Зміст і структура аграрної політики

Тема 2.

Етапи аграрної політики

Цілі аграрної політики

Аграрна структура і її елементи

1. Аграрна політика включає наступні важливі складові:

Вони формуються на основі об’єктивних економічних законів, глибокого і всебічного аналізу стану сільського господарства і господарського механізму вцілому, можливостей розвитку виробничих сил і виробничих відносин, потреб суспільства.

Визначаються вони на перспективу і на поточний період з врахуванням природно-кліматичних умов, виробничих можливостей окремих регіонів, розміщення населення по територіях.

Вони вирішують економічні і соціальні задачі села.

Здійснення практичних дій, які спрямовані на досягнення поставлених цілей з врахуванням вибраних шляхів їх досягнення, внутрішніх і міжнародних факторів, соціальних особливостей села. Вони включають: проведення земельної реформи, розвиток інфраструктури, розширення свободи підприємницької діяльності і обмеження монополізму.

Єдність цих 4-х напрямків формує зміст аграрної політики.

Безперспективна АП – це політика, яка не має головної концепції і орієнтована не на перспективу, а на вирішення поточних проблем.

Нереальна АП – це політика, яка обмежується лише розробкою концепцій і основних напрямків реалізації аграрних перетворень без підтримки їх практичними діями з боку держави.

Успішна АП – це політика, яка в процесі розробки і реалізації проходить 3 етапи.

Етапи формування успішної АП:

Розробка науково обґрунтованих концепцій розвитку аграрної економіки (на основі вивчення дії економічних законів і специфіки їх прояву в сільському господарстві. Одночасно проводиться аналіз стану економічного розвитку села, різних секторів і сфер діяльності їх суб’єктів)

Визначення основних напрямків розвитку аграрних відносин на найближчі 3-5 років і на календарний рік. На цьому етапі слід відмітити тенденції, які вже склались і рівень розвитку аграрної економіки, потенційні можливості стабілізації і зростання аграрного виробництва, а також фактори економічного і соціального розвитку села.

Розробка практичних міроприємств по реалізації запланованих напрямків розвитку аграрних відносин в українському суспільстві.

В залежності від тривалості періоду і характеру вирішуваних завдань аграрна політика поділяється на аграрну стратегію і аграрну тактику.

Аграрна стратегія включає:

прогнозування основних тенденцій розвитку АПК

формує концепції його перетворення, принципи організації аграрних відносин

Аграрна тактика – курс на вирішення конкретних задач конкретного етапу розвитку агропромислового виробництва і задоволення потреб населення в продуктах харчування, а виробничої сфери в сировині на поточний момент, на близьку перспективу шляхом своєчасної зміни шляхів організації господарських зв’язків, перегрупування ресурсів.

Засобами аграрної політики являються:

політика аграрного ринку і аграрно-цінова політика;

аграрно-структурна політика;

аграрно-кредитна політика;

аграрно-соціальна політика;

аграрно-економічна політика.

2. В сучасних умовах цілі аграрної політики змінились в зв’язку з переходом аграрних підприємств (в минулому соціалістичних країн) до ринкової економіки.

В зв’язку з цим необхідні:

досконалі закони про земельні відносини;

визначення рівня участі держави в інвестиційній підтримці аграрного виробництва;

проведення структурних перетворень в аграрному секторі;

розвиток інфраструктури на селі в відтворенні з вимогами ринку.

Більш сильна орієнтація на ринок спостерігається в аграрно-політичних цілях країн Євросоюзу:

підвищення продуктивності сільського господарства шляхом підтримки технічного процесу, раціоналізації сільськогосподарського виробництва і максимального використання виробничих факторів, особливо робочої сили;

гарантія селянину достойного життя шляхом підвищення доходів на душу населення;

стабілізація ринків;

забезпечення постачання населення продуктами харчування;

слідкування за постачанням товарів за помірними цінами.

Успіхи у досягненні цілей аграрної політики в основному залежать від того, наскільки успішно застосовуються економічні регулятори аграрної економіки, включаючи цінові, трудові, податкові, кредитні, бюджетні, інвестиційні і ін.

Перша умова досягнення цілей аграрної політики – земельна реформа:

удосконалення різних форм володіння землею;

розробка мір підвищення продуктивності землі;

раціональний землеустрій;

ефективне використання і зберігання земельних ресурсів.

Друга умова – розвиток ринкової інфраструктури:

забезпечення доступності інформації про стан ринків, цін, види обладнання, ресурси, товари тощо;

розширення фірмової роздрібної торгівлі;

формування гуртових ринків по реалізації сільськогосподарської продукції;

формування товарних бірж сільськогосподарської сировини.

Третя умова – розширення державних мір

формування у товаровиробника почуття господаря;

пропонування права самостійно виробляти і реалізувати вироблену продукцію на вільному ринку чи державним організаціям по заключених контрактах

формування 2-х джерел реалізації продукції: вільний продаж за відносно високими цінами, але з комерційним ризиком; гарантований збут за більш низькими цінами.

В ринковій економіці аграрна політика реалізується через багато чисельні її носії, які представляють різні інтереси, виконують різні завдання, володіють різною компетенцією.

Виділяють прямі носії аграрної політики і носії впливу на аграрну політику.

Прямі носії аграрної політики – це особи, інстанції, які володіють законним правом приймати аграрно-політичні рішення і здійснювати аграрно-політичні міроприємства. Сюди відносяться:

державні законодавчі і виконавчі органи: парламент, уряд, адміністрація

напівдержавні установи і організації (сільськогосподарські палати в ФРГ)

(при визначених обставинах) приватні організації, об’єднання, коли у відповідності з законом їм доручено вирішувати визначені завдання.

Носії впливу на аграрну політику – організації і об’єднання, які здатні в різних формах частково впливати на процес прийняття аграрно-політичних рішень і проведення відповідних аграрно-політичних міроприємств. Сюди відносяться:

представництва і об’єднання з різних інтересів (їх називають рухомою силою аграрної політики) – союзи, групи, окремі особи, політичні партії

наукова аграрна політика, яка в відповідності з результатами аналізу справ в сільському господарстві формує методологічну і теоретичну основу прийняття рішень в сфері аграрної політики

Науковість аграрної політики можна звести до 4-х принципів:

врахування дії економічних законів і законів природи

вивчення попереднього досвіду господарювання на селі

вивчення особливостей даного моменту, даного етапу

спирання на економічні інтереси і відповідність їх економічним законам

Досягається науковість аграрної політики шляхами:

систематичного спостереження, аналізу, пояснень, прогнозування економічних процесів в аграрному секторі

виявлення механізму формування і прийняття вольових рішень в сфері аграрної політики

визначення закономірностей і тенденцій розвитку виробничих сил і виробничих відносин в аграрній сфері

вияснення взаємозалежностей і взаємозв’язку аграрної сфери з іншими сферами народного господарства

вивчення політичних можливостей реалізації поставлених цілей

3. Аграрна структура – результат звичайного, соціально-економічного і політичного розвитку сільського господарства в межах розвитку країни.

Аграрна структура – співвідношення економічних, технічних і соціальних елементів в аграрній сфері, обумовлених аграрним законодавством, мобільністю виробничих факторів, специфікою сільського виробництва і умовами праці та проживання населення.

Аграрна структура виражається сукупністю абсолютних і відносних показників, структурні дані являються основою для аналізу стану в сільському господарстві, їх зміна свідчить про розвиток аграрної сфери.

Аграрна структура залежить від аграрного законодавства, наскільки воно сприяє структурним перетворенням.

Аграрна структура – результат природного, соціально-економічного і політичного впливу на організацію сільського господарства.

В поняття аграрна структура включається співвідношення і взаємозв’язок всіх складових аграрної сфери: виробництва, переробки, реалізації, а саме:

структура, якісний склад і просторовий розподіл використовуваних факторів;

виробнича структура в сільськогосподарському виробництві і в галузях переробки;

кількість, розподіл і склад господарств в аграрній сфері;

структура сфери реалізації сільськогосподарської продукції.

Економічна структура аграрної політики визначається як співвідношення технічних, економічних, соціальних структурних елементів в аграрному секторі.

До технічних елементів відносяться:

сільськогосподарські підприємства;

виробничі фактори: розподіл угідь, розподіл площ, заселення, забезпечення транспортом, співвідношення видів культур, система землеробства, співвідношення видів плодів;

форми утримання тварин, виробництво, купівля, збут.

До економічних елементів відносяться:

всі підприємства аграрного сектору;

фінансування;

стимулювання праці;

дохід;

прибуток.

До соціальних елементів відносяться:

рівень життя;

умови праці;

освіта, культура;

охорона здоров’я;

інформація, зв’язок.

В період формування ринку ціль структурної політики включає:

створення умов для стійкого виробництва достатньої кількості продуктів харчування для населення і сировини для промисловості

стабілізацію споживчого ринку

формування можливостей для успішного вирішення соціальних проблем сільського населення

Для успішного розвитку аграрної структури найбільше значення мають:

технічний прогрес

розвиток підприємництва

динамічність факторів сільськогосподарського розвитку

загальний економічний ріст

політичне сприяння

Питання на семінарське заняття до теми 2.

Охарактеризуйте етапи здійснення аграрної політики

Чим визначається успіх аграрної політики

Назвіть міри необхідні для реалізації аграрної політики

Які основні перетворення необхідні в аграрному секторі України сучасних умовах?

Назвіть носії аграрної політики і її рухомі сили

Дайте визначення стратегії і тактики аграрної політики

Розкрийте сутність поняття “аграрна структура”, назвіть елементи аграрної структури і охарактеризуйте їх

В чому доцільність аграрної структурної політики