Стародавній Рим новимі очами

Життя столиці У перші століття існування Рим не відзначався благоустроєм і красою, а був схожий на решту другорядних міст Стародавнього світу з непоказними одноповерховими будинками, брудними й захаращеними вулицями. Із завоюванням елліністичних держав Рим потрапив під вплив передової елліністичної культури. У містах будували модні на той час базиліки, вулиці, на зразок грецьких, вимощували бруківкою.

Квартали бідноти забудовували багатоповерховими спорудами. Кімнати в таких будинках були без елементарних зручностей, вони здавалися в оренду римським бідарям, умови життя яких у Римі були жалюгідними. Однак іншого притулку міський плебс не мав, тож біднота з усієї Італії скупчувалася в столиці. Удень і вночі на вулицях Рима стояв гамір, стукотіли бруківкою колеса возів

і підкови коней. Квартали ж римських багатіїв були розташовані на Палатйнському пагорбі — у місцевості з чистим повітрям. На гроші знатних і заможних громадян будували величезні чудові споруди громадського призначення — храми, портики, терми. Для загальних свят споруджували іподроми й цирки, на арені яких відбувалися кінні та колісничні перегони, гладіаторські бої. Центром політичного й громадського життя

Рима став Форум — центральна площа, прикрашена базиліками, храмами та вівтарями. Тут проводили більшу частину дня заможні й знатні громадяни. Основні новини політичного й приватного життя можна було почути тільки на Форумі, де відбувалися народні збори, влаштовували торги й здійснювали суд. 2. Побут римських громадян, їхні звичаї та традиції

Вам би пощастило, якщоб вас запросили бути гостем на бенкеті знатного римлянина. Ви могли би взяти із собою свою «тінь». Так римляни казали, якщо хотіли запросити гостя не самого, а з другом чи супутником. Уявіть себе, що ви підходите до місця. За дверима будинку раби візьмуть із ваших рук ручну поклажу, тут же ви залишите взуття. Тепер, через невеличкий затишний двір ідіть до атріуму — зали-вітальні з мармуровою підлогою, посередині

якої під прямокутним отвором у стелі є басейн із прозорою водою. Перед бенкетом раби допомагають вам перевдягнутись у святкове вбрання і супроводжують до триклінії (їдальні). Бенкетні столи, зіставлені літерою «П», накриті численними вишуканими стравами. За столами гості не сидять, а напів-лежать на особливих ложах. У найперші часи існування Рима обід складався з двох-трьох страв, приготовлених господинею.

Але разом з елліністичною культурою римляни запозичили побутові звичаї витонченого Сходу: на бенкетах стали пропонувати дорогі страви, що коштували як бойовий кінь. За рідкісну заморську рибину господар мав сплатити гроші, на які можна придбати неабиякий сільський маєток. Протягом усього вечора в триклінії грали музики, майстерні танцівниці розважали гостей. Однак друга половина будинку завжди була закрита для стороннього ока.

Затінений задній дворик, перистиль, з чарівними клумбами веде в приватні покої. Тут проходить життя римської родини. У бібліотеці, крім рукописів, зберігаються витвори мистецтва — коштовні вази, статуї, зазвичай привезені із завойованих країн. В епоху пізньої Республіки та Ранньої Імперії (І ст. до н. е І ст. н. е.) у римських будинках з'явилися скляні вікна, система опалення у вигляді керамічних труб,

убудованих у стіни, якими в кімнати передавалося гаряче повітря. Звичайно, усе це було притаманне тільки багатим римським будинкам. 3.Римська сім'я та виховання дітей Залишки патріархальних відносин збереглись у римських звичаях. Римське суспільство було згуртоване по родах, які складалися з фамілій (сімей). Найшанованішим у фамілії був «paterfamilias» («патер фаміліас») — батько родини.

З часів заснування міста протягом усього «царського періоду» батько родини мав право розпоряджатися життям і смертю своїх родичів, щоправда, це право рідко використовували. При народженні дитини її клали в пелюшках перед ногами батька. Якщо той брав немовля до рук, то давав усім зрозуміти, що визнає дитину своєю. Якщо батько зрікався дитини, її підкидали на сходи храму або на узбіччя дороги.

Протягом життя діти підкорялися батькові в усьому. Дівчина, виходячи заміж, переходила в рід чоловіка й потрапляла під владу батька своєї нової родини. До 7 років дітей виховували вдома, тримали їх на жіночій половині, потім віддавали до школи. Там їх навчали історії, геометрії, літератури та музики. З 14 років, після завершення початкової освіти, хлопчики приступали до вивчення філософії та красномовства.

Після 18 років для більшості молодих людей освіта закінчувалася. Діти багатіїв зазвичай продовжували навчання в Елладі й Александрії в тамтешніх філософів. Кожен юнак мав пройти обов'язкову дворічну службу у військових таборах чи походах. Лише після цього він ставав повноправним римським громадянином. Жінки в римських родинах мали більшу свободу, ніж у грецьких.

Матір у родині величали «матроною». Зазвичай дружини не обідали разом з чоловіками в триклінії, але мали право там з'являтися, а також вільно виходити на вулицю. До II ст. до н. е. побутувала така форма шлюбу, за якою дружина перебувала під цілковитою владою чоловіка. Пізніше вона стала вільнішою, набула право на розлучення, але чоловік не був зобов'язаний ураховувати її інтереси в заповіті.