Роль та перспективи діяльності прокуратури у формуванні демократичної держави

Міністерство освіти і науки України

Ужгородський національний університет

Юридичний факультет

Кафедра

Реферат на тему:

Роль та перспективи діяльності прокуратури у формуванні

демократичної держави

Студента 3-го курсу

Науковий керівник:

Ужгород 2007

ЗМІСТ

РОЗДІЛ І. ПЕРСПЕКТИВА ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРАТУРИ

РОЗДІЛ ІІ. ТРАНСФОРМАЦІЯ ТА ПЕРЕТВОРЕННЯ

РОЗДІЛ І. ПЕРСПЕКТИВА ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРАТУРИ

Україна, вступивши на шлях розвитку і становлення дійсно суверенної і незалежної держави, неухильно орієнтуючись на визнані світовим співтовариством демократичні і гуманістичні по своєму складі і спрямованістю міжнародні стандарти, приступила до формування державних інститутів, системи національного права.

В умовах катастрофічного росту злочинності, у тому числі організованої і корумпованої, а також погіршення її криміногенної характеристики, зростає роль органів прокуратури в посиленні нагляду за органами, що ведуть боротьбу зі злочинністю та проводять оперативно-розшукову діяльність у забезпеченні одного з головних принципів кримінального судочинства - невідворотності покарання за кожний вчинений злочин.

В Україні здійснюються великомасштабні перетворення, спрямовані на зміцнення демократії й створення правової держави. Проходить переоцінка цінностей в економічній, соціальній, духовній та іншій сферах життя суспільства. Однією з головних проблем громадського розвитку є зміцнення законності та правопорядку.

Це висуває на перший план завдання забезпечення законності, захисту прав і законних інтересів громадян, верховенство закону. Криміногенна ситуація в державі набирає загрозливого характеру і все далі погіршується. Зростає протидія силам правопорядку.

Майже повсюдно, особливо у великих промислових центрах, збільшується кількість небезпечних злочинів, поєднаних з насильством, жорстокістю й цинізмом. Злочинність стає більш організованою. Вона є одним з головних факторів, що негативно впливають на забезпечення правопорядку і внутрішньої безпеки держави.

Характерною ознакою суспільних відносин стала зневага до законів та їх ігнорування.

Кримінальні структури проникнули в сферу економіки, зовнішньо-економічну діяльність, кредитно-банківську систему. Рекет контролює діяльність суб'єктів бізнесу.

За такої ситуації правоохоронні, інші державні органи в окремих випадках проявляють терпимість до грубих порушень громадського порядку та інших факторів беззаконня. Усі це загострює соціальну напругу, наносить моральну й матеріальну шкоду суспільству, спричиняє недовіру значної частини населення до закону.

У зв'язку з цим зростає роль не тільки прокуратури а й взагалі контрольно-наглядової функції держави, щодо виконання вимог закону.

Гарантія свободи має бути збалансована гарантією проти сваволі. Незалежність і відповідальність мають бути врівноважені. Підпорядкованість усіх прокурорів Генеральному прокуророві України і його відповідальність перед парламентом будуть гарантувати потужний баланс незалежності і контролю.

Повне включення прокуратури до складу виконавчої влади несе в собі небезпеку впливу з боку останньої на прокуратуру та служіння її політичній меті і базовим політичним поглядам Уряду.

Виходячи з вимог Конституції України щодо самостійності прокуратури як державної системи, правове положення прокуратури в проекті нового Закону України "Про прокуратуру", слід визначити як щось середнє між виконавчою і судовою владою. Таке становище прокуратури дає об'єктивну можливість виконувати незалежний нагляд за законністю органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю та проводять оперативно-розшукову діяльність, а також адміністраціями місць позбавлення волі[1]
.

З проголошенням України суверенною державою об'єктивно виникла необхідність у реформуванні державного апарату, зокрема прокуратури. Цей процес прискорився і набравши більш конкретних форм у зв'язку з вступом України до Ради Європи і прийняття Конституції України.

Але тут треба мати на увазі, що реформа – це не революція. Реформа – від латинської означає перетворення, зміну, нововведення, що не знищує основ існуючої структури. Конституція України, хоч і внесла деякі суттєві зміни в організацію і діяльність прокуратури, але не зачепила основ прокуратури як самостійної інституції з її специфічними функціями та повноваженнями. І такий підхід певною мірою відповідає історичному досвіду.

Науковий підхід до вирішення питання щодо місця прокуратури потребує серйозного аналізу функціонування правоохоронних органів, зокрема прокуратури, у більшості європейських країн. Наприклад, прокуратура Словацької Республіки та Угорщини самостійні органи, непідпорядковані виконавчій владі. У Польщі та Австрії прокурори підпорядковані міністрові юстиції. Від виконавчої влади, незалежні прокурори в Білорусі, Латвії, Росії, Португалії та Македонії. Навпаки, підпорядковані виконавчій владі прокурори Німеччини, Франції, Данії, Голландії. Поряд існують ще дві моделі.

В Іспанії, Албанії, Болгарії, Хорватії прокуратура входить до складу судової влади, а у Швеції прокуратура хоча і є частиною виконавчої влади -не підпорядкована міністру юстиції. Повне підпорядкування прокуратури законодавчій владі має свої переваги у високому ступені незалежності прокурорів від будь-яких органів. Але поряд з цим має також і недоліки в надмірній юридичній владі прокурорів

В Україні здійснюються великомасштабні перетворення, спрямовані на зміцнення демократії й створення правової держави. Проходить переоцінка цінностей в економічній, соціальній, управлінській, духовній та інших сферах життя суспільства. Однією з головних проблем громадського розвитку є зміцнення законності та правопорядку.

Це висуває на перший план завдання забезпечення законності, захисту прав і законних інтересів громадян, верховенство закону. Криміногенна ситуація в державі набирає загрозливого характеру і все далі погіршується. Зростає протидія силам правопорядку.

Майже повсюдно, особливо у великих центрах, збільшується кількість небезпечних злочинів, поєднаних з насильством, жорстокістю й цинізмом. Злочинність стає більш організованою. Вона є одним з головних факторів, що негативно впливають на забезпечення правопорядку і внутрішньої безпеки держави. Характерною ознакою суспільних відношень стала зневага до законів та їх ігнорування.[2]

Кримінальні структури проникли у сферу економіки, зовнішньо-економічну діяльність, кредитно-банківську систему. Рекет контролює діяльність суб'єктів бізнесу.

За такої ситуації правоохоронні, інші державні органи в окремих випадках проявляють терпимість до грубих порушень громадського порядку та інших фактів беззаконня. Все це загострює соціальну напругу, наносить моральну йматеріальну шкоду суспільству, спричиняє недовіру значної частини населення до закону.

На стан законності та правопорядку негативно впливає також відсутність чіткого механізму виконання законів, що поряд з халатністю, безвідповідальністю та низкою дисципліною створює сприятливе середовище для пограбування держави, для корупції, хабарництва, інших службових злочинів, формує негативну думку в суспільстві.

Елементи правового нігілізму сприяли позбавленню виконавчої влади та зниженню в окремих регіонах України активності й результативності прокурорського нагляду за дотриманням законів.

З проголошенням України суверенною державою об'єктивно виникла необхідність у реформуванні державного апарату, зокрема прокуратури.

Цей процес прискорився і набрав більш конкретних форм у зв'язку з вступом України до Ради Європи і прийняттям Конституції України.

Конкретні напрями реформування прокуратури можуть бути різних рівнів. Найвищий рівень міжнародно-правового значення, коли реформування організації і діяльності прокуратури необхідно провести з урахуванням і рекомендацій Ради Європи і відповідних стандартів.

Другий напрям реформування прокуратури пов'язаний суто з реалізацією вимог чинної Конституції України і її Перехідних положень.

Третій напрям реформування прокуратури може бути в межах самої системи прокуратури, що може бути здійснений Генеральним прокурором України. Наприклад, Генеральний прокурор України проводить суттєву реорганізацію структури самого апарату Генеральної прокуратури України, системи органів прокуратури і всієї системи в цілому. Обґрунтованість проведення цих реформ доведе лише практика.

Організація і діяльність прокуратури України відповідає усім демократичним принципам. Хоч з розпадом Радянського Союзу експерти РадиЄвропи, та й інші радикальні реформатори дуже прискіпливо шукали прокурорські інструменти, які суперечили б демократичним принципам права, але, по суті їх так і не знайшли. Організація і діяльність прокуратури України не суперечить таким фундаментальним демократичним принципам права як:

1) відповідність загальнолюдським цінностям і забезпеченню законності;

2) демократизму закону, на основі якого створена і функціонує прокуратура;

3) гуманізм при застосуванні норм права;

4) рівність усіх перед законом;

5) відповідальність особи згідно з законом за наявності вини;

6) відкритість діяльності прокуратури і її доступність для простих людей;

7) поєднання єдиноначальності і колегіальності в роботі та інші демократичні засади організації і діяльності прокуратури.

А якщо окремі працівники прокуратури й порушують їх, то це аж ніяк не означає, що вся прокурорська система є недемократичною.

Реформування прокуратури України і наближення її до високо-демократичних державних зарубіжних інституцій має здійснюватися з урахуванням наших реалій. А способи, форми, методи реалізації Перехідних положень Конституції мають бути закономірними і планомірними, а не мати випадковий, штучний характер. Перед тим як скасувати якусь структуру, яка діяла на користь людині і суспільству, потрібно створити нову більш ефективну. На думку багатьох вчених, при реформуванні прокуратури, необхідно і розробити і прийняти відповідну державну програму, щоб цей процес не був пущений на самоплив і не мав схоластичного і випадкового характеру. При і реформуванні прокуратури висловлюються думки проти того, щоб і перевищувати роль прокурора в суді як державного обвинувача і сліпо переносити зарубіжні аналогії на нашу дійсність. У даному випадку мається наувазі норму з КПК України про те, що відмова обвинувача від обвинувачення тягне за собою закриття провадження у справі у випадках, коли проти цього не заперечують підсудний чи потерпілий.

За наявності корупції, організованої злочинності прийняття цієї норми означатиме кінець забезпеченню законності, захисту прав людини та інтересів держави у кримінальному судочинстві. Запропонована норма суперечить принципу публічності, оскільки в Україні кримінальний процес не має позовного характеру, при якому долю справи вирішують сторони, а відмова прокурора від обвинувачення може бути помилковою, незаконною, мати суто суб'єктивну спрямованість і суперечити вимогам прокурора, який затвердив чи склав обвинувальний висновок з цієї справи.Найбільш принциповими і значними в теоретичному та практичному плані є проблеми визначення в законі предмета, об'єкта, завдання з усіх функцій прокуратури. В основу предмета нагляду покладається стан додержання законів, прав і свобод громадян у суспільних відносинах, передбачених Конституцією України. Завдання прокуратури поділяються на загальні і ті, що повинні виконуватися в окремих галузях прокурорського нагляду. У будь-якому випадку органи прокуратури повинні залишатися самостійною, високопрофесійною, доступною для населення службою законності, важливим ланцюгом у багатоканальній системі забезпечення законності, зміцнення правопорядку і реального захисту конституційних прав та свобод громадян, а реформування прокуратури має бути виваженим, науково обґрунтованим, без ризикових експериментів на правах і свободах людей, без сліпого копіювання правових інститутів зарубіжних країн. Становлення України як самостійної держави супроводжується складними і суперечливими проблемами, у тому числі загостренням успадкованих „хвороб" минулої соціально-політичної системи. Серед них, чи не найперше місце за своєю масштабністю і глибиною проникнення в суспільний організм займає злочинність, насамперед організована, яку не без підстав характеризують як найвищу стадію криміналітету.[3]
Як відомо перші організовані злочинні угруповання створювалися в основному з метою рекету з числа деяких колишніх спортсменів. Згодом їх лідери користуючись економічною кризою та недосконалістю законодавства, і перейшли з кримінально-бандитського напряму до бізнесу. Вони знов таки нечесним шляхом, примножують сьогодні свої капітали, відмиваючи „брудні" кошти, створюють розгалужену мережу фірм та інтенсивного скуповують нерухомість. Для штучного підняття свого іміджу вдаються до благодійних акцій і через засоби масової інформації впливають на громадську думку. Деякі з ватажків „протягнули" своїх ставлеників або самі спромоглися стати депутатами Рад різних рівнів. Через підкуп, шантаж та погрози вони впливають на владні структури, лобіюють прийняття вигідних їм рішень. Тому не випадково міжнародною науково-практичною конференцією з питань боротьби з організованою злочинністю і нелегальним наркобізнесом рекомендовано виробити загальнодержавну стратегію і систему боротьби з організованою злочинністю в Україні спрямувавши їх на вирішення невідкладних практичних завдань і відповідних проблем на перспективу.[4]

РОЗДІЛ ІІ. ТРАНСФОРМАЦІЯ ТА ПЕРЕТВОРЕННЯ

Соціально-економічні та політичні перетворення, які виникли в Україні, вимагають теоретичного осмислення пов’язаних з цим проблем.

Це насамперед стосується питань реформування української економіки, переходу її від командно-адміністративних до ринкових методів господарювання.

Необхідною умовою успішного завершення цих процесів є забезпечення режиму законності в країні. У вирішенні цієї задачі значна роль належить діяльності органів прокуратури, здійснюючих нагляд за дотримуванням та правильним застосуванням законів.

Розмовляючи про місце та призначення прокуратури у системі державних органів, слід підкреслити необхідність збереження наглядової функції прокуратури, у тому числі, загального нагляду. Це можна пояснити поширюванням порушень законності, зокрема, з боку державних органів та посадових осіб; складностями пов’язаними з зверненням до судового захисту прав; непрофесіоналізму і низькою активністю контролюючих органів.[5]

Життя потребує кардинального наведення порядку у системі банківських та кредитно-фінансових відносин. Проведенні прокуратурою перевіркидодержання банківського законодавства у ряді областей України виявили численні порушення при кредитуванні суб'єктів підприємства, халатного відношення посадових осіб банків до виконання службових обов’язків.

У період переходу до ринкової економіки перед прокуратурою стоять задачі, пов'язанні з захистом прав та законних інтересів громадян, представляючих невід'ємну частину організаційно-правових гарантій прав та свобод людини.

Необхідно удосконалити практику прокурорського нагляду у сфері приватизації, тому що саме тут інтереси держави більш всього порушуються знижуванням оцінки об'єктів приватизації, недотриманням умов купівлі-продажу невеликих державних підприємств.

Всебічний аналіз сформованого у країні стану законності і правопорядку свідчить про всезагальну безвідповідальність, що обумовлено негативними процесами політичного та економічного характеру.

Поляризація суспільства торкнулась і кримінальних правовідносин. Злочинне середовище все більш чітко розподіляється на „білокомірну", яка „орудує” у сфері економіки, кредитно-банківських та фінансових системах, зовнішніх відносин. Ця „п'ята влада" все відчутніше впливає на суспільно-політичні процеси, заважає нормальному розвитку демократичних відносин, подальшому розвитку державності.[6]

Тому, необхідною умовою продовження цих процесів є забезпечення режиму законності в країні. У вирішенні цієї задачі значна роль належить органам прокуратури, здійснюючим нагляд за дотриманням та правильним і застосуванням законів, та органам відомчого (підвідомчого) контролю у сфері господарювання та підприємства.

Зважаючи, що порушення прав та свобод громадян носить, можна сказати і глобальний характер, органи прокуратури особливу увагу приділяють відновлюванню цих прав.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Шумський П.В. Прокуратура України. - К.: Вентурі. - 2002. - С.6-7.

2. Стратегія і досвід боротьби з організованою злочинністю і нелегальним наркобізнесом // Матеріали міжнародної наукової конференції. - К.,2005. - С.43-47.

3. Корнієнко М. Стан та деякі проблеми боротьби з організованою злочинністю в столиці України. // Право Украіни. - 2001. - №11. - С.17-18.

4. Ясинський Г. Прокурорський нагляд в сфері економіки. // Юридичний вісник. - 2007. -. №3. - С.78-81.

5. Середа Г. Прокурорський нагляд і відомчий контроль у сфері господарювання та підприємства, законність і обґрунтованість заяв і повідомлень про злочин. // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - №3. – С.11-14

[1]
Шумський П.В. Прокуратура України. - К.: Вентурі. - 2002. - С.6-7.

[2]
Шумський П.В. Прокуратура України. - К.: Вентурі. - 2002. - С.6-7.

[3]
Стратегія і досвід боротьби з організованою злочинністю і нелегальним наркобізнесом // Матеріали міжнародної наукової конференції. - К.,2005. - С.43-47.

[4]
Корнієнко М. Стан та деякі проблеми боротьби з організованою злочинністю в столиці України. // Право Украіни. - 2001. - №11. - С.17-18.

[5]
Ясинський Г. Прокурорський нагляд в сфері економіки. // Юридичний вісник. - 2007. -. №3. - С.78-81.

[6]
Середа Г. Прокурорський нагляд і відомчий контроль у сфері господарювання та підприємства, законність і обґрунтованість заяв і повідомлень про злочин. // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - №3. – С.11-14