Економічна статика і динаміка. Основні завдання кон'юнктурних досліджень

Зміст 1. Поняття рівноваги в економіці, економічна статика і динаміка 2. Види економічних процесів 3. Зміст і види економічної кон'юнктури 4. Основні завдання кон'юнктурних досліджень Література 1. Поняття рівноваги в економіці, економічна статика і динаміка Світова економіка чи економіка будь-якої країни є системою

із складними зв'язками і взаємодією. Як система економіка перебуває у постійному русі. Кожний окремо взятий суб'єкт господарської діяльності є самостійним елементом економічних взаємовідносин, для якого важливо мати певні уявлення про функціонування цієї системи, її напрямки та розвиток. Особливістю людського мислення є те, що кожне з природних явищ (у тому числі й економічних) сприймається у статичному ракурсі, зафіксованому

на визначений момент часу. Проте вивчення розвитку системи потребує порівняння багатьох моментів. Порівняння стану економічної системи прийнято називати динамікою процесу. Оцінка динамічного процесу і становить основу кон'юнктурних досліджень. Будь-яка конкретна соціально-економічна дійсність мінлива, різноманітна і складна. У цьому ми постійно переконуємося. Саме така

її особливість і створює труднощі для наукової оцінки і практичної реалізації тих або інших уявлень про економічну дійсність. Шляхом розчленування економічної системи на однорідні елементи, що піддаються аналізу, можна послідовно змоделювати поведінку всієї системи. Окремий її елемент, який можна охопити визначеним уявленням про його поведінку, прийнято називати обрієм пізнання.

Таким чином, під економічною статикою слід розуміти таку теорію і практику, яка розглядає економічні явища позачасовою зміною. Навпаки, економічна динаміка вивчає економічні явища у процесі їхньої зміни за часом. Методи кон'юнктурного аналізу становлять сполучну ланку в уявленнях про статичні елементи економічної системи (суб'єкти господарювання, держави, власності тощо)

і їх поведінку в економічній системі та за часом. Для аналізу економічної кон'юнктури дуже важливе значення має поняття стану системи. Для статики основною категорією аналізу об'єкта є категорія незмінності, тотожності. З цією категорією пов'язана концепція статичного стану рівноваги економіки. Для динаміки основною категорією є зміна, розходження елементів системи, і вона може використовувати категорію динамічної рівноваги.

Але чи існує рівновага економіки взагалі? Під станом рівноваги економіки розуміють спроможність економічної системи повертатися у вихідний стан після впливу на неї зовнішніх, випадкових або нових, нехарактерних для системи збурень. При цьому вважається, що середні кон'юнктурні показники коливаються навколо деякого середнього свого значення, що і визначає точку рівноваги. Вже саме це визначення розкриває сутність коливання економічних процесів.

Проте економічна система є частиною більшої системи людського буття, тому, як підтверджує історичний досвід, говорити про рівновагу економіки як про її незмінну властивість не можна. Крім того, складна економічна структура дає змогу говорити про локальну (часткову) рівновагу, що спричиняє несподівані і значні зміни економічної структури, появу нових стаціонарних станів. Процеси такого роду прийнято називати становленням.

У процесах становлення поведінка економіки перестає бути строго детермінованою. У ній періодично виникають потенційно нові точки рівноваги. При цьому обрій пізнання різко звужується, методика кон'юнктурних змін зазнає значних змін, а стан економічної рівноваги постійно порушується. Існують дві основні точки зору на стан локальної нерівноваги. Перша припускає, що при виході з рівноваги в економіці виникають сили, які повертають

її у попередній (минулий) рівноважний стан, а друга - що стан нерівноваги є характерним для економіки. Вона припускає дві можливості виходу із нього: якщо збурення невелике, економічна система самостійно повертається у вихідний стан; якщо збурення велике, економіка не зможе повернутися у вихідний стан. За останньої умови в економічній системі неминуче виникнуть численні структурні зміни, непрогнозовані

за тимчасовим чинником, і сама система рухатиметься до нової рівноваги. Саме така точка зору пояснює всі види економічних процесів. Стан рівноваги економіки не є статичним, скоріше варто говорити про динамічну рівновагу економіки. 2. Види економічних процесів Викладене вище переконує в тому, що методика кон'юнктурних досліджень залежить від характеру і виду економічних процесів.

Розглянемо найзагальнішу класифікацію видів економічних процесів. Залежно від динаміки розвитку їх прийнято поділяти на еволюційні й хвилеподібні. Еволюційні є неповторними і необоротними, тобто це процеси від однієї локальної рівноваги до іншої. Вони підкреслюють динаміку нерівноваги в економіці. Еволюційні процеси - це неповторні, або необоротні, процеси, які за відсутності різких сторонніх впливів

набувають постійного напрямку та визначеної тенденції до зростання або зниження показників (наприклад, тенденція до збільшення кількості населення, обсягу виробництва тощо). Рис. 1. Еволюційний процесс. Рис. 2. Хвилеподібний процес Точки А (q1; t1) і В (q2; t2) характеризують не тільки різноманітні значення обсягів у різні періоди часу, а й різні збіги обставин, що ніколи не повторюватимуться.

Хвилеподібні - це повторювані, або оборотні, процеси, за яких однакові значення показників можуть бути досягнуті в різні періоди часу з однаковими або подібними супутніми збігами обставин. Рис.2 показує, що динаміка розвитку процесу коливається навколо певного середнього значення q. Економічний розвиток країни в цілому є необоротним процесом. Він характеризує головним чином перехід від однієї стадії до

іншої, а умови зміни цього переходу постійно змінюються. Народногосподарський процес, якщо розглядати його у всій складності, є необоротним. Проте група його економічних елементів, таких як ціни, заробітна плата, рівень безробіття тощо, відображає хвилеподібні оборотні спрямування. Вони пояснюють коливання, яким притаманний у цілому необоротний еволюційний розвиток народного господарства.

Хвилеподібні процеси описують стан періодичного відхилення системи від середнього значення рівноваги. Ці процеси характеризуються повторюваністю й оборотністю. Еволюційні й хвилеподібні процеси можуть зазнавати коливальних збурень постійного (хвилеподібного) і випадкового характеру. Для кон'юнктурного аналізу велике значення має напрямок розвитку економічного процесу. На думку Н. Кондратьєва, процес може мати підвищувальний

і знижувальний характер. Сам характер процесу підкреслює становище економічних суб'єктів господарювання у певній економічній системі в конкретний момент часу. Необоротний знижувальний процес в економіці прийнято називати ентропією економіки. Прискорена ентропія характеризує її стагнацію. Для правильного розуміння змісту кон'юнктури важливе значення мають кількісні й якісні характеристики економічних процесів.

Кількісні характеристики свідчать про кількісні зміни у динаміці економічних процесів, виражених за допомогою різноманітних систем виміру: зміна обсягу, ваги, довжини тощо. Проте на практиці найчастіше окремі явища змінюються таким чином, що не мають числової оцінки чи обсягу і не зводяться до кількісних змін. Тоді ми говоримо про якісні характеристики, для оцінки яких використовуємо категорії "більше", "менше", "добре", "погано" та

інші порівняльні поняття. Статистична наука в основному оперує кількісними характеристиками рівноважних динамічних процесів, але вже не спроможна виміряти динаміку нерівноваги. На відміну від неї кон'юнктурні дослідження охоплюють кількісні й якісні оцінки усіх динамічних станів економіки. 3. Зміст і види економічної кон'юнктури У сучасному розумінні кон'юнктура характеризується сукупністю обставин, виявлених завдяки ринку, від

яких залежать процеси піднесення або спаду напруги економічного розвитку і які відбивають їх. Кон'юнктура відображає збіг обставин, від яких залежить і завдяки яким виявляється успіх господарської діяльності. Питання полягає в тому, щоб якомога точніше визначити, про які саме обставини йдеться і як визначити сприятливість чи несприятливість їх збігу.

Загальні коливальні зміни в економіці складаються з окремих хвильових напрямків елементів системи. При цьому між коливальними змінами окремих елементів є тісний прямий або зворотний зв'язок. Наприклад, зростання виробництва призводить до зниження зайнятості, і навпаки. Підвищувальна тенденція одних елементів обов'язково породжує знижувальну тенденцію інших, оскільки в системі діє правило загальної рівноваги, якщо процеси мають оборотний характер.

Для оцінки тенденції економічного процесу (напрямків кон'юнктури) необхідне порівняння як мінімум двох елементів. Якщо напрямок характеризуватиметься як підвищувальний, спостерігається сприятлива кон'юнктура, і навпаки. У табл.1 наведено набір показників, що характеризують різноманітний стан кон'юнктури. Таблиця 1. Умовні показники кон'юнктури Показник, елемент економічного процесу І момент II момент Відношення моментів, характер кон'юнктури 1.

Кількісні показники: середній рівень цін, ум. гр. од. 80 90 112 1.1обліковий відсоток 4 5 25 1.2 торговий оборот, ум. гр. од. 900 1000 111 1.3 приріст виробництва чавуну, тис. т 100 114 114 1.4 приріст видобутку вугілля, тис. т 10 15 150 1.5 приріст виробництва бавовняних тканин, млн кв. м 50 25 50 2. Якісні показники: стан товарного ринку стан фондового ринку млявий млявий пожвавлення кризовий поліпшення

поліпшення Під економічною кон'юнктурою розуміється напрямок і ступінь зміни економічних процесів на основі зіставлення їхніх окремих елементів у динаміці. Залежно від економічного суб'єкта прийнято виділяти кон'юнктуру світового ринку, народногосподарську кон'юнктуру і кон'юнктуру її елементів (галузеву, регіональну, територіальну тощо).

Відповідно до особливостей аналізу виділяється загальна та спеціальна кон'юнктура. Розглядаючи кон'юнктуру народного господарства, ми, звичайно, вивчаємо зміну характеру розвитку окремих її галузей і одержуємо загальну кон'юнктуру кожної галузі, що входить до складу народногосподарського комплексу. Проте при дослідженні кон'юнктури окремої галузі або регіону вивчаються зміни її елементів. Така кон'юнктура називається спеціальною

і поділяється на просту і диференційну. Проста спеціальна кон'юнктура характеризує ступінь зміни елементів певної галузі або регіону в конкретний момент порівняно з попереднім моментом. Така кон'юнктура рівнозначна загальній кон'юнктурі, і порядок її дослідження аналогічний. Наприклад, виробництво бавовняних тканин поточного року знизилося порівняно з попереднім роком на 50%. У цьому випадку можна говорити про знижувальну просту кон'юнктуру

в галузі. Дещо інакше формується диференційна кон'юнктура. Тенденція розвитку окремих галузей може бути однаковою (знижувальною або підвищувальною), проте ступінь їх напруги може бути різним. Зростання цін, обсягу виробництва може спостерігатися в усіх галузях, проте темп зростання істотно відрізнятиметься. Тоді говорять про диференційну кон'юнктуру. Іншими словами, диференційна кон'юнктура - це проста кон'юнктура окремої галузі, але взята у порівнянні

або відношенні до простої кон'юнктури іншої галузі. Кон'юнктура конкретного товарного ринку не розвивається ізольовано. Вона пов'язана із загальногосподарською кон'юнктурою і кон'юнктурою інших товарних ринків. 4. Основні завдання кон'юнктурних досліджень Основна мета кон'юнктурного аналізу випливає із самого визначення кон'юнктури - виявлення

і моделювання тенденцій та закономірностей розвитку ринку. Для її досягнення необхідно послідовно вирішити такі завдання: визначити об'єкт кон'юнктурного аналізу; зібрати й опрацювати кон'юнктурну інформацію про об'єкт дослідження і пов'язані з ним економічні процеси; оцінити особливості стану досліджуваного ринку, виявити поведінку суб'єктів, що діють на ринку; оцінити й проаналізувати потенціал та основні пропорції ринку; виявити

основні тенденції розвитку ринку, його коливання, сезонність і циклічність. Перелічені завдання орієнтовані на повну характеристику стану ринку в цілому, а також у розрізі окремих його елементів і складових. Останні два завдання відбивають різноманітні сторони одного процесу - динаміки розвитку ринку. Зазначені завдання зосереджують у собі як етапи реалізації методики кон'юнктурного аналізу, так і саму методику. Загалом етапи кон'юнктурного аналізу можна поділити на

два рівні реалізації. На першому здійснюється аналіз ринкової кон'юнктури з характерними для неї масштабами і типологією ринку, поведінкою основних суб'єктів, головними пропорціями, динамікою й усталеністю ринку. На другому етапі здійснюється спроба побудувати модель ринкових взаємозв'язків і спрогнозувати ринкову ситуацію. Другий етап є найскладнішим щодо об'єктивності оцінок, перший - з погляду трудомісткості аналізу. Взагалі суб'єктивність кон'юнктурного аналізу - явище закономірне, оскільки

дослідження, як правило, проводяться в інтересах якоїсь однієї зі сторін, що взаємодіють. Визначення ступеня об'єктивності у кон'юнктурному аналізі можливе за умов незалежного дослідження, коли аналізується діяльність усіх основних суб'єктів ринкових відносин. Література 1. Авдулов П.В Гойзман Э.И Кутузов В.А. и др. Экономико - математические методы и модели для руководителя.

М.: Экономика, 2008 2. Акофф Р. Планирование будущего корпорации М.: Прогресс, 2007 3. Ансофф И. Стратегическое управление М.: Экономика, 2008. 4. Багриновский К.А Рубцов В.А. Модели и методы прогнозирования и долгосрочного планирования: Учеб. пособие М 2009. 5. Л.П. Владимирова. Прогнозирование и планирование в условиях рынка:

Учебное пособие 2-е изд перераб. и доп М.: Издательский Дом "Дашков и К", 2009 308 с. 6. Гальчинський, Наєць В Семиноженко В. Україна: реалії та інноваційний розвиток К 2008. 7. Глущенко В.В Глущенко И.И. Разработка управленческого решения М.: ТОО НПЦ "Крылья", 2008.