Психіатрія

Психіатрія
1. Принципи організації психіатричної, допомоги. Історичні етапи розвитку. Медичне і соціальне значення психіатрії, її зв'язок з іншими медичними дисциплінами.
Психіатрична допомога населенню здійснюється за відповідною системою і поділяється на позалікарняну (амбулаторну) і лікарняну (стаціонарну). Позалікарняну допомогу подають у поліклініках і диспансерах. У кожній районній (міській) поліклініці є районний психіатр. У великих містах є районні психоневрологічні диспансери І загальноміський диспансер. Стаціонарне лікування здійснюється в спеціальних психіатричних лікарнях— міських, обласних або республіканських. Усі відділення лікарні поділяються на чоловічі ї жіночі, а потім, за характером захворювання,— на гострі і хронічні. У гострих відділеннях є палати для неспокійних і напівнеспокійних хворих. Крім того, є спеціалізовані відділення: терапевтичне, інфекційне, хірургічне, гінекологічне, нервове, дитяче та ін. З настанням епохи християнства і падінням греко-римської культури питання етіології психічних захворювань було вирішено дуже просто: всі вони породжуються дияволом, бісом, антихристом. В часи середньовіччя виникли перші притулки для психічних хворих. Уже в кінці XV ст. в Лондоні функціонував притулок при Віфлеємському абатстві, у 1537 р. перетворений на лікарню — знаменитий Бедлам. Наприкінці XVIII ст. перші будинки для божевільних були збудовані і в Росії (у Новгороді, Москві, Петербурзі та Інших містах). Широкого розмаху будівництво психіатричних закладів набрало у нас в земський період (1870—1890 рр.), коли в багатьох губерніях (тепер областях) було споруджено заміські лікарні, що збереглися й до наших днів. Першу психіатричну клініку було відкрито в Петербурзі при Медико-хірургічній академії у 1867 р. Організатором її і першим професором був І. М. Балинський З 1885 р, в Казанському університеті почав читати лекції з психіатрії В. М. Бехтерєв, який пізніше, з 1893 р., очолив кафедру нервових і психічних хвороб у Військово-медичній академії в Петербурзі.
2. Психосенсорні розлади (порушення відчуття, схеми тіла, простору, часу). 
Метаморфопсії- поруш. сприйняття реальної дійсності із спотвор. якоїсь однієї якості предмета (форми, кольору). Є макро-, і мікропсії, дисмегалопсії. Дереалізація- це суб’єкт. відчуття зміни зовн. світу. Деперсоналізація- поруш. самосвідомості, втрата власного Я. Аутометаморфопсія- поруш. схеми тіла (довга шия). Анестопатії- важкі відчуття поколюв. та сильне перелив. з різних ділянок тіла, органів. Гіпер-, гіпостезії, анестезії. 
3. Ілюзії, галюцинації і псевдогалюцинації, їх класифікація.
Ілюзії-це неправильні, спотворені сприйняття предметів або явищ, що реально існують у даний момент. Найчастіше у хворих бувають зорові та слухові ілюзії, рідше—нюхові, тактильні, смакові тощо. Переконати хворого в помилковості його думки звичайно не вдається. Слухові ілюзії полягають у тому, що різні шуми сприймаються як музика або розмова. Хворому здається, що їжа пахне тухлим, а на смак — кисла або гірка. Галюцинації — несправжні сприйняття та уявлення, коли реального об'єкта в даний момент немає. Так само, як ілюзії, вони пов'язані з аналізаторами кори головного мозку і бувають зоровими, слуховими, нюховими, смаковими та ін. Галюцинації можуть бути відносно простими, коли хворий, наприклад, у зовсім порожній кімнаті бачить фігури людей і чує їхні голоси, і складними, коли сприймаються цілі сцени. Галюцинації, що сприймаються хворими ззовні яскраво, конкретно, називаються справжніми. На відміну від них несправжніми, або псевдогалюцинаціями, називають такі, які хворі локалізують у себе в голові, всередині. Вони не можуть описати їх точно, не можуть сказати, кого вони бачать або чують. Звичайно хворі говорять про уявні персонажі в третій особі:«вони впливають», «вони примушують робити те, чого я не хочу». Іноді хворі кажуть, що чують «Їх» внутрішнім вухом, бачать внутрішнім оком. При несправжніх галюцинаціях зберігається до деякої міри критичне ставлення до них. Галюцинації завжди бувають симптомом психозу.
4.Різниця між галюцинаціями та псевдогалюцинація . 
Галюцинації, що сприймаються хворими ззовні яскраво, конкретно, називаються справжніми. На відміну від них несправжніми, або псевдогалюцинаціями, називають такі, які хворі локалізують у себе в голові, всередині. Вони не можуть описати їх точно, не можуть сказати, кого вони бачать або чують. Звичайно хворі говорять про уявні персонажі в третій особі:«вони впливають», «вони примушують робити те, чого я не хочу». Іноді хворі кажуть, що чують «Їх» внутрішнім вухом, бачать внутрішнім оком. При несправжніх галюцинаціях зберігається до деякої міри критичне ставлення до них.
5. Сенестопатії. Захворювання при яких вони зустрічаються.
Сенестопатії – це стан, при якому, хворий має невизначені, тяжкі, дуже неприємні і нестерпні відчуття (стягування, натягування, переливання, печії, лоскотання тощо) в різних ділянках тіла (головному мозку, внутрішніх органах, кінцівках), до того ж нерідко звертає на себе увагу незвичність, часто химерність цих відчуттів.
При старанному обстеженні хворих за допомогою сучасних методів не вдається виявити захворювань того чи іншого органа, які б зумовлювали виникнення цих різноманітних і незвичних відчуттів. Якщо описані хворобливі відчуття мають відтінок зробленості, іншими словами, якщо їх виникнення
пов'язане з дією сторонньої сили (гіпноз, електричний струм, чаклунство тощо), то це сенсорний варіант психічного автоматизму.
Сенестопатії можуть виникати у хворих на неврози, при астенізації, викликаній соматичними чи інфекційними хворобами, як прояв так званого діенцефального синдрому, при судинних ураженнях головного мозку та шизофренії.
6. Синдроми порушення відчуття, сприймання та уявлення. Симптом Павлова.
-параноїдний, -паранояльний, -парафренний (це поєднання сист. маячення переслід. і впливу із фантаст. маяченням величності з явищами псих. автоматизму і нерідко фантаст.конфабуляціями. –галюцинаторний, -с-м розумового (псих.) автоматизму, -іпохондричний.
Інколи трапляється неповний мутизм (симптом Павлова), коли хворий (здебільшого відразу після пробудження від нічного сну) може давати елементарні відповіді на запитання, поставлені пошепки, але відразу замовкає, коли до нього звернутись голосно. 
7. Порушення пам'яті. Класифікація. Захворювання при яких зустрічаються ці порушення.
Розлади пам'яті при психічних захворюваннях виявляються у порушенні здатності запам'ят., утримувати і відтворювати засвоєний матеріал. Найчастіше спостерігаються І максимально виражені вони при гострих екзогенних психозах (наприклад, інфекційної і травматичної природи) і при ендогенно-органічних захворюваннях головного мозку (епілепсія, старече слабоумство, хвороба Альцгеймера). Гіпермнезія — різке загострення пам'яті, спостерігається найчастіше при маніакальних станах, іноді — при синдромах порушеної свідомості. Гіпермнезія виникає у випадках полегшеного, іноді безладного перебігу асоціацій. Гіпомнезія — поступове ослаблення пам'яті, спостерігається у разі безінсультного перебігу церебрального атеросклерозу й при епілепсії. Амнезія — випадіння з пам'яті певного відрізка часу. Спостерігається головним чином після порушення свідомості або в результаті грубих органічних уражень головного мозку. Розрізняють кілька видів амнезії. При ретроградній амнезіїхворий забуває період, що безпосередньо передував захворюванню. Такий вид амнезії спостерігається, наприклад, після реанімації у зв'язку з самоповішенням. Антероградна амнезія характеризується втратою пам'яті на події, що відбулися, і відбуваються вже після початку захворювання.фіксаційна амнезія-вона спостерігається при старечому слабоумстві, хворобі Альцгеймера, а також при корсаковському синдромі інфекційного, інтоксикаційного чи травматичного походження. До розладів пам'яті належать і парамнезії, обмани пам'яті Розрізняють два види парамнезій — псевдоремінісценції і конфабуляції. Псевдоремінісценції— спогади про те, чого насправді не були, які заповнюють прогалини пам'яті. Вони відносно стабільні, повторно переказуються хворими. Здебільшого ці переживання насправді мали місце в минулому. Конфабуляції - вигадані події, які на думку хворого, він дійсно пережив до розладів пам'яті належить корсаковський амнестичнии синдром. Він характеризується порушенням пам'яті па поточні події і парамнезіями — псевдоремінісценціями і конфабуляціями. Головним його симптомом є фіксаційна амнезія, яка свідчить про порушення короткочасної пам'яті (здатність до запам'ятовування, зберігання і відтворювання інформації через небагато часу після її надходження), її супроводжує антероградна амнезія.
8. Розлади уваги. Класифікація. Захворювання при яких вони зустрічаються.
Відвертання уваги—таке порушення уваги, в основі якого лежить посилення привертання до об'єктів без вибору й ослаблення концентрації та стійкості уваги. З психічних захворювань відвертання є характерним для маніакального стану, при якому хворі зовсім не можуть зосередитися на якому-небудь об'єкті, думці, дії, безперервно переключаючись одного подразника на інший.
Розірваність уваги є наслідком посилення її концентрації і стійкості. Вона характерна для хворих у стані депресії, осіб з іпохондричними явищами і маячних хворих.
Ослаблення привертання, аж до повного зникнення уваги, спостерігається при станах порушеної свідомості (оглушеність, сопор), а також при апатико-абулічному синдромі різного генезу.
Неуважність — суто клінічне і збірне поняття, під яким розуміють неможливість зосередження уваги на певному об'єкті. Неуважність є дуже часто симптомом різних соматичних виснажливих захворювань, перевтоми, вимушеного недосипання. Вона спостерігається при неврозах, органічних захворюваннях головного мозку, початкових стадіях шизофренії.
9. Порушення мислення за темпом, перебігом, зв'язками та асоціаціями.
За темпом-прискор.(МДП, ТБК інтокс.) -сповільн.(депрес.стадія МДП) -зупинка мислення.
По механізму: — розірваність або розщеплення, — перв. безладне мислення, -пат.-деталізоване мисл. –резонерство, -персеверація, -символ. мисл., -неологізми, -паралог.мисл., -аутестичне мисл., -ментизм, -фанатизм, — фантазія істерична.
10. Визначення нав'язливих, надцінних і маячних ідей. Хвороби при яких вонизустрічаються.
Настирливі (нав’язливі) ідеї – це думки, побоювання, спогади, почуття, потяги, які виникають у хворого незалежно від його волі, хоч він усвідомлює їх хворобливість і критично ставиться до них.
Розрізняють нав'язливі думки, зміст яких викликає гнітючий афект, і думки з афективне нейтральним змістом.
Надцінні ідеї - зумовлені реальними обставинами судження, які надалі займають невідповідне їх
значенню важливе місце у свідомості й супроводжуються надмірним емоційним напруженням.
Вони виникають при паранояльній формі психопатії і затяжних реактивних психозах. Надцінні ідеї з'являються і в здорових людей, наприклад звичайні (непатологічні) ревнощі. Їх можна позбутися, знявши емоційне напруження до рівня звичайних переживань.
Маячні ідеї – це думки та судження, які виникають лише на основі патології, не відповідають дійсності, хибно тлумачаться хворим, повністю охоплюють його свідомість і не коригуються при переконні та роз’ясненні.
11.Несистематизоване і систематизоване маячення, особливості поведінки хворого. 
Несистематизоване - на фоні гострого психот. стану, коли маячні ідеї у хвор. змін. з великою швидкістю, хвор. не встигає все це пояснити, галюцинації, хвор. буйний. систематизоване маячення – оформлюється в систему поглядів, де все пояснено, пов’язано.
Не всі хворі висловлюють відкрито свої хворобливі ідеї. Нерідко з маячних мотивів або під впливом імперативних слухових галюцинацій вони приховують свої маячні переживання. У такому випадку запідозрити і діагностувати наявність маячення можна на основі виявлення маячної поведінки хворого. Наприклад, при маяченні отруєння хворий відмовляється приймати їжу або готує її собі окремо, при маяченні ревнощів він постійно слідкує за чоловіком чи дружиною, при маяченні переслідування носить із собою знаряддя самозахисту, ставить багато замків на вхідні двері й двері своєї кімнати тощо.
12.Динаміка формування маячення. Значення для діагностики, лікування та прогнозу психозів.
Виділяють 3 періоди: 1) інкубації, 2) маніфесту і систематизації, 3) термінальний.
В період інкубації відміч. лише передвісники М.: недовірливість, різні припущення і догадки, зверхність, переоцінка власної особистості, таємні надії. М. формується повільно, іноді впродовж кількох років. Хворий незадоволений своїм положенням, підозри, передчуття, упередження наростають поступово. Вирішальним поштовхом для періоду маніфестації М. може стати навіть незначна випадкова подія чи явище природи; миттєво “виясняються” таємні зв’язки, “відкривається” минуле і майбутнє. На етапі систематизації відбувається розширення кругу об’єктів маячної інтерпретації, формується маячна система, хворий “знає”, хто його переслідує, з якою метою і якими засобами (систематизоване маячення). Систематизоване маячення часто зберігається і впродовж багатьох років – хронічне маячення. Воно може видозмінюватися за рахунок приєднання афективних розладів, галюцинацій, явищ. психічного автоматизму. В цей період хворі стають замкнутими, їх мова переповнена символічними виразами, натяками і обмовками. В написаному містяться незвичайні, часто заново створені слова, спеціально підкреслюються окремі слова і фрази. Утворення нових маячних суджень рано чи пізно призупиняється. Але раз побудована маячна система впродовж довгого часу залишається збереженою. В термінальному періоді може відбутися розпад М. Це може бути пов’язано із затуханням патологічного процесу або з появою ознак слабоумства. Емоційне забарвлення М. тьмяніє, спрощується конструкція М., зникає впевненість в реальності попередніх маячних концепцій. М. регресує, фрагментується і згасає. В ін. випадках, хоча маячні ідеї і залишаються, хворий поступово втрачає свою маячну активність, інтерпретацій бліднуть, стереотипізуються. М. все менше впливає на дії хворого, відступає на другий план.
13.Порушення інтелекту. Класифікація. Захворювання при яких зустрічаються ці порушення.
Олігофренія - недорозвиток інтелекту, пов’язаний з вадами розвитку, хромос. аномаліями, екзогенним ураженням мозку, розладами метаболізму у в/у віці,
Класифікація: дебільність (інтелект відповідає віку 7-10 р.), імбецильність (3-7р.), ідіотія (до 3р.), 
Деменція-стійке набуте інтелекту із поруш. здібності до набуття нових знань, навиків, крит. оцінки себе і оточуючих утворення понять і умовиводів, при цьому втрач. набуті знання і досвід. (тотальна і лакунарна). Псевдодеменція.
14.Особливості порушення мислення у віковому аспекті.
Пресенильний параноїд-маячення шкоди, збитків, ревнощів.
Стереотипне маячення Котара(все пропало). Мислення характ. в’язкістю, стереотипністю роздумів, застряганням на другорядних фактах.
15.Фізіологічний і патологічний афекти. Їх диференціальна діагностика. Значення для експертизи.
Фізіологічний афект – це короткочасна надто сильна емоція у відповідь на дію конкретних чинників і супроводжується вираженими сомато-вегетативними проявами (блідість або гіперемія шкіри та слизових оболонок тахікардія, підвищення або зниження артеріального тиску, загальний тремор, імперативні позиви до дефекації тощо).
Свідомість не затьмарюється, людина усвідомлює свої дії. Після закінчення афективної реакції амнезії немає. Людину, яка скоїла злочин у стані фізіологічного афекту, визнають осудною.
Патологічний афект - це короткотривалий психічний розлад, який виникає у відповідь на значну несподівану психічну травму і є афективним розрядом на фоні запаморочливого стану свідомості, за
яким настають загальне розслаблення, байдужість і, як правило, глибокий сон; супроводжується повною або частковою ретроградною амнезією.
У період запаморочливого стану людина не усвідомлює того, що відбувається довкола, не керує своїми діями. За злочин, скоєний у стані патологічного афекту, вона не несе кримінальної відповідальності. Для проведення судово-психіатричної експертизи медик повинен якомога детальніше зібрати об'єктивний анамнез та описати стан і поведінку людини після виходу з афекту.
16.--PAGE_BREAK-- Різновиди патологічного підсилення і зниження емоцій.
Види патологічно-підсилених емоцій: а) патологічно підсилені позитивні емоції (ейфорія, морія, екстаз, маніакальна несамовитість); б) патологічно підсилені негативні емоції (депресія, меланхол. несамовитість).
17.Порушення адекватності та стійкості емоцій. Захворювання при яких вони зустрічаються.
Порушення адекватності:
-амбівалентність (одноч. прояв двох протил. емоцій — любов і ненависть);
-пат. афект;
-неадекватність, коли позит. чинник викликає негат. емоції і навпаки,
-патол. тривога і страх,
-дисфорія- це похмурий, пригніч., тужливо-злобний настрій, що супров. почуттям незадоволення, страху, роздратованістю, агресивністю, що незалежить від зовн. чинників(епілепсія, психопатія, орг. ураження ГМ),
-дистимії.
Порушення стійкості емоціій:
— слабодухість;
— нетримання емоцій, легкий перехід від сліз до сміху.
— лабільність- перехід від позит. емоцій до негат,
— інертність емоцій.
18.Маніакальний синдром. Захворювання при яких зустрічається та невідкладна допомога.
Маніакальний стан характеризується збудженням хворого. Він багато говорить, проявляє велику активність, іноді співає, танцює. Настрій у нього піднесений. Люди, які його оточують, «добрі, світ прекрасний». Сам хворий відчуває приплив сил, енергії. Такий стан піднесеного настрою при доброму фізичному самопочутті називається ейфорією. Ейфорія може бути в нормаль них людей у стані легкого алкогольного сп'яніння, при вживанні деяких лікарських засобів (морфін та інші наркотики), при ефірному наркозі. Маніакальний стан супроводиться підвищеною еротикою (статевим потягом).
Зустрічається при МДП, алког. і наркот. збудж., інтокс.
Невідкладна допомага: -втримати хвор., -нейролептики(мажентил 1-2-3мл, аміназин, сібазон, галоперідол, седуксен).
19.Депресивний синдром, його психотичний і непсихотичний варіанти. Захворювання при яких зустр. та невідкладна допомога.
Депресивний стан протилежний маніакальному. Хворий пригнічений, настрій у нього поганий. Тяжка туга відчувається і фізично: щось гризе і гнітить, давить на серце. Навколишній світ, знайомі і незнайомі люди постають у найпохмуріших барвах. Сам хворий вважає себе ні до чого не здатним, непридатним до життя, не гідним займати місце на землі. Його майбутнє похмуре і безперспективне. Виникають думки про самогубство. Смерть здається єдиним виходом із цього тяжкого стану. Зустріч. при МДП.
20.Фізіологічні механізми потягів, роль соціальних факторів (виховання) у їх формуванні.
Потяги- неясне стремління, не пов’язане з чітким уявленням і з осмисленими цілями. Вони форм. у періоді онтогенезу і під час життя. Потреби людина суб’єктивно переж. у вигляді потягів і бажань. Виховання сприяє тому, щоб ці потяги не супереч. законам сусп.
21.Порушення харчового інстинкту. Захворювання, при якому він зустрічається.
Патологічне посилення харчового інстинкту -булімія (вовчий голод).
Булімія проявляється надмірним апетитом, причому відчуття насиченості не настає. 
Булімія в основному виникає при органічних ураженнях головного мозку з дементним синдромом, ухворих з олігофренією (ідіотія), деколи — у хворих із вираженим шизофренічним дефектом. Значне посилення апетиту властиве хворим, які перебувають у маніакальному стані, але воно не досягає ступеня булімії.
Послаблення харчового інстинкту — це різке зниження апетиту аж до повної відсутності потреби в їжі.
Анорексія – повна відсутність відчуття голоду з відмовою від їжі.
Ослаблення харчового інстинкту характерне для депресій різного генезу (реактивних, пресенільних, маніакально-депресивного психозу), виражених астенічних станів, нервової анорексії.
Спотворення харчового інстинкту проявляється вживанням хворим неїстивних речовин і навіть власних екскрементів. Воно виникає при тотальному недоумстві, маяченні й галюцинаціях відповідного
змісту.
22.Порушення статевого інстинкту. Захворювання при якому він зустрічається. 
Розлади статевих інстинктів у психічнохворих, патологічне посилення статевого потягу мають місце переважно при значних органічних ураженнях мозку (припрогресивному паралічі, сенільній і атеросклеротичній деменції, пухлинах лобної частки, хворих з олігофренією, при деяких видах психопатії тощо).
Підвищений потяг може мати більш-менш сталий характер або з'являтися епізодично (при епілепсії, в маніакальній фазі маніакально-депресивного психозу тощо).
Послаблення або цілковита відсутність статевого потягу виникає при депресивних станах, незалежно від їх генезу, тяжких формах олігофренії, деяких неврозах, простій формі шизофренії, а також у психічно здорових людей при виснажливих соматичних захворюваннях, фізичній та інтелектуальній перевтомі тощо.
Статеві відхилення – це прагнення незвичайними способами задовільнити статевий інстинкт.
Вони мають найрізноманітніші прояви і можуть зрідка виникати й у психічно здорових людей в особливих умовах, але переважно їх спостерігають у пацієнтів з психопатією і часто при недоумстві (при органічних захворюваннях мозку, в хворих з олігофренією тощо).
23.Порушення інстинкту самозбереження. Захворювання при якому він зустрічається.
Посилення захисного інстинкту проявляється втечею або агресією. Реакція втечі характерна для хворих, які під впливом галюцинацій чи маячення переконані в тому, що їм загрожує смертельна небезпека з боку злочинців, перед якими вони беззахисні й безпорадні.
Патологічне посилення активно-оборонної форми інстинкту самозбереження супроводжується тим, що хворі, відчуваючи постійний страх за своє життя чи здоров'я, категорично відмовляются від приймання ліків, виконання будь-яких маніпуляцій, чинять опір медперсоналу, а іноді з метою «самозахисту'проявляють агресію. Ці явища можуть бути зумовлені галюцинаціями або маяченням. Заціпеніння (емоційний ступор) розвивається внаслідок дії стресової ситуації, небезпечної для життя. Так, при землетрусі чи раптовій пожежі людина ціпеніє від жаху і не спроможна ні втекти, ні навіть покликати на допомогу. Послаблення захисного інстинкту виникає при депресивних станах, простій формі шизофренії, а також при порушенні свідомості.
Спотворення захисного інстинкту проявляється в тому, що хворі самі можуть заподіяти собі шкоду різного характеру. Найбільш вираженим спотворенням інстинкту самозбереження є тенденції і спроби самогубства. Виражені тенденції до самогубства виявляють хворі на маніакально-депресивний (біполярний) психоз у депресивній фазі, особи з маяченням депресивного змісту (маячення самозвину-ваченняв депресивній фазі, пресенільна депресія, маячення переслідування та інші схожі види маячення у хворих на шизофренію). Інколи прагнуть закінчити життя самогубством хворі, які критично оцінюють свій хворобливий стан, на початку маніфестації шизофренії. Іноді спроби самогубства імпульсивне роблять хворі з розладами особистості (психопати).
24. Відмінності між маніакальним, гебефрнічним та кататонічним збудженням.
Маніакальне збудженя носить цілеспрямований характер з переважанням мовного компонента над руховим.
Кататонічне збудження відрізняється від маніакального тим, що воно не цілеспрямоване, хворий виконує не якісь дії, а лише окремі роз'єднані, часто стереотипні, рухи, а хворий із маніакальним збудженням виконує осмислені дії, хоча здебільшого до кінця їх не доводить, бо переключається на іншу діяльність.
Підвидом кататонічного збудження є гебефренне. Останнє проявляється беззмістовним, абсурдним збудженням із клоунізмом, дурощами, абсурдними позами, стрибками, кривляннями і гримасами та окремими вигуками. Цей вид збудження є основним симптомом гебефренної форми шизофренії. Кататонічне збудження, як правило, триває недовго і найчастіше згодом переходить у кататонічний ступор.
25.Відмінності між кататонічним і депресивним ступором.
Кататонічний ступор, як правило, починає розвиватися з мутизму. Дещо пізніше ціпеніють м'язи шиї та потилиці, й голова хворого постійно нахилена до тулуба. Якщо пацієнт може ходити, то нерідко він натягує на голову халат, щоб холодне повітря не потрапляло за комір, який відстає від шиї (симптом „капюшона“). Коли такий хворий лягає в ліжко, то його голова висить у повітрі (симптом „повітряної подушки“). М'язи шиї і потилиці при цьому не стомлюються. Відтак заціпеніння переходить на м'язи кінцівок і тулуба. Хворий часто лежить в ліжку в ембріональній позі, тонус м'язів при цьому підвищується. Якщо кінцівці надати певного положення, то хворий це положення утримує (симптом “воскоподібної гнучкості”) У субступорозних етанах хворий може машинально повторювати слова людей, які його оточують (ехолалія), або їх рухи (ехопраксія). При глибокому ступорі зіниці хворого не реагують на подразники, в тому числі на больові. Погляд хворого, який перебуває у стані кататонічного ступору, байдужий, він не реагує рухами очей на події навколо нього.
При вираженій депресії м'язове заціпеніння називають депресивним ступором. Хворі не можуть рухатись або рухаються з великими труднощами (через силу). Вони говорять тихо, на запитання
відповідають із великим запізненням. На їх обличчі застигає страждальна міміка, проте рухами очей вони стежать за подіями навколо них.
26. Відмінності між нав'язливими та насильними схильностями і діями.
Нав'язливі дії - це рухи, які хворий робить всупереч своєму бажанню, незважаючи на зусилля утриматись від їх виконання.
Одні з нав'язливих дій заповнюють його думки доти, доки не будуть реалізовані, інші не помічаються ним. Для того, щоб утриматись від нав'язливих дій, хворий повинен невідступне стежити за собою, хоча для нього це дуже обтяжливе.
Насильні- рухи чи поступки, що виникають незалежно від волі чи бажання, хв. не може їх стримувати, ( нас. сміх, плач. покашлювання, чмокання, спльовування, потирання рук)
27. Апатико-абулічний синдром. Причина, прогноз, лікування.
Апатія — байдужість до оточуючих, до всього І до самого себе (довед до краю емоц тупість). Якщо + втрата спонукань до діяльності (абулія -бездіяльність) — апатико-абулічний с-м. Апатичний с-м ніколи не виникає гостро, розв поступово при шиз, орг ураж ГМ лобної і потил зони, інф ураж, в клініці ендокринних захв, пухл ГМ. Якщо при початк етапах розв шизофр апатія більш виражена у пригніченості, загальмованості емоцій, то ці зміни можуть бути зворотні. При шиз станах апатія є неблагоприємним прогн показником.
28. Відмінності між абулією і руховою загальмованістю.
абулія – послаблення потягів аж до повного їх зникненння. безволля. відсутність бажань, спонукань до діяльності,
рухова загальмованість – як складова депресивного ступору, стан знерухомлення, супроводжується сповільненням мови, страждальна міміка.
29. Кататонічний синдром.Захворювання при яких він зустрічається.
Кататонічний синдром проявляється кататонічним збудженням і кататонічним ступором.
Кататонічне збудження проявляється руховим розгальмуванням із тенденцією до окремих нецілеспрямованих, нерідко роз'єднаних, рухів з явищами негативізму і повторенням як у рухах, так і в мові.
Кататонічний ступор, як правило, починає розвиватися з мутизму. Повний мутизм — це відсутність мовного спілкування хворого з людьми, які його оточують, при відсутності Органічного ураження мовного апарату. Інколи трапляється неповний мутизм (симптом Павлова), коли хворий (здебільшого відразу після пробудження від нічного сну) може давати елементарні відповіді на запитання, поставлені пошепки, але відразу замовкає, коли до нього звернутись голосно. Дещо пізніше ціпеніють м'язи шиї та потилиці, й голова хворого постійно нахилена до тулуба. Якщо пацієнт може ходити, то нерідко він натягує на голову халат, щоб холодне повітря не потрапляло за комір, який відстає від шиї (симптом „капюшона“). Коли такий хворий лягає в ліжко, то його голова висить у повітрі (симптом „повітряної подушки“). М'язи шиї і потилиці при цьому не стомлюються. Відтак заціпеніння переходить на м'язи кінцівок і тулуба. Хворий часто лежить в ліжку в ембріональній позі, тонус м'язів при цьому підвищується. Якщо кінцівці надати певного положення, то хворий це положення утримує (симптом “воскоподібної гнучкості”) У субступорозних етанах хворий може машинально повторювати слова людей, які його оточують (ехолалія), або їх рухи (ехопраксія). При глибокому ступорі зіниці хворого не реагують на подразники, в тому числі на больові. Погляд хворого, який перебуває у стані кататонічного ступору, байдужий, він не реагує рухами очей на події навколо нього. 
30. Гебефренічний синдром.Захворювання при яких він зустрічається.
Гебефренічний синдром проявляється беззмістовним, абсурдним збудженням із клоунізмом, дурощами, абсурдними позами, стрибками, кривляннями і гримасами та окремими вигуками. Цей вид збудження є основним симптомом гебефренної форми шизофренії. 
31. Синдроми порушення свідомості. Класифікація. Захворювання при яких вони зустрічаються. 
Стан оглушеності (обнубіляція, сомнолентність, сопор, кома). При інтокс. психозах, при важких орг. ураж. ЦНС (пухлинах, травмах, прогр.параліч, судинні ураження), після епіприпадків. Делірій- зорові галюцинації страшного характеру. Аменція ( гостра спутаність свідомості, незібраність, розгубленість хворого) Онейроїд ( наплив сноподібних фантастичних глюків. Потьмарений розлад свідомості – фрагментарне сприйняття оточуючої обстановки, власної особи і амнезія на період захв. 
класичний паморочний стан - раптове звуження об’єму свідомості, в зон звуж свідомості можливий наплив галюцинаторних переживань, поведінка хворого визн ступенем звужен свідомості, напливом галюц. Після виходу — повна амнезія — при епіл. Амбулаторний автоматизм (транс) - відносно тривалий стан з своєрідним звуж свідомості. Хв. автоматично веде себе нормально, поведінка адекватна обстановці, повна амнезія (може подорожувати). Сомнамбулізм - транси, що розв під час сну. Фуга - короткотривалі з бурхливою рух активністю, розвиток несамовитості, приходить в свідомість, нічого не памятає. Особливі стани - проявл у вигляді орієнт-запаморочл станів, дуже рідко памятає свійстан, дещо згадує (фрагменти).
32. Наведіть приклади найбільш характерних розладів сприймання при шизофреннії, МДП
і наркологічній патології. Тактика лікаря при виявленні у хворих імперативних галюцинацій.
Шизоф.- галюцинації (особл слухові імперативні) м.б. галюциноїди, менше виражені тілесні р-ції (явища принизув струмом голови геніталій) зорові галюцинації, нюхові смакові.- Невиражені метаморфопсії,-ілюзії на почтак стадіях парейдолії (візерунки на Акилимах)- характерний с-м Кандінського -Клерамбо (псевдогалюци нації, ментизм. псих автоматизм. почуття зробленості)
МДП: депрес фаза — ілюзії, метаморфопсії. яскраві спогади, галюцинації бувають рідко, синестопатії. в тяжких випадках — дереалізація і деперсоналізація
Наркоманія - галюцинації кількісних порушень сприймання (гіпестезія, анестезія). Повзання мурах під шкірою (с-м Маньяна).
При імперативних галюіинаціях ворого госпіталізують. Лікув галоперідопом, трасеулон
33. Що таке параноїд? Основні нозологічні форми, при яких зустрічається маячення. Структура маячних ідей. Чим відрізняються маячні ідеї від надцінних і настирливих?
Параноїдний с-м — це маяч ідеї різного змісту з галюцинаціями Ідеї переслідування, фантастичного змісту. Ідеї величі, немає системи доказів, а частіше впевненність у своїй правоті. Крім того є параннояльний с-м при якому маячення пов’язане з реальними подіями, стійке, систематизоване, монотематичне, грунтуетьсяя на помилковій передумові але правильній системі доказів, зустрічається при шизі, алкогольних і інволюційних психозах. МДП .
Маячні - неправильні судження, що виник на патологічному грунті, повністю оволодівають свідомістю хворого, суперечать досвіду і знанням, не коригуються звичайним шляхом (переконання), а лише мед. терапією. Є первинні і втор.
Надцінні — судження, що виникають в результаті реальних обставин, але надалі займають 1 місце в свідомості людини, супроводжуються надмірними емоціями, не змінюють світогляду.
Настирливі - виникають раптово, хв розуміє їх абсурдність, необґрунтованість, виникають всупереч його бажанню, критичне ставлення до них.
34. Що таке класичний паморочливий стан? Які є види паморочливим станів Опишіть симптоматику основних видів паморочливих станів? Для якого захворювання паморочливий стан є найбільш характерним?
класичний паморочливий стан    продолжение
--PAGE_BREAK-- - раптове звуження об’єму свідомості, в зоні звуження свідомості можливий наплив галюцинаторних переживань, поведінка хворого визначається ступенем звуження свідомості, напливом галюцинацій Після виходу — повна амнезія — при епілепсії.
Амбулаторний автоматизм (транс) - відносно тривалий стан з своєрідним звуженням свідомості. Хворий автоматично веде себе нормально, поведінка адекватна обстановці, повна амнезія (може подорожувати).
Сомнамбулізм - транси, що розвивається під час сну.
Фуга - короткотривалі з бурхливою рух активністю, розвиток несамовитості, приходить в свідомість, нічого не пам’ятає.
Особливі стани - проявляються у вигляді орієнтзапаморочл станів, дуже рідко пам’ятає свій стан, дещо згадує (фрагменти).
35. Що таке синдром психічного і амбулаторного автоматизму? Для яких захворювань вони є характерними? Тактика лікаря при діагностиці психічного автоматизму.
Психічний автоматизм - епізодичний розлад свідомості з зовнішньою впорядкованістю поведінки і подальшою амнезією. Належить до паморочних станів, зустрічається часто при епілепсії. Хворий раптово втрачає свідомість і продовжує виконувати зовнішньо впорядковані дії: йти по вулиці, їхати в транспорті, водити ручкою по паперу (якщо до того писав), оговтавшись хворий не розуміє, як він опинився в незнайомій місцевості, не пам'ятає, що з ним відбувалось. 
При трансах (амбулаторному автоматизмі) хворий робить вчинки, звичайні для нормальної людини. яка перебуває а такій ситуації, тому лікар повинен вміти виявляти це звуження свідомості. Транси, які виникають вночі називаються сомнабулізмом.
36. Що таке психічний інфантилізм. Перерахуйте його симптоми.
-ослаблення пізнавальних процесів, бідність почуттів, зміна поведінки в цілому
-універсальне або повне відствання від вікового рівня в фіз і Інтелект розвитку, незрілість суджень, дитяча уява, фантазія, зниж працездатності, Інфантильність
-недорозвиток мови. обмеж можливості у набутті знань, здатності оперувати ними. Діагностика: якісна оцінка інтелекту. Клін прояви Інфантилізму, уміння використовувати пізнане, зниження Інтелекту,
— запізнілий розвиток осн психофізіологічних р-цій, ідеамоторних, мови, навиків
-емоц незрілість примітивізм інтересі вслабість самоконтролю
-нерівномірність розвитку, парціальнсть розвитку, парціальність ураженняокремих частин психіки поряд з тим можуть бути невротичні, психогенно-реактивні розлади, ознаки психоендокринного або психоорганчного синдрома. с-ми урадення певних аналізаторів З варіанти інфантилізма:
-органічний –дисгармонічний -гармонічний
37. Астенічний синдром і його клінічні форми при соматичному захворюванні. Принципи
медикаментозної корекції.
Варіанти астенічного синдрому:1) астеновегетативний - з пітливістю, тахікардією, головокружінням, втратою рівноваги 2) астенодепресивний - з зниженним настроєм. тугою, сповільненям мислення, руховою загальмованістю 3) астеноіпохондричний - з нав'язливими ідеями наявності різних хвороб 4)астенофобічний - з різними фобіями 5) астенодистимічний - 6) астеноістеричний - з театральністю, демонстративністю поведінки. Загальні симптоми астенії: швидка втомлюваність. слабкість, гіперестезія до фізичних емоцій І подразників, погіршення апетиту, самопочуття, сльозливість тощо.Лікування: 1)лікування основного соматичного захворювання; 2) психотерапія (бесіди із хворим); 3) ноотропна терапія — пірацетам; 4) загальнозміцнююча терапія — вітаміни. ФЗТ; 5) симптомватична терапія — залежить від варіанту синдрому. Профілактика: психотерапія, благоприємна психологічна обстановка, рання діагностика І своєчасне лікування основного захворювання. 
38. Віддиференціюйте делірій від онейроїду і аменцій. Для яких хвороб характерні ці психопатологічні синдроми?
делірій - Гостро виникає порушення свідомості з поруш орієнтації в місці і часі. збереж свідомості, власної особистості, з напливом сценоподібних яскравих чуттєвозабарвлених страхітливого змісту зорових, тактильних, слухових галюцій. рухове збудження, відчуття страху, емоц порушення. ( епілепсія, алкогольна інтоксикація, інф. ураж ГМ, травматичний, сифілітичний)
Онейроїд - характ зорові галюцинації кольорові фантастичні, де хв бере участь, але збудж немає. Дезорієнтація в особистості, після виходу не памятає свій стан, але памятає галюцинації. При інтокс, шиз, епіл. анемізації. 
Аменція - + відсутність розуму, повна дезорієнтація з напливом епізодичних галюцин. рухове збудж в межах ліжка з повною амнезією після виходу з стану. — при МТ, є ознакою інтоксикації ГМ. стан дуже важкий.
39. Клінічна структура психоорганічного синдрому, як наслідку перенесеного важкого соматичного або інфекційного захворювання. Лікування. Вторинна профілактика.
Клінічно різні по інтенсивності порушення від легкого ступеню до повної деменції, зниження критичного відношення до свого стану, афективна лабільність (швидка зміна емоцій з їх крайніми виявами). У випадку виражених форм психоорганічного синдрому спостерігається повна байдужість до власної особи і оточуючого, значні розлади пам'яті (амнезії, конфобуляції, псевдоремінісценції) та інтелекту. Часто буває після інфаркту міокарда, клінічної смерті різного генезу. виразкової хвороби, сепсису, гангрени легень тощо. Іноді на цьому фоні у хворого -судомні припадки.
Лікування: 1) лікування основного захворювання 2) психотерапія під час лікування: 3) загальнозміцнююча терапія з вітамінами. ноотропами. ФЗТ.
Профілактика: рання діагностика, своєчасне виявлення інфекційних і соматичних захворювань, своєчасна госпіталізація і адекватне їх лікування, заспокійливий режим, благоприємна психологічна обстановка, виключення психотравм. 
40. Що таке ступор? Перерахуйте і опишіть основні симптоми кататонічного ступору. Віддиференціюйте кататонічний ступор від інших видів ступорів. Основні причини ступорозних станів.
Ступор – це м’язове заціпеніння. Він буває кататонічним, депресивним, психогенним (реактивним) і апатичним.
Кататонічний ступор, як правило, починає розвиватися з мутизму. Дещо пізніше ціпеніють м'язи шиї та потилиці, й голова хворого постійно нахилена до тулуба. Якщо пацієнт може ходити, то нерідко він натягує на голову халат, щоб холодне повітря не потрапляло за комір, який відстає від шиї (симптом «капюшона»). Коли такий хворий лягає в ліжко, то його голова висить у повітрі (симптом «повітряної подушки»). М'язи шиї і потилиці при цьому не стомлюються. Відтак заціпеніння переходить на м'язи кінцівок і тулуба. Хворий часто лежить в ліжку в ембріональній позі, тонус м'язів при цьому підвищується. Якщо кінцівці надати певного положення, то хворий це положення утримує (симптом “воскоподібної гнучкості”) У субступорозних етанах хворий може машинально повторювати слова людей, які його оточують (ехолалія), або їх рухи (ехопраксія). При глибокому ступорі зіниці хворого не реагують на подразники, в тому числі на больові. Погляд хворого, який перебуває у стані кататонічного ступору, байдужий, він не реагує рухами очей на події навколо нього.
При вираженій депресії м'язове заціпеніння називають депресивним ступором. Хворі не можуть рухатись або рухаються з великими труднощами (через силу). Вони говорять тихо, на запитання відповідають із великим запізненням. На їх обличчі застигає страждальна міміка, проте рухами очей вони стежать за подіями навколо них.
При психогенному ступорі хворий раптово ціпеніє від жаху відразу після дії на нього надсильного подразника. Міміка відображає відчуття суму, страху, тривоги. Після зникнення явищ ступору, що звичайно трапляються після глибокого сну, хворий амнезує більшість хворобливих проявів, які мали місце.
Апатичний ступор є проявом вкрай тяжкого апато-абулічного синдрому,
коли хворий не рухається, ні на що не реагує, в нього відсутні емоції, бажання і спонукання. Тонус
м'язів при цьому виді ступору не змінюється. Апатичний ступор є також проявом глибокого шизофренічного дефекту або вираженого органічного ураження головного мозку.
41. Що таке ейфорія і морія? Основні причини цих станів.
Настрій у хворого піднесений. Весь навколишній світ здається чудовим. Його товариші — прекрасні люди, родичі — найкращі. Начальство ставиться до нього чудово І цінує його заслуги. Хворий відчуває приплив сил і проявляє велику активність в особистому житті, у навчанні, на роботі.
Морія – це стан ейфорії з руховою розгальмованістю, хворий пустотливий, безтурботний.
При пухлинах ГМ, гострому періоді ЧМТ.
42.Структура Корсаківського амнестичного синдрому. Основні захворювання при яких зустрічається цей синдром. Принципи терапії на синдромальному рівні.
Він характеризується порушенням пам'яті па поточні події і парамнезіями — псевдоремінісценціями і конфабуляціями. Головним його симптомом є фіксаційна амнезія, яка свідчить про порушення короткочасної пам'яті (здатність до запам'ятовування, зберігання і відтворювання інформації через небагато часу після її надходження), її супроводжує антероградна амнезія. Виражене порушення пам'яті позначається на стані орієнтування у часі і просторі. С. С. Корсаков, який уперше описав цей синдром, зазначав, що у хворих з проявами фіксаційної і антероградної амнезії давні враження згадуються досить добре, при цьому значною мірою зберігаються кмітливість, дотепність, винахідливість хворого. Так, хворий не може згадати, чи обідав він сьогодні, чи ні, хоча щойно прибрали зі столу, проте добре грає у преферанс, у шахи. Здебільшого корсаковський синдром спостерігається при інфекційних. інтоксикаційних і травматичних захворюваннях центральної нервової системи. Спочатку його описали у хворих на алкоголізм. у яких він виявляється у поєднанні з поліневритами.
43.По яких ознаках можна виявити у хворого галюцинації, які він приховує?
вираз обличчя і мімка (прислуховуються до чогось, сперечаються з невидимим співрозмовником, іноді без причини на обличчі хворого виникає страх, щастя, може дивитись у одну точку, розглядати неіснуючі малюнки на білій стіні, Іноді втікають від невидимої небезпеки, проявляють до когось агресивність, Іноді в зв'язку з нюховими галюцинаціями відмовляються від їжі, струшує на лікаря зелененьких крокодильчиків.
44.Емпатія та інсайт та їх зміна при психічних розладах.
Інсайт – 1) здатність сприймати істинну або приховану природу речей; 2) пізнавальне спостереження; 3) ясне і негайне навчання або розуміння (визначення подані за словником Вебстера)
Емпатія- здатність до розуміння і відчування емоційного стану інших людей (емоційна емпатія), а також до сприйняття їхнього способу мислення (пізнавальна емпатія) — знижується при депресіях, маніакальних станах, істеріях)
45.Ознаки галюцинаторноі і маячної, поведінки хворого. Проби Ліпмана, Ашафенбурга і Рєйхардта.
На наявність галюцинацій І маячень вказує поведінка хворого: вираз обличчя і мімка (прислуховуються до чогось, сперечаються з невидимим співрозмовником, іноді без причини на обличчі хворого виникає страх, щастя, може дивитись у одну точку, розглядати неіснуючі малюнки на білій стіні, Іноді втікають від невидимої небезпеки, проявляють до когось агресивність, Іноді в зв'язку з нюховими галюцинаціями відмовляються від їжі.
Проба Ліпмана: при натисненні на очні яблукв у хворого через 5-10 сек виникають галюцинації.
Проба Рейхарда: хворий читає з чистого листка неіснуючий текст.
Проба Ашафенбурга - хворий розмовляє по вимкненому телефону.
Позитивні дані проби свідчать про наявність алкогольних психозів у хворого
46.Класифікація (нозологічна і синдромологічна) психічних розладів і захворювань (МКХ-9, МКХ-10).
МКХ-9- 
І ПСИХОЗИ 1) – Психотичні стани внаслідок органічного ураж. ГМ – а) пресенільні, сенільні, атеросклеротичні б) алкогольні психози в) інфекційні, інтоксикаційні г) перехідні психотичні стани, що виникають в рез-ті органічних захв. (інфекційні) д)Інші, що виникають в рез-ті органічних захв ( неалкогольний Корсаковський с-м)
2) Інші психози а) шизофренічні психози б) афективні в) параноїдні стани г) інші неорганічні психози ( реактивні, істеричні, інволюційні та ін.) д) психози дитячого віку
ІІ НЕВРОТИЧНІ РОЗЛАДИ, ПСИХОПАТІЇ ТА ІНШІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ НЕПСИХОТИЧНОГО Х-РУ 1) Невротичні розлади 2) Розлади особистості 3) Статеві збочення і порушення 4) Хронічний алкогголізм 5) Наркоманії і токсикоманії, 6) порушеня фізіологічних функцій психогенної етіології, 7) Специфічні с-ми і с-роми, що не класифікуються в інших рубриках ( напр. тіки, ю заїкання, енурез, сомнамбулізм і т.д) 8) Гострі р-ї на стрес 9) Адаптаційні р-ї, 10) Специф. непсихотичні розл. на грунті органічного ураження ГМ 11) Депресивні розлади, що не класиф. в ін. рубриках ( масков. депр. і депр. внасл. орг. ураж. ГМ) 12) Гііперкінетичний с-м дитячого віку 13) специфічні затримки розвитку
ІІІ РОЗУМОВА ВІДСТАЛІСТЬ 1) Легка 2) Інша, уточнена по ступені важкості ( помірна, виражена,
глибока) 3) не уточнена по ступені важкості
1 Екзогенні психози (, інтоксикаційні, травматичні) 2 Соматогенні ендокринопатії, судинні порушення, 3) Психогенії ( неврози, реактивні психози ), 4) Психози з невиясненою етіологією ( шизофренія, МДП, епілепсія), 5) Психози патологічної інволюції ( пресенільні, сенільні, атеросклеротичні) 
МКХ-10:
F 00-F 09 Органічні та симптоматичні психічні розлади
F 00 Деменція при хворобі Альцгеймера
F 01 Судинна деменція
F 02 Деменція при інших захворюваннях, що класифіковані в інших розділах
F 03 Неуточнена деменція
F 04 Органічний амнестичний синдром, не викликаний алкоголем та іншими психоактивними речовинами
F 05 Делірій, не викликаний алкоголем та іншими психоактивними речовинами
F 06 Інші психічні розлади, спричинені ураженням головного мозку і його дисфункцією або соматичним захворюванням
F 07 Розлади особистості й поведінки, спричинені ураженням головного мозку і його дисфункцією або соматичним захворюванням
F 09 Неуточнений органічний або симптоматичний психічний розлад
F 10-F 19 Психічні та поведінкові розлади, спричинені прийманням психоактивних речовин
F 10 Психічні та поведінкові розлади, спричинені прийманням алкоголю F 11 Психічні та поведінкові розлади, спричинені прийманням опіатів
F 12 Психічні та поведінкові розлади, спричинені прийманням коноплі та її похідних
F 13 Психічні та поведінкові розлади, спричинені прийманням седативних та снодійних середників
F 14 Психічні та поведінкові розлади, спричинені прийманням кокаїну
F 15 Психічні та поведінкові розлади, спричинені прийманням інших стимуляторів (у тому числі кофеїну)
F 16 Психічні та поведінкові розлади, спричинені прийманням галюциногенних субстанцій
F 17 Психічні по поведінкові розлади, спричинені тютюнокурінням
F 18 Психічні та поведінкові розлади, спричинені прийманням летких розчинників
F 19 Психічні та поведінкові розлади, спричинені прийманням комбінованих, а також невизначених речовин
F 20-F 29 Шизофренія, шизотипні й маячні розлади
F 20 Шизофренія
F 21 Шизотипний розлад
F 23 Гострі та транзиторні психотичні розлади
F 24 Індукований маячний розлад F
25 Шизоафективні розлади
F 28 Інші неорганічні психотичні розлади
F 29 Неуточнені неорганічні психози
F 30-Р39 Розлади настрою (афективні)
F 30 Маніакальний епізод
F 31 Біполярний афективний розлад
F 32 Депресивний епізод
F 33 Рекурентний депресивний розлад
F 34 Постійні розлади настрою (афективні)
F 38 Інші розлади настрою (афективні)
F 39 Неуточнені розлади настрою (афективні)
F 40-F 48 Невротичні і розлади, пов'язані із стресом, і соматоформні розлади
F 40 Фобічні тривожні розлади
F41 Інші тривожні розлади
F42 Обсесивно-компульсивні розлади
F43 Реакція на важкий стрес і розлади пристосування
F44 Дисоціативні (конверсійні) розлади
F 45 Соматоформні розлади
F 48 Інші невротичні розлади
Р 50-Р 59 Поведінкові синдроми, пов'язані з фізіологічними порушеннями і соматичними факторами
F 50 Розлади, пов'язані з прийманням їжі
F 51 Порушення сну неорганічного походження
F 52 Статева дисфункція, не викликана органічним розладом чи соматичним захворюванням
F 53 Психічні та поведінкові розлади, пов'язані з післяпологовим періодом, не класифіковані в інших
розділах
F 54 Психологічні та поведінкові фактори, пов'язані з розладами або захворюваннями, класифікованими в інших розділах
F 59 Неуточнені поведінкові синдроми, пов'язані з фізіологічними розладами і соматичними факторами
F 60-F 69 Розлади особистості й поведінки в дорослих
F 60 Специфічні розлади особистості
F 61 Змішані та інші розлади особистості
F 61.0 Змішані розлади особистості F 61.1 Інші зміни особистості
F 62 Стійкі зміни особистості, не пов'язані з ушкодженням чи захворюванням головного мозку
F 63 Розлади звичок і спонукань
F 64 Розлади статевої ідентифікації
F 65 Розлади статевої переваги
F 66 Психологічні й поведінкові розлади, пов'язані із статевим розвитком та орієнтацією
F 68 Інші розлади особистості й поведінки в дорослих
F 69 Неуточнені розлади особистості й поведінки в дорослих
F 70-F 79 Розумова відсталість
F 70 Легка розумова відсталість
F 71 Помірна розумова відсталість
F 72 Значна розумова відсталість
F 73 Глибока розумова відсталість
F 78 Інша розумова відсталість
F 79 Неуточнена розумова відсталість
F 80-F 89 Розлади психічного (психологічного) розвитку
F 80 Специфічні розлади розвитку мови і мовлення
F 81 Специфічні розлади розвитку шкільних навичок
F 82 Специфічні розлади розвитку рухових функцій 
F 83 Змішані специфічні розлади розвитку
F 84 Загальні розлади розвитку
F 88 Інші розлади психічного (психологічного) розвитку F 89 Неуточнений розлад психічного (психологічного) розвитку
Р 90-Р 98 Розлади поведінки та емоцій, які звичайно розпочинаються в дитячому та підлітковому віці
F 90 Гіперкінетичні розлади
F 91 Розлади поведінки
F 92 Змішані розлади поведінки та емоцій
F 93 Емоційні розлади з початком, специфічним для дитячого віку
F 94 Розлади соціального функціонування з початком, специфічним для дитячого та підліткового віку
F 95 Тики
F 98 Інші поведінкові та емоційні розлади з початком, специфічним для дитячого та підліткового віку
F 99 Неуточнений психічний розлад
На відміну від МКХ-9, в МКХ-10 немає межі між неврозом і психозом, але збережений термін “невротичний”
47.    продолжение
--PAGE_BREAK-- Класифікація психічних порушень при гострих і хронічних інфекціях.
При багатьох гострих інфекційних захворюваннях — тифах, малярії, грипі, бешисі, крупозній пневмонії — можуть бути психічні розлади. Звичайно вони виникають при високій температурі, іноді вже в перші дні хвороби. У хворого порушується свідомість. Він не орієнтується в місці і часі, не знає, де він перебуває, як потрапив до лікарні, яоч правильно називає своє ім'я і прізвище. Виникають яскраві зорові ілюзії і галюцинації. Хворий бачить заграву пожежі, що наближається до місця, де він перебуває, бачить страшні сцени, які загрожують його життю. Здійснювані медичним персоналом маніпуляції він сприймає як такі, що спрямовані проти нього. Нерідко зорові галюцинації доповнюються слуховими — голосами, які наказують хворому рятуватись втечею.
48. Особливості психічних порушень при ревматизмі, туберкульозі, енцефаліті.
Ревматизм: астенічні та неврозоподібні симптоми, а також психози: делірій, аментивний синдром, тривожно-депресивний, іноді галюцинаторно-параноїдний синдроми. Після перенесенного захворювання іноді буває психоорганічний синдром, Корсакіаський, епілептоформний синдроми. Під час захворювання часто бувають депресивне і машакальнопараноїдні стани, кататонії
Туберкульоз - найчастіше бувають астенічний. депресивний, депресивно-параноїдний, галюцинаторно-параноїдний синдроми. При туберкульозному менінгіті можуть спостерігатися розлади свідомості (сопор, кома, онейроїд, делірій), що супроводжуються різноманітними зоровими галюцинаціями, руховим збудженням. В період видужання часто буває нестійкий амнестичний синдром, емоційна нестійкість- В кінці — кінців у хворих, як правило, формується психоорганічний синдром.

Енцефаліт –гострі психози із потьмаренням свідомості, які перебігають по типу перехідних синдромів з афективними, галюцинаторними, маячними, кататтоноподібними проявами, а також психорганічного і корсаковського с-мів.
49. Особливості психічних порушень при сифілісі мозку, прогресивному паралічі, СНІДі.
Сифілітичні психози: 
Хворі скаржаться на загальну слабість, головний біль, стають дуже дратівливими, емоційно нестримними, нерідко плаксивими. Вони неуважні, швидко втомлюються, зниження пам'яті, забутливість. Іноді хворі здійснюють безглузді, безтактні вчинки, брутально жартують. При несвоєчасному лікуванні захворювання прогресує, і вже у його початковій стадії з'являються ознаки поглиблення інтелектуально-мнестичної недостатності, емоційне збіднення особистості, втрата її основних морально-етичних властивостей, схильність до цинічних вчинків. Хворі легковажні, бездумні, часом погано орієнтуються в навколишньому. Проста (дементна) форма характеризується наростаючим слабоумством. благодушно-ейфорійним типом афекту, особистісною деградацією. Неухильно знижується пам'ять, виявляються грубі розлади лічби. Рано втрачається критичне ставлення до свого стану. Слабоумство має характер глобарного, відбувається розпад особистості.
Для експансивної форми прогресивного паралічу типовим є піднесений, що нагадує маніакальний настрій, переоцінка хворим своїх можливостей, нісенітні маячні ідеї величності, багатства, в яких нерідко поєднуються велике і мізерне. Наприклад, хворий запевняє, що йому належать усі банки світу і маленька перукарня на цій самій вулиці за рогом. Значно виражене слабоумство і цілковита відсутність критичного ставлення до свого стану спричинюють безглузді вчинки, наприклад хворі купують безліч непотрібних їм речей. Свій одяг вони прикрашають орденами, екстравагантними бантиками, стрічками, зробленими з картону, паперу, вовни. Хворі називають себе іменами великих полководців, імператорів, геніальних винахідників. Вони тримаються величаво, гордовито. ейфорійне.Поступово відбувається спад настрою.
Депресивна форма прогресивного паралічу характеризується пригніченим настроєм, тужливістю, тривогою. Маячні висловлювання також мають депресивне забарвлення—це здебільшого іпохондричні і нігілістичні переживання («внутрішні органи не працюють, вони зсохлись, атрофувались»). Нерідко спостерігаються ідеї самозвинувачення. Хворий вважає себе винним у всіляких гріхах, кари за які не уникне ні він. ні його рідні. При цій формі прогресивного паралічу також поступово наростають слабоумство і зниження пам'яті. 
СНІД – включають всі різновидності психопатології, починаючи від психотичних реакцій і закінчуючи важким органічними ураженнями ГМ.
СНІД – деменція, депресія із суїцидальними спробами. 
50. Принципи лікування, експертизи, психогігієнічних та психопрофілактичних заходів при психічних розладах у випадках гострих і хронічних інфекцій .
Лікування зводиться до терапії основного захворювання. Для зменшення Інтоксикації хворому дають багато питва, вводять підшкірно ізотонічний розчин натрій хлориду, внутрішньовенне 25—40% розчин глюкози або внутрішньом'язово 25% розчин магнію сульфату (20,0). Збільшують разові дози вітамінів (аскорбінової кислоти, рутину, вітамінів групи В). Застосовують холод на голову. При сильному збудженні призначають аміназин всередину, внутрішньом'язово або ректальне в свічках. Можна також внутрішньом'язово вводити гексенал.Постінфекційну астенію лікують загальнозміцнюючими і симптоматичними засобами.
51.Особливості психічних порушень у гострому періоді черепно-мозкової травми, лікування профілактика, експертиза.
Психози гострого періоду черепно-мозкової травми характеризуються головним чином порушенням свідомості, а саме: присмеркові стани різної тривалості, які супроводжуються психомоторним збудженням чи. навпаки, ступором; делірій, що розвивається або відразу після травми, або через якийсь час після неї, інколи через тиждень (можливий так званий професійний делірій, наприклад лікар, який щойно зазнав черепно-мозкової травми, відразу ж прямо на вулиці сідає і починає «вести прийом пацієнтів»); онейроід, при якому переживання хворих мають характер фантастичних.Після закінчення гострого періоду травми спостерігається амнезія — хворі не пам'ятають, що з ними сталося, як вони потрапили до стаціонару. Іноді розлади пам'яті мають характер корсаков-ського синдрому. У цих випадках амнезія поширюється на події, що відбулися після травми і безпосередньо перед нею,— хворі виявляють нездатність запам'ятати щось із того, що відбувається навколо, заповнюють провали пам'яті конфабуляціями. При цьому спостерігається також значна емоційна лабільність. У гострому періоді хворому необхідний спокій, рекомендується холод на ділянку голови. При збудженні призначають клізму з хлоралгідрату. Внутрі-шньом'язово вводять гіпертонічний розчин магнію сульфату (10 мл 25 розчину), внутрішньовенне—до 40 мл 10 розчину натрію хлориду. При підвищеному внутрішньочерепному тиску роблять спинномозкову пункцію. Для зняття психомоторного збудження застосовують аміназин, седуксен.
52.Резидуальні психопатологічні явища при черепно-мозкових травмах.
Віддалений п-д — через 1 рік після ЧМТ. Різні психотичні і непсихотичні поорушення. Спостер протягом
довшого часу і піддаються зворотньому розвитку.
1 — Церебрастенія - підв подразливість, втома, гол болі, головокружіння, слабість, вялість, зниж настрій, інтелект, фіз активність, виснаження емоцій, зниж апетиту, сну, запаморочення, серцебиття, дисфорії.
2 — Енцефалопатія - залишк явища орг ураження ГМ — збудливість, злісність, грубість, агресія, лабільність емоцій (спалахи гніву істерії, демонстративність, театральність, нахил до алкоголю, наркотиків, дисфорії.
3 — епілепсія - ввеликі і малі припадки, абсанси, судинно-вегетативні (головокружіння, поруш рівноваги, задишка, болі а животі, розлади. синестопатії. Після приступу — сумеречний стан свідом
4 — афективні психози - стан депресії, манії, що зявляються періодичо. сумеречн стан свідом, триває 3-4 міс, потім — зворотній р-ток.
5 — галюцинаторно-маячні психози сумерен розл свідом. делірій + с-ми вербальних, слухових галюцинацій, маячення ревнощів, сутяжність. Інколи + астенія.
6 — слабоумство - рідко в старечому віці. вялі. слабість, слабодухість, агресії. Слабоумство як правило тотальне по типу дисмнетичного (розпади памяті).
53. Особливості пізніх травматичних психозів та їх диференціація з ендогенними психозами, лікування, профілактика, експертиза.
Віддалений період – ч/з рік після ЧМТ. 1) церебрастенія – підв. подразл., втома, гол. болі, слабкість, головокружіння, зниж. настрою, фіз. активності,, виснаж. емоцій, серцебиття, дифорія, поганий сон, апетит. 2) Енцефалопатія, — залишкові явища ураж. ГМ, грубість, злосність, агресія, лабільність емоцій зі спалахами гніву,, істерія, театральність, дисфорія. 3) Епілепсія – великі і малі припадки, абсанси, суд-вегет. розлади, сенестопатії, після приступу – потьмарений стан. 4)Слабоумство – вялість, слабкість, слабкодухість, агресія, тотальні розлади памяті по типу дисментчних. 5) Деліріозно- аментивніі, деліріозно- онейроїдні с-ми. 6) Афектні психози – стани депресії, маніакальних фаз, що ззявляються періодично, потьмарені стани свідомості, триває 3-4 міс. потім- звороотний розвиток. 7) Галюцинаторно – маячні психози – делірій, вербальні і слухові галюцинації, маячення ревнощів, сутяжність, галюц-парноїдні, гебефренічні. депресивно-іпохондричні с-ми, с-м Кандінського-Клерамбо.
Лікування- дегідратаційна, розсмоктуюча терапія, заг. зміцнююча, нейролептики, транквілізатори, антидепресанти, ноотропи.
54. Дефектно-органічні психічні порушення у віддаленому періоді черепно-мозкової травми, лікування, профілактика, експертиза
1) с-м лобної долі ( експлозивний, ейфоричний, апатичний с-ми), корсаківський с-м, епілептиформний с-м, слабоумство, зниження інтелекту, поруш. мислення, 
Лікування – створення хорошого морально-психічного клімату, трудовий прогноз повинен відповідати ф-ним можливостям, відновна терапія, професійне перенавчання в спеціально створених умовах.
55. Основні клінічні прояви психічних розладів при промислових інтоксикаціях (ацетон, бензин, фосфор-органічні речовини, тетраетилсвинець).
Ацетон – відчуття жару, запаморочення, непритомнісмть; з’явл. кон’юктивіти, дерматити, катари верхніх дих. шляхів. Має збуджуючу і наркотичну дію, уражає ЦНС. Токс. ефект у зв’язку із здатністю ацетону накопич. в орг. залежить не лише від конц., але й від часу дії.
Бензин – картина гостр. отр. протікеає з розладами в афективній сфері і потьмаренням свідомості. При вдиханні невеликої к-сті парів бензину ® стан, що нагадує алкогольне сп’яніння: ейфорія, немотивований сміх, який іноді чергується з плаксивістю, болакучістю, непосидючістю, назойливістю; нестійкість уваги, ¯ працездатності. А також. слабкість в ногах, неприємне відчуття в усьому тілі (ломота), сухість в горлі, спрага, іноді гол. біль. При вдиханні значних конц. бензину – період “сп’яніння” буває нетивалим або може бути відсутнім. Симптоматика отруєння проявл. глибоким потьмаренням свідомості типу сопору чи коми, котрі виникають майже миттєво і можуть протікати з клонічними чи тонічними судомами (епілептиформний тип реакції). Після виходу з цього стану ® в’ялість, слабкість і висока емоційна ранимість, котрі з часом зникають. Серед ін. видів затьмарення свідомості при отр. бензином описаний делірій. Психічні розлади при хрон. отр. бензином бувають рідко і зводяться до картини класичного астенічного с-му.
ФОР – нудота, блювота, підв АТ, звуж. зіниці, слинотеча, виділення мокротиння на фоні виключення свідомості, ( оглушеність), астеновегетативний с-м
тетраетилсвинець – продромальний період ( астеновегетативний с-м, слабкість, невиносимість голосних звуків, шуму, яскравого світла, тужливо-тривожний настрій, кошмари, відчуття сторонніх тіл в роті, подовження зубів, язика, мурашки. головний біль, зниження апетиту, зниження АТ, пітливість, делірій, дезорієнтація, галюцинації. психомоторне збудження. 
56. Основні клінічні прояви психічних розладів при отруєннях лікарськими засобами (група атропіну, барбітурати, нейролептики .
група атропіну Виникає при непереноосимості атропіну, передозування, у дітей — отруєння блекотою.
беладонню, дурманом. Виникає атропіновий психоз «делірій з множинними ілюзіями І зоровими галюцинаціями», мотор і рухов збудж. переважає страх.тривога, поруш сприйняття, поруш схеми тіпа. рпостору. часу. сухість шкіри і слизових. дисфонія, дисфорія. дизартрія, підв Т, параліч акомодації, світлобоязнь, розшир зіниць. тахікардія, атонія ШТ. сечового міхура. При благоприємн — амнезія, астенія. Допомогла: промивання шлунка Перманг К, 5% р-н таніну, адсорбенти, сульфат магнію 20-30 г, активоване вугілля 20-30 на 1л води. прозерин 0.05% в/в або п/ш. для збудж ЦНС аміназін 2.5% 2 мл. сібазон 0.5% 2 мл.При різкій гіпертензії анальгін 50% 2 мл в/в. міхур з льодом на голову, високому пульсі — анприлін, пригн дих — ШВЛ. форсов діурез з олужненням крові, гемодіаліз.
Барбітурати-потьмарення свідомості, оглушення, сопор, кома, делірій, амнезія, деменція, психопатоподібний стан при одноразовому прийомі барбітуратів сп'яніння переходить в оглушення, сопор кома. В декяких вип — поруш свідомості у вигляді деліріозного елементивного синдрому м.б. епілептифолрмні припадки. При хрон вживанні -барбітуратна токсикоманія (енцефапопатя з поруш інтелект. Генетичних і характеропооггічних особливостей особистості, хворі бездіяльні, звуж коло інтересів)
57. Основні принципи лікування і профілактики інтоксикаційних непсихотичних і психотичних психічних розладів
гемосорбція, гемодіаліз, в/в глюкоза. фіз. р-н. Делірій, онейроїд, психомоторне збудженя краще усунути транквілізаторами( сібазон) при неврозоподібних психоорганічних розладах – транквілізатори, ноотропи, легкі стимулятори ( сиднокарб, настойка лимонника, левзеї, родіоли, елеутерокока), повторні курси дезінтоксикції і загальнозміцнюючої терапії. Профі лактика – ГІГІЄНА ПРАЦІ, правила техніки безпеки.
58.Вплив алкоголю на вищу нервову діяльність людини, відмінність між простим і патологічним сп'янінням, їх судово-психіатрична експертиза.
 
Алкоголь — речовина, що токсично діє на організм людини, пе
редусім на центральну нервову систему, У його дії, як і в дії будь-якого наркотику, е стадії збудження і пригнічення. Для стану збудження характерна ейфорія: все здається легкодоступним, створюється уявне враження підвищеної працездатності, хворий забуває повсякденні турботи- Експериментальне доведено, що в цей час значно знижені увага, пам'ять, організація трудових проце
сів. У стані пригнічення відбуваються зниження настрою, різке зме
ншення працездатності, порушується моторика, рухи стають не
вправними. настає глибокий наркотичний сон. У разі приймання великої дози алкоголю можливі значні порушення свідомості — оглушення, кома. Разове приймання достатньої дози алкоголю зумовлює стан алкогольного сп'яніння. Характерні для нього ейфорія і почуття вседосяжності супроводжуються явищами бравади, хвалькувато
сті, недостатньої критики своїх вчинків, які нерідко мають анти
громадські прояви. При глибокому сп'янінні слідом за стадією збудження настає стан потьмарення свідомості: хворі збуджені, дезорієнтовані, у них відмічаються грубі порушення у сфері рухів. При значному ступені алкогольної інтоксикації в коматозному ста
ні можливий летальний кінець. Від простого алкогольного сп'яніння відрізняється па
тологічне. Воно настає після приймання незначної до
зи алкоголю і перебігає як гострий психоз з картиною присмерко
вого розладу свідомості. У хворих виникають галюцинації за
страшливого змісту, маячні ідеї переслідування, з'являються по
чуття тривоги, страху, рухове збудження. Навколишнє сприй
мається викривлено, що часто спонукає хворих до агресивно-руйнівних дій з метою оборони від уявних переслідувачів. Зовні дії хворих здаються доцільними і цілеспрямованими, у них немає фі
зичних симптомів сп'яніння (хитка хода, плутана голосна мова). Після патологічного сп'яніння спостерігається амнезія. Осіб, які скоїли злочин у стані патологічного сп'яніння, судово-психіатрич
на експертиза визнає неосудними. Патологічне сп'яніння здебіль
шого розвивається в осіб із захворюваннями центральної нервової системи або у тих, що зазнали череп номозкової травми, особливо при наявності додаткових астенізуючих факторів (перевтома, без
соння. супровідні соматичні захворювання тощо)
    продолжение
--PAGE_BREAK--59. Психічні, соматичні і неврологічні ознаки алкоголізму.
 
Характерні зміни особистості. Настрій хворого нестійкий — стан Характерні зміни особистості. Настрій хворого нестійкий — стан ейфорії, благодушності змінює слізливість або гнів і роздра
тування. Хворий втрачає соціальні контакти і спілкується пере
важно з тими, з ким вживає алкоголь. Коло інтересів вузьке, якейфорії, благодушності змінює слізливість або гнів і роздра
тування. Хворий втрачає соціальні контакти і спілкується пере
важно з тими, з ким вживає алкоголь. Коло інтересів вузьке, якфахівець алкоголік неухильно деградує- Він грубий, цинічний з рідними і близькими, не піклується про них, виносить з дому і про
пиває не лише свої речі, але й одяг дружини, дітей. Часто у хворих на алкоголізм спостерігають своєрідний цинічний гумор (гумор по
вішеника).У алкоголіків з'являється тремор пальців
рук, спочатку після стану сп'яніння, а потім і без зв'язку з ним- Це спричинюється до значного зниження працездатності. Ураження периферичних нер
вів і порушення ходи характерні для хвороби Корсакова — поєд
нання алкогольного поліневриту з різко вираженими порушеннями пам'яті (фіксаційна, антеро- і ретроградна амнезія з конфабуля-ціями і псевдоремінісценціями).Характерний зовнішній вигляд хворих на алкоголізм — брезк
ле, одутле обличчя, ін'єктовані склери, зів'яла, зморшкувата, зем
листо-сірого кольору шкіра, мішки під очима.Уражуються внутрішні органи — шлунок, кишки, печінка і ор
гани кровообігу. Дуже часто причиною смерті алкоголіків є цироз печінки.
60. Принципи лікування алкоголізму- Соціально-психологічна допомога.
Лікування алкоголізму визначається станом хворого. Якщо він потрапив до стаціонару в абстиненції, йому призначають снотворні, нейролептики, серцеві глікозиди, загальнозміцнюючі засоби. Для дезинтоксикації застосовують внутрішньом'язове або внутрішньо
венне уведення 15—20 мл 30% розчину тіосульфату натрію або внутрішньом'язове введення 5—15 мл 5 % розчину унітіолу.Для купірування стану запою вводять внутрішньом'язово сульфозин. Умовно-рефлекторне лікування спрямоване на вироблення не
гативного рефлексу на запах і смак алкоголю- Застосовуються ре
човини, що викликають блювання,— апоморфін, еметин, відвар баранців. Введення їх поєднують з прийманням невеликої кілько
сті алкоголю, що спричинюється до виникнення блювотного реф-лексу. Алкоголь дають понюхати у момент настання нудоти, а ви
пити — при позивах на блювання. Для виникнення негативного рефлексу слід провести 20—25 таких сеансів.Метод сенсибілізації полягає у створенні підвищеної чутливос
ті організму до алкоголю. З цією метою застосовують тетурам (антабус) по 0,5 г уранці, У осіб, які приймали антабус, поновлення приймання алкоголю викликає порушення функції внутрішніх ор
ганів і різні вегетативні розлади. У тому, що його організм погано переносить алкоголь, хворий перекон. за допомогою спе
ціальних алкогольно-антабусних проб. Після лікування антабусом протягом тижня хворому дають випити невелику кількість алкого
лю, після чого через кілька хвилин у нього виникають різко вира
жені вегетативні розлади- Алкогольне-антабус ні проби можуть спричинюватися до серйозних ускладнень (наприклад, колапсу), і тому проводити їх треба обов'язково у присутності лікаря.Значна роль у лікуванні алкоголізму належить методам психо
терапії, які ввів у лікарську практику невропатолог і пси
хіатр В. М.Бехтерєв. До них належать методи навіювання і само
навіювання, колективної та індивідуальної психотерапії. Хворим роз'яснюють шкідливість алкоголізму, переконують їх у можливо
сті вилікування і поновлення колишнього становища у суспільстві і сім'ї, навіюють відразу до алкоголю, забезпечують нормалізацію психічного тонусу,
У разі недостатньої ефективності перелічених методів лікуван
ня застосовують підшкірну імплантацію еспералю (таблетки тсту-раму пролонгованої дії). Хворого попереджають про смертельну небезпеку, яка його чекає, якщо він порушить встановлений йому режим утримання від алкогольних напоїв. Таким чином, при ліку
ванні еспералем велике значення має психотерапевтичний вплив на хворого.
61.Класифікація алкогольних психозів. 
-біла гарячка.- алког.галюциноз.- алког.параноїд.- алког.псевдопараліч.- енцефалопатія Гайє- Верніке.
Клініка гострих алкогольних психозів та їх лікування.
Біла гарячка п'яниць (алкогольний делірій) — один з най
більш поширених алкогольних психозів. Вона починається, як пра
вило. гостро, у вечірні або нічні години. Перші її прояви — зорові галюц, що виникають при заплющуванні очей, засинанні (гіпнагогічні). Галюцинації мають характер сценоподібних, зооло
гічних. Хворий бачить різних тваринок, комах, чортенят, людей Можуть бути також смакові, нюхові, слухові галюцинації. Порушене орієнтування у часі і просторі, але зберігається орієнтування у власній особистості. Хворі збуд
жені галюцинації змінюються, як у кіно — відповідно до певного сюжету… для білої гарячки характерні безсоння (порушення сну іноді випереджують на кількя днів білу гарячку), підвищення температури тіла, порушення функ
цій серця і судин.На ранок ознаки делірію зменшуються, але у вечірні години, при відсутності належного лікування, знову з'являються зорові галюцинації.Алкогольний делірій триває кілька днів, до тижня. І закінчуєть
ся видужанням. Амнезія неповна, можливі окремі резидуальні маячні переживання.Лікування проводять тільки в стаціонарі. Хворі потребують су
ворого нагляду. Якщо біла гарячка розвинулася у хворого в сома
тичному стаціонарі, як це часто буває з алкоголіками, біля нього встановлюють окремий пост. Насамперед слід купірувати збу
дження, забезпечити сон. З цією метою вводять внутрішньом'язово аміназин (2 мл 2,5 % розчину), седуксен (2—4 мл 0,5 % розчину), призначають снотворні, транквілізатори. Нейролептики обов'я
зково поєднують з одночасним введенням серцевих засобів (кор
діаміну).Для купірування алкогольного делірію з успіхом застосовують суміш, запропоновану психіатром Є. О. Поповим. Для приготуван
ня її 0,3—0,4 г фенобарбіталу розчиняють у ЗО—40 мл спирту і додають до 100 мл води.
Клініка хронічних алкогольних психозів та алкогольної енцефалопатії, їх лікування.
Хронічний галюциноз триває місяці і роки. Лікування проводять нейролептиками в умовах стаціонару. Іноді алкогольні психози супроводжуються маяченням- Для та
ких алкогольних параноїдів характерні ідеї переслідування, відно
шення. Особливо небезпечне алкогольне маячення ревнощів, яке розвивається поступово. Хворим на алкоголізм взагалі властиві ревнощі, бо тривале вживання алкогольних напоїв спричинюється до зниження в них потенції при нерідко підвищеному через роз-гальмованість спонук сексуальному потягові.У міру прогресування алкоголізму побутові ревнощі переро
стають у маячення. Алкоголік з маяченням ревнощів починає сте
жити за дружиною, контролює ЇЇ поведінку, вивчає у пошуках до
казів зради білизну дружини. Нерідко наслідком алкогольного маячення ревнощів є замах на дружину або ЇЇ уявного коханця.Перед застосуванням спеціальних засобів для лікування алко
голізму хворим призначають нейролептики для купірування маяч
ного синдрому.
Визначення поняття про наркоманію і токсикоманію.
Наркоманія характеризується нездоланним потягом до наркотиків і виникненням у разі відсутності їх абстинен
ції різного ступеня вираженості.Відносно найбільш поширеним видом наркоманії є морфінізм. Звикання до морфію і близьких до нього препаратів у ряді випад
ків спостерігається у медичній практиці при призначенні їх з ме
тою знеболювання, 3 часом доза морфій, необхідна хворому для створення наркотичного ефекту, неухильно збільшується. У морфі
ністів тривале застосування наркотику призводить до виснаження, порушення діяльності внутрішніх органів і систем. Відбув. і зміни особистості: хворі стають неправдивими, щоб дістати нар
котик, вони здійснюють крадіжки, пограбування. 
    продолжение
--PAGE_BREAK--65. Клінічні особливості опійної наркоманії та гашишеманії.
До опійних препарат(морфій, пентопан, омнопон.промедол)орг анізм звикає швидко до їх введення в середину, п/ш, в/м. в/в або вдихання у формі диму.По мірі вживання збільеться потреба в дозі в 10-15 раз в звязку із зростаючою толерантністю до препарату.Діє після введення 15-20.3явпяеться зуд в ділянці носа, підборіддя, рота.сухість в роті.загальна загал ьмованість, звуження зіниць.через 7-10хв.відчуття благополучча, приємне тепло у всьому тілі.яскравізорові галюцинації, потім сон після чого хв-відчувае пригрічення дискомфорт. 
Гашиш-вживають по різному (курять.жують, готують напої добавляють до їжі, при однократному вживанні діє ч/з 10-15хв-перші прийоми препаратів коноплі викликають не ейфорію а головокружіння, відчуття гіркоти в роті.Однак далі неприємні відчуття проходять і настає 1 ст.гашишного спяніння-ст. збудження, від чуття легкої ейфорії, при плив сил, безпричинний сміх.відчуття невгамонності, розлад й сприйняття у вигляді кольоре сприймання.інтенсивності і хар.звуків, шумів, швидкі інколи не звязані,ілюзорні явища, порушення відчуття часу. Пригнічуюча ст.: зниж.збудження, згасае ейфорія, зявляеться деперсорвалізація.ДалІ-сон Кокоїнова-після однаразового прийому виникає балакучість.ейфорія, підвищення рухливої активності.
При опійній наркоманії організм потребує постійрого введення неорфану в великих дозах.що перевищує терапевтичні.Абстинентни й с-м протікає важко, заг. слабкість, профузний пронос, п роп ивний піт.Розвив через 15-20 год.і найбілш проявляється на 2-4день ч-з 1-2 тижні, поступово заспокоюється. При гащишизмі — 2-6 міс змін картина сприймання — абстинентний синдром. погірш память. соцдеградація, психопатизація особистості. Абстинентний синдром розвивається повільніше ніж при морфінізмі, але виробляє потребу в ьільш сильнодіючих наркотиках, проявл пітливістю, поруш сну, гол болем, стиснення в діл серця.
66.Форми токсикоманій, паління тютюну як форма токсикоманії.
Інгалянтні токсикоманії ( бензин, ацетон, клей, розчинники нітрофарб,); Зловживання галюциногенами і холінолітиками ( грибочки- псилоцибе, астматол, беллодол, дімедрольчик); Транквілізатори (седуксен, нітразепам); кофеїнізм, нікотінізм.
Тютюнопаління—шкідлива звичка, механізм розвитку її та
кий самий, як і інших наркоманій. Виробляється звикання до ні
котину — алкалоїду, який має високу токсичність. У міру звикання потреба у нікотині зростає, людина випалює за день усе більше цигарок. При тривалому палінні толерантність до нікотину зни
жується.Нікотин негативно діє на центральну нервову систему, серце, крупні і периферичні кровоносні судини, легені, органи травлення.
67. Профілактика і основні принципи терапії наркоманій і токсикоманій. Соціальна реабілітація.
Лікування при наркоманіях проводять у стаціонарі, воно завжди має тривалий характер. Слід пам'ятати, що наркоманії схильні до рецидивування ще більшою мірою, ніж алкоголізм.Важливе значення має профілактика нарком. Наркотичні засоби вводять хворим тільки за призначенням лікаря. Слід ретельно контролювати передачі хворим, яких підозрюють у пристрасті до наркотиків, щоб вони не були занесені ззовні. Слід пам'ятати, що легке ви
никнення наркотичного ефекту від невеликої дози препарату є симптомом, що свідчить про давню пристрасть до наркотиків, тобто наркоманію.Для лікування наркоманії використовують транквілізатори і нейролептики. Наркотичний засіб відміняють
або шляхом посту
пового зменшення дози, або різко, відразу. У разі різкої відміни наркотику розвивається абстиненція, для купірування якої призна
чають невеликі дози інсуліну з глюкозою, седативні засоби, ней
ролептики. Проводять загальнозміцнююче лікування, психотера
пію.
68.Класифікація соматогенних психопатологічних синдромів.
-с-м тривоги, -с-м подавленості, -с-м пат.втоми,-сомат.розлади(психогенно зумовлені), -поруш.ф-ли сну, -подразливість, -надмірна стурбов.ф-ми орг., -депрес.розлади, -абсцесії і конвульсії, -фобії, нав’язл.страх, -неврот.деперсоналізація.
69. Психічні порушення при захворюваннях травного тракту, нирок.
Психози при виразковій хворобі розвиваються здебільшого а зв'язку з її загостренням. У хворих відмічаються явища астенії, які проявляються в стомлюваності, дратівливості, поганому сні. На цьому тлі може розвинутися депресивно-параноїдний синд
ром. У хворих з'являються слухові і соматичні галюцинації, при
чому іноді останні зв'язані з ділянкою шлунка. Виникають маяч
ні ідеї переслідування, фізичного впливу або іпохондричного ха
рактеру. Настрій знижений, тужливий. Тривалість захворювання— до кількох місяців ви
дужання при покращанні соматичного ст&ну хворого. Психози при виразковій хворобі трапляються рідко, але зміни психіки спостерігаються у багатьох хворих і виявляються в зниженні настрою, думках про марність лікування і можливість розвитку рака, в підвищенні ранливості, концентрації інтересів на питан
нях хвороби та її лікуванні. Нефрогенний психоз виникає при розвитку ниркової недостат
ності і супроводиться підвищенням вмісту білка в сечі і залиш
кового азоту в крові. Гострий нефрогенний психоз-характер. різними синдромами порушення свідомості. Настають ці стани раптово, тривають недовго (від кількох днів до 3—5 тиж
нів) і закінчуються або видужанням, або смертю хворого. При уремії, на тлі сопорозного стану, можуть розвинутися епілептиформні припадки.
70. Психічні порушення при серцевій патології.
Кардіогенні психози виникають при тяжких захворюваннях серця в період декомпенсації і проявляються в делірюзних або депресивно-параноїдних синдромах. Вони зв'язані з недостатністю церебрального кровообігу.Деліріозний синдром кардіогенного походження триває кілька днів. Іноді деліріознІ явища бувають тільки вночі, а вдень хворий спокійний і поведінка йога не порушена. Депресивно-маячний синдром може зберігатися протягом кількох місяців.Перебіг і кінець кардіогенних психозів тісно зв'язані з пере
бігом захворювання серця. Якщо стан серцевої діяльності кра
щає, то психічні порушення зникають. 

71. Під післяродовими психозами розуміють психотичні стани, що виникають після родів. Вони не являють собою єдиної нозологічної" одиниці, а можуть мати різне походження. Роди, як нормальний фізіологічний акт, не можуть бути причиною появи психозу. Серед психозів, що ви
никають після родів, розрізняють три групи: 1) зв'язані з неспри
ятливим перебігом родового акту І його наслідками (велика крововтрата, сепсис та ін.); 2) зв'язані з інтеркурентними захво
рюваннями в цьому періоді (в основі обох цих груп, по суті, лежать екзогенні чинники—інфекції чи інтоксикації); 3) спро
воковані родами і післяродовим періодом шизофренія, маніа
кально-депресивний психоз та і.н.
72. Психічні порушення при злоякісних пухлинах позамозкової локалізації.
При раку внутрішніх органів у розвитку психозів також віді
грає роль не тільки виснаження, а й інтоксикація. Іноді психоз настає після операції. Психічні порушення проявляються в делІріозному, аментивному, ступорозному синдромах. Тривалість по
рушення свідомості може бути незначною, І делірій минає, не
зважаючи на те, що кахексія наростає. У вихідних станах іноді відмічається ейфорія.
73. Психічні порушення при пухлинах головного мозку.
До цих симптомів належать передусім головні б о л і. На відміну від головних болів, що спричинюються втомою, голодом, Інтоксикаціями, інфекціями, при пухлинах вони мають постійний характер, наростають протягом тижнів І місяців, посилюються вно
чі і вранці (застій крові і набряк мозку), а також при кашлі, стру
сі голови, натужуванні. Інтенсивність їх різна. У деяких випадках хворі кажуть, що вони відчувають, як у мозкові щось ворушиться, розриває мозок; в інших випадках болі тупі, тиснучі.Другим характерним симптомом є мозкове, або цент
ральне блювання.Третім важливим загальномозковим симптомом є застійні диски зорових нервів. При дослідженні очного дна оф
тальмоскопом можна побачити, що розмір диска збільшений внаслідок набряку, колір змінений, вени набряк
лі. Треба зробити правилом розпитувати у хворих, які скаржаться на постійні головні болі, чи не знизився в них останнім часом зір. Четвертим загальномозковим симптомом бувають зміни у психіці: апатія, оглушеність, сонливість, а іноді й виражені психічні розлади, марення.
До загальномозкових симптомів належать також запаморочен
ня, особливо при зміні положення голови. Спостерігається також брадикардія.Вказівку про локалізацію пухлини дають вогнищеві,або місцеві, симптоми, якщо пухлина міститься в ділянці передцентральноЇ закрутки, настають судороги в тій чи іншій кінцівці, що супрово
дяться парезом або паралічем; в разі локалізації в зацентральній закрутці відповідно розвиваються розлади чуттєвості; при ура
женні потиличної частки—геміанопсія, а при захворюванні лівої вискової частки — сенсорна афазія і т.д.
    продолжение
--PAGE_BREAK--74. Психічні порушення при захворюваннях ендокринної системи.

Порушення діяльності безпроточних залоз може викликати появу психозів.Так, при гіперфункції щитовид
ної залози (базедова хвороба) спостерігається підвищена збудли
вість центральної нервової системи, яка доходить до психотичних станів. Навпаки, гіпофункція цієї залози характеризується кволіс
тю психіки, розумовою відсталістю, а іноді й психозом. Природже
не недорозвинення щитовидної залози проявляється кретинізмом, тобто фізичним і розумовим недорозвиненням аж до ідіотизму.
75. Основні принципи лікування, профілактики і експертизи психічних розладів при захворюваннях внутрішніх органів та ендокринопатіях.
Лікування при соматогенних психозах має бути спрямоване і основне захворювання і на боротьбу з мовно-руховим та емоційним збудженням. Хворого краще залишати в терапевтичному або хірургічному стаціонарі, забезпечивши нагляд і догляд за ним.При ендокринопатіях застосовується йод у мікродозах (по 1—5 кра
пель настойки йоду три рази на день), люголівський розчин, пі
люлі Шерешевського, комбінація йоду з метилтіоурацилом. Крім того, призначають бром, люмінал, антитиреокрин, рентгенотера
пію. При неефективності всіх цих засобів провадиться часткове видалення щитовидної залози. Останнім часом проводиться лі
кування ізотопами йоду.
76. Основні непсихотичні синдроми, що виникають при церебральній судинній патології.
-неврастен.синдром. -астенодепрес.с-м. -астеноіпохондр.с-м -нав’язливі стани. -психопатопод.с-м
77. Причини і клінічні варіанти гострих і затяжних судинних психозів.
Основним етіологічним фак
тором цих психозів є ураження судин головного мозку (цере
бральний атеросклероз,.гіпертонічна хвороба). Погіршання по
стачання кров'ю мозкової тканини спричинює порушення мозко
вих функцій, спочатку оборотне, а потім необоротне, тобто випа
діння їх.
Основною психопатологічною ознакою захворювань судин го
ловного мозку є астенія, яка проявляється зниженням працездат
ності. підвищеною втомлюваністю, порушенням сну, появою афек
тивної нестійкості, неврівноваженістю. Хворі часто скаржаться на те, що помітили в себе надмірну слізливість, стали погано перено
сити будь-які прикрощі, плачуть навіть у кіно, чого раніше в них не було.Разом з астенією виявляється і ослаблення пам'яті, причому у стані функції пам'яті, особливо на початку захворювання, спо
стерігаються коливання. Динаміка порушень пам'яті така сама, як і при епілепсії — спочатку страждає довільне відтворення, потім утримання в нам'яті, а потім виявляється ослаблення за
пам'ятовування. Спост. найрізноманіт
ніші психотичні розлади: афективні (частіше депресивні). галюцн-наторно-маячні і маячні (найчастіше маячення ревнощів) синдро
ми, вербальний галюциноз (частіше хворіють жінки, які скаржать
ся на слухові галюцинації еротичного змісту).При тривалому перебігу судинних психозів на фоні астенії з'являються симптоми лакунарного слабоумства з відомою збере
женістю основних морально-етичних властивостей особистості і не
триманням емоцій, легкодухістю.Захворювання супроводжуються тимчасовими покращаннями, зупинками, але явища слабоумства поступово прогресують.
78. Особливості іктелектуально-мнестичного дефекту психічних порушень судинного генезу.
Ослаблення пам'яті, причому у стані функції пам'яті, особливо на початку захворювання, спо
стерігаються коливання. Динаміка порушень пам'яті така — спочатку страждає довільне відтворення, потім утримання в нам'яті, а потім виявляється ослаблення за
пам'ятовування. Спост. найрізноманіт
ніші психотичні розлади: афективні (частіше депресивні). галюцн-наторно-маячні і маячні (найчастіше маячення ревнощів) синдро
ми, вербальний галюциноз (частіше хворіють жінки, які скаржать
ся на слухові галюцинації еротичного змісту).При тривалому перебігу судинних психозів на фоні астенії з'являються симптоми лакунарного слабоумства з відомою збере
женістю основних морально-етичних властивостей особистості і не
триманням емоцій, легкодухістю.
79. Основні принципи профілактики, терапії і соціально-трудової реабілітації психічних порушень при судиних захворюваннях головного мозку.
Перша допомога, догляд і лікування. При крововиливі в мозок хворого не транспортують, за винятком випадків, коли інсульт стався на роботі або на вулиці.Хворого кладуть у ліжко так, щоб голова була вище, а ноги нижче. Холод на голову, грілки до ніг.За вуха корисно поставити 3—4 п'явки. Кровотечу після зняття п'явок не слід спиняти, бо вона замінює кровопускання з вени. Треба тільки накласти стерильну пов'язку, яка вбирає кров. Хворого обережно повертають у ліжку через, кожні 3—'4 год, щоб не допустити розвитку пролежнів і, головне, гіпостатичної пневмонії. При затримці сечі кладуть грілку на ді
лянку сечового міхура; якщо це не допомагає, роблять катетериза
цію з суворим додержанням асептики. При запорах — клізми. Хворого в непритомному стані не слід годувати. Через добу, якщо хворий ковтає, його можна напувати з чайної ложечки солод
ким чаєм або фруктовими соками. Якщо ж хворий не може ков
тати, вводять ізотонічний розчин натрію хлориду під шкіру.Щоб запобігти дальшому крововиливові, призначають внутрішньом'язові ін'єкції вікасолу і натрію аскорбінату; всередину— кальцію глюконат.При тромбозі мозкових судин перша допомога від
різняється від допомоги під час крововиливу. Хворого кладуть горизонтально, підкладаючи під голову тільки маленьку подушку. Для посилення кровообігу в мозку доцільно покласти грілку під голову або на голову. Призначають серцеві засоби (кофеїн, кор
діамін, камфару) і судинорозширювальні (еуфілін, 10 мл 2,4% розчину внутрішньовенне або 1 мл 12% розчину внутрішньом'язово).Не рекомендується
застосовувати антикоагулянти, бо це може викликати крововиливи в осередку тромботичного розм'якшення.При емболії судин головного мозку треба забезпе
чити хворому повний спокій, щоб не допустити повторного відривання і занесення емболів. Хворий потребує старанного догляду і нагляду.
80. Особливості непсихотичних порушень клімактеричного генезу.
Настає в жінок у віці 45—55 років. Припиняється функція яєчників, менструації, настають зрушення в ендокринній та авто
номній нервовій системах. Хворі скаржаться на неприємні відчуття жару і припливу крові до голови, запаморочення, прискорене серце
биття. Порушується сон, з'являються дражливість, емоційна нестій
кість, слізливість. Ступінь вираження цих розладів різний. Вони можуть тривати 2—3 роки. .
81. Клінічна картина інволюційної меланхолії. 
Інволюційна депресія (меланхолія) може виникнути після пси
хічної травми, яка відіграє роль пускового механізму. У подальшо
му ця психогенія не знаходить свого відображення у хворобливих переживаннях. Інволюційна депресія відрізняється від депресив
ної фази МДП більшою вираженістю тривоги, страху, затяжним, монотонним перебігом, монополярністю (відсутністю маніакальних проявів). При значній депресії спостерігаються маячні ідеї само
звинувачення, гріховності, збитку, іпохондричні. Іпохондричні маячні переживання можуть переростати в синдром Котара. при якому нігілістичне маячення поєднується з ідеями величезності.
    продолжение
--PAGE_BREAK--82. Клінічна картина інволюційного параноїду.
Інволюційні маячні психози характеризуються «малим масшта
бом» хворобливих переживань. Це переважно скарги на те, що за хворим стежать сусіди, заважають йому жити, додають в його їжу отруту, через щілини пускають до кімнати отруйні гади, піл час відсутності хворого пробираються в ного приміщення і псують його речі. одяг. Для інволюційних психозів характерна манія збитку (морального і фізичного), обкрадання, зубожіння.
83. Основні клінічні прояви психічних порушень при органічних процесах в пізньому віці (старечі психози, хвороба Альцгеймера).
Неврозоподібний с-м. астенізація, невратенізвація, депрес-іпохондричний, обсесивно-фобічний с-ми. Може психопатоподібний стан — надмірне загостр рис характеру. В житті часто поєдн неврозоподібні психопатоподібні зміни психіки. Якщо дані зміни розв на фоні інволюції • клімактер психоз.
Хвороба Альцгеймера — це атипова форма старечого слабо
умства. Вона починається у більш ранньому віці, ніж старече сла
боумство (середній вік початку хвороби — 55 років), і відрізняєть
ся від нього більшою вираженістю вогнищевих симптомів — розла
дів мовлення, сприймання (гнозису) і діяльності (праксису). Ці вогнищеві симптоми при хворобі Альцгеймера виявляються на фоні дифузного ураження кори великого мозку, глобарного слабоумст
ва, їм передує поява змін особистості за старечим (сенильним) ти
пом. Особливо характерний перебіг розладів мовлення. Спочатку хворі відчувають труднощі при називанні предметів, які їм по
казують (амнестична афазія), потім приєднуються порушення розуміння зверненої до них мови (сенсорна афазія), а потім по
рушується довільне мовлення (моторна афазія). У мові хворого багато перекручених слів (парафазії). Рано з'являються розлади письма, читання і лічби. Типовий симптом —логоклонія (багато
разове персевераторне повторення складів типу «по-по-поти-лиця»).
84. Принципи профілактики, лікування і експертизи хворих з психічними порушеннями в інволюційному віці.
Лікування симптоматичне і загальнозміцнююче. Хворі, особли
во у випадку значної вираженості захворювання, потребують до
гляду і нагляду. Утримують таких хворих, як правило, в геріатрич
них відділеннях психіатричних лікарень і в інтернатах для інвалі
дів. які тривалий час хворіють на психічні хвороби.
85. Основні клінічні прояви шизофренії.
Є 2 групи с-мів:1)облігатні:-с-м розщнплення психіки;-¯енергет.потенціалу;-згасання емоцій; -аутизм;-негативізм;-пост.нарост.прояви апатико-абулічного с-му.
2)другорядні:-галюцинації;-маячення;-с-м Кандінського-Клерамбо;-неврозопод.розлади;
-психопатоподібні розлади;-кататон.с-м;-гебефрен.с-м;-онейроїдний с-м; дементний с-м.
86. Стадії розвитку шизофренічного процесу і види шизофренічного дефекту.
У міру прогресування шизофренічного процесу утворюється психічний дефект, що виявляється головним чином в ознаках емо
ційного зниження (аж до емоційного отупіння) і в розладах мислення- Психічний дефект значно швидше розвивається при приступоподібно-прогредієнтному перебігу І відносно повільніше — при рекурентному, безперервна у перебігу шизофренія при цьому зай
має ніби середнє положення.
87. Типи перебігу шизофренії. 
Розрізняють шизофренію безперерв
ного перебігу, рекурентну періодичну) і приступоподібчо-прогре-дієнтну (шубоподібну) форми шизофренії.Шизофренія безперервного перебігу характеризується відсутні
стю спонтанних ремісій, поступовим поглибленням психічного де
фекту, Залежно від темпу наростання психічного дефекту розріз
няють повільну (в'ялу), помірно прогредієнтну і злоякісну шизофренію. При в'ялій шизофренії часто виникають неврозоподібні (іпохондричні, фобічні) симптоми,
дуже повільно наро
стає емоційне збідніння; при помірно прогредієнтній шизофренії спостерігаються галюцинаторно-параноідна симптоматика і синд
ром Кандінського — Клерамбо. емоційне зниження більш вираже
не і швидше наростає; для злоякісної шизофренії характерні гебефренічні і кататонічні прояви, галюцинаторно-маячна симптома
тика, більш ранній початок захворювання І швидкий розвиток порушень психіки.Рекурентна шизофренія характеризується спалахами, психотичними приступами, відокремлюваними один від одного спонтанними ремісіями, У міру перебігу захворювання ремісії вкорочуються, а приступи стають більш затяжними, знижується і якість ремісій у зв'язку з наростанням афективно-особистісних змін.Іще більше виражену цю динаміку має приступоподібно-прогредієнтна (шубоподібна) шизофренія, при якій психотичні при
ступи спостерігаються на фоні безперервного, без істотних ремісій, перебігу.
88. Основні клінічні форми шизофренії.
Проста форма шизофренії характеризується повільним наро
станням хворобливої симптоматики, як виявляється головним чи
ном у неухильно прогресуючому зниженні емоційного рівня. Гебефренічна форми шизофре
нії починається підгостро. зде
більшого у період статевого дозрівання. Для неї типові безглузда пустотлива поведінка, гримасування, манірність. Стани збудження абсолютно немотивовані. У стані збудження хворі бувають агресивними, рвуть одяг, ви
мазуються екскрементами. Для кататонічної форми шизофренії характерний стан кататонічного збудження, або хворий упадає в кататонічний ступор з відсутністю рухів, мови (мутизм), відмовою від їжі. 
Параноїдна форма спостерігаються у зрілому віці. У клінічній картині переважає маячення, яке нерідко поєднується з галюцинаціями (у таких випадках говорять про галюцинаторно-параноїдну форму) І синдромом психічного авто
матизму.
-циркулярна форма;-неврозоподібна ф-ма; фебрильна ф-ма.
89. Клінічні прояви шизоафективних психозів.
Депресивні і маніакальні фази з атиповою картиною, атипові маніакальні – крім підвищ. Настрою і активності звичайно розгортається маячення переслідування великого розмаху ( переслідують цілі величезні організації) маячення величності стає неправдоподібним, маячення відношення набуває ейфороичного х-ру( сві мною любуються) явища психічного автоматизму проявляються нериємним напливом думок, відчуття, що мозок працює, як компютер, передатчик думок. Депресивні атипові – відрізняються не стільки пригніченістю, скільки тривогою і страхом. Хворі навіть не можуть зрозуміти, що вони бояться (вітальний страх) або ждуть якихось страшних катаклізмів. Маячення переслідування, самозвинуваченнядепресивно забарвлене маячення воздєйствія, інсценування.Змішані стани – х-ні для повторних фазодночасно існують як маніак. Так і депрес. с-ми. Онейроїдні стани – розв. на висоті маніак, рідше – депрес. фаз. Симптоматика онейроїдної кататонії – сидять нерухомо або лежать, змінюючи вираз то жаху, то блаженства на обличчі, в контакт не вступають від себе женуть, оточуючих подій ніби не помічають.Тривалість фаз і проміжків між ними – від секунд до років.
90. Особливості клінічної картини шизофренії у дітей та підлітків.
Дитяча Ш. зустр. відносно рідко. Початок як правило поступовий, з безпричинних страхів, рухових і мовних стереотипій (безперервне повторення одних і тих же рухів, викрикування одних і тих же слів і фраз). Патологічні фантазії не відділяються від реальності. Перебіг частіше злоякісний. Дефект, крім основних негативних с-мів, поєднується із зупинкою р-тку психіки на тому віковому етапі, коли проявилася хвороба.
Підліткова Ш. як правило протікає з різноманітними психопатоподібними поруш. Ш. з в’ялим перебігом може тільки ними і обмежитися, параноїдна, проста, гебефренічна – з них починатися. Серед неврозоподібних картин зустрічаються дисморфоманія, аноректичний і деперсоналізаційно-дереалізаційний с-м, “метафізична інтоксикація”. В цьому віці дебютує і гебефренія.
    продолжение
--PAGE_BREAK--91. Основні принципи терапії шизофренії.
Для лікування хворих на шизофренію застосовують біологічні методи впливу (інсулінокоматозну, електроконвульсивну терапію, нейролептики) у поєднанні з реабілітаційними заходами. Вибір медикаментоз
них засобів визначається характером перебігу захворювання, його стадією, вираженістю психотичної симптоматики.Інсулінокоматозну терапію сьогодні застосовують головним чи
ном для лікування параноїдної шизофренії при відносно невели
ких (до року) строках захворювання. Електроконвульсивна терапія (ЕКТ) пров. натще, після випорожнення кишок і сечо
вого міхура.Щоб запобігти прикушуванню язика, хворому між зубами вставляють гумовий валик. Судорожну дозу добира
ють ндивідуально, електроконвульсивні при
падки викликають 2—3 рази на тиждень, загальний курс ліку
вання становить від 5 до 10 сеансів.ЕКТ застосовують при кататонічній шизофренії, а також при затяжних психотичних станах.Нейролептики-аміназин (середня добова доза — 200—300 мг).Трифтазин (стелазин) справляє позитивний вплив при маячних синдромах, у тому числі і при систематизованому маяченні, яке відносно гірше лікується, а також при виражених галюцинаціях, синдромі Кандінського — Клерамбо. Препарат застосовують у таблетках, дозування його добирають індивідуально. Лікування починають з прийому 5 мг препарату на добу, дозу щоденно підви
щують на 5 мг. Після досягнення клінічного ефекту дозу поступовії зменшують. Такий самий спектр дії галоперидолу. При станах, що характеризують маяченням і вираженою тривожністю, признача
ють
левомепромазин (тизерцин). У тих випадках, коли водночас з маяченням спостерігається виражена депресивність хворих, ней
ролептики комбінують з антидепресантами (амітриптиліном).Останнім часом для лікування шизофренії використовують нейролептики подовженої дії, наприклад модитен-депо.
92. Експертиза і соціально-трудова реабілітація хворих на шизофренію.
Непридатні до військ.служби зі знім.з обліку.Більшість хворих призн.недієздатними.
Це питання виріш.експер.-псих.в кожному окремому випадку.
93. Клінічна картина маніакальної фази маніакально-депресивного психозу (МДП).
 Маніакальна фазахарактеризується піднесеним настро
єм, прискоренням психомоторики і мислення. Хворі дуже активні, майже не сплять і не відчувають при цьому дефіциту сну, у все втручаються, беруться до роботи не враховуючи своїх реальних можливостей. У деяких випадках така завищена самооцінка супроводжується маячноподібними висловленнями, головним чи ном ідеями величності. Часто спостерігається підвищена сексуальність — легке зав'язування випадкових зв'язків, надмірне кокетування у жінок, намагання будь-що подобатися особам проти лежної статі, користування надміру косметикою і прикрасами,
Маніакальне хворі балакучі, через це в них захриплий голос. Темп мовлення прискорений- Характерні легкість виникнення суджень, непослідовність мислення, поверховість асоціацій. Пр« вираженій манії це прискорене і непослідовне мислення набуває характеру «скакання ідей». Незважаючи на надмірну активнісіь і ініціативність, жодної справи маніакальний хворий не доводить до кінця.
Підвищений настрій здебільшого відзначається веселістю, про
те деякі хворі виявляють схильність до дратівливості, гнівливості (гнівлива манія). Такі хворі завжди висловлюють невдоволення поведінкою оточуючих, можуть бути агресивними.
94. Клінічна картина депресивної фази маніакально-депресивного психозу (МДП).
Депресивна фаза МДП характеризується типовою для неї симптоматикою, у якій на перший план виступають знижений на
стрій, сповільнене мислення, загальмованість психомоторикн. Де
пресивні хворі говорять тихим голосом, обличчя у них смутне, вони часто скаржаться на тугу. пригніченість. Усе. що відбувається нав
коло і особливо те, що може статися з ними у майбутньому, сприй
мається хворим у песимістичному світлі. При вираженій депресії у хворих виникають маячні переживання, головним чином ідеї са
мозвинувачення, самоприниження, гріховності, іпохондричні. Хво
рі звинувачують себе у різних провинах і злочинах, значення яких перебільшується. 
95. Масковані депресії, циклотимія.
Останнім часом великого значення надають діагностиці цикло
тимії, під якою розуміють полегшений перебіг МДП, що характе
ризується нерізко вираженими депресивними (субдепресіі) і мані
акальними (гіпоманії) станами. Саме циклотимія дуже часто має клінічну картину маскованої депресії. Такі хворі тривалий час без успіху лікуються у терапевтів у зв'язку з наявністю в них численних соматичних скарг (на біль і порушення діяльності орга
нів кровообігу і травлення тощо). Характерні порушення сну— хворий прокидається вночі І більше не може заснути, сон не прино
сить йому відчуття відпочинку тощо. Призначення антидепре
сантів при маскованій депресії має не лише лікувальне, але й діагностичне значення, бо ефективність їх доводить правильність діагностики.
96. Особливості маніакально-депресивного психозу (МДП) у дітей та підлітків.
У дітей МДП протікає більш стерто, періоди х-би-10-15 дн.В гіпоманіакальному стані 
діти підв.говорливі, непоседучі, збуджені.В депрес.-скучні, вялі, повільні.Вираж.нудьги
з ідеями самозвинув.немає.Добові колив.інші-на вечір настрій погірш.У підлітків-
включ.в клін.картину гебефрен.ікататон.ознак, галюцинат.переживань.В молод.віці 
періоди підв.настрою переваж.над депрес.станами.Переваж.емоції тривоги. 
97. Показання до госпіталізації та принципи догляду за хворими з МДП, терапія і профілактика, експертиза і соціально-трудова реабілітація.
Для лікування хворих з депресивними фазами МДП викори
стовують антидепресанти- Імізин (меліпрамін) застосовують го
ловним чином для лікування депресій із загальмованістю (від 100 до 300 мг на добу); він не лише покращує настрій, але й має стимулюючу дію. При ажитованій депресії показаний амітриптилін (від 150 до 350 на добу). При тривожній депресії антидепресанти поєднують з призначенням на ніч нейролептичного засобу — ти-зерцину (12—25 мг). При вираженій тривозі і меланхолічному раптусі левомепромазин (тизерцин) призначають внутрішньо-м'язово по 25—50 мг. поступово збільшуючи дозу до 75—100 мг на добу (на 3—4 прийоми). Слід пам'ятати, що тнзерцин різко зни
жує артеріальний тиск (АТ), тому його не можна вводити хворим з низьким АТ. а призначаючи його, треба постійно контролювати артеріальний тиск.При маніакальних станах призначають нейролептики — аміна
зин, хлорпротиксен. галоперидол, тизерцин- Добрий ефект дає за
стосування літію карбонату по 0,25—0,75 г усередину (після при- йому їжі) 3—4 рази на добу- Цей препарат використовують також для профілактики фаз МДП (по 0,3 г 1—2 рази на добу).Особливості догляду і нагляду при депресивних фазах на
самперед полягають у попередженні суїцидальних спроб. Для цього медичні працівники повинні знати клінічні особливості захворювання і пам'ятати, що особливо зростає небезпека суїциду при виході з депресії. Це стосується і лікування антидепресантами, прн якому (особливо у разі застосування меліпраміну) загальмо-ваяість минає
раніше, ніж зникає пригнічений настрій. Якщо у відділенні є хворі у маніакальному стані, треба стежити за взаєминами їх з оточуючими, щоб не виник конфлікт, бо вони часто викликають роздратування в інших хворих, особливо у тих, хто страждає епілепсією.
98. Епілептична хвороба, класифікація, клінічні прояви.
Е.-це хв., яка проявл.пароксизм.явищами і призв.до специф.і незвор.змін особистості.
-фокальна:1)ідіопатична,2)симтоматична,3)криптогенна 4)генералізована.
основними симпто
мами хвороби є судорожний припадок із знепритомнепням І па
дінням. 
99. Клінічна картина судомного припадку, допомога хворому.
Припадок настає раптово, не
сподівано для хворого, без будь-якого приводу.При падінні (звичайно облич
чям уперед) хворий дістає ушиби, іноді тяжкі: перелом кореня носа, нижньої щелепи і т. ін. Судороги тоніко-клонічнІ: спо
чатку спостерігається тонічне на
пруження всіх м'язів тіла трива
лістю до півхвилини, яке змінює
ться клонічними судорогами, тоб
то безладними рухами кінцівок і мускулатури тіла. Клонічна фаза триває 2—3 хв. Ціаноз обличчя внаслідок за
тримки дихання.
Прикушення язика. На губах дрібнопухнрчаста пі
на, іноді забарвлена кров'ю.Мимовільне сечовипускання, Іноді дефекація і виділення спер
ми.Зіниці не реагують на світло. Нема реакції на наближення медперсоналу або інших осіб.Загальна тривалість припад
ку 2—3 хв. Сон після припадку трива
лістю від кількох хвилин до кіль
кох годин. Опритомнівши, хворий нічого не пам'ятає (не знає) про при
падок.
    продолжение
--PAGE_BREAK--100. Великий/ малий та атипові судомні припадки при епілептичній хворобі. 
Малий припадок-він полягає в короткочасному знепритомненні (іноді неповному) без судорог і падіння. Триває малий припадок звичайно кілька секунд. Якщо хворий стояв, то він так І продовжує стояти. Іноді тільки обіпершись рукою об що-небудь; якщо говорив, замовкає, але через кілька секунд продовжує розмову. Іноді малий припадок супроводиться автоматичними нецілеспрямованими рухами, бурмотінням.Оточуючі нерідко не помічають малих припадків.Малі припадки можуть повторюватись- протягом дня до 20—30 разів.
101. Епілептичний статус і лікувальні заходи виведення хворого з цього стану 
— епілептичний статус -полягає в низці великих судорожних припадків, що йдуть один за одним або з не
великими інтервалами. Таких припадків може бути до сотні і більше на добу. Хворі не встигають опритомніти. Епілептичний статус являє собою велику загрозу для життя хворого. Внаслідок великого м'язового напруження може настати гостра недостат
ність кровообігу, а також асфіксія. Багато епілептиків гине саме під час епілептичного статусу. Для врятування хворого потрібні невідкладні заходи.
102. Психічні еквіваленти при епілепсії, їх клінічна картина.
Дисфорія- нудьго-злобний настрій, що розвив.без будь-якої причини: хворий мрачний всім недов., придир., подразлив., агресивн.Потьмарення свідомості: поруш.орієнт.в часі, місці, обстановці.Епілепт.делірій: зорові галюцинації.Епілепт.параноїд-маячні ідеї, які носять чуттєві переживання.Епілепт.онейроїд-наплив фантаст.галюцинат.переживань.Епілептичн ступор-мутизм, відс.вираж.р-ії на навколишнє, скован.рухів.Особл.стан-потьмарення свідом.Трансамбулаторний автоматизм- потьмарення свідом.Сомнамбулізм-ходіння уві сні. 
103. Епілептична деградація особистості.
Людина стає егоцентричною, властолюбною, користливою.Вона одразл., сварлива, з’явл. агресивн., жорстокість, впертість. . 
1) патологічна деталізація мислення — застрягання на деталях, неможливість виділити основне, схильність до надмірної розважливості, неможливість коротко відповісти на запитання: 2) порушення пам'яті — збіднення мови. випадіння слів, важке запам'ятовування нової інформації: 3) полярність характеру — схильність до надмірної улесливості, люб'язності, до вживання зменшувально-ласкавих слів, що поєднується з спалахами гніву, злості, злопам'ятство, мстивість, дратливість: 4) наявність дисфорій — приступів тужливо-злобного настрою з схильністю до афектів гніву, агресії.
Причиною є органічні зміни головного мозку, які взагалі обумовлюють клініку епілепсії, а також зміни у мозку після судом: розростання гліальної тканини, дисплазія мозку тощо. Профілактика: адекватне лікування великих і малих судомних приступів, патогенетичне лікування: безсольова дієта, дегідратаційна і розсмоктуюча терапія, психотерапія
104. Принципи лікування та експертизи хворих на епілепсію.
Лікування доцільно починати з брому в поєднанні з кальцієм.Паралельно призначають протисудорожні засоби: фенобарбі
тал по 0,02—0.05 г з кофеїном по 0,1 г—по 1 порошку 2—3 рази на день. Застосовують хлоракон по 0,25—0,5 г по 1 таблетці 3 ра
зи на день, дифенін по 0,1 г 2—3 рази на день у таблетках, гекса
мідин—0,25 г 3 рази на день у таблетках. При малих припадках рекомендується триметин по 0,1 г по І таблетці 2—3 рази на день.При лікуванні дифеніном, гексамідином, триметином треба ро
бити повторні аналізи крові, щоб уникнути токсичної дії цих пре
паратів, що Іноді буває.Для поліпшення обмінних процесів у мозку корисно застосову
вати глютамінову кислоту по 0,5 г 3 рази на день і весь комплекс вітамінів (декамевіт, ундевіт).Основний принцип
лікування полягає в тому, що вибирають мінімальну, індивідуальну для кожного хворого, дозу, при якій припадки припиняються або стають рідшими. Якщо якийсь засіб не дає позитивних наслідків, то застосовують інший, поступово зменшуючи дозу першого засобу і збільшуючи дозу другого. Не можна відразу припиняти лікування тим чи іншим одним препаратом. Це може стати причиною настання епілептичного статусу.
105. Визначення і класифікація психогенних захворювань.
Психогеніями називаються такі порушення вищої нервової діяльності, які розвиваються внаслідок впливу на людину психічних травм або тривалого емоційного напруження. Поява, пе
ребіг і зворотний розвиток їх, а також зміст зв'язані Із зазна
ченими чинниками. Ці порушення цілком оборотні, оскільки при них немає органічних, запальних або дегенеративних змін у нервових клітинах. Клінічні типи психогеній різні, їх основні форми-психоген
ні психози І неврози. Вони можуть проявлятися у вигляді корот
ких реакцій, які звичайно не спричиняються до госпіталізації хворого в психіатричну клініку, й у вигляді пролангованих пси
хогенних (або реактивних) психотичних та невротичних станів.
106. Основні форми невротичних реакцій та розладів.
Причиною неврозів не є психотравма (гостра чи хрон). вона лише дає поштовх. Конфліктна ситуація викл зміну поведінки, а енвроз виникає лише тоді, коли є внутр конфлікт самого з собою. Внутр конфлікт людиною не усвідомл, він є символо нереалізоаанихкомплексів, що форм в дитинстві. Велика роль — нерв система передана батьками, виховання. Нейрофізіол сутністьпри неврастенії — низький поріг нерв збудливості, підв виснажливості нерв с-ми.гол болі — за рах поруш збудливості судин внаслідок коливань АТ, аналогічно — болі в різних частинах тіла. Отже. всі ці с-ми психогенні, не мають орг патології.
До неврозів належать істеричний невроз, невроз навязливих станів, депресивний невроз, психастенія і неврастенія, невроз страху, іпохондричний невроз.
107. Клінічна картина і лікування невротичних розладів.
Істерія-основі лежить істеричний характер. Найважли
вішими його рисами є: надмірний егоцентризм, підвищена навію
ваність і самонавіюваність та підвищена емоційність.
Істеричні розлади нестійкі. При зміні життєвої ситуаціїі при правильному лікуванні вони минають.Лікування полягає в так званому «посередньому» навіюванні. Хворому призначають якісь ліки (обов'язково такі, про які він не чув) або фізіотерапевтичну процедуру і переконують його, що піддією цих ліків він одужає. Іноді вдаються і до безпосереднього навіювання — гіпнозу. Не можна показувати хворому, що його важають симулянтом. Лікування навіть індиферентними ліками требапроводити з цілковитою серйозністю.Психастенія-виражається в нав'язливих дум
ках, сумнівах, страхах. Нав'язливість полягає в тому, що хворий, добре розуміючи безглуздість своїх страхів і сумнівів, не може позбутися їх. Якщо риси нав'язливості переважають у характері психастеніка, то кажуть про невроз нав'язливих станів. Неврастенія- підвищена втомлюва
ність, дражливість, нервовість, втрата апетиту, безсоння, головні болі. Хворі відрізняються один від одного хіба тільки порядком переліку цих розладів.Лікування передусім має бути спрямованим на усунення основ
них шкідливих факторів. Треба урегулювати розпорядок дня. Хар
чування повинно бути повноцінним щодо вмісту білків І вітамінів. Рекомендується зміна обстановки (а іноді й роботи), активний відпочинок: прогулянки, спорт, водні процедури, туризм. Спочатку не можна обійтись без лікарських засобів. Корисне тривале прий
мання доз бромистих препаратів і кальцію. 
108 Клінічна картина і лікування настирливих розладів невротичного геневу.
Невроз нав'язливості характеризується появою нав'язливих станів безпосередньо після психічної травми або через той чи ін
ший проміжок часу після неї. Нав'язливістю називається таке явище, коли в свідомості людини раптово з'являються чужі Їй думки або почуття, вини
кає непереборна потреба в якихось діях або, навпаки, незбори
ма затримка останніх. Хворий критично ставиться до нав'язливості: він розуміє без
глуздість, «непричетність», «нав'язаність» цих явищ . Лікування має бути психотерапевтичним. Однак, зважаючи на те, що не всі хворі добре піддаються гіпнозові, найкращим способом є раціональна психотерапія в стані неспання. Слід рекомендува
ти також аутогенне тренування.
У важких випадках непоганий ефект дає психотерапія в стані легкого наркозу (так звана наркопсихотерапія).
109. Клінічна картина і. лікування конверсійних дисоціативних розладів.
дисоціативних – ( антисоціальний розлад особистості) – зневага до почуттів інших, недостаток емпатії, безвідповідальність і ігнорування соціальних норм, неможливість підтримувати тривалі відносини з іншими легкість агресиних спалахів, включаючи жорстокість, відсуність почуттяя вини і відсутність здатності набувати досвіду із минулого, особливо з покарань, постійне бажання легких розваг і насолод, у хилення від виконання будь- якої роботиі обовязків, тяга до антисоціальних поступків, алкоголізму, наркоманії, слабовільні і боягузливі, одинокість переносять важко.
Лікуання – див. психопатії
    продолжение
--PAGE_BREAK--
110. Соматоформні розлади. Клініка та лікування. ( чуваки, ну галяк, я обламався, як почав то всьо в літературі шукати, короче – приходьте на консультацію і дружно питайте викладачів. Звиняйте і не помінайтє ліхом (чи лохом ?) .
111. Гострі реактивні психози, їх лікування та експертиза. 
Реактивний ступор миттєво застигає, неможлл зробити жодного руху, мутизм, від страху остовпів, після приступу — аменція (хв — год),. емоції атрофуються, мислення зберіг, все бачить, але ніби у сторони. Реактивне збудження гостро почин, хаотичні недоцільн рухи, мечеться. без цілі розмахує руками, кричить, просить допомоги, фугіформна р- ція, затьмарення свідом. амнезія, тахікардія, блідість, пітливість, ціаноз, 1 І2 — це шокові псих р- ції.
Істеричні психози : псевдодеменція. невідповід на прості запит, мімодія, вилучені очі, бездумний вираз лиця, ехомімія, депресивна та ажитована форми, Пуерилізм - дитячі риси, говорить по дитячому, проситься на руки +деменція, депресивний стан, Реактивно-психогенна депресія - пригніченатуга. говорять тихо. сльози, самозвинувач., надцінні Ідеї винності, маячня,, галюцинації, суїцид. Реактивно-психогенне маячення - реакт параноїд- маячення переслід. погано відносяться, самозвинувачення, почутя біди. Причиною м.б ятрогенії. Бувають індуковані маячення - передача маячн ідей близькій людині. 
112. Диференціальна діагностика істеричного та епілептичного припадку.
Епілепс.- Припадок настає раптово, не
сподівано Для хворого, без будь-якого приводу.2. При падінні (звичайно облич
чям уперед) хворий дістає поранення, іноді тяжкі: перелом кореня носа, нижньої щелепи і т. ін.3. Судороги тоніко-клонічні: спо
чатку спостерігається тонічне на
пруження всіх м'язів тіла трива
лістю до півхвилини, яке змінює
ться клонічними судорогами, тоб
то безладними рухами кінцівок і мускулатури тіла. Клонічна фаза триває 2—3 хв.4. Ціаноз обличчя внаслідок за
тримки дихання.5. Прикушення язика.6. На губах дрібнопухнрчаста пі
на, іноді забарвлена кров'ю.7. Мимовільне сечовипускання, Іноді дефекація і виділення спер
ми.8. Зіниці не реагують на світло.9. Нема реакції на наближення медперсоналу або інших осіб.10. Загальна тривалість припад
ку 2—3 хв.11. Сон після припадку трива
лістю від кількох хвилин до кіль
кох годин.12. Опритомнівши, хворий нічого не пам'ятає (не знає) про при
падок.Істерія-1. Припадок настає після не
приємностей і в передбаченні досягнення якоїсь вигоди.2. Ушибів не буває. Багато шуму, хворий б'є посуд (недо
рогий), перекидає меблі та Ін
ші предмети.3. Судороги можуть бути то
нічними або клонічними, але вони відтворюють координо
вані, завчені хворим рухи-Іноді це істерична дуга-міст: хворий доторкається до ліжка потилицею і п'ятами.4. Почервоніння обличчя.5. Не буває, або зрідка прикушення губ.6. Піни не буває.7. сечопуску не буває.8. Реакція є, але очі часто під
ведені під лоба 9. Реакція є—судороги по
силюються в присутності ото
чуючих.10. Тривалість більш як 5 хв.з невеликим відпочинком до півгодини.11. Сну немає.12. Пам'ятає, але іноді робить. вигляд, що не пам'ятає.
113. Затяжні реактивні психози, їх клінічний перебіг. Лікування.
Ряд заг. інф. захв. можуть мати затжний перебіг. Психічні прояви іноді з самого початку перебігають без потьмарення свідомості у вигляді так зв. перехідних с-мів. Закінчуються звичайно тривалою астенією, іноді – корсаковським або психоорганічним с-мом. клініка мінлива, Депресивно – маячний стан може змінитися маніакально – ейфоричним, далі можуть приєднатися ідеї переслідування, іпоохондричне маяченння, глюки. Конфабуляції зустрічаються рідше. Психопатологічні розлди супроводжуються астено- вегетативним с-мом, депресивно-іпохондричним с-мом. Лікування. –нейролептики ( аміназин, френолон. хлорпротіксен.) при депресивних станах – амітриптилін. азафен.
114. Форми психопатій. Трудова, військова та судова експертиза хворих к.а неврози та реактивні психози- Психогігієна і психопрофілактика при психогенних захворюваннях.
- псих. із стат. збоч. ( геронтофілія, некрофілія), - гебоїдна ( егоїзм, байдужість до всього, деспотизм. карєризм), - афективна ( підвищ. настрій, безтурботність, переоцінка власних можливостей, ), - гіпертимічна ( незадоволеність собою, зниж настрій), - гіпотимна ( егоцентризм, підвищ. самооцінка, впертість, застрягання на думках, односторонність мислення, грубість, конфліктність) – збуджувальна ( запальність, грубість, брутальність, розщгальмованість інстинктів) , — істерична ( емоційна нестійкість, поверхнева театральність, яскравість емоцій) – епілептоїдна, ( вязкість псих. процесів, незграбність, педантичність, дисфорії), - шизоїдна – ( замкнутість, мова незрозуміла, байдужість, жорстокість, витонченість в одягу), - астенічна (вразливі, чутливі до всього, не витримують псих. І фіз. Навантажень), - психоастенічна – ( деталізація явищ, все аналізують, зважують перд тим, як щось зробити, педантичні, бідність емоціій) 
ри неврозах як правило працездатність збережена, на період тривалого амбулаторнрго лікування – первод. на роботу, яка-б забезпечувала можливість проведення лікування, 
невміняємі і недієздатні при правопорушеннях, вчинених в психотичному стані
115. Визначення поняття психопатії, фактори, що обумовлюють її розвиток.
Це аномалії розвитку х-ру, є розлад структури особистості, порушення адаптації в соціальній сфері, не змінюєтьсся значно проягом життя і викликає дизадаптацію до умов життя. 
фактори – див. 116 + органічна –при пре- і постнатальних шкідливих впливах на ГМ. 
психопат — це субєкт, що внаслідок патол стану свого характеру страждає сам і змушує страждати

116. Краєва та ядерна психопатії, фактори, що їх формують, особливості медико-соціальних заходів при цих патологіях.
ядерна ( конституційна, генуїнна) – зумовлена спадковістю і і проявляється навіть при самому благоприємному соціальному оточенні. Звичайно в когось із родичів, сиблінгів чи батьків вдається прослідкувати ті-ж риси х-ру.
Краєва – ( набута, патохарактерологічне формування ) – є наслідком неправильного виховання або тривалого несприятливого впливу оточуючого середовища, особливо коли це відноситься підліткового віку – періоду встановлення х-рунеблагоприємні фактори подіють швидше, коли буде підгрунтя- акцентуація. Лише дуже суворі умови можуть стати причиною психопатії на будь якій основі ( напр. в тюрязі) 
117. Профілактика психопатій, лікування. Експертиза психопатій (трудова, військова та судово-психіатрична 
профілактика- правильне виховання, забезпечення оптимального психологічного мікроклімату, усунення психічних та черепно-мозкових травм в дитинстві.
Медикаментозне лікування – під час декомпенсацій, а при глибоких – постійно. При дисоціативному розладі- коректори поведінки – неулептіл, сонапакс, модітен; При емоційно- нестійкому розладі- сібазон, тізерцин, при дисфоріях- карбамазепін. при ананкастному розладі – феназепам або малі дози галоперідоллу, при тривожному- тазепам, феназепам, хлорпротіксен. Декомпенсації при гістріонічному розладі – аміназин. При шизоїдному- малі дози трифтазину або френолон.
Психотерапія- починають з індивідуальної раціональної ( розяснювальної, дискусійної), Гіпноз більш дієвий при гістріонічному розладі. Потім – групова або сімейна терапія
судово-психіатрична експертиза – вміняємі, за виключенням вчинених протиправних дій на висоті декомпенсації ( в деяких країнах є поняття часткової вміняємості). Дієздатність як правило збережена
    продолжение
--PAGE_BREAK--118. Причина олігофреній, їх поширеність. Ступені олігофренії.
Олігофренія в дослівному перекладі з грецької означає малоумство. Під цим розуміють природжене або рано набуте недороз
винення психіки. Залежно від вираженості розумової недостатності розрізняють умовно три ступені олігофренії. Найтяжча — ідіотія, середня—імбецильність, найслабша—дебільність.Ідіотія зумовлена недорозвиненням або ушкодженням головного моз
ку. При цьому можуть бути виражені і фізичні дефекти, і розлади в нервовій системі. Імбецильність-розвинені краще, хоч чітку межу, між ідіо
том і тяжким імбецилом провести важко. Запас слів понад ЗО і може досягати 200—300. Мова дефектно. Дебільність - найлегший ступінь розумової відсталості, її вираженість коливається в дуже широких межах, але завжди залишається ниж
учою від норми. Дебіли не можуть навчатися в нормальній школі. З перших же класів вони залишаються на другий рік .
119. Профілактика і лікування олігофреній, значення виховних заходів у соціальній реабілітації хворих на олігофренію. Трудова, військова і судова експертиза хворих на олігофренію .
 Лікування олігофреній можливе тільки в обмеженій кількості випадків, коли відома етіологія їх, на
приклад при природженому сифілісі та деяких спадкових пору
шеннях обміну (галактозурія, фенілкетонурія). Дуже велике значення має виховання і навчання олігофреніків і залученням їх до корисної праці.Профілактика випливає із сказаного про етіологію. Система охорони материнства і дитинства в Україні відіграє в цьому відно
шенні неоціненну роль. Організовано медико-генетичні консультації для запобігання можливим спадковим захворюванням.
120. Принципи трудової експертизи психічно хворих. Критерії та ступені непрацездатності.
Проводиться у випадку, коли потрібно виявити ступінь втрати працездатності, Непрацездатність- 1) часткова- (не в стані виконувати звичайну роботу, потрібно полегшити умови), 2) повна – ( звільнення від всякої роботи), 3) тимчасова – ( напр.- лікарняний листок на 3-6 днів), 4) стійка ( продовжує ЛКК, ЛТЕК), при хворобі 4 міс- продовж. Лік. Листок, або — 5) інвалідність (1 гр.- повна втрата працездатності, потрібен нагляд сторонніх. не в змозі обслужити себе, 2гр. – повна втрата по профес. роботі, інша – збереж… може себе обслужити, 3 гр.- зниження працездатності, коли систематично не можуть виконувати роботу)
Завдання – контроль за повнотою, якістю, ефективністю лікування, виявлення ступеня збереженості чи порушення професійної і заг. працездатності, визначення можливості професійної переорієнтації чи групи інвалідності.
121. Завдання військово-психіатричної експертизи.
Виявляти психічнохворих з метою недопустити до служби в арміії 
122. Завдання судово-психіатричної експертизи. Поняття осудності та її критерії. Примусове лікування в судово-психіатричній практиці.
( Амбулаторна, стаціонарна, заочна, ), проводять комісійно, по постанові слідчого, прокурора, визначають стан псих. Здоровя ( відсутність чи наявність душ. Захв., деменції,)- мед. критерій, і ступінь вираженості ( здатність керувати своїми діями, усвідомлювати їх ) 
123. Поняття дієздатності, опікунства і. опіки в психіатрії.

дієздатності- здатність людини, усвідомлювати свої дії, керувати ними, не приносячи шкоди суспільству, 
опікунство – характеризують можливість і потребу в догляді за хворими, родичами, близькими за умови нездатності самообслуговуввати себе хворим
124. Принципи терапії психічних розладів і захворювань.
— викор. тер. засобів, враховуючи етіологію, клін. форму, структуру провідного псих. с-му, довготрив. захв., його стадії, типу перебігу, — дія на патогенетичний шлях, — комплексність, індивідуальність, 
Етіопатогенетичне лікування: — (протизап., жарозниж., антиб. – при інф. ) – ( дезінтокс. – при інток) — ( гіпотенз., десенсиб, дегідрат, оксигенотерапія, гемодилюція, гемосорбція, гемодіаліз, вітамінотерапія, ноотропна терапія, дієтотерапія. пірогенна тер., сульфозинотерапія. інсуліно-, атропіно-, психотропна, психотерапія.
125. Класифікація психотропних препаратів.
Психолептики- А)- Нейролептики, 1) седативної дії (аміназин, тизерцин, пропазин, клозепан) 2) антипсихотичної дії ( трифтазин, галоперидол, етаперазин, френолон) 3) транквілізатори ( хлозепід, сібазон, нозепам, мезапам, тріоксазин) 4) нормотиміки ( солі літію) Б) Психоаналептики – 1) антидепресанти (а) седативної дії ( амітриптилін, ніаламід) (б) стимул. дії ( меліпрамін, інказан) В) Психостимулятори ( сіднокарб, сіднофен, сапарал, ацефен ) Г) Ноотропи Д) Психодислептики ( галюциногени, ЛСД25, Е) Снодійні Є) Протисудомні, Ж) протипаркінсонічні ( мідантан) 
126. Ускладнення психофармакотерапії. Медикаментозна корекція.
АНТИПСИХОТИЧНІ НЕЙРОЛЕПТИКИ- аміназин- колапс, депресії, паркінсоноподібні стани, жовтяниця, агранулоцитоз. Трифтазин, галоперідол – пірамідні розлади ( лікування- циклодол)
СЕДАТИВНІ НЕЙРОЛЕПТИКИ І ТРАНКВІЛІЗАТОРИ – тізерцин- колапс; Хлорпротіксен – сонливість; Сібазон – звикання та залежність ( ейфорія); АНТИДЕПРЕСАНТИ – Імізин, Амітриптилін – може посилювати тривогоу, маячення, глюки, тахікардія, затримка сечі, сухість в роті, порушення акомодації; 
ТИМОСТАБІЛІЗАТОРИ- літію карбонат- під час депресії може затягнутися депресивна фаза, діарея. мязевий тремор, ураження нирок і щитовидної з-зи. ПСИХОСТИМУЛЯТОРИ - Сіднокарб – порушує сон, безсоння, неспокій, дратівливість, 
127. Сучасні методи психотерапії і показання до їх застосування.
Основні групи – сугестивні ( гіпноз, автогенне тренування, плацеботерапія, ) , поведінкові, або біхевіоральні(основані на виробленні умовних рефлексів, наприклад для лікування алкоголізму ) , раціональні(логічне переконаня пацієнта, розяснення природи захворювання і шляхів його усунення, є директивний підхід ( активне переконання) і недирективний ( разом оцінюють причини і можливості подолання хвороб), групова психотерапія, сімейна психотерапія ) і психоаналітичні ( психоаналіз за Фройдом, неофройдизм, вчення про методи психологічного захисту ) методи. 
, допоміжні- мелотерапія( лікування. музикою), імаготерапія, бібліотерапія, 
покази- важливий лікувальний засіб при неврозах, полягає в переорієнтації особистості людини на осснові дійового усвідомлення причин і процесу розвитку хвороби та пербудови ставлення хворго до факторів, які зумовили захворювання. 
128.Психоаналіз та аналітично-орієнтована терапія. Показання до застосування.
суть психоаналізу- дістати із підсвідомості витіснені свідомим подавлені внутрішні конфлікти і псих. травми. аналізуються сновидіння, вільні асоціації ( пацієнт говорить перше, що цому пийде вголову), важливе значення надається трансферу – переносу пацієнтом на психотерапевта подавлених почуттів – кохання, ненависті. Існує контртрансфер – психотерапевт переносить на пацієнта почуття ємоційно значимих для пацієнта осіб. 
129. Завдання соціально-трудової реабілітації.
Попередження подальшого розвитку хвороби, втрату працездатності, і направлена на найбільш можливо раннє повернення хворих та інвалідів до суспільно корисної праці та активного соціального життя. Найважливішою задачею є відновлення особистого ( своїх власних очах), і соціального ( в очах оточуючих) статусу хворого – сімейного, трудового, суспільного.
130. Диференційна діагностика олігофренії і деменції- Класифікація олігофреній і деменцій по ступеню вираженості. Основні ознаки синдрому Дауна, кретинізму, атеросклеротичної і сенільної деменції –
Олігофренія — недорозвиток інтелекту звяз з ураж ЦНС у внутріутробн п-ді або в ранньому віці — до З років. Ступені; -дебільність, Імбецильність, ідіотія, Деменція — набуте зниж інтелекту, втрата здатності набуття навичок і зань. втрата крит оцінки оточуючого і самого мсебе, втрата раніше набутих знань. Є — лакунарна і тотальна. Зустр при шиз, алког. судин ГМ, епіл, старечих психозах.
131. Клініка, перебіг і лікування Корсаківського поліневротичного психозу, хвороби Гаие-Верніке та різних форм хронічної алкогольної енцефалопатії.

Корсак психоз — фіксаційна, ретроградна, антероградна амнезія, псевдоремінісценції (в результаті орт уражень ГМ, при ЧМТ, інфекціях) з поліневритом на фоні алкоголізму. Перебіг частіше прогредіентний.
Енцефалопатія Гайє-Верніке — м.б. гострий. підгострий і рон перебіг. Гострий — як несприятл варіант алкогольн ого делірію з вираж поруш свдомості за деліріозно-аметивним типом, що переходить в оглушеність. сомноленцію. сопор. кому, часто закінч летально. Підготра і хрон форми — сплутана свідомість, епіпепт припадки, грубі розлади памяті, ектрапірамідні розлади. Хрон енцефалопатія — звуж кола інтересів, спрощення емоці, зникає критика до своєї поведінки, грубий алк гумор, зниж інтелект, память. у деяких • маячня, ейфорія. Лікування: патогенет (дезінтокс, дегідратац, заг зміцн, антипсихотична, протиалкогольна) + ноотропи, тонізуючі, стимулюючі.
132. Віддиференціюйте алкогольний делірій від інфекційного, травматичного, інтоксикаційного і сифілітичного.
При алк. в анамнез хрон алкоголізм з різким приппиненням вживання алк, вегетат поруш (блідість, тремор, ін явища абстиненції. Галюцинації яскраві, зорові, казкові, фантастичні. При травм делірії — в перші 2 міс після травм, галюцинації: кров, кртина травми. При інф. на фоні інфекції, на висоті, супроводж високою Т і інтоксикацією. При сифіліт - епізодичне підв Т, с-ми ураж внутр органів, поліаденіт, с-ми ураж III пари ЧМН, + р-ція Вассермана, Ланге має сифіліт зубець, ефект від протисифіл лікування. 
    продолжение
--PAGE_BREAK--133. Правові аспекти обстеження хворого психіатром, постановки психіатричного діагнозу і госпіталізації у психіатричний стаціонарі.
Законодавство передбачає захист інтересів хворого і надання псих хворим своєчасної мед допомоги. В психіатричний стаціонар направляється хворий по суворим показам, де його оглядає черговий лікар а потім — лікуючий лікар. Показом до невідкладної госпіталізації є протиправова поведінка, загрожуюча для оточуючих і для самого себе — гостре психомоторне збудження, маячня, галюцинації. схильність до імпульсивних дій. Доцільність госпіталізації оцінюється протягом доби спец комісією з 3 лікарів психіатрів.
134. Диференційна. діагностика простого і патологічного алкогольного сп'яніння. Клініка основних форм патологічного алкогольного сп'яніння. Судово-психіатрична експертиза
 патол спяніння - це гострий короткочасний психотичний стан після вживання малої або середньої дози алкоголю, раптовий початок, потьмарена свідомість, галюцинації, маячня, руйнівні або агресивні дії, закінч сном, раптово з подальшою повною амнезією. Просте спяніння — хитка хода, розвязність дизартрія. Це гостре отруєння алкоголем, важкість якого залежить від дози, індивідуальності, віку, статі, сомат і псих стану. Експертиза — неосудні при патол спянінні, решта — осудні. 
135. Основні ознаки, наявність яких дає підстави запідозрити психосоматичне захворювання- Тактика лікаря соматичного профілю.
при опитуванні – психічний автоматизм, навязливі думки та побоювання, маячні ідеї, обманпи відчуттів, деперсонізаційні і дереалізаційні розлади;
при огляді- слухові глюки, манія переслідування, коли хворий насторожений, напружений, 
136. Профілактика суїцидів обумовлених стресовими ситуаціями і психічними хворобами.
-заходи соц-мед характеру (ріст освіченості культури, боротьба з пияцтвом, наркоманією. вдосконалення виховної роботи. диспансризація хворих, які страждали на хрон псих захв, створ широкої сітки превентивної служби)
-захожи проф-мед характеру(визн групи підв ризику, організація суїцидолог служби (кабінет суїцидолога, кабінет довіри, кризовий сьаціонар), допомога в стаціонарі, вивчення І виховання антисуїцидних факторів особистості — оптимізму волі)
137. Основні причини конвульсійних реакцій. Поняття про симптоматичні епілепсії. Критерії постановки і верифікації діагнозу «Генуїнна епілепсія».
Причини конвульсій:
1) гіпертермія до 40-41 °С; 2) спазмофілія у дітей:
3) еклампсія у вагітних; 4) правець: 5) ЧМТ: 6) алкоголізм; 7) різноманітні інфекції, інтоксикації, соматичні хвороби з явищами нейротоксикозу: 8) операції на мозку.
Симптоматичні епілепсії — це ускладнення різноманітних хвороб і травм, які виникають вторинно внаслідок ушкодження ЦНС при тій чи інший хворобі. Як правило не є постійними і можуть зникати при виліковуваннізахворювання, яке призвело до Їх винекнення, хоча іноді їх тривалість значно перевищує тривалість основного захворювання (ЧМТ. операції). Критерії діагнозу — «генуїнна епілепсія» ставиться у випадку наявності розгорнутої клінічної картини захворювання (наявність судомних припадків, що настають без видимих причин, передвісників, аури. псисхічних еквівалентів, деградації особистості по епілептичному типу). Всі вище перераховані ознаки характерні тільки для генуїнної епілепсії, і не характерні для симптоматичних. Також критерієм є тривалий перебіг захворювання. неефективність симптоматичної терапії, а лише протисудомних засобів використання дає ефект,
138. Основні види терапії при шизофренії. Показання. Принципи примінення нейролептиків.
Нейролептики, антидепресанти і піротерапію,Інсулінокоматозну при параноід. Формі. Психотропні-
урахуванняпровід ного психопатологічного с-му.галюцинаторно маячні етапи нейролептанальгезивним ефектом(аміназин)гапоперідол, трифтазин-НЛ заптипсихотичної дієти тривожно фобічні-транквілізатори і депресивні.антидепресанти (амітриптелін, меніпроміл).Катотонічна форма -межентил.френолон.цирку ляторна(маніак)-тизерцин.галоперідопдепресивні-меліпроміл.амітриптилін.і аолохаотичний та вялотекуч ий-транквілізатори(тазепам.фенозепам, еленіум і антиагреганти). Нейролептики комбінують з ноотропілом.Піротерапия-ефект при прост формі шизофреніє В/М
сульфазин.Дезінтоксикац.терапія(глюкоза.реополіг люкІн, гемодез)протизапальна(А.Б.,.сульфаніламід й.Підтримуюча терапія(нейролептики пролонгованої дії(1-3 тиж)-НЛ-мають седативну, заспокійливу дій, при афективних розладах станах збудження антипсихотичнои 74-Лікування фібрипярної ШФ-Електросудомотерапія 5-7 проц. Патогенетичне лікування: психотропні засоб призначають прицільно враховуючи провідний психопат. С-м:1галюцинаторно-маячен. С-м аміназин, трифтазин.2.тривожно-фобічний транквіп.(еленіумї-(під вищ. 1-тіла, ознаки запалення в крові, ознаки тонзиліту, бронхопневмонії)-назнач. Антибіотики, сул ьфакілам ід.саліцилати, д ез і нтоксикац терапія (глюкоза, гемодез, реополіглюкін). ноотропи (ноотропін, нейролепт пролонгдії 1-3 тижні.
139. Обов'язковий об'єм клінічних і параклінічних обстежень при епілепсії.
. Основну роль при обстеженні хворих на епілепсію, як і при інших хворобах, мають суб'єктивне і об'єктивне обстеження хворого. Серед параклінічих методів використовують біохімічні дослідження крові та ЕЕГ- Особливу увагу при обстеженні треба звернути на: 1) суб'єктивне обстеження — тривалість хвороби, попередні прояви, частоту проявів, лікування і його ефективність, наявність спадкової схильності до епілепсії; 2) об'єктивне обстеження — виявляє комплекс ознак, характерних для епілепсії; 3) параклінічні обстеження — біохімічний аналіз крові, проба з сольовим навантаженням і водним (натще 1,5л рідини і контроль за її виділенням протягом 5 год); ЕЕГ — в спокої, також і після водно-сольового навантаження.
140. Клініка і перебіг інволюційної депресії і інволюціного параноїду. Диференційна діагностика інволюційних психозів з МДП та шизофренією.
Клініка інволюц депресі ї параноїду спровоковані патол. клімаксом, психотравмою. Якщо у людини тривожно-помилковий тип — депресія, у людей з етичним типом — параноїд. інвол депресія: різко виражена тривога, постійне пригнічення настрою, в той же час вони збуджені, бігають пол палаті, повторюють, що все загинуло. ДМП — депресія і тривога направлені на мйбутнє. відсутнійй циркадний ритм, хараткрена тріада Протопопова (тахікардія, мідріаз, закрепи). Інвол параноїд — маячні Ідеї самообвинуваченя, самоприниження, за перебігом нагадує шизофр. але маячення монотематичне. без галюцинацій, с-м КандІнського-Клерамбо.
141.Диференціальна діагностика шизофренії і соматогенного психозу.
На відміну від ендог.псих-.ШФ і психози етіолог. повязані з зовнішніми шкідливими факторами (сом.захв.).Принципові відмінності екзоген. Від ендоген. психозу: 1. гострий початок як правило на висоті ендоген. фактору-хвороба.2.с-м розладу свідомості (аментивний чи деліріозний) з порушенням орієнтації, розгубленістю, руховим та мовним неспокоєм. З.прямозалежність важності і динаміки психопатологічного с-му від перебігу основного захв-.тобто макс. Поруш.психіки співпадає з підйомом 1-тіла чи інших проявах сомат. псих… 4.після одуження від екзоген, психозу у хв. відмічається анемія на період психоза.При розвиту сомат. психоза домінування основного захв. додатково дають курс нейропептиків-
142. В чому полягає різниця між акцентуацією особи і психопатією?
Акц особи — це індивідуальні риси. що можуть переходити в патолог стан, особливості відхиляються від загальноприйнятих норм але не виходять за межі фізіологічних. Монгард виділяв варіати особистостей емотивнії збуджувані. депресивні, систолічні застрягаючі, істеричні, істерично застрягаючі, педантичні, паранояльні, епілептоїдні. Це варіант норми Психопатії- е розлад структури особистості, порушення адаптації в соціаьлній сфері, психопат — це субєкт, що внаслідок патол сьану свого харакьеру страждає сам і змушує страждати
143. Диференційна діагностика атеросклеротичної і сенільної деменції. Медико-соціальна допомога.
сенільна деменція- виникає після 70р, пвяз. з аторфією кори ГМ, атероскл. –внасл. заг. захв, тому будуть с-ми поруш. в ін. орг., поруш. кровопостач. ГМ; ПРИ КТ- сен. – аторфія кори, атер- ураж. судин, інсульт.
ПЕРЕБІГ- атер. – трив. перебіг, збер. трив. час лакун.фор. с-ми( слабкодухість, астенічний, ) сеніл.- грубість, жорстокість, егоцентризм. розгальмованість інстинктів, ( ненажерливість, підв. лібідо), вже в ініц. стадії – втрата ядра особистості, клініка стабільна, більш виражена дисоцація, менш- соматичні розлади
144. Основні зміни особистості при наркоманіях.
неврози, псииихопатоподібні стани по астеноіпохондричному типу, істеричному, апатичному типу. Для цих варіантів характерні звуження кола інтересів, очерствіння особстості, егоїзм, що доходить до егоцентризму, порушення пам'яті, деградація, одностор гіпербулія.
145. Патологія та зміні'і психіки осіб з вродженими і набутими фізичним вадами-

особлива роль — зовн оточення і — особливостей психіки. Часто формується підозріливість, нехтування своїм дефектом. Є 2 типи поведінки — активний (намагається компенсувати дефект в середовищі); — пасивний (тенденція до уамітнення). Набуті дефекти — важче реагують на дефекти обпиччя. важче руки, ніж ноги. Для хворого це катасгрофа, часто депресія. Психологія сліпих: в 3-5 років виникають іноді невротичні симптоми (нічні страхи, енурез, поруш апетиту, деколи плаксивість, дратівливість, впертість, погано почуває себе в товаристві зрячих. В ін м.б. почуття егоцентризму. Р-ція на вади обличчя -хворі стають гіперсенситивними, вразливі, бояться виходити на вулицю, щоб не привертати увагу. У ригідних осіб негат емоції можуть набувати хрон характеру, наростання збудливості, нерідко виникає паранояльна настороженість. 
146. Зміни характеру при соматичних хворобах (ІХС, гіпертонічна хвороба, виразкова хвороба шлунку та 12-ти палої кишки, хвороби печінки). Принципи психокорекції.
Відомо 4 типи псих відображення у психіці людини:
1 чуттєвий рівень відчуттів, 2 емоційний.повязаний з фізичними видами реагування на окремі с-ми, 3 інтелектуальний ловяз з уявою, знанням про хворобу, наслідки
4 мотиваційний — певне ставлення людини до свого стану., Існує 6 типів переживання захворювання -астено-депресивний (емоц нестійкість, розбитівсть, подавлення. гіперестезія до фіз і емоц подразників, погірш сну. апетиту, самопочуття) -іпохондричний варіант (обмеж кола д-сті, занепокоєння сумніви щодо хвороби) -дистимічний -фобічний (страх за свою хворобу стійкий.тривога до майбутнього. кардіо-, канцерофобія -істероїдний -ейфорично-анозогностичний
Психокорекція:-лікування осн захв -при початкових, стертих проявах транквілізатори (діазепам, феназепам), при наростанні безсоння, страху — аміназин. Встані потьмарення свідомості (делірій, епілептиформна, онейроїдна) -левомепромазін в/в, діазепам. При сильному збудж- аміназин, хлопротіксен. При інтокс психозах-дезінтоксикація, для попередж набряку мозку — фуросумід, лазікс. маннітол.
147. Клінічні і параклінічні критерії диференціальної діагностики стадій атеросклерозу судин головного мозку. Принципи лікування і профілактики-
Іст. неврастенічний с-м, дратівливість, мякодушність, зниж памяті на дати, числа, імя. Гол болі, тиснення в голові, шум в вухах, запамороченя, непритомні стани. РЕГ- підв тонусу судин, зниж кровопостачання, нітрогліцерин знімає ці явища.
II ст- розгорнуті психотичні явища, пригічено-сумний настрій, песимістична оцінка свого стану і навкол світу, іпохондричний, параноїдний с-м, зниж памяті. На РЕГ — підв тонусу судин. нітрогліцерин частково знімає ці явища. III ст — прогресуюче занепадіння психіки, особливо інтелекту — атеросклерот недоумство. РЕГ — зниж кровопостачання, нітрогліцерин не нормалізує ці явища.
Лікування: нормалізація обміну ліпідів (ліпоїдна кислота), кровообігу (трентал, віт, ноотропіл), симптоматична (параноїд — аміназин, галоперідол;
депресія, Іпохондрія — антидепресанти( іпохонд -невеликі дози).
148. Тактика лікаря при наркоманічних абстинентних синдромах різного генезу.
Лікувальна адаптація передбачає усунення псих і вегет нервових порушень — призначають антидепресанти, снодійні.піроксон, одночасно -дезінтоксикаційна терапія — глюкоза, тіосульфат. аскорбінова кислота, симптом психотерапію. При гашишизмі — припинення прийому наркотиків аміназин, транквіл, заг укріпл(віт В, С, інсулін), п/ш 0.5 г апоморфіну гідрохлор — через 5-7 хв нудота. дають вдихнути дим гашишу — блювота. негативний рефлекс.
Кокаїнізм — припинення прийому, проти запамороч — амілнітрит, при судомах — ефір, хлороформ. дезінтоксикація, заг укріпл. Опіоманія — повільтнедробне зняття наркотика. Морфінізм — аміназин, транквіл, судинна недост -камфора, кофеїн дезінтокс, загукріпл, при проносах- вяжучі
    продолжение
--PAGE_BREAK--149. Критерії діагностики соматичних і інфекційних психозів. Опишіть клініку інфекційного делірію. Тактика лікування інфекційного психозу.
Сомат і інф психози - завжди поруш психіки. Можуть бути обумовлені самою хворобою або виникати психогенне. Психоз як правило роза гостро, а хвороба повільно, психоз зникає після закінчення захв… проявл як правило 1 с-мом. хвороба — полісиндромно.
Інфекц делірій - гостре рухове збудж. яскравві зорові, рідше слухові галюцин, часто фантастичні, сценоподібними, швидко змінюються. Часто -іпохондрчні ідеї. синестопатії, ілюзії, парестезії. Лікування: осн захв, нейролепт. транквілізітори і лікув рухового збудж
150.Віддиференціюйте сифілітичний псевдопараліч від прогресивного паралічу. Основні клінічні форми сифілісу мозку і прогресивного паралічу. Лікування цих захворювань.
Форми сифілісу: гумозна, судинна, менінгеальна. ПП — явища енцефаліту, важка атрофія, звивини звужені, борозни широко розкриті, товщина кори зменш, ураж лобно-пірамідні відділи, проліферація мікро- і макроглії, ссвіже переродження мозку в нюхових і лобних долях. Кпін форми ПП: експансивна, проста, дементна. депресивна, ажитована. стаціонарна, нальмуюча, циркулярна. галюцинаторно-параноїдна, кататонічна. атипові форми.
151. Верифікація прийому наркотиків.
При опійній наркоманії організм потребує постійрого введення неорфану в великих дозах.що
перевищує терапевтичні.Абстинентни й с-м протікає важко, заг. слабкість, профузний пронос, п роп ивний піт.Розвив через 15-20 год.і найбілш проявляється на 2-4день ч-з 1-2 тижні, поступово заспокоюється. При гащишизмі — 2-6 міс змін картина сприймання — абстинентний синдром. погірш память. соцдеградація, психопатизація особистості. Абстинентний синдром розвивається повільніше ніж при морфінізмі, але виробляє потребу в ьільш сильнодіючих наркотиках, проявл пітливістю, поруш сну, гол болем, стиснення в діл серця. При кокаїновій наркоманії- звикання швидке, з часом — астенічний синдром, надуманість, соцдеградація. Інколи — відрвані ідеї, галюцинації з відчуттям повзання комах по шкірі ( с-м Маньяна).
152. Клініка та лікування фебрильної шизофренії.
Клініка – початок раптовий, може розвинутися протягом доби, напівсвідомий стан ( оглушеність, сопор, кома), може бути рухове збудження в постелі ( хореїформні гіперкінези, розмашисті рухи, гримаси, нечленороздільні звуки, підвищення т-ри тіла до 40, шкірпа стає іктеричною, можуть зявлятися петехії, крововиливи,, пульс слабкий, часто – колапси.
елктросудомна терапія- 5-7 раз, психотропні в залежності від стану, ноотропи, дезінтоксикаційна терапія. при інфекц. – антибіотики, сульфаніламіди.саліцилати.
Електросудомотерапія 5-7 проц. Патогенетичне лікування: психотропні засоб призначають прицільно враховуючи провідний психопат. С-м:1галюцинаторно-маячен. С-м аміназин, трифтазин.2.тривожно-фобічний транквіп.(еленіумї-(під вищ. 1-тіла, ознаки запалення в крові, ознаки тонзиліту, бронхопневмонії)-назнач. Антибіотики, сул ьфакілам ід.саліцилати, д ез і нтоксикац терапія (глюкоза, гемодез, реополіглюкін). ноотропи (ноотропін, нейролепт пролонгдії 1-3 тижні.
153. Клініка основних форм психопатій. Поняття про психопатизацію. Діагностика психопатій і психопатизації.
Астенічна - збільш вразливість, чутливість, значна винахідливість, боязність, малодушність, нерішучість, постійні турботи про своє здоровя, іпохондрія. Психастенічний - схильні до детального аналізу зовн явищ, самоаналізу, сумніви, волання, хворобливі мудрування, дрібязкові, схильні до неврозу навязл станів. Шубовидна форма — нагадує шизофр. неприродність поведінки, емоц холодність. нема колективізму, непластичні рухи, мало спілкуються, залиш в собі, сприйм викривлену дійсність, задоволення власних Інтересів, резонерство. Істеричні — зверт на себе увагу. ннеобєктивно оцінюють оточ дії, театральність, брехливість, бути в центрі уваги, злопамятні, мстиві, часто скандали. Паранояльні - надцінна ідея правоти, переваги над іншими, гоїсти, інертні, вузькість інтересів, відчуженість, нема критий. Гіпотимні - збільш планів, думки гнучуі. поверхневі судження, ззовні добрі, енергійні, багатомовні, мапопродуктивні- Психопати збудливі - прямолінійне, вузьке мислення, грубі, безкомпромісні, підозрілі, всіх повчають, вязкі. інертні, гіперсоціальні (добросовісні,, маскують егоїстичні ціпі, брехливі). Психопатизація зміна характеру при деяких психозах. 
154. Класифікація психогеній. Посттравматичні (постстресові) психічні розлади.
Заг. ознакою психогенних роздадів є зумовленість їх афективним психічним станом- жахом, відаєм, ображеним самолюбством, тривогою, страхом. Особливістю є єдинство структури всіх розладів і звязок їх з афективним переживанням. Виділяють – Продуктивні і Негативні психогенії ,
Реактивні психози- ( афективно-шокові р-ї; істеричні психози; реактивні психози, зумовлені субєктивно значущою психічною травмою; психогенні аномальні р-ї; )
Нерози ( неврастенія; істеричний невроз; невроз навязливих станів; депресивний невроз; )
155.Обов'язкові, характерні і необов'язкові симптоми шизофренії. Верифікація діагнозу.
Характерні-псевдогалюц. Стійкий с-м Кан.Клер… нарост.неадекват.емоцій.катотонічний с-м.
Обовязкові - розщеплення на 1 рівні (аутизм- хв. заглиблення у світ своїх хворобл. переживань, байдужих оточуючим), наростання апатико абулічного с-му, зниж. емоц потенц… наростання негативізму і аутизму, рощеплення психіки (амбівалентність, амбітендентність ), емоц. притуплення – тупість, галюцинації, маячення переслідування, отруєння, ревнощів.Необовязкові-поруш. сприймання-метоморфопсії, ілюзії.порушення мислення: розірваність, персеверація, резонерство, неологізми, порушення емоцій: посилення емоцій(часто негативних), неадекватність емоцій(парамімія).зниж.харчового інст. 
156. Що таке ятрогенія? Види ятрогеній. Принципи профілактики ятрогеній.
це псих розлад, що виникає внаслідок неправильного лікарського втручання або психотравми, нанесеної лікарем -травматичного походження (неправильно виконана операція), під час вагітності -інтоксикаційного походження, — неправильний вибір ліків, -інфекц сироватка вакцина -організаційного походження ( неправильна організація обстеження, лікування )
157. Основні форми непсихотичних порушень психіки при гіпертонічній і гіпотонічній хворобах. Принципи терапії.
неврозоподібна - дратівливість, гол болі. поганий сон швидка втомлюв, вялість. астен с-м;
-психопатопдібна форма — заготр рис характеру, легко дають афективні спалахи, плачуть, не терплять заперечень
-дементна форма (лакунарна, амнестична), навязливі согади, страх, зниж настрою (тривожне, тужливо-подавлений). Іпохондричне маячення переслідування, тимічний с-м Корсакова, деменція.
Лікуємо: гіпотензивні, одетивні, нейролептики, резрпін, сарназін. раунатін, електросон, діуретин, теобромін, дібазол. антикоагулянти, еуфіллін-
ГІпотонічна х-ба - кризи (головокружіння, слабість. вазомоторні порушення.гол болі. шум в вухах, вялість, підвищена втомлюваність, хворі тривожні. мнительні,, іпохондричні скарги., астено-депресивна, неврозоподібна. тривожно-депресивна. бічна. Лікування: віт В1, С. біостимулятори (жень-шень, лимонник, ехінацея, антикоагулянти, 1 тонізуюча; 2 симптомат (антидепресивна): 3 вітаміни.
158.Критерій визначення поняття «наркоманічний, токсикоманічний засіб». 
Наркотик- наркотичний засіб або наркотична речовина.що внесена до офіційної державної фармакопеї в список, внаслідок соціальної небезпеки із-за можливості після одноразового вживання викликати приємні психічні переживання, а при систематичному вживанні – психчну і фізичну залежність від нього. Одна і та ж речовина в різні роки може бути наркотиком і не бути наркотиком, так як не була внесена в список.
Токсикоманічний засіб- психоактивні токсичні речовини, що мають ті ж властивості, щой наркотик, але не внесені в список ( сібазон, бензин, ацетон, клей Момент, стоячі шкарпетки, та інші які ви любите нюхати)
159 Види психомоторного збудження по синдромах і причинах. Диференціальна діагностика. Невідкладна допомога.
Кататонічне збудження – відсутність цілеспрямованих рухів > некоорд.дисгармонійність, мовне збуджння і висловлюв(неологізми, персеверація. стереотипізм) — шизоф. Маніакальне - піда настрій, мовно-рухове збудження, цілеспрямованість хворого — МДП. Гебефренічне - манірно продуковане збудження, проявл безглуздими позами, кривлянням (домінує драчкуватість) шизоф. Депресивне(ажитована депресія) рухове збудження на фоні тривоги і страху. Епілептичне - рух збудження з диисфорією (тривожно-злобний настрій) чи поруш свідомості по типу паморочного стану.Галюцинаторне - по типу паморочного стану + збудж з гапюцинаціями. Психогенне (панічне) - беззмістовне рух збудж, що виникає раптово при сильн емоц подразниках (катастрофа) Допомога: дезінтоксикація, вітамінотерапія, нейролептки (аміназин, галоперідол).
160 Клініка, діагностика і терапія при отруєнні алкогольними сурогатами. 
При отр метиловим спиртом через деякий час заг слабість. Болі в животі, нудота, блювота, неспокій. задишкаціанозрозшир, слабо реагуючі на світло зіниці, біль в ногах. У важчих випадках — втрата свідомості, кома, похолод шкіри, мимовільний сечопуск, дефекація, зупинка дих, втрата зору. Допомога: промив шлунка теплою водою. аналептики. сечогінні, в/в 40% глюкоза, хлорид Са 10%, кровопускання з наст переливанням. боротьба з гіпотермією- Штучне дих. Направл до окуліста.
161. Психопатологічні прояви при отруєнні чадним газом, барбітуратами та внаслідок тривалого прийому гормональних препаратів.
При отруєнні чадним газом — головокружіння, важкість в голові, серцебиття, блювота, слабість, порушення координ., ¯ініціативи, м.б. ейфорія і психомот збудження. Пост.
пригн. ф-ій ЦНС, потьмар. свідомість, ¯д-ть дихального центра.При барбітуроманії-комат. стан від дек. год. до доби.При виході з коми — розгальмованість з дурашливістю, подразл., гнів. Внаслідок тривалого прийому гормональних препаратів- різном. галюцинації, маячні ідеї переслідув., самозвинувач, різні рухов ,інтел. розлади.