КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Митно-тарифне регулювання»
на тему:
“Особливості та інструменти митно-тарифногорегулювання міжнародної економічної діяльності в Франції відносноекспорту-імпорту насіння соняшника та соняшникової олії в Україну / з України"
2010
Зміст
Вступ
1. Засадні положення формування митної політики у зед міжфранцією та україною
2. Особливості регулювання митних режимів зед занаціональним законодавством Франції
3. Оцінка відповідності механізмів та інструментівмитно-тарифного регулювання у франції та україні процесу інтенсифікаціїміжнародної економічної діяльності
4. Наявність сприятливого законодавства у сферімитно-тарифного та нетарифного регулювання франції та україни стосовно експорту- імпорту насіння соняшника та соняшникової олії
5. Інструменти митного регулювання експорту-імпорту насіннясоняшника та соняшникової олії у Франції та Україні
6. Інструменти нетарифного регулювання зед відносно насіннясоняшника та соняшникової олії у Франції та Україні
7. Стягнення низьких податків зіноземців, які при зед інвестують кошти в економіку Франції та України
8. Аналітична доповідь
8.1 Трансформація митних тарифів України в контексті вступудо СОТ"
8.2 Внутрішня підтримка та доступна ринок сільського господарства
8.3 Доступ до ринку послуг
8.4 Тарифні квоти
8.5 Внутрішні податки (ПДВ, акциз)
8.6 Митна оцінка
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Збільшення обсягівміжнародної торгівлі зафіксовано у всіх країнах, які вступили до СОТ. Йдетьсяпро, так би мовити, загальні переваги СОТ. Вони поєднується також ізраціональним використанням ресурсів, що, як правило, розміщуються унайпродуктивніших секторах економіки. Держава в цілому сприятиме розміщеннюресурсів саме у конкурентоспроможних на міжнародних ринках галузях. Під упливомнових торговельних можливостей та конкуренції з-за кордону зростатимеекономічна активність. Виробництво матиме ширший доступ до імпортованихресурсів і виготовлятиме з них кінцевий продукт. Внаслідок цього товари,випущені нашою економікою, будуть вищої якості та краще відповідатимутьсвітовим цінам.
Одна з основнихпереваг членства в СОТ — можливість отримати кращий доступ на експортні ринки. Донових членів зазвичай застосовується принцип режиму найбільшого сприяння, іучасники ухвалених раніше угод не можуть здійснювати до них такудискримінаційну політику, як раніше.
Вступ до СОТзабезпечує лібералізацію доступу українських товарів на ринки світу шляхомзменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів практичнона всі найважливіші товарні ринки розвинених країн світу і, відповідно,сприятиме збільшенню валютних надходжень від експорту вітчизняної продукції. Цебуде забезпечено отриманням режиму найбільшого сприяння у торговельномупросторі всіх країн — членів СОТ, тобто одночасне покращання умов торгівлі з150-ма країнами світу, на долю яких припадає понад 95% світової торгівлі.
Митні тарифи,що застосовуються до нечленів СОТ, можуть змінювати й переглядати кожен рік. СОТзабороняє таку практику відносно своїх членів і цим покращує економічнустабільність. В той же час, кожен член СОТ має право користуватися перевагамисистеми й одночасно має можливість тимчасово цілком легально відступити відсвоїх зобов'язань. Така можливість існує у рамках захисних заходів, обговореннята перегляду тарифів, обмежень щодо торговельного балансу тощо
Зовнішньоекономічнадіяльність — це діяльність суб'єктів господарської діяльності України таіноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинахміж ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
В зв’язку звступом у 2008 році України в СОТ та прийняттям Закону України «Проратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі» від10 квітня 2008 року N 250-VI, Указом Президента України від 05.08.2008 N686/2008 «Про визнання таким, що втратив чинність, Указу ПрезидентаУкраїни від 10 лютого 1996 року N 124» режим індикативного обмеження цін взовнішньоекономічній діяльності скасований. Таким чином, з 15 серпня 2008 рокуУкраїна в зовнішньоекономічній діяльності вступила в нову фазу регулювання цінв ЗЕД кон’юнктурою попиту та пропозиції вільного світового торгового ринку.
Предметом роботи є- дослідження зовнішньоекономічних операцій експорту та імпорту товарів міжукраїнськими та французькими суб’єктами підприємницької діяльності (на прикладіекспорту-імпорту насіння соняшнику та соняшникової олії) на протязі 2006 — 2007рр. та 2008 — 2009 рр. (після фактичного вступу України в СОТ).
1. Засадні положення формуваннямитної політики у зед між францією та україною
Франціясприймається у світі як своєрідний еталон європейської культури, демократії іповаги до людини-творця. Такий імідж країни обумовлений тривалими зусиллями їївидатних особистостей і народу утвердити в собі та у світі ідеали свободи ірівності [45].
/>
Рис.1.1 Географічнерозташування Франції в Європі
Франція межує зБельгією, Люксембургом, Німеччиною, Швейцарією, Італією та Іспанією. Ценайбільша країна зарубіжної Європи. Її площа вдвічі більша від територіїВеликобританії, але становить 1/4 території США (без Аляски). Франція займаєкрайню західну частину Європейського материка. За формою її територіявписується в шестигранник (французи так і називають свою країну — l'Hexagone — шестикутник).Морські кордони країни мають більшу довжину, ніж сухопутні. На сході країнаомивається Атлантичним океаном, на півдні — Серед-земним морем, на півночі — протокоюЛа-Манш.
Офіційна назва — ФранцузькаРеспубліка — Republique Francaise. Територія — 551,6 тис. кв.км. Адміністративнийподіл: 95 департаментів (departement), включаючи особливутериторіально-адміністративну одиницю Корсику, 22 області (re-gion), комуни (commune).Існує також поділ на З7 історичних провінцій. Володіння: 6 заморськихдепартаментів: в Америці — Гваделупа, Гвіана Французька, Мартініка (ЦентральнаАмерика), Сен-П'єр і Мікелон (поблизу південно-східного узбережжя Ньюфаундленду);в Африці — Реюньйон (біля південно-східного узбережжя); 5 заморських територій:в Океанії — Нова Каледонія, Полінезія Французь-ка, до складу якої входятьострови Суспільства, Маркізькі острови, архіпелаг Туамоту, Французькі південніта антарктичні території; острови Уолліс і Футуна, розташовані на екваторі, впівденно-західній частині Тихого океану між Фіджі і Самоа; острів Майотта; Французькіпівденно-антарктичні території. Завдяки цьому Франція є третьою державою світу(після США і Великобританії) за розмірами заморських володінь.
Населення — 60,1млн. осіб (2006 р). Близько 4,5 мільйона з них — іноземці: алжирці, португальці,італійці, іспанці, вірмени тощо. Щороку приблизно 10 тис. осіб отримуютьфранцузьке громадянство.
Релігія. Майже всенаселення країни — католики. Але з огляду на історичні причини у Франціїспівіснують багато різних релігій. На другому місці — іслам. Його сповідуютьвихідці з країн Північної Африки, колишніх французьких колоній. Є такожприбічники іудаїзму, православ'я, протестантизму та англіканства.
Столиця — Париж (Paris)- 2,116 млн. жителів (1999 р). З передмістям — близько 10 млн. жителів. Іншівеликі міста — Марсель (801 тис), Ліон (415 тис), Тулуза (359 тис), Ніцца (342тис), Страсбург (252 тис), Нант (245 тис), Бордо (210 тис).
Офіційна мова — французька,належить до романської групи мов.
Грошова одиниця — EURO.1EUR = 1.36 USD курс на 03.07.2008.
Ландшафт — 2/3території Франції — рівнини і пагорби. Найбільші гірські масиви — Альпи,Піренеї і Центральний Французький масив. Найвища точка — гора Монблан в Альпах(4807 м). Найбільші річки — Сена (найдовша річка країни, 1012 км), Луара, Гаронна,Рона.
Національний складФранції порівняно однорідний, понад 90% жителів — французи. До національнихменшин, які населяють деякі околичні області, належать: на Сході — ельзасці ілотарингці (близько 1,4 млн. осіб), на Півночі — бретонці (1,25 млн), на Сході- фламандці (300 тис), на Півдні — каталонці (250 тис) і баски (140 тис), наострові Корсика — корсиканці (280 тис. осіб); у великих містах живуть євреї (близько500 тис. осіб). Близько 4 млн. іноземців — італійці, португальці, іспанці,поляки, алжирці, марокканці та інші.
Природний прирістнаселення становить 12 осіб на 1000 жителів. Франція — високоурбанізованакраїна: частка міського населення — близько 80 відсотків.
Середня тривалістьжиття (на 1992 рік) становила 74 роки у чоловіків і 82 роки у жінок. Рівеньнароджуваності (на 1000 людей) — 13. Рівень смертності (на 1000) — 9.26,4%населення перебуває у віковому інтервалі 0-19 років, 58,9% — від 20 до 64років, у продуктивному віці — понад 40% французів, а безробітних — 12%.
Офіційною мовою єфранцузька, однак на околицях країни розмовляють баскською (Піренеї),каталонською (Руссільон), німецькою (Ельзас), бретонською (Західна Бретань),фламандською (район Дюнкерка) і корсиканською (діалект італійського на Корсиці).Французи, як правило, вчать і знають іноземні мови, але дуже неохочерозмовляють ними з іноземцями.
Париж — найелегантнішастолиця Європи, серце адміністративного, культурного і політичного життяФранції, де проживає п'ята частина її населення, вона настільки не схожа наіншу частину країни, що її часто називають «містом-державою зі своїмизаконами».
Франціярозташована в Західній Європі. На північному сході межує з Бельгією,Люксембургом і Німеччиною, на сході — з Німеччиною, Швейцарією та Італією, напівденному сході — з Монако, на півдні — з Іспанією та Андоррою. На півночіомивається Північним морем, протоками Па-де-Кале і Ла-Манш, на південному сході- Середземним морем, на заході — Біскайською затокою. Морські береги, щопростяглися на 3120 км, включають в себе скелі Бретані, довгі гряди дюн з бокуАтлантики, чудові піщані пляжі і бухти Середземномор'я. Південно-східнеузбережжя Франції носить назву Блакитний берег.
Головнимифізіографічними рисами Франції є її природні кордони на сході і півдні, нагір'яв південній частині центрального регіону та обширні рівнини. Альпи і Юра єприродними кордонами з Італією і Швейцарією. Багато з вершин Французьких Альппіднімаються на висоту більше ніж 4000 м. Гори Юра, висота яких сягає 1700 м,поступово знижуються в напрямку долини річки Рона до Белфортської западини.
На північний східвід Белфортської западини франко-німецький кордон проходить по Рейну. У цьомурегіоні знаходиться також гірський ланцюг Вогезів, що піднімаються до 1424 м. Піренеї,які формують природний кордон між Францією та Іспанією, піднімаються нафранцузькому боці до 3298 м (гора Пік-де-Вінемаль). Нагір'я у південній частиніцентрального регіону, назване Центральний масив, відділене від гірськогорегіону долиною Рони.
Регіон рівнин,найбільша за територією частина Франції, є частиною Великої європейськоїрівнини. Окремі пагорби не перевищують висоти 200 м над рівнем моря. До цьогорегіону належать долини рік Сена, Луара, Гарона і Рона. Практично всі з 200річок Франції судноплавні в якійсь частині течії. Озер у Франції небагато, аголовне — Женевське озеро (відоме також як озеро Леман) переважно знаходитьсяна території Швейцарії.
Франціязнаходиться в помірних широтах і є єдиною європейською країною, яка має чотирикліматичні зони: атлантична (на заході), континентальна (в центрі і на сході),альпійська і середземноморська (на півдні). Клімат Франції в основномупомірний, хоча на середземноморському узбережжі він субтропічний, а на сході вгорах і на нагір'ї — континентальний. Середня температура січня в Парижі — від1° до 6° С, середня температура липня — від 15° до 25° С. В Марселі насередземноморському узбережжі — від 2° до 10° С в січні та від 17° до 29° С влипні.
Франція — високорозвинутаіндустріально-аграрна країна, яка посідає одне з провідних місць у світі заобсягами промислового виробництва. Валовий національний продукт на душунаселення — 22 320 доларів на рік [49].
Частка у ВВП (1991,%):промисловість — 18,4, сільське господарство — 5,7. Видобуток (1993, млн. т) кам'яноговугілля — 10,1, нафти — 2,7, залізняку — 7, природного газу — 4,85 млрд. куб. м.Виробництво електроенергії — 454,7 млрд. кВт. ч (193), у тому числі понад 2/3на АЕС. Чорна (виплавка, млн. т. у 1985: чавуну — 15,5, сталі — 19,4) ікольорова (алюміній, цинк, свинець, мідь та інші) металургія.
Провідна галузьпромисловості — машинобудування. Розвинуті автобудування, суднобудування,тракторо- і авіабудування, електротехнічна і радіоелектронна промисловість, атакож хімічна (виробництво соди, добрив, хімічних волокон, пластмас),нафтопереробна і нафтохімічна промисловість. Експортне значення маютьвиробництво текстилю, одягу, галантереї. Розвинуті харчова промисловість івиноробство. Головна галузь сільського господарства — тваринництво. Поголів'я (1992,млн) великої рогатої худоби — 20,9, овець — 11,5, свиней — 12,3; птахівництво. Посівизернових (урожай пшениці — 32,6 млн. т у 1992; ячмінь, кукурудза), цукровогобуряка. Виноградарство, овочівництво, плодівництво і квітництво. Морськерибальство і розведення устриць.
Франція — один знайбільших у світі виробників хімічної і нафтохімічної продукції (у тому числікаустичної соди, синтетичного каучуку, пластмас, мінеральних добрив,фармацевтичних товарів та іншого), чорних і кольорових (алюміній, свинець іцинк) металів. Великою популярністю на світовому ринку користуються французькийодяг, взуття, ювелірні вироби, парфуми і косметика, коньяки, сири (виробляєтьсяблизько 400 сортів).
Експорт: машинобудівнапродукція, у тому числі транспортне обладнання (близько 14% вартості),автомобілі (7%), сільськогосподарські і продовольчі товари (17%; один зпровідних європейських експортерів), хімічні товари і напівфабрикати тощо.
Площасільськогосподарських угідь становить 2/3 території Франції (35,5 млн. га); всебільше зменшується частка ріллі і збільшується площа, вкрита травами, щопов'язано з посиленням тваринницької спеціалізації сільського господарства. Ріллязаймає 16,8 млн. га, багаторічні насадження — 2,2 млн. га (виноградники і сади),пасовища і сінокоси — 13,9 млн. га, під лісом — 14,5 млн. га.
Структурасільського господарства за вартістю продукції у%: рослинництво — 43,3, у томучислі зернові — 16,0, овочі і фрукти — 9,0, виноград (на вино) — 8,5; тваринництво- 56,7, в тому числі виробництво м'яса — 26,1, молока — 18,6, птиці та яєць — 7,7.Рослинництво середньоєвропейского і середземноморсько-субтропічного типів. Зазбиранням зернових Франція поступається тільки США, Росії, Індії та Канаді. Основназернова культура — пшениця (близько 1/2 всього врожаю зерна), основний район їївиробництва — низовина на Заході країни.
Головний районлову — Атлантичний океан. Улов риби — 806 тис. т (1994). Головні риболовецькіпорти — Булонь і Лор'ян, Ла-Рошель. Устричний промисел (близько 70% світовогозбору устриць).
Приєднання Франціїдо міжнародних організацій та інтеграційних угрупувань — Франція є членом ООН ібільшості спеціалізованих агентств цієї організації, ОБСЄ, ЄС, НАТО,Організації економічного співробітництва і розвитку.
У Франціїрозвинені всі галузі господарства. Частка зайнятих у сільському господарстві ірибальстві становить 6% і вони створюють 4% ВНП, у промисловості й будівництві,відповідно, 28% і 28%, у нематеріальних галузях — 66% і 68%.
Країна є великимекспортером як промислової, так і сільськогосподарської продукції. Процвітаєтуристичний бізнес. У зовнішньоекономічних стосунках головними партнерамиФранції завжди були країни Західної Європи. Зараз 3/5 її торгового обігуприпадає на країни ЄС. Серед інших значна частка Швейцарії, США, Японії таАлжиру. Найбільшим торговим партнером Франції є Німеччина.
Франція — провіднасільськогосподарська країна в Європейському союзі. Вона має найбільшу площуорних земель (понад 30 млн. га) і найвищу їх продуктивність (врожайністьзернових 60 ц/га). На частку Франції припадає понад 21% сільськогосподарськоїпродукції країн ЄС (у вартісному вираженні). Франція — найбільший в Європіекспортер сільськогосподарської продукції. Особливо велика роль Франції впоставках зернових (50 млн. т в рік, переважно пшениці і кукурудзи) на світовийринок. Вона експортує також м'ясо (яловичину, свинину і баранину), молочніпродукти, овочі, фрукти і вино.
Загальний високийрівень розвитку країни також позитивно позначився на сільськогосподарськомувиробництві — воно належить до інтенсивних і високопродуктивних. У сільськомугосподарстві працює 1,2 млн чол., середній розмір ферм становить 28 га. Увиробництві кращі показники характерні для Північної Франції, гірші — дляпівденних районів.
На рослинництводоводиться трохи більше половини доходів сільськогосподарського сектора. Зерновікультури й до тепер лідирують як по обсягу виробництва, так і по експорт у. Вироблячи36 млн. т пшениці, Франція займає по цьому показнику четверте місце у світі йперше — у Європейському Союзі.
Навпроти, посівиолійних і білкових культур, на які існує стійкий і значний промисловий попит,за останні 15 років розширилися. Рапс, вирощуваний головним чином до півночівід Луари, і соняшник, який культивується на південно-за-ході й у Паризькомубасейні, забезпечують основну частину поставок. З недавніх пор на півдні країний у долині Рони почалося вирощування сої.
В табл.1.2наведені результати аналізу зростання обсягів зовнішньоекономічної торгівліУкраїни з всім світом та питома вага торгівлі з Францією у 2005 — 2008 роках.
Таблиця 1.2
Показникиміжнародної торгівлі України в цілому з всіма країнами світу та з Францією за2005 — 2008 роки [48], [49]
/>
Як показує аналізданих, наведених в табл.1.2, при обсягу території Україна на 10% більше, ніж територіяФранції, ВВП Франції за 2007 рік практично в 15 разів більше, ніж ВВП України,а населення Франції більше за населення України тільки на 25%. Таким чином,середньодушовий дохід ВВП на одного жителя Франції за результатами 2007 рокубув в 11 раз вище ніж середньодушовий дохід на одного жителя України.
Частка експорту уФранцію станом на кінець 2007 року становить 0,7% від загального обсягуекспорту України у всі країни світу, частка імпорту із Франції становить 2,0%від обсягу імпорту в Україну з всіх країн світу. Тобто, фактично, рівеньзовнішньоекономічних відносин є дуже обмежений, при цьому інтерес Франції допродукції з України є мінімальним.
2. Особливості регулювання митнихрежимів зед за національним законодавством Франції
Митний союзЄвропейського співтовариства припускає загальний простір, у якому здійснюєтьсявільний обіг товарів і осіб («внутрішній аспект»). При цьому впросторі держав-членів ЕС установлюється загальна границя для вживання заходівв області торговельної, тарифної й нетарифної політики відносно третіх країн(«зовнішній аспект»). Регламент Європейського ЕкономічногоСпівтовариства N2151/84 визначає границі митної території Союзу, на якій, крімвиняткових випадків, застосовується єдине митне законодавство, і враховуєрозширення цієї території внаслідок вступу інших держав у Європейський Союз.
У свою чергу підтерміном "митне законодавство Європейського Союзу (ЄС, Співтовариств)"для цілей справжньої роботи розуміється сукупність митно-правових норм, яківизначають регулювання митних відносин у рамках Європейського Союзу йутримуються в установчих документах Співтовариств, в актах, прийнятих на їхнійоснові вповноваженими органами ЄС, і — у встановлених випадках — у міжнароднихугодах Співтовариств. Дане поняття в зазначеному значенні досить умовно,оскільки поєднує в один блок (зокрема, коли мова йде про історичні аспектирозвитку джерел правового регулювання застосування митних режимів у рамках ЄС) правовінорми, які могли б бути "індивідуалізовані" по своїй приналежності дорізних сфер інтеграції, що получили відповідну формалізацію у вигляді трьохустановчих договорів, на основі яких створені Європейське об'єднання вугілля йстали (ЕОУС, договір про створення якого був підписаний в Парижу 18 квітня 1951р), Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), Європейське співтовариство поатомній енергії (Евроатом, договір про створення якого, так само як і простворення ЄЕС, був підписаний у Римі 25 березня 1957 р). Вибір на користьузагальнюючого поняття визначається не тільки єдиним політичним векторомрозвитку всіх зазначених інтеграційних об'єднань, але й споконвічно властивимїм організаційною і юридичною єдністю в рішенні митних проблем. Фактично вправовому забезпеченні митного об'єднання країн, що входять до складуЄвропейського Союзу, що превалює місце займали норми угоди про створення ЄЕС, зогляду на мети створення й роль останнього в розвитку загального економічного ймитного простору ЄС, а також перенесення саме на інституціональну структуру ЄЕСзначного обсягу організаційно-управлінських функцій, закріплених за інститутамитрьох об'єднань. Тому там, де мова йде про митне законодавство ЄС івикористовуються посилання на конкретні рішення (акти) органів Співтовариства,особлива увага приділяється саме нормам зазначеного Договору про створення ЄЕСі документам, прийнятим у його розвиток органами Співтовариств.
Згідно«Договору про створення Європейського економічного спів-товариства» (Рим,25 березня 1957 року), ЄС ставить своїм завданням сприяти, шляхом створеннязагального ринку й прогресуючого зближення економічної політики держав-членів,гармонічному розвитку економічної діяльності у всьому Співтоваристві,безперервному й збалансованому росту, що зростає стабільності, прискореномупідвищенню рівня життя й більше тісним зв'язкам між державами, які воно поєднує.
ДіяльністьСпівтовариства передбачає, як це визначено Договором і у встановлений термін:
a) усунення міждержавами-членами митних зборів і кількісних обмежень на імпорт і експорттоварів, а також всіх інших еквівалентних по своїх наслідках мер;
b) введеннязагального митного тарифу й загальної торговельної політики стосовно третіхдержав;
c) усунення міждержавами-членами перешкод вільному руху осіб, послуг і капіталів;
d) введеннязагальної політики в області сільського господарства;
e) введеннязагальної політики в області транспорту;
f) створеннясистеми, що буде обгороджувати від перекручувань конкуренцію в загальному ринку;
g) застосуванняпроцедур, що дають можливість погоджувати економічну політику держав-членів іусувати нерівновагу в платіжних балансах;
h) зближеннязаконодавств держав-членів у тій мері, у який це необхідно для функціонуваннязагального ринку;
i) створенняЄвропейського соціального фонду з метою поліпшення можливостей зайнятості длятрудящих і сприяння підвищенню їхнього життєвого рівня;
j) створенняЄвропейського інвестиційного банку, покликаного сприяти економічному розвиткуСпівтовариства шляхом залучення нових ресурсів;
k) асоціація іззаморськими країнами й територіями з метою збільшення торгівлі й спільногосприяння економічному й соціальному розвитку.
ОсновоюСпівтовариства є митний союз, що охоплює всю торгівлю товарами й передбачаєзаборону імпортних і експортних мит і будь-яких рівнозначних зборів уторговельних відносинах між державами-членами, а також установлення загальногомитного тарифу в їхніх відносинах із третіми країнами.
Положення Договорузастосовуються до продукції, виготовленої в державах-членах, а також допродукції із третіх країн, що вільно циркулює в державах-членах.
Продукція, щонадходить із третіх країн, розглядається як така, що перебуває у вільному обігув державі-члені, якщо стосовно неї були виконані всі імпортні формальності йвиплачені всі мита або рівнозначні збори, що стягуються в цій державі-члені, іякщо вона не виявляється в більше сприятливому положенні внаслідок повного абочасткового повернення цих мит і зборів.
Держави-Членискасують у відносинах один з одним мита на експорт і рівнозначні по своїй діїзбори.
Держави-Членизаявляють про свою готовність сприяти розвитку міжнародної торгівлі й зниженнюторговельних бар'єрів за допомогою висновку угод, що мають метою, на основівзаємності й взаємної вигоди, скорочення мит нижче загального рівня, яким вонимогли б користуватися завдяки створенню митного союзу між ними.
Мита загальногомитного тарифу не можуть перевищувати:
a) 3% дляпродуктів, що ставляться до тарифних статей, перерахованим у списку B;
b) 10% дляпродуктів, що ставляться до тарифних статей, перерахованим у списку C;
c) 15% дляпродуктів, що ставляться до тарифних статей, перерахованим у списку D;
d) 25% дляпродуктів, що ставляться до тарифних статей, перерахованим у списку E; якщовідносно цих продуктів тариф країн Бенілюксу включає мито, що не перевищує 3%,це мито піднімається до 12% для обчислення середньоарифметичної.
4. Список Fустановлює мита, застосовувані до продуктів, які в ньому перераховані.
5. Списки тарифнихстатей, зазначені в справжній статті й у статті 20, утримуються в додатку I доданого Договору.
Мита, застосовнідо продуктів списку G, будуть визначені за допомогою переговорів міждержавами-членами. Кожна держава-член може додати інші продукти до цього спискув межах 2% загальної вартості його імпорту із третіх країн протягом 1956 р.
У Франції з інших підрозділівміністерства економіки, фінансів і бюджету тільки Генеральна дирекціямитниць і непрямих податків займається винятково регулюванням питаньзовнішньоекономічної діяльності. Вона бере активну участь у виробленнізовнішньоторговельної політики Франції. У компетенцію Генеральної дирекціївходить організація й керівництво розгалуженою мережею митних установ,забезпечення контролю за дотриманням порядку ввозу й вивозу товарів і валюти,за виконанням експортерами й імпортерами норм відносно якості товарів, задотриманням ними правил з питань промислової власності. Генеральна дирекціяведе розробку митних правил і тарифів, здійснює контроль за їхнім правильнимзастосуванням, бере участь у переговорах по спрощенню митних процедур іадміністративних формальностей.
1. Експортно-імпортнерегулювання.
В основі політикив області експортно-імпортного регулювання Франції лежить її членство в СОТ та Європейськомуекономічному співтоваристві (ЄЕС) (1957 р). Одним з найважливіших документів,використовуваних у зовнішній торгівлі Франції (при імпорті, експорті й транзитітоварів), є нова стандартна форма митної декларації, уведеної з 1 лютого 1988 р.у країнах ЄС і отримавши назву єдиного адміністративного документа (ЕАД). ЕАДпоширюється майже на всі держави Західної Європи. ЕАД — це набір однотипнихдекларацій, заповнених у вісьмох екземплярах. У ньому дається вичерпнаінформація про товар, спосіб його транспортуванню, утримуються відомості провідправника й одержувача товару, банківські, податкові та інші дані. Перші триекземпляри забезпечують виконання формальностей у країні-експортері товару, ап'ять інших — у країні-імпортері товару.
Імпортнапроцедура. При імпорті товарів у Франції можутьзастосовуватися два основних режими: загальна й особливий.
У Франції існуєдержавний режим, що забороняє й обмежує ввіз і вивіз окремих товарів. Метоюцього режиму є заборона або обмеження ввозу, вивозу й транзиту деяких товарів,що не задовольняють вимогам національного законодавства, що регулює збут абопокупку товарів, вироблених у країні. При імпорті товарів у Францію митніформальності проводяться шляхом здійснення трьох видів процедур:
нормальна (заповнюєтьсямитна декларація — ЕАД. При цьому товари, що направляються одному одержувачевівід відправника, повинні бути вписані в одну декларацію на суму не більше 250тис. фр. (митна оцінка));
спрощена;
прискорена (термінова);
Спрощений іприскорений режим застосовується при одержанні поштових посилок і поштовихвідправлень.
Експортнапроцедура. У Франції по експортних операціях існуютьобмеження, пов'язані з вивозом наркотиків, фільмів жахів, товарів, щопідривають моральні принципів. При експорті товарів із країни заповнюєтьсяєдиний адміністративний документ типу EX I, а при його поверненні назад україну — EX II. Для товарів, не заборонених і не обмежених до вивозу ізФранції, необхідно тільки наявність ЕАД, а для продуктів, виробів, забороненихабо обмежених до експорту, потрібне наявність експортної ліцензії 02, видаваноїСОФИКО.
Митний тариф. Одним з головних інструментів регулювання імпорту товарів у Франції єєдиний митний тариф (ЕТТ), що застосовується в торговельних відносинахкраїн-учасниць ЕС із третіми державами з 1 липня 1968 р. .
Важливаособливість митної ситуації у Франції полягає в тому, що якщо товар, завезений наїї територію або територію будь-якої іншої країни-учасниці ЕС, то, пройшовшимитні формальності, він може безмитно обертатися усередині Співтовариства. Діяцього положення є важливою умовою, що полегшує збут продукції не тільки нафранцузькому ринку, але й на ринках інших країн угруповання.
Нетарифніобмеження. Поряд з митним тарифом ЄС, що захищаєгосподарство країн-учасниць від зовнішньої конкуренції, широко й регулярнозастосовуються нетарифні засоби обмеження імпорту, у тому числі й у Франції. Крімєдиного митного тарифу Франція використовує такі обмеження ввозу товарів, якконтингентирування імпорту, контроль над ввозом, антидемпінгові процедури,імпортні податки, угоди про “добровільне” обмеженні імпорту, атестаціїпродукції, адміністративні й санітарні формальності.
2. Фінансування,кредитування й страхування зовнішньоекономічної діяльності.
У Франції длязаохочення експорту використовується безліч прямих і непрямих коштів, щодозволяє уряду дуже впливати на розвиток торгівлі в бажаному напрямку. Цедосягається шляхом надання експортерам пільг у кредитно-фінансовій, податковійі адміністративній областях. У Франції створена розгалужена системафінансування експортно-імпортних операцій закордонних капіталовкладень,освоєння нових ринків. На систему фінансування експорту товарів із країни дужевпливають і такі фактори, як більше низька конкурентоспроможність її продукціїна світовому ринку в порівнянні з головними суперниками, втрата й ослабленняпозицій на ряді ринків держав, що розвиваються, і як результат цього — дефіцитплатіжного балансу протягом всього післявоєнного років. Все це визначилонайважливішу роль держави в створенні системи фінансової підтримки експорту насприятливих умовах з метою зміцнення конкурентоспроможності національнихкомпаній на світовому ринку, а широка участь урядових ресурсів у цьому процесідало можливість установити один зі сприятливих для імпортерів французькоїпродукції режимів кредитування й страхування експорту.
Державнестрахування експорту у Франції здійснюється у відповідностізі спеціальними правилами, установленими владою, при участі й твердому контролідержавних кредитно-фінансових організацій: Банку Франції, Французького банкудля зовнішньої торгівлі (ФБВТ) і банку “Креди насьональ”. Головною метою ФБВТ єдопомога звичайним банкам у їхніх операціях по кредитуванню зовнішньої торгівлі.Нині існуюча система фінансування експорту початку створюватися в другійполовині 20-х років.1 липня 1971 р. був прийнятий Закон про кредитну реформу,цим був визначений порядок кредитування експорту й розширені джерела необхіднихдля цього коштів за рахунок приватних банків.
Урядова політика вобласті кредитування експорту розробляється Управлінням зовнішньоекономічнихзв'язків міністерства економіки, фінансів і бюджету, що здійснює загальнекерівництво Французькою компанією по страхуванню зовнішньої торгівлі (КОФАСЕ),без поліса якої не може бути забезпечений пільговий характер експортної позики.Видачею дозволів на кредит і контролем за виконанням цих рішень займаються двіурядові комісії — Комітет директорів і Комісія гарантій і зовнішньоторговельнихкредитів. Комітет директорів, що є спеціалізованим органом керуваннязовнішньоекономічних зв'язків, вирішує питання про видачу довгостроковихкредитів і їхніх умов. Комісія гарантій зовнішньоторговельних кредитів, будучиміжміністерським органом, розглядає за участю Казначейства зацікавленихміністерств, банків (Банку Франції, “Креди насьональ”) умови фінансування йреалізації експортних поставок у кредит і встановлює, яку частину кредитузастрахує КОФАСЕ. Комісія одноосібно ухвалює рішення щодо середньостроковихкредитів, а по довгостроковим — треба вказівках Комітету директорів.
Державнестрахування зовнішньоекономічних операцій у Франціїпочалося з 1928 р., і в цей час воно здійснюється КОФАСЕ. Система страхуваннявідіграє важливу роль у стимулюванні експорту товарів шляхом захисту від різнихризиків, які можуть виникнути в ході здійснення торговельних угод. У сучаснихумовах страхування служить не тільки захистом експортерів від можливих ризиків,але й стало важливою умовою одержання банківського кредиту, а в остаточномупідсумку — висновку експортного контракту. Нині у Франції здійснюєтьсястрахування ризиків, пов'язаних з попереднім вивченням ринку, зміною іноземнихкурсів валют; організацією за кордоном ярмарків, виставок, закордоннихінвестицій; страхується непередбачене підвищення цін у період виготовленняекспортної продукції.
3. Митна системакраїни.
Митнезаконодавство Франції складається з нормативних актів, прийнятих компетентнимидержавними органами, і міжнародно-правових документів. Оскільки митнерегулювання припускає державне втручання в приватне підприємництво, основніпринципи митного права повинні встановлюватися у формі законів. Центральнемісце серед них займає Митний кодекс 1948 року з наступними численнимивиправленнями.
Особливістюфранцузького права є обмеження законодавчих повноважень парламенту. У митнійсфері парламент передає уряду свої нормотворческие повноваження навіть по тимпитанням, по яких тільки він може законодавствувати (наприклад,визначення ставок митного тарифу). Митний кодекс (ст.9) обмежує передачузаконодавчих повноважень виконавчої влади тільки відносно ставок мит на імпортсільськогосподарської сировини й продовольства.
Визначальний впливна розвиток митного права Франції робить участь країни в Європейськихспівтовариствах (ЄС). Як і інші учасники ЄЕС, Франція пішла на обмеження свогомитного суверенітету на користь національного регулювання. Окремі питаннямитної проблематики були повністю передані органам Співтовариств) наприклад,Франція втратилася права самостійно укладати угоди із третіми країнами відносномитного регулювання). З інших питань Франція здійснює митну політику разом з ЄС.У цьому випадку діє принцип пріоритету “європейського” права, закріплений вустановчому договорі ЄЕС і неодноразово підтверджений французькою судовоюпрактикою.
З 1 липня 1968 р. Франціяперейшла на єдиний митний тариф (ЕТТ) ЄС, залишивши за парламентом правовстановлювати ставки мит тільки на ті товарні позиції, які не входять в ЕТТ. З1 січня 1994 р. вступив у дію Європейський митний кодекс, схвалена регламентомКомісії ЄС ще в лютому 1990 року.
Національний“європейський" характер митного права підсилюється, оскільки урядузабороняється: в однобічному порядку посилювати норми єдиного тарифу,установлювати під видом “роз'яснень і тлумачень" імперативні правила, якіінтерпретують єдиний тариф. Узгодження “європейського” і французького митногоправа відбувається за допомогою двох основних способів:
законодавчим шляхом,через внесення змін у ТК і інші закони після прийняття відповідних директив аборегламентів ЄС;
через виданняпідзаконних актів, що відображають зміну в митному регулюванні, початі в рамкахЄС (у цих цілях поряд з декретами, постановами й розпорядженнямивикористовується й така форма підзаконного акту, як міністерське повідомленняекспортерам і імпортерам).
Франція входить уєдиний європейський митний простір. Митно-правові норми діють на митнійтериторії Франції. Митні приписи набувають чинності в столиці — через деньпісля виходу “Офіційної газети", у якій вони опубліковані, в інших місцях- через день після того, як офіційна публікація отримана поштою вадміністративному центрі відповідного департаменту.
Особливе значеннядля функціонування митного механізму мають Генеральна угода про тарифи йторгівлю 1994 року (ГАТТ) й інші акти, а також численні обопільні умови й угодипо митних і торгово-політичних питаннях.
Процедура митногоконтролю відносно імпорту у Франції під впливом заходів щодо уніфікації митнихформальностей, проведених як на міжнародному (на базі Кіотської конвенції поспрощенню й гармонізації митних процедур), так і на європейському рівні. З 1січня 1988 р. регламентом № 2791/86 Ради ЄС на території співтовариств уведенийєдиний адміністративний документ (ЕАД), що замінив близько 80 різних актів. ЕАДявляє собою набір однотипних декларацій, заповнюваних в 8 екземплярах. У цьомудокументі дається інформація про товар, спосіб його транспортування,відправнику й одержувачі вантажу, утримуються банківські, податкові й деякіінші реквізити. З 1 січня 1993 р. у зв'язку зі створенням Єдиного європейськогоринку й скасуванням митного контролю усередині Співтовариства дія ЕАДобмежується торгівлею ЄС із третіми державами. Митне законодавство Франціїрозрізняє загальний і особливий режим імпорту.
загальний режимпоширюється на вільно ввезені товари й контингентуємый імпорт. У першомувипадку процедура імпорту не обтяжена митними формальностями й обмежуєтьсязаповненням імпортної декларації. Контингентуємий імпорт припускає одержанняспеціальної імпортної ліцензії, видаваною Службою фінансових і торговельнихдозволів (СОФИКО) Генеральної дирекції митниць і непрямих податків. Переліктоварів, для ввозу яких необхідно одержати ліцензію, утримується в Повідомленняхімпортерів, регулярно публикуємих в “Офіційній газеті”;
особливий режимімпорту застосовується відносно деяких товарів (вовняні, бавовняні тканини,синтетичні й штучні волокна й ін). Їхній ввіз на територію Франції регулюєтьсяспеціальними угодами, що укладаються в рамках ГАТТ. У випадку імпорту цихтоварів із країн, що не беруть участь у ГАТТ, при сприянні Служби товарівнародного споживання міністерства промисловості встановлюються спеціальніввізні квоти.
Нормальна митнапроцедура при імпорті припускає заповнення ЕАД, до якого звичайно додаєтьсярахунок-фактура. При цьому товари, що направляються одному одержувачеві, можутьвноситися в одну декларацію на суму, що не перевищує 250 тисяч франків. Спрощеній термінова імпортні процедури застосовуються при митній обробці посилок іінших поштових відправлень.
Експортнапроцедура митного контролю багато в чому схожа з митним оформленням імпорту. Відправниктоварів, вивіз яких із Франції необмежений, представляє тільки ЕАД. Длявантажів, заборонених або обмежених до експорту, необхідно одержати в СОФИКОекспортну ліцензію.
Митні режими,установлювані для комерційної, виробничої й транспортної діяльності, становлятьпоняття економічного митного права. Митний режим комерційної діяльностівизначає порядок зберігання імпортних і експортних товарів на митних складах,правове положення яких урегульовано регламентом Ради ЄС від 25 липня 1988 р. Економічниймитний режим виробничої діяльності поширюється на товари, що беруть участь упромислових операціях і реекспорті в рамках міждержавного й внутріфірмовогоподілу праці й кооперації. Промислові й митні режими, передбачені французькимзаконодавством, регулюються регламентами Ради ЄС.
Регламент №2473/86 від 27 липня 1986 р. установлює режим пасивного облагороджування, щоозначає, що товар, в основі якого сировина “французького походження”,направляється на подальшу доробку (“облагороджування”) у треті країни длянаступного реекспорту у Францію або інші держави ЄС. У цьому випадкупередбачається митне обкладання тільки тої частини вартості реекспорту, що булазроблена за межами Франції і Європейських співтовариств.
Джереламиправового регулювання митного режиму активного облагороджування, що пропонує,що товар імпортується у Францію або Співтовариства на доробку з метоюнаступного реекспорту за межі ЄС, є регламенти № 1999/85 від 16 липня 1986 р. і№ 3677/86 від 24 листопада 1986 р. Даний режим може надати відстрочку сплатимита із установленням митного контролю за подальшим просуванням товару.
Митний економічнийрежим відносно транспортних перевезень використовується в основному притранзиті товарів через митну територію. Франція бере участь у багатобічнійКонвенції про міжнародні транзитні перевезення (TIR). Відповідно до ТК товари,перевезені в спеціальних опломбованих постачальником і представником місцевоїмитниці контейнерах, не підлягають митному огляду на границях по шляху транзитуй не обременяются митними формальностями до моменту прибуття товару до місцяпризначення. Режим істотно скорочує експортерам транспортні видатки й час наперевезення товару.
Митна служба уФранції являє собою частина державного адміністративного апарата, діяльністьякого пов'язана з контролем за перетинанням вантажами митного кордону. Митницятрадиційно виконує дві найважливіші функції — фіскальну й регулюючу.
Незважаючи наослаблення фіскального значення митного обкладання, через канали французькоїмитниці зараз у державний бюджет надходить понад 20% всіх доходів (близько 300млрд. франків). Це пояснюється тим, що через митницю у Франції стягується такожподаток на додану вартість імпорту, податок на нафтопродукти (на ньогодоводиться понад половину всіх дохідних надходжень митниці), тютюновий податок,спеціальні податки, якими обкладається торгівля коштовностями, антикваріатом ітворами мистецтва.
Основне завданнямитниці — виконання приписань, що захищають національну економіку віднесприятливого впливу імпорту й одночасно стимулюючий розвиток французькогоекспорту. Особливістю митного права Франції є наділення митної службиповноваженнями по здійсненню валютного контролю й нагляду за проведеннямрозрахункових операцій у зовнішній торгівлі. Організаційно митна служба Франціїпредставлена центральним і місцевим апаратом. Генеральна дирекція митниць інепрямих податків входить у структуру Міністерства економіки, фінансів ібюджету. Вона займається видачею ліцензій на експорт і імпорт товарів істягненням податків із зовнішньоторговельного обороту, керуванням митноюслужбою, розробкою митного законодавства, контролем за валютними операціями.
Місцеві органимитної служби формуються на регіональному рівні. Вся митна територія Франціїрозділена на 41 митний регіон (з них 4 заморських), у кожному з яких створенерегіональне митне керування. На території митного регіону регіональне керуванняздійснює весь обсяг повноважень, пов'язаних з митним регулюванням. З метоюпідвищення ефективності боротьби з контрабандою митні регіони були згруповані в9 міжрегіональних об'єднань. Місцевий апарат митної служби складається зпідрозділів по митному забезпеченню торговельних операцій (митні бюро) івідділів, що здійснюють митний контроль (митні бригади й агенти). Митні бюро (заразїх у Франції діє понад 400) здійснюють всі організаційно-технічні процедури,оформляють необхідні документи по митному очищенню вантажів. Поява внутрішніхмитних бюро (тобто розташованих усередині митної території) пояснюєтьсярозвитком коштів і способів транспортування зовнішньоторговельних вантажів інасамперед активним використанням контейнерних перевезень. Митний оглядвантажів і пасажирів, що перетинають границю, здійснюють митні агенти,поєднувані в митні бригади.
Більшу роль усправі боротьби з незаконним ввозом і вивозом грає міжнародне співробітництво. Франціяуклала угоди про взаємодопомогу в запобіганні контрабанди з багатьма державами(США, Канада, Австрія, Швеція, Мексика, ряд африканських країн). У рамкахЄвропейських співтовариств діяльність по боротьбі з контрабандою регулюєтьсярегламентом Ради ЄС № 1468/81 від 19 травня 1981 р. Роль координуючого органавиконує Комісія ЄС, що приділяє особливу увагу запобіганню митних правопорушеньу торгівлі текстильною й сільськогосподарською продукцією.
ТК (статті 65, 215і інші) наділяє митних агентів широкими повноваженнями в боротьбі зконтрабандою. Вони вправі запитувати будь-яку документацію, необхідну дляуточнення інформації й одержання нових відомостей. Особливий порядок дії митнихагентів установлений у так званій “митній смузі" — території, що прилягаєна 60 км до сухопутної границі й акваторії на видаленні 12 морських миль відузбережжя.
3. Оцінка відповідності механізмів таінструментів митно-тарифного регулювання у франції та україні процесуінтенсифікації міжнародної економічної діяльності
Як показуєпроведений аналіз експортно-імпортних операцій між Україною та Францією понасінню соняшнику та соняшниковій олії (рис.3.1 — 3.11) — по цих товарах міжкраїнами механізми митно-тарифного регулювання відповідають процесуінтенсифікації міжнародної економічної діяльності.
/>
Рис.3.1 Динамікаобсягів експорту насіння соняшнику з україну у Францію
/>
Рис.3.2 Динамікаобсягів експорту соняшникової олії з України у Францію
/>
Рис.3.3 Динамікавиробництва насіння соняшника в Україні та динаміка росту експорту після вступув СОТ.
/>
Рис.3.4 Структураекспорту насіння соняшнику Україною та частка Франції в експорті у 2006 році
/>
Рис.3.5 Структураімпорту насіння соняшнику в Україну та частка Франції в імпорті у 2006 році
/>
Рис.3.6. Структураекспорту насіння соняшнику Україною та частка Франції в експорті у 2009 році
/>
Рис.3.7. Структураімпорту насіння соняшнику в Україну та частка Франції в імпорті у 2009 році
/>
Рис.3.8. Структураекспорту соняшникової олії Україною та частка Франції в експорті у 2006 році
/>
Рис.3.9. Структураімпорту соняшникової олії в Україну та частка Франції в імпорті у 2006 році
/>
Рис.3.10. Структураекспорту соняшникової олії Україною та частка Франції в експорті у 2009 році
/>
Рис.3.11 Структураімпорту соняшникової олії в Україну та частка Франції в імпорті у 2009 році
4. Наявність сприятливогозаконодавства у сфері митно-тарифного та нетарифного регулювання франції таукраїни стосовно експорту — імпорту насіння соняшника та соняшникової олії
Згідно Регламенту Ради(ЄЕС) N 2913/92 від 12 жовтня 1992 року «Митний кодекс митного союзуЕвропейського співтовариства» митні правила в ЄС складаються із МитногоКодексу ЄС й положень по реалізації правил, прийнятих на рівні Співтоваристваабо на національному рівні. Митний Кодекс ЄС Кодекс застосовується без шкоди дляспеціальних правил, встановлених в інших областях:
до торгівлі міжСпівтовариством і третіми країнами;
до товарів, що підпадаютьпід дію Договору про установу Європейського об'єднання вугілля й стали (994_026),Договору про установу Європейського економічного співтовариства (994_017), або Договорупро установу Європейського співтовариства по атомній енергії
За виняткомвипадків передбачених або міжнародними конвенціями, або митною практикою, обмеженоїгеографічними й економічними межами, або самостійними мірами Співтовариства, митніправила ЄС застосовуються уніфіковано на всій митній території Співтовариства.
Термін «митнийрежим» в Митному Кодексі ЄС означає:
a) приміщення підмитну процедуру;
b) приміщення увільну зону або на вільний склад;
c) зворотний вивізіз митної території Співтовариства;
d) знищення;
e) визнання вякості «недійсного майна»;
Термін «митнапроцедура» в Митному Кодексі ЄС означає:
a) випуск увільний обіг;
b) транзит;
c) складування намитному складі;
d) активнапереробка;
e) переробка підмитним контролем;
f) тимчасовевикористання;
g) пасивнапереробка;
h) вивіз товару;
Митний тарифЄвропейських співтовариств містить у собі:
a) комбіновануноменклатуру товарів;
b) будь-яку іншуноменклатуру, що повністю або частково ґрунтується на комбінованій номенклатуріабо яка доповнює її субпозиції, і яка встановлена положеннями Співтовариства впевних сферах і використовується для застосування тарифних мір в торгівлітоварами;
c) ставки мит іінші платежі, які звичайно діють відносно товарів, зазначених у комбінованоїноменклатурі, а саме:
мита; і
сільськогосподарськіплатежі й інші імпортні збори, загальної сільськогосподарської політики, щостягуються в рамках, при ввозі товарів, або на основі спеціального регулювання увідношенні певних продуктів, отриманих у результаті переробкисільськогосподарської продукції;
d) тарифні преференції,надавані на основі угод, між Співтовариством і деякими країнами або групамикраїн, у яких передбачається надання тарифних преференций;
e) тарифні преференції,застосовувані Співтовариством в однобічному порядку відносно певних країн, групкраїн або територій;
f) автономні заходищодо скасування, відповідно до яких діючі мита не застосовуються абовідміняються відносно ввезених товарів;
g) інші тарифні міри,передбачені іншим законодавством Співтовариства.
Таким чином, приекспортно-імпортних операціях між Францією (членом Єста СОТ) та Україною (членомСОТ, «третя країна» для ЄС) ставки ввізного та вивізного митавстановлюються тільки за правилами СОТ.
5. Інструменти митного регулюванняекспорту-імпорту насіння соняшника та соняшникової олії у Франції та Україні
В Франції митнерегулювання експорту (вивізне мито) та імпорту (ввізне мито) на насіннясоняшника встановлене у 2010 році на рівні:
длякраїн-виробників та споживачів митного союзу ЄС — 0%;
вивізне мито іінші країни світу — 0%;
ввізне мито длявиробників — інших країн світу — 5%;
В Франції митнерегулювання експорту (вивізне мито) та імпорту (ввізне мито) на соняшниковуолію (харчова) встановлене у 2010 році на рівні:
для країн — виробниківта споживачів митного союзу ЄС — 0%;
вивізне мито вінші країни світу — 0%;
ввізне мито длявиробників — інших країн світу — 17%;
В Україні митнерегулювання експорту (вивізне мито) та імпорту (ввізне мито) на насіннясоняшника встановлене у 2010 році на рівні:
вивізне мито — 10%;
ввізне мито — 12%;
В Україні митнерегулювання експорту (вивізне мито) та імпорту (ввізне мито) на соняшниковуолію (харчова) встановлене у 2010 році на рівні:
вивізне мито — 0%;
ввізне мито — 20%;
Аналіз наведенихданих показує, що Франція захищає внутрішній ринок від імпорту олії та надаєпільги по імпорту насіння соняшнику, Україна захищає внутрішній ринок відімпорту олії та також від надмірного експорту насіння соняшнику. В табл.5.1 — 5.2наведена динаміка зниження ставок ввізного та вивізного мита на насіннясоняшника та соняшникову олію в Україні, здійснена на виконання угод по вступув СОТ.