Комунікаційні процеси у системі менеджменту підприємства на прикладі ЗМКБ "Прогрес"

ДИПЛОМНА РОБОТА
Комунікаційні процеси у системі менеджментупідприємства на прикладі ЗМКБ «Прогрес»
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>Вступ
Актуальністьтеми дипломної роботи. В останні роки одночасно зі зростанням ролі маркетингузбільшилася роль маркетингових комунікацій. Дійсно, ефективні комунікації зіспоживачами стали ключовими факторами успіху будь якої організації.
Об'єктомдипломної роботи є зовнішньоекономічна комунікаційна політика підприємства.Підприємства різного роду діяльності, від дрібних роздрібних торговців довеликих товаровиробників, а також безприбуткові організації (навчальні,лікувальні, церкви, музеї, симфонічні оркестри й ін.) постійно просувають своюдіяльність до споживачів і клієнтів, намагаючись реалізувати кілька мет:
1)інформувати перспективних споживачів про свій продукт, послугу, умовахпродажів;
2)переконати покупця віддати перевагу саме цим товарам і маркам, робити покупки увизначених магазинах, відвідувати саме ці розважальні заходи і т.д.
3)змушувати покупця діяти – звертання споживача направляється на те, що ринокпропонує в даний момент, а не відкладати покупку на майбутнє.
Цімети досягаються за допомогою реклами, продавців, назв магазинів, оформленнявітрин, упакування, розсилання літератури, роздачі безкоштовних зразків,купонів і інших комунікаційних видів діяльності.
Метадипломної роботи полягає в розгляданні основних положень становлення тарозвитку комунікаційної політики на сучасному етапі. Майже неможливопереоцінювати важливість комунікацій у керуванні. Навряд чи не усе, що роблятькерівники, щоб полегшити організації досягнення її цілей, вимагає ефективногообміну інформацією. Якщо люди не зможуть обмінюватися інформацією, ясно, щовони не зуміють працювати разом, формулювати мети і досягати їх.
Комунікації– це складний процес, що складається з взаємозалежних кроків, кожний з цихкроків дуже потрібний для того, щоб зробити наші думки зрозумілими іншомуобличчю. Кожен крок – це пункт, у якому, якщо ми будемо недбалі і не будемодумати про те, що робимо, – зміст може бути втрачений. Вищезгадане називаєтьсякерування чи просуванням маркетинговими комунікаціями.
Маркетинговікомунікації, як і в цілому міжнародний маркетинг, базуються на фундаментальнихпринципах маркетингу. Це означає, що маркетинг являє собою систему заходів ісукупність технологічних прийомів, що дозволяють підприємству завойовувати, а внаслідки зберігати вигідну клієнтуру за допомогою постійного спостереження заринком з метою надання впливу на його розвиток чи у гіршому випадку,пристосування до нього.
Такимчином, маркетингові комунікації містять ідею комунікації зі споживачами.
Тенденціядо інтегрування маркетингових комунікацій, тобто загальне використання реклами,паблік рілейшнз, стимулювання збуту, прямого продажу, комунікацій у місцяхпродажу і собитийного маркетингу з іншими елементами комплексу маркетингу – однез найбільш значних маркетингових досягнень 90-х років.
Уминулому компанії часто розглядали елементи комунікації як окремі видидіяльності, у той час як маркетингова філософія в даний момент вважає, щоінтеграція абсолютно необхідна для досягнення успіху. Причина, по якійприділяється так багато уваги маркетинговим комунікаціям, полягає в тому, щобагато організацій традиційно противилися інтеграції різних комунікаційнихелементів. Небажання змін багато в чому було обумовлено острахом менеджерівтого, що ці зміни приведуть до скорочення бюджетів і зменшенню їхньогоавторитету і влади. Рекламні агентства корпорацій не хотіли змін через страхрозширення своїх функцій за границі реклами. Проте рекламні агентства розширилисвої функції, об'єднавши з компаніями чи створивши свої нові відділення, щоспеціалізуються на стимулюванні збуту, прямому маркетингу та ін. Аналіз збуту іметодів просування товарів є невід'ємною частиною організації збуту продукціїна підприємствах.
Задачамидипломної роботи можна вважати: зробити огляд літератури щодо комунікаційноїполітики; розібрати основні поняття комунікації; розглянути зв'язок маркетингута комунікації; зробити огляд комунікаційної політики українських підприємствавіа будівництва; зробити аналіз зовнішньоекономічної комунікаційної діяльностіЗМКБ «Прогрес»
1. Комунікаційнаполітика підприємства
 1.1 Огляд літературистосовно комунікаційної політики
 
ВУкраїні опубліковано чимало праць щодо комунікаційної політики та її аналізу. Зкогорти науковців, що започатковували аналіз комунікаційної політики в Україні,можна назвати А. Рубана, Ю. Пахомова, Д. Яновського. Творчопрацюють над дослідженням аналітичних підходів у комунікаційній політиці Т. Брус,В. Романов, О. Рудік.
Середвітчизняних досліджень щодо різноманітних аспектів формування комунікаційної політикизаслуговують на увагу публікації Ю. Бадзьо, І. Біласа, В. Бондаренка,О. Валевського, І. Варзаря, Б. Гаєвського, А. Гальчинського, Р. Зварича,В. Кременя, І. Кураса, О. Кучеренка, В. Лісничого, М. Логунової, В. Лугового,В. Мадісона, М. Михальченка, І. Надольного, М. Пірен, А. Пойченка, І.Розпутенка, В. Скуратівського, Ф. Рудича, С. Рябова, В. Філіпчука, А. Чемериса,В. Шахова, Л. Шкляра та інших.
Теоріюі практику комунікаційної політики досліджували В. Авер'янов, В. Амелін(Росія), Г. Атаманчук (Росія), В. Афанасьєв (Росія), В. Бабкін, О. Бандурка,В. Бакуменко, В. Бебик, А. Білоус, І. Бінько, О. Воронько, С. Дубенко,М. Головатий, А. Дегтярьов (Росія), В. Князєв, Г. Леліков, В. Луговий,С. Майборода, В. Марущак, С. Мосов, П. Надолупний, І.Надольний, Н. Нижник, О. Оболенський, С. Пирожков, Н. Плахотнюк,В. Ребкало, В. Рижих, В. Скуратівський, С. Телешун, Ю. Тихонравов(Росія), В. Тронь, В. Цвєтков, С. Чукут, В. Шаповал, Ю. Шемшученко,Г. Щокін, В. Яцуба та інші. Але, незважаючи на те, що науково-теоретичний,методичний, довідковий апарат аналізу комунікаційної політики широкодосліджений як у зарубіжній, так і у вітчизняній політичній науці, все жкомплексного дослідження цієї проблеми ще бракує, тож, видається, пропонованапраця саме на часі.
Вітчизняналітературно-джерельна база, на жаль, не досить повно висвітлює багатогранністьаналізу комунікаційної політики та шляхів її впровадження. Автори спрямовувалисвої зусилля на створення монографічного дослідження, яке фактичнозапочаткувало б виокремлення аналізу комунікаційної політики як специфічнунаукову сферу. Загальним результатом є обґрунтування концептуальних засаданалізу та впровадження комунікаційної політики.
Заслуговуєна увагу ґрунтовна розробка вченим теорії маркетингу (зважаючи, що маркетинг ємеханізмом впровадження комунікаційної політики). Маркетинг є невід'ємнимкомпонентом комунікаційних систем, і в майбутньому передбачається тількизбільшення його ролі.
Окремослід відзначити аналітично-академічний внесок Ю.А. Григор'єва у практичнурозробку напрямів комунікаційної політики. Він розділяє фундаментальні іприкладні аспекти комунікаційної науки.
Пильнаувага до прикладних технологій комунікацій й комунікаційної політики – реклама,акції та виставки, використання телебачення та радіо тощо – та розповсюдженняїх сприяли не тільки виживанню комунікаційної моделі, а й досить ефективному їїфункціонуванню в умовах фактичного глобального протистояння.
Процесив Україні також стимулювали виникнення значної кількості комунікаційнихцентрів, які забезпечували інформаційно-аналітичну підтримку фінансових іпідприємницьких структур. Кадрово-аналітичний потенціал таких центрів не завждивідповідав їхнім гучним назвам і плутанині понять аналіз для комунікацій,комунікаційний аналіз та аналіз комунікацій. Досягненням цього періоду можнавважати виведення аналізу комунікаційної політики на широкий загал та йоговсебічне обговорення. Поступово усвідомлення необхідності аналізу напрямівкомунікаційної діяльності спонукало до розробки відповідного (з урахуваннямзахідних зразків) апарату, вироблення процедури й технології аналітичноїроботи.
Насьогоднішній стан українського підприємництва впливають прорахунки інеефективна діяльність комунікаційної політики, пов'язані з недосконалістюрозробки комунікаційної стратегії. Нарешті, наукового обґрунтування потребуємодель комунікаційної політики, яка відповідала б новим конкретно-історичнимреаліям.1.2 Процескомунікацій і ефективність керування
Відповіднодослідженням керівник витрачає від 50 до 90% усього часу на комунікації. Цездається неймовірним, але стає зрозумілим, якщо врахувати, що керівникзаймається цим, щоб реалізувати свої ролі в міжособистих відносинах,інформаційному обміні і процесах прийняття рішень, не говорячи про управлінськіфункції планування, організації, мотивації і контролю. Саме тому, що обмінінформацією убудований в усі основні види управлінської діяльності, комунікаціїє сполучним процесом.
Оскількикерівник виконує три свої ролі і здійснює чотири основні функції, для того щобсформулювати мети організації і досягти їх, якість обміну інформацією можепрямо впливати на ступінь реалізації цілей. Це означає, що для успіху індивідіві організацій необхідні ефективні комунікації.
Хочазагальновизнано, що комунікації мають величезне значення для успіхуорганізацій, опитування показали, що 73% американських, 63% англійських, і 85%японських керівників вважають комунікації головною перешкодою на шляхудосягнення ефективності їх організаціям. Згідно ще одному опитуванню приблизно250000 працівників 2006 самих різних компаній, обмін інформацією представляєодну із самих складних проблем в організаціях. Ці опитування показують, щонеефективні комунікації – одна з головних сфер виникнення проблем. Глибокоосмислюючи комунікації на рівні особистості й організації, ми повинні учитисязнижувати частоту випадків неефективних комунікацій і стає кращими, більшефективними менеджерами. Ефективно працюючі керівники – це ті, хто ефективні вкомунікаціях. Вони представляють суть комунікаційного процесу, мають добрерозвите уміння усного і письмового спілкування і розуміють, як середовищевпливає на обмін інформацією.
Проведемоаналіз комунікаційного процесу в організаціях.
Міркуючипро обмін інформацією в організації, звичайно думають про людей, що говорять упроцесі особистого чи спілкування в групах на зборах, розмовляють по телефонучи читають і складають записки, листи і звіти. Хоча на ці випадки приходитьсяосновна частина комунікацій в організації, комунікації являють собою всепроникаючий і складний процес. Почнемо з виявлення того, де усерединіорганізації вимагаються ефективні комунікації.
Відфакторів зовнішнього середовища залежать комунікаційні потреби організації.Якщо проаналізувати, про що говорять, пишуть і читають у дійсності люди ворганізації, основну увагу довелося б зосередити на яких то питаннях, щозв'язані з потребами інформаційної взаємодії з зовнішнім оточенням, що чивпливає буде впливати на організацію.
Приміром,у 1982 році і ще раз у 1985 році, коли фірма «Джонсон энд джонсон» установила,що деякі капсули «Тиленола» отрутні, вищому керівництву фірми довелосяналагодити ефективні комунікації з такими групами, як засоби масової інформаціїі споживачі, Керуванням санітарного нагляду за якістю харчових продуктів імедикаментів і дистриб’юторами. Довелося також налагодити зв'язок з керівникамисередньої ланки, що стояли на чолі лабораторій і заводів у різних країнахсвіту. Ці керівники, у свою чергу, установили зв'язок з керівниками більшнизьких рівнів і контролерами, підзвітними ім. Нарешті керівництво фірми,імовірно, сповістило про свої проблеми всіх співробітників фірми. Сполученнятаких засобів комунікації, як наради, службові записки, телефонні переговори,формальні звіти, відеострічки і бесіди віч-на-віч, дозволили в кінцевомурахунку охопити багатьох працівників фірми.
Організаціїкористаються різноманітними засобами для комунікацій зі складовими свогозовнішнього оточення. З наявними і потенційними споживачами все повідомляютьсяза допомогою реклами й інших програм просування товарів на ринок. У сферівідносин із громадськістю першорядна увага приділяється створенню визначеногообраза, іміджу організації на місцевому, загальнонаціональному чи міжнародномурівні. Організаціям приходиться підкорятися державному регулюванню ізаповнювати в цьому зв'язку великих письмових звітів. У своїх щорічних звітахбудь-яка компанія повідомляє інформацію з фінансам і маркетингу, а такожприводить зведення про своє розміщення, можливості кар'єри, пільгах і т. п.
Використовуючилобістів і роблячи внески на користь різних політичних груп, комітетів,організація намагається впливати на зміст майбутніх законів і постанов.Організація, де є профспілка, повинна підтримувати зв'язок із законнимипредставниками, що працюють по найманню. Якщо профспілка в даній організаціївідсутня, вона може спілкуватися зі своїми працівниками заради того, щобпрофспілка не з'явилася. Це лише деякі приклади з усієї розмаїтості способівреагування організації на події і фактори зовнішнього оточення.
Обговорення,збори, телефонні переговори, службові записки, відеострічки, звіти і т. п.,що циркулюють усередині організації, найчастіше є реакцією на чи можливостіпроблеми, створювані зовнішнім оточенням.
Інформаціяпереміщається усередині організації з рівня на рівень у рамках вертикальнихкомунікацій. Вона може передаватися по спадної, тобто з вищих рівнів на нижчі.Таким шляхом підлеглим рівням керування повідомляється про поточні задачі,зміну пріоритетів, конкретні завдання, рекомендуючих процедурах і т. п.Наприклад, віце-президент по виробництву може повідомляти керуючому заводом(керівник середнього рівня) про майбутні зміни у виробництві продукту. У своючергу, керуючий заводом повинний проінформувати підлеглих йому керівників проособливості змін, що готуються.
Крімобміну по спадної, організація має потребу в комунікаціях по висхідній.Приміром, банківський службовець може помітити, що нова ЕОМ іноді змушуєклієнта чекати на кілька хвилин довше, ніж колись, оскільки машина періодичнозайнята чи відключається. Службовці можуть зробити висновок, що чекання дратуєдеяких клієнтів. Припустимо, банк ефективно проінформував кожного службовця проте, що обслуговування клієнта – перша наша турбота. У цьому випадку службовціговорять своєму безпосередньому начальнику про виниклу проблемі. Цей начальник,у свою чергу, повинний проінформувати керуючого операціями, а той – віце-президентапо банківських операціях.
Передачаінформації з нижчих рівнів на вищі може помітно впливати на продуктивність. Водному реальному прикладі інженер розробив більш ефективний спосіб розкроюлистового металу для крил літака, і повідомляє про свою ідею безпосередньомуначальнику. Якщо керівник вирішив підтримати пропозицію інженера, вонаповідомить про нього на наступний, більш високий рівень керування. Змінавимагає схвалення з боку керуючого заводом чи керуючого виробничими операціямина більш високому рівні. В наявності ситуації, у якій щось, що виникло нанижчому рівні організації, повинне піднятися на самий верх, послідовно пройшовшивсі проміжні рівні керування. Цей приклад ілюструє обмін інформацією, щовідбувається заради підвищення конкурентоздатності організації за рахунокзбільшення продуктивності.
Накожнім з перерахованих вище рівнів могло бути прийняте рішення про відхиленнянової ідеї. Якщо припустити, що ідея дійсно була гарною, повідомлення інженерупро відхилення його пропозиції фактично проінформувало б його про те, щоорганізація не стимулює його до пошуку новаторських пропозицій, що забезпечуютьскорочення витрат, і до вироблення подібних пропозицій у майбутньому. Урезультаті організація може позбавитися багатьох серйозних можливостейпідвищення продуктивності й одержання економії. Описана конкретно ідея за 5років організації принесла економію в 13,5 млн. доларів.
Комунікаціїпо висхідної, тобто знизу нагору, також виконують функцію оповіщення верха проте, що робиться на нижчих рівнях. Таким шляхом керівництво довідається пропоточні чи назріваючі проблеми і пропонує можливі варіанти виправленняположення справ. Остання управлінська інновація в комунікаціях по висхідної –це створення груп з робітників, що регулярно, звичайно на 1 годину в тиждень,збираються для обговорення і рішення проблем у виробництві чи обслуговуванніспоживачів. Ці групи одержали назва кружків якості. Обмін інформацією звисхідного звичайно відбувається у формі звітів, пропозицій і пояснювальнихзаписок.
Надодаток до обміну інформацією зі спадного чи висхідного організації маютьпотребу в горизонтальних комунікаціях. Організація складається з безлічіпідрозділів, тому обмін інформацією між ними потрібний для координації задач ідій, оскільки організація – це система взаємозалежних елементів, керівництвоповинне домагатися, щоб спеціалізовані елементи працювали спільно, просуваючиорганізацію в потрібному напрямку.
Приміром,представники різних відділів у школі бізнесу періодично обмінюються інформацієюз таких питань, як складання розкладу занять, рівень вимог у програмах длявипускників, співробітництво в дослідницькій і консультативній діяльності йобслуговування місцевого населення. Подібним же чином у лікарні обслуговуючий ілікарський персонал різних відділень повинний обмінюватися інформацією пророзподіл ресурсів, координації діяльності робочих груп, контролі за витратами,нових методах лікування і т. п. у сфері роздрібної торгівлі регіональнікеруючі збутом можуть періодично зустрічатися для обговорення загальнихпроблем, координації стратегії збуту про обмін інформацією про продукцію. Укомпаніях наукомістких галузей ключові керівники середньої ланки з виробничих,маркетингових і проектно-дослідницьких відділів зустрічаються для координаціїдій по відновленню продукції. На основі базової технології компанії можутьвипускати різноманітні продукти, тому надзвичайно важливо через науково-дослідницькийвідділ одержувати інформацію про те, чого хоче ринок. Це дозволяє організаціїзберігати близькість до споживача і продовжувати ефективно задовольняти йогозапити. Подібним чином, виробничники повинні дати обґрунтування достатньонизьких витрат по реалізації майбутніх інновацій проектно-дослідницькоговідділу для того, щоб подальше виробництво було виправдано. В обмініінформацією з горизонталі часто беруть участь комітети чи спеціальні групи.
Додатковівигоди від комунікації по горизонталі полягають у формуванні рівноправнихвідносин, що є важливої складової задоволеності працівників організації.
Найбільшочевидним компонентом комунікації в організації є відносини між керівником іпідлеглим. Хоча вони є прикладом обміну інформацією з вертикалі, розглянемо цейвид обміну інформацією окремо, оскільки він складає основну частинукомунікативної діяльності керівника.
Деякіз численних різновидів обміну інформацією між керівником і підлеглим зв'язані зпроясненням задач, пріоритетів і очікуваних результатів, забезпеченнямінтересів в рішенні задач відділу, з обговоренням проблем ефективності роботи,досягнення визнання і винагороди з метою мотивації, удосконалюванням ірозвитком здібностей підлеглих, зі збором інформації про назріваючу чи реальноіснуючу проблему, оповіщенням підлеглого про прийдешню зміну, а такожодержанням зведень про ідеї, удосконалення і пропозиції.
Надодаток до обміну інформацією між керівником і підлеглим має місце обмін міжкерівником і робочою групою. Комунікацією з робочою групою в цілому дозволяєкерівнику підвищити ефективність дій групи. Оскільки в обміні беруть участь усічлени групи, кожний має можливість поміркувати про нові задачі і пріоритетвідділу, про те, як варто було б працювати разом, про майбутні зміни і можливіїхні наслідки для цього й іншого відділів, про недавні проблеми і досягнення,пропозиціях раціоналізаторського характеру.
Крімтого іноді робоча група збирається без керівників для обговорення проблем, чиудосконалень змін, що насуваються. Такі відносини рівності можуть сприятипідвищенню задоволеності співробітників своєю роботою.
Щотаке комунікаційний процес? Багато питань задають собі науковці. Обмінінформацією широко охоплює різні частини організації і прямо пропорційноспіввідноситься з її ефективністю. Але обмін інформацією не завжди такефективний як варто було б. на ділі люди спілкуються між собою менш ефективно,чим їм це здається.
Дляприклада візьмемо факт проілюстрований Ренсисом Лайкерто при вивченні роботимайстрів і їхніх підлеглих на одному з підприємств комунального обслуговування.У той час як 85% майстрів вважали, що їхні підлеглі почувають себе вільно підчас обговорення важливих ділових питань, тільки в 51% підлеглих у дійсностібуло присутнє це почуття волі. В іншім дослідженні начальник відділузареєстрував інструкції чи передані підлеглим рішення по 165 спеціальнихприводах. Судячи з записів підлеглих, вони були інформовані тільки про 84 такіповідомлення. Один з дослідників проаналізував роботу каліфорнійської компаніїв області охорони здоров'я і виявив істотні розходження між керівниками вищого,середнього і низового рівня в тім, як вони оцінюють ефективність комунікацій уїхный організації.
Крімтого, у багатьох випадках передане повідомлення виявляється неправильнозрозумілим і, отже, обмін інформацією – неефективним. Джон Майнер, що видаєтьсядослідник в області керування, указує, що, як правило, лише 50% обмінуінформацією приводить до обопільної згоди що спілкуються. Найчастіше причинанизької ефективності складається в забутті того факту, що комунікація – цеобмін.
У ходіобміну обидві сторони грають величезну активну роль. Приміром, якщо ви яккеруючий описуєте одному з підлеглих, як потрібно змінити роботу, це тількипочаток обміну. Щоб обмін інформацією став ефективним, ваш підлеглий повиннийповідомити вам, як він розуміє вашу задачу і чекати у відношенні результатівйого діяльності. Обмін інформацією відбувається тільки в тому випадку, колиодна сторона пропонує інформацію, а інша сприймає її. Щоб було саме так, вартоприділяти пильну увагу комунікаційному процесу.
Комунікаційнийпроцес – це обмін інформацією між двома чи більше людьми.
Основнамета комунікаційного процесу – забезпечення розуміння інформації, що єпредметом спілкування, тобто повідомлення. Однак сам факт обміну інформацією негарантує ефективності спілкування людей, що брали участь в обміні. Щоб кращерозуміти процес обміну інформацією й умови його ефективності, варто матипредставлення про стадії процесу, у якому беруть участь двоє чи більше числолюдей.
У процесіобміну інформацією можна виділити чотири базових елементи:
- Відправник, обличчя, що генеруєідеї чи збирає інформацію і передавальне її.
- Повідомлення, власнеінформація, закодована за допомогою символів.
- Канал, засіб передачіінформації.
- Одержувач, обличчя, якомупризначена інформація і яке інтерпретує її.
Приобміні інформацією відправник і одержувач проходять кілька взаємозалежнихетапів. Їхня задача – скласти повідомлення і використовувати канал для йогопередачі таким чином, щоб обидві сторони зрозуміли і розділили вихідну ідею. Цеважко, тому що кожен етап є одночасно крапкою, у якій зміст може бутиперекручений цілком чи утрачений. Зазначені взаємозалежні етапи такі:
- Зародження ідеї.
- Кодування і вибір каналу.
- Передача.
- Декодування.
Ціетапи проілюстровані на рисунку 1.1 у виді простої моделі процесу комунікацій.Хоча весь процес комунікацій часто завершується за кілька секунд, що утрудняєвиділення його етапів, проаналізуємо ці етапи, щоб показати, які проблемиможуть виникнути в різних крапках.
Зародженняідеї обміну інформацією починається з формування ідеї чи добору інформації.Відправник вирішує, яку значиму ідею чи повідомлення варто зробити предметомобміну. На жаль, багато спроб обміну інформацією обриваються на цьому першомуетапі, оскільки відправник не затрачає достатнього часу на обмірковування ідеї.Кит Девис підкреслює важливість даного етапу: «Невдале повідомлення не станекраще на глянсовому папері від збільшення потужності гучномовця. Лейтмотиветапу – не починайте говорити не почавши думати».
Потрібнопам'ятати, що ідея ще не трансформована в слова чи не придбала іншої такоїформи, у якій вона послужить обміну інформації. Відправник вирішив тільки, якусаме концепцію він хоче зробити предметом обміну інформацією. Щоб здійснитипроцес ефективно, він повинний узяти до уваги безліч факторів. Приміром,керівник, що бажає обмінятися інформацією про оцінку результатів роботи,повинний чітко розуміти, що ідея полягає в тому, щоб повідомити підлеглимконкретну інформацію про їхню сильну і слабку сторони і про те, як можнаполіпшити результати їхньої роботи. Ідея не може полягати в неясних загальнихпохвалах чи критиках поводження підлеглих.
Цейприклад показує також зв'язок між сприйняттям і комунікацією. У керівника, щовважає підлеглих здатними до розвитку й удосконалювання, а виходить, що бідуютьв інформації з оцінкою результатів їхні роботи, швидше за все знайдуться діловіпозитивні ідеї обміну інформацією на зазначену тему власне кажучи. Керуючий, щосприймає підлеглих як дітей, що чекають, щоб їх поправляли і направляли, швидшеза все закладе у свої ідеї критицизм негативної властивості, властивий такомуспособу мислення.
Щеодин приклад потенційних проблем на етапі зародження ідеї дає нам начальникцеху, що тільки що прийняв повідомлення від вищого керівництва про те, щокомпанії потрібно на 6% збільшити виробництво продукції без збільшенняпонаднормових виплат. Якщо начальник цеху не зможе зміркувати, яким шляхомнайкраще обмінятися цією інформацією з підлеглими і направить їм цеповідомлення в точності таким, яким воно було отримано, можливе непорозуміння,оскільки робітники зрозуміють лише сам факт того, що зміни необхідні. Якщо жкерівник справді подумає ті ідеї, що вимагають передачі, він може прийти донаступного висновку:
- Робітники повинні зрозуміти,які саме потрібні зміни – приріст обсягу виробництва на 6% без додатковихпонаднормових.
- Робітники повинні зрозуміти,чому потрібні ці зміни, інакше вони можуть зробити висновок, що компаніянамагається вичавлювати з них побільше, а платити поменше, і збунтуватися.
- Робітники повинні зрозуміти,яким образом варто здійснити зміни – якість продукції і рівень шлюбу не повиннізмінитися внаслідок приросту обсягу виробництва, інакше ефективність можезнизитися, а не зрости, як того вимагає у своєму повідомленні вище керівництво.
Керівники,що незадовільно обмінюються інформацією, можуть діяти невдало, оскількистосовно них саме так діє вище керівництво. Справа в тім, що керівники вищоїланки часто служать рольовою моделлю для поводження підлеглих. Якщо нашікерівники схильні до примуса чи не відверті в обміні інформації з нами, мицілком можемо повестися подібним чином, обмінюючи інформацією зі своїмипідлеглими. Однак ви знаходитеся в іншім положенні, чим ваше начальство. Томузовсім необов'язково діяти в тім же стилі, навіть якщо цей стиль ефективний. Щов дійсності необхідно, так це усвідомити – які ідеї призначені до передачі дотого, як ви відправляєте повідомлення, і впевненість в адекватності ідоречності ваших ідей з урахуванням конкретної ситуації і мети.
Кодуванняі вибір каналу. Перш ніж передати ідею, відправник повинний за допомогоюсимволів закодувати її, використовувавши для цього слова, інтонації і жести(мова тіла). Таке кодування перетворює ідею в повідомлення.
Відправниктакож повинний вибрати канал, сумісний з типом символів, використаних длякодування. До деяких загальновідомих каналів відносяться передача мови іписьмових матеріалів, а також електронні засоби зв'язку, включаючи комп'ютернімережі, електронну пошту, відеострічки і відеоконференції.
Якщоканал не придатний для фізичного втілення символів, передача неможлива. Картинаіноді гідна тисячі слів, але не при передачі повідомлення по телефоні. Подібнимчином може бути нездійсненним одночасна розмова з усіма працівниками відразу.Можна розіслати пам'ятні записки, що випереджають збори невеликих груп, длязабезпечення розуміння повідомлення і прилучення до проблеми.
Якщоканал не занадто відповідає ідеї, що зародилася на першому етапі, обмінінформацією буде менш ефективним. Наприклад, керівник хоче попередитипідлеглого про недозволенність допущених останнім серйозних порушень мірбезпеки, і робить це під час легкої бесіди за чашкою кава чи пославши йомузаписку з нагоди. Однак по цих каналах, імовірно, не удасться передати ідеюсерйозності порушення настільки ж ефективно, як офіційним листом чи на нараді.Подібним чином, напрямок підлеглої записки про винятковість її досягнення непередасть ідею про тім, наскільки важливий зроблений нею внесок у роботу, і небуде тією ж мірою ефективним, як прямої розмова з наступним офіційним листом звираженням подяки, а також премією.
Вибірзасобу повідомлення не повинний обмежуватися єдиним каналом. Часто бажановикористовувати два чи більші числа засобів комунікацій у сполученні. Процесускладнюється, оскільки відправнику приходиться встановлювати послідовністьвикористання цих засобів і визначати тимчасові інтервали в послідовностіпередачі інформації. Проте, дослідження показують, що одночасне використаннязасобів обміну усною і письмовою інформацією звичайно ефективніше, ніж,скажемо, тільки обмін письмовою інформацією. Обговорюючи результати цьогодослідження, професор Терренс Митчел указує:» Головний висновок цієї роботи втім, що усне плюс письмове повідомлення швидше за все роблять обмін інформацієюбільш ефективним у більшій частині випадків». Орієнтація на обидва канализмушує ретельніше готуватися і письмово реєструвати параметри ситуації. Однакніяким образом кожен інформаційний обмін не повинний бути письмовим. У цьомувипадку потоки паперів стають некерованими.
Етапстане більш зрозумілим, якщо представити його собі як операцію упакування.Багато хто дійсно гарні продукти не знаходять збуту, поки не знайдуть такогоупакування, що споживач рахує зрозумілої і привабливий одночасно. Подібнимчином багато людей із прекрасними ідеями не в змозі упакувати їх за допомогоюсимволів і вкласти в канали, значимі і притягальні для одержувача. Коли такевідбувається, ідея найчастіше не знаходить збуту.
Передачаінформації. На третьому етапі відправник використовує канал для доставкиповідомлення (закодованої чи ідеї сукупності ідей) одержувачу. Мова йде профізичну передачу повідомлення, що багато людей помилково і приймають за сампроцес комунікацій. У той же час, як ми бачили, передача є лише одним знайважливіших етапів, через які необхідно пройти, щоб донести ідею до іншогообличчя.
Післяпередачі повідомлення відправником одержувач декодує його.
Декодування– це переклад символів відправника в думці одержувача. Якщо символи, обранівідправником, мають точно таке ж значення для одержувача, останній буде знати,що саме мав на увазі відправник, коли формулювалася його ідея.
Якщореакції на ідею не потрібно, процес обміну інформації на цьому повиннийзавершитися.1.3 Реклама якскладова частина маркетингових комунікацій
У 1948 р.реклама була визначена Американською Асоціацією Маркетингу як «будь-яка форманеособистого представлення і просування комерційних ідей, чи товарів послуг,оплачуваних чітко встановленим замовником.
Реклама– це платне, односпрямоване і неособисте звертання, здійснюване через засобимасової інформації й інші види зв'язку, що агітує на користь якого-небудьтовару, марки, фірми.
Значенняреклами для економіки в цілому може бути продемонстроване на законінадвиробництва. Він говорить про те, що в економіці, що робить більше товарів іпослуг, чим їхній споживається, реклама виконавець двох основних задач:
1.Інформує споживачів про альтернативи вибору;
2.Надає компаніям більш ефективний засіб змагання за гроші споживачів.
Сферадіяльності реклами набагато більш широко складається з оголошень. Вона міститьу собі:
- вивчення споживачів, товару чипослуги, що може бути рекламувати;
- стратегічне планування в змістіпостановки цілей, визначення границь ринку, забезпечення асигнувань і розробкитворчого підходу і планів використання засобів реклами;
- прийняття тактичних рішень покошторисі витрат при виборі засобів реклами, розробці графіків публікацій ітрансляції оголошень;
- складання оголошень, включаючинаписання тексту, підготовку макета, художнього оформлення, і їхнє виробництво.
Передпоширенням звертання в так називаній фазі кодування відбувається виготовленняконцепції реклами. Мети реклами в основному визначаються підприємством-рекламодавцем.Рекламні звертання часто створюються спеціально приваблюваними рекламнимиагентствами.
Удругій фазі відбувається передача рекламного звертання носію реклами, наприкладу газету чи журнал. Рекламодавець належний при виборі носія реклами звертатиувагу на його популярність і поширення в цільовій групі.
Утретій фазі відбувається контакт цільової групи з рекламним звертанням.Сприйняття і переробка інформації вирішальним образом залежать від інтересу іпредставленні обличчя, який призначена реклама.
Увипадку якщо зміст реклами був сприйнятий і зрозумілий, може відбутисянаступне:
- сприймаючу рекламу обличчя можебільш-менш точно запам'ятати зміст звертання, однак ніякої реакції не піде;
- рекламне звертання повиннестворити чи закріпити визначені переваги для рекламованого продукту. Іноді целише підтверджує вже прийняте рішення про покупку;
- у кінцевому рахунку зворотнезвертання повинне впливати на звертання цільової групи. Це може виразитися,наприклад, у пошуках подальшої інформації чи в спробній покупці.
Укожній з названих фаз може відбуватися втрата інформації. Інформація проходитьчерез ряд фільтрів. Уже перенос мети реклами в рекламне звертання утруднений.Багато чого залежить на цьому етапі від обдарованості і творчого підходу творцівреклами. При поширенні реклами також губиться частина потоку інформації черезнекерований процес використання засобів інформації. Тільки частина цільовоїгрупи взагалі помітить звертання, і тільки частина від цієї частини сприймейого. Тому рекламодавець не обмежується однократним поширенням звертання, а зурахуванням безпам'ятності людей опублікує його кілька разів, можливо, у різнихзасобах інформації.
Вартомати на увазі, що реклама є платної й особистість платника відома. Добре це чипогано, але, зіштовхуючись з оголошенням, ми відразу довідаємося, хто саменамагається продати нам товар чи послугу. І саме собою зрозуміло, щорекламодавець оплатив час чи місце, використані для відкритої спроби умовитинас. (Якщо врахувати, що деякі ведучі рекламодавці витрачають до 600 млн. дол.щорічно, стане більш зрозуміле, наскільки серйозна гінка за споживачем, щовислизає.)
Важливоусвідомити, що реклама – діяльність багатофункціональна. Вона служить багатьомхазяям для досягнення безлічі цілей. Ми з вами рекламуємо продаж гаража, чинаприклад, велосипеда. Роздрібні торговці рекламують продавані ними товари чипослуги за звичайними цінами чи за цінами «нижче роздрібних». Повідомляючи провідкриття, закриття, чи річницях нових співробітниках. Наголошують на цінах чипрестижі, на знижках чи першосортних товарах, на новинках чи модній старовині.А те і просто поздоровляють нас з святом чи просять їздити обережніше.Виробники дають рекламу, щоб спонукати нас купувати їхні товари чи послуги вроздрібних торговців. Чи діють прямо, торгуючи на основі поштових замовлень чиза допомогою комівояжерів. Ділові підприємства адресують свою рекламу діловимпідприємствам з метою продажу хімікатів, устаткування, послуг ЕОМ чи урядові,пропонуючи потужності для виробництва танків і т.д. Уряд рекламує продажоблігацій, ідею раціонального використання енергоресурсів, ідею служби взбройних силах. Місцеві органи влади дають рекламу, щоб підштовхнути розвитоктуризму (чи обмежити його), залучити до себе промислові підприємства, популяризоватиідею масових транзитних перевезень через свою територію чи вселити землякампочуття гордості. Некомерційні організації призивають у рекламі активнопідтримувати того чи іншого політичного кандидата чи виступати проти нього,охороняти дику природу чи просто рід людський.
Маркетинговікомунікації являють собою процес передачі інформації про товар цільовоїаудиторії. Варто розуміти, що жодна фірма не в можливості діяти відразу на всіхринках, задовольняючи при цьому запити всіх споживачів. Навпроти, компанія будепроцвітати лише в тому випадку, якщо вона націлена на такий ринок, клієнтиякого з найбільшою імовірністю будуть зацікавлені в її маркетинговій програмі.Цільова аудиторія являє собою групу людей, що одержують маркетингові звертанняі мають можливість реагувати на них. Навіть такі гіганти ринку як Coca-Cola іРерsісо для просування своєї нової продукції орієнтуються на конкретні групинаселення. Наприклад, цільовий ринок «Dіеt Coke» складається зі свідомихспоживачів напою, створюваного з використанням дієтичних інгредієнтів. Такимчином, «Dіеt Coke» призначена для тих, хто усвідомлено обирає подібнібезалкогольні напої – молоді в столітті від 12 до 24 років обох статей і жіноквід 25 до 45 років.
Фахівцікомпанії повинні розуміти, що для найбільш ефективної передачі маркетинговогозвертання можуть використовуватися самі різні засоби. Так, наявністьубудованого CD-плейера й обробка салону натуральною шкірою являє собою прикладстійкого маркетингового повідомлення про високу якість автомобіля.
Одна зосновних комунікаційних тенденцій останнього десятиліття складається в більшактивному використанні інтегрованих маркетингових комунікацій (ІМК). ПоняттяІМК поєднує в собі всі інструменти маркетингових комунікацій – від реклами доупакування, призначені для формування звертань, що направляється цільовоїаудиторії і службовцям для просування продукції фірми до споживача. Чим жеобумовлена необхідність інтеграції комунікацій? Одночасно з ростомзагальносвітової конкуренції, розвитком технічного процесу і появою більшобізнаних покупців підприємства стали мати потреби в більш стійкій прихильностіспоживачів до своєї продукції й в іміджі, що міг би поширяться по усьому світіі робити усе більш сильний вплив на купівельну аудиторію. Застосуванняінтегрованого підходу дозволяє знизити рівень витрат компанії, оскільки ІМКретельно координує і взаємно погоджує використання всіх елементів-мікс.
Інтегрованиймаркетинг являє собою процес усвідомлення нестатків споживачів, напрямкувиробничих і комерційних зусиль компанії на їхнє задоволення, а такожзастосування інтегрованого підходу до прийняття всіх маркетингових іуправлінських рішень.
Описуванийпроцес, що складається з дев'яти основних етапів, є загальною схемою розробкиплану маркетингових комунікацій. Усі його етапи можуть бути використані пристворенні плану для конкретної комунікаційної функції, наприклад длястимулювання чи збуту реклами.
Першийетап: визначення можливих утруднень і сприятливих можливостей.
Аналізмайбутніх проблем і сприятливих можливостей безпосередньо зв'язаний ізпроведенням ситуаційного аналізу. На цьому етапі може бути використаний методSWOT-аналізу. Основна увага тут варто приділяти факторам, що впливають наефективність маркетингових звертань. Однак вони не в можливості вирішити проблеми,зв'язані з ціною товару чи його приступністю, оскільки можуть лишепереорієнтувати сприйняття покупців.
Припустимо,що маркетинговий план визначає високу ціну товару чи обмеженість каналів йогорозподілу як слабкі місця компанії. У цьому випадку для виправдання високоїціни план маркетингових комунікацій може бути націлений на підкреслення якостітовару і його високої реальної цінності, а обмеженість каналів розподілупорозумівається ексклюзивним характером подібної продукції.
Другийетап: визначення цілей.
Комунікаційніцілі можуть плануватися з використанням моделей ієрархії результатів, що будутьосновою для визначення ступеня впливу розроблювального плану на споживачів.Мети маркетингових комунікацій звичайно попадають в одну з наступних категорій:
1.Створення поінформованості;
2.Досягнення розуміння;
3.Забезпечення змін у відношенні до товару у його сприйнятті;
4.Досягнення зміни в звертанні споживачів;
5.Підкріплення попередніх рішень.
Деякіінструменти маркетингових комунікацій можуть виявитися більш ефективними вдосягненні конкретних цілей у порівнянні з іншими, що виявляти важливимфактором розвитку маркетингових комунікацій на четвертому етапі планування.
Третійетап: вибір цільової аудиторії.
Маркетинговезвертання, доставлене неправильно обраної аудиторії, заздалегідь приречено наневдачу. У планах маркетингових комунікацій цільові аудиторії ідентифікуютьсядля конкретних комунікаційних дій.
Дляправильної ідентифікації цільових аудиторій фахівці з маркетингових комунікаційповинні мати докладну інформацію як про ринок, так і товарі, його виробнику іпродавцях, а також про тім, хто і як буде використовувати цей товар і хто зможевпливати на купівельні рішення споживачів і їхнє сприйняття продукції фірми.
Четвертийетап: вибір маркетингових комунікацій-мікс.
Однієїз найважливіших функцій плану маркетингових комунікацій складається увизначенні маркетингових комунікацій-мікс. Спеціальне опитування, проведене в 2009 р.,дозволило знайти основні види діяльності, здійснювані за допомогою маркетинговихкомунікацій-мікс на споживчому ринку.
Різнівиди діяльності, використовувані для досягнення маркетингових комунікаційнихцілей, утворять комунікації-мікс. Склад комунікацій-мікс належний підбиратисяіндивідуально для різних сегментів ринку і різних ринкових ситуацій.
П'ятийетап: вибір стратегії маркетингових звертань.
Процесвизначення інформації, яку необхідно повідомити цільової аудиторії, є важким інадзвичайно важливим. Хоча різні цільові аудиторії мають різні потреби вмаркетинговій інформації, усі використовувані звертання повинні бути погодженіз загальним звертанням компанії, її торгової марки чи її товару.
Шостийетап: вибір засобів доставки маркетингових звертань.
Дляуспішного планування системи доставки маркетингових звертань процес їхньоговибору належний містити в собі строгий аналіз достоїнств і недоліків івикористання спеціальної рейтингової системи, що показує, як і чому обраний тойчи інший канал поширення реклами.
Сьомийетап: визначення бюджету.
Бюджетє одним із ключових факторів, що визначають ступінь використання кожногоелемента маркетингових комунікацій-мікс. Після того як бюджет маркетинговихкомунікацій виявляється сформульованим загалом, починається його розподіл міжокремими інструментами маркетингових комунікацій і т.д.
Восьмийетап: реалізація стратегії.
Успіхбудь-якої стратегії маркетингових комунікацій багато в чому залежить від їїправильного здійснення. Процес реалізації стратегії складається з трьохсамостійних етапів. На першому етапі менеджер по маркетингових комунікаціяхналежний прийняти конкретні рішення по всіх елементах плану – засобам реклами,її обсягам, тимчасові випуску, і т.д. Потім необхідно створити умови дляутілення всіх прийнятих рішень і призначити людей, відповідальних за кожнузадачу.
Успішнареалізація обраної стратегії вимагає координації зусиль усіх, що беруть участьу її здійсненних фахівців.
Дев'ятийетап: оцінка результатів.
Післязакінчення етапу реалізації керуючий службою маркетингових комунікацій належнийз'ясувати, чи дозволили початі міри досягти поставлених цілей. Для оцінкирезультатів програми необхідне рішення трьох задач. По-перше, менеджери службимаркетингових комунікацій повинні розробити критерії ефективності оцінюваноїпрограми, що б знати яких реальних результатів варто очікувати. По-друге,менеджери зобов'язані відслідковувати фактичне просування до поставленим цілям.По-третє, менеджери повинні порівнювати виміру отриманих результатів з обранимикритеріями, щоб визначити ступінь ефективності витрачених зусиль.
Післяодержання оцінки ефективності реалізованої стратегії розроблювачі планумаркетингових комунікацій одержують можливість знайти його недоліки ізапропонувати необхідні коректування.
Інструментимаркетингових комунікацій.
Дляпоширення маркетингових звертань можуть використовуватися сотні різних видівкомунікацій. Цей процес може здійснюватися як за допомогою заздалегідьрозробленої програми маркетингових комунікацій, так і за допомогоюнезапланованого використання елементів маркетинга-мікс і інших способів установленняконтакту зі споживачем. Для доставки споживачу запланованих звертаньвикористовуються наступні інструменти комунікацій:
Реклама– будь-яка оплачена визначеним обличчям форма комунікацій, призначена дляпросування товарів, послуг чи ідей. Хоча деякі види реклами (наприклад, прямепоштове розсилання) орієнтовані на визначеного індивідуума, таки більшістьрекламних послань призначені для великих груп населення, і поширюються такимизасобами масової інформації, як радіо, телебачення, газети і журнали.
Ціль:оголосити про появу нового товару, інформувати потенційних покупців про йогоосновні характеристики, забезпечити високу поінформованість.
Достоїнства:досягає масової аудиторії, стимулює широкомасштабний попит, додає торговіймарці, служить нагадуванням.
Недоліки:нерідко виявляється нав'язливої, вимагає великих витрат, може забруднюватиінформаційне середовище, воно розтрачує велику частину свого впливу через своюмасову спрямованість.
Хочаголовна мета реклами складається в створенні попиту, установити зв'язок міжконкретною рекламою і кількістю продажів окремого товару часто досить важко,якщо взагалі можливо. При проведенні дослідження про взаємозв'язок міжрекламними витратами, обсягами продажів і прибутком було встановлене наступне:
а)Підприємства з більш високим відносним показником відносини витрат на рекламудо рівня продажів приносять більш високий доход на інвестиції.
б)Витрати на рекламу і частка ринку, що належить компанії, зв'язані між собою.
Крімтого, інші дослідження показують, що ті підприємства, що не скорочують витратина рекламу в часи важких економічних спадів, характеризуються самими високимитемпами росту обсягів продажів і чистого доходу. І навпаки, компанії, щоскорочують свої рекламні бюджети в період спадів, мають найбільш низькіприрости продажів і чистого доходу.
Щоббути ефективної, реклама повинна виконувати три задачі. Вона повинна залучатидо себе увагу, має запам'ятатися і надавати людям переконливі повідомлення.Крім того вона повинна бути націлена на аудиторію і задовольняти поставленимрекламним цілям. Щоб оцінити ефективність реклами, підприємства можутьвикористовувати такі дослідницькі методи, як фокуса-групи, дослідження з питаньіміджу і позиціонування, споживчі рейтинги і відстеження ринкової ситуації, щобперевірити вплив реклами на обсяги продажів.
Стимулюваннязбуту – різні види маркетингової діяльності, що на визначений час збільшуютьвихідну цінність товару чи послуги і прямо стимулюють купівельну активністьспоживачів (наприклад, купони чи спробні зразки), роботу дистриб’юторів іторгового персоналу.
Ціль:підштовхнути чи споживачів учасників торгівлі до негайних дій.
Переваги:не тільки допомагає виникненню негайної реакції за рахунок створення додатковихстимулів і реальної додаткової цінності, але і підвищує тонус покупців,збільшує імовірність повторних покупок, стимулює підтримку посередників.
Недоліки:може підсилити інформаційний хаос, породити чекання зниження цін, підірватиімідж торгової марки і довгострокову прихильність споживачів.
Стратегіїстимулювання можуть бути спрямовані на споживчу чи аудиторію на представниківторгівлі, до складу яких включаються посередники і торговий персонал.Стимулювання торгівлі забезпечує підтримку серед посередників і торговогоперсоналу, тобто допомога в «проштовхуванні» товару. Найбільш розповсюдженимиметодиками стимулювання збуту в торгівлі є:
а)Конкурси дилерів. Ціль – подвигнуть на масові закупівлі, викликати ентузіазм.Спосіб реалізації: пряма поштова реклама, реклама для торгівлі, торговийперсонал.
б)Торгові купони для організації. Ціль – збільшити частоту й обсяги закупівель,домогтися швидкої оцінки товару, «розкрутити» місцевий магазин і товарвиробника. Спосіб реалізації: місцева реклама, торгові автомати усерединімагазинів.
в)Дилерські премії. Ціль – заохотити визначений рівень покупок, нагородитипосередника за підтримку зусиль по просуванню, створити доброзичливевідношення.
г)Торгові угоди. Ціль – домогтися співробітництва в справі просування товару.Спосіб реалізації: торговий персонал.
Стимулюванняспоживачів, спрямоване на кінцевих користувачів даного товару, призначаєтьсядля «просування» товару через канал поширення. Найбільш уживані методикистимулювання споживачів – це:
1.Маніпуляції з цінами. Ціль – стимулювати додаткові і спробні покупки, збільшитиобсяг одиничної покупки. Спосіб реалізації: місця продажу, засобу масовоїінформації, бонусні упакування, об'єднані упакування, грошові знижки.
2.Конкурси і лотереї. Ціль – спонукати до кількаразових покупок, зміцнити образторгової марки, викликати ентузіазм. Способи реалізації: торговий персонал,ЗМІ, пряма поштова реклама.
3. Подарунки.Ціль – збільшити цінність покупки, спонукати до численних покупок. Спосібреалізації: магазинні подарунки, чи вкладення додатки до упакувань, безкоштовніподарунки в поштові відправлення.
4. Поширеннязразків. Ціль – стимулювати спробні покупки, спонукувати покупців до збільшенняпокупок. Спосіб реалізації: чи вкладення додатки до упакувань, пряма поштовареклама, журнали, місця продажів.
5. Триваліпрограми. Ціль – підтримати лояльність покупців. Спосіб реалізації: торговийперсонал, ЗМІ, пряма поштова реклама, публік-рілейшнз (зв'язку з громадськістю)– координовані зусилля по створенню сприятливого представлення про товар усвідомості населення. Вони реалізуються шляхом підтримки визначених програм івидів діяльності, не зв'язаних прямо з продажем товарів: публікації в печатціважливої з комерційної точки зору інформації, «пабліситі» на радіо ітелебаченні.
Ціль:підвищити інтерес до продукту, змінити позиції і переконання зацікавленоїаудиторії, розвити і підтримати позитивний образ компанії.
Достоїнства:можуть підвищити репутацію фірми, дозволяють відслідковувати відносиниспоживачів з метою оцінки їхнього сприйняття іміджу чи фірми її марок, маютьнизькі витрати.
Недоліки:їхня ефективність з роботою піддається оцінці, звичайно не можуть статибезпосередньою причиною збільшення продажів.
Паблік-рілейшнз можуть виконувати безліч функцій.Основними видами є:
1)Відносини з засобами масової інформації (робота з представниками печатки іпостачання їхніми сюжетами для репортажів і іншою інформацією);
2)Корпоративні відносини (консультування вищих керівників з питань репутаціїкомпанії в цілому, її образа в очах сторін і її реакції по важливих питаннях);
3)Керування в кризових ситуаціях (попередження про тім, де і якщо вибухнутьнеприємності, і планування того, як будувати відносини компанії і комунікаційпід час кризи);
4)Відношення з персоналом, відносини у фінансовій сфері (підтримка інформаційнихконтактів з аналітиками, фондовими брокерами та інвесторами);
5)Суспільні справи і відносини з місцевим населенням (робота над місцевимиурядовими питаннями, що впливають на організацію);
6)Товарна пропаганда (використання пабліситі й інших інструментів ПР для випускуна ринок і просування товарів).
Прямиймаркетинг – інтерактивна система маркетингу, що дозволяє споживачам легкоодержувати цікавлячі їхні зведення і здобувати товари за допомогою використаннярізних каналів поширення інформації. Містить у собі пряме поштове розсилання,використання замовлень по друкованих каталогах і продаж по каталогах у режиміон-лайн.
Достоїнства:може мати високу націленість, є відмінним способом досягнення обмеженихаудиторій, економічний при роботі з невеликими аудиторіями, може забезпечитиконтакт із клієнтом «один на одну», може забезпечити зворотний зв'язок ізклієнтом, його результати піддаються виміру, всі елементи надзвичайно гнучкі.
Недоліки:ефективність залежить від точності складання бази даних, часто залишаєтьсянепоміченим через інформаційну перезавантаженість клієнтів, вимагає великихвитрат при роботі з великими аудиторіями.
Прямиймаркетинг відрізняється від непрямого тем, що він минає посередників іроздрібних продавців; використання прямого маркетингу припускає контакт ізпокупцями для поширення товару прямо; прямий маркетинг спирається на рекламу,що вимагає прямого відгуку, а не ознайомлювальну рекламу.
Існуєтри види прямого маркетингу – одноетапний, двухетапний і негативний відгуки.
Процеспрямого маркетингу здійснює планування особливим образом, оскількипершочерговими задачами маркетингу є продажі, і він спирається на високоякіснібази даних. База даних – це сутність прямого маркетингу. Вона міститьінформацію про покупців і перспективних клієнтів, що збирається протягомзначного часу.
Існуєкілька типів засобів доставки звертань прямого маркетингу:
1)Пряме поштове розсилання доставляє повідомлення і товар за допомогою поштовоїслужби чи приватну службу доставки. Її успіх ґрунтується на якості розсильнихсписків, упакування і тексту.
2)Каталоги, що поділяються на чотири категорії: роздрібні, що пропонують цілийтоварний напрямок, каталоги «бізнесу-трива-бізнесу» і спеціалізовані споживчі.
3)Засобу масової інформації, використовувані в прямому маркетингу, містять у собіжурнали, газети, радіо, телебачення, відеотекст і онлайн послуги.
4)Телефонний маркетинг включає вихідні і вхідні дзвоники.
Особистийпродаж – встановлення особистого контакту з одним декількома чи потенційнимипокупцями з метою продажу товару. Прикладами таких контактів можуть служитителефонні переговори регіональних представників фірми-виробника з місцевимикомпаніями чи підприємствами роздрібної торгівлі, вибіркові дзвоникипотенційним покупцям безпосередньо на будинок чи продаж товарів по телефоннихзамовленнях.
Достоїнства:маркетингове повідомлення пропонується тільки цільової аудиторії ймовірнихпокупців, зустріч віч-на-віч дозволяє використовувати повторення специфічнихзакликів до дій, множинність можливостей.
Недоліки:високі витрати в розрахунку на один контакт, мінливість повідомлення, труднощів контролі торгових агентів.
Тароль, що особисті продажі грають у маркетингових комунікаціях-мікс, залежитьвід декількох факторів, що включають сам товар, ринок канал розподілу іприступність альтернативних рішень в області маркетингових комунікацій.
Найбільшечасто використовувані в техніку особистих продажів підходи можна розділити надвох категорій:
1.Орієнтація на збут припускає використання техніки переконання – покупців «змушують»купувати пропоновані товари. Технології торгових представників, орієнтованих назбут, включають перебільшення характеристик товару, критику продукціїконкурентів, використання ретельне підготовлених презентацій і пропозиціязнижки для того, щоб здійснити операцію негайно.
Цейпідхід має на увазі, що споживачі не бажають здобувати товар інакше, як підтиском з боку продавця, що вони піддані сильним враженням від гладкоїпрезентації і що вони не будуть шкодувати потім про зроблену покупку.
2.Орієнтація на споживача складається у виявленні його потреб і перебуваннівигідних для виробника і споживача шляхів їхнього задоволення. Подібнаорієнтація жадає від торгового персоналу нових звичок.
По-перше,продавець належний допомогти покупцю чітко сформулювати його потреби.
По-друге,продавець належний продемонструвати покупцю цінність пропонованого товару, щоможе бути як економічної, так і психологічної (покупка приносить задоволення,впевненість у собі, підвищує чи престиж самооцінку споживача).
По-третєпродавець покликаний знаходити таке рішення проблеми, що відповідає потребипокупця. Продавець пропонує споживачу реальну цінність, підкреслюючи, що йоготовар у порівнянні з продукцією конкурентів викликає більше задоволення.
По-четверте,продавець створює основу для довгострокових ділових відносин із клієнтом.
Існуютьі інші інструменти маркетингових комунікацій (спонсорство, ліцензування,сувеніри, виставки, ярмарки і т.д.). Також немаловажна роль допоміжнихмаркетингових послуг, що містять у собі безліч маркетингових інструментів. Вонивикористовуються для формування в покупця довіри до даного продукту і йоговиробнику чи для допомоги у висновку можливої торгової угоди.
Отже,можна зробити наступні висновки по першому розділі дипломної роботи:
- Здійснення комунікацій – це сполучнийпроцес, необхідний для будь-якої важливої управлінської дії.
- Комунікація – це обмінінформації між людьми.
- Між організацією і їїоточенням, між вище і нижче розташованими рівнями, між підрозділами організаціїнеобхідний обмін інформацією. Керівники зв'язуються прямо з підлеглими.
- Основними елементамикомунікаційного процесу є відправник, повідомлення, канал і одержувач.
- Етапи процесу – розробка ідеї,кодування і вибір каналу, передача і розшифровка.
2/>. Міжнародна комунікаційнаполітика українських підприємств
Уданому розділі дипломної роботи хотілося б відзначити участь підприємствукраїнського авіабудування на видатних світових виставках, а також розглянутиспівробітництво з різними країнами світу, зокрема тісне співробітництвоукраїнських авіабудівельних підприємств із російськими авіабудівниками.2.1 Українськеавіабудування на світових виставках
ПрезидентФранції Жак Ширак перед відкриттям міжнародного авіасалону в Ле Бурже відвідавекспозицію продукції підприємств українського авіабудування.
Звичайнопрезидент Франції відвідує на виставці стенди французьких компаній, однак у цейраз у маршрут його проходження були включені і стенди компаній інших держав, зокрема,країн СНД.
Представленіу Франції Ан-74 і Ан-140 – єдині літаки зі СНД, що беруть участь у літнійпрограмі авіасалону і виконують три демонстраційних польоти.
Група компаній «Волга-Дніпро», ульяновський авіазавод «Авіастар-сп»і АНТК імені Антонова представили на авіавиставці в Ле Бурже проект модифікаціїлітака Ан-124–100, що одержала позначення Ан-124–100М», – заявив президентгрупи компаній «Волга-Дніпро» Олексій Ісайкін.
Він повідомив, що фінансування угоди здійснюється за рахуноккредиту Міжнародної Фінансової Корпорації (IFC) загальною сумою $29,9 млн.
За інформацією департаменту зовнішніх зв'язків, програма спільнихдій по модернізації Ан-124–100 схвалена розроблювачем літака – АНТК іменіАнтонова і виробником двигуна – ЗМКБ «Прогрес». Постачання нового літака, щостане десятим повітряним судном цього типу в парку «Волга-Дніпро», запланованана 2010 рік.
Відмінною рисою нової модифікації Ан-124–100М є збільшена до 150твантажопідйомність при максимальній злітній вазі 402т. Новий літак оснащуєтьсясучасним комплектом бортового радіоелектронного устаткування, що включаєрадіостанцію Укв-діапазону «Орлан» із сіткою частот 8, Ззкгц, системупопередження зіткнень літаків у повітрі TCAS-2006, систему вертикальногоешелонування RVSM із кроком 600 м, систему зональної навігації з точністювизначення місця розташування судна до 1 милі (BRNAV-5) і систему раннього попередження землі TAWS.
За інформацією департаменту зовнішніх зв'язків «Волг-Дніпро»,поліпшена модифікація Ан-124–100М створить додаткові можливості для клієнтів ідозволить зберегти лідируючі позиції на міжнародному ринку авіаційнихперевезень унікальних і великогабаритних вантажів. «Волга-Дніпро» плануємодернізувати весь літаковий парк Ан-124–100 до стандартів Ан-124–100М.
Крім того, Група компаній «Волга-Дніпро», як ведучий експлуатантлітака Ан-124–100, виступила ініціатором модернізації літака і йогосертифікації за західними стандартами. На сьогоднішній день при активній участіАНТК ім. O.K. Антонова і ЗМБК «Прогрес», державних регулювальних органів Росіїй України успішно довершені чотири етапи програми, що зажадала від Групикомпаній значних фінансових і організаційних ресурсів.
На сьогоднішній день АНТК ім. О.К. Антонова, ЗМКБ «Прогрес»,Укравіація, МАК і Група компаній «Волга-Дніпро» продовжують успішну спільнуроботу з визнання сертифіката типу Ан-124–100 Авіаційною владою Великобританії,що є необхідною умовою для успішної роботи Ан-124–100 і його модернізованоїверсії на світовому ринку.
«Аналізуючи досвід нашої спільної роботи з українськими партнерамипо реалізації програми будівництва модернізованого «Руслана», можна зупевненістю сказати: давня співдружність українських авіаконструкторів,російських галузевих науково-досліднихінститутів і найбільшої компанії-оператора повітряних судів Ан-124–100, нетільки зміцнює репутацію цивільної авіації СНД, але ставить якість вітчизнянихповітряних судів в один ряд із кращими зразками західної авіатехніки», – вважаєодин з розроблювачів Ан-124–100, Технічний директор Групи компаній «Волга-Дніпро»Віктор Толмачев.
Якприклад тісного плідного співробітництва російських і українськихавіабудівників можна розглянути також Конотопський авіаційний ремонтний завод «Авіакін»,що з 1967 року спеціалізується в різних видах ремонту вертольотів типу Мі-17 іМі-24. Зараз він готується до модернізації цих машин в Україні. Про цеповідомив директор заводу Олексій Єнін. За його словами, модернізаціявертолітної техніки, що знаходиться на озброєнні ВВС України, передбачаєвпровадження технічних рішень, розроблених ОКБ ім. Миля по розширеннюможливостей вертольота в нічному застосуванні. Робота в цьому напрямку ведетьсяспільно «Укрспецекспорт» і «Рособоронекспорт». Уже зараз «Авіакін» щорічноробить ремонт до 50 вертольотів марки «Мі», а також виконує додатковізамовлення на ремонт агрегатів і комплектуючих. У майбутньому ця кількістьпланується збільшити з урахуванням перспектив, що відкриваються передпідприємством у зв'язку з одержання сертифіката міжнародної компанії «БюроВерітас». Документ був вручений директору «Авіакора» у ході салону в Ле-Бурже.
Яквідзначив А.Єнін, одержання сертифіката «Верітас» стало продовженням роботи,початої на підприємстві 2 роки тому, коли воно одержало перший сертифікатвідповідності системи якості міжнародним стандартам ІСО 9002. У поточному роцівін був продовжений на наступні два роки і став підтвердженням відповідностісистеми якості підприємства не тільки європейським, але й американськимстандартам.
Засловами А.Єніна, це дуже важлива подія для «Авіакону», тому що ринок ремонтувертолітної техніки досить вузький і на ньому залишаються тільки ті фірми, щокористаються довірою клієнтів. З поруч замовників «Авіакін» має багаторічнівідношенні, і вони зв'язують з українським підприємством свої плани ремонту йексплуатації вертолітної техніки. Так, відзначив керівник «Авіакону», на салонів Ле-Бурже африканські експлуатанти вертольотів марки «Мі» заявили, що маютьнамір ремонтувати свою техніку тільки в Конотопі.2.2 Спільніросійсько-українські проекти
Уряд Росії підтверджує зацікавленість у реалізації спільногоросійсько-українського проекту по створенню військово-транспортного літака Ан-70.Про це повідомив журналістам прем'єр-міністр РФ Михайло Кас'янов після зустрічіз українським прем'єром Віктором Януковичем. «Роботи зі створення досвідченогозразка літака йдуть гарним темпом», – сказав М. Кас’янов. Він відзначив, щоміністерство оборони РФ підтвердило готовність вирішувати питання в рамкахпроекту по створенню літака Ан-70.
Прем'єр РФ також повідомив, що питання про реалізацію даногопроекту буде, зокрема, обговорюватися в ході майбутнього в липні засіданняросійсько-української міжурядової комісії з економічного співробітництва.
У липні в Ялті на засіданні російсько-української міжурядовоїкомісії з економічного співробітництва планується підписати ряд угод проспівробітництво в області оборонно-промислового комплексу. Про це повідомивпрем'єр-міністр РФ Михайло Кас'янов журналістам після зустрічі з главою урядуУкраїни Віктором Януковичем.
М. Кас’янов пояснив, що настав час синхронізувати зусилля Росії йУкраїни по експорту озброєнь у треті країни. Він відзначив, що мова йде прокоординацію військово-технічного співробітництва Росії й України з третімикраїнами і контролі за експортом озброєнь.
Літні іспити військово-транспортного літака Ан-70, що планувалисяраніше в Ахтубинске, найближчим часом будуть проведені у Феодосії.
Перенос іспитів з Ахтубинска в Теодозію обумовлений тим, чторосійські ВВС перешкоджають своєчасному виконанню етапів державних спільнихіспитів (ДСІ) по літаку Ан-70. У зв'язку з цим українська сторона плануєпроведення літних і сертифікаційних іспитів на базі льотно-іспитового центра уФеодосії по спеціальній доробленій програмі.
Відповідно до програми ДСІ Ан-70 повинний зараз проходити іспиту вАхтубінску, де розташований Державний льотно-іспитовий центр Міноборони, наспеціальній мірній ґрунтовій смузі для визначення злітно-посадочниххарактеристик літака при роботі з фунтових площадок. У рамках триваючої в данийчас коректування державного оборонного замовлення на поточний рікпередбачається фінансування будівлі одного літака Ан-70 на омському виробничомуоб'єднанні «Поле».
На проведення літних іспитів Ан-70 у 2009 році з державногобюджету Росії виділено кілька десятків мільйонів рублів, але договір навиконання робіт з іспитів дотепер не укладений – багато в чому через протидіювисокопоставлених посадових осіб ВПС РФ.
Недавно Угорщина підтвердила можливість придбання двох літаків Ан-70,крім того, Чехія дотепер поки зберігає бажання купити три Ан-70. Фактичнийвихід Росії з програми постачань Ан-70 для національних ВПС стимулює українськусторону до самостійного пошуку партнерів. Відповідні пропозиції Україна зробиладеяким країнам Західної Європи і Китаєві.
Він не виключив також, що Україна тією чи іншою мірою підключитьсядо програми створення західноєвропейського військово-транспортного літакаА400М, зокрема, по двигуні для цього літального апарата.
Група фахівців російських Військово-повітряних сил найближчимчасом відправиться на Україну, щоб перевірити хід усунення недоліків, виявленихраніше в ході іспитів військово-транспортного літака Ан-70.
Роботаз усунення недоліків проводилася на підставі рішення, прийнятого в лютомуучасниками проекту. Всі іспити літака до останнього часу проводилися вплановому порядку як у Росії, так і на Україні.
Претензії, що залишилися в російських фахівців до літака Ан-70,будуть зняті найближчим часом, заявляє прем'єр-міністр України Віктор Янукович.Про це глава українського уряду повідомив у середовище в Санкт-Петербурзі вінтерв'ю журналістам після зустрічі з одним з партнерів України вавіабудуванні, що відбулася під час 7-го Петербурзького міжнародногоекономічного форуму. За словами прем'єра, велика кількість претензій до літака,що раніше пред'являли експерти, уже не існує.
Говорячи в цілому про інтеграційні процеси в рамках СНД, Януковичвисловився за їхнє прискорення. Швидкість рішення цих питань має для нассьогодні економічне значення. Від того, як ми будемо проходити ці дистанції,залежить яким ми будемо мати економічний ефект.
Приблизнона рік пізніше раніше наміченого терміну може завершитися будівництвовійськово-транспортного літака Ан-70 на омському виробничому об'єднанні «Поле» черезпорушення коопераційних постачань у рамках спільного російсько-українськогопроекту. Про це повідомив інформоване джерело в оборонно-промисловому комплексі(ОПК) Росії.
Узв'язку з паузою в реалізації програми створення Ан-70 і налагодження йоговиробництва були істотно порушені коопераційні постачання в рамках цієїросійсько-української програми. У підсумку будівництво військово-транспортноголітака Ан-70 в Омську може завершитися не в 2010-ом, як планувалося раніше, атільки в 2012-ом року.
Термінибудівництва Ан-70 на Київському державному авіаційному заводі «Авіант» поки незмінилися, літак планується побудувати в 2010 році. Гальмування реалізаціїпрограми літних іспитів і серійного виробництва військово-транспортного літакаАн-70 у Росії порушує коопераційний виробничий процес виготовлення Ан-70 уРосії і на Україні.
Серійневиробництво літаків Ан-70 повинно вестися при широких коопераційних постачанняхагрегатів підприємствами Росії й України, відзначив він. Остаточна зборкалітаків буде здійснюватися на омському ПО «Політ» і київському підприємстві «Авіант».Новосибірський авіазавод буде робити і поставляти в Омськ і Київ центропланлітака, а Воронезький авіазавод – крило Ан-70. В Омську також будевиготовлятися вантажна кабіна для споруджуваних у Росії і на Україні Ан-70. ЗКиєва в Омськ будуть поставлятися передня (кабіна екіпажа) і хвостова частинифюзеляжу, пілони двигунів, мотогондоли, пояснив співрозмовник агентства.
Коопераціяу виробництві Ан-70 у деяких аспектах глибше, ніж, приміром, на відомійзахідноєвропейській авіабудівельній компанії Airbus. Причому, говорячи провзаємопоставки, варто мати на увазі і кооперації в налагодженні серійноговиробництва двигунів Д-27 – у ній візьмуть участь російські моторобудівнізаводи в Москві («Салют») і Уфі, а також українське підприємство «Мотор Січ».
СтворенняСП по виробництву літаків АН-148 між Україною і Росією.
Новакомпанія буде також мати ексклюзивні права на реалізацію серійних літаків Ан-148на території РФ і інших країн за узгодженням сторін. На авіасалоні МАКС-2009між АНТК ім. Антонова, ХГАПП, Воронезьким акціонерним літакобудівнимсуспільством і компанією «Ільюшин фінанс» була підписана угода проспівробітництво у виробництві, продажі і технічному супроводі літаків Ан-148.
Урочистевикочування другого фюзеляжу нового регіонального реактивного літака Ан-148, 60%матеріалів і комплектуючих для який поставляють російські підприємства,відбулася 31 липня цього року на АНТК ім. Антонова. Головною задачею АНТК уданий час є остаточна зборка Ан-148. Для цього є всі необхідні комплектуючі ікреслення, заявив генеральний конструктор комплексу Петро Балабуєв.Літакобудивельникам прийдеться паралельно збирати відразу двох машин. Першийфюзеляж Ан-148 викочений ще в лютому цього року. П. Балабуєв призвавпрацівників АНТК активізувати роботи з остаточної зборки літаків. Тоді в 2010 р.можна буде виконати основну програму літних іспитів.
Кількалітаків Ан-140 планує закупити Казахстан у рамках програми розвитку авіаційноготранспорту. Група технічних фахівців з цієї країни, що протягом двох днів наавіасалоні самим детальним образом знайомилася з літаком і всіма аспектами йогоексплуатації, дала високу оцінку машині. Вона буде покладена в основу технічноїдоповіді про літак, що казахстанські фахівці підготують для свого уряду.
Регіональнілітаки Ан-148, розроблювальні АНТК імені Антонова, будуть оснащуватисяавіаційними двигунами Д-436–148, що мають більш високий ресурс у порівнянні збазовим Д-436.
ДвигунД-436Т1 був сертифікований для літака Ту-334. Ан-148 істотно легше Ту-334, ітому для нього тяга двигуна Д-436Т1 є надлишкової. Пропонований для Ан-148двигун Д-436–148 трохи задросельован, і вимоги до нього по тязі і напруженостіроботи знижені, що у свою чергу дозволило збільшити ресурс.
Ресурсдвигуна піднятий до 40 тисяч чи годин 20 тисяч злетів і посадок. Ресурс літакаскладає 80 тисяч чи годин 40 тисяч злетів і посадок. В даний час у будівлізнаходяться два літних екземпляри Ан-148 і один літак для статичних іспитів.
Серійноавіадвигуни Д-436–148 будуть випускатися на Запорізькому підприємстві «МоторСич». У коопераційних постачаннях вузлів і агрегатів для цього двигуна приймаєтакож участь Київське машинобудівне виробниче підприємство «Салют». В даний часйде зборка двох двигунів для споруджуваного першого досвідченого зразкапасажирського регіонального літака Ан-148.
Докінця гола фахівці ЗМКБ «Прогрес» і ВАТ «Мотор-Сич», як очікується, повиннізавершити відпрацьовування питань по оснащенню легкого багатоцільовоговертольота Ка-226 ВАТ «Камов» (РФ) українськими двигунами Аі-450. Про цеповідомив джерело в українському військово-промисловому комплексі. У цьомузв'язку він виразив оптимізм із приводу програми кооперації, щовідпрацьовується, ВАТ «Мотор-Сич» і ВАТ «Камов», що передбачає в перспективістворення виробництва Ка-226 в Україні.
Нагадавши,що в даний час на Ка-226 встановлюються американські двигуни ТВ – Allisson 250-C20B,він виразив упевненість, що оснащення вертольота двигунами Аи-450, так само які французькими Arrius, дозволить істотно розширити ринки збуту Ка-226 іпідвищити його ринкову конкурентноздатність.
Разомз тим він нагадав, що оснащення вертольота двигунами Аі-450, відповідно доекспертних оцінок, дозволить зробити дешевшою машину орієнтовно на 20%.
Угодапро оснащення Ка-226 українськими двигунами Аі-450 було підписано ВАТ «Мотор-Сич»і ВАТ «Камов» у серпні 2007 року. Тоді ж російською фірмою була підписана угодапро співробітництво з французької CNEKMA.
Українаще в 2005 р. фактично визначила вигляд своїх ВВС на найближче десятиліття.Їхню основу складуть винищувачі Мить-29, яких більше всього в українськійармії, а також багатоцільові літаки Су-27. Визначене місце в авіапарку бойовихлітаків займе й учбово-бойовий літак чеського виробництва L-39, що сьогодніактивно намагаються модернізувати підприємства військового відомства країни. Уневеликій кількості залишаться бомбардувальники Су-24. Інші бойові літакирадянського виробництва модернізуватися не будуть.
Ключовимдля України питанням стало ухвалення рішення про модернізацію парку Мить-29.Країні, що визначила своїм зовнішньополітичним курсом євроатлантичнуінтеграцію, але тісно зв'язаної узами кооперації з Росією, зробити вибір щодопартнера в проведенні робіт з модернізації основного бойового літака виявилосянепросто. Непростою справою виявилося й остаточне твердження самого технічногозавдання на модернізацію винищувачів. Вироблення єдиного бачення щодо того,якої повинний бути літак що робиться на базі ВПС і Військ ПВО нового виду ВСУгальмувало і достаток пропозицій. Так, українські військові поряд з російськимипропозиціями летально розглядали пропозиції Ізраїлю і Німеччини. Як видно,небезпідставно, що така модернізація припускала перехід на західні стандарти.Політичне рішення щодо російського варіанта було прийнято не відразу – ще наавіакосмічному салоні «АВІАСВІT-ХХІ» у 2006 р. тодішній військовий міністрОлександр Кузьмук не виключав прийняття ізраїльського варіанта модернізаціїМить-29.
У цейперіод українські ВВС задовольнялися невеликими обсягами ремонтних робітбойової авіації: відповідно до інформації колишнього головкому ВВС генералаВіктора Стрельникова, у ВВС проводилося удосконалення штурмовиків Су-25,учбово-бойових літаків L-39 і винищувачів Мить-29. У цій роботі задіянівітчизняні науково-технічні структури і виробничий потенціал авіаремонтнихпідприємств. У 2008 р. політичне рішення щодо модернізації паркувинищувачів Мить-29 було прийнято. Партнером України остаточно була визначенаРосія. Що стосується фінансової частини справи, те, модернізація одного літака «обійдетьсядорожче раніше згадуваної суми в 5 млн. дол. Така форма кооперації здаваласядосить вигідною. По-перше, вона передбачала виконання більшого обсягу робіт,чим із західними партнерами, а по-друге, вартість цих робіт значно дешевше – усилу того, що сама по собі робоча сила на сході дешевше, ніж на заході. Крімтого, витримано була і ключова вимога української сторони – забезпечення участів роботах по модернізації вітчизняних оборонних заводів. Насамперед,Хмельницького ПО «Новатор», Львівського авіаремонтного заводу і столичногозаводу «Арсенал».
УМіністерстві промислової політики України тоді неофіційно відзначали, щопропонована РСК «Мить» глибока модернізація передбачає заміну з'єднань у літакуна цифрову шину, установку нових російських радарів і РЛС «Жук». Бойоваефективність літаків Мить-29 при оснащенні їх БРЛС «Жук» підвищується в 3–7разів, а літак стає багатофункціональним: значно поліпшуються режими атаки поповітряній меті, причому літак здобуває нову функцію – роботу з наземного (і втому числі – надводним) цілям. У той же час ціновий фактор при виборі такогошляху модернізації став серйозною перешкодою. При вартості літака 22 млн. Дол. модернізаціяйого від 5 до 10 млн. Дол. за машину здавалася досить проблематичною.
У тойже час, з огляду на, що усього в Збройних силах України біля двох сотеньвинищувачів Мить-29, модернізація парку винищувачів, на думку деяких фахівців,могла б бути розділена на глибоку і середню. Експерти, що виступають за такерішення, говорять, що це дозволило б, з одного боку, почати роботи безособливої оглядки на фінансові проблеми. З іншого боку – реалізовуватиіноземним замовникам машини, що модернізовані по середньому варіанті. Дійсно,така кількість Мить-29 Україні не потрібно навіть з розумінь підготовкильотчиків. Менші витрати на проведення модернізації дозволили б уже сьогоднізавантажити ряд вітчизняних оборонних підприємств, наприклад, той жехмельницький завод «Новатор», у якого частка державного оборонного замовленняскладає від 3% до 10%, а близько 90% приходиться на зовнішньоекономічнудіяльність. До речі, крім РФ, що виступає традиційним замовником підприємства,деякі контракти виконуються в інтересах Китаю, Індії й інших азіатських держав,що мають у своїх ВВС літаки типу Мить-29 і Су-30.
Україназробила ставку на партнерство з Росією ще і тому, що за участю держави впрограмі ВТС міністерств оборони країн СНД з'являється упрошенний механізмвзаємин в одержанні комплектуючих і вузлів для військової техніки. Зокрема,передбачаються взаємні постачання озброєнь і військової техніки за внутрішнімицінами – в інтересах збройних сил держав, а не для реекспорту. Програма ВТСзабезпечує більш тісні коопераційні зв'язки і реалізацію взаємнихдослідно-конструкторських робіт, «по який навіть прописана номенклатура». Алена ділі це не настільки просто. Начальник Озброєння ВР РФ висловився заготовність Росії дати Україні право на модернізацію винищувачів і вертольотів,розроблювачі яких нині представляють російський ОПК. Але для цього необхідноодержати право і придбати ліцензію через відповідні організації.2.3 Роль урядовихпрограм у здійсненні взаємного співробітництва
УрядУкраїни затвердило програму «доведення» військово-транспортного літака Ан-70.Влади країни збираються виділити на це більш 1 млрд. гривень (близько 200 млн.доларів). Така сума потрібно для завершення іспитів і підготовки літака досерійного виробництва в 2010–2013 голах. Росія ж, зважаючи на все, поступововідходить від участі в цьому проекті.
Програмастворення оперативно-тактичного військово-транспортного літака короткого злетуі посадки Ан-70 мислилася як спільний проект Росії й України. У 1999 році й у 2005році були підписані відповідні міжурядові угоди. Відповідно до нихдержзамовниками літака виступали міністерства оборони РФ і України. Російськевійськове відомство розраховувало у випадку реалізації проекту одержати 164нових літака, українське – 65.
Однакпроцес реалізації угоди явно затягся. Однієї з причин цього стала позиціяросійських ВПС, що порахували проект «сирим». Як альтернативу вони стали «просувати»Мул-76МФ. На думку головкому ВВС генерал-полковника Володимира Михайлова, такерішення було підказано самим життям. Створення літака Ан-70 йшло, за йогословами, з багатьма порушеннями: тільки при іспитових роботах було виявлено 382недоліку і 51 з них був зв'язаний з безпекою польотів. У результаті з'явивсянавіть спільний російсько-український акт, де було записано, що машина доіспитів не готова. Літак не літав вище 8 тис. метрів, а також не піднімався зфунтової смуги і не літав при високих і низьких температурах. Тому російськіексперти винесли вердикт: запускати Ан-70 у серійне виробництво не можна. Мул-76МФ тим часом продемонстрував куди кращі результати: здійснив півтори тисячіпольотів при єдиному відмовленні (зупинка двигуна). Машина всотала в себе всекраще, і по багатьом параметрам вона в 2,5 рази перевершує можливості Ан-70.Тому найближчим часом буде організоване серійне виробництво цієї моделі наВоронезькому авіаційно-будівельному об'єднанні.
Українатакою постановкою питання, звичайно, незадоволена. Фінансування проекту постворенню Ан-70 буде продовжено. При цьому міністр підкреслив, що літак цілкомможе бути створений без «критичної залежності» від Росії. Правда, спільнареалізація є більш кращої – адже чим швидше літак з'явиться на світових ринках,тим більше шансів буде на його успішну «розкручування». Утім, при будь-якомурозкладі Ан-70 очікує гарне ринкове майбутнє. Інтерес до літака вже давновиявляють Росія, Чехія, Китай, Індія й арабські держави.
Пропонованазаконопроектом програма розрахована на період з 2010 по 2022 рік включно. Напершому етапі протягом 2010–2013 років планується завершити розробку літака,провести державні іспити, прийняти Ан-70 на озброєння і підготувати його досерійного випуску. У цей період планується закупівля двох «Анів» подержоборонзаказу. Відповідно до законопроекту до реалізації проекту такожпланується залучення власних засобів виробників. У тому випадку, звичайно, якщоРосія утримається від активної участі в «доведенні» Ан-70.
КабінетМіністрів України схвалив проект Закону «Про Загальнодержавну програмустворення військово-транспортного літака Ан-70 і його закупівлях по державнихоборонних замовленнях». При цьому, самою програмою передбачена можливістьзакупівель літаків Ан-70 для нестатків Збройних Сил України за рахунок і врамках, передбачених державним бюджетом України. Незалежно від того, як будепросуватися робота в Російській Федерації, ми приймаємо закон, забезпечуємофінансування і будемо закуповувати для нашої армії серійно цей літак.
Сьогоднірозглядається проект програми реформування ВСУ і кількість літаків будутьуточнюватися. У той же час у Росії теж є чіткі обґрунтування і розрахунки щодоцього літака. Інтерес до літака Ан-70 сьогодні виявляють Чехія, Китай, Індія іряд арабських країн.
Програмарозрахована на те, що завершення іспитів і постановка «у серію» літака Ан-70буде проводитися в два етапи. На першому етапі, що протриває з 2010 по 2013рік, планується завершити іспиту літака і поставити його в серійне виробництво.
Прицьому орієнтований обсяг робіт, і фінансування на цьому етапі складе більш 1млрд. гривень. Фінансування буде проводитися в залежності від наповненнябюджету Мінпромполітики і Міноборони, а крім того передбачене фінансування зарахунок власних оборотних коштів підприємства-виробника.
Надругому етапі, що почнеться з 2014 року, планується ввести в серійневиробництво літака і його закупівлі для нестатків Української армії. Літакитакого типу випускаються десятиліттями й усі залежить від ринку збуту і потребизамовників у кількості цих літаків. Ми розраховуємо на довге життя літака Ан-70,а ринок для цього є і достатній.
У тойже час, оцінюють як сприятливі перспективи просування літака Ан-70 і на ринокЄвропи. Європейський аналог Ан-70 літак А-400М тільки почав створюватися із'явиться не раннє, чим через 5 років. У той же час на сьогодні Ан-70створений, проходить іспиту і тепер головне успішно завершити їх і поставитилітак у серію.
Увересні 2009 року Україна вирішила виділити близько 190 мільйонів доларів назавершення іспитів і закупівлю військово-транспортного літака АН-70. Цеозначає, що вже через два роки пари цих літаків надійде на озброєнняукраїнських ВВС. Російські військові не настільки оптимістичні в оцінціперспектив нової машини. Розробка військово-транспортного монстра почалася 25років тому і вже обійшлася Москві і Києву в 180 мільйонів доларів.
Вданий час Ан-70, що може стати основою для розширення співробітництваукраїнських і китайських партнерів, детально вивчається промисловістю КНР,міністерством оборони, а також китайськими цивільними авіакомпаніями.
ПрийняттяАн-70 на озброєння ВПС Народно-визвольної армії Китаю приведе до такого ростуїї мобільності, що буде означати якісне збільшення її бойових можливостей.
Разомз тим, транспортні можливості і злітно-посадочні характеристикам Ан-70, у томучислі здатність доставляти великогабаритні вантажі на необладнані площадки,можуть зіграти важливу роль у виконанні державної програми освоєння західнихрайонів Китаю.
ВключенняАн-70 у транспортну систему Китаю буде означати революційний ріст їїможливостей, насамперед, з погляду скорочення часу виконання транспортнихоперацій і зниження їхньої вартості.
Заданими прес-служби, у даний час Україна і РФ продовжують програму спільнихдержіспитів літака, зокрема на десантування.
СьогодніАНТК ім. Антонова разом з китайськими колегами реалізує ряд програм вавіабудуванні. Практично довершена спільна розробка суперкритичного крилареактивного регіонального літака ARJ 21, створюваного AVIC 1 CommercialAircraft Co., Ltd.
Зкитайською корпорацією Shaanxi Aircraft Industry (Group) Co., Ltd.продовжується реалізація контракту по спільній розробці середньоготранспортного літака Y8F600 на основі літака Y8F400. Уже сформований виглядлітака, визначена нова конструкція крила, упроваджуються нові технологіївиробництва.
Улистопаду 2008 року міністерство промислової політики України і Китайськийкомітет з оборонної науки, техніці й оборонній промисловості (КОНТОП) підписалипротокол про співробітництво в області авіаційної промисловості.
Найбільшперспективним проектом у процесі формування і розвитку міждержавнихфінансово-промислових груп транснаціональних компаній у рамках СНД міг би статиспільний випуск військово-транспортного літака «Ан-70».
Питаннястворення міждержавних фінансово-промислових груп мусується вже протягом п'ятироків. Це дуже потрібне і важливе для економік усіх країн СНД починання. Прицьому, проблема створення таких ФПГ лежить у різному законодавчому трактуваннісамого визначення фінансово-промислових груп у країнах Співдружності. Тому,здійснення відповідних положень підписаного Плану зажадає законодавчогорегулювання цих питань.2.4 Міжнароднакомунікаційна політика в сфері високих технологій авіабудування
Употочному році основний український спецекспортер – держкомпанія «Укрспецекспорт»початку нарощувати обсяги реалізації продукції, а в загальних постачанняхвітчизняної продукції закордонним партнерам по ВТС авіатехніка і її компонентизаймають значне місце. З огляду на, що в самій авіапромисловій галузі зберігсянайбільший рівень кооперації з Росією, участь в авіакосмічному салоні МАКС уМоскві з'явилося не просто важливим, але і дуже відповідальною подією дляпідприємств українського авіапрома.
Сьогодніні для кого не секрет, що Росія, виступаючи за високий рівень партнерства, утой же час є і найбільшим українським конкурентом на ряді регіональних ринків.Питання великої реінтеграції як в авіабудівельної, так і в інших галузях покизалишається відкритим, а спроби створити спільний бізнес у третіх країнах покине можна назвати абсолютно успішними. У той же час, 2008 р., і особливо, 2009 р.,демонструють помітне і на рідкість підбадьорююче зближення двох держав увійськово-технічній сфері.
Проте, як сьогодні на практиці реалізується політика ВТС України з іноземнимидержавами, і які перспективи співробітництва з найбільшим партнером в областіВТС – Росією.
Торішнійавіакосмічний салон «ABIACBIT-XXI» показав не тільки безпрецедентну увагу до Україниз боку російських партнерів, але й унікальне по розмаху участь у форуміоборонних підприємств Росії в цілому, і ФГУП «Рособоронекспорт» зокрема. Щоочікували сторони від Київського салону МАКС-2009 і в якому форматі взялиучасть у ньому українські розроблювачі і виробники озброєнь і військовоїтехніки?
Дійсно,продемонстрований на «АВІАСВІTЕ» рівень інтересу з боку Росії до наших розробокі проектів свідчить про те, що сьогодні немає ніяких формальних перешкод длярозвитку масштабних проектів у цій сфері. У більшості випадків розвиток ВТСможе розглядатися як провісник інтеграційних процесів в економіці. Особливо цехарактерно для авіабудівельної галузі. Судите самі, практично жоден літак, щозбирається в Україні й у Росії, неможливо випустити без кооперації. Середконкретних проектів не тільки спільний Ан-70. У Самарі буде налагодженевиробництво Ан-140. Завершуються підготовчі роботи зі спільної модернізаціїлітаків Мить-29 і L-39, вертольота Мі-24.
Росіяявно зацікавлена в співробітництві з поруч українських агрегатних заводів:Харківським машинобудівним заводом «ФЕД», Красилівським агрегатним заводом,Дніпропетровським агрегатним заводом, київськими підприємствами «Радар» і «Радіовимірювач»,і ще багатьма іншими. Це не говорячи вже про ракетно-космічну галузь.Українські ракетоносії «Зеніт» і «Циклон» збираються в тісній кооперації, єуспішна спільна робота в рамках міжнародних проектів «Морський старт» і МКС. Нідля кого не секрет, що визначена конкуренція між Україною і Росією на деякихрегіональних ринках існує, але вона не є нездоланною перешкодою для погодженихдій обох сторін там, де це взаємовигідно. Підприємства встали на шляхреалізації конкретних проектів, а це кропітка і нелегка робота. Тому не варторозраховувати на блискавичні результати.
Сьогодніє прогрес в організації спільної роботи на ринках третіх країн. Наприклад, наринках держав Латинської Америки. Будуть позитивні результати від створеннясервісних центрів і центра по реалізації літака Ан-140. У липні 2009 р.прем'єр-міністри України і Росії підписали угоду про спільну роботу в інтересахтретіх країн. Ні сумніву, що воно ласт новий імпульс співробітництву. Обсягиукраїнського експорту спецпродукції в Росію в останні роки постійно зростають,а при особистій участі державних компаній «Укрспецекспорт» і «Рособоронекспорт»зважуються питання, що відносяться до сфери безпеки нашої країни. Мається черезпрограму по модернізації військової техніки, що знаходиться на озброєнніукраїнської армії. Як успішний приклад можна назвати темпи розвитку програмимодернізації ЗРСС-300.
Навиставці МАКС Україна продемонструвала продукцію більш тридцяти підприємств.При участі «Укрспецекспорта» були представлені сучасні авіакосмічні технології,нові технологічні рішення в області модернізації техніки, словом, усе, що можебути актуальним і цікавої як для замовників зі СНД, так і для набагато більшширокого кола партнерів.
Неможна сказати, що орієнтація України в сфері ВТС винятково зв'язана з Росією.Україна розвиває військово-технічне співробітництво з більш ніж 50 державами, із декількома з них обсяги співробітництва наближені до україно-російського.Там, де можлива реалізація бізнесів-інтересів, і де це не суперечитьзовнішньополітичним устремлінням держави, «Укрспецекспорт», як і іншіспецекспортери, ці інтереси реалізовують. Але об'єктивно, ряд проектів – у томучислі, зв'язаних і з західноєвропейськими ринками – може мати успіх лише заумови тісного партнерства з Росією. Приведу приклад, якому можна розглядати яккласичний, і який яскраво відбиває ситуацію взаємозалежності двох держав. Мовайде про зацікавленість держав НАТО у військово-транспортних перевезеннях.Навіть за умови використання наявного в двох державах парку літаків Ан-124загальну потребу альянсу не задовольнити. Крім того, для закріплення на ринкувеликогабаритних авіаперевезень просто необхідне впровадження нових технічнихрішень і збільшення парку. Саме, тому реалізація проекту модернізації літака «Руслан»до версії Ан-124–300 можлива в умовах тісного партнерства і кооперації.
Авіабудуванняі ракетно-космічна із сучасних галузей є, мабуть, найбільш вимогливими докооперації і міждержавного співробітництва – унаслідок високої витратностінаукомістких розробок і їхнього впровадження у виробництво. Європейськівиробники вже давно йдуть по шляху об'єднання, а результати роботи такихструктур як ЕАДС і «Ербас» переконують у необхідності кооперації. Тому євпевненість, що збережений рівень співробітництва з Росією дозволить зберегтилідерство в цих галузях.
Неможна також сьогоднішній етап реалізації проекту Ан-70 назвати проблемою. Ан-70– гарна машина, але проект народився в невдале для нього час – на рубежірозпаду Радянського Союзу і формування нових держав. Проект виявився безєдиного хазяїна, і, швидше за все, це і привело до затягування із серійнимвиробництвом. Є питання технічного плану, що зважуються українською стороною.Цілком можна зрозуміти частина російських авіабудівників, що хочуть мативласний військово-транспортний літак. Але так само відомо, що літак Мул-76МФконструктивно не зуміє виконати всіх задач, що у воєнний час покладаються наповітряну машину такого класу. Тому є впевненість, що російська стороназбільшить темпи реалізації цього проекту. Недавня зустріч прем'єр-міністрівУкраїни і Росії в Ялті вселяє оптимізм: на міждержавному рівні ще раз визнанийперспективність і доцільність проекту Ан-70.
Крімтого, багато в чому успіх проекту залежить і від позиції українських компаній.Необхідно прискорити темпи зборки першого серійного літака. І активізуватипереговори з перспективними партнерами і покупцями. Ними могли б стати Китай,Індія, Канада, ПАР і ще ряд країн Азії.
Очевидно,не буде відкриттям, якщо я сказати, що майбутнє України на ринку зброї повиннепроявитися в нових технологічних рішеннях, У створенні нової авіаційної технікий агрегатів для неї. У створенні нових засобів ПВО, радіолокації, виявлення ірадіоелектронної розвідки. У створенні нових високоточних засобів поразки ізасобів протидії йому. Україна вже сьогодні може представити нові пасажирські івійськово-транспортні літаки, нові рішення в створенні і модернізаціїракетоносіїв і космічних апаратів, нові радарні системи, системи радіорозвідкиі радіоподавління, а також керовані по лазерному промені боєприпаси. Значначастина цих розробок демонструвалася цього року на виставках АЙДЕКС, ЛАД іЛе-Бурже. Сьогодні ні в кого не викликає сумніву, що в України є довгостроковаперспектива на ринку озброєнь. Її реалізація багато в чому зв'язана зінвестиціями в створення бойових систем нового покоління, що повинні відповідативійськовій доктрині держави, і в той же час мати широку експортну перспективу.Іншими словами, ми ставимо на наукомістку продукцію і високі технології, і цесьогодні безальтернативна умова збереження наших позицій на ринку. Для цьогоекспортна складова всієї зроблений українськими підприємствами ОПК продукціїповинна дорівнювати 60–70%, сам же збройовий бізнес необхідно розглядати якзабезпечення умов для розвитку науки і технологій.
А щостосується реалізації військової продукції в найближчі роки, попит є навітчизняну авіатехніку і підсистеми для неї, системи протиповітряної оборони,радіолокаційну техніку, радіоелектроніку, боєприпаси і продукцію військовогосуднобудування. Значної буде і частка контрактів на надання послуг спеціальногопризначення.
Внайближчі роки розглядаються як найбільш перспективні для України насамперед,ринки держав Південно-Східної Азії і Близького Схід. Динамічно розвиваючись,вони стають споживачами нових технологій військового і подвійного призначення.І з іншого боку, Україна, створивши систему трансферу технологій, готовазадовольнити таку потребу. Технології стають істотною і невід'ємною частиноюсучасних замовлень. Ще одним таким регіоном є Близький Схід. Цілий ряд державготовий закуповувати як високотехнологічну продукцію, так самі технології.
Сьогоднізростає рівень кооперації з державами СНД. Як і раніше актуальної буде роботана ринках Африки, і набагато більше уваги, чим раніш ми приділяємо ЛатинськійАмериці.
Якщоговорити про конкретні держави, то до всіх партнерів відношення однакове,незалежно від обсягів замовлень. Що стосується обсягів реалізації продукції іпослуг, те звичайно, частка Росії дуже значна. Також досить непогані результатиспівробітництва можна відзначити з Китаєм, Індією, Пакистаном, Єгиптом,Алжиром, Ефіопією. У числі активних партнерів зі СНД я б назвав Туркменістан,Узбекистан, Азербайджан, Грузію.
Структурапобудови збройних сил НАТО не ставить за обов'язок чи Україні іншукраїни-кандидата змінювати структуру своїх озброєнь. Україна цілком може зісвоїми озброєннями наближатися до класичної сучасної натовської структуризбройних сил. Згодом може бути знайдений оптимальний баланс, як цеспостерігається в деяких нових членів НАТО. Але це зовсім не значить негайноперейти на системи озброєнь НАТО. Головне – створити основу для взаємодії ізабезпечити взаємодію озброєнь і військової техніки.
Можнасказати також про перспективи інвестування «оборонки» з боку приватного чиіноземного капіталу. Поява таких проектів стимулює зміна характеру сучасноївійни, що вимагає оперативного впровадження нових технологій у виробництво.Внаслідок обмеженого фінансування темпи реалізації дослідно-конструкторськихробіт в Україні навряд чи задовольняють керівників силових структур. На самомуринку покупець нерідко більш заможний, чим продавець. Тому залучення іноземногокапіталу стає не тільки механізмом експорту, але і засобом рішення проблемнаціональної безпеки. Оскільки, задовольняючи запити покупця за його ж засоби,Україні вдається прийняти на озброєння у власну армію нові системи. Основноюумовою такої форми співробітництва з іноземними державами є створеннявиробництва на території України. Так, нова станція оптико-електронногопридушення «Адрос» для активного захисту вертольотів від керованих ракет зінфрачервоними голівками самонаведення, з'явилася саме завдяки часткоюіноземним інвестиціям. Природно, проект реалізований при особистій участіукраїнської держави в особі держкомпанії «Укрспецекспорт». У такий же спосіб заучастю держкомпанії і використанням приватного іноземного капіталу бувреалізований ще один проект – по модернізації разом із заводом «Іскра» радіолокаційноїстанції 36Д6. Є і позитивні приклади залучення комерційних банків доінвестиційно-інноваційних проектів, наприклад, до створення нових високоточнихбоєприпасів, керованих по лазерному промені.
Збанків, це наприклад, «Промінвестбанк», «Аваль» чи ВА Банк. І отут мова навітьне про створення нової зброї, а про довгострокові програми кредитування.Причому, спрямованих не на оборот так званих «коротких» грошей, а на появузгаданої мною наукомісткої продукції і впровадження у виробництво новихтехнологій.
Є всіпідстави говорити, що «Укрспецекспорт» у 2009 р. перевищить торішні обсягиреалізації продукції і послуг військового і подвійного призначення. Насамперед,за рахунок постачань нової продукції, передачі технологій і широкогозастосування нових сучасних схем, таких як офсетні програми, франчайзінг іінші.
УчастьЗМКБ «Прогрес» і ОАО «Мотор Січ» у міжнародному співробітництві
Стендові іспити нового авіаційного двигуна АІ-222–25, призначеногодля російського учбово-бойового літака (УБЛ) Як-130, почалися в Запорізькомумоторобудівному конструкторському бюро (ЗМКБ) «Прогрес».
Цей екземпляр авіадвигуна досвідченої партії примітний тим, що вінповною мірою відповідає технічному завданню ВПС Росії», – заявив «Інтерфаксу-авн»у вівторок інформоване джерело в російській авіаційній промисловості. Вінповідомив, що досвідчена партія двигунів АІ-222–25 повинна нараховувати 16екземплярів.
Головним російським підприємством по випуску авіадвигунів АІ-222–25,розробленого фахівцями ЗМКБ «Прогрес», є Київський «Салют». До дійсного часутут освоєне виробництво компресора низького тиску, зовнішнього контуру, турбінинизького тиску, задньої опори і вихідного пристрою авіадвигуна АІ-222.
У поточному році Київське машинобудівне виробниче підприємство «Салют»передало в ЗМКБ три комплекти вузлів двигуна АІ-222–25. Усього до кінця 2009року «Салют» повинний передати на Україну дев'ять комплектів авіадвигунівАІ-222–25 досвідченої партії. Перший поставлений з Росії комплект буввикористаний запорожцями для стендових іспитів при будівлі першого досвідченогоавіадвигуна.
Представник ОКБ імені Яковлева повідомив, що перші два двигуниАІ-222–25 для установки на першому досвідченому екземплярі літака Як-130повинні бути поставлені в Росію з Запорожжя в серпні поточного року.
По неофіційним даної, ВПС Росії розглядають можливістьфінансування виробництва третього досвідченого зразка УБЛ Як-130, що будуєтьсяна нижегородському авіабудівельному заводі «Сокіл». Усього повинно бутипобудоване два досвідчених літних зразки літака і по одному літаку – дляназемних статичних і ресурсних іспитів. Будівля третього досвідченого літака вштатній комплектації для ОКБ імені Яковлева утруднена по фінансових розуміннях.Фахівці ВПС думають, що держіспити, з метою прискорення їхнього проведення,бажано виконувати за участю трьох УБС.
Відзначимотакож важливість Міжнародного форуму Конгресу промисловців і підприємців длязміцнення міжнародної комунікаційної політики запорізьких підприємствавіабудування.
Більш300 чоловік з 21 країни взяли участь у проведеному у вересні в ЗапоріжжіМіжнародному форумі Конгресу промисловців і підприємців. Зібралися делегації зкраїн Центральної Європи, СНД, Балтії, Азії і Японії. Організаторами форумувиступили Український Союз промисловців і підприємців і ВАТ «Мотор Січ». СоюзУкраїнських промисловців очолював екс-прем'єр-міністр України Анатолій Кинах.
Зросійської сторони очолювали форум Аркадій Вольський – почесний ПрезидентМіжнародного Конгресу промисловців і підприємців (МКПП), Президент російськогоСоюзу промисловців і підприємців, Віктор Глухих – Президент МКПП, Член РадиФедерації, Сергій Мітін – заступник міністра промисловості, науки і технологіїРФ.
Цільфоруму – налагодження партнерських і коопераційних відносин між країнами всфері не тільки великого, але і середнього і малого бізнесу.
Надругий день роботи форуму учасники відвідали складальні цехи ВАТ «Мотор Січ»,де Голова правління, генеральний директор ВАТ «Мотор Січ» В'ячеслав Богуслаєврозповів про авіаційну, цивільну і наземну техніку, що випускаєтьсяпідприємством.
Надумку Віктора Глухих і Анатолія Кинаха практична цінність проведення форуму – цевідновлення загублених зв'язків і збільшення взаємовпливу промислових структур.
Підводячипідсумки форуму, голова Союзу промисловців і підприємців України Анатолій Кинахвідзначив його високу результативність: прийнято і підписане ряд документів іугод, президентам усіх країн, що приймали участь у форумі, спрямовані листи зпропозиціями про створення єдиного економічного союзу.
Міжнароднийаерокосмічний салон МАКС – 2009 зібрав на літних полях Жуковського фахівців,партнерів і, звичайно, колег – друзів із країн ближнього і далекого зарубіжжя.У його рамках днями пройшла презентація делегацій Росії й України, присвяченадесятиліттю підписання міжурядової Угоди між сусідніми державами в областіавіадвигунобудуванняния.
Напочатку дев'яностих розмежування наземних просторів ледве не закінчилося дляколишніх республік СРСР обезкриленням просторів повітряних. Прикордонні посади,митні і правові бар'єри грозили крахом авіапрому двох країн. На Українінайбільшою мірою від нововведень постраждав комплекс двигунобудівельнихпідприємств ВАТ «Мотор Січ», що до 85 відсотків комплектуючих і до 60 відсотківматеріалів закуповували на російських заводах і в Росію ж відправляли дополовини авіамоторів, що випускаються.
Двигунисти«Мотор Січ», оббігав усі владні коридори, домоглися рішення проблем наміжурядовому рівні. Їх підтримали, і в 93-ем голу була підписана Угода міжУрядами РФ і України «Про принципи співробітництва в області виробництва іпостачань авіаційної техніки». Підприємства ожили, виробництво «полум'янихмоторів» дозволило оживити крилату техніку. ВАТ «Мотор Січ», завдяки укладенійугоді, змогло знизити вартість покупних комплектуючих і матеріалів за десятьроків на більш ніж шістнадцять мільйонів доларів. За рахунок цього двигуниподешевіли майже на чотири з половиною відсотка. А експлуатуючі організації Росіїзаощадили біля шести мільйонів доларів при їхній закупівлі.
Експансіяіноземних авіабудівників. Україно-російські авіапроекти не врятують авіаринокСНД від експансії іноземних літакобудівельників. Після того як російськекерівництво спочатку поставило під сумнів фінансування проекту Ан-70, а потімвустами віце-прем'єра РФ Бориса Альошина заявило про те, що Росія виконає усісвої зобов'язання, надії на реалізацію цього проекту розвіялися, як небеснийслід від літака, що пролетів. І хоча ще складно зрозуміти, чи можна вважатипідписання на МАКС-2009 нових угод у рамках програми «Міжнародний авіаційнийпроект 140» компенсацією за «повислий у повітрі» Ан-70, вітчизняні фахівці вжепоспішили назвати їхній «проривом в авіабудуванні».
Дляукраїнської делегації участь у МАКС-2009 виявився врожайним на підписані угоди.Літак Ан-140 став одним з хитів авіасалону. У результаті проведених переговоріввітчизняні авіабудівники в особі Харківського державного авіаційноговиробничого підприємства (ХГАПП) підписали тристоронню угоду з адміністрацієюСамарської області й ВАТ «Авіакорів – авіаційний завод». Відповідно додокумента ХГАПП і «Авіакорів» виступлять засновниками спільного підприємства «Міжнароднийавіаційний проект 140», що буде займатися виробництвом і реалізацією Ан-140.
Появанового підприємства вигідно обом сторонам. По-перше, одержання підряду назборку Ан-140 – це фактично рятувальне коло російському «Авіакору», на якомувже протягом декількох років підряд щорічно випускаютьєдині-єдину-єдине-єдина-один-єдиний Ту-154 (у радянський час тут збирали 80машин). По-друге, робота СП вигідна харків'янам, адже, за словами генеральногодиректора ХГАПП Павла Науменко, вже в 2010 р. зусиллями Самари, Харкова іІсфахана (Іран) планується зробити 20–22 літака, а в 2012 р. на лініївийдуть 35 регіональних літаків.
ВУкраїні Ан-140 вже успішно експлуатують. Дві машини – «Одеські авіалінії», пооднієї – «Аеромост – Харків» і «Мотор Сич». Перший російський Ан-140 іззображеним на фюзеляжі символом двостороннього співробітництва – українським іросійським прапорами – підніметься в повітря 1 грудня нинішнього року. Якщо усіпройде вдало, то в літака великі перспективи. Адже, за прогнозами фахівців, унайближчі 15 років попит у Росії на Ан-140 складе близько 200 літаків. До цьоговарто додати ще 150–200 «аннушек», у яких бідує світовий ринок. Їх плануєтьсяпродавати в країни Південно-Східної Азії і Східної Європи.
Авіабудівельніпротиріччя між Україною і Росією у відношенні існуючих і потенційнихавіапроектів особливо кривдно спостерігати на тлі прогнозів провіднихспеціалістів світу щодо розвитку світової цивільної авіації. На їхню думку, удоступному для огляду майбутньому обсяг повітряних перевезень у світізбільшиться в середньому на 5 процентів, а найбільший ріст – приблизно на 7процентів – буде зафіксований у Росії, Китаї і Латинській Америці. Обоєдержави, взявшись зачепило разом, могли б непогано заробити, створивши власнісерійні проекти Made in Russia&Ukraine.
Насьогодні розклад такий: у 2009 році авіакомпанії по самих скромних підрахункахперевезуть 27 млн. російських пасажирів, а до 2010 р. пасажиропотікік можеподвоїтися і перевищити 50 млн. чоловік. За словами фахівців, щоб задовольнитипостійно зростаючий попит РФ, буде потрібно 200 нових магістральних і 300 новихрегіональних літаків. Навряд чи не вся російська повітряна техніка, щообслуговує тамтешні авіарейси, вчасно «Ч» – 2010 року – просто не зможе літати,оскільки не буде відповідати міжнародним вимогам по безпеці, гучності й ін.Російські авіакомпанії зштовхнуться з проблемою гострої недостачі літаків ужена початку 2013 р.
Внесокбанків у розвиток міжнародних комунікаційних зв'язків. В Україні поступовопочинає формуватися «ядро» банків, готових обслуговувати національний ОПК ібрати участь у ВТС у якості якщо не ключових, те украй важливих партнерів. Цейпроцес зв'язаний з пошуком оптимальних форм взаємодії між фінансовимиструктурами, спецекспортерами – оборонними підприємствами. При цьому іпідприємства, і банки намагаються відвоювати для себе найбільш вигідні позиції.Але це зовсім не той випадок, коли виграє найсильніший. Якщо не удасться знайтирозумний компроміс, переможців просто не буде.
Якщоекспорт зброї – справа рентабельне, то і фінансовій підтримці ОПК також повиннабути вигідним вкладенням капіталу. Але це лише теоретичне припущення. Насправдінаціональний ОПК випробує недолік фінансових ресурсів для реалізаціїдовгострокових проектів. При цьому навіть поверхневий аналіз стану справ у «оборонці»говорить про те, що ОПК розвивається на базі власних резервів, що не відповідаєні потребам оборони, ні задачі становлення високотехнологічного бізнесу;більшість підприємств як і раніше витрачають науково-технічний і виробничийзаділ радянських часів; їхня здатність розробляти і випускати конкурентноздатнупродукцію деградує, а існуюча податкова система є «недружньої» стосовновисокотехнологічному комплексу.
Державапрагне контролювати і курирувати «оборонку», але при цьому саме не здатнозабезпечити профільні підприємства замовленнями і фактично не має можливостейдля ведення інвестиційної діяльності. Більш того, для забезпеченняобороноздатності тим чи іншому способу воно задіє ресурси оборонноїпромисловості. Підтвердженням тому є хронічне недофінансування державногооборонного замовлення і борг держави в липі чи Міноборони інших силовихструктур перед підприємствами, що виконували роботи в інтересах цих відомств.Внутрішній ринок через обмеженість бюджетних ресурсів споживає не більш 5%оборонної продукції, що може вироблятися на оборонних підприємствах національногоОПК. Усе помітніше орієнтація «оборонки» на закордонного споживача. При такімекспортному домінуванні практично неможливо створити збалансований обороннийкомплекс, де в першу чергу повинні враховуватися довгострокові інтересинаціональної безпеки, а не короткострокова чи навіть середньостроковакон'юнктура збройового ринку. Але з іншого боку, що краще – «оборонка» мертвачи експортоорієнтована?
Підприємствазмушені реалізовувати власну стратегію виживання. При цьому, не маючидостатнього фінансового ресурсу, вони починають встановлювати усе більш тісніконтакти з банками для залучення відсутніх засобів для реалізації своїхпроектів. Банки стають джерелом фінансування оборонних підприємств і в такийспосіб самі перетворюються в гравців на поле ВТС. «Оборонні» банки здійснюютьяк підтримку проходження окремих контрактів, так і фінансування підприємств ОПКвласними засобами на поворотній основі. При цьому показово, що мова йде самепро комерційний, а не про державні банки. Хоча спочатку в Україні, як і вРосії, декларувалася ідеологія, що систему ВТС повинні обслуговувати державнібанки чи банки, контрольний пакет яких належить Нацбанкові.
УРосії такий підхід порозумівався тим, що поряд з федеральними державнимиунітарними підприємствами і суб'єктами ВТС повинний бути державний банк (чибанки), що керуються державними інтересами. Адже торгівля зброєю – це чистодержавний бізнес, у якому неприйнятні «ліві» постачання і порушення діючихембаргових обмежень у відношенні ряду країн. Також затверджувалося, що ценеобхідно для того, щоб відгородити спецекспортеров від нечистоплотних банків іуникнути негативних явищ, що мали місце після фінансової кризи ще 2004 р.Валютна криза літа 2004 року і крах банківської системи, що пішла, Росії болячевдарив по підприємствах УПК, що і так знаходилися в досить складномуекономічному становищі (різке скорочення державного оборонного замовлення,затримки в оплаті уже виконаних робіт і ін.). У результаті розладу роботибанківської системи валютні засоби, що перелічуються за експортні постачання,виявилися заблокованими на транзитних рахунках ряду комерційних банків, щоздійснюють розрахунки підприємств «оборонки». Як відзначали російські експерти,у деяких підприємств, що працюють на експорт і в цілому благополучних, виниклапроблема з оборотними коштами (по оцінках на листопад 2004 року загальний обсяг«заморожених» оборотних коштів після 17 серпня склав приблизно 300 млн. дол.).Такі підприємства виявилися не в змозі продовжувати виробництво в необхідномутемпі, виникла погроза зриву термінів виконуваних контрактів. Тим самимпідвищилися фінансові ризики при висновку контрактів у сфері ВТС із російськимипартнерами.
Українацей період пережила з меншими потрясіннями і тому більш лояльно відноситься додопуску недержавних банків у сферу ВТС. До того ж категорична рекомендованістьу виборі фінансового партнера не цікава ні самим підприємствам, ніспецекспортерам. Спецекспортери вправі самостійно визначати банки пообслуговуванню конкретних комерційних контрактів. Зрозуміло, при цьому вониорієнтуються на побажання підприємств про те, який на їхню думку банк повиннийобслуговувати той чи інший контракт. Ратують звичайно за банк, що уже якосьпроінвестував виробництво, для того, щоб замкнути відповідальність припогашенні кредитних засобів. Що стосується контрактів, що підписані в рамкахміжурядових угод, то в тому випадку вибір банку є прерогативою уряду.
На тлі традиційного інтересу банків до закордонних контрактів, щореалізують українські підприємства ОПК чи самостійно через спецекспортеров,останні два роки в Україні характеризуються обережним інтересом банківськихструктур до національних інноваційних проектів, що реалізуються в основному увисокотехнологічних галузях промисловості й ОПК. Так, наприкінці 2008 р.Міністерством промислової політики був визначений список перспективнихінноваційних проектів, серед яких вагоме місце належить проектам в областіавіабудування.
За даними агентства Defense Express, у цілому близько 450 млн.грн. виділять у 2009 р. українські комерційні банки національнимавіабудівельним підприємствам під реалізацію довгострокових проектів. Рядвітчизняних банків будуть фінансувати виробничі проекти Харківського державногоавіаційного виробничого підприємства, ВАТ «Мотор Січ», ЗМКБ «Прогрес» і деякихінших. Один з комерційних банків України виділив кредит у 240 млн. грн.державному підприємству «Харківський машинобудівний завод «ФЕД», щоспеціалізується на виробництві інтегральних гідроприводів, що паливно-регулюєапаратури, електроприводних насосних станцій, гідроблоків для нестатківавіакосмічної промисловості і машинобудування. Запорізьке ВАТ «Мотор Сич» іЗМКБ «Прогрес» одержить 80 млн. грн. для запуску в серійне виробництвоавіадвигунів нового покоління, таких як АИ-450, АИ-222, ВК-1500, ВК-2500 і ін.Київський державний авіазавод «Авіант» вів переговори з Першим українськимміжнародним банком про надання кредиту на виготовлення п'яти регіональнихлітаків Ту-334, серійне виробництво яких наприкінці листопада почато на цьомупідприємстві. Кредитну лінію для інвестиційного проекту вартістю 135 млн. грн.по виробництву і серійному випуску літаків Ан-140, Ан-74ТК-300 і Ан-74ТК-ЗООУТдля Харківського державного авіаційного виробничого підприємства відкривПромінвестбанк. При цьому за рахунок рефінансування Національного банку Україниз цієї суми планується одержати 121,5 млн грн, а сам проект зареєстрований якінноваційний. Крім Промінвестбанку, роботу в рамках інноваційних проектів такожздійснював і банк «Аваль».
У той же час, якщо за рубежем банки бороли б за участь у такихпроектах, в Україні вони не можуть домовитися про процентні ставки. На думку держсекретаря Мінпромполітики, банки покине бажають вплутуватися в довгострокові проекти і не розуміють, що в такийспосіб вони б одержали той чи інший ринок на довгострокову перспективу. Вінтакож вважає, що в перелік інноваційних проектів потрапила лише серійнапродукція машинобудування, що має гарні перспективи.
Державнеінформагентство Укрінформ, посилаючись на думки експертів авіаційної галузі,відзначало, що відсотки, що вимагають комерційні банки за надані кредити, длябільшості українських авіапідприємств сьогодні непосильні. Незважаючи нарекомендації НБУ банківським організаціям не перевищувати кредитну ставку більш8%, ті найчастіше піднімають її до 14–18%. Це, вважають вони, ще довго буде стримуватирозвиток національної авіапромисловості.
Дляпідприємств ОПК процентна ставка, поряд з умовами погашення кредиту, є, мабуть,основним фактором, що визначає приступність кредитів, тобто можливість користатисякредитними ресурсами банків. У традиційному процесі одержання кредитів,природно, є присутнім елемент торгу. Позичальник прагне одержати «дешевий» кредит.Банк зацікавлений здійснити подібну операцію з максимальною гарантієюзворотності кредиту. При цьому керівництво підприємств і «оборонщики» традиційнопереконані, що банки витрушують із кредиторів душу і вуж занадтоперестраховуються.
Алевся гострота взаємин банкірів і промисловців особливо помітна на прикладіавіабудівельної і космічної галузі. Ці високотехнологічні напрямки – дужекапіталомісткий бізнес, і якщо поточний рівень забезпечення фінансовимиресурсами дозволить компаніям, що працюють у цих сегментах, виконувати існуючіконтрактні зобов'язання сьогодні і протягом найближчого десятиліття, то длязбереження своєї конкурентноздатності і передових позицій у галузі в більшвіддаленій перспективі, компанії мають потребу в інвестиціях. Причому, узв'язку з високою часткою НДВКР у структурі витрат компанії, для одержаннявіддачі через п'ять років, ці інвестиції необхідно здійснити вже сьогодні.
Генеральнийдиректор ВАТ «Мотор Сич» В'ячеслав Богуслаєв категорично затверджував, що «ужодного, навіть у самих престижних українських банків – Приватбанку,Промінвестбанку, – немає в наявності таких грошей, щоб інвестувати сьогоднірозробки «Мотор Сич» чи «Прогрес». Вони цього зробити не можуть». Продукція «МоторСичи» – авіадвигуни, що користаються постійним попитом не тільки в СНД. А вЗапорожжя їх не тільки роблять, але і розробляють. Генеральний конструктор ЗМКБ«Прогрес» Федір Муравченко говорив про те, що «жоден банк не дає кредитибільше, ніж на 2–3 року. Нам, щоб повернути ці гроші, потрібно виконативиробничий цикл, а це не менше 7 років. Наприклад, у французів нульове сальдонастає на 13–15 році від початку розробки. Представляєте, тільки по закінченніцього періоду повертаються назад кредити. До того ж, в Україні процентна ставкана кредити занадто висока. Сьогодні надають кредити тільки під ліквідні товари –торгівлю. Я, наприклад, хочу взяти кредит, але мені його дають тільки на 2–3року і тільки під заставу конструкторського бюро. У цьому випадку я ніколи неповерну кредит. Усе це робиться тільки для того, щоб захапати нашу власність».
Генеральнийдиректор Харківського державного авіаційного виробничого підприємства ПавлоНауменко, оцінюючи потенціал національних банківських структур у сферікредитування довгострокових високотехнологічних проектів, вважає так: «Ситуаціяне найкраща. Гроші дорогі. Гроші короткі. Тому це питання сугубо менеджменту – якимобразом залучити банківський капітал у тім правовому і ринковому полі, якесьогодні існує для розвитку авіаційної промисловості. У нас солідний кредитнийпортфель. Адже для того, щоб піднімати обсяги виробництва – а вони в нас поцьому голі виростуть у 2,5–3 рази в порівнянні з минулим голом – нам потрібнийкапітал. З українськими банками ми працюємо дуже щільно. У нас повневзаєморозуміння. Насамперед, це «Промінвестбанк», «Укрексімбанк». Ми такожпрацюємо з «Кредитпромбанком», і з «Першим міжнародним українським банком».Звичайно, я б із задоволенням працював з європейськими банками. Але європейськібанки поки з нами не працюють».
У своючергу, генеральний директор держпідприємства «Южмаш» Юрій Алексєєв вважає, що «національнібанки не в змозі фінансувати ракетну й авіаційну промисловість України. Минамагаємося брати «закордонні» кредити, тому що там вони більш пільгові. У насже валютний кредит від 12 до 15%. 12% – це хіба що по великому блаті. Причомугроші можна взяти на рік, максимум два. А ракету ми робимо, наприклад, два зполовиною року, а мій комплектувальник робить комплект вузлів три роки. І яповинний його фінансувати й авансувати його роботу. От чому наші банки не взмозі виконувати такі задачі», – затверджує Ю. Алексєєв.
Кількароків назад «Южмаш» під проект «Морський старт» брав кредит у 30 млн. дол. уяпонському банку. «Виплатили цей кредит причому в розпал азіатської економічноїкризи. Тепер ми найняли юридичну фірму, що підшукує нам банківські структури вСполучених Штатах також для фінансової підтримки ряду наших проектів. Цяюридична фірма виступає гарантом такого співробітництва. Американські банкийдуть на це, хоча сьогодні Україна для них – чорна діра. Проте, цеспівробітництво розвивається теж під проект «Морський старт», тому що Українаможе дати під нього державні гарантії, що, у свою чергу, певним чином впливаєна «лояльність» закордонних банків» – затверджує Ю. Алексєєв. «Южмаш», за йогословами, співробітничає з російськими банками в ході реалізації проекту «Морськийстарт»: «Що стосується російських банків, то ми, наприклад, багато працюємо з «Мостприватбанком».Банк знає, яку продукцію ми купуємо в Росії, і видає нашим російськимсуміжникам кредити з урахуванням нашого контракту і під наші гарантії. Прицьому «Мостприватбанк» співробітничає з нашим «Приватбанком» – так що виходитьтака маленька фінансово-промислова група».
Контактиукраїнських підприємств із російськими банками – тенденція дуже показова.Капіталізація російської банківської системи значно перевищує українську, щодозволяє українським підприємствам розраховувати на залучення великих ресурсів.Це з однієї сторони. З іншого боку – у Росії от-от почнеться новий етапкапіталізації банків, утягнених у фінансування оборонних проектів. Так,наприклад, генеральний директор центра науково-дослідних розробок і програм АТ «Авіапром»Олександр Батков заявив про те, що московський індустріальний банк виступив зініціативою створення консорціуму російських комерційних банків дляфінансування розробки і виробництва перспективних типів авіаційної техніки.
Подальшавзаємодія банківських структур України з підприємствами ОПК значною мірою будезалежати від напрямків трансформації всього національного оборонно-промисловогокомплексу. Затверджені концепції перетворень в ОПК, орієнтовані на утвореннявертикально-інтегрованих структур, поки не наповнилися реальним змістом. Увипадку ж пожвавлення цього процесу банки зможуть у більшій мері впливати наОПК через ініціювання ряду внутрішніх змін в оборонних холдингах.
Проте,роль українських банків як гравців у системі ВТС поки досить обмежена, якщоговорити про рішення таких задач, як надання пільгових експортних кредитівкраїнам – партнерам України під закупівлю українського спецмайна. Поки «точечно»використовуються і набагато менш витратні форми – такі, як організаційна іфінансова підтримка при проведенні міжнародних виставок Вівт на територіїУкраїни і за її межами. «Розшивання» таких вузьких місць вимагаєцілеспрямованої і скоординованої політики як спецекспортеров, банків (приватнихі державних) і державних структур, що контролюють і кооодинирующих експортозброєнь і високотехнологічної продукції.
Насьогоднішній день українські банки й інвестиційні компанії далеко не завждиготові надавати кредити підприємствам ОПК оскільки тривалість технологічнихпроцесів і відсутність чітких взаємин із субпідрядниками не дозволяють їмвибудувати струнку систему взаємних платежів, гарантій. Самі підприємства, щороблять високотехнологічну продукцію, зацікавлені в співробітництві зросійськими чи європейськими банками на більш вигідних умовах, ніж ті, щопропонуються банками українськими – хоча при цьому в основу виконання кредитнихзобов'язань лягають державні гарантії.
Черезнедостатню прозорість оборонних підприємств для акціонерів і зовнішніх користувачівтакож ускладнене інвестування в перспективні напрямки діяльності підприємствОПК. Найчастіше це стосується наукомістких технологій оборонного характеру,зв'язаних з державними секретами. Пряма участь банків у створенняфінансово-промислових груп, холдингів в Україні поки обмежено через відсутністьзрозумілої ідеології перетворень у сфері національного ОПК.
Українськібанки (а при відповідних законодавчих рішеннях – і закордонні) будутьмаксимально використовувати можливості по розширенню свого впливу наконкурентноздатні підприємства в сфері ОПК. Особиста участь у керуванні такимипідприємствами, викуп акцій, одержання права власності на технології ідокументацію – лише деякі з форм такого впливу. Варто враховувати, що внаціональному законодавстві не визначені права інтелектуальної власності наспільно створюваний продукт, на те «ноу-хау», що буде створюватися як приучасті держави, так і часток, у тому числі і закордонних інвесторах. Питання «прававласності» на розробку поки є білою правовою плямою, що за інших рівних умовможе розцінюватися потенційним чи інвестором кредитором (у тому числі ібанківській структурі) як фактор негативний при неможливості рішення питання усвою користь.
Розширенняучасті недержавних фінансово-економічних структур України (комерційні банки,фінансово-промислові групи), здатних фінансувати контракти, проекти в сферіВТС, вимагає вироблення базових підходів з боку державних структур, щоконтролюють і координують процес збройового експорту. Не виключено, щодоцільним є створення спеціалізованого фонду з залученням державного,приватного й іноземного капіталів для сприяння ВТС України з закордоннимидержавами.
3/>. Техніко-економічна характеристика підприємства
 3.1 Структурапідприємства
Оперативнарада підприємства сформувався з ініціативи генерального конструктора в серпні 1998року. Разом з однодумцями Ф.М. Муравченко розробив програму діяльностінової структури, що на сьогоднішній день цілком виконана. Колективний органкерування допоміг зміцнити науково-технічний потенціал «Прогресу», сприявполіпшенню зв'язків підприємства в науковій, економічній і господарськійобластях діяльності, завдяки його роботі продовжується освоєння новоїпродукції.
Сьогодні оперативна рада бере безпосередню участь у рішенні всіхстратегічно важливих задач, що коштують перед підприємством. У центрі увагиколективу керівників – планування створення нових типів і модифікації двигунів.
У кожного члена колективу за плічми чималий професійний досвід,але незважаючи на різний рід діяльності їх усіх поєднує одна важлива якість –уміння дивитися далеко вперед, адже кожен учасник ради знає, що від йогобезпосередніх рішень залежить майбутнє «Прогресу».
Короткаісторія розвитку підприємства
Датавиникнення: 5 травня 1945
Керівникипідприємства:
- 1945–1968 – Генеральнийконструктор А.Г. Івченко
- 1968–1988 – Генеральнийконструктор В.А. Лотарев
- с 1988 року Генеральнийконструктор Ф.М. Муравченко
Урядовінагороди:
- 1966 р. – Орден Леніна
- 1975 р. – Орден Праці УССР
- 1981 р. – Орден ТрудовогоЧервоного Прапора
Міжнародневизнання:
- 1999 р. – Сертифікат №Р-3Міждержавні Авіаційні Комітети (МАК)
- 1999 р. – Сертифікат №СА.47.93Бюро Верітас (Франція)
Формавласності: державне підприємство в складі Міністерства машинобудування,військово-промислового комплексу і конверсії України.
Сферадіяльності: проектування, виготовлення, ремонт, іспит і сертифікація авіаційнихі промислових газотурбінних двигунів.
Співробітництво:більш 900 сорозробників і постачальників, у т.ч. майже 600 з РосійськоїФедерації.
Експлуатація:в Україні і 80 країнах Європи, Азії, Африки й Америки експлуатуються 42 типулітаків і вертольотів із двигунами ЗМКБ «ПРОГРЕС».
Виробничіпріоритети
АІ-20 –перший у СРСР турбогвинтовий двигун (ТВД) з великим ресурсом.
АІ-25 –перший у СРСР турбореактивний двоконтурний двигун (ТРДД) для літаків місцевихліній.
Д – 36– перший у СРСР трьохвальний ТРДД із великим ступенем двоконтурності.
Д – 18Т– перший у СРСР ТРДД із тягою понад 20 тонн.
Д – 36– самий могутній у світі вертолітний двигун.
Д – 27– перший у світі маршовий турбогвинтовентиляторний двигун (ТВВД)
Щобзавоювати довіру споживачів, розширити експортні можливості, ЗМКБ «Прогрес»разом з ВАТ «Мотор Сич» на початку 90-х років звернулися до відомоїєвропейської фірми «Бюро Верітас» з метою проведення сертифікаційних робіт, щодозволило б дати гарантію якості виготовлених ними авіаційних двигунів. 15липня 2009 року «Прогрес» одержав «Сертифікат про визнання» С.А. 47.93 насистему якості виробів Д-18Т, Д-136, Д-36 і їхньої модифікації. Треба сказати,що запорізький авіаційний комплекс був першим в Україні підприємством, щоодержало Сертифікат Бюро «Верітас». Цій знаменній події передувала великаробота зі створення сукупності організаційної структури, методик, процесів іресурсів, необхідних для здійснення керування якістю.
Крім «Сертифіката про визнання» підприємство одержало ще рядсертифікатів на проектування, виготовлення і ремонт двигунів для авіаційноїпромисловості і наземного застосування.
2 червня 2003 року Державний департамент авіаційної техніки видав«Сертифікат схвалення», що визнав підприємство як організацію, здатнувиконувати капітальний і середній ремонт виробів Д-18Т, Д-136, АІ-25, АІ-25ТЛ іїхньої модифікації.
Сертифікат №49933 на проектування, виготовлення і ремонт виробів Д-18Т,Д-136, Д-36 АІ-25 ТЛ і їхньої модифікації, а також авіадвигунів длягазоперекачующих установок виданий 27 червня 2004 р. фірмою BVQI.
«Сертифікат ремонтної організації» №СПР-15 виданий Міждержавнимавіаційним комітетом 15 березня 2005 р., у якому засвідчується, щопідприємство схвалене як Ремонтну організацію по моделях Д-18Т, Д-136, АИ-25,АИ-25ТЛ із правом проведення капітального і середнього ремонту.3.2 Рекламна політикапідприємства
Рекламнаполітика підприємства відіграє важливу роль у загальній маркетинговій стратегіїпідприємства і просуванні товарів на ринки. Правильний вибір підходів урекламі, збалансованість комбінацій різних методів реклами і PR як усьогопідприємства, так і його конкретних продуктів підвищує привабливістьпідприємства і його продуктів, відіграє позитивну роль у загальній стратегіїмаркетингу і просування товарів убік Заказчиков.
Комплекснарекламна політика виходить з результатів маркетингових досліджень ринків,потенційних первинних і вторинних Заказчиков, партнерів, конкурентів,технологічних, політичних, екологічних і інші вимоги ринків.
Важливимфактором для рекламної політики і вибору рекламних методів є позиціонування підприємствана ринку газотурбінних технологій і в кожнім його сегменті.
Ціфактори визначають інтенсивність реклами, комбінацію різних її видів,спрямованість (тематичну, регіональну, рівневу, ін.), комплексність.
Комплекснарекламна політика містить у собі наступні її види і напрямки:
А.Висвітлення діяльності підприємства й окремих його продуктів у засобах масовоїінформації:
- газети, журнали загальногонапрямку як України так і закордонні;
- спеціалізовані періодичнівидання України і зарубіжжя;
- радіо і телебачення.
Б.Рекламні публікації в довідниках, каталогах, інших разових виданнях.
В. Випускі цільове розсилання власних періодичних рекламно-інформаційних видань.
М. Участьу регіональних і міжнародних виставках, ярмарках, авіашоу, нафтогазових і енергетичнихшоу, конгресах.
Д. Участьу міжнародних симпозіумах, конференціях і ін. з чи доповідями інформацією.
Е. Виданнятематичних рекламних буклетів, проспектів, листівок і реалізація їх навідповідних форумах.
Ж. Розробкаі виготовлення фірмової атрибутики (торговий знак, прапор, нагрудні й ін.значки, вимпели, прапорці й ін.).
З. Замовлення,виготовлення і реалізація на відповідних форумах рекламно-сувенірної продукції.
И. Плакатна,світлова, стендова реклама.
К.Організація чи музею музейного залу з демонстрацією досягнень підприємства,організація залу суспільного визнання підприємства з демонстрацією нагородпідприємства й окремих його працівників.
Л.Розміщення комп'ютерного сайту в мережі Інтернет з періодичним йоговідновленням, випуск і цільове чи розсилання розподіл рекламних компакт-дисків,відеокасет і ін.
М. Проявуваги до партнерів, замовникам, конкурентам (поздоровлення зі значними подіямичи компаній їхніх важливих співробітників; запрошення на власні значні події).
Можутьбути й інші методи реклами, що можливо використовувати виходячи зі стану ринкуі його ситуативного аналізу.
Длявизначення стратегії і тактики комплексної реклами на визначені тактичні істратегічні періоди (1 рік, 2 роки, 5 років) відділ зовнішніх економічнихзв'язків (відділ ЗЕЗ) проводить маркетингові дослідження поточних іперспективних потреб ринку газотурбінної техніки, відмінних рис цих вимог наосновних сегментах ринку, основних тенденцій розвитку газотурбінної техніки вбазових центрах її створення, основних методів просування газотурбінної технікина ринок у конкурентів, політичної ситуації в різних сегментах ринку.
Зарезультатами цих досліджень відділ ЗЕЗ визначає регіони рекламного впливу,тематику висвітлення в кожнім конкретному регіоні, інтенсивність і комплексністьреклами, а також визначає ступінь рекламного впливу в цих регіонах:
- основну, при якійзастосовуються рекламні публікації в СМІ і разових виданнях, участь увиставках, симпозіумах, конференціях, цільове розсилання рекламних виробів і т.д.);
- другорядну, при якій у регіоніпідтримується основна інформація про підприємство і її продукцію.
Напідставі цих досліджень виконуються наступні рекламно-маркетингові дії:
ВідділЗЕЗ визначає конкретних представників СМІ (газети, журнали, канали ТВ, радіо),конкретні разові видання (каталоги, збірники), що видаються для конкретнихрегіонів, по конкретним тематикам, визначає частоту, обсяг, тематичнуспрямованість публікацій, готує план рекламних публікацій і тілі, інтерв'юкерівників на визначений рекламний період (як правило на 1 рік) і затверджуєцей план у керівника підприємства.
Зазатвердженим планом відділ ЗЕЗ укладає договори (контракти) на рекламнеобслуговування з видавцями періодичних і рекламних видань, тілі, радіостудіями.
Післяпідписання договорів (контрактів) відділ ЗЕЗ направляє службову записку відділунауково-технічної інформації (відділ НТІ) з додатком графіка, обсягу і тематикипублікацій і інтерв'ю для підготовки і відправлення на адресу видавництвмакетів рекламних публікацій, а на адресу тілі, радіокомпаній – конспективиступів. Перед відправленням відділ НТІ погоджує макети рекламних публікацій іінтерв'ю з відділом ЗЕЗ і затверджує їх у заступників керівника підприємства понапрямках.
Увипадку організації інтерв'ю на території підприємства, всю організаційнуроботу з запрошення тілі, радіокомпаній і реалізації інтерв'ю виконує відділкадрів. Якщо таке інтерв'ю організовується на міжнародному форумі – відділ ЗЕЗ.
Контрольза виконанням рекламних публікацій і реалізацією інтерв'ю, а також аналізефективності цих публікацій і інтерв'ю, виконує відділ ЗЕЗ.
Випусквласної періодичної преси виконує відділ НТІ. Періодичність, обсяг, тематичнийзміст, тираж і ін. готує відділ НТІ, погоджує з відділом ЗЕЗ, заступникамикерівника підприємства по напрямках і затверджує в керівника чи підприємствайого заступників.
Зазаявкою відділу ЗЕЗ відділ НТІ передає необхідна кількість екземплярів видання,а відділ ЗЕЗ виконує міжнародне розсилання цього видання в адреси, погоджені ззаступниками керівника підприємства по напрямках. Внутрішнє розсилання виконуєканцелярія підприємства в погоджений перелік адрес.
Виставочнадіяльність. Наприкінці року (листопад) відділ ЗЕЗ складає план участіпідприємства в міжнародних і регіональних виставках, шоу, конгресах і ін., ізуказівкою найменування, регіону і часу проведення події, пропонованого обсягу йосновної тематики експозиції на цій події, погоджує план із заступникамикерівника підприємства по напрямках і затверджує в керівника підприємства.
Післятвердження плану виставок відділ ЗЕЗ визначає компанії – організатори участіпідприємства у відповідному події і направляє цим компаніям основні умовиучасті для підготовки контракту. Не пізніше, ніж за один місяць до події відділЗЕЗ оформляє контракт із компанією-організатором на організацію участіпідприємства в черговій події у відповідному обсязі, погоджує з цією компанієюпланування стенда, що відповідають написи й іншу атрибутику.
Завчаснонаправляє відділу НТИ службову записку для підготовки необхідної друкованої рекламноїпродукції, плакатів, матеріальної частини і т.д. Для організації робіт зпідготовки виставочних експонатів відділ НТИ видає відповідне розпорядження, деуказуються всі особливості підготовки, доставки на виставку і назад, монтаж іобслуговування виставочних експонатів (макетів, реальних зразків двигунів,іншої матеріальної частини).
Дляорганізації робіт на стенді підприємства відділ ЗЕЗ готує службову записку наім'я керівника підприємства (розпорядження на відряджання), де вказуєтьсяперсональний склад делегації для роботи на стенді підприємства з вказівкоюобов'язків, затверджує в керівника підприємства передає копії цієї службової(розпорядження) відповідним службам підприємства для виконання. Фахівецьвідділу ЗЕЗ, призначений керівником підприємства як керівника експозиціїпідприємстві, виконує всі організаційні заходи щодо поселення, харчуванню,транспортуванню делегації, організацію роботи на стенді, організацію зустрічейі переговорів у процесі роботи виставки, забезпечення протокольних заходів,забезпечення зв'язків зі СМІ й організацію інтерв'ю та інше, що потрібно дляуспішної роботи на виставці.
Зарезультатами участі підприємства у виставці, керівник експозиції складає звітпро роботу на виставці з указівкою проведених зустрічей, переговорів іпопередніх результатів участі.
Увипадку спільного з іншим підприємством участі у виставці на єдиному стенді,або участі підприємства в національній експозиції, відділ ЗЕЗ погоджує зголовним організатором експозиції всі організаційні, планувальні, експозиційні,фінансові й ін. умови спільної участі й оформляє спільно розпорядження абоінший офіційний документ на таку участь. Наприкінці року відділ ЗЕЗ складаєзвіт річної участі підприємства у виставках, ярмарках, шоу й ін. з попередніманалізом ефективності участі. Протягом року план участі підприємства увиставках, обсяг і тематика експозиції, а також кількісний і персональний складделегації може змінюватися в залежності від поточної ситуації на підприємстві ірегіонах виставок.
Наприкінціроку (грудень) відділ ЗЕЗ готує перелік міжнародних симпозіумів, конференцій іін. майбутнього року, погоджує цей перелік із заступниками керівникапідприємства по напрямках, що визначають доповідача, і затверджує в керівникапідприємства.
ВідділЗЕЗ виконує всі організаційні заходи щодо участі чи доповідача делегаціїпідприємства в симпозіумі, своєчасному відправленні необхідних матеріалів насимпозіум, фінансове забезпечення такої участі.
Чидоповідач керівник делегації направляє службову записку у відділ НТІ для підготовкинеобхідних для доповіді й участі в симпозіумі наочних, інформаційних, рекламнихі ін. матеріалів.
Відділкадрів разом з НДВ готують пропозиції по розташуванню, комплектації йобслуговуванню музею і залу суспільного визнання підприємства, виходять ізпропозицією до керівника підприємства про призначення відповідального обличчяза підрозділами.
Відповідальнеобличчя готує, погоджує з відділом кадрів і НДВ і затверджує в керівникапідприємства положення про музей і зал суспільного визнання підприємства.
Зазаявкою відповідального обличчя відділ НТІ виконує всі оформлювальні роботи цихпідрозділів.
Відвідуваннямузею і залу суспільного визнання закордонними делегаціями забезпечує відділЗЕЗ, внутрішніми делегаціями – НДВ і/чи відділ кадрів.
Поповненнямузею і залу суспільного визнання експонатами іноземного походження забезпечуєвідділ ЗЕЗ, внутрішніми – відділ кадрів.
Виданнярекламної продукції. Видання рекламних проспектів, буклетів, листівок, плакатіві ін. виконує відділ НТИ після узгодження тематики, технічного даних, макетамайбутнього продукту з провідними спеціалістами НДВ, заступниками керівникапідприємства по напрямках.
Тиражкожного продукту визначається на основі річного плану участі підприємства увиставках, прогнозного обсягу річного переговорного процесу і т.д.
Увипадку тиражування продукту за кордоном відділ НТИ направляє службову запискувідділу ЗЕЗ для організації такого тиражування. Реалізація рекламної продукціївиробляється в процесі роботи виставок делегацією підприємства, що працює навиставці, у процесі міжнародних зустрічей учасниками зустрічі з бокупідприємства, цільове розсилання в адреси – відділом ЗЕЗ чи канцелярієюпідприємства.
Спеціальнопризначене керівником підприємства обличчя готує пропозиції по номенклатурі,кількості і постачальнику рекламно-сувенірної продукції, погоджує ці дані звідділом ЗЕЗ і дає завдання відділу НТИ на розробку фірмової атрибутики длянанесення її на рекламно-сувенірну продукцію і виконує всі організаційні заходищодо оформлення договірних документів, контролю за виготовленням і постачанням.
Якщорекламно-сувенірну продукцію вирішено замовляти за кордоном, відділ ЗЕЗ готуєнеобхідну контрактну документацію і виконує всі організаційні заходи щодозамовлення, забезпеченню якості, постачанню на підприємство цієї продукції.
Рекламно-сувенірнапродукція зберігатися на підприємстві в спеціально відведеному, охоронюваномуприміщенні і видається спеціально призначеним обличчям на підставі підписаноїкерівником підприємства:
- службової записки відділу ЗЕЗдля використання на міжнародних виставках, ярмарках, шоу, конгресах,переговорах із закордонними делегаціями, поїздки делегації на іноземнепідприємство і т.д.;
- службової записки інших службдля інших випадків;
- плану урочистий заходів длявикористання в день підприємства.
Зазаявкою відділу ЗЕЗ відділ обчислювальної техніки (відділ ОТ) готує макеткомп'ютерного сайту, погоджує його з відділом ЗЕЗ і заступниками керівникапідприємства по напрямках і затверджує в керівника підприємства. Матеріали дляформування сайту готує відділ НТІ і передає відділу ОТ для виконання. Два разив рік відділ ЗЕЗ і відділ НТІ аналізують зміст сайту і направляють своїпропозиції по його чи уточненню зміні.3.3 Міжнароднаполітика підприємства
В даний час конструкторське бюро має більш 500 ділових партнерів,велику частину яких складають авіаційні підприємства Росії.
З дня свого народження підприємство плідне співробітничає зЗапорізьким моторобудівним заводом, що здійснює серійне виробництво більшостідвигунів, розроблених ЗМКБ «Прогрес». По документації підприємствавиготовляються двигуни також на серійних заводах Росії і країн далекогозарубіжжя. Серед них – ФНПЦ МПП «САЛЮТ» (Москва), УМПО (Уфа), КМПО (Казан) іін.
Газотурбінні двигуни, виготовлені по документації «Прогресу»,успішно експлуатуються численними авіакомпаніями світу. З багатьма з нихконструкторське бюро підтримує тісні взаємини, надаючи послуги по ремонтідвигунів. Серед таких авіакомпаній, як «Волга-Дніпро», «Авіалінії Антонова», «Енімакс»,«Поле» підприємство має репутацію серйозного і надійного партнера.
Протягом багатьох років продовжується співробітництво з такимивідомими конструкторськими літаковими фірмами, як АНТК ім. О.К. Антонова,АНТК ім. С.В.Ільюшина, АНТК ім. А.Н. Туполева й ін.
Гарні відносини в «Прогресу» склалися з корейським інститутоммеханіки і матеріалів, для якого створений генератор інертних газів для гасінняпожеж у закритих приміщеннях. Визначені успіхи в області створення промисловиххолодильних установок принесли зв'язку з компанією «ІНТЕГРАЛ» (Німеччина).
Сьогодні налагоджується виробництво авіаційних двигунів длярегіональних пасажирських літаків в Ірану. Здійснюються постачання двигунів уКитай для учбово-тренувальних літаків, а також в Іран і Туреччину длягазоперекачующих агрегатів.
З кожним роком «Прогрес» усе більше розширює своя присутність насвітовому авіаційному ринку. Чималу частку успіху в підтримці і розвиткузв'язків забезпечує активна участь міжнародних виставках. За останні п'ятьроків підприємство розвертало свої стенди в найбільших авіакосмічних салонахРосії, Франції, Китаю, Індії, Чилі й ін. Країнах.
Правильна маркетингова і рекламна політика допомагає «Прогресу» зміцнювативже сформовані зв'язки і знаходити нових партнерів.
Відділзовнішніх економічних зв'язків   Відділ зовнішніх економічних зв'язків(Відділ ЗЕЗ) є структурним підрозділом науково-дослідного відділення (НДВ) іадміністративно підкоряється начальнику НДВ. Відділ очолюється начальникомвідділу, що призначається і звільняється від посади наказом Генеральногоконструктора по представленню начальника НДВ.
ВідділЗЕЗ є основним підрозділом по організації зовнішньоекономічної діяльностіпідприємства. У системі підприємства займає ведучу роль ворганізації зовнішньоекономічних зв'язків, операціях з валютою,експортно-імпортних операціях, вивченні ринків, рекламної політикипідприємства, просування товарів на ринок і створенню документів, що регулюютьзовнішньоекономічну діяльність підприємства.
Забезпеченнявисокого рівня ефективності виконуваних відділом ЗЕЗ робіт досягається високимрівнем кваліфікації і виконавської дисципліни працівників відділу.
Усвоїй діяльності відділ ЗЕЗ керується:
- договорами, контрактами,угодами, укладеними від імені підприємства;
- законами, постановами, указами,декретами й іншими документами державного і галузевого рівня;
- діючими на підприємствінаказами, розпорядженнями і СТП;
- указівками керівництвапідприємства;
- дійсним Положенням.
Задачівідділу ЗЕЗ:
- Організаціязовнішньоекономічної діяльності підприємства.
- Маркетинг авіаційного іпромислового застосування газотурбінних двигунів і іншої продукціїпідприємства.
- Продаж прав на користуванняінтелектуальною власністю підприємства.
- Організація експорту й імпорту.
- Організація співробітництва ззакордонними партнерами.
- Надання допомоги серійнимзаводам у просуванні спільного продукту на зовнішній ринок.
- Фінансово-економічний контрольза виконанням договорів, контрактів, угод, валютні операції, робота з банкамипо лінії зовнішньоекономічної діяльності.
- Організація страхуванняризиків.
- Формування рекламної політикипідприємства.
- Створення керівних документівпідприємства по зовнішньоекономічній діяльності.
Структуравідділу ЗЕЗ, його чисельний склад і номенклатура посад визначається виконуванимобсягом робіт з організації зовнішньоекономічної діяльності підприємства і можекоректуватися в залежності від обсягу, напрямків і номенклатури задач,покладених на відділ ЗЕЗ. Зміна структури, чисельного складу і номенклатурипосад відділу ЗЕЗ виробляється на підставі наказу Генерального конструктора попредставленню начальника НДВ.
ВідділЗЕЗ складається з:
- групи експорту й імпорту;
- групи економічних розрахунків іроботи з банками;
- групи керування інтелектуальноювласністю;
- групи протоколу.
Тематичнігрупи очолюють керівники груп – провідні спеціалісти відділу, знаходячись убезпосереднім підпорядкуванні в начальника відділу ЗЕЗ і його заступника.Начальник відділу ЗЕЗ має право виконувати будь-як перестановки у відділі,викликані поточним обсягом робіт з напрямків. Заступник начальника відділу ЗЕЗбезпосередньо підкоряється начальнику відділу ЗЕЗ, а в його відсутністьначальнику НДВ.
Начальниквідділу ЗЕЗ підкоряється безпосередньо начальнику НДВ. Керівництво відділом ЗЕЗздійснює начальник відділу ЗЕЗ, а в його відсутність – заступник начальникавідділу ЗЕЗ. Начальник відділу ЗЕЗ, його заступник, керівники тематичних групможуть одержувати вказівки безпосередньо від Генерального конструктора,Головного конструктора і його заступників. При цьому керівники тематичних групі заступник начальника відділу доповідають начальнику відділу ЗЕЗ про отриманівказівки, а начальник відділу ЗЕЗ доповідає про це начальнику НДВ.
Взаєминиз партнерами
Відділкадрів містить, обновляє і поповнює інформацію про підприємства партнерах,замовниках, конкурентах, їхніх важливих співробітниках для своєчасного проявууваги у виді поздоровлень зі значними чи подіями датами, а також для запрошенняна власні значні чи події дати.
Форма,обсяг і виконання поздоровлення визначається відділом кадрів, узгоджується ззаступниками керівника підприємства по напрямках і затверджується в керівникапідприємства.
Увипадку, якщо чи підприємство важливе обличчя знаходиться за рубежем,організаційні заходи щодо чи поздоровлення запрошенню виконує відділ ЗЕЗ.
Ефективністьдійсного Положення щорічно аналізується відділом ЗЕЗ, що розробляє і затверджуєв керівництва уточнення і зміни дійсного Положення.
Інноваційнадіяльність підприємства полягає в створенні на підприємстві фонду розвитку.Засобу цього фонду направляються на реконструкцію і технічне переозброєннядіючих об'єктів, фінансування виробничих витрат, будівництва об'єктівневиробничої сфери, їхній зміст, на встановлення соціальних пільг членамтрудового колективу й інші нестатки.
Такожможна відзначити той факт, що підприємство робить відрахування в державнийбюджет згідно закону України «про державний бюджет».
Підприємствоніякої іншої інвестиційної чи інноваційної діяльності не веде. Надаліпланується здійснення декількох інвестиційних проектів, але на сьогоднішнійдень про це говорити ще рано.
Підприємствоза всі роки його існування проробило великий шлях і на сьогоднішній день маєдосвід роботи, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.
Згідноув'язнених контрактів валютний виторг від реалізації товарно-матеріальнихцінностей на експорт надходить на валютний рахунок підприємства без порушенняукраїнського законодавства. Підприємство має валютний кредит, що також сприяєзбільшенню товарообігу.
Восновному розрахунок з контрагентами здійснюється в безготівковій формі. Томущо законодавством України передбачене обмеження використання готівки, торозрахунки в наявній формі ведуться тільки в межах регламентованого ліміту.
Урозрахунках з постачальниками ЗМКБ «Прогрес» використовує як системупередоплати, так і відстрочку платежу. У більшості випадків використовуєтьсявідстрочка платежу. У розрахунках з іноземними контрагентами здійснювалисяспроби розрахунку акредитивами, але в зв'язку з нестабільним українськимзаконодавством, неадаптованим стосовно міжнародних норм права, а також узв'язку з відносною дорожнечею операції, від акредитивів довелося відмовитися.
Спірніситуації, що виникають у підприємства при розрахунках, дозволяються задопомогою переговорів, але в деяких випадках, коли контрагенти не можуть знайтимирного рішення ситуацій, проблема зважується з за допомогою арбітражного суду.На юридичний відділ підприємства покладений контроль за несумліннимиплатниками, для того, щоб вчасно реагувати на спробу відхилення від чи платежупростій бухгалтерської помилки.
ЗМКБ«Прогрес» тісно співробітничає з одним із запорізьких банків як із суб'єктомфінансово-кредитної системи, оскільки веде активну торгову діяльність, як натериторії України, так і за рубежем. Тимчасово вільні кошти містяться надепозитних рахунках у банку.
Відносиниз фінансово-кредитною системою стабільні і не викликають конфліктів. Майно ЗМКБ«Прогрес» застраховано в страховій компанії. ЗМКБ «Прогрес» також неодноразовозастосовувало страхування комерційних ризиків.
Зподатковою інспекцією, державними органами в ЗМКБ «Прогрес» не виникає ніякихпроблематичних ситуацій, завдяки професіоналізму працівників підприємства. Усіподатки, збори й обов'язкові платежі здійснюються у встановлений термінвідповідно до діючого законодавства. 3.4 Оптимізація комунікаційної політики ЗМКБ «Прогрес»у міжнародному співробітництві
 
Вивченняспоживачів допомагає виявляти групи найбільш ймовірних покупців. Воно дозволяєусвідомити, як саме споживачі сприймають їхні власні товари і товариконкурентів. Воно допомагає зрозуміти, на який результат розраховує споживач,приймаючи рішення про покупку.
Аналізтовару полегшує рекламодавцям створення товарів, що несуть споживачевіочікуване задоволення, а також допомагає вичленувати найбільш приємнідостоїнства виробу, про які варто розповісти. У результаті виробники одержуютьможливість виразити якості своїх товарів мовою, найбільш зрозуміломуспоживачеві, мовою його власних нестатків і запитів.
Аналізринку допомагає установити де знаходяться потенційні покупці, для того щобсконцентрувати рекламу на найбільш перспективних напрямках.
Утакий спосіб дослідження відіграють роль основного робочого інструмента встворенні ефективної реклами. Однак варто пам'ятати, що дослідження усього лишедоповнюють, а не заміняють собою творчих здібностей і високого професіоналізмукерівників робочих груп, текстовиків, художників і т.д., зусиллями якихнароджуються успішні рекламні компанії.
Найпростішимметодом визначення економічної ефективності реклами є порівняння товарообігу доі після проведення рекламного заходу. По цьому методі економічна ефективністьреклами визначається або шляхом зіставлення товарообігу за визначений відрізокчасу, коли товар піддавався впливові реклами, з даними за аналогічний періодчасу, коли товар не рекламувався, або шляхом зіставлення щоденного товарообігудо і після проведення рекламного заходу в поточному періоді часу.
Першийспосіб у випадку розгляду даних, отриманих у різні роки, вимагає коректуваннячерез ріст цін внаслідок інфляції. При використанні другого способу звичайнорозглядаються дані за поточний рік, тому можливо пряме зіставлення значеньпоказників, без необхідності проведення коректувань. По цій же причині точністьрезультатів, отриманих другим методом, вище точності першого методу, тому щопри використанні коректувань вноситься погрішність.
Остаточнівисновки про економічну ефективність реклами одержують у результаті порівняннядодаткового прибутку, отриманої в результаті використання реклами, з витратами,зв'язаними з її здійсненням. Основним матеріалом при аналізі економічноїефективності результатів стимулюючий збут заходів фірми служать, як і прианалізі ефективності реклами, статистичні і бухгалтерські дані про ріст товарообігу.На основі цих даних можна досліджувати економічну ефективність одного абовідразу декількох заходів щодо стимулювання збуту, а також – усієї діяльностіфірми по стимулюванню збуту.
Вимірекономічної ефективності стимулювання збуту не представляє великих труднощів,тому що ці міри дають ефект відразу після початку їхнього використання, а післяїхнього закінчення ефект зникає. Але для того, щоб одержати найбільш наближенідо точного результати, варто розглядати зміни економічних показників діяльностіфірми під дією лише кампанії по стимулюванню збуту, не проводячи в цей же часінших заходів щодо просування, у період часу, коли вплив інших (не маєвідносини до проведених заходів щодо стимулювання) факторів, що впливають наобсяг товарообігу, мало або передбачувано настільки, що може бути враховане прирозрахунках.
У висновкуаналізу виконання плану прибутку підраховуються резерви можливого збільшення прибуткупідприємства:
- ліквідація збитків від позареалізаційноїдіяльності;
- резерв зниження вартості товарноїпродукції, що розраховується за спеціальною методикою;
- ліквідація дебіторської заборгованості(відвантажені і неоплачені в термін)
У висновкуаналізу рентабельності також необхідно розрахувати резерви її підвищення за рахуноквикористання резервів зростання прибутку і резерву зниження собівартості продукції.
Для залученняу виробництво виявлених резервів підвищення прибутку необхідно розробити наступнізаходи:
- з метою скорочення дебіторськоїзаборгованості переглянути договори і відвантаження продукції здійснити по передоплаті,а також ужити фіскальних заходів по ліквідації і зниженню дебіторської заборгованості;
- з метою ліквідації збитків від позареалізаційноїдіяльності установити конкретні причини і винуватців на основі проведення аналізупервинних бухгалтерських документів по обліку позареалізаційних прибутків і збитків,розробити заходу щодо їх ліквідації;
- застосовувати термінові заходи дляреалізації продукції (вчасно укладати договору на збут надпланового випуску продукції,забезпечити тарою і пакувальними матеріалами для відвантаження, транспортом іт.д.);
- підвищити якість продукції, що випускається.
Наданому етапі ГП ЗМКБ «Прогрес» має перевага серед інших підприємств за рахунокефективного використання кадрів, високого рівня ефективності їхньої роботи,залучення до співробітництва кваліфікованих фахівців.
Дозовнішніх проблем можна віднести конкуренцію, нестабільність українськоїнаціональної валюти, високий рівень інфляції, що постійно змінюються депозитніставки, нестабільне законодавство.
Явважаю, що ЗМКБ «Прогрес» веде успішну зовнішньоекономічну господарськудіяльність, тому хочеться побажати не поступатися позиціями, а завойовувати усевелику частку ринку. Для цього на підприємстві потрібно удосконалювати структуруперсоналу, підвищувати його кваліфікацію. На підприємство можна запроситиконсультанта по керуванню персоналом.
Висновки
Отже,на підставі усього вищевикладених можна зробити наступні висновки: здійсненнякомунікацій – це сполучний процес, необхідний для будь-якої важливоїуправлінської дії; комунікація – це обмін інформації між людьми; міжорганізацією і її оточенням, між вище і нижче розташованими рівнями, міжпідрозділами організації необхідний обмін інформацією; керівники зв'язуютьсяпрямо з підлеглими; основними елементами комунікаційного процесу є відправник,повідомлення, канал і одержувач; етапи процесу – розробка ідеї, кодування івибір каналу, передача і розшифровка.
Комунікаційнийпроцес – це обмін інформацією між двома чи більш людьми. Основна метакомунікаційного процесу – забезпечення розуміння інформації, що є предметомспілкування, тобто повідомлення. Однак сам факт обміну інформацією не гарантуєефективності спілкування людей, що брали участь в обміні. Щоб краще розумітипроцес обміну інформацією й умови його ефективності, варто мати представленняпро стадії процесу, у якому беруть участь двоє чи більше число людей.
Упроцесі обміну інформацією можна виділити чотири базових елементи: відправник,повідомлення, канал, одержувач. При обміні інформацією відправник і одержувачпроходять кілька взаємозалежних етапів. Їхня задача – скласти повідомлення івикористовувати канал для його передачі таким чином, щоб обидві сторонизрозуміли і розділили вихідну ідею. Це важко, тому що кожен етап є одночаснокрапкою, у якій зміст може бути перекручений чи цілком утрачений. Зазначенівзаємозалежні етапи такі: зародження ідеї, кодування і вибір каналу, передача,декодування.
Створенняавіаційної техніки – це багаторічний процес, і про миттєву вигоду не може бутиі мови, він може бути отриманий лише у виді прибутку після продажу серійноїтехніки.
РеалізаціяПрограми розвитку авіапромисловості повинна забезпечити і за десятилітнійперіод (з моменту серійного випуску літаків) у цінах 1997 р. доход Україниу виді податкових над 25 млрд. крб., а прибуток підприємствам області – понад23 млрд. крб. (нині ці цифри порівнянні з аналогічними сумами в доларах). Алеце за умови вкладання необхідних держбюджетних засобів на стадії науково-досліднихі дослідно-конструкторських робіт у реконструкцію і, технічне переоснащенняпотужностей авіазаводів. (В усьому світі авіаційні фірми знаходяться надержавній підтримці як мінімумі на стадії НДДКР)
Вумовах України роботи з Програми фінансуються з держбюджету (по лініїМіноборони і Мінмашпрому). При цьому значна частина отриманого бюджетногозасобу повертається у виді податків і платежів у бюджет. Виконання Програми йдев основному за рахунок власних коштів підприємства (на шкоду соціальнимпрограмам), зароблених комерційними авіаперевезеннями.
Однаквласні засоби здатні забезпечити потреби лише на 10–15 відсотків, і черезфактичну відсутність державної підтримки, зниження купівельної спроможностізамовників авіатехніки обсяг виробництва в області за 1998–2001 р.знизився на 60 відсотків, чисельність фахівців скоротилася більш ніж на третину(звільняються кращі і перспективні), затягуються, терміни створення літаків,авіадвигунів, БРЕО і підготовка серійних виробництв, реконструкція і капітальнебудівництво не виконуються в Запланованих обсягах.
Побудовадослідницьких зразків літаків Ан-70 і Ан-140 відстає від колись установленихтермінів, роботи зі створення літака Ан-70Т проводяться в скороченому обсязі,припинені створення літаків Ан-218 і Ан-180.
Сьогодніми поставлені перед фактом некерованого і незворотного процесу розпадунауково-технічного потенціалу АНТК імені О.К. Антонова – головноїорганізації й у цілому авіаційної області. Врятувати стан справ із Програмою йв області поки ще не пізно – потрібна лише діюча пріоритетна державнапідтримка.
У тойже час в умовах, що склалися в області, протягом 1999–2001 р. реалізованийлітаків і ін. авиатехники на суму біля одного млрд. доларів США. Укладеніконтракти на експортні постачання партії літаків Ан-74 нової модифікації на ісуму понад 100 млн. долари, довгостроковий і дорогою контракт на організаціюсерійного виробництва літаків Ан-140 в інозамовника. У стадії узгодження рядконтрактів з державами СНД і інозамовниками. Виконання контрактів також вимагаєвизначеної державної підтримки.
Безналежної аргументації й обліку існуючих реалій в області, що збіглися змоментом узгодження комісіями Верховної Ради проекту постанови КабінетуМіністрів щодо державної підтримки виходу авіаційної області з кризового стануі розгляду Верховною Радою Державного бюджету 2006 року, можуть, у свою чергу,послужити причиною помилкового погляду народних депутатів на стан Програми і допомилкових рішень при розгляді питань авіаційної області.
Томущо і справді: які ж вигоди варто чекати від області, що знаходиться в кризовомустані, практично без державної підтримки і без розуміння впливу області на стані авторитет держави у світовому суспільстві?
Авіаційнаобласть акумулює найновіші науково-технічні досягнення, її розвиток сприяєякісному удосконаленню і розвитку інших областей промисловості – приладобудуванняй електроніки, алюмініевого і титанового, виробництва інших металів і сплавів,полімерних композиційних матеріалів і неметалів і ін.
Їїрозвиток при забезпеченні необхідною державною підтримкою – найбільшперспективний шлях розвитку всієї національної економіки, що забезпечитьекономічну стабільність України.
Списоквикористаної літератури
1. Пакет законів і нормативнихактів України по переходу до ринкової економіки і функціонування народногогосподарства в ринкових умовах.
2. Мескон М.Х. і ін. «Основименеджменту». – М: Справа, 1998
3. Котлер Ф. «Основимаркетингу». – М: Прогрес, 1996
4. Беличенко А.Г, Остапова Г.М,Фролов В.Ф. «Керування трудовими колективами». – Запорожжя: ЗИИ, 1997
5. В. Портер «Комунікація ворганізації»
6. Д.А.Лівіла «Ефективністькомунікацій»
7. Конспекти лекцій і практичнізаняття по дисциплінах «Менеджмент», «Маркетинг», «Психологія і соціологіяпраці», «Фінанси і кредит».
8. Пеникус Ю.В., Мисько О.Н.«Введення в бізнес». – Північно-Захід, 1997.
9. Карлоф Б.» Діловастратегія концепція, зміст, символи». Переклад англійського. – М: Економіка, 1997
10. Шепель В.М. «Настільнакнига бізнесмена і менеджера.» – М: «Фінанси статистика», 1998
11. «Основи підприємницької справи»під ред. Осипова М.А/ – М: 1998
12. Львів Ю.А. «Основи економіки йорганізації бізнесу» Санкт-Петербург, ГМП «Формика», 1998
13. Україна: важкі пошукивідновлення парку цивільних літаків // Фінансова Україна, – 24 грудня 2002 р.с. 28
14. «Боинг» проти, боротьба заукраїнський ринок // – 15 квітня 2003 р. с. 26
15. «Аербас Индастри»: ввійшла увирішальну фазу // Фінансова Україна 15 квітня 2003, с. 27–28
16. Кива Д. «Ан-70»:перспективи кооперації // Авіаринок. – 2004. – №7–8
17. Сучасний економічний словник. –М.: Инфра-М, 2002.-С. 158
18. Машини й устаткування //БИКИ №124 (7859), 17 жовтня 2004 р. с. 10–11
19. Літає Україна, а за нею – іслава // Українська газета, – №14 (118), 24 липня, 2003 р.-с. 23
20. Авіабудування України: є щепорох у порохівницях? // Фінансова Україна. – 21 січня 2003. – с. 25
21. Чи бути не бути авіабудуваннюУкраїни? // Фінансова Україна. – 25 липня, 2001. – с. 27
22. Чи збережеться авіаційнапромисловість в Україні? // Дзеркало тижня, 2005. – №10. – с. 12.
23. Україна відкриває «Авіасвіт» //Україна, 2002. – №1, с. 18.
24. У штопорі // Україна, 2002.– №1, з 14.
25. Авіапромисловість України.Вимушена посадка? // Віче, 2002. – №5, с. 12–16.
26. Стаємо на крило // Нашемісто, 1998, 22 липня. с. 5.
27. Авіаційна індустрія в Україні –шляхи та перспективи // Година.2001. – 29 сперпня.-с. 5.
28. «ГП ЗМКБ «ПРОГРЕС» – Офіційневидання Асамблеї ділових кіл України. – Східно-Українська Академія бізнесу, 2007
29. Фірмові проспекти компанії.
30. Козлова Е.П., Бабченко Т.Н.,Галанина Е.Н. – «Бухгалтерський облік у малому підприємництві» – М.:Фінанси і статистика, 2003. – 208 стор.
31. Алексєєв П.Д., Бикардов В.Л.Фінансово-економічний стан підприємства. – М.: Пріор, 2005.
32. Положення відділу ЗЕЗ.
33. Знание на службе развития. Отчет омировом развитии 2004 / 2005. Включая выборочные показатели мирового развития. М., «Весь Мир», Всемирный банк,2005. – с. 256.
34. Турчинов О.В. Тіньова економіка (методологія дослідження та механізми функціонування).Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук. Ю,КНЭУ, 2003, – с. 23.
35. Международный менеджмент. Учебник длявузов. СПб., «Питер», 2006. – с. 399.
36. Рут Ф.Р., Філіпенко А. Міжнародна торгівля та інвестиції (Переклад занглійської). К., «Основи»,2004. –с. 265.
37. Мандибура В.О. «Тіньова» економіка Украіни та напрями законодавчої стратегії її обмеження. К.,Парламентское издательство, 2004. – с. 66.
38. Черномаз П. Маркетингова географія. «бізнес-інформ» №23, 24, 2003.
39. Яновский Д. О некоторых тенденцияхвнешнеэкономических связей Украины. «Одесские деловые новости». №44, 2001. – с. 10.
40. Пахомов Ю.М. и др. Національні економіки вглобальному конкурентному середовищі. К., «Україна», 2003. – с. 142–147.
41. Международная экономика. В двух томах.Том 1. Экономика мирохозяйственных связей. Одесса, «Маяк», 2002. – с. 74.
42. Ю.А. Григорьев «Практикавнешнеэкономической деятельности». М.: «Паимс», 1999. – с. 312.
43. Основы внешнеэкономических знаний. М.:«Международные отношения», 1996. – с. 23.
44. Устинова И.М. Внешняяторговля развитых капиталистических стран, под ред. М.: «Международныеотношения», 1989.
45. Бунько В.А. Валютно-кредитныеоперации и расчеты по внешнеторговым контрактам. МЦЭНТ, С.-П.: 2001.
46. Внешнеэкономическая деятельность.Общ.ред. Кумок С.И., АОЗТ «ВЕЧЕ», М.: 2000 -336 С.
47. А. Рубан. «О некоторых вопросах итенденциях современной внешней торговли Украины». // «Экономика Украины».К.: Преса Украины, 2006. – №7. – с. 67–71.