Украінське ділове мовлення: Навчальний посібник

С.І. Дорошенко, Г.Т. Басенко, Н.О. Садівнича
УКРАЇНСЬКЕ ДІЛОВЕ
МОВЛЕННЯ
Суми 2001
С.І. Дорошенко, Г.Т. Басенко, Н.О. Садівнича
Украінське ділове мовлення: Навчальний посібник для студентів аграрних спеціаль- ностей.
Зміст посібника відповідає діючій навчальній программі з курсу “Українське діловемовлення”, передбаченого планами підготовки майбутніх агрономів, ветеринарів, зооінженерів, економістів, правознавців, інженерів- механіків, інженерів-будівельників, фінансистів, бухгалтерів, технологів із переробки м`яса і молока.
Посібник рекомендований викладачам, студентам вищіх аграрних навчальних закладів, коледжів України та працівникам установ, господаств, підприємств сіль- ськогосподарської галузі
РЕЦЕНЗЕНТИ:
Від авторів
Введення курсу “Українська ділова мова” у вищих навчальних закладах було одним із усеукраїнських освітянських заходів на виконання “Закону про мови” (1990р.). З того часу вийшло друком кілька программ і навчальних посібників, у яких окреслено обсяг поняття “ділова мова” і, відповідно, запропоновано перелік тем, які охоплюють певні теоретичні відомості про мову й визначають сукупність практичних мовних навичок, що ними повинні оволодіти майбутні фахівці.
Обсяг поняття підсвідомо, автоматично перенесено з поняття “офіційно- діловий стиль” на поняття “ділова мова”, а саме: до компетенції ділової мови включено насамперед рекомендації щодо складання ділових паперів.
Водночас у сучасній світовій літературі, яка наприкінці XX століття зазнала остаточної переорієнтації наукових інтересів ( від аналізу мови як системи до вивчення функціонування мови в цілому й у різних сферах зокрема ), розвивають- ся нові напрями програмна лінгвістика, когнітивна лінгвістика, психолінгвістика, нейролінгвістичне програмування, лінгвістика тексту тощо, які і позглядають поб- лему практичної реалізації системи мови.
Мову тепер розглядають як одну із засобів забезпечення інформаційних про- цесів у сучасному суспільстві ( у науковій, технічній, політичній, діловій, освітній та інших галузях життя людства ).
Сучасна людина так чи інакше долучена до наукової чи виробничьої сфери. Це одна з передумов злиття наукового й офіційно-ділового стилів унаслідок їхнього спільного функціонування в одному часі й просторі.
Той факт, що більшість сучасних людей функціонує в науково-виробничій сфері, є причиною взаємопроникнення двох різновидів мови – письменної ( книжної) і розмовної ( яку досі розглядають переважно-побутового стилю).
Розмовний стиль має досить істотно виявлений різновид –розмовно- професійний, тобто мову, якою спілкуються не в побуті, а у виробничій, освітній та інщих сферах.
Отже поняття “ділова мова” охоплює принаймі три сучасні стилі – офіційно-діло- вий, науковий і розмовний – і містить великою мірою близькі, взаємопроникні й навіть спільні мовні засоби різних рівнів. Уміле використання цих зособів – необхід- на умова досягнення успіху в професійній сфері. Саме це ввійшло до новойї прог- рамми з української ділової мови, за якою складений даний посібник.
Новий підхід до поняття “ділова мова”, без сумніву, забезпечить і посилення зацікавленості майбутніх фахівців в опануванні цього курсу.
Адже пропанований посібник з української мови – теоретично-практичний, у якому для закріплення теоретичного матеріалу подано систему вправ і завдань як для аудиторного виконання, так і для самостійної роботи студентів.
У теоретичній частині посібника вміщено матеріал про стилі сучаної української мови та їх особливості.
Більш поглиблено зосереджується увага на науковому та офіційно- діловому стилях. З`ясовано походження та значення термінів у текстах цих стилів. Познайом- лятться студенти і з найтиповішими науковими текстами та вимогами до їх складан- ня.
Зразки ділових паперів допоможуть їм у закріпленні теоретичних знань, у фор- муванні практичних навичок складання текстів.
Вправи на переклад з російської мови на українську сприяють формуванню вмінь стилистично точно вживати їх у мовленні, відчувати їх граматичну форму.
Значна увага приділяється етиці усного ділового спілкавання, а саме і з`ясовують- ся такі понятя як “монолог”, “діалог”, “культура мовлення”, “красномовство”
Вказано основні вимоги до культури мовлення та даються чіткі практичні рекомендацї щодо формування якості культури монологічного мовлення, складення та виголошення промови.
Після кожної теми вміщено запитання, завдання та вправи для самоконтролю.
“Російсько-український совник сільськогосподарських термінів” надає допомогу студентам у правильному перекладі слів, словосполучень, виразів, які, як правило, викликають труднощі.
Мовну норму допоможе засвоїти й рубрика “Переклад стійких виразів”.
У посібнику акцентується увага також на складних випадках українського правопису, формо- та словотворення, побудови словосполучень і речень.
Для збагачення лексичного словника пропонується “Тлумачний словник єкономіч- них і фінансових термінів”.
Слід зауважити, що весь матеріял посібника має свого адресата – працівників і студентів галузі сільського господарства.
Рідна мова - то душа народу, то його живе серце; гине чи занепадає мова-гине й занепадає народ.
Іван Огієнко
Українська мова в житті суспільства
Українська мова - національна мова українського народу. У сучасному світі налічується майже шість тисяч мов, Наша, українська, як і будь-яка інша, посідає своє унікальне місце. У мові нація залишає всю свою історію, свій всебічний багатовіковий досвід, здобутки культури, світоглядні ідеї, свою самобутність. Мова кожного народу є витвором багатьох поколінь.,
Мова є засобом комунікації, інструментом порозуміння між людьми, спілкуванням між народами. Адже у процесі суспільної діяльності люди мають постійну потребу вступати в різні стосунки з іншими людьми, погоджувати з ними свої дії, ділитися власним досвідом і запозичати собі досвід інших, давати поради й розпорядження або одержувати їх Без мови не може існувати будь-яке виробництво, не може розвиватися наука, техніка, культура, мистецтво, преса, радіо і телебачення.
Мова є також знаряддям формування і вираження думки, основою духовності народу, мідного і надійною опорою самоусвідомлення особистості, імпульсом до творчого самовираження людини не тільки в національній культурі, а й у світовій цивілізації
Коріння української мови сягає у сиву давнину. Аж українська мова протягом багатьох віків не мала певного визначеного статусу. На найвищому державному рівні видавалися укази, закони, постанови- положення, що сприяли забороні і викоріненню української мови. Мова однієї з найдавніших націй почала втрачати природну якість, її носіями в основному були мешканці села Мовою міського побуту в найширшому розумінні, а також спілкування в усіх сферах була російська мова Також керівники українського походження та більшість міських мешканців, які мігрувала з села, говорили, як відзначив у своєму виступі Б.Олійник"...російською мовою, але з таким зачепилівським акцентом, що корінному москвичу, аби він і втямив, треба ще раз перекладати на справжню російську."
"Закон про мови" 1989 р. та Конституція України (1996 р., ст. 10) -документи. Що надали українській мові державного статусу.
У другій половині 80- 90рр. XX ст. зміна суспільного ладу, масової свідомості, формування нових держав і проголошення незалежності України, зумовили якісні зрушення в сучасній українській літературній мові.
Статус державної мови, безперечно, стимулював розширення її функцій, сприяв розвитку української нації, її традицій і культури. Тому ми повинні пам'ятати, що виховувати в собі повагу до мови, якою спілкуємося, - це, перш за все, виявляти повагу до народу, його історії, культури. Адже мова -своєрідний генетичний код нації, а не лише засіб спілкування.
Походження мови
Людство завжди цікавилось питанням походження мови. Чому саме людина володіє мовою? На ранніх етапах розвитку суспільства люди вважали творцем мови Бога. Пізніше античними вченими формується думка, що мова творилася поступово самими людьми, а не якоюсь надприродною силою.
Ще в період до не і впродовж кількох сторіч точилася дискусія з питання зв'яжу між мисленням і мовою, між словом і тими речами, які воно називає, тобто як слова набули своїх значень, хто їм дав ці значення.
Тому зародилися такі теорії походження мови: договірна, звуконаслідувальна і вигукова
Геракліт Ефеський та його однодумці вважали, що слова, різні назви, а значить і мова виникли в результаті певної домовленості між людьми називати ті чи інші речі; процеси, ознаки так, а не інакше.
Демокріт, Арістотель відстоювали думку, що людина повторювала, осмислювала ті звуки, які вона чула навколо себе, і поступово перетворювала у відповідні назви предметів, подій-, процесів. Так виникли слова, так утворилася мова
Епікур був автором вигукової теорії, що була близькою до звуконаслідувальної. Він пов'язував виникнення мови з вигуками, криками самої людини від болю, страху радості і т.д. Пізніше ці вигуки усвідомлювалися як слова
Але жодна з цих теорій не спромоглася науково обгрунтувати походження мови, довести, чому саме в людей з тих чи інших природних елементів складалася мова, а у тварин, які мають ті ж природні можливості, утворення мови не відбулося.
Однак самий факт існування теорій на той час був явищем прогресивним.
Тому представники церкви придушували будь-яку прогресивну думку.
У 18-19ст. письменники, мовознавці, філософи в різних формах почали відроджувати старогрецькі теорії щодо походження мови, прагнули науково пояснити, як і за яких умов утворилась людська мова Але проблема походження мови не була й тоді вирішена.
Основною хибою всіх теорій було те, що вони не враховували суспільного характеру мови, зв'яжу мови з мисленням, а також того, що мова і мислення виникли і розвинулися в процесі колективної праці людей.
Наукове висвітлення питання походження мови знаходимо в працях Ф. Енгельса, Ч. Дарвіна, І. Павлова.
Ф.Енгельс писав, що праця створила людину. Мова ж як засіб спілкування виникла в процесі праці.
Відомий вчений Ч.Дарвін переконливо довів, що людина походить від людиноподібних мавп.
Академік І. Павлов назвав мову (слово) другою сигнальною системою, яка виникла разом з появою абстрактного мислення людини, як форма його вираження, як засіб передачі результатів людського мислення з покоління в покоління.
Формування мови, як і формування людини, суспільства із стада людиноподібних мавп, було довго тривалим і непомітним для людського ока поступовим процесом.
Поняття літературної мови та мовної норми
Українська національна мова існує у двох формах: а) у вищій формі. загальнонародної мови - сучасній укранській літературній мові, б) у нижчій формі загальнонародної мови - її територіальних діалектах.
Мова, що має унормований словник, загальновживані граматичні форми, усталену вимову й правопис називається літературною.
Сучасна українська літературна мова - оброблена унормована форма української національної мови від часів І. П. Котляревського, Т. Г. Шевченка і до наших днів. Сформувалася вона на основі середньонаддніпрянських говорів, але до її складу ввійшли й інші наріччя.
Сучасна українська літературна мова обслуговує складні потреби суспільства, усі сфери його діяльності, нею користуються ддержавні й громадські установи під час ділового спілкування, освіта, наука, засоби масової інформації і т.д.
Виконуючи такі важливі суспільні функціїї, національна літературна мова відзначається нормами, що є обов'язковими для всіх її членів. Українська літературна мова йде разом з поступом суспільства., вона розвивається й збагачується. Усталення, шліфування завжди супроводжують її, Свідченням цьому є роки видання "Українського правопису" -1946., 1960,1990,1993. . Мовна норма - сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріпляються у процесі суспільної комунікації. Існують такі типи норм :
• орфоепічні ( вимова звуків і звукосполучень);
• графічні (передача звуків на письмі);
• орфографічні ( написання слів);
• лексичні (слововживання);
• морфологічні (правильне вживання морфем).
• синтаксичніі (усталені зразки побудови словосполучень, речень);
• стилі стичні ( відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування);
• пунктуаційні ( вживання розділових знаків).
Мовні норми історично й сощально зумовлені, стабільні, систематизовані. Але з поступом суспільства виникають потреби щодо зміни літературної норми мовної одиниці.
І тому в межах норми співіснують мовні варіанти старого і нового в мові. Так у словниках українського літературного словосполучення розрізняють варіантіи акцентні (розплід і розплід; плугатар і плугатар; договір і договір; завжди і завжди); фонематичні (врожай і урожай); морфологічні (стіл, а в Р.в. стола і столу).
З мовними нормами ви можете ознайомитись у правописі, довідниках, словниках, підручниках і посібниках з української мови.
Форми сучасної української літературної мови
Сучасна українська літературна мова існує у писемній та усній формах. Вони однаково важливі для суспільства, обом їм властиві мовні норми. Однак за своїм функціонуванням кожна з них має; свої специфічні особливості.
Усна форма літературної мови обслуговує поточні потреби спілкування в суспільстві між людьми, безпосередньо пов'язаними між собою. Це мова ділового спілкування науки, освіти, засобів масової інформації. Кількість учасників усного спілкування обмежена Розумінню усної мови сприяють: інтонація, тембр і сила голосу, дикція, паузи, міміка, жести та умови, у яких відбувається розмова.
Усне мовлення - це діалог.
В усному мовленні переважно використовуються прості реченця, тому що при безпосередньому спілкуванні висловлена думка часто стає зрозумілою з півслова або з одного натяку,
Усна мова обслуговує побутові й виробничі процеси суспільства, то в ній переважає лексика побутового та виробничого характеру, можливе вживання розмовних слів, які перебувають на межі з діалектною лексикою.
Існує ціла низка "штампів'' привітання, прощання і загалом побутових діалогів, що є складовими мовного етикету.
Усній мові характерна спонтанність .непідготовленість.
Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної. політичної, наукової й культурної діяльності. Вона розрахована на сгіілкування з необмеженою кількістю осіб.
Вимоги до писеиної мови ~ точність, послідовність і лакоіпчшсть виклад^' фактів, гранична чіткість у висловлюванні.
У писемній формі особливо чітко проявляється диференціація текстів за страми спілкування.
Так, у ділових паперах крім звань графіки, орфографіі, пунктуації, існують суворі правила їх побудови, вживання стійких словосполучень і вибору лексичних одиниць.
Писемній мові властиві як прості-, так складні речення, вживання їх -потреба повно розгорнути й оформити складну думку. Потрібні слова добирати доречно, з урахуванням знань і правил правописусу, вдалого вибору слова.
Письменна мова дає нам можливість фіксувати кимось висловлене (відтворення висловленого в просторі та часі).
Наша мова - дзеркало нашої культури.
Наука, освіта- ділові стосунки розмовних слів не припускають.
Культура усного і писемного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає; в тому, щоб досконало знати мовні норми і дотримуватись їх.
Запитання
1. Які функції мови в житті людини та суспільства?
2. Назвіть урядові документи, що надали українській мові статусу державної.
3. Хто з вчених науково обгрунтував походження мови?
4. Дайте визначення поняття "літературна мова", "мовна норма".
5. Які дві форми сучасної української літературної мови ви знаєте?
З'ясуйте їх особливості та значення для суспільства.
Завдання
1. Прочитайте текст Статті 10-ї Конституції України. З'ясуйте зміст поняття державна мова. Поясніть, яких мовних норм треба дотримуватись, щоб грамотно писати слова, підкреслені в тексті.
Стаття 10
Державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України,
В Україні гарантуються вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
2. Прочитайте тексти і назвіть тему, що об'єднує їх в одне ціле. З поданих текстів випишіть приклади орфографічних та граматичних норм, Усно обґрунтуйте вживання розділових знаків.
Українська земля, як доводять археологічні розкопки, була заселена з найдавнішого часу, ще з часів палеоліту, цебто старшої кам'яної доби. Київ постав ще з початком людського життя на Дніпрових пагірках; на його о терені знайдено найдавніші сліди людського життя в Східній Європі. Дніпро(Бористен) з глибокої давнини був головною торговельною дорогою. Він має широку систему допливів, сам простий, спокійний, тому дуже надавався на водний шлях, і Київ став його найкращим пристанком при а різних зносинах.
Археологія й мовознавство тепер сильно розвинулися, й вони освітили початки українського народу й його мови ще в доісторичних часах. Археологія показала, що на наших землях, підбиваючи під себе тубільну людність, жило багато різних народів, напр. кімерійці ( 1000 літ до Христа), скити (VІІ ст. до Хр.) сармати (IV- III віки до Хр.), роксолани чи алани, готи (П-Ш в, по Хр.), гуни (ІV-V віки)), болгари, авари. Народи ці позоставили на наших землях, а також у нашій мові багато своїх слідів. Цим пояснюється, що дуже багато, понад 600 різних топографічних назв, напр. річок, пагорків осель і т. ін. походження -готських, сарматських, аланських і ін.
Уже з 4-го віку по Христі безперечно вирисовується перед нами український народ (М.Грушевський: Історія України - Русі, І., 15), а вже з 4-го віку бачимо його зовсім ясно. Так званих антів, що жили по берегах Чорного моря, наука сприймає за предків українців, і дають уже грецькі джерела УІ-го віку.
(І.Огієнко)
Слово "україна" в старовину визначало попросту ''пограниччя". За часів великого князівства київського XII віку ми знаходимо, наприклад, згадку про "україну" галицьку, точніш - галицько-волинську, на гюграниччі області смоленської (див. Іпатський літопис під роком 1189), й одночасно зустрічаемо звістку, під 1187-им роком, про "україну" наддніпрянську, лівобічну; теперішню Полтавщину. Після татарської руїни ХТО віку під "українок))" малоруси розуміли переважно самісінькі, землі дніпрового степового пограниччя (Україна Лівобічна й Україна Правобічна). І 3 ХУ-ХУІ віку тут розвивалося козацтво, і тоді територія 'України" значно поширилася як по лівому, так і по правому боці Дніпра Під кінець XVI віку козаччина України, цебто Наддніпрянщини, зробилася висловником національних ідеалів малоруського народу, а в ХУЛІ- XIX віці нова малоруська література пішла з тієї знов - таки козацької України. Котляревський, Гулак -Артемовський, Квітка - Основ'яненко, Шевченко й інші талани літературно розробили живу малоруську мову своїх місцевостей, - і вона, мова "властиво українська", лягла в основу літературної мови геть-усіх малорусів, хоч би якими малоруськими наріччями та говірками вони говорили. Геть-усі національно свідомі малорусиі, чи то російські піддані, чи австрійські, од Кавказу до Карпат, по волі позвикали звати себе українцями і теперечки дуже не люблять, як їх сторонні люди, за старою звичкою, все ще взивають малорусами.
(А Кримський).
Українська мова є спадкоємицею мов ще тих слов'янських племен, що населяли територію сучасної України - полян, древлян, сіверян, тиверців, угличів та ін. Минули довгі історичні етапи формування регіональних мовних утворень, періоди інтеграції триторіальних діалектів у живу давньоруську мову київського зразка, розквіту усномовної та писемної культури Київської держави, доки витворилася давньоукраїнська літературна мова. Історія її формування та становлення охопила кілька віків і залишила нащадкам багато писемних пам'яток світського та релігійного характеру: літописи, повчання, сказання, "Слово...", збірники, проповіді, історичні проповіді, вірші, драми, інтермедії. грамоти, міські ратушні книги, акти, універсали, послання, трактати, поезію та художню прозу.
Давній період української мови породив багатющий українській фольклор: історичний, обрядовий, календарний, соціальний, госгюдарський, побутовий.
Це історичні думи та пісні, казки, легенди, перекази, оповіді, колядки, щедрівки, гаївки, веснянки. Нова українська літературна мова, якою користуємося сьогодні, увібрала в
3. Перекладіть текст українською мовою. Порівняйте структуру речень в обох мовах. У чому труднощі перекладу?
И кто может слушать без соучастия эти песни и думы, в которых старина запорожская отразилась такими верными, живописными очерками, - старина, исполненная жизни, хотя и грубой, но величественной, поэтической! В песнях и думах запорожских вы не найдете ни чопорного сладкогласия, ни изнеженности чувств., ни роскоши выражений. Нет? В них все дико, подобно дубравам и степям, воспринявшим их на лоно свое при рождении, - все порывисто, подобно полету, урагана степного, под глухие завывания которого они взлелеяны, - вое бурно, подобно минувшей жизни Запорожья.
(I. Срежевський).
Мова писемних текстів.
Стилі української мови.
Стилістика - розділ мовознавства, що вивчає в межах національної мови суть і специфіку стилів мови. Це наука про виразові засоби мови, про ті елементи, що приєднуються до власне вираження думки, супроводжують семантичний зміст висловлюваного.
Так кожна людина в повсякденному житті під час спілкування залежно від потреб прибігає до різних мовних засобів. Виступ студента на занятті відрізняється від виступу на науковій конференції, інші мовні засоби він використовує під час заповнення бланка, телеграми чи грошового переказу. Отже, зміст, цілеспрямованість висловлювання, індивідуальна манера мовлення потребують певного добору слів та словосполучень, конструкції речень тощо. Так текст договору відрізняється набором мовних засобів від наукової статті; тексти офіційних і приватних листів мають також відмінності в мовному оформленні.
Отже, стилістика вивчає стилі стичну диференціацію мови, її функціональні стилі.
Стиль - основне поняття стилістики. Це слово, першоджерелом якого є лат. Stilus "загострена паличка для писання" має багато значень і вживається не тільки в мові, а і в музиці, архітектурі, спорті, автомобілебудуванні, легкій промисловості тощо.
Стиль означає метод, спосіб діяння.
Мовний стиль - це сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання.
В українській літературній мові виділяють такі функціональні стилі: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, розмовний, епістолярний, конфесійний і т.д.
Функціональні стилі не є відособленими один від одного, тому що суспільні функції мови часто переплітаються, але кожен із них має свої особливості.
Познайомтесь із основними ознаками стилів у таблиці.
Стилі та їх особливості.
|Назв|Сфера |Основне|Форма|Види і |Основні ознаки |Основні мовні засоби| |а |викорис|признач|реалі|жанри |стилю |стилю | |стил|тання |ення |зації|реалізації| | | |ю | | | | | | | | | | | | | |Велика кількість | | | | | | | |наукової | | | | | | | |інформації; | | | | | | | |наявність схем, | | | | | | | |таблиць, | | | | | | | |графіків, діаграм, | | | | | | | |карг, знаків і | | | | | | | |значків; | | | |Інформа| | | |оперування | | | | | | | |абстрактними | | | |ція про| | |Логічна |словами; | | | | | | |послідов | | | | |'резуль| | |ність і |використання | | | |тати | | |доказовість ви |наукової фра | | | |дослі | |Підручник,|кладу; |зеології, стійких | | | | | | | |термінологіч | | | |джень, | |дисертація|понятійність і |них сполучень; | | | | | |, |пред | | | | |обгрунт| |монографія|метність |залучення цитат і | | | |у | |, |тлумачень; |посилань | | |Наука, |вання |Моно |стаття, |об'єктивний |на першоджерела; | | | |гі | |дипло |аналіз; | | | |освіта,|потез, | |мна |точність і |відсутність | |V | |до | |(курсова) |лаконіч |авторської інди | | |техніка|ведення|лог |робота, |ність |відуальності; | | | | | |лекція, |висловлювань; | | | | |істинно| |реферат, |аргументація і |чітка композиційна | | | |сті | |від |пере |струк | | | |теорій,| |гук, |конливість |тура тексту | | | | | |анотація, |тверджень; |(розділи, пункти, | | | |класифі| |рецензія. |узагальненість |підпункти, | | | |ка | | |по |параграфи, абзаци); | | | |ція і | | |нять і явищ; |переважне вживання | | | |сис | | | |імен | | | |тематиз| | |докладні |ників та відносних | | | |а | | |висновки |прикметни | | | |ція | | | |ків, наявні | | | |знань. | | | |дієслівні форми, | | | | | | | |дієприслівникові та | | | | | | | |дієприкме | | | | | | | |тникові звороти; | | | | | | | |переважання | | | | | | | |різнотипних | | | | | | | |складних речень, | | | | | | | |стандартних | | | | | | | |виразів. |
| |Приват|Обмін | | |Наявність |Поєднання елементів | | |не |думками| | |певної |художнього, | | |листув|, | | |композиції: |публіцистичного та | | |ання |інформа|Діало|Листи |початок |розмовного стилів. | | | |цією, |г | |(шанобливе | | | | |враженн| | |звертання); | | | | |ями, | | |головна частина| | | | |проханн| | |(зміст листа); | | | | |я, | | |кінцівка | | | | |виховни| | |(підсумок | | | | |й | | |написаного); | | | | |вплив. | | |іноді | | | | | | | |постскриптум | | | | | | | |(Р.8. - | | | | | | | |приписка). | | |« | | | | | | | |са 0|Офіцій|Регулюв| |Закони, |Нейтральний тон|Використання | | |но-діл|ання | |укази, |викладу змісту |суспільно-політичної| |'й 6|ові |ділових| |постанови,|лише у прямому |та | | |стосун|стосунк| |статут, |значенні; |адміністративно-канц| |« |ки в |ів та | |ухвала, |офіційний |елярської | |''0-|держав|обслуго| |акт, лист,|характер; |термінології, | |0 |но-му |-вуванн| |довідка, |поєднання |спеціальної | | |політи|я | |протокол, |точності та |фразеології; | | |чному,|потреб |Монол|інструкція|ясності з |відсутність | | |громад|людей у|ог |, реклама,|лаконічністю, |авторської мовної | | |ському|відпові|(діал|доручення,|стислістю і |індивідуальності та | | |й |дних |ог) |характерис|послідовністю |емоційності, | | |економ|ситуаці| |ти-ка, |викладу фактів;|експресивної | | |ічному|ях; | |скарга, | |лексики; | | |житті,|здійсне| |наказ |документальніст|синонімія зведена до| | |законо|ння | |тощо. |ь, наявність |мінімуму і не | | |давств|управлі| | |реквізитів; |викликає | | |і, у |нської | | |висока |двозначності | | |сфері |діяльно| | |стандартизація |сприймання; | | |управл|сті. | | |вислову, |велика питома вага | | |іння | | | |вживання |розщепленого | | |адміні| | | |усталених |присудка; | | |ст-рат| | | |одноманітних |наявність | | |ивно-г| | | |мовних |безособових і | | |оспо-д| | | |зворотів; |наказових форм | | |арсь-к| | | |сувора |дієслів теперішнього| | |ою | | | |регламентація |часу із значенням | | |діяльн| | | |тексту, для |позача-совості, | | |істю. | | | |чіткої |постійності дії; | | | | | | |організації |вживання складних | | | | | | |текст |речень із сурядним і| | | | | | |поділяється на |підрядним зв'язком, | | | | | | |параграфи, |простих поширених | | | | | | |пункти, |речень. | | | | | | |підпункти; | | | | | | | |адресність; | | | | | | | |тематична | | | | | | | |обмеженість; | | | | | | | |повторність. | | |« | | | | | |Синтез елементів | |а |Громад|Обговор| | |Доступність |наукового, | |Е |сько-п|ення і | | |мови і |офіційно-ділового, | || |олітич|пропага| | |формулювань; |розмовного й | |і |на, |нда | |Виступ, |Поєднання |художнього стилів; | |>> |суспіл|думок, | |дискусія, |логічності |насичення | |с |ьно-ви|перекон| |публіцисти|доказу і |суспільно-політичним| | |робнич|ань, | |чна |полемічності |и, | | |а, |ідей, | |стаття, |викладу; |соціально-економічни| | |культу|теорій |Монол|фейлетон, |широке |ми термінами, | | |рно-ос|та |ог |памфлет, |використання |гаслами, закликами; | | |вітня |активна|(діал|нарис, |художніх | | | |діяльн|агітаці|ог) |інтерв'ю, |засобів, точних|використовується | | |ість, |я за | |огляд, |найменувань, |багатозначна | | |навчан|втіленн| |репортаж і|дат, подій, |лексика, | | |ня |я їх у | |т.д. |місцевості, |емоційно-офіційні | | | |повсяк-| | |учасників, |слова, експресивні | | | |денні | | |висловлення |сталі | | | | | | |наукових |словосполучення, | | | | | | |положень і |пери- фрази; | | | | | | |фактів з |уживання у | | | | | | |емоційно-експре|переносному значенні| | | | | | |сивною |наукових, | | | | | | |образністю; |спортивних, | | | | | | |низки яскравих |музичних, військових| | | | | | |засобів |та інших термінів; | | | | | | |позитивного чи |вирішальне значення | | | | | | |негативного |мають афористичні, | | | | | | |авторського |інтригуючі | | | | | | |тлумачення. |заголовки; | | | | | | | |використання | | | | | | | |іншомовних суфіксів | | | | | | | |-іст (-ист, -атор, | | | | | | | |-ація), префіксів | | | | | | | |псевдо-, нео-, | | | | | | | |супер-, інтер- та | | | | | | | |інших; Складних | | | | | | | |речень ускладненого | | | | | | | |типу, риторичних | | | | | | | |питань, вигуків. |
| | | | | | | | | | | |Інформа| |Повість, |Образність; |Наявність | | | | |ційна, | |оповіданн|поетич- |різноманітної | | | | |естетич| |я, |ний живопис |лексики | | | | |на | |новела, |словом; |(конкретно-чуттєвої| | | | |функції| |байка, |естетика |, | | | | |, вплив| |мемуари, |мовлення; |емоційно-експресивн| | | |Мистецт|на |Моноло|роман, |екс-персія як |ої); запровадження | | | |во, |розум, |г |казка, |інтенсивність |авторських | | | |культур|почуття| |драма, |вираження; |новотворів; | | | |а, |і волю | |трагедія,|зображувальніст|введення | | | |освіта |читачів| |комедія, |ь; |історизмів, | | | | |за | |мелодрама|конкретно-чуттє|архаїзмів, | | | | |допомог| |, |ве живописання |діалектизмів, | | | | |ою | |водевіль,|дійсності; |жаргонізмів зі | | | | |художні| |поезія, |відсутня певна |стилістичною метою;| | | | |х | |поема, |регламентація |вживання дієслівних| | | | |образів| |балада, |використання |родових форм ; | | | | |, | |пісня, |засобів; |використання | | | | |формува| |елегія, |відсутні |різноманітних типів| | | | |ння | |гімн, |приписи; |речень, | | | | |перекон| |епіграма,|суб'єктивізм |синтаксичних | | | | |ання | |ода, |розуміння і |зв'язків; | | | | | | |усмішка |відображення |представлені всі | | | | | | | | |стилістичні фігури | | | | |Засіб | | |Усна форма |Вживання | | | | |впливу,| | |спілкування; |емоційно-експресивн| | | | |невимуш| | |неофіційність; |ої та | | | | |еного | | |невимушеність; |зменшено-пестливої | | | | |спілкув| | |спонтанність; |лексики; | | | | |ання, | | |безпосередня |Речення прості, | | | | |обмін | | |участь; |переважно короткі; | | | |Побут, |думками| | |несловесні |використання | | | |сім'я, |, |Діалог|— |засоби (паузи, |дієслів з дво-ма | | | |виробни|судженн| | |інтонація, |префіксами (попо-, | | | |цтво |ями, | | |логічний |пона-, поза-); | | | | |почуття| | |наголос, тембр,|використовуються | | | | |ми; | | |сила голосу; |фразеологізми, | | | | |з'ясува| | |позамовні |фольклоризми, | | | | |ння | | |чинники (рухи, |діалектизми, | | | | |виробни| | |поза, жести, |просторічна | | | | |чих і | | |міміка); |лексика, скорочені | | | | |побутов| | |емоційні |слова, вигуки і | | | | |их | | |реакції; |т.д.; заміна | | | | |стосунк| | |можливість |термінів розмовними| | | | |ів | | |уточнити |словами. | | | | | | | |незрозуміле | | | | | |Обслуго| |Релігійні| |Церковна | | | | |вування| |відправи,| |термінологія і | | | |Релігія|релігій|Моноло|проповіді|Небуденна |слова символи; | | | |, |них |г |, |урочистість, |непрямий порядок | | | |церква |потреб | |молитви, |піднесеність |слів у реченні та | | | | |людей, | |"Біблія",| |словосполученні; | | | | |суспіль| |церковні | |значна кількість | | | | |ства | |книги, | |метафор, алегорій | | | | | | |молитовни| |порівнянь; | | | | | | |ки, | |наявність | | | | | | |требники.| |архаїзмів. | | | | | | | | | | |
Існує й таке поняття як авторський стиль або індивідуальний. Чи кожна людина має цей індивідуальний стиль усного чи писемного мовлення? Звичайно, ні.
Індивідуальні риси стилю формуються лише в тих, хто постійно має справу з писемним чи усним публічним мовленням, - пише твори, статті, доповіді, лекції, бере участь у дискусіях. У такої людини виробляється своя манера викладу, свій "почерк" і неповторні інтонації, свій підхід до відбору й упорядкування фактів, до використання досвіду попередників і сучасників, своєрідне користування скарбами загально рідної мови, свої засоби впливу на аудиторію - свій індивідуальний стиль. Така людина завжди прагне дати власну й оригінальну концепцію дійсності. Як писав І. Франко, "правдиві, великі поети ніхто не подібний один до одного, кожний має щось свого, осібного... те, що з власної душі, з власного чуття вносить у свою поезію і в суспільність". "Образ автора" впізнається з першого слова, з першого абзацу. Творча особистість такого мовця надає його стилю своєрідні, неповторні риси наукової або художньої оригінальності.
Завдання.
1. Виразно прочитайте текст. Простежте, якими мовними засобами створюється непідробний комізм, іскристий дотеп, що характерні для творчості І.П.Котляревського. З'ясуйте ці мовні засоби.
В тім городі жила Дідона,
А город звався Карфаген.
Розумна пані і моторна,
Для неї трохи сих імен:
Трудяща, дуже працьовита,
Весела, гарна, сановита.
Бідняжка - що була вдова;
По городу тогді гуляла,
Коли троянців пострічала,
Такі сказала їм слова:
"Відкіль такі се гольтіпаки?
Чи рибу з Дону везете?
Чи, може, виходці-бурлаки?
Куди, прочани, ви йдете?
Який вас враг сюди направив?
І хто до города причалив?
Яка ж ватага розбишак!"
(І .Котляревський)
2. Подумайте і скажіть, яку стилістичну роль виконують у тексті слова "любив", "кохав".
Одні залюблені в старі листи.
Ті - в музику. А ті - в руді томища.
Таке життя...
А він любив мости.
О, не любив - кохав,
А може, й вище!
Б.Олійник.
3. Обґрунтуйте, до яких функціональних стилів належать подані тексти, визначивши особливості використаної авторами лексики, фразеології, виразових засобів.
І. ТОВ "Вірга"
Керуючому відділенням У крсоцбанку
М.Суми вул.Кірова, 12 Укрсоцбанку м.Суми
№15/2 від 15.09.98р.
Проценку М.Г.
Просимо Вас надати довготерміновий цільовий кредит у сумі 10000 (десять тисяч) гривень на придбання обладнання для переробки овочів.
Комплект потрібних документів додається:
1. Договір на купівлю обладнання;
2. Техніко-економічне обгрунтування повернення кредиту.
Директор товариства (підпис) Т.С.Бутко
II. Поля вже спали, але й вони, залиті жовтою і водночас ледь-ледь голубуватою повінню, ніби усміхались крізь сон. У повітрі немов плавав найперший вербовий пилок - той, коли дерево ще не одцвітає, й од того пилку, здавалось, повітря має пригірклий вербовий смак, й густе воно від нього й пахне. Праворуч у темряві причаївся ліс, низько припав, розпластавшись над самою землею, а між дорогою й лісом слалась лугова низинка, на якій ген-ген вгадувалось чорне око озерця. Ліворуч позавмирали горби - і я пригадав, які вони літнього дня: захаращені густою пшеницею, стебла якої переплетені берізкою, в розсипищах дикого польового квіту, з зотлілим од спеки повітрям, з погрозливим гурчанням бджіл... (Є.Гуцало).
III. Люба мамочка! Пишу до тебе, сидячи на балконі. З цього ти бачиш, що у нас не холодно. Але ця благодать почалася тільки з учорашнього дня, а то було таке, що нехай йому цур, бодай не верталось. Вітри такі, що в буквальному значенні цього виразу — стріхи зривало.
На Єкатеринінській вулиці зірвало і розметало виставку фотографа і остріху одної дачі — я сама бачила, як другого дня ціле дворище тієї дачі було встелене залізними листами; у мене на балконі перекинуло геть залізну лавку; в одному місці розбило огорожу садову; у Розумової геть вирвало з одвірків і в хату так навіяло, що Льоня зовсім простудився. Кипарис, що росте збоку мого вікна, нахилявся так, що закривав середні шибки вікна. Море було страшне. Це була така грандіозна картина хаосу, що я, певне, ніколи її не забуду. (За Лесею Українкою.)
IV. Зветься ріка з давніх-давен Россю. Може, тому, що води свої збирав по росинці з навколишніх лук. У Рось вливається річка Росава, а в неї — ще менша Росавка, ледь помітна у чорноземних просторах. Є ще й Роська... Мовознавці давно звернули увагу на це рясне, і гілками-словами і складами- листочками, дерево, що росте з глибин праслов'янських говірок. А географи, простеживши течію її вод від самого Дніпра до малесенької Росавки, позначили її тоненькою волосинкою на карті. В'ється ця блакитна смужка через районний центр Миронівку, біля самісіньких джерел іншої ріки — хлібної. Бо славні пшениці Миронівська-264, Миронівська-808, Ювілейна, вирощені на мільйонах гектарів у всьому світі, починають свій родовід з одного-єдиного зерна. І народилось воно саме тут. (З кн. «Наука і культура. Україна».)
V. Ритмічність і легкість фрази! Небезпідставно радять: при читанні в думці промовляти текст. Потрібно, щоб він звучав легко. І в цьому випадку головне — у розташуванні слів, у побудові фрази. Не слід зловживати підрядними реченнями. Намагайтесь писати короткими фразами, дбаючи про те, щоб переходи від фрази до фрази були легкими. Іменник (хай і повторений) кращий за займенник. Уникайте виразів «в останньому випадку», «як вище сказано» та інших.
Бійтесь пустого красномовства! Мова наукової праці має бути легкою, непомітною, красивості в ній неприпустимі, а краса її — у відчутті міри. (Д. Лихачов.)
VI. Сьогодні і завтра спостерігатиметься мінлива хмарність, місцями гроза, короткочасний дощ, у деяких районах значний, можливий град. Вітер західний, 5—10 метрів за секунду, під час грози місцями шквалистий. Температура сьогодні вдень 18—23 градуси. Завтра буде 20— 25 градусів. (З газети.)
VII. - Ой, то-то, куме, зима люта буде!
- Невже?
- Страшенні морози будуть!
- Та ну?
- Так буде холодно, що аж-аж-аж!
- А ти звідки те знаєш?
- Бо ж у мене кожуха нема.
VIII. ПОЧАТОК І ПЕРШИЙ РІК СЛУЖІННЯ
Іван Хреститель прокладає шлях.
В п'ятнадцятому році правління імператора Тіверія, коли Понтій Пилат був правителем в Юдеї, і Ірод був четверовласником в Галилеї, а його брат Пилип був четверовласником в Ітуреї та Трахонії, а Лисаній був четверовласником в Авіліні, первосвящениками були Анна та Кайяфа. У цьому році син Захарії Іван почув в пустині Слово Боже. І він ходив по всій околиці йорданській, проповідуючи хрещення покаяння і прощення гріхів, як про це було сказано словами пророка Ісайї: "Голос Того, Хто кличе: Готуйте дорогу для Господа! Рівняйте стежки перед Ним! Нехай кожна долина наповниться, Гора ж кожна та пагорбок хай знизиться, Що нерівне, нехай випростовується, А дороги вибоїсті хай стануть гладенькі,- І кожна людина побачить Боже спасіння!" .
Іван був одягнений в одяг з верблюжої шерсті і підперезаний шкіряним поясом, їв він са-ранчу та дикий мед. До нього сходився люд з Єрусалима, з усієї Юдеї, та з околиць Йордана. Вони визнавали свої гріхи, а він хрестив їх в Йордані.
Іван говорив фарисеям та садаукеям, які приходили до нього хреститися: "Роде зміїний! Хто навчив вас втікати від майбутнього гніву? Принесіть достойні плоди покаяння, і не думайте говорити в собі:
"Наш батько Авраам". Бо я вам кажу, що Бог може створити дітей Авраамові з цього каміння. Вже і сокира лежить при корені дерева, і кожне дерево, яке не приносить доброго плоду, зрубають і вкинуть у вогонь" . "Що ж нам робити?" — запитував його народ. Іван відповідав: "Той, хто має дві одежі, нехай дасть тому, хто не має ні одної, а в кого є їжа, нехай робить так само". Митники теж приходили хреститися. "Учителю,— запитували вони,— що нам робити?" "Не вимагайте у людей більше, ніж призначено вам", - говорив він їм. Вояки теж запитали його: "А нам що робити?" Він відповів: "Нікого не кривдіть, не обмовляйте і будьте задоволені своєю платнею".
4. Доберіть зразки різних текстів на одну тему (наприклад: про мовний етикет, екологію природи тощо) і вкажіть їх характерні стильові ознаки. 5. Дайте відповідь на такі запитання:
1. Що вивчає стилістика?
2. Дайте визначення мовного стилю?
3. Які стилі сучасної української літературної мови ви знаєте?
Назвіть особливості ко жного з них.