Великобританія загальна характеристика

Реферат з економічної географії

Великобританія – загальна характеристика

Великобританія (Об'єднане Королівство) – острівна держава, велика частина території якого розташована на двох великих островах, розділених водами Ірландського моря.

Загальна площа Великобританії складає 244 017 кв. км.

Населення Великобританії 58 395 тисяч чоловік.

Офіційно країна називається Об'єднане Королівство Великобританії і Північної Ірландії. У його склад входять чотири країни: Англія, Шотландія й Уельс, розташовані на острові Британія, і Північна Ірландія. Остання розташована на одному острові з Незалежною Республікою Ірландія. Таким чином, загальну сухопутну границю Великобританія має тільки з Ірландією.

Британські острови лежать у північно-західного узбережжя Європи. Британські острови оточені безліччю дрібних островів. На південно-заході від острова Британія розташовані острови Силли, а до Півночі від Уельсу острів Англси. На західному і північному узбережжях Шотландії розташовані численні дрібні острови, що входять до складу Великобританії. Найбільш важливими з них є Оркнейські Шетландскі острова.

З заходу Великобританія омивається водами Атлантичного океану, а зі сходу водами Північного моря.

З півдня Великобританія граничить із Францією найближчим і найбільш розвитим сусідом, що має з нею загальні водні границі. Основне сполучення між державами здійснюється через протоку Ла-Манш (британці називають її «Англійський канал»), по дну якого наприкінці двадцятого століття був прокладений тунель для швидкісного залізничного сполучення. До цього сполучення між двома країнами здійснювалося водним або повітряним шляхом.

Також найбільш близькими сусідами Великобританії є Бельгія і Нідерланди, значно далі розташовані Данія, Німеччина, Норвегія.

Таким чином, ЭГП Великобританії є одночасно сусідським і приморським, що украй вигідно для економічного розвитку країни, хоча, безсумнівно, має визначені мінуси в стратегічному і військовому відношенні .

Адміністративна карта Великобританії неодноразово мінялася, тому що приєднання країн, що складають Об'єднане королівство, тривало століттями. Кожна незалежна держава має свою столицю або адміністративний центр. Офіційною столицею Великобританії є Лондон, оскільки об'єднання земель відбувалося навколо Англії.

У вісімнадцятому-дев'ятнадцятому століттях Великобританія, будучи на першому місці у світі за рівнем розвитку економіки, створила колосальну колоніальну державу, що займала майже чверть території планети. До Британських колоній відносилися Індія, Пакистан, Афганістан, Канада, Австралія, Нова Зеландія і значна частина Африки. У двадцятому столітті Англійські колонії стали незалежними державами, але багато хто з них входять у Британську Співдружність, очолювану Британським монархом. У 1921 році південна частина Ірландії відокремилася від Великобританії і стала незалежною державою.

Клімат Великобританії

Так як Великобританія лежить на островах, то клімат тут дуже специфічний. На клімат дуже впливає тепла течія Гольфстрім. Клімат в країні вологий і м’який. Середня температура не піднімається вище 320 С влітку і не опускається нижче 100 С взимку. Озера і річки замерзають дуже рідко у всі пори року дуже часто йде дощ. Загальна середня кількість опадів є 1100 мм. Найвологіші місяці із вересня по січень. Крім того, Британія знаменита своїми туманами. Іноді тумани такі густі, що неможливо побачити щось у межах 2 або 3 метрів. Кожний, хто приїжджає до Великої Британії говорить, що вона здається єдиним великим красивим парком.

Політична система Великобританії

Великобританія конституційна монархія.

Форма державного устрою Великобританії – конституційна монархія. Монархія є найдавнішою з усіх нині існуючих форм державного правління, причому у Великобританії наступність королівської влади була порушена усього лише один раз за десять століть існування держави.

Нинішня королева Великобританії Єлизавета Друга походить з роду Саксонського короля Эгберта, що об'єднав Англію в 892 році і Малькольма Другого, що правив у Шотландії з 1005 по 1034 р.

Монарх у Великобританії є головною особою держави. Юридично монарх керує виконавчою владою, є верховним головнокомандуючим Британською армією. Але фактично, у результаті змін, що відбувалися протягом багатьох століть, монархи втратили абсолютну владу. Корольова править державою за згодою кабінету міністрів, тобто «царює, не править».

Органом законодавчої влади є двопалатний парламент, що складається з Верхньої палати – палати Лордів і Нижньої палати – палати Громад. Засідання проходять у будинку Парламенту, що є однієї з визначних пам'яток Лондона. 650 членів Палати Громад обираються громадянами Великобританії один раз у п'ять років, у той час як членство в Палаті Лордів передається в спадщину в родинах потомствених дворян.

Таким чином, королева представляє державу на міжнародній арені і є символом влади. Виконавча влада належить кабінетові міністрів, формованому парламентською більшістю.

Серед різноманіття політичних партій Великобританії ведуча роль належить двом найбільшим партіям. Це - консерватори (торі) і лейбористи (віги). Консерватори відображають інтереси земельної аристок­ратії і частини великої буржуазії. Ліберали користуються під­тримкою буржуазії і значної частини робітничого класу.

Схема уряду Великобританії

Населення Великобританії

Населення Великобританії складає більш 58 мільйонів чоловік. Національний склад: англійці більш 80%, шотландці 10%, валлійці (корінні жителі Уельсу) 2%, ірландці 2,5%.

Значна частина населення сповідує протестантизм. Виключення складає Північна Ірландія, більшість жителів якої є католиками. Північна Ірландія є місцем постійних конфліктів на релігійному і національному ґрунті.

З 1921 року близько 40% населення проживають у сімох найбільших міських агломераціях з центрами в Лондоні (Великий Лондон), Манчестері (Південно-східний Ланкшир), Бірмінгемі і Вольверхемптоні (Західний Мідленд), Глазго (Центральний Клайдсайд), Бредфорді (Західний Йоркшир), Ліверпулі (Мерсісайд) і Ньюкасі-на-Тайні (Тайнсайд). Рівень урбанізації у Великобританії складає 91%. Частка сільського населення дуже невелика.

В останні роки спостерігається помітний приплив населення з країн, що розвиваються, в основному з країн Африки, Азії і Латинської Америки.

Освіта

Система середньої освіти у Великій Британії включає початкову школу, середній та старші класи. Діти починають ходити в школу в 5 років. Школа є обов’язкова до досягнення 16-річного віку. Існує 2 системи державних шкіл, які залежать від того, в якому графстві вони знаходяться. Система А: початкова школа (від 5 до 11), середня школа (від 11 до 16-18). Система Б: І школа (від 5 до 8), середня школа І ст. від 8 до 13 і ІІ ст. від 13 до 16-18.

У початковій школі діти вчаться малювати кольоровими олівцями й фарбами, ліплять із пластиліну й працюють із папером і клеєм, пізніше вони починають вивчати алфавіт, вчаться писати, читати й рахувати. В середній школі діти вивчають географію, історію, релігію, іноземну мову. Позашкільна діяльність включає спорт, драматичний гурток та інші.

Середні школи можуть поділятися на граматичні, сучасні середні і загальні. Понад 90 % школярів навчаються в загальних школах. Школярі, які досягли 16-річного віку можуть здавати екзамен з різних предметів, щоб одержати кваліфікації. Ці кваліфікації можуть бути або Загальний сертифікат середньої освіти, або Звичайний рівень. Після цього учні можуть залишити школу і почати працювати або продовжити навчання до 18 років. По закінченню школи вони здають 2 або 3 екзамени на рівень А, які необхідні для вступу до університету чи коледжу.

Деякі батьки, лише 6%, обирають незалежні школи для своїх дітей. Навчання в цих школах платне, але вважається, що вони дають кращу освіту і хороші можливості для роботи. Найстаріші громадські школи – це Ітон (заснований в 1440 р.), Харроу (1571) і Рагбі (1567).

В Англії 47 університетів і 350 коледжів та інститутів. Найстаріші університети в Англії – це Оксфорд і Кембридж, засновані в кінці 12 століття.

Культура

Англійці притримуються своїм старим традиціям і звичкам. Це позначається на багатьох сторонах життя населення. Вони дотепер намагаються жити у власному, окремому будинку. Навіть деякі багатоквартирні будинки будуються так, щоб кожна квартира мала свій вхід. Старі житлові будинки часто являють собою довгу двоповерхову цегляну будівлю з багатьма дверми, пофарбованими у різний колір, оскільки вони належать різним власникам. Тому Великобританію іноді називають «двоповерховою». Для багатьох англійських будинків характерно вертикальне розташування квартир на двох або трьох поверхах.

У минулому будинку опалювалися каміном – вугільним або газовим. Однак тепер усе більше поширюється центральне опалення, так що жителі Лондона й інших великих міст стали менше страждати від знаменитого англійського смогу.

У ХХ в. у містах з'явилися нові мікрорайони, у яких побудовані тимчасові багатоквартирні будинки, однак багато будується й окремих двоповерхових котеджів на 1 - 2 родини, де, як правило, живуть більш забезпечені люди. Багатоповерхових будинків у Великобританії дотепер порівняно мало, але існують проекти будівництва таких. Англійці воліють зберегти двоповерхове планування навіть у великих будинках. У таких будинках зберігається і традиційний камін, але вже тепер газовий або електричний.

З часів феодалізму у Великобританії збереглося багато середньовічних замків, що належать великим землевласникам. Вони виглядають дуже гарно, оточені великими старими парками. Усередині багато замків прикрашені скульптурами, картинами, антикварними меблями. В останні роки багато замків перетворилися в музеї: за плату в них допускаються відвідувачі.

Британці – великі аматори спорту. Багато спортивних ігор або термінінів мають англійське походження, наприклад футбол, батьківщиною якого вважається Великобританія; і зараз це сама популярна тут спортивна гра. У футбол англійці почали грати ще в середні століття й у ті далекі часи це була ритуальна гра. Відгомони цього зберігаються і зараз: на масницю або паску в деяких селищах улаштовується своєрідний футбол, у якому часто беруть участь усі жителі. Гра звичайно проходить по усіх вулицях і площам селища, не підкоряючи ніяким правилам. Іноді вона продовжується цілий день, тому що ворота часто знаходяться на відстані 3 - 5 км одне від одного.

Популярні у Великобританії і такі спортивні ігри, як теніс, баскет-бол, хокей на траві. Національною спортивною грою англійців вважається також крикет, що, як і футбол, зародився в Англії.

Англійці – великі аматори театру. У Лондоні їх більш тисячі, вечірній ритм Лондона багато в чому залежить від них . Після 6 годин люди, направляючись в театр, заходять спочатку в ресторан і не занадто щільно вечеряють. Після спектаклю знову заходять у ресторани, щоб «заїсти» мистецтво, що вони тільки що з задоволенням поглинали.

Промисловість

Великобританія є однієї з чотирьох країн, що визначають економічну міць Європи. Промисловість Великобританії включає безліч галузей, частина з яких має світове значення. Мідленд це основний промисловий район Великобританії.

Металургія

Металургія у Великобританії є однієї з найбільш розвитих галузей промисловості. У ній зайнято більш 582 тисяч чоловік. Причому перше місце по числу зайнятості належить чорній металургії (332 тисячі чоловік). Інше приходиться на кольорову металургію. Основними центрами виробництва сталі і чавуна є Кардифф і Суонс (Уельс), Лідс (Англія). Щорічна виплавка сталі більш 15 млн. тонн. Алюмінієві заводи розташовані в основному в Шотландії й Уельсі.

Споживачами продукції чорної металургії є в основному машинобудівні заводи.

Машинобудування

Машинобудування є однієї з ведучих галузей промисловості Великобританії. Воно включає безліч напрямків, для кожного з яких характерно своє розміщення. Так наукомістке машинобудування (авіаційна промисловість, електроніка) розташовані в основному навколо Лондона. Верстатобудування зосереджене в районі Бірмінгема. Суднобудування – спеціалізація району Глазго, а текстильне машинобудування розвите в основному в районі Манчестера.

Паливно-енергетичний комплекс

Основними джерелами енергії є вугілля і нафта, у меншому ступені природний газ. Вуглевидобувна промисловість є однієї з найстарших галузей промисловості Великобританії. На початку століття британське вугілля переважало на світовому ринку, зараз же у Великобританії добувається щорічно більш 80 млн. тонн вугілля. Основні райони вуглевидобутку Кардифф, Південний Уельс і Центральна Англія (Шеффилд).

Нафту добувають на шельфі Північного моря в східного узбережжя Англії і Шотландії. Щорічний видобуток складає більш 94 млн. тонн. Основні заводи по переробці нафти розташовані в Саутгемптоне, Чешире, Йоркширу . Доход від експорту нафти досягає 150 млн. фунтів стерлінгів. Видобуток газу складає 55 млрд. куб. м. у рік і росте щорічно. Електроенергетика базується на теплових і гідростанціях.

Численні ГЕС розташовані в гористих районах Шотландії й Уельсу, а ТЭЦ у вуглевидобувних районах. Частка АЕС невелика, хоча в останні роки відзначається збільшення їхнього будівництва.

Хімічна промисловість

Хімічна промисловість зосереджена в основному в Бірмінгемі і в Мідлсброу. В основному це виробництво пластмас, що миють і дезінфікують засобів, барвників, добрив. Великобританія є одним з найбільших експортерів барвників у світі. Високого рівня розвитку досягла фармацевтична промисловість. Щорічно росте попит на медичні препарати, вироблені у Великобританії.

Легка промисловість

Легка промисловість є одним з найстарших видів виробництва у Великобританії. У цій сфері зайнято близько 690 тисяч чоловік, причому більше половини з них жінки. Основними районами розвитку легкої промисловості є Ланкашир, Йоркшир, Ліверпул, Манчестер. На острові Льюис зосереджене виробництво вовняних тканин, в основному знаменитій на увесь світ «шотландки». По виробництву вовняних тканин Великобританія входить у число світових лідерів. Виробництво трикотажу розвите головним чином у Шотландії і Мідлендсі. Виробництво льняних тканин зосереджено головним чином у Північній Ірландії. Великобританія здавна спеціалізується на виробленні шкіри і є світовим експортером шкіряних виробів. Фабрики, що займаються шкіряним виробництвом, розташовані повсюдно, однак значна їхня частина зосереджена в Ланкаширі, Йоркширі, Мідлендсі, околицях Лондона. Великобританія займає третє місце у світі по виробництву взуття. Щорічно продається більш 200 мільйонів пар взуття. Швейна промисловість Великобританії є найбільшою в Європі. Великобританія є великим експортером одягу. Основними центрами швейної промисловості є Лондон, Лидс і Манчестер.

Харчова промисловість

У харчовій промисловості Великобританії зайнято понад 860 тисяч чоловік. Асортимент виробленої продукції досить різноманітний.

У Великобританії дуже велике споживання хлібобулочних і кондитерських виробів, шоколаду і какао. Більш 2/3 усього хліба виробляється в автоматизованих пекарнях, де хліб випікається, ріжеться й упаковується практично без утручання людини. У менш великих пекарнях роблять різне печиво, торти і настільки популярні серед англійців кекси. Британські бісквіти відомі на увесь світ, і доход від їхнього експорту складає більш 12 мільйонів фунтів стерлінгів. Британія поставляє на експорт близько 30% світового шоколаду. Доход від експорту шоколаду складає щорічно до 14 мільйонів фунтів стерлінгів.

Також Великобританія спеціалізується на виробництві фруктових джемів і готових фруктових начинок для пирогів, що широко експортуються в різні країни світу .

Щорічно Великобританія експортує більш 700 тонн свіжоморожених фруктів і близько 120 тонн морожених овочів.

Серед м'ясних продуктів переважає виробництво шинки і бекону традиційних англійських продуктів.

Широко розповсюджений випуск алкогольної продукції. Всесвітньою популярністю користуються Шотландський скроні, джин, ель.

Сільське господарство

Для Великобританії характерний помірний і досить вологий клімат з невеликими перепадами температури протягом року, що створює сприятливі умови для розвитку сільського господарства.

Велика частина використовуваних сільських угідь зайнята пасовищами (близько 80%). Менша частина території зайнята сільськогосподарськими культурами, що в основному вирощуються в Східній Англії.

Картопля вирощується практично повсюдно. Однієї з основних культур є цукровий буряк, вирощувана в Східній Англії і Линкольншире, де розташовані основні заводи по переробці цукру.

Важливими посівними культурами є також пшениця, ячмінь, овес, вирощувані в Англії, Північній Ірландії і на східному узбережжі Шотландії.

На півдні Британії в районі Дувра розташовані нечисленні фруктові сади.

Молочне тваринництво відіграє важливу роль у сільському господарстві Великобританії. Слід зазначити, що натуральне молоко знаходить більш широке застосування, чим кисломолочні продукти. Виключення складає Північна Ірландія, де зосереджена основне виробництво молочних продуктів. Розведенням молочної худоби займаються переважно на південно-заході Англії. Великобританія відома на увесь світ своїми породами м'ясної і молочної великої рогатої худоби. Поголів'я його складає близько 11,6 млн. У горбкуватих районах Шотландії розводять в основному породи чорну уэльську і галлоуэй, а на рівнинах абердинску білу і герефорд. У зв'язку з епідеміями коров'ячого сказу (хвороба Крейцфельда Якоба) і ящура в останні роки молочне і м'ясне тваринництво випробують жорстоку кризу.

У Британії є всі умови для розведення овець. Велика увага приділяється виведенню нових порід, як м'ясних, так і тонкорунних. У горах Шотландії розводяться спеціальні породи гірської худоби. Свинарство особливе розвито в східних районах Англії. До 30% свинини йде на виготовлення бекону, а інше на виробництво м'ясних продуктів.

Оскільки Великобританія іздавна є морською державою, традиційним промислом вважається рибальство. Основу промислу складає тріску, камбала, оселедець, сиг, форель, устриці і краби. Частка риби складає до 80% загального улову. Основна маса риби виловлюється у водах Кельтського моря, на заході і півночі Шотландії, півдні Англії. Основні рибні порти це Кінгстон на - Халлі, Грінсбі, Флітвуд, Північний Шилдс, Абердин і інші .

Транспорт

У Великобританії нараховується більш 300 морських портів, щорічний вантажообіг яких перевищує 140 млн. тонн. Найбільшими портами є: Лондон, Ліверпуль, Глазго, Саутгемптон. Основні судноплавні ріки Темза, Северн, Дувр, Трент. Створення швидкісної залізниці під Ла-Маншем спростило сполучення між Великобританією і материком. Одночасно зменшилося навантаження на порти півдня країни. Швидкісні автомагістралі, що простягнулися з півночі на південь, зв'язують різні частини країни. Від великих міст автостради розходяться по радіальних напрямках . Так від Лондона розходяться шосе на Дувр, Йоркшир, Кардифф, а від Бірмінгема в Брістоль, Манчестер. Довжина залізниць 37,8 , а автомобільних 358 тис. кілометрів.

Величезне значення для розвитку транспорту мають мости і тунелі, багато з яких входять до складу швидкісних трас.

Туризм

Щорічно у Великобританію прибуває більш 12 млн. туристів з різних країн світу , що відвідують великі культурно-історичні центри: Лондон, Единбург, Кардифф, Манчестер, Ліверпуль, Брістоль. Не меншою популярністю користується невеликі всесвітньо відомі міста-музеї, такі як Стратфорд-на-Айвоні, Віндзор, університетські центри Кембридж і Оксфорд. Курорти Великобританії зосереджені в основному на південному узбережжі Англії (Брайтон). Аматори гірського туризму й альпінізму можуть насолодитися красами Шотландії. Жителі міст люблять проводити уік-енд на природі в заміській зоні.

Ірландське питання

На початку XX ст. невирішеним залишалося ірландське питання, що загострилося у 80 – 90-х роках минулого століття. Ірландське суспільство зосередилось на боротьбі за самоуп­равління (гомруль) всередині Британської імперії. Парламент декілька разів відхиляв законопроект про гомруль, і радикаль­на ірландська інтелігенція вирішила боротися за повну самос­тійність Ірландії. Очолила боротьбу «партія шинн фейн», яка ставила за мету створення національного ірландського уряду.

У 1912 р. ліберальний уряд виніс на розгляд у парламенті білль про гомруль, який передбачав створення ірландського парламенту і місцевих органів влади зі збереженням урядової влади в руках англійського намісника. Палата лордів двічі від­хилила законопроект, і протягом двох років, поки він розгля­дався, консерватори зуміли активізувати анти ірландські наст­рої в Ольстері – найбільш розвиненій частині Північної Ірландії, населеній переважно англійцями і шотландцями. На відміну від ірландців-католиків, вони були протестантами і заявили, що не допустять переходу Ольстера під управління ірландського парламенту. Створювалися багатотисячні загони волонтерів, які відкрито готувалися до бойових дій. У відпо­відь формувалися озброєні загони в Ірландії. Назрівала грома­дянська війна. Англійські військові підтримували протестан­тів Ольстера.

У вересні 1914 р. уряд лібералів і палати общин втретє прийняли закон про гомруль, але виключили Ольстер із сфе­ри його дії. Набрання законом чинності відкладалося до за­кінчення Першої світової війни.

Національний прапор Великобританії