ЗМІСТ:
1.Вступ
2.Економіка України у складі СРСР
2.1.Економічний потенціал України у складі
народногосподарського комплексу СРСР
2.2.Участь України в зовнішньоекономічних відносинах
3.Україна у світовому господарстві після здобуття
Незалежності
4.Сучасний стан зовнішньоекономічних зв’язків України.
Структура експорту
5.Конкурентоспроможність українських товарів
6.Висновки
7.Список використаної літератури
ВСТУП:
Україна, якмолода суверенна держава, не має достатнього досвіду налагодження економічнихзв’язків з країнами світу. Це пояснюється насамперед тим, що вона не мала змогинабути та-кого досвіду у складі СРСР їй бракує достатньої кількості органів,кадрів які, могли б проводити самостійну науково обгрунтованузовнішньо-економічну політику.
Світовіекономічні зв’язки необхідні Україні для того щоб швидше подолати глибокуекономічну кризу, для стабільного і швидкого розвитку продуктивних сил іпідняття на цій основі життєвого рівня населення. Наприклад, та країна яка ненезаймається зовнішньою торгівлею, не розвиває господарскі звязки з іншимидержавами світу, змушена збільшувати затрати виробництва приблизно впівтора-два рази.
Україна робить першікроки на шляху до входження у світове господарство. Цьому сприяє створення певної правової бази,прийняття відповідних законів.
Процес утвореннясвітового господарства ще не завершився, оскільки це тривалий період. Проте всікраїни світу тією чи іншою мірою втягнуті у міжнародні економічні зв’язки(насам-перед торгівельні) з іншими країнами.Тому світове господарство – це сукупність національних господарств таекономічних взаємозв’язків між ними, або сукупність виробничих відносин, якіфункціонують на національному та міжнародному рівнях.
Я вважаю, що дляУкраіни сьогоді, в рамках світового господарства, важливі такі питання, якорганізація експортно-імпортних операцій, практика валютного регулювання,стимулювання і захист іноземних інвестицій, проблеми і перспективи розвиткувільних економічних зон, організація діяльності міжнародних товарних ринків табагато інших питань, які роблять недосконалою систему управліннязовнішньоекономічною діяльністю нашої країни.
2.1.Економічний потенціал України ускладі народногосподарського комплексу СРСР.
Розвитокекономіки колишнього СРСР передбачав максимальну
інтеграцію господарствсоюзних республік у загальносоюзному народногосподарському комплексі,формування якого заверши-лося в 60 — 80-х роках. Регулювалися структура тарівні еконо-мічного розвитку союзних республік та економічних регіонів.Планування і управління економікою були централізовані, лімітувався розподілміж союзними республіками, економічноми регіонами і галузями фінансових,трудових, матеріально-технічних та інших ресурсів.
Економічнийпотенціал України у складі народногосподарсь-кого комплексу СРСР характеризуютьдані таблиці, % до загальносоюзних показників: Показник 1970 1980 1990 1991
Площа
Населення
Національний дохід
Прибуток у цілому по народному господарству
Грошові доходи населення
Платні послуги населенню
2,7
19,5
2,7
18,96
16,7
16
17,6
17,9
2,7
18
16,8
17,8
16,8
18
2,7
17,9
16,6
18,6
16,6
19,3
Частка України у валовому суспільному продукті СРСР
Промисловість
Сільське господарство
Будівництво
Транспорт
Торгівля і сфера послуг
18,8
17,6
21,7
14,69
16,9
17
18,7
17,4
21,3
14,6
16,5
17,4
18,6
18,72
21,9
14,26
16,6
17,42
16,6
17,2
20,9
10
15,2
14,9
Виробництво продукції на душу населення порівняно з СРСР
Промисловість
Будівництво
Сільське господарство
Транспорт
Торгівля і сфера послуг
90,3
75,4
111,32
86,7
87,2
91,35
76,6
111,8
86,6
91,4
103
78
123,1
91
95
95
50
117
75
100
Частка України в загально-союзних капіталовкладеннях
Частка України в промисловому виробництві СРСР
В тому числі
Електроенергетика
Паливна промисловість
Хімічна промисловість
Машинобудування
Деревообробна промисловість
Промисловість будматеріалів
Легка промисловість
Харчова промисловість
17,6
15,9
19,6
15,5
17,6
9,9
20,2
19,4
21,8
14,2
17,4
15,6
15,5
16,1
18
10,6
16,9
13,8
20,5
13,1
17,6
14,7
14,1
16
17,7
12,1
16,3
14,2
21,9
17,2
15,5
15,4
14,9
18,7
10
15,2
13,1
20,9
Частка України у загальносоюзному виробництві
Електроенегія
Видобуток нафти
Видобуток вугілля
Чавун
Сталь
Видобуток залізної руди
Металорізальні верстати
Мінеральні добрива
Трактори
Газ
Сірчана кислота
Автомобілі
Тканини
Телевізори
Холодильники
Цемент
Взуття
18,8
4
33,2
35,7
54,2
57
20,8
32,2
30,5
18,4
12,6
5,2
29,6
11,6
18,1
21,6
18,24
1,24
27,51
43,45
36,28
51,22
25,12
16,53
24,5
13
19,6
9,4
9,2
33,2
11,8
17,3
24,1
17,27
0,93
23,44
40,48
34,16
34,16
23,6
15,14
21,5
3,5
15,7
17,7
9,5
35,8
13,9
16,6
23,3 Частка сільськогосподарського виробництва України у загальносоюзному 23,7 22,3 21,9
Загальна площа сільськогосподарських угідь
В тому числі культури
Зернові
Технічні
Картопля і овочі
Кормові
Площа зрошених земель
Площа осушених земель
15,2
13,1
27,4
25,5
16
8,5
15,4
15,4
13
27
27
15,9
11,8
20,6
15,6
13,3
26
25,9
156
12,5
20,5
Валовий збір сільськогосподарських культур
Зернові
Цукровий буряк
Соняшник
Картопля
Овочі
21,7
63,9
46,5
25,3
29,9
21,6
60,2
48,7
19,6
26,3
23,4
54,2
41,1
26,2
24,8
Урожайність сільськогосподарських культур порівняно з середньосоюзною
Зернові
В тому числі
Пшениця яра
Пшениця озима
Цукровий буряк
Соняшник
Картопля
165,4
158
129
127
125
105
166
131
99,6
125
129
80
175
258
131
110
115
107
Поголів’я худоби
Великої рогатої
В тому числі
Корови
Свині
Вівці та кози
20,5
21,2
25,5
6,2
22,2
21,4
27,6
6,1
21,3
20,4
25,2
6,2
За галузевоюструктурою господарство України спеціалізується на природо-, фондо-, енерго-,матеріало- і трудомістких галузях промисловості. Воно було розбалансованим, авсі його галузі економічно і технологічно не були пов’язані між собою. Економіка Українистворювалась і функціонувала як невід’ємна складова народногосподарського комплексу колишнього СРСР, вінтересах усіх його союзних республік на основі єдиного плану. Частинапідприємств працювала, використовуючи привізні паливно-енергетичні ресурси,сировину, матеріали, комплектуючі, деталі. Так, Тернопільмький бавовнянийкомбінат переробляв бавовну, яка надходила з Киргизії та Узбекистану. Заоцінками економістів, 70-80% загальної кількості промислових виробництв не малина території України замкнених технологічних циклів. Вони не могли існувати безвиробничої кооперації з великою кількістю підприємств колишнього СРСР, які дотого ж були основними споживачами виробленої продукції. Понад 70% усіхсільськогосподарських машин, створених свого часу спеціалізованими проектнимиорганізаціями Запоріжжя, випускалися в Росії, Белорусії, Казахстані тареспубліках Прибалтики. Привізними товарами забезпечувався і споживчий ринокУкраїни.
В Україні нерозвивалися такі енергоємні галузі промисловості, як електронна,електротехнічна, комп’ютерна, точне машинобудування. Сировинні ресурсипрацювали на загальносоюзні потреби, що призвело до їхнього виснаження.
Територіальнаструктура виробничих комплексів (Донбас, Придніпров’я, Прикарпаття, Поділля,Полісся) не забезпечувала їхньо інтегрованості до загальнореспубліканськогоподілу праці, спеціалізацію на певних видах продукції, ефективне використаннянаявного виробничого потенціалу.
Маючи розвиненіпромисловість, сільське господарство, транспорт, Україна не могла задовольнитисвої виробничі потреби. Функціональна структура господарства не забезпечувалабезперервного зростання життєвого рівня населення, екологічну чистоту,раціональне використання ресурсів, стабільне економічне зростання, високуефективність виробництва. Структура українського господарства не створиламожливостей для його інтегрування до світових економічних структур, а рівеньжиття населення значно відставав він стандартів розвинених країн.
Розвиваючисьоднобоко, господарство україни було зорієнтоване на виробництво засобіввиробництва. У 1987 році їхня частка становила 72,2% і збільшиася порівняно з1940р.на 10%. Негативні зміни відбувалися також у структурі предметівспоживання. Так, протягом 1970-1987 рр.виробництво продукції харчової таборошномельно-круп’яної промисловості зменшилося в цій структурі з 52,4 до46,3%, тоді як виробництво продукції галузей важкої промисловості зросло з 22,4до 29,5%.[1], [2]
2.2. УчастьУкраїни в зовнішньоекономічних відносинах.
Роблячи вагомийвнесок в економіку колишнього СРСР, Україна брала участь у зовнішньоекономічнихвідносинах. В останні роки існування СРСР її частка становила 20%загальносоюзних експортних поставок, які йшли в 123 країни світу. Суб’єктамиміжнародних господарських зв’язків були понад 1400 українських підприємств.Частка експорту України у колишньому загальносоюзному щодо окремих видівпродукції була такою, %:
Екскаватори – 62,сільськогосподарські машини – 74, скло – 100, цемент – 75, залізна руда – 98,марганцева руда – 100, чавун – 75, листовий прокат – 56, сортовий прокат – 60,труби – 75, металургійне обладнання – 43, ковальсько-пресове обладнання – 74,велосипеди – 40, телевізори – 25.
Найтіснішіекономічні зв’язки Україна підтримувала з країнами Східної Європи, зокрема зУгорщиною і Польщею. У структурі вивозу в ці країни переважала продукціягалузей важкої індустрії, електроенергія, природний газ, кокс, руда, сірка,чорні метали, устаткування для гірничодобувної та металургійної промисловості,екскаватори, бульдозери, телевізори, трансформатори, сільськогосподарськімашини.
Ззагальносоюзної «кочегарки» Україна була перетворена на «кочегарку» РЕВ. У 1988р. вона поставила країнам РЕВ
43,7 млрд кВТ*годелектроенергії, тобто 15%, а на споживання своєму населенню – всього 8%.[4]
З країн СхідноїЄвропи Україна імпортувала машини і устаткування, верстати, комплектнепромислове устаткування для хімічної, меблевої та харчової промисловості,рухомий залізничний склад, судна, автомобілі, побутові електроприлади,медикаменти тощо.
Україна брала участьв економічному співробітництві з економічно розвиненими країнами. Більше 20країн (Австрія, Нідерланди, Італія, Норвегія, Франція, Фінляндія, Німеччина,Швейцарія, Швеція, США, Канада, Великобританія, Японія) одержували з Українипромислову продукцію і промислову сировину: залізну і марганцеву руду, кокс,прокат чорних металів, графіт, скло, металургійне та гірничо-шахтарнеустаткування, штучні алмази, алмазний інструмент, а також цукор, олію,льоноволокно тощо. Зокрема, у Великобританію з України надходили прокат чорнихметалів, чавун, феросплави, металообробні верстати, бензол, цукор,льоноволокно, хміль. В Україну Великобританія поставляла різні машини,промислове устаткування, хімічні продукти, вовняні тканини тощо. У ФРН Українаекспортувала феросплави, чорні метали, автонавантажувачі, віконне скло, оліютощо. З ФРН імпортувалися різні машини і промислове устаткування, прокат чорнихметалів, хімічна продукція. Українські машинобудівники виготовляли для СШАунікальний трансформатор на 560 тис.кВт, для Фінляндії – комплект устаткуваннядля атомної електростанції.
Україна вивозиласвої товари більш як у 50 країн світу, що розвиваються. У структурі експортуголовне місце посідали машини і промислове устаткування. Машини, устаткування,прилади для африканських, азіатських і латиноамериканських країн виготовлялисяз урахуванням їхньої роботи в умовах тропічного клімату.
Експортнапродукція України за цінами світового ринку оцінювалась у 30 млрд крб. Протезазначені прибутки осідали далеко за її межами. Така форма економічних відносин– звичайнісінький колоніальний грабунок України з боку центру. Про це свідчиластруктура експортних поставок. У 1989р., наприклад, на сировину, матеріали ітовари народного споживання припадало 72, на машини і устаткування – 22%експорту продукції.
Узовнішньоекономічних відносинах Україна мала пасивне сальдо. Справа у тому, щопродукція України належала до початкової та середньої стадій обробки, тому йоцінювалась дешево. Готова продукція оцінюється за вищими цінами.
Отже, участьУкраїни в народногосподарському комплексі СРСР, як і в світогосподарських зв’язках в цілому, свідчила про їїколоніальне становище. Наслідком жорстокої експлуатації української економікистало її виснаження, уповільнення темпів розвитку, що переросло в глибокукризу.
3.Україна усвітовому господарстві після здобуття Незалежності.
Україна робить перші кроки на шляхудо входження у світове господарство. Цьому сприяє створення певної правовоїбази, прийняття відповідних законів. Такими законами є Закон України ,, Прозовнішньоекономічну діяльність” (квітень 1991р.), Закон ,, Про створенняекспортно-імпортного банку “ (січень 1992р.), Закон ,, Про іноземні інвестиції” (березень 1992р.) та інші, декрети Кабінету Міністрів тощо.[ 5,9]
В минулому Україна малаекономічні зв’язки з 123 країнами світу, але основні рішення щодо їх розвиткуприймалися в Москві. Те саме стосувалося зовнішньоекономічної діяльностіблизько 1400 підприємсв України.
Об’єктивнопричиною, що заважає нині входженню України як повноправного партнера у світовегосподарство, є низька конкурентоспроможність її продукції насвітових ринках.Із промислових товарів на ринках дальнього зарубіжжя може конкурувати не більше1% товарів. Крім того, навіть ті товари, на які є попит на зовнішніх ринках, невідповідають міжнародним стандартам. Так, майже весь чавун не має світовихсертифікатів, з низьким обсягом номенклатури відливок, що призводить до великоїметаломісткості продукції, відходів металу майже 25%. Крім того, брак кадрів таїх недостатній професійний рівень робить недосконалою систему управліннязовнішньоекономічною діяльністю. В останні роки ситуація у цій сфері значнопогіршується.
Україна традиційно протягом багатьох років займала провідне місце серед іншихреспублік у складі СРСР у розвитку експортного виробництва. Для цього буливагомі об'єктивні умови, насамперед природні ресурси, виробничі потужності,науково-технічний потенціал, кваліфіковані трудові ресурси, географічнеположення, транспортне забезпечення та ін. Про це свідчать такі дані: часткаУкраїни в останні роки існування СРСР становила 20% загальносоюзних експортнихпоставок. За окремими видами експортних поставок питома вага України становила:по залізній руді — 98%, марганцевій руді — 100, чавуну і трубах — 75,ковальсько-пресовому обладнанню і сільськогосподарських машинах — більше ніж70, екскаваторах і сортового прокату — більше ніж 60% і т. д. Сучасніможливості експортного потенціалу України повною мірою залежать від рівнярозвитку окремих економічних районів і областей.
Аналіззовнішньоторговельних відносин України з зарубіжними країнами показує, щобільше ніж за 5 останніх років баланс зовнішньої торгівлі України не мавпозитивного значення. Тількив 1997 р. Україна імпортувала товарів майже на 3 млрд дол. США більше, ніж експортувала,у тому числі в республіки колишнього Радянського Союзу — маже на 4,5 млрд. дол.Ця різниця між імпортом і експортом обумовлена передусім від'ємним сальдо поімпорту природного газу, нафти, дизельного палива, автомобільного бензину,вугілля, тобто за рахунок енергоносіїв.
4.Сучаснийстан зовнішньоекономічних зв’язківУкраїни. Структура експорту.
Насучасному етапі соціально-економічного розвитку Україна має тіснізовнішньоекономічні зв'язки з більш ніж 100 країнами світу. Провідну роль урозвитку зовнішніх економічних зв'язків України відіграють країни близькогозарубіжжя. Найважливішими торговельними партнерами України є Росія, Туркменія,Біло-Азербайджан, Литва, Казахстан та інші країни.
Структуразовнішньої торгівлі України зумовлена спеціалізацією її економіки. В 1997 р. уструктурі експорту переважали чорні метали та вироби з них (38% всього експортуУкраїни у 1997 p.), продовольчі товари(більше ніж 9%), руди і мінеральне паливо (8%), продукція хімічноїпромисловості (більше ніж 10%) та ія машинобудування (майже 13%). В імпортіпереважали мінеральне паливо (майже 46% усього імпорту), реактори ядерні, котлиі устаткування для електроенергетики (більше ніж 11%), продукція інших галузеймашинобудування (майже 9%), продукція хімічної промисловості (більше ніж 8%) таін.[7. Розділ 19]
Внаслідоквпровадження режиму вільної торгівлі з країнами і Балтії зовнішньоторговельнийбаланс з цими країнами істотно покращується. Нині питома вага зовнішньоторговельного обороту з цимикраїнами перевищує 63% від загального товарообігу, в тому числі по експорту цейпоказник сягає 60%, а по імпорту — більше ніж 65%. (Основним торговельнимпартнером України залишається Російська Федерація, на яку припадає майжеполовина загальних обсягів торгівлі України. Росія задовольняє майже 100%потреби України в годинниках, швейних машинах; поставляє значну частинулегкових і вантажних автомобілів, радіоприймальних пристрої, програвачів,відеомагнітофонів, персональних комп'ютерів, одягу, взуття, тканин, целюлози,синтетичного каучуку, продукції кольорової металургії, риби і рибопродуктів,задовольняє майже 4/5 потреби в лісоматеріалах, майже 90% потреби в нафті інафтопродуктах, понад 70% потреби в природному газі; частково поставляєелектроенергію і деякі сорти чорного прокату.
В експорті зУкраїни до Росії переважають чорні метали, які задовольняють майже половинупотреби в них з боку Росії, а також труби, марганцева руда, трактори,сільськогосподарська техніка, прокатне устаткування (в тому числі доменне істалеплавильне), металорізальні і деревообробні верстати, екскаватори,автомобільні крани, аміак, цемент, автобуси, скло, телевізори, касетнімагнітофони, холодильники, вироби із золота, платини та срібла, цукор, олія,м'ясо і м'ясопродукти, молочні продукти та ін.
В останніроки зростає експорт України до інших республік колишнього Радянського Союзу, втому числі за останні два-три роки експорт до Білорусі зріс майже на третину,до Молдови —в 1,6 раза, до Грузії — більше ніж у 10 разів, в Узбекистан -в 1,6раза і т. д.
У ціломуУкраїна має позитивне зовнішньоторговельне сальдо Білоруссю, Азербайджаном,Вірменією, Грузією, Молдовою, ТаджІ кистаном, Узбекистаном, Естонією. Разом зтим Україна має вели, від'ємне торговельне сальдо з Росією, Туркменією,Казахстаном.
Крім країнСНД і Балтії, Україна розширює зовнішньоекони мічні зв'язки з багатьмарозвинутими країнами світу. В останні роки найбільші експортні поставки Україназдійснювала до Китаю (майже 1,5 млрд. дол., або 10% загального обсягу експорту;Туреччини (майже 700 млн. дол., або близько 5%), Німеччини (майже 600 млн.дол., або 4%), Італії (близько 3%), Польщі (майже 3%), Угорщини і США (більшеніж по 2%), Словаччини (майже 2%). [7. Розділ 19]
Найбільшіімпортні поставки в Україну надходять з Німеччини (більше ніж 1,3 млрд. дол.,або майже 8% загального імпорту), США (майже 700 млн. дол., або 4%), Польщі(більше ніж 3%), Італії (більше ніж 2%), Франції (майже 2%), Великобританії(1,5%), Чехії, Словаччини, Угорщини, Куби та ін.
Сучасназовнішньоекономічна політика України спрямована на формування новоготорговельного режиму з подальшою інтеграцією до світового економічного просторушляхом поступового і зваженого збільшення ступеня відкритості національноїекономіки. Перш за всепередбачається:
• підтримканаціональних товаровиробників шляхом використання можливостейміжнародно-правового механізму захисту їх інтересів на світовому ринку;
• прискоренняекономічних реформ шляхом гармонізації економічного законодавства відповідно досвітової системи торгівлі (ГАТТ/СОТ);
• зняттятехнічних бар'єрів у торгівлі з провідними країнами — членами COT (США, ЄС),розширення торгівлі з якими забезпечує надходження валюти, стимулює розвиток ітехнічне оновлення промисловості, сприяє поглибленню виробничої кооперації,забезпечує істотне збільшення іноземних інвестицій.
Однимз головних завдань щодо розвитку зовнішніх економічних зв'язків України єзабезпечення просування товарів українського виробництва на нові зарубіжніринки. Одночасно робитиметься все можливе для збереження традиційних ринківУкраїни з державами, які утворилися на теренах колишнього Радянського союзу.Саме ці країни в найближчій перспективі повинні бути найбільш привабливими дляукраїнського експорту. Розвиток гідного торговельно-економічногоспівробітництва з ними є одним з пріоритетів Укра'їни в зовнішньоекономічнихзв'язках.
Аналізструктури і обсягів зовнішньої торгівлі України за останні роки свідчить проте, що саме з країнами СНД і Балтії найбільше зріс товарообіг привипереджаючому збільшенні обсягів експорту.
Важливим длярозвитку взаємовигідних торговельно-економіч зв'язків з країнами СНД та іншимикраїнами світу є зміщення акценту з співробітництва на державному рівні доспівробітництва на рівні господарюючих суб'єктів шляхом створення спільнихпідприємств, транснаціональних промислово-фінансових груп, виробничихкорпорацій та інших господарських структур.
Світовийекономічний простір в XXI столітті характеризується посиленням впливу інтеграційних процесів нанаціональні економіки більшочті держав. Інтеграція України у світові економічніструктури передбачає її активну участь у системі зовнішньоторгівельнихвідносин, які являють собою переміщення товарів і послуг за межі державнихкордонів.
Дтнаміказовнішньої торгівлі України з 2000 по 2005 роки характеризується зростаннямпозитивного зовнішньоекономічного сальдо.У 2004 році цей показник сягнув 3669,3млн.дол.США. Таке зростання пов’язане з активною політикою нашої держави,спрямованою на подолання кризових явищ в економіці та лібералізацію зовнішньоїторгівлі країни. Розвиток зовнішньої торгівлі України в 2005 роціхарактеризувався значним зниженням темпів приросту експорту й зростаннямвідповідних показників імпорту товарної продукції. За 2005 рік експорт товарівсклав 34286,7 млн.дол., імпорт – 36141,1 млн.дол.США. Однією з причин значноїпереваги обсягів імпорту над експортом у 2005 році є обмеження урядом деякихвидів експорту, щоб зберегти стійку їх пропозицію на внутрішньому ринку.
Розглядаючигеографічну структуру зовнішньої торгівлі України 2005 року, необхіднозазначити, що найбільші обсяги експортних поставок здійснювали в РосійськуФедерацію – 21,9%, від загального обсягу експорту, Туреччину – 5,9%, Італію –5,5%, Німеччину – 3,8%, Польщу – 2,9%, США – 2,8%, Білорусь – 2,6%, Єгипет –2,3%. Найбільші імпортні надходження здійснювали з Росії – 35,5%, Німеччини –9,4%, Туркменістану – 7,4%, Китаю – 5%, Польщі – 3,9%. [8]
Загаломпри обговоренні проблем міжнародного руху капіталів можна зазначити, щоукраїнським виробникам необхідно ширше переходити до створення своїх філіалів ізмішаних товариств за кордоном як до ефективнішої й розвинутішої формиміжнародного економічного спілкування. Це дозволяє обійти багато обмежень ібар’єрів на шляху експорту української продукції до інших держав. Поширеннянаціонального режиму на іноземні інвестиції в Україні разом з тим необхіднопідкріпити стимулюванням припливу ресурсів з-за кордону в окремі регіоникраїни, ширшим залученням іноземних інвесторів у процес приватизації істабілізації правового поля діяльності інвесторів. Водночас це дозволитьлегалізувати експорт тіньової економіки, що досягає, за оцінками, 30-40% відобсягів експорту, що офіційно реєструється [6, 93]
Подивимосьна показники зовнішньоекономічної діяльності України в 2008, 2009 роках заданими Дпержкомстату України.
Географічнаструктура зовнішньої торгівлі товарами за 2008 рік Експорт Імпорт Сальдо тис.дол. США у % до 2007 тис.дол. США у % до 2007
Всього
67002502,8
135,9
85534445,7
141,1
–18531942,9
Країни СНД
23819222,7
128,0
33569461,8
131,3
–9750239,1
Інші країни світу
43183280,1
140,7
51964983,9
148,3
–8781703,8
|Європа | Азія | Африка | Америка | Австралiя i Океанiя |
Європа
19736731,8
133,6
30475821,2
132,2
–10739089,4
Азія
15263929,2
147,4
15306353,6
171,2
–42424,3
Африка
3903658,9
139,8
1559056,2
231,6
2344602,7
Америка
4144124,7
154,3
4190567,2
185,8
–46442,6
Австралiя i Океанiя
63960,1
407,3
431680,5
336,1
–367720,4
[8]
Таблиця показуєвід’ємне сальдо між еспортом та імпортом зовнішньої торгівлі України, лише україни африки наша держава вивозить більше товарів, ніж ввозить. Такі результатисвідчать про невисоку конкурентноздатність українських товарів на ринках світу.Хоча порівняно з 2007 роком показники зростають, адже відбуваєтьсявдосконалення вироництва, покращення якості товарів.
Проаналізуємотоварну стуктуру зовнішньої торгівлі за таблицею:
Товарна структура зовнішньої торгівлі за 2008 рік
Код і назва товарів згідно з УКТЗЕД Експорт Імпорт тис.дол. США у % до 2007р. тис.дол. США у % до 2007р.
Усього
67002502,8
135,9
85534445,7
141,1 I. Живi тварини; продукти тваринного походження 783404,3 104,8 1702027,2 220,7 II. Продукти рослинного походження 5577099,6 323,0 1462481,7 169,9 III. 15 Жири та олії тваринного або рослинного походження 1945814,6 113,3 612868,3 157,9 IV. Готові харчовi продукти 2524316,8 120,5 2679190,9 128,1 V. Мінеральнi продукти 7046089,7 164,8 25441471,0 147,8 VI. Продукцiя хiмiчної та пов’язаних з нею галузей промисловостi 5045387,7 124,3 6959125,1 130,9 VII. Полімерні матеріали, пластмаси та каучук 997666,2 101,1 4476816,6 131,1 VIII. Шкiряна i хутряна сировина та вироби з них 359518,9 91,1 232455,4 145,8 X. Маса з деревини або iнших волокнистих целюлозних матеріалів 874402,5 113,9 1835249,1 120,5 ХI. Текстиль та вироби з текстилю 984587,0 99,4 2099247,4 141,2 XII. Взуття, головнi убори, парасольки 178099,1 119,9 531113,0 243,8 XIII. Вироби з каменю, гiпсу, цементу, кераміки, скла 454820,3 126,8 1276483,6 128,7 XIV. 71 Дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння, дорогоцінні метали та вироби з них 146884,5 98,7 1032040,0 383,4 XV. Недорогоцінні метали та вироби з них 27633085,3 133,0 6390049,9 134,7 XVI. Механічне обладнання; машини та механiзми, eлектрообладнання та їх частини; пристрої для записування або відтворення зображення і звуку 6341164,6 127,4 13378597,5 126,5 XVII. Транспортні засоби та шляхове обладнання 4324092,3 130,8 12091355,8 147,2 XVIII. Прилади i апарати оптичнi, для фотографування або кiнематографiї; апарати медико-хiрургiчнi; годинники; музичнi iнструменти 242906,4 119,3 1222606,7 121,2 ХX. Рiзнi товари і вироби 438909,6 121,7 1011012,8 169,9 XXІ. 97 Вироби мистецтва 723,4 33,7 4105,9 115,4 /> /> /> /> /> />
[8]
Часткаукраїнських товарів на світовому ринку в цілому зростає, зменшується лишеобсяги експорту шкіряної та хутряної сировини, текстилю, дорогоцінного каміннята металів, виробів мистецтва. Імпорт в той час в усіх галузях збільшується,тобто Україна є вигідним ринком збуту для закордонних товарів. Що є шкідливимдля національного виробника, та відповідно цікавим для іноземних.
На завершення поглянемона останні показники прямих інвестицій:
Прямі інвестиції
Обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну на 01.01.2009 (млн.дол. США)2)
Обсяги прямих інвестицій України в екомоніку країн світу
на 01.01.2009 (млн.дол. США)2)
Усього
35723,4
6198,6 у тому числі
Кіпр 7682,9 5826,1 Німеччина 6393,8 Нідерланди 3180,8 Австрія 2445,6 Сполучене Королівство 2273,5 13,7 Російська Федерація 1851,6 99,9 Сполучені Штати Америки 1471,5 5,9 Вiрґiнськi Острови, Британські 1316,1 14,3 Швеція 1263,0 Франція 1226,1 Італія 914,3 Швейцарія 715,6 5,0 Польща 694,7 46,9 Угорщина 595,5 Інші країни 3698,4 19,7
Отже, бачимо, щоУкраїна є цікавою для інших країн світу, насамперед для Кіпру, та й він в своючергу є цікавим для нас. Адже найбільша частка інвестицій України йде до цієїдержави. Загалом Україна інвестує набагато менше, ніж інвестують в нашуекономіку, що може в перспективі призвести до того, що на нашій земліпануватиме авторитетність інших економік, ринки нестимуть іноземний характер, анаша система і зовсім вийде з ладу. Тому дозволю собі зробити припущення, щоконкурентноспроможність українських виробників збільшиться, вони набудутьвизнання серед іноземних споживачів, якщо наша держава збільшить часткуінвестицій в закордонні економіки.
5.Конкурентоспроможністьукраїнських товарів
З приєднанням до світового ринку неминуче постає питання проконкурентоспроможність товарів, продукції та послуг українських виробників навнутрішньому і зовнішньому ринках, де поруч з конкурентністю ринкових цінрівнозначно виступає конкурент-ність якості продукції. Отже, визначальним критеріємконкурентоспроможності виробників, а разом з цим і сподіваного успіху, єрозуміння і задоволення потреб та вимог покупців світового ринку.
Інтеграція у світовіструктури накладає на органи виконавчої влади і на кожного виробника завданнязастосовувати такі регу-лювальні норми для підвищення якості своєї продукції,які б забезпечували ринковий попит на продукцію й однозначно створювали умовидля зацікавленості інвесторів у капіталовкла-деннях у вітчизняне виробництво тарозвитку партнерства з виробниками України.
Рішення цихзавдань можливе за умови розроблення та реалізації національної політики щодоякості продукції та її конкуренто-спроможності, прийняття норм і правил, якідіють на світовому ринку, впровадження міжнародного досвіду у сферу виробництвапродукції, товарів і послуг.
Конкурентоспроможність: запас міцності зникає.
Найбільш конкурентоспроможними галузями вітчизняноїеконо-міки виявилися виробництво недорогоцінних металів та виробів з них,хімічна і пов'язані з нею галузі промисловості та транспортні послуги(трубопровідний транспорт)
При цьому домінуючою у цих галузях була і є продукція низькоїстадії переробки. У чорній металургії частка такої продукції(напівфабрикати заліза та нелегованої сталі, руда, шлаки, брухт)
становить майже50%, у кольоровій металургії (мідний та алюмі-нієвий брухт) — майже 20%. Уструктурі експорту хімічної та наф-тохімічної промисловості 1/3 становлять мінеральні добрива[9].
Конкурентні можливості цих галузей, насамперед, металургійної іхімічної, що базуються на відносній дешевизні робочої сили і наявності власнихсировинних складових, перетворили їх уголовних постачальників валютних надходжень у країну.Саме навколо цих галузейза активної участі суб'єктів у модернізації вироб-ництва та диверсифікаціїнапрямів економічної активності яких покладають певні надії частина фахівців вконтексті можли-востей для зростання конкурентноздатності української госпо-дарюванняенергетичного ринку (передусім, газових трейдерів) та банківсь-кої сфери свогочасу стали формуватися першівітчизняні фінан-сово-промислові групи, назацікавленість економіки. Слід відзначити, що налаштованість більшостіукраїнських ФПГ на формування вертикально-інтегрованих та кластерних виробничихструктур підживлює такі сподівання.
Паралельно з підвищенням частки базових галузей у структурінаціонального виробництва зростала енергоємність ВВП. На початок 2000 р. вонабагато в чому перевищила оптимальні пара-метри і складала 1,91 кг. умовного палива на 1 дол. ВВП, тодіяк у краї нах ЄС значенняцього показника складало 0,2 кг. (з проана-лізованих в 2002 р. 173 найбіл ьш енергоємних технологічних процесів в галузяхекономіки України в 90 з них зросли питомі витрати паливно-енергетичнихресурсів порівняно з 1990 р.)[9].
Сьогодні Україназадовольняє свої потреби в паливно-енергетичних ресурсах за рахунок власного їхвидобутку менш ніж на 50%.[9]
Загальносвітовітенденції подорожчання енергоресурсів роблять ці особливості вітчизняноїекономіки все більш загрозливими для перспектив національноїконкурентоспроможності та економіч-ного зростання. Йдеться про поступове вичерпання факторів, що забезпечуваликонкурентноздатність України в енергоємних галузях–металургії, хімічній промисловості, щоявляють собою сфери сучасної міжнародної спеціалізації українськогопромислового комплексу, а також пропідвищення собівартості та погіршення конкурентноздатності виробників, щопрацюють на внутрішньому ринку
Низькаконкурентоспроможність української економіки обумов-лена, в першу чергу, ВТТ(низькою часткою високотехнологічних товарів) в експорті промислових товарів.В 2004 р. позначилася негативна тенденціяскорочення частки ВТТ в експорті промис-лових товарів, яка значно посилилась 2005 р. За умов, що Україна в останні роки намагається перейти наінноваційну модель розвит-кунаціональної економіки, низька частка високотехнологічного товарного імпортусвідчить про відсутність суттєвих зрушень у цьому напрямі.[10]
Проблемаконкурентоспроможності українських товарів займає одне із центральних місць узовнішньоекономічній діяльності вітчизняних підприємств. Особливої гостротивона набуває сто-совно продукції машинобудування та інших галузей з високимступенем обробки виробів, що стало однією з серйозних перешкод для розширенняїї експорту і подолання на цій основі сировин-ного перекосу в загальнійструктурі експорту.
Позиціїукраїнських експортерів суттєво ускладнюються ще й тому, що економічний впливзахідноєвропейських клієнтів є надзвичайно сильним. Дійсно, в умовах тривалогорозвитку рин-кових відносин та існування налагоджених, традиційних стосунківміж виробниками та покупцями важко сформувати свій портфель замовлень назахідному ринку. Крім того, українські експортери не здатні оперативно ікваліфіковано прогнозувати слабкі сторони західноєвропейських виробників, змінутарифних і нетарифних обмежень, що послаблює їх, і без того нестійку,конкурентну позицію на ринку.
Томунайпоширенішою стратегією українських експортерів є типова, класична стратегіяцінової конкуренції, причому обсяги експорту накладають певні обмеження навико-ристання цього типу стратегії. Пониження ціни є найефективн-шим заходом длямалих фірм та таких, що експортують незначні обсяги продукції, оскільки такийкрок для них не є критичним через незначні обсяги поставок. В такій ситуаціїспіввідношення ціни та параметрів якості відіграє суттєве значення.
Прогнозуваннярозвитку європейського ринку дає песимістичні оцінки майбутньої діяльностіукраїнських фірм на ринках ЄС. Усунення нетарифних бар'єрів і зростання наоснові цього цінової конкуренції призведе до падіння цін, що ускладнить позиціїукраїнських виробників. З іншого боку, конкурентноздатність західноєвропейськихпідприємств зросте, оскільки вони є мобіль-нішими до впровадження нововведень,розгортання рекламної кампанії тощо.
В такихумовах для більшості українських виробників реальною можливістю виживання тазакріплення на ринку є освоєння, в першу чергу ринків України та СНД, щостворить умови для накопичення певного досвіду та коштів, які згодом дозволятьпрофесійніше працювати на західноєвропейських ринках.
Отже,формування конкурентних переваг українських товаро-виробників на ринках ЄСпотребує глибоких теоретичних дослід-жень, пов'язаних з вирішенням проблемглобалізації ринку та посилення на основі цього конкурентної боротьби, а зіншого боку — вироблення надійних засобів прогнозування стратегічногопотенціалу підприємства, забезпечення його необхідними ресур-сами, адаптації дозміни умов оточуючого середовища.
Сьогодніукраїнські підприємства поставлені перед об'єктивною необхідністю активізаціїстворення конкурентноздатних господар-ських систем, модернізацію і реконструктуризаціюдіючих струк-тур, забезпечення диверсифікації капіталу в напрямку соціальнеорієнтованих структурних перетворень. До того ж, фізична і моральназастарілість виробничих фондів — до 60-70 % в промис-ловості, сільськомугосподарстві, транспорті і навіть торгівлі та інших сферах загрожує подальшимпогіршенням ситуації, включаючи прояви аварій і катастроф з людськими жертвамиі продовженням зупинок господарської діяльності, внаслідок виводу з ладудіючого обладнання. Отже, інвестиційна та іннова-ційна діяльність сталавирішальним ланцюгом всієї економічної політики держави.
У ситуації,що склалася в Україні, одним з найактуальніших завдань є розробка і прийняттянауково обґрунтованої зовнішньоекономічної програми розвитку підприємств, атакож механізму її реалізації, котра враховувала б можливості й інтересипідприємств як на даному етапі, так і в перспективі.
Враховуючисировинне спрямування експорту України, можна сказати, що на сьогодні експортнамагаються заохочувати і стимулювати. В слідстві зростання зовнішнього попитуна продукти сировинних галузей, виникне внутрішній попит на продукцію супутніхгалузей, що підтримуються в національному господарстві.
В Україні поки щовідсутні дійовий механізм і моделі органі-зації виробництва, які б могли консолідуватиконкурентоспро-можні технологічні системи і були здатні до ефективноїінтеграції в світогосподарський простір на основі агресивної експортноїстратегії. Створення такого механізму можливе в декілька етапів. Починати,очевидно, слід із стабілізації та нарощування виробництва в певних напрямках,закріплення на традиційних ринках, а також експансія на нові ринки черезактивний вплив на кон'юнктуру (агресивний маркетинг товарних ринків) і розвитокіснуючих конкурентних переваг
Висновки:
У своєму рефераті я описала значення України для інших держав, показала,чим негативно вплинув СРСР на економіку та зовнішньоекономічні зв’язки України. Показала деяківідсталості України у світогосподарських зв’язках, хочу зробити висновок, щовходженню в світове господарство Україні сьогодні заважають такі проблеми як:
•Низький технічний і технологічний рівень виробництва у більшостігалузей, особливо в машинобудуванні та переробних галузях, що веде за собоюнизьку продуктивність праці та якість продукції, її неконкурентоспроможність насвітовому ринку.
•Відсталість в структурі обміну з перевагою експорта сирвинних товарів
•Нерозривністьринкових відносин всередині національного хозяйства.
•Всепоглинаючамонополія.
•Відсутністьу підприємств зацікавленності у розширенні експорту.
Ці, табагато інших прблем є дуже важливими для України, на мою думку найважливішоюпроблемою все таки є проблема розширення правової бази.
Україна через відсталість технологічного способу виробництва, має низькуконкурентоспроможність її продукції, слабке втягування в міжнародний поділпраці є периферією світового господарства і за такого розвитку подій можецілком перетворитися на сирвинний придаток розвинутих країн світу, в ринокдешевої робочої сили тощо.
Ярозглянула також проблему платіжного балансу,яка свідчить про неефективність структури її експорту. Майже 90 % експортуприпадає на сировину, матеріали, товари народного споживання, більшість з якихне вистачає на внутрішньому ринку.
Як видно проблем вУкраїні достатньо і завдання нового покоління економістів дуже складні. Хочу щераз зазначити, що для їх вирішення нам вкрай необхідна надійна правова база, бовона сьогодні є найнеобхіднішою умовою економічного піднесення нашої країни. Наданноу етапі в Україні вона (правова база) тількипочала формуватись тому, що соціалістичний лад наклав свій відбиток на цейпроцес.
Списоквикористаної літератури:
1. Економічнаісторія України: Підручник / За ред.Б.Д.Лановика – К.: Юридична книга, 2004
2. Економічнаісторія України і світу: Підручник / За ред. Б.Д.Лановика – К.: Вікар, 2006
3. Розміщенняпродуктивних сил: Підручник / За ред. Є. П. Качана. — К.: Вища школа, 1998
4. Розміщенняпродуктивних сил: Підручник / За ред. В. В. Кова-левського, О. Л. Михайлюк, В.Ф. Семенова. — К.: «Знання», КОО, 1998.
5. КонституціяУкраїни. / Економічні закони України.
6. ФіліпенкоА., Шнирков О. Новий етап зовнішньоекономічних зв’язків України// ЕкономікаУкраїни.- 1998.- №1
7. Розміщення продуктивних сил України: Навч.-метод. посібник для самост.вивч. дисц. / С. І. Дорогунцов,Ю. І. Пітюренко, Я. Б. Олійник та ін. — К.: КНЕУ, 2000. —364 с.
8. Державний комітет статистикиУкраїни ukrstat.gov.ua
9. http://dialogs.org.ua/project_ua_full.php?m_id=10264
10.http://www.niisp.gov.ua/publication/economy/grigorenko_publication1.pdf