Антропогенні дії на біологічні співтовариства

22

Зміст

Розвиток сучасної промисловості і сфери послуг, а також використання біосфери і її ресурсів, що розширюється, наводить до зростаючого втручання людини в матеріальні процеси, що протікають на планеті. Повязані з цим плановані і усвідомлені зміни матеріального складу (якості) довкілля направлені на поліпшення умов життя людини в технічному і соціально-економічному аспектах. У останні десятиліття в процесі розвитку технології була залишена без уваги небезпека неумисних побічних дій на людину, живу і неживу природу. Це можна, мабуть, пояснити тим, що раніше вважали, що природа володіє необмеженою здатністю компенсувати дію людини, хоча вже століття відомі безповоротні зміни довкілля, наприклад, вирубки лісів з подальшою ерозією ґрунту. Сьогодні не можна виключати непередбачені дії на легкоуразливі області екосфери в результаті активної діяльності людини.

Людина створила для себе місце існування, заповнене синтетичними речовинами. Їх дію на людину, інші організми і довкілля частенько невідомо і виявляється часто, коли вже завданий відчутного збитку або при надзвичайних обставинах, наприклад, раптом зясовується, що при оренні сповна нейтральна речовина або матеріал утворює отруйні зєднання.

Нові напої, косметичні засоби, харчові продукти, ліки, предмети ужитку, щодня пропоновані рекламою, обовязково включають хімічні компоненти, що синтезуються людиною. У книзі “Екологічні проблеми” наводяться наступні факти:

“У масових масштабах зараз виробляється близько 5 тис. речовин, а в масштабах більше 500 т / рік - близько 13 тис. речовин. Число речовин, пропонованих на ринку в помітних масштабах, з 50 тис. найменувань в 1980 р. зросло до 100 тисяч найменувань в даний час. З 1338 речовин, вироблюваних у великих масштабах в країнах Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), лише для 147 є деякі дані про їх небезпеку або безпеку (Лосєв, 1989; The Word, 1992). За даними (Медоуз, 1994), з 65 тисяч хімічних речовин, що знаходяться в комерційному звороті, менше 1% мають токсикологічні характеристики”.

Хоча для дослідження дії хімічних речовин необхідні величезні витрати: для здобуття характеристики однієї речовини потрібний 64 місяці і 575 тис. доларів, а вивчення хронічної токсичності і канцерогенності вимагає додатково 1,3 млн. доларів; робота в цій області ведеться не мала.

В даний час з цілого ряду причин залишаються невирішеними проблеми за оцінкою токсичності хімічних продуктів для людини, і більшою мірою по відношенню до довкілля. Вичерпне дослідження дій речовин може бути реалізоване лише після того, як буде отримана повна інформація про експозицію (дозі, що діє) кожної хімічної речовини.

1.2. Джерела хімічного забруднення

В процесі своєї господарської діяльності людина виробляє різні речовини. Всі вироблювані речовини з використанням як відновлюваних, так і непоновних ресурсів можна розділити на чотирьох типів:

· вихідні речовини (сировина);

· проміжні речовини (що виникають або використовувані в процесі

виробництва);

· кінцевий продукт;

· побічний продукт (відхід).

Відходи виникають на всіх стадіях здобуття кінцевого продукту, а будь-який кінцевий продукт після вжитку або використання стає відходам, тому кінцевий продукт можна назвати відкладеним відходом. Всі відходи потрапляють в довкілля і включаються в біогеохімічний круговорот речовин в біосфері. Багато хімічних продуктів включаються людиною в біогеохімічний круговорот в масштабах на що багато перевищують природний круговорот. Деякі речовини, що направляються людиною в довкілля, раніше були відсутні в біосфері (наприклад, хлорфторвуглеці, плутоній, пластмаси і ін.), тому природні процеси достатньо довго не справляються з цими речовинами. Слідством є величезна шкода що наноситься організмам.

Енергетичні обєкти -- джерела найбільших обємів хімічного забруднення. Найбільша кількість відходів повязаний з виробництвом енергії, на вжитку якої заснована вся господарська діяльність. Унаслідок спалювання викопного палива в цілях здобуття енергії в атмосферу зараз йде потужний потік відновних газів. За 20 років, з 1970 по 1990 рік в світі було спалено 450 млрд. барелів нафти, 90 млрд. т вугілля, 11 трлн. куб. м газу.

Забруднення і відходи енергетичних обєктів розділяються на два потоки: один викликає глобальні зміни, а інший - регіональні і локальні. Глобальні забрудники поступають в атмосферу, і за рахунок їх тому числі парникових газів.

Наслідки накопичення глобальних забрудників в атмосфері це:

· парниковий ефект;

· руйнування озонового шару;

· кислотні осідання.

1.3. Транспорт як джерело хімічного забруднення

Друге місце по забрудненню довкілля займає транспорт, особливо автомобільний. У 1992 р. Автомобільний парк світу складав 600 мільйонів одиниць і при збереженні тенденції зростання до 2015 р. Може досягти 1,5 млрд. одиниць. Спалювання автотранспортом викопного палива підвищує концентрації CO(NO_x(CO₂(вуглеводнів, важких металів і твердих часток в атмосфері, він же дає тверді відходи (покришки і сам автомобіль після виходу з буд) і рідкі (відпрацьовані масла, миття і т. д.). Автомобілів припадає на частку 25 % спалюваного палива. За час експлуатації, рівне 6 рокам, один усереднений автомобіль викидає в атмосферу: 9 т CO₂ (0,9 т CO (0,25 т NO_x)) і 80 кг вуглеводнів.

1.4. Хімічна промисловість як джерело забруднення

Звичайно, в порівнянні з енергетикою і транспортом глобальне забруднення за допомогою хімічної промисловості невелике, але це теж досить відчутна локальна дія. Більшість органічних напівпродуктів і кінцева продукція, вживана або вироблювана в галузях хімічної промисловості, виготовляються з обмеженого числа основних продуктів нафтохімії. При переробці сирої нафти або природного газу на різних стадіях процесу, наприклад, перегонці, каталітичному крекінгу, видалення сірки і алкілування, виникають як газоподібні, так і розчинені у воді і такі, що скидаються в каналізацію відходи. До них відносяться залишки і відходи технологічних процесів, непіддатливі подальшій переробці.

Газоподібні викиди установок перегонки і крекінгу при переробці нафти в основному містять вуглеводні, моноксид вуглецю, сірководень, аміак і оксиди азоту. Та частина цих речовин, яку удається зібрати в газовловлювачах перед виходом в атмосферу, спалюється у факелах, внаслідок чого зявляються продукти згорання вуглеводнів, моноксид вуглецю, оксиди азоту і діоксид сірки. При спалюванні кислотних продуктів алкілування утворюється фтороводень, що поступає в атмосферу. Також мають місце неконтрольовані емісії, викликані різними витоками, недоліками в обслуговуванні устаткування, порушеннями технологічного процесу, аваріями, а також випаром газоподібних речовин з технологічної системи водопостачання і із стічних вод.

Зі всіх видів хімічних виробництв найбільше забруднення дають ті, де виготовляються або використовуються лаки і фарби. Це повязано з тим, що лаки і фарби часто виготовляють на основі алкіду і інших полімерних матеріалів, а також нітролаку, зазвичай вони містять великий відсоток розчинника. Викиди антропогенних органічних речовин у виробництвах, звязаних із застосуванням лаків і фарб складає 350 тис. т в рік, останні виробництва хімічної промисловості в цілому виділяють 170 тис. т/год.

1.5. Дія хімічних речовин на довкілля

Розглянемо детальніше дію хімічних речовин на довкілля. Дослідженням впливу антропогенних хімічних речовин на біологічні обєкти довкілля займається екотоксикологія. Завданням екотоксикології є вивчення дії хімічних чинників на види, живі співтовариства, абіотичні складові екосистем і на їх функції.

Під шкідливою дією, що наноситься відповідній системі, в екотоксикології розуміють:

· виразні зміни звичайних коливань чисельності популяції;

· довгострокові або безповоротні зміни стану екосистеми.

1.6. Дії на окремі особини і популяції

Будь-яка дія починається з токсичного порогу, нижче за яке не виявляється вплив речовини (NOEC -- концентрація, нижче, якої не спостерігається дія). Йому відповідає поняття експериментально визначуваного порогу концентрації (LOEC -- мінімальна концентрація, при якій спостерігається вплив речовини). Застосовується також третій параметр: MATC -- максимально допустима концентрація шкідливої речовини. Визначення цієї величини полегшує оцінку риски дії відповідних речовин на чутливі до них організми.

Хімічні речовини залежно від властивостей і будови впливають на організми по різному.

1.7. Молекулярно-біологічні дії

Багато хімічних речовин взаємодіють з ферментами організму, змінюючи їх структуру. Оскільки ферменти каталізують тисячі хімічних реакцій, стає зрозумілим, чому будь-яка зміна їх структури глибоко впливає на їх специфічність і регуляторні властивості.

Приклад: ціаниди блокують фермент дихання - цитохром-з-оксидазу; катіони Са²⁺ гальмують активність рибофлавінкитази, яка є переносником фосфату на рибофлавін в клітках тварин.

Метаболізм кліток може бути порушений під дією хімічних речовин. Реагуючи з гормонами і іншими регуляторними системами, хімічні речовини викликають неконтрольовані перетворення, змінюють генетичний код.

Приклад: порушення реакцій окислювального розщеплювання вуглеводів, що викликається токсичними металами, особливо зєднаннями міді і мишяку; пентахлорфенол (ПХФ), триетілсвинець, триетілцинк і 2,4-дінітрофенол розривають ланцюг хімічних процесів дихання на стадії реакції окислювального фосфорилування; лидан, зєднання кобальту і селену порушують процес розщеплювання жирних кислот; Хлорорганічні пестициди і поліхлоровані біфеніли (ПХБФ) викликають порушення роботи щитовидної залози.

1.8. Мутагенна і канцерогенна дія

Такі речовини як ДДТ, ПХБФ і поліароматичні вуглеводні (ПАУ) потенційно володіють мутагенною і канцерогенною дією. Їх небезпечна дія на людину і тварин виявляється в результаті тривалого контакту з цими речовинами, що містяться в повітрі і харчових продуктах.

Ініціатори в процесі взаємодії з ДНК викликають безповоротні соматичні мутації, причому вистачає дуже малої дози ініціатора, передбачають, що для цієї дії не існує порогових значень концентрації, нижче за яких воно не виявляється.

Направлене знищення окремих видів рослин і тварин. Приклад: альдегідні, фунгіцидні, акарицидні, гербіцидні, інсектицидні заходи, особливо в урбанізованих екосистемах.

Зменшення видової різноманітності організмів, що широко поширилося. Приклад: використання пестицидів і добрив в аграрних екосистемах.

Масовані забруднення. Приклад: забруднення побережжя і екстуаріїв річок нафтою при аваріях танкерів.

Постійне забруднення біотопів. Приклад: евторифікація річок і озер в результаті попадання в них значних кількостей розчинених і звязаних зєднань азоту і фосфору.

Глибокі зміни біотопа. Приклад: засолення прісноводих біотопів; “сучасне погіршення стану лісів. Повне руйнування екосистеми в результаті випадання цілісної інтактної структури (біотопа) і її функцій (біоценозу).

Промотори підсилюють дію ініціатора, а їх власна дія на організм протягом деякого часу є оборотною.

Адитивна дія -- підсумовування (складання) окремих дій. Порушення поведінки організмів є наслідком сумарної дії на біологічні і фізіологічні процеси. Приклад: Було встановлено, що для явної зміни поведінки, обумовленої дією хімічних препаратів, досить значний менших концентрацій, чим ЛД50 (летальна доза при смертності 50%).

Різні організми володіють різною чутливістю до хімічних речовин, тому час прояву тих або інших дій хімічних речовин для різних біосистем різний.

1.9. Вплив на екосистему

Під дією хімічних речовин змінюються наступні параметри екосистеми:

При розробці сумісної з довкіллям системи переробки відходів ставляться наступні (по порядку важливості) головні завдання:

1) зниження кількості відходів вже в процесі виробництва продукції;

2) зменшення відходів за рахунок їх сортування при зборі;

3) широке вторинне використання матеріалів, отриманих з відходів;

4) видалення відходів з мінімально можливим ризиком для довкілля і здоровя людини, що залишаються після переробки.

Види утилізації відходів:

· складування;

· спалювання;

· компостування (не застосуємо для відходів, що містять токсичні речовини);

· піроліз.

Найбільш поширено зараз складування відходів. Приблизно 2/3 всіх відходів побутового і виробничого походження і 90% інертних відходів складують в сховищах-звалищах. Такі сховища займають великі площі, є джерелами шуму, пилу і газів, що утворюються в результаті хімічних і анаеробних біологічних реакцій в товщі, а також джерелами забруднення ґрунтових вод в результаті освіти на відкритих звалищах вод, що просочуються.

Звідси витікає, що складування відходів не може бути задовільним методом їх утилізації, і необхідно використовувати інші методи.

В даний час спалюється до 50% всіх відходах в розвинених країнах.

Переваги методу спалювання полягають в істотному зменшенні обєму відходів і дієвому руйнуванні горючих матеріалів, включаючи органічних сполук. Залишки від спалювання - шлаки і зола - складають лише 10% первинного обєму і 30% від маси спалюваних матеріалів. Але при неповному згоранні в довкілля можуть потрапляти багаточисельні шкідливі речовини (таблиця. 9 і 10). Для зниження емісії органічних речовин необхідно використовувати пристрою для очищення димів.

Піролізом називають розкладання хімічних сполук при високих температурах у відсутність кисню, унаслідок чого стає неможливим їх горіння. Хоча піроліз має багато достоїнств, він володіє і істотними недоліками: стічні води, що поступають з установок для піролізу, сильно забруднені органічними речовинами) феноли, хлоровані вуглеводні і ін.), а з відвалів твердих залишків піролізу (піролізного коксу) під дією дощів відбувається вимивання шкідливих речовин; у твердих продуктах піролізу, крім того, знайдені високі концентрації поліконденсованих і хлорованих вуглеводнів. У звязку з цим піроліз не можна рахувати екологічно безпечним методом переробки відходів.

Людина в процесі своєї діяльності виробляє величезну кількість хімічних речовин, які негативно впливають на довкілля. Але в даний момент він не має такої технології, яка б робила б діяльність людини абсолютно безвідходною.

2. Джерела екологічного права

2.1. Предмет, система і методи екологічного права

Екологічне право, будучи самостійною галуззю права, є системою правових норм, регулюючих суспільні стосунки, що виникають в області раціонального і ефективного використання природних ресурсів, охорони природного довкілля і забезпечення екологічної безпеки людини.

Екологічне право регулює суспільні стосунки, повязані із задоволенням людиною його всіляких потреб за рахунок використання ним різних природних ресурсів, а також із захистом і охороною його законних прав і інтересів у сфері екології.

Таким чином, слід укласти, що предмет екологічного права є сукупністю суспільних стосунків по раціональному використанню природних ресурсів, охороні природного довкілля від різних форм негативної дії, а також по забезпеченню екологічної безпеки людини.

Отже, предмет екологічного права складають три групи суспільних стосунків. Розглянемо кожну з них окремо.

1. Суспільні стосунки по раціональному використанню природних ресурсів. Дана група, окрім власне стосунків по природокористуванню включає також регулювання стосунків власності на природні ресурси. Деякі дослідники пропонують розмежувати вказані групи суспільних стосунків, мотивуючи це тим, що в контексті стосунків власності на природні ресурси в екологічному праві вирішуються суспільно значимі проблеми володіння природними багатствами і розпорядження ними. Дійсно, з врахуванням специфіки обєктів власності (ними є природні ресурси -- земля, надра, водні і лісові обєкти і так далі), в стосунках, регульованих екологічним правом, домінує державна, а не приватна власність на природні ресурси. Держава, володіючи правом власності, надає природні ресурси або їх частини в постійне або тимчасове користування фізичним і юридичним особам. З другого боку відношення власності, так само як і стосунки природокористування включають такий елемент як раціональне і ефективне використання природних ресурсів. Відмінність між ними полягає лише в тому, Що стосунки власності включають володіння, користування і розпорядження природними ресурсами, а відношення по природокористуванню лише володіння і користування природними ресурсами. Звідси витікає, що розмежування цих двох груп суспільних стосунків не має під собою досить обґрунтованої аргументації.

2. Правовідношення в області охорони природного довкілля повязані в першу чергу з наявністю хімічної, фізичної, біологічної і радіаційної дії на природні обєкти. Як такі обєкти можна виділити:

- природні ресурси (земля, надра, водні і лісові обєкти, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря);

- природні комплекси і ландшафти (території і обєкти природно-заповідного фонду);

- екосистеми (виняткова (морська) економічна зона, континентальний шельф);

- природно-антропогенні комплекси (курортні, лікувально-оздоровчі і рекреаційні зони).

3. Особливим обєктом охорони є людина і його особливість полягає в тому, що він сам є безпосередньою дійовою особою, що бере активну участь в процесі трансформації довкілля і несе пряму відповідальність за її можливу деградацію. Висновок про те, що людина, його здоровя і майнові інтереси є самостійним обєктом правового регулювання, дозволяє виділити правовідношення по забезпеченню екологічної безпеки людини в окрему групу регульованих екологічним правом суспільних стосунків.

У вказану категорію включаються відношення по охороні життя і здоровя людини, як від небезпечної антропогенної дії, так і від негативного впливу стихійних сил природи і природних явищ, а також відношення по захисту прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Від предмету будь-якої науки слід відрізняти її метод. Якщо предмет відображає, що вивчає дана наука, то її метод вказує на те, як і яким способом досліджує круг, регульованих нею суспільних стосунків. Метод правового регулювання -- це спосіб правової дії на поведінку учасників суспільних стосунків з боку держави.

Метод екологічного права є сукупністю прийомів і способів, за допомогою яких держава здійснює ефективне регулювання правовідносин по раціональному і ефективному використанню природних ресурсів, охороні природного довкілля і забезпечення екологічної безпеки людини.

Також як і іншим галузям права, галузі екологічного права властиві дві групи методів. По-перше, це загальнонаукові методи, які є засадничими для всіх галузей загальнолюдського знання і, по-друге, частнонаукові методи, що відображають характерні особливості кожної окремо взятої науки.

Загальнонауковими методами, стосовно галузі екологічного права є:

- аналіз -- виявляє структуру екологічного права, фіксує його основні елементи, встановлює характер взаємозвязку між ними;

- синтез -- використовується для узагальнення тих даних, які отримані в результаті аналізу різних властивостей і ознак явищ, що вивчаються. Синтезуючи аналітичні дані окремих елементів екологічного права, ми отримуємо уявлення про екологічне право в цілому;

- індукція -- полягає в початковому пізнанні окремих сторін або властивостей екологічного права, на основі яких потім даються узагальнення різного рівня. Наприклад, вивчивши окремі права громадян у сфері екології, ми отримуємо загальне уявлення про систему вказаних прав;

- дедукція -- за допомогою логічних висновків від загальних думок до частним пізнаються загальні закономірності екологічного права. Потім, поступово розчленовувавши їх на окремі групи, їм дається наукова оцінка. Наприклад, досліджуючи в цілому таку групу правовідносин, як природокористування, з неї виділяються і досліджуються окремі підгрупи стосунків, звязаних з використанням конкретних природних ресурсів і так далі

До частнонауковим методів науки екологічного права слід віднести:

- адміністративно-правовий або авторитарний метод, суть якого полягає у встановленні розпорядження, дозволу, заборони, в забезпеченні державного примусу до належної поведінки. Таким чином, особливістю даного методу є наявність підлеглого положення сторін в еколого-правовому відношенні. Прикладом адміністративно-правового методу можуть служити дії держави по встановленню допустимих викидів в довкілля, які повинні неухильно дотримуватися підприємствами-забрудниками, видачі цим підприємствам спеціальних ліцензій на такі викиди і др.;

- цивільно-правовий метод регулювання -- учасники вказаного правовідношення зазвичай виступають як рівноправні субєкти, незалежні один від одного. За допомогою угоди, що укладається між ними, вони самі визначають свої права і обовязки, які проте повинні знаходиться в рамках закону.

Під системою екологічного права слід розуміти сукупність елементів, складових дану галузь (підгалузі, інститути, норми), регулюючих відношення в області раціонального використання природних ресурсів, охорони природного довкілля і забезпечення екологічної безпеки населення.

2.2. Джерела екологічного права

Під джерелами екологічного права слід розуміти нормативно-правові акти, що містять норми, регулюючі стосунки в області раціонального і ефективного використання природних ресурсів, охорону природного довкілля і забезпечення екологічної безпеки населення.