Іудаїзм в Україні

5

Тернопільська академія народного господарства

Інститут обліку і аудиту

Контрольна робота
на тему:

“Іудаїзм в Україні”

Тернопіль

2000

 На відміну від раннім національних релігій, жодна з яких не збереглася до наших часів, більшість пізніх національних релігій продовжує існувати і зараз. До них відносяться індуїзм, сикхізм, джайнізм, конфуціанство, дао-сизм, синтоїзм, іудаїзм, зороастризм та ін.

Суттєвими рисами пізніх національних релігій можуть бути названі такі:

Поширення-релігійних вірувань і офіційного відправлення культу се-ред всіх верств населенням межах одного національно-державного утворен-ня. Це означало проголошення формальної рівності віруючих перед богом (чи богами) і значного поширення сфери впливу кожної з національних ре-лігій. В результаті їх інтегруюча роль в суспільстві значно збільшується.

Збільшення регулятивної ролі. Виникає стійка система заборон і при-писів, які детально регулюють всі сфери життя віруючого. Вона підкріпляє-ться стимулами здебільшого негативного характеру: вченнями про пекло і геєну вогнену, загробну відплату і неминучу кару господню за гріхи в цьому житті. Регулюючими чинниками стає і вчення про рай /нірвану/ і про спа-сіння богообраного народу. Кількість заборон і приписів, наприклад, в кон-фуціанстві чи іудаїзмі досягає багатьох сотень.

Для порівняння: регулятивна роль в суспільстві ранніх національних ре-лігій була набагато меншою. Відомо, що в древньому Єгипті релігія не забо-роняла одруження між близькими родичами, навіть між рідними братом і сестрою (що систематично практикувалось в династіях фараонів). Жодна з ранніх національних релігій не стала на заваді загальному падінню мораль-ності в імператорському Римі, що призвело до його ослаблення і, врешті, падіння тощо.

Співіснування монотеїзму і політеїзму. Більшість пізніх національних релігій є політеїстичними, однак серед них виникли і монотеїстичні (моно - один; теос - бог) релігії - іудаїзм і сикхізм.

Значне зменшення кількості спрощення ритуалів жертвоприношення. Повна відмова від людських жертвоприношень.

Розробка і масове поширення серед віруючих основ сотеріології (вчення про спасіння) і есхатології (вчення про кінець світу).

а) Серед пізніх національних релігій, які значною мірою вплинули на " подальший розвиток релігійних вірувань, слід в першу чергу назвати іудаїзм -- національну релігію євреїв. Багато світоглядних уявлень, догм і ритуалів іудаїзму можна виявити в світових релігіях - християнстві та ісламі. Крім того, в умовах втрати державності ї території, іудаїзм на протязі двох тися-чоліть відігравав роль головного чинника збереження євреїв як нації. Розг-лянемо докладніше основи цієї релігії.

Іудаїзм виникає приблизно в ХІ-Х ст. до нашої ери на території сучас-них Ізраїлю, Палестини і Лівану. Ці землі були обєктом частих завоювань, після одного з яких, за часів вавілонського царя Навуходоносора (VI ст. до н.е.) більшість євреїв потрапила в полон в Дворіччя, де перебувала кілька десятиліть. Поневіряння і переслідування євреїв призвели до виникнення глибокого світоглядного протиставлення “ми - вони” і самоізоляції, а в релі-гійному вченні - ідеї боговибранності, настанов щодо заборони для євреїв шлюбів з неєвреями, диференціація моральних установок в ставленні до одновірців і неєвреїв тощо.

До головних догматів іудаїзму належать: віра в єдиного бога Яхве, в прихід месії, в безсмертя Душі та існування загробного царства. Віра в єди-ного бога Яхве, який раніше був богом одного із племен Ізраїля складається в період після полону (з останньої третини VI ст. до н.е.). В ній Яхве уявляє-ться як владний, жорстокий, схильний до помсти бог. Тому чітке дотриман-ня вимог.і настанов Яхве стає головним змістом іудаїзму, а джерелом віри є не роздуми (як в томістській схоластиці/, а виключно откровення Біблії. Ва-жливим є і те, що причина-бід і нестатків євреїв переноситься на них самих: вона пояснюється як недотримання божественного заповіту і божественного закону (Тори). І навпаки - досягнення життєвого успіху є нагородою Яхве.

Важливою складовою частиною іудаїзму є вчення про месію-спасителя, який прийде, щоб здійснити праведний суд, воздати людям по їхнім заслу-гам. В “дні месії”, згідно іудаїзму, світ буде повністю обновлено: земля буде щоденно давати нові хліби, плоди і шовкові вбрання, люди житимуть 1000 років, жінки щоденно народжуватимуть дітей, зникнуть хвороби, війни, су-перечки тощо.

Серед священних книг іудаїзму найважливішими вважають перші пять, які отримали назву Тора (закон) або “пятикнижжя Мойсея”. З них ми дізна-ємося про віру в єдиного бога Яхве, про творення світу, про перших людей і першорідиий гріх, генеалогія дванадцяти колін Ізраїлевих, історія полону і головне - передані богом через Мойсея правила поведінки правовірних іудеїв. Крім Тори в Старому Заповіті містяться вчення інших пророків і вож-дів древніх євреїв.

З часом виявилася необхідність в тлумаченні Старого Заповіту, особли-во малозрозумілих і суперечливих положень цієї обємної книги. Це здійс-нюється в Мішні (III ст. н.е.), яка складається з 63 книг і тематично розділе-на (катехізована) на 6 розділів. В свою чергу поясненням Мішни служить Гемара. Мішна і Гемара обєднуються в Талмуд, який також поважається як - священна книга.

Найбільш поширеним обрядом в іудаїзмі є молитва, яка згідно віри до-сягає небес і впливає на рішення ангелів: Під час ранкової молитви (крім суботи і святкових днів) іудей повинен молитись, поклавши на ліву руку і чоло філактерин - кубічної форми ящички з ремінцями, заповнені пергамен-том з текстами Старого заповіту. Філактерин відіграє роль амулету від злих сил. В іудейській обрядовості існує чіткий поділ їжі на трефну (недозволену) і кошерну ( дозволену). Наприклад, недозволеним є вживання в їжу крові тварин, мяса нежвачних тварин (наприклад, свині), одночасного вживання мясної і молочної їжі.

Важливим обрядом є обрізання-продовження древніх обрядів ініціацій або посвячення хлопчиків 12-16 років в чоловіки. Ритуальне обливання пе-ред суботою і в свята здійснюється в мікве -- спеціальному басейні, напов-неному дощовою чи джерельною водою. Перед кожною молитвою відбуває-ться обовязкове обливання рук.

Головним святом в іудеїв є Пасха. Її чин заповнений обрядами, присвя-ченими приходу месії і його предтечі Іллі. Пасха повязана також як свято виходу євреїв з Єгипту. Свято шебуот щорічно вінчає дарунок бога Яхве пророкові Мойсею тексту Тори (Пятикнижжя). Свято йом-кіпур (судний день) - це покаяння перед богом і очікування знаків про те, як пройде на-ступний рік.

б) Індуїзм виник в IV-VI століттях н.е. на основі брахманізму і як ре-зультат боротьби останнього з буддизмом. Як наслідок, сьогодні 90% насе-лення Індії сповідує цю релігію. Індуїзм стає наслідком спрощення, вульга-ризації доволі складного вчення Вед і законів Ману. В результаті склалася зрозуміла і доступна простому індійцеві система етичних норм, принципів і цінностей, вірувань і уявлень, обрядових і культових дій, міфів ї легенд то-що. Були розроблені громадські публічні церемонії, обряди, засновані свя-тилища, храми, ашрами (монастирі), місця паломництва.

В центрі цієї політеїстичної релігії пантеон з трьох богів: Брахми (бога-творця), Вішну (бога-хранителя) і Шіви (бога-руйнівника).

Брахма створив все-суще в світі, відділивши від початкового Єдиного одиничні речі та істоти. Брахма - деміург світу, однак своїм творінням він прирік земні істоти на страждання. Він - необхідний член тріади богів (трімурті), але культу його не існує, йому практично не поклоняються. Не дивно і те, що Брахмі часто дорікають за те, що він викинув людину в світ небажа-ного багатоманіття, протиріч і змін, де добро змушене боротися зі злом, лю-бовю ненавистю.

Звідси більш зрозумілим стає сутність культу бога-руйнівника Шіви. Цей грізний бог незримо присутній на полях битв, він є покровителем аске-тів і постійно занурений в медитацію. Як грізний бог, оточений злими духа-ми і демонами, він уособлює смерть і тлінність всього живого. Складові поклоніння Шіві - екстаз, самозабуття і захоплене переживання. Руйнування і зміни в індуїзмі розуміються як можливість злиття з Єдиним, з Абсолютом. В шіваїзмі поширеним є культ життєвої сили і духовної енергії.

Культ бога Вішну повязаний із збереженням сущого, цей бог мягкий і добрий. Вішну має десять аватар або втілень чи перетворень: риби. черепа-хи, вепра, людини-лева, карлика-велетня. Далі слідують аватари Парашурами, епічного героя Рами, мудреця-філософа Крішни, Будди і Мессії-Калки.

Головні жрецькі і культові функції в індуїзмі виконуються спеціально підготовленими представниками касти брахманів. Саме їм належить привілей приносити жертву богам, бути присутнім на урочистих сімейних обря-дах, керувати ритуальними діями і встановлювати норми життя для рядових послідовників індуїзму.

В багатонаселеній Індії ця релігія строго реґламентує місце, значення, права та обовязки члена кожної касти, вводячи в межі релігійних законів їхні складні взаємовідносини.

Канонічними - текстами індуїзму є епіко-міфологічний твір "Махабхарата" і його головна релігійна інтерполяція "Бхагавадгіта".

в) Конфуціанство разом, з даосизмом є національними релігіями китай-ців. В конфуціанстві існує ряд своєрідних і унікальних рис.

По-перше, бог чи боги не є головними обєктами поклоніння. Вони існують як абстрактне "Небо" і бог "Шань-ді" (небесний владика), але відіграють другорядну до-поміжну роль.

По-друге, відсутні вчення про загробне життя, воздаяння, рай і пекло, кінець світу тощо. Головні події відбуваються в світі живих, а не в світі мер-твих.

По-третє, повністю відсутній інститут жреців або професійних священ-нослужителів. Культові функції виконували державний чиновник або голова родини.

Засновником конфуціанства був китайський філософ Кунцзи (Конфуцій), який жив в У}-У ст. до н.е. Центральне місце в цій релігії відіграють соціально-етичні проблеми, для вирішення яких встановлюються певні нор-ми, правила і ритуали поведінки.

Конфуцій перш за все створив ідеал високоморальної людини ("цзюнь-цзи"), яка вирізняється двома головними достоїнствами: людяністю ("жень") і почуттям обовязку ("І"). Людяність включає в себе ієрархію дещо незвич-них для європейця чеснот. Головною з них є стриманість, далі йдуть розум, доброта, вірність і делікатність.

Обовязок ("І") розуміється як незаперечне виконання приписів, традицій і ритуалів у всіх соціальних сферах (на державній службі, в сімї, в побу-ті), як повага до предків, готовність вивчити їх мудрість тощо.

В перші століття нашої ери, асимілювавши різноманітні народні віру-вання (поклоніння небу, культ предків, віра в духів природи тощо) конфуці-анство стає релігією. Культ предків стає його найважливішою обрядовою частиною. Для цього кожна сімя мала свій окремий молитовний храм. Те ж саме стосувалось і роду, який мав більший храм ("мяо"), присвячений за-сновнику роду. Спочатку мяо будувався поряд з могилами предків, але вже за Ханьської династії (206р.до н.е.- 220р. н.е.) побудова мяо була обумовле-на низкою строгих правил і залежала від соціального становища їхнього власника. Чиновник міг мати один мяо, вельможа - три, князь - пять, імпе-ратор -- сім, а простолюдин - жодного, і змушений був приносити жертви духам предків прямо у власній оселі.

Спочатку в мяо ставили ляльку або статую, яка зображувала померлого. З часів династії Хань цю роль виконував згорнутий і перевязаний посереди-ні довгий шматок шовкового полотна /"хунь-бо"/. З Суньської епохи (960-1260рр.) їх заміняють чорні деревяні таблички з ієрогліфічними надписами на них червоною тушшю.

Щоб помістити душу померлого в табличку і тим самим забезпечити їй спокій та сприяння живим членам родини, вдаються до складних обрядів і призивань. На членів родини і особливо на старшого сина (у випадку смерті батька) накладається цілий ряд обмежень: на протязі років він не має права голитись, одружуватись, переставляти меблі в будинку, повинен ходити в особливій траурній одежі тощо.

Таблички чжу зберігаються в особливих шафах напроти входу біля пів-нічної стіни храму. В певну пору року або після важливих сімейних подій (весіль, смерті членів сімї, народження дитини, приїзду чи відїзду голови сімї тощо) таблички виймаються з шаф і перед ними розставляються жерт-воприношення - страви і напої. Обовязковими в свята є звертання до поме-рлих предків.

Головною моральною чеснотою поряд з поклонінням предкам конфуці-анство вважає повагу до батьків. “Завжди виражати повну повагу до батьків; давати їм їжу найбільш улюблену; бути в печалі, коли вони хворі; до глиби-ни душі сумувати від їхньої смерті; приносити їм, мертвим, жертви з урочи-стістю - ось пять обовязків благочестя сина” - записано в одному з релі-гійних творів.

З релігійної точки зору найгірше, що може статися з китайцем - це не за-лишити після себе нащадків чоловічої статі, які могли б приносити жертву і турбуватися про благополуччя душ померлих предків. І звичайно, важливою складовою конфуціанства є "лі" - суворе дотримання обрядів. Конфуцій навіть вважав, що без дотримання шлюбного обряду шлюб неможливий, без дотримання обряду поховання і жертвоприношення зникає повага синів до батьків, а без дотримання управляти державою - "це все одно, що сліпому бути без поводиря, це все одно, що шукати щось без свічки в темній кімна-ті".

Класичні твори конфуціанства складаються з Четверокнижжя ("Си-шу") і Пятикнижжя ("У-цзин").

Висновок: Національні релігії великою мірою сприяли виникненню і зміцненню національної самосвідомості їх носіїв, обєднуючи при цьому велику кількість людей. В цьому духовному середовищі формується світо-гляд нації, норми моралі, задаються загальнозначимі цілі. А для євреїв, які більше двох тисячоліть були позбавлені суверенної території, іудаїзм став головним чинником збереження нації.

ЛІТЕРАТУРА

Калінін Ю.А., Харьковщенко Е.А.Релігієзнавство. - К., 1995, с. 42-77.

Лубський В.І.Релігієзнавство. К., 1997, с.179-201.

Токарев С.А. Религия в истории народов мира. - М., 1964.

Угринович Д.М. Введение в религиеведение: - М., 1985.