Невиробнича сфера Екологічні проблеми

Фізико-географічний

опис

Житомирської області.

План.

1. Географічне положення, межі, розміри.

2. Населення і трудові ресурси.

3. Природні умови і ресурси.

4. Народногосподарський комплекс.

а) Промисловість.

б) Агропромисловий комплекс.

в) Транспортна система.

5. Невиробнича сфера.

6. Екологічні проблеми.

Житомирська область
утворена 22.IX
. 1937
року.Розташована
на півночі
країни, переважно
в межах У
краї
нськ
ого Полі
сся. На півночі межу
є з Гомельською обл
астю Республіки Білорусь, на сході —
з Киї
вською областю, на півд
ні — з Вінн
ицькою областю, на зах
оді — з Хмельницькою і
Рівн
енською областями
України. Площа –
29,9 тис.кв. км, що становить 4,9
%
території У
країни. Населення області на 1.01.1999 р. становило1445,5 тис.чол
. Центр — м Житомир.
В області
— 23 рай
они, 9 мі
ст, у т.ч
. 4об
ласного пі
дпорядкування, 45 селищ міськ
ого типу і
1631сільські н
ас
елені п
ункти
.
Територію області
перетинають залізничні
магі
стралі
, а також важливі
автомагі
стралі
, що сполу
чають її
з столицею Украї
ни м.К
иєвом та су
сі
дні
ми областями. Житомирська область лежить у зоні
мі
шаних лі
сі
в, півд
енна частина — у лі
состепові
й зоні. Грунтові і агрокліматичні у
мови сприятливі
для розвитку сільс
ького і
лі
сового господарств.

Населення і
трудові
ресурси.
Нац
іональний склад населення області
однорі
дний: у
краї
нці
станов
лять 84, 9 %, росі
яни —7,0%, поляки
—5,2 %, євреї
— 1,8 %.Середня гу
стота населення — 48,3чол
на 1 кв.км. Найгустіше
заселені
південні райони області. Досить гострою є демографічна проблема.Смертність в багатьох районах області перевищує народжуваність. Внаслідок цього зменшується кількість населення.
Житомирська область характеризує
ться інтенсивними
мі
грацій
ними процесами
, що значною мі
рою вплинули
на пропорції
мі
ж сі
льським і
міськ
им населенням. Внаслі
док і
нтенсивної
мі
грації
зростає кількість мі
ського населення. Незважаючи на швидкі
темпи зростання мі
ського населення, рі
вень урбанізаці
ї області
нижчий, ні
ж у ці
лому по Україні. На 1 січня 1999 року в мі
стах жило 810,1 тис. чоловік. В мі
ських поселеннях переважають малі
мі
ста. Найбі
льші
мі
ста: Житомир, Бердичі
в, Коростень, Новоград
-Волинський
, Коростиші
в.
Осн
овна частина трудових ресурсів
зай
нята в галузях матеріального
виробництва (55,3 %),
з них 35,7%—у промисловості
.

П
риродні
умови і
ресурси.
В геоструктурному ві
дношенні
територія області
знаходиться у ме
жах півн
ічно-зах
ідної частини Українсь
кого щита (переважно Волино-Поді
льського блоку). В геологічній будові беруть участь метаморфічні, місцями магматичні
і вулканогенно-теригенні породи докембрійського фундаменту, перекриті корою в
ивітрювання і осадочним чохлом. Корінні породи чохла, що виповнюють зниження у рельєфі фунда-менту, залягають на сході
і півдні
області
, решта території вкрита антропогеновими відкладами. За площею переважають водно-льодовикові відклади, на окремих ділянках перекриті льодовиковими. Річкові долини ви-повнені алювієм терас. На півдні області і у межах Словечансько-Овруцького

кряжа
верхню частину розрі
зу складають лесовидні
породи.

Рельєф території області тісно пов'язаний з геологічною будовою. При-уроченість Житомирської області до північно-західної
частини Українського щита зумовило її більш високе гіпсометричне положення порівняно з іншими областями Українського Полісся, поширення вузьких і глибоко врізаних річкових долин, наявність великих лесових
«
островів» і меншу заболоченість. Більша частина Житомирської області лежить у межах Придніпров
ської височини,
північну
і північно-східну
частини займає Поліська низовина.
Поверхня хвиляста із загальним
зниженням на північ і північний схід (від 280—220 м до 150 м і менше). В ооласті
— значні
пло
щі моренних і моренно-зандрових
рівнин з пасмово-горбистим
рельє
фом. У західній
частині переважає зандрова
слабохвиляста рі
внина з незн
ачним коливанням в
исот і наявністю мікрозападин. З нею пов'язані значні масиви торфових боліт (2,9 % території об-ласті), окремі ділянки займають лесові
«острови» з розвинутою сіткою ярів і балок. У північній частині —алювіально-зандрові
рівнини. У місцях високого залягання кристалічних порід розвинуті денудаційні форми рельєфу у вигляді
пасом, горбів, скель з крутими схилами (Словечансько-Овруцький
кряж з найвищою точкою області — 316 м, Білокоровицький

кряж
, Озерянський

кряж
).

Область багата на цінні
будівельні матеріали (граніти,
габро,
лаб-радорити, кварцити). Видобуток їх здійснюється більше ніж на 50 родовищах. Розробляють Овруцьке родовище кварциту. В районі м. Коростишева,
сіл Головиного, Турчинки
добувають лабрадорити. На Головинському
і Поромівському
родовищах добувають унікальне за красою і якістю оздоблю-вальне каміння — пегматити і мармур. Особливо багаті на по-клади будівельних матеріалів Коростенський,
Новоград-Волинський, Малинський
і
Овруцький
райони.
Є
значні
поклади каолі
ні
в, вогнетривких глин, кварцових пі
скі
в На ряді
родовищ облас
ті
добувають самоцві
ти — бурштин
, гранати, топази, турмалін,
гі
рський кришталь, гі
дрофан,
яшму. 3 горючих корисних копалин є буре вугі
лля і
торф, з металевих пром
ислове значення мають
родовища титанових руд, пегматиті
в.В області
розві
дані і
експлуатуються джерела мі
неральних вод, зокрема радонових, та лі
карські грязі
.

Клі
мат області
помі
рно континентальний
з вологим лі
том і
м’якою зимою. Пересі
чна температура
сі
чня —5,7°, липня +18,9°. Абс
олютний мі
ні
мум —35, —40°, абсолютний
максимум +35, +
40°. Пері
од з температурою понад +10° становить 158 дні
в. Сума активних температур 2390—2520°. Опаді
в на півночі випадає
600 мм, на півдні- 570 мм на рі
к, найбі
льше ї
х випадає влі
тку. Висота сні
гового покриву 20— 30 см. 3 несприятливих кліматичних
явищ спостері
гаються бездощові
пері
оди до 60 дні
в, можливі посух
и і суховії,
сильні
дощі
, 1—2 дні
(рі
дше 4—6 дні
в) з градом. Значної
шкоди завдають пі
зні
весняні
та ранні
осі
нні
заморозки. Взимку можливі
низькі
температури
протягом 25 дні
в, ожеледь до 15 дні
в і
бі
льше. Житомирська область належить до вологої,
помі
рно теплої
агрокліматичноі
зони. На території області
ді
ють 5метеостанцій
(Житомир, Овруч
, Олевськ,
Коростень, Новоград-Волинський) Гі
дрографі
чна сі
тка густа, територією області
проті
кає 221 рі
чка завдовжки
понад 10 км кожна. Всі
вони належать до басейну Дніп
ра. Найбі
льші
притоки Дніпра
—Тетері
в з Гнилоп

’
яттю, Гуйвою

та Іршею

; І
рпі
нь
і Здвиж

(верхні
течії
), притоки Прип
’яті
—Уборть, Словечна

та Уж з Жеревом
і
Норином

,
притока Горині
—Случ.
Пересі
чна густота рі
чкової
сі
тки 0,36км/кв.км
, у лі
состепові
й частині
0,20—0,26км/кв.км.

Для рі
чок області
характерне міша
не живлення з переважанням сні
гового. Понад 50 %річкового
стоку припадає на талі
снігові
води. Багато озер (найбіль
ше —Кам
’яне),
збудовано 16 водосховищ (заг
альною пл
ощею понад 2,9 тис. га); найбі
льші
: Іршанське,
Малинське,
Житомирське і
Лі
сне.

Серед зональних типі
в грунті
в за площею поширення переважають
дерново
-пі
дз
олисті
грунти пі
щаного, глинисто-піщаного
і
супі
щаного механі
чного ск
лад
у, оглеєні
(
52
,4
% площі
області
). В балках, долинах рі
чок переважають
дернові
грунти, в заплавах і
зниженнях рельє
фу сформувалися болотні і
торфово
-болотні
грунти. В лісостеповій
частині
області
— с
ірі
лісові, тем
но-сі
рі
опідзолен
і грунти, а також чорноземи
опід
золені
, на лесових
«остро-вах» формуються ясно-сір
і лісові грунти. Є не
великі масиви чорноземі
в малогумусних гли
боких і
негли
боких, вилугу
ваних (35 % площі області
).

Житомирська область лежить у межах Захі
дно-Української геоботаніч
ної підпровінції
.
Лі
сами вкри
то 1 млн. га (28 %пл
ощі області
). Головні лісо-утворюючі
породи: сосна, ду
б, береза, ві
льха та і
н. В північній
і північно-зах
ідній частинах пош
ирені
соснов
і ліси (бори),
в усі
й поліській частині —сосново-дубово-березові
(субори). Знач
ні
п
лощі
займають дубово-грабові
і
гра-бові
ліси (груди і сугрудки).
В лі
состепові
й частині
Житомирської області ду-бово
-грабові
лі
си, де переважа
є дуб з домі
шкою граба, ясе
на
, клена та
явора. Лісистість
південних
районі
в області
стан
овить 3— 4 %. Пі
д луками бл
изько 5,3 % території області
.

Тваринний
сві
т області різн
омані
тний, всього налічується
близько 400в
иді
в, у т. ч. ссавців
— 67, птахі
в — 270, риб — ЗО. Водяться лось, козуля, сви
ня дика, вовк, лисиц
я, борс
ук, білка, зає
ць,
бобер,
куниця, сон
я лі
сова, полі
вка лі
сова, миша лісова, миша польова, бурозубка
звичайна, кроти, хом'як звичай
ний і
ховрах крапчастий; з птахі
в — тетері
в, рябчик, шпаки
, дятели
синиці
, дрозди, качки дикі,
курі
пки, кулики, перепілки,
виві
льги, горлиці
, лелеки та ін
. У рі
чках і
оз
ерах — щука,
краснопі
рка, лин, густира,
лящ, карась, сом. У ставках —ко
роп, окунь тощо, досить різноманітний світ плазунів і зем-новодних. Акліматизовано оленя благородного і фазана.

Північн
а частина області лежить у межах Житомирського Полісся,
південна —Дністровсько-Дніпровської

лісостепової фізико-географічної провінції.
Поліську частину території Житомирської області займають недреновані перезволожені
та заболочен
і, а також поліські алювіально-зандрові
й терасні
природно-тер
иторіальні комплекси. В лісостеповій частині Житомирської області переважає тип місцевості вододільних слабо- і добре дренованих лесових
рівнин, по долинах річок —долинно-зандрові
типи місцевостей, подекуди розвинуті типи моренно-зандрових
і моренних рівнин. Серед сучасних природних процесів, несприятливих для сільсько-господарського виробництва, в поліській частині області спостерігаються оглеєння,
окислення, заболочування, на осушених масивах —переосушення
і вторинне заболочування грунтів.

Розвинуті дефляція, площинна і глибинна ерозія, замулення водоймищ. В Житомирському Поліссі проводять комплексні (осушувально-зволожувальні
, ґ
рунтозахисні, хімічні) меліорації
. В лісостеповій частині
поширені прискорені лі
нійний розмив і
площинний змив, розвинуті суфозійно-просадочні
явища, на піщаних терасах — дефляція, подекуди карстоутворення
(на межиріччі Ужу і Грезлі).
У цій частині здійснюють комплексні ґ
рунтозахисні меліорації (хі
мічні, водорегулюючі),
проводять роботи по ві
дновленню лісів і поліпшенню луків.

В Житомирській області— 102 території і об'єкти природно-заповідного
фонду (заг
альною площею 32,1 тис. га), у т. ч. Поліський заповідник
; 43 заказники, (ботанічний Городницький заказник,

гідрологічні —Ді
дове
Озеро, Забарський
заказник, Червоновільський
заказник,
зоологічні
—Казява,

Кутне,
лі
сові —Поясківський

заказник, Туганівський
заказник,
ландшафтний —Плотниця,
орні
тологічний —Часниківський

заказник),
26 пам'яток природи,
у т. ч. урочище Корніїв

,
З1 парк — пам'ятка садово-паркового мистецтва.

Народногосподарський комплекс.
Основу сучас
ного господарства
області становлять пром
исловий та агропромисловий комплекси, прові
дними галузями спеці
алі
зації є машинобудування, харчова та легка промисловість,
а також зернове господарство,
льонарство, хмелярство, картоплярство. буряківництво та м'ясо-молочне і
молочно-м'ясне тваринництво. В заг
альному обсязі сукупної
валово
ї продукції
промисловості
і сільського господарства питома вага промисловості
становить понад 70 %.
Житомирська область виділяється в поділі
праці виробництвом
льняних тканин, хмелю, продукції
фарфоро-фаянсової
промисловості, видобуванням титанового ільменіту, лабрадориту і пірофі
літу.

Промислові
сть.

Галузева структура пром
ислового комплексу області постійно вдоскон
алюється. Так, зростає частка машинобудування і металообробки в загальному обсязі валової продукції
всієї
промисловості
, в той час як питома вага харчової промисловості (незважаю
чи на зростання її
абс
олютних показників) зменшується.
Підприємства маш
ино-будівного комплексу виробляють хімічне устаткування (Бердичів, Коростень),
верстати (Житомир, Бердичів), шляхові машини і комунальне устаткування (Коростень), сільсько-г
осподарські машини (Новоград-Волинський),
запчастини до тракто-рі
в (Олевськ,
Малин), автозапчастини (Житомир), електроприлади та електроустаткування (Житомир, Коростишів).
Характерною особливістю сучас
ного розвитку більшості галузей харчової і легкої (зокрема, текстильної.) промисловості
є те, що їхні підприємства є інтеграторами при формуванні і розвитку агропромислових комплексів і основною ланкою структури цих комплексів. З галузей харчової промисловості — важливої складової агропром
ислового комплексу — найрозвинуті
ша цукрова (з-ди
у Бердичеві
, Андрушівці,
Червоному, Корнині,
Іванополі
та ін.). Розвиваються м'ясна, молочна,
маслосироробна, овочеконсервна галузі, а також виробництво солоду (в Бердичеві працює є
диний в Україні солодовий завод)
та ін. Підприємства цих галузей працюють у Житомирі, Коростені, Андрушівці,
Радомишлі, Новограді-Волинському,
Овручі та і
н. Серед галузей легкої промисловості, не пов'язаних з АПК
області, виділяються швейна (Житомир, Коростень, Новоград-Волинський
, Малин, Бердичів), шкіряно-взут
тєва (Бердичів, Житомир). У Житомирі працює фабрика
музичних інструментів. У промисловому
комплексі області представлені також галузі — лісова, деревообробна,
зокрема паперова (Житомир, Малин, Коростишів),
скляна (Мар'янівський,
Романівський,
Биківський,
Броницький
скляні заводи
, Житомирська дзеркальна фабрика), фарфоро-фаянсова
(Баранівський
фарфоровий завод — найбільше підприє
мство галузі в Україні). В Житомирі діє завод хімічного волокна. На базі місц
евої будівної сировини значно розвинувся промислово-будівельний комплекс: видобування бутового
каменю,лабрадориту, габро, червоного і сірого граніту - в Коростишівському, Овруцькому, Черняхівському, Малинському, Володарсько-Волинському, Коростенському та інш. районах ,мармуру – дослідно-промислова розробка в Радомишльському р-ні, а також виробництво панелей, цегли, асфальту (Житомир, Бердичів, Малин, Чуднів, Черняхів). Розвиваеться гірничо-добувна промисловість , яка постачає чорній металургії республіки вогнетривкі динасові кварцити (Овруцький р-н), титановий ільменіт (Іршанськийкий гірничо-збагачувальний комбінат). Поблизу Овруча добувають рожевий пірофіліт, у Володарсько-Волинському р-ні — самоцвіти. Основу паливно-енерг
етичної бази області становлять місц
евий торф та буре вугілля і довізні нафта й газ. Електроенергія надходить від об'єднаної системи «Київенерго».
В області сформувався Житомирсько
- Бердичівськ
ий пром
исловий вузол, в його галузевій структурі провідну роль відіграють машинобудування, легка і харчова п
ромисловість.

Агропромисловий комплекс

Житомирської області включає сировинну, переробну й обслуговуючу ланки. Основна його сфера — сільське господарство — має зерново-картоплярсько
- льонарсько-
хме
лярський напрям у поє
днан
ні з м'ясо-молочним тваринництвом на Поліссі і зерново-бу-ряківничий напрям з молочно-м'ясним
тваринництвом — у лісостеповій зоні. В заг
альному обсязі валової продукції сільського господарства на тваринництво припадає 45 %,
рослинництво- 55 %.

Сільсько-г
осподарські угіддя займають 72,5 % всіє
ї площі області, з них орні з
емлі — 78,4 %,
сіножаті — 1
0,9 %,
пас
ови
ща — 9,6%

. Серед технічних культур 47 % припадає на льон, 4
5,7 % — на цукр
ові буряки. Основні
культури: зернові
(озима пшениця, озиме жито, зернобобові
, ячмі
нь, гречка, овес, просо), техні
чні
(льон-довгунець, хмі
ль, цукр
ові буряки). Розвинутіка
ртоплярс
тво, с
адівництво,
ягі
дництво. Ді
ють 22 комбікормові заводи.
Розвинутім'ясо-молочне
та молочно-м'ясне скотарство і
свинарство; допоміж
ні
галузі
: птахі
вництво, ві
вчарство, бджі
льництво. Внаслі
док рі
зномані
тності
природних та економічних умов на території області
сформувалися агропромислові
комплекси
рослинн
ицької
(льонопромисловий
, бурякоцукровий,
зерново-картоплярсько-спиртовий, плодоовочеконсервний
та хмелепромисловий)
і
тваринницької
(м’ясо- та молокопромислові)
орі
єнтації
. Неві
д’ємною складовою частиною агропромислового
комплексу
є примі
ське

сільське господарство овоче-молочно-м
ясного напряму
.

Транспортна система

області
представлена залі
зничним, автомобільним,
тру
бопровідним і повітряним транспортом. Прові
дними з них є залі
зничний і
автомобільний
. Заг
альна довжина залізниць
у межах області
становить 1125 км, у т.ч
. електрифі
кованих 160 км. Гус
тота залізниць на 1000 кв.км становить

37,6 км. Основні залізниці:Київ—Львів, Киї
в — Брест, Санкт-Петербург — Одеса, Овруч—Шепеті
вка та ін
. Найбі
льші
залі
зничні
вузли: Коростень, Житомир, Бердичі
в, Новоград-Волинський
, Овруч
. Автомобільний
транспорт обслу
говує переважно внутріобл
асні перевезення. Загальна
довжина автомобільних шляхі
в 8,1 тис. км , з них з твердим покриттям — 7,3 тис км, густота автомобільних шляхі
в на 1000 кв.км
становить 27,0 км. Осн
овні автомобільні шляхи : Киї
в— Житомир —Рівне,
Санкт-Петербург — Житомир —Ізмаіл
, Киї
в — Коростень — Ковель. Територією облас
ті
проходит
ь траса нафтопроводу «
Дружба»
. У Житомирі
є аеропорт.

Внутрі
шні
відміни.

В Житомирській області за
сукупністю природних і економічних
ознак виді
ляють два пі
драйони.

Лі
состеповий підр
ай
он

(Лі
состеповий Пі
вдень) спеці
алі
зується на переробці
сільсько-господарської сировини,
тут зосереджені
великі
цукр
ові заводи,
ряд підприємств
легкої
та харчової промисловості,
а також найбі
льші
підприємства
машинобудування, добре розвинута сі
тка залізнич
них та ав-томобільних шляхі
в. Важливим промисловим
центром, трансп
ортним ву
злом і
культурним центром є м. Бердичі
в.

Полі
ський пі
драйон
(Лі
сова Пі
вні
ч) — район деревообробної
та фарфоро-фаянсово
ї промисловості, видобування і
обробки каменю, розвинутого льонарства і
тваринництва. Найбі
льші
промислові центри —Житомир,
Бердичі
в, Новоград-Волинський
.

Житомирщина має екон
омічні зв'яз
ки з і
ншими областями Украї
ни.

З Житомирської області вивозять мі
неральні буд
івельні матері
али, довозять нафту та нафтопродукти, кам
'яне вугі
лля, зерно. Житомирська область підтримує дружні
зв’язки з Тарновським
воєводством (Польща)
.

Невиробнича сфера.
В Житомирській області єпед
агогічні та сільсько-господарські і
нститути, фі
лі
ал Киї
вського політех
нічного університету
, 20 середніх спеціалізованих навч
альних закладі
в, 34профес
ійно-технічних училища
, Жит
омирський краєзнавчий музей, Житомирський обласний будинок природи.

Рекреаці
йні
ресурси

Житомирської області включають сприятливі
клі
ма-тичні
умови, значні
масиви лі
сі
в, рі
чки, озера і
ставки, а також джерела мі
неральних вод (радонові
води в районі
Житомира і
с. Денишів),
які
використовуються санаторі
єм в районі
мі
ст Володарська-Волинського
і
Коростишева,
здійснюється промисловий
р
озлив мінеральних столових вод (овруцька, радомишльська, верхівнянська,
новоград-волинська). На півночі
області
є родовища торфових (с. Зарі
чани) та сапропелевих (с. Ві
лька) лі
карських грязей. В області 6 санаторії
в і
пансі
онаті
в, 17 баз і
3 будинки ві
дпочинку, 17 пі
онерських таборі
в. Численні
об'єкти туризму . Ді
є обласна рада по туризму та екскурсі
ях (Житомир), бюро подорожей та екскурсі
й (Житомир, Бердичі
в, Коростень, Новоград-Волинський,
Овруч), туристська база «
Лі
совий берег» у Житомирі.,
Територі
єю області
проходить 5 туристських маршруті
в, у т. ч. велосипедний маршрут «По Житомирському Полі
ссю».

Гострими в області є екологічні проблеми
. Передусім це пов’язано з чорнобильською трагедією. Житомирська область одна з найбільш радіаційно забруднених. Із господарського обігу вилучено багато тисяч гектарів сільськогосподарських угідь, значні площі лісових масивів, створилася ненормальна психологічна обстановка. Триває відселення з районів, де життя і виробнича діяльність населення внаслідок високого рівня радіації неможливі.

Література:

1. Карповський Ю. [та ін.]. Житомирщина. Довідник-путівник. Київ, 1974.

2. Природа Житомирщини. Київ, 1984.

3. Атлас. Географія України. 8-9 клас. Київ, 1999.