі розігрують

інсценівку цієї пісні.

Почесним гостям надається право визначити кращу страву, кращий стіл, кращі костюми та найбільш активних учасників конкурсів. Відзначені одержують подарунки (низки бубликів та

цукерки).

Лине українська лірична мелодія, на фоні якої ведуча читає вірш

М. Рильського "Мова".

Прислухайтесь, як океан співає, —

Народ говорить. І любов і гнів

У тому гомоні морськім. Нема

Мудріших, ніж народ, учителів,

У нього кожне слово — це перлина,

Це праця, це натхнення, це людина.

Не бійтесь заглядати у словник:

Достиглий овоч у Грінченка й Даля,

Не майте гніву до моїх порад

І не лінуйтесь доглядать свій сад,

Ведучий. Дорогі друзі! Ми раді, що сьогодні у залі не було байдужих. Сподіваємось, що наші вечорниці допомогли вам оцінити скарби рідної мови, спонукали до зустрічі з найдревнішим порадником — книгою. Бажаємо вам цікавих знахідок! На все добре! До побачення.

Лінгвістичні ігри.

З метою розвитку творчого мислення, удосконалення володіння мовним матеріалом і дотримування поступового ускладнення учням пропонуються вправи-кросворди, ребуси, шаради з елементами систематизації знань.

Вправи-кросворди

Завдання 1.

Впишіть букви, які утворюють слова, що відрізняються тільки одним звуком – співвідносним глухим або дзвінким приголосним.

Б			Т	И
П			Т	И
Д			Т	И
Т			Т	И

1. 2. 3. 4.

				Г
					Х
	Ж
	Ш

К			А
Ґ			А
		З	А
		С	А

Б			К	А
П			К	А
З			В	А
С			В	А

Відповідь: міг, міх, Відповідь: кава, ґава, Відповідь: балка, палка, Відповідь: брати, прати

жар, шар. коза, коса. злива, слива. дерти, терти.

Завдання 2.

1
2
3
4
5
6

Перекладіть російські слова українською мовою, заповніть клітинки по горизонталях. У вертикальному виділеному стовпчику прочитаєте букви, що позначають голосні звуки в українській мові.

Галдеж

Корзина

Повар

Бочка

Кирпи

6. Водосточная труба

Відповідь: гамір, козуб, кухар, діжка, цегла, ринва.

Завдання 3.

заповніть клітинки по горизонталі. У другому та п’ятому стовпчику по вертикалі ви прочитаєте:

а) тему заняття;

б) слова-терміни, що вживаються під час вивчення розділу „Фонетика”.

1. Шматок, відрізаний від чогось, або залишок від різання чогось.

2. Документ про направлення на роботу, відпочинок тощо.

1
2
3
4
5

Скринька для зберігання коштовностей.

Комаха, назва якої походить від звуку, що його вона утворює своїми надкрилками.

Колючий кущ, плоди якого багаті на вітамін С.

Відповідь: обрізок, путівка, шкатулка, цвіркун, шипшина.

Заповнивши клітинки по горизонталі, у першому вертикальному стовпчику одержите синонім до слова абетка.

1
2
3
4
5
6
7

Льотчик вищого класу.

Поле

Давня міра ваги в Росії, Україні та Білорусії.

Великі кисло-солодкі ягоди.

Частина збруї для загнуздування коня.

Частина мови

7. Невеликий мішечок

Відповідь: ас, лан, фунт, аґрус, вудила, іменник, торбинка.

Запишіть у клітинки чотири слова, які мають по три звуки.

Ці слова мають таке значення:

1
2
3
4

Дуже дрібне насіння

Те, чим дивимось

Невелика тварина, що живе у воді, але не риба

Слово, яке часом вживаємо замість „так”

Відповідь: мак, очі, рак, еге.

Після вписування цих слів ви прочитаєте в першому стовпчику двоскладове слово, яке визначає те, де дуже багато води.

Відповідь: море.

50