Техніка і технологія торгівлі

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РЕГІ ім. СТЕПАНА ДЕМ’ЯНЧУКА
' ); document.write( addy29001 ); document.write( '' ); //-->\n ' ); //--> Этот e-mail адрес защищен от спам-ботов, для его просмотра у Вас должен быть включен Javascript ' ); //-->
Контрольна робота з дисципліни “Техніка і технологія торгівлі”
Виконала:
Перевірив:
РІВНЕ - 2004
8. Обладнання та планування магазинів.
Основна проблема розробки планування магазина – наявність великого числа конфліктуючих факторів. Насамперед покупці повинні рухатися по магазину і купувати більше товарів, ніж вони планували.
При розташуванні товарів у торговому залі враховується кілька факторів: оптимальне використання простору торгового залу, оптимальне розташування товарних груп, розташування основних і додаткових точок продажу, способи уповільнення потоку покупців
1. Оптимальне використання простору торгового залу.
Як правило, 40% площі торгової точки займає торгове устаткування (полки, холодильне устаткування, стелажі і т.д.), розташоване в залежності від форми приміщення максимально вигідно. Приблизно 60% площі торгової точки необхідно залишати для руху покупців (забезпечення вільного руху покупця по магазині, правила техніки безпеки і т.д.), щоб покупці почували себе комфортно.
Існує кілька можливих варіантів розташування торгового устаткування. Мал. 1. Типи розташування торгового устаткування усередині торгового залу.
Розташування товарних груп.
Після визначення типу розташування устаткування в торговій точці, потрібно визначити ефективне розташування товарних груп. При розташуванні товарних груп визначальними є два моменти:
* Пріоритетність місця в торговому залі
* Поділ товарних груп на категорії в залежності від популярності серед постійних покупців
Пріоритетність місця в торговому залі.
Відомо, що пріоритетні місця в торговому залі визначаються в залежності від потоку покупця, тобто від того шляху, що проходить більшість покупців. Товар найвищої якості, самий широко рекламований і навіть самий популярний товар не буде продаватися, якщо його позиція в магазині підібрана невдало.
У магазині існує природний напрямок руху покупців, що повинен визначатися ще на стадії проектування магазина: розташування входу, торгового устаткування в залі і кас. Рух потоку покупців повинен бути розрахований заздалегідь і підібраний з максимальною вигодою, даючи на огляд покупцю якнайбільше товарів. 80-90% покупців обходять усі точки продажу, розташовані по периметру торгового залу і лише 40-50% покупців обходять внутрішні ряди. найбільше “гарячими" місцями при цьому є початок потоку покупця і зона кас.
На малюнку показана залежність продажів від руху покупців, тобто відсоток покупців, що, приходиться на кожен квадрат.
Біля кас покупець проводить час у черзі і нічим не зайнятий. Тому зона кас є привабливої для тих товарів, що частіше інших купуються під вплив імпульсу (жувальні гумки, солодкості, напої і т.д.) Також добре розташовувати в цій зоні газети і журнали – покупець може взяти їх для перегляду і потім купити.
Отже, пріоритетні місця в торговому залі:
Таким чином, при розташуванні основних і додаткових точок продажу якого-небудь товару, необхідно задумуватися про поведінку покупців у торговій точці, існуючому розташуванні устаткування і конкурентів у залі, а також йти на нестандартні рішення. Правильно розміщений товар завжди буде давати виробнику і магазину максимальну вигоду.
Особливо гостро стоять проблеми, коли відбувається реконструкція магазинів, радянського періоду, тому що ви можете собі уявити - усередині міста на найкращих місцях буває сама складна ситуація з нерухомістю. І часто беруть магазини, що вже існували. Як правило, більшість розрахована на заприлавочну форму торгівлі. Коли відбувається перехід на самообслуговування, то виникають проблеми з тим, що валиться внутрішня логістика магазину - адже вона теж була розрахована на прилавочну форму торгівлі, і через це виникають серйозні складності. Плюс до цього треба додати таку річ: якщо ми маємо справу з убудовано-прибудованими магазинами, то додається проблема у вигляді несучих конструкцій, що уже реально існують і які практично ніяк не можна перенести. Часто зустрічаються витягнуті магазини, що мають своєрідну форму через виступи, утворених під'їздами житлових будинків, несучими колонами. Виходить, що магазин уже спроектований, він починає свою діяльність будучи реально важко керованим.
Для витягнутих довгих приміщень переважніше розміщення стелажів поперечне, а не подовжнє. Ми багато разів зіштовхувалися на практиці з подовжнім розміщенням - у таких умовах дуже погано працюється. У деяких випадках, коли ми маємо справу з витягнутими магазинами, то кількість покупців різко зростає з настанням сильної жари, сильного холоду чи дощу. Але іноді магазини мають кутову форму.
Тепер про співвідношення торгових площ і неторгових приміщень. Тут ситуація залежить від конкретного міста, від того, що не скрізь однаково складається ситуація з постачальниками. Багато чого залежить від компактності - від відстані від магазина до постачальників. Є такі цікаві міста для торгівлі, як Одеса, де місто надзвичайно компактне (мається на увазі ті частини міста, де реально проживає більшість населення, крім приморської смуги, де знаходяться місця відпочинку і котеджі). У таких випадках можна скорочувати підсобні приміщення. Але бувають регіони, де постачання дуже щільно організовані або є засилля постачальників - там, звичайно, скорочення підсобних приміщень невигідно і передчасно.
Що стосується самого планування торгового залу, то дуже важливо на моменті проектування усвідомлювати, що на вузьких ділянках не можна ні в якому разі ставити товари, на придбання яких покупцю потрібен час. Вони погано працюють. Тому на ці місця краще проектувати ті товари, що будуть купуватися імпульсно. У ряді випадків, якщо є можливість, можна купити дозвіл на те, щоб трошки винести фасад. Хоча б у формі еркерів. Викладення в цьому випадку буде працювати на дві сторони - вона буде сприйматися і з залу і зовні.
Важливе виділення зон у магазині. Перша зона магазина може бути відведена під продукти, що умовно відносяться до "сніданку" і "здоровому харчуванню". Там розташовуються овочі-фрукти, мінеральна вода. В другий, як правило, знаходяться основні продукти харчування. І третя зона виділяється для кондитерських виробів, чаю-кави. Вона ж присвячена святам.
Важливо враховувати і досить високу роль магазина, як місце проведення дозвілля. Саме тому передбачити зону для просування товару ще на етапі проектування - надзвичайно важливо. Ми є прихильниками синхронізованих рекламних акцій. Акції повинні відбуватися синхронно, щоб була можливість презентувати товар і за прилавком, якщо є заприлавочна форма торгівлі, і товар у вільному доступі.
Кілька слів про помилки при плануванні залу. Часто зустрічається така помилка: коли хочуть зробити магазин більш престижним, солідним, то роблять дуже серйозний перебір, виставляючи дорогі марки. Ті марки, що явно бувають не по кишені людям, що проживають на даній території. Ну, скажемо, якщо магазин знаходиться в місці, де середня зарплата складає 300 гривень, то на видному місці не варто ставити сир порядку 40-50 гривень кілограм. Нічого крім негативного відношення покупців до даного магазина його керівництво не отримає.
Або ось ще дивний приклад, свідками якого можна стати: знизу виставляються в морозильних камерах пельмені по 10 гривень кілограм, а зверху - коньяк по 700 за пляшку. Важко уявити собі покупця, що у здоровому розумі купує пельмені по 10 гривень і потім запиває їх елітним коньяком.
Відомий випадок, коли алкогольну секцію оформили дорогими матеріалами і винесли на вхід, і покупці відразу зробили висновок: "Все, дешевої горілки більше вже не буде". Продажі по алкогольному відділу стали надзвичайно низькими.
Узагалі, на етапі проектування, треба чітко усвідомлювати, на яких людей розрахований магазин: подбати, щоб покупці почували б себе в ньому досить упевнено. Покупець повинен себе почувати королем у магазині, і ніщо його не повинно дратувати чи принижувати. Не варто, наприклад, виставляти дитячі іграшки по 40 доларів у місцях, де покупці явно не зможуть їх купити, і будуть почувати себе збитковими людьми.
Є дуже цікавий спосіб контролю: для того, щоб зрозуміти, чи правильно ви зробили магазин і чи правильно у вас організовано викладення, досить у кількох місцях сфотографувати ваш торговий зал. Якщо на фотографії ви бачите безліч людей, що нахилилися або присіли (іноді на "контрольках" по шість чоловік одночасно сидять на корточках або стоять, нахилившись), це явно показує, що в магазині є серйозні помилки.
Ще один момент. Який дуже важливий для продовольчих і непродовольчих магазинів: це точки дії, куди утягується покупець. Це так називані розпродажі поблизу входу, це можуть бути рекламні акції, розпродажі. І необхідно, щоб ці точки сприяли проходженню покупців через весь магазин.
На стадії проектування точки повинна бути закладена основа. Там повинна бути проведена підводка - хоча б електрична. Крім того, повинні орієнтовно визначитися з частками викладення для товарних груп, щоб потім не було міркувань, куди нам усі товари покласти. Треба обов'язково продумати маршрути по переміщенню товарів у зал. Тому що проводити реконструкцію після початку роботи магазина - дуже недоцільно. Якщо розташувати алкогольний відділ у місці руху візків, на яких товар буде доставлятися в зал, то вас, природно, очікують утрати - товар б'ється. Крім того, покупці не хочуть вибирати товар у тому місці, де будуть штовхатися вантажники.
Особливо це стосується елітних вин, що вимагають уваги. Сам процес вибору доставляє покупцям насолоду. І якщо в цей момент вас штовхають, то відбувається суцільне розчарування.
Крім того, зіштовхуються з таким об'ємним викладенням, що товари починали падати під ноги, коли покупець брав один предмет. Таке викладення не працює.
Якщо ви помітите неефективність використання торгових площ, магазин працює неефективно, то провиною цьому, як правило, є розміщення товарних груп, а не викладення. З цим прорахункам більше всього зіштовхувалися в регіональних мережах - там стратегічний момент упускається, відбуваються втрати.
Наприклад, ми зштовхнулися з тим, як з однієї сторони стелажа стояли шоколадні цукерки, а з іншої сторони стелажа - туалетні йоржики. Вони красиво над цим усім піднімаються. Або елітний алкоголь стоїть поруч із сосками для малят і шоколадними цукерками.
До речі, розмовляючи з багатьма людьми, з'ясували, що вони усе ще вважають, що перехід на формат самообслуговування веде до серйозного підняття цін...
Отже, у процесі планування магазинів, для більш ефективної організація торгового простору, необхідно: 1. Звернути увагу на деякі важливі особливості реконструкції магазинів. А саме на:
. Роль фасаду і можливості його використання.
. Особливості реконструкції убудовано-прибудованих магазинів радянського періоду.
. Особливості реконструкції промислових об'єктів при розміщенні в них торгових підприємств.
. Співвідношення торгових і неторгових площ.
. На підходи для залучення пішоходів і автомобілістів.
2. Плануючи торговий зал, важливо грамотно організувати зони для просування товару. А також:
. Вивчити недоліки, що найчастіше зустрічаються при плануванні торгового залу.
. Прагнути до комплексного придбання.
. Вивчити можливості вхідної зони.
. Правильно розмістити товари, що визначають імідж магазина.
. Оцінити можливості організації найкоротшого маршруту для покупців.
. Просувати магазин і постачальників.
3. Важливим моментом є ефективна взаємодія з компаніями, що здійснюють проектування і постачання устаткування. Сюди входить:
V Підготовка завдання.
V Оцінка і добір варіантів.
При розробці і застосуванні стандартів для мереж магазинів ключовими моментами є:
> Концентрація ресурсів на пріоритетних напрямках.
> Своєчасність.
Це дає наступні переваги:
* зниження витрат при функціонуванні магазинів;
* мінімізацію втрат, зв'язаних з некваліфікованою роботою співробітників.
* усунення негативного ефекту від поділу операцій, втрат інформації в компаніях з різною організаційною структурою.
* Удосконалювання процедури адаптації співробітників.
* Спрощення централізованого аналізу і контролю.
* Можливість здійснювати оптимальне планування торгових залів різної конфігурації (при реконструкції існуючих магазинів).
* Поліпшення планування і торгового устаткування для нових магазинів.
* Ефективне використання торгових площ.
* Використання передового досвіду, можливість порівняння.
Для ефективної організації торгового простору необхідно звернути увагу на деякі мережні стандарти і правила:
> На асортимент;
> На принципи організації торгового простору.
> На підтримку запасу і порядку в залі протягом дня.
> На сезонні і святкові зміни.
> На розміщення і викладення товарів.
> На нормативи місця для груп товарів.
> На ваше торгове устаткування.
> На розробку програм лояльності і методи стимулювання продажів.
Важливим моментом є оптимізація асортименту:
V Робота з товарними групами.
V Співвідношення марок для різних груп покупців.
V Правила виділення товарів-лідерів.
V Правила добору і введення нових марок.
V Методика аналізу й оптимізації асортименту.
Не можна ігнорувати правила і можливість розміщення рекламних матеріалів у магазинах.
38. Правила продажу алкогольних напоїв.
ПРАВИЛА торгівлі алкогольними напоями (ЗАТВЕРДЖЕНІ постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 р. N 854).
Ці Правила визначають основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово- ягідним, коньяком, шампанським, вином ігристим (далі - алкогольні напої) і спрямовані на забезпечення прав споживачів щодо належної якості товару і рівня торгівельного обслуговування.
Алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису і кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08.
Торгівля алкогольними напоями - діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.
Торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, підприємства чи спеціалізовані відділи (секції) магазинів споживчої кооперації, а також підприємства громадського харчування.
Ці правила поширюються на всіх суб'єктів господарської діяльності на території України незалежно від форм власності, які зареєстровані в установленому порядку і мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, отриманий згідно з вимогами законодавства.
Працівники суб'єкта господарської діяльності, які безпосередньо здійснюють зберігання та продаж алкогольних напоїв, повинні мати спеціальну професійну освіту (підготовку): знати асортимент і якісні характеристики напоїв, ознаки браку, правила підготовки напоїв до продажу, принципи їх розміщення і викладення; правила зберігання та терміни реалізації напоїв; правила роботи з реєстраторами розрахункових операцій, порядок розрахунків з покупцями; види торговельного обладнання, інвентарю і правила користування ними; правила санітарії і гігієни; правила техніки безпеки, правила пожежної безпеки тощо.
Суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний забезпечити стан приміщень для роздрібної торгівлі алкогольними напоями згідно із санітарно- технічними, санітарно-гігієнічними, технологічними, протипожежними та іншими нормами. Суб'єкт господарської діяльності повинен мати торговельне приміщення (будівлю) площею не менш як 20 кв. метрів, обладнане відповідним торгівельно-технологічним устаткуванням (вітрини, прилавки, пристінні гірки тощо), охоронною і протипожежною сигналізацією, з достатнім освітленням, опаленням і вентиляцією, а у випадках, передбачених законодавством, забезпечити умови для застосування реєстраторів розрахункових операцій, зберігання матеріальних цінностей.
Алкогольні напої повинні надходити до торговельної мережі з накладними, товарно-транспортними накладними, а також сертифікатами відповідності державної системи сертифікації або свідоцтвами про визнання чи їх копіями, засвідченими постачальником.
Суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний забезпечити згідно із статтями 18 та 19 Закону України "Про захист прав споживачів" надання споживачам необхідної, доступної та достовірної і своєчасної інформації про товари, а також на вимогу споживачів - додаткової інформації про наявність сертифіката відповідності, документи, що підтверджують якість та ціну товару.
Режим роботи спеціалізованих магазинів, спеціалізованих відділів, секцій встановлюється суб'єктом господарської діяльності за погодженням з органами місцевого самоврядування.
Суб'єкту господарської діяльності, який здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями, забороняється приймати для продажу та зберігання алкогольні напої від юридичних і фізичних осіб, які не мають ліцензії на виробництво або на право імпорту чи оптової торгівлі алкогольними напоями.
Роздрібна торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим забороняється.
Роздрібна торгівля алкогольними напоями забороняється: o у приміщеннях та на території дошкільних, навчальних закладів і закладів охорони здоров'я; o у приміщеннях спеціалізованих торговельних підприємств, які здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних підприємств; o у місцях проведення спортивних змагань; o в інших місцях, визначених органами місцевого самоврядування; o з торговельних автоматів; o з рук та у невизначених для цього місцях.
Продаж алкогольних напоїв громадянам, які не досягли 18-річного віку, забороняється. В разі виникнення сумніву щодо віку покупця продаж алкогольних напоїв здійснюється за умови пред'явлення документа, що засвідчує його вік.
Не дозволяється здійснювати продаж алкогольних напоїв працівниками суб'єкта господарської діяльності, яким не виповнилося 18 років.
Зберігання та реалізація алкогольних напоїв, крім алкогольних напоїв з вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць, вироблених в Україні, дозволяється тільки за наявності марки акцизного збору встановленого зразка на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством. Порядок запровадження марок акцизного збору регулюється законодавством.
Пакування, маркування, транспортування, приймання, зберігання, продаж алкогольних напоїв здійснюються відповідно до вимог, передбачених законодавством та нормативними документами.
Алкогольні напої повинні бути марковані в доступній для споживача формі згідно із законодавством про мови. На лицьовій стороні етикетки кожної пляшки або самої пляшки (іншого посуду) горілки та лікеро-горілчаних виробів зазначаються:
. загальна та власна назви виробу;
. найменування виробника;
. знак для товарів і послуг;
. географічна назва місця виготовлення виробу, якщо найменування виробника не відображає місця розташування підприємства;
. вміст спирту (% об.);
. місткість посуду;
. штриховий код повинен бути нанесений на видиму сторону етикетки або контретикетки, чи пляшки (іншого посуду);
. вміст цукру (якщо це регламентується нормативними документами);
. позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва).
На видимій стороні етикетки або контретикетки, або корка, або пляшки (іншого посуду) повинні бути зазначені дата виготовлення виробу, код підприємства та номер ліцензії на виробництво.
На лицьовій стороні етикетки кожної пляшки або самої пляшки (іншого посуду) продукції виноробства зазначаються:
> назва держави;
> найменування підприємства та його місцезнаходження;
> знак для товарів і послуг;
> назва продукції;
> місткість посуду;
> вміст спирту (% об.);
> вміст цукру (крім сухих вин, шампанських, ігристих вин та коньяку) (% мас.);
> дата виготовлення (на видимій стороні етикетки або контретикетки, або корка, або пляшки (іншого посуду);
> позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва);
> штриховий код повинен бути нанесений на видиму сторону етикетки або контретикетки, або пляшки (іншого посуду);
> наявність ароматизаторів, барвників (у разі їх використання).
Термін витримки марочних вин та позначення "Марочне", вік коньячних спиртів марочних коньяків і коньяків спеціальних назв повинні бути зазначені на кольєретці.
На пляшках з колекційними винами та коньяками повинні бути наклеєні додаткові ярлики із зазначенням "Колекційне (колекційний), додатково витримане (витриманий) в колекції ___років".
На шийку пляшки з колекційним вином повинна бути наклеєна кольєретка із зазначенням року урожаю винограду, з якого виготовлене вино.
На етикетках пляшок з вином контрольованих за походженням назв обов'язково повинен бути напис "Вино контрольованих за походженням назв", а на контретикетках - схематичне зображення території району, де виготовлене вино, із позначенням виноградних ділянок.
На пляшці з вермутом повинна бути контретикетка або додаткова етикетка, на якій зазначаються дані про основний склад напою і погоджені з Міністерством охорони здоров'я рекомендації щодо його вживання.
На пляшки з усіма видами продукції виноробства можуть бути наклеєні контретикетки, які містять додаткову інформацію про напої.
Етикетки на алкогольні напої, які реалізуються в підприємствах громадського харчування, повинні бути марковані штампом (печаткою) цього підприємства.
Не дозволяється продаж алкогольних напоїв у пляшках (іншій тарі) без етикеток або чіткого маркування, з наявними ознаками бою (тріщини, сколювання шийки, пошкодження закорковування тощо), у негерметично закоркованих пляшках, з наявністю сторонніх і завислих частинок або каламуті, осаду, з простроченим терміном придатності, якщо це не передбачено стандартом.
Продаж колекційних вин з осадами, що швидко осідають і не створюють муті, дозволяється, якщо це передбачено стандартом.
Продаж горілки та лікеро-горілчаних виробів здійснюється виключно у передбаченій діючими стандартами скляній тарі, бляшанках із харчового алюмінію, а також у сувенірних пляшках та художньо оформленому посуді із скла чи глазурованої кераміки місткістю 0,05 л, 0,1 л, 0,2 л, 0,25 л, 0,33 л, 0,37 л, 0,375 л, 0,4 л, 0,45 л, 0,5 л, 0,61 л, 0,7 л, 0,75 л, 1,0 л і більше.
Продаж виноробної продукції здійснюється виключно у передбаченій діючими стандартами скляній тарі, а також у сувенірних пляшках, художньо оформленому посуді із скла, глазурованої кераміки або дерева, упаковці типу "Tetra-Pak" місткістю 0,05 л, 0,1 л, 0,2 л, 0,25 л, 0,375 л, 0,4 л, 0,45 л, 0,5 л, 0,61 л, 0,7 л, 0,75 л, 1,0 л і більше. Продаж вин виноградних натуральних сухих здійснюється також у тарі (посуді) місткістю від 100 до 500 л, виготовленій з матеріалів, дозволених для контакту з алкогольними напоями, і у такому випадку передбачені пунктом 14 вимоги щодо маркування виноробної продукції не застосовуються.
Установлені цим пунктом вимоги до місткості тари (посуду) не застосовуються до алкогольних напоїв імпортного виробництва.
Алкогольні напої зберігаються у спеціальних приміщеннях, відомості про місцезнаходження яких заносяться до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Приміщення для зберігання алкогольних напоїв повинні добре вентилюватися, не мати стороннього запаху, бути непроникними для прямих променів світла, обладнані охоронною сигналізацією. Алкогольні напої розміщуються в приміщеннях для зберігання за групами, видами, марками.
Закорковані пляшки з алкогольними напоями зберігають у горизонтальному положенні з метою запобігання висиханню корку, а пляшки з іншою укупоркою - у вертикальному положенні.
Алкогольні напої зберігають при температурі:
V горілку та горілку особливу - від -5 градусів С до +25 градусів С;
V лікеро-горілчані вироби - від +10 градусів С до +20 градусів С і відносній вологості повітря не більш як 85 відсотків;
V вино - від +8 градусів С до +16 градусів С (напівсолодке, напівсухе - від -2 градусів С до +8 градусів С);
V коньяк - не менш як +5 градусів С.
У торгівельному залі на відповідному торгівельному обладнанні повинні бути виставлені алкогольні напої у повному асортименті, наявному у суб'єкта господарської діяльності.
Алкогольні напої розміщують за групами, видами і марками на пристінних гірках, столах, прилавках.
Перед продажем алкогольних напоїв продавцем обов'язково перевіряється їх якість за зовнішнім виглядом (прозорість, колір, інші ознаки, які піддаються перевірці без відкупорювання одиниці пакування).
Суб'єкт господарської діяльності повинен забезпечити інформування споживача про роздрібні ціни на алкогольні напої за допомогою ярликів цін (цінників) на зразках напоїв, що перебувають у продажу. На ціннику чітко зазначається назва напою, місткість, ціна за одиницю товару у грошовій одиниці України. На зворотному боці цінника повинен бути підпис особи, відповідальної за визначення ціни, і дата, скріплені печаткою або штампом суб'єкта господарської діяльності. Для підприємств системи споживчої кооперації, крім розташованих у містах, наявність печатки або штампа не є обов'язковою.
Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється в підприємствах громадського харчування і в спеціалізованих відділах підприємств (які мають статус підприємств громадського харчування) з універсальним асортиментом продовольчих чи/та непродовольчих товарів. Спеціалізованим підприємствам громадського харчування дозволяється здійснювати продаж вин виноградних натуральних сухих на розлив з тари (посуду) місткістю від 100 до 500 л, виготовленої з матеріалів, дозволених для контакту з алкогольними напоями.
Забороняється торгівля алкогольними напоями на розлив у підприємствах громадського харчування за відсутності належних санітарно-гігієнічних умов та обладнання (забезпеченість проточною питною водою, посудом, мірними місткостями, одноразовим посудом тощо, наявність умов для миття посуду) та інших вимог, передбачених законодавством.
Забороняється під час продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці мити посуд у тазах, відрах тощо. Перед використанням посуд необхідно промивати чистою проточною водою чи за допомогою спеціальних пристроїв.
Посуд для відпуску алкогольних напоїв, мірні ємкості, інший інвентар, торгівельно-технологічне обладнання повинні утримуватися в чистоті відповідно до санітарних правил, затверджених в установленому порядку.
Забороняється повторне використання одноразового посуду.
Забороняється під час продажу алкогольних напоїв на розлив у підприємствах громадського харчування змішувати напої різних видів і марок, крім виготовлення коктейлів. Технологічні, калькуляційні картки на коктейлі погоджуються із санітарно-епідеміологічною службою, затверджуються керівником підприємства, бухгалтером та скріплюються печаткою.
Наповнення мірних ємкостей (колб, циліндрів тощо) проводять до мірної позначки (риски) відповідного об'єму, при цьому мірні ємкості повинні знаходитися на горизонтальній поверхні. Мірою місткості повинен бути посуд, який має шкалу або відмітки з нанесеними цифровими значеннями місткості та тавро державної повірки.
Підприємства громадського харчування повинні мати прейскуранти цін на алкогольні напої, де зазначаються назва напою, вміст пляшки, ціна за пляшку, ціна за 50 та 100 мілілітрів напою у грошовій одиниці України.
Прейскуранти на алкогольні напої підписуються керівником та бухгалтером суб'єкта господарської діяльності, скріплюються печаткою і повинні бути доступні для ознайомлення споживача.
Під час продажу алкогольних напоїв продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.
У разі виявлення недоліків, фальсифікації алкогольних напоїв, продажу їх неналежної якості споживач має право вимагати від суб'єкта господарської діяльності:
. заміни на аналогічний товар належної якості;
. заміни на товар іншого виду, марки з відповідним перерахуванням купівельної ціни;
. повернення коштів;
. відшкодування заподіяних йому збитків та шкоди в порядку, передбаченому законодавством.
Алкогольні напої належної якості обміну та поверненню не підлягають.
Суб'єкти господарської діяльності (юридичні та фізичні особи), які мають право на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, та їх працівники зобов'язані дотримуватись Законів України "Про захист прав споживачів", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", цих Правил, Порядку заняття торгівельною діяльністю і правил торгівельного обслуговування населення.
За їх порушення працівники несуть відповідальність згідно із законодавством.
Ці Правила, а також виписки із статей 18 і 19 Закону України "Про захист прав споживачів" повинні знаходитися в торгівельному залі магазина, відділу, секції, підприємства громадського харчування в доступному для ознайомлення споживачів місці.
Контроль за дотриманням цих Правил здійснюється посадовими особами органів виконавчої влади у межах їхньої компетенції та в установленому порядку.
70. Організація перевезення товарів автомобільним транспортом.
Складна економічна ситуація в нашій країні, жадає від працівників автомобільного транспорту підвищеної уваги при вирішенні питань організації і управління автомобільними перевезеннями. При вирішенні цих серйозних задач виникає необхідність підвищення точності планування, аналізу й економічної оцінки роботи як великих транспортних систем, так і окремих автомобілів. Тільки на основі точних розрахунків і аналізу можлива розробка раціональних ресурсозберігаючих схем перевезення вантажів. Вірне економічне рішення є запорукою успішного розвитку автотранспортного підприємства й одержання ним стабільного прибутку.
Перевезення вантажів автомобільним транспортом є складним виробничим процесом, що складається з ряду операцій, що утворюють загальний технологічний процес. Процес доставки вантажу від відправників до одержувачів складається з трьох основних елементів:
. навантаження вантажу на автомобільний засіб у пунктах відправлення;
. переміщення вантажу автомобільним засобом від пунктів відправлення до пунктів призначення;
. вивантаження вантажу з рухомого складу в пунктах призначення.
При доставці вантажу виникає також необхідність виконання різних інших робіт, зв'язаних із транспортним процесом (приймання вантажу у відправника вантажу і здача його вантажоодержувачу, супровід і охорона вантажу під час перевезення, оформлення товарно-транспортних документів і т.д.). Весь комплекс зв'язаних із транспортним процесом робіт, виконуваних з моменту приймання вантажу в пункті відправлення до моменту здачі вантажу в пункті призначення, називається транспортно-експедиційною роботою.
У залежності від місця виконання транспортно-експедиційні роботи можуть бути комплексними і місцевими.
Комплексні охоплюють усі види операцій з моменту одержання вантажу у відправника до моменту здачі його одержувачу.
Місцеві розділяються на операції, виконувані по місцеві відправлення, у дорозі проходження і по місцю прибуття.
Транспортно-експедиційна робота може виконуватися як самими відправниками вантажу і вантажоодержувачами, так і спеціальними організаціями, що спеціалізуються на транспортній логістиці.
Ціль транспортно-експедиційної роботи, виконуваної підприємствами й організаціями автомобільного транспорту, — організація доставки вантажу від складів відправників до складів одержувачів зі звільненням вантажовласників (відправників і одержувачів) від невластивих їм функцій, зв'язаних із процесом перевезення — одержання вантажу в пункті відправлення, охорона вантажу на шляху проходження, здача вантажу в пункті призначення.
Основними показниками транспортно-експедиційної роботи для спеціалізованих транспортно-експедиційних підприємств і організацій є: кількість виконаних транспортно-експедиційних послуг (операцій); завезення і вивіз вантажу (у відправленнях і тоннах); експедиція і супровід вантажу (у тоннах і операціях); вантажно-розвантажувальні роботи, яка характеризується кількістю завантажених і вивантажених тонн.
Організація перевезень вантажів полягає у встановленні порядку підготовки і виконання перевезень, керівництва, обліку і контролю, системи документообігу, системи розрахунків за перевезення вантажів і т.д.
Від рівня організації перевезень залежить якість перевізного процесу, тобто схоронність вантажів, своєчасність (надійність) і економічність перевезень, зручність користування системою перевезень.
Взаємини між відправниками вантажу і вантажоодержувачами регулюються основними діючими нормативними актами і відбиваються в договорах на перевезення вантажу, що укладаються між автотранспортними організаціями і замовниками автомобільного транспорту.
Перевезення вантажів повинні здійснюватися при кількісному обліку обсягу перевезеного вантажу, тобто робота рухомого складу повинна враховуватися в тоннах і тонно-кілометрах.
Централізовані перевезення.
На автомобільному транспорті розрізняють дві форми організації перевезень товарів – децентралізовані і централізовані. При децентралізованих перевезеннях вантажоодержувачі замовляють рухомий склад в автотранспортних підприємствах самостійно організовують вивіз вантажу для своїх підприємств без узгодження черговості перевезень з відправниками вантажу (постачальниками вантажів). Одержувачі вантажів самостійно виконують вантажно-розвантажувальні роботи, маючи для цього визначений штат вантажників, експедиторів і агентів з постачання.
Переваги децентралізованих перевезень товарів полягають в тому, що підвищується своєчасність і надійність необхідних перевезень, недоліки – у зниженні використання рухомого складу в зв'язку з тим, що організацією перевізного процесу займаються вантажоодержувачі, а не автотранспортне підприємство, збільшується число вантажників і експедиторів, збільшується непродуктивні витрати, підвищується собівартість перевезень і ін.
Централізовані перевезення вантажу почалися в 1951 році з ініціативи Главмосавтотранса. Організація централізованих перевезень будівельних вантажів у Москві дозволила підвищити рівень механізації вантажно- розвантажувальних робіт, збільшити продуктивність рухомого складу, знизити собівартість транспортування, прискорити доставку вантажів споживачам. В даний час тільки в будівельних організаціях централізовано перевозиться близько 60 % вантажів. Широке поширення одержали централізовані перевезення цегли, бетону, розчину, залізобетонних виробів, кисню, нафтопродуктів, чорних металів, а також завезення вантажів на залізничні станції і вивіз зі станцій.
Основними ознаками централізованих перевезень товарів є:
V виконання перевезень вантажів з повним транспортно-експедиційним обслуговуванням;
V виконання постачальником, як правило, всього обсягу перевезень по закріпленій клієнтурі;
V укладання договору на перевезення вантажу по відправницькому принципу;
V строгий розподіл обов'язків між клієнтурою й автотранспортним підприємством;
V здійснення всіх розрахунків за перевезення зі стороною, що уклала договір.
При централізованих перевезеннях товарів обов'язки сторін розподіляються: навантаження вантажів на заводах, складах і базах здійснюється постачальником, транспортування вантажів і їхнє експедирування – транспортним підприємством, вивантаження вантажів – вантажоодержувачем.
Переваги централізованих перевезень товарів: поліпшується використання рухливого складу автомобільного транспорту за рахунок скорочення простоїв у пунктах навантаження і вивантаження вантажів, збільшення тривалості роботи, збільшення коефіцієнта використання пробігу і вантажопідйомності; поліпшується експедирування вантажів і спрощується документація на відпустку й одержання вантажів і оплату за перевезення; розрахунки з автотранспортним підприємством робить постачальник товарів, якому дозволяється включати вартість транспортування, навантаження й експедирування в рахунки за продукцію, що відпускається; скорочується число обслуговуючого персоналу, необхідного для організації перевезень у результаті зменшення числа експедиторів, тому що експедирування вантажів здійснюють водії, за винятком перевезень особливо коштовних товарів; створюються умови для укрупнення відправлень вантажів і застосування автопоїздів, комплексної механізації вантажно-розвантажувальних робіт і спеціалізованого рухливого складу; з'являється можливість постійного поліпшення перевізного процесу. Автотранспортне підприємство, виступаючи в ролі організатора централізованих перевезень, впливає на постачальників і одержувачів вантажів у питаннях поліпшення стану рухливих шляхів, механізації вантажно-розвантажувальних робіт, більш раціональному складуванні товарів, кращої підготовки вантажів до перевезення; збільшується продуктивність праці водіїв за рахунок роботи на тих самих маршрутах і перевезення тих самих товарів; скорочується тривалість процесу перевезення вантажів; знижується собівартість транспортування й ін.
До недоліків організації централізованих перевезень товарів варто віднести зниження надійності перевезень для деяких «невигідних» споживачів і необхідність, у деяких випадках, зміни порядку збутових організацій.
Для організації централізованих перевезень товарів необхідна підготовча робота, що полягає у вивченні розміру вантажопотоку, його структури, особливості перевезень вантажів, стану під'їзних колій, засобів механізації вантажно-розвантажувальних робіт, виборі найбільш раціонального типу рухомого складу, виявленні способів збільшення коефіцієнта використання пробігу, визначенні методів оперативного планування і управління перевезень і ін.
Інтермодальні перевезення.
В даний час вантажовласники пред'являють до перевізників вимоги по поліпшенню якості перевізного процесу: дотриманню швидкості перевезення на всьому маршруті проходження, терміну доставки товару до місця призначення у встановлений час, схоронності перевезеного товару і його корисних властивостей, інформацію про місце перебування товару на шляху транспортування, пред'явлення вантажовласнику супутніх послуг (експедирування, митні операції, фасовка, затарювання, пакетування й ін.).
Найбільш високою формою організації перевезень, що задовольняє цим вимогам, є інтремодальні перевезення. Вони дозволяють операторам перевезення інтегровано використовувати всі кращі переваги кожного виду транспорту і запропонувати споживачам продукцію високої якості і прийнятні ціни. В економічно розвитих країнах даний напрямок розвитку транспортних систем є пріоритетним, завдяки чому щорічний ріст таких перевезень складає 3-5%.
Інтермодальні перевезення – це змішані перевезення «від дверей до дверей», підготовлювані і виконувані під єдиним керівництвом одного центра. Її організатор на всіх етапах розробки і здійснення перевізного процесу цілеспрямовано погоджує дії всіх сторін, що беруть участь у ньому: вантажовласників, перевізників і перевізних комплексів - в інтересах прискорення перевезення товарів і зниження сукупних витрат на їх перевезення.
Основними ознаками інтермодальних перевезень (метод інтеграції перевізного процесу) є: участь у перевезенні щонайменше двох видів транспорту; наявність договору між «центром» і вантажовласником про перевізника вантажу «від дверей до дверей», у якому передбачається відповідальність «центру» за схоронність вантажу і терміни його перевезення, а також розмір тарифної плати за весь комплекс послуг, наданих «центром» вантажовласнику (наскрізний тариф).
Переваги: більш раціональне використання наявних транспортних потужностей; більш ощадлива витрата енергії; підвищення надійності перевезень і ін.
Література
1. Шершеневич Г. Курс торгового права. - Спб., 1908. - Т. 1.
2. Шмиттгофф К. Экспорт: право и практика международной торговли. - М.,
1993.
3. Леви М., Вейтц Б. А.: Основы розничной торговли. – СПб.: Изд-во Питер,
1999. – 448 с.
4. Рамазнов И. А.: Мерчендайзинг в розничном торговом бизнесе. – М.: Изд- во Деловая литература, 2002. - 336 с.
5. К.И. Плужников Транспортное экспедирование – М.: Росконсульт, 1999
6. А.И. Воркут Грузовые автомобильные перевозки – К.: Высшая школа, 1986
7. В.Н. Дегтяренко, В.В. Зимин, А.И. Костенко Организация перевозок грузов. – М.: «Издательство Приор», 1997