Розробка робочої програми навчальної дисципліни

Котельнікова О.І.

Дидактичний розділ дипломної роботи

бакалавра з економіки

КНЕУ, 1999р.

ВСТУП

Проголошення України незалежною державою призвело до руйнування централізованих зв’язків та викликало необхідність переходу до ринкової економіки. Побудова розвинутої держави європейського рівня вимагає підвищення рівня самосвідомості та загальної освіти у громадян. Тому сьогодні перед суспільством постало питання належного виховання молодого покоління. Основний тягар вирішення проблеми ліг на заклади освіти, зокрема, на вищі учбові заклади. З їх стін повинна виходити зріла, свідома молодь, яка розуміє своє місце в країні, яка хоче зайняти належну позицію у світовому співтоваристві. Молоді люди повинні бути готові до праці і життя в нових умовах господарювання, професійної орієнтації та зовнішніх обставин, які значно відрізняються від умов, в яких жили та виховувались їх батьки.

Необхідність для нашої економіки висококваліфікованих спеціалістів тягне за собою іншу необхідність - виховання та навчання таких спеціалістів. Мета економічної освіти в вищих учбових закладах - розвиток економічного мислення та засвоєння студентами системи знань з економіки та підприємництва , як елементів економічної культури.

Україна не виступає “ першопроходцем ” у вирішенні цього питання. Розвинуті країни вже мають досвід у вирішенні подібних питань. Педагоги та психологи цих країн дійшли висновку, що підготовка людини до бізнесової діяльності має починатися так само рано, як і підготовка до першого класу, оскільки все подальше їх життя буде пов’язане з цим середовищем,де панують діловитістьта підприємництво.

Основними задачами економічної освіти можна назвати:

розвиток економічно важливих якостей особистості, які підвищують адаптацію молоді в прфесійній сфері суспільства ;

формування економічних знань і умінь, які необхідні для конкурентоспроможності майбутніх випускників ВУЗів ;

перетворення необхідних економічних щнань в економічне мислення ;

забезпечення належного рівня економічної підготовки.

Система освіти , що діє в Україні , не досить досконала. Це також в значній мірі стосується економічної освіти. Одним з голгвних її недоліків є те ,що немає послідовного нарощування економічних знань в свідомості людини.

Сьогодні в Україні має бути створена нова система економічної освіти,що як найкраще відповідає потребам реального життя.

Економiчнi знання потрiбнi всiм - i тим, хто мае власну справу, i тим, хто наймаеться на роботу, i тим, хто продае, i тим, хто купуе. Вони часто бувають необхiдними навiть у родинних стосунках i взаеминах мiж людьми. Фундаментальнi економiчнi знання потрiбнi також державним службовцям i

полiтичним дiячам.

Ринковi вiдносини неможливi без пiдприемництва. Сьогоднi багатьом молодим людям в Украiнi здаеться, що стати пiдприемцем можна без спецiальних знань. Це хибнi уявлення, породженнi нерозвинутiстю i примiтивнiстю ринкових вiдносин, що iснують в нашiй краiнi на сьогодняшнiй день. Але криза i безладдя будуть подоланi, i настануть часи, коли саме життя

та ринковий вiдбiр залишать у пiдприемництвi не просто кмiтливих i впевнених у собi початкiвцiв, а тих, хто володiе теоретичними i практичними економiчними знаннями.Можливо, економiчна освта майбутнiх пiдприемцiв Украiни розпочнеться саме з нашого унiверситету.

Економiчна освiта стала потребою сьогодення. Вона покликана сформувати у громадян Украiни економiчнi знання, економiчну культуру, дiловитiсть, пiдприемництво, навчити аналiзувати економiчну ситуацiю i приймати обгрунтовавнi рiшення.

Знання з економiки потрiбнi кожнiй людинi не менше, нiж знання з хiмii, фiзики, географii чи бiологii. Людина живе у свiтi економiчних явищ, вона купуе i продае, отримуе доходи i сплачуе податки, управляе i пiдкоряеться управлiнським рiшенням, наймаеться на роботу, розпочинае свою справу. Зрозумiло, що краще, коли людина чинить цi дii свiдомо, рацiонально використовуючи власнi сили та рiзноманiтнi ресурси (землю, грошi, час, устаткування, тощо).

РОЗДІЛ 1. Характеристика методики викладання в певній віковій групі навчання.

1.1. Студенство як особлива група навчання.

Людина в своєму розвитку проходить кілька вікових етапів. Кожен з них характеризується певними психічними функціями та ступінню розвитку особистих якостей. Поступове формування інтелектуальної, логічної пам’яті , уваги перетворює всю поведінку людини.

Саме особливостями психічного розвитку людського організму зумовлена необхідність використання різних методів викладання для різних вікових груп.

Студентський вік, як і будь-яка інша стадія життєвого циклу людини, має свою неповторну спеціфіку.

Так, якщо розглядати студента як людину певного віку, то для нього будуть характерні найменші величини латентного періоду реакцій на прості, комбіновані і словесні сигнали, найбільша пластичність в утворенні складних психомоторних та інших навичок. По відношенню з іншими віковими періодами в юнацькому віці спостерігається найбільша швидкість оперативної пам’яті і переключення уваги, рішення вербально-логічних задач і т.д. Таким чином, студентський вік характерізується досягненням найвищих, “вершинних” результатів, які базуються на всіх попередніх процесах біологічного, психологічного, соціального розвитку.

Якщо ж вивчати студента як особистість, то вік 18-20 років – це період найбільшого розвитку моральних і естетичних почуттів, становлення і стабілізації характера і , що особливо важливо, оволодіння повним комплексом соціальних ролей дорослої людини: громадянских, професійно- трудових та ін. З цим періодом зв’язано початок “економічної активності”, під якою демографи розуміють включення людини в самостійну виробничу діяльність, початок трудової біографії та створення своєї сім’ї. Перетворення мотивації, усієї системи цінносних орієнтацій, з одного боку, інтенсивне формування спеціальних здібностей у зв’язку з професіоналізацією – з іншого, виділяють цей вік в якості центрального періоду становлення характеру і інтелекту. Це час спортивних рекордів, початок художніх, технічних і наукових досягнень.

Отже, студенти вже здійснили свій професійний вибір, і тепер основною проблемою для них на початку навчання в ВУЗі є пристосування до нових умов (адже методика викладання предметів в ВУЗах значно відрізняється від шкільної). Окрім цього, змінюються методи навчання : в ВУЗі досить значна увага надається самостійній роботі студентів з літературними джерелами, що спрямоване на необхідність вміння студентом виділити з усього метеріалу головні ідеї і скласти свою власну думку з даної проблематики. Тобто завданням педагогів при викладанні економічних дисциплін студентам формування в них проблемного економічного мислення.

Студенський вік характерізується тим, що в цей період досягаються багато оптимумів розвитку інтелектуальних і фізичних сил. Але нерідко одночасно проявляються “ножиці” між цими можливостями і їх дійсною реалізацієй. Безперервно зростаючи творчі можливості, розвиток інтелектуальних і фізичних сил, які супроводжуються і розквітом зовнішньої привабливості, приховують в собі і ілюзії, що це збільшення сил буде продовжуватися “вічно”, що все життя попереду, що все, що задумано можна з легкістю досягнути.

Час навчання у вузі співпадає з другим періодом юності або першім періодом зрілості, який відрізняється складністю становлення особистих рис.Характерною рисою морального розвитку в цьому віці є посилення свідомих мотивів поведінки. Помітно закріплюються ті якості, яких не вистачало в повній мірі в старших класах – цілеспрямованість, рішучисть, самостійність, ініціатива, вміння володіти собою. Підвищується інтерес до моральних проблем (мета та образ життя, забов’язання, любов, вірність і т.д.).

Разом з тим спеціалісти в області вікової психології і фізіології відмічають, що здібність людини до свідомої поведінки в 17 – 19 років розвинута ще не в повній мірі. Нерідко зустрічається немотивований ризик, невміння передбачати наслідки своїх дій. Так, В.Т. Лисовський відзначає, 19-20 років — це вік безкорисних жертв та повної самовідданості.

Юність – пора самоаналізу і самооцінок. Самооцінка здійснюється шляхом порівняння ідеального “я” з реальним. Але ідеальне “я” ще не виверено і може бути випадковим, а реальне “я” ще всебічно не оцінено самою особистістю. Це об’єктивне протиріччя в розвитку особистості молодої людини може визвати у нього внутрішню невпевненість у собі і супроводжується інколи зовнішнею агресивністю, розв’язаністю.

Факт вступу у ВУЗ зміцнює віру молодої людини в свої сили і здібності, породжує надію на цікаве життя. Разом з тим на 2-му і 3-му курсах нерідко встає питання про правильність вибору вузу, спеціальності, професії. До закінчення 3-го курса повністю вирішується питання про професіональне самовизначення. Однак буває, що в цей час приймаються рішення в майбутньому не працювати по спеціальності. Нерідко професійний вибір людини визначають випадкові фактори. Тому профорієнтаційна робота з молодими людьми, які вступають у вищу школу, надзвичайно важлива.

Вища освіта здійснює величезний вплив на психіку людини. За період навчання у вузі, при наявності сприятливих умов у студентів відбувається розвиток всіх рівнів психіки. Для успішного навчання у вищому навчальному закладі необхідний досить високий рівень загального інтелектуального розвитку, а саме сприйняття, уявлення, ерудованості, широким колом пізнавльних інтересів. При деякому зниженні цього рівня можлива компенсація за рахунок підвищеної мотивації або працездатності, охайності, старанності в навчальній діяльності. Але є межа цього зниження, при якому компенсацйні механізми не допомагають. В разних закладах ці рівні дещо розрізняються.

Для успішного оволодіння гуманітарними професіями у вузі людина повинна мати яскраво виражений вербальний тип інтелекту. Гуманітарії повинні характеризуватися широтою пізнавальних інтересів, ерудованістю, мати багатий мовний запас, вміти правильно його використовувати, мати в цілому високорозвинуте абстрактне мислення.

Молоді люди, які претендують на вступ на природничі факультети, повинні володіти в першу чергу високо розвинутим логічним і абстрактним мисленням, швидко і активно зосереджуватися на данному об’єкті, повністю відмежуючись від всього іншого. Останнє можливо лише при наявності високого ступеня концентрації уваги. Якості розуму, необхідні для оволодіння природничими професіями, повинні бути добре сформовані вже до часу вступу у ВУЗ. Студенти природничих спеціальностей відрізняються підвищенною серйозністю та незалежністю суджень.

Ведучі компоненти в структурі розумових здібностей майбутніх інженерів – високий рівень розвитку просторових уявлень та швидкість кмітливості.

На мій погляд економічні спеціальності стають на перехресті двох існуючих типів вищих навчальних закладів, а саме гуманітаних та технічних. Тобто студенти економічних вузів повинні мати як риси вербального типу інтелекту, так невербального або дійово-практичного.

Необхідною умовою навчання студента будь-якого закладу є засвоєння для нього особливостей навчання, які ліквідують відчуття внутрішнього дискомфорту. Протягом початкових курсів створюється студентський колектив, формуються навички та вміння раціональної організації розумової діяльності, усвідомлюється нахили до вибраної професії, випрацьовується оптимальний режим праці, відпочинку та побуту, встановлюється система праці по самовдосконаленню та самовихованню професійно значних якостей особистості

Виходячи із всього вище наведеного маємо таку характеристику студенства:

Пізня юність ( 18 – 25 років )

Зрілість в розумовому і моральному відношенні

Впевненість, стійкий світогляд

Почуття нового

Рішучисть

Здатність до захоплення

Оптимізм

Самостійність

Прямолінійність

Критичність і самокритичність. Самооцінка протирічна, що викликає внутрішню невпевненість, яка супроводжується різкістю та розв’язністю.

Скептичне, критичне, іронічне відношення до викладачів і режиму учбового закладу.

Зберігаються максималізм і критичність, негативне відношення до думки старших

Несприйняття ханжества, грубості, намагання впливати окриком

Вершина інтелектуальних і пізнавальних можливостей

Приняття відповідальних рішень: вибір і оволодіння професією, вибір стилю і свого місця у житті

Вибір супутника життя, створення своєї власної сім’ї, активність у сексуальній сфері

В цілому розвиток особистості студента як майбутнього спеціаліста з вищою освітою відбувається в ряді напрямків:

закріплюється ідейна переконаність, професійна спрямованість, розвиваються необхідні здібності;

удосконалюються психічні процеси, стани, досвід;

підвищується почуття обов’язку, відповідальнітсть за успіх в професійній діяльності, більш чітко виступає індивідуальність студента;

зростають критерій особистості в галузі своєї майбутньої професії;

на основі інтенсивного передавання соціального та професійного досвіду та формування необхідних якостей зростають загальна зрілість та стійкість особистості студента;

зростає питома вага самовиховання студента в формуванні якостей, досіду, необхідних йому як майбутньому спеціалісту;

закріплюються професійна смостійність та готовність до майбутньої практичної діяльності.

Пiд час викладення курсу особлива увага звертаеться на ставлення студентiв до навчального предмету. Це вiдношення формуеться пiд впливом наступних роздумiв :

- свiтоглядне значення предмету (наскiльки вiн допомагае зрозумiти закони розвитку природи та суспiльства, розiбратися в суспiльних явищах);

- пiзнавальне значення предмета (наскiльки вiн поширюе кругозiр, дае цiкавi, портрiбнi знання, розкривае невiдоме);

- суспiльне значення предмета, його роль в науковому, суспiльному, культурному та економiчному життi краiни;

- практичне значення предмету для даного учня (зв'язок з намiченою професiею, можливiсть оволодiння корисними вмiннями та навичками);

- легкiсть засвоення даного предмету, до якого учень вiдчувае себе бiльш здiбним;

- добре викладання даного предмету.

З перерахованих мотивiв для студентiв найбiльш значимi мотиви практичнi (зв'язок з професiею, можливiсть отримати кориснi вмiння та навички) та пiзнавальнi.

В ВУЗах функціонують різні організаційні форми навчання: лекції, практичні заняття (семінари, лабораторні роботи , практикум, самостійна робота студентів під контролем викладача, науково-дослідна робота студентів, виробнича практика). В дидактиці ці форми трактуються як способи управління пізнавальною діяльністью для рішення відповідних дидактичних задач. В той же час лекція, семінар практичне заняття, самостійна робота виступають як організаційні форми навчання, таким чином вони є способами здійснення взаємодії студентів і викладачів, в межах яких реалізуються зміст і методи навчання. Процес навчання супроводжується і завршується різними формами контролю.

Таблиця 1.1.

Протягом всієї історії вищої школи з момента її заснування і до наших днів провідною організаційною формою і методом навчання є лекція.

Вузівська лекція – головний ланцюг дидактичного циклу навчання. Її мета – формування орієнтаційної основи для подальшого засвоєння студентами учбового матеріалу. В житті сучасної вищої школи лекцію часто називають “гарячею точкою”. Слово “лекція” має латинський корень , від латинського “lection” – читання.

Викладачу необхiдно при проведеннi лекцii максимально точно i повно освiтити теоретичну сторону питання. Бажано використовувати засоби наочностi та наводити конкретнi приклади. Необхiдно дати на лекцii перелiк довiдковоi лiтератури. На практичному заняттi бiльшiсть часу мае бути вiддана розгляду практичних прикладiв.

Процес навчання у вищій школі передбачає практичні заняття. Вони потрібні для поглибленого навчання дисципліни. Існіє багато різних форм практичних занять. Вони грають важливу роль навчаючи студентів застосовувати отримані знання для рішення практичних задач разом з викладачем. Практичні заняття повинні поглиблювати, розширювати, деталізувати знання, які отримані на лекції в загальній формі, ідопомогають опрацюванню навичок професійної діяльності. Воно розвивають абстрактне мислення і мову, дозволяють перевірити знання студентів і виступають як засоби оперативного обратного зв’язку.

В сучасній вищій школі семінар є одним із основних видів практичних занять з економічних наук. Він представляє собою засіб розвитку у студентів культури наукового мислення.Семінар предназначен для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методологією наукового пізнання. Головна ціль семінарського заняття – забезпечити студентам можливістьоволодіти навичками та вмінням використовувати теоретичні знання вибірково дивлячисьна особливостівивчаємої галузі.

Лабораторні заняття інтегрують теоретико-методологічні знання і практичні вміння і навички студентів в єдиному процесі діяльності учбово-дослідницького характера.

Самостiйну роботу ми розглядаемо як важливий фактор засвоення навчального матерiалу, про що свiдчать психолого-педагогiчнi дослiдження.

Метою самостiйноi роботи е формування самостiйностi студента, його вмiнь, знань, навичок, що здiйснюеться опосередковано через змiст i методи всiх видiв учбових занять.

Самостійна робота – це робота студентів яка планується та виконується по завданню і при методичному керівництві викладача, але без його безпосередньої участі. Самостіна робота студентів необхідна не тільки для оволодіння певною дисципліною, але й для формування навичок самостійної роботи взагалі, в учбовій, науковій, професійній діяльності, здібності приймати на себе відповідальність, самостійно вирішувати проблему, знаходити конструктивні рішення, вихід із кризової ситуації і т.д.

Незалежно від спеціалізації і характера роботи, будь-який починаючий спеціаліст повинен мати фундаментальні знання, професійні вміння і навички діяльності свого профелю, досвід творчої і досвідної діяльності по рішенню нових проблем, досвідом соціально-оціночної діяльності. Дві останні складові освіти формуються як раз в процесі самостійної роботи студентів.

Вища школа відрізняється від середньої спеціалізацією, але головним чином – методологією учбової роботи і ступенем самостійності навчання. Викладач лише організовує пізнавальну діяльність студентів. Студент сам здійснює пізнання. Самостійна робота вирішує задачи всіх видів учбової роботи. Ніякі знання, якщо вони не підкріпленні самостійною діяльністю, не можуть стати справжнім надбанням людини. Крім того, самостійна робота має виховне значення: вона формує самостійність не тільки як сукупність вмінь та навичок, але й як рису характеру, яка грає суттєву роль у структурі особистості сучасного спеціаліста вищої кваліфікації. Самостійна робота студентів повинна систематично контролюватися викладачем. Основою для самостійної роботи служить науково-теоретичний курс, комплекс отриманих студентами знань. При розподілу завдань студенти отримують інструкції по їх виконанню, методичні вказівки, посібники, перелік необхідної літератури.

Потенцiйнi можливостi людини можуть в повнiй мiрi проявитися i реалiзуватися лише при рацiональнiй самоорганiзацii учбовоi дiяльностi. При цьому потрiбно мати на увазi, що здатнiсть до самостiйноi учбовоi дiяльностi не мае безпосереднього зв'язку з рiвнем розвитку окремих пiзнавальних процесiв чи мотивацiйних потреб i не може бути пояснена ними.

Пiд ефективною самостiйнiстю розумiеться вмiння без систематичного контролю, допомоги та стимуляцii з боку викладача самостiйно працювати на заняттях, дома, в бiблiотецi, вмiння органiзувати окремi форми роботи i всю учбову дiяльнiсть вцiлому.

В ВУЗі існують різні види індивідуальної самостійної роботи – підготовка до лекцій, семінарів, лабораторних робіт, заліків, іспитів, виконання реферетів, завдань, курсових робіт і проектів, а на заключному етапі – виконання дипломного проекту.

Співвідношення часу, який відводиться на аудиторну і самостійну роботу, в усьому світі складає 1/3.5. Таке співвідношення базується на великому дидиктичному потенціалі цього виду навчальної діяльності студентів. Самостійна робота сприяє:

-поглибленню і розширенню знань;

-формування інтересу до пізнавальної діяльності;

-оволодінню прийомами процесу пізнання;

-розвитку пізнавальних здібностей.

Тому вона стає головним резервом підвищення ефективності підготовки спеціалістів.

1.3.Формування економічної культури, як складова екномічної освіти

Вирішення доленосних для долі України питань неможливе без усвідомлення того, що народ України поступово стає господарем і власником своєї землі, підприємств і установ, природних ресурсів, інтелектуальної власності та інших складових національного багатства, без формування національного економічного інтересу, без усвідомлення того, що надалі рівень його життя та життя майбутніх поколінь залежать від результатів їх праці , від умілого управління економікою, тобто без формування нового економічного мислення.Саме тому необхідно приділяти відповідну увагу формуванню економічної культури починаючи зі школи.

Економічна культура це відображення в свідомості людей стану економічного життя, сукупності засвоєних економічних знань і досвіду, накопиченого суспільством, який сприяє активній трудовій і суспільній діяльності. До економічної культури входять такі властивості індивіда, як підприємливість, економність, обачливість, вміння швидко і оперативно реагувати на зміну зовнішніх обставин.

Важливо, щоб формування нового економічного мислення проводилося на високому рівні, потрібно, щоб до цього процесу залучались якомога ширші верстви населення і, перш за все, молодь, починаючи зі школи. Саме у молоді шкільного віку потрібно проводити формування нового економічного мислення.

Економічна культура формується здебільшого через освіту і виховання. Економічна освіта полягає у формуванні економічних знань, вмінь та навичок господарювання, засвоєння попереднього досвіду у соціально-економічній дійсності. Економічна освіта спрямована на зміну економічної поведінки людей. На відміну від економічного виховання, економічна освіта здобувається лише в навчальних закладах.Тому економічна культура значною мірою залежить від якості викладання економічних предметів в навчальних закладах.

РОЗДІЛ 2.

Розробка робочої програми навчальної дисципліни “ Політична економія ”.

2.1.Загальні відомості про дисципліну.Актуальність.Мета вивчення.

Економіка дуже цікава наука. Навіть серед спеціалістів існує велика кількість суперечок щодо її принципових питань, а про викладання економіки взагалі нема мови – тут діапазон поглядів і різних концепцій ще більший. Тому у кожного викладача може бути своє бачення викладання певної дисципліни, яке він реалізує у власній програмі.

Програма, що пропонується у даній роботі, розрахована на студентів першого курсу вищих навчальних закладів. Програма грунтується на базовій освіті учнів з різних шкільних предметів. Як явище, економіка пов’язана з багатьма сферами діяльності, тому можна прослідкувати тісний зв’язок курсу “Політична економія” з такими предметами як географія, історія, математика, економіка (якщо викладається в рамках шкільної програми). Курс “Політична економія” необхідно вивчати на першому курсі ВУЗу, тому що він містить базові знання з історії розвитку економічнлї думки, знання з мікро- та макроекономіки, тобто фундаментальні засади економічної теорії. Даний курс спрямований на те, щоб надати необхідні знання студентам для того, щоб вони вільно орієнтувались в механізмах економічних процесів, що допоможе їм в майбутньому при вивченні таких дисциплін, як “Фінанси”, “Мікроекономіка”, “Макроекономіка”, “Менеджмент , “Інвестиційна діяльність”, “Бухгалтерський облік” тощо.

Мета дисципліни “Політична економія”.

Політична економія є наукою про суспільство, його економічний лад та економічні відносини, а також про форми прояву цих відносин та закономірності їх розвитку. Отже мета викладання курсу оплягає в засвоєнні і розумінні студентами закономірностей дій економічних законів та функціонування економіки в цілому.

Завдання курсу полягає у наданні базових економічних знань та вмінь, а саме:

Студенти повинні знати:

що вивчає економічна теорія;

що таке процес виробництва;

форми суспільного виробництва;

загальний механізм функціонування ринку;

економічна суть попиту та пропозиції;

функції грошей та їх типи;

що таке заробітна плата, рента, процент, підприємницький доход;

підприємство та його види;

що таке прибуток і валовий доход;

причини та наслідки інфляції;

види податків;

структура і роль кредитної ситеми;

форми та роль цінних паперів;

закономірності суспільного відтворення;

фактори економічного зростання;

еволюція основних соціально-економічних систем;

основні риси та тенденції розвитку світового господарства;

Студенти повинні вміти:

розуміти закономірності розвитку економічних процесів;

керуючись знаннями про способи отримання прибутків в ринковій економіці, обрати власний спосіб отримання доходів;

свідомо зробити вибір сфери підприємницької діяльності;

оцінити сучасний стан економіки в Україні;

аргументувати та відстоювати свою власну позицію щодо проблемних питань з економіки.

Даний курс також має більш широкі завдання. Він сприяє самовизначенню студентів, дає можливість знайти своє місце в житті, тому що знайомить з тим основним, від чого залежить прийняття рішення про подальшу діяльність (можливо, підприємницьку). Крім того, розуміння економічних процесів розвиває світогляд студентів, формує їх сприйняття довколишнього світу. Є надія, що виклідання подібних курсів сприятиме розвитку самосвідомості молодих громадян України, а це, в свою чергу, буде основою становлення нашої країни як держави європейського рівня.

2.2. Тематичний план курсу.

Підсуковий контроль за перший семестр: іспит (2 год.)

Підсумковий контроль за другий семестр: іспит (2год.)

На мій погляд, в даній програмі виділені основні блоки тем, вивчення яких взієпов’язане між собою. Кожен блок містить основні теми, що розкривають базові поняття та економічні категорії. Кожен блок тем вивчається певну кількість годин. Проте не всі теми виносяться на лекційні заняття та на практичні (семінари). Вони винесені для самостійної роботи студентів. Теми, які містять менш складну інформацію, дві години. На мій погляд для цих тем стільки часу достатньо.

На практичних(семінарських) заняттях, на які відводиться 4 години, спочатку можна провести семінарське заняття з використанням продуктивн-ілюстративного методу (тобто репродуктивного), а потім з викоритсанням продуктивних методів (частково-пошуковий або дослідницький). Така форма проведення заняття активізує зусилля студентів для ознайомлення з новою темою, що підвищить ефективність її засвоєння. На заняттях також доцільно використовувати метод проблемного викладення матеріалу. Це дозволить викладачу спонукати студентів до вирішення поставлених перед ними навчальних проблем.

Отже, вибір типу та форми проведення заняття дозволяє більш глибоко ознайомити студентів з певною темою та детальніше її розібрати, а на прикладах та за допомогою навчальних посібників пояснити основні поняття теми.

На занятті-засвоєнні пердбачається робота всієї групи в цілому та кожного студента зокрема, тобто індивідуальна робота. Така форма організації практичних занять дозволяє працювати викладачу з кожним студентом окремо, проводити контроль та оцінку знань кожного студента.

Також дані методи організації занять дозволяють розвивати мислення студентів, дають можливість самостійно відпрацьовувати матеріал та діяти на основі отриманих знань.

2.3. Самостійна робота.Форми і методи контролю.

Навчання за даною програмою передбачає, як було зазначено вище, самостіну роботу студентів, яка проводитиметься у різних формах. В першу чергу, учневі пропонується самостіне вивчення обов’язкової та додаткової літератури до програми курсу. В другому семестрі вивчення данної дисципліни передбачає написання курсової роботи за вибраною студентом темою. В курсовій роботі студент зможе в повному обсязі розкрити свої можливості щодо розкриття проблемних і актуальних питань. По окремим темам студенти можуть готувати реферати, користуючись запропонованою літературою, чи самостійно підбирати цікавий матеріал, а також самостійно розбирати повсякденні ситуації з точки зору отриманої інформації.

Для самостійного домашнього виконання студентам може бути запропоновано розробити ділові ігри (наприклад, про створення власного підприємства, де студенти можуть на власний розсуд вибрати форму власності підприємства, його вид, сферу і межі діяльності; студенти повинні обгрунтувати свій вибір, для чого їм буде потрібно ознайомитись з додатковою літературою та законодавчими актами), ігри, які можна програти під час заняття і які будуть відповідно оцінені.

Майже для всіх семінарських занять студентам буде запропоновано підготуватися до відповідей на питання по підручникам (матеріалам прочитаних лекцій).

Робота з учнями по даній програмі передбачає кілька видів контролю.На кожному практичному занятті буде здійснюватись поточний контроль. Поточний контроль проводитиметься в формах опитування, бесіди, дискусії. Дані методи контролю будуть здійснюватись при фронтальному поточному контролі.

Також може бути здійснений індивідуальний поточний контроль. Методами здійснення цього виду контролю є письмова робота студентів та індивідуальна робота по різним ситуаціям.

В кінці вивчення кожного розділу програми передбачено проміжний контроль, який буде реалізовано у формі контрольних робіт. В кінці першого та другого семестрів відбудуться іспити. Іспит після першого семестру можна вважати проміжним і одночасно підсумковим контролем, а іспит в кінці вивчення курсу – остаточним підсумковим контролем . Іспити будуть проводитись в письмовій формі протягом двох астрономічних годин. Кожен студент отримає ряд питань по різним темам, на які він повинен буде відповісти в своїй екзаменаційній роботі.

В своїй контрольно-оцінювальній діяльності я використаю такі критерії:

правильність відповідей ;

повнота відповідей ;

самостійність виконання завдання ;

творчий підхід .

Для оцінювання роботи студентів я використаю оцінки в цифровій формі від 2 до 5.

Крім того , можна спробувати контролювати засвоєння теми по тій самостійній роботі , яка була запропонована у попередньому пункті. На мою думку, студент, який добре зорієнтувався у ситуації повсякденного життя , визначив функції елемнтів зовнішнього оточення, вже отримав необхідний базовий рівень знань . Але самостійну роботу не варто оцінювати цифровим методом , краще застосувати інші стимули ,наприклад, зменшити кількість питань у контрольній роботі або запропонувати питання на вибір при проведенні іспиту.

Рекомендована література

Основи економічної теорії ( за редакцією С.В.Мочерного ).-Тернопіль:АТ “Тарнекс”,1993.

2. Гальчинський А.

Основи економічної теорії-К.; “ Либідь ”, 1996.

3. Экономика. Учебник . Под редакцией А..С.Булатова.-М.: БЭК,1994.

4. Макконел К.Р., Брю С.А. Экономикс.-М.: Республика,1992.

5. Макроекономіка . Підручник. За редакцією А.Г.Савченка –К.: “ Либідь ”,1995.

6. Эдвин Дж.Долан. Макроекономика. АОЗТ “ Литера плюс ”,1994.

7. Гальперин В.М., Игнатьев С.И., Моргунов В.И. Микроекономика :в 2т.(под редакцией Гальперина В.М.).-С.-Пб.: Экономическая школа,1994.

Маршалл А. Принципы политической экономии : в 3 т.: Пер. с англ.- М.: Прогресс,1983.

РОЗДІЛ 3.

Підготовка навчально-методичного блоку до теми “Цінні папери. Ринки цінних паперів ” з курсу “ Політична економія ”

3.1.Актуальність теми на сучасному етапі розвитку економіки в країні, її мета та завдання

Із розробленої програми курсу “ Політична економія ” я обрала тему “Цінні папери.Ринки цінних паперів ” тому, що до переходу економіки України від централізованої до ринкової народна освіта не готувала спеціалістів такого спрямування. Як відомо , кожна людина , знаючи основи знань про цінні папери та фондовий ринок , може застосовувати їх в своїй професійній діяльності та в повсякденному житті. Знання з даної теми принесуть користь і тим, хто не не планує пов’язувати своє життя з діяльністю на фондовому ринку. Вони відіграють значну роль для кожного з нас, адже допомагають навчитись керувати власними грошовими ресурсами.

Мета вивчення теми “Цінні папери.Ринки цінних паперів” -дати студентам знання про цінні папери та фондовий ринок, познайомити їх з основними поняттями , які містиь дана тема, а також визначити роль та місце цінних паперів в підприємницькій діяльності та в повсякденному житті.

Дана тема містить багато категорій та понять. Але я ставлю за мету вивчення базових понять , які допоможуть студентам зрозуміти суть цінних паперів, що вони зможуть легко засвоїти , враховуючи їх вікові та психологічні особливості.

Отже, вивчення даної теми дасть можливість отримати необхідні знання з функціонування ринку цінних паперів та діяльності фондової біржі, а саме: поняття фондового ринку як складової ринку фінансових ресурсів, особливості фондового ринку та його структури; поняття цінного паперу як товару, що реалізується на фондовому ринку, класифікація цінних паперів, їх види та особливості; поняття фондової біржі як оорганізованого постійно діючого ринку цінних паперів та як спеціалізованої фінансово-посередницької установи з організаційно-правової точки зору; роль та функції фондової біржі щодо руху цінних паперів; склад учасників біржового ринку, їх визначення; види операцій з цінними паперами та процес їх реалізації; поняття та сутність біржових угод фондової біржі та їх видів.

Засвоєння даної теми дає можливість сформувати вміння щодо:

застосування вище вказаних знань в практичній діяльності, для аналізу конкретної економічної ситуації, що склалася на фондовому ринку;

визначення видів операцій, які здійснюються на фондовій біржі; можливості користування послугами фондової біржі.

3.2. Модель засвоєння бази знань по темі

Модель засвоєння бази знань теми -- це перелік елементів бази знань з визначенням рівня засвоєння кожного елементу.

Виділяють три рівня засвоєння: репродуктивний, реконструктивний, творчий.

Базу знань теми можливо поділити на три групи:

1) поняття та терміни;

2) теоретичні знання;

3) прикладні знання.

Модель засвоєння бази знань теми “Цінні папери. Ринки цінних паперів.” можна подати у вигяді таблиці (табл. 3.1).

Табл. 3.1.

Модель засвоєння бази знань навчальної теми “Цінні папери. Ринки цінних паперів”

Продовження структурно-логічної схеми теми.

3.4.Рекомендації щодо проведення навчальних занять по даній темі.

Пiд час викладення теми особлива увага звертаеться на ставлення студентiв до навчального предмету. Це вiдношення формуеться пiд впливом наступних роздумiв :

- свiтоглядне значення предмету (наскiльки вiн допомагае зрозумiти закони розвитку природи та суспiльства, розiбратися в суспiльних явищах);

- пiзнавальне значення предмета (наскiльки вiн поширює кругозiр, дае цiкавi, портрiбнi знання, розкривае невiдоме);

- суспiльне значення предмета, його роль в науковому, суспiльному, культурному та економiчному життi краiни;

- практичне значення предмету для даного учня (зв'язок з намiченою професiею, можливiсть оволодiння корисними вмiннями та навичками);

- легкiсть засвоення даного предмету, до якого учень вiдчувае себе бiльш здiбним;

- добре викладання даного предмету.

З перерахованих мотивiв для студентiв найбiльш значимi мотиви практичнi (зв'язок з професiею, можливiсть отримати кориснi вмiння та навички) та пiзнавальнi.

Програмою передбачено 4 години на вивчення теми .Дві години відводяться на лекцію, і дві години – на семінарське заняття. Спочатку проводиться лекція, на якій в оглядовій формі будуть викладені базові поняття та знання. Лекція виконує проблемно-установчу функцію, що забезпечує керування пізнавальною діяльністю студентів у процесі самопідготовки.

Лекція

Мета

Мета заняття: сформувати у учнів уявлення про ринок цінних паперів, фондову біржу, показати необхідність вивчення цієї теми, засвоїти основні терміни та поняття,мати загальні знання щодо процесів, що проходять на ринку цінних паперів.

Перед тим, як почати свою розповідь про ринок цінних паперів,викладач повинен знайти спосіб зацікавити слухачів даним матеріалом, щоб вони зрозуміли важливість теми, що вивчається, необхідність знань по темі в сучасному житті, важливість цих знань в майбутньому. Можно розпочатизаняття з того, що запитати студентів, чи чули вони про такі поняття, як приватизація, цінні папери, ринок цінних паперів. Напевно, більшість з них отримали приватизаційні сертифікати. Всі розуміють, що можна обміняти їх на акції підприємства чи організації. Але не всі знають, які існують способи отримання доходів по цінним паперам. Все це дуже важливо в умовах ринкової економіки. Про всі ці поняття, про процес формування і становлення ринку цінних паперів, про Українську фондову біржу необхідно розповісти. Вивченню даної теми потрібно приділити особливу увагу. Ніхто не знає, що нас чекає в майбутньому, можливо, хтось із студентів буде займатися підприємницькою діяльністю, буде одним із власником акціонерного товариства, буде мати безпосередній зв`язок з такими поняттями, як «ринок цінних паперів»,«фондова біржа». Може хтось буде учасником фондової біржі, а хтось посередником. А для того, щоб працювати в цій сфері діяльності, насамперед потрібно добре розумітися на законах, принципах, функціях ринку цінних паперів і фондової біржі.

Завдання теми: розкрити суть тих явищ і процесів, що вивчаються; вивчення досвіду світового розвитку щодо ринку цінних паперів.

При викладанні теми «Цінні папери.Ринки цінних паперів» необхідно більше уваги приділяти не словесному пояснюванню, а поданню інформації по темі за допомогою схем, зразків цінних паперів, навчати методом системно-структурного аналізу поряд з іншими методами навчання, що допоможе розвинути пізнавальні інтереси, творче мислення, а також сформує науковий світогляд. Доцільно показати зразки цінних паперів.

На мій погляд, матеріал, який я хочу представити для засвоєння нових знань по темі тісно пов’язаний з попередніми темами програми.

Інформація для лекції була обрана виходячи з принципів лаконічності , щоб не завантажувати студентів зайвою інформацією, з використанням основних понять, які дозволяють найбільш повно розкрити тему. Ці поняття відповідають розробленій базі знань.

Крім роботи з інформацією , отриманою студентами на лекції , студентам пропонується самостійно вивчити обов’язкову літературу при підготовці до семінару, а також вивчити додаткову літературу , що розширить світогляд по заданій темі.

Доцільно запропонувати студентам написати реферат по даній темі. Такий вид самостійної роботи дає можливість студентам сформувати більш повні та глибокі знання з заданої теми. Як відомо, головна мета навчання – навчити слухачів самостійно формувати знання, вміння та навички.

Розподiл часу на лекцii.

* органiзацiя до 3 хв.

* визначення мети заняття до 4 хв.

* мотивацiя до 4 хв.

* актуалiзацiя опорних знань до 6 хв.

* подання матерiалу до 55 хв.

* закрiплення засвоеного до 4 хв.

* завдання самостiйноi роботи до 4 хв.

Органiзацiйний момент не повинен займати багато часу, бо пауза на початку заняття розслабляе студентiв. Це створюе атмосферу вiдпочинку, а не плiдноi працi. Тому найкраще обмежитися 5 хвилинами для привiтання та перевiрки присутнiх.

Пiсля органiзацiйного моменту потрiбно сформувати мету заняття i, бажано, записати ii на дошцi та взошитах. На це пiде до 4 хвилин.

Обов'язковим моментом лекцii повинно бути зацiкавлення студентiв темою. Якщо це вiдбудеться, то можна вважати, що матерiал буде засвоено. Для зацiкавлення можна провести комунiкативну атаку. Вона повинна захопити учнiв, показати, що знання цiеi теми дуже важливе для життедiяльностi людини (до 4 хвилин).

Актуалiзацiя опорних знань потрiбна для формування того грунту, на який "ляже" нова тема. Актуалiзацiя опорних знань допомагае зв'язати попереднi теми з новою i, таким чином, у студентiв формуеться сисьтема знань (на це може пiти вiд 5 до 10 хвилин, в залежностi вiд того, як давно цi знання були отриманi).

Викладення матерiалу найбiльш вiдповiдальна частина лекцii. На цьому етапi проходить передача знань вiд викладача до студентiв. Тому на його проходження вiдводиться максимально часу (вiд 40 до 60 хвилин).

Закрiплення матерiалу служить кращому запам'ятовуванню вже пройденого. Оскiльки тут передбачаеться поворення основних моментiв теми, то й часу займае вiдносно небагато (3-5 хвилин).

Завдання самостiйноi роботи може бути рiзного обсягу. В середньому на нього вiдводиться 4 хвилини.

На занятті-засвоєнні доцільно провести ділову гру. Бiля 10 хвилин використовуеться на органiзацiю дiловоi гри, розподiл ролей та iн. Тривалiсть гри - приблизно 40 хвилин. За цей час студенти повиннi встигнути розiграти ситуацiю, обмiнятися думками та прийти певних висновкiв. На пiдведення пiдсумкiв гри та ii аналiз вiдводиться 15 хвилин.

На практичному заняттi достатньо часу мае бути вiддана

розгляду практичних прикладiв.

Матеріали для проведення лекцій.

3.5. Опорний конспект лекцій.

Ринок цінних паперів - специфічна сфера ринкових відносин, де об”єктом операцій виступають цінні папери, тобто основний товар на цьому ринку - цінні папери. На ньому здійснюється емісія (випуск), купівля-продаж цінних паперів, формується ціна на них, урівноважується попит і пропозиція.

Об”єкти - те, на що спрямована діяльність ринку, а саме те, що виступає об”єктом операцій, тобто цінні папери.

Суб”єктами операцій на ринку цінних паперів виступають ті, хто здійснює операції з цінними паперами: емітенти, інвестори (покупці) та посередники при укладанні угод.

Первинний ринок - це ринок, на якому розміщуються вперше випущені (емітовані) цінні папери, відбувається мобілізація капіталів корпораціями, товариствами, підприємствами і запозичення ними коштами та державою.

Вторинний ринок - це ринок, де продаються і покупаються раніше випущені цінні папери, відбувається зміна їх власників.

Фондовий ринок -- система відносин купівлі-продажу цінних паперів та інших фондових цінностей і фінансових активів.

Фондова біржа -- організаційно оформлений, регулярно функціонуючий ринок купівлі-продажу цінних паперів.

Фондова біржа -- фінансово-посередницька установа з регламентованим режимом роботи, де здійснюються торгівельні операції між продавями та покупцями фондових цінностей за участю біржових посередників за офіційно закріпленими правилами.

Цінний папір -- це відповідним чином офрмлений документ, який має низку обов’язкових реквізитів і виражає майнові (боргові) відносини між сторонами та підтверджує право на якесь майно чи грошову суму.

Цінний папір -- грошові й товарні документи, володіння якими дає можливість здійснити виражені в них майнові права.

Акція -- цінний папір, який засвідчує участь його власника в капіталі акціонерного товариства і надає право на одержання певної частини прибутку у вигляді дивіденду.

Дивіденд -- частина чистого прибутку акціонерного товариства, який розподіляється між акціонерами залежно від числа акцій, що їм належать.

Акція проста (звичайна) надає право брати участь в управлінні акціонерним товариством.

Акція привілейована надає право першочергового отримання дивідендів, але водночас не дозволяє брати участь в управлінні акціонерним товариством.

Облігація -- цінний папір, який дає його власнику право одержувати прибуток у вигляді фінансової процентної ставки.

Сертифікат -- документ, що засвідчує волоління цінними паперами.

Сертифікат депозитний -- свідоцтво про терміновий процентний вклад у комерційному банку.

Вексель -- письмове боргове зобов’язання встановленої форми, що дає право його власнику (векселедержателю) вимагати від боржника (векселедавця) сплати зазначеної суми грошей у вказаний строк.

Іменний цінний папір -- цінний папір, власник якого має бути відомий емітенту, що веде чи доручає своєму уповноваженому вести іменний реєстр з відомостями про всіх власників цінних паперів.

Цінні папери на пред’явника -- ціні папери на яких не вказане ім’я власника або які не мають власника, чиє ім’я занесене в реєстр емітента.

Номінал -- номінальна вартість, зазначена на цінних паперах, грошових знаках.

Номінальна вартість -- 1. Акції: розмір частини статутного фонду товариства-емітента, що відповідає одній акції в момент випуску.

2. Облігації: розмір боргового зобов’язання, що надається кожною облігацією своєму власникові.

Емісія цінних паперів -- випуск акцій, облігацій, депозитних сертифікатів та інших довгострокових і короткострокових зобов’язань.

Емітент -- держава (в особі центрального або місцевого органу влади, управління), а також підприємства, організації, компанії, що втпускають в обіг грошові знаки, цінні папери, платіжно розрахункові документи.

Інвестор -- юридична або фізична особа, яка здійснює інвестиції з метою одержання прибутку.

Інвестиції -- довгострокове вкладення капіталу в промисловість, агропромисловий сектор, інші підприємства та в цінні папери з метою одержання прибутку.

Посередник -- професіонал біржового ринку, який збирає заявки інвесторів для їх наступноо передання на ринок.

Дилер -- особа або фірма, що спеціалізується в торгових операціях з цінними паперами і купує чи продає їх від свого імені та за свій рахунок.

Брокер -- зареєстрований посередник (агент) при укладенні угод між покупцями та продавцями товарів, валют, інших цінностей на фондових і товарних біржах; брокер здійснює біржові операції за дорученням та за рахунок клієнтів, отримуючи за посередництво певну плату (брокерську комісію).

Маклер -- професійний посередник при укладанні торгівельних або біржових угод.

Лістинг -- внесення акцій компаній до списку акцій, що котируються на певній фондовій біржі.

Котируваня -- встановлення курсів іноземних валют, цінних паперів, цін на біржові товари відповідно до чинних законодавчих норм та усталеной практики.

Курс цінних паперів -- ціна за якою продаються й купуються цінні папери на фондових біржах.

Спред -- загальна різниця між ціною, одержаною емітентм за випущені цінні папери, й ціною, сплаченою інвестором за ці цінні папери.

Маржа -- сума, що виплачується покупцем, коли він використовує брокерський кредит для купівлі або продажу цінних паперів.

Ажіо -- перевищення ринкових курсів золота, грошових знаків, векселів, цінних паперів щодо їхньої номінальної (офіційної) вартості.

Дизажіо -- відхилення біржового курсу цінних паперів, фондових цінностей, грошових знаків у бік зниження порівняно з їхньою номінальною вартістю.

Опціон -- 1) право вибору платежу чи відмова від нього, яке надається одній із сторін умовами контракту або зміною його початкових умов; 2) угода, за якою власник опціону отримує право протятом обумовленого терміну купити чи продати акції за фіксованою ціною.

Ф’ючерсні (термінові) угоди -- різновид термінових угод на товарній або фондовій біржі, які передбачають виплату грошової суми за товар або акції через певний строк після укладення угоди за ціною, яка визначається контрактом.

Матеріали для практичного заняття.

3.6.Розробка методичного забезпечення теми.

На занятті закріплення матеріалу, крім перевірки домашнього завдання і опитування, важливо розглянути з учнями конкретну ситуацію, що може виникнути на ринку цінних паперів, провести рольову гру. Викладачем проводиться самостійна робота в класі, що може бути в вигляді тестів. Самостійна робота проводиться під керівництвом вчителя, якщо необхідно, він може надати допомогу учням і здійснює контроль за її результатами.

В процесі перевірки знань студентів доцільно проводити також економічні диктанти, в ході яких вони повинні дати визначення основних понять по темі уроку. При засвоєнні нових знань завдання мають велике значення, тому що на практиці учні краще засвоять і зрозуміють новий матеріал.

Для засвоення елементiв бази знань студентам можно запропонувати ситуацiю, рiшення якоi потребуе вiд них звертання до додатковоi лiтератури.

Уявимо, що п'ятеро студентiв групи - експерти з питань Ціннмх паперів, якi були запрошенi на прес-конференцiю для того, щоб вiдповiсти на питання представникiв рiзних перiодичних печатних видань по проблемi становлення ринку цінних паперів. Решта студентiв будуть грати ролi журналiстiв, якi задають питання експертам.

Завдання для "журналiстiв" полягае в тому, що пiсля проведення пiдготовчоi роботи з запропонованою лiтературою, а також працюючи з каталогом та самостiйно вивчивши лiтературнi джерела з заданоi теми, вони повиннi сформулювати кiлька питань, якi будуть запропонованi "експертам" на прес-конференцii. Питання в письмовому виглядi здати викладачу, який сгрупуе iх за направленнями та запропонуе студентам, що грають роль експертiв, для пiдготування вiдповiдей.

В свою чергу, "експерти" також повиннi вивчити додаткову лiтературу та бути готовими вiдповiдати на питання. Бажано було б мати невеликi конспекти (реферати), якi будуть слугувати основою для виступу експертiв.

В ходi прес-конференцii треба буде з'ясувати, які існують цінні папери, в чому іх різниця, в чому проблема становлення ринку цінних паперів, перспективи розвитку цього ринку.

Завдання на дії:

Студенту ставиться задача:

У вас є 100$,і ви можете купити акції 2-х підприемств А і Б.Які акції ви купити і скільки буде дорівнювати ваша доля в уставному фонді підприемства.Якщо є такі дані :номінальна вартість акцій підприемства А-5гр,Б-10гр.Курсова вартість продажу акцій підприемства А-10гр,Б-25гр і підпримство А отримало інвестиції на розвиток виробництва.

Рішення:

За 100гр можна купити акцій підприемства:

А-------100/10=10шт.

Б--------100/25=4шт.

Частку долі у установчому фонді маемо:

А-------10шт*5гр=50гр.

Б-------4*10гр=40гр.

3. Бажано купити акції підприємства А ,тому що у цьому випадку ми маемо більшу долю в уставному фондв підприемсва і перспективу отримання великіх диведентів внаслідок використання інвестицій.

Пояснення: При розв'язуванні ціеї задачи закріплюеться матеріал що стосуеться всіеї теми. У юнаків формуеться уявлення ,що є різні вартості акцій.Студент проводить розумові дії: аналізуючи інформацію з критерію корисності вкладення грошей в різні види акцій.

Подавати це завдання змінюючи цифри можна декільком учням.

Цім досягаеться мета ,що полягае в формуванні певних вмінь та навичок,що до діяльності на ринку цінних паперів та оцінки ефективності вкладення грошей у цінні папери.

В кінці заняття можно запропоновати дати відповіді на тестові запитання.

Тести двох видів - відкриті та закриті.

Закриті тести - тести в яких подано готовий перелік відповідей з яких потрябно вибрати єдину правильну відповідь.

Відкритий тест - тест на продовження виразу. Наприклад подається початок визначення, завданям учня є продовжити це визначення.

В наведеному прикладі наведено 10 тестових запитань. Критерії оцінки мають бути наступні:

5 - дано правильну відповідь на 8 або більше тестових питань

4 - дано правильну відповідь на 6 або 7 тестових питань

3 - дано правильну відповідь на 4 або 5 тестових питань

2 - кількість правильних питань менше 4

Нижче кожного питання наведено правильну відповідь. Зрозуміло в тестовому завданні вони не будут подані.

ТЕСТИ ДО ТЕМИ ЗАНЯТТЯ

1. Вибрати правильну відповідь.

Власники простих акцій мають право голосувати на зборах акціонерів. 1) Так; 2) Ні Відповідь: 1)

Власники простих акцій мають фіксований дивіденд.

Так; 2) Ні Відповідь: 2)

Чи є акції товаром?

1) Так; 2) Ні Відповідь: 1)

Власники облігацій користуються правами власників корпорацій.

1) Так; 2) Ні Відповідь: 2)

2. Продовжити відповідь .:

Ринок цінних паперів - це ... ...

Цінний папір - це документ, який засвідчує ... ...

Облігація- це свідоцтво про ... ...

Фондова біржа - це спеціалізована установа ... ...

3. Встановити відповідність

Терміну зліва підібрати значення справа

1. Акція А. Комерсант, який укладає угоди за

дорученням клієнта.

2. Дивіденд Б. Місце масових угод по продажу

товарів.

3. Брокер В. Прибуток, який отримує власник

акції.

4. Біржа Г. Цінний папір, який дає право на

частину капітала корпорації.

5. Позичковий процент Д. Розмір плати за право користу-

вання грошима.

Відповідь: 1Г, 2В, 3А, 4Б, 5Д.

4. Знайти відповідні особливості

Цінні папери Особливості

1. Прості акції А. Свідчать про надання займу.

2. Привілійовані Б. За ними встановлен фіксований

акції процент.

3. Облігації В. Дають право голоса на зборах

акціонерів.

Відповідь: 1В, 2Б, 3А.

5-9. Вибрати правильну відповідь.

5. Первинний ринок цінних паперів

а) де обертаються раніше емітовані цінні папери

б) поділяється на ринок капіталів та ринок кредитів

в) на якому відбувається початкове розміщення цінних паперів се-

ред інвесторів

Відповідь: в.

6. Дивіденд - це

а) вид податку

б) прибуток, який отримує акціонер за акцією

в) вид послуги

Відповідь: б.

7. Фондова біржа - це

а) аукціон

б) постійно функціонуючий ринок

в) регіструє курси цінних паперів

Відповідь: а, б, в.

8. Брокер - це

а) посередник на ринку цінних паперів

б) емітує цінні папери з метою отримання додаткових грошових ресурсів

в) зводить продавця з покупцем, отримуючи за посередництво комісійні

Відповідь: а, в.

9. Ділер -

а) держава

б) купує цінні папери від свого ім`я і за свій рахунок з метою їх

перепродажу

в) посередник на ринку цінних паперів

Відповідь: б, в.

10.Закінчить відповідь:

Курс акції залежить від річного дивіденду, який вона приносить,

відносин між попитом і пропозицією і ... ...

Відповідь: рівня позичкового проценту.

Курс облігації залеже від її номінальної вартості, річного при-

бутку, який вона приносить, рівня позичкового проценту, відношення по-

пита і пропозиції, а також ... ...

Відповідь: кількість років, які залишилися до погашення облігації.

Але існує інший альтернативний варіант. Психологи стверджують, що спосiб здiйснення контролю (хто контролюе) принципiального значення для якiсного засвоення не мае. В той же час новизна способу контролю, наприклад, в умовах змагання ( при роботi студентiв парами, де здiйснюеться взаемний контроль) сприяе створенню позитивної мотивацii.

Такий спосiб контролю (парами) можна впровадити i пiд час вивчення студентами теми "Цінні папери.Ринки цінних паперів". Наприклад, можна запропонувати студентам, якi працюють в парi, визначити властивості тих чи інших цінних паперів, а пiсля виконання завдання обмiнятися робочими зошитами та перевiрити результати у свого товариша i зробити висновки.

Опитування як форма облiку успiшностi теж пропонуеться. Але воно проходить для бiльшостi студентiв в афектнiй ситуацii, не вiдображаючи рiвень реальноi успiшностi. Опитування проводиться пiсля викладення нового матерiалу. Воно направлене на те, щоб з'ясувати як успiшно студенти засвоiли новий матерiал i чи потрiбнi додатковi роз'яснення по темi, або по окремим питанням. Опитування пропонуеться проводити не вiдразу пiсля викладення матерiалу, а через певний промiжок часу, за який знання вляглися в пам'ятi студентiв.

Контрольним заходом по темi може бути i виконання самостiйноi роботи, яка мае бути максимально наближена до умов реальностi.

Заключення

В випускнiй роботi на основi аналiзу лiтературних джерел, узагальнення практики пiдготовлено дидактичну розробку теми "Цінні папери.Ринки цінних паперів".

Ознайомившись на практицi з методикою викладання економiки, можна зробити висновок, що процес навчання - це доволi кропiтка робота, яка вимагае вiд викладача великої вiддачi та самовiдданостi предмету.

Дана розробка покликана допомогти викладачу в пiдготовцi по темi "Цінні папери.Ринки цінних паперів". Я розумію, що робота недосконала. Вона має свої "плюси" та "мінуси".

В роботі була подана розробка методичного забезпечення теми «Цінні папери. Ринок цінних паперів», розглянута структура заняття-засвоєння, його окремі частини, методи формування пізнавальної активності в процесі навчання та методика використання різних форм контролю економічних знань. Зазначався також вплив властивостей освітньо-вікової групи на зміст, форми та методи навчання.

У роботі використані різні методи навчання стосовно даної теми. Під час семінару йде постійна перевірка, наскільки студенти запам'ятовують викладений матеріал. Студентам постійно доводиться працювати не тільки з новим матеріалом, але й з викладеним раніше, що дозволяє формувати у них розуміння цілісності економічного механізму . Використання методів активізації навчання дозволяє зберігати активність студентів протягом заняття.

Дану роботу можна вдосконалювати , використовуючи різні форми подачі нового матеріалу чи його закріплення , різних прийомів мотивації, проведення ділових та рольових ігор. При необхідності можна переглянути критерії та норми контрольно-оцінювальної діяльності.

При розробці даної роботи я намагалась максимально враховувати психологічні особливості даної вікової групи, орієнтуючись на виявлення студентами різних творчих здібностей, а також стимулювати їх до самовдосконалення, самоосвіти,самовиховання.

Список використаної літератури:

1. Аксьонова О.В.

Методика викладання економіки:навч.посібник.-К.:КНЕУ,1998.-280с.

2.Борисов Е.Ф., Волков Ф.М.

Основы экономической теории.- Учебное пособие.-М., Высшая школа, 1994-224с.

3.Дзюбик С., Ривак О.

Основи економічної теорії.-К.:Основи,1994-336с.

4.Економічний словник-довідник: За ред.доктора екон. наук,проф.С.В.Мочерного-К.:Феміна,1995-368с.

5.Основи економічної теорії: за ред.проф.Ю.В.Ніколенка.-К.:"Либідь",1998.

6.Лихачев Б. Т. Педагогика. - М. : “Прометей”, 1996.

7.Макконел К.Р., Брю С.Л.

Экономикс: принципы,проблемы и политика.-К.,Хагар-Демос,1993-785с.

8. Райзберг Б.А.

Экономическая энциклопедия для детей и взрослых.-М.:АОЗТ

"Нефтехиминвест",1995-688с.

9.Райзберг Б.А, Лозовский Л.М.,Стародубцева Е.Б.-Современный экономический словарь.-М.: Инфра, 1997-496с.

10.Харламов И. Ф. Педагогика. - М. : “Высшая школа”, 1990.

11.Экономическая теория (под ред. А.И.Добрынина, Л.С.Тарасевича: учебник для ВУЗов).-СПб.:Изд.СПбГУЭФ,изд."Питер Паблишинг",1997-480с.

Закон України “Про цінні папери та фондову біржу”. Закони України. Том 2. - К. : ВРУ. Інститут законодавства, 1996.

3.3. Структурно – логічна схема теми

Структурно-логічна схема — це графічне зображення системи логіко-дидактичних зв’язків між схемами навчального матеріалу з вказанням напрямку взаємозв’язку.